Краiнознавство: Болiвiя

Змiст

Вступ

Роздiл 1. РЖсторичний нарис

1.1 РЖсторiя заселення краiни

1.2 Формування держави

1.3 Великi люди нацii

Роздiл 2. Народ i мораль

2.1 Демографiя

2.2 Нацiональний характер

2.3 Релiгiя i традицii

2.4 Побутовi умови i проблеми

2.5 Сiмейнi стосунки

Роздiл 3. Культура

3.1 Освiта, друк

3.2 Наука, музеi, бiблiотека

3.3 Лiтература

3.4 Мистецтво

3.5 Архiтектура, народнi ремесла

Роздiл 4. Регiональнi вiдмiнностi

4.1 Бенi

4.2 Чукiсака

4.3 Кочабамба

4.4 Ла-Пас

4.5 Потосi

4.6 Оруро

4.7 Санта-Крус

4.8 Пандо

4.9 Тарiхо

Висновки

Список використаноi лiтератури

Додатки

Вступ

Актуальнiсть обраноi теми полягаi в тому, що останнiм часом Болiвiя все бiльше привертаi увагу як з боку туристiв. Так i з боку iмiгрантiв. Саме через це постаi проблема оновлення застарiлих даних та виокремлення особливостей соцiально-культурного середовища краiни.

ОбтАЩiктом дослiдження виступаi краiна Болiвiя, що маi маi офiцiйну назву - Багатонацiона́льна Держа́ва Болíвiя. Болiвiя - це держава в центральнiй частинi Пiвденноi Америки. На пiвночi i на сходi межуi з Бразилiiю, на пiвденному сходi - з Парагваiм, на пiвднi - з Аргентиною i на заходi - з Чилi й Перу.

Площа Болiвii займаi 1098,6 тис. км². - це 27 мiсце в Свiтi. Населення краiни складаi 7,95 млн чол. Офiцiйна столиця краiни - Сукре, однак резиденцiя уряду перебуваi в Ла-Пас. Офiцiйнi мови - iспанська, кечуа, аймара; поширена мова гуаранi (iндiанська). Болiвiя простягнулася на 1503 км з пiвдня на пiвнiч та на 1265 кiлометрiв зi сходу на захiд.

Болiвiя багата на природнi ресурси (передусiм олово, нафта, природний газ; також i цинк, сурма, вольфрам, срiбло, свинець, мiдь, золото), але висока витратнiсть виробництва, нестача iнвестицiй, проблеми з внутрiшнiм транспортом i вiдсутнiсть виходу до моря обмежують ii розвиток. Болiвiя залишаiться однiiю з найбiднiших краiн Пiвденноi Америки.

Предметом дослiдження i демографiчнi, нацiональнi. Культурнi та регiональнi особливостi.

Метою роботи i збiр та систематизацiя iнформацiя щодо соцiо-культурних та нацiональних особливостей краiни та ii регiонiв для подальшого використання в туристичних цiлях.

Вiдповiдно до поставленоi мети необхiдно вирiшити наступнi завдання:

- надати характеристику iсторичного нарису та закономiрностей розвитку держави;

- проаналiзувати демографiчну ситуацiю;

- охарактеризувати особливостi соцiально-побутових умов життя в краiнi;

- надати характеристику розвитку мистецтва;

- проаналiзувати регiональнi особливостi краiни.

В iнтересах дослiдження була використана методика аналiзу статистичноi та довiдковоi iнформацii стосовно Болiвii, проведено порiвняльний аналiз особливостей розвитку регiонiв краiни.

Наукова новизна дослiдження полягаi в тому, що було визначено специфiку розвитку краiни через призму регiонального багатограння соцiально-культурних та демографiчних умов життя населення.

Практична значимiсть роботи полягаi в тому. Що результати проведеного аналiзу можуть бути використанi з метою складання туристичних довiдково-iнформацiйних буклетiв.

