РЖсторiя диктофону

ДИКТОФОН

Вступ

В даний час до дев'яноста вiдсоткiв усього потоку iнформацii сприймаiться органами зору людини. Тому важливим напрямом науковоi органiзацii працi i збiльшення частини потоку iнформацii, яка сприймаiться iншими органами чуття i в тому числi слухом.

Мiнiатюрнi диктофони поряд з телефоном, радiо, магнiтофоном даi можливiсть сприймати iнформацiю органом слуху.

Перший найпростiший диктофон i першим в свiтi апаратом для запису звуку був фонограф Т. Едiсона, винайдений ним в 1877 роцi. На валик з станiолю, що обертався вiд руки, запис наносилася голкою, припаяноi до мембрани. Диктування велася в рупор.

У 1888 роцi завдяки роботам Е. Берлiнера був створений прилад для механiчного запису мови i музики на воскову пластинку, який називався грамофон. Для того щоб прослухати продиктований матерiал, необхiдно було тримати трубку бiля вуха. Поки листи писалися вiд руки, цi першi диктофони були задовiльнi, але поява друкарськоi машинки змусило вдосконалювати iх пристрiй. Використання електричного двигуна дозволило дистанцiйно включати i вимикати диктофон.

До кiнця XIX столiття вiдноситься поява iншого принципу запису i вiдтворення звуку тАУ магнiтного. Данська iнженер В. Паульсен в 1900 роцi демонстрував на Всесвiтнiй виставцi в Парижi ВлтелеграфонВ» з магнiтною записом на сталевий дрiт. Звук сприймався за допомогою вугiльного мiкрофона i прослуховувався через телефонну трубку. За цей винахiд Паульсеном була присуджена Велика золота медаль виставки. Проте якiсть звучання не дозволило телеграфоном конкурувати з грамофоном i фонографом. Крiм того, апарати мали великi розмiри i вага, а також малий обсяг записаноi iнформацii. Все це призвело до того, що про магнiтне способi запису згадали лише через двадцять з гаком рокiв (пiсля створення електронного пiдсилювача).

Тим часом удосконалилися диктофони з акустичною механiчною системою запису. У цих диктофонах застосовувалися навушники з звуководом вiд вiдтворюючоi мембрани, ВлкорректурблокВ» (що дозволяi в кiнцi диктування зробити коректуру i вiдзначити мiсця вставок), ножна педаль. Диктування велася в спецiальний розтруб, з'iднаний гнучким товстим шлангом з записуючоi мембраною, як, наприклад, в диктофонi ВлКамеоВ».

Середина двадцятих рокiв ознаменувалася появою електричного способу запису звуку за допомогою мiкрофона, пiдсилювача i електромагнiтного рекордера, а також електричного способу вiдтворення звуку за допомогою адаптера з подальшим посиленням.

Великого поширення в тридцятих i сорокових роках отримала диктофонний апаратура з електронним пiдсилювачем i механiчноi записом на диски з тонкого металевого сплаву або пластмаси, якi пiсля вiдповiдноi обробки могли знову використовуватися для запису.

В якостi носiя звуку почала застосовуватися манжета з етиловоi целюлози ВлмемобелтВ», розрахована на п'ятнадцять хвилин запису. На цьому носii звуку фiрмою ВлДиктофон корпорейшнВ» був випущений в кiнцi сорокових рокiв диктофон ВлТайм-майстерВ». Вдосконаленi моделi ВлТайм-майстерВ» випускаються в Англii i в даний час. Диктофони з механiчною записом були бiльш досконалi з точки зору конструкцii механiчноi частини, але не дозволяли вносити виправлення в текст.

Подальше вдосконалення диктофонiв було пов'язано з розвитком магнiтного запису, яка вiдродилася з винаходом пiдсилювачiв на електронних лампах. Застосування електронних ламп для посилення сигналiв при записi i вiдтвореннi було запропоновано В. РЖ. Коваленковим в 1920 роцi.

Розвиток радiомовлення вимагало новоi технiки запису, вiдмiнною вiд грамофонноi, так як необхiдно було виконання таких умов, як довговiчнiсть, швидкий перехiд вiд запису до вiдтворення, велика тривалiсть. Все це могла б виконати магнiтний запис. Першим, хто пiсля тривалоi перерви звернувся до магнiтного запису, був нiмецький фiзик К. Штиль. У 1929 роцi ним був сконструйований магнiтофон з використанням сталевого дроту дiаметром 0.2 мiлiметра, що рухаiться зi швидкiстю сто двадцять сантиметрiв на секунду. Потiм Штиль став конструювати апарати з використанням у якостi носiя звуку сталевоi стрiчки. При швидкостi перемiщення носiя звуку сто п'ятьдесят сантиметрiв в секунду час звучання однiii котушки становило близько тридцяти хвилин.

