Психологiчнi особливостi вiдносин юриста iз клiiнтом

Курсова робота

З предмету: Юридична психологiя

На тему: ВлПсихологiчнi особливостi вiдносин юриста iз клiiнтомВ»

План

Вступ.

Роздiл РЖ. Сучасне ставлення професiйних юристiв до вивчення психологii.

Роздiл РЖРЖ. Поняття та значення психологiчноi культури юриста.

1. Поняття та змiст психологiчноi культури юриста.

2. Види психологiчноi культури юриста.

3. Принципи психологiчноi культури юриста.

Роздiл РЖРЖРЖ. Психологiчнi особливостi спiлкування юриста з клiiнтом.

1. Поняття та сутнiсть спiлкування юриста з клiiнтом.

2. РЖнтервтАЩювання як форма спiлкування юриста з клiiнтом.

3. Етапи проведення iнтервтАЩювання та iх значення.

Роздiл IV. Психологiя утримання лояльностi клiiнтiв.

1. Поняття турботи про клiiнта.

2. Потреби клiiнтiв.

3. Перше враження.

4. Спiвпраця.

5. Зворотнiй звтАЩязок.

6. Компанiя чи юрист.

7. Мiцний шлюб.

Висновки.

Список використаноi лiтератури.

Вступ

Як вiдомо, застосування практичноi психологii в правовому полi, зокрема в юриспруденцii i досить багатогранним. Психологiя на практицi застосовуiться юристами, адвокатами, викладачами, якi викладають дисциплiни правового характеру та iн. Юрист, окрiм досконального знання законодавчоi бази, вмiння ii застосовувати на практицi, повинен бути непоганим психологом. Саме до юриста звертаються громадяни, щодо захисту iх прав та свобод, представлення iх iнтересiв в судi пiд час розгляду цивiльних справ.

Згiдно з Конституцiiю Украiни вiд 28.06.1996р., кожен громадянин (громадянин Украiни, особа без громадянства та iноземний громадянин, який проживаi на територii Украiни) маi право на правовий захист в судi в разi порушення його прав та iнтересiв, передбачених Конституцiiю Украiни. Саме на етапi захисту прав i свобод людини i громадянина в судi пiдключаiться до виконання своiх обовтАЩязкiв юрист. Представляючи iнтереси особи (позивача або вiдповiдача) в судi пiд час розгляду будь-якоi цивiльноi справи, юрист повинен використовувати знання психологii. Наприклад, пiд час наведення аргументiв або доказiв, якi мають суттiве значення для розгляду справи, юрист повинен виважено, змiстовно, а, головне, спокiйно (не хвилюючись i не проявляючи занадто надмiрних емоцiй) викласти свою позицiю. РЖнколи судовий розгляд деяких цивiльних справ розтягаiться на декiлька слухань (в часовому промiжку це може бути 7-10 днiв), тому юрист повинен бути психологiчно готовим до так званих тАЬпсихологiчних атактАЭ доказами, свiдченнями, аргументами в адрес сторони (позивача або вiдповiдача), яку вiн представляi. Психологiчна готовнiсть юриста виражаiться в умiннi контролювати своi емоцii, спокiйно вiдповiдати на заданi йому запитання. Так само основи психологii в теорii повиннi знати i вмiти застосовувати на практицi викладачi, якi викладають дисциплiни правового характеру. Пiдсумовуючи все вищезазначене можна сказати, що за наявностi прогалин в законодавствi захищати права та iнтереси фiзичних i юридичних осiб стаi дедалi складнiше, i саме тому, знання психологii допомагаi юристу в його роботi вмiти концентруватися на найбiльш актуальних питаннях, спокiйно та врiвноважено висловлювати своi думки та тримати своi емоцii пiд контролем. Спробуiмо в данiй роботi зтАЩясувати детальнiше в чому ж полягаi необхiднiсть та значення психологiчних вмiнь, знань та навичок у практичнiй дiяльностi юристiв.

Роздiл РЖ. Сучасне ставлення професiйних юристiв до вивчення психологii

Перш за все варто зазначити, що, як не дивно, сучасне вiдношення юристiв до психологii i досить неоднозначним та, навiть, парадоксальним. З одного боку, здоровий глузд i практика показують, що для даних фахiвцiв надзвичайно важлива психологiчна компетентнiсть, а з iншого боку, самi юристи рiдко спецiально займаються освоiнням практичноi психологii, посилаючись на те, що постiйне спiлкування з людьми в процесi професiйноi дiяльностi визначаi появу необхiдних навичок. Як представляiться, залучення юристiв до психологii може здiйснюватися у двох варiантах:

1. Окремий юрист виявляiться в ситуацii, коли в нього з'являiться потреба й можливiсть освоiти психологiчнi навички для рiшення як професiйних, так i особистих проблем.

2. Юридична фiрма створюi продукт, практику, пов'язану iз синтезом права й психологii. Насамперед, мова йде про розвиток медiацii (професiйного посередництва) або колекторства (комплексного стягнення заборгованостi).