Роздiл 1. РЖсторичний нарис

1.1 РЖсторiя заселення краiни

Цивiлiзованi народи жили на територii нинiшньоi Болiвii протягом бiльше тисячi рокiв. Протягом 600 - 1000 pp. н. е. у регiонi iснувала досить сильна держава iндiанцiв Тiауанако - предкiв племенi аймара, про походження якоi нам дотепер вiдомо дуже мало; ii пам'ятниками i значнi кам'янi скульптури й храмовий комплекс Каласасая, що свiдчать про високий рiвень ii культури. Приблизно за 200 рокiв до прибуття iспанцiв ця територiя була захоплена iнками, що говорили мовою кечуа й прийшли сюди з пiвночi, з територii сучасного Перу. Коли на початку 16 в. у Пiвденнiй Америцi з'явилися iспанцi, iмперiя iнкiв зi столицею в Куско включала територiю сучасноi Болiвii.

Приблизно з 1200 р. територiю почала завойовувати держава iнкiв. Опiр пiдкорювачам тривав аж до XV ст. Конкiстадор Ернандо Пiсарро ступив на цi землi 1532 р. Через шiсть рокiв потому iспанцi розпочали колонiзацiю Болiвii (тодi - Верхнi Перу). В 1538 р. на мiсцi поселення iндiанцiв аймара Чаркас вони заснували м. Ла-Плата (наступна назва - Чукiсака, з 1839 р. - Сукре) [4].

В 1538 Эрнандо Писарро, брат i помiчник Франсиско Писарро, завойовника Перу, завершив скорення iмперii iнкiв, зломивши опiр iндiанцiв, що жили на територii сучасноi Болiвii. Незабаром пiсля завоювання iспанцi заснували тут кiлька поселень, у тому числi Чукисака (нинiшнiй Сукре), Потоси й Ла-Пас. Вся ця область спочатку звалася провiнцii Чаркас, а пiзнiше - Верхнього Перу; вона входила до складу вiце-королiвства Перу в статусi аудьенсии. В 1776 Верхнi Перу ввiйшло до складу нового iспанського вiце-королiвства Ла-Плата (зi столицею в Буенос-Айресi).

Протягом трьох сторiч колонiального панування Болiвiя зберiгала велике значення для РЖспанii завдяки багатим срiбним рудникам бiля Потосi, що залишався найбiльшим мiстом колонiальноi Америки аж до 18 в. На рудниках працювали iндiанцi, що виконували обов'язкову трудову повиннiсть (так звана мита). РЖндiанцi неодноразово повставали проти iспанцiв; особливо яскравий слiд залишило повстання 1780-1781 пiд керiвництвом братiв Катари.

1.2 Формування держави

Повстанцi пiд керiвництвом Хосе Сукре перемогли iспанськi вiйська в битвi пiд Аякучо 9 грудня 1824 р. Нацiональна асамблея в м. Чукiсака 6 серпня 1825 р. проголосила незалежнiсть Верхнього Перу та дала йому назву Болiвiя на честь уславленого героя нацiонально-визвольноi боротьби С. Болiвара. В 1826 р. прийняли першу конституцiю. Протягом 1836-1839 pp. Перу та Болiвiя iснували як конфедерацiя, тобто союз незалежних держав. У прибережному районi Атакама було знайдено великi родовища селiтри. Чилi заявило претензiю на цю територiю 1842 р. та вiдiбрало ii у Болiвii 1884 р. пiсля кровопролитноi Тихоокеанськоi вiйни 1879-1884 рр. Протягом 1839-1880 pp. краiною правили вiйськовi. Потiм установилася двопартiйна система, - лiберальна та демократична партii заступали одна одну бiля керма влади. В 1903 р. територiя Акрi вiдiйшла до Бразилii за 2 млн. фунтiв стерлiнгiв [4].

