Свiтогляднi уявлення та вiрування

Контрольна робота

з предмету "Украiнське народознавство"

на тему: "Свiтогляднi уявлення та вiрування"

Змiст

Вступ

1. Людина. Доля. Душа

2. Демонологiя

3. Довколишнiй свiт

Список лiтератури

Вступ

Кожна людина визначаi своi ставлення до себе, до iнших людей, до свiту. Вона замислюiться над своiми вчинками, намагаiться усвiдомити iх на основi власного досвiду. Водночас людина успадковуi багату "пам'ять вiкiв" попереднiх поколiнь, iх традицii, вiрування. Так стихiйно формуiться свiтогляд людини, який охоплюi знання, переконання, прагнення, сподiвання.

Втiлюючи загальне бачення i розумiння мiсця людини в свiтi, свiтогляд впливаi на ii життiвi позицii та вчинки. Отже, свiтогляд не обмежуiться пiзнанням. Крiм пiзнання i дiй, вiн передбачаi як самооцiнку людини, так i оцiнку ii довкiлля. З огляду на це можна вирiзнити такi три складовi свiтогляду: пiзнавальну, вартiсну i поводжувальну.

Поряд з iндивiдуальним свiтоглядом людини iснуi свiтогляд великих чи малих груп людей (нацiй, соцiальних верств, етнографiчних груп, родини тощо), який у процесi iсторичного розвитку зазнаi певних, нерiдко значних, змiн. Таким чином, свiтогляд населення рiзних регiонiв Украiни попри все спiльне, що властиве нашому народовi, вiдзначаiться певною специфiкою. Так само вiн не однаковий для рiзних iсторичних перiодiв. Наприклад, свiтогляд наших предкiв дохристиянських часiв не тотожний свiтоглядовi козацькоi доби чи сьогодення, хоча не можна заперечувати iх спадковостi. Тому цю фiлософську категорiю слiд трактувати з позицiй конкретно-iсторичних, соцiальних i регiональних особливостей.

1. Людина. Доля. Душа

У життiво-практичному свiтоглядi важливе мiсце посiдають уявлення та вiрування.

Уявлення тАФ це образ якогось предмета чи явища, який мiг сприйматися ранiше i вiдтворився в пам'ятi або створений уявою. Воно стосуiться не лише минулого й теперiшнього, а й майбутнього. У народному свiтоглядi переважають уявлення як плiд власне уяви, що стосуiться таких ситуацiй, яких людина повнiстю нiколи не реалiзовувала в дiйсностi. Отже, йдеться про перетворювальне, а також спотворене . вiдображення реальних предметiв i явищ. Релiгiйнi уявлення людей називаються вiруваннями. Вони сприймаються за iстиннi без перевiрки, на вiру. Вiра становить основу релiгiйного свiтогляду. Релiгiйнi люди переконанi в iснуваннi надприродних сил та в iх визначальнiй ролi у свiтi.

Свiтогляд украiнського народу завжди мав яскраво виражене релiгiйне спрямування, що пiдтверджували як вiтчизнянi, так i чужоземнi вченi. Швейцарський етнограф i письменник Ганс Цбiнден, який побував 1932 р. на храмовому святi у гуцульському селi Криворiвня, писав: "РЖз пiзнання цих найпростiших (як i найбагатших) розгалужень культури маi значення те, до чого ми з тяжким трудом наново доходимо, що тiльки на живiй основi релiгiйного життя, яке iднаi усiх членiв у рiзноформну одиницю, можливе найбагатше виявлення своiрiдного життя зрiлоi iндивiдуальностi, повний розвиток правдивоi влади".

Вiрування необхiдно вiдрiзняти вiд повiр'iв тАФ своiрiдних народних уявлень про залежнiсть людини та ii долi вiд явищ навколишнього свiту. Народнi повiр'я широко вiдображенi в уснiй народнiй творчостi, зокрема в переказах, легендах тощо.

Свiтогляд украiнського народу маi властивiсть переносити на свiтобудову якостi людини. Ще у 30-х роках XX ст. Ганс Цбiнден записав переказ про Землю, який побутував серед людей старшого поколiння на Гуцульщинi. За цим переказом, наша планета нагадуi велетенський людський органiзм, рiзнi частини якого асоцiюються з певним мiстом або регiоном: голова тАФ з цiсарським мiстом Вiднем, пуповина тАФ з папським мiстом Римом, груди й робочi руки тАФ з багатими рiвнинами Покуття, Подiлля та Надднiпрянськоi Украiни, а черево тАФ "шляхетчиною", тобто Польщею.

Як глибоко релiгiйний народ украiнцi вiрили у потойбiчне життя, де людина знаходить утiху. Проте погляди на душу не залишались сталими. У дохристиянськi часи нашi предки не мали iдиного уявлення про душу. Припускалось iснуван-82 ня кiлькох душ в однiii людини.

