Розробка стратегii розвитку пiдприiмства в пореформений перiод

ЗМРЖСТ

Вступ

Роздiл 1.Теоретичнi основи стратегii пiдприiмства в ринкових умовах

1.1.Основнi напрями формування стратегii розвитку агропромислового комплексу в Украiнi

1.2.Еволюцiя поняття тАЬстратегiя пiдприiмстватАЭ

1.3.Методика прийняття стратегiчних рiшень

Роздiл 2.Сучасний стан економiки пiдприiмства

2.1.Природно-економiчна характеристика пiдприiмства

2.2.Аналiз наявностi та використання виробничих ресурсiв пiдприiмства

2.3.Аналiз фiнансових результатiв дiяльностi пiдприiмства

Роздiл 3.Розробка стратегii ТОВ тАЭМАЯКтАЭ в пореформений перiод

3.1.Розробка методики аналiзу зовнiшнього i внутрiшнього середовища ТОВ тАЬМаяктАЭ

3.2.Визначення мiсii i цiлей пiдприiмства

3.3.Розробка стратегiчних альтернатив i вибiр стратегii пiдприiмства в пореформений перiод

Роздiл 4.Безпека життiдiяльностi

Роздiл 5.Правове забезпечення

Висновки i пропозицii

Список лiтературних джерел

ВСТУП

Одним з найбiльш актуальних завдань сучасного розвитку економiки Украiни i створення умов ефективного i динамiчного переходу до ринкових вiдносин. В цих умовах особливоi гостроти набуваi необхiднiсть розвитку пiдприiмницькоi активностi, дiяльнiсть пiдприiмств i органiзацiй, спрямованих на споживача, i кiнцевий результат тАУ прибуток.

Складнi умови господарювання, змiни в технiцi та технологiях, зростаючi вимоги споживачiв вимагають вiд сучасних менеджерiв всiх рiвнiв управлiння нових знань i навичок, якi б вiдповiдали вимогам часу.

Практичне розвтАЩязання проблем, повтАЩязаних з необхiднiстю забезпечення нормальноi роботи пiдприiмства, не тiльки сьогоднi, але й у перспективi, залежить вiд ступеня освоiння методологii i методiв стратегiчного управлiння.

Дослiдженням питань, повтАЩязаних з розробкою стратегii пiдприiмств i стратегiчним управлiнням, займаються наступнi науковцi: Саблук П. Т., Зубець М. В., Кириленко РЖ. Г., Оберемчук В. Ф., Виханський О. С., Володькина М. В., Треньов М. М., Градов А. П. та iншi.

Стратегiя являi собою узагальнену модель дiй, необхiдних для досягнення поставлених цiлей.

Значення вироблення стратегii, що дозволяi фiрмi виживати в конкурентнiй боротьбi, у довгостроковiй перспективi, надзвичайно велике. В умовах жорсткоi конкуренцii i ситуацii на ринку, що швидко змiнюiться, дуже важливо не тiльки зосереджувати увагу на внутрiшньому станi справ фiрми, але i виробляти довгострокову стратегiю, що дозволила б iй встигати за змiнами, що вiдбуваються в зовнiшнiм середовищi. У минулому багато фiрм могли успiшно функцiонувати, звертаючи увагу в основному на щоденну роботу, внутрiшнi проблеми, пов'язанi з пiдвищенням ефективностi використання ресурсiв у поточнiй дiяльностi. Зараз же, хоча i не знiмаiться задача рацiонального використання потенцiалу в поточнiй дiяльностi, винятково важливим стаi здiйснення такоi стратегii, що забезпечуi адаптацiю фiрми до мiнливого навколишнього середовища.

Тiльки чiтко уявляючи мiсце своii компанii на ринку, враховуючи його особливостi, менеджер може вирiшити такi життiво важливi питання: яким бiзнесом займатись, що необхiдно зробити сьогоднi для успiху завтра i яким чином цього добиватися, якi перспективи у фiрми, якi можливостi маi компанiя i як ними скористатися?

Мета цiii роботи тАУ розробка стратегii ТОВ тАЬМаяктАЭ Мелiтопольського району Запорiзькоi областi в пореформений перiод.

