Чернiвецькi некрополi

Мiнiстерство освiти i науки

Чернiвецький нацiональний унiверситет

Реферат

Чернiвецькi некрополi

Тоненькоi Надii

(1-курсу, 121гр.)

Чернiвцi 2003

Християнськi та iудейськi цвинтарi тАУ невiдтАЩiмна складова частина Чернiвцiв.До цього спричинилися жвавi демографiчнi процеси, течiя яких селила в мiських мурах рiзнi народи, котрi жили за своiми звичаями, сповiдували притаманну iм вiру. Тому кожна громада молилася у своiму храмi, вiдсилала дiтей до запровадженоi нею школи, ховала померлих на облаштованому ii силами цвинтарi.

Розташоване на торговельному шляху Кракiв тАУ Львiв тАУ Коломия тАУ Сучава тАУ Бiлгород на Чорному морi, головне мiсто буковинського краю приймало до себе представникiв рiзних народiв. У ньому мешкали украiнцi та румуни, нiмцi та iвреi, поляки та вiрмени, угорцi, чехи, словаки, словенцi, турки, татари, греки, росiяни . Цi динамiчнi спiльноти наклали свiй вiдбиток на iсторичний розвиток Чернiвцiв, залишили немалий спадок по собi. Цвинтарi без сумнiву одна з його ознак.

Досi спецiалiзованого i квалiфiкованого дослiдження чернiвецьких некрополiв не проводилося, хоча окремi згадки про кладовища мiста зустрiчаються у краiзнавчих працях мiсцевих iсторикiв, як-от Ф. А. Вiккенгаузера, Ф. Цiглауера, Р.Ф. Кайндля, РЖ. Гронiха, О. Масана та РЖ.Чеховського

РЖсторична традицiя розпорядилася так, що при кожному чернiвецькому християнському храмi iснував цвинтар, на якому покоiлися приналежнi до нього вiруючi. Ховали всiх, не звертаючи уваги на те, помер небiжчик природною смертю чи вiд якоiсь iнфекцiйноi хвороби, що часто-густо тягнуло за собою спалахи в мiстi рiзних епiдемiй. Така ситуацiя зберiгалася в Чернiвцях до 70-их рокiв ХYРЖРЖРЖ столiття. Пiсля пiдписання Кючук-Кайнарджiйського мирного договору, що завершив росiйсько-турецьку вiйну 1768-1774 рр., Буковина, котра досi входила до складу Молдавського князiвства, вiдiйшла до Австрiйськоi iмперii

У першiй половинi ХРЖХ ст. спостерiгаiться значний приплив до Чернiвцiв нових жителiв, чисельнiсть яких зростала. Вони безкоштовно отримували земельнi надiли, кредити пiд забудову тощо.

Хоч Чернiвцi зростали, але вони довго залишалися невпорядкованими. РЖ як наслiдок, у мiстi виникла серйозна санiтарно тАУ епiдемiологiчна проблема, повтАЩязана зi спалахом холери на Буковинi, а всi кладовища знаходилися в межах мiста, що було дуже небезпечним для його мешканцiв. У звтАЩязку з цим пiдшуковуються мiсця, зручнi для облаштування кладовищ, якi були б безпечнi iз санiтарно-епiдемiологiчних мiркувань.

У 1848 р., коли громадськiсть мiста звернулася до мунiципалiтету з проханням перенести мiсця поховання iвреiв на iншi пристосованi для цих цiлей дiлянки, виникло питання стосовно старого християнського кладовища, яке було переповнене i знаходилося близько вiд помешкань. У квiтнi 1850 р., згiдно з рiшенням Буковинськоi окружноi управи, була створена спецiальна комiсiя, що складалася iз представникiв усiх iснуючих тодi у Чернiвцях релiгiйних конфесiй, якiй дали доручення розглянути справу щодо переносу i розширення кладовищ. 25 вересня 1855р. крайовий начальник Вiнклер домагався розташувати кладовища для померлих вiд холери на пагорбi Гореча i в кiнцi гори Домiнiк. У 1866р. на Горечi розмiстили такi кладовища : Римо-, греко- та вiрмено - католицьке ; Православне ; РДвангелiстське ; РЖудейське .

Ще в 1831 р. пiд час епiдемii холери на пагорбi Гореча були закладенi першi поховання померлих вiд цiii хвороби городян .