У сучаснiй правничiй сферi серед юристiв iснують 2 основних стереотипи ставлення юристiв до вивчення психологii:

Перший стереотип: психологiя - особиста справа кожного. Якщо перший варiант слабко пiддаiться регламентацii, тому що залежить вiд устремлiнь конкретноi людини, то другий може бути впорядкований i оснащений спецiальними технологiями. При цьому найбiльше ефективно психотехнологii освоюються в тих випадках, коли й працiвник розумii, навiщо вони особисто йому потрiбнi, i в рамках органiзацii i чiтка установка на пiдвищення психологiчноi компетентностi спiвробiтникiв з метою пропозицii клiiнтам вiдповiдного продукту. Таким чином, психологiя аж нiяк не завжди особиста справа кожного.

Другий стереотип: психологiя не потрiбна, якщо добре знаiш свою справу. Таке твердження можна часто почути з вуст консультантiв (юристiв i аудиторiв). Багато юристiв уважають, що для ефективноi професiйноi дiяльностi досить добре розбиратися в законодавствi й практицi, а психологiя при цьому не так уже й важлива. Однак, напевно, майже кожному юристовi доводилося зiштовхуватися iз ситуацiями, коли iхнього пояснення не розумiли люди iнших професiй, що, зокрема, могло сформувати неправильне подання клiiнта про очiкуваний результат, або коли юридична ВлвiйнаВ» затягалася через емоцiйний конфлiкт мiж клiiнтом i його опонентами. Ну а стреси через велике робоче навантаження вуж точно випробовували все. Для кожного iз цих випадкiв i цiлком швидко освоюванi технiки. Тим часом iснують сфери, де юрист без знання психологii буде менш ефективний, i в iхньому числi - колекторська дiяльнiсть. Це напрямок, по сутi, уже вiддiляiться вiд юриспруденцii. З'являються спецiалiзованi органiзацii. Деякi юридичнi фiрми починають розвивати коллекторство, особливо корпоративне (тобто комплексне стягнення заборгованостi з органiзацiй), як окрему практику. У колекторськiй дiяльностi, як показуi досвiд, дуже багато чого залежить вiд психологiчно грамотного опису боржниковi всiх можливих наслiдкiв реалiзацii програми стягнення заборгованостi. Часто юристам i колекторам передаються борги, якi звичайними юридичними методами (суд, виконавче виробництво) взагалi не стягнути, а за допомогою психотехнiк вдаiться, наприклад, мотивувати до оплати боргу родичiв боржника й т.п. Психологiя поряд з юриспруденцiiю i невiд'iмноi складовоi медiацii (посередництва). Однак медiацiя в Росii як окремий вид альтернативного дозволу споровши поки не дуже розвинена. У той же час окремi технiки важливi навiть у такому повсякденному видi юридичних послуг, як супровiд переговорiв про умови договору.

Роздiл РЖРЖ. Поняття та значення психологiчноi культури юриста

1. Поняття та змiст психологiчноi культури юриста

Юрист, формуючи правомiрну поведiнку людини, обов'язково повинен враховувати те, як психологiчнi чинники впливають на неi у правовому полi. Загалом правник маi постiйно перебувати у психологiчнiй готовностi дiяти в рамках закону й етики. Незнання законiв психологii призводить до того, що результат досягаiться будь-яким способом. Позаяк нехтуються психологiчнi основи творчостi, зневажаються загальнолюдськi цiнностi та об'iктивнi закони розвитку суспiльства.

Змiст психологiчноi культури правника полягаi в тому, що вiн повинен умiти володiти такими психологiчними категорiями, як мотивацiя, бажання, спонукання, захоплення, натхнення, нахили та iн. Саме вони характеризують психологiю юридичноi працi та управлiння. Важливу роль наразi вiдiграi професiйне навчання та наукова органiзацiя професiйних дiй. З психологiчного погляду це означаi, що юрист повинен вмiти знiмати напруженiсть чи долати психологiчнi бар'iри, на основi власних сформованих позитивних емоцiй виявляти професiйну зацiкавленiсть, вмiло застосовувати владнi повноваження. Завдяки цьому збiльшуiться творчий потенцiал, з'являiться натхнення, пiдвищуiться працездатнiсть, саморегульованiсть та спостережливiсть, активiзуються пiзнавальнi процеси та гострота почуттiв у професiйнiй дiяльностi.

Психологiчна культура юриста тАФ це органiчна iднiсть психологiчноi освiченостi (знань, навичок, прийомiв автотренiнгу, саморегуляцii тощо), волi, вiдповiдних професiйно-психологiчних якостей, якi чинять ефективний вплив на розв'язання правових ситуацiй.

Говорячи про психологiчну культуру, якою повинен володiти юрист, можна сказати, що вона передбачаi розвиток високих особистiсних душевних якостей. Юристовi треба постiйно вдосконалювати своi знання з психологii з тим, щоб забезпечувати рiвновагу мiж внутрiшнiми i зовнiшнiми психiчними процесами, що, звичайно, впливаi на змiст професiйноi дiяльностi. Проте цього недостатньо. Адже юрист як особа може характеризуватися високими душевними якостями, але не вмiти втiлювати iх у практичну дiяльнiсть. У результатi не буде забезпечений ефективний психологiчний вплив на громадян, що своiю чергою негативно позначиться на правовiй дiяльностi. Коли йдеться про психологiчну культуру, важливо поiднувати теорiю i практику.

