РЖсторичне значення острова Хортиця

ЗМРЖСТ

Вступ

1. Основнi географiчнi вiдомостi про острiв Хортицю

2. Версii виникнення назви острова

3. РЖсторiя острову в рiзнi епохи

4. Острiв Хортиця сьогоднi - памтАЩятник нацiонального значення

Висновки

Список лiтератури

Вступ

хортиця острiв днiпро

В нашiй роботi ми висвiтлимо найбiльш важливi вiдомостi про острiв Хортицю: його географiчне положення, розглянемо версii про походження назви острова, вiдомi iсторичнi подii, що вiдбулися на Хортицi (особливо звернемо увагу на перiод Запорiзькоi Сiчi ).

Острiв ВлХортицяВ» i найбiльшим островом на Днiпрi, унiкальнiсть якого в рiдкiсному поiднаннi на однiй територii рiзноманiтних природних комплексiв тАУ цiлинних степiв, байрачних та плавневих лiсiв, наскальноi рослинностi, рiдкiсних та зникаючих видiв рослин, памтАЩяток геологii.

На Хортицi в мiнiатюрi представленi зразки усiх ландшафтних зон Украiни. До новiтнiх часiв степовим дiлянкам поталанило зберегтися, насамперед, на схiдних схилах, уздовж узбережжя Старого Днiпра. Кiлькiсть видiв рослин, що знайшли собi прихисток на прадавнiх степових дiлянках, перевищуi 600 видiв (для порiвняння, в Асканiйському степу близько 600 видiв рослин, у Хомутiвському тАУ 528, на КамтАЩяних Могилах тАУ 460, на Михайлiвський цiлинi тАУ 490).

Балки та урочища, якi помережили степовi схили, теж ведуть свiй iменний родовiд вiд запорожцiв: Наумова, Костiна, Шанцева, Громушина, Музичина, Велика Молодняга, Корнiiва, Ганнiвка, Крутенька, Змiiвка, Похмурий Яр.

Актом, украй потрiбноi, проте дещо запiзнiлоi, справедливостi стало надання цiй землi статусу пам'ятки природи мiсцевого значення (1958р.). Далi тАУ пам'ятка природи республiканського значення (1963р.). Природна (разом iз декоративними, на островi знайшли притулок бiльше 1000 видiв рослин) та iсторична (тут зафiксовано близько сотнi iсторико-археологiчних об'iктiв) винятковiсть Хортицi дала пiдстави для оголошення ii Державним iсторико-культурним заповiдником (1965р.). Нинi увесь острiв i Нацiональним заповiдником (з 1993р.)

1.Основнi географiчнi вiдомостi про острiв Хортицю

Хо́ртиця тАУ найбiльший острiв на Днiпрi, розташований у районi мiста Запорiжжя нижче Днiпрогесу, унiкальний природний й iсторичний комплекс. Хортиця i одним з семи чудес Украiни.

Хортиця i найбiльшим островом на Днiпрi. На пiвнiчнiй сторонi острова був останнiй днiпровський порог. Хортиця витягнута iз пiвнiч-заходу на пiвдень-схiд, маi довжину 12,5 км, ширину в середньому 2,5 км i площу приблизно З 000 га.

Острiв до останнього часу зберiгав лiси в прибережних балках, а в пiслявоiннi часи був залiсений лiсовим господарством в пiвнiчнiй частинi, де ТСрунти i пiсчаними. В пiвденнiй частинi зберiгаiться степ з багатьма релiктовими видами рослин, якi зберiглися тiльки на островi, але в давнини зростали на всiй територii пiвдня Украiни. На крайньому пiвднi острова iснують плавнi. З геологiчноi точки зору, Хортиця являi собою частину Украiнського кристалiчного щита. Долина Днiпра в районi Хортицi i iдиною збереженою дiлянкою порожистоi частини рiки. До будiвництва Днiпрогесу русло Днiпра перетинало дев'ять порогiв. Безпосередньо бiля о. Хортицi не було порогiв, але збереженi скельнi острови й скельнi структури в пiвнiчнiй частинi острова мають характернi для порогiв особливостi. Хортиця й прилягаючi до неi острови оголошенi геологiчним заказником ВлДнiпровськi порогиВ».

