Аналiз рацiонального обгрунтування буття Бога

Аналiз рацiонального обгрунтування буття Бога

Змiст

Вступ

1. Проблема визначення природи Бога

2. Онтологiчне, телеологiчне та космологiчне доведення буття Бога

3. Cпроби аналiзу онтологiчного аргументу за допомоги логiчних методiв

Висновки

Вступ

Дана робота присвячена аналiзу рацiональному обгрунтування iснування Бога. Слово рацiональне межуi з таким поняттям як тАЬлогiчнетАЭ обгрунтування. А проблема iснування Бога з необхiднiстю веде до розгляду науки теологii, що й займаiться осмисленням релiгiйно-фiлософського буття Бога.

Логiка та теологiя тАУ роздiли фiлософського знання, що на перший погляд досить рiзняться своiми предметами та методами дослiджень. Звертаючись до етимологii цих слiв, вiдомо, що термiн тАЬлогiкатАЭ походить вiд давньогрецького слова тАЬlogosтАЭ, що означаi тАЬсловотАЭ та тАЬсмислтАЭ. Сьогоднi логiка, як певний роздiл фiлософського знання, представляi собою науку, яка вивчаi форми, схеми, структури мiркувань людей.

Термiн тАЬтеологiятАЭ також бере початок у давнiй Грецii й походить вiд слова тАЬtheologiaтАЭ тАУ дослiдження та вчення про богiв та iх вiдношення до свiту. Отже, за етимологiчним значенням теологiя i вчення про Бога i сьогоднi представляi собою науку, предметом якоi виступаi релiгiя.

Таким чином, обидвi науки i роздiлами фiлософського знання, але iнтерес першоi науки (логiки), у широкому розумiннi, зводиться до встановлення норм правильностi мiркування. А другоi (теологii) тАУ до релiгiйно-фiлософського осмислення буття Бога. Тут слiд чiтко розрiзняти суто релiгiйне та суто фiлософське вчення про Бога, що в свою чергу призводить до виокремлення релiгiйноi та фiлософськоi теологii. Релiгiйна теологiя грунтуiться на вiрi, а сама ця вiра маi емоцiйно-афективну природу. Для релiгiйноi свiдомостi Бог i живою особистiстю, надiленою розумом, волею, певними почуттями та пристрастями. Тут Бог i вищим суддею всiх людських справ, Вiн даруi людинi вiру та спасiння. Натомiсть фiлософське, власне теологiчне вчення про Бога маi рацiональний характер, воно грунтуiться на розумi i i продуктом логiчного мiркування. Воно задовольняi передусiм потреби теоретичного осмислення свiту, його логiчноi побудови як завершеноi, цiлiсноi системи. Тому фiлософська теологiя можлива лише тiiю мiрою, якою Бог, Абсолютне взагалi може бути предметом рацiонального (логiчного) осмислення.

Таким чином, в данiй роботi буття Бога розглядаiться з рацiональноi точки зору. Одним з провiдних завдань реферату i показ птАЩяти основних спроб аналiзу класичного онтологiчного аргументу, що здiйснений вiдомим англiйським логiком Джорданом Ховардом Собелем в роботi тАЬЛогiка та теiзм: аргументи за та проти вiри в БогатАЭ Цьому питанню буде присвячена третя частина реферату. Але перш нiж перейти власне до розкриття цього питання, ми звернемося до визначення трьох найвiдомiших iснуючих доведень буття Бога. Це такi доведення: онтологiчне, телеологiчне та космологiчне. Розгляд вищеназваних доказiв яскраво поданi в роботi доктора фiлософii Фiлiпа Пекорiно тАЬВступ до фiлософiiтАЭ в частинi, що присвячена фiлософii релiгii. Ця проблематика буде розглянута в другiй частинi даноi роботи.

Питання про доведення iснування Бога та власне логiчний аналiз онтологiчного аргументу з необхiднiстю повтАЩязано з питанням про природу Бога. Змiст цiii проблеми буде викладено в першiй частинi реферату.

