Черкаський обласний краiзнавчий музей

Черка́ський обласни́й краiзна́вчий музе́йВатАФ обласний краiзнавчий музей у мiстi Черкасах, найбiльше зiбрання матерiалiв i документiв з iсторii, етнографii i культури Черкащини, ii уродженцiв i персоналiй.

РЖсторiя закладу

Черкаський краiзнавчий музей був заснований у травнi 1918 року за iнiцiативою мiсцевого осередку Просвiти i вчительськоi громадськостi мiста як iсторико-педагогiчний музей iм. Т.Г. Шевченка. Керiвником iнiцiативноi групи i першим директором музею став невтомний дослiдник iсторii краю Дмитро Панасович Бочков.

Основою майбутньоi музейноi колекцii стали матерiали 35-го Орловського i З6-го Брянського полкiв колишньоi росiйськоi армii, якi дислокувалися у Черкасах. Серед полкових релiквiй були вiйськовi знамена, зброя, золотi та срiбнi речi. Крiм цього до фондiв музею надходили картини, гобелени, килими, рiзнi коштовнi речi, що були реквiзованi в навколишнiх панських маiтках. Населення мiста передавало предмети побуту, знаряддя працi тощо. Таким чином до музею потрапили колекцiя опудал i картин домiв Лисакова i Гаркавенка, мiнералогiчна колекцiя Козловського, ентомологiчна колекцiя Балковського, колекцiя монет, медалей та iнших речей, твори образотворчого мистецтва з маiткiв графiв Бобринських, Балашових, Браницьких. У музеi зберiгалися картини багатьох видатних росiйських та украiнських художникiв, а також майстрiв старих iвропейських шкiл.

У серединi 20-х рр. XX ст. музейна колекцiя налiчувала майже 15 тисяч експонатiв, а книжковий фонд музейноi бiблiотеки складав понад 13 тисяч томiв i всi фонди постiйно зростали.

Великих збиткiв музею завдала вiйна 1941тАФ45 рокiв. У перiод нiмецько-фашистськоi окупацii фашисти пограбували музей. Пропало близько 4 тисяч найцiннiших експонатiв. Але вже 1 травня 1944 року музей першим в УРСР прийняв вiдвiдувачiв звiльненого вiд фашистiв краю.

Величезним досягненням не лише музею, а й усiii Черкаськоi областi стало вiдкриття експозицii музею в новому просторому (одному з найбiльших музейних у державi) примiщеннi 8 травня 1985 року (напередоднi 40-оi рiчницi Дня Перемоги). Новий обласний краiзнавчий музей було збудовано бiля Пагорбу Слави за проектом мiсцевих архiтекторiв Л.С. Кондрацького, М.Я. Собчука та С.М. Фурсенка (науковий консультантВатАФ О.М. Дубовий), i за задумом авторiв уся будiвля маi асоцiюватися з козацько-гетьманською скринькою-скарбницею як сховищем матерiальних i духовних цiнностей народу[1]. За втiлення цього значного проекту вся авторська група 1897 року була удостоiна державноi премii УРСР iм. Т.Г.Шевченка.

Географiчне положення, геологiчна будова та геологiчна iсторiя, кориснi копалини, рельiф

Черкаська область утворена 7 сiчня 1954 року. Розташована в центральнiй частинi Украiни, в басейнi середньоi течii Днiпра, на пiвночi межуi з Киiвською, на сходi - з Полтавською, на пiвднi з Кiровоградською, на заходi - з Вiнницькою областями. Протяжнiсть з пiвденного заходу на пiвнiчний схiд - 245 км. Площа областi - 20,9 тис. км2, що складаi 3,4% територii Украiни. У нацiональному складi населення переважають украiнцi (90%).

Область лежить в пiвденно-захiднiй частинi Схiдноiвропейськоi рiвнини, у Лiсостеповiй фiзико-географiчнiй зонi, в Днiстровсько-Днiпровськiй та Лiвобережно-Днiпровськiй провiнцiях, в чотирьох фiзико-географiчних областях. Це

1. Центральноприднiпровська височинна область, або Центральна лiсостепова область Приднiпровськоi височини;

2. Киiвська височинна, або Лiсостепова область Киiвського плато;

3. Пiвденно-Приднiпровська височинна, або Пiвденна Лiсостепова область Приднiпровськоi височини;

4. Пiвнiчно-Днiпровська терасово-низовинна область, або Пiвнiчна лiсостепова область Днiпровськоi терасовоi рiвнини.

Черкаська область розташована в рiвниннiй частинi Украiни, на пiвденному заходi Схiдноiвропейськоi рiвнини. Фiзична карта та геологiчний розрiз денноi поверхнi по лiнii Умань-Чорнобай знайомлять з рельiфом областi. Украiнському щиту вiдповiдаi Правобережна Приднiпровська височина - Правобережжя областi (найвища точка тАУ 272 м на схiд вiд смт Монастирище).

Днiпровсько-Донецькiй западинi вiдповiдаi Приднiпровська низовина тАУ Лiвобережжя областi. Тут абсолютнi висоти не перевищують 150 м.

