Заходи боротьби iз шкiдливими органiзмами на посiвах

КУРСОВА РОБОТА

З дисциплiни: ВлФiтофармакологiяВ»

на тему

ВлЗаходи боротьби iз шкiдливими органiзмами на посiвахВ»


Змiст

Вступ

Роздiл 1 ОбТСрунтування системи заходiв захисту вiвса вiд шкiдливих органiзмiв.

Роздiл 2 Обгрунтування вибору пестицидiв для проведення заходiв хiмiчного захисту вiвса вiд шкiдливих органiзмiв

Роздiл 3 Проведення заходiв хiмiчного захисту вiвса вiд шкiдливих органiзмiв. Особливостi його вирощування

Роздiл 4. Розрахунок потреби у технiцi i пестицидах для проведення заходiв захисту вiвса вiд шкiдливих органiзмiв

Роздiл 5. Забруднення пестицидами бiосфери та iх негативний вплив на природу i людину

Висновок

Додатки

Список використаноi лiтератури


Вступ

Овес (рис. 1) (латинська назва Avena L.) - рiд рослин з родини Злаки, або Тонконогi (Poaceae).

рис. 1

Однорiчнi та багаторiчнi трави. До роду вiдносяться до 40 видiв, поширених переважно в помiрних краiнах Старого Свiту, в пiвнiчнiй i пiвденнiй Америцi, але дуже мало. Рiзнi автори подiляють цей рiд по рiзному. Найважливiший вид i Avena sativa L., Звичайний, або кормовiй овес. Це однолiтник, з розкидистою мiтелкою; криючi луски довше квiткових; колоски мiстять вiд 2 до 3 квiток; ость гола або пiд нижньо квiткою пухнаста; зовнiшнi квiтковi луски тупувато-двозубих, в остi не продовжуються; ость i тiльки при нижнiй квiтцi i внизу скручена; iнодi ii зовсiм немаi. Цей вид дав безлiч рiзновидiв. Вiтчизною його вважаiться краiна, яка простягаiться вiд нижньоi течii Дунаю (в Угорщинi) i далi на пiвденний схiд до Кавказу включно; хоча за Кавказом його мало розводять. Овес на грунт невибагливий i народиться у кожнiй, виключаючи зайво пiщану i вапняну. Вдаiться пiсля всяких хлiбiв, але ще краще пiсля картоплi чи конюшини. Схильний до переродження, i тому корисно мiняти насiння кожнi 5 рокiв. Культурнi сорти вiвса роздiляються на плiвчастi i голi. Плiвчастi сорти представляють два рiзновиди: волотисте, овес звичайний (Avena sativa patula Al.), Якщо гiлки мiтелки розкинутi на всi боки, а колосся прикрiпленi до стебла майже горизонтально, якщо ж гiлки бiльш-менш стиснутi i зверненi в одну сторону - одногрiвий, одностороннiй овес. (Avena sativa orientalis Schreb.). У Росii в числi волотистого, розрiзняють по довжинi зерна i кольором плiвок:

1. блiдо-жовтий - канадський, австралiйський, якщо зерно блискуче i коротко, i шотландський, пробштеiнскiй, якщо воно довге;

2. золотисто-жовтий - угорську, фландрским, подiльський, потата;

3. темний - у якого плiвки чорнi, синьо-або червоно-бурi - арабська, синiй i чорний.