Зрозумiло, що психологiчна культура юриста не iснуi абстрактно. Вона виявляiться у сукупностi видiв. Так, при класифiкацii психологiчноi культури за юридичними спецiальностями, вiдповiдно видiляються: культура суддi, культура слiдчого, культура адвоката, культура прокурора, культура працiвника мiлiцii тощо як психологiчнi культури. Цi iх рiзновиди за змiстом мають багато спiльного, проте iснують й iстотнi вiдмiнностi, якi пояснюються специфiкою обов'язкiв.

2. Види психологiчноi культури юриста

Доцiльно розглянути особливостi видiв психологiчноi культури за такою ознакою, як темперамент особистостi юриста, який характеризуi його вiдносно стабiльно з погляду динамiчностi, тонусу, врiвноваженостi психiчноi дiяльностi. Мова йде про вiдомi типи темпераментiв (типи нервових систем): сангвiнiчний, холеричний, флегматичний, меланхолiчний. У зв'язку з цим можна говорити про психологiчну культуру юриста-сангвiнiка, психологiчну культуру юриста-холерика, психологiчну культуру юриста-флегматика, психологiчну культуру юриста-меланхолiка.

Так, сутнiсть психологiчноi культури юриста сангвiнiчного темпераменту полягаi у тому, що його ступiнь освоiння психологiчних прийомiв впливу на людей характеризуi велика рухливiсть, активнiсть, але домiнуi врiвноваженiсть, планомiрнiсть. Такий юрист швидко вступаi у контакт зi спiвбесiдниками, швидко знайомиться, активно пропонуi своi послуги, динамiчно розв'язуi проблеми. Набуття вiдповiдних психологiчних навичок у нього вiдбуваiться без особливих зусиль. В цiлому юрист-сангвiнiк швидко й правильно реалiзуi правовi норми, умiло керуi юридичними справами, не створюi конфлiктних ситуацiй та iн.

Психологiчна культура юриста-холерика потребуi постiйного вдосконалення й конкретних меж. Справа у тому, що такий психологiчний тип характеризуiться неврiвноваженiстю, гарячкуватiстю, дратiвливiстю, збудженiстю i врештi-решт непередбачуванiстю. Як i сангвiнiк, холерик маi мiцну нервову систему. Вiн може виконувати завдання пiдвищеноi складностi, працювати у неординарнiй оперативнiй обстановцi тощо. Але юрист-холерик потребуi постiйного контролю, наразi такого, який супроводжуiться вимогливiстю, як правило, безальтернативнiстю. Небезпечним i те, що юрист з такою психологiчною культурою може зопалу прийняти неправомiрне правове рiшення, хоча завжди зумii вийти зi складноi ситуацii. Як швидко вiн запалюiться, так швидко i згасаi, заспокоюiться i, основне, ненадовго ображаiться, швидко забуваючи неприiмностi.

Стосовно юриста-флегматика, вiдзначимо його стабiльну психологiчну культуру. Пiдвищення ii рiвня потребуi значного промiжку часу, проте це буде надiйно i надовго. Стриману манеру поведiнки юриста-флегматика вирiзняi упевненiсть у прийняттi виважених юридичних рiшень, як правило, безпомилкових. Вiн, звичайно, враховуi всi альтернативнi варiанти, обираi найоптимальнiшi. Юриста-флегматика нелегко вивести з психологiчного стану рiвноваги, вiн не пiддаiться умовлянням, дii на власний розсуд. Це, безумовно, надiйний працiвник юридичноi служби, на якого можна покластися, який не пiдведе. Недолiком, можливо, i те, що флегматик повiльно приймаi рiшення, не поспiшаi з пропозицiями.

На особливу увагу заслуговуi характеристика психологiчноi культури юриста-меланхолiка, оскiльки це слабкий, неврiвноважений, iнертний тип нервовоi системи. З такими юристами (як i з холериками) керiвникам юридичних установ працювати досить складно. Юристи-меланхолiки дуже вразливi, пiдвищено емоцiйнi, в результатi чого вони легко впадають у вiдчай, вiдчувають безпораднiсть. Зауваження й пропозицii сприймають неадекватно, насторожено. Вони потребують особливого пiдходу, тактовноi бесiди тощо. Меланхолiкiв може вразити навiть погляд людини, вони надзвичайно чутливо вловлюють оцiнки, думки про свою особистiсть. Зрозумiло, що таким юристам притаманнi тонкi внутрiшнi переконання, а iхнi юридичне рiшення може бути незрозумiлим навiть для колег.

