Туристична характеристика Словаччини

МРЖНЕСТЕРСТВО НАУКИ РЖ ОСВРЖТИ УКРАРЗНИ

Харкiвський Торгiвельно-Економiчний РЖнститут

Киiвського Нацiонального Торгiвельно-Економiчного Унiверситету

Кафедра туризму i соцiальних наук

Реферат на тему:

ВлТуристична характеристика СловаччиниВ»

.

Харкiв 2010

Змiст

1. Загальнi передумови розвитку туризму в краiнi

1.1 Полiтико-географiчна характеристика

1.2 Особливостi природного середовища

1.3 Особливостi iсторичного розвитку

1.4 Особливостi економiчного розвитку

2. Туристичнi ресурси краiни

Перелiк використаних джерел

1. Загальнi передумови розвитку туризму в краiнi

1.1 Полiтико-географiчна характеристика

Республiка Словаччина (словац. Slovenská republika, Slovensko) тАФ краiна на сходi центральноi РДвропи.

Прапор Герб

Столиця Словаччини Братислава.

Протяжнiсть кордонiв Загальна: 1652,7 км, з них суходолом 1032,7 км, по рiчках тАУ 610 км. На пiвночi межуi з Польщею (541,1 км) та Чехiiю (251,8 км.), заходi з Австрiiю (107,1 км.), пiвднi з Угорщиною (654,9 км.), на сходi з Украiною (97,9 км).

Населення: 5 379 450 (за переписом населення в 2001 р.) ;5 393 637 (за даними Статистичноi адмiнiстрацii на 31.12.2006 р)

Етнiчний склад: За даними перепису 2001 року близько 85,8 % тАУ етнiчнi словаки, 9,7 % тАУ угорцi, 1,7 % тАУ цигани, 0,8 % тАУ чехи, 0,4 % тАУ русини та 0,2% - украiнцi, 1,3 % тАУ представники iнших нацiональностей та незтАШясованоi нацiональностi.

Площа - Загалом 49,036 км². Словаччина, краiна в пiвденно-захiднiй частинi Карпат, у сточищi сер. Дунаю, мiж Польщею на пiвночi i Угорщиною на пiвднi, Чехiiю (Моравiiю) на заходi i Украiною (Закарпаттям) на сходi. Територiя Словаччини охоплюi частину Зах. i окрайки Сх. Карпат та Сер.-Дунайськоi i Потиськоi низовин, що вiд них простягаються у пiвнiчному напрямi широкi долини Вагу, Грону, Горнаду та iнших рiк; вони i середгiрськi котловини густо заселенi, натомiсть гiрськi масиви тАФ слабо, а iнодi майже безлюднi. Завдяки поперечним долинам i низьким перевалам через Словаччину проходять важливi шляхи з Польщi до Угорщини; натомiсть повздовжнi долини i шляхи (зокрема Ваг-Попрад-Горнад) об'iднують захiд, центр i схiд Словаччини в цiлiсть. Перехiдне географiчне положення i невеликi розмiри словацькоi етнiчноi територii (бл. 40 000 км²) спричинили те, що вона не становила окремоi держави i входила до складу Угорщини або була об'iднана з Чехiiю (чому сприяло спорiднення словакiв з чехами).

Територiально-адмiнiстративний подiл:

В адмiнiстративно-територiальному вiдношеннi Словацька Республiка подiляiться на 79 окресiв (районiв) та 8 краiв (областей). Станом на 31.12.2002 р. в СР нараховувалося 2912 населених пунктiв.

Членство у мiжнародних органiзацiях тАФ СОТ, МБРР, ОБСРД, МВФ, ООН, НАТО, МФЧХ, РРД.

1.2 Особливостi природного середовища

Рельiф

Словаччина переважно гiрська краiна, оточена з пiвночi i пiвнiчного сходу гiрськими ланцюгами Захiдних Карпат, що утворюють звичайнi низькi i середньовисотнi гори з м'якими, округлими формами рельiфу. Найбiльшоi висоти гори сягають у Високих Татрах, що мають скелястi вершини з альпiйським рельiфом, снiжниками i слiдами стародавнього заледенiння, де знаходяться найвища точка краiни пiк Герлаховскi-Штит (2655 м), пiки Кривань, Дюмб'iр, висота яких перевищуi 1850 м. На пiвдень вiд Карпат гори знижуються, утворюючи кiлька хребтiв, витягнутих у субширотному напрямку (Низькi Татри, Словацькi Руднi гори) з пiвденного заходу на пiвнiчний схiд (Велика i Мала Фатра й iншi).

