Вплив iндивiдуально-психологiчних особливостей пiдлiткiв на характер iнтерактивноi взаiмодii з електронними ресурсами

Дипломна робота

ЗМРЖСТ

Вступ

Роздiл 1. Розробка проблеми використання електронних ресурсiв у психологiчнiй лiтературi

1.1 Вивчення проблеми впливу електронних ресурсiв на користувачiв

1.2 Розвиваючий потенцiал мережi

Роздiл 2. Психологiчнi особливостi пiдлiткiв-користувачiв

2.1 Формування особистостi в перехiдний перiод

2.2 Особливостi особистiсного розвитку пiдлiткiв-користувачiв

Роздiл 3. Дослiдження характеру взаiмодii пiдлiткiв-користувачiв з комп'ютером

3.1 Процедура i методики дослiдження

3.2 Результати дослiдження

Висновки

Список використаноi лiтератури

ВСТУП

Актуальнiсть дослiдження: З 80 рокiв ХХ столiття зростаi комп'ютеризацiя сучасного суспiльства: комп'ютери стають необхiдними в офiсах, лiкарнях, школах, у побутi. В зв'язку з цим людство зiткнулося з питанням впливу електронних ресурсiв на психiку людини.

Комп'ютеризацiя стала неодмiнним атрибутом сучасного життя. Ця тема, з одного боку, почала активно та перебiльшено емоцiйно експлуатуватися засобами масовоi iнформацii. З iншого боку, необiзнанiсть батькiв про характер та особливостi дiяльностi iх дiтей в мережi викликаi у них занепокоiння. Поряд з тим, зростання активностi користувачiв призвело до постановки проблеми РЖнтернет-залежностi в психотерапii, де вона почала розглядатися як патологiя. Але вiдсоток залежних, з якими працюють представники лiкарських спецiальностей, виявився невисоким, i в психологiю прийшло питання вивчення особливостей впливу електронних ресурсiв на особистiсть користувачiв.

Активно це питання почало обговорюватися наприкiнцi 90 рокiв. Саме до цього перiоду вiдносяться першi науковi публiкацii з теми. У перших емпiричних роботах американських психологiв К. Янг (1994), К. Суррата (1996), Дж. Суллера (1998) та Д. Грiнфiлда (1999) постановка проблеми носить дискусiйний характер. Росiйський психолог О. Войскунський (1996) розглядав особливостi спiлкування в мережi, дослiдниця О. Арестова (1999) проводила дослiдження статевих вiдмiнностей при роботi з РЖнтернет на прикладi росiйських користувачiв, психолог Н. Чудова (2001) акцентуi увагу на особливостях образу "Я" користувачiв, психолог О. Щепiлiна (2002) основну увагу придiляi iх мотивацii. Украiнська дослiдниця Л. Давидова (2001) аналiзуi комп'ютернi iгри, дослiдник О. Дроздов (2003) розглядаi змiни в поведiнцi та агресивнiсть користувачiв, психолог К. Мiлютiна (2004) придiляi увагу потребам користувачiв та способам iх задоволення.

Нам представляiться особливо важливим не вирiшити, але поставити питання вiдносно впливу електронних ресурсiв на користувачiв.

Мета дослiдження: З'ясувати психологiчнi особливостi характеру взаiмодii пiдлiткiв-користувачiв з електронними ресурсами.

Об'iкт дослiдження: Вплив електронних ресурсiв на користувачiв.

Предмет дослiдження: Психологiчнi особливостi характеру взаiмодii пiдлiткiв-користувачiв з електронними ресурсами.

Гiпотеза: Особливостi розвитку особистостi пiдлiткiв впливають на якiсть та змiст користування електронними ресурсами.

Задачi дослiдження:

1) проаналiзувати теоретичнi пiдходи до проблеми взаiмодii користувачiв з електронними ресурсами в психологiчнiй лiтературi;

2) вивчити особистiснi характеристики пiдлiткiв-користувачiв;

3) визначити i обТСрунтувати програму дослiдження психологiчних особливостей характеру взаiмодii пiдлiткiв-користувачiв з електронними ресурсами;

4) виявити характер взаiмодii пiдлiткiв з електронними ресурсами;

5) проаналiзувати отриманi результати та розробити рекомендацii щодо оптимiзацii взаiмодii пiдлiткiв з електронними ресурсами.

Методи дослiдження:

1) метод теоретичного аналiзу науковоi лiтератури;

2) органiзацiйнi методи;

3) емпiричнi методи (тестування, анкетування, спостереження, бесiди, iнтерв'ю);

4) методи математичноi статистики.

Органiзацiя та база дослiдження: Дослiдно-експериментальна робота виконувалась на базi спецiалiзованоi школи №25 м. Суми. Групу дослiджуваних склали учнi 7-8 класiв у кiлькостi 80 пiдлiткiв у вiцi вiд 12 до 14 рокiв тАУ 37 юнакiв та 43 дiвчини.

Теоретичне й практичне значення отриманих результатiв: Отриманi результати виявили взаiмозв'язок мiж особистiсними характеристиками пiдлiткiв i специфiкою iх дiяльностi в електроннiй мережi, ii характером та результатами. В залежностi вiд потенцiалу особистостi: ii мотивiв, потреб, iнтересiв, iнтелекту комп'ютер може стати iнструментом для особистiсного й навчально-професiйного розвитку.