1. Проблема визначення природи Бога

Перш нiж перейти до аналiзу рацiонального обгрунтування iснування Бога необхiдно вирiшити проблему, що повтАЩязана з питанням про те що ми називаiмо Богом, який смисл маi це iмтАЩя. Вирiшення цього питання i й першочерговим завданням працi Джордана Ховарда Собела тАЬЛогiка та теiзм: аргументи за та проти вiри в БогатАЭ. В роздiлi тАЬтАЬБогтАЭ, тАЬбогтАЭ та БогтАЭ автор розглядаi наступнi питання:

а) питання iснування та сутностi;

б) iмена в питаннях iснування та вiри;

в) етимологiя та семантика;

г) основна концепцiя Бога;

д) фiлософська концепцiя Бога тАУ Бог як досконале буття;

е) загальна концепцiя традицiйноi теологii;

i) чи може iснувати Бог якщо не iснуi досконалого буття;

ж) чи може не iснувати Бог якщо iснуi досконале буття;

Головним завданням цього роздiлу i визначення того яке значення ми вкладаiмо в слово Бог. Саме вiд цього значення залежить те, що ми називаiмо природою Бога.

Автор зазначаi, що бiльшiсть iмен походять вiд слiв, що мають певне значення. тАЬСлово тАЬБогтАЭ тАУ не таке як бiльшiсть iментАЭ[2,5]. РЖмтАЩя Бог використовуiться, на думку автора, якнайменш у трьох значеннях. Отже, виходячи з розмiрковувань Собела можна виокремити три головнi значення iменi Бог:

1) значення, що походить вiд етимологii даного слова. Спочатку (античнi часи) слово Бог зтАЩявляiться в загальному сенсi (common name), тобто для позначення рiзних богiв великого пантеону. В цьому випадку автор говорить про слово, яке позначаi iменем тАЬбогтАЭ;

2) значення, що розкриваi Божественну природу iстинного i тiльки iдиного Бога (часи середньовiччя). Так, Мойсей говорячи про Бога, використовував суттiве iмтАЩя (proper name) Бога, маючи на увазi Бога Яхве. Тут автор говорить про слово, яке вiн позначаi iменем тАЬБогтАЭ;

3) значення, що виявляi власну семантичну концепцiю автора i як стверджуi останнiй, використовуiться в сучасному релiгiйному дискурсi, розкриваi ту сутнiсть, яка i iдиним обтАЩiктом поклонiння i iдиним обтАЩiктом релiгiйного вiдношення. В цьому випадку автор говорить про слово, яке позначаi iменем Бог.

Саме така концепцiя виявляi фiлософський змiст поняття тАЮБогтАЭ. Фiлософська концепцiя Бога тАУ це концепцiя, що розглядаi його як досконале буття. В цьому ракурсi автор згадуi про досконале буття Рене Декарта. А також звертаiться до поглядiв Св. Ансельма, про те, що нема нiчого, що може бути осягнуто бiльше за Бога. Бог i вища досконалiсть не тiльки для нас, а й для усього, що може бути. Це i i фiлософська концепцiя уявлення про Бога. Згiдно цiй концепцii Бог i неймовiрно величезний за своiю суттю.

Бiльш ретельно заглиблюючись до аналiзу цiii концепцii, автор розглядаi шляхи та способи неперевершеностi Бога:

1. Шляхи неперевершеностi Бога.

Автор зазначаi, що Бог повинен бути неперевершеним в будь-якому зi шляхiв. Бог повинен бути всемогутнiм, тим, що в змозi зробити абсолютно все, що може бути осягнуто людиною. Але Бог не просто досконале буття, його досконалiсть i такою. Що не може бути перевершена. Абсолютно все, що iснуi, iснуi завдяки Богу та залежить вiд його iснування. Бог i творцем свiту. Вiн у вiдповiдi за все. Що iснуi. Тобто за те, що Вiн створив. Але, як зазначаi автор, незважаючи на те, що Вiн вiдповiдаi за те, що створив, Бог не вiдповiдаi за те, що буде зроблено або створено його творiнням. Це говорить про свободу буття творiння божого, яке саме вiдповiдаi за своi вчинки.