На сходi - окремi хребти Схiдних Карпат (Вигорлат та iншi). На пiвднi також переважають височини, роздiленi родючими долинами, по яких у Дунай впадають численнi рiки. Найбiльшi з них - Ваг, Нiтра i Грон. Ближче до Дунаю в районi Братислави i Комарно розташована Середньодунайська низовина - житниця Словаччини. Низовини займають невеликi площi на пiвденному заходi (Подунайська низовина) i на пiвденному сходi (Потиська низовина).

Клiмат

Клiмат Словаччини маi виражений континентальний характер. Зима холодна i суха; лiто тепле i вологе. Найбiльша кiлькiсть опадiв випадаi в горах. Рiчнi суми опадiв перевищують 1000 мм у горах, а на рiвнинах становлять менше 500 мм на рiк, в середньому 500-700 мм на рiк, снiговий покрив на рiвнинах мiнливий, у горах лежить до 3 мiсяцiв.

У Братиславi середня температура сiчня ?1В° С, липня +21В° С. У горах зима холоднiша, а лiто прохолоднiше.

Рiчки

Рiка Дунай утворюi пiвденно-захiдний кордон краiни. У нього впадаi бiльшiсть карпатських рiк, що течуть у пiвденному напрямку. Найбiльшi з приток Дунаю - Ваг, Нiтра i Грон.

На сходi карпатськi рiки, такi як Лаборец, Ториса й Ондава, вiдносяться до басейну рiки Тиса - найбiльшоi притоки Дунаю.

Озера

Попрадське плесо, озеро у Високих Татрах (Словаччина) в Менгушiвецькiй долинi, на висотi 1494 м; 6,88 га, глибина до 17 м; символiчний цвинтар усiм, хто загинув у Татрах.

Щирбське озеро, у Високих Татрах (Словаччина); 19,8 га, глибина до 20 м; на пiвденному березi - курорт, розташований на найбiльшiй у Високих Татрах висотi (туризм, зимовi види спорту; мiжнароднi змагання лижникiв)

1.3 Особливостi iсторичного розвитку

Недалеко вiд Братислави, столицi Словаччини, починаються Альпи- гори, що ростилаються крiзь 6 краiн аж до Середньоземного моря. Тут ще починаiться дуга Карпат, якi закiнчуються на пiвденному сходi аж в рiвнинах при Чорному морi.

Крiзь мiсто протiкаi Дунай, зтАЩiднуючи девтАЩять краiн. Такi виразнi ознаки перехрестя маi i словацька iсторiя.

Краiна в оточеннi Карпат, на пiвдень вiдчинена до Подунайських рiвнин, була тисячолiттями простором зустрiчей культур з пiвдня i пiвночi, сходу та заходу. На зламi столiть, у першi столiття нашоi ери на пiвднi Словаччини розпростилалась Limes Romanus, кордон Римськоi iмперii. В подунайських рiвнинах закiнчувались великi iнвазii зi сходу- Гунов, Аваров, Старих Мадярiв. На захiдному кордонi теперiшньоi Словаччини дошкуляв тиск германських племен. З братиславського замку голим оком можна побачити Вiдень- столицю Австрii, яка була цiле столiття столицею Габсбурськоi монархii.

Рiзноманiтне полiтичне, культурне впливи, боротьба за володiння Карпатською котловиною на тривало вiдобразилась у долi Словаччини. Словацька iсторiя i сама краiна були довгий час за кордоном майже невiдомi, тому що були цiле столiття наче тАЮприхованiтАЭ в iсторii бiльших краiн. Державна традицiя словацького населення, пращурiв сьогоднiшних Словакiв, починаiться у 7-му столiттi, коли пiд час вiйни проти кочовим Аваром на незначний час утворилась Самова держава. В 9 столiттi на терiторii Словаччини та сусiднiх областей простягалась Велика Моравська держава, пiд час якоi поширювалось хрестиянство, зтАЩявляiться лiтература на слованскiй мовi. Велика Морава була у постiйнiй боротьбi с Франкскою державою, проникаючою до Подунайска зо заходу. Заникла пiд натиском пращуров Мадярiв, яки прийшли до Подунайска на початку 10 столiття. Аж до 1918 року була Словаччина частиною Угорського королiвства, та разом з ним вiд 16 столiття частиною Габсбурськоi монархii.