Правобережжя тАУ пiдвищене плато, розчленоване рiчковими долинами, балками, глибокими ярами. Канiвський район тАУ один з найцiкавiших у геологiчному аспектi районiв рiвнинноi Украiни. Тут, вiд с. Трахтемирiв до с. Хмiльна на денну поверхню виходять дислокованi (дислокацii тАУ порушення форм первинного залягання гiрських порiд) породи, утворюючи гiрський краiвид, якi називають Канiвськими горами. Довжина Канiвських гiр тАУ 70 км, ширина тАУ 35 км, найвища точка - 255 м н.р.м. В кiнцi XIX - на початку XX столiття через вирубування лiсiв та розорювання крутосхилiв на Канiвщинi почалась страшна ТСрунтова ерозiя. За кiлька десяткiв рокiв утворилися тисячi ярiв, серед них два найбiльшi яри в РДвропi тАУ Костянецький i Хмiльнянський глибиною до 80-100 м. Успiшно протидiяли цiй стихii спецiалiсти Канiвськоi гiдролiсомелiоративноi станцii. Вони створили унiкальний мелiоративний комплекс гiдроспоруд, 400 км водозатримуючих валiв рiзних конструкцiй, 13 тис. га лiсонасаджень.

Фiзична карта-схема Черкаськоi областi

В експозицii фотографii типiв рельiфу областi: плоскорiвнинного (Черкаський район), широкохвилястого долинно-балкового водоерозiйного (Уманський район) та вузькохвилястого долинно-балкового водоерозiйного (Канiвський р-н).

Ледь хвилястий рельiф Лiвобережжя та рiвнинно-хвилястий рельiф Правобережжя сприятливi для розвитку сiльського господарства, розташування населених пунктiв, прокладення шляхiв сполучення. Матерiали експозицii залу знайомлять з геологiчною будовою краю.

Геологiчну iсторiю Землi дiлять не певнi вiдрiзки часу, що характеризуються докорiнними змiнами в будовi планети та ii органiчному свiтi. Це вiдбиваi геохронологiчна таблиця, яку складаi геохронологiчна шкала тАУ шкала послiдовностi формування та абсолютного вiку гiрських порiд земноi кори, iнакше шкала геологiчного часу; та найважливiшi групи рослин (лiворуч) i найважливiшi групи тварин (праворуч), що мають суттiве значення для встановлення вiку гiрських порiд i якi iлюструють послiдовнiсть розвитку життя на Землi. Доповнюi таблицю виставка палеонтологiчних матерiалiв (вiдбитки рослин, скам'янiлостi молюскiв).

Територiя областi формувалась протягом тривалого геологiчного часу i маi складну геологiчну будову. В геологiчнiй будовi краю беруть участь кристалiчнi породи докембрiю (архейська i протерозойська ери), осадовi утворення палеозойськоi, мезозойськоi i кайнозойськоi ер. Уявити природнi умови кожного перiоду допомагають реконструкцii палеоланшафтiв, палеогеографiчнi карти, зразки гiрських порiд, скам'янiлостi.

В докембрii сформувався Украiнський кристалiчний щит, утворення якого представленi в експозицii зразками гранiтiв, гнейсiв, кварцитiв. На Правобережжi цi породи виходять на денну поверхню по берегах рiк Рось, Тясмин, Гiрський Тiкич. (Фото р. Рось у м. Корсунь-Шевченкiвський). Осадовi породи палеозойськоi, мезозойськоi, кайнозойськоi ер представленi глинами, пiсковиками, мергелями.

Про те, що на територii областi в мезозойськiй i кайнозойськiй ерах iснували морськi басейни, свiдчать чисельнi скам'янiлостi головоногих, двостулкових молюскiв, зуби акул, якi знаходять у вiдкладах того часу.

Серед палеонтологiчних знахiдок найчастiше зустрiчаються кiстки мамонта. Представлений в експозицii скелет цiii тварини змонтований на 80% з натурального матерiалу, значна частка якого виявлена при будiвництвi Канiвськоi гiдроелектростанцii на Днiпрi.

Мамонти тАУ вимерлi ссавцi з родини слонових. РЖснували в РДвропi, Пiвнiчнiй Азii та Пiвнiчнiй Америцi.

Вимерли близько 10 тис. рокiв тому. В пiвнiчних широтах як рiдкiсна, зникаюча тварина зустрiчався на початку нашоi ери.

Висота мамонта до 3,5 м, маса - до 7 т. Тiло i голова були вкритi довгою шерстю. Пiдшерсток був густим. Бивнi - масивнi до 4,5 м завдовжки i масою до 120 кг. Живились травою, гiлками чагарникiв, а взимку здобували iх з-пiд снiгу за допомогою бивнiв.

Вiд палеогеографiчних умов та геологiчноi будови територii областi залежать поширення, глибина i характер залягання, величина запасiв корисних копалин.

скелет Мамонта в експозицii

Мiнерально-сировинну базу Черкаськоi областi складають горючi (паливнi), неруднi, руднi кориснi копалини.

Паливнi кориснi копалини: буре вугiлля, торф, горючi сланцi. Родовища бурого вугiлля у Звенигородському, Тальнiвському, Катеринопiльському районах належать до Днiпровського буровугiльного басейну. Запаси - близько 1 млрд. тонн.

Поклади торфу виявленi в багатьох районах областi. Вони виповнюють великi площi болiт. Найбiльшими з них i болото РЖрдинь (площа - 5000 га, глибина покладу торфу - 3,6 - 6,5 м), торфовища по рiчках Супiй, Чумгак, Золотоношка. Орiiнтовнi запаси торфу - 1 млрд. м3. В 1953 роцi бiля с. Косарi Кам’янського району в межах Бовтиськоi западини вiдкрите родовище (площа - 260 км2) горючих сланцiв: 8 пластiв потужнiстю 2,5 - 4,6 м на глибинi 40 - 270 м.

