Ресурсно-рекреацiйний паспорт Городнянського району

ТЕМА

РЕСУРСНО-РЕКРЕАЦРЖЙНИЙ ПАСПОРТ

ГОРОДНЯНСЬКОГО РАЙОНУ

РОЗДРЖЛ РЖ. РЖСТОРИЧНРЖ ВРЖДОМОСТРЖ

1.1 РЖсторiя мiста

Городнянщина тАФ край з багатою iсторiiю, культурою, традицiями та мальовничою природою. Городня - поселення часiв Киiвськоi Русi. За багатовiкову iсторiю Городня була мiсцем iнтенсивних контактiв рiзноманiтних етносiв i культур, не раз була в епiцентрi важливих iсторичних подiй, ставала ареною боротьби могутнiх сусiднiх держав.

У писемних джерелах Городня згадуiться в 1552 роцi, коли в складi Московського вiйська в Казанський похiд разом iз стародубцями йшли Влбоярские дети Городни и МощенкиВ».

З 1618 року Городня у володiннi польських шляхтичiв Хвощiв. У час створення урядом шляхетськоi Польщi Чернiгiвського воiводства (1635) Городня - мiстечко i центр Городнянського округу.

У серединi 17 столiття городнянцi брали активну участь у селянсько тАУ козацьких повстаннях та визвольнiй вiйнi украiнського народу пiд проводом Б. Хмельницького. Пiсля Переяславськоi угоди 1654 року Городня стала адмiнiстративною i вiйськовою одиницею - сотенним мiстечком Чернiгiвського полку. До Городнянськоi сотнi входили 55 населених пунктiв.

29 червня 1709 року Росiйський iмператор Петро I пiсля розгрому шведськоi армii Карла 12 пiд Полтавою саме в Городнi святкував свiй День ангела (тезоiменництво) й на вiдзнаку героiзму мiсцевих жителiв подарував мiсту три чавуннi гармати (Дадоток А рис. 1). У 1888 роцi гармати були встановленi на птАЩiдесталi i збереглися до наших днiв.

У 1732 роцi завдяки благодiйницьким внескам купця 1 гiльдii, мiського голови Писарева Павла Миколайовича в центрi Городнi був збудований величний храм святоi Трiйцi (Додаток А рис.2). Ця перлина зодчества могла б прикрашати мiсто й сьогоднi, але 70 рокiв тому городнянська святиня була зруйнована комунiстичною владою.

У 1764 роцi в Городнi мешкало 125 сiмей козакiв та 185 сiмей мiщан та селян, а також стали населяти ii iвреi, бiльш нiж 300 осiб, в основному ремiсники та купцi.

У 1782 роцi на Украiнi було скасовано полковий адмiнiстративний устрiй i утворено 5 намiсництв, у тому числi й Чернiгiвське. Намiсництва, а потiм i губернii дiлилися на повiти. У цьому роцi Городня стала адмiнiстративним центром одного з найбiльших повiтiв Чернiгiвщини - Городнянського.

У 1782 роцi був затверджений для мiста герб, який являв собою чорний якiр на червоному фонi i три восьмикутнi срiбнi зiрки, одна зверху, а двi - з бокiв.

Якiр, абсолютно подiбний до городнянського, можна знайти на гербi польських Радзиць. Вiдомо, що в Польщу цей родовий герб потрапив разом зi своiм володарем iз Нiмеччини, де вiн був подарований родоначальнику сiмтАЩi ще в XIV столiттi за доблесть у морськiй битвi. Може бути, що в часи польського панування Городня була вiддана одному з нащадкiв нiмецького моряка, зокрема Хвощу. Можливо, i перекочував якiр iз Нiмеччини до родового герба польського помiщика, а потiм на герб мiста Городнi.

У наступному 1783 роцi повiтове мiсто одержало рiзнi вигоди i привiлеi.

Важливу роль для пожвавлення економiки й торгiвлi в Городнi мало прокладення Лiбаво тАУ Роменськоi залiзницi (1873 р.), а згодом вiдкриття в Городнi банку.

У кiнцi 19 столiття на кошти грузинського князя РЖ. Орбелiанi був споруджений Народний дом, у якому аматори показували спектаклi, потiм створювався кiнематограф. Будiвля збереглася, тепер тут мiститься дитячо-юнацька спортивна школа.

Пiд час першоi свiтовоi вiйни та створення Украiнськоi незалежноi держави Городня стала епiцентром тих iсторичних подiй. У мiстi формувалися загони Червоноi армii М. Щорса, В. Боженка, М. Кропив'янського. Бiля Городнi дiяли повстанцi отаманiв Галаки, Добровечора, Ющенка, Бусла.

У 1919 роцi у примiщеннi Городнянськоi жiночоi гiмназii (тепер школа №2) (Дадоток А рис.3) знаходилось керiвництво Чернiгiвськоi губернii, губком та губреввиконком пiд керiвництвом Ю. Коцюбинського та Е. Бош.

У 1923 роцi повiти були лiквiдованi, Городня стала центром району. Пiд час колективiзацii Городня знову в центрi подiй. Для придушення виступiв селян у Городню були викликанi з Гомеля регулярнi вiйська. 17 червня 1931 року повстанцi пiд керiвництвом тАЮкуркулятАЭ Я. Рябченка ( в минулому начальник повiтовоi мiлiцii) бiля Городнi отримали поразку.

Пiд час Великоi Вiтчизняноi вiйни 8 тисяч 425 жителiв Городнi та району загинули в боротьбi проти нiмецько тАУ фашистських загарбникiв. Трьом городнянцям: О. Жижкуну, Б. Калачу, Й. Юфи (еврей) - присвоiно звання Героя Радянського Союзу.

