Степова зона

Мiнiстерство освiти i науки Украiни

Кiровоградський нацiональний технiчний унiверситет

Кафедра загального землеробства

КУРСОВА РОБОТА

з предмету ВлТРрунтознавствоВ»

на тему: ВлСтепова зонаВ»

Змiст

Вступ

Роздiл I. Степ тАУ велика рiвнина

Роздiл II. Фактори та умови утворення ТСрунтiв на територii Кiровограда

2.1 Геологiчна будова, ТСрунти i кориснi копалини

2.2 Рельiф i гiдрографiя

2.3 Клiмат

2.4 Рослинний та тваринний свiт

Роздiл РЖРЖI. ТРрунтовий покрив степовоi зони

Роздiл РЖV. Стан ТСрунтiв

4.1 Ерозiя ТСрунтiв

4.2 Забруднення ТСрунтiв та засоби боротьби з ними

Лiтература

Додаток. Охорона родючостi ТСрунтiв

степ рiвнина грунт гiдрографiя ерозiя

Вступ

Наука про появу, будову, властивостi, розвиток, поширення та способи рацiонального використання ТСрунтiв називаiться ТСрунтознавством. Серед продуктивних систем природи грунтам належить провiдне мiсце.

Процес утворення ТСрунтiв пов'язаний з клiматом, рослиннiстю, рельiфом, дiяльнiстю мiкроорганiзмiв, мiнеральним складом пiдТСрунтя i працею людини.

ТРрунт тАУ це поверхневий пухкий шар суходолу Земноi кулi, якому властива родючiсть. Грунт тАУ це поверхневий шар земноi кори, видозмiнений пiд впливом фiзичного, хiмiчного i органiчного вивiтрювання. Це ланка, що зв'язуi живу i неживу природу. Складаiться з твердих речовин, ТСрунтовоi води, повiтря i живих органiзмiв. Найважливiшi морфологiчнi ознаки ТСрунтiв: забарвлення, структура, будова, механiчний склад, включення.

До складу ТСрунтiв входить 45 рiзних елементiв, але найпоширенiшими i вуглець, кисень, водень, азот, кремнiй, алюмiнiй, залiзо, кальцiй, натрiй, сiрка, фосфор, титан i марганець.

Зональне розмiщення ТСрунтотворних факторiв, насамперед клiмату i рослинностi, зумовлюi i зональнiсть ТСрунтiв, яка полягаi в тому, що кожнiй географiчнiй зонi вiдповiдають властивi iм зональнi типи ТСрунтiв.

Першi науковi вiдомостi про ТСрунт з'являються ще в древнiй Грецii у працях Теофраста. Пiзнiш, 17-19 ст. нашоi ери, були вiдмiченi роботами: Ван-Гельмонта (рослини живляться водою), Теiра (гумусова теорiя живлення рослин - рослини засвоюють з ТСрунту органiчнi речовини i воду), Лiбiха (теорiя мiнерального живлення рослин, яку експериментально пiдтвердили Кнопп i Сакс).

Проте, ТСрунтознавство набуло цiлiсноi i системноi основи пiсля робiт Василя Васильовича Докучаiва, який i основоположником наукового ТСрунтознавства. Вiн встановив, що ТСрунт i самостiйним тiлом природи, яке виникаi та безперервно розвиваiться. Показав, що ТСрунти утворюються пiд впливом певних факторiв i закономiрно поширюються на Земнiй поверхнi вiдповiдно до цих чинникiв.

На основi закону горизонтальноi i вертикальноi зональностi ТСрунтiв, Докучаiв видiлив такi зональнi типи ТСрунтiв: тундровий, пiдзолистий, сiрий лiсовий, чорноземний, каштановий, бурий i сiрозем.

Великий вклад у розвиток ТСрунтознавства також внесли iншi вченi.

П.А. Костичев вважав головним фактором ТСрунтоутворення бiологiчний чинник, а також займався питаннями родючостi, структури та обробiтку ТСрунтiв.

В.Р. Вiльямс встановив, що основна властивiсть ТСрунту - це його родючiсть, яка виникаi за взаiмодii бiосфери та лiтосфери, дослiджував структуру ТСрунту.

