Туристично-рекреацiйнi ресурси Полтавськоi областi

Туристично-рекреацiйнi ресурси Полтавськоi областi

План

Вступ

Роздiл 1. Науковi пiдходи до вивчення туристично-рекреацiйних ресурсiв

Роздiл 2. Суспiльно-географiчна оцiнка туристичних ресурсiв Полтавськоi областi

2.1 Видатнi iсторико-культурнi памтАЩятки Полтавщини

2.2 Природно-рекреацiйнi ресурси областi

Роздiл 3. Особливостi розвитку рекреацiйного комплексу Полтавщини

Роздiл 4. Проблеми та перспективи розвитку рекреацiйного комплексу Полтавщини

Висновки

Список використаних джерел та лiтератури

У сучасному свiтi вiдпочинок, рекреацiя, туризм, оздоровлення - що врештi-решт означаi здоровтАЩя - i найвищою соцiальною цiннiстю. Тому за останнi кiлька десяткiв рокiв у свiтi поступово зростаi значення туризму i рекреацii. Це повтАЩязано в першу чергу iз значним зростанням доходiв населення економiчно розвинутих краiн, зростанням загальноосвiтнього рiвня людей, розвитком транспортного сполучення.

Крiм того, iндустрiальний розвиток цивiлiзацii, забруднення екологiчних систем навколо великих промислових районiв, збiльшення психологiчного навантаження на людину через прискорення темпу життя, змушуi все бiльшу кiлькiсть людей шукати вiдпочинок та оздоровлення в поки що екологiчно благополучних регiонах свiту. Таким чином, у багатьох державах обслуговування рекреантiв стало не лише самостiйною галуззю економiки, але й життiво необхiдною формою задоволення потреб людини.

Володiючи величезним природнiм потенцiалом, Украiна усвiдомлюi необхiднiсть розвитку рекреацiйно-туристичноi iнфраструктури. Вiдвiдавши нашу краiну, туристи мають можливiсть не тiльки вiдпочити i вiдтворити функцiональнi можливостi свого органiзму, але й ознайомитись з ii iсторiiю та культурою.

На сьогоднiшнiй день украiнське суспiльство переживаi перiод докорiнних змiн в розвитку держави. Процеси державотворення, що вiдбуваються на початку ХРЖ столiття, спричинили iстотнi державно-полiтичнi перетворення i в системi туристично-рекреацiйних послуг. Прiоритетний напрямок розвитку туризму i важливим чинником пiдвищення якостi життя в Украiнi, створення додаткових робочих мiсць, пiдвищення ii авторитету серед iнших краiн свiту. У сучасному свiтi вiдпочинок, рекреацiя, туризм, оздоровлення, що врештi-решт означають здоровтАЩя, являють собою соцiальну цiннiсть. Тому за останнi кiлька десяткiв рокiв у свiтi поступово зростаi значення туризму i рекреацii. Це повтАЩязано, в першу чергу, зi значним зростанням доходiв населення економiчно розвинутих краiн, зростанням загальноосвiтнього рiвня людей, розвитком транспортного сполучення. Люди залишають своi домiвки з намiром вiдвiдати новi мiсця, збагатити себе знайомством з памтАЩятками iсторii, культури i мистецтва. Крiм того, iндустрiальний розвиток цивiлiзацii, забруднення екологiчних систем навколо великих промислових районiв, збiльшення психологiчного навантаження на людину через прискорення темпу життя, змушуi все бiльшу кiлькiсть людей шукати вiдпочинок та оздоровлення в поки що екологiчно сприятливих регiонах свiту. Таким чином, у багатьох державах обслуговування рекреантiв стало не лише самостiйною галуззю економiки, але й життiво необхiдною формою задоволення потреб людини.

Актуальнiсть теми. Сучасний розвиток туризму, його перетворення в суспiльно-суспiльно-значимий соцiально-економiчний феномен обумовлюi особливу актуальнiсть проблем ефективноi органiзацii туристичноi дiяльностi й використання туристичних ресурсiв.

Основи туристичноi полiтики закладенi в мiжнародних документах; Резолюцii Римськоi конференцii ООН по мiжнародному туризмi й подорожам; Манiльськоi декларацii щодо свiтового туризму; Хартii туризму й Кодексi туриста й iнших мiжнародних правових актах.

Принципами мiжнародноi туристичноi полiтики у своiй дiяльностi керуiться й Украiна. Прiоритетнi напрямки розвитку туризму визначенi в Державнiй програмi розвитку туризму в Украiнi на 2002 - 2010 р.:

оптимальне використання природних переваг географiчного положення окремих регiонiв i центрiв за рахунок проведення ефективноi транзитноi полiтики;

охорона й вiдновлення нацiональноi природноi й iсторико-культурноi спадщини, дотримання науково обТСрунтованих норм iмностi рекреацiйних туристських територiй, реконструкцiя й упорядкування туристських об'iктiв, збiльшення привабливостi нацiональних i культурних видатних пам'яток за рахунок цiлеспрямованоi пропаганди;

оптимiзацiя структури внутрiшнього попиту шляхом розробки спецiалiзованих програм розвитку транзитного, екологiчного, етнiчного, мисливського, спортивного, сiльського, релiгiйного й iншого видiв туризму.

