Полiтична концепцiя фашизму
ЗМРЖСТ
ВСТУП
РОЗДРЖЛ 1. РЖСТОРРЖЯ ФАШИЗМУ
1.1 Умови та причини виникнення фашизму
1.2 РЖсторiя фашизму до кiнця РЖРЖ Свiтовоi вiйни
1.2.1 РЖсторiя фашизму в РЖталii
1.2.2 РЖсторiя фашизму в Нiмеччинi
1.2.3 РЖсторiя фашизму в iнших краiнах
1.3 Неофашизм
РОЗДРЖЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ФАШИЗМУ ЯК ПОЛРЖТИЧНОГО РЕЖИМУ
2.1 Визначення поняття "фашизм"
2.2 РЖдейнi принципи фашизму
2.3 Механiзм фашистськоi держави
2.4 Економiчна полiтика фашизму
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Вступ
Люди не можуть жити, не пам'ятаючи урокiв своiй iсторii. Тiльки на пiдставi досвiду, пройденого народом, будуються сьогоднiшнiй i завтрашнiй день. Цей вислiв ще раз пiдтверджуi вiдому iстину про те, що без минулого немаi сьогодення i не може бути майбутнього. Завдання цiii курсовоi роботи тАФ дослiдити один з найжахливiших урокiв нашоi iсторii тАФ фашизм. Роки фашистського нашестя були страшними роками насильства i терору. Людство не може забути звiрства фашистiв, iх жахливi злочини, здiйсненi в Радянському Союзi, Польщi, Францii та iнших краiнах. Людство не в правi забувати такi речi, як Холокост, Освенцим, Хотинь, Бабин Яр. Ця тема торкаiться дуже страшних речей, тому дослiджувати ii без емоцiй, лише обтАЩiктивно мислячи дуже важко.
Актуальнiсть даноi теми i доволi велика. Найбiльше вона пов'язана iз поверненням поширенням цiii iдеологii. Бо хто винен в тому, що фашизм не став вiхою iсторii? Як не парадоксально, але факт: маючи досвiд Другоi свiтовоi вiйни, сучасне суспiльство не взмозi повнiстю захистити себе вiд рецидивiв фашизму. То тут, то там можна чути про неофашистськi органiзацii. Через стiльки рокiв пiсля перемоги над Гiтлером з'являються "скiнхеди" творять беззаконня, використовують явно фашистську символiку, простежуiться та ж iдеологiя. Тому вивчення фашизму i доволi актуальним, воно може допомогти в боротьбi з цiiю проблемою. Адже, як вiдомо: "Щоб перемогти ворога, треба пiзнати його''. Велику актуальнiсть маi це питання в нас, тому ще саме в Схiднiй РДвропi рiзко активiзувались рiзнi неофашистськi рухи. Особливо гостро ця проблема стоiть в Росii i Украiнi.
До актуальних причин цiii теми можна вiднести i те, що шум, який пiдiймаiться навколо фашизму i неофашизму, несе не тiльки позитивну функцiю в планi висвiтлення проблеми, а й зворотню в планi ii популяризацii i невiрного трактування. Завдяки засобам масовоi iнформацii i iнтернету будь-який бажаючий може дiстати цiкавлячу його iнформацiю, будь то осуджуючого чи пропагандуючого характеру.
Усi вищезгаданi причини показують, чому вивчення питання фашизму i дуже актуальним у наш час.
Об'iкт дослiдження. Категорiя полiтичноi iдеологii
Предмет дослiдження. Полiтична iдеологiя фашизму i неофашизму
Мета дослiдження. Мета цiii роботи тАУ дослiдити фашистське вчення у всiх його проявах, створити загальну характеристику неофашизму.
Завдання дослiдження:
В· вивести основнi причини появи фашистськоi iдеологii та ii розвитку
В· дати загальну характеристику фашистського вчення
В· пояснити, чому саме фашизм призвiв до розв'язання Другоi свiтовоi вiйни
В· пояснити рiзницю мiж фашизмом i нацiонал-соцiалiзмом
В· запропонувати можливi шляхи розв'язання проблеми неофашизму в Украiнi
Джерельна база дослiдження складаiться з пiдручникiв, критик монографiй вiдомих iдеологiв, рiзноманiтних статей в наукових журналах на дану тематику
Методи, використанi при дослiдженнi даноi теми.
1) Порiвняльний (компаративний) метод тАФ цей метод використаний при зображенню вiдмiнностей всерединi фашистськоi iдеологii, на прикладi РЖталii та Нiмеччини. Рiзницi мiж фашизмом початку XX ст. i сучасним неофашизмом.
2) РЖсторичний метод тАФ використаний при зображеннi зародження та генезису фашистського вчення.
3) Соцiально-психологiчний метод тАФ за допомогою цього методу дослiджено, чому саме в таких краiнах, як РЖталiя та Нiмеччина зародився фашизм. РЖ якi причини того, що вiн набув широкого поширення в краiнах Заходу.
4) Психологiчний метод тАФ використаний при дослiдженнi неофашизму, причин його виникнення та можливi шляхи подолання.
Практичне значення дослiдження складаiться з можливостi застосувати його при пiдготовцi до виступу чи доповiдi на дану тематику, при пiдготовцi до практичних занять i задля розширення наукових знань.
