Темперамент в структурi особи

ПЛАН

ТЕМПЕРАМЕНТ В СТРУКТУРРЖ ОСОБИ

ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ ПРО ТЕМПЕРАМЕНТ

ОСНОВНРЖ КОМПОНЕНТИ ТЕМПЕРАМЕНТУ

З РЖСТОРРЖРЗ ВЧЕНЬ ПРО ТИПИ ТЕМПЕРАМЕНТУ

ТЕМПЕРАМЕНТИ ПОЧУТТЯ

ТЕМПЕРАМЕНТИ ДРЖЯЛЬНОСТРЖ

ТИПИ ТЕМПЕРАМЕНТРЖВ РЖ РЗХ ПСИХОЛОГРЖЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

ТЕМПЕРАМЕНТ РЖ ДРЖЯЛЬНРЖСТЬ

ТЕМПЕРАМЕНТ РЖ ХАРАКТЕР

ВИСНОВОК

СПИСОК ЛРЖТЕРАТУРИ

СТРУКТУРА ОСОБИ - система уявлень про особу, узагальнювальна процесуально-iiрархiчнi пiдструктури особи з пiдпорядкуванням нижчих пiдструктур вищим, включаюча накладенi на них пiдструктури здiбностей i характеру.

ТЕМПЕРАМЕНТ (лат. Temperamentum - належне спiввiдношення рис вiд tempero - змiшую в належному станi) - характеристика iндивiда з боку динамiчних особливостей його психiчноi дiяльностi, тобто темпу, швидкостi, ритму, iнтенсивностi, що становлять цю дiяльнiсть психiчних процесiв i станiв.

Темперамент - якiсть особи, що сформувалася в особистому досвiдi людини на основi генетичноi обумовленостi його типу нервовоi системи i що значною мiрою визначаi стиль його дiяльностi. Темперамент вiдноситься до бiологiчно обумовлених пiдструктур особи. Розрiзняють чотири основнi типи темпераменту : сангвiнiк, холерик, флегматик i меланхолiк.

ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ ПРО ТЕМПЕРАМЕНТ

темперамент психiчна почуття

Коли говорять про темперамент, те мають на увазi багато психiчних вiдмiнностей мiж людьми - вiдмiнностi по глибинi, iнтенсивностi, стiйкостi емоцiй, емоцiйнiй вразливостi, темпу, енергiйностi дiй i iншi динамiчнi, iндивiдуально-стiйкi особливостi психiчного життя, поведiнки i дiяльностi. Проте темперамент i сьогоднi залишаiться багато в чому спiрною i невирiшеною проблемою. Проте при усьому рiзноманiттi пiдходiв до проблеми, ученi i практики визнають, що темперамент - бiологiчний фундамент, на якому формуiться особа як соцiальна iстота.

Темперамент вiдбиваi динамiчнi аспекти поведiнки, переважно природженого характеру, тому властивостi темпераменту найбiльш стiйкi i постiйнi в порiвняннi з iншими психiчним особливостями людини. Найбiльш специфiчна особливiсть темпераменту полягаi в тому, що рiзнi властивостi темпераменту цiii людини не випадково поiднуються один з одним, а закономiрно пов'язанi мiж собою, утворюючи певну органiзацiю, структуру, що характеризуi 3 темпераменти.

Отже, пiд темпераментом слiд розумiти iндивiдуально своiрiднi властивостi психiки, що визначають динамiку психiчноi дiяльностi людини, якi однаково проявляючись в рiзноманiтнiй дiяльностi незалежно вiд ii змiсту. цiлей, мотивiв, залишаються постiйними в зрiлому вiцi i у взаiмозв'язку характеризують тип темпераменту.

До властивостей темпераменту вiдносяться iндивiдуальнi особливостi, якi:

регулюють динамiку психiчноi дiяльностi в цiлому;

характеризують особливостi динамiки окремих психiчних процесiв;

мають стiйкий i постiйний характер i зберiгаються в розвитку упродовж тривалого вiдрiзку часу;

знаходяться в строго закономiрному спiввiдношеннi, що характеризуi тип темпераменту;

однозначно обумовленi загальним типом нервовоi системи.

Користуючись певними ознаками, можна з достатньою визначенiстю вiдрiзнити властивостi темпераменту вiд усiх iнших психiчних властивостей особи.

ОСНОВНРЖ КОМПОНЕНТИ ТЕМПЕРАМЕНТУ

Аналiз внутрiшньоi структури темпераменту представляi значнi труднощi, обумовленi вiдсутнiстю у темпераменту (у його звичайних психологiчних характеристиках) iдиного змiсту i iдиноi системи зовнiшнiх проявiв. Спроби такого аналiзу призводять до видiлення трьох головних, ведучих, компонентiв темпераменту, що вiдносяться до сфер загальноi активностi iндивiда, його моторики i його емоцiйностi. Кожен з цих компонентiв, у свою чергу, маi дуже складну багатовимiрну будову i рiзнi форми психологiчних проявiв.

