Особливостi цiннiсних орiiнтацiй засуджених
План
Вступ
Роздiл 1. Теоретичный аналiз проблеми цiннiсних орiiнтацiй в науковiй лiтературi
1.1 Поняття цiннiсних орiiнтацiй в зарубiжнiй психологiчнiй лiтературi
1.2 Поняття цiннiсних орiiнтацiй у вiтчизнянiй лiтературi
1.3 Аналiз iсторичних напрямкiв вивчення природи правопорушень
1.4 Особливостi цiннiсних орiiнтацiй засуджених
Висновки до першого роздiлу
Роздiл 2. Експерементальне вивчення цiннiсних орiiнтацiй засуджених
2.1 Методи дослiдження цiннiснiх орiiнтацiй
2.2 Аналiз результатiв дослiдження цiннiсних орiiнтацiй засуджених
ВаВисновки до другого роздiлу
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Актуальнiсть дослiдження. Сучасний етап розвитку Украiни, який характеризуiться розвитком громадського суспiльства, ринковоi економiки, обумовлюi необхiднiсть формування у молодi iз суперечливих оцiнок, подiй позитивний зв'язок "iндивiдуального" i "громадського" у iх свiдомостi. Особливого значення вивчення цiннiсних орiiнтацiй як феномену набуваi у дещо специфiчному контингентi тАУ осiб, що позбавленi волi. Саме вивчення цiннiсних орiiнтацiй засуджених та правильне застосування отриманих результатiв, в подальшому можуть значно спростити задачу психолога щодо допомоги засудженим в iх ресоцiалiзацii.
Особливостi питанню цiннiсних орiiнтацiй додаi те, що пiсля увтАЩязнення у людини вiдбуваiться переосмислення життя. Тому всi цiннiснi установки, що склалися пiд час розвитку особистостi на свободi, дещо змiнюються. Це явище становиться результатом неможливостi реалiзацii певних цiнностей та амбiцiй особистостi.
Отже, соцiальна значущiсть проблеми та недостатнi ii вивчення зумовили вибiр теми курсовоi роботи ВлСистема цiннiсних орiiнтацiй засудженихВ».
Феномен цiннiсних орiiнтацiй ще з давнiх часiв привертав до себе увагу. Саме тому маi глибоке фiлософське пiдгрунття. Фiлософи розглядали його як певнi блага, що були наданi людинi вiд вищих сил (Аристотель, Дiоген Лаертський, Т. Гобсс), деякi вважали цiннiснi орiiнтацii забобонами (Б. Спiноза).
У зарубiжнiй психологiчнiй лiтературi цiннiснi орiiнтацii розглядаються як установки тiii або iншоi iсторичноi епохи (М. Вебер), вiльнi вiд субтАЩiктивних i мiнливих оцiнок iндивiдiв (Е. Дюркгейм). З iншого боку, цiннiснi установки розглядаються як виключно суб'iктивний феномен (А. Мейнонг, X. Еренфельс, РЖ. Крейбiг У рядi дослiджень поняття Влцiннiснi орiiнтацii особистостiВ» збiгаiться з термiнами, що характеризують мотивацiйно-потребностно або смислову сферу (А. Маслоу, В. Франкл).
У вiтчизнянiй психологii проблема цiннiсних орiiнтацiй розглядалася з рiзних сторiн. Наприклад цiннiснi орiiнтацii трактувалися як значимiсть предметiв та засiб задоволення потреб людини (В. Василенко, РЖ. Нарський, В. Тугарiнов, О. Дробницький, С. Л. Рубiнштейн). З iншого боку цiнностi виконують функцiю регулятора груповоi згуртованостi та активностi (А. Петровський), а також регулюють пiзнавальнi процеси i процеси мислення (В. Сержантов, В. Шадрiков, О. Краснорядцева). Деякi дослiдники вважають, що направленiсть особистостi на певнi цiнностi формулюi суспiльство (Б. Паригiн, А. Донцова, В. Мухiна, А. Бодальов). Вивченням цiннiсних орiiнтацiй засуджених займалися: А. Олiйник, В. Ф.Пирожков та А. Мiхлiн
Мета роботи: проаналiзувати теоретичнi напрацювання зарубiжних та вiтчизняних науковцiв у вивченнi питання цiннiсних орiiнтацiй; виявити особливостi цiннiсних орiiнтацiй засуджених, рiвень iх значущостi та реалiзацii.
В основу нашого дослiдження покладено припущення про те, що найбiльш значущими для засуджених пiд час вiдбування покарання, виступають такi цiнностi як свобода, власне здоровтАЩя, кохання.
А такi поняття як творчiсть, краса природи не мають для даних осiб значення. Проте, цi цiнностi мають тимчасовий (ситуативний) характер. Ми вважаiмо, що пiсля звiльнення цiнностi засуджених будуть дещо змiнюватись.
ОбтАЩiктом дослiдження виступають цiннiснi орiiнтацii.
Предмет дослiдження тАУ цiннiснi орiiнтацii засуджених.
Методи дослiдження:
- аналiз, порiвняння, систематизацiя, узагальнення теоретичних даних з вивчення проблеми;
- бесiда з дослiджуваними, яка дозволяли виявити мiру розумiння питання методик, що використовувалися;
- стандартизованi опитувальники;
- констатувальний експеримент;
- статистичнi методи обробки отриманих даних.
Етапи дослiдження. Дослiдження проводилось у три етапи впродовж 2009 тАУ 2010 рокiв.
