Економiчна ефективнiсть виробництва яловичини i шляхи ii пiдвищення

Тема:

Економiчна ефективнiсть виробництва яловичини i шляхи ii пiдвищення

План

Вступ

Роздiл 1. Науковi основи пiдвищення економiчноi ефективностi тваринництва

1.1 Суть економiчноi ефективностi сiльськогосподарського виробництва

1.2 Показники економiчноi ефективностi виробництва яловичини i методика iх визначення

Роздiл 2. Стан i економiчна ефективнiсить виробництва яловичини у КСП ВлУкраiна

2.1 Виробничi ресурси господарства та iх використання

2.2 Динамiка поголiвтАЩя молодняку великоi рогатоi худоби, його продуктивнiсть i валове виробництво продукцii

2.3 Економiчна ефективнiсть виробництва яловичини

Роздiл 3. Проект пiдвищення економiчноi ефективностi виробництва яловичини у КСП ВлУкраiна

3.1 Перспективи розвитку мтАЩясного скотарства

3.2 Змiцнення i розвиток кормовоi бази

3.3 РЖнтенсифiкацiя виробництва яловичини

Висновки i пропозицii

Список використаноi лiтератури

яловичина виробництво сiльскогосподарський

Вступ

Потреби населення Украiни у м'ясi i м'ясопродуктах не задоволенi. Присутнiсть ряду штучних причин неефективноi роботи ринку м'яса, висока збитковiсть тваринництва в аграрних формуваннях, наявнiсть стримуючих моментiв в органiзацii виробництва та реалiзацii м'яса особистими пiдсобними господарствами одночасно з формуванням на селi iнституту приватноi власностi, а в найближчiй перспективi - ринку землi, обумовлюють необхiднiсть дослiдження нових, бiльш ефективних способiв органiзацii вiдтворювального процесу в м'ясопродуктовому пiдкомплексi краiни.

В перiод проведення аграрних реформ у специфiчних умовах областi не придiлялося достатньоi уваги обстеженню особистих пiдсобних господарств вiдносно стану та перспектив виробництва тваринницькоi продукцii. Дослiдження питань ресурсо- та енергозбереження, ефективностi способiв органiзацii виробництва у скотарствi в аграрних формуваннях не мали комплексного характеру, не визначалися нормативнi затрати ресурсiв, витрати на них. Необхiднiсть прийняття практичних рiшень економiчних проблем функцiонування м'ясопродуктового пiдкомплексу обумовило використання даних спецiальних дослiджень розвитку особистих пiдсобних господарств й економiчноi оцiнки способiв органiзацii виробництва у великотоварних аграрних формуваннях.

Виробництво м'яса великоi рогатоi худоби (ВРХ) вiдповiдаi вимогам повноцiнного харчування населення, дозволяi рацiонально використовувати ресурсний потенцiал i природнi умови регiонiв Украiни. Тому його ефективнiсть необхiдно розглядати з загальнодержавних позицiй - до якого суспiльного ефекту воно призводить, i використовувати при характеристицi ринку м'яса поняття тАЬнародногосподарська ефективнiстьтАЭ.

Гостра проблема сьогодення тАУ недовиробництво, дефiцит м'ясноi продукцii, хоча через низьку купiвельну спроможнiсть населення створюiться видимiсть ii перевиробництва. Недовиробництво тАУ явище тимчасове. Протягом тривалого перiоду при врегулюваннi цiн та доходiв споживачiв крива сукупноi пропозицii (що обмежуiться лише потребами споживачiв) приймаi вертикальний вигляд.

Низький попит на м'ясну продукцiю призводить до адекватного рiвня попиту на м'ясну сировину, пропозицiя якоi, через високу збитковiсть, постiйно знижуiться. Передовий досвiд показуi можливостi високоi ефективностi скотарства. Окрiм отримання прибутку, воно маi розвиватися в цiлях покращення економiки агроформувань. Джерелами росту пропозицii м'яса i недовикористання виробничого потенцiалу м'ясопродуктового пiдкомплексу, незадоволенi потреби населення та тенденцiя росту попиту на м'ясо i м'ясопродукти. Джерела росту попиту на м'ясо i м'ясопродукти - низький рiвень iх споживання (менше фiзiологiчного прожиткового мiнiмуму - 79,5% украiнцiв), тенденцiя пiдвищення реальних доходiв населення.