Пiсля прийняття християнства уявлення про душу зазнало докорiнних змiн. Якщо за переконанням язичникiв свiт мерцiв був безликим, то за християнськими вiруваннями душа зберiгаi своi iндивiдуальнi особливостi навiть у загробному жита. Однак за грiхи вона може набирати iншого вигляду.

У народних вiруваннях нема чiткого погляду на те, звiдки походить душа, де вона перебуваi, як покидаi тiло. Душi померлих сприймались як реальнi iстоти: вони розмовляють, п'ють, iдять. Праведним душам у потойбiчному свiтi ведеться добре. Душi грiшникiв караються: вони голодують або змушенi iсти золу.

Вiрування у загробне життя було всеохоплюючим, але iнколи простi люди не уявляли собi життя у потойбiчному свiтi. Наприкiнцi минулого столiття селяни Киiвщини часто вiдповiдали на такi запитання словами: "А Бог його знаi: нiхто з того свiту не вертався". Навiть побожнi люди вважали, що для того, аби потрапити в рай, треба заробити своiми добрими дiлами, а не тiльки вiдправлянням релiгiйних обрядiв.

Побутувало й iнше трактування душi. Наприклад, ще на початку нашого столiття на Слобожанщинi душа ототожнювалась з Долею, щодо якоi iснували рiзнi погляди: Доля тАФ душа предкiв; Доля тАФ ангел; Доля тАФ душа людини, або ii двiйник.

Доля як душа предкiв тАФ не що iнше як збережений старовинний культ предкiв, охоронцiв родинного вогнища. Люди вважали, що Доля вмираi разом з людиною. Хоч такий погляд переважав, були й iншi повiр'я, за якими Доля померлого живе в його могилi або спочиваi на нiй. Щоб викликати ii, треба перескочити через могилу, хоча не виключена можливiсть появи замiсть щасливоi Долi лихоi, тобто Недолi.

У деяких випадках Долi померлих ототожнювались з живими людьми. Побутувала думка, що померлi навiдують живих родичiв. Це стосуiться, насамперед, померлих матерiв, якi "доглядають" осиротiлих дiтей. Улюблений час для таких вiдвiдин тАФ нiч.

Уважалось, що померлi родичi присутнi й на своiх поминках. Вони можуть приходити напередоднi великих свят, тому iм треба залишати пiсля вечерi iжу. РЖнколи Долi померлих можуть з'являтися у виглядi злих чи примхливих iстот, що нагадують домовикiв. Якщо вони не знаходять своiх улюблених страв, якими хочуть поласувати, то можуть навiть побити живих людей. Щоби позбутись такоi Долi, ii необхiдно спiймати або вiдслужити на могилi "заклятий" молебень.

Релiгiйнiсть украiнцiв виявляiться в тому, що за iхнiми вiруваннями Доля даiться Богом. Проте не заперечуiться, що батько й мати також обдаровують своiх дiтей Долею. Згадаймо пiснi про матiр, яка не могла дати синовi нi щастя, нi Долi.

Люди дотримувались рiзних поглядiв щодо мiсця перебування Долi. Однi вважали, що Долi не можна нi продати, нi обмiняти, бо вона завжди знайде людину, якiй належить. Вiд неi не сховаiшся i не втечеш. РЖншi, навпаки, вiрили, що бiльшiсть людей маi знайти свою Долю. Вона уявлялась духом, який здатний набувати рiзних образiв людини або тварини. Доля завжди полишаi дiтей, яких прокляли батько чи мати.

Доля вимагаi пошани вiд людей. Вони повиннi займатись саме тiiю справою, якiй служить Доля кожноi людини.

Цiкаве трактування Долi-ангела. Ще в материнському лонi ангел-охоронець навчаi дитину всього того, що вона маi знати в майбутньому земному життi. При народженнi дитини цей ангел б'i пальцем по ii верхнiй губi, тому вона забуваi те, чого навчилась до народження. Отже, в земному життi людинi доводиться все пригадувати. Нарештi Доля сприймаiться як душа людини, або ii двiйник. Така доля попереджаi свого власника про нещастя, яке на нього чатуi. Тодi людина сумуi, нудиться, вiдчуваi втрату фiзичних сил. Доля може плакати, кликати людину туди, де повинно сповнитись призначене iй. За повiр'ями, Доля, як i Недоля, з'являiться людинi протягом року. Проте лише в певнi днi (Рiздво, Щедрий вечiр, Великдень) можна побачити ii у виглядi двiйника. Якщо на Рiздво людина вийде у двiр з ложкою, якою обiдала, то побачить свою Долю. Остання з'явиться на вулицi i покличе людину по iменi. Так само можна побачити свою Долю й на Щедрий вечiр. На Великдень Доля являiться людинi, яка вийшла на ворота з освяченою крашанкою, пiсля того, коли перейдуть усi люди з церкви. Ряд народних повiр'iв пов'язано з померлими, iх мандрiвками по свiту. Причини цього можуть бути рiзнi. В одних випадках тАФ за життя ця людина не обходила нiколи навколо церкви з процесiiю, в iнших тАФ ii не вiдпоминали. Жiнка приходить, бо iй не вклали до рук свiчку пiд час смертi. Найчастiше такою причиною i журба за полишеною родиною, насамперед осиротiлими дiтьми, намагання полегшити iхнi життя. Буваi, померлий хоче помститися живому тАФ мерцi, як вiдомо, здатнi робити живим збитки i навiть вчиняти злочини.