На першому етапi (жовтень тАУ грудень 2009р.) проводився аналiз стану вивчення проблеми цiннiсних орiiнтацiй у зарубiжнiй та вiтчизнянiй лiтературi, уточнювалася мета та гiпотеза дослiдження. Проводився вiдбiр психодiагностичного iнструментарiю.
На другому етапi (грудень 2009р. тАУ березень 2010р.) проводилось експериментальне вивчення особливостей цiннiсних орiiнтацiй засуджених, за допомогою ранiше обраноi батареi психодiагностичних методик.
На третьому етапi (березень тАУ квiтень 2010р.) узагальнювались результати експериментальноi роботи, перевiрялась iх вiдповiднiсть метi, гiпотезi та завданням дослiдження, проводилось оформлення отриманих результатiв.
Експериментальна база дослiдження: засудженi, що вiдбувають строк покарання у Сумськiй виправнiй колонii № 116 управлiння Державного Департаменту Украiни з питань виконання покарань. Усi особи мають першу судимiсть, вiк засуджених 18 тАУ 25 рокiв.
Загальна кiлькiсть респондентiв тАУ 20.
Практичне значення одержаних результатiв полягаi у тому, що пiдiбранi та дещо адаптованi методики з вивчення цiннiсних орiiнтацiй. Виявленi особливостi цiннiсноi сфери кожного iз засуджених можуть бути використанi психологом установи пiд час надання консультацiй засудженим перед звiльненням щодо питань iх ресоцiалiзацii.
Основнi теоретичнi положення та результати експерименентального дослiдження курсовоi роботи висвiтленi в науковiй статтi, що друкувалася у збiрнику статтей студентiв, аспiрантiв та викладачiв ВлНауковi пошуки молодих вченихВ» СумДПУ iм. А. С. Макаренка.
Структура та обсяг курсовоi роботи. Курсова робота складаiться iз вступу, двох роздiлiв, висновкiв до роздiлiв, загальних висновкiв, списку використаних джерел, додаткiв.
Роздiл 1. Теоретичний аналiз проблеми цiннiсних орiiнтацiй в науковiй лiтературi
1.1 Поняття цiннiсних орiiнтацiй в зарубiжнiй психологiчнiй лiтературi
Однiiю з найважливiших проблем сучасноi фiлософii, соцiологiчних i психологiчних дослiджень i проблема структурноi будови i регуляцiйних функцiй цiннiсних орiiнтацiй.
Проблема особистiсних смислiв, iх утворення, взаiмодii меж собою - одна з найбiльш цiкавих в психологii i привертаi увагу дослiдникiв найрiзноманiтнiших шкiл i напрямкiв, де особистiснi цiнностi вiдiграють найважливiшу роль у саморегуляцii суб'iкта, що активно вiдноситься до зовнiшнього i внутрiшнього свiту.
Цiнностi кожноi людини тАУ цiлий свiт: складний, динамiчний. Кожна людина вiдноситься до фактiв свого буття диференцiйовано. Вона оцiнюi факти свого життя по iх значимостi, реалiзуi цiннiсне вiдношення до свiту. Цiннiстю являiться для людини все, що маi для нього певну значимiсть, особистiсний або суспiльний сенс. Цiннiсть тАУ уявлення про те, що i святим для людини, групи, колектива, суспiльства вцiлому, переконання i переваги людей, вираженi в поведiнцi. Цiнностi тАУ це iдеi, цiлi, iдеали, до яких прагне людина i суспiльство. РЖснують загальноприйнятi цiнностi, такi як, кохання, престиж, повага, знання, грошi, . внутрiшньогруповi цiнностi тАУ полiтичнi, релiгiйнi, iндивiдуальнi. Цiнностi об´iднуються в систему, яка з вiком та обставинами життя змiнюiться. Функцii цiнностей рiзноманiтнi. Вони являються певними орiiнтирами в життi людини; вони необхiднi для пiдтримки соцiального порядку й виступають як механiзм соцiального контроля.
РЖсторично поняття "цiннiснi орiiнтацii" особистостi розвивалося як поняття, що розкриваi зв'язок "iндивiдуального" i "громадського" у свiдомостi людини, як iднiсть когнiтивних i афективних процесiв. Система цiннiсних орiiнтацiй утворюi змiстовну основу мотивацii поведiнки i висловлюi внутрiшню основу вiдносин особистостi з дiйснiстю.
Цiннiснi орiiнтацii тАУ елементи внутрiшньоi структури особистостi, що сформованi та закрiпленi життiвим досвiдом iндивида в ходi процесiв соцiалiзацii та соцiальноi адаптацii, що обмежують вагоме вiд невагомого через прийняття особистiстю певних цiнностей.
Поряд з iншими соцiально тАУ психологiчними утвореннями вони виконують функцii регуляторiв поведiнки та проявляються в усiх сферах людськоi дiяльностi [1, c. 117].
Цiнностi носять подвiйний характер: вони соцiальнi, оскiльки iсторично та культурно обумовленi, та iндивiдуальнi, оскiльки в них зосереджений життiвий досвiд конкретного суб´iкта .
Взагалi, в питаннi щодо вивчення поняття Влцiннiснi орiiнтацiiВ», можна видiлити два пiдхода.
Представники першоi течii схилялись до фiлософського, божественного трактування цiнностей (Арiстотель, Дiоген Лаертськiй, Т. Гобсс), а другоi, навпаки - формували научнi основи знання про цiнностi. (Т. Гоббс, РЖ. Кант та iн.).
Аристотель в своiй роботi ВлВелика етикаВ» розглядав окремi види благ, саме вiн вперше вводить термiн Влте, що цiнитьсяВ».