Мета дослiдження полягаi в узагальненнi теоретичних i методологiчних положень, повтАЩязаних iз розробкою напрямiв розвитку й удосконалення органiзацii виробництва мтАЩяса великоi рогатоi худоби, обТСрунтування шляхiв пiдвищення його економiчноi ефективностi в умовах ринкових вiдносин. У вiдповiдностi до поставленоi мети вирiшувалися такi завдання:

тАУ узагальнити теоретичнi, методологiчнi та практичнi пiдходи щодо розробки напрямiв удосконалення органiзацii й пiдвищення ефективностi виробництва яловичини в нових умовах господарювання;

тАУ здiйснити системний аналiз виробництва й реалiзацii яловичини в господарствi КСП ВлУкраiнаВ».

Роздiл 1. Науковi основи пiдвищення економiчноi ефективностi тваринництва

1.1 Суть економiчноi ефективностi сiльськогосподарського виробництва

Впродовж останнiх рокiв почастiшали дискусii вiдомих вчених навколо сутностi категорii ефективностi, як в цiлому, так i в сiльськогосподарському виробництвi зокрема. Всi iхнi думки з приводу розкриття сутi ефективностi як економiчноi категорii мають вiдповiдне пiдТСрунтя, але проблема в тому, що вони досить рiзняться мiж собою. У зв'язку з цим, в Украiнi досi немаi чiткого трактування категорii ефективностi, а також визначення ii показникiв. Через це оцiнка результатiв функцiонування дiяльностi аграрних пiдприiмств в сучасних ринкових умовах, на мiй погляд, маi неповний, вiдносний характер.

Пiд час визначення сутi ефективностi сiльськогосподарського виробництва необхiдно розрiзняти термiни ВлефектВ» i ВлефективнiстьВ».

Термiн ефект (вiд лат. еffectus - дiя, результат) у буквальному розумiннi означаi результат будь-якого процесу. Тому нерiдко категорiю ВлефективнiстьВ» трактують як ВлрезультативнiстьВ».

В першiй украiнськiй економiчнiй енциклопедii проф. Мочерний С.В також характеризуi ефективнiсть як Влздатнiсть приносити ефект, результативнiсть процесу, проекту тощо, якi визначаються як вiдношення ефекту, результату до витрат, що забезпечили цей результат.В» [1;508] Таке трактування вiдображаi загальний пiдхiд до визначення ефективностi, яке математично вiдображають як в прямому, так i оберненому спiввiдношеннi.

Однак, при такому пiдходi поняття Влефективне виробництвоВ» ще не означаi що воно i найбiльш доцiльне з позицiй оптимальностi рiвня витрат чи суспiльноi корисностi продукту. Адже результатом може бути продукт, який не маi належноi якостi, не вiдповiдаi суспiльним потребам або його виробництво вкрай негативно впливаi на навколишнi середовище, що згодом тягне додатковi витрати як для суспiльства, так i для пiдприiмства. Таке виробництво, ясна рiч, ефективним назвати не можна.

Взагалi, на мiй погляд, при оцiнцi ефективностi будь-якого виробництва, насамперед слiд брати до уваги кiнцеву мету, з якою воно здiйснюiться. Це в свою чергу вимагаi визначення критерiiв ефективностi.

Якщо виходити з позицiй приватного iнтересу, для пiдприiмця, звичайно, кiнцевою метою буде максимiзацiя його прибутку, i ефективним можна назвати виробництво, результатом якого i зростання прибутку при мiнiмiзацii витрат. Промiжними цiлями при цьому буде досягнення високого значення параметрiв виробничих процесiв, вiд яких залежить прибутковiсть.

Однак. в сучасних умовах розвитку соцiально орiiнтованого суспiльства приватний iнтерес обовтАЩязково повинен перебувати в гармонii з iнтересом суспiльним. РЖ в своiй кiнцевi метi будь-яке виробництво маi спрямовуватись на краще задоволення суспiльних потреб. Особливо це стосуiться сiльського господарства. вiд результатiв функцiонування якого безпосередньо залежить продовольча безпека держави, якiсть харчування i, вiдповiдно, здоровтАЩя нацii.