У певнi днi року (на Всiх Святих, на Поклони, в задушнi днi тощо) мерцi сходяться на богослуження. На Страстi померлий священик не тiльки править Службу Божу, а й сповiдаi i причащаi мерцiв.

Позбутись надокучливих мерцiв можна рiзними способами. Наприклад, на мерця кидають подушку, ловлять його свяченим поясом, намагаються чимось здивувати. Та найпевнiший спосiб припинити вiдвiдини тАФ вбити на могилi мерця осиковий кiл, бо осика вважалась нечистим, : заклятим деревом.

Серед небiжчикiв видiляються покутники, потопельники i повiсельники.

Покутники не мають на тому свiтi спокою за грiхи в земному життi. Час iхньоi сповiдi не означений, але залежить вiд мiри iх скоiного. Вони ходять доти, доки самi не спокутують свого грiха або доки хтось з рiдних чи знайомих не загладить iхньоi провини. Потопельники i повiсельники мають право сiм рокiв ходити по свiту i лякати людей. Вони з'являються в людськiй подобi. Повiсельники перевтiлюються, можуть женитися i запрошувати на своi весiлля живих людей.

У традицiйних повiр'ях простежуiться негативне ставлення до втручання померлих у життя людей. На Бойкiвщинi вживалися рiзнi ритуальнi засоби, аби запобiгти такому небажаному втручанню. Примiром, у руки покiйника клали грошi, а в домовину тАФ його улюбленi речi, виносили домовину з хати так, щоб небiжчик лежав ногами наперед, за домовиною до кладовища сипали по дорозi мак. Рiзнi замовляння також оберiгали вiд покiйникiв. Ще в нашому столiттi в рiзних районах Украiни були поширенi вiрування про осiб з надприродною силою "i надприродними властивостями. Йшлося про чарiвникiв i вiдьом, якi зналися з нечистою силою, та знахарiв, що могли зняти вроки та вилiкувати худобу. Вони володiли такими таiмницями природи, якi були невiдомi "звичайним" людям.

На початку нашого столiття гуцули вiрили в те, що колись iснували такi сторожi релiгiйних традицiй, як вiщуни, ясновидцi, мудрецi або примiвники, що жили в горах. Як духовнi виховники народу, що вiдзначаються глибокою побожнiстю, вони утверджували в ньому дух миру i любовi, захищали людей вiд лихих сил, якi. походять вiд деяких поганських богiв, а також вiд мавок та русалок, що блукали по лiсах i зачаровували людських дiтей, та вiд лихих людей. Такi вiщуни, провидцi, мудрецi або примiвники добре знали таiмну науку про чудодiйнi сили, що дрiмають у землi, камiннi, водi, деревах тощо.

У деяких селах Бойкiвщини "незвичайною" силою надiлялись "хмарники", "тучники", яких задобрювали грiшми або сiльськогосподарськими продуктами. Горяни були впевненi,Ващо такi люди здатнi вiдвернути град, бурю, iншi стихiйнi лиха. Надзвичайними якостями обдаровувалися також "ворожильники", майстри-будiвельники, мельники. За бойкiвськими повiр'ями, "ворожильники" вiдгадували долю людини, майстри-будiвельники мали здатнiсть побудувати щасливу хату, а мельники лише за допомогою "нечистоi сили" могли приборкати стихiю води.

За традицiйними повiр'ями, великоi шкоди людям завдавали упирi. iх вважали за людей з двома душами. Якщо за життя вони приносять людям лихо, то пiсля смертi упирi ще небезпечнiшi. Тодi одна iхня душа покидаi тiло, а з другою вони виходять iз могили. Рiзнi нещастя (пошестi, повенi, посухи тощо) тАФ справа рук упирiв. У деяких мiсцевостях Украiни упирям приписувався вампiризм (висмоктування кровi з людей пiд час iхнього сну).

Як i iншi народи, украiнцi надавали великого значення сновидiнням. За народними повiр'ями, Сон тАФ це добрий i не страшний кудлатий чоловiк з чотирма очима. Його помiчницею i Дрiмота. Вони мають дивовижну силу. Сни тлумачились на двох рiвнях тАФ побутовому i знахарському. Про перший рiвень йдеться тодi, коли сон тлумачить той, хто сам його бачив. Пояснення снiв залежало вiд тижневого календаря сновидiв. Народ вiрив у рiзнi магiчнi дii та заговори на поганi сни. Другий рiвень ТСрунтувався на певних знаннях i спостереженнях та залежав вiд мiсячного календаря.

