Трояндова попелиця та заходи захисту вiд неi
Кабiнет мiнiстрiв Украiни
Нацiональний унiверситет бiоресурсiв i природокористування
Кафедра ентомологii i бiозахисту
Курсова робота по сiльськогосподарськiй ентомологii
"Трояндова попелиця та заходи врегулювання ii чисельностi"
студентки ФЗР I I-вищоi освiти
Бiгун О.РЖ.
Киiв-2010
Змiст
Вступ
Роздiл 1. РЖсторiя вивчення трояндовоi попелицi
1.1 Систематика шкiдника
1.2 Бiологiчна характеристика виду
1.3 Особливостi екологii попелиць
Роздiл 2. Огляд прийомiв i методiв щодо обмеження чисельностi шкiдника та iх ефективнiсть
2.1 Методи облiку i прогнозування розмноження видiв, якi вивчаються
Роздiл 3. Система заходiв культури вiд основних видiв шкiдникiв
Роздiл 4. Розрахункова частина
4.1 Загальнi вiдомостi про господарство
4.2 Агроклiматична i ТСрунтова характеристика району
4.3 Опис культури
Висновки
Перелiк використаних джерел
ВступКвiтникарство закритого ТСрунту для Украiни i однiiю з молодих галузей. Розвитку його сприяi завiз iз захiдних краiн РДвропи значноi кiлькостi посадкового матерiалу декоративних культур. РЖз числа квiтiв, що вирощуються для реалiзацii у квiтникарських господарствах особливе мiсце та поширення належить трояндам, якi користуються великим попитом у населення. Це ставить перед господарствами першочергову задачу - збереження декоративностi квiтковоi продукцii. Проте, зовнiшнiй вигляд квiтiв в значнiй мiрi погiршуiться в результатi заселення шкiдливими комахами та клiщами, ураження збудниками хвороб. Тому, в мiру розвитку культури закритого ТСрунту, вивчаiться i видовий склад шкiдливих органiзмiв, бiологiчнi властивостi iх розвитку, та проводиться пошук заходiв захисту рослин вiд них. Вирощування троянди маi своi особливостi, тому розвиток клiщiв i комах, що пристосувались до живлення на цих культурах, теж маi своi особливостi.
Знання фiтосанiтарного стану в теплицях i умов, якi впливають на нього, даi можливiсть розробляти i удосконалювати рацiональну систему захисту культур вiд шкiдливих органiзмiв. Екологiя шкiдникiв тепличних рослин, взаiмовiдносини мiж фiтофагами i рослинами вивченi недостатньо.
Мiкроклiмат, який формуiться у насадженнях рослин, вiдзначаiться факторами, якi вiдповiдають бiологiчним вимогам рослин троянди, а також i сприятливими для розвитку комплексу шкiдникiв цiii культури.
В сучасних умовах для удосконалення iснуючоi системи захисту троянди потрiбно вивчення основних видiв шкiдникiв, факторiв регулювання iх чисельностi шляхом застосування рiзних методiв захисту рослин.
Перiодичнi спалахи масового розмноження попелицi призвели до необТСрунтованих суцiльних обробок пестицидами, що, в свою чергу, сприяло знищенню корисноi мiкрофлори, ентомофауни, порушенню звтАЩязкiв, якi склалися в ентомокомплексах, забрудненню навколишнього середовища.
Для рацiональноi боротьби зi шкiдниками необхiднi серйознi екологiчнi дослiдження в областi динамiка чисельностi iх у агробiоценозах. Це дозволяi застосувати бiльш гнучку тактику в боротьбi за врожай - розробляти i впроваджувати в життя iнтегрованi методи боротьби зi шкiдливими видами, одночасно забезпечуючи збереження природних регуляторiв чисельностi в агроекосистемах.
У вирiшеннi задач вирощення якiсноi продукцii iнтегрованому захисту рослин вiдводиться найважливiша роль.
Метою написання курсового проекту було удосконалення захисту троянди вiд основних шкiдникiв в умовах закритого ТСрунту у Центральному Лiсостепу Украiни.
В данiй роботi буде розглянута оптимальна система iнтегрованого захисту рослин троянди вiд попелицi, завдяки чому можна отримати максимальну вiддачу при мiнiмальнiй обробцi пестицидами.
Роздiл 1. РЖсторiя вивчення трояндовоi попелицiУ пiдвищення продуктивностi квiтникарства важливе мiсце належить захисту рослин, який створюiться на основi бiоценотичного пiдходу. Першi кроки у створеннi нього напрямку були створенi зусиллями таких вчених як РЖ.РЖ. Мечников, А.О. Ковалевський, В.РЖ. Вернадський та iн.
Великий вклад у вивчення систематики, еволюцii та бiологii попелиць внесли вченi А.К. Модвилко, В.Р. Невський, РЖ.РЖ. Колодницький та iншi.