У 1989 роцi в Городнi почалось виробництво кольорових телевiзорiв ВлАгатВ». Це був iдиний районний центр на теренах тодiшнього Радянського Союзу, в якому випускалась така високотехнологiчна продукцiя.

У Городнi тривалий час розмiщувався 703 навчальний авiацiйний полк Чернiгiвського вищого авiацiйного училища льотчикiв, який мав добре оснащення; аеродром, полiгон, сучаснi класи, тренажери. Тут сталi на крило тисячi висококласних льотчикiв, серед яких десять майбутнiх космонавтiв.

З проголошенням незалежностi Украiни, в 1991 роцi, Городня знову стала прикордонним мiстом.

Символом вiковiчноi дружби й братерства словтАЩянських народiв тАФ украiнцiв, росiян, бiлорусiв тАФ i величний Монумент Дружби на кордонi земель трьох держав (Додаток Б рис.1).

Городнянський край вписав в iсторiю Украiни десятки видатних iмен iз рiзних галузей суспiльного й державного життя.

Особливе мiсце посiдаi Городнянщина в долях письменникiв: М. Коцюбинського, А. Кацнельсона, полiтичного дiяча сучасностi Л. ЛуктАЩяненка, професора, Заслуженого працiвника народноi освiти П. Назимка, хiрурга М.Волковича, художникiв О. Лопухова, РЖ. Серебряного. етнографа та iсторика С. Носа, мiського голови П. Писарiва, iнженера тАФ архiтектора Д. Савицького, вiйськового дiяча М. Щорса та багатьох iнших вiдомих постатей.

РОЗДРЖЛ РЖРЖ. ПРИРОДНРЖ УМОВИ

Геополiтичне положення. Городня тАУ мiсто iсторичне i i центром iдиного району Украiни, який безпосередньо межуi з Росiйською Федерацiiю та республiкою Бiлорусь. Розташована на пiвночi Чернiгiвськоi областi, по обидва боки невеличкоi рiчки Чибриж (Додаток Б рис.2), яка впадаi в рiчку См' ячка тАУ притоку р. Снов (Додаток Б рис.3). Мiсто знаходиться в 3 км вiд залiзничноi станцii Городня, на автошляху Чернiгiв-Сенькiвка-Климово-Москва.

Вiдстань до обласного центру Чернiгова автомобiльним шляхом - 56 км, столицi Киiва - 200 км, до Росii та Бiлорусi - 35 км.

Городня знаходиться в зонi дii мiжнародного транспортного коридору №9, визначеного Критською конвенцiiю в рамках РДвропейського Спiвтовариства (Хельсiнкi - Санкт-Петербург тАУ Киiв (Москва) тАУ Одеса (Кишинiв) тАУ Бухарест тАУ Александрополiс). Через мiсто проходять залiзниця Санкт тАУ Петербург - Сiмферополь та автомобiльна дорога Чернiгiв - мiжнародний пункт пропуску тАЮСенькiвкатАЭ, далi - на Росiю (Брянськ, Москву) та Бiлорусь.

Крайнi населенi пункти району : на пiвночi тАУ село Деревини, на пiвднi тАУ село Макишин, на сходi тАУ село Сенькiвка, на заходi тАУ село Володимирiвка.

Вiддаль мiж крайнiми точками з пiвночi на пiвдень 52 км, а зi сходу на захiд тАУ 40 км.

Площа району тАУ 1 тис. 571,2 км кв.

Характеристика поверхнi. Територiя району розмiщена на Приднiпровськiй низовинi. Вiдноситься до Чернiгiвського Полiсся. Поверхня слабо хвиляста, пiщана, мiсцями заболочена рiвнина з мiшаними лiсами. Пiвнiчна частина району бiльш хвиляста, маi найбiльшу висоту 175 м, пiвденна тАУ понижена в напрямi рiчки Снов, з середнiми висотами 140-130 м. Навколо чимало хвойних та змiшаних лiсiв, неподалiк 150 тАУ гектарне озеро Черемошне (Додаток Б рис.4).

Клiмат. Клiмат району характеризуiться такими показниками: найнижча температура, яка спостерiгалася в районi, становила -37, найвища +38, кiлькiсть опадiв 580-600 мм. Бiльша частина опадiв випадаi в теплий перiод року. Висота снiгового покриву 20-30 см. Пересiчна температура сiчня 7⁰С, а липня +19⁰С. Протягом року переважають захiднi вiтри.

Особливостi флори i фауни. Рослинний свiт району, насамперед, представлений деревною рослиннiстю тАУ лiсами. Пiд ними у районi зайнято близько 31,5 тисячi гектарiв. З деревних порiд найбiльш поширенi сосна, дуб, береза, осика, вiльха, граб, а також липа, клен, ясен. У лiсах ростуть багато кущiв та багаторiчних травтАЩянистих рослин, як тАУ лiщина, калина, шипшина, малина, глiд, барбарис, ожина, суницi, брусницi, чорницi тощо. Лiси славляться грибами та лiкарськими рослинами.

Лучна рослиннiсть поширена на заплавах рiчок, тут ростуть такi трави, як, мiтлиця, явiр, осока, тонконiг, костриця та iншi. Болота вкритi вологолюбними рослинами (очеретом, рогозою, аiром). В цiлому в районi переважають культурнi рослини та лiси, посадженi людиною.