Тому в сiльському господарствi, як i в iнших сферах економiки, забезпечення високоi економiчноi ефективностi повинно органiчно доповнювати досягнення соцiальних результатiв, соцiального ефекту. РЖз соцiальноi сторони критерiiм ефективностi на мiкрорiвнi виступаi частка прибутку пiдприiмства, що спрямовуiться на покращення умов працi i вiдпочинку, задоволення соцiальних потреб працiвникiв, частка оплати працi у структурi собiвартостi; на макрорiвнi - пiдвищення рiвня i якостi життя населення, його здоровтАЩя i тривалостi життя, освiтньо-культурного рiвня тощо). Коли мова йде про соцiальну ефективнiсть тих чи iнших видiв продукцii, маiться на увазi значущiсть, яку цi види продукцii займають у забезпеченнi продовольчоi безпеки держави, збалансуваннi рацiонiв здорового харчування. Тому з огляду на це державна пiдтримка розвитку сiльського господарства повинна бути орiiнтована на пiдтримку виробництва не лише економiчно, але й соцiально ефективних видiв продукцii.

Як наслiдок, всi зусилля виробникiв сiльськогосподарськоi продукцii повиннi бути скерованими у двох напрямках: на ефективнiсть i якiсть продукцii, тобто на те, щоб отримувати максимальну кiлькiсть продукцii високоi якостi при мiнiмальних затратах засобiв i сировини. Наприклад, якщо сьогоднi набуваi поширення вирощування генетично модифiкованих сiльськогосподарських культур, стiйких до хвороб та шкiдникiв, то економiчний ефект за рахунок мiнiмiзацii витрат на засоби захисту буде очевидним, але враховуючи негативний плив такоi продукцii на здоровтАЩя людей, вiн буде знiвельований вкрай негативним соцiальним ефектом.

Виключно важливе значення маi i екологiчна сторона аграрного виробництва, повтАЩязана iз ефективнiстю природокористування. Специфiка аграрного виробництва i, особливо, рослинницькоi галузi, що повтАЩязана iз глибоким освоiнням земельних ресурсiв, використанням хiмiчних та бiологiчних засобiв захисту рослин, в кiнцевому пiдсумку призводить до руйнування природних екосистем, зменшення родючостi ТСрунту тощо Це в свою чергу тягне за собою не лише втрати продукцii за рахунок природного чинника, але й додатковi витрати на лiквiдацiю наслiдкiв екологiчного забруднення. Тому ефективним з позицiй екологii можна вважати лише таке виробництво у якого еколого-економiчний ефект (економiчна вигода iз врахуванням вартостi природоохоронних заходiв, вартостi природних ресурсiв, втрат вiд нанесення шкоди довкiллю) i позитивним.

Таким чином, кiнцевi результати аграрного виробництва знаходять своi вiдображення в кiлькостi якiсноi, екологiчно чистоi i безпечноi для здоровтАЩя людини продукцii та економiчнiй ефективностi виробництва.

На мiй погляд, попри спiввiдношення корисного ефекту i ресурсiв, при визначеннi ефективностi слiд також враховувати критерii оптимальноi i ступеня повноти залучення ресурсiв i виробництво. На сьогоднiшнiй день ми можемо спостерiгати ситуацiю, коли частина площ чи обладнання сiльськогосподарських пiдприiмств не використовуiться, працiвники зайнятi в режимi неповного робочого дня, а в структурi посiвних площ переважають найбiльш прибутковi сiльськогосподарськi культури. Тому навiть, якщо пiдприiмство маi високi показники рентабельностi за рахунок окремих видiв продукцii, але в умовах неповноi зайнятостi ресурсiв, то таке виробництво не можна вважати достатньо ефективним з позицiй суспiльства. А нерацiональна структура виробництва, недотримання сiвозмiн в довготермiновiй перспективi спричиняють негативний вплив на родючiсть ТСрунту i урожайнiсть культур.

