Природнi умови та ресурси Омськоi областi
Природнi умови та ресурси Омськоi областi
План
1. Географiчне положення Омськоi областi
2. Клiматичнi особливостi Омськоi областi
3. Кориснi копалини
4. Природнi зони
5. Населення
Список лiтератури
1. Географiчне положення Омськоi областiОмська область утворена 7 грудня 1934 року. До складу ii входить 31 адмiнiстративний район. Вона розташована на пiвднi великоi Захiдно-Сибiрськоi рiвнини. Межуi з Томськiй, Новосибiрськiй, Тюменськiй i Казахстанськоi областями. За конфiгурацiiю територiя областi нагадуi складний многокутник, витягнутий з пiвночi на пiвдень майже на 600 км, мiж 53 i 58В° с. ш. Вiдстань вiд захiдного кордону до схiдноi в найбiльш широкiй частинi бiльше 300 км, мiж 70 i 76В° сх. д. Площа Омськоi областi 139,7 тис. км.2 За величиною вона перевершуi бiльшiсть областей РДвропейськоi частини Росii й такi держави Захiдноi РДвропи, як Австрiя, Болгарiя, Угорщина та iн Невеликi ж краiни, наприклад Бельгiя, Нiдерланди, Швейцарiя i Албанiя, могли б розмiститися в межах областi всi разом узятi.
Географiчне положення Омськоi областi визначаi рiзноманiтнiсть ii природних умов i ресурсiв. Об'iднуючоi всю область рисою i положення ii на рiвнинi, в басейнi рiчки РЖртиш, по обидва боки цiii могутньоi водноi артерii. Рiвниннiсть бiльшiй частинi Захiдного Сибiру впливаi на всi природнi явища Омського Притишя. Широтна зональнiсть - найсуттiвiша природна закономiрнiсть в межах областi - виражена тут у характерi клiмату, стоку, рослинного та ТСрунтового покриву, у складi тваринного свiту i у всьому комплексi природних умов. Природнi географiчнi зони змiнюються одне за одним у напрямку з пiвночi на пiвдень вiдповiдно до змiни кiлькостi надходить радiацiйного тепла i опадiв. Рiзкi кордону провести мiж ними неможливо, зони змiнюються поступово. Область маi вигiдне географiчне положення, лежить майже в центрi нашоi краiнi на перетинi важливих залiзничних магiстралей i великого водного шляху. РЖртиш забезпечуi необхiднi економiчнi зв'язки з Тюменською областю та Схiдним Казахстаном, а всерединi областi по рiчцi здiйснюються зв'язки пiвнiчних районiв з обласним центром i пiвденними районами. Залiзницi пов'язують область з Кузбасом, Уралом, Поволжям i iншими найбiльшими промисловими центрами краiни i районами рiзноi господарськоi спецiалiзацii.
2. Клiматичнi особливостi Омськоi областiНайбiльш характерними особливостями Омськоi областi, розташованоi в помiрних широтах пiвнiчноi пiвкулi, i порiвняльна суворiсть i континентальнiсть клiмату. Про суворiсть клiмату говорить тривалiсть зимового перiоду - низькi зимовi температури, частi похолодання у весняний та осiннiй перiоди. Континентальнiсть клiмату проявляiться в рiзкому коливаннi температур протягом року i вiд мiсяця до мiсяця, порiвняно невеликiй кiлькостi опадiв, малоi областi i т.д. Цi особливостi клiмату областi значною мiрою обумовленi впливом переважаючих на територii Захiдно - Сибiрськоi низовини протягом року континентальних повiтряних мас помiрних широт. В межi вiдкритоi з пiвночi i мало захищенiй з пiвдня i сходу низовини протягом року безперешкодно проникають холоднi повiтрянi маси з пiвночi i сходу i теплi i сухi з пiвдня. Часта змiна повiтряних мас обумовлюi нестiйкiсть i мiнливiсть метеорологiчних умов, особливо в перехiднi сезони, коли теплi маси повiтря можуть бути протягом кiлькох годин витiсненi холодними i тепла погода змiнюiться рiзким похолоданням.