Отриманi результати можуть бути використанi при проведеннi просвiтницькоi роботи з батьками та старшокласниками з метою впливу на iх ставлення до комп'ютера, умов роботи, часу та характеру дiяльностi. Можуть бути кориснi учням для рефлексii. Вчителям iнформатики з метою сприяння вирiшенню диференцiйного пiдходу до навчання користування електронними ресурсами на уроках та факультативних заняттях. Шкiльним психологам та соцiальним педагогам з метою складання корекцiйно-розвиваючих програм i впровадження iх в окремих спецкурсах з психологii або роздiлом в програмi з профорiiнтацiйноi роботи.

Результати роботи апробованi на наукових конференцiях: РЖРЖ Мiжнародна науково-практична конференцiя для студентiв та аспiрантiв "Сучасна молодь: крок у майбутнi", 14-15 травня 2008 р. (До проблеми визначення комп'ютерноi залежностi у пiдлiтковому вiцi) та Науково-теоретична конференцiя викладачiв, аспiрантiв та студентiв, 21 квiтня 2008р. (Дослiдження характеру взаiмодii пiдлiткiв з програмним забезпеченням).

Структура й обсяг дипломноi роботи. Дипломна робота складаiться зi вступу, трьох роздiлiв, висновку, списку використаноi лiтератури та додаткiв (1 таблиця, 1 графiк та 8 дiаграм). Загальний обсяг дипломноi роботи 67 сторiнок.

РОЗДРЖЛ 1. РОЗРОБКА ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ РЕСУРСРЖВ У ПСИХОЛОГРЖЧНРЖЙ ЛРЖТЕРАТУРРЖ.

1.1 Вивчення проблеми впливу електронних ресурсiв на користувачiв

Комп'ютеризацiя нашого суспiльства останнiм часом набула лавиноподiбного характеру, практично неможливо знайти учбовий заклад, органiзацiю без наявностi в них комп'ютерiв i комп'ютерних мереж. Великий потiк новоi iнформацii, застосування комп'ютерних технологiй вплинули на розвиток особистостi сучасноi людини. У психологiчнiй лiтературi з'являються дослiдження, якi стосуються впливу та наслiдкiв комп'ютеризацii суспiльства.

Першими про користування комп'ютером, як проблему заговорили американськi журналiсти як тiльки новi технологii вийшли за межi лабораторiй i стали доступними широкому загалу тАУ на початку 80^х рр. ХХ ст. Нечисельнi дослiдження в областi РЖнтернет-залежностi носять поки що пiлотажний характер, швидше намiчають цiлi й задачi, що стоять перед дослiдниками, якi зiткнулися з новою проблемою. В одному дослiдники iдинодушнi: РЖнтернет-залежнiсть i проблемою майже завжди людей молодого поколiння [15].

Потiм з нею зiткнулися лiкарi-психотерапевти, а також компанii, що використовують в своiй дiяльностi РЖнтернет i несуть збитки у випадку, якщо у спiвробiтникiв з'являiться патологiчне ваблення до перебування online. Так, згiдно з опитуваннями, проведеними рiзними компанiями, в середньому 45% працiвникiв замiсть роботи "блукають" в мережi, 23% спiлкуються з колегами, а 7% займаються власними справами [56].

Британська газета Sundey Times наводить данi американських адвокатiв, котрi стверджують, що ПК став найбiльшою загрозою шлюбу за останнi 30 рокiв. РЖ це ще далеко не всi проблеми спричиненi комп'ютером [55].

У 1994 роцi американський психолог Пiттсбургського унiверситету в Бредфордi Кiмберлi Янг розробила анкету-опитувальник комп'ютерноi залежностi i помiстила ii на web-сайт, який вiдвiдали 500 чоловiк, 400 з яких, згiдно ii висновку, були визнанi залежними (що становить 80%! вибiрки) [57].

Це дослiдження викликало хвилю дискусiй щодо питання "наркотичноi пристрастi" до РЖнтернету. Але оскiльки на опитувальник К. Янг вiдповiдали люди, якi явно мали певнi проблеми, вибiрка не може вважатися валiдною для всiii популяцii РЖнтернет-мережi. Критикуiться i сам набiр запитань психолога.

У результатi пiзнiшого дослiдження К. Янг, яке опираiться на вiдповiдi 196 чоловiк, залежними було названо лише 10%. Так, 25% залежних респондентiв вiдповiли, що потрапили "на гачок" протягом перших шести мiсяцiв активноi роботи в мережi, ще 58% стали залежними протягом року. При цьому 52% опитаних проходили курс терапii, повтАЩязаний з iншими залежностями (алкоголь, наркоманiя, лудоманiя тАУ пристрасть до азартних iгор), а 54% знаходилися в депресивному станi [57].

З цифрою в 10% згоднi й iншi американськi психологи (К. Суррат та Дж. Суллер тАУ 1996-98 рр.). Один з ведучих американських дослiдникiв проблеми РЖнтернет-залежностi, автор першоi монографii з цього питання Девiд Грiнфiлд (1999) робить висновок, що показник кiлькостi залежних користувачiв складаi на сьогоднi 6% [36].