Вiн вiдокремлюi блага тi, що цiняться (ВлбожественнiВ», такi як душа, розум) i тi, якi вихваляють (оцiннi, тi, що викликють похвалу) блага, а також блага тАУ можливостi (влада, заможнiсть, сила, врода).
Цi блага, на думку Аристотеля, можуть використовуватися як для добра, так i для зла, благо може бути цiллю i може не бути цiллю. На думку Аристотеля, благо може знаходитись в душi, тiлi (здоров´я, красота), або ж поза першим i другим (заможнiсть, влада, пошана) [6, c. 231].
Найвищим благом у Аристотеля виступають добродii, тобто етичнi цiнностi. Проаналiзувавши погляди Аристотеля можна зробити висновок, що саме вiн зробив перший крок щодо виявлення iiрархii цiннiсних орiiнтацiй.
Навiдмiну вiд Арiстотеля, Дiоген Лаертськiй в своiх працях, де вiн проаналiзував погляди стоiкiв Гекатона, Аполодора, показуi, що все суще може бути або благом, або злом, або ВлбайдужимВ». До блага, зокрема, вiдносяться справедливiсть, мужнiсть, розсудливiсть. До зла - iх протилежностi. Критерiiм вiднесення до блага або зла в даному випадку i здатнiсть приносити користь або шкоду. ВлБайдужимиВ» вони називають, наприклад, здоров'я, красу, силу, багатство, тому що iх можна вживати i на благо, i на шкоду. У поданнi стоiкiв краще - це те, що маi цiннiсть, уникати - те, що не маi цiнностi. Дiоген Лаертський наводить приписуване iм найперше iснуюче визначення багатозначного поняття цiнностi: Вл.. цiннiсть, за iх словами, i, по-перше, властиве кожному благу сприяти узгодженому життю; по-друге, деяке посередництво або користь, що сприяi життю, згiдноi з природою, - така користь приносить i багатство, i здоров'я .. В»[18, c. 421] Цiнностi в розумiннi стоiкiв, таким чином, носять iнструментальний характер, будучи засобами, що дозволяють досягти блага, яке i кiнцева та iдеальна мета.
Т. Гоббс вперше ставить питання про суб'iктивнiсть, вiдносностi цiнностей, оскiльки те, що одна людина називаi мудрiстю, другий називаi страхом; один називаi жорстокiстю, а iнший - справедливiстю. За його поданням, цiннiснi судження обумовленi людськими iнтересами i схильностями, саме тому не можуть бути iстинними у науковому сенсi. ВлХорошеВ» i ВлпоганеВ», за його словами, називаiться таким, коли i об'iктом, вiдповiдно, бажання або вiдрази. При цьому залишаiться неясним, що ж, у свою чергу, визначаi це бажання [ 39, c. 231].
Б. Спiноза бiльш критично ставиться до цiннiсних понять, що являються лише ВлзабобонамиВ», якi тiльки заважають досягненню людьми свого щастя. Вiн вважаi очевидним, що Влрозумна людина вибере собi за мету свою користьВ» [33, с. 329].
РЖ. Кант перший зробив спробу надати научне значення етичним цiнностям особистостi. Для його поглядiв було характерним уявлення про ВлавтономiюВ» моральних цiнностей вiд будь тАУ якого вищього джерела. Навiдмiну вiд своiх попередникiв, якi визнавали релiгiозне та божественне походження цiнностей, Кант вважаi, що мораль i обов´язок iснують в розумi. Навпаки, саме з моралi виникаi цiль, що сама по собi маi Влабсолютну цiннiстьВ» - особистiсть кожноi окремоi людини [40].
Дещо протилежноi думки дотрiмуiться РД. Дюркгейм. У своiх працях вiн аналiзував взаiмовплив цiннiсно - нормативних систем особистостi i суспiльства. Вiн вважав, що система цiнностей суспiльства уявляi собою сукупнiсть цiннiснiх уявлень окремих iндiвiдiв. Саме тому, за його словами, вона являiться об'iктивною. [17, c. 259] Дюркгейм вважаi, що шкала цiнностей виявляiться вiльною вiд суб'iктивних i мiнливих оцiнок iндивiдiв.
У роботах М. Вебера, У. Томаса i Ф. Знанецкого, Т. Парсонса прийняття особистiстю цiнностей суспiльства виступаi вже як послiдовний процес. М. Вебер, що розумii пiд цiнностями установки тiii або iншоi iсторичноi епохи, видiляi двi стадii формування Влкультурно-iсторичноi iндивiдуальностiВ». РЗм роздiляються суб'iктивна оцiнка об'iкта i Влвiднесення до цiнностiВ», яке перетворюi iндивiдуальне враження в об'iктивне при спiввiднесеннi з iсторичною системою цiнностей [12, c. 438]. У Томаса i Ф. Знанецкого цiнностi носять ВлситуативнийВ» характер. Центральне мiсце в iх теорii займаi поняття Влсоцiальна ситуацiяВ», що включаi як об'iктивно iснуючi соцiальнi цiнностi, так i суб'iктивнi установки [14, с.96]. Формування системи цiнностей особистостi вiдбуваiться при Влвизначеннi ситуацiiВ» iндивiдом за допомогою iх взаiмодii та суперництва.