Рiзниця мiж середнiми температурами самого холодного i найбiльш теплого мiсяця в областi складаi 37-39В°. Середнi рiчнi температури повiтря на 3-4В° нижче, нiж у вiдповiдних широтах iвропейськоi частини краiни i коливаються в межах вiд 0,3В° (Червак) на пiвденно-заходi до - 0,3В° (Васiсс) на пiвнiчному сходi. Температурнi вiдмiнностi мiж пiвнiчними i пiвденними районами становлять 1-3В°, при цьому бiльш iстотна рiзниця в температурних умовах пiвнiчних i пiвденних районiв областi спостерiгаiться в лiтнiй перiод. Значнi коливання середньомiсячних температур бувають у зимовi перiоди (вiд - 8В° до - 25В°). Лiтнi ж мiсяцi, середньомiсячнi температури яких коливаються вiд +15В° до +23В°, мають бiльш постiйний температурний режим. Стiйкi температури i у вереснi. Середня температура сiчня, найхолоднiшого мiсяця в Омськiй областi, - 52 - 54В° С. Середня температура самого теплого мiсяця - липня, в пiвнiчнiй частинi областi +17 - 18В° С, пiвденнiй +19В° С, максимальнi температури можуть бути до +38-42В° С.
Тривалiсть вегетацiйного перiоду, тобто перiоду з середньодобовою температурою вище +5В° С, в областi 151-162 дня, а перiоду iз середньодобовою температурою вище +10В° С 114-132 дня. Проте в окремi роки тривалiсть вегетацiйного перiоду скорочуiться пiзнiми весняними i раннiми осiннiми заморозками. Веснянi "повернення холодiв" найчастiше бувають до останнiх чисел травня, а в окремi роки навiть у першiй декадi червня. Осiннi заморозки можуть спостерiгатися вже в кiнцi серпня. Температурний режим найтiснiшим чином пов'язаний з хмарнiстю i кiлькiстю годин сонячного сяйва. В Омськiй областi 9 мiсяцiв iз 12 мають середньомiсячну хмарнiсть, не перевищуi 60%. Самi яснi мiсяцi - березень i квiтень, найбiльш хмарнi - жовтень i листопад.
Положення областi в помiрних широтах i порiвняно невелика хмарнiсть обумовлюють велика кiлькiсть годин сонячного сяйва. За кiлькiстю годин сонячного сяйва за рiк пiвденна частина областi майже не поступаiться районам Украiни i Пiвнiчного Кавказу. За кiлькiстю ж годин сонячного сяйва за вегетацiйний перiод (травень - серпень) пiвденнi райони перевершують, наприклад Краснодар. Середня сума годин сонячного сяйва за рiк становить в Омську 2015; в Краснодарi - 2100; в Харковi - 2115; в Москвi лише 15 - 75 годин. Навiть взимку i восени переважають яснi сонячнi днi.
Середнi багаторiчне рiчна кiлькiсть опадiв для бiльшоi частини територii областi складаi 300 - 400 мм на рiк, що на 30 - 50% менше, нiж в областях iвропейськоi частини краiни, розташованих на тих самих широтах. Тiльки пiвнiчнi райони, середнi багаторiчне кiлькiсть опадiв яких 400 - 500 мм на рiк, знаходяться в зонi достатнього i часткового надмiрного зволоження. Пiвдень областi вiдноситься до району нестiйкого зволоження, посушливiй зонi, рiчнi суми опадiв становлять 300 - 350 мм, на крайньому пiвднi - менше 300 мм. Близько 80% опадiв випадаi за лiтнi мiсяцi. Переважають зливовi опади. Мiсячна сума опадiв липня в 6 - 8 разiв перевищуi суми опадiв сiчня i лютого. Проте в окремi роки влiтку випадаi так мало дощiв, що це в сукупностi з високою температурою i низькою вiдносною вологiстю викликають посуху. Оскiльки на зимовий перiод припадаi лише 18 - 20% рiчноi кiлькостi опадiв, снiжний покрив на значнiй частинi територii областi невеликий - 30 - 40 см на пiвднi навiть 20 см, i лише в пiвнiчних районах потужнiсть його досягаi 50 - 60 см.
