Психологiчна допомога у сексологii i сексопатологii
Змiст
1.Вступ
2.Предмет i завдання сексологii i сексопатологii. Основнi поняття i термiни
3. Визначення сексуального здоров'я
3.1.Фактори, що обумовлюють здорову сексуальнiсть
4. СЕКСУАЛЬНРЖ РОЗЛАДИ У ПСИХРЖЧНО ХВОРИХ
ВаВаВаВаВаВаВаВаВа 4.1. Вуайеризм
ВаВаВаВаВаВаВаВаВа 4.2. Ексгiбiцiонiзм
ВаВаВаВаВаВаВаВаВа 4.3. Зоофiлiя
ВаВаВаВаВаВаВаВаВа 4.4. Садомазохiзм
ВаВаВаВаВаВаВаВаВа 4.5 Фетишизм
ВаВаВаВаВаВаВаВаВа 4.6. Трансвестизм
ВаВаВаВаВаВаВаВаВа 4.7. Транссексуалiзм
ВаВаВаВаВаВаВаВаВа 4.8. Педофiлiя
5. Методи лiкування сексуальних порушень
6.Психотерапiя як система лiкувальних впливiв
ВаВаВаВаВаВаВаВа 6.1. Послiдовнiсть психотерапевтичних заходiв
ВаВаВаВаВаВаВаВа 6.2. Комплекснiсть психотерапii
ВаВаВаВаВаВаВаВаВа 6.3. Тривалiсть психотерапii
ВаВаВаВаВаВаВаВаВа 6.4. Психотерапевтична наступнiсть
7. Методики психотерапii
8. Висновки
9. Використана лiтература
Вступ
У сексологii, як i в iнших емпiричних i рацiональних науках, у тому числi i нормативних, iснуi необхiднiсть розробки критерiiв, за допомогою яких можна було б по можливостi точно установити границю тим часом, що варто вважати нормальним i здоровим i тим, що розглядаiться як ненормальне, патологiчне. Визначення будь-якоi норми вимагаi великоi вiдповiдальностi, оскiльки автоматично створюються критерii вiдхилення вiд неi з усiма наслiдками, як для здоров'я, так i iснування людини в суспiльствi в цiлому.
Розробка норм у сексологii утруднюiться тим, що вони повиннi бути мiждисциплiнарними, вiдповiдними специфiцi сексологii як науки, але це викликаi заперечення двоякого роду. По-перше, мiждисциплiнарна норма повинна бути погоджена з нормами, розробленими всiма тими дисциплiнами, окремi областi яких входять до складу сексологii. Однак у кожнiй з цих дисциплiн розроблене власне поняття норми (наприклад, в етицi, педагогiцi, медицинi, правi), причому вони часто не тiльки не збiгаються один з одним, але в багатьох вiдносинах бувають навiть протилежними. По-друге, мiждисциплiнарна норма повинна створюватися на основi iнших норм i узгоджуватися з ними. У нiй повиннi враховуватися вимоги норми в логiчному аспектi, тобто мiждисциплiнарна норма повинна бути упорядковуючою; крiм того, вона повинна мати мiнiмум розпоряджень, що регулюють спiльне життя людей; в аспектi праксеологii в нiй необхiдно чiтко позначити шляхи, що ведуть до досягнення мети; у фiлософському аспектi необхiдно враховувати ступiнь вiдповiдностi змiсту норми об'iктивноi реальностi; в аксеологiчному аспектi норма повинна вiдбивати етичнi i естетичнi цiнностi i т.д. Усе це створюi величезнi труднощi для розробки мiждисциплiнарноi сексологiчноi норми.
На сучасне розумiння норми в сексологii принциповий вплив зробили три гетерогеннi поняття :
1. Норма як мiра цiнностi, як етична вимога, як моральний постулат; як норма iдеальна, тобто встановлена iдеальним суспiльством, зразковаВа поведiнка. Такого роду норми з'являлися i змiнювалися в процесi iсторичного розвитку суспiльств, при цьому вони залежали вiд комплексу культурних факторiв. Часто iх повiдомляли абсолютними i ВлприроднимиВ», на основi чого вважали самi собою що розумiються i не пiдданими критицi, хоча традицiя не i достатньою пiдставою для узаконювання i не гарантуi збереження актуальностi змiсту в нормi цiнностi, як i в будь-якiй iншiй нормi.
2. Норма як середня величина, виведена з визначеноi частоти прояву визначених характеристик у статистичному розумiннi i використовувана переважно в соцiологii. Це поняття норми не несе в собi оцiнного значення, а границi норми можна нанести на криву Гауса. При цьому нормальним вважаiться все те що розташовуiться ближче до середини i зустрiчаiться найчастiше, а ненормальним тАФ те, що зустрiчаiться порiвняно рiдко, причому ступiнь ненормальностi буде вiдповiдати ступеню рiдкостi того чи iншого явища прагнень, чи установок поведiнки.
Значний вплив такого розумiння норми на формування пiдходу до проблем сексуальностi зв'язано з великим впливом, що зробили звiти, приведенi Kinsey (1948, 1953), обробленi у вiдповiдностi з усiма вимогами статистики. Незважаючи на те, що цiннiсть такого пiдходу до розробки поняття норми в сексологii давно вже дискредитована, вiн усе ще маi мiсце на рiвнi популярноi iнформацii, сприяючи негативнiй оцiнцi тих осiб, що вiдносяться доВа ВлменшостiВ», тобто задовольняють своi сексуальнi потреби iнакше, нiж бiльшiсть людей. Таким чином, розумiння норми як середнього показника суперечить однiй з основних концепцiй розвитку сексологii, а саме Ваконцепцii iндивiдуальних розходжень.