Загальнi запаси - бiля 4 млрд. тонн найбiльшi в Украiнi. Горючi сланцi пов’язанi з товщею глин i алевритiв крейдового перiоду. Це пухкий глинистий мiнерал, просочений горючою нафтоносною рiдиною. В порошкоподiбному виглядi придатний для добування бензину, рiзноманiтних смол, мiнеральний залишок - чудова сировина для керамiчного виробництва. Наявнi запаси поки що не використовуються.

З мiнеральних будiвельних матерiалiв на Черкащинi найпоширенiшi поклади гранiту, гнейсу, рiдше лабрадориту. Вони пов’язанi з Украiнським кристалiчним щитом, тому залягають в багатьох районах Правобережжя областi. Найчастiше зустрiчаються рожево-сiрi, червонi гранiти так званого Днiпровського типу (басейн Гiрського Тiкичу, верхiв’я Уманки).

Бiля Звенигородки, вверх по р. Гнилий Тiкич, поширений сiрий та темно-сiрий середньо- та крупнозернистий гранiт-рапакiвi. Особливо великi запаси добротного сiрого залягають бiля с. Старi Бабани, що в Уманському районi.

Бiльшiсть родовищ гранiту розробляiться на бут, щебiнь. Бабанський гранiт йде на виготовлення тесаних виробiв. Експонуються рiзнi види гранiтiв: дрiбнозернистий сiрий гранiт iз забою в с. Старi Бабани, рожевий дрiбнозернистий з Стеблева, рожево-сiрий з берегiв Гiрського Тiкича.

Поклади лабрадориту виявленi в Городищенському районi. Це цiнна декоративна кристалiчна порода з синюватим вiдтiнком, чудово обробляiться. Використовуiться для виготовлення пам’ятникiв, обелiскiв, як облицювальний матерiал. Встановлено, що запаси лабрадориту - бiльше 3 млн. м3.

Руднi кориснi копалини. На пiвнiчно-захiднiй околицi с. Носачеве Смiлянського району розвiдано родовище (площа - 5 км2) апатит-iльменiтових руд. Це високоякiснi руди для добування титану.

Доповнюi тему "Кориснi копалини" колекцiя мiнералiв, знайдених при проведеннi геологорозвiдувальних робiт на Черкащинi. Представленi мiнералогiчнi зразки бокситу i фосфориту з Смiли, графiту з Скаливатки Звенигородського району, морiону i флюориту з Прудянського кар’iру, що в Шполянському районi.

Клiматичнi умови та фенологiчнi особливостi, воднi ресурси, ТСрунти, рослинний свiт областi

Клiматичнi умови Черкаськоi областi визначаються ii положенням в помiрному поясi i формуються пiд впливом сонячноi радiацii, циркуляцiйних процесiв в атмосферi, характеру земноi поверхнi.

Сонячна радiацiя - основне джерело енергii атмосферних процесiв. В середньому за рiк земна поверхня Лiвобережжя та пiвнiчно-схiдноi частини Правобережжя отримуi 95 ккал/см2, а на пiвденному заходi областi - 100 ккал/см2 сонячного тепла.

Радiацiйний баланс складаi 40 ккал/см2 у середньому за рiк.

Бiльша частина сонячноi радiацii припадаi на теплий перiод року, особливо на травень-вересень. Циркуляцiя атмосфери над територiiю областi зумовлена повiтряними потоками, що надходять з Атлантики, РДвразii та Арктики. Захiдна форма циркуляцii займаi 40% днiв року. Вологi атлантичнi повiтрянi маси взимку приносять вiдлиги, танення снiгового покриву, снiгопади, ожеледi, а влiтку та восени - хмарну погоду з тривалими.

Вторгнення континентальних повiтряних мас взимку призводить до значних похолодань, а влiтку супроводжуiться жаркою та сухою погодою. Повторнiсть схiдноi циркуляцii складаi 34% днiв року, найчастiше вона спостерiгаiться взимку при розвиненому сибiрському антициклонi. Циркуляцiя арктичних мас становить 26% днiв року.

Клiмат Черкаськоi областi помiрно-континентальний. Зима в бiльшостi рокiв не сувора. Триваi зима з кiнця листопада до 1-2 декади березня. Початок зими характеризуiться нестiйкою погодою з частою змiною морозiв на вiдлиги. Середня багаторiчна температура повiтря найхолоднiшого мiсяця сiчня -5,9В°С. Часто взимку пiсля морозiв спостерiгаються вiдлиги, iнодi температура повiтря пiдвищуiться до +9-12В°. Проте були роки з досить суворими зимами, коли абсолютна мiнiмальна температура повiтря знижувалась до тАУ37В° i навiть тАУ41В°С (1935р. станцiя iм. Т.Г.Шевченка) Лiто тепле, дещо посушливе. Лiто починаiться в серединi травня i триваi майже до середини вересня.

В лiтнiй сезон спостерiгаiться спочатку тепла, а потiм (у липнi-серпнi) спекотна погода. Середня температура липня - +20В°С максимальна - +38В°С.

В середньому понад 160 днiв на рiк буваi з температурою +10В°С та вище. Рiчна кiлькiсть опадiв тАУ вiд 450 до 520 мм. Бiльше 70% опадiв припадаi на вегетацiйний перiод, який триваi вiд 167 днiв на пiвночi до 210 на пiвденному заходi областi.