Т. Парсонс у своiй теорii соцiальноi дii оперуi поняттям Влсоцiальна системаВ», яка в якостi пiдсистем включаi, з одного боку, потреби ВлдiячаВ», а з iншого - цiнностi соцiокультурного середовища. При Влорiiнтацii дiяча на ситуацiюВ» вiдбуваiться взаiмодiя та взаiмообмiн цiннiсно-нормативного змiсту цих двох пiдсистем за допомогою iнституцiоналiзацii (узаконення суспiльством в процесi легiтимiзацii) i iнтерналiзацii (внутрiшнього прийняття особистiстю в процесi соцiалiзацii) [15, c.102-104].
Ряд дослiдникiв (Дiлiгенськiй Г. Г., Дж. Фейдiмен i Р. Фрейгер) вважають, що будь - який елемент трьохчленноi структури особистостi З. Фрейда може слугувати джерелом та мiсцем знаходження цiнностей. Саме Г. Г. Дiлiгенскiй зазначаi, що Суперего мiстiть соцiальнi норми та цiнностi, а Его - цiнностi, що являються результатом ВлокультуруванняВ» несвiдомiх стiмулiв РЖд. Цiнностi Его, за його словами, Влсильнiше та бiль iстиннiВ» загальноприйнятоi системи цiнностей [39, c. 226]. В. Е. Чудновський вважаi, що деякi стимули сфери несвiдомого, у свою чергу, заснованi на Влсвiдомо прийнятихВ» етичних цiнностях - Влвони нiби ВлопускаютьсяВ»зверху i настiльки глибоко й органiчно засвоюються, що можуть протистояти не тiльки свiдомим намiрам, але i iнстинктивним потягу, i навiть у гiпнотичному станi не вдаiться вселити людинi те, що суперечить мiцно засвоiним цiнностям В» [37, с.25-35].
В австрiйськiй психологiчноi школi (А. Мейнонг, X. Еренфельс, РЖ. Крейбiг) цiнностi розумiються як виключно суб'iктивний феномен. За X. Еренфельсу, цiннiсть об'iкта визначаiться його бажанiстю, яка, у свою чергу, визначаiться можливiстю отримання задоволення. РЖiрархiя цiнностей, таким чином, вибудовуiться виходячи з здатностi об'iктiв приносити задоволення або незадоволення. А. Мейнонг зводить поняття цiнностi до можливостi переживання якогось суб'iктивного Влпочуття цiнностiВ» [36, c. 10].
Болгарський дослiдник В. Момов протиставляi цiнностi цiльовi (бажанi, можливi) i цiнностi iснуючi (або актуальнi) [39, c. 35]. При подальшому аналiзi цiльових цiнностей вiн класифiкуi iх на власне цiнностi-цiлi, цiнностi-iдеали, цiнностi-бажання i цiнностi належного (нормативнi цiнностi).
У рядi дослiджень поняття Влцiннiснi орiiнтацii особистостiВ» по сутi збiгаiться з термiнами, що характеризують мотивацiйно-потребностно або смислову сферу [8, c. 28]. Примiром, А. Маслоу фактично не роздiляi поняття ВлцiнностiВ», ВлпотребиВ» i ВлмотивиВ», В. Франкл - ВлцiнностiВ» i Влособистiснi смислиВ». У теорii А. Маслоу групи цiнностей утворюють вертикальну iiрархiю. За його словами, потреби та цiнностi Влпредставляють собою не дихотомiю, а узгоджену iiрархiю, тобто вони залежать один вiд одногоВ» [26, c. 301]. А. Маслоу видiляi двi основнi групи цiнностей:
- Б-цiнностi (цiнностi буття) - вищi цiнностi, властивi людям, що схильнi до само актуалiзацii (iстина, добро, краса, цiлiснiсть, подолання дихотомii, життiвiсть, унiкальнiсть, досконалiсть, повнота, справедливiсть, порядок, простота, легкiсть без зусилля та iн. );
- Д-цiнностi (дефiцiiнтнi цiнностi) - нижчi цiнностi, оскiльки вони орiiнтованi на задоволення певноi фрустрованоi потреби (мир, спокiй, сон, вiдпочинок, залежнiсть, безпека й т.д.).
Займаючи пiдлегле становище ВлД-цiнностiВ» вибираються людьми Влзаради виживанняВ», досягнення стану гомеостазу. РЗх реалiзацiя i Влабсолютною необхiднiстюВ» i виступаi передумовою Влвiдчуття i функцiонуванняВ» вищих ВлБ-цiнностейВ», або Влцiнностей розвиткуВ» [26, c. 303].
Вагомий внесок в вивчення питання щодо цiннiсних орiiнтацiй зробив К. Клакхон [20, c. 50]. Вiн дав надзвичайно цiкве тлумачення цiнностей як аспекта мотивацii, а цiннiсних орiiнтацiй тАУ як суб´iктивних концепцiй цiнностей або рiзновидiв соцiальних установок, що займають доволi високе положення в iiрархiчнiй структурi дiяльностi особистостi.
Цiннiснi орiiнтацii, що визначають життiвi цiлi людини, виражають вiдповiдно те, що i для нього найбiльш важливим i маi для нього особистiсний сенс. Такоi думки дотримувались К. А. Абульханова-Славська та А. В. Брушлiнскiй [3, c.200].Вони описують роль смислових уявлень в органiзацii системи цiннiсних орiiнтацii, яка виявляiться в наступних функцiях:
- прийняття (або запереченнi) та реалiзацii певних цiнностей; посилення (або зниження) iх значимостi;
- утриманнi (або втрати) цих цiнностей в часi.
