Культура Подiлля у другiй половинi ХРЖХ тАУ на початку ХХ столiття

Мiнiстерство освiти i науки Украiни

Вiнницький державний педагогiчний унiверситет iменi Михайла Коцюбинського

РЖнститут iсторii, етнологii i права кафедра iсторii

Реферат з теми:

ВлКультура Подiлля у другiй половинi ХРЖХ тАУ на початку ХХ столiттяВ»

Вiнниця 2009

План

Вступ

1. Освiта на Подiллi у другiй половинi ХIХ - на початку ХХ ст.

2. Бiблiотечнi заклади на Подiллi

3. Театральна спадщина Подiлля

4. Кiнематограф

5. Народний дiм

6. Громадське життя в мiстах та музейнi заклади

Висновок

Використана лiтература

Вступ

У 1861 р. в Росiйськiй iмперii було дано початок реформам, якi створили певнi умови для швидкого соцiально-економiчного розвитку. Розпочате в 60-х рр. ХIХ ст. реформування в царськiй Росii поступово у свою орбiту включило i територiю Подiлля. Реформи торкнулися всiх сфер життя, включаючи культурно-освiтнi галузi. Як i по всiй Украiнi, осередками освiти та культури тут виступали насамперед мiста. Ще бiльшого значення у цiй сферi мiста набули на початку ХХ ст., коли в них сформувалось культур. Освiтнi середовище, яке включало рiзноманiтнi обтАЩiкти - навчальнi заклади, театри, бiблiотеки, товариства, розважальнi заклади.

Зазначимо, що розвиток освiти та культури на Подiллi у другiй половинi ХIХ ст. - на початку ХХ ст. доволi докладно висвiтлюiтъся у працях багатьох дослiдникiв. Передусiм, виокремлюються грунтовнi дослiдження з iсторii подiльськоi освiти Т. Сесака. Також заслуговують на увагу працi, авторами яких виступають Л. Анохiна, С. Баженова, М. Вролiс, О. Завальвюк, О. Комарнiцький, А. Лисий, Е. Мельник та iн. Але у бiльшостi дослiджень науковцi звертають увагу переважно на загальяi проблеми розвитку освiти та культури Подiлля та його регiонiв, а також на iсторiю окремих культурно-освiтнiх закладiв. Отож, актуальним для дослiджень залишаiться ще чимало аспектiв зазначеноi тематики й, зокрема, формування культурно-освiтнього середовища мiст Подiлля у другiй половинi ХIХ - на початку ХХ ст.

1. Освiта на Подiллi у другiй половинi ХIХ - на початку ХХ ст.

Мiста Подiльськоi губернii протягом зазначеного хронологiчного перiоду виступали, передусiм, як осередки освiти. Мережа навчальних закладiв у подiльських мiстах включала як початковi, так i середнi, а також деякi професiйнi школи.

Як i в усiй iмперii, вони пiдпорядковувалися рiзним вiдомствам, духовенству, приватним особам тощо. Вiдповiдно i фiнансувалися вони з рiзних джерел: за рахунок держави, церковного вiдомства, мiськоi влади, приватних надходжень, або ж поiднували рiзнi джерела фiнансування.

Найбiльш поширеними в мiстах Подiлля з початкових шкiл були мiськi двокласнi училища за положенням вiд 26 травив 1869 р. Мiськi училища мали два вiддiлення - чоловiче та жiноче. Тривалий час кiлькiсть мiських двокласних училищ за положенням 26 травня 1869 р. залишалась незмiнною. Лише у 1888 р. було засновано мiське двокласне училище у Барi.

Дiяли на Подiллi i мiськi чотирикласнi училища на основi положення 31 травня 1872 р. Призначенi переважно для неiмущих верств мiського населення, вони вважалися загальноосвiтнiми i дозволяли продовжити освiту тим, хто закiнчив нижчi початковi школи. Однак у Подiльськiй губернii подiбнi навчальнi заклади почали створюватися лише на початку ХХ ст.

Пiсля введення в Подiльськiй губернii у 1904 р. земського управлiння зтАЩявився новий тип початкових навчальних закладiв тАУ нижчi ремiсничi школи. РЗх поява була викликана прискореним розвитком промисловостi та потребою у професiйних робочих кадрах. При закiнченнi цих шкiл, iх випускники працювали в приватних майстернях, на фабриках, заводах, залiзницi тощо.