Пiд тиском нафтовоi компанii СРЖЛА "Стан-дард ойл" Болiвiя 1932-35 вела невдалу вiйну з Парагваiм (за яким стояв англо-аргентинський капiтал) за багатий на нафту район Гран-Чако. За договором 1938 Болiвiя одержала лише х/з спiрноi територii з виходом до р. Парани. Вiйна сприяла дальшому закабаленню Б. iноземними монополiями. Велике незадоволення народу дiями монополiй примусило президента Торо зробити 1937 спробу нацiоналiзувати власнiсть "Стандард ойл", але вiн скоро був усунутий вiд влади. У квiтнi 1943 Болiвiя оголосила вiйну Нiмеччинi, РЖталii i Японii.18 квiтня 1945 Болiвiя встановила дипломатичнi вiдносини з СРСР. З часу другоi свiтовоi вiйни в Болiвii значно змiцнились позицii капiталу США. Одночасно посилився робiтничий i визвольний, антиiмперiалiстичний рух. 1942 вибухнув великий страйк гiрникiв на рудниках компанii "Патi-ньо", придушений силою зброi. Масовi страйки робiтникiв-гiрникiв вiдбулися 1949; 1950 спалахнув загальний страйк. 1950 в Болiвii був створений iдиний профцентр i на основi комунiстичних груп, що iснували з 1920, була заснована Комунiстична партiя. Зростання нацiоналiстичних настроiв серед буржуазii привело до утворення партii "Нацiонально-революцiйний рух" на чолi з Вiльяроелем (президент 1943-46) i В. Пас Естенсоро. В травнi 1951 ця партiя здобула перемогу на виборах, але внаслiдок перевороту до влади прийшла вiйськова хунта на чолi з Бальi-вiаном. Повстання в квiтнi 1952, яке здiйснене при вирiшальнiй участi робiтникiв-гiрайоникiв i iменуiться "болiвiйською нацiональною революцiiю", привело до повалення диктаторського режиму. Уряди Болiвii на чолi з Пас Естенсоро (президент 1952-56) i Сiлесом Суа-со (вiце-президент 1952-56, президент] з 1956) провели чистку держ. апарату, видали декрети про загальне виборче право, про конфiскацiю власностi трьох найбiльших олов'яних компанiй ("Патiньо", "Гохшiльд" i "Арамайо"), якi контролювались iноземним капiталом (1952), про земельну реформу (1953). Проте пiд тиском монополiй США (економiчна блокада, вiдмова вiд закупiвлi олова) i внутрiшньоi реакцii уряд Б. згодився на сплату компенсацii олов'яним монополiям, вiдмовився вiд полiтики нацiоналiзацii i рiшучого проведення аграрноi реформи. Згодом США добились вiд Болiвii пiдписання угоди про гарантування вiльного вивозу прибуткiв i надання нових концесiй нафтовим компанiям. Уряд Болiвii прийняв нав'язаний монополiями США план Мiжнародного валютного фонду про так звану стабiлiзацiю економiки. Пануюча партiя "Нацiонально-революцiйний рух" маi абсолютну бiльшiсть мiсць в Конгресi Болiвii (78 з 86). Комунiстична партiя iснуi легально. Посилення визвольного руху трудящих Болiвii виявилось у масових антиiмперiалiстичних демонстрацiях у лютому-березнi 1959 [4].

Наступний президент краiни Ернан Сiлес Суасо був обраний у 1956 роцi. Його уряд за пiдтримки МВФ почав програму стабiлiзацii, яка включала обмеження зростання заробiтноi плати та лiбералiзацiю цiн, але цей крок тiльки поглибив економiчну кризу. У 1960 i 1964 роках Вiктор Пас Естенсоро переобирався президентом. У листопадi 1964 року вiйськовi зробили переворот. У 1966 роцi президентом був обраний Рене Баррiентос Ортуньо. У 1967 роцi було розгромлено партизанський рух Че Гевари. Пiсля смертi Баррiентоса у квiтнi 1969 року в краiнi змiнилося кiлька урядiв, поки в серпнi 1971 року не було здiйснено вiйськовий переворот Уго Бансера.

