Психологiчна готовнiсть до шлюбу
ВРЖДКРИТИЙ МРЖЖНАРОДНИЙ УНРЖВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ тАЮУКРАРЗНА"
ХЕРСОНСЬКА ФРЖЛРЖЯ
ДИПЛОМНА РОБОТА
на тему: Психологiчна готовнiсть до шлюбу
Мошко Жанна Валентинiвна
Шифр групи: 511
Спецiальнiсть: Соцiальна психологiя
Робота на здобуття квалiфiкацiйного рiвня спецiалiста
за спецiальнiстю: тАЮсоцiальна психологiя"
Науковий керiвник:
АдтАЩюнкт-професор (доцент)
ГОЛРДВ С.В.
Херсон 2010
Змiст
Вступ
Роздiл 1. Теоретичнi питання вивчення шлюбу
1.1 Розвиток сiмтАЩi та шлюбу в iсторичному вимiрi
1.2 Пiдготовка до сiмейного життя
1.3 Гендернi аспекти пiдготовки до шлюбу
Роздiл 2. Методи психологiчного вивчення готовностi до шлюбу
2.1 Стандартизованi методики психологiчного вивчення проблем сiмтАЩi
2.2 Методики дослiдження готовностi до шлюбу
2.3 Методики дослiдження гендерноi iдентичностi
Роздiл 3. Спiввiдношення готовностi до шлюбу з гендерною iдентичнiстю
3.1 Психодiагностичне вивчення готовностi до шлюбу
3.2 Визначення типiв гендерноi iдентичностi
3.3 Взаiмозв'язок типiв гендерноi iдентичностi з рiвнем готовностi до шлюбу
3.4 Особливостi шлюбно-сiмейних уявлень у молодi
3.5 Спiввiдношення рiвня субтАЩiктивного вiдчуття самотностi у людей з iх готовнiстю до шлюбу
Висновок
Список лiтератури
Актуальнiсть теми. Юнацький вiк - це перiод життiвого i професiйного самовизначення особистостi. Цей перiод життя людини характеризуiться активним становленням особистостi, виникненням i розвитком значимих психологiчних новотворiв, задiяних у всiх проявах когнiтивного й емоцiйного вiдношення до свiту, - в оцiнцi реальноi дiйсностi й оточуючих людей, у прогнозуваннi своii соцiальноi активностi, у плануваннi майбутнього i самореалiзацii, у формуваннi власних уявлень про свiт i про себе самого (Л.И. Божович, 1997; Л.С. Виготський, 1984; М.Р. Гiнзбург, 1994; И.В. Дубровiна, В. Д РДрмоленко, 1984; И.С. Кон, 1989; Б.С. Круглов, 1983; X. Ремшмидт, 1994; В.В. Столiн, 1983; А.С. Куль, 1986 i iн.).
СiмтАЩя - важливий соцiальний iнститут, у ньому розгортаiться процес соцiалiзацii людини, i будь-якi, навiть не яскраво вираженi, змiни цього iнституту свiдчать про змiни в iнших областях людського життя, держави, суспiльства.
Пiдготовка до сiмейного життя - це складний цiлiсний процес, показником результативностi якого i готовнiсть молодих людей правильно будувати своi взаiмини у подружньому життi. У звтАЩязку з тенденцiiю до рiзкого омолодження шлюбу актуальною стаi пiдготовка до одруження молодi.
Аналiз науковоi лiтератури i життiва практика свiдчать про те, що молодята часто зазнають труднощiв, обумовлених iх психологiчною непiдготовленiстю: низьким рiвнем психологiчних знань, не сформованiстю якостей сiмтАЩянина, невмiнням вирiшувати мiжособистiснi проблеми, нездатнiстю проявляти емпатiю, взаiмоповагу, турботу. Все це викликаi у них незадоволення, розчарування, невпевненiсть у собi, небажання разом з партнером налагоджувати сiмейнi взаiмини, зниження мотивацii шлюбу.
Необхiднiсть подiбного дослiдження зв'язана з тим, що, з одного боку, у психолого-педагогiчнiй науцi накопичений визначений обсяг теоретико-емпiричних знань про сучасну сiмтАЩю (Ю.Е. Алешина, А.Я. Варга, С.И. Голод, Е.Т. Соколова, А.С. Спиваковская, В.А. Петровский, А.В. Черников, Э.М. Ейдемiллер, В.В. Юстицкис, М. Bowen, S. Mimuchin, V. Satir, С. A. Whitaker i iн), а з iншого боку - вiдсутнi зведення про те, як представленi науковi знання в повсякденнiй свiдомостi людей. Наскiльки такi знання, наприклад, роблять молодь готовою до шлюбу [2; 8; 23; 25; 36; 40; 57; 77; 84]
Певний вклад у ii вивчення унесли М.РЖ. Алексiiва, М.В. Вовчик-Блакитна, Т.В. Говорун, РЖ.В. Гребеннiков, РЖ.В. Дубровiна, С.В. Ковальов, А.М. Прихожан, РЖ.А. Трухiн, А.Т. Суворова, З.Г. Кисарчук та iншi. Вони стимулювали iнтерес до дослiдження проблеми формування рiзних аспектiв готовностi до одруження. Одначе, недостатньо вивченими залишилися питання змiсту, структури готовностi до шлюбу, шляхiв полiпшення пiдготовки молодi до сiмейного життя.