На територii району живуть рiзноманiтнi дикi тварини, розмiщення iх нерiвномiрне. Найбiльше видiв диких тварин живе в лiсах, болотах. Частiше зустрiчаються лосi, козулi, дикi кабани, зайцi, лисицi, iжаки, оленi, iнотовиднi собаки, iноти, куницi, борсуки, бобри, вовки. З птахiв поширенi зяблики, соловтАЩi, синицi, деркачi, очеретянки, сороки, граки, ворони, шулiки. Багато комах: мошки, комари, ТСедзi, метелики. На полях можна побачити жайворонкiв, гракiв. На луках тАУ лелек, плисок, сiрих чапель, iнколи iволгу. На болотах, водоймах, у долинах рiчок тАУ диких гусей, качок, куликiв, вальдшнепiв. З плазунiв зустрiчаються гадюки, ящiрки, вужi. В рiчках водяться: карасi, лини, втАЩюни, окунi, щуки, коропи, лящi, соми.

Зменшення площi лiсiв, болiт призвело до загибелi таких тварин як тури, тарпани, бурi ведмедi.

Унiкальнi ландшафтнi i природнi обтАЩiкти. тАЮКримоктАЭ тАУ ботанiчний заказник 434 га, Рубiзьке лiсництво. Дiлянка мiшаного лiсу з переважанням дуба вiком 40-50 рокiв. У травтАЩяному покровi лiсу зростають барвiнок, конвалiя та iншi лiсовi рослини.

ВлМальчаВ» тАУ ботанiчний заказник, Рубiзьке лiсництво. Змiшаний лiс вiком 40-60 рокiв. У лiсовому травтАЩяному покровi значнi запаси цiнних рослин i, зокрема, барвiнку, золототисячника, конвалii.

ВлАнанасовеВ» тАУ гiдрологiчний заказник 283 га, с. Хотiвля. Болотний масив, що служить важливим регулятором водного режиму територii.

ВлБуханицькеВ» тАУ гiдрологiчний заказник, Староруднянське лiсництво. Низинне осокове болото в заплавi рiчки Снов з багатою рослиннiстю i рiдкiсними угрупуваннями рiзних видiв осок. Площа 30 га.

ВлДiгтярi-ВарвиниВ» тАУ гiдрологiчний заказник, с. Хоробичi, с. Ваганичi, с. Хотiвля. Болотний масив для збереження водного режиму мiсцевостi. Площа 602 га.

ВлЖайворонокВ» тАУ гiдрологiчний заказник, с. Полiсся, Бутiвка.

ВлКрюковаВ» тАУ гiдрологiчний заказник, 243 га с. Тупичiв та Великий Литвин. Свагново тАУ осокове болото в заплавi рiчки Крюкова змiшаного живлення.

ВлМакишинськийВ» - гiдрологiчний заказник, 492 га, с. Макишин. Болотний масив для збереження природного гiдрологiчного режиму р. Снов.

Болото тАЮМохтАЭ тАУ гiдрологiчний заказник с. Деревини та Лемешiвка. Болотний масив у заплавi р. Терюхи, служить регулятором водного режиму рiчки.

ВлПанська лозаВ» тАУ гiдрологiчний заказник с. Перепис та Деревини. Болотний масив у заплавi р. Терюхи, який маi велике значення для збереження природного ходу гiдрологiчних процесiв.

ВлСтроховеВ» тАУ гiдрологiчний заказник 29 га, с. РЖльмiвка, болото важливого водорегулюючого значення.

ВлТарасовеВ» тАУ гiдрологiчний заказник, 9 га. Невклянське лiсництво. Низинне осокове болото, маi велике значення як регулятор рiвня ТСрунтових вод.

ВлТорфовищеВ» тАУ гiдрологiчний заказник с. Маки шин та Великий Дирчин. ТорфтАЩяне болото, цiнне як регулятор водного режиму прилеглих територiй.

ВлШирокий логВ» тАУ гiдрологiчний заказник, 411 га, с. РЖльмiвка та Володимирiвка. Болотний масив у заплавi р. Крюкови, що маi важливе значення в регулюваннi водного режиму рiчки.

ВлПетрушинтАЭВ»тАУ гiдрологiчний заказник бiля с. РЖвашiвка. Торфове болото, цiнне як регулятор водного режиму прилеглих територiй.

Державнi памтАЩятники природи мiсцевого значення. ВлДуб невклянський 1В», ботанiчний заказник. Дуб вiком 300 рокiв, висотою 30 м, окружнiсть стовбура тАУ 2,8 м.

ВлДуб невклянський тАУ 2В», ботанiчний заказник, с. Невкля. Дуб вiком 150 рокiв.

ВлДуб тупичивськийВ», ботанiчний заказник, Тупичiвське лiсництво. Дуб-довгожитель, вiком 560 рокiв, висотою 27 м, окружнiсть стовбурiв 5 м.

ВлСосни невклянськiВ», ботанiчний заказник с. Неволя, двi сосни по 150 рокiв.

ВлСквер городянськийВ», ботанiчний заказник 1 га, м. Городня. Старовинний мiський сквер з гарматами, подарованими Петром РЖ.

Ще в районi i такi заказники: Городянський дендропарк (ботанiчний), парк ВлДружби народiвВ» (с. Сенькiвка), Тупичiвський, Ваганицький парки, ландшафтнi заповiдники ВлВешкаВ», ВлКримокВ», Невклянське дача РЖ та РЖРЖ, Тупичiвська дача РЖ та РЖРЖ.