Експозицiя знайомить з обладнанням Черкаськоi авiаметеостанцii.

Метеорологiчнi штучнi супутники Землi вдосконалюють збiр метеорологiчноi iнформацii i дозволяють прогнозувати погоду з точнiстю до 85% в найближчi 1-2 днi.

Воднi ресурси областi представленi рiками (1037), водосховищами (33), ставками, болотами, пiдземними водами.

Основу водноi мережi складаi Днiпро. Його головнi притоки - Рось, Вiльшанка, Тясмин (правi), Сула, Супiй, Золотоношка (лiвi). Рiчки захiдноi частини областi - Гiрський Тiкич, Гнилий Тiкич, Синюха, Ятрань, Велика Вись належать до басейну Пiвденного Бугу. 181 рiчка мають довжину понад 10 км.

За своiм режимом рiки краю i рiвнинними, переважно снiгового та дощового живлення.

Сучасний Днiпро вiд гирла Прип’ятi до греблi Каховськоi ГЕС - це каскад iз шести водосховищ. На територii областi знаходиться пiвденна частина Канiвського та бiльша частина (126 км з 149 км довжини) Кременчуцького водосховищ.

Демонструiться макет Кременчуцького водосховища - найбiльшого з шести водосховищ днiпровського каскаду. В 1954 ропi розпочалося будiвництво Кременчуцького гiдровузла, а в 1961 роцi закiнчено заповнення Кременецького водосховища. Його площа 2252 км2, довжина 149 км, максимальна ширина 28 км, середня 15,1 км, максимальна глибина - 20 м, середня тАУ 6 м. Кременчуцьке водосховище забезпечуi перерозподiл стоку Днiпра, зрошування в прибережнiй зонi. Де важлива дiлянка транзитного судноплавного шляху. Використовуiться для комунального, промислового i сiльськогосподарського водопостачання.

З негативними наслiдками створення Кременчуцького водосховища.

1. Цвiтiння води. В складi фiтопланктону водосховища переважають синьо-зеленi водоростi, якi викликають влiтку iнтенсивне цвiтiння води. За вегетацiйний перiод (70 днiв) одна клiтина цих водоростей може дати 10-20 потомств.

2. Створення мiлководних зон, що i джерелом хвороботворних бактерiй; причиною забруднення води та загибелi риби. 18,4% площi водосховища - мiлководдя до 2 м.

3. Через замулювання, заболочування прибережноi частини водосховища i обвалення берегiв втрачено 1900,43 га землi, з них по Черкаськiй областi тАУ 759,9 га. Найiнтенсивнiше руйнуються лесовi береги в нижнiй частинi водосховища.

Водосховища i ставки, яких понад 2000, використовуються для риборозведення, зрошування, вирощування водоплавних птахiв.

Безцiнним багатством нашоi областi i пiдземнi води. Пiдземнi води - важливе джерело живлення рiк, особливо взимку використовуються: для водозабезпечення населення, i на жаль для промислових i технiчних потреб. В областi дiють понад 3 тисячi артезiанськi свердловини, 440 шахтних колодязiв, тисячi колодязiв iндивiдуального користування.

Правобережжя Черкаськоi областi розташовано в межах гiдрологiчноi провiнцii складчастоi областi Украiнського щита.

Води, прiснi або слабко мiнералiзованi гiдрокарбонатно-кальцiiвi, залягають на глибинi 22-80 м. В районi с. Хрещатик, що на березi Днiпра - пiдземне море. Води залягають на глибинi 50 м. Море поповнюiться водами, якi просочуються через багатометровi шари ТСрунтових пiдземних фiльтрiв.

Лiвобережжя знаходиться на територii Днiпровсько-Донецького артезiанського басейну. Води виявлено на глибинi 30-41 м, прiснi або слабко мiнералiзованi гiдрокарбонатно-кальцiiвi.

ТРрунти

Тематичний роздiл "ТРрунти" розпочинаiться словами засновника генетичного ТСрунтознавства В.В. Докучаiва: "ТРрунти - дзеркало ландшафту." Значну частину матерiалу для своii фундаментальноi працi "Росiйський чорнозем" зiбрав В.В. Докучаiв на Черкащинi, через яку неодноразово пролягали шляхи його експедицiй.

В цiй монографii наводяться описи i данi хiмiчного аналiзу ТСрунтiв з багатьох пунктiв Золотонiського, Корсунь-Шевченкiвського, Смiлянського, Уманського, Христинiвського районiв.

ТРрунтовий покрив Черкаськоi областi - складний i строкатий: його складають 719 ТСрунтових вiдмiн. У ТСрунтовому покривi областi переважають чорноземи типовi та опiдзоленi; сiрi i темно-сiрi опiдзоленi ТСрунти. Механiчний склад цих ТСрунтiв - вiд супiщаного до важкосуглинкового.

Найпоширенiшi на Черкащинi чорноземи типовi (потужнiсть гумусових горизонтiв вiд 80 см до 130 см). За вмiстом гумусу чорноземи малогумуснi (гумусу менше 5,5%). Чорноземи сформувалися пiд лучно-степовою рослиннiстю, а ясно-сiрi, сiрi опiдзоленi ТСрунти - пiд лiсами. РД також лучнi, лучно-болотнi, болотнi ТСрунти, торфовища, тощо. Експонуються монолiти типових ТСрунтiв областi: сiрi опiдзоленi, ясно-сiрi опiдзоленi, темно-сiрi опiдзоленi, чорнозем реградований.