Особливе значення в структурi темпераменту маi той його компонент, який позначаiться як загальна психiчна активнiсть iндивiда. Суть психiчноi активностi полягаi в прагнення особи до самовираження, ефективного освоiння i перетворення зовнiшньоi дiйсностi; звичайно при цьому напрям, якiсть i рiвень реалiзацii цих тенденцiй визначаiться iншими особливостями особи : ii iнтелектуальними i характерологiчними особливостями, комплексом ii стосункiв i мотивiв. Мiра активностi поширюiться вiд млявостi, iнертностi i пасивного споглядання на одному полюсi до вищоi мiри енергii, потужнiй нестримностi дiй i постiйного пiдйому - на iншому.

До групи якостей, що становлять перший компонент темпераменту, впритул примикаi група якостей, складових другоi - руховий, або моторний компонент, провiдну роль в якому грають якостi, пов'язанi з функцiiю рухового (i спецiального мовнорухового апарату). Серед динамiчних якостей рухового компонента слiд видiлити такi, як швидкiсть, сила, рiзкiсть, ритм, амплiтуда i ряд iнших ознак м'язового руху. Сукупнiсть особливостей м'язовоi i мовноi моторики складаi ту грань темпераменту, яка легше за iнших пiддаiться спостереженню i оцiнцi i тому часто служить основою для судження про темперамент iх носiя.

Третiм основним компонентом темпераменту i "емоцiйнiсть", що i великим комплексом властивостей i якостей, що характеризують особливостi виникнення, протiкання i припинення рiзноманiтних почуттiв, афектiв i настроiв. В порiвняннi з iншими складовими частинами темпераменту цей компонент найбiльш складний i маi розгалужену власну структуру. Як основнi характеристики "емоцiйностi" видiляють вразливiсть. РЖмпульсивнiсть i емоцiйну лабiльнiсть. Вразливiсть виражаi афектну сприйнятливiсть суб'iкта, чуйнiсть його до емоцiйних дiй, здатнiсть його знайти ТСрунт для емоцiйноi реакцii там, де для iнших такого ТСрунту не iснуi. Термiном "iмпульсивнiсть" позначаiться швидкiсть, з якою емоцiя стаi спонукальною силою вчинкiв i дiй без iх попереднього обдумування i свiдомого рiшення виконати iх. Пiд емоцiйною лабiльнiстю зазвичай приймаiться швидкiсть, з якою припиняiться цей емоцiйний стан або вiдбуваiться змiна одного переживання iншим.

Основнi компоненти темпераменту утворюють в актах людськоi поведiнки те своiрiдна iднiсть спонукання, дii i переживання, яке дозволяi говорити про цiлiснiсть проявiв темпераменту i даi можливiсть вiдносно чiтко обмежити темперамент вiд iнших психiчних утворень особи - ii спрямованостi, характеру. здiбностей та iн.

З РЖСТОРРЖРЗ ВЧЕНЬ ПРО ТИПИ ТЕМПЕРАМЕНТУ

Творцем вчення про темпераменти вважаiться старогрецький лiкар Гiппократ (V ст. до н.е.). Вiн стверджував, що люди розрiзняються спiввiдношенням 4 основних "сокiв" життя, - кровi, флегми, жовтоi жовчi i чорноi жовчi, - входячих до його складу. Виходячи з його вчення, найзнаменитiший пiсля Гiппократа лiкар античностi Клавдiй Гален (II ст. до н.е.) розробив першу типологiю темпераментiв, яку вiн виклав у вiдомому трактатi "De temperamentum". Згiдно з його вченням тип темпераменту залежить вiд переважання в органiзмi одного з сокiв. РЗм були видiленi темпераменти, якi у наш час користуються широкою популярнiстю, : сангвiнiка (вiд латiв. sanguis - "кров"), флегматика (вiд грец. - phlegma - "флегма"), холерика (вiд грец. chole - "жовч"), i меланхолiка (вiд грец. melas chole - "чорна жовч"). Ця фантастична концепцiя мала величезний вплив на учених упродовж багатьох столiть.

РЖмануiл Кант (22.06.1724-12.021804).

Говорив що з фiзiологiчноi точки зору, коли йдеться про темперамент, мають на увазi фiзичну конституцiю (слабка або сильна статура) i комплекцiю (рiдке, за допомогою життiвоi сили закономiрно рухливе в тiлi. До чого вiдносять також тепло або холод при обробцi цих сокiв.)

Але з точки зору психологiчноi, тобто як темперамент душi (здiбностi почуття i бажання), цi вирази стосуються властивостей кровi, визначенi тiльки аналогiчно iгри почуттiв i бажання з тiлесними рушiйними причинами (з яких кров найголовнiша).

Головне дiлення вчення про темпераменти таке: темпераменти почуття i темпераменти дii дiляться на два види, що в сукупностi даi чотири темпераменти.