У той же час ряд авторiв (В. Франкл, Ф. Василюк) вважають, що цiннiснi утворення i базою для формування системи особистiсних смислiв. В. Франкл вважаi, що людина знаходить сенс життя, переживаючи певнi цiнностi. Ф. Е. Василюк пише, що сенс i граничним утворенням, в якому сходяться iдеальне i реальне, життiвi цiнностi та можливостi iх реалiзацii. Сенс, як цiлiсна сукупнiсть життiвих вiдносин, у Ф. РД. Василюка i свого роду продуктом цiннiсноi системи особистостi [39, c. 249].
Гордон Олпорт, у свою чергу, перший запропонував таке поняття як Влкласифiкацiя цiнностейВ»[38, c. 30]. Вiн видiлив шiсть типiв цiнностей:
1. Теоретичнi цiнностi, якi надають найбiльшу важливiсть i значення рацiонального мислення i пошуку iстини;
2. Економiчнi цiнностi, якi стверджують приорiтет практичноi користi i вигоди;
3. Естетичнi цiнностi, вище всього ставлять красу, гармонiю i мистецтво;
4. Соцiальнi цiнностi, що надають найбiльше значення людським взаiминам - любовi, дружбi, вiдданостi i т. д.;
5. Полiтичнi цiнностi, що вiддають виключну перевагу набуття влади i впливу;
6. Релiгiйнi цiнностi, якi першорядну важливiсть вiддають перевагу певнiй системi уявлень (вiрi).
Уявлення про систему цiнностей особистостi як iiрархii ii переконань набуло поширення в американськiй соцiальнiй психологii. Так, М. Рокiч визначаi цiнностi як Влсталий переконання в тому, що певний спосiб поведiнки або кiнцева мета iснування краще з особистоi чи соцiальноi точок зору, нiж протилежний або зворотний спосiб поведiнки, або кiнцева мета iснуванняВ» [40]. На його думку, цiнностi особистостi характеризуються наступними ознаками:
тАв витоки цiнностей простежуються в культурi, суспiльствi i особистостi;
тАв вплив цiнностей простежуiться практично у всiх соцiальних феноменах, якi заслуговують на вивчення;
тАв загальна кiлькiсть цiнностей, якi i надбанням людини, порiвняно невелике;
тАв всi люди володiють одними i тими ж цiнностями, хоча i в рiзному ступенi;
тАв цiнностi органiзованi в системи.
Ш. Шварц i У. Бiлскi дають аналогiчне визначення цiнностей, що включаi наступнi формальнi ознаки [32, c. 402]:
тАв цiнностi - це поняття або переконання;
тАв цiнностi мають вiдношення до бажаним кiнцевим станам або поведiнцi;
тАв цiнностi мають надсiтуатiвний характер;
тАв цiнностi керують вибором або оцiнкою поведiнки та подiй;
тАв цiнностi впорядкованi за вiдносною важливiстю.
Отже, у свiтовiй психологii iснуi величезна кiлькiсть робiт, присвячених цiнностям i цiннiсним орiiнтацiям, вивчаiться iх iiрархiя. Висловлюючи певнi якостi особистостi, цiннiсна орiiнтацiя в той же час i i засобом реалiзацii певних суспiльних цiлей.
У бiльшостi сучасних дослiджень цiнностi розглядаються пiд соцiально-психологiчним кутом зору, постають як соцiальне явище, як продукт життiдiяльностi суспiльства i соцiальних груп.
СубтАЩiктивна значимiсть (Т. Гоббс, Б. Спiноза, РЖ. Кант ) для людини тих чи iнших цiнностей може обумовлюватись рiзними джерелами походження. В якостi основних таких джерел на рiзних етапах розвитку психологiчноi науки видiлялись: божествений разум (Аристотель, Дiоген Лаертськiй), принцип задоволення i iнстинктивнi бiонiчнi потреби, унiверсальний закон збереження виду, етичнi номи мiкро соцiального оточення i суспiльства вцiлому, внутрiшня психологiчна природа людини. Цiннiснi орiiнтацii особистостi, що зтАЩiднують ii внутрiшнiй свiт з оточуючою дiйснiстю, утворюють складну багаторiвневу iiрархiчну систему (Леонтьiв, Рокич, Шварц, Бiлскi). Система цiнностей являiться одним iз найважливiших компонентiв структури особистостi, що займають граничне положення помiж ii мотивоцiйнотАУпотребовоi сфери i системи особистiсних сенсiв. Вiдповiдно, цiннiсни орiiнтацii особистостi виконують подвiйнi функцii.
1.2 Поняття цiннiснiх орiiнтацiй в вiдчiзнянiй псiхологiчнiй лiтературi
Вiтчизнянi ж психологи мали свою точку зору на проблему визначення поняття цiннiснiх орiiнтацiй. Наприклад В. Василенко трактував цiннiснi орiiнтацii як значiмiсть предметiв, засiб задоволення потреб людини. Близьким до визначення У. Василенко i точка зору РЖ. С. Нарського. Вiн iнтерпретував цiнностi як iдеалi, вищi цiлi особистостi. Цi два погляди про iднують концептуальнi погляди В. П. Тугарiнова i О. Г. Дробнiцького. Вони зазначали, що цiнностi вiступають як значiмiсть так i iдеал одночасно. На думку В. П. Тугарiнова, значущiсть цiнностей опосередкована орiiнтацiiю людини на iнших людей, на суспiльство в цiлому, на iснуючi в ньому iдеали, уявлення та норми [38, c. 36].
Вперше поняття цiннiснi орiiнтацii було введено в пiслявоiннiй соцiальнiй психологii як аналог фiлософського поняття цiнностей, проте чiтке концептуальне розмежування мiж цими поняттями досi вiдсутнi. Хоча цiннiснi орiiнтацii розглядали як iндивiдуальнi форми репрезентацii надiндiвiдуальних цiнностей, поняття цiнностей та орiiнтацiй цiннiснiх розрiзнялися або за параметром "загальне - iндивiдуальне", або по параметру "реально дiюче - рефлексивно усвiдомлюваноi" [5, c. 210].