На основi аналiзу та узагальнення науковоi лiтератури встановлено, що проблема пiдготовки молодi до шлюбного життя цiкавила вчених ще в далекому минулому /Аристотель, Платон, Я.А. Каменський, Й. Песталоццi. Велику увагу придiляли iй видатнi фiлософи-педагоги Д. Локк, Ж.Ж. Руссо, К.Д. Ушинський. У значнiй мiрi висвiтлене питання i в украiнськiй народнiй педагогiцi, що бере своi витоки з нацiональних традицiй, в яких закладений величезний духовний потенцiал украiнського народу /М.Г. Стельмахович/. Помiтний вклад у розробку проблеми знесли О.М. Бернштейн, П.П. Блонський, Н. Жарiнцова, А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський.
Такi важливi аспекти готовностi молодi до шлюбу, як мотивацiя, установки, уявлення, знання, якостi особистостi сiмтАЩянина висвiтлюються в дослiдженнях М.РЖ. Алексiiвоi, РЖ.А. Арабова, РД.Ф. Ачiльдiiвоi, В.РЖ. Барського, Л.Ф. Бурлачука, Т.В. Говорун, РЖ.В. Гребiннiкова, С.В. Дворяк, РЖ.В. Дубровiноi, В.РЖ. Зацепiна, С.В. Ковальова, С. Кротохвiла, Д.В. Луцика, А.М. Прихожан, С. Цельмер та iнших.
Проблема впливу соцiально-психологiчних факторiв /сiмтАЩя, школа, соцiальне оточення, засоби масовоi iнформацii/ на розвиток i формування готовностi до одруження була обтАЩiктом уваги Л.П. Буiвоi, К. Вiтека, О.РЖ. РЖвановоi, С.П. РЖщенко, Т.С. Кириленко, 0.0. Кочеряна, А.О. Красовського, та iнших.
На значення дитячих рокiв для формування особистостi сiмтАЩянина вказували у своiх працях А. Адлер, Е. Берн, З. Фрейд, X. Саллiвен, К. Хорнi, Е. Фромм та iншi. Вони пiдкреслювали, що сiмтАЩя виступаi основним елементом соцiального мiкро середовища, яке значно впливаi на формування найважливiших якостей сiмтАЩянина.
Сучаснi пiдходи до проблемi готовностi людини до рiзних видiв дiяльностi поданi у роботах Ю.С. Альфорова, Р. Аткiнсона, Г. Брауера, РЖ.Д. Беха, М.РЖ. Дьяченко, Л.С. Кондибовiча, О.В. Киричука, О.Г. Ковальова, С. Крачфiлда, В.А. Крутецького, А.РЖ. Пунi, Ю.С. Самарiна.
Готовнiсть до сiмейного життя, як важливого виду дiяльностi, висвiтлена в працях М.РЖ. Алексiiвоi. Т.В. Говорун, РЖ.В. Гребеннiкова, З.Г. Кiсарчук, С.В. Ковальова, В.А. Сисенка, М.Г. Стельмаховича, РЖ.А. Трухiна, О.М. Шарган та iнших.
Актуальнiсть даноi проблеми обумовлюiться також тими особливостями, що характернi для становлення i розвитку сучасноi сiмтАЩi: омолодження шлюбу, збiльшення числа розводiв, зв'язаних переважно з невмiнням чоловiка i жiнки будувати своi взаiмини, з невiрними уявленнями молодих людей про ролi чоловiка i жiнки в родинi, розвиток альтернативних форм брачно-сiмейних вiдносин i iнших явищ.
На думку А.Г. Асмолова, пiдготовка молодi до сiмейного життя, поряд з формуванням морального свiту особистостi, припускаi i "формування особливоi системи уявлень про себе як про людину визначеноi статi, що включають специфiчнi потреби, мотиви, цiннiснi орiiнтацii, вiдношення до представникiв iншоi статi i вiдповiдно цих утворень форм поведiнки" [1].
Дослiдження обумовлене необхiднiстю вирiшення iснуючих протирiч мiж соцiальною потребою суспiльства в готовностi молодi до шлюбу, досягненнями психолого-педагогiчноi науки i практичним вирiшенням цiii проблеми.
Актуальнiсть проблеми зумовила вибiр теми дослiдження: тАЮПсихологiчна готовнiсть до шлюбутАЭ
ОбтАЩiкт дослiдження: психологiчна готовнiсть молодi до шлюбу i сiмейного життя.
Предмет дослiдження: встановлення звтАЩязку мiж психологiчною готовнiстю молодi до шлюбу з ii гендерною iдентичнiстю.
Гiпотеза:
Психологiчна готовнiсть молодi до шлюбу залежить вiд типу ii гендерноi iдентичностi.
Незалежна перемiнна - тип гендерноi iдентичностi.
Залежна перемiнна - рiвень психологiчноi готовностi до шлюбу.
Цiлi дослiдження:
1. Визначення рiвня розвитку в психологiчнiй науцi проблеми готовностi молодi до шлюбу i сiмейного життя.
2. Дослiдження гендерних характеристик особистостi та закономiрностi формування статеворольових особливостей чоловiкiв i жiнок.
3. Виявлення взаiмозвтАЩязку психологiчноi готовностi молодi до шлюбу з гендерною iдентичнiстю - маскулiнiстю, фемiннiстю та андрогiнiiю.