До темпераментiв почуттiв Кант зарахував: А) сангвiнiчний i В) його протилежнiсть - меланхолiйний. Перший маi особливiсть, що на вiдчуття виявляiться швидка i сильна дiя, але вiдчуття проникаi не глибоко (не буваi тривалим); у другому ж темпераментi вiдчуття буваi менш яскравим, зате пускаi глибоке корiння. У цьому слiд убачати вiдмiннiсть темпераментiв почуттiв, а в не прихильностi до веселощiв або смутку.

ТЕМПЕРАМЕНТИ ПОЧУТТЯ

А. Сангвiнiчний темперамент людини веселоi вдачi

Спосiб вiдчуття сангвiнiка можна упiзнати по наступних проявах. Це людина безтурботна, повна надiй; кожнiй речi вiн на мить надаi велике значення. А через хвилину вже перестаi про неi думати. Вiн чесно обiцяi, але не тримаi свого слова, оскiльки вiн до цього недостатньо глибоко обдумав, чи в змозi вiн стримати його. Вiн досить добродушний, щоб надати допомогу iншому, але вiн поганий боржник, i завжди вимагаi вiдстрочення. Вiн хороший спiврозмовник, жартуi, весел, готiв нiчому у свiтi не надавати великого значення i усi люди йому друзi. Зазвичай вiн не зла людина, але грiшник, що не легко пiддаiться виправленню. Правда, вiн сильно розкаюiться. Але скоро забуваi своi розкаяння (яке нiколи не перетворюiться до його в скорботу). Робота його скоро стомлюi, але вiн без втоми займаiться тим, що по сутi i тiльки гра. Бо гра завжди пов'язана iз змiнами, а витримка не по його частинi.

В. Меланхолiйний темперамент людини похмуроi вдачi

Людина, розташована до меланхолii (не меланхолiк, бо це означаi вже стан, а не просто прихильнiсть до стану), надаi усьому, що його торкаiться, велике значення, скрiзь знаходить приводи для побоювань i звертаi увагу передусiм на трудностi. Вiн насилу дасть обiцянку, бо не може його не виконати, але сумнiваiться, чи в змозi вiн його виконати. РЖ усе це у нього пояснюiться не моральними причинами (бо тут йде мова про чуттiвi мотиви), а тим, що протилежне завдаi йому неприiмностi, i саме тому вiн стаi заклопотаним, недовiрливим, повним сумнiвiв, а через це i малосприйнятливим до веселощiв. Втiм, коли це настрiй стаi звичним, воно протиставляi настрою людинолюба, яке власне бiльше сангвiнiковi, по украй мiрi по спонуканню, бо той, хто сам повинен обходитися без радостi, навряд чи побажаi ii iншому.

ТЕМПЕРАМЕНТИ ДРЖЯЛЬНОСТРЖ

С. Холеричний темперамент людини запальноi

Про нього говорять, що вiн гарячий, спалахуi швидко, як солома, але при поступливостi iнших скоро остигаi. У його гнiвi немаi ненавистi, i вiн любить iншого тим сильнiше, чим швидше той йому поступаiться. Його дiяльнiсть швидка, але нетривала. Вiн дiяльний, але неохоче бере на себе подiла саме тому, що у нього немаi витримки; ось чому вiн охоче робиться начальником, який керуi справами, але сам вести iх не хоче. Тому його пануюча пристрасть - честолюбство; вiн охоче береться за громадськi справи i бажаi. Щоб його гучно хвалили. Вiн любить тому блиск i помпезнiсть церемонiй, охоче бере пiд свiй захист iнших i на вигляд великодушний, не з любовi, проте, а з гордостi, бо себе самого вiн любить бiльше. Вiн стежить за порядком i здаiться тому розумнiше, нiж вiн i. Вiн любить мати у розпорядженнi кошти, щоб не бути скаредним; вiн ввiчливий, але любить церемонii, натягнуть. Пихатий в поводженнi i охоче маi при собi якого-небудь пiдлесника. Який служить мiшенню для його дотепностi, i бiльше переживаi, коли його гордi домагання зустрiчають вiдсiч. Достатня трохи iдкоi дотепностi. Щоб миттю зник ореол важливостi. Одним словом. холеричний темперамент - найнещаснiший з усiх темпераментiв, бо бiльше iнших викликають противлення собi.

Д. Флегматичний темперамент холоднокровного

Флегма означаi вiдсутнiсть афекту, а не iнертнiсть (безживнiсть), i тому людину, у якоi немаi флегми, не можна назвати флегматиком i пiд цiiю кличкою зараховувати в розряд ледарiв.

Флегма як слабкiсть - це схильнiсть до бездiяльностi, небажання братися за справу, навiть якщо спонукання до цього дуже сильнi. Нечутливiсть до спонукань i задоволеною даремнiстю, i його схильностi спрямованi тiльки на насичення i сон.