Стратегiчна мета розвитку туризму в Украiнi складаiться:

у створеннi конкурентоспроможного на внутрiшньому й свiтовому ринках нацiонального туристичного продукту, здатного з максимальною повнотою задовольнити потреби населення Украiни;

розширеннi внутрiшнього туризму й постiйного росту в'iзного туризму;

у забезпеченнi на цiй основi комплексного розвитку туристичних центрiв i курортних територiй;

збереженнi й вiдтвореннi природного середовища й iсторико-культурноi спадщини.

Регiональна (локальна) туристична полiтика здiйснюiться в контекстi загальноi нацiональноi полiтики й у максимальному ступенi враховуi специфiку туристськоi пропозицii та попиту, сучасний i прогнозований рiвень розвитку туризму в регiонах i окремих центрах.

Основними ii цiлями i створення конкурентоспроможного туристського продукту на основi збереження й використання привабливих елементiв мiсцевоi природноi й iсторико-культурноi спадщини, а також збiльшення соцiально-економiчного ефекту вiд розвитку рекреацiйно-туристськоi дiяльностi.

Виходячи з вищесказаного, ми визначили основну мету роботи: дослiдження й аналiз туристських ресурсiв Полтавськоi областi.

Об'iкт дослiдження - сукупнiсть природних, iсторичних, археологiчних, рекреацiйно-оздоровчих i культурних ресурсiв Полтавськоi областi.

Методами дослiдження i аналiз вихiдних i узагальнення отриманих даних.

Мета й завдання дослiдження: Вивчити рекреацiйно-туристичний потенцiал Полтавськоi областi

Досягнення поставленоi мети зумовило необхiднiсть вирiшити такi завдання:

вивчити науковi пiдходи при вивченнi туристично-рекреацiйних ресурсiв;

дослiдити видатнi iсторико-культурнi памтАЩятки та природно рекреацiйнi ресурси Полтавщини;

проаналiзувати особливостi розвитку рекреацiйного комплексу Полтавщини;

дослiдити проблеми та перспективи розвитку рекреацiйного комплексу Полтавщини.

Рекреацiя (фр. rеcrеation, пол. rekreacja - вiдпочинок, вiд лат. recreatio - вiдновлення сил) - вiдновлення чи вiдтворення фiзичних i духовних сил, витрачених людиною в процесi життiдiяльностi; рекреацiя включаi рiзноманiтнi види дiяльностi у вiльний час, спрямованi на вiдновлення сил i задоволення широкого кола особистих i соцiальних потреб та запитiв.

Рекреацiю можна сприймати i як заплановану бездiяльнiсть, яка здiйснюiться за чиiмось бажанням. У глибшому сенсi вона розглядаiться у зв'язку з емоцiйним досвiдом та натхненням, що з'являiться як наслiдок рекреацiйноi дii. З iншого боку, рекреацiя може сприйматися як система ресурсiв чи сервiсу. РЖ, врештi-решт, не буде помилкою розглядати рекреацiю як будь-який тип або вид усвiдомленого задоволення фiзiологiчних бажань i соцiальних потреб особистостi пiд час вiдпочинку.

Рекреацiйна дiяльнiсть пов'язана з використанням ландшафтiв i значних територiй. РЖ у цьому сенсi вона конкуруi iз сiльським та лiсовим господарством, рибальством, промисловiстю, гiрничою справою та iншими видами суспiльноi виробничоi дiяльностi, де використовуються природнi ресурси.

Розрiзняють три форми використання часу, вiдведеного на рекреацiю - туризм, лiкування/оздоровлення та вiдпочинок. Для означення цього часу i видiв дiяльностi, якi вiдбуваються в його межах, будемо використовувати поняття "рекреацiйно-туристичний", яке включаi всю (чи майже всю) сукупнiсть явищ i процесiв, пов'язаних з вiдновленням сил людини та задоволенням ii фiзiологiчних i соцiальних потреб.

Саме туризм у сучасному свiтi сприймаiться як головна форма рекреацiйноi дiяльностi, перетворившись на потужну самостiйну галузь нематерiального виробництва, яка задовольняi рекреацiйнi потреби.

Пiд рекреацiйними ресурсами розумiiться сукупнiсть компонентiв природних комплексiв i об'iктiв iсторико-культурноi спадщини, що формують гармонiю цiлiсностi ландшафту, пряме й опосередковане споживання яких робить сприятливий вплив, сприяi пiдтримцi й вiдновленню фiзичного й духовного здоров'я людини. [1,4]

Рекреацiйнi ресурси доцiльно роздiлити на двi групи:

1. природнi рекреацiйнi територii й ресурси (рекреацiйнi, курортнi, лiкувально-оздоровчi зони, iншi природнi територii, об'iкти, комплекси, використання яких можливо в рекреацiйних цiлях);

2. рекреацiйнi соцiально-побутовi ресурси (будови, спорудження, архiтектурнi й будiвельнi комплекси, iншi об'iкти соцiально-культурного призначення, використовуванi для рекреацiйних цiлей).