Одногрiвие овес вiдрiзняються бiльш коротким перiодом розвитку, бiльш твердоi соломою i великим зростанням, розводяться пiд назвою одногрiвого австралiйського, бiлого i чорного угорського, чорного татарськоi та iн. Зерна темного вiвса взагалi дрiбнiше, твердiше й важче свiтлих, якi дають зерно нiжне i велике - причина, чому обробiток останнiх бiльш поширене. Голi овес (теж волотисте i одногрiвие), зерна яких випадають по дозрiваннi з плiвок (Avena sativa nuda Al.), Поширенi мало, тому що легко перероджуються в плiвчастi. Крiм згаданих сортiв з'являються iнодi у продажу i добротнi сорту - плiд вмiлiй культури i добросовiснiй обробки насiння. Так у нас до групи волотисте, плiвчастого вiвса потрiбно вiднести ВлшатiловскiйВ», - сорт, що характеризуiться тонкошкiрих, майже бiлим, великим i повним зерном, високоi соломою, раннiм дозрiванням i невибагливiстю. Крiм перерахованих ярих сортiв зустрiчаються ще й озимi, культивованi тiльки в теплих краiнах. Наш овес - однорiчна рослина пiвночi, i тому мало чутливий до морозiв; разом з тим вiн мало примхливий i що до грунту, в якому вимагаi тiльки присутностi достатньоi вологостi пiд час свого розвитку. Можна сказати, що овес росте на всякого роду грунтах, за винятком хiба сипучих пiскiв i чисто вапняних грунтiв. На грунтах торф'янистi, а також на мiсцях низьких i багнистих овес i найважливiшим хлiбним злаком, так як його сходи мало чутливi до весняних заморозкiв. Користуючись здатнiстю вiвса давати стерпнi врожаi на таких грунтах, якi не в змозi ВлпiднятиВ» не лише пшеницi, а й жита, звичайно вiдводять йому дiлянки найбiльш худi, хоча дiлянки бiльш родючi оплачують його культури дуже добре, даючи врожаi в 100 i 120 пудiв з десятини. Овес сiють пiсля всяких господарських рослин i пiсля самого себе протягом декiлькох рокiв. У сiвозмiнах ж цьому злаки звичайно вiдводять найгiрше мiсце в чергуваннi рослин. Краще всього вiн вдаiться на пластах по перелогах, на полях пiсля конюшини, злакових трав i просапних рослин, де знаходить деякий запас поживних речовин. Взагалi ж вiвсу вiдмовляють майже в усякому добривi i йому доводиться задовольнятися залишками гною, внесеного року 2-4 тому. При достатньому ж добривi (особливо азотом) пiдвищуi значно вище середнього своi врожаi; здебiльшого пiд нього орють одного разу, навiть i по Нови, - переважно з осенi; навеснi пускають тiльки борону або екстiрпатор, а у виняткових випадках плуг, РЖ все ж вiн народиться добре; при ретельнiй обробцi ж i багаторазовому паханом врожаi його бувають незрiвнянно ряснiше. РЖстотне умова для гарного росту вiвса - достатня вологiсть, тому овес сiють рано, чого вимагаi тривалiсть вегетацii його рiвна, дивлячись за сортом його, 16-22 тижнях, i менша вимогливiсть вiвса по вiдношенню до теплотi грунту. Помiчено також, що раннi посiви вiвса дають зерно бiльш повноваге, нiж пiзнi, i рiдше вилегают; при пiзнiх ж краще урождается солома, але зерна виходить мало. Звичайне час посiву - квiтень i травень i тим ранiше, нiж грунт сушi i менш вологоiмнiсть, щоб вловити в нiй запаси зимовоi вологи. Кiлькiсть посiвних насiння його перевершуi в однiй i тiй же мiсцевостi кiлькiсть насiння жита вдвiчi i навiть бiльше, так як серед насiння вiвса часто буваi пустозернiца. Якщо ж насiння вiвса пiддавати ретельнiй обробцi (у Нiмеччинi вимагають не менше 5 3 / 4 пуди ваги в чвертi) за вагою, то iх для посiву потрiбно менше. У зазначених двох рiзких випадках кiлькiсть посiвних насiння вiвса коливаiться вiд 1 до 3 чвертей. Крiм того, бажано, щоб вага плiвок була менше, так, як у посереднiх.