2. Способи неперевершеностi Бога.

Однiiю з головних позицiй автора щодо способiв неперевершеностi буття Бога полягаi у думцi, що розкриваi логiко-фiлософський погляд Бога. Бог тут виявляiться всезнаючим, всемогутнiм та неперевершеним в кожному з можливих свiтiв.

Саме в цьому сенсi можна говорити про Бога i у фiлософському розумiннi, саме в цьому значеннi можна говорити про Бога як про досконале буття. РЖ лише виходячи з такого розумiння природи Бога можна далi займатися аналiзом доведень буття Бога.

бог буття собел

2. Онтологiчне, телеологiчне та космологiчне доведення буття Бога

В роботi Фiлiпа Пекорiно тАЬВступ до фiлософiiтАЭ в частинi, що присвячена фiлософii релiгii наведено три основнi доведення iснування Бога та iх критика. Це такi доведення:

а) Онтологiчне, що в загальних рисах було наведено ще блаженним Августином, але точно сформульовано Ансельмом Кентерберiйским. Це доведення засновано на тому, що з властивого нашiй свiдомостi поняття про Бога можна робити висновок про Його реальне iснування. Ми уявляiмо Бога як досконале буття. Але уявляти Бога досконалим та надавати йому властивостi буття лише в нашiй уявi означаi суперечити власному уявленню про досконалiсть iснування Бога (логiчна суперечнiсть), адже досконалим i те, що iснуi i в уявi, i в дiйсностi. Таким чином, необхiдно виснувати, що Богу як досконалiй iстотi, властиве буття не тiльки в свiдомостi людини, але й в дiйсностi. Ансельм виразив це доведення в такому виглядi: Бог i досконала iстота, сукупнiсть усiх реальностей. Буття вiдноситься до числа реальностей, тому необхiдно визнати, що Бог iснуi. Це доведення дещо iнакше сформульовано Томою Аквiнським, Спiнозою та Ляйбницем, а найкращим чином наведено Декартом.

б) Космологiчне доведення базуiться на аксiомi про те, що все, що iснуi повинно мати достатню та необхiдну причину, що в кiнцевому пiдсумку призводить до висновку про буття безумовноi iстоти або такого буття, яке не залежить вiд будь-яких умов та стверджуiться само у собi. У зворотному випадку уся сукупнiсть умовного буття не мала би кiнцевоi причини. Це доведення зустрiчаiться частково вже у Арiстотеля, який розрiзняв поняття про буття випадкове та необхiдне, умовне та безумовне. Вiн показав необхiднiсть визнання в низцi вiдносних причин першого начала усякi дii в свiтi. Окрiм ствердження буття Божого, таке доведення виявляi поняття про Бога як про безумовну iстоту та творця всесвiту.

в) телеологiчне доведення буття Бога базуiться на тому, що доцiльнiсть в природi i не тiльки видимiсть, що в кiнцевому пiдсумку маi бути пояснена з механiчноi гри сил, але самостiйна та першопочаткова приналежнiсть природи. Оскiльки цiль в нашiй свiдомостi визначаi розумнiсть, тодi можна i в природi вбачати певну аналогiю нашому розуму цiль. Посилюючи цю аналогiю, можна вподiбнювати доцiльнi предмети доцiльним предметам природи доцiльнi предмети природи доцiльним витворам людського мистецтва тАФ а якщо припущено таке уподiбнення, то легко виникаi висновок про iснування розумного Творця и Впорядковувача природи. Отримуiмо так звану телеологiю, що доводить буття Бога з доцiльнiстю устрою природи. Особливiсть цього доведення порiвняно з онтологiчним та космологiчним доведеннями полягаi у тому, що останнi переносять на Бога категорii буття и причинностi, нiчого не стверджуючи про Його властивостi, в той час як перше навiюi думку про Бога як iстоту премудру. Перше припущення, що лежить в основi цього доведення - про iснування в природi аналогiчного нашому Рома началу, тАФ достатньо законно. Але, говорити теж саме про подальше розширення цiii аналогiй, тобто визнання природи, подiбно витвору людського мистецтва, витвором, що вiдрiзняiться вiд природи, витвором певного розумного Художника. Якщо цей Художник - iстота, що знаходиться за межами природи, то в Його дiяльностi нема подiбностi з природною, що доцiльна дiяльностi людини. Для ствердження буття такого Художника необхiдно припустити, по-перше, те, що думка про надприродне буття взагалi можлива, по-друге, те, що вiд природи можна заключати до ii надприродноi причини тобто припустити силу так званого онтологiчного та космологiчного доведень. Таким чином, телеологiчне доведення i несамостiйним: воно набуваi сили лише через визнання iнших доведень буття Бога.