Росiйський психолог Олександр Войскунський звинувачуi американських колег у необ'iктивностi, стверджуючи, що визначення надмiрного користування комп'ютером залежнiстю i вiднесення його в ряд психiчних захворювань iм матерiально вигiдне внаслiдок особливостей страхування американських громадян [55]. Сам же О. Войскунський вiдмiчаi, що при достовiрному лонгiтюдному дослiдженнi кiлькостi РЖнтернет-залежних, ця цифра не перевищить 2%, i говорить про користування компютером не як про залежнiсть, а поки що як про феномен взаiмодii [3, 7].

З ним згодна росiйський психолог Олена Щепiлiна, яка значну увагу придiляi мотивацii користувачiв та дослiдженню цiлей, з якими людина звертаiться до комп'ютера. Вона розглядаi РЖнтернет-залежнiсть не як психiчне вiдхилення, а як поведiнкову реакцiю, i говорить, що "залежний" користувач вiдрiзняiться вiд "нормального" наявнiстю компульсивноi дiяльностi тАУ нав'язливоi безцiльовоi навiгацii по мережi [19].

РЖншi психологи (А. Жичкiна та О. Белiнська) схильнi вважати, що з усiх користувачiв залежними мають бути все тi ж 10% [8, 23].

Однак в 1996 роцi в американськiй офiцiйнiй класифiкацii психiчних хвороб DSM-V зтАЩявився новий роздiл тАУ кiбернетичнi розлади, пiд якими розумiють втрату вiдчуття часу та реальностi в ситуацii захоплення комп'ютером. РЗх почали порiвнювати з наркотичною чи алкогольною залежнiстю. Але вiднесення цього вiдхилення в ряд хвороб в свiтi досi дискутуiться. Залежнiсть вiд компютера i нехiмiчною, хоча й збуджуi тi самi вiддiли головного мозку, що й психотропнi речовини. Тому ii доречнiше порiвнювати з захопленiстю роботою чи навчанням.

В той же час, деякi психологи взагалi не вважають РЖнтернет-залежнiсть самостiйним дiагнозом, а звикання до комп'ютера називають симптомом iнших серйозних проблем в життi особистостi (депресiя, труднощi в спiлкуваннi). З iншого боку, практики вважають використання комп'ютера ефективним засобом подолання труднощiв особистiсного розвитку. Так, в клiнiках РДвропи комп'ютернi програми успiшно використовуються у лiкуваннi депресiй [36].

Сам термiн "залежнiсть" був запозичений з професiйного лексикону психiатрiв для полегшення iдентифiкацii проблеми РЖнтернету шляхом асоцiацii ii з характерними соцiальними та психологiчними проблемами. Вперше термiн Internet-addiction використав американський психолог Айвен Голдберг в 1996 роцi для описання неправдоподiбно тривалого, можливо патологiчного, перебування в мережi, i визначив ii як нехiмiчну залежнiсть вiд користування комп'ютером [56]. К. Янг називаi РЖнтернет-залежнiстю нав'язливе бажання ввiйти в РЖнтернет, находячись поза зв'язком (offline), i нездатнiсть вийти з РЖнтернету, находячись на зв'язку (online) [57].

Наведемо деякi визначення поняття "залежнiсть" з точки зору ii впливу на особистiсть:

залежнiсть тАУ буваi фiзiологiчною, якщо сам органiзм маi потребу в данiй речовинi для нормального (швидше, звичного) функцiонування, або психологiчною, якщо ця потреба маi афективну природу [Шапар];

залежнiсть тАУ неадекватно висока сприйнятливiть до того чи iншого зовнiшнього впливу, як правило, в зв'язку з особистiсною нездатнiстю вiдмовитися вiд впливу як результату подiбного впливу [Ушаков];

залежнiсть тАУ непереборна тяга до будь-чого [55];

залежнiсть тАУ результат розладiв мислення i сприйняття, внаслiдок яких мозок втрачаi здатнiсть адекватно оцiнювати реальнiсть: деякi факти вiн перебiльшуi, iншi недооцiнюi або iгноруi [44];

залежнiсть тАУ особливий внутрiшнiй стан людини, який характеризуiться втратою особистiстю свободи волi [1];

патологiчна залежнiсть тАУ така, що обмежуi свободу особистостi i негативно впливаi на здоров'я [Нарiцин].

До "групи ризику" К. Янг вiдносить людей, "якi часто в самотностi сидять вдома, наприклад, домогосподарки" [57]. О. Щепiлiна говорить, що пiд загрозою люди, якi "внутрiшньо самотнi" [19]. Так чи iнакше, бiльшiсть психологiв згодна, що близько 91% користувачiв, схильних до залежностi, шукають в мережi саме спiлкування.

Основним пунктом "за" в такому випадку являiться анонiмнiсть такоi взаiмодii: сидячи за комптАЩютером, можна бути таким, яким хочеться. О. Щепiлiна говорить про дезадаптацiю як про наслiдок "зависання в мережi". Ми вважаiмо за доцiльне говорити про "зависання в мережi" як наслiдок дезадаптацii, а в доречному користуваннi комп'ютером вбачаiмо терапевтичний ефект.