Реградованi ТСрунти - це переважно опiдзоленi сiрi, темно-сiрi ТСрунти та чорноземи опiдзоленi, сильно змiненi землеробською культурою, яка вiдновила в них чорноземний процес.

Темно-сiрi опiдзоленi формувалися бiля лiсiв. У формуваннi ТСрунтiв переважав спочатку чорноземний процес, а згодом опiдзолення.

Дiаграма знайомить з розподiлом сiльськогосподарських угiдь на Черкащинi. Сiльськогосподарськi угiддя складають 63,8% вiд загальноi площi областi (2092 тис. га), з яких 1202,1 тис. га (57,5%) - рiлля.

Рослинний свiт

Черкаська область лежить у Лiсостеповiй фiзико-географiчнiй зонi Украiни. В доагрокультурний час бiльше половини територii Правобережжя було вкрито лiсами, а на вододiлах та на Лiвобережжi були поширенi степи.

Природна рослиннiсть залишилася лише на 16% площi областi. Це панiвнi широколистянi лiси, сосновi лiси рiчкових терас, заплавнi лiси та чагарники. Луки та болота входять до складу сiльськогосподарських угiдь. Степова рослиннiсть майже зникла. Залишки природноi рослинностi дають уявлення про колишнi ландшафти областi.

Лучно-степова рослиннiсть:

За даними дослiджень вчених палеоботанiкiв, ТСрунтознавцiв у РЖ тисячолiттi на територii Черкаськоi областi лучнi степи займали вододiли Правобережжя i майже все Лiвобережжя. Нинi лише невеличкi дiляночки лучно-степовоi рослинностi можна побачити на схилах рiчкових долин i давнiх балок.

Степ - тип рослинностi, утвореноi угрупованнями, в складi яких переважають багаторiчнi трав’янистi рослини посушливих мiсць. У лучно-степовому рослинному угрупованнi ростуть вологолюбнi (лучнi) рослини.

Фотографii, гербарii знайомлять з типовими злаками лучного степу: ковилою волосистою (нинi видом Червоноi книги Украiни), бородачем звичайним, кострицею борознистою, келерiiю гребiнчастою; багатим рiзнотрав’ям: шавлiiю степовою, жабрицею рiвнинною, пiдмаренником справжнiм, миколайчиками полiськими, звiробоiм, степовими чагарниками: мигдалем степовим, вишнею степовою. Степова рослиннiсть протягом року часто змiнюi свiй зовнiшнiй вигляд. У березнi серед торiшнiх сiро-жовтих трав з’являються невеличкi бiло-зеленкуватi килимки веснянки весняноi. В кiнцi березня тАУ на початку квiтня розкриваi шестипелюстковi бiло-рожевi вiночки з яскраво-жовтими приймочками степовий пiдснiжник тАУ шафран сiтчастий (Червона книга Украiни).

Лука - тип рослинностi з переважанням багаторiчних трав’янистих рослин, пристосованих до умов середнього зволоження.

Для територii областi характернi заплавнi луки, iнодi трапляються суходiльнi (лiсовi). Всi вони входять до складу сiльськогосподарських угiдь.

Заплава - це частина долини рiки, що прилягаi до русла i заливаiться повеневими водами.

Луки збереглися в заплавах рiк Росi, Тясмина, Сули, Золотоношки, Гiрського та Гнилого Тiкичiв, Ятранi, Великоi Висi. Пiсля створення Кременчуцького та Канiвського водосховищ площа днiпровських заплавних лук помiтно скоротилась. На заплавних луках зрiдка зростають поодинокi кущi та дерева. В експозицii представленi рослини справжнiх лук: китник (лисохвiст) лучний, костриця лучна, конюшина лучна.

Болотистi луки розвиненi по глибоких дуже зволожених зниженнях заплави. В експозицii представленi рослини болотистих лук: осока гостра, вербозiлля лучне.

Дiорама "Заплава р. Тясмин" (художник В.Й. Бiляк, м. Киiв), знайомить з рослиннiстю лук в околицях с. Нечаiвки Черкаського р-ну. Праворуч, вздовж берега рiчки, - заростi очерету, осок. Рiзнотрав’я барвисте та яскраве: бузковi суцвiття плакун-трави верболистоi, рожевi голiвки суцвiть конюшини лучноi, золотистi квiтки жовтецiв; яскраво-жовтi суцвiття вербозiлля звичайного. Злаки мiтлиця повзуча, лисохвiст утворюють густий килим. Рослиннiсть заплав дуже змiнилась.

Дiорама "Заплава р. Тясмин"

Болота утворились в заплавах рiчок Тясмин, Супiй, РЖрклiй, Золотоношка, Гнилий Тiкич, Гiрський Тiкич. Як правило, це невеликi дiлянки площею близько 1 га. У старому руслi Днiпра сформувалося найбiльше у Правобережному Лiсостепу (площа тАУ 5,5 тис. га) болото РЖрдинь, стратиграфiчний профiль якого знайомить з покладами торфу, його видами та умовами утворення.