Геологiчною основою острова служать докембрiйськi породи вiком близько 2,5 млн. рокiв, у першу чергу тАУ гранiти, покритi шаром бiльш молодих осадових порiд. У пiвнiчнiй частинi Хортицi над берегом пiднiмаються скелi висотою 40-50 м, що спадають до пiвдня.

Флора Хортицi нараховуi бiльше 1000 видiв вищих рослин, з яких 15% i ендемiками. На островi зустрiчаються рiзноманiтнi природнi зони: рiзнотравно-ковиловi степи, дубовi й хвойнi лiси, заплавнi луки. Завдяки особливим мiкроклiматичним умовам, утвореним могутньою рiкою, рослиннi групування iстотно вiдрiзняються вiд материкових.

2. Версii виникнення назви острова

РЖснуi дуже багато версiй походження назви острова, втiм бiльшiсть дослiдникiв виводять назву вiд тюрксько-половецького тАЮорттАЭ, тАЮортатАЭ, що означаi тАЮсереднiйтАЭ (посеред Днiпра). Серед низки версiй, назву виводять вiд ВлхортВ» - ВлпесВ», вiд давньослов'янського бога Хорса.

Вперше назва острова зустрiчаiться в iмператора Костянтина Багрянородного у працi "Про управлiння iмперiiю". В рiзних списках цiii працi Хортиця носить назву острiв Святого Григорiя та острiв Святого Георгiя. Щодо Григорiя, то вважають що це був вiрменський просвiтник Св. Григор. Згiдно версii В. Фоменка, грецька назва "острiв Святого Георгiя", походить вiд iменi скiфiв-землеробiв, де грецьке георгiя означаi землеробоство. В руських лiтописах острiв називаiться Хортичем, Кортицьким, Городецьким, Ортинським, РЖнтрським островом. Вперше назва Хортичий острiв згадана у зв'язку з походом князя Святослава РЖзяславича проти половцiв 1103 року. У Воскресенському лiтопису пiд 1223 роком острiв названий Варязьким островом. Ерiх Лясота, Боплан писали про Хортицю та Хiртицю, польський хронiст Мартин Бiльський писав про Хорчика. Василь Зуiв й князь Мишецький називали острiв Хортиц. У атласi Днiпра 1786 року адмiрала Пущина iменуiться Хитрицький, в Рiгельмана тАФ Хордецький острiв.

Дмитро Донцов наводить легенду, де йдеться про те, що "Хортицею той острiв прозивався по причинi, що там колись у давнину стародавня була хвортеця". Ця легенда не i переконливою з науковоi точки зору.

Перша позначка на картах о. Хортицi вiдноситься до першоi половини XV столiття (1436 р. - карта венецiанця А. Бiанки, 1459 р. - карта iспанця де Мауро).

3. РЖсторiя острову в рiзнi епохи

Острiв Хортиця розташований на перехрестi стародавнiх сухопутних та водних шляхiв, якi починають функцiонувати за часiв енеолiту. З пiвночi та пiвдня острiв оточували двi переправи: Крарiйська та Протолча. Хортиця була мiсцем закiнчення судоплавного русла Днiпра та початком Днiпровських порогiв.

Доба бронзи (2 тис. до н.е. тАУ 1 тис. н.е.) стаi для Хортицi часом розквiту, бо саме в цей час виникають численi поселення, мешканцi яких займались землеробством, скотарством, рибальством та ремеслами. На о. Байда виявлена фортеця цього часу з кiлькома рядами стiн та ровiв .