Варто вiдрiзняти "мережеманiю" вiд iгроманii: в другому випадку до першоi додаiться нервове та фiзичне збудження. По даним Лукеша майже всi пiдлiтки у вiцi 13-16 рокiв грали в комп'ютернi iгри, однак близько половини опитаних пiдлiткiв грають досить рiдко, 6% грають кожен день. Шпанхель дiйшов висновку, що вiдсоток заядлих гравцiв дещо вищий тАУ 10-14. Хлопцi значно бiльш захопленi грою, нiж дiвчата, при цьому частота i тривалiсть гри зменшуiться з вiком i збiльшенням рiвня освiченостi гравця. Функ опитав 357 американських пiдлiткiв i дiйшов висновку, що двi третини американських дiвчат i 90% хлопцiв рiзною мiрою захопленi комп'ютерними iграми. До того ж хлопцi проводять за цим заняттям вдвiчi бiльше часу [24].

Однак побоювання дорослих, що iгри провокують або посилюють агресiю, поки що не пiдтверджуються дослiдженнями. Поряд з цим з'являються дослiдження, якi доводять кориснiсть розумного застосування комп'ютерних iгор. Професор психологii унiверситету Вашингтон в Сент-Луiсi Алан Кастелл говорить, що у студентiв-геймерiв краще розвинута вiзуальна увага. Мозок, натренований на iграх, працюi так само, не створюючи особливих стратегiй, але обробка процесiв проходить швидше i якiснiше [55].

Нiмецький вчений Клаус Матiак дослiдив 13 чоловiк, якi проводять за iграми не менше 2 годин щоденно, i дiйшов висновку, що мозок геймера, сприймаючи гру як реальнiсть, залучаi тiльки когнiтивнi функцii (пам'ять, увага, мовлення, цiлiсне сприйняття i цiлеспрямовану рухову активнiсть), не включаючи емоцiй [56]. Щоправда, тут виникаi проблема збiднення емоцiйного свiту гравцiв i поступового виховання в них байдужостi.

Австралiйськi медики зi шпиталю Аделаiди провели експеримент з використання вiртуальноi реальностi як знеболювального для дiтей з опiками вiком вiд 5 до 18 рокiв. Додавання комп'ютерних iгор до знеболювального знизило показник больових вiдчуттiв з 4,1 до 1,3 балiв з можливих 10. Ефект пояснюiться тим, що мозок людини сприймаi вiртуальний свiт як реальний, i це не дозволяi концентруватися на власних больових вiдчуттях [56].

Варто зазначити, що однозначно згубно впливаi комп'ютерна гра на особистiсть дитини вiком до 12-14 рокiв: вона втрачаi вiдчуття межi мiж реальною i вiртуальною реальнiстю швидше, нiж старшi користувачi, iдентифiкуючи себе зi своiм героiм. Наслiдком цього i перенесення варiанту "запасного життя" у реальну реальнiсть. Також дiтьми, захопленими комп'ютерними iграми, жорстокiсть сприймаiться як норма.

Також сам процес користування комп'ютером маi негативний вплив на здоров'я. По класифiкацii ВОЗ здоров'я тАУ фiзичне, психiчне та соцiальне благополуччя. Фiзичнi змiни в органiзмi людини, особливо пiдлiтка, скелет та провiднi системи органiзму (серцево-судинна, ендокринна, нервова) якого перебувають на стадii активного формування, коливаються вiд проблем з осанкою та зором аж до змiни гiпофiзу [33]. Спостерiгалися навiть випадки так званого абстинентного синдрому, коли люди починали пiтнiти i тремтiти при виглядi комптАЩютера. В сферi психiчного здоров'я внаслiдок дисонансу мiж "Я-реальним" та "Я-iдеальним", який виникаi як результат здатностi людського мозку добудовувати недосконалу вiртуальну реальнiсть таким чином, що вона сприймаiться як цiлiсна система, змiнюiться уявлення про себе та оточуючих. Внаслiдок фiзичноi втомлюваностi знижуiться настрiй, активнiсть; також втрачаiться вiдчуття реального часу в ситуацii захопленостi роботою чи iншим заняттям за комптАЩютером. На соцiальному рiвнi це може призвести до проблем у спiлкуваннi, формалiзацii знань та адинамii [5, 7, 9].

Як згадувалось ранiше, К. Янг та О. Щепiлiна говорять, що основним фактором схильностi до поринання в глибину (термiн C. Лукяненка) i самотнiсть. Бiльшостi з тих, хто вважаi себе залежним, до 30 рокiв. В основному, це люди з вищою освiтою, при чому частiше гуманiтарii. Серед спецiалiстiв мережi (програмiстiв, наладчикiв та iн.) залежнiсть практично не зустрiчаiться.

Соцiологи iз Калiфорнiйського унiверситету в Лос-Ажелесi склали портрет типового мешканця мережi: "напiвскаженi вiчно холостi молодi люди, якi не мають жодних контактiв з навколишнiм середовищем" [55].

Згiдно опитуванню проведеному в 40 краiнах свiту, мешканець мережi "багато читаi книг, бiльше, нiж "непiдключенi", часу придiляi суспiльному життю i проводить перед телевiзором не бiльше 5 годин на тиждень" [57]. Також було визначено, що РЖнтернет дiйсно маi позитивний, хоча й слабкий вплив на суспiльнi функцii.