Тому ефективнiсть сiльськогосподарського виробництва слiд розглядати як максимальне спiввiдношення корисного ефекту i затрат виробництва за умов повного i оптимального використання наявних ресурсiв

Економiчна i соцiальна ефективнiсть перебувають в органiчному поiднаннi. Якщо вдаiться досягти високих соцiальних результатiв, то можна говорити про подальше пiдвищення економiчноi ефективностi сiльськогосподарського виробництва. Це обумовлено тим, що задоволенiсть умовами працi, належне фiзичне i моральне здоровтАЩя людей створюi додатковi стимули та умови для пiдвищення продуктивностi працi i пiдвищення на цiй основi ефективностi виробництва.

1.2 Показники економiчноi ефективностi виробництва яловичини i методика iх визначення

Ефективнiсть виробництва яловичини характеризуiться системою таких показникiв:

Ø продуктивнiсть тварин - середньодобовим i рiчним приростом живоi маси молодняка,

Ø живою масою однiii голови вiдгодiвельного поголiв'я при реалiзацii;

Ø затрати працi i кормiв на 1 ц приросту живоi маси;

Ø собiвартiстю 1 ц приросту i 1 ц живоi маси молодняка;

Ø цiною реалiзацii 1 ц живоi маси;

Ø прибутком з розрахунку на 1 ц живоi маси; рiвнем рентабельностi виробництва яловичини [1;35].

Специфiчними показниками економiчноi ефективностi виробництва мтАЩяса i вихiд валовоi продукцii з розрахунку на 100 корм. од., на 1 грн. витрат на корми та витрати кормiв (у кормових одиницях) на виробництво 1 ц молока[13;102]. Перший з них визначаiться вiдношенням обсягу валового виробництва мтАЩяса ВРХ до витрат кормiв у натуральному чи вартiсному виразi. Другий показник i оберненим до нього. Крiм них застосовують також показник окупностi кормiв, тобто покриття iх вартостi за рахунок отриманоi продукцii.

До показникiв продуктивностi працi належать:

а) вихiд валовоi продукцii на середньорiчного працiвника;

б) те ж, на 1 людино-годину та 1 людино-день;

в) затрати працi на виробництво одиницi продукцii [3;234].

Першi три з них обчислюються вiдношенням обсягу валового виробництва яловичини до вiдповiдноi кiлькостi людино-годин, людино-днiв витрачених на виробництво даноi продукцii, або середньорiчноi кiлькостi працiвникiв. Затрати працi на виробництво одиницi продукцii i оберненим показником до вищезазначених.

Рiвень економiчноi ефективностi виробництва яловичини можна визначити лише з використанням системи взаiмопов'язаних показникiв[13;11].

Основою об'iктивноi оцiнки господарськоi дiяльностi сiльськогосподарських пiдприiмств i прибуток вiд реалiзацii мтАЩяса та рiвень рентабельностi, який визначають як процентне вiдношення прибутку до собiвартостi товарноi продукцii. Вiн залежить вiд собiвартостi одиницi продукцii та реалiзацiйних цiн.

Собiвартiсть виробництва одиницi продукцii тАУ це виробничi витрати на одиницю продукцii. З урахуванням показника собiвартостi здiйснюiться спецiалiзацiя сiльського господарства, тобто в кожнiй зонi, в кожному регiонi в першу чергу виробляiться той вид продукцii, який обходиться з найменшою собiвартiстю.

Рiвень рентабельностi здебiльшого обчислюють лише для товарноi продукцii, використовуючи iнформацiю про обсяг реалiзованоi продукцii, грошовi надходження вiд ii реалiзацii та про собiвартiсть товарноi продукцii. У господарствах, де i збитковi галузi, крiм рiвня рентабельностi, доцiльно обчислювати показник вiдношення виручки вiд реалiзацii продукцii (в процентах) до ii собiвартостi. Коли виробництво продукцii рентабельне, цей показник буде на 100 % бiльший вiд рiвня рентабельностi, а якщо збиткове, то вiн буде менший вiд 100 % на рiвень збитковостi [5;45].

На детальнiсть i точнiсть аналiзу ефективностi i прибутковостi виробництва валовоi продукцii молока значно впливають цiни, у яких вона обчислюiться. Для визначення вартiсних показникiв рiвня продуктивностi працi використовують порiвняннi цiни 2005 року. Однак для обчислення окупностi витрат в скотарствi такi цiни непридатнi. Для розрахунку окупностi витрат необхiдно валову продукцiю тваринництва визначити у фактичних цiнах реалiзацii. Фактичну суму прибутку також обчислюють як рiзницю мiж виручкою вiд реалiзацii продукцii тваринництва та ii повною собiвартiстю.