О.Н. Соколовський вивчав ТСрунтовi колоiди та iх вплив на структуру й фiзичнi властивостi ТСрунту.

Слiд вiдмiтити також роботи в цiй галузi В.РЖ. Вернадського, К.К. Гедройца, РЖ.РЖ. Сибiрцева, П.С. Косовича, О.Г. Дояренка та iн.

Предмет ТСрунтознавство тiсно повтАЩязаний за такими предметами як геофiзика, геохiмiя, агрономiя та iншi сiльськогосподарськi дисциплiни.

Роздiл I. Степ тАУ велика рiвнина

Степ тАУ специфiчний ландшафт зони помiрного клiмату з типовою рослиннiстю, у складi якоi переважають багаторiчнi трави, часто ксерофiти (дерниннi вузьколистi злаки). Степ тАУ велика рiвнина. Волога i необхiдною умовою iснування Степу.

Безводний степ перестаi бути степом i перетворюiться в пустелю.

Найбiльшi площi степiв знаходяться у помiрному поясi РДвропи, Азii та Пiвнiчноi Америки.

У Пiвденнiй Америцi степи називають Пампою (Пампасами), а в Пiвнiчнiй Америцi тАУ Прерiями (високотравнi степи на вологих ТСрунтах), в Австралii тАУ Даунлендами. Полiгональнi степи в зонi вiчноi мерзлоти називаються "добуни".

В межах РДвразii степи простягаються майже суцiльною смугою вiд Карпат до пiвнiчно-схiдного Китаю, мають широтний напрямок. У Пiвнiчнiй Америцi степи (Прерii) простягаються в меридiанному напрямку вздовж схiдних схилiв скелястих гiр. У Пiвденнiй Америцi степи (Пампаси) займають лише окремi бiльш-менш значнi територii.

Степова зона Украiни займаi пiвденну частину республiки з заходу на схiд вiд нижньоi частини Дунаю до пiвденних вiдрогiв Середньоруського плоскогiртАЩя.

Довжина украiнського степу до 1000 км, а ширина тАУ до 500 км. У межах степовоi зони Украiни розмiщенi Одеська, Миколаiвська, Херсонська, Днiпропетровська, Запорiзька, Донецька, Луганська, пiвденна частина Кiровоградськоi та Харкiвськоi областей i пiвнiчна частина Криму. Степова зона Украiни займаi 240 тис. км2, що становить 40% територii республiки. Степову зону Украiни подiляють на пiдзони: Днiстровсько-Днiпровська, Лiвобережно-Днiпровська, Приазовська, Донецька, Степовий Крим.

Украiнськi степи характеризуються не пiдвищеннями рельiфу, а заглибинами (ярами, байраками), де ростуть дерева, кущi (дуб, верба, лоза, терен, шипшина, глiд, барбарис, лох вузьколистий, гледичiя, акацiя, бузина чорна тощо). Навiть у структурi степу лiси займають 11,4% вiд загальноi площi iх в Украiнi.

Ось таким бачить степ М.В.Гоголь i так пише про нього на сторiнках свого роману "Тарас Бульба": "..Все пестрое пространство ее охватывалось последним ярким отблеском солнца и постепенно темнело, так что видно было, как тень перебегала по нему, и она становилась темно-зеленою; испарения подымались гуще, каждый цветок, каждая травка испускали амбру, и вся степь курилась благовонием.

По небу, изголуба-темному, как будто исполинскою кистью наляпаны были широкие полосы из розового золота; изредка белели клюками легкие и прозрачные облака, и самый свежий, обольстительный, как морские волны, ветерок едва колыхался по верхушкам трав и чуть дотрагивался к щекам. Вся музыка, Заповiдна справа 43 наполнившая день, утихала и сменялась другою. Пестрые суслики выпалзывали из нор своих, становились на задние лапки и оглашали степь свистом. Трещание кузнечиков становилось слышнее. Иногда слышался из какого-нибудь уединенного озера крик лебедя и, как серебро, отдавался в воздухе".

За видовим рiзноманiттям ландшафтiв у зонi украiнського степу видiляють 21 фiзико-географiчну область.

Територiя степовоi зони належить до основних у господарському вiдношеннi: орнi землi становлять до 85%, а в деяких районах, наприклад, Баштанському Миколаiвськоi областi, тАУ понад 90% вiд усього земельного фонду.