Одним iз найстарiших поховань серед тих, якi збереглися на цьому цвинтарi, i могила Йосифа Шнiрха, що помер в 1836р. В 40-их роках ХРЖХ ст. кiлькiсть могил збiльшуiться. В цей перiод тут ховають Лазаря Мiхаловича (1840р. кв.№61), Людвiга Денаровського (1840 р. кв. №54). та iнших. В 60-их роках ХРЖХ ст. австрiйське командування постановило збудувати в Чернiвцях великi склади амунiцii. Тодiшнiй бургомiстр Якiв Петрович вирiшив перенести поховання, котрi пiдпадали пiд вiйськову забудову, на цвинтар до Горечi. Це була тiльки iдея, яку розвинув його наступник Антон Кохановський. РЖ у 1866 р. перепоховано на Горечi велику кiлькiсть останкiв померлих. Цього ж року новий цвинтар було освячено i офiцiйно зареiстровано.

Починаючи з середини 60-их рокiв ХРЖХ ст., померлих християн ховали тiльки на Горечi. З часом цвинтар розширювався, територiя загущувалася новими могилами.

Насамперед вулиця, на якiй розмiстився цвинтар, отримала назву тАЮФрiдгофсгассетАЭ. Вiдповiдно до тАЮОсобливоi постанови про кладовище тАЭ, на цвинтарi передбачалося птАЩять видiв поховань : Родовий склеп, Сiмейне мiсце поховання; Власне мiсце поховання; Окреме мiсце поховання; Загальне мiсце поховання. Всi без винятку поховання повиннi були отримати свiй порядковий номер, який заносився до протоколу поховань. Написи на монументах, памтАЩятниках чи хрестах пiдлягали затвердженню управлiнням .

За розробкою будiвельного iнженера Реллi територiя християнського цвинтаря становила ансамбль садово - парковоi архiтектури. Проводилися роботи по осушуванню територii, якi доручалися фiрмi Е. Таубера .

Розширення мiського некрополя продовжувалось i в перiод румунського правлiння. Зокрема у 1942 р. начальник технiчного вiддiлу примарi Еп. Осадець рекомендував адмiнiстрацii кладовища зайняти дiлянку площею 2,9 га, що знаходилася позаду кладовища мiж вулицею Авiаторiлор (тепер Московськоi Олiмпiади) i старою деревтАЩяною церквою Успення Богородицi на Калiчанцi. Цим земельним набутком процес формування сучасноi цвинтарноi територii фактично i завершився.

Ще в 1783 р. цiсар Йосиф РЖРЖ видав рескрипт, яким дозволяв споруджувати надмогильнi памтАЩятники найбiльш заслуженим перед владою особам. У серединi ХРЖХ ст. надгробок мiг дозволити собi кожний. Внаслiдок цього цвинтар чимраз бiльше набирав репрезентативного характеру, ставав цариною творчостi будiвничих художникiв, скульпторiв, поетiв.

Для оздоблення цвинтаря найбiльше прислужилися мiсцевi майстри: Карл Кундль, Лаврiн Кукурудза ( виготовив надгробки на могилах Сидора Воробкевича, Франциска Вайди та Мiхала Регвалда), Микола Жемна (надгробки Гуго Жуковського, Георге де Реус-Мiрзи, гробiвець Морошкевичiв).

Родина Москалюкiв мала каменотесну майстерню, яка знаходилася на вулицi Руськiй. Карл Москалюк був головою фiрми. Вона проiснувала до початку 40-их рокiв ХХ ст.

На цвинтарi збереглися роботи й iнших чернiвецьких майстрiв: Карла Готтмана, Н. Легерлеца, Бетона Ребана, Д. Дюкштайна-Чiзека.

Для спорудження численних надгробкiв, гробiвцiв, каплиць потрiбен був матерiал. Вiн завозився з Трансiльванii, Добруджi, Подiлля. Розробка камтАЩяних картАЩiрiв проводилася в долинi Днiстра, поблизу сiл Чунькова, Василева, Дорошiвцiв, Самушина, в самих Чернiвцях працювали керамiчнi та цегельнi заклади. Оздоблення надмогильних памтАЩятникiв не могло обiйтися без металевих виробiв: хрестiв, огорожi, лiхтарiв, вазонiв тощо. Виготовленням цих та iнших речей займалася робiтня Володимира Будзинського.