Неукрiпленi поселення культур цього часу (катакомбноi, культури багатопружковоi керамiки, зрубно-сабатинiвськоi, бiлозерськоi) чiтко локалiзованi та прив'язанi за звичаiм до схилiв балок в iх устях на берегах Днiпра. Пiд землеробськi угiддя та пiд випас худоби частiш всього використовувалися степовi природно-територiальнi комплекси (ПТК) прибалочних схилiв.

У добу бронзи на островi було збудовано декiлька святилищ, якi крiм поминально-обрядових функцiй, можливо, використовувалися для найпростiших астрономiчних спостережень. В кiнцi VI-V ст. до. н.е. на островi з'являються кочовi племена скiфiв, якi, з часом, переходять до осiлого способу життя. Вони займалися землеробством та тваринництвом, обробляли метали, вели торгiвлю з античними мiстами Пiвнiчного Причорномор'я. Крiм забезпечення своii життiдiяльностi та охорони переправ та перевозiв, осiлi хортицькi скiфи частково забезпечували ремiсничими виробами, продуктами землеробства та рибальства степових кочовикiв. Для спостереження та захисту переправи (зi схiдного берега) на скелi Совутинiй (пiвнiчно-схiдна частина острова) була споруджена фортеця, на пiвдень вiд якоi знаходилося неукрiплене передмiстя. На городищi "Совутина Скеля" дослiджено мiцнi (до 6 м) обороннi споруди, житловi та господарчi комплекси .

На сьогоднi, на Хортицi вiдомi окремi мiсцезнаходження та дiлянки культурного шару скiфського часу, але стацiонарнi дослiдження на них не проводилися.

В руслi Старого Днiпра iснувала стародавня переправа бiля балки Наумовоi, яка, ймовiрно, була добре вiдома скiфам. Матерiали скiфського часу фiксуються як у виглядi скупчень амфорноi та лiпноi керамiки, так i окремими знахiдками. Серед них слiд вiдмiтити античнi амфори гераклiйського, херсонеського, хiоського виробництва V-III ст. до. н. е., цiлi форми лiпних скiфських посудин, бронзовi вiстря стрiл VII-VI ст. до.н.е.

Можливо, що з переправою поiднувалася судова стоянка цього часу, бо о. Хортиця був пiвнiчним пунктом перебування суден давньогрецьких мореплавцiв. Шлях далi вище по рiчцi перетинали пороги, якi робили ii несудоплавною.

Поховальнi пам'ятки о. Хортицi доби бронзи - раннього залiзного вiку представленi грунтовими та курганними могильниками. Загальна кiлькiсть курганiв, якi знаходяться в шести курганних групах, в кiнцi XIX ст. складала 129. Для грунтових могильникiв характерною рисою поховального обряду i наявнiсть рiзних за формою кам'яних закладiв, типових лише до Нижнього Поднiпров'я. В скiфський час пiд землеробськi угiддя та для випасу худоби використовувались, як правило, прибалочнi та придолиннi степовi схили.

В сарматську добу (II ст. до н. е.- III ст. н. е.) життя на Хортицi затухаi, кiлькiсть населення вiдчутно зменшуiться. Пам'ятки цього часу представленi окремими похованнями на островi та на прилеглiй до нього територii, а також знахiдками монет. В 1925 роцi в Днiпрi бiля о. Хортицi була знайдена тетрадрахма царя РДфтидема Бактрiйського (II-I ст. до н.е.). Одночасно було знайдено римський динарiй iмператора Андрiана. У II ст. н. е. у Степовому Приднiпров'i з'являються землеробськi племена, носii черняховськоi культури. На островi Хортицi вiдомо декiлька мiсцезнаходжень памтАЩяток цього перiоду, наприклад, могильник на територii сучасноi СШ № 43, культурний шар черняхiвськоi культури вiдомий на о. Байда та на рiчцi Середня Хортиця, в балцi Корнiйчиха (розвiдки С. Кравченко).

Перiод Киiвськоi Русi

В перiод Киiвськоi Русi Хортиця була важливим пунктом на торгiвельному шляху iз "варяг в греки". На о. Хортиця виявлено цiлу серiю пам'яток ранньослов'янського часу та декiлька давньоруських поселень. Слов'яни займались орним землеробством, скотарством, полюванням, рибальством, бджолярством.