Отже, вихiд валовоi продукцii на 1 грн. витрат i одним з пiдсумкових показникiв ефективностi виробництва мтАЩяса ВРХ [13;58].

Роздiл 2. Стан i економiчна ефективнiсить виробництва яловичини у КСП ВлУкраiнаВ»

2.1 Виробничi ресурси господарства та iх використання

Сiльське господарство Украiни як i iншi галузi виробництва, опинилися у скрутному становищi. Вихiд з нього можливий пiсля вирiшення багатьох проблем структурно-виробничого характеру в господарствi. У звтАЩязку iз цим на перший план висуваiться необхiднiсть здiйснення аналiзу факторiв економiчного зростання, виявлення невикористаних резервiв пiдвищення ефективностi виробничих ресурсiв.

Питання вивчення ефективного використання виробничих ресурсiв завжди було актуальним. Але останнiми роками йому не надаiться належного значення. З цiiю метою важливо правильно i кiлькiсно вимiряти кожний вид ресурсiв i об^тАЩiктивно його оцiнити.

Високопродуктивне i рацiональне використання виробничих ресурсiв зводиться до вирiшення важливого завдання як пiдвищення продуктивностi тварин. У скотарствi на продуктивнiсть впливають наявнiсть кормовоi бази, рiвень годiвлi та утримання тварин, збереження плоду.

Пiдвищення ефективностi сiльськогосподарського виробництва значною мiрою залежить i вiд полiпшення використання матерiальних ресурсiв, збiльшення фондовiддачi[2;132].

Сiльськогосподарське пiдприiмство КСП ВлУкраiнаВ» розташоване в селi Синяк, Вишгородського району, Киiвськоi областi. Природно-клiматичнi умови обумовлюються його мiсцезнаходженням в зонi Мiшаних лiсiв.

Так середньорiчна кiлькiсть опадiв в даному регiонi складаi 527 мм, напрямок вiтру переважно пiвденно-схiдний, середня швидкiсть вiтру 4.2 м/с, середня температура сiчня: -6,3В°С, середня температура червня: +17,8В°С, середня лiтня вологiсть повiтря 72%, середня зимова вологiсть повiтря 85%. Переважними i такi типи ТСрунтiв: сiрi лiсовi, пiдзолистi. Таким чином, такi сприятливi природно-клiматичнi умови зумовлюють розвиток сiльського господарства в даному регiонi.

Не менш важливими для розвитку господарства i й такi показники, як наявнiсть ресурсiв та вiддаленiсть вiд пунктiв реалiзацii певних видiв продукцii. Крiм того, економiчнi умови виробництва характеризуються розмiрами i органiзацiйною структурою, спецiалiзацiiю i галузевою структурою, iнтенсивнiстю виробництва[3;83].

Проведемо аналiз основного засобу виробництва даного пiдприiмства тАУ земельних ресурсiв у таблицi 2.1.:

Таблиця 2.1.

Структура земельних ресурсiв КСП ВлУкраiнаВ»

Провiвши короткий аналiз складу земельних ресурсiв пiдприiмства (табл. 2.1.) можна сказати, що розоранiсть земель у даному пiдприiмствi сягаi у 2007 роцi тАУ 96,8, у 2008 роцi тАУ 96,7, у 2009 роцi тАУ 96,9, трансформацii за наведенi роки практично не спостерiгаiться.

Далi проведемо аналiз структури трудових ресурсiв пiдприiмства у таблицi 2.2.:

Таблиця 2.2.

Трудовi ресурси КСП ВлУкраiнаВ» та ефективнiсть iх використання

Проаналiзувавши трудовi ресурси в КСП ВлУкраiнаВ» та ефективнiсть iх використання (табл. 2.2.), ми спостерiгаiмо збiльшення чисельностi працюючих на 7% у 2009 роцi, в порiвняннi з 2007 роком, у тому числi в рослинництвi чисельнiсть працюючих залишилась незмiнною, а в тваринництвi тАУ вiдбулося збiльшення на 13%. Трудова активнiсть та коефiцiiнт використання трудових ресурсiв збiльшились в 1,92 рази. Це пояснюiться ефективним та повним використанням трудових ресурсiв.