Середньовiчна Словаччина була розвиненою краiною. Свiдчить про це кiлькiснi готицькi храми, укрiплення, ратуши та мiськi будинки в богатих торгiвельних мiстах. Мiста керувались правом дiйсним в захiдноiвропейських краiнах. Мiста обогачувались за рахунок виноградництва, мiжнародноi торгiвлi, шахт. Шахти на видобичу золота в Кремницi належали тривалий час мiж самих богатих у РДвропi. Кремницькi золотi дукати штампували у кремницькому монетному дворi вiд 1335 року дотепер. В великiй кiлькостi видобували й срiбло, у 16-17 столiттi словацька мiдь панувала на iвропейському просторi.

Господарський розквiт, який вiдображався в культурi та освiтi був пригальмований на 150 рокiв експансiiю Османських Туркiв. Вiд поразки Угорських вiйськ при Могачi 1526 року аж до поразки Туркiв при Вiднi у 1683 роцi розпростирався на пiвднi Словацький кордон з Турецькою iмперiiю. Стан такоi тАЭхолодноi вiйнитАЭ, порушований прямими зiткненнями, нападами та нiченнями був ускладнений ще релiгiйною боротьбою мiж католiками та протестантами, повстаннями угорськоi шляхти проти Габсбурговцiв. Одним з доследкiв цiх тАЮзагублених столiтьтАЭ був початок заоставання за захiдною РДвропою.

Пiсля витиснення Туркiв з Угорщини краiна вiдновлювалась, за влади Марii Терезii (1740-1780) та ii сина Йозефа II. Багато господарських та соцiальних реформ покращило статус робiтникiв, мiських жителiв, усунуло брутальне форми дискримiнацii протестантiв, освiтнi реформи допомогли освiтi. Вiд кiнця 18 столiття виникають першi мануфактури, головне розвиваiться залiзоробна промисловiсть. Перша залiзниця була побудована у 1846 роцi, перший пароплав приплив до Братислави у 1818. У 19 столiттi зтАЩявляються банки, страховi компанii, дольовi товариства. Наприкiнцi 19 столiття вже дiють всi елементи сучасного громадянського суспiльства- полiтичнi партii, профспiлки, рiзноманiтнi союзи, преса та журнали, велика кiлькiсть середнiх шкiл та вищих навчальних закладiв. Реалiзованi реформи щодо модернiзацii були швидкими, для того щоби утримувати краiну у контактi та полi зору найрозвиненiших iвропейських краiн, але не на стiльки швидкий, щоб наздогнати iсторично виникнений гендiкеп.

Модернiзацiя Угорщини та в нiй Словаччини була загальмована та деформована народним питанням. Угорщина була багатонародною державою, ii етнiчнi керуючi мадярськi елiти у боротьбi з Габсбурговцамi намагалися асимiлювати кiлькiсних Словакiв, Румунiв, Нiмцiв, Сербiв та Русинiв. Цей стан обовтАЩязково вiв до конфлiктiв. Вже пiд час революцii 1848-1849 рокiв представники словацького народного руху на чолi з Людовитом Штуром, коли Мадяри вiдмовили визнати рiвноправнiсть Словакiв, чинили опiр зi зброiю в руках.

Мадярiзачна полiтика, лiквiдацiя словацьких шкiл та вищих навчальних закладiв, обтАЩiднань, товариств була перешкодою модернiзацii та соцiального пiдвищення членiв немадярських народiв. Наслiдком цього довгочасного конфлiкту було те, що наприкiнцi першоi свiтовоi вiйни, пiд час розпаду поразеноi монархii, 30 жовтня 1918 Словацька Народна Рада оголосила свiй розхiд з Угорщиною та оголосила своi приiднання до нововзникаючоi Чехо-Словаччини. При виникненнi новоi держави вiдiграли значну роль озброiннi легiони Чехiв та Словакiв, якi вели вiйну на сторонi Договору в Росii, Францii та РЖталii проти Нiмеччини та Австрii- Угорщини. Словак, генерал Мiлан Растислав Штефанiк вважався за одного з засновникiв краiни та дотепер вiдноситься до найповажнещих особистостей словацькоi iсторii. Ческо-Словацька республiка 1918-1938 була iдиною середньо-iвропейською державою, в якiй утрималась парламентська демокрацiя. В 1938 роцi Чехо-Словаччина стала жертвою Мюнхенського договору великих держав, якi дозволили Гiтлеровi окупувати прикордоннi областi та поступово пiдкорити цiлу краiну. Пiвденнi областi Словаччини були окупованi в листопадi 1938 Угорщиною, частина пiвнiчноi Словаччини Польщею, передмiстя Братислави Нiмеччиною. В березнi 1939 Гiтлер увiйшов до Праги, на терiторii Словаччини виникла Словацька Республiка.