На християнському цвинтарi знайшли свiй починок люди рiзних нацiональностей, професiй i конфесiйноi приналежностi, котрi мешкали в Чернiвцях. Тут знаходяться могили вчених: Гуго Жуковського, Франца Вiкенгаузера, Фердинанта Цiглауера; педагогiв: С. Шпойнаровського, В.Корна, Ю. Кобилянського; птАЩятьох чернiвецьких бургомiстрiв та iнших. Велику частину поховань християнського некрополя становлять могили церковних дiячiв, iнженерiв, лiтераторiв, якi своiю працею примножували славу буковинського краю. Тут знайшов свiй спочинок тАЮбуковинський соловейкотАЭ Юрiй Федькович (1888р.). За свiдченням сучасникiв, день поховання письменника видався морозним, але похорон був багатолюдний.

На цьому кладовищi похованi письменники: брати Григорiй i Сидiр Воробкевичi, Ольга Кобилянська, РДвгенiя Ярошинська. Тут же спочиваi нiмецький письменник, автор багатьох розвiдок з iсторii Буковини Франц Вiккенгаузер.

У 1905 р. в Чернiвцях був заснований перший украiнський театр, котрий з 1907 р. називався Буковинським народним театром. Вiн проiснував до 1910 р. Його органiзатором i керiвником був актор РЖван Захарко. Уродженець Львова, опанувавши професiю друкаря, вiн з юнацьких рокiв захоплювався сценiчним мистецтвом. В Чернiвцях органiзував театральне життя. Помер у 1919 р. i похований на християнському цвинтарi.

Окрема сторiнка iсторii Чернiвецького некрополя належить вiйськовим похованням тАУ як меморiальним, так i iндивiдуальним. До перших належать могили воякiв австрiйськоi армii, котрi загинули у Першiй свiтовiй вiйнi 1914-1918 рр., радянських воiнiв та могили на мiсцi страти фашистами мирних жителiв та пiдпiльникiв. РЖншу групу становлять поховання воякiв рiзних армiй.

Велика увага придiляiться поховальному ритуалу, котрий довгий час зберiгав притаманнi йому форми i ознаки. Органiзацiiю похоронiв займалися вiдповiднi спецiальнi заклади . Найдавнiшим i найавторитетнiшим з них був Ентерпрiз де помпе фунебре, заснований у 1884 р. Проведення траурного ритуалу вважалося вiдповiдальною i почесною справою. Водночас ще й прибутковою.

РД на кладовищi й цiла низка поховань 1945-1947 рр. За даними реiстрацiйних книг органiв НКВС в цей перiод тут було захоронено 58 осiб обох статей.

Хоча цвинтарю 160 рокiв, але вiн не перестаi виконувати призначену йому функцiю i сьогоднi. Зараз його площа вимiрюiться 20,96 га. Перетини алей i дорiжок утворюють квартали, число яких сягаi 80. РЗх оздоблюють рiзноманiтнi надгробнi памтАЩятники, що мають велику iсторичну та мистецьку цiннiсть i яких зафiксовано майже 1400. Створенi у рiзнi роки вони вiддзеркалюють розвиток i змiну стилiстичних i художнiх напрямкiв в архiтектурi та мистецтвi.

Першi поховання християнського цвинтаря не мали характерних надмогильних памтАЩятникiв. На могилах встановлювалися простi хрести з дерева чи металу. Спорудження надмогильних памтАЩятникiв розпочалося в 60-их роках ХРЖХ ст. одночасно iз щораз iнтенсивнiшим освоiнням цвинтарного простору. В цей час виробився iх найпростiший тип. Хрест встановлюiться на чотиригранний постамент, обидвi складовi частини виконуються з пiсковику. а саме такими збереглися надгробки Марii Монтум i Марii Губець. Цей тип утримувався досить довго, хоча зазнав певних модифiкацiй.