Внаслiдок повсюдного поширення, всеiдностi та притаманнiй мiграцii - трояндова попелиця i одним iз основних шкiдникiв трояндових культур. Цикл поколiнь попелицi та ii бiологiя були вперше ретельно вивченi А.К. Мордвилко (1897 р.).
Першi вiдомостi з життя попелиць мiстяться в працях голландського вченого Левенгука, який в 1965 роцi вперше звернув увагу на те, що попелицi розмножуються буз участi самцiв [13]. Природа розмноження попелиць була вивчена лише в 1739 роцi Реомюром. Його учень Багне в 1747 роцi встановив, о в попелиць займаi важливе мiсце подвiйне розмноження без заплiднення, - живородiнням. РЖ тiльки через декiлька рокiв у 1778 роцi Де-Геру зумiв встановити iснування морфологiчно рiзних статевих та партеногенетичних самок.
На основi подальшого вивчення динамiки чисельностi шкiдникiв, внутрiшньопопуляцiйних i мiж популяцiйних звтАЩязкiв у конкретних агробiоценозах розробляються новi методи боротьби зi шкiдливими комахами. В теперiшнiй час зростаюче застосування синтетичних пестицидiв призвело до виникнення нових стiйких форм популяцiй шкiдникiв до iнсектицидiв, значному появленню дiяльностi корисноi ентомофауни. В результатi цього в екосистемах спостерiгаiться змiна спiввiдношень шкiдливих та корисних видiв, що створюi сприятливi умови для масових спалахiв багатьох видiв фiтофагiв [2].
Встановлено, що iнтенсивне застосування пестицидiв призводить до забруднення навколишнього середовища i поряд зi знищенням шкiдникiв згубно дii на корисну фауну, не зберiгаючи повнiстю врожай культури, яка захищаiться. По пiдрахункам, на частку шкiдливих комах припадаi не бiльше 1 % видiв вiд усiii фауни комах. Отже, широке застосування пестицидiв унiверсальноi дii згубно дii на iншi 99 % комах, якi виконують своi важливi функцii у екосистемах. Тому важливим заходом i введення iнтегрованих систем захисту рослин у господарствах.
До числа видiв, якi вiдчутно пошкоджують троянду у вiдкритому ТСрунтi належать звичайний павутинний клiщ i трояндова попелиця. Менш шкiдливими i вiдносно малочисельними видами i: трояндова цикадка, пiнниця слинява, клоп польовий або лучний, бронзiвка звичайна, трояндова златка, трояндова мiль-малютка, трояндова листокрутка, брунькова листокрутка, зимовий птАЩядун, трояндовий пильщик.
Попелиця, розвиваючись на кущах троянд перетворюiться в "живу помпу", що безперестанку качаi з рослини сiк. Якщо попелиця не встигаi його переробляти, рештки викидаються назовнi у виглядi солодкоi медвяноi роси. Цим користуються мурашки, якi стимулюють попелицю видiлять солодке молочко. При заселеннi рослин попелицями:
В· рослини сповiльнюють свiй рiст;
В· на молодих пагонах з пошкодженими листками сповiльнюiться утворення квiткових бруньок;
В· пошкодженi пагони погано визрiвають i пiдмерзають взимку;
В· на видiленнях попелиць поселяються збудники хвороб;
В· ослабленi рослини частiше заселяються iншими шкiдниками.
1.1 Систематика шкiдникаРис.1. трояндова попелиця
Домен: Ядернi (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Пiдцарство: Справжнi багатоклiтиннi тварини (Eumetazoa)
Тип: Членистоногi (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Пiдклас: Крилатi комахи (Pterygota)
РЖнфраклас: Новокрилi (Neoptera)
Надряд: Паранеоптера (Paraneoptera)
Ряд: Напiвтвердокрилi (Hemiptera)
Пiдряд: Sternorrhyncha
Надродина: Попелицi (Aphidoidea)
Попелицi (лат. Aphidoidea) - комахи ряду напiвтвердокрилi (Hemiptera). Вiдомо бiля 4000 тисяч попелиць, серед яких майже тисяча водиться в РДвропi. Всi попелицi харчуються рослинним соком. Багато видiв здатнi розповсюджувати захворювання рослин у формi вiрусiв i визивати рiзноманiтнi аномалii рослин - такi як гали i галоподiбнi утвори.
Трояндова попелиця (Macrosiphum rosae).
Тiло засновницi продовгуватоi форми, довжиною до 2,5 мм, свiтло-зелене з трьома повздовжнiми темно-зеленими полосками, вкрито пушком, який утворюiться iз соскоподiбних видiлень; голова, черевце, вусики i хвостик зеленi. Самець крилатий, голова i тулуб темно-бурi, черевце жовте, з зеленими плямами, якi утворюють продольнi полоси.