Щодо норм психологiчноi культури юриста, то, на взiрець, фахiвець може встановити iх особисто для себе. Тут доцiльно орiiнтуватися на професiйно-етичний кодекс юриста, необхiдну допомогу може надати i морально-психологiчна служба. В цiлому за норми психологiчноi культури можна прийняти систему загальнолюдських цiнностей та вимоги юридичноi етики.

Механiзм дii психологiчноi культури юриста, тобто важелi, за допомогою яких психологiчна культура втiлюiться у його практичну дiяльнiсть, - це насамперед мислення i мова.

Мислення юриста спрямоване на усвiдомлення права й реалiзацiю його норм. У психологiчнiй лiтературi мислення подiляiться на теоретичне i практичне. Юрист повинен розвивати обидва види мислення, щоб активiзувати творчий пошук, професiйнi дii. Але перешкодою творчiй дiяльностi юриста може бути осуд керiвникiв, невпевненiсть у результатах тiii чи iншоi справи. У таких випадках механiзм мислення юриста буде ВлдеформованийВ», оскiльки його думка залишиться невисловленою.

Думки передаються за допомогою мови, яка буваi, як вiдомо, внутрiшньою i зовнiшньою. Зрозумiло, що внутрiшня мова людини передуi зовнiшнiй, тобто слову. Проте юрист працюi в таких умовах, коли зовнiшня мова не завжди повинна виражати думку чи внутрiшню мову. Це позитивний результат його психологiчноi культури, хоча змiст вираженоi думки характеризуi ступiнь розвитку загальноi культури людини.

Зауважимо, що мова юриста не завжди адекватна його психологiчнiй культурi. Однак не кожен юрист умii використовувати слово як засiб юридичноi працi. Трапляiться, юристовi тяжко висловитися, а легше скласти письмовий текст, що е наслiдком певних прогалин у його психологiчнiй культурi.

Стосовно роботи з людьми психологiчна культура юриста виявляiться на двох рiвнях - експектацii та емпатii.

Суть психологiчноi культури на рiвнi експектацii полягаi в оцiнцi здатностей юриста, якi вiн виявляi у певнiй ситуацii. На цьому рiвнi можна визначити соцiальну роль юриста, його професiйнi можливостi, передбачити наступнi дii. Зрозумiло, що соцiальне очiкування наближатиметься до реальностi тодi, коли людину тривалий час знатимуть i спостерiгатимуть за нею. Психологiчна культура на рiвнi експектацii даi змогу зробити висновок про судження та вчинки юриста.

Другий рiвень психологiчноi культури - емпатiя визначаi здатнiсть юриста розумiти iнших людей, iхнiй внутрiшнiй стан, переживання, хвилювання тощо. Тут виявляiться вмiння юриста розкрити прихованi (особливо злочиннi) намiри людей, вiдчути iхнi сприйняття суспiльних явищ, щирiсть або нещирiсть у взаiмостосунках. Тобто рiвень психологiчноi культури на цьому етапi повинен допомогти юристовi пристосуватися до спiвбесiдника з метою ефективного псиВнхологiчного впливу на нього.

РЖснують певнi перешкоди для вияву психологiчноi культури на рiвнi емпатii. Спецiальна лiтература фiксуi рiзнi джерела таких перешкод. До них можна вiднести стандартнi образи (стереотипи), враження (думки) iнших осiб, психiчний стан юриста, тверда нацiленiсть юриста на одну iз кiлькох позицiй, неадекватне розумiння реальностi, спрощене бачення ситуацii. Високий рiвень психологiчноi культури допоможе подолати цi психологiчнi бар'iри. Для цього потрiбно пам'ятати про iх iснування i вiдповiдно реагувати.

Психологiчна культура юриста виявляiться через несвiдоме, передсвiдоме, свiдоме, пiдсвiдоме i надсвiдоме.

ВаТак, сфера несвiдомого характеризуiться тим, що юрист не пiдозрюi наявнiсть тiii чи iншоi подii, тобто вiн розумii, що усвiдомити детально, в повному обсязi всi явища (мiкро-явища) неможливо. В результатi у пам'ять не потрапляють потрiбнi вiдомостi.

Сфера передсвiдомого визначаi той стан юриста, коли вiн ще не зорiiнтувався - усвiдомлювати iнформацiю чи нi. Насправдi це початкова стадiя формування свiдомостi. Тут психологiчна культура повинна спрямовуватися на психологiчне орiiнтування в ситуацii так, щоб не завдати шкоди справi, що розглядаiться. Важливу роль у цьому випадку вiдiграi пам'ять. Якщо добре розвинена пам'ять, то проблем з усвiдомленням не iснуi.

Легше зрозумiти сферу свiдомого, коли юрист усвiдомлюi свою дiяльнiсть, може прозвiтувати про своi вчинки, а його психологiчна культура характеризуiться стабiльнiстю.