Словацька Республiка була контрольована нацистською Нiмеччиною, приймала участь у вiйнi на ii сторонi. Багато словакiв були проти нiмецькоi гегемонii, протидемократичноi, антисемiтськоi полiтики влади. Приiднювались до iноземних чехо-словацьких пiдроздiлiв, якi приймали участь у вiйнi на сторонi союзникiв у Францii, Пiвнiчнiй Африцi, у битвi за Англiю та на терiторii Радянського Союзу. 29 серпня 1944 вибухнуло у Словаччинi протинiмецьке повстання, бiльш нiж 60.000 повстанська армiя захищала середину Словаччини протягом 2 мiсяцiв.

Пiсля другоi свiтовоi вiйни Словаччина потрапила разом з новою Чехо-Словацькою республiкою поступово до радянського блоку. Пiд час виборiв у роцi 1946 хоча отримали комунiсти у Словаччинi лише 30% голосiв, перевага лiвих в захiдних частинах краiни iм полегшила зломити опiр демократiв. Пiсля лютневого перевороту у роцi 1948 був на 41 рiк установлена комунiстична диктатура. Неначе видихом, що поновив надiю на змiни було реформний рух у 1968 роцi, очолений визначним словацьким полiтиком Александром Дубчеком. Його тАЮсоцiалiзм з людським обличчямтАЭ розтрощили у серпнi 1968 радянськi танки. Пiтвердилося, що звiльнення краiни i можливе лише разом з остатнiми пiдкореними краiнами та лише пiсля змiн в самому Радянському Союзi.

У листопадi 1989 величний народний рух, керований у Словаччинi громадянською iнiцiативою тАЮСуспiльство проти насиллятАЭ знищило комунiстичну диктатуру. Перед краiною було завдання, повернутись до своiх iсторичних традицiй: парламентноi демокрацii, до вiльноi ринковоi економiки. Слiдуючим завданням було вирiшення питання статусу Словаччини в краiнi.

Словаччина вiд зародження Чехо-Словаччини намагалась добитись такого росподiлення, яке б брало до уваги ii риси та потреби. Декiлька раз пiд час перебiгу перед та пiсля вiйни почало дарити, але завжди це закiнчувалось вiдновленням централiстичного режиму. Декiлькарочнi спори та дискусii пiсля 1989 закiнчились у 1992 роцi договiром про спокiйний розхiд краiн, одночасно розпускаючий сумiсний пражский чехо-словацький парламент. 1 сiчня 1993 взникла самостiйна Чеська та Словацька республiки. Почалась нова ера iсторii Словаччини, тисячолiттями невiдокремлюванноi частини европейськоi цiвiлiзацii та iсторii, зараз вже пiд своiм iмтАЩям та зi своiю вiдповiдальнiстю.

1 сiчня 1993 р. виникли двi самостiйнi держави: Чеська Республiка i Словацька Республiка.

Пiсля оформлення Словаччини як суверенного полiтичного суб'iкта розвиток ii полiтичноi системи характеризувався процесами перегрупування i поляризацii сил. Початковий перiод полiтичноi iсторii Словацькоi Республiки пов'язаний з iм'ям прем'iр-мiнiстра Володимира Мечьяра. У перiод першого термiну перебування на посадi прем'iр-мiнiстра (сiчень 1993 тАФ березень 1994) Мечьяр виступав за поступовiсть у проведеннi приватизацii.

Крiм того, обiймаючи двiчi посаду прем'iр-мiнiстра, а також важливi економiчнi пости в урядi, Мечьяр дуже сильно впливав на зовнiшню полiтику, що призвело до загострення вiдносин з Угорщиною.

Йозеф Моравчик, який був ранiше мiнiстром закордонних справ в урядi Мечьяра, виступив з обвинуваченнями на його адресу i на початку березня 1994 р. Мечьяр не отримав пiдтримки в Словацькiй нацiональнiй радi пiд час обговорення питання про вотум довiри.