При розглядi клiмату не можна упустити вивчення яскраво виражених змiн погодних умов по сезонах. Зимовий сезон триваi з листопада по березень. Для зимових мiсяцiв характерна порiвняно невелика хмарнiсть, незначна кiлькiсть опадiв, слабкi вiтри, морозна, ясна сонячна погода. Опади у виглядi снiгу випадають в пiвнiчних районах в кiнцi жовтня. Датою встановлення снiгового покриву вважаiться 1 - 5 листопада на пiвночi, 6 - 12 листопада в пiвденних районах. Максимальноi висоти снiговий покрив досягаi в березнi. Тривалiсть залягання снiгового покриву на пiвночi 170 - 180 днiв, на пiвднi 150 - 160 днiв. Характернi вiтри визначають розподiл атмосферного тиску i перемiщення повiтряних мас. Пiд час зимового сезону переважаючим напрямом i пiвденно-захiдне, пов'язане з вiдрогом сибiрського антициклону, який простягаiться на пiвдень нашоi областi. Сума негативних температур за зиму становить 2300 - 2400В°. Вiдлиги взимку дуже рiдкiснi. Весна триваi протягом 1,5 - 2 мiсяцiв (квiтень, травень). Для весняного сезону характерне швидке наростання температури. Середньомiсячна температура квiтня зазвичай перевищуi середньомiсячну температуру березня на 9 - 11В°. Перехiд середньоi добовоi температури через 0В° вiдбуваiться в серединi квiтня. Веснянi мiсяцi вiдрiзняються ясною сонячно погодою. Разом з цим весняна погода характеризуiться нестiйкiстю. Майже лiтнi тепло може змiнитися протягом кiлькох годин сильним похолоданням, в наслiдок прориву холодних повiтряних мас з пiвночi. Коливання температури протягом доби можуть досягати 20-25В°.
Рiзке наростання температури викликаi швидке танення снiгового покриву, особливо в пiвденних районах, де снiготанення триваi всього 10 - 12 днiв. Погано вiдтавший ТСрунт не встигаi увiбрати талi води i вони спрямовуються в струмки i рiки. Опадiв на бiльшiй частинi територii випадаi небагато - 10 - 12 мм i лише з пiвнiчних районах - 50 - 60 мм. Веснянi мiсяцi вiдрiзняються найбiльш сильними вiтрами. Переважають вiтри пiвденно-захiдного напрямку. Травневi вiтри нерiдко пiднiмають пиловi бурi, якi найчастiше спостерiгаються у посушливi роки. Лiтня погода встановлюiться зазвичай на початку липня. Лiтнiй перiод - червень, липень i серпень вiдрiзняiться переважанням ясноi сонячноi погодою, хоча в липнi, як правило, випадаi найбiльша кiлькiсть опадiв - вiд 80 мм у пiвнiчних районах до 60 мм на пiвднi. Всього опадiв з травня по вересень випадаi 300 - 320 мм у пiвнiчних районах i 200 - 250 у пiвденних.
Ясна, малохмарна погода забезпечуi велику кiлькiсть годин сонячного сяйва. Так, в Омську середня кiлькiсть годин сонячного сяйва в червнi - 317, в липнi - 287 i серпнi 262. Довжина свiтлового дня становить в Омську в червнi 18, у липнi - 17,5, а в серпнi - 15,5 годин. У липнi температура повiтря може досягати - 40-42В° С, поверхня ТСрунту нагрiваiться до 40-50В° С. Добовi коливання температур незначнi.
Осiннiй перiод в Омськiй областi триваi два мiсяцi (вересень i жовтень), вiдрiзняiться теплою, сухою погодою, але нерiдко буваi похмурою i дощовою. Для осенi характерна велика коливання температури вiд мiсяця до мiсяця. Рiзниця середньомiсячних температур вересня-жовтня досягаi 8 - 10В°. У жовтнi спостерiгаiться значне похолодання. У другiй половинi жовтня температура може знизиться до - 30В°, вiдзначаються снiгопади. В основному опади у осiннiй перiод випадають у виглядi дощiв, кiлькiсть опадiв становить 35 - 40 мм за мiсяць. У деякi роки вже до кiнця жовтня встановлюiться снiжний покрив.
Таким чином, клiмат Омськоi областi вiдрiзняiться великою рiзноманiтнiстю. Можна знайти як позитивнi риси, так i негативнi. До числа недолiкiв клiмату вiдносяться тривала сувора зима, лiтнi посухи, пiзнiй повернення холодiв i раннi настання заморозкiв. До позитивних сторiн можна вiднести велика кiлькiсть сонячного свiтла, пiдвищена кiлькiсть тепла в лiтнiй перiод. Суми позитивних температур становлять 2100 - 2500В°. Також сухий сибiрський клiмат сприятливо сприймаiться людським органiзмом.