Завданням i вивчення теоретичних основ формування стратегii, дослiдження основних напрямкiв формування стратегii розвитку агропромислового комплексу в Украiнi, розгляд змiсту, що вкладують в поняття тАЬстратегiятАЭ рiзнi автори, вивчення методики прийняття стратегiчних рiшень, визначення природно-економiчних умов, в яких функцiонуi дослiджуване господарство, проведення аналiзу наявностi та використання виробничих ресурсiв пiдприiмства, фiнансових результатiв дiяльностi, аналiз зовнiшнього i внутрiшнього середовища пiдприiмства, формулювання його мiсii i цiлей, розробка стратегiчних альтернатив i вибiр стратегii пiдприiмства в пореформений перiод.

Дипломна робота виконана на _____ сторiнках, мiстить _____ таблиць та _____ рисункiв.

РОЗДРЖЛ 1

ТЕОРЕТИЧНРЖ ОСНОВИ СТРАТЕГРЖРЗ ПРЖДПРИРДМСТВА В РИНКОВИХ УМОВАХ

1.1. Основнi напрями формування стратегii розвитку агропромислового комплексу в Украiнi

У процесi аграрноi реформи в Украiнi вiдбуваються глибокi соцiально-економiчнi перетворення, спрямованi на подолання вiдчуження сiльськогосподарських працiвникiв вiд землi, засобiв виробництва i результатiв працi, на перехiд аграрного сектора економiки до ринкових вiдносин. Здiйснено роздержавлення сiльськогосподарських пiдприiмств, переважна бiльшiсть земель сiльськогосподарського призначення передана у приватну власнiсть трудiвникам села, формуються новi органiзацiйно-правовi структури ринкового типу, створюються умови для розвитку конкурентоспроможного агропромислового виробництва. Проте, внаслiдок нерiшучих дiй центральних органiв влади щодо формування законодавчо-нормативноi бази поетапного освоiння ринкових вiдносин, слабо обгрунтованого визначення шляхiв i методiв трансформацii аграрного виробниВнцтва, рiзкого послаблення державного управлiння розвитком агропромислового комплексу, порушення диспаритету цiн на сiльськогосподарську i промислову продукцiю, поки що не вдалося досягти очiкуваного нарощування виробництва сiльськогосподарськоi продукцii, пiдвищення ефективностi галузей. Швидше навпаки, набуло стiйкоi тенденцii зниження обсягiв аграрного виробництва, руйнування матерiально-ресурсного потенцiалу, погiршення фiнансового стану сiльськогосподарських товаровиробникiв. РЖ лише в останнi роки намiтилося деяке пожвавлення виробництва продукцii рослинництва, поступове пiдвищення дохiдностi галузей.

Аналiз дiяльностi агропромислового виробництва свiдчить про необхiднiсть наукового обТСрунтування визначення основних напрямiв поетапного його розвитку, формування ринкового середовища, входження аграрного сектора економiки Украiни у свiтове ринкове спiвтовариство.

Стратегiя розвитку агропромислового комплексу Украiни (надалi тАУ Стратегiя) повинна базуватися на визначеннi, що агропромислове виробництво i складовою iдиного народногосподарського комплексу. Без промислових галузей цього комплексу тАФ виробництва машин, машинобудування, хiмiчного i нафтопереробного виробництва, виготовлення iнших матерiальних ресурсiв тАУ виробництво, зберiгання, переробка i реалiзацiя готовоi до споживання продукцii не можливi. [21, С.3]

Також повинно ставитися завдання пiдвищення ролi державних органiв у регулюваннi аграрного виробництва в умовах переходу до ринковоi економiки, формування i функцiонування ефективних конкурентоспроможних галузей виготовлення високоякiсних продовольчих ресурсiв, широкого застосування ресурсоощадливих машинних технологiй, розширення iнтеграцii виробництва с.-г. продукцii та ii промисловоi переробки.

Тому при розробленнi й реалiзацii Стратегii розвитку АПК необхiдно враховувати, що Украiна i не аграрною i не промисловою державою, а такою, що стала на постiндустрiальний шлях розвитку, де цi сфери дiяльностi функцiонують як iдине цiле, а земля i складовою виробничого капiталу. Без включення землi, як ресурсу виробництва, до складу економiчноi субстанцii, залучення ii до економiчного обороту, побудови виробничих вiдносин у суспiльствi, здiйснення стратегii розвитку будь-якоi сфери дiяльностi, фактично неможливе. Земля була, i i вiчно буде головним джерелом примноження багатства кожноi держави.