Зимують яйця на молодих пагонах бiля бруньок або на iх поверхнi. Личинки вiдроджуються на початку розпускання бруньок. Розвиток личинки до дорослоi форми триваi 20-25 днiв. Харчуються спочатку на верхiвках бруньок, потiм на нижнiй сторонi молодих листкiв i на пагонах. Пошкодженi листки не скручуються, приймають ложкоподiбну форму i покриваються линочними шкiрками. Личинки дуже дрiбнi, iмаго подiбнi,0,5-1 мм довжиною (рис.2). Однак вони дуже швидко перетворюються на безкрилих крупних самок - засновниць, якi через здатнi давати нове поколiння.
Крилатi самки постiйно перелiтають з рослини на рослину i утворюють новi колонii.
У вереснi - жовтнi на колонiях переселенцiв утворюються крилатi самки i самцi. Вони вiдроджують на листках самок, якi через 10-12 днiв стають статево зрiлими i пiсля спарювання вiдкладають яйця. Протягом вегетацiйного перiоду розвиваiться до 10 поколiнь попелиць. Зимують яйця на пагонах коло бруньок. Календарний графiк розвитку попелиць подаiться у виглядi таблицi - фенограми.
Рис.2 Життiвi форми трояндовоi попелицi
А - самка
В - самець
С - личинка
Е - яйця
D - живородна самка
1.2 Бiологiчна характеристика виду
Зустрiчаються повсемiсно на будь-яких насадженнях троянд.
Ембрiональний розвиток спостерiгаiться при температурi 5В°С. Вiдродження личинок самок-засновниць починаiться при температурi 6,4-7В°С (сума ефективних температур - 33В°). Дорослi самки зтАЩявляються до початку цвiтiння яблунi, коли сума ефективних температур досягаi 105В° С. На розвиток одного поколiння досить 120В° С. Оптимальнi умови для розвитку попелиць: температура 23-25В°С, вологiсть повiтря 80-85%. Поселяються переважно на нижньому боцi листовоi пластинки чи верхiвках молодих пагонiв.
Вiдомi наступнi природнi ентомофаги: Coccinella septempunctata L., Adalia bipunctata L., Chilocorus bipustulatus L., Calva punctata Muls., Syrphus corollae F., S. vitripennis Mg., S. balteatus Deg., Scaeva albomaculata Macq., S. pyrastri L., Sphaerophora scripta L., Chrysopa ventralis Kill., Ch. carnea Steph., Aphidoletes aphidimyza Rond., Leucopis glyphinivora Tanas, Ephedrus plagiator Nees., Aphelinus mali Hald., Praon volucre Hal.
Рис.3 Сонечко семиточечне (Coccinella septempunctata L.)
Жуки довжиною до 8 мм. Надкрилля яскраво червонi з чорними плямами - по три на кожному надкриллi i одне загальне, при щиткове. Одна самка здатна вiдкласти до 700 яiць за своi життя, зазвичай на рослинi серед колонii попелиць. Личинки дуже проворнi, чорнi з жовтими плямами, розмiром до 1 см, хижi. Для повного розвитку iм потрiбно бiля 1000 попелиць, причому денна потреба дорослоi личинки складаi до 100 дорослих попелиць або до 300 личинок. Розвиток вiд яйця до iмаго продовжуiться бiля мiсяця. Жук протягом лiта даi 2 поколiння.
Рис.4. Золотоочка звичайна (Chrysoperla carnea)
Комаха з родини сiтчастокрилих довжиною 10 мм. Доросла особина зеленого кольору з золотистими очима. Самка вiдкладаi яйця прямо в колонiю попелиць. При сталiй температурi 26 ºC личинки вилуплюються за 25-30 днiв. Розвиток личинки триваi 2-3 тижнi.
Личинки золотоочки звичайноi надзвичайно хижi. Харчуються попелицями, червецями, рослинними клiщами, яйцями рiзноманiтних молей. За перiод свого розвитку личинка може зтАЩiсти до 200-300 попелиць. Доросла особина харчуiться нектаром, медвяною росою, нектаром.
Бiологiя попелицi дуже складна та своiрiдна. Характерними ii особливостями i полiморфiзм, наявнiсть партеногенетичних та обоi статевих поколiнь (гетерогонiя). Цi явища i результатом високоi спецiалiзацii попелицi, пристосуванням iх до змiни умов життя i виробленi в процесi еволюцii.
Полiморфiзм у попелиць наявний в циклi розвитку ряду морфологiчно рiзних форм. Так, iз заплiдненого зимуючого яйця навеснi розвиваiться безкрила партеногенетична самка - засновниця [14].