У тридцятих роках на принципi запису на сталевий дрiт в СРСР В.К. Вiторскiм був розроблений апарат для автоматичного запису телефонних розмов.

Згодом використання дроту дозволило досягти тривалого звучання (до чотирьох з половиною годин) у мiнiатюрних за габаритами апаратах (ВлМiнiфон Р. 55В» фiрми ВлТелефункенВ»).

Пошуки iнших видiв носiiв звуку не припинялися. Вони привели нiмця Ф. Пфлеумера до висновку про можливiсть використання для запису паперовоi стрiчки з нанесеним на неi феромагнiтним шаром. У 1928 роцi вiн представив стрiчку разом з котушковим апаратом своiй конструкцii, а в 1933 роцi з'явилася перша пробна стрiчка, де в якостi основи використовувалася Ацетилцелюлоза. РЗi запропонував Гаус (Нiмеччина). У 1934 роцi на виставцi радiоапаратури в Берлiнi фiрма ВлAEGВ» демонструвала перший апарат, названий i запатентований як ВлмагнiтофонВ» зi швидкiстю руху стрiчки сiмдесят вiсiм сантиметрiв на секунду.

Удосконалення магнiтноi стрiчки йшло шляхом пошуку найбiльш ефективного феромагнiтного покриття, покращення механiчних властивостей основи та зменшення ii товщини.

У п'ятдесятi роки прагнення до створення конструкцii диктофонiв, яка дала б можливiсть максимально використовувати всi переваги диктофонного технiки i спростила б механiчну частину приладу, призвело до того, що випробовувалися самi рiзнi види носiiв звуку: магнiтнi диски, магнiтнi манжети, листи, широка перфорована паперова стрiчка з магнiтним шаром.

Використання електронних пiдсилювальних схем дозволило вести дистанцiйну диктовку по телефоннiй або за спецiальною мережi всерединi установи, що сприяло органiзацii централiзованих бюро. Створюються спецiальнi апарати тАУ телефоннi вiдповiдачi. Дуже велика увага придiляiться приладдя, що облягаi як дистанцiйну диктовку, так i передрук на машинцi записаного тексту.

Винахiд в 1948 роцi транзистора i успiшний розвиток технiки напiвпровiдникiв поклало початок створенню портативноi диктофонного апаратури з незалежним живленням. Це розширило областi застосування диктофонiв.

1.Диктофонна станцiя

диктофонний станцiя iнформацiя автоматичний

Диктофонна станцiя тАУ розподiльний пристрiй для автоматичного дистанцiйного керування записом усноi iнформацii на диктофон i автоматичним розподiлом завантаження iх за часом. Найбiльший ефект даi застосування Д. с. в машинописному бюро, в якому друкування текстiв здiйснюiться фономашинiстками з фонограм, записаних на диктофонi. Звуконосий диктофона у виглядi касети з магнiтною стрiчкою, диска та iн. iз записаним текстом (фонограмою) разом з супровiдним бланком передаiться на Д.с., де фономашинiстка, прослуховуючи запис, виготовляi машинописний текст. Диктофони, що встановлюються на Д.с., Можна включати в телефонну мережу установи, що даi можливiсть виконавцям з робочого мiсця диктувати тексти по телефонних каналах на ВлчерговiВ» диктофони. Д. с. дозволяi також отримати (при декiлькох диктофонах, по черзi пiдключаються на запис з мiкрофонiв, а потiм на вiдтворення для фономашинiсток) видрукуваний повний текст виступiв або протокол наради через 5тАУ10 хв. пiсля iх закiнчення.

Зазвичай диктофон використовуiться в якостi звуковоi записноi книжки тАУ для швидкого запам'ятовування номера телефону, продиктованого адреси чи iншоi важливоi iнформацii якщо пiд рукою немаi блокнота. Запис звуку можна робити як з мiкрофону, так i пiд час телефонноi розмови.

Найперший диктофон тАУ касетний був винайдений ще в серединi 20-го столiття компанiiю Olympus, яка з того далекого часу займаiться розробкою i впровадженням новiтнiх i кращих моделей мiнiкасетних i цифрових диктофонiв. РЖ тi й iншi мають певний набiр переваг.