Природнi рекреацiйнi територii - це частина простору навколишнього природного середовища, призначена для масового вiдпочинку населення, для вiдновлення життiвих сил i здоров'я людей. До них вiдносяться:

1. рекреацiйнi, курортнi, лiкувально-оздоровчi зони;

2. землi рекреацiйного, iсторико-культурного й частково природоохоронного призначення;

3. окремi дiлянки земель лiсового, водного фонду;

4. iншi рекреацiйнi територii, комплекси, придатнi для використання з метою рекреацii.

Природнi рекреацiйнi ресурси - це природнi курортнi, лiкувальнi, оздоровчi ресурси й фактори, придатнi для використання з метою вiдновлення й змiцнення здоров'я людей. По характерi використання пiдроздiляються на 4 головних типи:

рекреацiйно-лiкувальнi (лiкування мiнеральними водами);

рекреацiйно-оздоровчi (купально-пляжнi мiсцевостi);

рекреацiйно-спортивнi (гiрничо-лижнi бази);

рекреацiйно-пiзнавальнi (iсторичнi пам'ятники, науковий туризм, дiловий туризм, релiгiйне паломництво).

Рекреацiя - вид дiяльностi, який маi чiтко виражену природно-ресурсну орiiнтацiю. Природнi ресурси i провiдним фактором, який визначаi рекреацiйне використання територii. Вiд того, яким набором природних ресурсiв володii територiя, залежить органiзацiя видiв i форм рекреацiйноi дiяльностi.

Поняття "природнi ресурси" i "природнi умови" широко використовуються в науковiй лiтературi. Суть цих термiнiв розкриваiться при розглядi вiдповiдних елементiв природи в певному вiдношеннi до iнтересiв i потреб суспiльства. Пiд природними ресурсами в сукупностi з природними умовами розумiють весь навколишнiй матерiальний свiт, взятий по вiдношенню до людського суспiльства. Рекреацiйнi умови - це сукупнiсть компонентiв i властивостей природного середовища, якi сприяють рекреацiйнiй дiяльностi. Особливостi ландшафту i клiмату, наявнiсть джерел лiкувальних мiнеральних вод, багатство i рiзноманiття рослинного i тваринного свiту, природнi можливостi для занять спортом, мисливством, рибальством i т.д. визначають ступiнь сприятливостi розвитку тих чи iнших форм рекреацiйноi дiяльностi.

Для органiзацii рекреацiйного природокористування i рiзних видiв рекреацiйних занять важливо розрiзняти поняття "природнi умови" i "природнi ресурси".

Пiд природними рекреацiйними ресурсами розумiють природнi територiальнi комплекси, окремi компоненти природного середовища i iх речовиннi складовi, якi мають сприятливi для рекреацiйноi дiяльностi якiснi i кiлькiснi параметри i служать або мають всi передумови для того, щоб служити матерiальною основою для органiзацii вiдпочинку, туризму, лiкування i оздоровлення людей. До таких ресурсiв належать лiкувальнi речовини (мiнеральнi води, грязi, озокерит), природнi комплекси, якi мають лiкувальнi i оздоровлюючi властивостi багатоцiльового призначення (лiси, аквальнi комплекси, лiкувальнi клiматичнi мiсцевостi). Рекреацiйнi умови можна визначити як компоненти i властивостi природного середовища, якi сприяють рекреацiйнiй дiяльностi, але не i ii матерiальною основою (естетичнiсть, пейзажне рiзноманiття ландшафтiв, кiлькiсть сонячних днiв у роцi, тривалiсть залягання снiгу в горах i т.д.).

Кiлькiсть видiв природних ресурсiв, у тому числi i рекреацiйних, iх об'iм i можливостi використання суспiльством постiйно змiнюються i зростають. Рекреацiйнi ресурси - поняття iсторичне, протягом вiкiв змiнювалась роль окремих ii видiв. Цi ресурси надзвичайно рiзноманiтнi за складом i властивостями, що визначило рiзноманiття iснуючих показникiв iх кiлькiсноi i якiсноi оцiнки. У зв'язку з цим важливо провести класифiкацiю природних рекреацiйних ресурсiв.

У вiдповiдностi з принципами програмно-цiльового планування рекреацiйнi ресурси слiд розглядати як ресурсозабезпечувальне функцiонування рiзних пiдгалузей рекреацii i об'iктiв, якi в них входять, що обумовлюi доцiльнiсть галузевоi класифiкацii природних рекреацiйних ресурсiв. [6, 12]

Природнi рекреацiйнi ресурси повиннi використовуватись бережно й економно, повиннi охоронятися i примножуватись. Для цього необхiдно проводити iх облiк, кiлькiсну i якiсну оцiнку, визначити придатнiсть i альтернативнiсть iх використання в тiй чи iншiй галузi народного господарства. Облiк стану природних ресурсiв i визначення iх народногосподарського значення повиннi базуватися на системi природно-ресурсних кадастрiв. Вони мiстять сукупнiсть вiдомостей про кiлькiсний i якiсний стан природних ресурсiв, iх економiчну оцiнку. Законодавством Украiни передбачаiться ведення земельного, водного, лiсового i надрового кадастрiв.