Основнi фонди тАУ це матерiально-речовi цiнностi, якi дiють в незмiннiй натуральнiй формi протягом тривалого часу i втрачають свою вартiсть по частинам. Серед них видiляють основнi виробничi фонди тАУ засоби виробництва, якi протягом тривалого часу беруть участь у процесi виробництва, зберiгають натурально-речову форму i частинами переносять свою вартiсть на готовий продукт.

Рiвень оснащеностi господарства основними фондами характеризують показники:

- фондозабезпеченiсть тАУ вартiсть основних виробничих фондiв сiльськогосподарського призначення, що припадаi на 100 га сiльськогосподарських угiдь

- фондоозброiнiсть працi - вартiсть основних виробничих фондiв сiльськогосподарського призначення з розрахунку на одного середньорiчного працiвника.

Економiчна ефективнiсть використання основних фондiв характеризуiться показниками:

- фондовiддача тАУ вартiсть валовоi продукцii з розрахунку на 1 грн. основних виробничих фондiв сiльськогосподарського призначення

- фондомiсткiсть тАУ показник, зворотний фондовiддачi

- норма прибутку тАУ процентне вiдношення прибутку до суми основних виробничих фондiв сiльськогосподарського призначення та оборотних засобiв[8;69].

Отже розглянемо забезпеченiсть пiдприiмства виробничими фондами в таблицi 2.3.:

Провiвши аналiз основних виробничих фондiв в КСП ВлУкраiнаВ» та ефективнiсть iх використання (табл.2.3.), ми бачимо, що вартiсть ОВФ та фондозабезпеченiсть збiльшились на 4%, фондоозброiнiсть зменшилась на 3%, а фондомiсткiсть збiльшилась на 46%. Фондовiддача за аналiзований перiод знизилася на 30%. Це викликано неефективним використанням основних виробничих фондiв. Краща фондозабезпеченiсть i вища фондоозброiнiсть сприяють зростанню врожайностi i пiдвищеннi продуктивностi тварин, що в свою чергу впливаi на зниження собiвартостi продукцii i збiльшення прибутку.

Таблиця 2.3.

Основнi виробничi фонди КСП ВлУкраiнаВ» та ефективнiсть iх використання

Оцiнюючи загальну дiяльнiсть пiдприiмства, неможливо проминути показники економiчноi ефективностi виробництва сiльськогосподарського пiдприiмства.

Пiдвищення економiчноi ефективностi аграрних пiдприiмств передбачаi збiльшення виробництва i пiдвищення якостi сiльськогосподарськоi продукцii при одночасному зменшеннi затрат працi i коштiв на одиницю продукцii. РозвтАЩязання цiii проблеми нерозривно повтАЩязане з подальшою всебiчною iнтенсифiкацiiю сiльськогосподарського виробництва, в процесi якоi забезпечуiться пiдвищення врожайностi сiльськогосподарських культур та продуктивностi худоби i птицi. В сучасних умовах сiльськогосподарське виробництво повинно розвиватися переважно на основi iнтенсифiкацii, що i основним напрямом пiдвищення його економiчноi ефективностi[9;57].

Шляхи пiдвищення ефективностi сiльськогосподарського виробництва передбачають комплекс таких основних заходiв: полiпшення використання землi i пiдвищення ii родючостi; впровадження комплексноi механiзацii i автоматизацii виробництва; пiдвищення рiвня забезпеченостi господарств виробничими фондами та полiпшення iх використання; впровадження iнтенсивних i ресурсозберiгаючих технологiй та iндустрiальних методiв виробництва; пiдвищення якостi i збереження виробленоi продукцii; поглиблення спецiалiзацii i посилення концентрацii виробництва на основi мiжгосподарськоi кооперацii i агропромисловоi iнтеграцii; широке використання прогресивних форм органiзацii виробництва i оплати працi[8;45].

Розглянемо показники економiчноi ефективностi виробництва у КСП ВлУкраiнаВ»:

Таблиця 2.4.

Показники економiчноi ефективностi виробництва у КСП ВлУкраiнаВ»