Вiдмiннiсть мiкрокасетного диктофонiв в наявностi мiкрокасети, на яку записуiться iнформацiя. Якщо вона закiнчилася, досить помiняти ii на нову. У цифровому диктофонi iнформацiю необхiдно або завантажити на комп'ютер, або стерти або помiняти карту пам'ятi.

Крiм цього, маi вiдмiннiсть тривалiсть i якiсть запису. А також у кожного типу диктофонiв i набiр додаткових функцiй, якi у цифрових моделей дещо ширше. Варто звернути увагу i на те, що якщо Ви розраховуiте переносити запис на комп'ютер, маi сенс зупинити свiй вибiр на цифрових диктофонах, диктофон касетний не обладнаний iнтерфейсом USB.

Цифровий диктофон тАУ iдеальний спосiб зберегти потрiбнi слова.

Мабуть, кожна людина в своiму життi перiодично стикаiться з необхiднiстю оперативно записати будь-яку аудiоiнформацiю, чиiсь слова, iнструкцii, данi, власнi роздуми чи, можливо, рядки вiршiв, раптово навiяних мирно сяючими зiрками.

РЖдея створення автоматичних пристроiв для запису звуку народилася порiвняно давно, проте ii реалiзацii довго перешкоджало вiдсутнiсть технiчних можливостей. До того як був створений диктофон, вся робота по складанню протоколiв конференцiй та з'iздiв, записи судових засiдань, пiсень, вiршiв i фiлософських думок виконувалася людиною вручну, за допомогою пера i паперу.

З появою друкованоi машинки в 1808 роцi ця задача стала дещо простiше, проте минуло бiльше столiття, перш нiж був винайдений магнiтний носiй i з'явився перший диктофон, що дозволив повнiстю автоматизувати цю роботу. Першим носiiм аудiоiнформацii стала звичайна папiр з нанесеним на нiй магнiтним порошком. Пiзнiше в якостi основи стали використовувати Ацетилцелюлоза, а потiм лавсан.

Перший дiючий прототип диктофона з'явився в 20-i роки минулого столiття, це було громiздке пристрiй з великими бобiнами, на яких розташовувалася магнiтна стрiчка. На бобiну вагою в кiлька кiлограмiв мiстилося не бiльше однiii години безперервного запису. Згодом диктофон удосконалювався паралельно з еволюцiiю носiiв iнформацii.

У 1963 роцi весь свiт облетiла новина про створення так званих компакт-касет. Цей носiй iнформацii набув всесвiтню популярнiсть i аж до 90-х рокiв минулого сторiччя був одним з основних носiiв iнформацii для запису музики, звукiв i мови. В кiнцi 70-х з'явилися мiкрокасети тАУ бiльш компактний (5х3х0, 8 см) варiант компакт-касет. До появи мiкрокасети диктофон являв собою досить громiздкий апарат, але, завдяки невеликому розмiру нового носiя iнформацii та достатньоi iмностi, стало можливим створити невеликий диктофон, який вже можна було назвати кишеньковим.

З тих пiр як диктофон дозволив тривало вести якiсну аудiозапис, журналiсти, стенографiстки, секретарi, письменники, студенти i викладачi з полегшенням зiтхнули i вiдклали в сторону багатостраждальнi кульковi ручки. Однак далеко не всi могли дозволити собi купити навiть найдешевший касетний диктофон, так як це були досить складнi i дорогi пристроi.

Справжньою революцiiю на шляху розвитку систем аудiозаписи стало впровадження цифрових форматiв. Звичайно, першi магнiтнi й лазернi диски не володiли достатнiм об'iмом пам'ятi i були занадто дорогi, щоб диктофон використовував iх як носiя iнформацii. Але вже з кiнця 90-х рокiв розробка нових форматiв стиснення iнформацii, впровадження лазерних CD, а потiм i DVD мiнiдискiв, компактних ВлвiнчестерiвВ» i флеш-пам'ятi зробило диктофон набагато компактнiше, а головне тАУ доступнiше для бiльшостi споживачiв.

Останньою ступенем еволюцii портативних пристроiв аудiозаписи стало створення багатофункцiональних мiнiатюрних диктофонiв, що використовують як носiя iнформацii сучаснi мiкро- флеш-карти. Такий диктофон маi розмiри всього у кiлька сантиметрiв, а деякi моделi i зовсiм можна використовувати в якостi брелока для ключiв. Незважаючи на це, сучасний цифровий диктофон може автономно працювати бiльше десяти дiб, забезпечуючи якiсну звукозапис та збереження даних на флеш-картi, яка може вмiстити вiд 24 до 300 годин безперервноi аудiозаписи, в залежностi вiд формату запису та ступеня стиснення даних.