В умовах вiдсутностi на Подiллi вищих навчальних закладiв провiдну роль у розвитку освiти в другiй половинi ХIХ - на початку ХХ ст. середнi навчальнi заклади. Центральне мiсце в системи середньоi освiти на Подiллi займали гiмназii. Протягом другоi половини ХIХ ст. в губернii дiяло двi чоловiчi гiмназii - у КамтАЩянцi тАУ Подiльському (вiдкрита у 1833р) та мiстечку Немировi Брацлавського повiту (вiдкрита у 1838 р) Лише з початку ХХ ст. на Подiллi починають масово зтАЩявлятися чоловiчi гiмназii. Напередоднi свiтовоi вiйни 1914 р. на Подiллi нараховувалося 9 чоловiчих гiмназiй, iз них 8 дiяло у мiстах.

У другiй половинi ХIХ - на початку ХХ ст. подiльськi мiста вiдчували гостру потребу у жiночих навчальних закладах. Вона була викликана загальним пiднесенням соцiально-економiчного розвитку мiст, яке вимагало ширшого залучення жiнок до суспiльного й економiчного життя регiону, а також змiнами у ставленнi до жiноцтва в суспiльствi в цiлому.

Протягом другоi половини ХIХ ст., так само, в губернii дiяло всього двi жiночi гiмназii - у КамтАЩянцi тАУ Подiльському та мiстечку Немировi Брацлавського повiту. Лише з початку ХХ ст. на Подiллi починають масово зтАЩявлятися новi жiночi гiмназii. Станом на початок 1914 р. на Подiллi нараховувалося 14 жiночих гiмназiй, 12 з них дiяли у мiстах. У порiвняннi з чоловiчими гiмназiями участь приватних осiб та громадських органiзацiй у заснуваннi жiночих середнiх шкiл у мiстах Подiлля виглядала бiльш вагомою.

Пiд впливом соцiально-економiчних зрушень, що вiдбувались на Подiллi наприкiнцi ХIХ - на початку ХХ ст., масово виникають середнi навчальнi заклади нового типу - реальнi, технiчнi та комерцiйнi училища тощо.

Першим подiбним начальним закладом стало Могилiвське реальне училище яке було вiдкрито у 1885 р. Влiтку 1890 р., за царським указом цей заклад перевели до Вiнницi, й училище замiсть чотирикласного стало шестикласним.

Втiлення в життя реформи загальноi освiти викликало потребу в педагогiчних кадрах. Для iх пiдготовки створювалися учительськi iнститути й учительськi семiнарii а також педагогiчнi курси при мiських училищах. Перший та iдиний на Подiллi учительський iнститут почав дiяти у Вiнницi лише у червнi 1912 р. Вiн став четвертям у Киiвському навчальному окрузi й восьмим в Украiнi. Першу учительську семiнарiю на Подiллi вiдкрито 1907р. в с. Потоках Вiнницького повiту. Учителiв початкових шкiл готували дворiчнi куси, якi були заснованi при мiських училищах КамтАЩянця-Подiльського, Балти, Проскурова та Вiнницi.

РДдиним навчальним закладом, що готував кадри для медицини, була фельдшерсько-акушерська школа у КамтАЩянцi-Подiльському. Так само, у губернському мiстi дiяла iдина на Подiллi художньо-ремiснича навчальна майстерня.

Певну нiшу в системi освiтнiх закладiв на Подiллi займали духовно-навчальнi заклади Подiльськоi православноi iпархii. Найбiльш значне мiсце серед них посiдала КамтАЩянць-Подiльська духовна семiнарiя.

Вiдчутне зростання мережi навчальних закладiв у мiстах Подiлля спiвпало з перiодом найбiльш iнтенсивного соцiально-економiчного й демографiчного розвитку, ознаки якого почали проявлятися в ХIХ - на початку ХХ ст. Прискорення розвитку подiльських мiст у другiй половинi ХIХ - на початку ХХ ст. вимагало значно рiвня освiченого населення. Вiдповiдно зростали i його культурнi потреби. задовольнити якi мали доступнi для широкого загалу заклади культури - бiблiотеки, театри, музеi тощо.

