Сучасний стан сiльськогосподарських угiдь Украiни

Вступ

Однiiю з гострих екологiчних проблем Украiни i погiршення екологiчного стану орних земель, забруднення iх токсичними речовинами рiзного походження, зниження ТСрунтовоi родючостi внаслiдок рiзкого зменшення обсягу застосування органiчних i мiнеральних добрив. За таких умов найактуальнiшим завданням науковцiв i розробка заходiв щодо збереження фонду екологiчно чистих земель Украiни, пiдтримання на високому рiвнi родючостi ТСрунтiв, пiдвищення стiйкостi рослин до некерованих техногенних навантажень.

Основу розробок для полiпшення екологiчних умов на полях становлять екологiчно детермiнованi способи збереження родючостi ТСрунтiв, прийоми пiдвищення адаптивного потенцiалу культурних рослин, технологiчнi заходи з вирощування сiльськогосподарських культур. Застосування комплексу цих заходiв гарантуi бездефiцитний баланс гумусу, пiдвищення бiогенностi ТСрунтiв, полiпшення iх агрохiмiчних i агрофiзичних властивостей та одержання екологiчно чистих врожаiв сiльськогосподарських культур.

Метою курсовоi роботи i аналiз заходiв полiпшення екологiчних умов на полях.

Для реалiзацii цiii мети необхiдно було вирiшити наступнi завдання:

В· дослiдити проблему екологiзацii сiльськогосподарських угiдь;

В· розглянути систему и перспективи розвитку альтернативного землеробства на прикладi iноземних краiн;

В· охарактеризувати iснуючi i перспективнi екологiчно безпечнi шляхи полiпшення екологiчних умов землеробства.

ОбтАЩiктом дослiдження i агроекологiчнi аспекти землеробства.

Предмет дослiдження тАУ принципи i методи пiдвищення екологiчних умов на полях.

1. Сучасний стан сiльськогосподарських угiдь Украiни та заходи його полiпшення

1.1 Сучасний стан сiльськогосподарських угiдь Украiни

Незбалансоване антропогенне навантаження на природнi ресурси на протязi багатьох десятирiч обумовило значну техногенну ураженiсть екосфери Украiни. Одним iз головних факторiв, що дестабiлiзують екологiчну ситуацiю, i сiльськогосподарська освоiнiсть i розоранiсть територii. Надмiрне розорювання земель, в тому числi i схилових, призвело до порушення екологiчно збалансованого спiввiдношення площ рiллi, лукiв, лiсiв та водоймищ, що негативно позначилось на стiйкостi ландшафтiв. Найбiльш загрозливi явища спостерiгаються в ТСрунтовому покривi, який значно деградований i таким чином виведено з ладу значнi площi продуктивних земель.

Водна i вiтрова ерозiя i найбiльш серйозним фактором зниження продуктивностi земельних ресурсiв, деградацii агроландшафтiв. Вона перетворилася на надзвичайне явище сьогодення, яке безпосередньо загрожуi самому iснуванню ТСрунту як основному засобу сiльськогосподарського виробництва i незамiнному компоненту бiосфери. Згiдно державного облiку земель в Украiнi нараховуiться 13,9 млн. га еродованих сiльськогосподарських угiдь (33,2% вiд загальноi площi цих угiдь), у тому числi 12,6 млн. га орних земель. У складi еродованих земель облiковуiться 4,6 млн. га середньо- i сильнозмитих, в тому числi 68 тис. га тих, що повнiстю втратили гумусовий горизонт. Бiльше всього еродованих сiльськогосподарських угiдь знаходиться в Донецькiй (70,6% вiд загальноi площi цих угiдь), Луганськiй (61,6%) та Одеськiй (55,8%) областях. Значнi територii пiдданi процесам лiнiйноi ерозii та звтАЩязаного з нею яроутворення. Площа ярiв складаi 157,0 тис. га, а iх кiлькiсть досягаi 600 тис. штук. Швидкiсть яроутворення в техногенних ареалах агроландшафтiв зросла в декiлька разiв. Вiтровiй ерозii (дефляцii) систематично пiддаiться бiльш як 5 млн. га, а в роки з пиловими бурями тАУ до 10 млн. га [1].