Овес - один iз самих звичайних культурних злакiв. Обробляiться заради зерен, якi мало вживаються в iжу людини, але переважно йдуть в корм рогатiй худобi i коням. Сильнi корми для цих тварин складаються, бiльшою частиною, з вiвса. Культура вiвса дуже поширена головним чином у Росii та Пiвнiчноамериканських Штатах. В Пiвнiчнiй Америцi (Сполученi Штати Америки) розмiри культури вiвса перевищують таку в Росii на 120 млн бушелiв (усього збираiться там 650 млн бушелiв.). Виключаючи пшеничнi райони (пiвдень i пiвденний схiд Росii), а також райони Прибалтiйськi й Архангельську, вiвсу належить перше мiсце в яровому клину, подiбно до того, як жита, в тих же мiсцевостях, перше мiсце в озимоi. Майже у всiх нечорноземних областях, пiд овес вiдводять 1 / 3 бiльше всього засiваiмого простору. Найменшу площу (менше 10%) ця рослина займаi на крайньому пiвднi Росii, в усiх пiвденних степових областях, а також на крайнiй пiвночi - в Архангельськiй облсти. Втiм, у Фiнляндii культура вiвса пiдноситься все далi на пiвнiч, причому цей рух на захiднiй сторонi здiйснюiться швидше, нiж на схiднiй, так що кордон культури хилиться завжди на схiд. В даний час вiн обробляiться в невеликому розмiрi i дозрiваi навiть у долинi рiчки Торнео, хоча його звичайно знiмають в зеленому виглядi вже у долинi рiчки Кемi. Мiж 64 В° i 65 В° умови для розведення вiвса стають скрутними i далi 66 В° пiвнiчноi широти культура його вкрай обмежена, хоча зовсiм припиняiться тiльки у полярного кола. На Кавказi його майже не розводять. Взагалi у напрямку до пiвдя культура вiвса зустрiчаi труднощi в посушливостi клiмату i в сильнiй жарi, чого овес не виносить, хоча належить до числа найменш вимогливих рослин. Зерно вiвса використовують для вироблення крупи, борошна, толокна, вiвсяноi кави. Вiвсяна крупа серед iнших видiв круп займаi одне з перших мiсць за поживнiстю. Вiвсяну муку застосовують у кондитерському виробництвi, для випiчки млинцiв i т. д. Зерно вiвса використовують як сировину для вироблення комбiкормiв i як концентрований корм для тварин. Обробляють овес на зелений корм, як у чистому виглядi, так i в сумiшi з бобовими культурами, частiше з вiкою, горохом i чиною. Вiвсяну солому використовують як грубий корм i як сировина для комбiкормовоi промисловостi. Розплющенi зерна вiвса - основний компонент мюслiв. Також овес застосувуеться у народнiй медицинi Дуже довгий час овес застосовуiться в народнiй медицинi. Крупа i борошно iз зерен вiвса мiстить велику кiлькiсть крохмалю i бiлкiв, цукор, жири, мiнеральнi солi та iншi речовини, якi очищають органiзм. Використовуються в якостi дiiтичного харчування, а настоянки, воднi витяжки та iншi препарати з соломи вiвса застосовуються як вiдмiнна допомога при бессонiце, розумовому виснаженнi, нервових перевантаженнях i фiзичноi втоми. Ванни з вiдваром вiвсяноi соломи допомагають при