Вiдповiдно до поставлених цiлей та робочоi гiпотези нами були визначеннi наступнi завдання:
1. Здiйснити теоретичний аналiз дослiджень психологiчноi готовностi молодi до шлюбу.
2. Вивчити стан розумiння гендерних аспектiв сучасного шлюбу в психологii.
2. Зробити огляд методичних можливостей дiагностики готовностi до шлюбу та гендерноi iдентичностi.
3. Пiдiбрати адекватнi методики для дослiдження психологiчноi готовностi до шлюбу та рiвня маскулiностi-фемiнiностi-андрогенii.
4. Засобами анкетування вивчити особливостi шлюбно-сiмейних уявлень молодi та iх розумiння життя в умовах шлюбу.
5. Зробити коротке дослiдження такого психологiчного феномену: як рiвень субтАЩiктивного вiдчуття самотностi у людей впливаi на iх готовнiсть до шлюбу.
Теоретичне значення роботи полягаi в розширеннi знань про наявнiсть серед факторiв готовностi до шлюбу у молодi такого мало вивченого явища як гендерна iдентичнiсть, пiд якою ми розумiiмо особливий вид соцiальноi iдентичностi.
Практичне значення роботи полягаi в адекватному розумiннi звтАЩязку мiж готовнiстю до шлюбу i особливостями гендерноi iдентичностi у молодi; використаннi практичними психологами цих знань в роботi в службах сiмтАЩi та молодi; в консультуваннi сiмейних проблем; психокорекцii фемiнiнно-маскулiнних уявлень у людей; пiдборi методик для вивчення психологiчноi готовностi до шлюбу, а також гендерних особливостей особистостi; субтАЩiктивного рiвня самотностi та критерiiв якi впливають на готовнiсть до шлюбу. Практична значимiсть дослiдження полягаi також в тiм, що конкретизацiя зв'язку мiж гендерною iдентичнiстю й образом сiмтАЩi в молодi дозволяi виявити тi характеристики системи уявлень про себе, сiмейне життя, про шлюбного партнера, який можна скорегувати в подальшiй роботi психолога при проведеннi тренiнгiв, iндивiдуальних консультацiй, семiнарiв.
Отриманi данi можуть бути використанi при вивченi курсiв тАЮПсихологiя сiмтАЩi" та тАЮГендерна психологiятАЭ у студентiв-психологiв.
Надiйнiсть i вiрогiднiсть одержаних результатiв забезпечувалися: теоретичним аналiзом проблеми, вiдповiднiстю методiв цiлям та завданням дослiдження; використанням стандартизованих методик, валiднiсть i надiйнiсть яких доведена; поiднанням кiлькiсного та якiсного аналiзу результатiв дослiдження; математико-статистичною обробкою експериментальних даних.
Структура та обсяг роботи. Дипломна робота складаiться iз вступу, трьох роздiлiв, висновкiв, рекомендацiй, списку використаноi лiтератури та додаткiв. Основний змiст дипломноi роботи викладено на 90 сторiнках комптАЩютерного набору тексту. Список використаних наукових та лiтературних джерел включаi 125 найменувань. Робота мiстить таблицi, графiки, гiстограми та дiаграми.
Вiтчизнянi i закордоннi монографii, присвяченi проблемам сiмтАЩi i шлюбу, перестали бути рiдким явищем (Е.Г. Ейдемiллер, В.В. Юстицький, Б.Н. Кочубей, В. Сатир, Д. Скиннер, Г. Навайтис i iн). У бiльшостi дослiджень знайшли вiдображення мотиви вступу в шлюб, функцii родини, причини сiмейних конфлiктiв i розводiв, методи сiмейноi терапii. Коло психологiчних робiт, у яких предметом вивчення ставала би еволюцiя родини, ii структури, специфiки вiдносин, як подружнiх, так i дiтячо - батькiвських, iстотно обмежений. З вiдомих робiт можна згадати дослiдження А.Г. Харчева i В.Н. Дружинiна [25; 115]
Причина, очевидно, криiться в тiм, що заглибленi дослiдження сiмейних вiдносин i процесу виховання дiтей у родинi почалися лише в XX столiттi. У цьому випадку кiлькiсна i якiсна еволюцiя родини вивчалася, з одного боку, на основi даних етнографii, зведень про життя народiв i племен, що збереглися на первiсному рiвнi розвитку, а з iншого боку, за допомогою аналiзу древнiх письмових джерел - вiд росiянина "Домострою" до iсландських саг. Починаються цiкавi спроби простежити розвиток типiв, моделей родини на основi порiвняння свiтовоi релiгii (В.М. Дружинiн) [25], бiблiйних текстiв (Д. Ларю). [56]
Коренi сучасного шлюбу починаються в релiгiйному, етнiчному, культурному минулому родини.
Нашi традицii, стиль життя, уявлення про роль i значення родини, системи виховання дiтей; нашi iнтимнi вiдносини - усi мають своi iсторичнi коренi.
Вступ у шлюб i створення сiмтАЩi нинi настiльки пересiчне явище, що здаiться, так було завжди. РДвропейський тип шлюбу виник бiльш 300 рокiв тому, але iсторiя виникнення моногамноi родини нараховуi багато - багато тисячорiч.
Вважаiться, що в первiсному людському суспiльствi мали мiсце неупорядкованi статевi вiдносини, коли самцi спаровувалися по черзi з рiзними самками. РЖдея про спiльнiсть дружин i безладному статевому спiлкуваннi, що панували в первiсному станi людства, не нова, однак абсолютно нерегульованi статевi вiдносини навряд чи iснували коли-небудь.