У степовiй зонi Украiни переважають зерновi культури. На сiльськогосподарське виробництво негативно впливають недостатня вологiсть територii, частi засухи, суховii, пиловi бурi, засоленiсть ТСрунтiв. Окрiм того, це пожежно небезпечна зона.

Основнi мелiоративнi засоби зонального значення тАУ штучне зрошення, полезахиснi лiсосмуги, мелiорацiя засолених ТСрунтiв, профiлактика засолення в умовах зрошення. Значний тиск на природу степу здiйснюють зрошувальнi системи тАУ Пiвденно-Кримська, Каховська, РЖнгульська.

Деякi вченi зону степу подiляють на три пiдзони:

 пiвнiчностепову;

 середньостепову;

 пiвденностепову.

Клiмат у зонi степу порiвняно теплий з тривалим i спекотним лiтом. Опадiв випадаi мало, головним чином у раннiй весняний перiод. Клiматичнi умови в степовiй зонi Украiни мтАЩякшi, нiж на сходi степiв РДвразii.

Степова зона Украiни маi найбiльшi в Украiнi тепловi ресурси, найдовший вегетативний перiод (по 220-250 днiв) i найменшу вологiсть. За рiк степова зона одержуi вiд 4100 до 5230 МДж/м2 сонячноi радiацii. Рiчний радiацiйний баланс становить вiд 1900 до 2210 МДж/м2.

Середня температура сiчня -2 тАУ -9В°С, а липня + 20 тАУ + 24В°С. Безморозний перiод триваi вiд 220 у пiвденно-захiднiй частинi зони до 150 днiв на пiвнiчному сходi.

Рiчна сума опадiв зменшуiться вiд 450 мм на сходi до 350-300 мм у ПричорномортАЩi. Максимальна кiлькiсть опадiв припадаi на першу половину лiта.

Снiговий покрив нестiйкий, взимку часто бувають вiдлиги.

Великi рiки Днiпро, Пiвденний Буг, Днiстер, РЖнгул, РЖнгулець i транспортними для степовоi зони.

Озера головним чином приморсько-лиманного типу, частина з них солонi.

ТРрунти гумуснi (6-9% гумусу), на пiвднi 5-6% гумусу тАУ чорноземи до 90%, каштановi (2-3% гумусу), зустрiчаються солончаки (поди). Отже, ТСрунти украiнського степу представленi чотирма основними типами.

Трава тАУ основна характеристика степу. У iвропейсько-захiдноазiатськiй та пiвнiчноамериканськiй зонах переважають ковилово-типчаковi угруповання, у схiдноазiатськiй зонi угруповання з ковили, типчака, тонконога та клейстогени.

На територii Украiни степова рослиннiсть збереглась лише в заповiдниках Асканiя-Нова, Михайлiвська цiлина, Хомутiвський степ, Стрiлецький степ, на Керченському пiвостровi.

Тип рослинностi утворений угрупованнями, у складi яких переважають багаторiчнi травтАЩянистi рослини тАУ ксерофiти. Здебiльшого це тАУ дерниннi вузьколистi злаки: типчак, ковила, костриця, пирiй-синець, житняк, келерiя, тонконiг тощо; рiдше тАУ кореневищнi та рiзнотравтАЩя: голубина (вика мохната), верблюдка, пермтАЩяк.

У степу помiрного поясу, в пiвденних районах, поширенi ефемери, ефемероiди, перекотиполе, курай, заростi кущiв. У мiсцях, де випасають худобу, створилися сприятливi умови для заростання полином.

Для степу характерна швидка змiна барвистих аспектiв, утворених рiзними видами рослин (фiзiологiчний годинник).

Весною багато ефемерiв i ефемероiдiв: крупка, зiрочка, горицвiт, тюльпани тощо.

М.В.Гоголь так писав про украiнський степ: "Тодi весь пiвдень, весь той простiр, який становить сьогоднiшню Новоросiю до самого Чорного моря, був зелений, пустелею. Нiколи плуг не проходив по неозорих хвилях диких рослин.