Наступним положенням i, безумовно, дотримання iстини, що в центрi усiх дiй з реалiзацii стратегii i економiчний iнтерес тАФ основа економiки i головна рушiйна сила руху вперед як держави, так i всiх iснуючих в нiй iнституцiй тАУ окремого працiвника, пiдприiмства, галузi. При цьому визначальною складовою маi бути працiвник (людина), задоволенню iнтересiв якого повиннi пiдпорядковуватись iнтереси всiх iнституцiй. [21, С.4]

Стратегiя стабiльного економiчного розвитку АПК маi забезпечити планомiрний вiдтворювальний процес агропромислового виробництва, збереження i захист навколишнього природного середовища, ресурсного потенцiалу, пiдвищення життiвого рiвня людей. Велику роль у пореформенiй економiцi повинне вiдiгравати застосування державних i ринкових регуляторiв розвитку економiки в iх оптимальному поiднаннi.

Основними важелями реалiзацii економiчного iнтересу i такi економiчнi категорii як власнiсть, цiна, прибуток, заробiтна плата, премii, дотацii, субсидii тощо.

Розглянемо, як кожна з них маi пронизувати наскрiзь всi складовi Стратегii з метою безумовного iх виконання. На перше мiсце слiд висунути проблему власностi. З одного боку, ця категорiя стосуiться кожноi людини, а з другого тАФ по вертикалi й горизонталi пронизуi структуру iнститутiв держави. Хто не визнаi цього, той або не володii елементарними економiчними поняттями, або кривить душею. Хiба можна вiдкидати ту незаперечну iстину, що природа заклала в людинi потребу щось мати i бажання примножити набуте у кiлькiсному та якiсному вимiрi. Це стосуiться усiх сторiн життiдiяльностi людини тАФ ресурсiв, речей, знань i т. iн. Для селянина таким ресурсом була i i завжди буде земля тАФ основне джерело доходiв i багатства не тiльки його, а й всiх iнституцiй держави. Саме тому, що ця iстина тривалий час iгноруiться i не сприймаiться певною частиною суспiльства, й виникла в Украiнi продовольча небезпека. До того ж, ринкова економiка, яка за змiстом i госпрозрахунковою економiкою, не може iснувати за вiдсутностi власника як основного носiя товарно-грошових вiдносин. РЖ якщо в аграрнiй сферi не буде власника землi, то й не буде товарно-грошових вiдносин, ринковоi госпрозрахунковоi економiки, в основi якоi лежать економiчний iнтерес i економiчна вiдповiдальнiсть. Цi чинники мають повною мiрою бути врахованi при розробцi й органiзацii здiйснення Стратегii розвитку АПК. [21, С. 4]

Мета стратегii тАУ створення в агропромисловiй сферi економiчних i соцiальних умов для ефективноi виробничоi дiяльностi та пiдвищення життiвого рiвня с.-г. товаровиробникiв iз загальним стратегiчним спрямуванням на формування розвинутоi системи ринкових вiдносин й адекватноi iм аграрноi структури.

Завданням стратегii в економiчнiй сферi i насамперед формування ефективного конкурентоспроможного агропромислового виробництва, здатного забезпечувати продовольчу безпеку краiни та нарощування експорту окремих видiв с.-г. продукцii i продовольства, що збiльшить внесок в економiку краiни.

Не менш важливим важелем реалiзацii iнтересу i ставлення суспiльства i держави до розвитку окремих галузей i сфер виробництва. Загальним правилом тут маi бути забезпечення з боку держави однакових для всiх iнституцiй економiчних "правил гри", iхня суть зводиться до того, щоб стартово на одиницю задiяних ресурсiв у грошовому чи матерiалiзованому виглядi одержувати рiвновелику суму доходiв. Так дiють у всiх краiнах свiту. Виключення ресурсу землi з цього правила не даi змоги селянам одержувати належнi iм доходи. [21, С. 4]

У краiнах з ринковою економiкою ця проблема вирiшена, i кожна з цих краiн вмiло користуiться категорiiю цiни для регулювання виробництва. Там давно iснують i дiють такi поняття як мiнiмальнi та максимальнi цiни, цiновi коридори, фiнансовi й товарнi iнтервенцii. Тому цi поняття повиннi якнайповнiше використовуватися при органiзацii здiйснення Стратегii. Слiд виходити з того, що для людей на селi потрiбно створити умови, якi б дали змогу селянам за рахунок виробництва сiльськогосподарськоi продукцii достойно жити i працювати. При цьому слiд враховувати, що виробництво кожного виду сiльськогосподарськоi продукцii маi властиву тiльки йому економiку. Виробництво i реалiзацiя кожного конкретного виду продукцii здiйснюiться завдяки притаманнiй тiльки йому системi насiнництва, добрив, машин, менеджменту i маркетингу. Складовi системи повиннi повною мiрою враховувати необхiднiсть досягнення максимального ефекту й конкурентоспроможного рiвня.