Острову вiдводиться роль важливого стратегiчного центру - мiсця збору руських дружин, якi вiдправлялися у походи на кочовикiв, про що i записи у лiтописах пiд 1103, 1190, 1223 роками.

В районi стародавньоi переправи через Днiпро, "Протолчого броду", в пiвденнiй частинi острову в IX ст. виникаi найбiльше на островi торгово-ремiсницьке поселення слов'ян - бродникiв, яке мало неукрiплений характер. Археологiчнi дослiдження дають можливiсть стверджувати, що це поселення, яке А. Сокульський називаi ВлПротолчеВ», датуiться X тАУ XIV ст. тАУ воно, як i вся Хортиця та схiдна частина Великого Лугу традицiйно входило у сферу впливу кочових племен (номадiв). В XII-XIV столiттях територiя о. Хортицi потрапляi пiд вплив та залежнiсть вiд татар та золотоординських ханiв.

Пiзнiше на Хортицькому поселеннi будуються укрiплення, що не характерно для золотоординських мiст та поселень. Необхiднiсть iх будiвництва виникаi в зв'язку з подiями 60-80-х рокiв XIV ст., коли розвернулася запекла боротьба за престол в Ордi. Перше будiвництво укрiплень Хортицького поселення може бути пов'язано з перiодом появи Мамая та його боротьбою з останнiм з ханiв Сарай-ал-Джедiд Кiльдiбеком, якi мали вплив на Поднiпров'i та Подоннi. Кiльдiбек вступив в боротьбу з Мамаiм восени 1361 р. та загинув в бою влiтку 1362 р. Монета цього перiоду була знайдена на Хортицькому поселеннi. Мiсцем своii ставки Мамай вибираi Шехр-аль-Джедiд (Кучугурське городище) в 18 км вiд Хортицi. З цими подiями може бути пов'язане знищення оборонних споруд та руйнацiя поселення на о. Хортицi.