Заперечення проти неупорядкованих статевих вiдносин давали аргументацiю для прояснення еволюцii брачно-сiмейних вiдношеннi. Фактором, що перешкоджаi повному знищенню раннього людського спiвтовариства, могло служити створення стiйких парних зв'язкiв. При цьому самка поступово втрачала якостi, що залучають самцiв, нинi збереглися лише рудименти цих якостей. Усе бiльш iндивiдуальними ставали закличнi сигнали, спрямованi вибiрково на одну особь чоловiчоi статi. Це були вже зачатки тiii високоi вибiрковостi статевого потяга, що i ознакою, що вiдрiзняi людини вiд всiх iнших представникiв тваринного свiту.
З появою пологiв статевi вiдносини були упорядкованi, але вважати цей час настанням шлюбних вiдносин було б невiрно. Статевi стосунки iснують i до шлюбу i поза ним; шлюб же несе в собi визначенi права й обов'язки, що повиннi бути визнанi суспiльством. Уперше такi обов'язки виникли з появою групового шлюбу, що представляi собою союз двох родiв, що забезпечував половi вiдносини мiж ними. В умовах групового шлюбу, насамперед, виникали права й обов'язки по забезпеченню харчуванням i вихованню дiтей i пiдлiткiв. Усi дiти знаходилися в жiночiй групi, i лише подорослiшав, хлопчики переходили в групу чоловiкiв; ведуча роль стала належати жiнцi, тобто наступило столiття матрiархату.
У первiсному перiодi людства типовими були наступнi види шлюбно-сiмейних вiдносин:
1) неподiльна родина, що складаiться з групи родичiв; жiнки i дiти не мають визначеного чоловiка i батька, вони належать усiм чоловiкам групи;
2) сегментарна родина: глава родини маi окремих дружин, у братiв - загальнi дружини, а усi сестри мають кiлька загальних чоловiкiв;
3) iндивiдуальна родина: спiльнiсть дружин знищена, кожен чоловiк маi одну чи кiлька дружин (моногiнiя, полiгiнiя), чи жiнка маi трохи чоловiкiв (полiандрiя).
Наступним етапом розвитку шлюбних вiдносин i моногамний шлюб у його сучасному видi. З виникненням приватноi власностi i розширенням мiновоi торгiвлi поступово на перший план висуваiться чоловiк. Якщо в парнiй родинi i чоловiк, i жiнка брали участь у мiру своiх можливостей у створеннi матерiальних i побутових благ, то тепер жiнка поступово утрачаi своi положення, i чоловiк захоплюi правлiння у своi руки. Задача жiнки зводиться до народження дiтей, що будуть успадковувати майно батька. На перший план виноситься дотримання подружньоi вiрностi. Материнство завжди достовiрне вiдомо, а батькiвство - нi.
За кiлька тисячорiч до новоi ери в кодексi вавилонського царя Хаммурапi була закрiплена нерiвнiсть чоловiкiв - кодекс визнаi моногамiю, але дозволяi чоловiку брати наложниць, а за невiрнiсть особливо строго караi дружину. Подiбнi закони видавалися в древнi i середнi столiття у всiх краiнах.
Вперше в iсторii рiвнiсть чоловiкiв i жiнок перед законом проголосила Французька революцiя 1793 р., коли були введенi шлюб по взаiмнiй згодi, система розводiв, скасоване розходження дiтей на законних i незаконним.
Таким чином, шлях до моногамноi родини був довгим i складним. Вiдносини мiж людьми постiйно перетерплювали змiни. Вiдбуваються вони i нинi: мiняються погляди на статеву поведiнку чоловiкiв i жiнок.
Щоб зрозумiти дiйсний стан шлюбу, необхiдно, у мiру можливостi простежити за тими змiнами, що вiдбувалися в шлюбних вiдносинах протягом минулих столiть.
У доiсторичний перiод чоловiки i жiнки полювали спiльно, маленькими групами. Тодi було необхiдно, щоб хтось полював, а хтось залишався будинку готувати iжу i пiдтримувати вогонь.
Бiля восьми тисяч рокiв до нашоi ери вiдбулися глибокi культурнi змiни, що зробили радикальний вплив на шлюб. Вiд полювання i збирання люди почали переходити до одомашнювання тварин i осiлому способу життя. У результатi поступово виникали сiльськi поселення. Дiти стали являти своiрiдну цiннiсть.
Виникнення мiськоi цивiлiзацii, розвиток навичок письма i читання привели до перших письмових законiв про шлюб. Це були закони Хаммурапi - звiд цивiльного i карного права, що з'явився в Древньому Вавилонi. За цим законами дiвчата належали своiм батькам доти, поки не були купленi майбутнiм чоловiком. Шлюб, таким чином, був одночасно й економiчною угодою, визначеним контрактом мiж чоловiком i дружиною. Якщо ж жiнки, що знаходились в шлюбi, але не здатнi до дiтородiння, вiдмовлялися вважати своiми, дiтей служницi, то iх чоловiкам дозволялося мати наложницю.