Цiкавi процеси з психологiчною культурою вiдбуваються у сферi пiдсвiдомого, де вона неначе виходить з-пiд контролю юриста i певним чином впливаi на свiдоме. Це явище спостерiгаiться тодi, коли психологiчна культура юриста спонукаi до позитивноi дii, яка настаi тодi, коли у пiдсвiдомому (досить небезпечнiй сферi, що може суттiво змiнити сенс життя людини), де перебуваi завжди як позитивна, так i негативна iнформацiя, психологiчна культура нейтралiзуi негативнi внутрiшнi процеси. Тобто високий рiвень психологiчноi культури юриста допомагаi його свiдомому мисленню отримувати тiльки позитивнi iмпульси, в результатi чого професiйнi дii юриста у правовому полi i правомiрними i не залежать вiд негативних факторiв.

Пiдсвiдоме може керувати свiдомим, якщо вiдсутнiй достатнiй рiвень психологiчноi культури особи. Пiдсвiдомi негативнi iмпульси блокують рiзноманiтнi фiзичнi недуги, хвороби самоi особи. Тобто можна сказати, що хвороба i певною мiрою лiками вiд негативних процесiв, якi вiдбуваються у пiдсвiдомому. Або хвороба - це природна санкцiя на порушення духовних норм. Етично освiчений юрист не впустить у пiдсвiдомiсть негативних почуттiв. Адже пiдсвiдомiсть - це небезпечна зона, у нiй мiстяться думки, якi визначають сутнiсть людини.

Певний iнтерес становить визначення межi впливу психологiчноi культури юриста на громадян, на правовиховну роботу з ними, поза якою психологiчна культура юриста може не дiяти або змiнити площину дii. Найкращою iлюстрацiiю цьому i своiрiдна тактика дii психологiчноi культури.

Юрист у правоохороннiй роботi з громадянами повинен дотримуватися такоi послiдовностi: усунути психологiчний бар'iр мiж собою i спiвбесiдником, оволодiти ситуацiiю, психологiчно вивчити спiвбесiдника, здiйснити певну психологiчну настанову.

Так, початок розмови юриста з правопорушником, свiдком, потерпiлими чи iншими учасниками справи пов'язаний з певною психологiчною незручнiстю, яка виникаi з рiзних об'iктивних та суб'iктивних причин. Високий рiвень психологiчноi культури допомагаi юристовi подолати цю незручнiсть, не виявляючи при цьому свого надмiрного зацiкавлення.

Юрист повинен вiдчути, коли iнiцiатива маi непомiтно перейти до нього. Причому варто звернути увагу на темп такого переходу, його виваженiсть. Упевнившись в надiйностi оволодiння ситуацiiю, юрист повинен приступити до психологiчного вивчення спiвбесiдника. Суть його полягаi у виявленнi психiчних особливостей громадянина, хоча таке вивчення стихiйно розпочинаiться з першого погляду. Йдеться про активне вивчення, в результатi якого з'ясовуiться тип нервовоi системи, рiвень мислення тощо. Це допоможе поступово пiдготувати спiвбесiдника до запланованоi розмови через навiднi запитання й очiкувану вичерпну вiдповiдь.

Звичайно, перейшовши до психологiчного тиску (ВлатакиВ»), юрист використовуi заплутану систему запитань. Тобто час вiд часу повертаiться до попередньоi теми, але запитання ставить по-iншому, оперуючи конкретними фактами. Однак цей етап психологiчноi тактики не слiд використовувати для того, щоб Влзагнати спiвбесiдника у глухий кутВ». Вiн повинен бути ефективним методом одержання достовiрноi iнформацii, без порушення законностi та норм юридичноi етики з метою прийняття правильного рiшення.

Мета психологiчноi культури юриста, на взiрець, досить вагома. Адже йдеться про вмiння юриста працювати з людьми, зберегти себе як моральну особистiсть. Тому краще, коли мета психологiчноi культури юриста насамперед передбачаi встановлення психологiчного контакту з громадянами. Симпатiя (тяжiння) виникаi на основi дii закону реципроксностi: дiя однiii людини породжуi вiдповiдну реакцiю iншоi. Ця реакцiя виступаi у виглядi складного психологiчного утворення. РЖнтенсивнiсть ii залежить вiд самого юриста.

Кондратьiв у пiдручнику тАЬЮридична психологiя стверджуi, що вiдомостi про людину як особистiсть можуть використовуватись в правоохоронних органах у декiлькох напрямах. Перш за все, це вивчення особистостi правопорушника, розкриття механiзму його злочинноi поведiнки. Помста, жорстокiсть, ревнощi тАФ усе це i багато чого iншого в суб'iктивному боцi злочину може бути виявлене та правильно iнтерпретоване за умов особистiсного пiдходу. Важливим iнструментом одержання додаткових вiдомостей про особистiсть злочинця i судово-психологiчна експертиза. Особистiсть може бути в рiзних якостях тАФ затриманого, пiдозрюваного, злочинця, звинуваченого тощо. Ефективнiсть взаiмодii з нею, у тому числi i профiлактична дiяльнiсть, базуються на знаннi особливостей особистостi. Проблема особистостi i центральною також i при органiзацii вiдбуття покарання, надання йому не тiльки карального, а й виховного характеру [11].