Отже цей вступ показуi характер дослiджуваноi теми, ii актуальнiсть, а також об'iкт, предмет, мету, джерельну базу, практичне значення та завдання цього дослiдження i методи, використанi при написаннi даноi курсовоi роботи.
РОЗДРЖЛ 1. РЖСТОРРЖЯ ФАШИЗМУ
1.1 Умови i причини виникнення та поширення фашизму
Фашизм зародився на початку ХХ ст. в молодiжному середовищi в РЖталii тАУ спершу як культурно-мистецьке явище, як форма протесту проти наявного на той час засилля буржуазii, яке з часом перетворилось на справжнiй суспiльно-полiтичний рух зi своiю iсторiiю, лiдерами i iдеологiiю.
Раннi iдеологи фашизму напередоднi Першоi свiтовоi вiйни епатували публiку нiцшеанськими iдеями i закликали переробити свiт i людину засобом вiдкинення моральних принципiв. Але пiсля 1918 року фашисти почали базувати свою iдеологiю на патрiотичних та реваншистських почуттях, використовуючи загальну образу i невдоволення, економiчну кризу та iншi негативнi суспiльнi моменти. У той же час окреслюються намагання фашистiв використовувати у своiй iдеологii два чинники, якi згодом стали визначальними тАУ iсторичну традицiю та фактор релiгii.[1]
Першi фашистськi органiзацii тАФ "фаши де комбаттименто" (звiдси i назва всього руху) тАФ зтАЩявились в РЖталii в березнi 1919 року. В жовтнi 1922 року iталiйськi фашисти прийшли до влади, iх лiдер ("дуче") Б. Муссолiнi зайняв посаду премтАЩiр-мiнiстра. Оформлення фашистськоi диктатури завершилось в 1926 роцi.
На початку 1919 року виникла фашистська партiя в Нiмеччинi. У лютому 1920 року була прийнята назва тАФ Нацiонал-соцiалiстична нiмецька робiтнича партiя. Звiдси походить назва нiмецького рiзновиду фашизму тАФ нацизм. В сiчнi 1933 року нацисти прийшли до влади в Нiмеччинi.
Спочатку здаiться дивним, як могло статися так, що в Нiмеччинi та РЖталii, в одних з найбiльш культурно розвинених краiнах, фашизм змiг не лише виникнути, а й заполучив стiльки прихильникiв.
Але дослiджуючи ситуацiю в тогочасних РЖталii i Нiмеччини можна видiлити основнi причини, котрi сприяли появi i встановленню даного полiтичного режиму:
l загальнонацiональнi кризи, якi зачiпили у тiй чи iншiй мiрi усi суспiльнi прошарки i групи, i якi накалили до межi соцiальнi суперечкi;
l послаблення реальноi влади лiдерально-демократичноi держави, ii неспроможнiсть запропонувати i реалiзувати ефективнi шляхи виходу з кризи;
l послаблення мiжнародних позицiй цих краiн, аж до iх нацiонального приниження, як це мало мiсце у випадку з Нiмеччиною, яку змусили пiдписати Версальський мирний договiр;
l наявнiсть впливових лiвих партiй (комунiстичноi, соцiал-демократичноi), якi лякали революцiйною перспективою не лише крупних капiталiстiв, а й середнiй клас;
l наявнiсть у фашистських рухiв харизматичних лiдерiв, якi вмiло манiпулювали масами, обiцяючи вивести краiну з кризи шляхом швидких i рiшучих дiй;
l розчарування суспiльства в лiберальних i демократичних цiнностях;
l нестабiльнiсть, яка породжувала нацiоналiстичнi, мiлiтаристськi та завоювальницькi настроi
l пiдтримка фашистiв крупною буржуазiiю, котра розраховувала використати фашистськi органiзацi в якостi зручного тимчасового способу в боротьбi з ворогами.
Одночасна наявнiсть усiх цих факторiв дозволила фашизму отримати розповсюдження в РДвропi в 20-30-х роках, втягнути бiльшiсть краiн в найбiльш масштабну i кровопролитну вiйну. Крiм того, необхiдно звернути увагу на складнiсть мiжнародноi ситуацii в цiй перiод. Вона характеризувалася недооцiнкою головними краiнами свiту фашистськоi загрози, суперечностями, розглядом рiзноманiтноi агресii "крiзь пальцi". Францiя була зацiкавлена в збереженнi Версальськоi системи, вона прагнула задля цiii цiлi створити блок iвропейських держав. Англiя i США були не проти вiдновлення воiнно-економiчного потенцiала Нiмеччини, щоб не допустити французькоi гегемонii у РДвропi i, головне, спрямувати агресивнi амбiцii фашизму на схiд з перспективою вiйни мiж Нiмеччиною i СРСР.
Радянський Союз же вiддавав перевагу плану щодо створення системи колективноi безпеки. Але протирiччя краiн-учасниць дипломатичних переговорiв i iх взаiмна недовiра перешкодили створенню цiii системи. Захоплення Нiмеччиною демiлiтаризованоi Рейнськоi зони i вiдсутнiсть рiшучих дiй свiтовоi спiльноти проти озброiння краiни переконали лiдерiв фашистських режимiв у безпецi проведення полiтики агресивних захоплень територiй.