Рiзнi варiанти тлумачення снiв уже в нашому столiттi були зiбранi в селi Гудзiвка Звенигородського району на Черкащинi. Вони були покладенi в основу короткого украiнського сонника. За цим сонником, бачити бабу у снi означаi радiсть у родинi, батька тАФ щастя, бандуриста тАФ веселi днi, вареники тАФ гостi, зiлля тАФ довге життя, а бурю тАФ поганi новини або сварку, вербу тАФ нещастя у коханнi, освiтлене вiкно тАФ смуток, затяжний дощ тАФ неприiмностi, жовте листя тАФ слабiсть i т. iн. Дещо в цьому соннику збiгаiться з подiбними поясненнями в iнших народiв. Йдеться, зокрема, про зв'язок змiн у природi зi снами про покiйникiв. Вважалось також, що сон про ходiння по снiгу означаi похорон.

2. Демонологiя

Пiд демонологiiю розумiються уявлення украiнцiв про злих духiв (демонiв), що дiйшли з давнiх часiв. Демонiчнi iстоти слiд вiдрiзняти вiд "непростих". Наприклад, гуцули вiдносили до останнiх знахарiв, примiвникiв, градiвникiв, вiщунiв та iнших, вважали iх земним втiленням уявних незвичайних властивостей тАФ як фiзичних, так i духовних. Демони тАФ це фантастичнi iстоти.

Найпопулярнiшим демонiчним персонажем у нашого народу був чорт. За народними вiруваннями, чорт вже був перед створенням свiту, коли панував хаос. Бог побачив його в пiнi та. взяв зi собою, але незабаром чорт збунтувався проти Бога. Його назва пiшла вiд давньоi назви волхва. Пiд впливом християнськоi релiгii волхви, якi начебто володiли язичницькими таiмницями, почали трактуватись у новому свiтлi.

У народних уявленнях чорти надiляються рисами побутового характеру, спiльними для багатьох регiонiв Украiни. Вiдомий етнограф Володимир Гнатюк так описував образ чорта в народних уявленнях: "Чорта уявляють чорним чоловiком з гачкуватим носом, iз двома рогами i з кiгтями на руках, лiктях, колiнах i ногах. Чорт маi собачу морду, загнений хвiст, а роги ховаi пiд круглим капелюхом iз широкими крисами. Вбраний в коротеньку куртку i вузькi панталони". РЖнколи народ "одягаi" чорта у "нiмецький" одяг.

Люди вiрили, що чорти належать до певних рангiв. Гуцули вважали, що найголовнiший чорт називаiться "арiдником" i йому пiдпорядкованi чорти нижчого рангу: "дiдьки", "бiси", "юдники", "щезники". На Полтавщинi наприкiнцi минулого столiття чортiв називали iменами: "сатанаiл", "сатанюк", "iдол", "демон", "нечистий", "куций", "лукавий" та iн. Такi рiзнi назви зумовленi ще й тим, що в Украiнi вимовляти iм'я чорта важалось непристойним, тому украiнськi селяни, перш нiж виголосити це слово, просили пробачення.

Чорти, за народними повiр'ями, могли перевтiлюватись у рiзних тварин (цапа, коня, собаку тощо), з'являтись в образi парубкiв i свататись до дiвчат. На Лубенщинi чортам приписували винахiд горiлки i тютюну, а також розведення бур'янiв. Вважалось, що чорти, як i люди, народжуються, одружуються, але нiколи не вмирають. На них перетворюються нехрещенi померлi дiти. Дуже часто чорти викрадають людських дiтей i пiдкидають своiх. Багатi чорти можуть допомогти розбагатiти людям. Для цього людина повинна вiддати чортовi душу, пiдтвердивши свою згоду запискою, написаною кров'ю з мiзинця. Вiд чорта пiшли всi нечистi духи на землi (водяники, болотяники, лiсовики, польовики та iн.). Усiм слов'янським народам вiдомий образ блуда. Оригiнальнiстю вiдзначаiться знаний лише в захiднiй частинi Гуцульщини чугайстер ("чугайстрин", "чугайстрик") тАФ лiсова людина. Вiн вищий ростом вiд смерек i з'являiться в бiлому одязi. До людей ставиться доброзичливо, але харчуiться м'ясом нявок ("лiсовиць"), яке пече на вогнi. Образ чугайстра змалював Михайло Коцюбинський у повiстi "Тiнi забутих предкiв". Про домовика у народi поширювались рiзнi повiр'я. Так, у центральнiй частинi Украiни вiн буцiмто з'являвся лише у Страсний четвер на горищi. Жителi Харкiвщини вважали, що домовика можна побачити пiд Новий рiк, на Рiздво чи Великдень, а також в iншi днi. Трактування цього образу далеко не однозначне, навiть протилежне: в одних випадках вiн допомагаi господаревi в роботi, в iнших тАФ нiчим не вiдрiзняiться вiд диявола.