Безперечно, на людину найкраще впливати через дух i душу. На це скеровуються всi можливi засоби, якi i в арсеналi правоохоронних органiв. Це надiйний, ефективний, хоча довгий шлях впливу на людину.

3. Принципи психологiчноi культури юриста

Психологiчна культура юриста ТСрунтуiться на вiдповiдних принципах та виконуi певнi функцii у юридичнiй практицi. Так, основними принципами може бути: родова комплекснiсть i професiйна необхiднiсть, а провiдними функцiями - своiчасне вироблення психiчноi адаптацii, формування професiйно-правового мислення юристи.

Родова комплекснiсть як принцип означаi, що всi культури психологiчного спрямування тАФ iнтелектуальну, внутрiшню, емоцiйну - об'iднуi психологiчна культура. Тобто iнтелектуальна, внутрiшня, емоцiйна i субкультурами щодо психологiчноi культури юриста, вони спiввiдносяться як частина до цiлого. Тому всi принципи та функцii цих субкультур i одночасно принципами i функцiями психологiчноi культури особи.

Принцип професiйноi необхiдностi застерiгаi юристiв вiд зловживань психiчними прийомами у процесi службовоi дiяльностi. Йдеться про недопущення приниження честi та гiдностi громадян, обману чи корисливостi. Цьому покликана сприяти психологiчна культура, яка ТСрунтуiться на справедливостi, правовому почуттi, чесностi i головне тАФ доцiльностi. Юрист маi бути впевнений у професiйнiй необхiдностi психiчного впливу на громадян i не зловживати психологiчними прийомами.

Психологiчна культура виконуi таку важливу функцiю, як своiчасне вироблення психiчноi адаптацii юриста до рiзноманiтних несподiванок. Правник повинен бути готовий до будь-яких вказiвок, умов працi i при цьому не повинен панiкувати, гарячкувати. Наразi йдеться не про будь-яку, а саме про своiчасну адаптацiю, з проявами швидкого реагування, приведення себе у стан професiйноi готовностi. Психологiчна культура передбачаi також умiння юриста - виробляти необхiдну адаптацiю у громадян. Наприклад, коли i потреба повiдомити сумну звiстку про близьку людину чи певнi службовi факти про учасника юридичноi справи. Умiння пiдготувати людину до подальшоi спiвпрацi - це результат психiчноi адаптацii i вияв психологiчноi культури юриста взагалi.

Не викликаi сумнiву те, що висока психологiчна культура формуi справжнiй, професiйно-правовий характер юриста. Професiйний досвiд даi змогу йому бути готовим до будь-яких ексцесiв. Професiйна холоднокровнiсть допомагаi не витрачати дорогоцiнного часу (iнодi й секунди) на емоцii чи якiсь розмiрковування. Саме правовий характер спрямовуiться на пошук iстини, на оперативнiсть професiйних дiй, на логiку обТСрунтування рiзних аспектiв правового явища. Тобто психологiчна культура впливаi на юриста так, як вимагаi правова ситуацiя чи суспiльство в цiлому.

Роздiл РЖРЖРЖ. Психологiчнi особливостi спiлкування юриста з клiiнтом

1. Поняття та сутнiсть спiлкування юриста з клiiнтом

Спiлкування юриста в переважнiй кiлькостi випадкiв не просто його розмова з iншою людиною, а акт поведiнки i дiй, якi здiйснюються для вирiшення певних професiйних завдань. Особливостi спiлкування слiдчого, iнспектора, суддi, захисника, адвоката визначаються тим результатом, який повинен бути досягнутий (дача показiв, встановлення iстини, змiна поведiнки громадянином та iн.), протiканням в режимi права i правовiдносин, контактом, як правило, з непростими людьми, обстановкою напруженостi, часто тАФ конфлiктностi i протиборства.

Одна iз суттiвих особливостей юридичного спiлкування тАФ зацiкавленiсть юриста в тому, щоб бiльше говорив його спiврозмовник. Людину, яка активно говорить, можна легше i краще зрозумiти, вiд неi можна отримати необхiдну для вирiшення питання iнформацiю. прослiдкувати ii позицiю i тактику розмови.

Психологiчний контакт встановлений у тому випадку, коли наявне спiльне спiвмiркування, з'явилося спiльне спiвпереживання, виникло взаiморозумiння мiж спiврозмовниками. Основа психологiчного контакту тАФ загальна зацiкавленiсть в предметi розмови, близькiсть в оцiночних судженнях. Психологiчний контакт не означаi, що iнтереси, потреби, оцiнки людей, якi спiлкуються, повнiстю спiвпадають. Але iдиний зацiкавлений пiдхiд до обговорення того чи iншого питання обов'язковий.

Психологiчний контакт в юридичнiй дiяльностi тАФ це прояв юристом i громадянином взаiморозумiння i поваги цiлей, iнтересiв, доводiв, пропозицiй, якi приводять до взаiмного довiр'я i сприяння один одному.