ревматизмi, подагрi, iшiасi i багатьох шкiрних захворюваннях. Солома вiвса використовуiться як Протидiабетичний, потогiнну, сечогiнну, вторгнень i жарознижуючий засiб. Так звана Влвiвсяна болтушкаВ» - застосовуiться в народнiй медицинi для лiкування шкiрних захворювань i виразки шлунку. Хворим на цукровий дiабет, особливо при ускладненнi його ацидозом i при високому вмiстi холестерину в кровi, корисна розвантажувальна дiiта з вiвсяних круп. Споконвiчно народне лiкувальний засiб - вiвсяний кисiль. Приготувати його можна як з крупи, так i з геркулеса. Крупу потрiбно залити холодною кип'яченою водою в пропорцii 1:1, додати трохи дрiжджiв, загорнути iмнiсть в товсту тканину i залишити бродити на добу. Пiсля цього обережно злити рiдину i довести ii до кипiння. У гарячому виглядi кисiль можна iсти з рослинним маслом. Охолоджений кисiль стаi настiльки щiльним, що його можна нарiзати ножем. Вiдвари цiльних зерен вiвса володiють сечогiнним ефектом. Для приготування вiдвару 1 склянка зерен кип'ятять в 4 склянках води на водянiй банi до зменшення обсягу в два рази, додають 4 столовi ложки меду, ставлять на водяну баню ще на 5 хвилин, пiсля чого фiльтрують. При захворюваннях нирок п'ють по 1 / 2 склянки 2-3 рази на день. астосовують препарати вiвса i при простудних захворюваннях, що супроводжуються кашлем тривалим: овес засинають на 2 / 3 об'iму посуду, доливають молоком i ставлять у духовку нежарким. У мiру википання додають молоко до тих пiр, поки овес не розваряться, пiсля чого вiджимають i процiджують. Отриману рiдину п'ють по 2-3 столовi ложки 3 рази на день. Корисний вiдвар вiвса пiсля перенесеного iнфаркту мiокарда та при початковiй стадii гiпертонii: 1 склянка вiвса кип'ятять в 1 лiтрi води до випаровування половини об'iму рiдини, процiджують i п'ють по 1 / 2 склянки на добу столовими ложками. Настiй вiвса проявляi спазмолiтичну дiю, зменшуi болю вiд скорочень сечоводу i сечового мiхура при сечокам'янiй хворобi i циститi, допомагаi при алергiях, бронхiальнiй астмi та кропивницi. При хронiчних захворюваннях печiнки, а особливо гепатитi, добре зарекомендував себе овес: 2 склянки вiвса в лушпиннi заливають 3 л води i кип'ятять 3 години на повiльному вогнi. Пiсля такого упарювання зазвичай залишаiться трохи бiльше 1 склянки вiдвару. Його п'ють в теплому виглядi 1 раз на день протягом мiсяця. Для кожного вживання готують свiжий вiдвар. При вирощуваннi вiвса необхiдно враховувати фактори, якi шкодять ii продуктивностi. Серед таких шкiдникiв розрiзняють: буртАЩянiв, шкiдники та хвороби. Однi з таких представникiв буртАЩяну i осоти, вiвсюг звичайний, представники шкiдникiв i злаковi мухи,злаковi попелицi, хвороби що виникають: кореневi гнилi, гельмiнтоспорiоз. Тому маючи таке рiзноманiття шкодо чинностi на овес, необхiдно використовувати рацiональнi способи боротьби для захисту культури.