3. Норма в медико-психологiчному аспектi не визначаiться нi критерiiм цiнностi, нi ступенем частоти. Пiд поняттям ВлнормальнеВ» розумiiться здоров'я, тобто стан, необхiдний для гарного фiзичного, а також психiчного i соцiального самопочуття, незалежно вiд того, зустрiчаiться вiн рiдко чи часто й у якому ступенi наближаiться до iдеального. У той же час ненормальними i тi форми поведiнки, установки i бажання, що несприятливо впливають на внутрiшню гармонiю i самопочуттяВа людини чи його партнера i викликаютьВа конфлiкти i порушення здоров'я або функцiонування в суспiльствi.
Сексуальнi розлади можуть бути мнимими чи реально iснуючими, але в iхнiй основi лежать насамперед психологiчнi проблеми, якими повиннi займатися фахiвцi.
Предмет i завдання сексологii i сексопатологii
Основнi поняття i термiни
Термiн "сексологiя" з моменту свого виникнення позначав енциклопедичну галузь знання, що стоiть на стику цiлого ряду дисциплiн. У 1907 роцi в Нiмеччинi вийшла у свiт книга, яку можна визначити, говорячи сьогоднiшньою мовою, як бестселер. Це була монографiя РЖвана Блоха "Сексуальне життя нашого часу в ii вiдносинах до сучасноi культури", у якiй автор уперше заявив про створення "науки про поле", що складаiться з ряду наук про людину тАФ вiд медицини до фiлософii.
И. С. Кон визначаi сексологiю як "галузь знань, що комплексно вивчаi соцiальний i психологiчний аспекти взаiмини статей, а також фiзiологiю i патологiю статевого життя" [1]. У цьому ж фундаментальному виданнi Г. С. Васильченко запропонував визначення сексопатологii як "галузi клiнiчноi медицини, що вивчаi функцiональнi аспекти статевих розладiв, у тому числi поведiнковi, особистiснi i соцiальнi" [1].
Бiльш повне визначення дане цим же автором у 1990 роцi: "..Ва А. М. Свядощ (1991) вважаi, що "сексопатологiя тАФце роздiл клiнiчноi медицини, що вивчаi статевi розлади, iхнi походження, методи розпiзнавання i лiкування".
У книзi "Введення в сексологiю" И. С. Кон пише:
Визначення мiсця сексопатологii серед iнших дисциплiн виходить за межi теорii i безпосередньо впливаi на практику лiкування. Незважаючи на визнання, що вiдбулося в останнi роки, "прав автономii" сексопатологii як у нашiй краiнi, так i за рубежем, iснують рiзнi думки про правомiрнiсть цiii автономii i ii границь. На думку В. В. Кришталя i Б. Л. Гульмана (1997), до складу сексологii входять нормальна сексологiя, клiнiчна сексологiя (сексопатологiя) i судова сексологiя. При цьому нормальна сексологiя вивчаi проблеми забезпечення бiологiчного, анатомо-фiзiологiчного, соцiального, психологiчного i соцiально-психологiчного забезпечення сексуального здоров'я людини, яке варто визначати не тiльки як вiдсутнiсть яких-небудь хворобливих змiн у його органiзмi, що можуть приводити до зниження сексуальноi функцii, але як iнтегральний комплекс взаiмодiючих компонентiв сексуальностi. [33].
Завданням клiнiчноi сексологii (сексопатологii) цi ж автори бачать вивчення всiх аспектiв порушення сексуального здоров'я, а також дiагностику, лiкування i профiлактику подiбних порушень. Причому сексопатологiю В. В. Кришталь i Б. Л. Гульман, слiдом за Г. С. Васильченко (1977, 1983, 1990), пiдроздiляють на загальну i приватну. "Область загальноi сексопатологii тАФ вивчення епiдемiологii, порушень i девiацiй сексуального здоров'я, факторiв ризику, причин i умов виникнення, проявiв i плину цих порушень, основних закономiрностей формування сексопатологiчних симптомiв i синдромiв, розробка питань патогенезу i класифiкацii сексуальних розладiв, загальних принципiв iхнього лiкування i профiлактики" [34].
Предметом вивчення приватноi сексопатологii зазначенi автори пропонують вважати окремi нозологiчнi форми порушення сексуального здоров'я i сексуальнi девiацii (вiдхилення). РЖ, нарештi, судова сексологiя, по iхньому визначенню, тАФ "це галузь сексологii, що вивчаi сексуальну поведiнку людини стосовно до норм цивiльного i карного права, а саме девiантну сексуальну поведiнку, що приводить до здiйснення протиправних дiй" [34].
Сьогоднi можна впевнено затверджувати наступне: сексологiя i сексопатологiя, на вiдмiну вiд багатьох iнших "вузьких" наукових дисциплiн, являi собою мiждисциплiнарну сферу людського знання. З цього випливаi, що соцiальнi, культурологiчнi, психологiчнi, бiологiчнi, антропологiчнi, педагогiчнi, правовi, фiлософськi й iншi проблеми сексуальностi складають тiльки частину вiд загального, лише деякий аспект мiждисциплiнарноi сексологii.