Сучасний цифровий диктофон став незамiнним другом, помiчником i знаряддям працi для всiх, кому волею долi доводиться постiйно стикатися з великими обсягами мовноi iнформацii. Багато журналiстiв, вченi, студенти та викладачi, працiвники правоохоронних органiв i адвокати, письменники i поети практично щодня використовують диктофон у своiй роботi.

Однак диктофон вже давно вийшов за рамки вузькоi професiйноi дiяльностi. Сьогоднi дозволити собi використовувати це диво технiки може кожна людина. Мiнiатюрний цифровий диктофон дозволяi позбутися вiд необхiдностi постiйно носити з собою блокнот i ручку. Якщо потрiбно термiново записати чиюсь адресу, маршрут поiздки, список покупок, технiчнi характеристики, номер мобiльного телефону або навiть просто раптово прийшла думка, то цифровий диктофон виявиться як не можна до речi. З вас незаконно вимагаi хабар черговий бюрократ, вам нагрубили в магазинi або ви просто вирiшили дiзнатися, про що говорять колеги, поки вас немаi тАУ знову диктофон виявиться дуже корисний. У цьому випадку диктофон може стати не тiльки корисним сховищем iнформацii, але i вашим свiдком i захисником перед iншими людьми або правоохоронними органами.

Крiм того, диктофон може стати вельми незвичайним i корисним подарунком практично для будь-якоi людини, незалежно вiд статi i вiку.

Крiм портативних диктофонiв, нерiдко застосовуються також iх стацiонарнi варiанти. Стацiонарнi системи запису звуку стоять у судах, конференц-залах, лекцiйних залах, кiмнатах нарад та iнших примiщеннях, де якiсний запис звуку i його зберiгання i найважливiшим завданням. Зовнi i технiчно вони мало схожi на портативний диктофон, однак, виконують такi самi функцii.

Нерiдко цифровий диктофон використовуiться i в системах забезпечення безпеки. Наявнiсть датчика звуку, висока чутливiсть мiкрофона i можливiсть тривалоi автономноi роботи робить диктофон вiдмiнним пристосуванням для контролю та захисту.

Використання 8-канальноi системи запису телефонних розмов.

Окремим напрямом у системах аудiозаписи став запис телефонних розмов та iх зберiгання. Спочатку запис телефонних розмов була привiлеiм спецслужб, розвiдки i ревнивих чоловiкiв. Але ситуацiя давно змiнилася, i сьогоднi запис телефонних розмов стала цiлком буденною справою. Операторам служб порятунку i швидкоi медичноi допомоги запис телефонних розмов допомагаi вiдновити розмову з потерпiлим, названий iм адресу або прiзвище. Нерiдко запис телефонних розмов ведеться у вiддiлах продажiв, службах пiдтримки та обслуговування клiiнтiв. Робиться це для того, щоб можна було вести статистику та аналiз роботи вiддiлiв, а в спiрнiй ситуацii завжди можна було з'ясувати, хто вiв себе некоректно, клiiнт або спiвробiтник компанii.

Запис телефонних розмов у великих компанiях допомагаi контролювати роботу спiвробiтникiв, уникнути втрати цiнноi комерцiйноi iнформацii. До того ж, вже давно доведено, що спiвробiтник працюi ефективнiше i чемнiше розмовляi з клiiнтом, якщо знаi, що ведеться запис телефонних розмов.

2. Вибiр диктофону

Почати варто з класичних моделей диктофонiв використовують для запису iнформацii магнiтофоннi касети. Основною перевагою цих моделей i iхня низька вартiсть. Примiром, за тридцять умовних одиниць ви маiте можливiсть придбати мiнi диктофон зразок olympus j300. Конкретна модель тут вказана для того, щоб вам було легше орiiнтуватися в перелiку моделей i iх цiн. Подiбнi мiкродиктофони i iдеальним рiшенням, в тих випадках, коли потрiбно робити дуже тривалi за часом запису. У подiбних ситуацiях на користь такого вибору нас схиляють надзвичайно низькi цiни на магнiтофоннi носii iнформацii, на вiдмiну вiд сучасних цифрових карток такоi ж iмностi з технологiiю запису типу FLASH. Однак якщо зацiкавитися не тiльки достоiнствами, але i недолiками даного вибору, то з них можна вiдзначити досить великi габарити пристроiв даного типу, i наявнiсть всерединi механiзмiв, якi в процесi функцiонування здiйснюють рух. З плином термiну експлуатацii цей факт збiльшуi ймовiрнiсть раптового виходу з ладу. Також варто вiдзначити, що в разi необхiдностi тАУ записаний подiбним чином аудiо матерiал буде досить незручно скопiювати в комп'ютер, через вiдсутнiсть вiдповiдних перехiдникiв. Додайте до цього той факт, що знаходження потрiбного фрагмента запису буде займати досить багато часу в порiвняннi з тiiю миттiвоi тимчасовоi орiiнтуванням, яку можуть запропонувати цифровi диктофони.