Слiд вiдзначити, що i за iншими показниками сiльськогосподарськi угiддя мають стiйку тенденцiю до погiршення. Так наприклад, за даними Держкомзему Украiни, 10,7 млн. га (25,8%) сiльськогосподарських угiдь складають кислi ТСрунти, 2,3 млн. га (5,4%) тАУ солонцюватi i 1,7 млн. га (4,1%) тАУ засоленi. Окрiм того, 1,9 млн. га сiльськогосподарських угiдь займають перезволоженi, 1,8 млн. га тАУ заболоченi i 0,6 млн. га тАУ камтАЩянистi. Бiльше 20% територii Украiни забруднено рiзними токсичними сполуками, в тому числi значнi площi забрудненi радiоактивними iзотопами. Геологiчнi негативнi явища поширенi бiльш як на 50% територii Украiни [19].

Цi данi дають пiдстави зробити невтiшний висновок: в Украiнi високими темпами знижуiться якiсть i родючiсть ТСрунтiв та катастрофiчно погiршуiться екологiчний стан земельних ресурсiв.

Людина, як частина трофiчного ланцюга, складова частина екосистеми i гетеротроф, уже давно не задовольняiться iснуючими трофiчними зв'язками, iх масштабами i створюi штучнi бiоценози, бiльш продуктивнi, нiж природнi. Так, при розорюваннi земель фiтоценози (природнi рослиннi угруповання) змiнюються штучними тАУ агрофiтоценозами. В них складаються якiсно iншi трофiчнi зв'язки. Природний процес змiни рослинностi змiнюiться штучним i йде не вiд природи, а вiд людини тАУ у зворотному напрямi. При цьому нагромаджуiться багато вiдходiв, що не характерне для природноi трофiки. В таких випадках людина стаi нiби чужою складовою частиною природи, виходячи iз загального бiогенного кругообiгу. В результатi ii дiяльностi створюiться iнший екологiчний комплекс, який iстотно порушуi природнi бiоценози й екосистему. Це, зокрема, можна спостерiгати в сiвозмiнах, де застосовують технологii вирощування культур, що передбачають внесення в ТСрунт i на посiвах великоi кiлькостi рiзних хiмiкатiв, якi в подальшому циркулюють у бiосферi, що можна проiлюструвати на прикладi пестицидiв (рис. 1). Здебiльшого вони згубно дiють на рослини i ТСрунтову бiоту, природну трофiку. Створюються агробiоценози iз зруйнованими зворотними зв'язками. Екологiчнi умови на таких полях рiзко погiршуються, продукцiя мiстить внесенi хiмiчнi сполуки. Ферментативна система рослин не розкладаi i не виводить iх з кореневими видiленнями, а тому вони накопичуються в рослинах.

Рис. 1. Циркуляцiя пестицидiв у бiосферi

Великоi шкоди природним угiддям i агроландшафтам завдають вiдходи у виглядi будiвельних матерiалiв, пластику, супутнiх продуктiв видобутку вугiлля, нафти та iнших копалин, а також вiдходи промисловостi. Вони нагромаджуються як забруднювачi навколишнього природного середовища. Людина повинна виконувати роль редуцента i забезпечувати iх штучну (поза природним кругообiгом речовин) утилiзацiю або гарантувати знешкодження iх у ТСрунтi.

Отже, дiяльнiсть людини в екосистемi маi бути зваженою, обТСрунтованою, логiчною. Це якщо i не сприятиме вiдновленню попереднiх трофiчних зв'язкiв, то хоча б забезпечить функцiонування нових [2].