Визначення сексуального здоров'я
Автори В. В. Кришталь i Б. Л. Гульман Вавизначають сексуальне здоров'я як "iнтегральний комплекс взаiмодiючих компонентiв сексуальностi тАФ бiологiчного (анатомо-фiзiологiчного), соцiального, психологiчного, соцiально-психологiчного, що забезпечуi можливiсть оптимальноi сексуальноi адаптацii до протилежноi статi, сексуальнiй гармонii вiдповiдно до норм соцiальноi й особистоi моралi".
Цiннiсть сучасного уявлення про сексуальне здоров'я складаiться, в iгноруваннi формально-логiчного постулату про те, що здоров'я тАФ це вiдсутнiсть яких-небудь хворобливих змiн i проявiв ("здоров'я тАФ це вiдсутнiсть хвороби"). Постiйно зростаючий обсяг знань уможливлюi затверджувати, що деякi проблеми в сферi сексу аж нiяк не говорять про хворобливi прояви i належать гнiтючому числу практично здорових людей. Тим часом, повноцiнна реалiзацiя своii сексуальностi в умовах рiзних культур виявилася бiльш важливою для здоров'я iндивiдiв, чим це передбачалося ранiше.
Нарада експертiв ВРЖЗ (Всесвiтня органiзацiя охорони здоров'я, Женева, 1977) прийшла до висновку, що поняття сексуального здоров'я мiстить у собi три основних елементи:
1. Здатнiсть до насолоди i контролю сексуальноi i дiтородноi поведiнки вiдповiдно до норм соцiальноi й особистоi етики.
2. Волю вiд страху, почуття сорому i провини, неправильних уявлень i iнших психологiчних факторiв, що придушують сексуальну реакцiю i порушують сексуальнi взаiмини.
3. Вiдсутнiсть органiчних розладiв, захворювань i недолiкiв, що заважають здiйсненню сексуальних i дiтородних функцiй.
Основи сексуального здоров'я людини закладаються ще в ембрiональний перiод розвитку, коли вiдбуваiться диференцiацiя статi, але надалi воно залежить не стiльки i не тiльки вiд бiологiчних, скiльки вiд психологiчних i соцiальних факторiв, iндивiдуальноi i загальноi сексуальноi культури, вiд мотивацii сексуальноi поведiнки, вiд задоволення несвiдомих iмпульсiв i ступеню адаптацii партнерiв на всiх рiвнях взаiмодii. [18].
Сексуальнiсть людини виконуi три основнi функцii: прокреативну (репродуктивну), рекреативну (гедонiчну) i комунiкативну. Сексуальнiсть у сучасному свiтi перетерпiла iстотнi змiни: за рахунок зростання ролi психологiчних i соцiокультурних факторiв такий мотив сексуальноi активностi, як вiдтворення, вiдiйшов на заднiй план, поступивши мiсце потреби в сексуальному задоволеннi, релаксацii i спiлкуваннi.
Унiверсально прийнятне визначення сексуального здоров'я, виявилося, виробити надзвичайно важко. Тепер найбiльш адекватним i визначення, дане нарадою експертiв ВРЖЗ. Наведемо його цiлком: "Сексуальне здоров'я i комплекс соматичних, емоцiйних, iнтелектуальних i соцiальних аспектiв сексуального iснування людини, що позитивно збагачують особистiсть, що пiдвищують комунiкабельнiсть людини i його здатнiсть до любовi".
Фактори, що визначають здорову сексуальнiсть.
За даними К. Штарке i В.Фрiдрiха, сексуальна задоволенiсть i психiчне благополуччя дорослоi людини багато в чому залежать вiд морально-психологiчноi атмосфери, у якiй протiкало його дитинство. Довiрчi вiдносини з батьками, особливо з матiр'ю, загальна емоцiйна розкутiсть i вiдкритiсть сiмейних вiдносин, терпиме, свiтське ставлення батькiв до тiла i наготи, вiдсутнiсть жорстких вербальних заборон, готовнiсть батькiв вiдверто обговорювати з дiтьми хвилюючi iхнi делiкатнi проблеми - усi цi фактори полегшують дитинi формування здорового вiдношення до сексуальностi. Однак вони у свою чергу залежать вiд безлiчi соцiокультурних умов: освiтнього рiвня батькiв, моральних принципiв, засвоiних ними в дитинствi, i iхнього власного сексуального досвiду, а також вiд загальних цiннiсних орiiнтацiй культури, на якi усвiдомлено чи не усвiдомлено дорiвнюють iндивiдуальнi сiмейно-побутовi вiдносини, вербальнi заборони, тiлесний канон i т.п. РЖгнорувати цi iсторичнi, насамперед нацiональнi розходження, i намагатися насильно ламати iх - безглуздо i небезпечно.
Однак здорова сексуальнiсть припускаi не тiльки прийняття власноi чуттiвостi i тiлесного Я, але i вироблення цiлоi системи морально-комунiкативних якостей i навичок, якi можна набути тiльки в практичному спiлкуваннi з iншими людьми. А.С.Макаренко був глибоко прав, коли писав, що людська любов "не може бути вирощена просто з надр простого зоологiчного статевого потягу. Сили "любовноi" любовi можуть бути знайденi тiльки в досвiдi нестатевоi людськоi симпатii. Молода людина нiколи не буде любити свою наречену i дружину, якщо вiн не любив своiх батькiв, товаришiв, друзiв. РЖ чим ширше галузь цiii нестатевоi любовi, тим шляхетнiше буде i любов статева".