У наш цифровий столiття, коли комп'ютери увiйшли в кожний офiс i в кожен будинок тАУ мiнiатюрнi диктофони, що використовують аналоговi пристроi зберiгання даних повiльно, але вiрно вiдходять у небуття. РЗм на змiну приходять цифровi диктофони i приносять з собою крiм нових технологiй запису i зберiгання даних тАУ ще й численнi додатковi функцii. Слiд сказати, що цифровi диктофони в масi своiй знаходяться у бiльш високоi цiновоi категорii. На даний момент цифровий диктофон нормальноi якостi коштуi близько шiстдесяти умовних одиниць. З iхнiх незаперечних переваг, якi мають цифровi мiнiатюрнi диктофони, необхiдно вiдзначити вiдсутнiсть рухомих механiчних деталей, механiзмiв по протяжцi магнiтофонноi стрiчки тАУ це сприяi збiльшенню експлуатацiйного термiну служби. До того ж запис проводиться в цифровому виглядi, i в разi необхiдностi тАУ ii завжди легко i швидко можна скопiювати в комп'ютер або в будь-яке iнше цифрове пристрiй пiдтримуi прийом-передачу цифрових файлiв. Однак i на цьому перелiк переваг не закiнчуiться. Одним iз самих головних параметрiв, якими можуть похвалитися цифровi диктофони i iхнiй маленький розмiр.

Ви хочете купити диктофон, але не знаiте, як вибрати диктофон, i який саме диктофон вам потрiбен. Адже кращий диктофон це не найдорожчий, а той який найбiльш точно вiдповiдаi вашим цiлям.

За призначенням диктофони подiляються на диктофони спецiального (у тому числi професiйнi диктофони) i масового застосування.

До спецiальних диктофонам вiдносяться професiйнi диктофони, призначенi для запису великих нарад, конференцiй; рiзнi директорськi установки; установки запису переговорiв пiд час аварiйних ситуацiй; iнформацiйнi диктофони та iншi.

РЖснують кабiнетнi цифровi диктофони, з живленням вiд мережi. Вони призначенi для роботи в примiщеннi i мають можливiсть застосовуватися в системах дистанцiйноi диктування. Також i мiнi диктофони для роботи на вiдкритому повiтрi. Вони, як правило, розрахованi на тривалу перенесення людьми, на перевезення всiма видами транспортних засобiв i працюють на ходу.

Ношенi мiнiатюрнi диктофони призначенi, в основному, для запису мови в похiдних умовах. Мiнi диктофони умовно можна роздiлити за способом перенесення на кишеньковi i сумковою цифровi диктофони.

Кишеньковi мiнiатюрнi диктофони мають малi розмiри i вага, що створюi великi зручностi для iндивiдуальноi роботи з ними i дозволяi використовувати мiнi диктофони як записника. Прикладом може служити цифровий диктофон edic. Чим менше важать мiкро диктофони, тим вони зручнiше. Вибрати диктофон, який би влаштовував вас своiми розмiрами досить просто тАУ досить його лише взяти в руку. Якщо влаштовуi тАУ можете смiливо купити диктофон.

Специфiка використання таких пристроiв як цифровi диктофони вимагаi вiд них щодо тривалого часу запису без перезарядки носiя iнформацii. Кращий диктофон маi зручне комфортне керування апаратом i робота з ним проста i надiйна в будь-яких умовах. Цифровi диктофони в силу своii специфiки забезпечують максимальну зручнiсть зберiгання i перезарядки iнформацiйного носiя. РДмнiсть автономних джерел живлення забезпечуi цифровi диктофони тривалим запасом часу. Професiйнi диктофони мають конструкцiю, яка-б спрощувала iх замiну або перезарядку.

Вибiр носiя iнформацii, визначаiться специфiчними умовами експлуатацii, i призначенням який буде нести мiнi диктофон. У свою чергу обраний тип носiя iнформацii визначаi конструкцiю апарату.