16 березня Моравчик був обраний главою тимчасового коалiцiйного уряду, до якого увiйшли представники наступних опозицiйних партiй: Демократичний союз (ДС), Партiя лiвих демократiв (ПЛД), Християнсько-демократичний рух (ХДР) i Нацiонально-демократична партiя (НДП). Однак перемога противникiв Мечьяра виявилася короткочасною: опозицii не вистачило часу, щоб створити реальну альтернативу Мечьяру. У вереснi 1994 р. було заплановане проведення дострокових парламентських виборiв.

Першi нацiональнi вибори в Словаччинi, пiсля здобуття нею незалежностi, пройшли 30 вересня тАФ 1 жовтня 1994 р. У них взяли участь 18 партiй i рухiв i 76 % всiх зареiстрованих виборцiв. Найбiльшу кiлькiсть голосiв отримав Рух за демократичну Словаччину В. Мечьяра. Блок ВлЗагальний вибiрВ» (ПЛД, Соцiал-демократична партiя Словаччини, Партiя зелених, Рух аграрiiв) отримав 10,41 % голосiв виборцiв (18 мандатiв), Угорська коалiцiя (Угорський християнсько-демократичний рух, Рух ВлСпiвiснуванняВ» i Угорська цивiльна партiя) тАФ 10,18 % (17 мандатiв), ХДР тАФ 10,08 % (17 мандатiв), Демократичний союз тАФ 8,57 % (15 мандатiв), Об'iднання робiтникiв Словаччини тАФ 7,34 % (13 мандатiв), Словацька нацiональна партiя тАФ 5,4 % (9 мандатiв).

РЗДС бере свiй початок вiд руху ВлГромадськiсть проти насильстваВ» (ГПН), який виник пiсля Влоксамитовоi революцiiВ». Мечьяр був одним iз засновникiв ГПН i обiймав посаду мiнiстра внутрiшнiх справ у словацькому урядi в сiчнi тАФ червнi 1990 р. Пiд час дебатiв про майбутнi Чехословаччини в березнi 1991 р. Мечьяр пережив свою першу полiтичну поразку i змушений був подати у вiдставку з посади прем'iр-мiнiстра Словаччини, оскiльки його звинуватили у завданнi шкоди чесько-словацьким вiдносинам своiю позицiiю повноi автономii Словаччини. Мечьяр вийшов з рядiв ГПН i органiзував РЗДС.

Мечьяр залишався при владi з 1994 до 1998 року. У цей час вiн приiднався до затяжноi боротьби з президентом Мiхалом Ковачем, його колишнiм сподвижником по створенню РЗДС i суперником на президентських виборах.

25-26 вересня 1998 р. в краiнi вiдбулися парламентськi вибори, у яких взяли участь 17 партiй. Мечьяру в боротьбi за владу протистояла опозицiя тАФ Словацька демократична коалiцiя (СДК), що об'iднала п'ять партiй, у тому числi християнських консерваторiв, Партiю зелених i соцiалiстiв; ii очолив Мiкулаш Дзурiнда.

СДК здобула прибл. 23 % голосiв, а партii, що знаходилися в опозицii до Мечьяра, набрали близько двох третин мiсць у нацiональних зборах (93 iз 150).

Здобувши 57 мiсць у нацiональних зборах (спiльно з СНП), Мечьяр не був переобраний на посаду прем'iр-мiнiстра.

Навеснi 1999 р. в Словаччинi спалахнула полiтична криза, пов'язана з вiдсутнiстю (з 2 березня 1998 р.) президента краiни: Мiхал Ковач, обраний парламентською бiльшiстю в 1993 р., вступивши в конфлiкт з прем'iр-мiнiстром краiни В. Мечьяром, залишив свою посаду. Зазнавши поразки на парламентських виборах у вереснi 1998, Мечьяр заявив про свiй вiдхiд з полiтичноi сцени, але пiсля прийняття словацьким парламентом у сiчнi 1999 р. рiшення про проведення прямих всенародних виборiв президента висунув свою кандидатуру. Його опорою стала парламентська опозицiя, головним чином РЗДС, що набрала найбiльшу кiлькiсть голосiв (прибл. 500 тис. при 3 млн. голосуючих). Опонентом виступив мер Кошиць 65-рiчний Рудольф Шустер, в минулому тАФ голова словацького парламенту в ЧССР, член центрального комiтету Компартii Словаччини. Шустер, кандидат урядовоi коалiцii, здобув у другому турi виборiв (30 травня 1999) 57 % голосiв, в той час як Мечьяр тАФ 32 %. Вибори президента змiцнили позицii парламентськоi бiльшостi, а також посилили прозахiдний курс краiни у зовнiшнiй полiтицi: було заявлено про прагнення максимально швидко вступити в НАТО (навеснi-влiтку 1999 р.