В усiх древнiх культурах шлюб-погодження i шлюб-угода були звичайним явищем. Наречений платив викуп за наречену, у який досить часто входила дiлянка землi, яка була надалi для молодих чоловiкiв основою iхнього господарства. У випадку розводу з iнiцiативи чоловiка майно, отримане в рахунок викупу, i дiти що народилися в шлюбi, переходили до дружини. При вiдмовленнi чоловiка виконувати цi умови жiнка могла звернутися в суд для збереження своiх законних прав.
Чоловiк у свою чергу мiг обвинуватити дружину в тiм, що вона погана дружина, у зв'язку з чим мав право зробити ii своiю рабинею. Дружина ж мала можливiсть обвинуватити чоловiка в жорстокостi, могла навiть зажадати за це компенсацiю. У тих випадках, коли дружини не могли дозволити своi суперечки, у Вавилонi практикувався звичай iспит водою: якщо обвинувачуваний мiг плавати, то це вважалося, що його оберiгають боги, i вiн визнавався невинним. Якщо ж людина починала тонути, то це було вагомим доказом його провини.
У Древньому РДгиптi шлюб також полягав, як правило, по економiчних чи полiтичних розумiннях. Часто в шлюб вступали брати i сестри, щоб не подiляти спадкоiмну землю чи наслiдуванi родиною державнi посади. У перiод матрiархату спадкування завжди йшло по жiночiй лiнii, а в шлюбних угодах власнiсть нареченого часто передавалася у володiння нареченоi. Багато фараонiв одружувалися в зв'язку з цим на своiх сестрах i навiть доньках, тому що це допомагало зберегти трон, династiю i спадщину. Такий звичай iснував у РДгиптi, i пiсля завоювання його Римом у 69-30 р. до н. е. Так, Клеопатра спочатку була дружиною свого старшого брата, потiм пiсля його смертi, дружиною молодшого брата. Кожен цей шлюб давав iм право володiти РДгиптом. Тi ж привiлеi одержав Марко Антонiй, що став ii останнiм чоловiком. [14]
В епоху раннього середньовiччя вiдношення до шлюбу рiдко зв'язувалося з романтикою i любов'ю. Раннi християни взагалi мали про шлюб дуже неясне i суперечливе уявлення.
Панували три розповсюдженi точки зору. Вiдповiдно до першоi з них, шлюб - це дарунок божий, а його цiль - дiтородiння. При цьому iснували рiзнi його iнтерпретацii, наприклад твердження, що створення великоi родини - святий обов'язок чоловiкiв. Друга точка зору зводилася до того, що шлюб - це необхiдне зло, що краще одружитися, чим згорiти вiд любовноi пристрастi. РЖдея задоволення пристрастi за допомогою шлюбу ТСрунтувалася на реалiстичному усвiдомленнi iнтимноi близькостi як природноi потреби людини, який необхiдно узаконити. РЖ сьогоднi багато шлюбiв молодих людей, що вийшли з пiдлiткового вiку, базуються саме на таких уявленнях про iнтимне життя. Третя думка про шлюб зводилося до того, що його варто цiлком уникати. Необхiдно бути вiльними вiд подружнiх обов'язкiв, щоб цiлком присвятити себе релiгii. РЖ в даний час ще i люди, що уникають шлюбу по тiй же причинi. На такiй позицii, що виключаi сiмейнi вiдносини, знаходяться чоловiки i жiнки, що вiдмовляються вiд шлюбу заради кар'iри чи iнших подiбних розумiнь.
У перiод раннього християнства були радикально змiненi багато законiв про шлюб. Наприклад, пiд забороною виявилися полiгамнi шлюби. Полiгамiя патрiархiв Старого завiту була оголошена культурною необхiднiстю як засiб населити свiт "обраними людьми". Впливовий письменник того часу Тертуллиан (160-230 р. н. е) дотепно помiтив, що якби Господь хотiв заохотити полiгамiю, то не зупинився б на одному адамовому ребрi для створення РДви: вiн узяв би, напевно, кiлька ребер i створив би Адамовi кiлька дружин.
Наприкiнцi V столiття н. е. Захiдна Римська iмперiя була завойована пiвнiчними племенами варварiв (476 р). Слово "варвар" уживалося древнiми римлянами i греками стосовно всiх чужоземцiв, до будь-якоi людини, що не належить до iхньоi культури. Цi племена постiйно вторгалися потрясали Римську iмперiю протягом РЖV i V столiть, вiдповiдно кожне плем'я приносило своi уявлення про шлюб, своi шлюбнi обряди.
Пiсля падiння Захiдноi Римськоi iмперii почалася епоха, що отримала згодом назву столiття "Середньовiччя".
Перехiд вiд племiнноi до нацiональноi спiльностi тривав кiлька столiть. В мiру посилення королiвськоi влади феодальнi племiннi вождi поступово утрачали свою абсолютну владу, у тому числi i право приймати рiшення про шлюби своiх васалiв i смердiв. Стали можливi шлюби, заснованi на добровiльному союзi чоловiкiв. Одночасно але з'явилася i бiльш лiберальна точка зору на шлюб, незважаючи на те що церква як i ранiше залишалася на ранньоi християнськiй позицii, що у кожнiй жiнцi, дочцi РДви, бачила уособлення злого початку.