Перiод запорозького козацтва

Починаючи з кiнця XV столiття, острiв Хортиця стаi одним з центрiв формування запорозького козацтва. Тут, як i на iнших островах, за Днiпровськими порогами, козаки будували своi укрiплення - "засiки". В 1552-1558 рр. на островi Мала Хортиця князем Дмитром Вишневецьким побудований замок, який деякi вченi вважають прототипом Запорозькоi Сiчi. Звiдси Вишневецький в 1556 р. ходив на турецьку фортецю РЖслам-Кермень. Кримський хан Девлет - Гiрей у сiчнi 1557 року привiв до Хортицi майже всю кримську орду та численi ногайськi орди i взяв в облогу хортицький "городок", облога якого тривала бiльше трьох тижнiв. Зазнавши значних втрат, Девлет-Гiрей змушений був повернутися до Криму "з великим соромом", як писав росiйському царю Д. Вишневецький. У жовтнi 1558 роцi хан прийшов до Хортицi вдруге з великими силами - крiм татарських орд, з ним прибули i турецькi вiйська, якi йшли на човнах Днiпром. На допомогу хановi було надiслане пiдкрiплення з Молдавii - васала Туреччини. Пiсля запеклих боiв Д. Вишневецький залишаi Хортицькi укрiплення, i повертаiться до Черкас. Турки й татари увiйшли в "городок" i вщент зруйнували всi його укрiплення. Свiдчення про зруйнування турками i татарами городка Д. Вишневецького залишив посол нiмецького iмператора Е. Лясота, який вiдвiдав цi мiсця в 1594 роцi. У працях С. Мишецького, Г. Спасського та iнших зазначаiться, що у 1618-1620 рр. запорозькi козаки побудували фортецю - кiш на Хортицi. Можливо, що про цi подii свiдчать i назви окремих мiсцевостей в районi Хортицi: урочище Сагайдачного, лiжко Сагайдака, Сiчовi ворота. Проте, на жаль, археологiчних матерiалiв, що пiдтверджували б данi про перебування на Хортицi козацьких ватажкiв Я.Шаха та П.Сагайдачного, поки що не знайдено. У 1625 роцi розгорнулось повстання на чолi з гетьманом запорозького козацтва Марком Жмайлом, який об'iднав запорожцiв та реiстрових козакiв i вирушив на боротьбу проти польсько-шляхетськоi армii. РЖснуi припущення, що деякий час вiн перебував з вiйськом на о. Хортиця. Але польському уряду вдалось провести переговори з реiстровцями i укласти Курукiвську угоду. Пiсля цих подiй в 1626 роцi в районi Хортицi була залишена залога в кiлькостi 1 тисячi чоловiк на чолi з реiстровим полковником РЖ. Кулагою. За народними переказами з Хортицi вирушали у походи проти турок i татар загони гетьмана Вiйська Запорозького РЖ. Сулими (1628-1629). У 1630 роцi вибухаi нове селянсько - козацьке повстання проти польсько - шляхетського поневолення. Очолив повстання гетьман Вiйська Запорозького Т. Трясило. До нього приiднуiться частина реiстровцiв з Хортицькоi урядовоi залоги на чолi з полковником Дацьком Бiлоцерковцем. За деякими вiдомостями, вже навеснi 1632 р. реiстровий полковник РЖ. Кулана захопив Хортицю i витiснив звiдти повсталих козакiв, спалив частину човнiв i захопив у полон Т. Трясила. Для продовження боротьби iз запорожцями Кулага вiдновив реiстрову залогу бiля о. Хортицi залишивши там 1500 козакiв. Наприкiнцi сiчня 1648 року запорожцi на чолi з Богданом Хмельницьким напали на урядову залогу бiля о. Хортицi. Бiльша частина реiстровцiв перейшла на бiк запорожцiв. 15 лютого 1648 року Машкевич записав у щоденнику: "якийсь Хмельницький, забравши трохи гультяйства, iз Запорiжжя прогнав корсунський полк, який був на ''' залозi, прогнавши об'явив сваволю, до нього приiдналось все живе.." Повстання на Запорожжi стало початком вiйни украiнського народу проти шляхетськоi Польщi. З цього часу i до зруйнування Сiчi у 1775 роцi Хортицею незмiнно володiли запорожцi. Хортиця мала не тiльки стратегiчне значення для Запорожжя а також стала важливим центром розвитку козацького господарства. В перiод iснування Новоi Сiчi (1734-1775 рр.), удосконалюiться адмiнiстративно-територiальний подiл Вольностей Вiйська Запорозького, в результатi якого Хортиця опиняiться в межах Самарськоi паланки. У 1768 р. острiв входить до новоутвореноi Протовчанськоi паланки. Територiя цих паланок була бiльш заселена i мала найкращi зимiвники запорожцiв.

В 1735 р. розпочалась росiйсько-турецька вiйна. За наказом адмiралтiйськоi колегii вiд 03.09.1736 р. були утворенi польове адмiралтiйство та днiпровська експедицiя пiд керiвництвом вiце-адмiрала Н. Сенявiна. Було вирiшено побудувати фортецю "Запорозька корабельна", для будiвництва якоi вибрали мiсце на островi Байда, що напроти балки Канцеровськоi. За даними 1739 року бiля Хортицi знаходилось понад 300 суден рiзних типiв: галери, бригантини, козацькi чайки та iн. Через розповсюдження епiдемii чуми, флотилii не надавалось потрiбного нагляду, через що декiлька десяткiв суден затонуло. В 2000 роцi загальна чисельнiсть комплексу затонувших суден в руслi Старого Днiпра, на невеликiй дiлянцi 200х30 м досягла 8 одиниць. Судна вiдносяться до рiзних типiв. Корпус одного з них було пiднято у 1999 роцi. Було з'ясовано, що конструкцiiю та пропорцiiю корпус знайденого судна нагадуi креслення галерного майстра А. Алатчанинова 1736 р. морського козацького човна, вiдомого пiд назвою чайка. В вереснi 1739 р. було пiдписано мир з Туречиною, згiдно якого росiйська армiя залишала все Днiпровське Пониззя. Пiд час другоi росiйсько-турецькоi вiйни (1768 - 1774 рр.) захист о. Хортицi було покладено на Запорозьке вiйсько. Командував Хортицьким форпостом РЖван Бабура, йому були пiдпорядкованi два полкових старшини i двiстi запорожцiв.