Уряд Словаччини пiдтримував НАТО пiд час проведення вiйськовоi операцii проти Югославii, надаючи аеродроми i транспортнi комунiкацii краiнам Заходу i вiдмовляючись надати повiтрянi коридори лiтакам Росii) i РДвропейський Союз (посилюючи монетаристський курс i згущаючи торговi зв'язки з Росiiю i сусiднiми краiнами).

1 сiчня 2004 Словаччина увiйшла до РДС.

1.4 Особливостi економiчного розвитку

За iндексом людського розвитку у 2001 роцi Словаччина посiла 39-е мiсце в свiтi, поступаючись у Центральнiй та Схiднiй РДвропi лише Словенii, Чехii, Польщi та Угорщинi. РЗi ВВП на душу населення у тому ж роцi сягнув 11960 дол. (за ПКС) i за цим iндикатором краiна випереджала Польщу, хоча пропускала вперед трьом iншим державам ЦСРД. Разом з тим, Словаччина маi досить потужнi технологiчнi позицii у iвропейськiй економiцi. Так, за РЖндексом технологiчних досягнень (0,447 тАУ у 1999 роцi) краiна посiдала 25-е мiсце в свiтi, випереджаючи такi держави РДС як Грецiя та Португалiя. У тому ж роцi питома вага експорту високих i середнiх технологiй дорiвнювала 48,7%, а грамотнiсть населення у 100% (2001), рiвень якоi визначався нацiональною статистикою, не констатуiться нiде бiльше у свiтi. Разом з тим, говорити про успiшну реалiзацiю науково-технологiчного потенцiалу краiни поки що зарано. Сучасну Словаччину можна охарактеризувати як державу з разючими контрастами в економiцi i соцiальнiй сферi, якi найбiльш рельiфно проявлять себе на регiональному i галузевому рiвнях.

Пiсля розтАЩiднання 1 сiчня 1993 року з Чехiiю i утворення самостiйноi держави, Словаччина приступила до реалiзацii iдеi побудови економiчно розвинутоi iвропейськоi краiни, проте мала на цьому шляху значно бiльше труднощiв нiж ii колишня союзниця. Основними труднощами, якi прийшлося долати були:

нижчий рiвень розвитку i конкурентних на свiтовому ринку виробництв нiж в Чехii;

розрив глибоких кооперацiйних звтАЩязкiв з чеськими пiдприiмствами;

бiльша орiiнтованiсть у зовнiшнiй торгiвлi на ринки схiдних сусiдiв нiж на ринки РДС;

повiльнi та далеко не завжди послiдовнi реформи економiки пiсля 1993 року;

наявнiсть значних територiально-галузевих диспропорцiй в краiнi, якi упродовж перших десяти рокiв суттiво дистанцiювали ii регiони.

Економiчне зростання в Словаччинi мало мiсце упродовж другоi половини 90-х рокiв i дало певнi переваги в планi трансформацii ii господарства, хоча як, зазначалося ранiше, цей процес йшов в краiнi повiльними темпами i мав швидше за все ВлкомпенсацiйнуВ» основу (тобто пiсля кризи розтАЩiднання двох краiн розпочалося економiчне зростання, що було наслiдком вiдносно хорошоi контАЩюнктури словацьких товарiв на ринках пострадянських краiн). Росiйська та азiатська кризи 1996-1997 рр. мали свiй вiдбиток i в Словаччинi, а ii наслiдки найбiльш рельiфно проявили себе у 1999 роцi, у звтАЩязку iз рiзким падiнням росту ВВП, великим бюджетним дефiцитом, дефiцитом поточних рахункiв, стрiмким зростанням зовнiшнього боргу тощо.