3. Кориснi копалиниОсобливостi геологiчноi будови територii Омськоi областi зумовили формування корисних копалин лише осадового походження. Серед них переважають неруднi кориснi копалини - глини, суглинки, пiски, вапняна i хiмiчну сировину, i горючi копалини; з рудних зустрiчаються тiльки залiзнi руди. В особливу групу корисних копалин необхiдно вiднести пiдземнi термальнi води. Найбiльше господарське значення з нерудних корисних копалин областi маi мiнеральна сировина будiвельних матерiалiв - глини, суглинки, пiски.
Глинистих порiд у областi зустрiчаються повсюдно. За якiстю глини подiляють на цеглянi, керамзитовi, бентонiтовi та iн. Цеглянi глини i суглинки - легко плавкi, придатнi для виробництва цегли, поширенi широко. В областi розвiдано понад 126 родовищ цегельних глин i суглинкiв, загальнi запаси яких становлять 83 млн. куб. м. Цегельний сировиною найчастiше i верхнi четвертиннi покривнi суглинки, що залягають майже суцiльним чохлом на межирiччях i на високих надзаплавних терасах рiчок. Товщина пластiв досягаi вiд 1 до 12 м. Широке поширення цегельноi сировини дозволяi налагодити виробництво цегли в усiх районах областi.
Керамзитовi глини використовуються для одержання легкого, пористого гравiйного матерiалу, за будовою нагадуi вулканiчну породу - пемзу. Керамзит вiдрiзняiться високими звуковими теплоiзоляцiйними властивостями i довговiчнiстю. Керамзитовий гравiй i хорошим заповнювачем для бетону. Конструкцii з керамзиту й бетону мiцнiше, легше i морозостiйкiсть бетонних. Вони широко застосовуються в будiвництвi будинкiв i споруд. В якостi сировини для керамзиту використовують високо пластичнi неогеновi глини, але до них потрiбнi добавки; а також пухкi, грудчастiй будови четвертиннi суглинки надзаплавних терас РЖртиша i Омi.
ПРЖСКИ. Для господарства областi найбiльший iнтерес представляють будiвельнi пiски. Вони приуроченi до перших надзаплавних терасах р. РЖртиша i його приток. Кращi будiвельнi пiски зустрiчаються в руслах рiчок. Численнi острови, мiлини i береговi вали складенi тонкозернистим до крупнозернистих рiчковими пiсками, якi можна використовувати в будiвельнiй справi. Вiдомо бiльше 50 родовищ руслових пiскiв - Омський, Захламiнське, Карташiвське, РЖртишських, Новотроiцьке, Черлакське та iн. Видобуток пiску з русла р. РЖртиша може негативно проявитися на гiдрологiчному режимi РЖртиша. Склянi пiски зустрiчаються неподалiк вiд с. Муромцева на правобережжi р. Тари. Цi пiски дрiбнозернистi, жовтого, бурувато-сiрого кольору, сильно озалiзненi i мiстять велику кiлькiсть домiшки глинистих частинок, що знижуi iх якiсть. В даний час iх не використовують, а в XIX ст. на базi Муромцевських пiскiв працювало 2 кустарних заводу.
Вапняна сировина. У зв'язку з особливостями геологiчноi будови територii в Омськiй областi немаi чистих вапнякiв, необхiдних для отримання вапна та цементу. Як вапнякового сировини можна назвати вапняно-мергелястi конкрецii i болотнi мергелi. Форма i розмiри конкрецiй дуже рiзноманiтнi (округлi, витягнутi, неправильноi форми, вiд сантиметрiв до десяткiв сантиметрiв у дiаметрi). Зовнiшня поверхня конкрецiй нерiвна, горбкувата, вiд свiтло-сiрого до темного кольору. Конкрецii часто спостерiгаються серед глин в берегових розрiзах рiчок РЖртиша i Омi. Вимитi, що випали з вiдслонень конкрецii, утворюють скупчення вздовж русел рiчок, наприклад, Калачiчiнське, Сиропятське та iн. скупчення. У складi конкрецiй мiститься до 46% окису кальцiю. в розмеленому виглядi iх можна використовувати для вапнування полiв i у виробництвi цементу.