Росiйська дослiдниця А. Шайдулiна виявила деякi загальнi риси пiдлiткiв-користувачiв тАУ своiх пацiiнтiв. Як правило, для них були характернi дисгармонiя функцiонування емоцiйноi сфери, яка проявлялася в нездатностi до чiткоi диференцiацii своiх почуттiв, неможливостi спонтанно вiдреагувати iх в комунiкативних ситуацiях. Це часто формувалось в результатi псевдосолiдарного типу сiмейних вiдносин, де вираження почуттiв вважалось зайвим або взагалi вiдносилось до проявiв слабкостi.

Вiдносини в сiм'ях носили формальний характер, була вiдсутня щира залученiстьбатькiв до справ дитини, що сприяло виникненню у неi вiдчуття iзольованостi, i надалi приводило до проблем адаптацii в колективi однолiткiв. Навiть при наявностi широкого кола спiлкування, дружнi вiдносини виникали дуже рiдко, не було й емоцiйноi прив'язаностi до будь-кого з оточуючих. З одного боку тАУ самi пацiiнти пояснювали це вiдсутнiстю потреби в емоцiйно близьких стосунках, з другого боку, були виявленi явнi паттерни алекситимiчного синдрому, характерного для адикцiй взагалi. При цьому й без того вузький круг спiлкування, по мiрi розвитку РЖнтернет-залежностi приводив фактично до формальноi iзоляцii пiдлiтка.

Частiше за все, самi пiдлiтки не розумiли того, що iх захоплення варiантами комптАЩютерних розваг стало надмiрним. РЖнiцiаторами звернення по допомогу були родичi, якi випадково виявили значнi проблеми в процесi навчання в школi чи iнститутi. Не випадково час звернення за допомогою спiвпадав з початком весни [50].

Опираючись на власнi дослiдження, К. Янг дiйшла висновку, що найбiльших втрат у кар'iрному ростi, сiмейних та дружнiх вiдносинах наносить збiльшення кiлькостi часу, який користувач проводить в мережi i, як наслiдок, вiдтiсняння реального життя на заднiй план [56]. Дещо розширили цю трактовку украiнськi психологи Н. Верховод та Л. Коргун. Вони пропонують такi ознаки комп'ютерноi залежностi, зокрема, для пiдлiткiв: збiльшення часу, який проводиться за комп'ютером; втрата реального вiдчуття часу; вiдхiд реального спiлкування, навчання, виконання доручень на заднiй план; втеча вiд проблем у вiртуальний свiт [16].

Узагальнюючи сказане вище, повторимо, що у психотерапii iснуi термiн "РЖнтернет-залежнiсть", який вiдображаi патологiчну пристрасть до використання електронних ресурсiв.

В психологii питання залежностi залишаiться невирiшеним; бiльшiсть дослiдникiв цiii проблеми акцентують увагу на особливостях особистiсного розвитку користувачiв, соцiальноi взаiмодii iх з оточенням, специфiки iнтелектуального розвитку.

1.2 Розвиваючий потенецiал мережi

Видiленi нижче чинники i невiд'iмною особливiстю функцiонування РЖнтернет як iнформацiйного поля, що охоплюi практично всю планету. Вони невiд'iмнi вiд самоi iдеi, покладеноi в основу створення мережi i можуть застосовуватися користувачем у вiдповiдностi з його цiлями, проблемами та здiбностями.

РЖнтернет як система доступу до iнформацii.

РЖнформацiйнi ресурси, доступнi користувачам РЖнтернет, справдi безмежнi. Кожен користувач може знайти для себе в мережi необхiдну йому iнформацiю, представлену в будь-якiй з технiчно iснуючих форм, тАУ текстовому, аудiо, вiдео та iн. форматах. РЖнформацiя може носити суто приватний, науковий, суспiльний характер.

РЖснуi двi тенденцii наповнення мережi матерiалами. Перша полягаi в задоволеннi утилiтарних, комерцiйних запитiв. Це популярнi сервери, доступнi кожному, якi служать для розваги i спiлкування, а також рiзнi електроннi магазини i реклама. В даному випадку пропозицiя формуi попит.

Друга тенденцiя пов'язана з вдосконаленням мережi для професiйних користувачiв тАУ як наукового, так i освiтнього iнформацiйного простору. Переваги РЖнтернет полягають в тому, що фактор державних кордонiв iстотно стираiться тАУ у однiй i тiй же вiртуальнiй програмi можуть брати участь i спiлкуватися дiти й дорослi з рiзних краiн [53].

РЖснуi реальна небезпека розповсюдження по всьому свiту неправдивих тверджень, шахрайства або iнших негативних явищ. Оскiльки мережа розширюi можливостi людини втiлювати своi права або зловживати ними, очевидно, що люди повиннi нести вiдповiдальнiсть за своi дii i за свiт, який вони створюють [21].

Однiiю з основних проблем отримання iнформацii в РЖнтернет (як i в iнших iнформацiйних системах) i ii достовiрнiсть i можливiсть оцiнки користувачем достовiрностi отримуваноi iнформацii. Це особливо важливо, оскiльки у бiльшостi джерел iнформацii в мережi немаi поки тiii репутацii, яка склалася у offline джерел (газет, телебачення, видавництв, радiоканалiв) за довгий перiод iх iснування.