Флегма як сила - це здатнiсть приходити в рух i не легко i не швидко, та зате надовго. Той, у кого в кровi добра доза флегми, нагрiваiться повiльно, але довго зберiгаi тепло. Вiн не легко приходить в гнiв, а спочатку коливаiться, чи слiд йому гнiватися.

Холоднокровному нiчого шкодувати про те, що у нього абсолютно звичайна доля розуму, але в той же час вiн вiд природи обдарований цiiю флегмою; хоча вiн i позбавлений блиску, та зате виходить iх принципiв, а не з iнстинктiв. Його вдалий темперамент замiнюi йому мудрiсть, i навiть в буденному життi його часто називають фiлософом. Своiм темпераментом вiн перевершуi iнших, не зачiпаючи iх марнославства. Його часто називають також пронозою, бо усi спрямованi на нього снаряди випущенi з балiст i катапульт вiдскакують вiд нього як вiд мiшка з ватою. Це злагiдний чоловiк, який умii забирати владу над дружиною i родичами, хоча на вигляд вiн покiрний волi усiх. Оскiльки, маючи непохитну, але розсудливу волю, вiн умii пристосувати iх волю до своii, подiбно до того як тiла з найбiльшою масою i великою швидкiстю руху, завдаючи удару, пробивають перешкоди, що зустрiчаються ним, наскрiзь, а при меншiй швидкостi, але при великому об'iмi, захоплюють за собою цю перешкоду, не руйнуючи його.

Якщо один темперамент, як завжди думають, з'iднуiться з iншим, то вони або протидiють один одному, або нейтралiзуються. Перше буваi, коли вважають, нiби в одному i тому ж суб'iктовi сполученi сангвiнiчний темперамент з меланхолiйним або холеричний з флегматичним, бо вони (А i В, так само як i З i Д) суперечать один одному. Друге, а саме нейтралiзацiя, вiдбуваiться нiбито при (немов хiмiчному) змiшеннi сангвiнiчного темпераменту з холеричним i меланхолiйного з флегматичним. Не можна мислити злитим в одному i тому ж актi добродушнi веселощi з грiзним гнiвом або муки самокатування iз задоволеним спокоiм вимогливоi душi. Але якщо один з цих двох станiв в одному i тому ж суб'iктовi повиннi змiшуватися з iншим, то виходять тiльки чудасii i капризи, а не певний темперамент.

Отже, складних темпераментiв немаi.

З прадавнiх часiв дослiдники, спостерiгаючи значну рiзноманiтнiсть поведiнка, спiвпадаюча з вiдмiнностями в статурi i фiзiологiчних функцiях, намагалася iх упорядковувати, якимсь чином iх групувати. Так виникли самi рiзнi типологii темпераментiв. Найбiльший iнтерес представляють тi з них, в яких властивостi темпераменту, що розумiються як спадковi або природженi, зв'язувалися з iндивiдуальними вiдмiнностями в особливостях статури. Цi типологii дiстали назву КОНСТИТУЦРЖЙНИХ ТИПОЛОГИЙ. Так найбiльшого поширення набула типологiя, запропонована Е. Кречмером, який в 1921 р. опублiкував свою знамениту роботу "Будова тiла i характер". Головна його iдея полягала в тому, що люди з певним типом складання мають певнi психiчнi особливостi. РЗм було проведено безлiч вимiрiв частин тiла, що дозволило йому видiлити 4 конституцiональнi типи:

ЛЕПТОСОМАТИК - характеризуiться крихкою статурою високим зростанням, плоскою грудною клiткою. Плечi вузькi, нижнi кiнцiвки - довгi i худi.

ПРЖКНРЖК - людина з вираженою жировою тканиною, надмiрно огрядний. характеризуiться малим або середнiм зростанням, тулубом, що розпливаiться, з великим животом i круглою головою на короткiй шиi.

АТЕЛЕТИК- людина з розвиненою мускулатурою, мiцною статурою, характерне високе або середнi зростання, широкi плечi, вузькi стегна.

ДИСПЛАСТИК- люди з безформним, неправильним будова. РЖндивiди цього типу характеризуються рiзними деформацiями статури (наприклад, надмiрне зростання, непропорцiйна статура).

З названими типами будови тiла Кречмер спiввiдносить 3 видiленi типи темпераменту, якi вiн називаi: шизотимiк, iксотимiк i циклотимiк. Шизотимик маi астенiчну статуру, вiн замкнутий, схильний до коливань емоцiй, упертий, малопiддатливий до змiни установок i поглядiв, насилу пристосовуiться до оточення. на вiдмiну вiд нього iксотимiк маi атлетичну статуру. Це спокiйна маловразлива людина iз стриманими жестами i мiмiкою, з невисокою гнучкiстю мислення, часто дрiб'язковий. Пiкнiчна статура маi циклотимiк, його емоцii коливаються мiж радостi i печалi, вiн легко контактуi з людьми i реалiстичний в поглядах.