Людина як споживач маi пiдтримувати свiй (антропогенний) трофiчний ланцюг у бiосферi i використовувати з нього органiчноi речовини (тобто поживних речовин або загалом енергii) не бiльше, нiж надходить у нього. Лише за такоi умови забезпечуiться цiлiснiсть екосистеми. Тому створюване на полях тАУ в системi сiвозмiн штучне бiологiчне середовище маi функцiонувати так само ефективно, як i природне [25]. Проте об'iм бiологiчного кругообiгу речовин у ньому повинен бути набагато бiльшим, щоб забезпечити одержання необхiдноi кiлькостi продуктiв харчування i сировини для промисловостi. Штучно створена екосистема сiвозмiни або агроландшафту добре функцiонуi лише за оптимальноi взаiмодii усiх трьох складових трофiчного ланцюга тАУ продуцентiв, консументiв усiх порядкiв (включаючи людину) та редуцентiв-деструкторiв. Це означаi, що середовище (ТСрунт, повiтря, поливна вода) повинно бути сприятливим, не мiстити шкiдливих компонентiв, якi б погiршували роботу, зокрема першоi (продуцентiв) i останньоi ланки цього ланцюга редуцентiв тАУ мiкроорганiзмiв-бактерiй, дрiжджових грибiв, грибiв-сапрофiтiв та iнших, якi мiнералiзують органiчну речовину рослинних решток та органiчнi добрива. Як уже зазначалося, великоi шкоди цим трофiчним зв'язкам в агробiоценозi завдаi неправильне використання мiнеральних добрив, iнсектицидiв, гербiцидiв [26]. Тому рослинництво, як частина бiосфери i основа агробiоценозу, маi бути вiльним вiд рiзних забруднювачiв, забезпечувати бiологiчно й екологiчно якiснi зв'язки людини з екосистемами.

1.2 Основнi напрямки пiдвищення екологiчноi безпеки вирощування екологiчно безпечноi продукцii

Перетворення у суспiльно-полiтичному життi держави вимагають кардинального удосконалення екологiчних i економiчних аспектiв використання земельних ресурсiв. А це необхiдно здiйснювати базуючись на сучасних досягненнях аграрноi науки i продовжуючи дослiдження щодо екологiзацii землекористування. Рацiональне i еколого-безпечне ведення сiльськогосподарського виробництва на нових наукових засадах повтАЩязане насамперед з оптимiзацiiю спiввiдношення природних та агроекосистем, реконструкцiiю агроландшафтiв на екологiчнiй основi, протиерозiйною органiзацiiю територii на рiвнi окремих сiвозмiнних масивiв, полiв i робочих дiлянок.

Одна iз найперших умов полягаi у змiнi спiввiдношення мiж природними i антропогенними ландшафтами у рiзних регiонах. Досягнути цього на нинiшньому етапi можна за рахунок консервацii деградованих i малопродуктивних земель.

З огляду на екологiчну доцiльнiсть необхiдно провести оптимiзацiю (трансформацiю) структури ТСрунтового покриву лукопасовищних угiдь. Останнi традицiйно приуроченi до менш родючих, вiдносно рiллi, ТСрунтiв, якi мають певнi обмеження щодо використання пiд польовi культури, але цiлком придатнi для вирощування трав. ТРрунти автоморфного ряду, наприклад, камтАЩянистi, щебенюватi бiльш доцiльно використовувати пiд пасовищами, а найбiльш сприятливi умови для сiножатей складаються на гiдроморфних ТСрунтах.

Реалiзацiя запропонованих заходiв щодо консервацii деградованих i малородючих ТСрунтiв орних земель та трансформацii лукопасовищних угiдь дозволить отримати у першому наближеннi екологiчно оптимiзовану структуру земельного фонду Украiни. В цiлому в Украiнi сiльськогосподарська освоiнiсть буде складати 62,9% (65,5% вiд площi сушi), а розоранiсть 50,0% (48,9% вiд площi сушi), тобто повинна зменшитися вiдповiдно на 6,4 i 8,1% вiдносно всiii площi. Збагачення агроландшафтiв природними екосистемами сприятиме збiльшенню бiорiзноманiття, пiдвищенню його стiйкостi, опору деградацiйним процесам [20].

У сучасних умовах для отримання якiсноi продукцii рослинництва i тваринництва недостатньо застосування технологiй, вiльних вiд надмiрноi хiмiзацii. Необхiднi також чисте повiтряне середовище, вiдсутнiсть шкiдливих викидiв промислових пiдприiмств, автомобiльного транспорту та iн.

Рослини засвоюють з ТСрунту лише тi поживнi речовини, якi iм потрiбнi. Однак за надлишкових концентрацiй шкiдливi елементи й хiмiчнi сполуки з ТСрунту потрапляють у рослини, зерно, корми, а отже, у продукцiю тваринництва. Саме тому стiчнi води пiдприiмств, мiст, великих тваринницьких ферм i комплексiв слiд очищати, а найбiльш шкiдливi пiдприiмства (зокрема АЕС, хiмiчнi заводи та iн.) тАУ переводити на замкнутий цикл водоспоживання.