В результатi цiii вiйни, Росiя отримала вихiд до Чорного моря, i внаслiдок цього Запорiзька Сiч втратила своi стратегiчне значення - пiвденного форпоста у боротьбi з Османською iмперiiю. До того ж економiчна незалежность Запорозькоi Сiчi стала небезпечною для царського уряду тАУ це стало головними причинами зруйнування Сiчi. Повертаючись з Криму, росiйськi вiйська, 5 червня 1775 р., зруйнували Запорозьку Сiч.

Територiя Вольностей Вiйська Запорiзького увiйшла до складу створених Новоросiйськоi та Азовськоi губернiй, Хортиця з навколишнiми лiвобережними мiсцями увiйшла до складу Новомосковського повiту Азовськоi губернii, а у 1784 р. стала частиною новоствореноi Катеринославськоi губернii.

4. Острiв Хортиця сьогоднi - памтАЩятник нацiонального значення

Музей iсторii запорозького козацтва на островi вiдкрито 14.10.83 року. Але тодi, коли про украiнських степових лицарiв уголос, до того ж публiчно, говорити заборонялося, називався цей заклад Музеiм iсторii м. Запорiжжя. Сьогоднi пiд зводами Музею зiбрано бiльше 30 тисяч предметiв, якi охоплюють iсторичний перiод вiд палеолiту до ХРЖХ столiття поточноi ери. Експозицiю доповнюють чотири дiорами. Особливiстю хортицького Музею i те, що, по-перше, вельми оригiнально оформлене саме примiщення: гранiтнi пластини, припасованi одна до одноi, створюють враження, нiби вiдвiдувачi рухаються печерою, бiля стiн якоi розташовано мовчазнi релiквii рiзних ер та епох. По-друге, переважна бiльшiсть експонатiв зiбранi-знайденi саме на Хортицi та на хортицькому довкiллi. Це кам'янi знаряддя працi, керамiка, зброя, якорi, фрагменти старовинних суден, стовбур дуба, який був зрубаний кiлька тисячолiть тому i стiльки ж пролежав на Днiпровому днi. Експозицiйна площа, яка розгорнулася на 1600 квадратних метрах, окрiм артефактiв, так би мовити мiсцевого походження, наповнена також матерiалами, переданими iз Львiвського, Луганського, Рiвненського та iнших музеiв, а також надходженнями iз археологiчних та етнографiчних експедицiй. Розкопки, проведенi археологами заповiдника протягом 1976-1980 рокiв, дають пiдстави стверджувати певним чином, що один iз прототипiв Запорозькоi Сiчi, ii предтеча, iснувала на Хортицi бiля плавневоi частини, неподалiк вiд озер Осокорове та Коржеве. Бо саме тут виявлено вiйськове поселення Х-ХРЖV столiть, а окремi знахiдки (зброя, керамiка) свiдчать про те, що корiння унiкального об'iкта сягали глибше на кiлька столiть. У п'яти дослiджених напiвземлянках (археологи впевнено називали iх куренями (!)) мешкали оборонцi не лише Хортицi, а й взагалi частини пiвденних рубежiв протоукраiнського державного угрупування.