1.2 РЖсторiя фашизму до кiнця РЖРЖ свiтовоi вiйни
1.2.1 РЖталiя
Ранiше, нiж в iнших краiнах РДвропи фашизм зародився i утвердився в РЖталii. Виникнення i розвиток iталiйського фашизму були визначенi i обумовленi специфiчними економiчними, соцiальними i полiтичними проблемами, що виникли вже в ХРЖХ сторiччi i були загостренi результатом Першоi свiтовоi вiйни.
Хоча РЖталiя отримала в Першiй Свiтовiй Вiйнi ряд тяжких поразок, але вона була однiiю з краiн-переможцiв, щоправда найбiльш з усiх виснаженою. Промисловiсть, фiнанси, сiльське господарство знаходилися у жахливому положеннi. Нiде не було такого безробiття i убогостi.
В результатi вiйни РЖталiя отримала Пiвденний Тiроль i РЖстрiю з Трiiстом, але iй довелося вiдмовитися вiд далматинського узбережжя на користь Югославii, тодi як Фiуме було оголошено вiльним мiстом. Громадська думка РЖталii обурено реагувала на таке рiшення союзникiв i на передбачувану слабкiсть iталiйськоi влади.
Перед обличчям цих нацiоналiстичних емоцiй iталiйський уряд не зважився рiшуче втрутитися, коли iталiйськi вiйська, перебуваючи пiд керiвництвом Габрiелi Д'аннунцио, не виконали наказ про вiдхiд i 12 вересня 1919 року свавiльно окупували мiсто Фiуме. Протягом 16 мiсяцiв Д'аннунцио господарював в мiстi, розвинувши вже тодi всi елементи полiтичного стилю фашистськоi РЖталii -- масовi паради його прихильникiв пiд прапорами iз зображенням голови, войовничi пiснi, вiтання по давньоримському зразку i емоцiйнi дiалоги з натовпом.
Наступним кроком в становленнi фашизму стало створення Органiзацii фронтовикiв ВлБойовi загониВ» (ВлFasci di combattimentoВ»), заснованоi Муссолiнi в Мiланi 23 березня 1919 року, яка прийняла полiтичний стиль Д'аннунцио за зразок.[2]
7 листопада 1921 року Муссолiнi зумiв об'iднати свiй рух в Нацiональну фашистську партiю i за вражаюче короткий час органiзувати масовий рух, який вже на початку 1921 року налiчував майже 200 000 осiб. Цей успiх залежав i вiд особи самого Муссолiнi, i вiд пропагованоi ним iдеологii, що мiстила, разом з нацiоналiстичними, також деякi соцiалiстичнi елементи. РЖдеологiя нового руху привертала, разом з нацiоналiстами i колишнiми соцiалiстами, головним чином учасникiв вiйни i молодих людей, що бачили в цьому незвичайному русi iдину, ще невипробувану полiтичну силу, вiд якоi вони чекали радикального вирiшення нацiональних проблем.
Ще дiiвiшою, анiж програма фашистiв, була iх полiтична тактика, що по сутi продовжувала свiтову вiйну громадянською вiйною. РЗi представниками i виконавцями були "squadri" ("загони") -- загони, що складалися з учнiв i студентiв, а також колишнi солдати iталiйських елiтних i штурмових пiдроздiлiв -- "arditi" ("вiдважнi, зухвалi").
Уряд i полiцiя не тiльки не заважали фашистам, але навiть заохочували iх. Тодi ж фашизм отримуi могутнiх покровителiв в особi Загальноi конфедерацii промисловцiв i помiщицьких союзiв.
Увечерi 27 жовтня 1921 року Муссолiнi вiддав наказ присутнiм в Неаполi "скуадрi" почати похiд на Рим. Хоча чорносорочники були недостатньо озброiнi, полiцiя i вiйськовi знову не втручалися.
Уряд мав всi можливостi швидко i остаточно присiкти повстання: досить було вiдкрити стрiлянину на чверть години, як пропонував генерал Бадольо. Але король ухвалив iнше рiшення тАУ назначити Муссолiнi прем'iр-мiнiстром РЖталii.
28 жовтня 1921 року, коли Бенiто офiцiйно став главою уряду, його положення було ще украй хистким. З 535 депутатiв парламенту лише 35 належали до Нацiональноi фашистськоi партii. Тому Муссолiнi довелося пiти на коалiцiю, до якоi увiйшли нацiоналiсти, лiберали, демократи i "пополарi" (popolari тАУ популiсти, "народна партiя").
Парламентськi союзники фашистiв проявили готовнiсть прийняти 8 листопада 1923 року так званий "закон Ачербо" (legge Acerbo). По цьому закону будь-яка партiя, що набрала на виборах найбiльше число голосiв, але не менше 25%, отримувала двi третини мiсць в парламентi. На виборах 5 квiтня 1924 року фашисти разом з лiбералами, що виступали загальним списком з ними, отримали майже двi третини всiх мiсць i тепер беззаперечно панували в парламентi. Втiм, цей успiх на виборах був досягнутий перш за все за допомогою фiнансовоi пiдтримки з боку промислових обтАЩiднань.[3]
2 жовтня 1925 року були створенi фашистськi корпорацii, що поiднували працедавцiв i працiвникiв, вони поклали кiнець свободi профспiлкового руху. У складi кожноi корпорацii знаходилися представники фашистськоi партii i пiдприiмницьких союзiв. Головою кожноi з корпорацiй став особисто Муссолiнi, вiн же очолив i мiнiстерство корпорацiй. Закон надав корпорацiям визначення умов працi i вирiшення трудових суперечок.