Крiм сiмейних умов, важливим фактором психосексуального розвитку людини i досвiд рiзнобiчного, з раннього дитинства, спiлкування мiж хлопчиками i дiвчатками. РЖ експерименти з тваринами, i численнi спостереження за дiтьми показують, що комунiкативнi властивостi особистостi, ii здатнiсть до емоцiйного спiвпереживання i щиросердечноi вiдкритостi багато в чому залежать вiд дружнiх вiдносин з особами протилежноi статi в дитинствi. Не потрiбно боятися дитячоi i пiдлiтковоi закоханостi. Хоча вони часом представляють дорослим багато турбот, у довгостроковiй перспективi вiдсутнiсть таких контактiв набагато небезпечнiше. [30].
Незважаючи на всю демократизацiю взаiмин мiж юнаками i дiвчинами, психологiчно вони зовсiм не так елементарнi, як часом здаiться дорослим. Сучасний ритуал залицяння простiше традицiйного, зате вiн нiде не кодифiкований, що створюi нормативну невизначенiсть. Характерно, що велика частина питань, що задаються пiдлiтками i юнаками, стосуiться не стiльки психофiзiологii статевого життя, усiii складностi якоi вони ще не усвiдомлюють, скiльки ii нормативноi сторони: як треба поводитися в ситуацii залицяння, наприклад пiд час побачення. Заклопотанiсть ритуальною стороною справи iнодi настiльки сильна, що молодi люди залишаються глухi до переживань один одного, навiть власнi почуття вiдступають перед питанням, "правильно" чи вони надходять з погляду норм своii статевовiковоi групи. Залицяння - це гра за правилами, що, з одного боку, дуже твердi, а з iншого боку - досить невизначенi. Не пiклуватися про цi правила може лише той, хто вже опанував ними чи хто цiлком поглинений любов'ю. Перше даiться досвiдом, друге - глибиною i зрiлiстю почуття.
Це стосуiться не тiльки ритуалу знайомств, побачень, поцiлункiв, але i самоi iнтимноi близькостi. Хронологiчна вiдстань вiд знайомства i закоханостi до статевоi близькостi у сучасноi молодi значно коротше, нiж ранiш. Однак незалежно вiд мотивацii i моральноi сторони справи сексуальна iнiцiацiя, тобто перша статева близькiсть, часто нагадуi iспит. Хоча ця подiя передбачаiться в мрiях i йому, як правило, передуi визначена пiдготовка, вона нерiдко сполучена з психологiчними труднощами.
Хоча немаi прямоi залежностi мiж рiзними сферами суспiльного й особистого буття, тим бiльше немаi i зворотноi iхньоi залежностi. Особливо повчально приведене нiмецькими вченими порiвняння термiнiв початку статевого життя зi шкiльною успiшнiстю пiдлiткiв. Тут виявилися наступнi тенденцii.
1. Юнаки, що починають статеве життя мiж 17-м i 18-м роками, мають у середньому кращу успiшнiсть, чим тi, хто робить цеВа ранiш чи пiзнiше.
2. Дiвчата, що починають статеве життя до 16 рокiв, навчаються гiрше тих, хто робить це мiж 17-м i 19-м роком.
3. Студенти, що закiнчили школу на "вiдмiнно" i "дуже добре", починають статеве життя в середньому в 17,6 рокiв, що закiнчили на "добре" - у 17,3 роки i на "задовiльно" - у 16,9 р. У студенток такого статистичного зв'язку не виявлено.
4. Юнаки i дiвчата, що часто змiнюють сексуальних партнерiв, учаться в середньому трохи гiрше тих, чиi сексуальнi вiдносини стабiльнi.
Це значить, що соцiально несприятливим (з погляду навчальноi успiшностi) фактором для юнакiв i занадто раннi чи занадто пiзнiше (у порiвняннi зi статистичною нормою для даного поколiння i субкультури), для дiвчин - занадто раннiй початок статевого життя i для обох статей - екстенсивнi i поверхневi сексуальнi контакти. Що ж стосуiться бiльш старших юнакiв i молодих дорослих, то для них статеве життя, якщо вона приймаi соцiально i культурно прийнятнi форми, маi позитивне значення; вважати ii несумiсною iз суспiльно-трудовою, культурною й iншою соцiальною активнiстю немаi нiяких пiдстав.
Психологи, соцiологи i психiатри мимоволi впливають на стиль мислення i цiннiснi орiiнтацii своii епохи. На початку XIX столiття багато писали про небезпеки i негативнi наслiдки раннього початку, i екстенсивних форм статевого життя i мало хто звертав увагу на явно невротичнi риси так називаноi романтичноi особистостi з ii екзальтацiiю, мiстицизмом i нездатнiстю до простих людських вiдносин, включаючи сексуальнi. В другiй половинi XX столiття, навпаки, пiдкреслюються патогеннi аспекти некомунiкабельностi, сексуальноi загальмованостi i т.д. Насправдi поганi будь-якi крайностi. У той же час не можна - це i жорстоко, i безглуздо - пiдганяти всiх людей пiд один ранжир. "Найбiльша можлива помилка в цiй областi.. - представлення, що всi iншi люди в точностi такi ж, як ми, а якщо нi, то вони повиннi стати такими.. Нiякi сексуальнi правила, закони чи iдеали не охоплюють в однаковiй мiрi iнтроверта i екстраверта, невротика i стiйкого iндивiда; iжа однiii людини може бути отрутою для iншого. З розумiння цього починаiться психiчне здоров'я". РЖндивiдуальнi варiацii i типи людськоi сексуальностi тiсно зв'язанi з статевими розходженнями.