В ту ж епоху романтичне вiдношення до жiнки пiддавалося нападкам багатьох учених. Наприклад, фiлософ i теолог Хома Аквiнський (1225-1274), твори якого дуже вплинули на думки середньовiчноi РДвропи, адаптуючи раннi твори Аристотеля, розглядав жiнку усього лише як зiпсований варiант чоловiка. Вiдповiдно вiн думав, що дiтей варто виховувати в бiльшiй повазi до батька, нiж до матерi, а дружинам казав забезпечувати чоловiкiв чистим одягом, зiгрiвати iхнiм гарним вогнем у вогнищi, мити iм ноги, стежити за панчохами i взуттям, готувати смачну iжу i напоi, придiляти багато уваги, готувати зручну постiль з бiлими простирадлами, нiчний ковпак i хутрянi покривала, а також доставляти iншi радостi, i таiмнi задоволення.
У XV столiттi в Захiднiй i Центральнiй РДвропi виник широкий суспiльний рух, що частково збiгся з епохою Ренесансу й вiдобразив динамiзм тiii епохи. Цей рух ввiйшов в iсторiю пiд назвою "Реформацiя". У першу чергу вiн прийняв форму боротьби проти католицькоi церкви.
Абiгель, дружина Джона Адамса (1735-1826), що став згодом другим президентом Сполучених Штатiв Америки, вважала що Британське законодавство необхiдно змiнити, конституцiйно надавши жiнкам рiвнi права з чоловiками. Вона рiзко критикувала прийняту систему законiв про шлюб, вказувала на несправедливiсть у вiдношеннi шлюбу, що служить у першу чергу iнтересам чоловiкiв. У 1797 роцi вона писала чоловiку про те, що в новому зводi законiв, що йому як президенту необхiдно розробити, варто пам'ятати про жiнок i бути до них бiльш великодушним i прихильноi, чим його попередники.
У сучасному свiтi у шлюбi дii ще чимало обмежень. У деяких краiнах шлюб залишаiться строго органiзованим, знаходиться пiд контролем.
Однак слiд зазначити, що став пiддаватися сумнiву сам iнститут офiцiйного шлюбу: окремi пари живуть разом без юридичного оформлення своiх вiдносин. РЖншi пари намагаються творчо використовувати волю, що з'явилася. Зберiгаючи вiдданiсть, один одному в шлюбi, зберiгаючи почуття дiйсноi любовi, вони намагаються зберегти i свою особисту волю.
Спiввiдношення понять тАЮшлюб" i тАЮ родина"
Родина пережила всi iспити часом i простором. Сьогоднi родина iснуi у всiх частинах свiта, а ii iсторiя нараховуi багато тисячорiч. Значення родини в життi iндивiда i суспiльства неможливо переоцiнити. Але кожне поколiння осягаi цю iстину заново.
Наука про родину розвиваiться в умовах багатоплановостi сiмейних структур i розмаiтостi уявлень людей про сiмтАЩю i шлюб. Кожен житель нашоi планети вважаi себе компетентним в областi шлюбно-сiмейних стосункiв. Люди ведуть розмови про любов, шлюб, дiтей, родичах з боку чоловiка i дружини, подiляються один з одним "рецептами" рiшення сiмейних проблем. Педагог або психолог теж мають особисту концепцiю родини, що час вiд часу може бути неузгодженою з iхньою професiйною позицiiю. Нагромадження життiвих знань i пошук достовiрних наукових фактiв об'iднанi загальною метою: зрозумiти, яким чином забезпечити стабiльнiсть iнституту шлюбу i родини, як зробити сiмейне життя вдалим i щасливим.
У повсякденнiй свiдомостi поняття "шлюб" i "сiм" я" можуть обтАЩiднуватися, але в науцi прийняте iх розмежовувати. У першому випадку знаходять висвiтлення соцiально-правовi аспекти сiмейно-родинних вiдносин.
Шлюб i суспiльним iнститутом, що регулюi вiдносини мiж статтями. Чоловiк i жiнка виступають у ньому i як особистостi, i як громадяни держави. Соцiальний характер шлюбу виявляiться, насамперед у публiчнiй формi його висновку, у контрольованому суспiльством виборi шлюбних партнерiв, у спадкуваннi сiмейного майна.
Фiлософський енциклопедичний словник трактуi шлюб як iсторично обумовлену, регульовану суспiльством форму вiдносин мiж жiнкою i чоловiком, що встановлюi iхнi права й обов'язки по вiдношенню друг до друга i до дiтей. Санкцiонуючи шлюб, суспiльство бере на себе зобов'язання по його охоронi i накладаi на партнерiв вiдповiдальнiсть за матерiальне забезпечення i виховання дiтей, а тим самим - за майбутнi родини. Суспiльство може надавати матерiальну допомогу родинi, що i складовою частиною соцiально-демографiчноi полiтики будь-якоi держави.
Сьогоднi у бiльшостi випадкiв шлюб виступаi як добровiльний союз чоловiка i жiнки, заснований на взаiмнiй схильностi й особистiй домовленостi, оформлений у встановленому законом порядку, спрямований на створення i збереження родини. .
У сучасному свiтi спостерiгаiться значна варiативнiсть моделей шлюбних вiдносин, формуються шлюби, що i альтернативами класичноi моногамii.
Поняття "родина" призначено для характеристики складноi системи взаiмин подружжя, iхнiх дiтей, iнших родичiв. Такий пiдхiд виражений у лаконiчному формулюваннi С.И. Голоду, що розглядаi родину як сукупнiсть iндивiдiв, що складаються, щонайменше, в одному з трьох видiв вiдносин: кровного спорiднення, породження, властивостi.