Самки-засновницi розмножуються живородiнням. На основних рослинах проходить розвиток 3-4 поколiнь попелиць до тих пiр, доки не закiнчиться весняний прирiст кущiв. В кiнцi травня - на початку червня зтАЩявляються крилатi самки, якi розлiтаються в пошуках iнших, незаселених кущiв троянд. Поява крилатих самок i iх мiграцiя викликана рiзким погiршенням якостi iжi у звтАЩязку з загрубiнням чи пiдсиханням рослин.
Мiграцiя буваi повною i частковою, при якiй частина попелиць лишаiться на рослинi весь сезон, до появи статевого поколiння. Як правило, на трояндах попелиця безперервно розмножуiться партеногенетично до осенi, даючи за цей час бiля 10 поколiнь безкрилих i крилатих розселювачок.
Завдяки останнiм популяцiя швидко розповсюджуiться по культурi.
Частiше за все попелиця лiтаi в раннi i вечiрнi години в безвiтряну погоду. При температурi 23-28В°С i вiдноснiй вологостi повiтря не нижче 60-80% одне поколiння розвиваiться за 10-13 днiв. В серпнi-вереснi зтАЩявляються крилатi статевi яйцекладнi самки, якi розлiтаються i вiдроджують личинок. Цi личинки перетворюються на безкрилих статевих самок. До них прилiтають крилатi самцi, i пiсля спарювання самки вiдкладають на пагони при основi бруньок яйця, якi залишаються на зимiвлю. В умовах мтАЩякоi зими вiдмiчаються випадки зимiвлi партеногенетичних самок i личинок на рослинних рештках.
Рiзниця у розвитку яйцекладних ти живородячих самок в тому, що у живородячих самок ще в ембрiональному перiодi починають утворюватись i розвиватись яйця, тодi як у яйцекладних самок яйця починають утворюватись лише в личинковому станi, тобто пiзнiше, нiж у живородячих. В звязку з цим бiльш раннiм утворенням яiць у живородячих самок менше диференцiйованi статевi органи. Живородяча самка вiдрiзняiться хорошою здатнiстю до вiдтворення, оскiльки у неi майже всi клiтини кiнцевоi камери можуть стати яйцевими клiтинами та яйцями. Гомiлки заднiх нiг яйцекладних самок значно довшi за гомiлки середнiх i переднiх нiг. У партеногенетичних самок гомiлки всiх нiг приблизно однаковi по товщинi. Яйцекладним самкам потрiбно багато сил для вiдкладання яiць, нiж живородячим, причому ця сила повинна бути прикладена тiльки до заднiх нiг.
Статевi комахи спарюються, причому один самець заплiднюi декiлька самок. Парнi замазочнi залози самок видiляють особливу клейку речовину, якою вкриваються яйця при виходi iх назовнi i яка служить ще й до приклеювання iх до мiсця вiдкладення [15].
Яйця попелиць стають найбiльш пристосованi до перенесення рiзних несприятливих умов в перiод зимового часу i на початку весни. Ця iх особливiсть зумовлена наявнiстю товстоi оболонки. Яйце овальне, довжиною 0,6 i товщиною 0,2 мм. Навеснi з перезимувавшого яйця виходить личинка, яка перетворюються на безкрилу самку-засновницю. Перед тим як досягти iмагiнальноi стадii, попелицi линяють чотири рази. Забарвлення личинок i нiмф таке саме, як i у дорослих комах.
Життiвий цикл - це цiлий ряд безпреривно слiдуючих один за одним перiодiв. В перiод такого одного часу поколiння, з яких одне, в крайньому разi, вiдрiзняiться вiд iнших, зтАЩявляiться при появi знайомих умов життя i разом з тим служить заключним кiльцем циклу; у всiх випадках повторюiться перший цикл розвитку.
В життiвому циклi попелиць, як спецiальний критерiй до виживання в несприятливих умовах i дiапауза, яка являi собою стан тимчасового фiзiологiчного спокою. Дiапауза знаходиться пiд контролем таких факторiв середовища як довжина дня, температура i вологiсть повiтря, бiохiмiчний стан кормових рослин. У фазi яйця маi мiсце ембрiональна дiапауза.
Дiапауза у попелицi протiкаi у холодну пору року, тому називаiться зимовою [14].
Також попелицi мають необовязкову, або факультативну дiапаузу. При нiй головну роль вiдiграють зовнiшнi фактори. Цi фактори включають нерово-гуморальний механiзм регуляцii сезонного циклу розвитку комахи i тим самим складають програму ii життя. Важливою стороною дiапаузи i необхiднiсть своiчасного виходу з неi чи ре активацiя. Для виходу з ембрiональноi дiапаузи необхiдний вплив понижених температур. Це досягаiться охолодженням яiць. В пiзньоосiннiй та зимовий перiод при настаннi теплих днiв яйця вже спроможнi закiнчити свiй розвиток [16].