1.3 Великi люди нацii

Хайме Ларедо - скрипаль i диригент. Почав займатися музикою в п'ятирiчному вiцi й в 1948 р. був привезений у США для продовження навчання. Займався у рiзних педагогiв, у тому числi в РЖвана Галамяна. В 1959 р. став лауреатом Мiжнародного конкурсу iменi королеви РДлизавети, роком пiзнiше дебютував на сценi Карнегi - Холу. В 1975-1976 разом iз Гленном Гульдом виконав i записав сонати РЖ.С. Баха для скрипки й фортепiано. З 1999 р. Ларедо i головним диригентом Вермонтского симфонiчного оркестру. В 1992 р. запис квартетiв Брамса, зроблена Ларедо разом з РЖсааком Стерном, Йо-Йо - Ма й Емануэлем Аксом, була визнана гiдною премii "Греммi".

Матьенсо де Перальта, Хуан (22 лютого 1520, Вальядолид, РЖспанiя - 15 серпня 1579, Чукисака, Перу) - iспанський i болiвiйський юрист i економiст, знавець РЖнкського права й економiки РЖмперii РЖнкiв. Автор полiтико-економiчного трактату "Губернаторство Перу", а також розроблювач теорiй "вiльного ринку", "вартостi" i "справедливоi цiни". Був Главою Королiвськоi Аудiiнцii в Чаркас (Болiвiя), у пiдвiдомчу область якоi входило мiсто Потосi.

Каланча, Антонио де ла або батько Каланча (Чукисака, Сукре, 1584; Лiма, 1 березня 1654) - католицький священик i хронiст Перу й Болiвii, що описав Завоювання РЖмперii РЖнкiв, звичаi й традицii мiсцевих iндiанцiв - кечуа, аймара й iнших.

Карденас Понсе, Бернардино де (19 травня 1562, Чукисака, Болiвiя - 20 жовтня 1668, Де-ла-Сьерра, Перу) - чернець, мiсiонер - францисканець у Пiвденнiй Америцi: Перу, Болiвiя. РДпископ i губернатор Парагваю. Дослiдник iндiанцiв Центральних Анд, iсторii РЖнкiв.

Давид Падiлья Арансiбiа (13 серпня 1927, Сукре, Болiвiя) - болiвiйський полiтичний i вiйськовий дiяч. Генерал, Президент Республiки Болiвiя в 1978 - 1979 роках. Намагався покiнчити з багаторiчним вiйськовим правлiнням i провiв загальнi вибори, щоб передати владу законно обраним президентовi й конгресу.

Роздiл 2. Народ i мораль

2.1 Демографiя

Болiвiя одна з небагатьох краiн Америки iндiанцi, в основному кечуа та аймара складають понад половину населення. Другою за чисельнiстю групою i власне болiвiйцi - метиси та креоли. Бiльшiсть населення сконцентровано в гiрських районах. Державна i лiтературна мова iспанська. Серед вiруючих болiвiйцiв переважають католики. Найбiльшi мiста Ла-Пас, Сукре, Кочабамба, Оруро. В 2009 чисельнiсть населення Болiвii оцiнювалася приблизно в 7,95 млн чол. (табл.2.1).

Таблиця 2.1

Вiкова структура населення (2009 р.)

Вiкова структура населення	Питома вага	Кiлькiсть осiб, млн. осiб
0-14 рокiв	32,30%	чоловiки 1,15; жiнки 1,41
15-64 рокiв	63, 20%	чоловiки 2,86; жiнки 2,16
65 i старше	4,50%	чоловiки 0,168; жiнки 0,189

Вместе с этим смотрят:

32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)

Economy in South Korea

РЖсторiя Оренбурзького краю. Оренбурзький край до початку росiйськоi колонiзацii

РЖсторiя сiл (Грабовець, Бiлоскiрка, Козiвка)

РЖсторико-краiзнавче дослiдження мiста Рiвне