Насамперед урiзноманiтнювався матерiал памтАЩятникiв. Поруч з пiсковиком застосовувалися гранiт, мармур, бiлий камiнь. ПамтАЩятники оздоблювались вiнками, ликами святих, портретами померлих ( Мiхал Пельцер,1904 р.; Жозеф Ледвiнка, 1894 р., Нiколаi Гормузакi,1909 р.). На 70-тi роки ХРЖХ ст. припадаi спорудження обелiскiв. Найдавнiшi з них тАУ це колони, усiченi i повнi, оздобленi вiнком, хусткою, факелом, рушницею (Марiон Ончул, 1907 р.; Франциск Урбанський, 1879 р.).

З наступного десятилiття набули поширення пiрамiдальнi обелiски, котрi розсiянi майже по всiх кварталах християнського кладовища. Чисельно представленi також стели. ПамтАЩятники цього типу почали споруджуватися на початку ХХ-го ст. Одним з перших такий з'явився на могилi родини Денаровських ( 1900 р.). Це стела, що iмiтуi курган, викладений з ламаного каменю, завершений хрестом. Ще одна рiзновиднiсть цього типу надгробок Лазаря Мiхаловича (1840 р.), котрий спроектовано як скелю.

До особливостей християнського некрополя належить присутнiсть на ньому значноi кiлькостi рiзних за формою та розмiрами едикул: великих, наближених до каплиць, ротонд,споруд у формi потужних арок, портикiв рiзних ордерiв, порталiв (гробiвцi родини Невечерелiв,1885 р., Скiбiнських, 1881 р., Сембратовича, 1884 р.

Набагато скромнiше представленi саркофаги. Своiм виглядом вони нагадують домовини, що легко вiдкриваються ( надгробки родини Книш, 1872 р., Фердинанда Гiлберта, 1882 р.)

Скульптурними композицiями цвинтар не надто перенасичений. Найчастiше вони виступають як декоративне та знакове доповнення до стели, едикули чи обелiска. У iх формах помiтна антична та християнська посмертна символiка. Характернi приклади повторюють постатi жалiбних ангелiв, жiнок, обiймаючи саркофаги, журливих плакальниць, якi символiзують бiль, смуток, жаль, а також християнський вияв скорботи, вiри, надii, любовi.

Характерну групу християнського некрополя становлять каплицi- споруди малоi цвинтарноi архiтектури. Переважають, звичайно, родиннi каплицi. Таких на цвинтарi одинадцять i усi позначенi оригiнальнiстю.

Дiючих каплиць на цвинтарi всього двi, причому обидвi належать до найдавнiших памтАЩяток некрополя. На головнiй алеi кладовища розташована квадратна в планi споруда тАУ каплиця з шестигранною апсидою при задньому фасадi. Вхiд маi пiвкругле завершення i оздоблений лiпним порталом.

Чудово збереглася каплиця Святих Архангелiв Михаiла i Гавриiла, будiвництво якоi завершилося в 1884 р. Споруда каплицi витягнута за вiссю захiд тАУ схiд. Цегляна, тинькована,тридiльна. Вхiдна частина оформлена порталом традицiйного вирiшення: на пристiнних колонах тАУ пiвциркульна арка. Обабiч порталу тАУ монументальний розпис iз зображенням постатей Святих Архангелiв Михаiла i Гавриiла.

Ансамбль християнського некрополя формують також меморiальнi поховання. Таких чотири. Найдавнiше з них поховання тАЮ Сестер Родини МарiiтАЭ. Воно почало складатися ще в австрiйськi часи. Тут похованi черницi згромадження фелiцiанок, якi утримували в Чернiвцях навчально тАУ виховний заклад для дiвчат. Його заснував варшавський архiiпископ Щенсни Зелiнський у 80тАУх роках ХРЖХ-го ст. У цьому закладi навчалися моральностi, патрiотизму, любовi до вiтчизни, iнтелiгентностi. Могили тАЮсестертАЭ доволi скромнi, здебiльшого це простi латинськi хрести, зрiдка трапляються хрести на постаментi.

Найпiзнiше створено меморiал воякiв австрiйськоi армii. Його органiзацiю зiнiцiювало товариство ВлАвстрiйський Чорний ХрестВ», здiйснивши iдею у 1996 р. Про це говорять написи на каменях, встановлених при головному входi некрополя ( нiмецькою та украiнською мовами).