Розвиток попелиць у графiчному вiдображеннi подано у фонограмi розвитку, табл.1.
1.3 Особливостi екологii попелицьСеред абiотичних факторiв найголовнiше значення, в створеннi умов життiвого середовища, мають клiматичнi фактори - тепло, вологiсть, свiтло, повiтря. З них особливо важливу роль для комах вiдiграi тепловий фактор. Температура iх тiла у великiй мiрi залежить вiд температури навколишнього середовища, а всi процеси обмiну речовин мiж органiзмом i середовищем протiкають з рiзною температурою, з рiзною швидкiстю. Прискорення розвитку комах при збiльшеннi температури зовнiшнього середовища пояснюiться тим, що температура тiла комах непостiйна i залежить вiд температури середовища i тим, що всi хiмiчнi процеси протiкають при високих температурах швидше.
Найкращий варiант для попелицi - температура, при якiй розмноження протiкаi найбiльш сприятливо, тобто коли час розвитку скорочуiться до мiнiмуму, а число народжених досягаi максимуму [5].
Оптимальна температура розмноження у попелицi 20-25ºС, хоча вони активно продовжують розмножуватися i при температурi вище 35 ºС. За даними О. Морошкiноi личинки яблуневоi попелицi розвиваються при температурi 24-25 ºС 5 днiв, при 16 ºС 14 днiв, при 10 ºС 24 днi [10].
Крилатi i безкрилi самки живуть при постiйнiй температурi 29 ºС 18-20 днiв, при 20 ºС 30 днiв, при 14 ºС 37-43 днi. З температурою повтАЩязана iнтенсивнiсть народження потомства. При 20 ºС народжуються в середньому три личинки в день, а при 14 ºС лише одна. Розмноженню попелиць сприяi тепла i волога погода. Цей фактор у врегулюваннi чисельностi попелиць i основним. Масове розмноження попелицi проходить також на зрошуваних землях. В жарку та суху погоду багато попелиць гине. Перешкоджаi розмноженню попелиць також пониження температури (нижче 15 ºС). Зливовi дощi змивають попелицю з рослин.
Пiдвищення температури понад оптимальнi межi призводить до ряду патологiчних явищ:
В· Життiвi функцii попелицi слабшають;
В· Мускулатура переходить в паралiзований стан, що тягне за собою смерть.
Стан, до якого призводить попелицю пiдвищення температури можна назвати депресiiю. Для цього стану характернi такi ознаки:
В· Збiльшення часу розвитку майже до повного його припинення;
В· Зниження продуктивностi;
В· Змiна зовнiшнього вигляду попелицi;
В· Збiльшення смертностi;
В· Зникнення крилатих особин.
При певнiй низькiй температурi попелицi впадають в оцiпенiння. В цьому станi вони можуть перебувати тривалий час i навiть переносити при цьому деякий час досить низькi температури. Зниження температури викликаi уповiльнення всiх життiвих процесiв та функцiй:
В· Час розвитку iндивiдуумiв збiльшуiться
В· Число народжених особин за добу зменшуiться
В· Зменшуiться загальна продуктивнiсть самок
Загальний вигляд самок при цьому не змiнюiться, а вiдсоткове спiввiдношення крилатих та безкрилих комах залишаiться незмiнним. В звичайних умовах температурний режим може впливати на попелицю безпосередньо через рослину, якою вона харчуiться i прямо змiнювати ту чи iншу сторону умови харчування попелицi. Попелицi, якi живуть на вiдкритих для свiтла надземних частинах рослин чутливi до змiни напрямку свiтла. Дощi впливають на попелицю наступним чином: наносять механiчнi пошкодження вiд удару дощових крапель i утруднюють дихання через намокання шкiрочки кутикули.
Проти змочування водою попелицi мають захиснi особливостi свого органiзму. Шкiрка маi блискучий, iнколи залiзний колiр, часто обпилена восковими видiленнями i тому не змочуiться водою. Волога в загальному потрiбна попелицi i лише ii надмiрна кiлькiсть може спричините грибнi захворювання.
Попелицi, як i iншi дрiбнi комахи не здатнi чинити опiр вiтру, тому мають пасивний лiт. Вони можуть за короткий час переноситься вiтром на далекi вiдстанi, i потрапивши у сприятливi умови середовища, можуть там поселитися [18].
Отже, максимальна температура розмноження у попелицi 20-25 ºС, але можуть розмножуватися i при температурi вище 35 ºС. Нижнiй порiг розвитку для попелицi 7 ºС, сума ефективних температур (СЕТ) - 114 ºС [4].