Не менш важливим теоретико-методологiчним положенням i також економiчне сприяння розвитку всiх територiй Украiни. Держава, в якiй розвиваються тiльки центри, i безперспективною. Необхiдно домогтися, щоб люди у всiх регiонах краiни мали умови для роботи i життя не гiршi, нiж у центрi, в мiстах.

У кiнцевому пiдсумку питання повинно вирiшуватися таким чином, щоб кожний iз наявних в Украiнi 29,6 тис. сiльських населених пунктiв мав змогу, в першу чергу за рахунок землi, на якiй вiн розташований, забезпечити абсолютно переважну частину доходiв його жителям для достойного життя i працi. Без створення зовнiшнього економiчного середовища для забезпечення стабiльного економiчного iнтересу сiльських жителiв досягти цього неможливо. Саме воно спонукатиме людей до рацiонального й ефективного господарювання, забезпечить його прибутковiсть. Працювати на збиток, на звуженiй основi тАФ не може бути метою жодноi стратегii та людини. Надiйним способом унеможливлення цього i забезпечення режиму економii на кожнiй господарськiй операцii та територii. Якщо в стабiльному економiчному середовищi не забезпечуiться госпрозрахункова прибутковiсть господарськоi дiяльностi, то таку дiяльнiсть не слiд органiзовувати. Пiдраховано, що в даний час у середньому по Украiнi один гектар сiльськогосподарських - угiдь повинен давати не менше 3 тис. грн. прибутку, або 12 млрд. грн. у державi, за умови, що для АПК будуть встановленi такi ж "правила гри", як i для iнших галузей. Цi величини мають бути стартовими для розрахунку фiнансових можливостей виробничого i соцiального облаштуваня виробництва та життя.

Складовi Стратегii наведеннi в таблицi 1.1.

Таблиця 1.1

Складовi стратегii розвитку агропромислового комплексу Украiни

Розроблена i належним чином затверджена Стратегiя маi бути орiiнтована на перспективу базовим нормативно-правовим документом, на основi якого здiйснюватиметься аграрна полiтика, формуватиметься необхiдна для цього вiдповiдна законодавча й iнша нормативно-правова база.

У концептуальному планi Стратегiя повинна являти собою системний прогноз розвитку аграрноi та iнших сфер АПК краiни. Вона визначаi перспективи i напрями сталого розвитку сiльського господарства й iнших галузей АПК в оглядовiй i бiльш вiддаленiй перспективi, зважаючи на необхiднiсть вирiшення проблем продовольчоi безпеки i продовольчоi незалежностi держави, нарощування експортного потенцiалу АПК на основi змiцнення його ресурсноi та матерiально-технiчноi бази, поглиблення ринкових трансформацiй, удосконалення соцiальних, економiчних i земельних вiдносин, ефективного розвитку органiзацiйноi структури сiльськогосподарського виробництва, радикального полiпшення соцiальноi ситуацii на селi та належного фiнансового забезпечення сталого розвитку всiх сфер i галузей вiтчизняного АПК.

З огляду на масштабнiсть i багатоаспектнiсть завдань, передбачених Стратегiiю, а також на складний сучасний стан сiльського господарства та iнших галузей АПК, в основу ii розроблення повиннi бути покладенi такi концептуальнi положення:

необхiднiсть прискорення темпiв соцiально-економiчного розвитку сiльського господарства та iстотного пiдвищення його ефективностi i конкурентоспроможностi аграрноi продукцii на внутрiшньому й свiтовому продовольчих ринках;

усунення та практичне подолання все ще наявних руйнiвних i дестабiлiзуючих чинникiв, процесiв та явищ в аграрнiй й iнших сферах АПК на основi цiлеспрямованого проведення ринкових реформ;

реальне дотримання на всiх етапах практичного здiйснення стратегii орiiнтацii на прiоритетнiсть iнтересiв сiльського господарства та iнших сфер АПК, села i селянства;