Основнi вимоги, якi мiнiатюрнi диктофони надають до звукових носiiв iнформацii: забезпечувати необхiднi електроакустичнi властивостi i необхiдний час запису; дозволяти оперативно вносити змiни в текст; забезпечувати зручну зарядку, яку мiг би використовувати навiть самий маленький диктофон, не втрачати своiх електроакустичних i механiчних властивостей при багаторазовому використаннi; бути зручним у зберiганнi та пересиланнi; мати мiнiмальну вагу та прийнятнi розмiри.

В даний час цифровi диктофони використовують карти пам'ятi рiзноi iмностi, виконанi за технологiiю FLASH. Однак iснують i безлiч iнших носiiв iнформацii дозволяють здiйснювати цифровий запис iнформацii. Правда вони не настiльки широко поширенi як карти пам'ятi, тому можуть накладати певнi обмеження, в тому випадку, якщо знадобитися передати iнформацiю з такого ВлекзотичногоВ» носiя в незнайомiй обстановцi (iнтернет-кафе, готель, автозаправка i так далi).

Професiйнi диктофони, що використовують аналоговий метод запису тАУ застосовують в якостi основного носiя iнформацii магнiтну стрiчку. Однак крiм неi iснують мiнiатюрнi диктофони в якостi магнiтних носiiв звуку використовують диски, манжети, листи, i навiть дрiт. Для забезпечення необхiдних електроакустичних характеристик диктофонiв придатний кожен з перелiчених носiiв звуку, про що говорить багаторiчний свiтовий досвiд.

Наводячи опис диктофонiв, можна ще згадати про такий, нинi вже раритетi, як мiнi диктофони, що використовують механiчний спосiб запису, при якому вiдбуваiться гравiрування звукового сигналу на пластмасовому носii. Носiй механiчного запису бiльш мiцний, нiж магнiтний, його важко пошкодити навiть при недбалому поводженнi. Крiм того тАУ механiчна запис маi один нюанс, який в залежностi вiд ситуацii можна вважати як недолiком, так i недолiком: механiчну запис не можна прати. Купити диктофон не так складно як його вибрати.

Таким чином тАУ кращий диктофон, це той диктофон, який найбiльш повно вiдповiдаi всiм вашим вимогам. Сподiваiмося на те, що наведене нами опис диктофонiв допомогло вам зi знанням справи вибрати диктофон.

Цифровий диктофон тАУ продукт, створений на основi 3-х найважливiших технологiй 20-го столiття: винаходи цифрового зберiгання iнформацii та винаходи амплiтудно-цифрових перетворювачiв (надалi тАУ АЦП) i винахiд FLASH-пам'ятi.

Як же вийшло так, що ця мiнiатюрна коробочка з кнопками стала вмiстилищем голосових записiв, пiсень i комп'ютерних файлiв з iнформацiiю?

З моменту, коли обчислювальна технiка дозволила людям зберiгати в електроннiй пам'ятi 2 рiзних логiчних стану Вл0В» i Вл1В», багато допитливi уми почали перейматися питанням тАУ а як би це використовувати не просто для обчислень i прикладноi науки, а в створеннi корисних речей для повсякденноi життя людей?

Тут-то i стала в нагодi технологiя амплiтудно-цифрового перетворення для перетворення i подальшого зберiгання даних (а саме звуку i вiдео) в електроннiй пам'ятi.

Як же звук, i чуiмо перемiстився в комiрки електронноi пам'ятi?

Коротко розглянемо для цього весь процес.

Мiкрофон перетворюi звуковi коливання в аналоговий електричний сигнал низькоi частоти (ширина частотного дiапазону сильно залежить вiд якостi мiкрофону), який далi йде з схеми обробки (включаючи АЦП).

Схеми аналогово-цифрового перетворювача вимiрюi амплiтуду звукового сигналу через рiвнi промiжки часу (званими вибiрками) i зберiгаi цi данi в пам'ятi. Кiлькiсть вибiрок визначаiться користувачем (за допомогою програми або установки пристрою перетворення) з урахуванням того, наскiльки висока якiсть передачi всiх звукових ВлвiдтiнкiвВ» потрiбно отримати. РЖнша назва кiлькостi вибiрок тАУ Влчастота дискретизацiiВ».

Цифрова iнформацiя, отримана пiсля АЦ тАУ перетворення, направляiться в електронну пам'ять безпосередньо, або пiсля компресування ii, використовую рiзнi алгоритми компресii (Real Audio, MPEG або власнi алгоритми виробникiв диктофонiв i МР-3 програвачiв).