Хiмiчна сировина. Представлено мiнеральними солями, родовища яких пов'язанi з озерами пiвденних районiв областi. Наприклад, в озерi Ебейти знаходиться велика кiлькiсть глауберовоi солi, хлористого натрiю i магнiю. У лiтню пору кiлькiсть солей у водi досягаi 270 грамiв на лiтр. На днi озера - шари випали в осад солей потужнiстю понад 1 метр. Загальнi запаси глауберовоi солi, що мiстяться у водi i осадi, визначаються в 35 млн. тонн i близько 10 млн. тонн розчиненого хлористого натрiю i магнiю. Крiм того, у водi оз. Ебейти мiстяться бром та iншi цiннi елементи, а на днi озера i поклади лiкувальних грязей, 8250 тонн на кожен гектар озерного дна. Озеро Ебейти детально вивчено, але його мiнеральнi багатства поки що не використовуються. Хоча з озера можна б добувати глауберову сiль, хлористий натрiй (кухонна сiль) i сiрчанокислий магнiй для хiмiчноi промисловостi, а бром i бруду - використовувати в медицинi. Мiсцеве населення використовуi грязi для лiкування.
У рядi озер зустрiчаються сапропелю (грецьке "сапрос" - гнилий, "Пелес" - мул) - озернi мули. Це темна, оливково-бура драглиста, жирна на дотик маса. Сапропелi накопичуються на днi озер i глинистих частинок, принесених з навколишнього сушi. Вони дуже багатi органiчними речовинами, мiстять окисли Ca, Fe i Mg, а також каротин i бiостимулятори. Сапропель i корисною копалиною. Його можна використовувати як паливо, як хiмiчна сировина для виробництва горючих матерiалiв, дьогтю, добрив i медикаментiв. У медицинi сапропелi застосовують як лiкувальнi грязi, в тваринництвi - це мiнеральна пiдгодiвля тварин. У нашiй областi ряд колгоспiв пiвнiчних районiв додають сапропель в корм тваринам i отримують хорошi результати.
Горючих корисних копалин (енергетична сировина). Великi торф'янi поклади знаходяться на пiвночi - в Тарсковi, Знам'янському, Теврiзькому, Усть-Ишимському районах, а також центральноi частини областi - Большереченськоi, Тюкалинськоi, Крутинськоi. Крiм торфу в областi зустрiчаiться буре вугiлля - лiгнiт. Бiльша частина вугiлля перебуваi в пiвнiчних районах. Розвiданi родовища Муромцевське, Лисинське, Мисовське, Петровське, РДкатерининське, Калачинське, Круп'янське. Буре вугiлля залягають у виглядi лiнз i пластiв, протяжнiсть яких рiдко досягаi 10 км, потужнiсть - вiд 0,3 до 5 м. Глибина залягання вугiлля на пiвночi вiд 5 до 30 м. Мiсцями вугiлля виходить на денну поверхню, наприклад, по берегах рiчок Уй, Тара, Абросiмовка. На пiвдень глибина залягання наростаi до 300 метрiв. Зразковi запаси бурого вугiлля Омськоi вугленосноi територii складають кiлька млн. тонн. Пробурено кiлька десяткiв нафто пошукових свердловин. Перспективними на нафту вважаються пiвнiчнi землi Омськоi областi. Вiдкрито невеликi родовища нафти в Теврiзькому районi (Тайтимське, Прiрахтовське), Тарсковi (Ягил-Яхске), в Седельнiковському (Баклянське).
ПРЖДЗЕМНРЖ ВОДИ. За кiлькiстю мiстяться в них розчинених солей подiляють на прiснi - до 1 г / л, солонi - бiльше 1 г / л до 35 г / л i розсоли-понад 35 г / л. в мезозойських вiдкладах укладенi великi запаси гарячих напiрних (само виливних) вод. РЗх мiнералiзацiя змiнюiться то 1 г / л до 16-17 г / л. Пiдземнi води знаходять широке застосування в народному господарствi. РЗх використовують для водопостачання населення, водопою худоби, промисловостi, для зрошення i в медицинi. Гарячi мiнералiзованi води мають лiкувальнi властивостi.
На базi цих вод працюють водолiкарнi i налагоджено випуск омськоi мiнеральноi води. У пiвденно-схiдних i центральних районах областi мезозойськi води використовуються для водопостачання, ряд пiдприiмств в Омську гарячi пiдземнi води застосовуi у виробництвi, наприклад, на суконнiй фабрицi та iн. Отже, в Омськiй областi i кориснi копалини лише осадового походження.
корисна копалина природний ресурс
4. Природнi зониОмська область розташовуiться в межах трьох природних зон: лiсовоi, лiсостеповоi i степовоi Бiльша частина - 51,1% ii територii зайнята лiсо степами. Пiвнiчна частина Омськоi областi, що входить в лiсову зону, за даними фiзико-географiчного районування i лiсо болотноi i захоплюi не тiльки лiсову, а й частину лiсостеповоi зони.