Частково це компенсуiться активною експансiiю вже iснуючих систем доступу до iнформацii в мережу, створенням ними своiх online версiй, частково тАУ роботою адмiнiстраторiв пошукових систем, але бiльшою мiрою лягаi на плечi самого користувача.

За даними О. Якушиноi [54] пiдлiткiв приваблюi в мережi можливiсть здобувати саме ту iнформацiю, яку вони хочуть отримати, а не ту, яку iм нав'язують ЗМРЖ. Ступiнь довiри до вiдомостей, почерпнутих в мережi, серед пiдлiткiв вищий, оскiльки вони набагато рiзноманiтнiшi i ширшi. Правильне сприйняття цiii iнформацii залежатиме вiд того, наскiльки пiдлiтки навченi аналiтичнiй роботi з нею, чи володiють критичним мисленням i т. п.

Безперечною гiднiстю мережi i потенцiйна можливiсть кожного користувача розмiщувати в мережi i робити доступною для необмеженого числа iнших користувачiв власну iнформацiю. Найважливiшим чинником, що визначаi експоненцiальне зростання iнформацiйних ресурсiв мережi, i вiдсутнiсть необхiдностi привертати для вирiшення завдань представлення iнформацii значнi матерiальнi ресурси. Мережа i найдемократичнiшим засобом масовоi iнформацii, що не вимагаi нiяких капiталовкладень i i доступним кожному [57].

При знайомствi з прийомами виготовлення web-сторiнок повинно враховуватися те, що web-дизайн тАУ не мета, а засiб, який можна успiшно застосовувати в розвиваючих цiлях. Сторiнки повиннi представляти iнтерес для всiх користувачiв мережi й бути зробленими на високому рiвнi. Величезну роль тут також граi здатнiсть шукати iнформацiю. Тобто, процеси пошуку й надання iнформацii взаiмопов'язанi.

Ще одним плюсом iнформацiйних ресурсiв мережi i можливiсть зворотного зв'язку мiж користувачем i суб'iктом, що надав iнформацiю. Таким чином, користувачевi надаiться можливiсть заявити про себе, повiдомити вiдвiдувачiв свого ресурсу про необхiднi, з його точки зору, вiдомостi приватного, рекламно-комерцiйного, суспiльного характеру.

Освiтнiй потенцiал мережi.

Не можна не вiдзначити великий освiтнiй потенцiал мережi. РЖнтернет можна використовувати як для самоосвiти, так i в академiчному навчаннi. Частина помiщеноi в РЖнтернет для цих потреб iнформацii створюiться цiлеспрямовано рiзними науковими i освiтнiми спiвтовариствами [37].

На сьогоднi всесвiтня павутина Word Wide Web i найбiльш динамiчно розвиваючою службою РЖнтернет. Гiпертекстовий формат представлення iнформацii (HTML) дозволяi iснувати в одному документi текстовiй i мультимедiйнiй iнформацii з будь-якоi точки земноi кулi. Проблема ж полягаi в тому, що образнiсть, як специфiчнiсть форми подачi iнформацii в РЖнтернет, може бути вирвана iз загального освiтнього контексту, що часто на даi розумiння. Пiсля спостереження за образами зтАЩявляються розрiзненi факти й емоцiйнi вiдгуки, якi не мають чiткоi структури. На вiдмiну вiд книги, яка примушуi думати, при мультимедiйнiй подачi iнформацii виникаi складнiсть формулювання представленого [21].

Освiтнiй потенцiал РЖнтернет розкриваiться в тому, що вiн i не тiльки джерелом учбовоi iнформацii, але й виступаi як засiб, iнструмент для ii пошуку, переробки, представлення.

РЖнтернет, як i будь-яка технологiя, повинен допомагати людинi в задоволеннi його конкретних потреб i вирiшеннi певних задач. Робота з iнформацiiю i засобами ii пошуку стаi необхiдним компонентом сучасноi культури.

РЖнтерактивна взаiмодiя в мережi

Для правильноi побудови будь-якого виду дiяльностi, у тому числi й роботи в мережi, потрiбно встановити ii прiоритети; визначити конкретну мету i розбити на етапи шляхи ii досягнення; забезпечити усвiдомленiсть i змiстовнiсть роботи; активiзувати розумову дiяльнiсть. В такому випадку можна говорити про iнтерактивнiсть взаiмодii користувача з електронними ресурсами. Пiд iнтерактивнiстю розумiють "можливiсть користувача активно взаiмодiяти з носiiм iнформацii на свiй розсуд, здiйснювати ii вiдбiр, мiняти темп подачi та iн." [53].

Користувачi повиннi вмiти цiлеспрямовано шукати iнформацiю, грамотно ii iнтерпретувати, а також мати уявлення про iнструментарiй пiдготовки передачi й отримання iнформацii i початкове вмiння працювати з цим iнструментарiiм.

Це такi вмiння:

В· користуватися комп'ютером, iнформацiйними ресурсами мережi, програмними засобами;

В· користуватися пошуковими системами i каталогами;

В· цiлеспрямовано знаходити потрiбну iнформацiю;

В· розумiти адресну спрямованiсть iнформацii, критично осмислювати, iнтерпретувати ii, формувати i обТСрунтовувати альтернативнi погляди;

В· зберiгати i використовувати iнформацiю в повсякденному життi;

В· переробляти i представляти iнформацiю [54].