СЕКСУАЛЬНРЖ РОЗЛАДИ ВаУ ПСИХРЖЧНО ХВОРИХ
ВУАЙЕРИЗМ
Термiн ВлвуайеризмВ» вiдбувся вiд французького слова voy-eurisme, що в перекладi Ваозначаi ВлпiдглядатиВ». До синонiмiв вуайеризма вiдносяться:
1)вiзiонiзм
2)скопофiлiя
3)скоптофiлiя
4)миксоскопiя
Вуайеризм тАФ це вид статевого збочення, в основi якого лежить потяг до розглядання статевихВа органiв чи спостереження за статевими актами, що вiдбуваються iншими людьми. Тiльки при цьому виникають сексуальне збудження i статева розрядка. Прагнення пiдглядати за статевимиВа актами чи оголеними статевими органами дорослих вiдзначаiться в багатьох дiтей дошкiльного вiку, у передпубертатному вiцi такий потяг виявляiться в кожного третього хлопчика i приблизно в кожноi двадцятоi дiвчинки. Особливо це характерно для дiтей, що позбавленi належного сексуального виховання в родинi, для тих, кому важко знайти загальну мову в спiлкуваннi з однолiтками. Деякi психологи вважають, що укорiненню нахилiв до вуайеризму сприяють невмiння встановлювати контакти з людьми протилежноi статi i яскравий та довгий спогад у ще не сформованiй психiцi дитини побаченоi сцени iнтимноi близькостi. До рiзновидiв вуайеризма, безумовно, вiдносяться:
1) Захоплення стриптизом;
2) Захоплення вар'iте;
3)частi вiдвiдування рiзного роду еротичних шоу;
РЖ хоча все-таки переважна бiльшiсть вуайеристiв здатнi до здiйснення нормальних статевих актiв, але пiдглянута сцена i наступна за цим мастурбацiя приносять iм набагато бiльш сильну насолоду. Гостроти почуттiв вуайеристу додають ще й анонiмнiсть присутностi при iнтимних сценах i сильному побоюваннi бути захопленим за цим заняттям.
ЕКСГРЖБРЖЦРЖОНРЖЗМ
Термiн ВлексгiбiцiонiзмВ» походить вiд латинського слова exhibeo, що в перекладi Ваозначаi ВлвиставлятиВ». Ексгiбiцiонiзм тАФ це досягнення статевого задоволення пiд час демонстрацii статевих органiв особам протилежноi чи своii статi. При цьому сексуальнiй близькостi з ними не виникаi. Зустрiчаiться переважно в чоловiкiв. Хоча деякi психiатри вважають, що жiнки, що займаються професiйним стриптизом, мають деякi ексгiбiцiонiстськi нахили. РЗм подобаiться усвiдомлювати, що ними любуються i захоплюються. АВа для чоловiка-ексгiбiцiонiста головною бажаною реакцiiю i переляк жiнки, ii шок. Саме для цього вони спецiально ховаються в укриття, з'являються раптово, розкриваютьВа плащ чи пальто, демонструючи при цьому статевий член, що знаходиться в станi ерекцii. При цьому в чоловiкiв настаi дуже сильне статеве збудження, причому iнодi це закiнчуiться психiчним оргазмом. Дуже часто демонстрацiя супроводжуiться маструбацiею. Ексгiбiцiонiзм i одним iз бiльш розповсюджених порушень.Ва Це психiчне захворювання складаi близько25-30% усiх випадкiв сексуальних збочень. Мабуть, можна навiть сказати, що вiн найбiльше обговорюiмий, вiн привертаi увагу бiльше, нiж всi iншi збочення разом узятi. Ексгiбiцiонисти, як правило, нешкiдливi, абсолютно не прагнуть до насильства, навiть якщо для цього i всi шанси. Вони насолоджуються переляком жiнки, одержуючи при цьому психологiчний оргазм.
зоофiлiя
Сексуальне збочення, в основi якого лежить статевий потяг до тварин i одержання задоволення (аж до оргазму) вiд сексуального контакту з ними. Вважаiться, що дане збочення, як правило, здебiльшого поширене в тих районах, де i двi наступнi неодмiнних умови:
1) тривале перебування чоловiкiв без жiнок, тобто неможливiсть зробити нормальний статевий акт;
2) неодмiнна наявнiсть у цьому районi великоi кiлькостi тварин.