У ходi оцiнювання вiдбуваiться зовнiшнi сприйняття один одного, формування першого враження, яке складаiться на основi сприйняття зовнiшнього образу людини, ii експресивних реакцiй (хода, поза, жести, мiмiка та iн.), мови i особливостей голосу. Вже в процесi взаiмного оцiнювання мiж людьми виникають симпатiя чи антипатiя (зазвичай вони складаються на пiдсвiдомому рiвнi). Розвиток контакту продовжуiться, безперечно, лише при наявностi позитивного ставлення один до одного, тобто коли i взаiмна симпатiя. Працiвнику юридичноi працi для розвитку психологiчного контакту необхiдно викликати до себе почуття симпатii з боку будь-якоi особи, з якою йому доводиться спiлкуватися. Щоб викликати симпатiю до себе, iнодi доводиться грати роль зацiкавленоi людини. Бо люди шукають зближення з тими, хто iх пiдтримуi. Вони тягнуться до того, хто розглядаi iх як особистiсть, у якоi i певнi позитивнi риси.

Найбiльший iнтерес до себе i до процесу майбутнього спiлкування юрист може викликати у людини в ходi бесiди. Якщо вiн показуi своiму спiврозмовнику, що уважно слухаi його, проявляi спiвчуття i iнтерес до предмету розмови, демонструi повагу до його особистостi, то можна розраховувати на успiх у встановленнi психологiчного контакту.

У юриста, наприклад, слiдчого, iнспектора карного розшуку, спiвробiтника вiддiлу по боротьбi з економiчними злочинами, досить часто розмова носить неприiмний характер. Щоб встановити психологiчний контакт в данiй ситуацii слiд показати спiврозмовнику при всiх вiдмiнностях позицiй i розходженнi точок зору готовнiсть його зрозумiти i обговорити його аргументи. Не чинити прямого тиску, не демонструвати силу власного "Я", а проявити прихильнiсть до людини i готовнiсть ii вислухати, зрозумiти i розiбратися в сутi того чи iншого питання.

Важко запропонувати який-небудь алгоритм, наслiдування якого гарантовано забезпечуi встановлення психологiчного контакту в будь-яких ситуацiях дiяльностi юриста. Занадто багато причин i факторiв впливають на цей процес. Але розкрити, виходячи з наявних теоретичних дослiджень, узагальнення досвiду юридичноi практики, в тому числi й особистоi, сукупнiсть психологiчних прийомiв з метою вирiшення проблеми встановлення психологiчного контакту, являiться можливим. Суттiвi психологiчнi фактори, якi зумовлюють встановлення психологiчного контакту:

тАФ психологiчна складнiсть, обтАЩiктивна чи субтАЩiктивна оцiнка небезпеки тих справ, з приводу яких юрист чинить спробу встановити психологiчний контакт;

тАФ психологiя спiврозмовника (потерпiлого, пiдозрюваного, звинуваченого, свiдка, який бажаi отримати юридичну консультацiю та iн.), зайнята ним позицiя, вибрана тактика поведiнки;

тАФ психологiчнi особливостi обстановки, в якiй здiйснюiться спiлкування;

тАФ психологiя особистостi юриста;

тАФ психологiчна ефективнiсть прийомiв спiлкування i встановлення контакту, якi застосовуються юридичним працiвником.

Прийняття до уваги цих факторiв, встановлення сприятливих для психологiчного контакту характеристик, виключення негативних моментiв виступають основними психологiчними умовами успiху в установленнi контакту.

Неабияке значення в становленнi психологiчного контакту маi справедливо-сприятливе ставлення до особистостi спiврозмовника. Авторитет юриста створюiться роками, його добросовiсною працею, уважним вiдношенням до людей i тих проблем, якi iх хвилюють. Поголоска про кожного юридичного працiвника доходить до бiльшостi громадян, i в них складаiться установка на довiру чи недовiру, повагу чи неповагу до юриста. Тому про свiй iмiдж, як про справедливого, порядного, розумного, розумiючого представника влади, юрист повинен дбати при кожному спiлкуваннi, пiдтверджуючи i закрiплюючи хороший iмiдж, або прагнучи виправити помилки своii попередньоi роботи.

Вiдомо, що перше враження найсильнiше i потрiбно його послiдовно i наполегливо покращувати, щоб людина, що прийшла чи була викликана до юриста, могла йому довiритися. Для цього потрiбно:

тАФ зовнiшньо виражена увага до громадянина, до проблем, якi його турбують, до пошуку виходу зi складноi ситуацii, в яку вiн потрапив; нагадування про те, що лише вiн, юрист, може допомогти йому, показати реальнi можливостi цiii допомоги;

тАФ неодноразово виражати думку про те, що лише довiрившись юридичному працiвнику, громадянин може розв'язати своi проблеми.

Якщо спiлкування вiдбуваiться з особами, якi належать до злочинного свiту, то можна пiдвищити свiй авторитет, продемонструвавши хороше знання "блатного" жаргону, субкультури злочинного середовища, iнформованiсть про структуру i дiяльнiсть злочинних груп в регiонi, про конкретних iх представникiв. У цьому випадку викликаний на бесiду зразу зрозумii, що маi справу не з новачком, якого можна легко обманути, а з юристом, який знаi злочинний свiт.