ЛРЖСОВА ЗОНА. У межах Чернiгiвськоi областi лiсова зона займаi пiвнiчнi адмiнiстративнi райони: Усть-РЖшимський, Теврiзькiй, Знаменський, Тарський, Седельнiковськiй, Большеуковськiй, пiвнiчнi частини Колосовського i Муромцевського районiв. Ця зона маi помiрно холодний клiмат з достатнiм зволоженням (коефiцiiнт зволоження К = 1,2). Для неi характернi прохолодне лiто з середньою температурою сiчня - 19,9В°. Окремi температурнi мiнiмуми - 40В° i нижче бувають з листопада по березень, тобто в перiод стiйкого снiгового покриву, потужнiсть якого досягаi 50-60 см. Абсолютний температурний мiнiмум - 49,7В°, а абсолютний максимум +34В°. ТРрунти промерзають на 80-100 см. Вегетацiйний перiод триваi в середньому 150 днiв. Сума активних температур складаi 1650-1850В°. Кiлькiсть опадiв близько 450 мм. Вони випадають в основному влiтку, причому максимум опадiв припадаi на липень, що цiлком забезпечуi нормальний рiст деревноi рослинностi. Опади випадають переважно у виглядi затяжних дощiв тривалiстю 2-3 днi. Гiдрографiчна мережа зони досить густа. Вона представлена РЖртиш i його численними притоками: Велика Бича, Туй (Великi тугри, Мiс), Шиш (РЖмшагал), Уй (Велика Бобрiвка) та iншi. Водний режим рiчок залежить вiд потужностi снiгового покриву, швидкостi його танення i у меншiй мiрi - вiд випадаючих влiтку опадiв. Крiм того, влiтку живлення рiк йде за рахунок вод, що надходять з болотних масивiв. У заплавах рiчок багато озер старого типу. Рослиннiсть представлена хвойними лiсами з домiшкою дрiбно листових порiд - берези, осики i вiльхи. У лiсовiй зонi Омськоi областi ялиново-ялицево-кедровi лiси сильно винищенi. В даний час вони зустрiчаються розрiзненими вузькими смугами по рiчкових долинах. Переважають березовi лiси. Незважаючи на вторинний характер лiсу, з'являються молодi iли, кедри, ялицi. Це вказуi на те, що йде процес вiдновлення корiнного типу лiсiв, якi складаються з темнохвойних порiд.
Для лiсовоi зони типовi тварини, пов'язанi з хвойними породами, а також харчуються гiлковий корм листяних порiд. Це лось, козуля сибiрська, що став рiдкiсним пiвнiчний олень, бiлки - звичайна i летяга, заiць-бiляк. Хижаки представленi також лiсовими видами: колонок, куниця, соболь, лiсовий тхiр, видра, бурий ведмiдь, рись, росомаха, борсук. Серед осiлих птахiв переважають рослиноiднi, що харчуються насiнням хвойних порiд: глухар, рябчик, сiра курiпка та iншi. В даний час чисельнiсть багатьох тварин значно знизилася.
Лiсостепова зона. Лiсостепова зона широкою смугою перетинаi центральну частину областi. Клiмат зони помiрно-зволожений. На вiдмiну вiд тайги лiсостеп краще забезпечена теплом. Середня температура сiчня - 17,5-19,5В°, липня +18,5-19,5В°. Для температурного режиму характернi холодна зима, бiльш тепле i тривале, нiж у лiсовiй зонi, лiто. Вегетацiйний перiод в середньому 155 днiв. Сума активних температур складаi 1900-2100В°. Кiлькiсть опадiв дорiвнюi в середньому за рiк 320-380 мм, а величина випаровуваностi - близько 600 мм. Внутрiшньорiчнi розподiл середнього багаторiчного сумарного випаровування нерiвномiрно: за перiод травень - серпень випаровуiться 75% рiчноi норми. Для зони характерний рiзко виражений недолiк вологи. Гiдрографiчна мережа менш розвинена, нiж у лiсовiй зонi. Тваринний свiт лiсостеповоi зони тiсно пов'язаний з прилеглими природними зонами. Серед ссавцiв зустрiчаються тварини, якi харчуються комахами i рослинним кормом. Природна обстановка в лiсостепу сприятлива для полiвок, зайцiв-русакiв, курячих. Крiм того, поширенi гризуни: ховрахи, тушканчики, степовi мишки. З хижакiв характернi вовк, лисиця, тхiр степовий. Зустрiчаються козуля сибiрська. Дуже рiзноманiтний видовий склад птахiв. Серед них слiд вiдзначити що мешкають тут тетеревiв, сiру та бiлу курiпку, перепела, сiрого гусака, крижень, чирка, кiлька видiв горобиних.