Пiсля встановлення корпоративного ладу Муссолiнi почав реформувати парламент. Замiсть нього була створена "палата фашистських органiзацiй i корпорацiй". РЗi члени призначалися особисто Муссолiнi.
Пiсля цього на початку листопада 1925 року послiдкували "вищi фашистськi закони", що розширили владу уряду. Подальшими законами були розпущенi мiськi збори депутатiв, скасована свобода зборiв i об'iднань, свобода друку i були звiльненi полiтично неблагонадiйнi службовцi.
"Вищi фашистськi закони" слiдували один на одним:
В· заборона професiйних союзiв i полiтичних партiй (за винятком фашистськоi);
В· вiдновлення страти за "полiтичнi злочини";
В· запровадження надзвичайноi юстицii (трибуналiв) i адмiнiстративноi висилки;
В· органи мiсцевого самоврядування замiнювалися на призначених урядом чиновники (подеста).
Всяке нове посилення терору провокувалося зазвичай яким-небудь "замахом" чи "змовою". У листопадi 1926 року за спробу зробити замах на життя Муссолiнi був вбитий 15-рiчний хлопчик. Негайно послiдувала хвиля арештiв i смертних вирокiв.
На початку 1928 року був встановлений новий виборчий закон, за яким "велика фашистська рада" складала перед виборами iдиний список кандидатiв, а виборцi могли тiльки прийняти або вiдкинути його в цiлому. Таким чином парламентська система в РЖталii була остаточно замiнена диктатурою.
Усi цi дii призвели до того, що у червнi 1940 року РЖталiя -- партнер Нiмеччини i Японii по антикомiнтернiвському пакту - оголосила вiйну Францii i Англii. Через деякий час вона напала на Грецiю. РЖталiйська фашистська преса наповнилася обiцянками про швидке створення Великоi афро-европейской Римськiй iмперii. Але кiнець був зовсiм не таким.
Окрiм того слiд зазначити основнi риси iталiйського фашизму:
В· Принцип "вождiзму" -- одноосiбноi диктатури. Прем'iр-мiнiстр був незалежним вiд парламенту. Його мiнiстри перетворювались на простих помiчникiв, вiдповiдальних перед своiм главою, вони призначалися i змiщувалися по волi останнього. Протягом багатьох рокiв (до 1936 року) Муссолiнi займав 7 мiнiстерських постiв одночасно. Глава уряду мав право на видання декретiв, якi мали силу законiв.
В· Об'iднання фашистськоi партii з державним апаратом. Велика рада фашистськоi партii складалася з чиновникiв за посадою i за призначенням. Головою ради був глава уряду. Рада вiдала конституцiйними питаннями, обговорювала найважливiшi законопроекти, вiд неi виходили призначення на вiдповiдальнi пости.
В· Третьою рисою був терор. Фашистський режим тримаiться на засобах масового придушення. Вiдповiдно з цим визначаiться велике значення багатьох полiцейських служб, якi були створенi при режимi Муссолiнi. Нацiональнi меншини були пiдданi важким утискам, але iвреiв спочатку не чiпали. РЖ лише у 1937-1938 роках, в процесi спiвпрацi з Нiмеччиною, почали здiйснювати антисемiтськi акцii.
В· Зовнiшня експансiя. Фашистська РЖталiя вимагала собi деякi французькi землi (Савойю, Нiццу, Корсику), претендувала на Мальту, намагалася захопити острiв Корфу, сподiвалася встановити панування над Австрiiю (до союзу з гiтлерiвською Нiмеччиною), готувалася до захоплення Схiдноi Африки. У здiйснення цiii програми, вдалося захопити слабку i вiдсталу Абiссiнiю (1936 р.), окупувати Албанiю (1938р.)
У червнi 1940 року РЖталiя тАУ партнер Нiмеччини i Японii по антикомiнтернiвському пакту тАУ оголосила вiйну Францii i Англii. Через деякий час вона напала на Грецiю. РЖталiйська фашистська преса наповнилася обiцянками про швидке створення Великоi афро-европейской Римськiй iмперii. Але кiнець був зовсiм не таким, як передбачалося.
1.2.2 Нiмеччина
Фашизм в Нiмеччинi зтАЩявився вiдразу ж пiсля закiнчення Першоi свiтовоi вiйни як вiдповiдь на сильну кризову ситуацiю, коли антилiберальнi, антидемократичнi рухи прийняли загальноiвропейський характер[4]
.
В 1920 роцi Гiтлер виступив з програмою "25 пунктiв", яка стала в майбутньому програмою Нацiонал-соцiалiстичноi нiмецькоi робiтничоi партii.