РОЗДРЖЛ РЖРЖРЖ. АРХРЖТЕКТУРНО-РЖСТОРИЧНРЖ РЕСУРСИ

Михайлiвська церква в с. Великому Лиственi Городнянського району (Додаток В рис.1) збудована 1742 р. понад заплавою р. Дирчин на замовлення А. В. Дунiна-Борковського. У планi повторюi традицiйний тип тридiльного храму. Найпiзнiший вiдомий в Украiнi приклад мурування з жолобковоi, так званоi литовськоi цегли. Центральна дiльниця (9x9 м) перекрита хрестовим склепiнням завтовшки в цеглину. Замiсть свiтловоi банi мала високий дерев'яний намет з макiвкою. Внутрiшнiй простiр освiтлювався великими, на два яруси, вiкнами. У 1855 р. зроблено пiвсферичну баню (не збереглася), притвори, до бабинця прибудовано чотириколонний портик тосканського ордеру. Оригiнальний задум та конструктивне вирiшення Михайлiвськоi церкви в с. Великому Лиственi не мають аналогiв на Лiвобережнiй Украiнi.

У 18 ст. у Городнi було споруджено три церкви, жодна до нашого часу не вцiлiла. Тiльки на малюнку ми можемо бачити велич i красу Троiцькоi церкви в який були розписи Г. Стеценка.

В 2008 роцi збудована нова Свято - Миколаiвська церква (Додаток В рис.2).

3.1 Вода з колодязя десятого столiття

Мешканцi села Автуничi на Чернiгiвщинi Городнянського району мають рiдкiсну нагоду посмакувати такою ж водою, якою вгамовували спрагу нашi пращури.

Яким же побитим тАЮпробираласятАЭ у нашу атомно-компю'терну добу та чиста середньовiчна водиця? Усе сталося завдяки науковцям з РЖнституту археологii НАН Украiни та.. мiсцевому лiсниковi Миколi Зайцю. Головне в iншому: за колодязною екзотикою постаi справжнi вiдкриття, змiна одного з усталених традицiйних уявлень.

Археологи, як правило, тАЮкопаютьтАЭ на мiсцях стародавнiх осередкiв цивiлiзацii тАУ i знахiдки не змушують себе чекати. Киiвськi ж ученi вирушили в глушину. Мiсцевiсть довкола Автуничi i нинi тАУ глибока провiнцiя. А тисячу лiт тому? Тож зацiкавились: чи справдi у лiсах стародавньоi Сiверщини завивали лише вовки? Чи справдi розкиданий недолею, убогий та темний тамтешнiй люд добрих ремесел не знав, а пив воду з тАЮкопитного слiдутАЭ? Одне слово, був таким, як його досi уявляли iсторики.

РЖ ось тАУ колодязь. Без коробки чи, тим паче, дашка. Проте справжнiсiнькiй середньовiчний колодязь. Спочатку один. А невдовзi й другий, знайдений два роки тому, а тепер пiсля дослiдження та опрацювання знахiдок, навiть реставрований.

Стою бiля нього. Хто колись носив до хати воду з колодязя, здогадався б: це тАУ цямрини! А ось характернi рiвчаки для дужок.. Так, зваленi у купу полiна, що лежать нинi у вiддiлi давньоруськоi та середньовiчноi археологii, десь тисячу рокiв тому справдi були зрубом сiльського колодязя. Час iх, звичайно, поточив. Проте украiнський дуб з честю витримав iспит столiть. Деревина тверда на дотик. Достоту ваговита.. До трiумфальноi ходи Влбетонних кiлецьВ» у нас у селi, наприклад, нiколи не пускали на зруб дуб. А ось озброiнi мало не камтАЩяним iнструментом сiверяни взяли та й склали йог iз цiii лiсовоi породи. Нiби знали, що iхнiй витвiр дасть потомкам справдi непересiчнi науковi аргументи.

Звiсно, що колодязi у Киiвськiй Русi були. Князi та духовенство пили воду не з калюж. З чого вже там складали зруби у колодязях при високих дворах, не знаю. Головне, знать, заможнi та владнi люди користувалися тим здобутком тогочасноi цивiлiзацii. Але тАУ провiнцiя .. РЖсторики не припускали, що колодязями послуговувалися й там. Тепер же перед нами не просто повноцiнний автуницький зруб, а й дещо iнше.

Дубове полiно з характерними вирiзами на краях. Невже коромисло? Адже тут немаi й натяку на традицiйну виiмку для плеча.

Безпосереднiй учасник археологiчноi експедицii РЖгор Анатолiйович Готун каже, що то, звичайно,коромисло!

Ось оливковi склянi кульки, в яких легко можна впiзнати стародавнi намисто. А ось черептАЩянi провушини зi шматтям протягнутого в них лика.

Бачачи замислений подив спiврозмовника, РЖгор Анатолiйович виручаi мене розлогим коментарем.

Воду в епоху словтАЩянського середньовiччя, звичайно, носили не жерстяними вiдрами. Користувалися цеберками. А цi провушини опинилися у колодязi ось чому. Господинi опускали сюди влiтку для охолодження молоко, мтАЩясо.. у таких керамiчних посудинах з провушинами. Та оскiльки тi провушини припасовувалися до вiнець не дуже мiцно, то частенько вiдривалися. Звiдси й розсипи цих, як ми кажемо, керамiчних фрагментiв. Як на днi колодязя, так i навколо нього. Жiнки просто не завжди iх прибирали.

Добротний дубовий колодязь (та ще й з ящиком при ринбi) i сам по собi i переконливим аргументом на користь високоi побутовоi культури наших пращурiв. Адже голими руками таке не зробиш! Окрiм лопат, одну з яких, схожу на сучасну копаницю i при тому також дубову, археологи таки знайшли, потрiбен був для обробки дерева досконалий iнструмент. Та й сам колодязь, напевне, копали гуртом, маючи бодай примiтивнi тАЮгеологiчнiтАЭ знання.. Розгортаiться цiла низка цiкавих висновкiв.