Велике значення маi оптимальна система азотного живлення рослин. Надмiрна концентрацiя рухомого азоту (понад 6тАУ8 мг/кг ТСрунту) може призводити до пiдвищення вмiсту нiтратiв у рослинах, що погiршуi якiсть урожаю. Слiд зазначити, що органiчнi добрива, якi вносять в надмiрних кiлькостях (понад 16тАУ17 т/га сiвозмiни), як i мiнеральнi, спричинюють нагромадження нiтратiв та iнших шкiдливих сполук у продукцii рослинництва [3]. Крiм того, надмiр гною може бути джерелом забруднення землi важкими металами.

Перед внесенням органiчнi добрива треба знезаражувати, очищати вiд насiння бур'янiв, визначати iх хiмiчний склад.

Не можна вносити надмiрнi дози калiйних i особливо фосфорних добрив, оскiльки це може призвести до пiдвищення радiоактивного фону на полях у десятки разiв [19]. Так, суперфосфат iнодi мiстить багато важких металiв, зокрема урану.

Гнiй слiд знезаражувати термiчно, мул i сапропель тАУ тривалим витримуванням у штабелях, компостуванням з негашеним вапном, амiаком рiдким синтетичним, амiачною водою тощо.

Норми внесення рiзних вiдходiв i компостiв слiд оптимiзувати залежно вiд допустимих концентрацiй важких металiв у ТСрунтi (табл. 1).

РЗх розраховують за формулою

Д = (ГДК тАУ Ф)В·К1В·К2В·К3,

де Д тАУ допустима норма важкого металу, кг/га; ГДК тАУ гранично допустима концентрацiя важкого металу в ТСрунтi, кг/га; Ф тАУ фоновий вмiст важкого металу в ТСрунтi, кг/га; K1, K2, K3 тАУ поправочнi коефiцiiнти на вмiст гумусу, механiчний склад, кислотнiсть ТСрунту.

Недоцiльно вносити свiжий i рiдкий гнiй без його знезараження. На 2 тАУ 3 поля сiвозмiни треба мати спецiально побудованi польовi гноiсховища, в якi гнiй вивозять безпосередньо з ферм. З рiдкого гною i сечовини, фекальних вiдходiв, використовуючи торiшню солому, в цих гноiсховищах можна готувати високоякiснi органiчнi добрива.

Таблиця 1. Вмiст хiмiчних елементiв в орних землях

	Вмiст, мг/кг				Вмiст, мг/кг
Елемент	фоновий	максимальний у забруднених ТСрунтах	гранично допустимий	Елемент	фоновий	максимальний у забруднених ТСрунтах	гранично допустимий
Миш'як	0,1тАУ20	8000	20	Нiкель	2тАУ50	10 000	50
Бор	5тАУ20	1000	25	Свинець	0,1тАУ20	4000	100
Берилiй	0,1тАУ5	2300	10	Селен	0,01тАУ5	1200	10
Кадмiй	0,01тАУ1,0	200	3	Сурма	0,01тАУ5	1200	5
Бром	1тАУ1	600	10	Олово	1тАУ20	800	50
Кобальт	1тАУ1	800	50	Талiй	0,01тАУ0,5	40	1
Хром	2тАУ50	00 0100	100	Титан	10тАУ5000	20 000	50 000
Мiдь	1тАУ20	22 000	100	Уран	0,01тАУ1	115	5
Фтор	50тАУ200	8000	200	Ванадiй	10 тАУ 100	1000	50
Галiй	0,1тАУ10	300	10	Цинк	3тАУ50	20 000	300
Ртуть	0,01тАУ1,0	500	2	Цирконiй	1тАУ300	6000	300
Молiбден	0,2тАУ5,0	200	5

Вместе с этим смотрят:

Cостояние полезащитных лесных полос в северном Приднестровье

РЖсторiя селекцiйноi роботи по виведенню нових сортiв мтАЩякоi озимоi пшеницi

Автоматизация животноводства

Аграрна полiтика Бiлорусi

Аграрная сфера России и сельское хозяйство