Росiйський релiгiознiй фiлософ Н. О. Лосског даi цiкаве тлумачення поняття Влцiннiснi орiiнтацiiВ»[39, c. 234]. Вiн каже, що основа цiнностей - це ВлБог i Царство БожеВ», а абсолютна цiннiсть Влце - Бог як саме Добро, абсолютна повнота буття, сама в собi маi сенс, що виправдовуi ii, робить ii предметом схвалення, що даi безумовне право на здiйснення та перевагу чого б то не було iншомутАж В».
Поняття "цiннiсть" його психологiчноi трактуваннi еквiвалентно деякого комплексу психологiчних явищ, якi термiнологiчно, позначаються рiзними поняттями: Н.Ф. Добринiн називаi iх "значущiстю"; А.РЖ. Божович "життiвою позицiiю"; О.М. Леонтьiв "значенням" i "особистiсним глуздом"; В.Н. Мясищев "психологiчними вiдносинами".
С.Л. Рубiнштейн говорив, що цiннiсть - значущiсть для людини будь тАУ чого в свiтi, i тiльки визнаiться цiннiсть здатна виконувати найважливiшу цiннiсну функцiю - функцiю орiiнтира велiння. Цiннiсна орiiнтацiя виявляi себе в певнiй спрямованостi свiдомостi i поведiнки, що проявляються в суспiльно значущих справах i вчинках. Таким чином, розвиток цiннiсних орiiнтацiй тiсно пов'язано з розвитком спрямованостi особистостi. С.Л. Рубiнштейн вказував: "Що в дiяльностi людини по задоволенню безпосереднiх суспiльних потреб виступаi громадська шкала цiнностей. У задоволеннi особистих та iндивiдуальних потреб за посередництвом суспiльно корисноi дiяльностi реалiзуiться ставлення iндивiда до суспiльства i вiдповiдно спiввiдношення особистiсного та суспiльно значущоi " [34, c. 290]. Наявнiсть цiнностей - вираз не байдужостi людини по вiдношенню до свiту, що виникаi iз значущостi рiзних сторiн, аспектiв свiту для людини, для ii життя.
У стратометричнiй концепцii колективу А. В. Петровського, цiнностi виконують функцiю регулятора груповоi згуртованостi та активностi. На його думку, одним з основних показникiв згуртованостi групи i Влцiннiсно-орiiнтацiйна iднiстьВ» - фактор, що фiксуi ступiнь збiгу позицiй та оцiнок ii членiв i цiнностей, найбiльш значущих для групи в цiлому [32, c. 171].
Одним з яскравих представникiв вiтчизняноi психологii у вивченнi цiннiсних орiiнтацiй i Д. О. Леонтьiв. Вiн вiдзначаi, що iндивiдуальна iiрархiя цiннiсних орiiнтацii, як правило, представляi собою послiдовнiсть досить добре розмежованих ВлблокiвВ» [29, c. 423]. Д. О. Леонтьiв наводить можливi угруповання цiнностей, об'iднанi в блоки на рiзних пiдставах i що являють собою свого роду полярнi цiннiснi системи. Зокрема, серед термiнальних цiнностей протиставляються:
1. Конкретнi життiвi цiнностi (здоров'я, робота, друзi, сiмейне життя) - абстрактнi цiнностi (пiзнання, розвиток, свобода, творчiсть).
2. Цiнностi професiйноi самореалiзацii (цiкава робота, продуктивна життя, творчiсть, активна дiяльна життя) - цiнностi особистого життя (здоров'я, любов, наявнiсть друзiв, розваги, сiмейне життя).
3. РЖндивiдуальнi цiнностi (здоров'я, творчiсть, свобода, активна дiяльна життя, розваги, впевненiсть у собi, матерiально забезпечене життя) - цiнностi мiжособистiсних вiдносин (наявнiсть друзiв, щасливе сiмейне життя, щастя iнших).
4. Активнi цiнностi (свобода, активна дiяльна життя, продуктивна життя, цiкава робота) - пасивнi цiнностi (краса природи i мистецтва, впевненiсть у собi, пiзнання, життiва мудрiсть).
Серед iнструментальних цiнностей Д. О. Леонтьiв видiляi наступнi дихотомii:
1. Етичнi цiнностi (чеснiсть, непримиреннiсть до недолiкiв) - цiнностi мiжособистiсного спiлкування (вихованiсть, життiрадiснiсть, чуйнiсть) - цiнностi професiйноi самореалiзацii (вiдповiдальнiсть, ефективнiсть у справах, тверда воля, стараннiсть).
2. РЖндивiдуалiстичнi цiнностi (високi запити, незалежнiсть, тверда воля) - конформiстським цiнностi (стараннiсть, самоконтроль, вiдповiдальнiсть) - альтруiстичнi цiнностi (терпимiсть, чуйнiсть, широта поглядiв).
3. Цiнностi самоствердження (високi запити, незалежнiсть, непримиреннiсть, смiливiсть, тверда воля) - цiнностi прийняття iнших (терпимiсть, чуйнiсть, широта поглядiв).
4. РЖнтелектуальнi цiнностi (освiченiсть, рацiоналiзм, самоконтроль)-цiнностi безпосередньо - емоцiйного свiтовiдчуття (життiрадiснiсть, чеснiсть, чуйнiсть) [25, c. 17].