Знахiдки iз поселення Протовчого зайняли достойне i значне мiсце в експозицii Музею iсторii запорозького козацтва, а там, де було саме поселення, створено меморiально-туристичний комплекс. Ще на початку ХХ столiття на Хортицi було 129 курганiв, проте до наших днiв уцiлiло лише близько двох десяткiв. Кургани (найстарiший iз них споруджений представниками культур доби бронзи у РЖРЖРЖ тисячолiттi до н.е., а наймолодший тАУ скiфами у РЖРЖРЖ столiттi до н.е.) розташовувалися кургани кiлькома групами на узбiччi так званого Скiфського шляху, що колись проходив уздовж Хортицi ii серединною, пiдвищеною частиною. Зараз комплекс склали одинадцять курганiв тАУ "живих", реконструйованих та стилiзованих. На курганах установлено стародавнi скульптури, людиноподiбнi стели i просто стели доби бронзи. Органiчним доповненням до дiлянки вiдновленого iсторичного ландшафту Хортицi (хортицька акцiя з масового вiдновлення курганних насипiв стала першою в Украiнi) i Музей кам'яних витворiв, розгорнутий в одному iз куточкiв комплексу. Експонати Музею просто неба тАУ гармани, ступи, корита, жорна, скульптури, кам'янi стовпи та хрести тАУ знайденi у навколишнiх селах i привезенi на Хортицю протягом березня-травня 2006 року. Меморiально-туристичний комплекс "Скiфський стан" ("Зорова Могила") займаi близько п'яти гектарiв. Разом iз прилеглим дубовим гайком та дiлянками Першостепу вiн складаi дивовижне середовище, вiдвiдавши яке, людина не лише отримуi iнформацiю, а й естетичну насолоду. З козацькоi сторожовоi вежi вiдкриваiться краiвид у радiусi 25 кiлометрiв. Влiтку 1843 року 29-рiчний Шевченко подорожував по Украiнi, вiдвiдав Олександрiвськ, побував на Хортицi. У травнi 2005 року, з допомогою краiзнавцiв, визначено маршрут, яким ходив по Хортицi поет, i оздоблено його сiмома гранiтними брилами. На брилах висiченi рядки iз творiв Великого Кобзаря, де згадуiться Хортиця i Великий Луг Запорозький. Таким чином, виник меморiально-туристичний маршрут тАЬТарасова СтежкатАЭ, який полюбився запорiжцям i гостям мiста i Хортицi.

Будiвництво iсторико-культурного комплексу тАЬЗапорозька СiчтАЭ було урочисто вiдкрите 14 жовтня 2004 року, на свято Покрови пресвятоi Богородицi, в День украiнського козацтва. Загальна територiя iсторико-культурного комплексу 3,5 гектарiв. Мiсцем розташування нашоi ВлЗапорозькоi СiчiВ» обране мальовниче пiвнiчно-схiдне узбережжя Хортицi, з якого вiдкриваiться чудовий краiвид на Днiпрогес, скелi та острови, що нагадують колишнi грiзнi Днiпровi пороги. За плануванням комплекс роздiляiться на двi рiзновеликi частини тАУтАЬВнутрiшнiй КiштАЭ та тАЬПередмiстятАЭ.

Всього на територii комплексу ВлЗапорозька СiчВ» збудовано 23 зрубних та турлучних споруди. Передбачаiться, що в комплексi також функцiонуватимуть обтАЩiкти експозицiйного призначення, в яких плануiться вiдтворити iнтертАЩiри козацьких жител (курiнь та будинок кошового отамана), офiцiйнi та освiтнi установи (вiйськова канцелярiя та сiчова школа). Центральним обтАЩiктом комплексу стане трибанна церква Покрови пресвятоi Богородицi. Споруди тАЬЗовнiшнього КошутАЭ мають носити рекреацiйний (корчма) та iнтерактивний характер (дiючi кузня i гончарне виробництво). За зразки фортифiкацiйних споруд козацького часу правитимуть три вежi, рови та земляний вал з частоколом.