Основна мета створення кадастру природних рекреацiйних ресурсiв - виявлення шляхiв найефективнiшого використання всiх природних передумов розвитку рекреацiйного господарства в рiзних регiонах при умовi збереження i примноження природно-ресурсного потенцiалу рекреацii. Для цього в кадастрi повинна мiститися комплексна характеристика природних рекреацiйних ресурсiв, включаючи iх детальний облiк i класифiкацiю, якiсну i кiлькiсну оцiнку економiчноi ефективностi освоiння, аналiз використання i його основнi перспективи, а також найважливiшi заходи з охорони сукупностi рекреацiйних ресурсiв.

При складаннi кадастру повиннi бути дотриманi загальнi принципи його розробки: iднiсть, об'iктивнiсть, безперервнiсть, наочнiсть. РДднiсть кадастру забезпечуiться iднiстю методики його розробки, що застосовуiться. Для об'iктивностi потрiбна повна достовiрнiсть i обТСрунтованiсть всiх кадастрових даних. Безперервнiсть досягаiться за рахунок iх постiйного оновлення, уточнення i доповнення; наочнiсть - вибору найсуттiвiших показникiв, iх систематизацii, графiчного i картографiчного оформлення матерiалiв. Створення кадастрiв повинно допомогти не тiльки зберегти i правильно використовувати весь комплекс рекреацiйних ресурсiв, але i примножувати iх, резервувати для майбутнього.

В сучасних умовах особливо актуальним i створення кадастру рекреацiйних ресурсiв. Однак вирiшення питання ускладнюiться недостатньою вивченiстю запасiв деяких родовищ природних рекреацiйних ресурсiв, вiдсутнiстю iдиноi системи облiку iх використання i оцiнки.

Питання кiлькiсноi i якiсноi оцiнки природних рекреацiйних ресурсiв дотепер недостатньо вивченi, що пов'язано з необхiднiстю врахування при проведеннi оцiнки багатьох факторiв. Бiльше того, в залежностi вiд рiвня iiрархii дослiджуваноi сукупностi рекреацiйних ресурсiв змiнюються врахованi фактори i цiлi оцiнки. Так, оцiнка окремого рекреацiйного ресурсу (родовища мiнеральних вод, клiматолiкувальноi мiсцевостi, поверхнi водойми, морського пляжу i iн.) повинна включати не тiльки його кiлькiснi характеристики (дебiт води, площа рекреацiйноi територii), але i ступiнь сприятливостi для вiдповiдного виду рекреацiйноi дiяльностi.

В рекреацiйнiй географii склались три основнi типи оцiнки природних рекреацiйних ресурсiв: медико-бiологiчний, психолого-естетичний i технологiчний. Медико-бiологiчна оцiнка вiдображаi вплив природних факторiв на органiзм людини. Провiдну роль тут вiдiграi клiмат. Розроблено ряд методик, якi дозволяють оцiнити комплекс клiматичних факторiв з урахуванням iх впливу на стан органiзму людини. Сформульованi критерii оцiнки i розробленi параметри оцiнкових шкал градацiй. Виходячи з температури повiтря, загальноi хмарностi i швидкостi вiтру видiленi два класи погоди - сприятлива i комфортна. Аналогiчно визначаiться ступiнь сприятливостi погоди для зимових видiв рекреацiйноi дiяльностi. Керуючись бальними шкалами розроблених таблиць i враховуючи клiматичнi умови конкретного регiону, визначаiться iмовiрна кiлькiсть днiв зi сприятливими класами погоди, що особливо важливо для вибору мiсць органiзацii рекреацiйних занять рiзноi тривалостi. [7, 6]

Потреба в красi i проявом естетичного начала в людинi i визначаi в деякiй мiрi ii духовний свiт. Тому при психолого-естетичнiй оцiнцi повинна розглядатись емоцiйна дiя природного ландшафту або його компонентiв на людину. Певний вплив мають i наявнi на дослiджуванiй територii пам'ятки архiтектури.

При технологiчному типi оцiнюiться придатнiсть територii для певного типу рекреацiйних занять, а також можливiсть ii iнженерно-будiвельного освоiння. В основу оцiнки придатностi територiй для рекреацiйних занять повиннi бути покладенi перш за все природнi умови: наявнiсть природних ресурсiв рекреацii, комфортнiсть, а також психолого-естетичнi фактори. Можливостi iнженерно-будiвельного освоiння визначаються наявнiстю транспортних комунiкацiй i бази виробничоi iнфраструктури.

При рекреацiйнiй оцiнцi береться до уваги тiльки рекреацiйна цiннiсть природних комплексiв рiзного призначення i не враховуються народногосподарськi результати iх експлуатацii, якi служать базою економiчного обТСрунтування капiтальних вкладень у вiдтворення, охорону i покращення використання рекреацiйних ресурсiв.

Рекреацiя як одна з головних форм продуктивного використання вiльного часу людини - суспiльний, економiчний i науковий феномен, для якого не мають значення мiжгалузевi та мiждисциплiнарнi межi. Не дивлячись на цю особливiсть, слiд зауважити, що найбiльший вклад у ii вивчення i розумiння вносить географiя, у царинi якоi сформувалася потужний науковий напрям - географiя рекреацii i туризму.