За гуцульською версiiю, кожен багач маi хатнього чорта i користуiться його послугами. До речi, цi погляди були поширенi наприкiнцi минулого столiття i на Бойкiвщинi. Якщо вiрити iм, то тiльки заможнi господарi мали помiч вiд дiдька ("хованця", "вихованка"), який допомагав iм у рiзнiй роботi, доглядав дiтей i худобу.

У схiдних областях Украiни побутували й iншi трактування домовика ("домiвника"), або домового дiдька. Вiн приходив як сажотрус i мiг скоiти чимало лиха (мордувати коней, лякати дiтей, душити господаря тощо).

Серед iнших представникiв "нечистоi сили" дуже часто згадуються вовкулаки, русалки, мавки, лiсницi тощо. Безумовно, у процесi свого розвитку украiнський народ не мiг не переосмислювати рiзних демонiчних iстот. Проте залишки давнiх уявлень дiйшли i до наших днiв.

свiтогляд вiрування уявлення сновидiння

3. Довколишнiй свiт

У первiсних вiруваннях живi iстоти тАФ тварини, птахи, рослини тАФ нагадували людей; вони жили, вiдчували, сприймали свiт. Нашi предки вiрили, що напередоднi Нового року воли розмовляють людською мовою. Чайка вважалась перевтiленою жiнкою-удовицею, яка пiсля смертi чоловiка лiтаi й кигикаi над його могилою. РЖ навпаки, зозуля тАФ це жiнка, яка вбила свого чоловiка i тому приречена блукати й поневiрятись. За iншими повiр'ями, на чайку й зозулю перетворено дiвчат, якi наважились лякати Спасителя за його земного життя.

Люди вiрили, що всi перетворення вiдбуваються за волею Бога. Проте припускаiться, що таку силу мають i чорти, а також чарiвники, вiдьми та iн.

Люди по-рiзному тлумачили походження тварин. Уважалось, що кiнь тАФ це перевтiлений диявол, ведмiдь тАФ лiсова людина, яка колись не впустила до хати на ночiвлю ченцiв. За повiр'ями, зайця i козу створив чорт, а вовки самi iдять чортiв. За добру iстоту визнавався кiт, якого створив Бог як друга людини. Деякi тварини надiлялись чародiйними властивостями. До таких належали ящiрки, оскiльки iхнi . яiчка допомагають дiвчатам i жiнкам причаровувати чоловiкiв.

Цiкавi вiрування нашого народу пов'язанi з конем, поява якого сягаi часiв початку хлiборобства вигнаних з раю Адама i РДви. Посланий ангел перетворив на коня диявола, що заважав Адамовi працювати в полi. Кiнь не може наiстися за провину, оскiльки пiд час народження РЖсуса Христа iв сiно з його ясел. Так ще в минулому столiттi вважали на Харкiвщинi, Подiллi й Волинi. На вiдмiну вiд коня, воли створенi Богом, який благословив iх за те, що вони зiгрiвали своiм диханням народжену Божу дитину в яслах. Волiв не дозволяiться бити коромислом. Лагiдно й шанобливо ставились у давнину до корови. На Слобожанщинi з коровою навiть христосались на Великдень, пiдкурювали, давали iй свячене тощо. Побутувала думка, що корова вiдчуваi "лихе око". ii можна зурочити, але люди здавна знали засоби як цьому протидiяти.

Уважалось, що вiвцi створенi Богом, який благословив iх для iжi людям за те, що вони зiгрiвали народженого Спасителя. У той же час до кози i цапа виробилось протилежне ставлення. Мешканцi Подiлля i Харкiвщини вiрили, що це диявольськi сотворiння: коза тАФ невдала спроба створити, за прикладом Бога, корову, а цап тАФ вiдтворення дияволом власного образу й подоби. Рiзнi повiр'я народились у нашого народу про диких звiрiв. Як не дивно, вовк тАФ ворог диявола. На Полтавщинi розповiдали, що вовкiв, собак, лисиць, диких кiз, кабанiв, зайцiв та iнших звiрiв вилiпив чорт з глини. Коли Бог прийшов подивитись на роботу чорта, той вигукнув: "Гужа!". Проте вовки i собаки не послухали тАФ за повелiнням Бога вони накинулись на чорта. З того часу вовки iдять чортiв.

Вовками опiкуiться святий Юрiй, який призначаi iм у поживу не лише тварин, а й людей. В Олександрiйському 90 повiтi ще в минулому столiттi вовкiв називали "Юрiiвими собаками". Подiбнi повiр'я про вовкiв iснують також серед естонцiв та албанцiв.