Другорядними факторами виникнення зоофiлii можна видiлити наступнi:
1) звичаi в краiнах i в народностей, де строго карають дошлюбнi зв'язки i невiрнiсть жiнок, тобто там, де юнаки i дiвчата можуть почати статеве життя винятково пiсля вступу в шлюб;
2) наявнiсть нелюбимоiВа дружини чи чоловiка, не здатного задовольнити у сексуальному планi;
3) схильнiсть до будь-яких сексуальних перекручень, тобто здатнiсть задовольняти своi статевi потреби з будь-яким доступним у даний момент еротичним об'iктом, включаючиВа тварин;
Тому можна сказати, що в переважнiй бiльшостi випадкiв зоофiлiя i замiсним перекрученням. Як вило, у таких випадках у людини не виникаi стiйкого, неминаючого статевого потягу до тварини. Контакти сексуального плану з тваринами припиняються вiдразу ж, як тiльки з'являiться можливiсть вступити в нормальний статевий контакт.
Зоофiлiя, як i будь-яке iнше захворювання, маi кiлька ступенiв iнтенсивностi:
1. Схованi, чи пiдсвiдомi, зоофiльнi нахили. Вони виявляються у видi еротичних снiв i несексуальних контактiв iз тваринами. Цi контакти приносять задоволення, трохи вiдмiнне вiд сексуального.
2. Явнi зоофiльнi нахили. Виявляються в мастурбацii при сексуальних фантазiях про тварин, причому сама людина i активним учасником зоофiльних контактiв. При нормальному статевому актi з партнером Васебе Вачи його вiн думкою асоцiюi з твариною.
3.Зоофiльна мастурбацiя. Виявляiться у використаннi тварин для статевого збудження шляхом дотику тварин до статевих органiв. Збудження, як правило, настiльки велике, що людина майже завжди досягаi оргазму. Частiше зоофiльна мастурбацiя зустрiчаiться в жiнок, що за допомогоюВа спецiального дресирування привчають своiх домашнiх тварин, переважно кiшок i собак, робити необхiднi для цього дii.
4.Зоофiлiя яка замiщаi елемент сексуальноi поведiнки. Це вiдноситься до осiб, що епiзодично вступають у сексуальнi контакти з тваринами, пояснюючи це вiдсутнiстю можливостi спiвжиття з нормальним партнером. Тварина служить тут замiною людини.
5.Зоофiлiя як поведiнка, що супроводжуi iншi сексуальнi збочення, наприклад садизм.
6.Зоофiлiя як повномасштабна постiйна перекручена форма сексуальноi поведiнки. При такому ступенi iнтенсивностi зоофiлii сексуальнi контакти з тваринами служать основним, навiть, можна сказати, iдиним джерелом досягнення сексуального задоволення.
В останнiх трьох випадках зоофильнi контакти виявляються в анальних, оральних чи вагiнальных контактах iз тваринами вiдповiдно. Саме дивне, що розмаiтiсть варiантiв подiбних контактiв при цьому просто безмежно.
САДОМАЗОХРЖЗМ
Садомазохiзм базуiться на сексуальнiй активностi, що неодмiнно включаi заподiянняВа болю чи приниження. Якщо людина бажаi бути пiдданим такого роду стимуляцii для досягнення збудження, це називаiться мазохiзмом; якщо ж вiн волii бути виконавцем тАФ садизмом. Часто людина сполучаi у собi двi цих якостi, тобто вiн одержуi сексуальне задоволення як вiд садистськоi, так i вiд мазохiстскоi активностi.
РЖнодi деякi прояви садомазохiзму застосовуються для посилення нормального сексуального життя. Про це можна говорити, тiльки якщо такi дii використовуються не часто, а не тодi, коли садомазохiстська активнiсть i найбiльш значним джерелом сексуальноiВа стимуляцii чи необхiдна для сексуального задоволення.
Сексуальний садизм часом буваi важко вiдрiзнити вiд проявiв в iнтимнiй близькостi жорстокостi гнiву, не зв'язаних з статевим почуттям. Дiагноз може легко встановлюватися там, де насильство необхiдне для еротичного збудження й iспиту оргазму.
ФЕТИШИЗМ
Фетишизм тАФ це сексуальне перекручення, що виявляiться в сексуальному потязi до рiзних живих i неживих предметiв. Це можуть бути частиниВа тiла чи елементиВа одягу. Очевидно, фетиш у психiчно хвороi людини замiщаi цiлком i цiлком природну потребу в нормальних статевих актах.
Фетишем i конкретний видимий предмет, позбавлений усiлякого духовного змiсту, що заповнюiться еротичними фантазiями фетишиста. Характерна повна воля дiй з фетишем, що при цьому не вимагаi нiяких витрат психiчноi i фiзичноi енергii на настрой сексуального партнера на сексуальний лад. Саме це i для нього найбiльш привабливим i дозволяi вiддатися цiлком своiм сексуальним фантазiям i мрiянням. У зв'язку з цим особистiсть партнера не маi для фетишиста нiякого значення. У той же час для багатьох чоловiкiв, наприклад, деякi частини тiла жiнки, такi як груди, ноги, сiдницi, чи предмет жiночоi бiлизни можуть вiдiгравати роль стимулятора статевого потяга, i навiть спогаду про них можуть супроводжуватися мастурбацiiю й оргазмом.
Використання якого-небудь неживого предмета як стимул для сексуального збудження i сексуального задоволення, як ми вже говорили, може включати вживання предметiвВа одягу чи взуття. Маi значення навiть той матерiал, з якого все це зроблено. Справа в тiм, що фетишем може стати гума,Ва пластик чи шкiра. Фетишi можуть мати рiзне значення для кожного людини-фетишиста. У деяких випадках вони просто служать для пiдвищення сексуального збудження пiд час статевого акту з нормальним партнером (наприклад, жiнка надягаi чорнi панчохи).