Мета даноi курсовоi роботи:

- ознайомлення з шкiдливими органiзмами, якi уражають овес;

- вивчення сучасного асортименту пестицидiв;

- обТСрунтування регламентiв рацiонального використання пестицидiв;

- ознайомлення з правилами технiки безпеки та охорони працi при роботi з пестицидами, призначеними для боротьби зi шкiдниками кукурудзи.


Роздiл 1. ОбТСрунтування системи заходiв захисту вiвса вiд шкiдливих органiзмiв

РЖснуе безлiч видiв якi уражають овес, до них вiдносять звичайну злакову попелицю (рис.1.2), злаковi мухи (Гесенська муха (Mayetiola destructor S.) Опомiза пшенична (OpomyzafloramR) Пшенична (чорна злакова) муха (PhorbiasecurisTiens.), п'явицю,.Розглянемо iх бильш детально.

Schizaphis graminum Rond. - Звичайна злакова попелиця.(рис.1.2)

рис. 1.2

Клас Insecta, загiн Homoptera, пiдряд Aphidinea, надродина Aphidoidea, сiмейство Aphididae, пiдродина Aphidinae, Трiбо Aphidini, подтрiба Rhopalosiphina, рiд Schizaphis.Шкiдники зернових культур.Тiло безкриле довжиною 2,7-2,9 мм, характеризуiться свiтло-зеленим забарвленням i поздовжньоi серединнiй смугою на спинний поверхнi. Вусики досягають половини довжини тiла. Трубочки довгi, цилiндричнi, невздутi, свiтлi, тiльки перед кришечкою буруватi, в 1,7 - 2 рази довша цифрових хвостика. Медiальна жилка на переднiх крилах галузиться один раз. Яйця чорного кольору, подовжено-овальноi форми. Життiвий цикл однодомнi. Зимуi в стадii яйця на посiвах озимих культур, а також на падалиця i диких злаках. У життiвому циклi вiдбуваiться чергування статевого i безстатевих поколiнь. У зонi найбiльшоi шкодочинностi масове вiдродження личинок безкрилих партеногенетичних самок з яiць звичайно спостерiгаiться в кiнцi квiтня - початку травня. Тривалiсть личинкового вiку складаi 8-15 днiв. Безкрила партеногенетичних самка живе до 35 днiв, вiдроджуi до 80 личинок. Шкiдник харчуiться спочатку на озимих, а потiм i на ярових культурах, у зв'язку з чим самки-расселiтельнiци з'являються в кiнцi травня. Крилата партеногенетичних самка живе 17-20 днiв i вiдроджуi до 42 личинок. Комахи живуть великими колонiями як на верхнiй, так i нижнiй сторонi листя. До моменту виходу злакiв у трубку щiльнiсть попелиць швидко збiльшуiться, так що величезнi колонii можуть повнiстю покривати листя. У вереснi при появi сходiв озимих культур вiдбуваiться рокiв попелиць на цi поля з мiсць лiтнiх резервацiй. Наприкiнцi вересня-жовтнi з'являються полоноськи, якi народжують самцiв i самок. Вiдкладання зимуючих яiць вiдбуваiться в жовтнi i триваi до настання морозiв. Плодючiсть самок складаi 10-12 яiць, а тривалiсть життя - 38-40 днiв. Яйця вiдкладаються невеликими групами по 2-4 за пiхву аркуша.Мешкаi в Пiвденнiй РДвропi, Передньоi, Центральноi i Малоi, Середньоi Азii, Пiвнiчнiй i Пiвденнiй Америцi, Схiднiй i Пiвденнiй Африцi, Японii. На територii б. СРСР вид поширений на пiвнiч до 56 В° пн.ш. Найбiльша шкiдливiсть проявляiться в степовiй i лiсостеповiй зонах: на Пiвнiчному Кавказi, в Поволжi, в Центральнiй Чорноземнiй зонi, Криму, на Украiнi.Найбiльша чисельнiсть попелиць на зернових культурах спостерiгаiться в кiнцi червня - липнi. Найбiльш уразлива фаза рослини при заселеннi попелицею - вихiд в трубку. У перiод дозрiвання ярих культур кiлькiсть попелиць на них рiзко зменшуiться. Для розвитку безкрилих партеногенетичних самок оптимальними умовами i середньодобова температура 20-21 В° С при вiдноснiй вологостi 65-70%; крилатих - 25,8 В° С при вологостi 70%. На появу статевого поколiння основний вплив робить фотоперiод i температура. На територii б. СРСР розвиваiться до 15 поколiнь на рiк. Масовому розмноженню часто передують роки з прохолодним i вологим лiтом. Найбiльш важливi хижаки-ентомофаги: Coccinella septempunctata L., C. notata Host., C. axiridis Pall., представники пологiв Adalia, Semiadalia, Adonia (сем. Coccinellidae); представники пологiв Syrphus, Melanostoma, Scaeva, Eupeodes, Paragus (сем. Syrphidae); C. carnea Steph., C. formosa Br. (Сем. Chrysopidae). З паразитiв найважливiшими i представники сiмейства Braconidae (пологи Aphidius, Lysiphlebus, Ephedrus).Найбiльший збиток завдаi озимоi i яроi пшеницi, озимому та ярому ячменю, жита, вiвса, кукурудзи, сорго, просо i рису. З дикорослих злакових трав волii вiвсюг (Avena fatua L.), пирiй (Agropyrum repens PB), iжаку (Dactylis glomerata L.), вогнище м'який (Bromus mallis L.), мишiй рудий (Setaria glauca L.). Захиснi заходи: знищення дикорослих злакових трав, застосування iнсектицидiв у травнi-червнi.Sitobion avenae F.(рис. 1.3) - Велика злакова попелиця.