найважливiшою передумовою виконання основних завдань Стратегii i досягнення передбачених у нiй показникiв розвитку аграрноi й iнших сфер АПК маi бути висока заiнтересованiсть i вiдповiдальнiсть усiх державних, регiональних, галузевих i безпосередньо виробничих структур, насамперед iх керiвникiв;

Стратегiя повинна стати базовим нормативно-правовим документом державного рiвня, вiдповiдно з яким слiд формувати та удосконалювати нормативно-правове й органiзацiйно-управлiнське забезпечення розвитку аграрноi й iнших сфер АПК. Метою зазначеноi Стратегii i забезпечення стабiльного та ефективного функцiонування агропромислового комплексу, зорiiнтованого на задоволення внутрiшнiх та експортних потреб краiни в продукцii сiльського господарства i продуктах ii переробки в прогнозованому перiодi, соцiальне вiдродження села, подолання бiдностi переважноi частини селян та iнших його мешканцiв, поступове наближення умов iх життя i працi до рiвня економiчно розвинутих краiн.

Досягнення цiii мети потребуi подальшого нарощування та удосконалення виробничо-ресурсних потенцiалiв аграрноi й iнших сфер АПК, пiдвищення iх вiддачi i соцiаально-економiчноi результативностi.

При формуваннi стратегii першочерговi органiзацiйно-управлiнськi завдання полягають у розробленнi i забезпеченнi ефективного, функцiонування системи державного, регiонального, галузевого управлiння сiльським господарством та агропромисловим комплексом у цiлому; удосконаленнi кадрового i змiцненнi iнформацiйного потенцiалу системи управлiння сiльським господарством й iншими сферами АПК; програмному забезпеченнi практичного втiлення Стратегii, включаючи розроблення вiдповiдних цiльових регiональних i галузевих програм; удосконаленнi монiторингу розвитку земельних та аграрних вiдносин, екологiчного стану навколишнього середовища й основних природних ресурсiв сiльськогосподарського призначення.

Одним з найважливiших прiоритетiв стратегii розвитку АПК i забезпечення достатньо високих i стабiльних темпiв зростання виробництва продукцii сiльського господарства та харчовоi промисловостi. Держава маi значний арсенал дiйових важелiв забезпечення такого зростання. Тут слiд виходити з реальних та економiчно обгрунтованих темпiв розвитку АПК загалом i сiльського господарства зокрема в перепективi до 2015 р. Як вiдомо, внаслiдок системноi кризи обсяги валовоi продукцii сiльського господарства у 1999 р. становили лише 47% вiд рiвня 1990 р. За перiод 2000-2004 рр. валова продукцiя аграрного сектора збiльшилася, за попереднiми даними майже на 25%. Середньорiчнi темпи зростання дорiвнювали приблизно 5%. Такi темпи характернi для перiоду вiдновлення, коли мав мiсце значний спад виробництва аграрнiй i переробнiй сферах АПК. Проте прогнозувати прирiст валовоi продукцii довготривалий строк необхiдно досить зважено. Це, насамперед, тому, що близь 70% продукцii сiльського господарства нинi виробляiться в дрiбних селянських господарствах, якi вже значною мiрою вичерпали можливостi екстенсивного обсягiв виробництва. До того ж, сiльськогосподарськi пiдприiмства, якi в роки ринкових перетворень зазнали значних втрат, тiльки у 2001 i 2004 роках мали помiтний прирiст продукцii.

Розрахунки динамiки сiльськогосподарського виробництва на довгостроковий перiод базуються на визнаннi тiii об'iктивноi тенденцii, згiдно з якою найбiльш ймовiрнi середньорiчнi темпи стабiльного приросту валовоi продукцii сiльського господарства Украiни становитимуть у перiод до 2010 р. близько 3%, а в перiод до 2015 р. тАФ 2,5%. Тому прогнозна середньорiчна динамiка валовоi продукцii сiльського господарства у порiвнянних цiнах 2000 р. може становити 76 млрд грн у 2005-2010 рр. i 86 млрд грн у 2011-2015 рр., що на 43% бiльше, нiж у середньому за 2000-2004 рр, (60 млрд грн).