Колодязь колодязем, але одночасно з цим вiдкриттям i в цьому ж мiсцi виявлено такi промовистi в iсторичному вiдношеннi предмети, як керамiчний уламок з власноручним написом гончара (по сирому), хрестик з черепашки, на якому видряпане зображення Христа на Голгофi.. Втiм, останнi, як , до речi, й намисто, могло потрапити сюди i з ПричорномортАЩя : християнськi сюжети у побут (iнвентар) ще не ввiйшли тАУ простий люд перебував у полонi язичництва. Але напис на горщиковi! Уявляiте? Десяте, та нехай навiть дванадцяте столiття, - i грамотний сiльський гончар! Це, погодьтеся, вражаi.

Крiм того, кажуть фахiвцi, з автуницького колодязя брали воду не лише для пиття. Цiiю, як на тi часи, досконалою господарською спорудою, напевне, користувалися i ремiсники виявленого поблизу справжнього гончарного комплексу. Тобто i всi пiдстави гадати, що стародавнi словтАЩяни, зокрема сiверяни, аж нiяк не обмежувалися землеробством та бортництвом, що iх досi вiдводили iм iсторики. Були в них ширшi iнтереси й заняття. Про це свiдчать i виявленi бiля Автуничi смолокурня, тиглi для виплавки (з болотяноi руди) так званого губчастого залiза.. А з чого ж робили наконечники для стрiл, ножi, сокири, зрештою, провушини тАУ тiльки вже не на керамiчному посудi, а на дубових цеберках? Нарештi тАУ замки. Справжнiсiнькi пласкi замки, наявнiсть котрих хоч i засвiдчуi той сумний факт, що злодii водилися й тодi, проте своiю конструкцiiю можуть здивувати навiть сучасного iнженера.

Пiсля археологiчних знахiдок бiля Автуничi стаi зрозумiло: iвропейська iсторична наука мiряла давньоруську культуру явно коротким аршином. Багато, надто багато списувалося на татаро-монгольське нашестя, яке нiби геть умертвило старословтАЩянську культуру i спаралiзувало економiчний поступ.. Що ж до реставрацii колодязя, здiйсненоi з iнiцiативи давнього симпатика археологiв Миколи Зайця, а також можливостi мiсцевих жителiв пити тАЮстародавнютАЭ воду, то тут немаi жодних сенсацiйних перебiльшень. Колодязь, як то кажуть, дii. А вода у ньому, як засвiдчено хiмiчними аналiзами, справдi живлюща i чиста, ще тАЮтатАЭ [4].

Навколо колодязя древнiх сiверян.

Вл.. У листопадi минулого року тАЮДеснянська правдатАЭ розповiдала про те, що студенти Чернiгiвського педiнституту, проводячи археологiчнi розкопки поблизу села Автуничi Городнянського району, натрапили на древнiй колодязь (Додаток В рис.3), i вiн вiдповiдно облаштований. Менi дуже хотiлося напитися з нього води. Влiтку трапилася така нагода з двома приятелями побувати в рiдних краях, там, де я народився. Заглянули на розкопане поле, вiднайшли колодязь, та дiстати води не вдалося. Прикро стало на душi, що недоробляiмо до кiнця гарну справу, губимо (не рекультивуiмо) родючi землi Вл.

З листа М. Авдiiнка

Пiсля одержання цього листа я побував на мiсцi археологiчних розкопок. Вiд них залишилися глибокi ями та пагорби, серед яких i колодязь вiдшукати важко. Мiсце розкопок набуло зовсiм iншого вигляду, нiж кiлька рокiв тому, коли можна було подивуватися древньому поселенню, про яке нагадували тут залишки гончарного горна, смолокурнi, кузнi, тиглiв для виплавки губчастого залiза з болотноi руди тощо, уявити житла i ремесла його мешканцiв.

Натрапили студенти i на колодязь. Допомогли облаштувати його лiсiвники Рубiзького лiсництва, угiддя якого тут розташованi. Розчистити джерело, поклали на дно деревтАЩяний зруб, поставили залiзобетоннi кiльця. До речi, пiд час розчищення колодязя виявили в ньому уламки глиняного посуду, сосновi шишки, якi хтозна вiдколи пролежали у водi i не змiнили кольору, i що особливо зацiкавило тАУ то це вийнятi з глибини деревтАЩянi цямрини, якi були настiльки нетлiннi, нiби пролежали не столiття, а зовсiм небагато часу. Вода виявилася чистою i смачною, у студентiв вiдпала потреба пiдвозити ii до мiсця розкопок, як це робили ранiше.

Пригадалася i виставка знахiдок археологiв, влаштована у Рубежi у 1992 роцi. Вiдвiдувачi оглядали не тiльки виставленi у вiтринах експонати, а й бували на мiсцi розкопок. Тодi висловлювалися думки, що оце поселення може стати цiкавим обтАЩiктом для екскурсiй по Чернiгiвщинi, бо ж знаходиться, по сутi, на прикордоннi з Бiлоруссю i Росiiю, проливаi свiтло на життя, побут та заняття далеких спiльних пращурiв трьох словтАЩянських народiв. РЖдея залишилася iдеiю, а в наступнi роки археологiчнi дослiдження згорталися, нинiшнього ж тАУ зовсiм не велися.