Рекреацiйна географiя - частина блоку гуманiтарних географiчних дисциплiн. Вона тiсно пов'язана з iншими гуманiтарними географiчними дисциплiнами, а також iз природно-географiчними й теоретико-методологiчними географiчними дисциплiнами. Залежно вiд дослiдницьких i практичних завдань, що коштують перед рекреацiйною географiiю, формуiться такий альянс географiчних дисциплiн i пiдходiв, що у найбiльшiй мерi сприяi iхнiй коректнiй постановцi й рiшенню.

Географiчна наука маi досить складну структуру й нараховуi до 20 дисциплiн, що перебувають на рiзних стадiях розвиненостi. Крiм того, iстотно розрiзняiться й спiвтовариство географiв, що представляють рiзнi дисциплiни. Деякi з дисциплiн досить нечисленнi по складу, але, проте, iснують. Самий загальний i розповсюджений подiл географiчноi науки складаiться у видiленнi блокiв природних i суспiльних географiчних дисциплiн. Поiднуi iх те, що обоi орiiнтованi на дослiдження просторових процесiв i систем. У них чимало загального й у зв'язку з дослiдженням географiчноi оболонки Землi в цiлому.

Рекреацiйна географiя маi реальний сенс тiльки в сполученнi з багатьма iншими науковими й прикладними дисциплiнами, що вивчають рiзнi аспекти рекреацii. Таких дисциплiн чимало, хоча часом вони носять характер не що стiльки сформувався наукового напрямку, скiльки проблемноi областi. Серед них можна видiлити комплекс дисциплiн i проблемних областей, що займаються вивченням мiст. Вивчення рекреацii мiського населення - велика тема. Прикладом iншоi дисциплiни, пов'язаноi з вивченням i практичною органiзацiiю рекреацiйноi дiяльностi, i районне планування.

У цiлому, феномен рекреацii становить iнтерес для рiзних дисциплiн. Рекреацiйна географiя маi дуже тiснi зв'язки й з негеографiчними науками - соцiологiiю, екологiiю, природокористуванням, полiтологiiю, туристською, економiкою, психологiiю, медициною й iн.

Карта i давнiм методом географiчних дослiджень. Часте складання карти - це ще й пiдсумок географiчного дослiдження. У рiзнi перiоди й у рiзних культурах накопичений гiгантський досвiд картографiчних дослiджень. Карта - один з найважливiших засобiв пiзнання й опису свiту. Вони широко використовуються в таких науках як географiя, геологiя, економiка, iсторiя й багатьох iнших. Карти служать як для наукового й практичного вiдображення явищ i об'iктiв глобального й регiонального масштабiв, так i для чисто iлюстративних, а також навчальних цiлей. Залежно вiд завдань, карта може бути як пiдсумком багаторiчного дослiдження й мiстити в собi кодування певноi iнформацii, у тому числi й закономiрностей, так i служити допомiжним засобом у дослiдженнi або навчальному вивченнi матерiалу - усе визначаiться особливостями й завданнями дисциплiни.

На картi може вiдображатися будь-яка поверхня. Як правило, говорячи про карти, мають на увазi зображення сухопутноi поверхнi Землi: на рiвнi масовоi свiдомостi це майже синонiми. Однак iснують карти iнших планет i поверхонь, наприклад карти океанiчного дна планети Земля.

Пiд елементами карти розумiiться саме картографiчне зображення, математична основа карти, ii легенда, допомiжне оснащення й додатковi данi. Основним елементом карти i картографiчне зображення, що передаi змiст карти, тобто сукупнiсть вiдомостей про об'iкти, нанесених на карту, iхньому розмiщеннi, властивостях, взаiмозв'язках i динамiку. Залежно вiд тематики карти, основне зображення може бути зовсiм рiзним.

Карта завжди супроводжуiться легендою. Пiд цим термiном розумiiться система використовуваних на картi умовних знакiв i пояснень, що розкривають ii змiст. Складання легенди - непросте завдання. Це високий рiвень генералiзацii вiдбиваного матерiалу. При складаннi легенди потрiбно враховувати особливостi сприйняття карт i багато чого iншого.

Основна вiдмiннiсть карти вiд iнших зображень простору складаiться у використаннi математичноi основи. Карта - це зменшене зображення реальностi, i таке зменшення можливо лише при використаннi строгоi математичноi основи. Математична основа карти знаходить вираження в сiтцi меридiанiв i паралелей. У випадку топографiчних карт - це прямокутна координатна мережа, масштаб i геодезична основа.

Карта i моделлю дiйсностi. Вона точно передаi розмiри площ i положення в просторi певних, важливих для рiшення конкретного завдання об'iктiв. Пiдсумком i теоретичне узагальнення реальностi. Карта - не фотографiя, що фiксуi все без винятку об'iкти. Вона вiдбиваi розподiл у просторi тiльки окремих вибраних явищ i об'iктiв, створюючи в такий спосiб основу для аналiзу й розумiння реальностi.