Теорiя Е. Кречмера була дуже поширена в РДвропi, а в США отримала популярнiсть концепцiя темпераменту У. Шелдона, сформульована в 40-х роках нашого столiття. У основi поглядiв Шелдона також лежить припущення про те, що тiло i темперамент - це 2 параметри людини, пов'язаних мiж собою. Структура тiла визначаi темперамент, який i його функцiiю. У. Шелдон виходив з гiпотези про iснування основних типiв статури, описуючи якi вiн запозичував термiни з ембрiологii. РЗм видiлено 3 типи:

1. ЕНДОМОРФНИЙ (з ендодерми утворюються переважно внутрiшнi органи);

2. МЕЗОМОРФНИЙ (з мезодерми утворюiться м'язова тканина);

3. ЕКТОМОРФНИЙ (з ектедерми розвиваiться шкiра i нервова тканина).

При цьому людям з ендоморфним типом властива вiдносно слабка статура з надмiром жировоi тканини; мезаморфному типу властиво мати струнке i мiцне тiло, велику фiзичну стiйкiсть i силу; а ектоморфному - крихкий органiзм, плоску грудну клiтку, довгi тонкi кiнцiвки iз слабкою мускулатурою.

По У. Шелдону, цим типам статур вiдповiдають певнi типи темпераментiв, названi iм залежно вiд функцiй певних органiв тiла, : висицетронiя (лат. viscera - "нутрощi"), соматонiя (грец. soma - "тiло") i церебротонiя (лат. cerebrum - "мозок").

У психологiчнiй науцi бiльшiсть конституцiйних концепцiй стали об'iктом гостроi критики. Основний недолiк подiбних теорiй полягаi в тому, що в них недооцiнюiться, а iнодi просто вiдкрито iгноруiться роль середовища i соцiальних умов у формуваннi психiчних властивостей iндивiда.

Властивостi темпераменту, наприклад, соцiалiзацiя харчовоi потреби, любов до компанiй i дружнiх виявлень, терпимiсть i вiдсутнiсть спiвчуття, не можна вважати спадковими властивостями того ж порядку, що i статура. Вiдомо, що такi властивостi, виникаючи на основi певних анатомофiзiологiчних особливостей iндивiда, формуються пiд впливом виховання i громадського середовища.

Насправдi, давно вiдома залежнiсть протiкання психiчних процесiв i поведiнка людини вiд функцiонування нервовоi системи, що виконуi домiнуючу роль, що управляi, в органiзмi. Теорiя зв'язку деяких загальних властивостей нервових процесiв з типами темпераменту була запропонована РЖ.П. Павловим i отримала розвиток i експериментальне пiдтвердження в роботах його послiдовникiв.

ВЧЕННЯ РЖ.П.ПАВЛОВА ПРО ТЕМПЕРАМЕНТ

РЖ.П.Павлов. вивчаючи особливостi вироблення умовних рефлексiв у собак, звернув увагу на iндивiдуальнi вiдмiнностi в iх поведiнцi i в протiканнi умовнорефлекторноi дiяльностi. Цi вiдмiнностi проявлялися передусiм в таких аспектах поведiнки, як швидкiсть i точнiсть утворення умовних рефлексiв, а також в особливостях iх загасання. Ця обставина дала можливiсть РЖ.П.Павлову висунути гiпотезу про те, що вони не можуть бути поясненi тiльки рiзноманiтнiстю експериментальних ситуацiй i що в iх основi лежать деякi фундаментальнi властивостi нервових процесiв - збудження i гальмування. До цих властивостей вiдносяться сила збудження i гальмування, iх урiвноваженiсть i рухливiсть.

РЖ.П.Павлов, розрiзняв силу уяви i силу гальмуванню, вважаючи iх двома незалежними властивостями нервовоi системи.

Сила збудження вiдбиваi працездатнiсть нервовоi клiтини. Вона проявляiться у функцiональнiй витривалостi, тобто в здатностi витримувати тривале або короткочасне, але сильне збудження, не переходячи при цьому в протилежний стан гальмування.

Сила гальмування розумiiться як функцiональна працездатнiсть нервовоi системи при реалiзацii гальмування i проявляiться в здатностi до утворення рiзних гальмiвних умовних реакцiй, таких, як згасання i диференцiювання.

Урiвноваженiсть - рiвновага процесiв збудження i гальмування. Вiдношення сили обох процесiв вирiшуi, чи i цей iндивiд урiвноваженим або неурiвноваженим, коли сила одного процесу перевершуi силу iншого.

Рухливiсть - нервових процесiв - проявляiться в швидкостi переходу одного нервового процесу в iншiй. Рухливiсть нервових процесiв проявляiться в здатностi до змiни поведiнки вiдповiдно до умов життя, що змiнюються. Мiрою цiii властивостi нервовоi системи i швидкiсть переходу вiд однiii дii до iншого, вiд пасивного стану до активного, i навпаки.