Швидкi та багато у чому мало популярнi заходи уряду щодо долання системноi кризи в краiнi, завершення приватизацii, зменшення дефiциту бюджету, децентралiзацiя банкiвськоi системи та переорiiнтацiя на iвропейськi ринки призвели до вiдновлення темпiв економiчного зростання. Так, прирiст ВВП у 2000-му роцi досяг 2,2%, а в 2001 тАУ 3,3%, сучасна ж його структура виглядаi такою, що вiдповiдаi в цiлому iвропейськiй моделi, в якiй на сервiснi галузi припадаi 64%, промисловiсть тАУ 31,6%, сiльське господарство тАУ 4,4%.

Основними галузями економiки в Словаччинi i виробництво продукцii чорноi металургii, продовольства, електроенергii, видобування камтАЩяного вугiлля, ядерного палива, хiмiчна промисловiсть, випуск транспортних засобiв, текстилю, електричних та оптичних приладiв тощо. Сiльське господарство представлене вирощуванням зернових культур, картоплi, хмелю, свинарством та розведенням великоi рогатоi худоби.

Пiдготовка до вступу до РДвропейського Союзу, що велася упродовж 1996-2004 рр. передбачала значнi змiни у структурi виробництва, що були викликанi необхiднiстю ВлнормалiзацiiВ» експорту по трьох ВлчуттiвихВ» для РДС галузях тАУ чорноi металургii, сiльського господарства та текстильноi промисловостi, що викликало на перших порах суттiву галузеву деформацiю. Як наслiдок, краiна й зараз маi найвищий серед нових членiв РДС рiвень безробiття, який напередоднi вступу до РДвросоюзу становив 18,6% (2002 р., (за методикою МОП).

Словаччина маi значнi територiальнi розбiжностi концентрацii ПРЖРЖ, при цьому безперечним лiдером виступаi столичний регiон, на який припадаi близько 50% iх загального обсягу. На значному вiдривi вiд Братислави йдуть iншi регiони, а рiвень безробiття в схiдних областях краiни нерiдко перевищуi позначку у 30%. Виходячи з цього можна було очiкувати й значних розбiжностей у показниках валового регiонального продукту на душу населення. Так, столиця краiни станом на кiнець 2004 р. вже перевищила середнiй показник по РДвросоюзу сягнувши 104%, у той час, коли аналогiчний iндикатор по краiнi i трохи бiльшим за 30%.

Особливiстю зовнiшньоi торгiвлi i доволi значне вiдтАЩiмне сальдо, яке хоча i скоротилося останнiм часом, все одно продовжуi залишатися негативним, що наявно випливаi з наведених нижче даних (Див. табл. 5.24).

Як випливаi з таблицi, експорт у цiлому перевищуi iмпорт, а негативне сальдо, як правило, пояснюють масовим введенням iнвестицiйних товарiв та технологiй.

Суттiвi змiни вiдбулися впродовж останнiх десяти рокiв в географiчнiй структурi зовнiшньоi торгiвлi. Якщо на поч. реформ лише 30% обсягiв зовнiшньоi торгiвлi припадало на краiни РДС, то вже на поч. ХХРЖ ст. тАУ близько 60%. Найбiльшими партнерами щодо експорту у 2000-му роцi були: Нiмеччина тАУ 27%, Чехiя тАУ 15%, РЖталiя тАУ 9%. По iмпорту тАУ Нiмеччина тАУ 27%, Росiйська Федерацiя тАУ 18%, Чехiя тАУ 15%. Домiнування енергоносiiв в структурi iмпорту i значною проблемою краiни.

Досить перспективною галуззю в Словаччинi вважають iноземний туризм. Так, у 1999 роцi краiну вiдвiдав майже 1 млн. iноземних громадян, а оплаченi ними послуги склали 2% ii ВВП. В цiй державi переконанi, що в перспективi ця цифра могла б зрости до 5-7%, що вiдповiдало б рiвню сусiднiх з нею Чехii та Угорщини.

Упродовж 2003-2004 рр. (у т.ч. пiсля вступу до РДвропейського Союзу) Словаччина смiливо продовжувала системне реформування своii економiки в планi зближення з економiчною моделлю РДС. Серед багатьох заходiв цього процесу передусiм слiд вiдмiтити: введення iдиного податку у розмiрi 19%, що створило хороший базис для подальшого соцiально-економiчного зростання; суттiве зменшення рiвня iнфляцii, хоча остання продовжуi залишатися високою серед iнших держав ЦСРД; зближення показникiв процентноi ставки по кредитах з провiдними краiнами РДС; скорочення суми державного боргу та дефiциту державного бюджету. Такi заходи уряду Словаччини, вiдомi в РДС як ВлМаастрихтськi вимоги конвергенцiiВ», на думку експертiв РДвропейськоi Комiсii, дозволять Словаччинi однiiю з перших увiйти впродовж 2006-2007 рр. до РДвропейського монетарного союзу i замiнити словацьку крону на iвро.