Однi тiльки конi ховалися в них, як в лiсi, витоптували iх. Нiщо в природi не могло бути кращим. Вся поверхня землi представлялася зелено-золотистим океаном, по якому бризнули мiльйони рiзних квiтiв".

Дерева степу тАУ байрачнi лiси в пiвнiчнiй частинi, в заплавах рiк. Подекуди ростуть кущi (терен, шипшина, верес, бабчук або дикий мигдаль).

Тваринний свiт:

 гризуни тАУ зайцi, хомтАЩяки, суслики, мишi тощо;

 хижаки тАУ вовки, лисицi, борсуки;

 птахи тАУ жайворонки, перепiлки, курiпки, сови, ворони, сороки.

Ранiше були орли, дрофи, дерихвости тощо.

Для iвроазiатськоi степовоi зони характерний тваринний свiт: корсак, лисиця, вовк, ласка, степовий тхiр, борсук, ховрах, бабак, хомтАЩяк, хомтАЩячок, слiпак, тушканчик, степовий сiноставець, строкатка, перевтАЩязка, степовий орел, дрофа, стрепет, а також сайга, подекуди кулан (у Середнiй Азii) та дикий кiнь (у Монголii), рептилii, амфiбii.

На Сходi водяться антилопа дзерен, даурський ховрах та iншi.

Тварини пiвнiчноамериканськоi степовоi зони тАУ бiзони, вилорога антилопа, степовий вовк, ряд видiв ховраха.

Дуже рiзноманiтний свiт комах степу.

Степ i унiкальним природним комплексом Украiни, який пiддаiться значному антропогенному тиску (аграрна дiяльнiсть: будiвництво дорiг та каналiв; промислова та вiйськова дiяльнiсть). Степ потребуi охорони i розширення заповiдних територiй.

Асканiйський степ став заповiдником у 1898 роцi, i пiвденною граничною дiлянкою степу. Його ландшафт становить пряму лiнiю; зрiдка зустрiчаються подовi блюдця, де рослиннiсть завжди зелена i за видовим складом вiдмiнна вiд iнших дiлянок. На територii заповiдного степу зустрiчаiться 14 видiв червонокнижних рослин (два види тюльпанiв, ковила Лессiнга тощо). Клiмат континентальний.

Спiввiдношення посушливих рокiв i бiльш вологих маi певну закономiрнiсть (1:3), сонячний цикл становить шiсть рокiв. Значнi коливання опадiв по роках (вiд 180 до 600 мм), у середньому за перiод 102 роки дорiвнюi бiля 400 мм. В останнi роки спостерiгаiться зростання кiлькостi опадiв. Може, це i результатом розбудови сiтки каналiв (Пiвнiчно-Кримський, Мелiтопольський, Чаплинський, Скадовський та iншi) крупно масштабного зрошення, зростання густоти заселення, висадки лiсосмуг та залiсення пiщаних алешковських та iнших арен i садiв тощо. Ця дiлянка степу знаходиться приблизно на 30 м над рiвнем моря.

Пачоський вважав, що степ деградуi, коли тут не випасають тварин, не косять.

Аналiз результатiв монiторингу за 102 роки iснування Асканiйського заповiдного степу, здiйснений Н.Ю.Дрогобич, цю думку не пiдтверджуi. РЖ те, що деякi вченi вважають, що пожежi не завдають особливоi шкоди степу, теж не пiдтверджуiться.

Космiчнi фотографування степу й аналiз вказують, що пiсля пожеж вiн починаi реабiлiтуватися тiльки через сiм рокiв.

Степ тАУ дуже вразлива система i легко пiддаiться сiльськогосподарськiй експлуатацii, тому на сьогоднi абсолютно непорушених дiлянок немаi. Зi стародавнiх часiв на територii степу випасали гурти диких i свiйських тварин, заготовляли сiно, займались землеробством, вирощували овочi, бахчовi, фрукти, ягоди тощо. В усi часи з рiзних причин (грози, пiдпали) степ вражався пожежами.

ТРрунти збагачуються органiкою головним чином за рахунок кореневоi системи рослин. Наземна частина рослин, особливо трав, швидко мiнералiзуiться, вивiтрюiться.