В 1921 роцi складаються органiзацiйнi основи фашистськоi партii, побудованоi на принципi необмеженоi влади фюрера. Головною цiллю створеноi партii стаi розповсюдження фашистськоi iдеологii, пiдготовка спецiального апарату для придушення демократичних сил i захоплення влади, в кiнцевому рахунку. В 1923 роцi вслiд за загальнонацiональним страйком нiмецького пролетарiату фашисти пробують захопити державну владу ("пивний путч"). Провал путчу змушуi фашистських керiвникiв змiнити тактику боротьби за владу. Вiд 1925 року починаiться "битва за Рейхстаг", шляхом створення масовоi бази фашистськоi партii. РЖ вже в 1928 роцi ця тактика даi своi першi результати тАФ фашисти отримують 12 мiсцi в Рейхстазi
В той час положення в Нiмеччинi лише ледве стабiлiзувалося, як вибухнула економiчна криза. Рiвень вироблення промисловоi продукцii знизився майже наполовину, а безробiтних стало 9 млн. чоловiк. Люди чекали новоi сили, яка зможе знайти вихiд з кризи. Гiтлер чудово зрозумiв цю ситуацiю i вплив його харизматичноi особистостi призвiв до того, що в 1932 роцi фашистська партiя отримуi бiльше мандатiв, нiж будь-яка iнша партiя, з представлених в Рейхстазi.[5]
Цi вибори надали легiтимний характер ii приходу до влади. За Гiтлера голосували найрiзноманiтнiшi соцiальнi прошарки населення. Його соцiальна база складалась з тих людей, якi вiдчували себе зневiреними, наляканими, якi втратили разом iз майном життiву перспективу. Соцiальну, полiтичну i психологiчну невпевненiсть цих громадян вiн зумiв використати, вказуючи iм шлях до порятунку себе i приниженоi держави, обiцяючи рiзноманiтним групам населення все те, чого вони хотiли. Нацiоналiстичнi гасла фашистiв сприймало бiльше нiмцiв, анiж поклики до "розуму i терпiння" соцiал-демократiв i побудови радянськоi Нiмеччини комунiстiв.
При сприяннi впливових промисловцiв 30 сiчня 1933 року Гiтлер займаi посаду рейхсканцлера Нiмеччини. Вiн приходить до влади, як голова коалiцiйного уряду, так як його партiя, навiть разом з нечисленними союзниками не мала бiльшостi в Рейхстазi.
Три обставини сприяли встановленню фашистськоi диктатури в Германii:
В· монополiстична буржуазiя знайшла в нiй бажаний вихiд з гостроi полiтичноi ситуацii, створеноi економiчною кризою;
В· мала буржуазiя i деякi групи селянства бачили в обiцянках гiтлерiвськоi партii здiйснення надiй на пом'якшення економiчних труднощiв, викликаних посиленням кризи;
В· робочий клас Нiмеччини -- i це чи не головне, виявився розколеним, i тому не мав змоги перешкодити приходу нацистiв до влади.
Так само як в РЖталii фашизм, в Нiмеччинi нацизм почав з лiквiдацii буржуазно-демократичних свобод. Цiм цiлям служила цiла низка надзвичайних декретiв, що доводяться на першi мiсяцi 1933 року.
Лютневий декрет, названий "В захист народу i держави", вiдмiняв свободу слова, друку, зборiв. Ще один лютневий надзвичайний декрет "В захист нiмецького народу" надiляв необмеженими повноваженнями полiцiю.
Почалось знищення усiх опозицiйних партiй. За своiм звичаiм, гiтлерiвцi удалися до провокацii. У нiч на 28 лютого 1933 року гiтлерiвцi пiдпалили будiвлю рейхстагу. Пiсля цього нечуванi репресii обрушилися перш за все на комунiстiв. Депутати компартii в рейхстазi були позбавленi мандатiв i арештованi. Сама партiя була заборонена (березень 1933 року), ii преса закрита.
Незабаром наступила черга всiх iнших партiй. Право на iснування отримала одна тiльки нацистська партiя. Переслiдуванню пiддали i соцiал-демократичну партiю -- нацисти виклали iм практичний урок легальностi i конституцiйностi. Професiйнi союзи робiтникiв Нiмеччинi були розпущенi, майно цих союзiв конфiсковано. Використовуючи досвiд РЖталii, гiтлерiвцi створили своi власнi профспiлки, в якi насильно заганяли людей.
Нацистська партiя стала частиною урядовоi машини. Перебування в рейхстазi i на державнiй службi прив'язувалося присягою на вiрнiсть нацiонал-соцiалiзму.
Центральнi i мiсцевi органи фашистськоi партii мали урядовi функцii. Вирiшення з'iздiв партii отримували силу закону.
Особливе мiсце в системi репресивного апарату зайняла секретна полiцiя - гестапо, що мала в своiму розпорядженнi величезний апарат, значнi засоби i необмеженi повноваження.
Державна влада фашистськоi Нiмеччини зосереджувалась в урядi, урядова влада - в персонi "фюрера". Закон вiд 24 березня 1933 р. дозволяв нацистському уряду, не просячи санкцiй парламенту, видавати акти, якi "ухиляються вiд конституцii".
Серпневий закон 1934 року знищував посаду президента, а його повноваження передавав тАЬфюрерутАЭ, який одночасно залишався главою уряду i партii. "Фюрер" перебував в цiй ролi довiчно i мiг призначити собi наступника.
Рейхстаг зберiгався, але тiльки для парадних демонстрацiй. РЖнодi в демагогiчних i зовнiшньополiтичних цiлях - гiтлерiвцi проводили "народнi опити". При цьому заздалегiдь оголошувалося, що всякий, хто скористаiться правом голосувати таiмно, вважатиметься "ворогом народу".