Бiзнес в краiнi

клiматом, який високо оцiнений з боку свiтових iнвестицiй. 20-е мiсце серед лiдируючих краiн з якнайкращими умовами для пiдприiмницькоi дiяльностi Словаччина одержала завдяки податковiй реформi, спрощеному процесу реiстрацii суб'iктiв пiдприiмницькоi дiяльностi, гнучкостi законiв про працю, високому рiвню захисту iнвесторiв i доступностi джерел iнвестицiй.

Новi правила у областi стимулювання iнвестицiйноi дiяльностi коректують, уточнюють i об'iднують надання державноi допомоги при ii розглядi i твердженнi у вiдомствах i урядi. Правила не вiдносяться до надання допомоги de minimis, державноi допомоги для малих i середнiх пiдприiмцiв, в областi навколишнього середовища, державноi допомоги на основi затверджених схем державноi допомоги i в областi неринкових послуг. Словаччина, вiдповiдно до нових правил, роздiлена на три зони, критерiiм i середнiй рiвень зареiстрованого безробiття окремих областей.

тАв Зелена зона : областi з рiвнем безробiття понад 15% (29 областей)

тАв Жовта зона: областi з рiвнем безробiття вiд 10 до 15% (24 областей)

тАв Червона зона: областi з рiвнем безробiття до 10% (26 областей)

При наданнi державноi допомоги уряд СР вiддаi перевагу таким галузям господарства, розвиток яких i прiорететним для Словаччини. Йдеться про виробничi процеси, продукт яких представляi додаткову цiннiсть - центри розвитку i IT комп'ютернi технологii. Допомога в обмеженому об'iмi надаiться галузям виробництва, якi з погляду розвитку Словацькоi Республiки, менш привабливi (монтаж, дистриб'юторськi центри).

Уряд СР розробив наступнi форми державноi допомоги, якi можна роздiлити таким чином:

ВаНепряма допомога

ВатАв пiльги по податках з доходiв юридичних осiб

ВатАв переход права власностi на нерухоме майно держави або областi за цiну меншу, нiж ринкова цiна.

ВаПряма допомога

ВатАв предоставление фiнансовоi дотацii на покриття iнвестицiйних витрат на проект типу В

ВатАв дотация на новостворенi робiтники мiсця

ВатАв дотация на освiту.

Законодавча база

Форми пiдприiмницькоi дiяльностi на територii Словаччини регулюi Кодекс законiв про торгiвлю № 513/1991 Сб.с подальшими змiнами, завдяки яким можливi передбаченi чотири форми торгових суспiльств, якими i: торгове суспiльство, командитне суспiльство, товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю i акцiонерне суспiльство.

РЖноземнi особи (юридичнi особи з мiсцезнаходженням, фiзичнi особи з мiсцем мешкання поза територiiю Словацькоi республiки) можуть вести пiдприiмницьку дiяльнiсть на територii Словаччини на рiвних умовах i в рiвному об'iмi з громадянами Словаччини.

Дозвiл про пiдприiмницьку дiяльнiсть на територii СР iноземним юридичним особам набуваi чинностi з дня внесення його в Торговий реiстр.

Кодекс законiв про працю

Кодекс законiв про працю, закон №311/2001 Сб.з. з подальшими змiнами, iндивiдуально регулюi вiдносини трудового права вiдповiдно до працевлаштування фiзичних осiб юридичними особами або фiзичними особами i колектiвниi трудовi вiдносини.

Обкладення податками i вiдрахування суб'iктiв пiдприiмницькоi дiяльностi

Згiдно закону № 595/2003 З. з. Про податок на додаткову вартiсть i що дii вiд 01.01.2004 податкова ставка на додаткову вартiсть однакова для всiх товарiв i послуг i складаi 19%.

Податковi зобов'язання пiдприiмця регламентованi юридичними ухвалами, регулюючими область соцiального забезпечення.

Податковi зобов'язання, якi дiють з сiчня 2004 р.