2. Бiблiотечнi заклади на Подiллi

В КамтАЩянцi-Подiльському у 1866 роцi вiдбулося вiдкриття першоi на Подiллi публiчноi росiйськоi бiблiотеки. Бiблiотечнi заклади масово почали поширюватися наприкiнцi ХIХ - на початку ХХ ст. Виникали вони переважно у мiстах, а iх засновниками виступали як приватнi особи, так i громадськi органiзацii. На початку ХХ ст. до цiii роботи активно залучилися товариства тверезостi, якi почали органiзовувати бiблiотеки при народних чайних. Окремi книгозбiрнi в цей час iснували при благородних i громадських зiбраннях., церковних братствах. Серед цього рiзноманiття виокремлювалися мiськi публiчнi бiблiотеки, що засновувались за iнiцiативою мiських самоврядувань.

Важливою подiiю у культурно-освiтньому життi мiста Бара стало вiдкриття 7 квiтня 1899р. мiськоi публiчноi бiблiотеки, яка утримувалася за рахунок мiста. Мiська влада постiйно збiльшувала видатки на утримання бiблiотеки. Так, 1900 р. вiд мiста а надiйшло 300 руб., у 1901 р. - 600 руб. Це дозволяло збiльшувати книжковий фонд (на 1.01.1902 р. вiн складав 923 томи 350 найменувань), оформляти пiдписку на 18 перiодичних видань.

Як не дивно, в одному з найбiльших мiст Подiлля тАУ Вiнницi тривалий час не було бiблiотеки. Лише в 1902р.мiська дума пiд тиском громадськостi змушена була пiдтримати iдею заснування публiчноi книгозбiрнi. 12 сiчня 1903 р. мiнiстерство внутрiшнiх справ затвердило Статус бiблiотеки, а Мiська влада приступила до спорудження окремого примiщення. Урочисте вiдкриття Вiнницькоi мiськоi бiблiотеки iм. Гоголя вiдбулося 2 лютого 1907 року.

Також зустрiчаються вiдомостi про iснування публiчних бiблiотек у Лiтинi, Летичевi, Балтi. На початку ХХ ст. мережу бiблiотечних закладiв Подiльськоi губернii складали 102 бiблiотеки рiзних форм власностi, причому народних бiблiотек-читалень налiчувалось 60, бiблiотек товариств - 19, приватних - 16, державних - 7. Вiдзначимо, що найбiльшi з них майже всi розмiщувались у мiстах, сприяли пiдвищення освiтнього рiвня населення та зiграли вiдчутну роль у культурному житгi краю.

3. Театральна спадщина Подiлля

В цей перiод жителi подiльських мiст почали активно долучатися i до театрального мистецтва. Вiдомо, що перший театр на Подiллi був заснований в 1798 р. у КамтАЩянцi-Подiльському. Як зазначав Сiцiнський, тАЬтеатр до 1831 р. був польським, пiсля того до 1861 р. змiшаним, тобто польським та росiйським, а з 1861 р. - лише росiйським. Вiн був незадовiльним, як за примiщенням, так й за силою трупи тАЭ. Тривалий час театральне примiщення перебувало у жалюгiдному станi. У 1869-1871 рр. коштами мiськоi влади проведена повна перебудова театру. Проект розробив архiтектор М. Романович, роботи провiв пiдрядник тАУ проскурiвський купець Биховський. Наприкiнцi ХIХ ст. фiнансову пiдтримку театру надавала й державна скарбниця, щороку перераховуючи на його утримання до З тис. руб.

У 1860-х - 1880-х рр. iснував театр у Балтi. Його виникнення та дiяльнiсть була повтАЩязана з Балтським Троiцьким ярмарком. Як зазначалось у ралортi повiтового вiйськового начальника вiд I883р.: ВлУ Балтi i театр, який дii лише влiтку, пiд час ярмарки, коли зтАЩявляються заiжджi акторськi трупи. Розмiщуiться театр у приватнiй деревтАЩянiй будiвлiВ». У 90-х рр. ХIХ ст. вiдомостей про театр у Балтi не зустрiчаiться.

Театри в iнших мiстах стали виникати накрикiнцi ХIХ - на поч. ХХ ст. Як правило, зводилися театральнi та iнодi сценiчнi майданчики в мiстах Подiлля переважно приватними особами. Так, у 1892 р. у Проскуровi був вiдкритий приватний театр Шильмана, який розташовувався в деревтАЩяний необладнанiй будiвлi по вул. КамтАЩянецькiй. Театр не мав власноi трупи та надавав примiщення заiжджим акторам. З часом стало зрозумiло, що таке примiщення не вiдповiдаi театральним вимогам i перешкоджаi приiзду в Проскурiв на гастролi ВлзорянихВ» труп. Заручившись пiдтримкою мiськоi влади, у 1907 р. Шильмана зводить по вул. Олександрiвськiй нову будiвлю театру, який вiд того часу все частiше стали називати мiським. Театральне життя в Проскуровi пожвавилося.