Як i в РЖталiя, в Нiмеччинi були знищенi органи мiсцевого самоврядування. Розподiл на землi, а вiдповiдно з тим земельнi ландтаги, скасовувався "в iм'я iдностi нацii". Управлiння областями доручалося чиновникам, яких призначав уряд.[6]
Законом 27 лютого 1934 року в Германii засновувалися господарськi палати -- загальноiмперська i провiнцiйнi. На чолi iх були поставленi представники монополiй. Палати мали важливi повноваження в справi регулювання економiчного життя. Результати позначилися швидко: середня тривалiсть робочого дня виросла з 8 до 10-12 годин, тодi як реальна заробiтна плата зменшилася.
Формально не скасована конституцiя Веймарськая припинила свою дiю.
З перших днiв влади гiтлерiвцi почали готуватися до "великоi вiйни", яка повинна була забезпечити нiмецькiй нацii панування над всiм свiтом. Односторонньо, при доброзичливому вiдношеннi США, Англii i Францii, Нiмеччина розриваi Версальський договiр i створюi колосальну вiйськову машину. У 1939 роцi Гiтлер вiддаi наказ про початок вiйськових дiй проти Польщi. Друга свiтова вiйна почалася.
1.2.3 РЖншi краiни
Особливу роль в iсторii РДвропи зiграла встановлення фашистськоi диктатури в РЖспанii.
Перший ii перiод приходиться на 1923-1939 рр. Вiйськовий переворот, здiйснений генералом Прiмо де Рiвера в 1923 роцi при прямому сприяннi монархii, завершився розгоном парламенту, вiдмiною буржуазних свобод i конституцiйних гарантiй, розпуском полiтичних партiй, переходом влади в руки вiйськовоi хунти. Вiйськовому перевороту допомогла колонiальна авантюра РЖспанii в Марокко. Ганебнi поразки iспанськоi армii в боротьбi проти рифських племен пiдсилили загальну незадоволенiсть вiйною, а заразом i урядом. Вiдмiнивши декрет про 8-годинний робочий день i заборонивши страйки пiд страхом кримiнального покарання Прiмо де Рiвера прагнув змiцнити панування буржуазii над робочим класом введенням корпоративноi системи по iталiйському зразку. Але все було марно. Правляча хунта роздиралася боротьбою за владу. Продовження вiйськовоi диктатури загрожувало революцiйним вибухом. У сiчнi 1930 року Прiмо де Рiверо вiдмовився вiд влади i емiгрував з краiни.
Подii розгорталися швидко. У антимонархiчному русi об'iдналися самi рiзнi сили - вiд селян до соцiалiстiв. Монархiя намагалася врятувати себе частковими поступками, але безрезультатно. Справа була не тiльки в самiй монархii, але i у всiх тих пережитках минулого, якi вона захищала: панування помiщикiв, католицькоi церкви i вiйськових хунт, вiдсутнiсть свобод, соцiальне i нацiональне пригноблення .
У квiтнi 1931 року республiканцi беруть блискучi перемоги на мунiципальних виборах. Король Альфонс бiжить до Францii. Революцiя, що лiквiдувала iспанську монархiю, була буржуазно-демократичною. Такою ж виявилася за своiм змiстом конституцiя РЖспанськоi республiки, затверджена в 1931 роцi Законодавчими зборами. Законодавча влада вручалася парламенту, обраному на основi загального, рiвного, прямого i таiмного голосування. Виборче право надавалося громадянам обох статей починаючи з 23 рокiв. Конституцiя оголошувала лiквiдованими феодальнi вiдносини i обiцяла аграрну реформу.[7]
Але всьому цьому не призначено було запровадитися в життя. У середовищi загальноi незадоволеностi результатом революцii здiйснюiться розмежування сил. Тодi як робочий клас був розколений, а компартiя залишалася недостатньо сильною, реакцiя, багата i могутня, об'iднуiться в так званiй РЖспанськiй конфедерацii автономних правих. На виборах 1933 року iй вдалося отримати переконливу перемогу i сформувати уряд.
Реакцiйний курс правих партiй, iх вiдверта вiдмова вiд досягнень революцii викликала повстання астурийских шахтарiв. За допомогою марокканських вiйськ i iноземного легiону уряд подавив повстання. Автономiя Каталонii була лiквiдована.
В перiод "чорного дворiччя", яким були названi особливо похмурi 1934-1935 рр., реакцii вдалося лiквiдувати основнi соцiальнi досягнення революцii: селяни зганялися iз землi, робiтники бiльше за iнших випробували на собi наслiдки контрреволюцiйного терору. Компартiя повинна була пiти в пiдпiлля. На виборах в лютому 1936 року iсторiя надала правим силам повчальний урок: партii Народного фронту отримали 268 мiсць в парламентi (з 473).
Уряд лiвоi орiiнтацii, що виник пiсля виборiв, повернув краiну до завоювань революцii: були випущенi з в'язниць полiтичнi увтАЩязненi, вiдновлена автономiя Каталонii, прийнятi закони, що покращували положення працiвникiв, почалося здiйснення аграрноi реформи.
Перемога Народного фронту активiзувала iспанський фашизм, що групувався в партii "Фаланга" i навколо неi. В серединi липня 1936 року в багатьох мiстах РЖспанii почався вiйськово-фашистський заколот, лiдером якого став генерал Франко.