РЖснували рiзнi погляди на походження ведмедя. Як уже зазначалось, люди вiрили, що ведмiдь тАФ це перетворена лiсова людина, яка не хотiла впустити до хати ченцiв. Так колись розповiдали на Киiвщинi. У Житомирському повiтi твердили, що ведмiдь виник з людини-чаклуна. На Харкiвщинi вважали, що ведмедi тАФ це перетворенi чоловiк i жiнка, якi були надмiрно жадiбними.

Певне мiсце в уявленнях украiнського народу посiдають заложнi тварини, якi перебувають у розпорядженнi нечистоi сили або навiть стають ii посланцями, охороняють рiзнi скарби. Це конi, вовки, ведмедi, леви, козенята, квочки та iн. Подiбнi уявлення виникли, мабуть, тому, що грошi нерiдко ховали в шкури тварин. РЖнколи на скарби клали забитих тварин, що навмисне забивались для зароку. Над заклятим скарбом замордовували тварину, переважно барана, бо така ж смерть мала чекати й того, хто наважиться поцупити скарб.

Скарби могли з'являтись на мiсцi, де iх заховано, у виглядi тварини або ii голови. За деякими повiр'ями, тварини-скарби могли приходити самi до того, кому вони судженi.

Чимало повiр'iв пов'язувалось з птахами та iх походженням. Причому вони рiзнилися навiть у межах одного району. Наприклад, у слободi Бiло-Куракинiй Старобiльського повiту на Луганщинi курку шанували як Божу птицю, а вже в слободi Мiкiльськiй того ж повiту ii вважали за прокляту Богом. Проте курка благословенна вже за те, що несе яйця й вони освячуються з паскою. Щоби курка неслась, треба ii погодувати на Новий рiк i Водохреща кутею та ще на друге свято окропити свяченою водою.

З птахами пов'язувалися й рiзноманiтнi прикмети. Так, сороки, ворони, синицi, горобцi, пугачi, лелеки приносять людям новини. Коли скрекоче сорока, стукаi у шибку синиця тАФ будуть гостi. РЖ навпаки, якщо б'iться в шибку горобець або закряче ворон чи закричить над хатою пугач, треба чекати мерця. Навiть спiв соловейка пiзньоi пори року люди сприймали за велике нещастя. Натомiсть пiвень шанувався як охоронець господарства вiд нечистоi сили. Про релiгiйний характер свiтогляду украiнського народу свiдчать повiр'я щодо походження рiзних птахiв. Однi з них вважаються Божими (лелека, дятел, iнодi зозуля), iншi тАФ зловiсними або проклятими (крук, сова, пугач). Аналогiчне ставлення й до рослинного свiту. Так, походження лiсу пов'язуiться з Божим прокляттям змiя пiсля грiхопадiння прабатькiв. На Подiллi .вiрили, що проклятий змiй пiшов пiд землю: де вiн лазив, там виростав лiс. У Старобiльському повiтi вважали, що фруктовi дерева створенi Богом, а шипшина тАФ лукавим. У сухiй вербi та очеретi, за повiр'ями, сидять чорти. Дивне ставлення виробилося до каштана: якщо дерево досягаi зросту людини, що його посадила, то вона, мовляв, умираi. Благословеннi дерева тАФ липа й сосна. Липа вiдвертаi прокляття, якi жiнки посилають чоловiкам; а сосну шанують тому, що ii деревина i не придатною для вироблення цвяхiв, якими прибивали Спасителя до хреста.

На такi ж групи, як i дерева, можна подiлити квiти, трави i злаки. Усе те, що корисне людинi, насадив Бог, а все шкiдливе тАФ вiд лукавого. Цiлий ряд рослин надiлявся цiлющими властивостями, що тепер пiдтверджуiться наукою.

Вогонь i вода були для наших предкiв святими. Плювати у вогонь чи воду, як i вживати лайливi слова, вважалось за тяжкий грiх.

Вода з деяких джерел була цiлющою. У Галичинi такi джерела називались "криничками". В усiх мiсцевостях Украiни бiля води здiйснювались рiзнi обряди, насамперед, на свято Купали. На Йордан на берегах рiчок i озер вiдправлялись богослужiння з освяченням води. Така вода зберiгалась у кожнiй хатi, а в деяких мiсцевостях (примiром, на Харкiвщинi) ii нiколи не давали сторонньому. Крiм йорданськоi, цiлющоi сили, за народними вiруваннями, набирала також святвечiрня i стрiтенська вода. Свяченою водою скроплювали хату, господарськi будiвлi, двiр, аби вигнати з них "нечисту силу".