рис 1.3

Клас Insecta, загiн Homoptera, пiдряд Aphidinea, надродина Aphidoidea, сiмейство Aphididae, пiдродина Aphidinae, Трiбо Macrosiphini, подтрiба Macrosiphina, рiд Macrosiphum.Тiло безкрилих дiв веретеновидна форми, довжиною 2,5-3 мм, зеленувате або жовто-буре, з довгими ногами i вусиками довше за тiло, чорними соковими трубочками i свiтло-зеленим хвостиком (соковi трубочки довшi хвостика в 1,5 рази). Крилатi расселiтельнiци мають червонувато-буре груди i зелене черевце. Яйця чорного кольору подовжено-овальноi форми. Зимуi в стадii яйця на посiвах озимих, а також диких злаках. У пiвденних районах можлива зимiвля iмаго. У життiвому циклi вiдбуваiться чергування статевого i безстатевих поколiнь. Перiод преiмагiнальних розвитку становить, в середньому, 8-12 днiв. У зонi основний шкiдливостi масове вiдродження з яiць личинок, що дають безкрилих партеногенетичних самок, звичайно спостерiгаiться в квiтнi. Вони живуть 30-60 днiв, плодючiсть однiii самки становить 20-40 личинок. Шкiдник харчуiться спочатку на озимих, а потiм i на ярових культурах. Комахи для живлення волiють верхню частину класiв. Попелицi щодо рухливi i великих колонiй не утворюють. У вереснi при появi сходiв озимих культур вiдбуваiться рокiв попелиць на цi поля з мiсць лiтнiх резервацiй. В кiнцi вересня - жовтнi з'являються полоноськи, якi жiвородят самцiв i самок. Вiдкладання зимуючих яiць вiдбуваiться в кiнцi жовтня - листопадi. Плодючiсть самок становить 6-12 яiць.Комаха широко поширене в РДвропi, Азii, Схiднiй Африцi, Америцi, Японii. На територii б. СРСР цей вид поширений повсюдно: на пiвнiч аж до Хiбiни, в Сибiру, на Далекому Сходi, у Середнiй Азii, Казахстанi, на Кавказi, в Закавказзi i т.д. Найбiльша шкiдливiсть проявляiться в степовiй i лiсостеповiй зонах Росii.Ембрiональний розвиток починаiться при температурi 5 В° С. Сума ефективних температур для розвитку першого поколiння складаi 63-75 В° С. РЖнтенсивне заселення зернових культур в зонi найбiльшоi шкодочинностi спостерiгаiться в кiнцi травня - червнi (спочатку озимих, потiм ярих). Спочатку харчуiться по краях поля, потiм проникаi вглиб. Максимальна чисельнiсть припадаi на фази колосiння, молочноi та молочно-восковоi стиглостi. Для розвитку оптимальнi середньодобова температура 16-20 В° С i вiдносна вологiсть повiтря 65-80%. Масовому розмноженню особин передують роки з помiрно-теплим вологим лiтом i вологою восени. На територii б. СРСР даi 14-20 поколiнь на рiк. Природнi ентомофаги: Coccinella septempunctata L., C. notata Host., C. axiridis Pall., представники пологiв Adalia, Semiadalia, Adonia та iн (сем. Coccinelidae); представники пологiв Syrphus, Melanostoma, Scaeva, Eupeodes, Paragus та iн (сем. Syrphidae); C. carnea Steph., C. formosa Br. (Сем. Chrysopidae). Серед паразитiв найважливiшими i представники сем. Braconidae (пологи Aphidius, Lysiphlebus, Ephedrus).Найбiльший збиток приносить озимоi i яроi пшеницi, озимому та ярому ячменю, жита, вiвса, кукурудзи, сорго. З дикорослих злакових трав волii тимофiiвку лугову (Phleum pratense L.), Вiвсюг (Avena fatua L.), пирiй (Agropyrum repens PB), iжаку (Dactylis glomerata L.), вогнище м'який (Bromus mallis L.), вогнище житнього (Bromus secalinis L.), костриця лугову (Festuca pratensis Huds.). Захиснi заходи: своiчасний прогноз термiнiв появи i чисельностi шкiдника, боротьба з дикорослими злаковими травами, обробка iнсектицидами в травнi-червнi.