Рослиннiсть Асканiйського степу i типовою ковилово-типчаковою. Це багаторiчнi трави. Ковили, особливо iх генеративнi органи, легко вражаються травневими заморозками, тому в такi роки вони не дають насiння. Насiння рослин степу (наприклад, горошку волохатого) здатне протягом рокiв зберiгатися в ТСрунтi, нiби чекаючи оптимальних умов для проростання.

ТРрунтовi води степу несмачнi, мабуть, тому, що в минулому тут було море, слiди його впливу на якiсть збереглись донинi.

Рiзноманiтний тваринний свiт степу, i життя тут буяi пiд землею, на землi та в повiтрi.

Роздiл II. Фактори та умови утворення грунтiв на тереторii Кiровограда

Бiльша частина територii Кiровоградськоiобластi знаходиться в зонi

Лiсостепу, пiвденнiше Кiровограда тАУ зона пiвнiчного Степу ( нинi розорана i повнiстю освоiна зона рiзнотравних-типчаково-ковилових степiв ). Незначну частину займають лiси, де переживають сосна звичайна граб, дуб.

Область розташовуiться на пiвденних схилах Приднiпровськоi височини. На територii областi знаходиться велика кiлькiсть балок i ярiв. Дуже актуальною проблемою i водна ерозiя ТСрунтiв. Рельiф територii зони майже рiвнинний, бiльш розчленований у пiвденно-захiднiй i пiвденно-схiднiй частинi, а в зонi Сухого Степу - плоско-рiвнинний. Основними ТСрунтоутворюючими породами i лiси та лiсовиднi суглинки важко-суглинкового i глинистого механiчного складу.

Природних лiсiв у Степу дуже мало. Вони ростуть переважно в балках (байрачнi дубовi лiси), у заплавах рiк (заплавнi лiси), на пiщаних терасах (сосновi лiси). РД й штучнi лiсовi масиви. Повсюдно в Степу створено лiсовi полезахиснi смуги.

2.1 Геологiчна будова, ТСрунти i кориснi копалини

Геологiчна будова територii Кiровограда зумовлена розташуванням на площi Украiнського кристалiчного щита та його структурноi одиницi тАФ Кiровоградського тектонiчного блоку, в основi якого лежить давнiй докембрiйський фундамент, складений гранiтами, гнейсами, чарнокiтами, габро-лабродаритами.

ТРрунти тАФ чорноземи звичайнi, глибокi мало- i середньогумуснi на лесових породах. Мають високу природну родючiсть, хоч в орному шарi розпушенi i частково втратили в минулому грудочкувату структуру.

В Украiнi нараховують понад 38 типiв ТСрунтiв. Вони вiдрiзняються мiж собою структурою, мiнеральним складом, вмiстом гумусу та поживних елементiв, фiзичними й хiмiчними властивостями, родючiстю, придатнiстю для сiльськогосподарського використання.

З усiх видiв ТСрунтiв найродючiшi чорноземи. Родючiсть грунтiв визначаi такий компонент, як гумус (перегнiй). Це органiчна речовина, що утворилася з решток вiдмерлих органiзмiв, а також у результатi життiдiяльностi органiзмiв, якi переробляють цi рештки, розкладають, збагачують вуглекислим газом, водою, амiаком та iншими речовинами. Процес утворення ТСрунту (ТСрунтоутворення) тАФ важлива частина бiологiчного кругообiгу речовин й енергii. Грунт забезпечуi рослини калiiм, вуглецем, азотом, фосфором тощо.

Родючiсть ТСрунту залежить вiд кiлькостi цих речовин у гумусi, вмiсту гумусу в ТСрунтi та товщини шару ТСрунту. Кращi чорноземи мiстять до 70тАФ90% гумусу (залежно вiд того, живий вiн чи мертвий).

Росiйський ТСрунтознавець В.В.Докучаiв писав, що чорнозем дорожчий за золото, дорожчий за вугiлля. У Мiжнародному iнститутi метрологii у Парижi поряд з еталонами метра, кiлограма та iнших мiр помiщено монолiт чорнозему з Воронезькоi областi, як еталон найродючiшого ТСрунту в свiтi.