Рекреацiйна географiя маi справу з дуже складним об'iктом, що характеризуiться масою рiзних параметрiв. У цьому зв'язку часто найбiльш ефективним i не стiльки використання окремих карт, скiльки атласiв, що дають систематичне картографiчне подання про територiю i ii освоiння. Атлас i збiрником карт, виконаних по iдинiй програмi. Характерно методична й технiчна iднiсть виконання карт.

В iдеалi, дослiдження з рекреацiйноi географii повиннi орiiнтуватися на складання атласiв певних територiй. Це можуть бути й невеликi по площi територii, що грають важливу роль у рекреацiйнiй дiяльностi.

Масштаб карти - вiдношення довжини лiнii на картi до довжини вiдповiдноi лiнii на земнiй поверхнi.

Масштаб показуi, у скiльки разiв зменшенi картографiчне зображення й скiльки сантиметрiв мiсцевостi втримуiться в одному сантиметрi на картi. Наприклад, масштаб 1: 1000000 означаi, що 1 сантиметр на картi вiдповiдаi 1000000 сантиметрiв (тобто 10 кiлометрам) на мiсцевостi.

По тематицi видiляються загальногеографiчнi й тематичнi карти. РЖснують карти, що вiдбивають природнi й суспiльнi явища. Кожний тип дiлиться на велику кiлькiсть рiзних видiв карт. Наприклад, карти суспiльних явищ можуть пiдроздiлятися на карти населення, економiчнi карти, iсторичнi, полiтичнi й багато хто iншi.

По масштабi карти дiляться на наступнi категорii:

В· плани - 1: 5000 i крупнiше,

В· великомасштабнi карти - 1: 10000 - 1: 200000,середньомасштабнi карти - 1: 200000 - 1: 1000000,дрiбномасштабнi карти - дрiбнiше 1: 1000000.

Розподiл карт по масштабi не i загальноприйнятим. Залежно вiд розмiрiв краiни можуть використовуватися iншi стандарти. Певну роль грають i нацiональнi традицii класифiкацii карт по масштабi. [7,12]

Полтавщина маi цiкаву i неповторну iсторiю. Першi поселення на ii територii зтАЩявляються у пiзньопалеолiтичну добу - понад 20 тис. рокiв тому. Описуючи столицю могутнiх скiфiв мiсто Гелон (Бiльське городище VРЖРЖ - РЖРЖРЖ ст. до н.е.), тАЬбатько" iсторii Геродот мандрував теренами прадавньоi Полтавщини. В часи Киiвськоi Русi Полтавщина входила до найбiльшого iз князiвств - Переяславського, а сама Полтава, лiтописна Лтава (1174 р.), була найпiвденнiшим форпостом руських земель у боротьбi з кочiвниками.

В областi велика кiлькiсть музеiв - державних i громадських (тАЬнароднихтАЭ). Загальна чисельнiсть експонатiв усiх категорiй музеiв становить близько 700 тис. одиниць збереження; 24 памтАЩятки архiтектури загальнодержавного значення; близько 50 памтАЩяток археологii скiфсько-сарматського часу (VРЖРЖ - РЖРЖРЖ ст. до н.е.), понад 70 памтАЩяток черняхiвськоi (РЖРЖ - РЖV ст.) i роменськоi культур (VРЖРЖРЖ - Х ст.).

Полтавщина - край, щедро обдарований пiснями i легендами, край письменникiв i художникiв, мислителiв i вчених, чиi iмена золотом закарбованi в пантеонi слави свiтових дiячiв мистецтва i науки. Полтавщина - край iз традицiями i культурою, якi корiнням своiм виходять з сивини тисячолiть.

Багату iсторiю краю дбайливо збережено для нащадкiв. Своiми зiбраннями видiляються Полтавський та Кременчуцький краiзнавчi музеi, Державний iсторико-культурний заповiдник тАЬПоле Полтавськоi битвитАЭ, Державний музей-заповiдник украiнського гончарства в Опiшнi, Полтавський художнiй музей.

Про значний внесок уродженцiв Полтавщини у розвиток вiтчизняноi науки i культури розповiдають лiтературно-меморiальнi музеi Г.С. Сковороди у смт. Чорнухи, РЖ.П. Котляревського, Панаса Мирного, В.Г. Короленка у м. Полтава, Олеся Гончара у с. Суха Кобеляцького району, заповiдник-музей М.В. Гоголя у с. Гоголеве Шишацького району та лiтературно-меморiальний музей письменника у славнозвiсних Великих Сорочинцях на Миргородщинi.

Поряд з цими великими культурними надбаннями пiд охороною держави знаходяться визначнi археологiчнi, архiтектурнi та iсторичнi памтАЩятки, з яких складаiться культурна спадщина народу. На сьогоднi iх налiчуiться понад 4 тис.

Найстарiшим в областi i Полтавський краiзнавчий музей. Понад сто рокiв тому (1891р.) при Полтавськiй губернськiй земськiй управi розпочалась органiзацiя музею, основу якого складала колекцiя ТСрунтiв i гербарiй, зiбраний експедицiiю вiдомого вченого-грунтознавця В.В. Докучаiва.