Окрiм свяченоi води, цiлющi властивостi мали також "непочата вода" i вода "РДлена". "Непочата вода" зачерпуiться щоранку до сходу сонця першою з рiки, колодязя або криницi чи навiть iз трьох криниць. Щоби така вода не втратила своiх властивостей, той, хто ii нiс, не мав права розмовляти зi зустрiчними людьми. У деяких мiсцевостях на Харкiвщинi та Подiллi люди вiрували, що така вода рятуi вiд хвороби i використовували ii для купання недужих дiтей.

Аби набрати води "РДлена", треба йти по неi натщесерце, а повертатись так, як i з "непочатою водою". У Лiтинському повiтi на Подiллi люди примовляли: "Водо РДлено! Очищаiш луги й береги, очисть мене вiд усього злого, болiстi й слабостi". Така вода мала допомагати вiд пристрiту, курячоi слiпоти, "пiдвiю вихра" та iнших хвороб.

Рiзнi уявлення поширювались про джерела, рiки, озера, ставки та моря. На Холмщинi вважали, що всi вони беруть початок з морiв, а в Луцькому повiтi вiрили, що рiки починаються з криниць. Цiкаве повiр'я було в Грубешiвському повiтi на Волинi. Там рiки порiвнювались з жилами людини, а також казали, що вночi перед Водохрещами у цiлому свiтi вода на якийсь час стаi вином. На Подiллi вiрили, що море маi у днi отвори, через якi йде дощ у пiдземному свiтi. У деяких мiсцевостях Подiлля i Лiвобережжя Украiни твердили, що ставки та озера утворюються на мiсцi, де скоiно тяжкий злочин.

Як уже згадувалось, вогонь вважався святим, але мстивим. Павло Чубинський записав вiд людей такi слова: "Ми шануiмо вогонь як Бога. Вiн тАФ наш дорогий гiсть. Вiн як розгнiваiться й вiзьме, то другому вже того не дасть". У народi не iснувало iдиного погляду щодо походження вогню. Так, мешканцi Житомирського повiту ставились до вогню як до ангела i казали, що вiн походить вiд камiння. На Подiллi в одних мiсцевостях винахiд вогню приписували чортовi, в iнших тАФ староiврейському царю Соломоновi. За деякими повiр'ями, виникнення вогню пов'язували зi земним життям Христа (Луцький повiт).

Вогонь посiдав важливе мiсце у вiруваннях гуцулiв, прикладом чого i ватра. ii запалювали бiля хати напередоднi всiх великих свят. Вогонь використовувався у рiзних обрядах як охоронний засiб вiд чарiв. Вiн вважався талiсманом, опiкуном дому. Неодмiнним ритуалом у рiзних заходах був "живий вогонь", що добувався тертям шматкiв дерева.

У деяких селах Галичини вогонь i досi запалюiться бiля церкви у суботу перед Великоднем i горить упродовж усiх свят.

Вiд вогнiв треба вiдрiзняти вогники, якi з'являються на кладовищах i болотах. Пояснюють iх по-рiзному. Наприклад, в Ушицькому повiтi блукаючi вогники на цвинтарях однi приписували чортам та упирям, iншi тАФ ангелам, якi запалюють iх на могилах праведникiв. На Подiллi казали, що такi вогники спалахують на могилах дуже великих грiшникiв. Вогники на болотах, вважали жителi рiзних регiонiв Украiни, запалюються дияволом i вказують на мiсце його проживання. Проте найпоширенiшим серед нашого народу було повiр'я, що цi вогники спалахують на мiсцi закопаних скарбiв.

Нашi предки не могли не цiкавитись Землею, на якiй вони жили. Про неi говорили рiзне. ii уявляли круглою, як корж, що плаваi на водi. Гуцули вiрили, що Земля створена Богом з ТСрунту, який винесений з морських глибин, стоiть на водi, оточена нею з усiх бокiв. У деяких повiтах на Лiвобережжi

Украiни та Волинi Землю порiвнювали з жовтком яйця, навколо якого тАФ вода (бiлок). Тому Земля нiколи не сходиться з небом. На краю Землi розташована Америка, де живуть такi багатi люди, що покривають дахи будинкiв срiблом i золотом.

Площиною вважали Землю у переважнiй бiльшостi районiв Украiни, хоча в рiзних мiсцевостях були певнi вiдмiнностi в уявленнях.

Оригiнальнi погляди побутували в минулому столiттi на Холмщинi. Тут Землю уявляли пiвкулею, на краю якоi живуть люди, що харчуються лише рибою, назбираною на березi моря.