Висновки

Пiд час виконання роботи ми дiйшли наступних висновкiв:

Хортиця - надзвичайно гарний, мальовничий острiв. З обох бокiв оповитий широким i могутнiм Днiпром, обгорнутий високими кам'яними скелями, пiскуватими берегами, вкритий зеленим лiсом та уквiтчаний рiзнобарвними квiтами. Дивовижний краiвид та славна минувшина привертають увагу до Хортицi мешканцiв мiста Запорiжжя, мандрiвникiв з рiзних куточкiв Украiни та свiту.

Острiв прославлений поетами, художниками, iсториками та краiзнавцями. Серед видатних вiдвiдувачiв можна пригадати "Кобзаря" украiнського народу Т.Г. Шевченка, композитора М.В. Лисенка, художникiв РЖ.Ю. Рiпiна та В.О. Сiрова, письменникiв РЖ.О Бунiна та О.М. Горького. Найяскравiшi сторiнки iсторii Хортицi пов'язанi iз запорозьким козацтвом. Перше укрiплення козакiв побудовано на о. Мала Хортиця Дмитром Вишневецьким у 1556 роцi. Вiн здiйснював походи на татарськi мiста та охороняв кордони Польсько-Литовськоi держави, в межi якоi входив i наш край. Перебування козакiв за днiпровими порогами сприяло заселенню родючих земель та пожвавленню тут господарчоi дiяльностi. Сьогоднi острiв тАУ це унiкальний заповiдник, де поiднуiться казкова природа та сива давнина. Упродовж останнiх 50 рокiв острiв збираi регалii та звання. З 1965 р. тут дii Державний iсторико-культурний заповiдник. У 1994 р. Хортиця з прилеглими скелями та островами отримуi статус Нацiонального заповiдника, а в 2004-му тут почалося будiвництво iсторико-культурного комплексу тАЬЗапорiзька СiчтАЭ. Стилiзоване козацьке мiстечко XVI-XVII столiть вже встигло розпочати свою кiнокартАЩiру: минулого року режисер Володимир Бортко фiльмував тут тАЬТараса БульбутАЬ. Навiть якщо вiдроджена пiд час дiйства Сiч здаiться комусь не надто iсторично-достовiрною, вона формуi образ Украiни, сучасноi i колишньоi. РЖ образ цей - завзятий, вiльний i смiливий. Такий, якими були запорiзькi козаки.

Лiтература

1. Тошев Г.Н., Шаповалов Г.И. Находки периода энеолита-бронзы со дна Днепра вблизи Хортицы// Древности Степного Причерноморья и Крыма.-Запорожье, 1991.-С.45-51.

2. РЖльiнський В.С., Пустовалов С.Ж. Розкопки багатошаровоi фортецi на о.Мала Хортиця// Археологiчнi дослiдження Украiнi, 1991.-Луцьк, 1993.-С.39-40.

3. Новицкий Я. Остров Хортица на Днепре, и его природа история, древности. тАУ Запорожье: РА ВлТандем-УВ», 1997. - С.88.

4. Ильинсикий В.Е., Козловский А.А. Золотоордынское поселение на о.Хортица. // Древности Степного Причерноморья и Крыма. тАУ IV. тАУ Запорожье, 1993. тАУ 345с.

5. Егоров Е.Л. Историческая география Золотой орды в XIII-XIV вв. тАУ М.: Наука,19858. тАУ 248с.

6. Голобуцький В. Запорозьке козацтво. тАУ К.: Вища школа, 1994. тАУ 539с.

7. Яворницкий Д.И. Запорожье в остатках старины и преданиях народа. тАУ К.: Веселка, 1995. тАУ 447с.

8. Скальковський А.О. РЖсторiя Новоi Сiчi або останнього Коша Запорозького. тАУ Днiпропетровськ, 1994. тАУ С.49-53.

Размещено на http://" onclick="return false">

Вместе с этим смотрят:

32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)

Economy in South Korea

РЖсторiя Оренбурзького краю. Оренбурзький край до початку росiйськоi колонiзацii

РЖсторiя сiл (Грабовець, Бiлоскiрка, Козiвка)

РЖсторико-краiзнавче дослiдження мiста Рiвне