У 1908 р. споруджено примiщення, яке тепер займаi Полтавський краiзнавчий музей. Це один з найбiльш оригiнальних будинкiв мiста в архiтектурному вiдношеннi. Архiтектор В. Кричевський та художники С.Василькiвський i М. Самокиш творчо використали спадщину украiнськоi народноi архiтектури та мистецтва.

У Зiнькiвському районi працюi Державний музей-заповiдник украiнського гончарства в Опiшнi i iдиний в Украiнi спецiалiзований етномистецький науково-дослiдний, культурно-освiтнiй i навчально-виховний заклад, який постаi всеукраiнським центром дослiдження, збереження i популяризацii гончарськоi спадщини Украiни.

Дiяльнiсть музею-заповiдника спрямована на вiдродження, утвердження й плiдний розвиток iсторичних надбань опiшнянського гончарства, органiзацiю навчання i практичноi роботи талановитоi художньоi молодi, докорiнне полiпшення технологii мiсцевого гончарного виробництва, змiцнення матерiально-технiчноi бази промислу, налагодження мережi збуту гончарних виробiв, популяризацii мистецтва керамiки та творчостi гончарiв i малювальниць. Очолюi цей музейний заклад доктор iсторичних наук Олесь Пошивайло.

Далеко за межами Украiни вiдомо про Полтавський художнiй музей, у фондах якого зiбрано полотна як вiтчизняних, так i зарубiжних видатних майстрiв пензля. Почав дiяти вiн з 1920 р. як вiддiл краiзнавчого музею i до 1940 р. носив назву Картинноi галереi. РЖз 1940 р. одержав статус самостiйного музею.

На сьогоднi вiн маi бiльш як девтАЩять тисяч творiв мистецтва. Основою музейного зiбрання стали твори видатного художника-передвижника М.О. Ярошенка, якi, згiдно iз заповiтом його дружини, були переданi рiдному мiсту. Поповнився музей i за рахунок картин та iнших творiв мистецтва з колишнiх помiщицьких садиб.

У далекому 1709 р. на полi пiд Полтавою вiдбулася битва, яка стала переломним моментом у довгiй i виснажливiй Пiвнiчнiй вiйнi, яку вели Росiя i Швецiя за вихiд до Балтiйського моря. На полях пiд Полтавою Карл XII зазнав небувалоi поразки, пiсля якоi зiрка його попереднiх перемог закотилась назавжди. Немало памтАЩятникiв увiчнили полтавську вiкторiю. Це - памтАЩятник Слави, памтАЩятник захисникам фортецi Полтава, памтАЩятник шведам вiд шведiв та iншi. А в 1950 р. було вiдкрито музей iсторii Полтавськоi битви, де виставленi унiкальнi експонати: зброя, прапори та штандарти, обмундирування обох воюючих сторiн, особистi речi Петра РЖ, картини i чеканка, що зображують Полтавську баталiю, макети памтАЩятникiв знаменитоi битви та iн.

1 квiтня 1984 року в селi Гоголевому Шишацького району до 175-рiччя вiд дня народження генiального письменника Миколи Васильовича Гоголя вiдкрито заповiдник-музей. Земля ця виростила, дала крила таланту письменника, визначила його творчу особистiсть. М.В. Гоголь - гордiсть його рiдного краю - Полтавщини, яку вiн завжди носив у своiму серцi.

Садиба Гоголiв-Яновських вiдтворена за планами, спогадами, листами сучасникiв, старими фотознiмками та кресленнями i малюнками самого письменника. До складу заповiдника входить будинок батькiв, флiгель, альтанка, грот. НевiдтАЩiмною частиною ландшафту i парк, сад, ставки.

У Полтавi дii музей авiацii та космонавтики, головним завданням якого i увiчнення памтАЩятi та популяризацiя творчоi спадщини видатних учених, конструкторiв, органiзаторiв та спецiалiстiв у галузi ракетобудування, повiтроплавання, авiацii та космонавтики, народженням або життям i дiяльнiстю повтАЩязаних з Полтавщиною, - О.Д. Засядька, О.М. Кованька, Ю.В. Кондратюка, братiв КастАЩяненкiв, В.М. Челомея, Г.РД. Котельникова, Ю.А.Побiдоносцева, М.А. Комарницького та багатьох iнших.

Полтавська область займаi центральну частину Лiвобережноi Украiни. Пiвнiчнi райони областi розташованi в лiсостеповiй, пiвденнi - у степовiй зонi. Площа областi становить 28,8 тис. кв.км. (4,8% територii краiни).

На Полтавщинi налiчуiться 169 територiй та об'iктiв природно-заповiдного фонду, в т. ч. дендропарк у с. Устимiвка (створений у 1893 р.), Хомутецький парк у садибi Муравйових-Апостолiв (початок XIX ст.), полтавський мiський сад (парк "Перемога"; заснований у 1803 р. з iнiцiативи генерал-губернатора князя О.Б. Куракiна). В 1820-1841 pp. на територii саду дiяла Полтавська школа садiвництва, яка пiзнiше разом iз прилеглою частиною саду була передана Полтавському iнституту шляхетних дiвчат, що мiстився в колишнiй садибi С.М. Кочубея. На територii мiського саду в 1852 р. споруджено будинок Полтавського мiського театру.