Великi болотнi масиви i у верхiв’i Гiрського Тiкичу - це Шуляцьке (понад 600 га) та у заплавi р. Конелки (Конельське, 600 га). Рослиннiсть болiт багата: поширенi вiльшняки, переважають високi трави. В експозицii представленi фотографii, гербарii болотних рослин. Основа деревостану вiльхового лiсу тАУ вiльха чорна. У пiдлiску ростуть верба попеляста, крушина ламка, черемха, смородина чорна, у травостоi - очерет звичайний, осока дерниста, трапляiться папороть - телiптерiс болотний.

Високотравний покрив на болотах утворюють очерет звичайний, рогiз широколистий, осоки. РЖнодi осоки утворюють окремi угруповання. Привертають увагу такi болотнi рослини, як вех широколистий, образки бiлi, пiвники болотнi.

Болота i резерватами лiкарських рослин: оману високого (дев’ясил), аiру болотного, алтеi лiкарськоi, валерiани, живокосту, м’яти довголистоi.

Болота Черкаськоi областi освоiнi. Пiсля осушення вони використовуються як орнi угiддя, або трансформуються у вториннi луки. Деякi з болiт, наприклад, РЖрдинське, використовуються для добування торфу. 87 дiлянок болiт площею 4700 га, серед яких РЖрдинське, Шуляцьке та Конельське, входять до складу природно-заповiдного фонду областi.

Лiси. Черкаська область лежить у Лiсостеповiй зонi Украiни, i тому на ii територii переважають лiсостеповi ландшафти з широколистяними лiсами. Сосновi лiси зростають лише на борових терасах Днiпра та його приток.

Лiси займають 320,5 тис. га, 16% загальноi площi областi. Ще в РЖ тис. н.е. лiсистисть була значно бiльшою i на Правобережжi складала понад 50%.

Лiси на Черкащинi поширенi нерiвномiрно: в захiднiй частинi i на Лiвобережжi дрiбними острiвцями, а в долинах Днiпра та Тясмину - великими масивами.

Найбiльше лiсiв у Черкаському районi ( близько 65 тис. га), Канiвському (понад 43 тис. га), Смiлянському (29,8 тис. га), Чигиринському (29 тис. га) районах. Найменше залiсненi - Жашкiвський (1,6 тис. га) та Драбiвський (1,2 тис. га). У флорi широколистяних лiсiв областi виявленi види рослин, занесених до "Червоноi книги Украiни". Фотографii, гербарiй знайомлять з пiвнiчними орхiдеями. Всi види родини орхiдних занесено до Червоноi книги Украiни. Це любка дволиста, або нiчна фiалка; сфотографована збiльшеним планом квiтка любки зеленоквiтковоi, зозулинi сльози яйцевиднi. Гнiздiвка звичайна - безхлорофiльна орхiдея.

У Холодноярських лiсах виявлено орхiднi (всi види родини орхiдних, або зозулинцевих, занесено до Червоноi книги Украiни): гнiздiвка звичайна, коручка морозниковидна, булатка довголиста. Переважна бiльшiсть орхiдей (90%) - жителi тропiчних широт. Орхiдеi помiрних широт не такi яскравi, як iх пiвденнi родичi. Проте булатка довголиста одна з найбiльш декоративних наших орхiдей. Молочно-бiлi квiтки, що нагадують напiврозкритий бутон, зiбранi у велике суцвiття (до 17 см заввишки). Високе пряме стебло, що несе вишукане суцвiття з великоi кiлькостi квiток (до 20) маi довгi ланцетнi листки. Булатка довголиста рiдкiсна та зникаюча рослина нашоi флори. З метою охорони булатки довголистоi створено ботанiчний заказник.

У холодноярських лiсах зростають декоративнi рослини, занесенi до Червоноi книги Украiни: пiдснiжник складчастий, тюльпан дiбровний.

Цибуля ведмежа, або левурда. Цей вид цибулi вiдрiзняiться вiд iнших тим, що маi листки, якi нагадують листки конвалii. Цвiте у травнi. Бiлi зiрчастi квiтки зiбранi у суцвiття-зонтик, що вiнчаi квiтконосну стрiлку. Пiд час масового квiтування левурда створюi суцiльний килим з великоi кiлькостi бiлих суцвiть, насичуючи повiтря сильнiм часниковим запахом.

Цибуля ведмежа, вимоглива до родючостi та гарного зволоження ТСрунтiв, добре себе почуваi у Холодноярських лiсах. Цибуля ведмежа занесена до Червоноi книги Украiни, декоративна та лiкарська рослина.

Сосновi лiси поширенi на борових терасах Днiпра та його приток, де сосна звичайна на пiщаних ТСрунтах з нестiйким рiвнем iх зволоження не маi конкуренцii з боку iнших деревних порiд. Найбiльшi площi займають дубово-сосновi (субори) та грабово-дубовi-сосновi лiси. На найвищих елементах рельiфу борових терас зростають чистi сосняки (бори). Особливостi геологiчного розвитку долини Днiпра зумовили формування лiсових масивiв. Правобережна частина соснових лiсiв: Михайлiвський лiс (Канiвський район), Черкаський бiр, Чигиринський бiр приурочена до древнього русла Днiпра, а лiвобережна розмiщена вздовж сучасного русла Днiпра.