Приведемо традицiйне визначення даного поняття, що зустрiчаiться в багатьох довiдкових виданнях. СiмтАЩя - це найважливiша форма органiзацii особистого життя, вид соцiальноi спiльностi, мала група, заснована на подружньому союзi, родинних зв'язках, тобто на багатобiчних вiдносинах мiж чоловiком i дружиною, батьками i дiтьми, братами, сестрами, iншими родичами, що живуть разом i ведуть загальне господарство. Однак життя вносить деякi корективи в таке розумiння родини. Зокрема, розвиваiться "гостьовий" (регулярний-роздiльний) шлюб, що припускаi роздiльне проживання подружжя протягом досить тривалого промiжку часу.
Багато фахiвцiв використовують визначення родини, запропоноване А.Г. Харчiвим: "родина - це iсторично-конкретна система взаiмин мiж подружжям, мiж батьками i дiтьми, це мала соцiальна група, члени якоi зв'язанi шлюбними чи батькiвськими вiдносинами, спiльнiстю побуту i взаiмною моральною вiдповiдальнiстю, соцiальна необхiднiсть у який обумовлена потребою суспiльства у фiзичному i духовному вiдтвореннi населення" [115].
Коментуючи дане визначення С.В. Ковальов пiдкреслюi кiлька важливих моментiв. Родина мiняiться згодом, вiдповiдно до змiн у суспiльствi, хоча i i одним з найбiльш стабiльних соцiальних iнститутiв. Малою групою сiмтАЩю можна назвати тому, що вона цiлком попадаi пiд визначення цього вихiдного елемента соцiуму, вiдрiзняючи характером (iнтимно-особистiсним) об'iднання людей. Соцiальна необхiднiсть родини обумовлена потребою суспiльства у виконаннi родинноi репродуктивноi i виховноi функцiй, що гарантуi продовження iснування самого людства.
Родину як соцiальну групу неможливо зрозумiти, виходячи зi знання про ii членiв, узятих окремо. Родина i вiдкритою, що постiйно розвиваiться системою, що маi значнi адаптивнi можливостi. Змiни в одному з елементiв системи, наприклад у взаiминах подружжя, позначаються на всiй родинi. РЖндивiдуальнi дисфункцii членiв родини i вiдображенням системних порушень [37].
Таким чином, пiд родиною розумiлося об'iднання людей з метою ефективного соцiального чи регулювання керування. У самiй своiй основi родина i спiвтовариством, що припускаi захист i задоволення елементарних потреб своiх членiв; бiосоцiальною структурою, що огороджуi вiд голоду i деривацii, у формах якоi розвивався людський рiд. У сучасному суспiльствi нормативна родина може бути описана як соцiоекономiчна одиниця, що iснуi навколо гетеросексуальноi пари.
РЖнший погляд на сiмтАЩю вiдображений у висловленнi А.И. Захарова: "У соцiальнiй психологii iснуi поняття "первинна група". Зв'язки в цiй групi будуються на безпосереднiх контактах, на емоцiйному залученнi ii членiв у справи групи, що забезпечуi високий ступiнь ототожнення i злиття ii учасникiв. Такою первинною групою i родина - iдина група, що збiльшуiться i розростаiться не завдяки "прийому" нових членiв ззовнi, а завдяки народженню дiтей" [22].
Вiдповiдно до визначення Н.Я. Соловйова, "родина - мала соцiальна група (осередок) суспiльства, найважливiша форма органiзацii особистого побуту, заснована на подружньому союзi i родинних зв'язках, тобто стосунках мiж чоловiком i дружиною, батьками i дiтьми, братами i сестрами, i iншими родичами, що живуть разом i ведуть загальне господарство" [79].
Традицiйно "ядром" родини вважають подружню пару з додаванням до "ядра" дiтей, родичiв, батькiв чоловiкiв.
Родина як складне утворення стаi об'iктом уваги рiзних роздiлiв психологii: соцiальноi, вiковий, клiнiчноi, педагогiчноi й iн. Предметом вивчення стаi родина як соцiальний iнститут, мала група i система взаiмин.
Серед сiмтАЩi утворюючих вiдносин видiляють рiзнi сторони сiмейноi життiдiяльностi, починаючи вiд найпростiших i вкрай розширювальних i кiнчаючи великими перелiками ознак родини.
А.РЖ. Антонов затверджуi, що сiмтАЩю створюi вiдношення батьки - дiти, а шлюб виявляiться легiтимним визнанням тих вiдносин мiж чоловiком i жiнкою, тих форм спiвжиття сексуального партнерства, що супроводжуються народженням дiтей. Вiн звертаi увагу на просторову локалiзацiю родини - житло, будинок, власнiсть - i економiчну основу родини - загально сiмейну дiяльнiсть батькiв i дiтей, що виходить за вузькi обрii побуту i споживача [4].
В даний час у цивiлiзованому суспiльствi усе бiльше людей не вступаi в шлюб на самому початку своiх вiдносин, зовсiм не оформляi офiцiйних вiдносин, зростаi кiлькiсть молодих людей, що прагнуть до альтернативних форм власного життя; вiдбуваiться не тiльки еволюцiя форм шлюбу, але i вiдношення до шлюбу iстотно трансформуiться. Подiбнi змiни значною мiрою мають вiдношення до трансформацii соцiокультурного характеру феномена "молодi".