Юрист-спецiалiст маi прагнути до явноi демонстрацii своii об'iктивностi, вiдсутностi пристрасностi i "звинувачувального нахилу". На шляху психологiчного контакту зазвичай стоять психологiчнi бар'iри побоювань, настороженостi, оборонноi позицii, недовiри, а часом i ворожостi.

Причини недовiри до юриста-спецiалiста стимулюються:

тАФ справою, з приводу якоi здiйснюiться спiлкування (частiше за все вона i складною, небезпечною);

тАФ невизначенiстю ситуацii, яка може завершитися переважно неприiмними наслiдками;

тАФ побоюванням зустрiти в особi юридичного працiвника ворога, який лише й думаi про притягнення до вiдповiдальностi;

тАФ незвичайною офiцiйною обстановкою, яка не налаштовуi на щирiсть;

тАФ уявленням про особистiсть юриста як про нечесну, глуху до людського болю людину;

тАФ помилковою тактикою бесiди юриста, невiрно вибраним пiдходом та iн.

Послаблення настороженостi, хвилювання, пiдвищення довiри до себе досягаiться конкретними дiями i словесними запевненнями про об'iктивнiсть позицii юриста, посиланнями на закони, якi зобов'язують обидвi сторони до пошуку iстини, заявами про готовнiсть шукати такi обставини, якi можуть мати мiсце i бажанi для прийняття рiшень на користь громадянина (або носять характер пом'якшувальних обставин для пiдозрюваного i звинуваченого).

Накопичення погоджень тАФ добре вiдомий i здавна, з часiв Сократа, застосовуваний психологiчний прийом. Його суть полягаi в тому, що на початку бесiди юрист ставить перед спiврозмовником ряд запитань, на якi вiн звичайно вiдповiдаi "Так". Це можуть бути питання з приводу способу прибуття до правоохоронного органу ("Ви отримали нашу повiстку?", "Ви приiхали до нас з роботи?" i т.п.), з приводу погоди чи рiзних подiй ("Ви дивилися вчора футбольний матч iвропейськоi лiги чемпiонiв?", "Одяг у Вас мокрий, напевно потрапили пiд дощ. Вiрно?" i т.п.), з приводу анкетних даних ("Менi вiдомо, що Ви недавно приiхали в наше мiсто. Це так?" та iн.), з приводу стану спiврозмовника ("Напевно, Ви трохи здивованi моiм запрошенням?" та iн.) i з iнших приводiв. Важливо, що на першi 5тАФ7 питань людина вiдповiдаi "Так", i це налаштовуi ii психiку на погодження, настроюi до зближення поглядiв i оцiнок в майбутнiй пiсля цих питань розмовi. Пошук i пiдкреслювання всього спiльного, що лише може бути мiж спiврозмовниками, що створюi "ниточки звтАЩязку" мiж ними веде до утворення дiади "ми", що полегшуi обговорення складних проблем, вияснення в тому числi i кримiнальних подiй.

Для налагодження психологiчного контакту широко застосовуiться прийом "психологiчне поглажування". За своiм змiстом даний прийом являi собою визнання юридичним працiвником позитивних моментiв у поведiнцi i особистостi спiврозмовника, наявнiсть правоти в його позицii, в словах. Застосування даного прийому заспокоюi людину, пiдвищуi у неi почуття впевненостi, формуi уявлення про те, що юрист справедливий, помiчаi хороше, не налаштований негативно.

"Психологiчне поглажування" як прийом спрямований на спонукання спiврозмовника до визнання достоiнств i позитивних рис юриста, що вiдбиваiться i на встановленнi психологiчного контакту, i на характерi бесiди, яка вiдбуваiться.

У змiстовному планi "психологiчне поглажування" тАФ це вираження глибокого розумiння переживань спiврозмовника, його почуттiв i тривог, визнання його рiвностi з iншими людьми i права вести розмову на рiвних, визнання його iнтелекту, пiдходу до подiй, що вiдбуваються, похвала за витримку i самовладання, вмiння вести себе в складнiй ситуацii та iн.

Поширеним прийомом налагодження психологiчного контакту i також актуалiзацiя у спiврозмовника мотивiв щиростi. Поява у людини рiшення "говорити" i головним моментом при встановленнi психологiчного контакту. Зазвичай прийняття такого рiшення стримуiться iншими мотивами, вiдбуваiться внутрiшня боротьба мотивiв "говорити тАФ не говорити". Завдання юриста в тому й полягаi, щоб надати психологiчну допомогу у потрiбному виборi, змiнити позицiю скритностi на щир

Вместе с этим смотрят:

Cистема роботи шкiльного психолога з профiлактики та подолання проблем статево-рольовоi поведiнки старшокласникiв

Features of evaluation and self-esteem of children of primary school age

Positive and negative values of conformism

РЖндивiдуально-психологiчнi особливостi здiбностей людини

Автоматизация и апробация психодиагностических методик в профориентационной работе со старшими школьниками