РЖнертнiсть - протилежнiсть рухливостi. Нервова система тим бiльше iнертна, нiж бiльше часу або зусиль вимагаiться, щоб перейти вiд одного процесу до iншого.

Видiленi РЖ.П.Павловим властивостi нервових процесiв утворюють певнi системи, комбiнацii, якi на його думку, утворюють так званий тип нервовоi системи, або тип вищоi нервовоi дiяльностi. Вiн складаiться з характерноi для окремих iндивiдiв сукупностi основних властивостей нервовоi системи - сили, урiвноваженостi i рухливостi процесiв, розрiзняючи сильнi i слабкi типи. Подальшою пiдставою дiлення служить урiвноваженiсть нервових процесiв, але тiльки для сильних типiв, якi дiляться на урiвноважених i неурiвноважених, при цьому неурiвноважений тип характеризуiться переважанням збудження над гальмуванням. Сильнi урiвноваженi типи дiляться на рухливi i iнертнi, коли основою дiлення i рухливiсть нервових процесiв.

Видiленi РЖ.П.Павловим типи нервовоi системи не лише по кiлькостi, але i за основними характеристиками вiдповiдають 4 класичним типам темпераменту :

1. сильний, урiвноважений, рухливий - сангвiнiк;

2. сильний, урiвноважений, iнертний - флегматик;

3. сильний, неурiвноважений тип з переважанням збудження - холерик;

4. слабкий тип - меланхолiк.

РЖ.П.Павлов розумiв тип нервовоi системи як природжений, вiдносно слабо схильний до змiн пiд впливом оточення i виховання. На думку РЖ.П.Павлова. властивостi нервовоi системи утворюють фiзiологiчну основу темпераменту, який i психiчним проявом типу нервовоi системи. Типи нервовоi системи, встановленi в дослiдженнях на тваринах Павлов запропонував розповсюдити i на людей.

Нинi в науцi накопичена безлiч фактiв про властивостi нервовоi системи i у мiру iх накопичення дослiдники надають усе менше значення типам нервовоi системи, тим бiльше магiчному числу (4), що фiгуруi майже в усiх роботах РЖ.П.Павлова про темперамент. передусiм пiдкреслюiться значення дослiджень окремих фундаментальних властивостей нервовоi системи, тодi як проблема розподiлу на типи вiдступаi на другий план. Оскiльки типи утворюються з комбiнацiй вказаних властивостей, лише глибше пiзнання останнiх може забезпечити розумiння i здiйснення типологiй.

Проте поза сумнiвом. що кожна людина маi цiлком певний тип нервовоi системи, прояв якого, тобто особливостi темпераменту, складають важливу сторону iндивiдуально психологiчних вiдмiнностей.

ТИПИ ТЕМПЕРАМЕНТРЖВ РЖ РЗХ ПСИХОЛОГРЖЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Пiд темпераментом слiд розумiти iндивiдуально своiрiднi властивостi психiки, що визначають динамiку психiчноi дiяльностi людини, якi однаково проявляються в рiзноманiтнiй дiяльностi незалежно вiд ii змiсту, цiлей, мотивiв, залишаються постiйними в зрiлому вiцi i у своiму взаiмному зв'язку характеризують тип темпераменту. Конкретнi прояви типу темпераменту рiзноманiтнi. Вони не лише помiтнi в зовнiшнiй манерi поведiнки, але немов пронизують усi сторони психiки, iстотно проявляючись в пiзнавальнiй дiяльностi, сферi почуттiв, спонукання i дiях людини, а також в характерi розумовоi роботи, особливостях мови i тому подiбне

Нинi наука маi в розпорядженнi достатню кiлькiсть фактiв, щоб дати повну психологiчну характеристику усiх типiв темпераменту за певною стрункою програмою. Проте для складання психологiчноi характеристик традицiйних 4 типiв зазвичай видiляють наступнi основнi властивостi темпераменту :

Сензитивнiсть визначаiться тим, яка найменша сила зовнiшнiх дiй, необхiдна для виникнення якоi-небудь психiчноi реакцii людини, i яка швидкiсть виникнення цiii реакцii.

Реактивнiсть характеризуiться мiрою мимовiльностi реакцiй на зовнiшнi або внутрiшнi дiй однаковоi сили (критичне зауваження. образливе слово, рiзкий тон - навiть звук).

Активнiсть свiдчить про те, наскiльки iнтенсивно (енергiйно людина впливаi на зовнiшнiй свiт i долаi перешкоди в досягненнi цiлей (наполегливiсть, цiлеспрямованiсть, зосередження уваги).

Спiввiдношення реактивностi i активностi визначаi, вiд чого бiльшою мiрою заздрiсть дiяльнiсть людини : вiд випадкових зовнiшнiх або внутрiшнiх обставин, настрою, випадковi подii) або вiд цiлей, намiрiв, переконань.

Пластичнiсть i ригiднiсть свiдчать, наскiльки легко i гнучко пристосовуiться людина до зовнiшнiх дiй (пластичнiсть) або наскiльки iнертно i вiдстала його поведiнка.