СТЕПОВА ЗОНА. Вона займаi пiвденну частину областi. Клiмат зони континентальний з недостатнiм, мiзерним зволоженням (К-0,4). Рiчнi величини теплоенергетичних ресурсiв 41-55 ккал/см2. Зима, як i в лiсостепу, холодна. Середня температура сiчня - 19В°, абсолютний мiнiмум - 42В°. Лiто помiрно жарке, середня температура липня 19,5В°, абсолютний максимум 40,3В°. Вегетацiйний перiод в середньому 160 днiв. Сума температур за теплий перiод вище +10В° становить 2050-2150В°. Це найвищий показник в областi. Зона маi надлишками тепла i великим недолiком зволоження. Завдяки нестiйкого зволоження, середнiй урожай зернових в зонi нижче 10 ц / га. Пiдвищення продуктивностi сiльськогосподарського виробництва залежить вiд мелiоративних заходiв. Потенцiйний урожай, забезпечений теплом, в 50% випадкiв може досягти 60 ц / га. По рельiфу зона являi собою рiвнину з загальним слабким ухилом на пiвнiчний схiд. Вона маi складний мiкрорельiф, але коливання висот порiвняно невеликi. Власних рiчок на територii зони немаi. Флористичний складу зони бiльш однорiдний, тут збiльшуiться роль ксерофiтних рослин. У степовiй зонi з ii рiзко континентальним посушливим клiматом i однорiдним рослинним покривом видовий склад хребетних тварин порiвняно бiдний. Серед ссавцiв переважають споживачi зелених i пiдземних частин рослин - полiвки, хом'яки, ховрахи, зайцi та харчуються ними хижаки - лисиця-корсак, ласка. Характернi види зимо сплячих ссавцiв i мале число осiлих птахiв.
5. НаселенняВ iсторичний час район Середнього Притишшя став ареною численних мiграцiй рiзних народiв, взаiмопроникнення культур лiси i степи. Корiнне древнi угорське населення (предки сучасних угорцiв) було залучено гунами у IV-V столiттях н. е. у Велике переселення народiв.
У середньовiччi територiя пiвдня Захiдного Сибiру входила до складу рiзних кочових iмперiй - вiд Захiдно-тюрського каганату до Сибiрського ханства. У регiонi склався етнос сибiрських татар. Саме в цей перiод вiдбуваiться досить щiльне заселення простору областi, про що говорять сотнi археологiчних та iсторичних пам'яток (кургани в Усть-РЖшимi, Тебенде, Айткулово та iн.)
З територiiю Омськоi областi пов'язанi iсторичнi долi багатьох народiв РДвразii - iндоiвропейських, самодiйського, фiнно-угорських, монгольських, тюркських.
Пiвденна лiсостепова зона, сприятлива для землеробства й скотарства, була регiоном, через який мiгрували рiзнi племена i проходили численнi торговi шляхи. Пiвнiч областi залучав завжди багатством лiсiв i хутром. Монголи, джунгари, калмики, мадяри, мансi, ханти, кемакi, телеути, шорцi, узбеки, таджики, ногайцi, туркмени - це далеко не повний перелiк народiв, що проживали в Омському Притишшi в до руського перiод.
РЖсторiя заселення та освоiння Притишшя росiйськими пов'язана, перш за все з легендарним РДрмаком, хоча i до нього, вже в XV столiттi росiйськi торговi гостi з Передуралля вiдвiдували Сибiрське ханство. Набiг невеликого загону козакiв РДрмака на землi хана Кучуми в 1581 роцi поклав початок небаченому досi в iсторii за швидкiстю процесу заселення росiянами Сибiру, руху "зустрiчей Сонця".