Слуховий апарат людини найбiльш добре розрiзняi звуки з частотою вiд 30 Гц до 17000 Гц. Бiльш низькi звуки (iнфразвук, вiбрацiя) вiдчуваються вже не вухами, а практично тiлом, а бiльш високi (ультразвук) дiапазону 17000тАУ20000 Гц можуть чути в основному музично обдарованi особистостi.

Однак виробники звуковоi апаратури роблять своi обладнання (особливо пiдсилювачi) з деяким ВлзапасомВ», з тим, щоб вони без спотворень посилювали i вiдтворювали звуки дiапазону 20тАУ20000 Гц i задовольняли запити вимогливоi публiки.

Для якiсного вiдтворення звуку частотою 20000 Гц (який, до речi не почують 80тАУ90% людей) необхiдна частота дискретизацii не менше 40000 Гц (40 КГц). Стандарт цифрових аудiо дискiв (типу CD) використовуi лiцензоване значення частоти дискретизацii 44,1 кГц. Часто використовуiться i менша частота дискретизацii, в основному для того, щоб умiстити бiльшу кiлькiсть звуковоi iнформацii в той же об'iм пам'ятi, якщо користувачевi не обов'язково мати найкращу якiсть звуку (наприклад, для запису i зберiгання телефонних переговорiв).

Тобто, щоб записати бiльшу кiлькiсть звуковоi iнформацii в пам'ять, потрiбно зменшувати значення параметрiв, що визначають обсяг звукового файлу.

Крiм частоти дискретизацii, це: кiлькiсть каналiв (моно тАУ 1 канал, стерео тАУ 2 канали) i розряднiсть квантування (кiлькiсть градацiй вимiряноi амплiтуди) тАУ зазвичай використовують 8-ми або 16-ти бiтне квантування. Для записiв на CD потрiбно 16-ти бiтне квантування.

Чому ж на CD-диску умiщаiться всього 15тАУ16 пiсень, тодi як у форматi MP3 тАУ може вмiститися 100 або навiть 200?

Та тому, що аудiо-CD мiстить некомпрессированний оцифрований звук i розмiр пiснi тривалiстю 4 хвилини становить 35тАУ40 МБ. Швидкiсть потоку даних при цьому тАУ 1,378 МБ в секунду.

Ця цифра виходить з параметрiв H = 44100 В = 16, С = 2 (де Н тАУ частота дискретизацii, В тАУ кiлькiсть бiт квантування, С тАУ кiлькiсть каналiв).

У файлiв з компресiiю. Mp3 (використання MPEG-компресii) швидкiсть потоку коливаiться вiд 128 КБ / с (прийнятне якiсть) до 256 або навiть 512 КБ / с (аналог аудiо-CD).

Природно, розмiр аналогiчноi по тривалостi (4 хвилини) пiснi формату. Mp3 коливаiться вiд 3,5 до 10 М. (128 або 256 КБ / с).

Бiльшiсть цифрових диктофонiв маi параметр швидкостi потоку даних, що визначаються параметрами H = 8000 В = 8, С = 1 (моно). Тому диктофон, який маi обсяг FLASH-пам'ятi всього 32 МБ записуi до 25 годин голосовоi iнформацii, що як ми бачимо, значно перевищуi тривалiсть як звукового, так навiть i МР3/CD тАУ диска.

Однак, цифровий звук ВлрозмiстившисьВ» на CD-носiях нiяк не змiнив конструкцii диктофонiв, якi як i ранiше використовували магнiтну стрiчку як носiй iнформацii.

РЖ лише тiльки з винаходом електронноi FLASH-пам'ятi, почалася ера цифрових диктофонiв.

Винахiдником FLASH-технологii можна назвати компанiю TOSHIBA, яка в 1984 роцi сповiстила про цю новинку свiту.

Суть технологii полягаi в тривалому зберiганнi записаних в електронну пам'ять (не плутати з пам'яттю жорстких дискiв комп'ютерiв, якi використовують ефект намагнiчування) даних при повнiй вiдсутностi живлячоi напруги.

Як же працюi FLASH-пам'ять?

Базовою одиницею, в якiй зберiгаiться iнформацiя про логiчне станi (0 або 1) у данiй пам'ятi i напiвпровiдниковий транзистор з двома затворами: статичним i плаваючим. Плаваючий затвор перебуваi пiд статичним i i елементом зберiгання заряду. У залежностi вiд поданого на висновки транзистора напруги, заряд ВлплаваючогоВ» затвора змiнюiться вiд Вл0В» тАУ це логiчний нуль, до певного значення напруги, прийнятого за логiчну ВлодиницюВ».