Вiдразу за похованням воякiв австрiйськоi армii розташований меморiал воiнiв Червоноi армii, створення якого розпочалося в 50- х роках ХХ- го ст. В 1974-1976 рр. Проведена реконструкцiя могил. Домiнуючим композицiйним елементом комплексу i велика стела, змонтована в горизонтальному положеннi, з горельiфним зображенням смертельно пораненого воiна в композицii з вiчним вогнем тАЭ та латунною птАЩятикутною зiркою, розташованими бiля пiднiжжя стели.

За нею, власне, розпочинаiться головна алея цвинтаря, в кiнцi якого розмiщений ще один меморiал. Тут похованi жертви фашистськоi окупацii - керiвники пiдпiльного руху, хотинськi комсомольцi, а також близько 100 мирних жителiв, розстрiляних у першi днi вiйни.

Важливим атрибутом надмогильних памтАЩятникiв i написи та епiтафii. Особливою своiрiднiстю вiдзначаються епiтафii, написанi украiнською мовою. Тексти епiтафiй почерпнутi iз псалмiв, творiв Т.Г. Шевченка, його послiдовникiв або просто зi щирих батькiвських i синiвських вуст. Привертаi увагу епiтафiя на надгробку Ю. Федьковича ( 1888 р.).

На мармурових плитах з трьох бокiв нижньоi частини пам'ятника викарбовано слова iз вiршiв самого Соловiя:

ВлБо я для Украiни лише жию,

РЗi i душу й тiло завдаю,

За ню рiкою козацька моя кров.

Се моя заповiдь.

За те ж ти честь i слава, витязю,

Не тiльки тут, але й поки по цiлiм свiтi.

Не тiльки нинi, але й поки свiта.

РЖ хто святую Русь лиш спомтАЩяне,

Той свою честь i славу не мине.

Спи ж ти, руський соловiю,

Я за тебе тужу,

А як тутки зазорii,

Я тебе пробуджуВ».

Надписи та епiтафii на надгробках пишуться i в нашi днi, однак вони поступаються як задумом, так манерою i стилем виконання тим, котрi зтАЩявилися тут набагато ранiше.

Християнське кладовище по вулицi Зеленiй залишаiться частково дiючим, тут продовжують поховання померлих. Територiя кладовища повсякчас упорядковуiться, доглядаiться. Це не випадково, адже цвинтар - складова частина iсторико тАУ культурного заповiдника, створеного в 1995 р. згiдно з рiшенням виконкому Чернiвецькоi мiськоi ради народних депутатiв вiд 07.02.1995 року за № 83/3. У 1997 р. проведено реорганiзацiю тАЮ Заповiдника i створено мiське комунальне пiдприiмство тАЮРЖсторико - культурний заповiдник тАЮКладовища по вул. ЗеленiйтАЭ.

Розмаiття форм, стилiв, манер виконання, оригiнальнiсть задумiв у створеннi багатьох памтАЩятникiв дозволяють вiднести християнський цвинтар на Горечi до унiкальноi памтАЩятки серед iнших некрополiв Украiни.

У становленнi Чернiвцiв як мiста зробило свiй внесок його iврейське населення. В певнi перiоди iсторичного розвитку вiн був неоднаковим, але загалом значним, особливо в австрiйський перiод.

Першi iзраiлiти ( таку назву iвреiв надибуiмо в iсторичних джерелах) зтАЩявилися на Буковинi, природно, i в Чернiвцях, у ХY-му ст. Сюди вони переселилися з Трансiльванii. Крiм них, тут мешкали переселенцi з Польщi та Нiмеччини. Тодiшнiх прибульцiв було небагато, позаяк молдавськi господарi , котрi володiли краiм, всiляко унеможливлювали iхнi перебування на цих землях. Вiдомо, що австрiйцi, котрi зайняли Буковину у 1774 р., нарахували тут 562 iврейськi родини.

РДврейське життя скупчувалося в окремому кварталi, який називався гетто. Чернiвецьке гетто знаходилося в нижнiй частинi мiста, ближче до району, де нинi пролягаi залiзничне полотно. Ця iврейська дiльниця не булла обмежована анi парканом, анi муром, лише формувалася групою будинкiв, котрi оточували невелику площу. Найважливiшими з цих будинкiв були синагога (або божниця), далi тАУ кагальний дiм, лазня, школа, торговi ятки, а також цвинтар.