Основою курортних ресурсiв областi i джерела мiнеральних вод у Миргородському, Великобагачанському, Новосанжарському, Кременчуцькому, Хорольському районах.

Курорт Миргород функцiонуi з 1914 р. Перше мiнеральне джерело було вiдкрите тут у 1912 р. мiсцевим лiкарем РЖ.А. Зубковським, який i заснував першу водолiкарню. В 1916-1919 pp. створено курортний комплекс, який включав водолiкарню, iдальню-клуб, грязелiкарню. Всi цi примiщення були розiбранi в 1970-80 - i роки.

З 1976 р. функцiонуi перше в Украiнi спецiалiзоване вiддiлення для лiкування хворих на цукровий дiабет. На сьогоднi "Миргородкурорт" об'iднуi санаторii "Хорол", "Миргород", "Березовий гай", "Полтава", якi можуть одночасно прийняти 3,5 тис. хворих.

В областi i 44 готелi, один мотель i один готельно-офiсний центр. У Полтавi i готель "Турист", мотель "Полтава". Серед туристських готелiв областi - "Украiна" в Миргородi, "Кремiнь" у Кременчуцi. Функцiонують також туристичнi бази "Новосанжарська", "Сонячна", "Бузковий гай", "Кротенкiвська".

Полтавщина заселена з доби пiзнього палеолiту (понад 20 тис. рокiв тому). На Полтавщинi виявлено близько 50 пам'яток скiфсько-сарматського перiоду. Серед них видiляiться Бiльське городище - одна з найбiльших у РДвропi скiфських археологiчних пам'яток. Деякi дослiдники пов'язують його з Гелоном, що згадуiться Геродотом у його "РЖсторii греко-перських воiн". Городище з прилеглою територiiю оголошено заповiдником.

У VIII-IX ст. територiю Полтавщини населяли переважно сiверяни. В IX-X ст. край належав до Переяславськоi землi. По Ворсклi в ii нижнiй i середнiй течii проходив пiвденний кордон давньоруськоi держави, що вiдмежовував ii вiд територiй, де безперешкодно пересувались кочовi племена - печенiги, половцi та iн. Ще за Володимира Святославича розпочато будiвництво укрiплень по Остру, Трубежу, Сулi, Стугнi (Посульська лiнiя).

Полтавщина входила до складу Черкаського i Переяславського староств Киiвського воiводства. В той час, за свiдченням французького iнженера Г. -Л. де Боплана, на Полтавщинi iснувало понад 300 поселень. Великi земельнi надiли мали тут польськi магнати - Жолкевськi, Конiц-польськi, Потоцькi та iн. Найбiльшими землевласниками були князi Вишневецькi. Яремi (РДремii) Вишневецькому належали на Лiвобережжi - переважно на Полтавщинi - 53 великих населених пункти (Ромни, Лохвиця, Лубни, Пирятин, Глинськ, Хорол, Полтава). Столицею володiнь Я.Виш-невецького були Лубни, де вiн побудував розкiшний палац, зруйнований козаками в 1648 р., в ходi боiв з польською армiiю, оскiльки Ярема Вишневецький iз своiм 6-тисячним надвiрним вiйськом воював на боцi польського уряду. Його син Михайло в 1669-1673 pp. був польським королем.

Пiсля початку визвольноi вiйни були створенi Полтавський, Миргородський, Лубенський, Гадяцький полки.

Полтавщина, як i Чернiгiвщина, була надiйним тилом армii Б. Хмельницького. Пiсля скасування в 1781 р. Гетьманщини територiя Полтавщини входила до складу Киiвського, Чернiгiвського, Катеринославського (з 1783) намiсництв, а з 1796 р. - Малоросiйськоi губернii. В 1802 р. була створена Полтавська губернiя.

В 1925 p., пiсля скасування губернського подiлу, Полтавщина складалася з 5 округ. У 1932 р. ii територiя була подiлена мiж Киiвською i Харкiвською областями, а в 1937 р. було створено Полтавську область. На Полтавщинi збереглись давнi iсторичнi мiста: Хорол, Говтва, Лубни, Пирятин, Полтава та iн. Найдавнiшим iз населених пунктiв Полтавщини i Хорол, який уперше згадуiться в 1083 р. Там народився вiдомий фольклорист i лiтературознавець М.А. Цертелiв (Церетелi). В мiстi бували поети В.А. Жуковський (1837 р.) i О.С. Пушкiн (1820 p., 1824 p.).

Мiсто Лубни пов'язане з iм'ям А. Керн - уродженоi Полторацькоi, дочки предводителя мiсцевого дворянства. Тут пройшло ii дитинство, пiзнiше вона теж часто приiздила сюди. На мiсцi колишньоi садиби Полторацьких закладено парк.

Неподалiк вiд Лубен розташований ансамбль Мгарського Спасо-Преображенського монастиря, заснованого в 1619 р. на кошти Раiни Вишневецькоi - д

Вместе с этим смотрят:

Multiple negation

XXX летние Олимпийские Игры

РЖндустрiальна спадщина Украiни

РЖсторiя розвитку, види та функцii туризму

Адаптивная физическая культура как наука