Один з керiвникiв археологiчних розкопок, завiдуючий кафедрою археологii та народознавства Чернiгiвського державного педагогiчного унiверситету, кандидат iсторичних наук В. П. Коваленко розповiдаi:

Розкопки поселення Х тАУ ХРЖРЖРЖ столiть поблизу Автуничi за своiми обсягами i дослiдженнями i чи не найбiльшим в РДвропi. Ведуться вони з 1988 року. Площа тАУ 5 гектарiв, дослiджено вже бiльше половини. РД досить цiннi i цiкавi знахiдки, що експонуються окремим роздiлом тАЮАвтуничiтАЭ в Нацiональному музеi iсторii Украiни. У Киiвi йшла друком книга колективу авторiв тАЮПiвденно-руське село Х-ХРЖРЖРЖ столiтьтАЭ, де подаiться широка розповiдь про Автуницьке поселення. На мiсцi розкопок проведенi кiно-, фотозйомки. Таким чином, там, де дослiдження завершенi, поле пiдлягаi рекультивацii. Мiсцевому ксп iменi Орджонiкiдзе щорску експедицiю перераховувалися кошти для виконання цих робiт. Однак дiлянка в межах одного гектара залишилася не рекультивованою. Там же знаходиться i згадуваний колодязь.

Через вiдсутнiсть коштiв цього рiч розкопки справдi не проводилися. Та вже й торiк важкувато було цим займатися. Тiльки завдяки мiсцевим господарствам i жителям, якi подавали допомогу, зокрема, в харчуваннi студентiв, ми зумiли розпочати роботи на новiй дiлянцi. Сподiваiмося, що в наступному роцi дослiдження вiдновляться.

Лiсничий Рубiзького лiсництва М. М. Заiць розповiдаi, що вiн пропонував головi Лемешiвського ксп на мiсцi розкопок, де слiд проводити рекультивацiя, посадити дерева. Та сама природа нiби пiшла назустрiч людям. За два-три роки на пагорбах i в долинах виросли сосни, берiзки, верби, вiльхи, цвiте тут iван-чай, звiробiй, чебрець. Це буде дуже цiкавий куточок природи з своiрiдним ландшафтом. А щодо колодязя, то вiн знаходиться у 250 метрах вiд дороги Рубiж-Лемешiвка, схований за пагорбами, нiхто води з нього не бере, вона, зрозумiло, й застоюiться. Цього б не сталося, якби проводилися заходи для збереження древнього поселення.

3.2 Реконструкцii ремiсничих та господарчих будiвель давньоруського поселення Автуничi

Положення про надзвичайно важливу роль масовоi житловоi i господарськоi архiтектури як джерела для вивчення середньовiчних суспiльств аргументацii не потребуi. Адже споруди вiдображають рiзноманiтнi аспекти життя тАУ починаючи вiд впливу природного середовища та знань у галузi будiвельноi справи i закiнчуючи громадським та сiмейним побутом, уявленнями, смаками i уподобаннями населення. Якщо вказанi моменти можна простежити i на житлових та побутових, i на ремiсничих та господарських спорудах, то такi важливi сторони матерiальноi культури, як рiвень розвитку господарства та його спецiалiзацiя, питома вага окремих галузей та темпи удосконалення виробничого процесу можна спостерiгати лише на будiвлях, якi безпосередньо використовувались пiд час виготовлення певноi продукцii. Проте, маючи справу з невеликою кiлькiстю дослiджених споруд, неможливо простежити вказанi явища у просторi та часi. Для розумiння динамiки розвитку господарства необхiдно оперувати значною територiiю та широкими хронологiчними рамками.

Поставленiй умовi вiдповiдаi поселення кiнця Х тАУ рубежу ХРЖРЖ-ХРЖРЖРЖ ст. поблизу с. Автуничi на Чернiгiвщинi. ПамтАЩятка вiдкрита 1984 р. О. В. Шекуном при обстеженi вiдомого Д. Я. Самоквасову курганного могильника. Дослiджуiться Днiпровською давньоруською експедицiiю РЖА АН Украiни та Чернiгiвського педiнституту пiд керiвництвом д.i н. О.П. Моцi. На сьогоднi тАУ це найбiльш вивчене селище давньоруського часу (за польових сезонiв зафiксовано 664 обтАЩiкти на площi понад 2 га )*. Крiм вже вказаних факторiв тАУ значних розмiрiв вiдкритоi площi та перiоду iснування, дана памтАЩятка зручна для дослiджень i тому, що вона одношарова, вiльна вiд забудови, вiддалена вiд синхронних мiст, замкiв, торгових шляхiв, кордонiв. Крiм того, полiтична iсторiя лiтописноi Сновськоi тисячi, на територii якоi було розташоване селище, дозволяi припустити певну архаiчнiсть у рисах останнього. Ще одна перевага вказаного поселення тАУ розташування у зонi ризикованого землеробства, де населення, щоб забезпечити себе прожитковим мiнiмумом, навiть у пiзньосередньовiчнi часи змушене було шукати додатковi джерела iснування тАУ аж до вiдлову i дресирування ведмедiв включно. Вказана обставина сприяла розвитковi на памтАЩятцi рiзноманiтних ремесел i промислiв, а отже й повтАЩязаних з ними будiвель тАУ як виробничих, так i допомiжних.

Особливостi значноi кiлькостi дослiджених обтАЩiктiв дозволяють iдентифiкувати iх з будiвлями гончарного циклу, лiсотехнiчного промислу, сiльськогосподарського призначення (снопосушильнi, загони для худоби), побутово-господарського використання (повiтки, навiси, ями для припасiв). Аналiз планiграфii та хронологii побутування ремiсничих i господарських будiвель, iх конструктивних рiшень i особливостей даi можливiсть простежити напружений ритм життя й господарювання пiвденноруського села.