Прихiд австрiйськоi адмiнiстрацii на Буковину iстотно вплинув на становище тутешнiх iвреiв. Особливо це стосуiться часу, коли на iмператорському тронi цiсарював Йосиф РЖРЖ (1780 тАУ 1790 рр.). Цей тАЮреволюцiонер на тронiтАЭ, як його називали сучасники, вiдразу заявив, що прагне перетворити iвреiв тАЮ у корисних громадян монархiiтАЭ.

Незважаючи на те, що полiтика його наступникiв на тронi стосовно iврейськоi людностi була менш толерантною, ii числельнiсть не переставала зростати. Особливо багато iзраiлiтiв потягнулося на Буковину пiсля революцii в 1848 р. i отримання нею автономii в 1949 р. РДвреi працювали у фiнансових урядах, поштово тАУ телеграфiчних, судових i комунiкацiйних сферах. Активно займалися наукою. Безсумнiвно, кiнець ХРЖХ-го - початок ХХ-го .тАУ перiод найбiльшого розвитку iврейського життя в Чернiвцях.

Воно дещо погiршилося в роки румунського перiоду iсторii краю та мiста (1918 -1940 рр.): послабилися позицii iвреiв у полiтицi, промисловостi та ремеслах, кредитнiй справi, науцi, проте це були незначнi втрати. РЗх чисельнiсть продовжувала переважати серед мiського населення.

Тiльки воiнне лихолiття перетворилося для них у справжню життiву катастрофу. Однак це тАУ широковiдомий iсторичний факт, котрий не потребуi зайвих коментарiв.

Найважливiшими з тАУ помiж усiх складникiв життя iврейськоi громади були три : лазня, синагога i цвинтар. Найдавнiший iврейський цвинтар у Чернiвцях виник з поселенням тут перших iзраiлiтiв. Вiн знаходився неподалiк гетто, на тому мiсцi, де зараз розташованi корпуси трикотажноi фабрики. Проiснував до 1946 р., коли, власне, фабрика розбудовувалася, внаслiдок чого цвинтар лiквiдовано.

Справдi, ще задовго до цiii подii (протягом майже 80 рокiв) на ньому поховання не проводилося. Вiдтак кагал постановив закласти новий . Померлих одноплемiнникiв спочатку ховали на невеликому земельному клаптику у верхнiй частинi християнського цвинтаря на Горечi, а в кiнцi 60тАУх рокiв ХРЖХ-го ст. зтАЩявилися першi могили на новому iврейському цвинтарi (Абрагама Шльоссмана, 1866 р., Сари Меiрзанд, 1867 р., РЖлiллеса Вайзельгiля, 1868 р).

Сусiдство християнського та iврейського кладовищ спричинилося до того, що магiстрат опiкувався як першим, так i другим. РЖ у наступнi десятилiття вiн придiляв iврейському цвинтарю немало уваги, всiляко сприяючи його впорядкуванню i розширенню.

Першi цвинтарнi оздоби тАУ надмогильнi памтАЩятники зтАЩявилися одночасно iз заснуванням цвинтаря, в 1860-х роках. РЗх риси тАУ традицiйнi для iврейського поховання. Це для населення Чернiвцiв помiтно позначилося на влаштуваннi надмогильних пам'ятникiв. Вони перегукуються з надгробками, спорудженими на сусiдньому християнському цвинтарi. Тут зустрiчаються саркофаги, обелiски, колони, едикули, гробiвцi сакральних типiв, розкiшнi мавзолеi.

Ансамбль iврейського некрополя формувався поступово, але фахово. До цього процесу були причетнi люди рiзних професiй, уподобань, з неоднаковими фiнансовими можливостями. Тут знайшли своi мiсце спочинку iвреi рiзного соцiального походження, слави i пошанiвку: Бено Штраухер тАУ депутат австрiйського парламенту та буковинського сейму, при румунськiй владi - депутат парламенту Румунii, голова сiонiстськоi партii та iврейськоi громади Едуард Райс- перший iврейський бургомiстр Чернiвцiв (1905 тАУ 1907 рр.); Макс Фокшанер - голова чернiвецькоi палати адвокатiв, вiдомий полiтик. Власне, вони за своi кошти збудували iврейський громадський та культурний центр Буковини ВлТойнбiхаллеВ».