Також слiд вiдзначити, що Д. Леонтьiв видiляi три взаiмоперехiднi форми iснування цiнностей: суспiльнi iдеали, предметне втiлення цих iдеалiв в дiяннях або творах конкретних людей i мотивацiйнi структури особистостi (Влмоделi належногоВ»), якi спонукають ii до предметного втiлення в своiй поведiнцi i дiяльностi громадських цiннiсних iдеалiв.
За словами Б. Ф. Ломова, Влцiннiснi орiiнтацii, як i будь-яку психологiчну систему, можна представити як багатовимiрне динамiчне простiр, кожне вимiрювання якого вiдповiдаi певному виду суспiльних вiдносин i маi у кожноi особистостi рiзнi вагиВ» [33, c. 630].
Я. Гудечек вважаi, що система цiнностей маi Влгоризонтально-вертикальнуВ» структуру. Пiд горизонтальноi структурою маiться на увазi впорядкованiсть цiнностей Влв паралельнiй послiдовностiВ», тобто iiрархiя бажаних i знехтуваних цiнностей. Вертикальна структура розумiiться в даному випадку як включення iндивiдуальних систем цiнностей в систему цiнностей суспiльства в цiлому [15, c. 107].
Ф. Е. Василюк пише, що коли знайомишся зi спробами психологiчноi науки вiдповiсти на питання, що i цiннiсть, часто створюiться враження, що головне прагнення цих спроб - звiльнитися вiд цiнностi як самостiйноi категорii i звести ii до емоцiйноi значущостi, нормi, встановлення i т.д. Але цiннiсть явно не вмiщаiться у вузькi рамки цих понять. [11, c. 148]. У зв язку з цим для визначення мiсця цiннiсних орiiнтацii в загальнiй системi особистiсних складових необхiдно розмежувати цiннiснi орiiнтацii з сумiжними поняттями, перш за все з такими, як ВлпотребаВ», ВлмотивВ», ВлвстановленняВ», Влособистiсний смислВ», ВлпереконанняВ».
Вагомий внесок в розвиток вiтчизняноi думки про цiннiснi орiiнтацii внесла С. С. Бубнова [10, c. 39]. В своiй концепцii вона на ряду з принципом iiрархiчностi вiдiляi принцип нелiнiйностi системи цiннiснiх орiiнтацiй. За словами РЗi надзвичайно важливо властiвiстю системи цiннiснiх орiiнтацiй являiться РЗi багатомiрнiсть, що заключаiться в тому, що критерiй iх iiрархiй - особистiсна значимiсть - включаi в себе рiзнi змiстовнi аспекти, обумовленi впливом рiзних типiв та форм соцiальних вiдносин.
На думку М.С. Яницького, система цiннiсних орiiнтацiй визначаi життiву перспективу, ВлвекторВ» розвитку особистостi, будучи найважливiшим його джерелом i механiзмом, i i психологiчним органом, що зв'язуi в iдине цiле особистiсть i соцiальне середовище, що виконуi одночасно функцii регулювання поведiнки та визначення його мети [39, c. 290].
У працях Тихомирова О. К., Клочко В. РД., Краснорядцевоi О. М. значення системи цiннiснiх орiiнтацiй в регуляцii пiзнавальнiх процесiв i процесiв мислення. За означенням В. Б. Ольшанського цiнностi являють собою Влобразнi маякиВ», що допомагають помiтити в потоцi iнформацii те, що найбiльш важливе для життiдiяльностi особистостi, для його поведiнки. А те, що суперечить цiнностям - буде проiгноровано або неуважнiстю, або несприйняттям [20, c. 50 - 52].
У роботах В. Ф. Сержантова, В. Д. Шадрикова, РД. А. Клiмова та iн. цiннiснi орiiнтацii виступають в якостi важливого механiзму регуляцii дiяльностi. Найбiльш яскраво ця роль системи цiннiсних орiiнтацii проявляiться стосовно до професiйноi дiяльностi. На думку РД. А. Клiмова, для кожноi визначеноi професiйноi групи характерний свiй сенс дiяльностi, своя система цiнностей. При цьому, як пiдкреслюi Л. Г. Дика, сьогоднi професiйно важливi якостi Влстають похiдними вiд моральних якостей людини .. Вiд iiрархii цiннiсних орiiнтацiй В» [14, c. 98].
Вивчення ролi суспiльно тАУ соцiальних вiдносин в формуваннi особистостi може бути застосовано к ii цiннiсним орiiнтацiям було запропоновано в роботах Б. Д. Пaригiна, А. РЖ. Донцова, В. С. Мухiной, А. А.Бодальова. з точки iхнього зору, направленнiсть особистостi на певнi цiнностi тАУ цiннiснi орiiнтацii тАУ формулюi суспiльство. Саме суспiльство вимагаi певну систему цiнностей, якi людина дуже добре вiдчуваi в процесi постiйного контакту з оточуючими в певнiй соцiальнiй групi [30, c. 299; 23, c. 190].
ВаЩо ж стосуiться теми данноi роботи, то необхiдно зазначити, що в вiтчизнянiй лiтературi багато науковцiв займалися проблемою вивчення цiннiсних орiiнтацiй серед засуджених.
Наприклад, В. Ф. Пирожков та А. С. Мiхлiн виявили цiкаву закономiрнiсть серед засуджених, що пiзнiше отримала назву Влламкiсть дальнiх життiвих планiвВ», коли цiнностi можуть втратити своi мотивацiйне значення пiд час довготривалiй вiдсутностi можливостi iх реалiзувати. Крiм того, вони визначили п´ять основних цiнностей, що мають найбiьше значення для засуджених [27, c. 150].