Серед усiх театральних споруд на Подiллi найкращою був Вiнницький мiський театр. Побудований за проектом мiського архiтектора Г. Артинова у 1910 р., вiн обiйшовся мiсту в 160 тис. руб., мав зал на 1000 мiсць та являв собою фактично зменшену копiю Киiвського театру опери та балету.

У звтАЩязку з тим, що театри перебували у рiзних формах власностi та не було чiткого визначення, що вважати театральною установою, а що сценiчно-концертним залом, у статистичних та довiдкових виданнях початку ХХ ст. зустрiчаiться рiзна кiлькiсть театрiв. Найбiльш ближчою до iстини можна вважати iнформацiю, що мiститься у довiдковому виданнi МВС по Подiльськiй губернii станом на 1911 р. З нього можна зтАЩясувати, що на той рiк театри дiяли в наступних подiльських мiстах: КамтАЩянцi-Подiльському, Вiнницi, Проскуровi, Могилевi, Гайсинi, Жмеринцi.

4. Кiнематограф

На початку ХХ ст. у мiстах Подiлля зтАЩявляться i досить швидко набуваi поширення кiнематограф. У 1901 р. в губернському мiстi вперше побував пересувний кiнотеатр, а наприкiнцi 1901 р. у КамтАЩянцi-Подiльському уже дiяли два маленькi стацiонарнi кiнотеатри - на 25 та 35 мiсць. У 1908 р. комiтет тАЬИмператорского человеколюбивого обществатАЭ влаштував по вул. Бульварнiй просторий театр-синематограф. За вiдомостями адресних книг, у 1911 р. в губернському мiстi дiяло три синематографи - тАЬИмператорского человеколюбивого обществатАЭ, Вiльного пожежного товариства та Ш.Зiньковського, у 1913 р. зазначено 5 кiнотеатрiв - тАЬИмператорского человеколюбивого обществатАЭ, Вiльного пожежного товариства, тАЬIлюзiонтАЭ (власник Ш.Зiньковський), тАЬМодернтАЭ (Марцикевич) та тАЬГiганттАЭ (М.Розенталь). Останнiй кiнотеатр - тАЬГiганттАЭ, був найбiльшим у мiстi - мав зал на 200 мiсть, вiдкритий у 1912 р. у будинку Крайза по вул. Бульварнiй (нинi - Шевченка, 41). У Вiнницi перший кiнотеатр - тАЬАмбросьтАЭ - був вiдкритий спiввласниками РД. Добржанською та i К. Ловицьким у 1911 р. на територii садиби вiдомого лiкаря й домовласника М.Недiльського по вул. Б.Хмельницького. За кiлька рокiв у мiстi вiдкрилося багато кiнотеатрiв, зокрема у 1913 р. кiнематографи тАЬЛюкстАЭ, тАЬМiнiатюртАЭ, тАЬПатеграф тАЭ, тАЬСтелатАЭ та мiський. Поступово кiнотеатри вiдкривались в менших мiстах. На початок 1911р у девтАЩяти подiльських мiстах дiяло 16 кiнотеатрiв.

5. Народний дiм

На початку ХХ ст. виникаi новий тип закладу культури - Народний дiм, призначений для органiзацiй дозвiлля рiзнях прошаркiв населення в яких були, як правило, зали для виставок, лекцiй i зборiв, бiблiотека книжкова крамниця, примiщення для гурткiв, а також великий глядацький зал iз театральною сценою. Новi установи органiзовувались та пiдпорядковувались комiтетами тАЬПопечительства про народну тверезiстьтАЭ якi були створенi у 1894р. у звтАЩязку з реформою шинковоi справи й мали на метi захист населення вiд пияцтва та створення умов для Культурного дозвiлля народу.

В КамтАЩянцi-Подiльському Народний дiм носив назву Пушкiнського, та вперше вiдчинив своi дверi 3 сiчня 1901 р. для святкування новорiчноi ялинки. Його проста будiвля з першого дня iснування стала осередком культури губернського центру - тут читалися лекцii, органiзовувалися урочистостi та свiтськi вечори, вiдбувалися театральнi вистави, працювала бiблiотека. На початку ХХ ст. саме в Пушкiнському домi був найкращий у КамтАЩянцi-Подiльському глядацький зал, й тому доволi часто, гастролюючи, трупи виступали саме на його сценi, а не в мiському театрi. Коли у травнi 1918 р. згорiв театр у Старому мiстi, i всi театральнi виступи почали проводитися у Пушкiнському домi, вiн гюступово втратив свою назву й став iменуватися театром.