Фiлiп Пiкарiно у своiй працi пiдкреслюi, що усi викладенi доведення були суворо розкритикованi Кантом, який не тiльки заперечуi силу та обовтАЩязковiсть цих доведень, але й не визнаi за можливе знайти будь-яке доведення буття Бога у сферi чистого розуму. Але заперечуючи силу та значення усiх доведень, Кант тим не менш сформулював нове, власне доведення буття Бога. Це доведення засновано на iдеi моральнiстнiсноi вiдплати та на потребi зi сторони практичного розуму верховного моральнiстнiсного свiтоуправителя, який i необхiдним для реалiзацii моральнiстнiсного закону тАФ для встановлення гармонii мiж абсолютною доброчеснiстю з щастям людини. В нашому сумлiннi iснуi безумовна потреба моральнiстнiсного закону, який не створюiмо не ми самi й який не походить зi взаiмноi угоди людей. Неподiльнiсть моральнiстнiсного закона з iснуванням нашого духа та незалежнiсть його (закона) вiд нашого свавiлля призводить до висновку, про те, що винуватець його може бути один верховний законодавець моральнiстнiсного свiту, тобто Бог.

3. Cпроби аналiзу онтологiчного аргументу за допомоги логiчних методiв

Праця Дж.Х. Собела Присвячена логiчному аналiзу вiри в iснування Бога. Автор виокремлюi два види аналiзу вiри в Бога:

1. вiра, що повтАЩязана зi смисловим значенням предмета, тобто пропозицiйна вiра.;

2. вiра в Бога в сенсi постулатiв розуму.

Питання iстини та вiри, що стосуiться iснування Бога викладаються автором пiсля питання про природу Бога. Розгляд аргументiв Дж.Х.Собел розглядаi на прикладi низки концепцiй, що часто поiднанi мiж собою. Як вже зазначалося перша частина роботи автора присвячена саме такому розгляду питання про природу Бога.

Дж.Х. Собел в другiй частинi своii працi тАЬЛогiка та теiзм: аргументи за та проти вiри в БогатАЭ аналiзуi класичний онтологiчний аргумент. Аналiз онтологiчного аргументу доведення буття Бога, автор починаi з розгляду визначення цього аргументу рiзними авторами у рiзнi часи.

Автор починаi свiй розгляд з презентацii поглядiв Рене Декарта, який розглядаi онтологiчний аргумент доказу буття Бога в тАЭПтАЩятiй медитацiiтАЭ, так як вважаi його найпростiшим з усiх доведень.

Далi вiн розкриваi бiльш краще, як на його думку, онтологiчне доведення буття Бога Спiнози про цьому звертаючись до першого з усiх онтологiчних доказiв св. Ансельма. Собел здiйснюi логiчну формалiзацiю вище перерахованих доведень за допомогою методiв немодальноi квантифiкацii.

Наступна частина присвячена модальному онтологiчному доведенню Чарльза Хартшорна та Алiна Платiнги. РЗхнi логiчнi модальнi сентенцii являють собою модернiзацiю першого онтологiчного доказу буття Бога св. Ансельма.

В четвертiй частинi своii роботи Собел пропонуi аналiз онтологiчного доказу Курта Гьоделя.