За деякими повiр'ями (Холмщина, Киiвщина), у серединi Землi знаходиться пекло, де у вiчному вогнi тАФ аж до Страшного Суду тАФ мордуються грiшники. У Грубешiвському повiтi вважали, що в надрах Землi iснуi iнший свiт, мешканцi якого мають нас за богiв. У рiзних регiонах Украiни були поширенi погляди щодо рахманiв тАФ особливого християнського народу, який не знав вiдлiку часу, а тому не орiiнтувався, коли треба святкувати Великдень. З вiруванням у краiну рахманiв було пов'язане святкування гуцулами "Рахманського Великодня", який вiдзначався через мiсяць пiсля найбiльшого християнського свята. На Великдень гуцули кидали у хвилi потокiв i рiк писанки, на яких зображено хрести, церковнi банi, образи Кальварiйськоi гори тощо. Цi гуцульськi посланцi мали потiшати добрих святих iстот тАФ рахманiв, посередникiв мiж небом i Землею. Приклавши вухо до землi, гуцули слухали рахманськi дзвони. У цей день рахмани начебто благословляли ниви, хати i худобу селян. На "Рахманський Великдень" заборонялося працювати тАФ щоби земля не спливла кров'ю.

Гуцули мали своi уявлення щодо розташування пекла й раю. Брама до пекла знаходиться далеко на Сходi, в краю сироiдiв. На противагу iй iнша брама до раю тАФ далеко за морем, коло Риму, вiд якого небеснi сходи ведуть на гору Сiон, до небесного мiста РДрусалиму. На найвищих горах, мiж небом i землею, лежить Рахманська земля, краiна досконалостi. За iншими повiр'ями рахмани, живуть пiд землею. Так стверджують, зокрема, на Волинi та Подiллi.

Повсюдним в Украiнi i вiрування у множиннiсть небес. Ми бачимо не небо, а лише оболоки. iх налiчуiться сiм, i лише за ними знаходиться справжнi небо. Воно червоного кольору i вже цим вiдрiзняiться вiд синiх оболокiв. За iншими повiр'ями, ангели й святi населяють видиму частину неба, яке закриваi невидиму частину тАФ iмперське небо, де i Бог. Бувають ночi, коли iмперське небо "вiдкриваiться" i його можуть побачити щасливi люди. РЖмперське небо таке яскраве, як Сонце.

Сонце тАФ цар неба, око або обличчя Бога. Здавна воно сприймалося як вогняна куля, велике коло або колесо. Повсюдно, лише за деякими поодинокими винятками, нашi предки в минулому столiттi вважали, що Земля стоiть непорушно, а Сонце рухаiться i ввечерi йде вiдпочивати, сховавшись за Землю.

Мiсяць, за повiр'ями, нагадуi людину, яка народжуiться, росте i вмираi. Так розпорядився Бог, бо на мiсяцевiй поверхнi зображено вбивство Каiном Авеля. Мiсяць маi безпосереднiй вплив на долю людей, на тварини i рослини. Аби улестити Мiсяця, у Вiнницькому повiтi радили молитись молодиковi. Мiсяць надiлявся цiлющими властивостями: зiбранi при молодику лiкарськi рослини i корiння мали чудодiйнi сили.

Зiрки також трактувались людьми по-рiзному. Так, на Волинi iх називали дiтьми Сонця, в Лiтинському повiтi сприймали як свiчi, запаленi Богом пiсля народження людини, в Грубешiвському повiтi на них дивились, як на ангелiв, па Холмщинi у них вбачали душi померлих безгрiшних людей, а в Ушицькому повiтi (подекуди тАФ i в Житомирському) тАФ навпаки, грiшнi душi, якi спокутують своi грiхи. Украiнськi назви сузiр'iв мають суто земне походження (Вiз, Квочка, Чепiга, Косарi, Пасiка i т. iн.). Усi народнi повiр'я передають, що Чумацький Шлях тАФ це дорога. На Волинi, Лiвобережжi Украiни, на Подiллi та Холмщинi вважали, що вiн показуi, як дiстатися з Москви до РДрусалиму, до якого тече рiка Дунай.

Отже, навiть побiжний аналiз свiтоглядних уявлень i вiрувань украiнцiв у рiзнi часи та в рiзних регiонах пiдтверджуi, що осереддя свiтогляду нашого народу становить людина, ii душа, доля, життя. Через таку призму сприймаiться i довколишнiй свiт.

Список лiтератури

1.Виклади давньослов'янських легенд, або мiфологiя / Уклад. А. Ф. Головацький. К., 2005.

2.Нечуй-Левицький РЖ. Свiтогляд украiнського народу: Ескiз украiнськоi мiфологii. К., 2001.

3.Подорожi в Украiнськi Карпати / Збiрник. Львiв, 2003.

4.Украiнськi народнi казки. К., 2002.

5.Украiнськi народнi пiснi та думи. К., 2002.

6.Украiнськi народнi прислiв'я та приказки. К., 2004.

7.Украiнцi: народнi вiрування, повiр'я, демонологiя. К., 2006.

Вместе с этим смотрят:

32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)

Economy in South Korea

РЖсторiя Оренбурзького краю. Оренбурзький край до початку росiйськоi колонiзацii

РЖсторiя сiл (Грабовець, Бiлоскiрка, Козiвка)

РЖсторико-краiзнавче дослiдження мiста Рiвне