Основнi причини зниження агрономiчних властивостей ТСрунту - це, насамперед, багаторазовий обробiток його рiзними знаряддями за допомогою потужних i важких колiсних тракторiв i комбайнiв; водна та вiтрова ерозii (цей процес рiзко зростаi внаслiдок низькоi культури землеробства, застарiлих методiв обробiтку ТСрунту тощо); споживацьке ставлення до землi, намагання якнайбiльше вiд неi взяти i якнайменше iй повернути, що призводить до виснаження гумусу; перехiд на iндустрiальнi та iнтенсивнi технологii, тобто застосування високих доз мiнеральних добрив i хiмiчних засобiв захисту рослин, яке супроводжуiться забрудненням ТСрунту баластними речовинами (хлоридами, сульфатами), накопиченням отрутохiмiкатiв у ТСрунтах i пiдгрунтовних водах. ТРрунти забруднюються вiдпрацьованими газами тракторiв, комбайнiв, автомобiлiв, мастилами та пальним, якi витiкають з них пiд час роботи на полях, а також техногенними викидами промислових пiдприiмств - сульфатами, оксидами азоту, важкими металами, радiонуклiдами. Безповоротноi шкоди завдаi ТСрунтам вiдведення сiльськогосподарських земель, особливо рiллi, пiд будiвництво фабрик, заводiв, електростанцiй, вiдкритих гiрничих розробок, дорiг та мiст, вiйськових полiгонiв тощо.

Кориснi копалини на територii i в околицях Кiровограда представленi, перш за все, будiвельною сировиною. Вiдомими i Кiровоградськi родовище вогнетривких глин i гранiтне родовище, розташоване на правому березi рiки Сугоклiя. Енергетичнi запаси надр мiста репрезентованi покладами бурого вугiлля (Балашiвсько-Кiровоградське родовище) та урану. РД поклади високоякiсного пiску, придатного для виробництва скла.

2.2 Рельiф i гiдрографiя

Рельiф у мiстi визначений геологiчною будовою. Кiровоград розташований у межах Приднiпровськоi височини. Поверхня мiста визначаiться хвилястiстю i рiвниннiстю, розчленована рiчковою долиною, ярами та балками (глибина ерозiйного розчленування 80 м).

Мiсто перетинаi рiчка РЖнгул та ii притока Сугоклiя, ряд струмкiв. РЗм притаманнi глибокi долини, у яких розширенi дiлянки змiнюються вузькими каньйоноподiбними, де береги крутi i скелястi. Рiчище РЖнгулу в межах мiста звивисте, заплава тАФ двостороння. Зведено Кiровоградське (260 га) та Лелекiвське водосховища. Стiк РЖнгулу в межах Кiровограда розподiляiться таким чином:

В· Березень тАУ травень тАФ 70 %;

В· Червень тАУ серпень тАФ 9 %;

В· Вересень тАУ листопад тАФ 6 %;

В· Грудень тАУ лютий тАФ 15 %.

Середня тривалiсть льодоставу тАФ 2,5 мiсяцi.

Товщина льоду сягаi 20тАФ40 см.

2.3 Клiмат

Клiмат Кiровограда обумовлений його розташуванням у степовiй зонi помiрного поясу. Середня температура сiчня складаi −5,6˚C, липня +20,2˚C. Середньорiчна кiлькiсть опадiв тАФ 474 мм (у середньому за рiк у мiстi спостерiгаiться 130 днiв з опадами), найменше тАФ у березнi та жовтнi, найбiльше тАФ у липнi.

Таблиця 1. Середня мiсячна температура повiтря в В°С

Рис. 1. Графiк ходу середньоi мiсячноi температури

Найнижча середньомiсячна температура повiтря в сiчнi (−15,1 В°C) зафiксована 1963 року, найвища (+1,6 В°C) тАФ 2007 року. Найнижча середньомiсячна температура в липнi (+17,6 В°C) спостерiгалась у 1912 роцi, найвища (+25,6 В°C) тАФ в 1936 роцi. Абсолютний мiнiмум температури повiтря (−35,3 В°C) зафiксовано 9 сiчня 1935 року, абсолютний максимум (+38,7 В°C) тАФ 27 липня 1909 року i 20 серпня 1929 року.