Роздiл 2. Огляд прийомiв i методiв щодо обмеження чисельностi шкiдника та iх ефективнiстьЯк вже зазначалося, незалежно вiд збiльшення витрат на хiмiчну боротьбу зi шкiдниками, свiтовi втрати врожаю сiльськогосподарських культур вiд них складають 35%, а при збереженнi приблизно 20%. Тому iнтегрований захист рослин надзвичайно актуальний сьогоднi. Поiднання декiлькох прийомiв i методiв захисту рослин в одну iдину дiючу систему дозволяi рацiонально використовувати ресурси природи, не завдаючи iй значноi шкоди, а навпаки, сприяючи ii збереженню та вiдтворенню.
Вирощення троянд - одна з перспективних галузей квiтникарства. Технологiя вирощування цiii культури передбачаi постiйне пiдтримання чистоти поля вiд буртАЩянiв. Важливою фазою також i момент укорiнення живцiв i фаза бутонiзацii. В цей час потрiбно застосовувати заходи боротьби iз сисними шкiдниками, котрi затримують сиснi процеси в рослинi, тим самим не дозволяють формуватися повноцiнним бутонам i квiткам.
Основними заходами, якi доцiльно застосовувати в боротьбi з трояндовою попелицею i агротехнiчний, хiмiчний та бiологiчний.
Агротехнiчний метод полягаi, крiм дотримання сiвозмiни, внесення збалансованоi норми добрив, висадка живцiв в оптимальнi строки, обробка живцiв стимуляторами росту. Але оскiльки попелицi - мiгруючий вид, то застосовують i хiмiчний метод боротьби.
У кiнцi минулого столiття почала створюватись хiмiчна промисловiсть як самостiйна галузь. Основний асортимент хiмiчних засобiв, що випускались, складали iнсектициди мiнерального та рослинного походження, зокрема для боротьби з попелицями: керосин, мило, нiкотиновмiснi препарати, тютюновий вiдвар, анабазин-сульфат, також мiнеральнi масла та iншi речовини.
Початок значного прогресу в областi боротьби зi шкiдниками культур i вiдкриття в роки другоi свiтовоi вiйни нових органiчно-синтетичних сполук: ДДТ, гексохлорана. Ефективнiсть цих препаратiв в боротьбi зi шкiдниками складала 80-100%. Але хлорорганiчнi препарати викликали небажанi змiни в природних популяцiях: зниження кiлькостi ентомофагiв та спалахiв збiльшення чисельностi шкiдника.
Новим етапом розвитку хiмiчного методу боротьби стало застосування фосфорографiчних препаратiв внутрiшньорослинноi (системноi) дii, вивчення iнсектицидних властивостей яких було почато роботами Арбузова.
Фосфорорганiчнi iнсектициди (ФОС), що застосовуються на трояндах в боротьбi з листковою попелицею забезпечують високу ефективнiсть, але перiод захисноi дii у них недовгий.
Препарати, якi в наш час набули широкого застосування - це триплоiднi препарати, iх ефективнiсть в захистi рослин вiд шкiдникiв сягаi в межах 95%. Цi препарати синтезуються з рослин (ромашка та iн.) i довго не розкладаються пiд дiiю сонячних променiв.
Контроль чисельностi шкiдливих органiзмiв у насадженнях троянд протягом останнiх 15-20 рокiв здiйснювався, головним чином, шляхом обробки системними iнсектицидами. Цей спосiб застосування пестицидiв найрацiональнiший, оскiльки вони локалiзуються, головним чином, на посадковому матерiалi. Останнi дозволяi iстотно зменшити забруднення довкiлля хiмiчними препаратами. Але значне пiдвищення чисельностi та шкодо чинностi багатьох видiв комах, яке зумовлене як субтАЩiктивними (якiсна обробка матерiалу пестицидом) так i обтАЩiктивними (змiни погодних умов, пiдвищення сонячноi активностi) факторам, не завжди забезпечуi надiйний контроль чисельностi фiтофагiв цим прийомом i потребуi додаткового застосування iнсектицидiв способом обприскування [8].
Тривалий час для обприскування насаджень троянд використовували iнсектициди, якi мали короткий термiн токсичноi дii навiть при високих нормах витрат, а деякi призводили до появи резистентних популяцiй.
Зараз на ринку пестицидiв iснують пестициди з тривалим термiном токсичноi дii i низькими нормами витрат, а також з мiнiмальним негативним впливом на навколишнi середовище.
Серед заходiв боротьби зi шкiдливими комахами, в тому числi i з попелицями, в наш час важливе мiсце посiдають бiологiчнi заходи. Найпростiшi пiдрахунки показують, що якщо за рiк одна попелиця дасть 10 поколiнь, а кожна особина - 10 нащадкiв, то 10 комах до кiнця лiта вiдтворять стiльки собi подiбних, що вкриють сантиметровим шаром площу в 1 га. Однак цього не трапляться хоча б тому, що у попелиць немало природних ворогiв. Найбiльш розповсюдженi з н них сонечка, золотоочки, сирфiди, оси.