Фетишизм як психiчне вiдхилення може Вадиагностуватися лише тодi, коли фетиш i найбiльш значним джерелом сексуальноi стимуляцii, тобто вiн i необхiдним для сексуального акта, що закiнчуiться оргазмом.
Фетишистськi фантазii зустрiчаються досить часто, але вони не вважаються психiчним розладом доти, поки вони не приводять до ритуальних дiй. Тодi цi дii приймають нездоланний i неприйнятний характер, перешкоджаючи тим самим здiйсненню статевого акта.
ТРАНСВЕСТИЗМ
Трансвестизм виявляiться в прагненнi носити одяг, аксесуари, зачiску обличчя протилежноi статi, а також грати його роль. Причому все це протiкаi без прагнення змiнити свою стать, саме це вiдрiзняi трансвеститiв вiд транссексуалiв.
Трансвестизм може сполучатися з пасивним гомосексуалiзмом у чоловiкiв i активним лесбiянством у жiнок. РЖнодi зустрiчаiться в iзольованому видi.
Розрiзняють:
1) щирий трансвестизм, що виявляiться з раннього дитинства
Ваi виражаiться в прагненнi переодягатися в одяг осiб протилежноi статi (такi люди одержують задоволення уже вiд того, що iх приймають за представникiв iншоi статi);
2) фетишистський (помилковий) трансвестизм.
ВаТрансвестити, як правило, виховуються у великих родинах мають сестер, у чий одяг вони й одягаються.
Любов до перевдягання в одяг осiб протилежноi статi, як правило, починаi потроху виявлятися вже в дитинствi. Це може вiдбуватися в такий спосiб:
1) незалежно вiд оточення, з iнiцiативи самоi дитини;
2) пiд впливом дорослих, котрi вдягають дитину в одяг осiб протилежноi статi, мрiючи про дитину iншоi статi;
3) пiд впливом трансвеститських нахилiв батькiв. В даний час обнародуванi дослiдження, у яких вказуiться на сiмейну схильнiсть до трансвестизму.
ВаСхильнiсть до переодягання, що виникла в дитинствi, у пiдлiтковому вiцi перетворюiться в стiйку звичку, що, як правило, зберiгаiться протягом усього життя .[27].
ТРАНССЕКСУАЛРЖЗМ
Транссексуалiзм i вищою формою незадоволеностi своiю статю. Людина вважаi себе попавшим не у свою тiлесну оболонку. Така незадоволенiсть тАФ трагедiя з приводу своii неправильноi статi, вона нерiдко приводить до депресii самокастрацii (у чоловiкiв) i навiть самогубству. Транссексуали, як правило, звичайно йдуть на гормональне i хiрургiчне лiкування для того, щоб змiнити свою Влнеправильну статьВ». Благо, що на даному етапi розвитку медицина надаi таку можливiсть. Деяких транссексуалiв лiкували з успiхом у психiатричних клiнiках, що дало своi результати- вони не захотiли надалi змiнювати свою стать.
Транссексуали не тiльки хочуть здаватися всiм навколишнiм людиною iншоi статi, вони хочуть анатомiчно змiнити тiло, тобто вони не тiльки хочуть здаватися, вони хочуть бути iншими Вацiлком.
Вважаiться, що транссексуальнi тенденцii завжди з'являються в ранньому дитячому вiцi. Вони виявляються в постiйнiй, досить вираженiй незадоволеностi з приводу своii статi. Транссексуали хочуть ii помiняти i стати iншими. РЗм цiкавi iгри людей iншоi статi, iхнi розмови, манера одягатися. Транссексуали, як правило, з дитинства дуже жiночнi (чоловiки) чи зайво мужнi (жiнки). Такi дiти вiдмовляються вiд поведiнки й одягу, що характернi для його статi, навiть можуть вiдкидати своi статевi.органи. Дiвчинки мрiють про те, що в них i чи ще виросте статевий член, вони не хочуть пiсяти в сидячому положеннi. Вони також затверджують, що в них нiколи не виростуть груди i не буде менструацiй. У хлопчикiв маються твердження про те, що коли вони виростуть, те перетворяться в жiнок, при цьому в них з'являться груди, а ненависнi статевий член i яiчка зникнуть.
Частiше такi розлади зустрiчаються в хлопчикiв, чим у дiвчаток. Хлопчики беруть участь в iграх дiвчат, iз задоволенням переодягають ляльок i годують iх. У бiльшостi таких випадкiв iз хлопчикiв виростають гомосексуалiсти.[27].
ПЕДОФРЖЛРЖЯ
Термiн ВлпедофiлiяВ» походить вiд латинського padis, щоВа означаi ВлдитяВ», i philia, що перекладаiться ВллюбовВ».
Педофiлiя тАФ це сексуальний потяг до дiтей, причому обох статей. Справа в тiм, що стать дитини не маi особливого значення, педофiлу головним сексуальним стимулом служить тiло дитини з ознаками незрiлостi.
Причини розвитку педофiлii:
1.Генетична схильнiсть.
2.Гормональна схильнiсть.
3.Неправильне виховання.
4.Неправильне засвоiння своii ролi.
5.Проблеми у сексуальному життi (наприклад,Ва незадоволення чи пересичення звичайними контактами).