ВаА. Н. Олiйник одним iз перших зробив висновок про те, що на цiннiснi орiiнтацii засуджених, що вiдбувають строк покарання в виправних колонiях впливаi характер злочину, число судимостей, вид режиму i строк покарання [16, c. 288].
1.3 Аналiз iсторичних напрямкiв вивчення природи правопорушень
Особистiсть у психологii тАУ активний носiй свiдомостi, який маi iндивiдуально тАУ типову структуру психологiчних властивостей i якостей, вибiрково ставиться до оточуючоi дiйсностi та виконуi певнi соцiальнi ролi. Пiд психологiчними особливостями особистостi розумiють вiдносно стабiльну сукупнiсть iндивiдуальних властивостей, що визначають типовi форми ii реагування та адаптивнi механiзми ii поведiнки, систему уявлень про себе, характер мiжособистiсних вiдносин i соцiальноi взаiмодii. РЖнакше кажучи, це внутрiшнiй компонент особистостi, що i вiдносно стiйким та iндивiдуально неповторним i забезпечуi собi активну поведiнку в суспiльствi [5, с. 280].
Особистiсть засудженого тАУ свiдомий субтАЩiкт, надiлений сукупнiстю бiологiчно обумовлених i соцiально детермiнованих властивостей, поведiнка якого визначаiться анти суспiльною спрямованiстю, що виникаi пiд впливом певних суспiльно тАУ полiтичних, економiчних та соцiокультурних умов.
Центральним запитанням проблеми особистостi злочинця i спiввiдношення наслiдуваних (бiологiчних) та набутих (соцiальних) властивостей злочинноi поведiнки. Вiдповiдь на цi запитання багато в чому базуiться на двох iсторичних напрямах вчення про природу правопорушень тАУ про роль бiологiчного та соцiального чинникiв. Представники одного з них абсолютизують значення вроджених якостей, iншi тАУ визначають детермiнацiю злочинноi поведiнки виключно за рахунок соцiального [19, c. 150].
Ч. Ломброзо став родоначальником та яскравим представником антропологiчного напряму у визначеннi природи злочинця. Вiн за свою професiйну дiяльнiсть вивчив близько 11 тисяч злочинцiв, провiв розтин тисяч тiл правопорушникiв i дiйшов висновку: злочинець тАУ атавiстична iстота, яка i носiiм iнстинктiв первiсноi людини . оскiльки в злочинцi вiдроджуiться дикун, вiн за своiм зовнiшнiм видом повинен вiдрiзнятися вiд законослухняних громадян. Вiн вважав, що склянi, холоднi, налитi кров´ю очi, великий, загнутий донизу нiс, розвинутi щелепи тАУ це вбивця; особлива рухливiсть обличчя i рук, маленькi бiгаючи очi, випнута, поставлена кутом вушна раковина, кривий, вдавлений нiс тАУ крадiй; блискучi очi, великi щелепи, припухлi губи, дещо жiноча будова тiла тАУ ТСвалтiвник. Пiзнiше пiд впливом критики Ч. Ломброзо пiшов на деякi поступки i ввiв поняття Влвипадкового злочинцяВ» [19, c. 154] .
Ф. Галль, хоча i не став родоначальником антропологiчного напряму, однак став його представником i внiс надзвичайно вагомий вклад в розвиток цiii течii. Вiн у 20 тАУ тих роках ХРЖХ ст. намагався встановити зв'язок мiж злочинцями i вiддiлами головного мозку, де кожен керуi тiiю або iншою властивiстю душi. Вiн вважав, що всi здатностi i нахили людини вродженi i знаходяться в прямiй залежностi вiд будови певного вiддiлу мозку. Вправи можуть посилити дiяльнiсть того або iншого вiддiлу, лiнощi тАУ послабити. Зазначене i основою для виховання, яке може, в певних межах, змiнити на краще розумовi та моральнi якостi людини. Внутрiшнiй i зовнiшнiй боки черепа, за його словами, i точними вiдбитками поверхнi головного мозку.
Е. Кречмер та У. Шелдон були засновниками конституцiонального напряму у вивченнi природи злочинця. Вони розробили систему так званих ВлсоматотипiвВ» i видiлили три основних типи будови тiла (пiкнiки, астенiки, атлети). Це дозволило класифiкувати iндивiдiв за будовою тiла, а потiм використовувати одержанi данi як базу для визначення особливостей темпераменту. В однiй iз своiх робiт У. Шелдон доводив, що двiстi молодих злочинцiв, якi перебували на облiку в Бостонському агентствi з надання допомоги, вiдрiзнялись за своiми тiлесними характеристиками вiд не злочинцiв [16, c. 195].
Вiдкриття в галузi генетики оживили i загострили наукову дискусiю щодо бiологiчних детермiнант злочинностi. На початку 50 тАУ х рокiв у США в злочинця, який вчинив декiлька вбивств, при медичному дослiдженнi було виявлено наявнiсть додатковоi хромосоми типу ВлУВ». майже одночасно цю додаткову хромосому було виявлено також у злочинця, який вчинив вбивство у Францii. Тодi
Вместе с этим смотрят:
Cистема роботи шкiльного психолога з профiлактики та подолання проблем статево-рольовоi поведiнки старшокласникiв
Features of evaluation and self-esteem of children of primary school age
Positive and negative values of conformism
РЖндивiдуально-психологiчнi особливостi здiбностей людини
Агрессивное поведение в подростковом возрасте