Бiологiчний метод базуiться на рiзних формах та способах використання природних ворогiв, шкiдливих тваринних паразитiв, хижакiв та патогенних мiкроорганiзмiв. Найважливiшим фактором бiологiчного методу i збереження та накопичення в природi ентомофагiв. Вiдомо немало випадкiв майже повного знищення попелиць на трояндових насадженнях кокцинеллами.
Одним iз двох основних напрямкiв бiозахисту i збереження i сприяння дiяльностi природних популяцiй корисних органiзмiв. Це вирiшуiться наступними шляхами:
В· Рацiональним використанням засобiв хiмiчного захисту рослин
В· Створення i застосування сортiв культурних рослин стiйких до шкiдливих органiзмiв
В· Розробка i застосування спецiальних аротехнiчних заходiв, якi сприяють розвитку корисних органiзмiв. До таких належить необхiднiсть створення кращих умов для збереження корисних комах в мiсцях iх зимiвлi, а в лiтний перiод для пiдкормки ентомофагiв рекомендують висiвати медоноснi травтАЩянистi рослини по краям лiсосмуг та iнших насаджень.
Багато вчених вiдмiчаi велику роль ентомофагiв в обмеженнi чисельностi трояндовоi попелицi, але також вони вказують, що дiяльнiсть природних ворогiв не завжди достатня для повного знищення шкiдникiв.
Якщо чисельнiсть шкiдника досягаi економiчного порогу шкодо чинностi (ЕПШ 10% зелених рослин), потрiбно здiйснювати захиснi заходи, якi не впливають негативно на кориснi органiзми та зменшують чисельнiсть шкiдникiв. При таких умовах чисельнiсть шкодочинних органiзмiв зменшуiться настiльки, що подальше iх розмноження може бути зупинено дiiю ентомофагiв.
2.1 Методи облiку i прогнозування розмноження видiв, якi вивчаютьсяДля складання довгострокового прогнозу трояндовоi попелицi потрiбно знади до якоi iз 5 груп типологiзацii шкiдникiв за характером динамiки чисельностi вона вiдноситься. Попелицi вiдносяться до птАЩятоi групи.
Прогнозування ступеня загрози шкiдникiв V групи (полiвольтиннi види)
Полiвольтиннi види - це види, якi за вегетацiйний перiод можуть розвиватися у 2-12 генерацiях. Ступiнь загрози iх за показниками чисельностi у мiсцях зимiвлi визначити дуже важко, оскiльки iх розмноження i шкодо чиннiсть залежать вiд погодних умов вегетацiйного перiоду. Так, чисельнiсть i шкодо чиннiсть трояндовоi попелицi прямо залежить вiд суми ефективних температур, якi, в свою чергу, залежать вiд сонячноi активностi:
В· Спалахи розмноження цих шкiдникiв вiдбуваються в 11-рiчному циклi з пониженою СА;
В· РЖнтенсивнiше розмноження цих шкiдникiв ймовiрне у роки спаду СА (коли число Wn < 50), якi характеризуються теплим i недостатньо зволоженим вегетацiйним перiодом (сума ефективних температур з травень-серпень > 1200; ГТК < 1).
В· Посушливий i теплий травень (кiлькiсть опадiв за декаду не перевищуi 15 мм, а середньодобовi температури перевищують 20 ºС) i пересторогою про спалах масового розмноження шкiдникiв.
Для прогнозу чисельностi попелиць проводять облiк та обстеження насаджень троянд протягом сезону для встановлення ЕПШ. Рiшення про доцiльнiсть обробки проти шкiдника приймають у випадку початку заселення рослин i утворення колонiй чи ЕПШ = 10% (при заселеностi рослин з чисельнiстю 150 особин на 10 рослин). Тому, якщо ЕПШ вище 10%, слiд проводити захиснi заходи щодо попелиць.
У перiод вiд фази розпукування листя до фази кущiння обстеження рядкiв проводять раз на тиждень. Виявляють та облiковують чисельнiсть трояндовоi попелицi (оглядають рослини на вiдрiзках рядка 1 м у 10 мiсцях на полi). При облiку попелиць на 2 листках кожноi рослини, де виявлено колонii шкiдника, пiдраховують кiлькiсть самок i личинок, а також ентомофагiв (жукiв i личинок кокцинелл, золотоочок, хижих мух). Якщо спiввiдношення кiлькостi особин ентомофагiв i попелиць перевищуватиме 1: 20, обробка iнсектицидами недоцiльна.