Таким чином, Джордан Ховард Собел здiйснюi логiчний аналiз птАЩяти основних онтологiчних доведень буття Бога, починаючи вiд засновника цього доведення св. Ансельма до сучасного логiчного аналiзу Курта Гьоделя.

Аналiз онтологiчного аргументу доведення буття Бога, автор починаi з розгляду визначення цього аргументу рiзними авторами у рiзнi часи.

Висновки

Дана робота репрезентуi рацiональний погляд на проблему доведення буття Бога. З метою здiйснення такого завдання ми звернулися до двох провiдних праць: роботи Джордана Ховарда Собела тАЬЛогiка та теiзм: аргументи за та проти вiри в БогатАЭ та працi Фiлiпа Пекорiно тАЬВступ до фiлософiiтАЭ частинi, що присвячена фiлософii релiгii.

В Роботi було розглянуто три основнi питання:

1. проблема визначення природи Бога;

2. онтологiчне, телеологiчне та космологiчне доведення буття Бога;

3. аналiз онтологiчного аргументу Джорданом Ховардом Собелом.

Таким чином, зтАЩясувавши питання визначення природи Бога, яке представлено в першiй частинi роботи Джордана Ховарда Собела тАЬтАЬБогтАЭ, тАЬбогтАЭ та БогтАЭ, ми перейшли до розгляду трьох основних доказiв буття Бога (онтологiчного, телеологiчного та космологiчного) та iх критики. Цi питання яскраво висвiтленнi а в працi Фiлiпа Пекорiно.

Завершуючи дану роботу ми розглянули птАЩять основних спроб логiчного аналiзу онтологiчного буттi Бога, що поданi в II тАУ IV частинах роботи Собела.

Отже, роблячи основнi висновки щодо проведеного розгляду двох вище перерахованих робiт, можна говорити про можливiсть та навiть необхiднiсть логiчного рацiонального доведення буття Бога. Як вiдомо спроби такого доведення беруть свiй початок ще в часи Середньовiччя. На протязi тривалого шляху свого розвитку виникали новi й новi спроби доведення буття Бога. Поряд з цим виникала й нова критика таких доведень.

На даний час можна виокремити три основнi точки зору на дану проблему.

1. перший пiдхiд грунтуiться на iдеi про те, що доводами розуму та логiки неможливо анi довести, анi заперечити iстиннiсть догматiв релiгii. Адже останнi i результатом вiри а не розмiрковувань;

2. друга точка зору наполягаi на можливостi рацiонального логiчного аналiзу догматiв релiгii, але такий аналiз, в даному пiдходi, висновуi про самосуперечливiсть догматiв вiри, а, отже, про iх хибнiсть;

3.третiй пiдхiд набув своii популярностi особливо останнiм часом. Це пiдхiд, що заперечуi можливiсть повного й абсолютного рацiонального й логiчного обгрунтування релiгiйних положень. Але, поряд з цим стверджуi, що такий аналiз в принципi можливий, й окремi положення догматiв релiгii можуть бути обгрунтованi за допомоги логiчного аналiзу та мати позитивний результат. Тобто рацiональними логiчними засобами пiдтвердити iстиннiсть окремих релiгiйних положень.

Пiдтвердженням цiii тези i сучасна робота Джордана Ховарда Собела тАЬЛогiка та теiзм: аргументи за та проти вiри в БогатАЭ.

Список використаних джерел:

1. A. Pecorino, Philip тАЬAn Introduction to PhilosophyтАЭ

http://" onclick="return false">

2. Sobel, Jordan Howard тАЬLogic and Theism: Arguments for and Against Beliefs in GodтАЭ. Eng.: Cambridge University Press, 2005. тАУ 652c.

Вместе с этим смотрят:

"Одесский миф" как миф: (Ранние годы "одесского мифа")

РЖудаiзм як нацiональна релiгiя iвреiв

Анализ взаимоотношений друзов с представителями других конфессий на Ближнем Востоке

Анализ и сравнение существующих представлений об исповеди в различных конфессиях

Антихрист и время его пришествия