Злаковi мухi :

Гесенська муха (Mayetiola destructor S.). Поширена на всiй територii Украiни. Найбiльш пошкоджуi озиму пшеницю в перiод вiд сходiв до початку кущiння. Личинки висмоктують сiк iз м'якоi частини пагона. Пошкодженi рослини на раннiй стадii розвитку жовтiють i навiть гинуть. Пошкодження бiльш розвинених рослин навеснi призводить до зiгнутостi стебла i пустозерностi колоса, пiдламування стебла пiд час цвiтiння. Пошкодженi личинками рослини утворюють характернi колiна, тому посiви набувають вигляду побитих градом або потолочених. Шведська муха. Найбiльш шкiдливi два рiзновиди: вiвсяна шведська муха (Oscinella frit L.) та ячмiнна шведська муха (Oscinella pusilla Mg.). Личинки зимують всерединi пагонiв озимих культур i диких злакiв. Вилiт мух збiгаiться iз закiнченням фази весняного кущiння озимих. Личинка нового поколiння проникаi всередину стебла, де виiдаi точку росту i основу центрального листка. Останнiй жовтii i засихаi. У пошкодженоi рослини призупиняiться рiст стебла.

Опомiза пшенична (OpomyzafloramR). Виiдаi в пагонах конус росту. Характер пошкодження - пожовтiння i засихання центрального листка, а пiзнiше i стебла. Сприяi ii поширенню тривала осiння i весняна посуха.

Озима муха (LeptochylemyiacearctataR). Поширена в Украiнi повсюдно. Личинка навеснi проникаi в стебло i пошкоджуi вузол кущiння, внаслiдок чого рослина гине. Частина личинок робить хiд у пiдземнiй частинi окремих пагонiв майже до поверхнi землi, що спричинюi пожовтiння центрального листка i вiдмирання пошкодженого стебла.

Пшенична (чорна злакова) муха (PhorbiasecurisTiens.). Личинка прогризаi ходи всерединi стебла. Внаслiдок пошкодження жовтii i засихаi центральний листок, пагiн пригнiчуiться i вiдми-раi. Шкiдник пошкоджуi переважно боковi, менш розвинутi стебла. Знижуiться густота рослин та стебел, що призводить до втрат зерна. Розмiри втрат рiзко зростають в умовах осiнньоi i весняноi посухи.

Для простiшо розгляду можно розглянути таблицю 1.1

Табл.1.1 Основнi шкiдники, виявленi на культури овес

КультураШкiдник (украiнська та латинська назва)Стадiя та мiсце зимiвлiНайбiльш шкодочинна стадiяТип пошкодження рослиниКiлькiсть поколiньЧас хiмiчних обробок
ОвесSchizaphis graminum Rond. - Звичайна злакова попелиця.(рис.1.2)Зимуi в стадii яйця на посiвах озимих культур, а також на падалиця i диких злаках.личинокаВавихiд в трубку15 поколiнь на рiкВ травнi - червнi
Sitobion avenae F.(рис. 1.3) - Велика злакова попелиця.Зимуi в стадii яйця.Вiдродження личинок з яецьСпочатку харчуiться по краях поля, потiм проникаi вглиб14 тАУ 20 поколiнь на рiкв кiнцi травня - червнi

Вместе с этим смотрят:


Cостояние полезащитных лесных полос в северном Приднестровье


РЖсторiя селекцiйноi роботи по виведенню нових сортiв мтАЩякоi озимоi пшеницi


Автоматизация животноводства


Аграрна полiтика Бiлорусi


Агролесомелиорация пахотных склонов Поволжья на адаптивно-ландшафтной основе