Народний дiм у Вiнницi був вiдкритий у 1902 р. й так само мав простору будiвлю, в якiй розмастилися чайна, бiблiотека, зал зi сценою, школа грамоти, книжкова лавка. На вiдмiну вiд КамтАЩянецького дому, Вiнницький не змiг задовiльно налагодити свою роботу. По-перше, незручним виявилося його розташування - майже на околицi мiста, на Замостi поруч iз тюрмою та складами. Все це вiдвертало як вiдвiдувачiв, так й потенцiйних орендарiв сцени та iнших примiщень, що могло би приносити прибуток. Як наслiдок, мiсцевий комiтет тАЬПопечительства про народну тверезiстьтАЭ, який не мав регулярних державних субсидiй, не мiг утримувати Народний дiм та органiзовувати активну його дiяльнiсть. За таких обставин комiтет вимушений був закрити чайну, а 1907 р. запропонувати мiськiй управi взяти на утримання школу й бiблiотеку. 3 1 сiчня 1908 р. постановою Вiнницькоi думи Народний дiм перейшов у розпорядження мiста. Проте перехiд у ведення мiста збитковоi установи не набагато покращив його дiяльностi. З початком першоi свiтовоi вiйни будинок був переданий у розпорядження комiтету Червоного Хреста пiд збiрний пункт ратникiв та лазарет.

РД вiдомостi про iснування у першому десятилiттi ХХ ст. Народних домiв iнших подiльських мiстах тАУ Брацлавi, Лiтинi, Новiй Ушицi.

6. Громадське життя у мiстах та музейнi заклади

Дослiджуваний перiод характеризуiться поступовим розширенням спектру громадського життя в мстах. Одним iз його проявiв була багатогранна дiяльнiсть рiзноманiтних товариств, якi спрямовували роботу свою на роз виток науки, культури, освiти. Бiльшiсть iх дiяло у губернському мiстi. Серед перших було Подiльське церковне iсторико-археологiчне товариство, яке було засноване у 1903 р. на базi Подiльського iпархiального iсторико-статистичного комiтету. Таке перетворення Комiтету на Товариство сприяло обтАЩiднанню краiзнавцiв Подiлля - у 1912 р. у ньому налiчувалося 136 членiв. У вереснi 1911 р. в КамтАЩянцi-Подiльсъкому виникло Товариство подiльських природодослiдникiв яке наступного року мало 213 членiв. Воно органiзовувало експедицii, видавало тАЬЗаписки товаристватАЭ, мало бiблiотеку, у Пушкiнському домi проводило читання безплатних лекцiй. Успiшно поiднувало наукову, просвiтницьку i громадську дiяльнiсть Товариство подiлъських лiкарiв. Воно було засноване в губернському центрi у 1859 р., нараховувало 123 члени, мало бiблiотеку (у 1865 р. - 3526 томiв) та розпочало формування колекцiй для майбутнього музею. У 1865 р. товариство серед членiв якого переважали поляки, було закрито внаслiдок реакцii на друге польське повстання. Згiдно розпорядження генерал-губернатора О.Безака, бiблiотека та музейнi експонати Товариства були доставленi в Киiв та переданi генерал-губернатору та унiверситету Св. Володимира. Проте з 1878 р. Товариство подiльських лiкарiв вiдновило дiяльнiсть, зосередивши свою роботу не лише на санiтарно-гiгiенiчних та медичних питаннях, а й охопило краiзнавчу та дiяльнiсть. Окремо слiд згадати дiяльнiсть Товариства мистецтв, статус якого був затверджений у сiчнi 1908 р. Його органiзатором став вiдомий на Подiллi художник В. Розвадовський, який одночасно завiдував художнiми класами. Товариство мистецтв розгорнуло на Подiллi широку просвiтницьку дiяльнiсть, влаштовуючи пересувнi виставки художнiх творiв у мiстах та багатьох мiстечках губернii. Крiм того, у КамтАЩянцi-Подiльському дiяла постiйна виставка творiв мистецтв.