Колосальний об'iм iнформацiйних ресурсiв обертаiться, як бачимо, проблемою вибору користувачем достатньо iнформативних i достовiрних ресурсiв.

РЖнтернет-комерцiя

Особливiсть РЖнтернет як поля для комерцiйноi дiяльностi обумовлена його вiдвертiстю як системи доступу до iнформацii. Комерцiйна дiяльнiсть в РЖнтернет розвиваiться по ряду напрямкiв, що безпосередньо або побiчно вiдносяться до роботи самоi мережi.

Непряме вiдношення до мережi реалiзуiться в створеннi online-ресурсiв, що iмiтують звичайнi види комерцiйноi дiяльностi: рекламних сторiнок, РЖнтернет-магазинiв, РЖнтернет-аукцiонiв, електронних оголошень, РЖнтернет-бiрж i т.д.

Безпосереднi вiдношення до роботи мережi реалiзуiться в створеннi РЖнтернет-ресурсiв, що приносять прибуток шляхом реклами iнших сайтiв, провайдерськоi дiяльностi, послугах iз створення web-сторiнок, програмних продуктiв.

Легкiсть доступу до РЖнтернет-ресурсiв i визначальним чинником зростання РЖнтернет-комерцii, i, як наслiдку, доступностi ii для широких верств користувачiв. Додатковим чинником i електронна система розрахункiв i неповний контроль з боку держави за комерцiйною дiяльнiстю в мережi.

Це робить РЖнтернет-комерцiю особливо привабливою для молодих користувачiв, включаючи користувачiв пiдлiткового вiку, забезпечуючи, у вузькому сенсi цього слова, iх соцiалiзацiю, а нерiдко тАУ професiйне, кар'iрне i матерiальне зростання. З iншого боку, обмеженiсть сфери дiяльностi мережею несе негативне десоцiалiзуюче навантаження [56].

Професiйна дiяльнiсть в РЖнтернет

Зараз все бiльш широко розвиваiться професiйна дiяльнiсть в мережi. Вона iнспiруiться, в першу чергу, високими можливостями РЖнтернет як засобу комунiкацii. У цьому контекстi представляiться необхiдним зупинитися на здiйсненнi професiйноi дiяльностi в мережi i на користуваннi послугами online.

Як приклад розглянемо здiйснення медичноi, i, зокрема, психолого-психiатричноi допомоги в online-режимi. Характер цiii дiяльностi певною мiрою обмежений вiдсутнiстю безпосереднього контакту з пацiiнтом, що наближаi ii фактично до режиму консультування по телефону. Додатковим позитивним чинником i в даному випадку можливiсть пiдключення автоматизованих систем тестування [47].

Практично необмеженi можливостi даi online-консультування при виконаннi скринiнгових дослiджень, наприклад, при психологiчному обстеженнi великих колективiв, що знаходяться на значному вiддаленнi. Сучаснi дiагностичнi методики можуть бути легко реалiзованi в online-режимi, що дозволяi провести вiдбiр осiб, що вимагають очного консультування.

Важливим чинником для користувача i можливiсть отримати пораду вiд фахiвця, що знаходиться поза його мiсцем перебування. З iншого боку, зберiгаiться анонiмнiсть i конфiденцiйнiсть наданоi iнформацii, хоча, на жаль, остання, як правило, виявляiться недостатньо повною.

Таким чином, вирiшальним чинником, що визначаi найближче майбутнi online-консультування, залишаiться попередня дiагностика i рiшення запитань про необхiднiсть очноi консультацii, вибiр фахiвця, визначення прiоритетних напрямiв подальших дiагностичних i лiкувальних заходiв.

Накопичений рядом клiнiчних пiдроздiлiв позитивний досвiд у використаннi РЖнтернет-консультування осiб, якi страждають алкоголiзмом i наркоманiiю, як i iншими психiчними розладами й соматичною патологiiю, свiдчить про сприятливi перспективи розвитку online-консультування [47].

РЖнтернет як засiб комунiкацii

РЖнтернет i унiверсальним засобом комунiкацii, що поiднуi можливiсть пересилки тексту (графiки, звуку, вiдео) у формi електронноi пошти, фактично вiдповiдноi можливостям звичайних поштових пересилок, форумiв, дощок оголошень, зокрема забезпечених пошуковими системами, i спiлкування в режимi реального часу (чати, ICQ). Особливiстю спiлкування в режимi реального часу i можливiсть одночасно пiдтримувати зв'язок вiдразу з декiлькома спiврозмовниками, загальнодоступнiсть цього контакту, можливiсть вибору аудиторii i тем для дискусii [27].

Важливим елементом спiлкування online i анонiмнiсть i можливiсть виступати в ролi, неможливiй при звичайному спiлкуваннi в реальному середовищi. Досвiд показуi, що бiльшiсть чатiв i форумiв мають досить постiйну аудиторiю, будучи свого роду online-клубами по iнтересах. При цьому абсолютно втрачаiться чинник вiдстанi, спiлкування не вимагаi особистого знайомства, i, як правило, не припускаi його виникнення поза мережею, що знiмаi цiлий ряд психологiчних бар'iрiв, дозволяi висловлюватися вiдповiдно до своiх поглядiв, даi необмежену можливiсть самовираження в дiалозi [49].