Наявнiсть близько до поверхнi глини, придатноi для виготовлення посуду, зумовила один з провiдних напрямкiв виробничоi дiяльностi. Гончарство на Автуницькому поселенi представлене картАЩiрами для видобування сировини i ямами для приготування i зберiгання гончарноi маси, житлами-майстернями, горнами, звалищами виробничого браку. Не пiддаючи типологiчному та функцiональному аналiзу житла-майстернi та допомiжнi споруди, повтАЩязанi з гончарством, зупинимось на горнах , iх дослiджено. Розташованi в рiзних частинах поселення, спорудженi в ХРЖ, на рубежi ХРЖ-ХРЖРЖ ст. Стан збереженостi iх неоднаковий, проте можна говорити про спiльнi й особливi риси стосовно обтАЩiктiв цього призначення. Не зупиняючись детально на горнах, вiдзначимо лише загальнi характеристики цих споруд. Всi вони за класифiкацiiю О. А. Бобринського належать до першого класу за особливостями руху гарячих газiв у теплопровiдних каналах (з вертикальним ходом). Мають овально-пiдпрямокутну форму, топковий, частково обпальовальний, а також тепло-розподiльний блоки. Простежено ряд цiкавих особливостей даних будiвель. Так, найраннiший не мав черiня топковоi камери; у трьох випадках топка була однокамерною, у шести тАУ мала розсiкач, що дiлив ii навпiл. При формуваннi тiла горну застосовувались кiлки, каркас, глинянi блоки. Щодо особливостей загального пiдходу до створення захасних пристроiв, потрiбно вiдзначити наявнiсть теплозахисту, вiтрозахисту, вказанi стiни могли бути основою i волого захисного пристрою.

Використовуючи методику О. А. Бобринського при розглядi функцiональних блокiв та спецiальних пристроiв у складi дослiджених горнiв, слiд вказати на особливостi, простеженi в цих спорудах . Для останнiх типовi: простi камери для розмiщення виробiв з повнiстю сформованими: розподiльними пристроями мiж блоками, трубчастими теплопровiдними каналами; частково чи повнiстю сформованi: периферiйнi топки, пристроi для первiсноi концентрацii тепловоi енергiiдослiджених у 1992 р. Спочатку на цьому мiсцi функцiонував картАЩiр- глинище-будiвля 310 тАУ глибиною, 1,75 м вiд рiвня материка, витягнутий з пiвночi на пiвдень з незначним вiдхиленням зорiiнтований стiнками по сторонах свiту. ОбтАЩiкт мав овальнi обриси, розмiри по дну 1,75х1,25 м , стрiмкi стiнки. Дещо вище розмiри котловану становили 2,0х1,45 м. РЖз 8 шарiв заповнення походили уламки керамiчного посуду другоi половини ХРЖ-ХРЖРЖ ст., шиферне пряслице з начiсками, залiзнi нiж, ключ та iншi вироби, численнi шматки футуровки горну. Пiсля припинення експлуатацii глинища за прямим призначення нижню частину його засипали, а верхню розширили. Споруда набула пiд прямокутних обрисiв розмiрами 2,9х2,6 м. Стiни стають вологiшими, а на глибинi 0,3-0,4 м утворюiться виступ шириною 0,38-0,6 м. Над заглибленою частиною споруджуiться перекриття: на глибинi 0,5 м зафiксовано стовповi ями посерединi пiвнiчноi та пiвденноi стiн. Будiвля починаi використовуватись як передгорнова споруда. З пiвдня-пiвденного заходу впритул до неi в материковiй нiшi (по верхньому контуру 2,4х2, по дну 2,15х1,8, глибиною 0,9 м) формуiться тiло починаючи з глибини 15 см, переходила в шматки печини, шлаку, уламки обмазки; пiсля вибiрки останнього вдалось оконтурити внутрiшню стiнку обпалювальноi камери розмiрами на рiвнi материка тАУ 1,25х1,2; на рiвнi черiня тАУ 1,3х1,2 м. Обмазка зберегла вiдбитки дерева , тканини, слiди пальцiв майстра, який споруджував обтАЩiкт. Стiнки прожаренi до червоного (на 2 см ) та оранжевого (на 4-10 см) кольорiв. У схiднiй частинi на вiдстанi 7 см вiд внутрiшньоi поверхнi вдалось простежити вторинну обмазку тАУ слiди ремонту. Вiдповiдно, первиннi розмiри обпалювального блоку тАУ близько 1,45х1,3 м. Черiнь (на глибинi 35-45 см) зберiгся частково, по периметру, на ширину 0,3 м. Перегородка мiж обпалювальною та топковою камерами була споруджена на каркасi з прутiв. Вздовж стiнок на вiдстанi близько 35 см простеженi слiди продухiв дiаметром 6-9 см. Такi ж розмiри теплопровiдних каналiв i на iнших горнах поселення . Топкова камера дещо менша обпалювальноi: ширина тАУ 0,75, висота 0,3-0,4, довжина разом з устями тАУ 1,85 м. Останнi збереглось повнiстю, виходить в буд. 310, маi ширину 0,36-0,38, висоту 0,27-0,4 м. Черiнь топковоi камери заглиблений на 84 см. Стратиграфiчнi спостереження показали, що пiвнiчна частина споруди тАУ стiнки устя та камер бiля нього тАУ ремонтувались. З заповнення горну походили численнi уламки посуду ХРЖРЖ ст., причому значна частина датуiться його першою половиною. Серед них тАУ обпаленi й ошлакованi фрагменти. Звертають на себе увагу ручка покришки, залiзний черешок, уламок скляного браслету та два керамiчнi вироби: прикрашений ялинковим орнаментом конус та зооморфна фiгура. Останнi iнтерпретованi як iграшки чи амулети якогось язичницького культу, повтАЩязаного з вогнем. На завершення слiд вiдзначити, що серед горнiв поселення Автуничi дана споруда збереглась найкраще. Теплозахисну функцiю виконувало заглиблення в грунт, вiтрозахисну тАУ врiзання в материк перед горновоi ями, та, вiрогiдно, спорудження плетених стiн (канавки з пiвденного сходу вiд горну), вологозахисту тАУ перекриття, за рухом гарячих газiв горн належить до 1 класу. Його характеризуi проста обпалювальна камера, повнiстю сформованi: теплопровiдно-розподiльний блок, трубчастi теплопровiднi канали, периферiйна топка з пристроiм для первинноi концентрацii тепловоi енергii.