РДврейський цвинтар i надалi займаi захiдну частину Горечiвського пагорба. Цвинтар маi два входи: один з вулицi Лубенськоi, iнший з вулицi Зеленоi. Його акцентуi масивна споруда, збудована з цегли, прямокутна в планi. РЗi формують три частини тАУ однаковоi висоти бiчнi крила i вище центральне, котре маi завершення, типове для iврейськоi архiтектури, купол. Ця будiвля - Бейт Кадiшiн (Дiм прощанняВ», покiйницька). Без неi не обходився жоден iврейський цвинтар.

У стильовому вiдношеннi надмогильнi пам'ятники iврейського некрополя представленi зразками, характерними для архiтектури доби iсторизму, сецесii, модернiзму.

Крiм iндивiдуальних надмогильних пам'ятникiв, середовище iврейського некрополя формують ще птАЩять меморiальних поховань. На першому спочивають iвреi, котрi загинули у Першiй свiтовiй вiйнi 1914- 1918 рр. (81 могила) . Друге поховання також часiв Першоi свiтовоi вiйни включаi 11 окремих могил. На третьому тАУ росiйськi вояки-мусульмани, котрi так само загинули тодi ж . 900 розстрiляних мирних жителiв тАУ жертв Другоi свiтовоi вiйни тАУ похованi у великiй братськiй могилi, кв.№ 95.

На територii iврейського цвинтаря при входi з вулицi Лубенськоi знаходиться невелика дiлянка, зайнята християнськими похованнями. До i пiд час Другоi свiтовоi вiйни тут знаходилися цивiльний та вiйськовий цвинтарi, що займали площу близько 1 га. В 1941 тАУ 42 рр. тут розмiстили Вл кладовище героiвВ», де похованi близько 400 румунських громадян, що загинули вiд бiльшовицькоi окупацii.

Творчий доробок майстрiв, якi виготовляли надгробки та встановлювали iх на могилах, сягнув високого художнього рiвня. Окрiм науковоi i культурноi цiнностi, iврейський некрополь становить значний iнтерес для зарубiжних та украiнських громадян, якi сповiдують iудаiзм.

Чернiвецьке передмiстя Садгора (колишнi окреме мiстечко) прилягаi з пiвночi до мiськоi територii. Своiм виникненням воно завдячуi росiйсько - турецькiй вiйнi 1768- 1774 рр., пiд час якоi росiяни зайняли Буковину та наддунайськi князiвства. РЖмператриця Катерина РЖРЖ зажадала заснувати тут монетний двiр. Опiсля сюди потягнулися люди, аби замешкати цю мiсцину. Оскiльки переважна бiльшiсть нових поселенцiв були нiмцi, вони й прийняли назву, спорiднену з прiзвищем засновника - Гартенберг, котра пiзнiше трансформувалась у тАЬ Сад горатАЭ (Садагура). Проте найбiльшоi слави зажило мiстечко пiсля поселення тут iвреiв - хасидiв у серединi ХРЖХ-го ст.

Хасидизм тАУ це релiгiйна течiя в iудаiзмi. Початково хасидизм нагадував секту, власне, сприймали його так противники. Одначе подальший розвиток показав, що вiн надавався для того, щоб стати справдi народною релiгiiю. Саму ж Садгору популярно називали ВлРДрусалимом на ПрутiВ», адже 90% всього населення становили хасиди-iзраiлiти. Бiльшiсть з них знайшли свiй вiчний спочинок на мiсцевому цвинтарi. Один з найдавнiших надгробкiв садгiрського цвинтаря знаходиться на могилi Симона Майзiльмана (1823 р.)

РЖсторiя садгiрського окопища вимiрюiться щонайменше 150 роками. Останнi поховання на ньому здiйснювалися на початку 1940-х рокiв. Пiсля вiйни його закрили.

Сьогоднi встановити загальний вигляд садгiрського цвинтаря дуже важко, оскiльки основна його частина втрачена. Зокрема, захiдна зруйнована повнiстю пiд час будiвництва стадiону. Вiдсутнi надгробки зi схiдного боку. Лише в центральнiй частинi збереглися ряди надмогильних пам'ятникiв.

Надмогильнi памтАЩятники так само мають традицiйну композицiю, вони представленi вертикальними стелами - мацевами, виконаними з пiсковику. Модерних надгробкiв немаi зовсiм. Найдавнiший тип- повнiстю прямокутна мацева (Клара Фiндлер, 1909 р. Суре Райш, Факе Гiнгольд).