Лiсами Черкащини вiдають 44 лiсництва, що об'iднанi в 7 великих лiсових господарств тАУ лiсгоспзагiв. Лiси областi порiвняно молодi: молодняки i середньовiковi складають близько 80%, стиглих лiсiв - близько 9%. Сучаснi лiси областi - результат лiсонасаджень i лише в незначнiй мiрi - природного самосiву. Штучних лiсiв на Черкащинi - понад 63%. Щороку насаджуiться бiльше 1000 га лiсу, вирощуiться 14 млн. сiянцiв дерев, заготовлюiться 45-50 тонн лiсового насiння. З метою отримання якiсного насiння на площi 95,5 га створенi лiсонасiннiвi плантацii головних лiсоутворюючих порiд.

Доповнюють тему "Лiси Черкаськоi областi" невеличкi виставки, колекцii "Комахи - шкiдники лiсу" та iх ворогiв "Комахи-ентомофаги".

колекцiя "Комахи - шкiдники лiсу" та iх ворогiв "Комахи-ентомофаги".

Лiкарськi рослини - важливий компонент бiоценозiв: степових дiлянок, лучноi та болотноi рослинностi, лiсiв. Понад 20 видiв рослин на Черкащинi заготовлюiться промислово: це грицики звичайнi, кульбаба лiкарська, подорожник великий, чебрець, материнка звичайна, звiробiй. Запаси таких рослин, як чебрець, конвалiя, материнка, звiробiй, золототисячник, валерiана, цмин пiсковий рiзко скоротились. Цi рослини потребують бережливого ставлення. Корисно ознайомитись з отруйними рослинами Черкащини, щоб уникнути можливих неприiмностей у своiму життi: це болиголов плямистий, дурман звичайний, блекота.

Селекцiйна робота науково-дослiдницьких установ областi

Свiдомим вирощуванням рослин i тварин людина займаiться не бiльше 10 тис. рокiв. На протязi своii iсторii в iжу вона використовувала бiльше 5 тисяч видiв рослин, але вiдоме застосування одержали лише 1500, а широке - всього 250 видiв.

Народженню сорту передуi досить тривала i кропiтка робота. На створення нового сорту витрачаiться в середньому 8-10 рокiв, цей строк може бути i вдвiчi бiльший. Але хорошi сорти дуже швидко себе окупляють. Тому говорять "Немаi нiчого дешевшого, нiж хороший сорт". В експозицii - схема отримання сорту, де видiленi три основнi його етапи схрещування, добiр, випробування.

За грунтово-клiматичними умовами в Черкаськiй областi видiляють три зони: Пiвнiчна лiсостепова (Правобережна), Пiвденна лiсостепова (Правобережна) i лiсостепова (Лiвобережна). Кожна зона маi своi сортодiльницi, де проходять сортовипробування новi сорти i гiбриди сiльськогосподарських культур.

В експозицii представленi сорти зернових, кормових культур, якi районованi в Черкаськiй областi.

Пшениця - сорти Миронiвська остиста, Альбатрос одеський, Лютесцене 7 (сорт НВО "Елiта", м. Смiла).

Жито сортiв Верхняцьке 32, Нива селекцii Верхняцькоi дослiдноi станцii. Просо Харкiвське 27, ячмiнь "Рось", "Джорджiя", соя "Бiлоснiжка".

Створено i занесено до Державного реiстру сортiв рослин Украiни 80 сортiв i гiбридiв, з них 48 гiбридiв кукурудзи, 23 сорти помiдорiв i 7 ячменю.

Високопродуктивнi гiбриди Колективний 244, Ювiлейний 60, Акорд 72 районуються в багатьох областях Украiни.

Тваринний свiт областi

Матерiали експозицii даноi зали знайомлять з рiзноманiттям тваринного свiту Черкаськоi областi, який об’iднуi 61 вид ссавцiв, 280 видiв птахiв, 10 видiв плазунiв, 10 видiв земноводних та 46 видiв риб.

В природi всi види тварин i рослин створюють певнi, порiвняно самостiйнi комплекси, склад яких обумовлений не лише iх потребами, а й тiсною залежнiстю один вiд одного i вiд умов iснування.

Основою таких взаiмозв’язкiв i харчовi зв’язки, якi пiдтримуються шляхом саморегуляцii. Такi саморегулюючi стiйкi природнi системи називаються бiоценозами.

Бiоценотичний принцип покладений в основу побудови експозицii "Тваринний свiт".

Лiс тАУ складна сукупнiсть рiзних живих органiзмiв. Фауна лiсу рiзноманiтна, вона пов’язана з мiсцевими природними умовами, вiком i складом лiсових насаджень, ТСрунтовим покривом, а також господарською дiяльнiстю людини.

Тваринний свiт впливаi на ТСрунт, рiст i довговiчнiсть лiсу, плодоношення, поширення насiння, змiну одних деревних порiд iншими.

Опудала тварин лiсу згрупованi за систематичним принципом. В експозицii - група земноводних i плазунiв, життя яких пов’язане з лiсом.

Земноводнi, або амфiбii тАУ найпримiтивнiшi наземнi хребетнi, для iндивiдуального розвитку яких характерна змiна середовища вода тАУ суша. Це холоднокровнi тварини, межi оптимальних температур для iх життя в Украiнi +18-19В° тАУ +26-28В°.

Експонуiться вологий препарат тритона звичайного - хвостатоi амфiбii родини саламандрових. Розмножуються у стоячих водоймах, у яких концентруються ще коли не зiйшла крига. В перiод розмноження вигляд тритону змiнюiться тАУ хвiст стаi бiльш широким у вертикальнiй площинi, що дозволяi iм досить швидко плавати, перебуваючи без повiтря 2-3 хв. Зимують пiд пеньками, в дуплах повалених дерев, купах листя. Живляться рiзними безхребетними.