Екстраверсiя, iнтраверсiя визначаi, вiд чого переважно залежать реакцii i дiяльнiсть людини - вiд зовнiшнiх вражень, що виникають в даний момент (екстраверт), або вiд образiв, представлень i думок, пов'язаних з минулим i майбутнiм (iнтроверт).

Враховуючи усi перерахованi властивостi Я. Стреляу даi наступнi психологiчнi характеристики основних класичних типiв темпераменту :

САНГВРЖНРЖК. Людина з пiдвищеною реактивнiстю, але при цьому активнiсть i реактивнiсть у нього урiвноваженi. Вiн живо, збуджено вiдгукуiться на усе, що привертаi його увагу, маi живу мiмiку i виразнi рухи. З незначного приводу вiн регоче, а несуттiвий факт може його розсердити. По його обличчю легко вгадати його настрiй, вiдношення до предмета або людини. У нього високий порiг чутливостi, тому вiн не помiчаi дуже слабких звукiв i свiтлових подразникiв. Маючи пiдвищену активнiсть i будучи дуже енергiйним i працездатним, вiн активно береться за нову справу i може довго працювати не стомлюючись. Здатний швидко зосередиться, дисциплiнований, за бажання може стримувати прояв своiх почуттiв i мимовiльнi реакцii. Йому властивi швидкi рухи, гнучкiсть розуму, винахiдливiсть. швидкий темп мови, швидке включення в нову роботу. Висока пластичнiсть проявляiться в мiнливостi почуттiв, настроiв, iнтересiв i прагнень. Сангвiнiк легко сходиться з новими людьми, швидко звикаi до нових вимог i обстановки. Без зусиль не лише перемикаiться м однiii роботи на iншу, але i перенавчаiться,. опановувавши новi навички. Як правило вiн бiльшою мiрою вiдгукуiться на зовнiшнi враження, чим на суб'iктивнi образи i уявлення про минуле i майбутнi, екстраверт.

У сангвiнiка почуття легко виникають, легко змiнюються. Легкiсть з якою у сангвiнiка утворюються i переробляються новi тимчасовi зв'язки, велика рухливiсть стереотипу, вiдбиваiться також в розумовiй рухливостi сангвiнiкiв, виявляють деяку схильнiсть до нестiйкостi.

ХОЛЕРИК. Як i сангвiнiк вiдрiзняiться малою чутливiстю, високою реактивнiстю i активнiстю. Але у холерика реактивнiсть явно переважаi над активнiстю, тому вiн неприборканий, нестриманий, нетерплячий. Запальний. Вiн менш пластичний i бiльш iнертний. Чим сангвiнiк. Звiдси - велика стiйкiсть прагнень i iнтересiв, велика наполегливiсть, можливi утруднення в перемиканнi уваги, вiн швидше екстраверт.

ФЛЕГМАТИК маi високу активнiсть, значно переважаючу над малою реактивнiстю, малою чутливiстю i емоцiйнiстю. Його важко розсмiшити i засмутити - коли навкруги голосно смiються, вiн може залишатися незворушним. При великих прикростях залишаiться спокiйним. Зазвичай у нього бiдна мiмiка, рухи невиразнi i уповiльненi, так само, як мова. Вiн некмiтливий, насилу перемикаi увагу i пристосовуiться до новоi обстановки, повiльно перебудовуi навички i звички. При цьому вiн енергiйний i працездатний. Вiдрiзняiться терплячiстю, витримкою, самовладанням. Як правило, вiн важко сходиться з новими людьми, слабо вiдгукуiться на зовнiшнi враження, iнтроверт.

Недолiком флегматика i його iнертнiсть, малорухомiсть. РЖнертнiсть позначаiться i на вiдсталостi його стереотипiв, трудностi його перебудови. Проте ця якiсть, iнертнiсть, маi i позитивне значення, сприяi грунтовностi постiйностi особи.

МЕЛАНХОЛРЖК Людина з високою чутливiстю i малою реактивнiстю. Пiдвищена чутливiсть при великiй iнертностi призводить до того, що незначний привiд може викликати у нього сльози, вiн надмiрно образливий, хворобливо чутливий. Мiмiка i рухи його невиразнi, голос тихий, рухи бiднi. Зазвичай вiн невпевнений в собi, боязкий, щонайменша труднiсть примушуi його опускати руки. Меланхолiк неенергiйний, ненаполегливий, легко стомлюiться i мало працездатний. Йому властива увага, що легко вiдволiкаiться i нестiйке, i уповiльнений темп усiх психiчних процесiв. Бiльшiсть меланхолiкiв - iнтроверти.

Меланхолiк соромливий, нерiшучий, боязкий. Проте в спокiйнiй звичнiй обстановцi меланхолiк може успiшно справлятися з життiвими завданнями.