Два з половиною роки тривала громадянська вiйна в РЖспанii. Республiканцi продовжували свою полiтику навiть пiд час вiйни: почалась нацiоналiзацiя великоi промисловостi, селянськi сiм'i отримували безкоштовно землю, були прийнятi закони про 48-годинний робочий тиждень, охорону працi, соцiальне забезпечення.
В кiнцi 1936 року настало погiршення вiйськового положення РЖспанськоi республiки. У сiчнi 1939 року лягла Барселона. В кiнцi березня iспанський фашизм святкував перемогу. Опiсля декiлькох мiсяцiв генерал Франко став фактично одноосiбним диктатором РЖспанii.
Завоювання революцii були анулюваннi. Робоче законодавство скасоване, трудовi договори, профспiлки, страйки заборонялися. Селяни повиннi були повернути землю помiщикам i заплатити за всi три роки орендну плату. По всiй краiнi почався нестримний терор.
Фактично беручи участь у вiйнi на сторонi гiтлерiвськоi Нiмеччини, допомагаючи iй ресурсами i людьми, РЖспанiя вважалася юридично "нейтральною". Режим Франка надовго пережив вiйну, зберiгшись до листопада 1975р. [8]
Фашистським був по своiй сутi вiйськовий переворот 1923 року в Болгарii, що усунув уряд тАЬземлеробiвтАЭ (прем'iр Стамболiйський був при цьому звiряче убитий), i що передав владу лiдеру болгарських революцiонерiв Цанкову.
Переворот був здiйснений головним чином "Вiйськовою лiгою". Болгарська реакцiя пiдтримала "лiгу", бо була роздратована заходами Стамболiйського, якi зачiпали великий капiтал, вона була вельми збентежена великим успiхом компартii на виборах i ii впливом, що збiльшувався з кожним днем.
Уряд Цанкова вiдмiнив прогресивнi почини тАЬземлеробiвтАЭ, зокрема аграрний закон. Тривалiсть робочого дня була доведена до 12 годин. Фактично лiквiдованим виявився недiльний i святковий вiдпочинок.
Сфальсифiкувавши перемогу на виборах в Народне зiбрання, режим Цанкова намагався змiцнити своi iснування терористичним законом "Про охорону держави". Вiн передбачав кримiнальне покарання за приналежнiсть до компартii. Потiм були розпущенi профспiлки.
Уряд Цанкова протримався три роки. Протягом декiлькох наступних рокiв болгарськi буржуазнi партii намагалися правити методами, що наближалися до буржуазно-демократичних.
У 1934 роцi партiя "Ланка", влаштовуi новий вiйськовий переворот. Самозваний уряд розгонить парламент, розпускаi всi полiтичнi партii, окрiм урядовоi, забороняi полiтичну дiяльнiсть взагалi. Опiсля 8 мiсяцiв уряд вiйськовоi диктатури поступаiться мiсцем уряду монархiчноi диктатури. Логiчним наслiдком цих процесiв з'явилася орiiнтацiя на фашистську Нiмеччину. У березнi 1941 року як союзник Нiмеччини, Болгарiя стаi вт
1.3 Неофашизм
Пiсля поразки у Другiй свiтовiй вiйнi нiмецький нацiонал-соцiалiзм вiдродився в цiлком розвинених краiнах, а саме в Англii тАУ у колi "бритоголових" або "скiндедiв" ("брита голова"). А. Тарасов стверджуi, що iз сьогоднiшнiм образом скiнхеда тАУ хулiгана, расиста, фашиста i антисемiта тАУ вони не мали нiчого спiльного.[9]
Скiнхеди "першоi хвилi" були субкультурою робочих районiв Британii, яка виникла як молодiжна культура протесту проти офiцiйноi буржуазноi культури, як реакцiя певноi частини робочого класу Великобританii на хiппi i рокерiв. Тодi iм припав до душi традицiйний робочий одяг, який важко було порвати в бiйцi: чорнi фетровi куртки i джинси. Вони коротко стригли волосся, щоб не заважало пiд час бiйки.
До 1972 р. "мода на скiнхедiв" пiшла на спад, але несподiвано вiдродилася через 4 роки. РЗi викликала, так як це було i з фашизмом, економiчна криза. РЖншою причиною появи скiнхедiв "другоi хвилi" називають розповсюдження панк-культури, в наслiдок чого молодь iз бiдних сiмей почала витiсняти з панк-сцени дiтей середнього класу. У 1977 р. стиль скiнхедiв розповсюдився в США i ця органiзацiя, по сутi, прийшла на змiну ку-клукс-клану. Спочатку з'явилися негритянськi, латиноамериканськi, iврейськi ВлбритоголовiВ», багато з яких мирно були сусiдами один одного. Це було схожим на нацiональнi об'iднання в певнi общини. Це братерство дало трiщину в 1986 р., коли в США потрапила платiвка групи "Скрюдрайвер" (Screwdriver), що пропагуi перевагу бiлоi раси.