Таким чином, пiсля подачi iмпульсу, який визначаi логiку осередку (транзистора), заряд може зберiгатися в транзисторi дуже тривалий час (до 10 рокiв) без подання будь-якого електрики.

РЖнформацiя заноситься в осередки FLASH-пам'ятi як побiтно, так i байтами. Швидкiсть зчитування даних з комiрок деяких з найбiльш ВлспритнихВ» моделей з використанням подiбноi пам'ятi на момент написання статтi досягла 20 МБ / сек.

Крiм комп'ютерiв, FLASH-пам'ять широко використовуються в цифрових диктофонах, фотокамерах, вiдеокамерах, PDA, а останнiм часом тАУ навiть у телевiзорах.

За сукупнiстю показникiв (iмнiсть, швидкодiя, надiйнiсть, практичнiсть i вартiсть) FLASH-пам'ять виходить у лiдери пристроiв зберiгання iнформацii i, швидше за все, буде домiнувати на ринку комп'ютерних аксесуарiв i мультимедiйного ринку в секторi пристроiв зберiгання iнформацii.

РДдиний недолiк тАУ залежнiсть вiд коливань напруги при роботi в складi якого-небудь пристрою. Однак, даний недолiк притаманний в тiй чи iншiй мiрi практично всiм електроспоживачiв.

Першi цифровi диктофони, що використовують FLASH-пам'ять, з'явилися в 90-х роках в основному в Кореi та Японii.

Висновок

Диктофон (вiд лат. Dicto тАУ диктую iтАж фон), апарат для звукозапису мови з метою подальшоi диктування i запису тексту промови вiд руки на паперi.

У нецифрових Д. користуються головним чином магнiтноi записом. Основнi вузли Д.: механiзм перемiщення носiя запису (магнiтна стрiчка, дрiт, манжета, диск та iн.), магнiтнi головки, пiдсилювач запису i вiдтворення i блок електроживлення. Вимоги до якостi звуку при записi промови iстотно нижче, нiж при запису музики, тому смуга пропускання частот Д. вужче, нiж у магнiтофона (звичайно в межах 300тАУ4000тАж 200тАУ6300 Гц) i вiдношення сигнал / шум гiрше (звичайно в межах 32тАУ35 Дб). Це дозволяi застосувати низькi швидкостi руху носiя (наприклад, для магнiтноi стрiчки тАУ 2,38 см / сек, 1,19 см / сек i навiть менш) i отримати тривалiсть безперервного запису понад 2 год. на однiй дорiжцi. Нерiдко Д. оснащуються ще i динамiчним компресором, що дозволяi полiпшити розбiрливiсть мовлення та перекрити корисним сигналом високий рiвень шумiв. Запис iнформацii проводиться з надаiться цьому Д. мiкрофона, перехiдникiв для телефонних апаратiв та телефонних лiнiй, або через комутацiйний пульт (з трансляцiйноi та диспетчерськоi лiнiй), а прослуховування запису тАУ за допомогою головного телефону або абонентського гучномовця. Стирання запису вiдбуваiться автоматично пiд час нового запису. У Д. передбачаються перемотування носiя в обох напрямках i прискорене повернення (вiдкинути) носiя для повторного прослуховування невеликоi частини запису. Це дозволяi записувати текст промови вiд руки або друкувати на друкарськiй машинi. Управлiння рухом носiя друкарка здiйснюi натисненням спецiальноi клавiшi або ножний педалi. Д. застосовують головним чином для запису бесiд та лекцiй, виступiв на зборах i нарадах, телефонних розмов i диспетчерських переговорiв.

Найменший диктофон (цифровий) у свiтi виробляiться в Росii фiрмою Телесистеми, за даними Книги Рекордiв Гiннесса. Модель диктофона: Edic-mini Tiny B21. Його розмiри складають всього 8*15*40 mm, а вага не бiльше 6 м. При цих мiнiатюрних розмiрах i вазi диктофон здатний записати до 600 годин мови. Час роботи вiд батареi складаi до 60 годин.

Вместе с этим смотрят:

GPS-навигация

IP-телефония. Особенности цифровой офисной связи

РЖсторiя звтАЩязку та його розвиток

Автоматика, телемеханика и связь

Анализ режимов автоматического управления