У Стратегii повиннi розглядатися стан i тенденцii забезпечення продовольчоi безпеки, визначаються завдання щодо досягнення рацiональних норм споживання основних продуктiв харчування. У 1990 р. в Украiнi середнiй душовий добовий рацiон харчування мiстив 3,6 тис. кiлокалорiй при 33% продовольчих витрат у сiмейному бюджетi. Криза 90-х рокiв значно погiршила цi показники: у 2003 р. добове харчування знизилося до 2,8 тис. кiлокалорiй, а частка продовольчих витрат зросла до 59,9%. Тобто нинiшнiй стан продовольчого споживання в Украiнi дещо вищий порогу бiдностi, тя i суттiво гiрший, нiж у докризовому перiодi. Незадовiльнiсть стану продовольчого споживання в Украiнi вiдчутна i при порiвняннi показникiв харчування ii населення з вiдповiдними показниками розвинутих краiн. Так, у США енергетична цiннiсть добового душового рацiону харчування становить 3,8 тис. кiлокалорiй, а частка продовольчих витрат у сiмейному бюджетi тАФ в середньому 10%.

Важливим iнструментом оцiнки стану та тенденцiй продовольчого споживання i спiвставлення його фактичного рiвня з рекомендованими нормами рацiонального харчування. Украiнським НДРЖ харчування розроблено збалансований за основними продуктами, енергетичнiй цiнностi i поживних речовинах рацiон, рекомендований як норми рацiонального (здорового) харчування, вiдповiдно до якого споживання м'ясопродуктiв маi становити 80 кг у рiк на людину. У 2003 р. фактичне споживання м'ясних продуктiв дорiвнювало лише 34,5 кг на людину, тобто 43,1% вiд рекомендованоi норми.

Отже, в Украiнi маi мiсце гострий дефiцит продовольчого споживання не лише окремих продуктiв, а i по всьому iх набору. Загалом за набором основних харчових продуктiв, необхiдних для здорового харчування, цей дефiцит (недоiдання) дорiвнюi майже 40%, у т. ч. продуктiв тваринного походження тАУ 50%, а рослинного походження тАФ понад 22%. Це свiдчить про напружений стан продовольчоi безпеки в краiнi. У докризовому 1990 р. дефiцит продовольчого споживання по всьому рацiону харчування становив менше 12% i на тому ж рiвнi знаходилися його показники у розрiзi продуктiв тваринного та рослинного походження.

В практичному планi нинi найбiльш важливою проблемою державного впливу на мiсткiсть продовольчого ринку i забезпечення необхiдноi вiдповiдностi темпiв зростання доходiв населення та темпiв iнфляцii. [21, С. 8]

Досягнення стану продовольчоi безпеки вимагаi одночасного зростання обсягiв споживання продовольства i зниження частки витрат на харчування у сiмейному бюджетi, що можливо за значного випередження пiдвищення доходiв над зростанням цiн на продовольство. На жаль, теперiшня структура факторiв, що формують рiвень i пропорцii iнфляцiйного процесу, несприятлива продовольчого ринку.

РЖнфляцiя залишаiться головною макроекономiчною перешкодою розширення нацiонального продовольчого ринку. Тому полiпшення продовольчого споживання можна очiкувати за умов зниження темпiв iнфляцii, передбаченого довгостроковими урядовими програмами.

Успiшна реалiзацiя прiоритетних завдань щодо аграрноi сфери АПК, якi будуть передбаченi Стратегiiю, можлива лише тодi, коли сiльське господарство стабiльно та ефективно функцiонуватиме, нарощуючи обсяги виробництва конкурентоспроможноi i високоякiсноi продукцii. Перспективнi параметри розвитку основних галузей сiльського господарства на перiод до 2015 р. визначаються тими завданнями, якi ставить перед ними Стратегiя розвитку АПК Украiни. Насамперед йдеться про належне вирiшення продовольчоi проблеми в державi i досягнення рацiональних норм споживання найважливi-продуктiв харчування всiма верствами населення.