Роздiл 3. Система заходiв культури вiд основних видiв шкiдникiвБез систематичних заходiв, що обмежують чисельнiсть шкiдникiв, iнтенсивнiсть поширення хвороб та засмiченiсть полiв буртАЩянами, тобто без стабiльноi системи заходiв захисту насаджень неможливо отримати продукцiю високоi товарноi якостi. Екологiчний стан навколишнього середовища вимагаi вiд спецiалiстiв зважувати застосування будь-якого заходу, особливо використання пестицидiв та вiддавати перевагу стiйким сортам, агротехнiчному та бiологiчному методам.
Сiвозмiна. Не допускати порушення встановленого чергування культур i технологiчних вимог щодо iх вирощування, що зменшуi засмiчення всiх полiв, обмежуi розмноження попелиць та iнших шкiдникiв i хвороб. Розвиток бiльшостi шкiдникiв трофiчно пов'язаний з iншими культурами чи буртАЩянами. Так, лободовi, гречковi, айстровi та iншi буртАЩяни, що ростуть на полях сiвозмiни вздовж дорiг, лiсосмуг, зумовлюють розвиток попелиць, блiшок, щитоносок, тощо. А тому заходи захисту вiд буртАЩянiв на всiх полях сiвозмiни обмежують розмноження цих шкiдникiв.
Повернення троянд на попереднi поле через 4-5 рокiв значно полiпшуi фiто санiтарний стан полiв.
Кращим попередником i озима пшениця пiсля чорного та зайнятих парiв, гороху i багаторiчних трав пiсля першого укосу.
Однiiю з важливих ланок у комплексi системи захисту насаджень i основний обробiток ТСрунту. Його проводять залежно вiд типу забуртАЩяненостi поля i погодних умов за рiзними схемами.
На кислих ТСрунтах (з гiдролiтичною кислотнiстю понад 1,8 мг/100 г. ТСрунту) перед лущенням вносять вапнянi добрива, що обмежуi ураження рослин деякими хворобами. Перед глибокою оранкою вносять органiчнi добрива в нормах i спiввiдношеннях елементiв живлення, рекомендованих для даноi зони.
Обробка живцiв перед висадкою системними iнсектицидами достатньо забезпечуi захист висаджених живцiв при слабкому та середньому ступенi загрози. При сильному ступенi загрози вiд ТСрунтових та наземних шкiдникiв цей засiб треба поiднувати iз внесенням у рядки гранульованих iнсектицидiв у зменшених нормах. Це, в поiднаннi з обробкою живцiв, забезпечить захист насаджень протягом 40-45 дiб.
Для знищення сходiв буртАЩянiв, зменшення уражуваностi рослин кореневими гнилями через 7-10 днiв пiсля висадки проводять розпушення плантацiй.
У перiод вегетацii - серединi травня (пiсля прищипування живцiв) насадження троянд iнтенсивно заселяють попелицi, клiщi, мiнуючи мухи та iншi шкiдники. В насадженнях, де було застосовано обробку живцiв чи внесено в рядки системнi пестициди шкiдники можуть зтАЩявитися лише в кiнцi червня-липнi. Для обмеження iх шкодо чинностi та поширення вiрусноi iнфекцii проводять обробку крайових смуг завширшки 40-60 м, а в разi необхiдностi - всiii плантацii. Перед обробкою враховують не тiльки щiльнiсть шкiдникiв, а iх ентомофагiв. У разi якщо на одного спецiалiзованого ентомофага припадаi 20 особин попелиць, а ii щiльнiсть перевищуi ЕПШ не бiльше як у 1,5 рази, iнсектициди застосовувати не слiд. Економiчний порiг шкодо чинностi у травнi складаi 5% рослин, заселених шкiдником, у червнi - 10%, у липнi - 15%.
Проти трояндовоi попелицi обприскують одним iз наступних iнсектицидiв: Конфiдор, в. р. к. (РЖмiдаклоприд,20 г/л), Базудин 600 EW, к. е. (Дiазинон, 60%), Актара, 25% в. г.
З метою обмеження розмноження шкiдникiв, хвороб та буртАЩянiв, пiсля викопування рослин поле ретельно очищаiться вiд рослинних решток i проводиться глибока оранка плугом з передплужниками, що забезпечуi загортання шкiдливих органiзмiв на дно борозни та iх загибель. Дотримування строкiв i технологiчних вимог при застосування будь-якого засобу боротьби зi шкiдливими органiзмами, а також система засобiв захисту суттiво пiдвищуi якiсть продукцii, а отже i прибутки.
Вместе с этим смотрят:
Cостояние полезащитных лесных полос в северном Приднестровье
РЖсторiя селекцiйноi роботи по виведенню нових сортiв мтАЩякоi озимоi пшеницi
Автоматизация животноводства
Аграрна полiтика Бiлорусi
Аграрная сфера России и сельское хозяйство