6.Страх перед iнтимним зв'язком з дорослою досвiдченою жiнкою.
7.Вiдсутнiсть впевненостi в собi.
8.Комплекси, алкоголiзм.
9.Виховання надмiрно турботливими матерями.
10.Вiдсутнiсть контактiв з ровесниками.
У бiльшостi випадкiв педофiлiя маi гетеросексуальну спрямованiсть, однак не так рiдкi i випадки гомосексуалiзму.
У бiльшостi випадкiв педофiли тАФ це люди, яким за 50тАФ60 рокiв. Серед жiнок педофiли зустрiчаються вкрай рiдко.
Найстрашнiше, чим загрожуi педофiлiя, це наслiдком для дитини.
Для бiльшостi дiтей сексуальний акт iз дорослою людиною в ранньому вiцi i психологiчною травмою, вiдбиток якоi може залишитися на все життя, заважаючи створювати нормальнi вiдносини, вести нормальне сексуальне життя.
Педофiлiя, як правило, зустрiчаiться в трьох вiкових групах:
1) пiсля 50 рокiв;
2) вiд 35 до 40 рокiв;
3) у пiдлiткiв.
Деякi педофiли, пiсля одруження, на деякий час припиняють контакти з дiтьми, хоча не виключено, що згодом об'iктом його домагання може стати його ж власна дитина.
Розрiзняють кiлька видiв педофiлii:
1.Педофiли з комплексом неповноцiнностi.
2.Педофiли з затримкою психосексуального розвитку. Такi люди, природно, не здатнi мати вiдносини з дорослими, а серед дiтей почувають себе великими, розумними i т.д.
Вважаiться, що при такому видi педофiлii жертвами практично завжди стають знайомi дiти, тому контакти не випадок, навпроти, вони продуманi, регулярнi й усвiдомленi. Як правило, педофiл привертаi увагу дитини цiкавими розповiдями, iграми i своiм гарним, зацiкавленим вiдношенням.
3.Регресивнi педофiли, як правило, йдуть на гетеросексуальнi зв'язки. Згодом i в них виникаi почуття сексуальноi неповноцiнностi, вони нерiдкоВа спиваються чи починають приймати наркотики. РЗхнi сексуальнi контакти частiше носять необдуманий, спонтанний характер i вiдбуваються, як правило, з нiмими дiтьми.
4. Агресивнi педофiли вiдносяться до найменш рiдкоi групи. Вони, як правило, вiдрiзняються асоцiальною поведiнкою, i ще вони звичайно не люблять жiнок.
Вони можуть змусити дитину вступити в сексуальний контакт проти його волi, тобто просто зТСвалтувати його, причому в грубiй формi.
Виходячи з результатiв деяких дослiджень можна затверджувати, що 80 % педофилiв самi перенесли в дитинствi сексуальну травму, що наклала вiдбиток на все iхнi подальше життя.
Класифiкацiя причин, що сприяють розвитку педофiлii:
1.Вiдсутнiсть здатностi усвiдомлювати й аналiзувати своi почуття, невмiння iх виражати внаслiдок:
1) затримки розумового i сексуального розвитку;
2) низькоi самооцiнки;
3) психiчноi травми, особливо в дитинствi;
4) самозакоханостi;
5) впевненостi у своiму пануваннi, особливо в порiвняннi з жiнками.
2.Порушення сексуального збудження внаслiдок:
1) перекрученого дитячого сексуальногоВа досвiду чи першого збудження, що виникло на патологiчнiй основi;
2) сексуального досвiду, що травмував, у дитинствi в результатi насильства;
3) ненормальноi спрямованостi порушення;
4) обтяженоi спадковостi;
5) еротичного образу дiтей в РЖнтернетi.
3.Вiдсутнiсть можливостi задовольняти своi сексуальнi емоцiйнi потреби нормальним чином, тобто з дорослими людьми внаслiдок:
1) едипову комплексу;
2)страху, чи, як його ще називають, комплексу кастрацii;
3)страху по тим чи iншим причинам перед дорослою жiнкою;
4)психотравмуючого сексуального досвiду з дорослими жiнками;
5)труднощiв у нормальному спiлкуваннi;
6)дисгармонii в родинi й у сексуальних вiдносинах;
7)репресивних норм у вiдношеннi мастурбацii;
8)заборони позашлюбного сексу.
4. Вiдсутнiсть стримуючих внутрiшнiх заборон, тобто своii власноi культури i моралi, на сексуальнi контакти з дiтьми внаслiдок:
1) психiчних розладiв;
2) старечого слабоумства;
3) алкоголiзму;
4) наркоманii;
5) психозу;
6) хронiчного стресу;
7) порушення стримуючого механiзму, що перешкоджаi iнцесту;
8) поширення порнографii на всiх ринках iнформацiйноi продукцii.
Педофiлiя заподiюi психiчний i органiчний збиток дiтям. Причому величина i патологiчна сила цього збитку залежать вiд наступних факторiв:Вместе с этим смотрят:
Cистема роботи шкiльного психолога з профiлактики та подолання проблем статево-рольовоi поведiнки старшокласникiв
Features of evaluation and self-esteem of children of primary school age
Positive and negative values of conformism
РЖндивiдуально-психологiчнi особливостi здiбностей людини
Автоматизация и апробация психодиагностических методик в профориентационной работе со старшими школьниками