Один iз горнiв виявлений у виглядi яскраво-оранжевоi овально-пiдковоподiбноi плями печини. Орiiнтований устям на пiвнiч. Наземний тАУ зберiгся на висоту 12-27 см. Загальнi довжина та ширина тАУ 2,24х1,8 м, у центральнiй частинi зафiксовано розсiкач. Черiнь топковоi камери вiдсутнiй, стiни з внутрiшнього боку - ошлакованi, сiрi, далi тАУ обпаленi до яскраво-коричневого або оранжевого кольору, ззовнi тАУ природного блiдо-зеленого забарвлення. Вiдзначене неоднорiдне заповнення топкових камер. Зафiксовано слiди ремонту розсiкача, через деякий час тАУ захiдноi стiнки. Виявлено гранiтний валун, вмурований в останню. Дослiджено слiди кiлкiв у товщi горну i пiд ним тАУ вiд розмiтки плану споруди. З будiвлi походили уламки посуду ХРЖРЖ ст. та спецiальний iнструмент для профiлювання i нанесення орнаменту, виготовлений iз зламаного ножа. Незважаючи на слiди ремонту, данi на користь тривалого функцiонування будiвлi вiдсутнi. Горн належить до 1-го класу (з вертикальним ходом гарячих газiв). Теплозахист здiйснювався шляхом потовщення стiн, вiтрозахист тАУ за рахунок конструкцii стiнового типу з пiвночi, слiди волого захисних споруд не простеженi, топка периферiйноi чи периферiйно-бiчноi дii з пристроiм для первинноi концентрацii тепловоi енергii, даних для характеристики обпалювального та теплопровiдно-розподiльного блокiв недостатньо.

Смолокурiння та вигiнка дьогтю теж досягли на поселеннi значного розвитку. Добування сировини вiдбувалось у ямах, вiдомих за етнографiчними даними як тАЮмайданитАЭ. Цi виробничi споруди складаються з двох частин тАУ верхньоi для гiлок чи кори, з яких видiлявся продукт, i нижньоi для його збирання. Верхня частина тАУ напiвсферична, цилiндрична чи зрiзано-конiчна, нижня тАУ тАЮпiд'ямниктАЭ тАУ цилiндрична чи зрiзано-конiчна. Вивчено також ями без чiтко вираженого подiлу на функцiональнi ланки. Конструктивноi рiзницi мiж смолокурнями i дiгтярнями не простежено. Критерiiм подiлу на двi групи була наявнiсть смолистоi речовини або ж органiчних натiкiв темно-коричневого кольору . Всього лiсотехнiчних споруд зафiксовано 26. Навколо деяких з них простежено стовповi ями, що свiдчить про наявнiсть навiсу чи плетених стiн для захисту вiд негоди. Серед знахiдок у таких обтАЩiктах тАУ посуд для збирання сировини, керамiчнi фiльтри та лiйки, деформований нiж тАУ можливо для зняття кори. Реконструювати споруду цього типу можна на прикладi комплексу. Власне виробничий обтАЩiкт складаiться iз напiвсферичноi (дiаметр 0,9, глибина 0,4 м) i цилiндричноi (дiаметр 0,25, глибина до 0,9 м) частин. Заповнений сiро-жовтою пiстрявою супiссю iз вуглинками та шматками спеченоi глини, просоченоi темно-коричневою органiкою.

Сiльське господарство було не iдиним i, мабуть, не основним видом занять для жителiв поселення. Проте на його розвиток вказують кiлька типiв обтАЩiктiв, ототожнених з достатньою ймовiрнiстю. До них вiднесемо дослiдженi на памтАЩятцi загони для худоби. Фiксуються як комплекси стовпових ям, що замикають площу досить значного розмiру. Слiди стовпчикiв зсередини зовнiшнього контуру тАУ залишки перегородок.

З iншою галуззю сiльськогосподарського виробництва тАУ зерновою-повязанi будiвлi для просушки снопiв, вiдомi як за етнографiчними, так i за археологiчними матерiалами. На селищi Автуничi тАУ це шишi. Споруджувались як конус iз жердин з опалювальним пристроiм усерединi (багаття, жар) i снопами ззовнi.

Для спорудження сушильнi було використано вiдпрацьований картАЩiр-глинище неправильно-круглоi форми, 2,61х2,32 м, з майже прямовисними стiйками. На черговому шарi заповнення (глибиною 1,2 м) було влаштовано опалювальний пристрiй, а навколо збудовано конструкцiю з 10 стовпiв. Можна висловити припущення, що розташованi в одну лiнiю кiлька стовпових ям ототожнюються ще з одним видом пристроiв для просушки, а саме з озородом, а також вiдомим за етнографiчними даними. Разом з тим, вка

Вместе с этим смотрят:

Multiple negation

РЖндустрiальна спадщина Украiни

Адаптивная физическая культура как наука

Аквааеробiка

Аналiз транспортного забезпечення турiв