Композицiю надмогильноi плити, як правило, творять три елементи: верхня частина, заповнена декором, обрамлена площина та епiтафiя. РДврейськi митцi застосовували оригiнальнi мотиви та символи, котрi закарбувалися в людськiй памтАЩятi вiд найдавнiших часiв. Джерело цих мотивiв та символiв криiться в релiгiйному iврейському письменствi, тому на надгробках зустрiчаються характернi декоративнi ознаки, як от: грона винограду, пальми, плоди граната, повнi колоски, леви, оленi тощо.

Майстри, котрi працювали на садгiрському цвинтарi, природно, були добре обiзнанi з цiiю традицiйною декорацiiю надмогильних памтАЩятникiв. Вони залишили по собi чимало характерних прикладiв. Примiром, два леви, симетрично розмiщенi, зображенi на надгробку Клари Фiндлер (1909 р.). Надгробки Якова Брундмана, Норбера Кульха оздоблюють оленi.

Всi символи мали чiтко визначене мiсце i розмiщувались у верхнiй частинi надмогильноi стели. Пiд ним карбувалися написи тАУ епiтафii.

На старих iврейських цвинтарях, окрiм мацев, споруджувалися надмогильнi памтАЩятники iншого типу тАУ саркофаги, хоча дуже рiдко. Сад- гiрський некрополь маi лише один памтАЩятник такого типу. Вiн оздоблюi гробiвець цадика РЖзраiля Фрiдмана. З мистецького погляду саркофаг не маi значноi вартостi. Його первiсний вигляд втрачено.

Дослiдження трьох чернiвецьких некрополiв уможливило розкриття питання про час iх виникнення, мiсце розташування, становлення та оформлення, розгляд поховального ритуалу, який вiдповiдав нацiональним традицiям, релiгii та вiросповiданню населення.

Список використаних джерел та лiтератури

кладовище некрополь чернiвцi

1. Державний архiв Чернiвецькоi областi ( далi - ДАЧО), магiстрат. м. Чернiвцi . тАУ Ф. 39. тАУ ОП. 1. тАУ Спр. 15.ДАЧО. Примарiя м. Чернiвцi. тАУ Ф. 43 . тАУ ОП. 1. тАУ Спр. 1543.

2. ДАЧО. Примарiя м. Чернiвцi. тАУ Ф.43. тАУ Оп. 5 тАУ Спр. 155

3. ДАЧО. 10-й окружний iнспекторат мiнiстерства торгiвлi та промисловостi. тАУ Ф.311. тАУ Оп. 1. - Спр.89.

4. ДАЧО. Чернiвецька iврейська релiгiйна громада. тАУ Ф. 325. тАУ Оп.1. тАУ Спр. 817.

5. ДАЧО. Чернiвецька iврейська релiгiйна громада. Ф. 325. тАУ Оп. 1. тАУ Спр. 580.

6. ДАЧО. Довiдка №1/377 вiд 15.12.1996 р.

7. Православний календар за звичайний рiк 1913 ( рiчник 41). Чернiвцi, 1913.

8. Демочко К. Першi вогники / Радянська Буковина, - 1963. - № 256.

9. РЖсторiя мiст i сiл Украiнськоi РСР. Чернiвецька область. тАУ К., 1969.

10. Масан О., Чеховський РЖ. Чернiвцi : 1408 тАУ 1998. тАУЧернiвцi, 1998.

11. Павлюк О. М., Скорейко Г.М. З iсторii розвитку м. Чернiвцi (кiн. 19 ст. тАУ поч. 20 ст.). // Матерiали науковоi конференцii викладачiв та студентiв, присвяченоi 120-рiччю заснування Чернiвецького Унiверситету, 4-6 травня, 1995 рiк .- Чернiвцi , 1995 , - Т.1. тАУ Кн. 1.

12. Чернiвцi. Екомiчно тАУ географiчний нарис. тАУ Львiв, 1957.

Вместе с этим смотрят:

32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)

Economy in South Korea

РЖсторiя Оренбурзького краю. Оренбурзький край до початку росiйськоi колонiзацii

РЖсторiя сiл (Грабовець, Бiлоскiрка, Козiвка)

РЖсторико-краiзнавче дослiдження мiста Рiвне