Захiдний дослiдник Р. Зидер [27] ТСрунтовно вивчив цей феномен. Класична фаза молодостi мiж настанням статевоi зрiлостi i повною соцiально-економiчною зрiлiстю тепер змiнилася. Молодi люди досягають соцiокультурноi зрiлостi задовго до того, як знаходять економiчну незалежнiсть вiд батькiв. З одного боку, вступ у трудове життя в молодих людей вiдсунулося через подовження термiну шкiльноi й унiверситетськоi освiти. З iншого боку, у бiльш ранньому вiцi "перевага" вiддаiться можливостi дiяти i споживати. "Постiндустрiальне" суспiльство сприяi ранньому настанню повнолiття насамперед в областi споживання, а також у соцiальних i сексуальних вiдносинах, i вiдстрочуi настання економiчноi самостiйностi.
Вiдомо що в минулому шлюби в основному органiзовували батьки, що переслiдували в першу чергу вигоду. Обвiнчавши сина чи дочку, батьки часом рятувалися вiд витрат на змiст своii дитини, чи навпаки мали можливiсть одержати придане, а також прийняти в родину ще одну пару робочих рук для допомоги в сiмейному господарствi. Зустрiчалися й iншi розумiння: чи зять невiстка були для батькiв як би гарантiiю того, що в старостi за ними буде, кому доглядати.
РЖ в нашi днi люди часом одружуються з розрахунку, хоча причини що спонукують до цього, можуть вiдрiзнятися вiд тих котрi минулого в iхнiх предкiв. Деякi сучаснi шлюби мотивуються почуттям соцiальноi вигоди чи соцiальноi необхiдностi. Зустрiчаються люди, що знаходять бiльш вигiдним i придатним для себе вибрати партнера з розрахунку, нiж докладати зусиль i ставити перед собою проблему вибору по почуттю.
Деякi люди вступають у шлюбний союз заради психологiчного комфорту. Вони створюють родину для того, щоб задовольнити свою потребу пiклуватися про кого-небудь i у свою чергу вiдчувати турботу про себе. Чи усвiдомлено вони вибирають партнера, що пiдходить для виконання очiкуваноi ролi. Якщо ж у наступному подружньому життi один з партнерiв почне вiдмовлятися далi грати, на його погляд корисну чи марну роль, то шлюб може змiнитися до кращого чи поступово стане розпадатися.
Психологiчну вигоду шлюбу деякi люди бачать у тiм що рятують себе вiд самiтностi. Вони намагаються одружитися через почуття чи остраху занепокоiння за своi самотнi майбутнi. Нерiшучiй людинi потрiбний партнер, що вмii приймати рiшення, що i також ще однiiю передумовою для створення родини з розумiнь психологiчного комфорту.
Серйозною мотивацiiю при вступi в шлюб i можливiсть iнтимних вiдносин. Хоча деякi чоловiки i жiнки вiддають перевагу перiодичнiй змiнi партнерiв, смакуючи несподiванi зустрiчi, усе-таки бiльшiсть людей бажають мати надiйнi i постiйнi iнтимнi вiдносини. Цим людям нецiкавi пошуки потенцiйного сексуального партнера. Навпаки, iх цiлком улаштовуi впевненiсть у тiм, що такий постiйний партнер у них вже i.
Основною силою, що поiднуi чоловiка i жiнку для спiльного життя, можна вважати прагнення до створення родини. Якщо жiнка, що не складаiться в шлюбi, чекаi дитини, то найчастiше згодом вона одружуiться з його батьком. РЖнодi до цього прибiгають, щоб уникнути суспiльного осуду. Спонукальною причиною шлюбу може стати бажання чоловiка i жiнки дати дитинi iм'я, острах того, що вiн виявиться незаконнонародженим.
Шлюб, заснований на спiльностi iнтересiв i взаiмному потязi, можна розглядати скорiше як спiвдружнiсть, що не виключаi активних любовних взаiмин. Двi людини можуть не увесь час проводити разом, але дiяти в повнiй згодi. Зовсiм не обов'язково займатися iм тою самою справою. Вони знаходять задоволення в загальних iнтересах i поважають самостiйнi iнтереси кожного. Такi взаiмини людей, навiть якщо вони починалися без особливоi пристрастi, дуже часто переростають у шлюби, що зберiгають велику любов i вiдданiсть один одному все життя.
Шлюб-товариство нерiдко зустрiчаiться мiж людьми, для яких романтичнi вiдносини самi по собi не являють цiннiсть, при яких iнтимнi вiдносини не приносять радостi i задоволення, а сексуальнi бажання згасли в результатi хвороби чи яких-небудь iнших причин.
Шлюб-спiвдружнiсть зустрiчаiться не тiльки серед людей похилого вiку. Багато молодих пар спочатку довго перевiряють один одного, iнодi навiть якийсь час живуть разом, а потiм, знайшовши, що iхнi вiдносини дають ТСрунт для створення родини, вони вирiшують женитися. Цi люди - товаришi в повному змiстi цього слова. Вони будуть пiдтримувати один одного в будь-якому лиху. Для багатьох з цих людей товари
Вместе с этим смотрят:
Cистема роботи шкiльного психолога з профiлактики та подолання проблем статево-рольовоi поведiнки старшокласникiв
Features of evaluation and self-esteem of children of primary school age
Positive and negative values of conformism
РЖндивiдуально-психологiчнi особливостi здiбностей людини
Автоматизация и апробация психодиагностических методик в профориентационной работе со старшими школьниками