ВаСлiд вiдзначити, що украiнський освiтнiй рух на Подiллi, репрезентувало iдине товариство - тАЬПросвiтатАЭ створене в 1906р. в КамтАЩянцi-Подiльському. Значна фiлiя товариства утворилась у Могилевi. Ряди Подiльськоi тАЬПросвiтитАЭ обтАЩiднували украiнську iнтелiгенцiю для спiльноi роботи заради освiти народу, що й визначало вiдмiннiсть цього товариства вiд iнших - воно не обмежувало свою дiяльнiсть лише мiстом, а проводило також велику роботу на селi. Але нацiонально-просвiтницька дiяльнiсть тАЬПросвiтитАЭ зустрiла вороже ставлення з боку уряду i вже 2 липня 1907р. Подiльське губернське присутствii заборонило дiяльнiсть товариства. У березнi 1908 р. надiйшов дозвiл на вiдкриття товариства, й тАЬПросвiтатАЭ вiдновила свою дiяльнiсть у КамтАЩянцi-Подiльському.

НевiдтАЩiмно вiд дiяльностi згаданих товариств гювтАЩязане заснування у другiй половинi ХIХ - на початку ХХ ст. в мiстах Подiльськоi губернii музейних закладiв. Перший музей на Подiллi зтАЩявився у 1890 р. в КамтАЩянцi-Подiльському. Iнiцiатором його створення виступив Подiльський iпархiальний iсторико-статистичний комiтет, який 29 жовтня I889р. створив комiсiю з органiзацii церковного Давньосховища. 30 сiчня 1890 р. Комiтет затвердив правила Давньосховища, оголосивши тим самим про створення музейного закладу, який розмiстився у галереi Кафедрального собору. Давньосховище мало вiддiл старожитностей, архiв i бiблiотеку, завiдувачем був призначений соборний священик В.Якубович, секретарем у справах - протоiiрей РД. Сiцiнський - вiдомий дослiдник старожитностей та iсторii Подiлля. На початок 1896р. у Давньосховищi налiчувалося 4281 експонат, у тому числi 862 книги, 69 рукописiв, 36 грамот та актiв, понад 800 церковних речей, 40 картин, 398 фотографiй, 1239 монет, медалей та iн. предметiв. У 1903р., У звтАЩязку з перетворенням iсторико-статистичного комiтету в iсторико-археологiчне товариство Давньосховище офiцiйно перейменовано в музей.

Висновок

Розвиток життя на Подiллi у другiй половинi ХIХ - на початку ХХ ст., зумовлений насамперед, соцiально-економiчними процесами породженими реформами 60-х рр. ХIХ ст. та наступних рокiв, дозволив сформувати у подiльських мiстах певне культурно-освiтнi середовище. Як наслiдок, саме мiста вiдiгравали визначну роль у розвитку освiти та культури на територii Подiльськоi губернii. Адже в них сконцентрувалися навчальнi заклади рiзних типiв, бiблiотеки, театри, музеi, якi обслуговували потреби не лише мiських жителiв, а й населення повiтiв. Усе це перетворювало мiста на осередки культури та освiти краю. Серед визначних таких осередкiв передусiм слiд назвати губернське мiсто КамтАЩянць-Подiльський, а також Вiнницю, Проскурiв Могилiв. У багатьох подiльських мiстах iснуюча мережа начальних закладiв та установ культури не вiдповiдала зростаючим потребам iх жителiв. Бiльшiсть мiст Подiлля у порiвняннi з мiстами iнших тАЬмалоросiйськихтАЭ губернiй, явно вiдставали за кiлькiстю культурно-освiтнiх закладiв. Причини цього слiд вбачати в недостатньому соцiально-економiчному розвитку подiльських мiст, в результатi чого органи мiського самоврядування не могли належним чином фiнансувати культурно-освiтнi заклади i повнiстю брати на своi утримання, а також у довготривалiй вiдсутностi на територii Подiльськоi губернii земств.

Використана лiтература

1. Науковi записки ВДПУ. Вип. ХРЖРЖРЖ. Серiя: РЖсторiя тАУ Вiнниця, 2008.

2. Нариси iсторii Подiлля. За ред. Л.Баженова. тАУ Хмельницький, 1990.

3. Освiта, наука i культура на Подiллi. Збiрник наукових праць. тАУ Т.11, тАУ Камянець-Подiльський, 2008.

Вместе с этим смотрят:

32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)

About Canada

Economy in South Korea

РЖнституцiональнi напрямки в економiчнiй теорii

РЖсторiя Оренбурзького краю. Оренбурзький край до початку росiйськоi колонiзацii