Новий виток розвитку цього руху був позначений вже голеними наголо головами, армiйськими черевиками i нацистською символiкою. Англiйськi ВлбритоголовiВ» почали частiше вступати в бiйки з полiцiiю, фанатами футбольних клубiв, такими ж скiнхедами, студентами, гомосексуалiстами, iммiгрантами. У 1980 р. ВлНацiональний фронтВ» долучився до iх числа, добавивши в iх рух неонацистську теорiю, iдеологiю, антисемiтизм, расизм i так далi. На вулицях з'явилися натовпи скiнхедiв з татуйованою свастикою на обличчях, скандуючи "Зiг, хайль!"[10]
На сьогоднiшнiй день "бритоголове братcтво", в своiй загальнiй масi, представляють футбольнi, рiдше хокейнi, фанати. З 70-х рокiв залишилася незмiнною унiформа "скiнiв": чорнi i зеленi куртки, футболки нацiоналiстичного характеру, джинси, армiйський ремiнь iз залiзною пряжкою, важкi армiйськi черевики (типу "Grinders" або "Dr. Martens").
Про основи учення "скiнiв" говорять i написи, вельми звичайнi в мiсцях iх проживання: WorldWide White Power! РоссиятАУ для россиян! Кожному нiгеру тАУ мотузку на шию! Adolph Hitler. Mein Kampf. LetтАЩs make Ukraine clear.
У "скiнiв" i чiтка iiрархiя. РЖснуi "нижчий" ешелон i "вищий" тАУ "скiни", що мають освiту. "Нижчi скiни" мало чим вiдрiзняються вiд дворовоi шпани, iх кiстяк складають пiдлiтки 16-19 рокiв. Навiть будучи "стовiдсотковим бiлим", будь-який з перехожих може бути побитий ними до напiвсмертi. Привiд для бiйки iм не потрiбний.
Трохи iнакше йде справа з "вищими скiнхедами", якi також звуться "правими". Перш за все, це молодь, що не просто розперезалася, або якiй нiчим зайнятися. Це своiрiдна "скiнхедовська" елiта тАУ люди начитанi, зрiлi в своiх поглядах. Середнiй вiк "правих скiнiв" вiд 22 до 30 рокiв. У iх кругах постiйно обговорюються думки про чистоту нацii.
Проблема наофашизму i однiiю iз найбiльш соромних у нашiй сьогочаснiй iсторii. Тому що, якщо у наших словтАЩянських краiнах, якi пережили найбiльше горя вiд фашистськоi окупацii, у яких померло найбiльше людей задля перемоги над цим явищем, коли майже у кожнiй сiмтАЩi хтось загинув пiд час вiйни, виникають i чудово себе почувають рiзнi неофашистькi рухи, у Прибалтицi ставлять памтАЩятники есесiвцям, це може свiдчити лише про надзвичайно великий стан морального розкладу суспiльства, про спаклюження памтАЩятi тих людей, якi закинули за те, щоб ми сьогоднi були вiльними. Якщо на заходi лише за висловлювання, що ти роздiляiш фашистськi погляди людина може опинитись за гратами, то у нас людина може хоч свастику витатуювати собi на обличчi i iй за це нiчого не буде. Я вважаю, що це проблема свiдомостi людей i не бажання держави виховувати цю свiдомiсть. Можливо рiшеннями цiii ситуацii може бути вiд прищеплення вiд дитячих лiт розумiння справжньоi сутi нацизму до введення кримiнальноi вiдповiдальностi за фашистську пропаганду, висловлювання i таке iнше.
2.1 Визначення поняття "фашизм"
Ледве з'явившись в полiтичнiй термiнологii, слово ВлфашизмВ» почало служити для позначення самих рiзних режимiв, рухiв, колективних i iндивiдуальних дiй i образiв мислення. До останнього часу, особливо в краiнах лiберальноi демократii, фашизмом називали будь-якi прояви правоi полiтики. Правi ж, навпаки, з фашизмом ототожнювали комунiстичний тоталiтаризм. При цьому нi в тому, нi в iншому таборi не могли чiтко пояснити, де кiнчаiться права полiтика i де починаiться тоталiтаризм.
Проте спочатку слiд дати визначення термiну "фашизм".
Найбiльш загальне визначення фашизму мiститься у Великiй радянськiй енциклопедii, де, зокрема, в словарнiй статтi вказуiться, що слово "фашизм" утворилось вiд iталiйського "fascismo", що дослiвно означаi тАУ пучок, зв'язка, об'iднання. Фашизм тАУ це полiтична течiя, що виникла в капiталiстичних краiнах в перiод загальноi кризи капiталiзму i що виражаi iнтереси найбiльш реакцiйних i агресивних сил буржуазii. Найважливiшi вiдмiннi риси фашизму тАУ це використання крайнiх форм насильства для придушення робочого класу, войовничий антикомунiзм, шовiнiзм, расизм. Зовнiшня полiтика фашизму характеризуiться як мiлiтаристична полiтика завоювань.[11]
Проте разом з цим визначенням iснуi багато iнших, кожне з яких в тiй або iншiй мiрi розкриваi полiтичну суть цього суперечливого i загадкового явища ХХ столiття.
Французький дослiдник Пьер Мiлза конкретизуi приведене вище визначення, акцентуючи увагу на тому, що слово ВлфашизмВ» походить вiд iталiйського ВлFascio di combattimentoВ», що означаi Влбойова зв'язкаВ». Термiн був запозичений iталiйським
Вместе с этим смотрят:
"Держава" Платона
Presidential еlections in the USA
РЖсторiя i теорiя полiтичних партiй
Анализ агитационных печатных материалов на муниципальных выборах
Анализ значения Средней Азии в работах учёных геополитиков