Особливоi уваги заслуговуi пропозицiя продуктiв садiвництва й виноградарства на внутрiшньому ринку Украiни, яка формуiться переважно за рахунок вiтчизняного виробництва, яке сконцентроване головним чином у господарствах населення. З метою iстотного збiльшення виробництва i споживання фруктiв та ягiд необхiдно вжити радикальних органiзацiйних й економiчних заходiв щодо вiдтворення в Украiнi садiвництва i виноградарства на принципово нових засадах. У перспективi (до 2015 р.) розвиток зазначених галузей може вiдбуватися за двома варiантами залежно вiд прийнятоi державноi стратегii. [21, С. 9]

Слiд вiдмiтити, що прогрес у розвитку аграрного сектора нацiональноi економiки можливий за умови оновлення матерiально-технiчноi бази, пiдвищення рiвня механiзацii та електрифiкацii виробництва, введення в дiю нових i реконструкцii iснуючих виробничих потужностей. Це особливо важливо, оскiльки призупинення iнвестицiйноi дiяльностi в сiльському господарствi Украiни на початку дев'яностих рокiв минулого столiття зумовило катастрофiчне зменшення обсягiв його основних засобiв. Так, частка аграрного сектора в основних засобах народного господарства Украiни зменшилася з 23,3% у 1993 р. до 13,3% у 2001 р. Нинi в аграрнiй сферi маi мiсце процес iнтеВннсивноi деiндустрiалiзацii виробництва. Вiдбуваiться обвальне зниження технiчноi та енергетичноi оснащеностi. [21, С. 10]

Для оновлення машинно-тракторного парку аграрних пiдприiмств на рiвнi технологiчноi потреби необхiдно щорiчно понад 15 млрд. грн. З них на оновлення парку тракторiв тАФ 3 млрд. грн., зернозбиральних комбайнiв тАФ 3,5тАФ4,0, бурякозбиральних маВншин тАФ 0,35тАФ0,40, кормозбиральних тАФ 1,0тАФ1,2, машин для тваринництва тАФ 1,6тАФ1,7, технiки загального призначення тАФ на 3,5-4,0 млрд. грн. Нинi ж на придбання сiльськогосподарськоi технiки суб'iкти господарювання щорiчно можуть використати не бiльше 2 млрд. грн. Крiм того, для пiдтримання машинно-тракторного парку в робото здатному станi необхiдно 2,0тАФ2,5 млрд. грн. для закупiвлi запасних частин i ремонтних матерiалiв. Зазначений вище обсяг iнвестицiй на оновлення та ремонт машинно-тракторного парку аграрний сектор з його нинiшнiм фiнансовим станом видiлити неможний.

В перспективi найважливiшим джерелом iнвестування оновлення машинно-тракторного парку маi стати збiльшення прибуткiв сiльськогосподарських пiдприiмств за рахунок встановлення необхiдного паритету цiн на промислову та сiльськогосподарську продукцiю.

У зв'язку з рiзким зменшенням внесення мiнеральних та органiчних добрив (за останнi 10 рокiв внесення мiнеральних добрив скоротилося в 10 разiв, а органiчних добрив тАФ у 7 разiв), фактичним припиненням вапнування кислих i гiпсування солонцюватих ТСрунтiв (у 2003 р. порiвняно з 1990 р. площi хiмiчноi мелiорацii зменшились у 60 разiв), скороченням обсягiв лiсомелiоративних i протиерозiйних робiт активiзувалася деградацiя земель, значно зростаi iнтенсивнiсть ерозiйних процесiв. Воднораз порушуiться баланс поживних речовин у ТСрунтах. Враховуючи тенденцii до зниження родючостi ТСрунтiв, питання виробництва та рацiонального використання мiнеральних добрив i нинi надто актуальним. Проте виробництво мiнеральних добрив в Украiнi зменшилося з 4,2 млн. т у 1991 р. до 2,4 млн. т дiючоi речовини у 2003 р. Разом з тим настiйно збiльшуються обсяги експорту мiнеральних добрив. Стратегiчними напрямами пiдвищення ефективностi виробництва мiнеральних добрив в Украiнi повинна бути модернiзацiя обладнання, вдосконалення технологiй, ефективне використання власноi сировини та енергоносiiв, що дасть можливiсть знизити собiвартiсть i, вiдповiдно, цiну на добрива.

Для реалiзацii завдань з нарощування виробництва продукцii рослинництва, передбачених Стратегiiю, в оглядовiй перспективi необхiдно збiльшити рiчну норму внесення добрив до 140тАФ150 кг дiючоi речовини на 1 га посiвноi площi. Звiдси загальний обсяг випуску мiнеральних добрив у дiючiй речовинi для внутрiшнiх потреб маi становити 3,5тАФ3,7 млн. т вартiстю 4,5тАФ5,2 млрд. грн.