Можна вважати вже твердо встановленим, що тип темпераменту у людини природжений, а вiд яких саме властивостей його природженоi органiзацii вiн залежить, ще до кiнця не з'ясовано.

ТЕМПЕРАМЕНТ РЖ ДРЖЯЛЬНРЖСТЬ

Динамiчнi риси особи людини виступають не лише в зовнiшнiй манерi поведiнки, не лише в рухах - вони проявляються i в розумовiй сферi, у сферi спонукання, в загальнiй працездатностi. Природно, особливостi темпераменту позначаються в учбових заняттях i в трудовiй дiяльностi. Але головне полягаi в тому, що вiдмiнностi по темпераментах - це вiдмiнностi не по рiвню можливостi психiки, а по своiрiдностi ii проявiв.

Встановлена вiдсутнiсть залежностi мiж рiвнем досягнень, тобто кiнцевим результатом дiй, i особливостями темпераменту, якщо дiяльнiсть протiкаi в умовах, якi можна визначити як нормальнi. Таким чином, незалежно вiд мiри рухливостi або реактивностi iндивiда в нормальнiй, несстресовiй ситуацii результати дiяльностi в принципi будуть однаковими, оскiльки рiвень досягнень залежатиме головним чином вiд iнших чинникiв, особливо вiд рiвня мотивацii i здiбностей. В той же час дослiдження, що встановлюють цю закономiрнiсть, показуi, що залежно вiд темпераменту змiнюiться спосiб здiйснення самоi дiяльностi.

Залежно вiд особливостей темпераменту люди розрiзняються не кiнцевим результатом дiй, а способом досягнення результатiв. Були проведенi дослiдження з метою встановити залежнiсть мiж способом виконання дiй i особливостями темпераменту. У цих дослiдженнях розглядався iндивiдуальний стиль дiяльностi як шлях до досягнення результатiв або спосiб рiшення певноi задачi, обумовленоi головним чином типом нервовоi системи. Результати дослiджень переважноi бiльшостi авторiв, незалежно вiд особливостей дослiджуваних груп i експериментальних ситуацiй, в яких вивчався типовий для цих iндивiдiв спосiб виконання дiй, показують, що саме тип нервових процесiв, чинить iстотний вплив на формування певного стилю дiяльностi.

Перед сангвiнiком слiд безперервно ставити новi, по можливостi цiкавi завдання, що вимагають вiд нього зосередженостi i напруги. Необхiдно постiйно включати його активну дiяльнiсть i систематично заохочувати його зусилля. Флегматик треба залучити в активну дiяльнiсть i зацiкавити. Вiн вимагаi до себе систематичноi уваги. Його не можна перемикати з одного завдання на iнше. Вiдносно меланхолiка недопустимi не лише рiзкiсть, грубiсть, але i просто пiдвищений тон, iронiя. Вiн вимагаi особливоi уваги, слiд вчасно хвалити його за виявленi успiхи, рiшучiсть i вiл. Негативну оцiнку слiд використовувати як можна обережнiше, всiляко пом'якшуючи ii негативну дiю. Меланхолiк - найвiдчутнiший i ранимий тип з ним потрiбно бути гранично м'яким i доброзичливим.

Вiд темпераменту залежить, яким способом людина реалiзуi своi дii, але при цьому не залежить iх змiстовна сторона. Темперамент проявляiться в особливостях протiкання психiчних процесiв. Впливаючи на швидкiсть спогаду i мiцнiсть запам'ятовування, побiжнiсть розумових операцiй, стiйкiсть i перемикану уваги.

ТЕМПЕРАМЕНТ РЖ ХАРАКТЕР

Темперамент потрiбно строго вiдрiзняти вiд характеру. Темперамент аж нiяк не характеризуi змiстовну сторону особи (свiтогляд, погляди, переконання iнтереси i тому подiбне), не визначаi цiннiсть особи або межа можливих для цiii людини досягнень. Вiн маi лише вiдношення до динамiчноi сторони дiяльностi.

Хоча темперамент, не може визначати стосункiв особи, ii прагнень, i iнтересiв, ii iдеалiв, тобто усього багатства змiсту внутрiшнього життя людини, проте характеристика динамiчноi сторони маi iстотне значення для розумiння складного образу поведiнки людини, характеру людини. Те, наскiльки людина проявляi урiвноваженiсть в поведiнцi, гнучкiсть, динамiчнiсть i експансивнiсть в реакцiях, говорить про якiснi особливостi особи i ii можливостi, що певним чином складаються на трудовiй i громадськiй дiяльностi iндивiда. Таким чином, темперамент не i чимось зовнiшнiм в характерi людини. а органiчно входить в його структуру.

Вместе с этим смотрят:

Cистема роботи шкiльного психолога з профiлактики та подолання проблем статево-рольовоi поведiнки старшокласникiв

Features of evaluation and self-esteem of children of primary school age

Positive and negative values of conformism

РЖндивiдуально-психологiчнi особливостi здiбностей людини

Агрессивное поведение в подростковом возрасте