Пiсля розгрому Кучуми, РДрмак в 1582-1585 рр. здiйснив ряд походiв у пiвденнi райони Сибiру, в т. ч. в 1584-1585 рр. досяг меж нинiшньоi Омськоi областi, мiстечок Тебенди i Ташеткани, жителi яких добровiльно визнали владу РДрмака. Най пiвденнiшою точкою руху Ермаковськоi дружини на пiвдень було мiстечко Усть-Шиш. Через кiлька рокiв пiсля загибелi РДрмака в гирлi рiчки Вага загiн князя Андрiя РДлецького заснував м. Тару (1594 р.), що став форпостом колонiзацii росiйськими Захiдного Сибiру в XVII-XVIII столiттях.
Заселення областi росiйським землеробським населенням i козаками почалося з пiвночi i протягом XVII столiття обмежувалося кордоном лiси i степи. Не раз вiдбувалися битви руських з кочiвниками. У 1635 роцi м. Тара був обложений джунгарських вiйськом, однак тарчане вiдбили напад i вiдстояли мiсто.
Навеснi 1716 при поверненнi з походу в верхiв'я РЖртиша загiн козакiв полковника РЖ. Бухгольца (сподвижника Петра I i учасника Полтавськоi битви), за згодою Тобольського губернатора М. Гагарiна, заснував у гирлi р. Омi Омську фортеця, яка стала головним форпостом пiвденних рубежiв Росiйськоi держави у XVIII столiттi. Протягом цього столiття Омськ грав роль фортецi i був основною базою прiсно-Горькiвськоi лiнii форпостiв (за назвами озер), надiйним захистом формуються землеробських поселень вiд джунгарськоi експансii.
Значною подiiю в iсторii Сибiру XVIII столiття був Тарський бунт 1722 - антифеодальне повстання козакiв i старообрядцiв, яке було жорстоко придушене Тобольськоi вiйськовоi експедицiiю.
З 1939 по 1983 роки населення збiльшилося на 620 тисяч осiб, або в 1,4 рази i на 1 сiчня 1983 року склало 2010,1 тис. чоловiк.
Чисельнiсть населення областi в 1989-1995 рр. збiльшилася на 1,5%, але народжуванiсть, у середньому, знизилася майже на 6%, у т. ч. у мiстах - на 7%, що рiвнозначно втратi щорiчно майже 2 тис. осiб. Частка молодих людей до 15 рокiв знизилася на 1,2%, у т. ч. кiлькiсть дiтей до 5 рокiв - на 2, 1%. За останнi 30 рокiв частка осiб у вiцi 60 рокiв i старше в загальнiй чисельностi населення збiльшилася вдвiчi. Поступово знижуiться природний прирiст населення. У 1989 роцi вiн склав 6,6 на кожну тисячу, а в 1995 роцi - мiнус 1,1. Негативне значення приросту населення характерно в основному для мiста Омська.
У порiвняннi з 1990 роком майже на 16% менше зареiстровано шлюбiв в областi. РЖ все це вiдбуваiться на тлi обвального зниження рiвня життя населення: бiльше половини жителiв Омськоi областi знаходяться за межею бiдностi. Сьогоднi в Омськiй областi, за даними вимiрювання обласноi адмiнiстрацii, витрати соцiальноi спрямованостi складають 42% вiд бюджетних коштiв. Вони розходяться на прямi i непрямi виплати, пiльги, адресну допомогу i т.п. В якостi прiоритетних на 1995 рiк вибрано п'ять напрямiв полiпшення умов й життя населення: правовi, економiчнi, соцiальнi, медичнi, екологiчнi. Тим не менш, коштiв, що витрачаються далеко не достатньо.
За даними держкомстату на 1 сiчня 1995 року в областi проживаi 2181 тис. осiб. У мiстi Омську проживаi 1080 тис. жителiв.
Список лiтератури1. Алексiiв О.РЖ., Нiколiна В.В. Географiя: населення i господарство Росii. - М., 1996.
2. Географiя Росii: пiдручник для 8-9 класiв. / Под ред. А.В. Дарвiнському. - М., 1993.
3. Мироненко С.В. РЖсторiя батькiвщини: люди, рiшення. - М.: Полiтвидав, 1991.
4. Морозова Т.Г. та iн. Регiональна економiка. - М., 1996.
5. Краiни i народи: Науково-популярне i етнографiчне видання: У 20т. - М., 1975-1985.
Вместе с этим смотрят:
32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)
Economy in South Korea
РЖсторiя Оренбурзького краю. Оренбурзький край до початку росiйськоi колонiзацii
РЖсторiя сiл (Грабовець, Бiлоскiрка, Козiвка)
РЖсторико-краiзнавче дослiдження мiста Рiвне