Типовою лiсовою твариною i найбiльша наша безхвоста амфiбiя тАУ ропуха звичайна, найкориснiша тварина серед земноводних. РЖз зимових сховищ виходить у березнi. Живиться наземними безхребетними та дрiбними хребетними тваринами.

Клас рептилiй (плазунiв) в експозицii представлений ящiркою прудкою, вужем звичайним i гадюкою звичайною. Плазуни - це першi справжнi наземнi тварини серед хребетних. Змii - це своiрiдна спецiалiзована гiлка плазунiв з видовженим тiлом, яке вкрите роговою лускою або щитками. Очi iх не мають повiк i вкритi прозорою шкiрястою плiвкою, що надаi iм погляду нерухомостi. Слабо розвиненi органи слуху, але змii мають гарний нюх.

Гадюка звичайна маi характерну ознаку в забарвленнi - темну зигзагоподiбну смугу вздовж хребта. Оселяiться в лiсових ценозах з дрiбними чагарниками на лiсосiках, лiсових болотах, узлiссях, ярах, балках.

Живиться переважно дрiбними гризунами, жабами, пташенятами, комахами. Гадюка тАУ яйцеживородяча тварина. Активнiшi гадюки вночi, вдень це малорухливi тварини. Зимують опускаючись у пiдземнi сховища до 2 м великими групами (iнодi 300 особин).

В експозицii представленi групи рiдкозалiтних, гнiздових птахiв Черкащини, окремо видiленi деннi i нiчнi хижi

Група гнiздових птахiв

Переважна частина гнiздових видiв, представлених в експозицii, належить до ряду горобцеподiбних. Це найбiльш чисельний ряд птахiв, який об’iднуi бiльше половини всiх сучасних видiв. Горобцеподiбнi вiдрiзняються вiд усiх iнших птахiв своiю анатомiчною будовою, зокрема будовою черепа i деяких частин скелета кiнцiвок. Заднi кiнцiвки в них чотирипалi, спрямованi назад першим пальцем, для горобцеподiбних характерна велика рiзноманiтнiсть форм. Цей ряд налiчуi бiльше 5000 видiв, з них близько 4000 видiв належать до пiдряду спiвочих. Спiвочi об’iднанi в 49 родин. Представники 21 родини поширенi на територii Украiни, в т.ч. переважна бiльшiсть з них гнiздиться на Черкащинi.

Родина воронових в експозицii представлена горiхiвкою, сойкою, галкою, сорокою.

В мiських умовах галки гнiздяться в коминах та iнших порожнинах будiвель, а в лiсi тАУ у дуплах. На Черкащинi зимуi. Дуже дружнi птахи, навiть у зграi держаться парами. Живляться комахами та iншими безхребетними, взимку - всеiднi.

Досить повно представлена в експозицii родина дроздових (за сучасною систематикою тАУ мухоловкових): чорний та спiвочийдрозди, дрiзд-чикотень, соловейко схiдний. Самцi чорного дрозда гарно спiвають. У пошуках iжi (комахи, черв’яки) часто сiдають на землю i риiться в лiсовiй пiдстилцi.

Соловейко схiдний тАУ звичайний гнiздовий птах Черкащини, але побачити його в природi дуже важко. Птах сторожкий, тримаiться потай в густих чагарникових заростях поблизу рiчок, у вогких лiсових ярах. Маючи такий непримiтний вигляд, соловейко знаменитий своiм спiвом. Особливо добре чутно тьохкання, голосний чистий свист i переливчастi трелi. Навеснi (в травнi) спiваi цiлу добу, але найiнтенсивнiше ввечерi i вночi.

З чубатою синицею можна зустрiтися в соснових лiсах, найчастiше в молодняках. Живиться лiсовими комахами i павуками, взимку - насiнням хвойних. Гнiзда будуi у дуплах i трiщинах дерев. На Черкащинi - це залiтний вид.

Довгохвоста синиця, або ополовник - мешканець листяних лiсiв, тримаiться зграйками або парами. Зустрiчаiться рiдше.

Родина в’юркових представлена в експозицii костогризом, щигликом i зябликом. Це птахи, якi мають товстий конiчний дзьоб, вирiзаний посерединi хвiст. Найбiльший i найсильнiшiй серед наших в’юркових - костогриз. Живиться переважно рослинною iжею: горiшками, кiсточками плодових, глоду, терену. Пташенят годуi комахами, частково - насiнням. Пiсля закiнчення сезону розмноження ведуть мандрiвний спосiб життя в пошуках iжi. До горобцеподiбних вiдноситься i вивiльга. Для нашоi областi тАУ гнiздовий перелiтний вид i з’являiться весною останньою - в травнi.

Серед голубiв заслуговуi на увагу голуб-синяк, або клинтух, який став рiдкiсним для областi. Обираi для гнiздування дупла старих дерев. Живиться насiнням диких i культурних рослин, пiдбираючи його з землi.

До к

Вместе с этим смотрят:

32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)

Economy in South Korea

РЖсторiя Оренбурзького краю. Оренбурзький край до початку росiйськоi колонiзацii

РЖсторiя сiл (Грабовець, Бiлоскiрка, Козiвка)

РЖсторико-краiзнавче дослiдження мiста Рiвне