Online-комунiкацiя володii вiдомим деперсонiфiкуючим потенцiалом, даi можливiсть бути присутнiм при дiалозi iнших, не втручаючись в нього i залишатись непомiченим, надаючи можливiсть втручання користувачу. Комунiкацiя в режимi реального часу даi можливiсть iндивiду мiняти ролi, входячи в аудиторiю пiд рiзними iменами i створюючи рiзнi вiртуальнi образи, що дозволяi вiдпрацьовувати комунiкацiйнi навички i комунiкацiйнi стратегii.

Зворотною стороною цього процесу i саме чинник деперсонiфiкацii, вiрнiше тАУ пiдмiни власних аутоiдентифiкуючих чинникiв сконструйованими вiртуальними. Цей процес позначений як метаперсонiфiкацiя [3].

РЖнтернет як метаперсонiфiкуюче середовище

РЖнтернет, як нiякий iнший iнформацiйний простiр, надаi можливiсть користувачевi залишатися (до певноi мiри) анонiмним. Проте, як i в будь-якiй системi, проблема iдентифiкацii користувача повинна бути вирiшена. Тому користувачевi надано повне право вибирати собi iм'я (iмена) за власним розсудом i створювати, в ходi роботи, свiй неповторний вiртуальний образ, вiдповiдний iменi. Цей образ сприйматиметься iншими користувачами як початкова данiсть, тодi як вони чудово обiзнанi про можливу невiдповiднiсть сконструйованого вiртуального образу реальнiй особi, що створила його. Так, наприклад, нiхто не може перешкодити представитися незримому спiвбесiдниковi, що знаходиться на iншому кiнцi планети, iншим iм'ям, вiком, статтю, представити iншi професiйнi i соцiальнi деталi, сукупнiсть яких сформуi абсолютно далекий вiд дiйсностi вiртуальний образ. Образ, як це властиво образам лiтературних героiв починаi жити i розвиватися, заломлюючись через свiдомiсть сприймаючих його осiб. РЖстотна вiдмiннiсть даного образу вiд лiтературного або театрального, створюваного актором на сценi тАУ його принципово необмежена протяжнiсть у часi, динамiчнiсть, незавершенiсть [49].

Привабливiстю даного процесу i нiчим не обмежена можливiсть творчого самовираження, самоконструювання, що не вимагаi притому iстотних витрат яких-небудь ресурсiв [18]. Легкiсть повного перевтiлення чаруюче мила. Можливiсть ототожнювати себе (тимчасово або постiйно, у контактi зi всiiю РЖнтернет-аудиторiiю або з ii певною частиною) з певним образом даi можливiсть безмежного самовираження i реалiзацii своiх найпотаiмнiших фантазiй.

З iншого боку, можливе паралельне iснування декiлькох вiртуальних образiв, iнколи абсолютно несхожих, вiдповiдних одному реальному користувачевi, якi по-рiзному розкривають гранi його "Я". Фактично iх число обмежене тiльки осями аутоiдентифiкацii суб'iкта, по кожнiй з яких вiн маi право вибирати будь-яку з точок континууму iдентифiкуючих параметрiв [48].

РЖнтернет як соцiальне середовище i субкультура

Як i будь-яка сфера дiяльностi, що включаi професiйнi i приватнi iнтереси, РЖнтернет i своiрiдним середовищем функцiонування iндивiда, що володii своiми законами формування внутрiшнiх вiдносин i власним унiкальним набором чинникiв, що впливають на особистiсть.

На сучасному етапi розвитку представляiться можливим говорити про формування РЖнтернет-субкультури, що володii практично повним набором необхiдних ознак: власним сленгом, внутрiшньою iiрархiiю, набором сталих iдей, що складають свiтоглядну позицiю членiв субкультури, певними етичними нормами, достатньою кiлькiстю формальних i неформальних лiдерiв, що формують навколо себе стiйкi спiвтовариства користувачiв, якi здiйснюють в них iдейне керiвництво [18].

Як всяка субкультура, РЖнтернет об'iднуi великi групи населення, формуi круг iнтересiв i спiлкування, стимулюi розвиток мiжособистiсних вiдносин i маi своi позитивнi i негативнi чинники впливу на iндивiдуальну сферу психiчноi дiяльностi своiх членiв.

Серед негативних чинникiв впливу РЖнтернет-культури на особистiсть необхiдно назвати в першу чергу деперсонiфiкуючу й метаперсонiфiкуючу дiю, перенесення полюса комунiкативноi активностi з реальних умов соцiуму в мережу, аутизацiю [19].

РЖнтернет-iгри (геймерство)

РЖнтернет являi собою скарбницю комп'ютерних iгор, що знаходяться у вiльному доступi користувача. Окрiм версiй, що реалiзуються в автономному режимi, i велика кi

Вместе с этим смотрят:

Cистема роботи шкiльного психолога з профiлактики та подолання проблем статево-рольовоi поведiнки старшокласникiв

Features of evaluation and self-esteem of children of primary school age

Positive and negative values of conformism

РЖндивiдуально-психологiчнi особливостi здiбностей людини

Агрессивное поведение в подростковом возрасте