Реалiзацiя Стратегii маi забезпечуватися на основi ефективного використання iнновацiйноi моделi. [21, С. 11]

З цiiю метою держава повинна всебiчно пiдтримувати iнновацiйний розвиток агропромислового виробництва. РЖнновацiйний розвиток сiльського господарства маi забезпечуватися через iнновацiйнi програми, пiдпрограми та окремi проекти. Для забезпечення в перспективi високотехнологiчного розвитку сiльського господарства потрiбно кардинально покращити фiнансування науки за рахунок бюджету та залучення позабюджетних коштiв.

Внаслiдок високоi аграрноi освоiностi та розораностi земельного фонду, екстенсивного господарювання i деградацii сiльськогосподарських угiдь маi мiсце надзвичайно низький рiвень iх продуктивностi, виробництво валовоi продукцii сiльського господарства в розрахунку на 1 га сiльськогосподарських угiдь в Украiнi в останнi роки становило в середньому 270 iвро, тодi як у краiнах-членах РДС тАФ понад 2 тис. iвро. Тобто землемiсткiсть вiтчизняного сiльського господарства в середньому у 8 разiв вища, нiж у краiнах РДвросоюзу.

Враховуючи вищенаведене, стратегiчним завданням державноi полiтики у сферi агарного землекористування i забезпечення рацiонального використання та охорони продуктивних земель, збереження, вiдтворення та примноження ii родючостi. За науково обТСрунтованими рекомендацiями, до активного сiльськогосподарського обробiтку слiд залучати не бiльше третини територii. Стiльки ж маi бути вiдведено для iншоi господарськоi дiяльностi, а одна третина повинна залишатися у природному станi. Саме таким чином можна забезпечити екологiчну рiвновагу в природi. [21, С. 12]

Нинiшня органiзацiйна структура сiльськогосподарського виробництва Украiни представлена сiльськогосподарськими пiдприiмствами, фермерськими та особистими селянськими господарствами. Стратегiя подальшого розвитку сектора сiльськогосподарських-пiдприiмств маi полягати в поступовому змiцненнi всiх iх органiзацiйно-правових форм з метою вiдновлення втраченоi ними провiдноi ролi у виробництвi сiльськогосподарськоi продукцii.

У проектi Стратегii чiльне мiсце займаi удосконалення органiзацii аграрного ринку. Основою ефективного функцiонування сiльськогосподарського ринку i всебiчний розвиток iнфраструктурних елементiв тАФ системи пiдприiмств, органiзацiй, закладiв виробничоi та невиробничоi сфери, якi покликанi обслуговувати рух продукцii вiд виробниВнка до споживача. Зазначена iнфраструктура виконуi функцii виявлення ринкових цiн тАФ цiн реального попиту та реальноi пропозицii як системоутворюючого елемента ринковоi економiчноi системи АПК. Маркетинговий сектор iнфраструктури ринку формують аграрнi товарнi бiржi, оптовi сiльськогосподарськi ринки, аукцiони, ярмарки, торговi доми, мiськi ринки, споживчi кооперативнi ринки, супермаркети, оптовi фiрмовi магазини та iншi структури, що забезпечують обмiн чинниками виробництва i товарами, iх кiлькiсний склад поки що явно недостатнiй, i участь держави у розвитку iнфраструктури аграрного ринку досить висока.[21, С. 13]

Потребуi суттiвого удосконалення система iнформацiйного забезпечення АПК, спрямовуючи ii на створення умов для швидкого розповсюдження сiльськогосподарсьВнких знань та iнформацii, прийняття оптимальних управлiнських рiшень, ефективного функцiонування ринкових i фiнансово-кредитних механiзмiв, пiдтримання мiжгалузевих зв'язкiв та iнтеграцii вiтчизняного агропромислового виробництва краiни в свiтовi екоВнномiчну й агропродовольчу системи.[21, С. 15]

1.2 Еволюцiя поняття тАЬстратегiя пiдприiмстватАЭ

Поняття стратегii посiдаi центральне мiсце в теорii стратегiчного управлiння. Етимологiчно слово Влс

Вместе с этим смотрят:

Cостояние полезащитных лесных полос в северном Приднестровье

РЖсторiя селекцiйноi роботи по виведенню нових сортiв мтАЩякоi озимоi пшеницi

Автоматизация животноводства

Аграрна полiтика Бiлорусi

Аграрная сфера России и сельское хозяйство