За останнi 100тАФ120 рокiв температура повiтря в Кiровоградi, так само як i в цiлому на Землi, маi тенденцiю до пiдвищення. Протягом цього перiоду середньорiчна температура повiтря пiдвищилася щонайменше на 1,0 В°C. Найтеплiшим за всю iсторiю спостережень виявився 2007 рiк. Бiльшим у цiлому i пiдвищення температури в першу половину року.

Переважнi напрями вiтрiв узимку тАФ пiвнiчно-захiднi, влiтку тАФ пiвденнi. Найбiльша швидкiсть вiтру тАФ в лютому, найменша тАФ влiтку. У сiчнi вона в середньому становить 4,5 м/с, у липнi тАФ 3,4 м/с.

2.4 Рослинний та тваринний свiт

Степ сильно змiнений людиною. Природна рослиннiсть збереглася в заповiдниках, на схилах рiчкових долин i балок.

Висока родючiсть степових ТСрунтiв зумовлена специфiкою ТСрунтоутворюючого процесу. ТравтАЩянистi рослини степу, вiдмираючи утворюють багато оргiчних речовин, яка розкладаiться мiкроорганiзмами. Невелика кiлькiсть опадiв в степах не спричиняi вимивання поживних речових ТСрунту в нижнi, недоступнi для рослин шари.

Серед рослин переважають злами: ковила, лесiнга, украiнська волосиста, пишчау борознистий, стоколос прибережний, келерiя, житняк, тонконiг. З рiзнотравтАЩя ростуть: кiон вузьколистий, горицвiт весняний, катран татарський, шавлiя лучна та паникла, полин, керлин. Лiсiв дуже мало (3%).

З пiвночi на пiвдень густота рослинного покриву зрiджуiться, оскiльки зростаi посушливiсть клiмату. Загальний вигляд змiнюiться за сезонами.

Рано навеснi ( у березнi) коли грунт прогрiваiться i просочиться вологою, степ швидко вкриваються яскравим килимом квiтiв. Першими розцвiтають цибулиннi i кореневищнi: лiлii, черв. пiвонii, жовтi, терен, черв. тюльпани, зiрочки.

На кiнець весни i початок лiта вигляд степу змiнюiться. На змiну приходять злаковi рослини тАУ пiрчаста ковила, яка своiми волосками надаi степу своiрiдного вигляду.

До середини червня волоски ковили вiдпадають i степ набуваi сiрувато-жовтого забарвлення. До другоi половини лiта тАУ рослиннiсть вигораi, стаi сiрою i одноманiтною. Вiтер перекочуi ажурнi кулi перекотиполя.

Тваринний свiт: крiм численних дрiбних гризунiв у степу живуть землерийки, кроти, слiпцi. Бабак звичайний зараз зберiгся тiльки в Луганському заповiднику та у двох заказниках Харкiвськоi областi. Характернi для степу ховрашки, зустрiчаються ласка, горностай, степовий тхiр, борсук, лисиця та iн., iз птахiв тАФ жайворонки, перепели, курiпки, рiдко тАФ дрохви, орли.

Роздiл РЖРЖI. ТРрунтовий покрив степовоi зони

Степова зона займаi близько 40% територii Украiни. На пiвночi Степ межуi з Лiсостепом по лiнii Ананьiв тАФ ЗнамтАЩянка тАФ Олександрiя тАФ Красноград тАФ Балаклiя тАФ КуптАЩянськ. Степ охоплюi Причорноморську низовину, пiвденнi частини Приднiпровськоi височини та Приднiпровськоi низовини, Донецьку i Приазовську височини, а також рiвнини Криму.

У порiвняннi з iншими зонами Украiни Степ одержуi найбiльшу кiлькiсть сонячного тепла, але найменшу кiлькiсть осадкiв. РЖз заходу на схiд температури сiчня змiнюються вiд -2 до -9 С , температури липня тАФ вiд +20 до +24 В°С. Рiчна сума опадiв зменшуiться з пiвнiчного заходу на пiвденний схiд тАФ вiд 450 до 300 мм. Це i причиною маловодностi степових рiчок.

Найбiльш характерною особливiстю клiматичних умов Степу i перевага кiлькостi вологи, яка випаровуiться, над кiлькiстю опадiв. Гiдротермiчний коефiцiiнт <1,0, а в пiвденно-схiднiй частинi зони може зменшуватися до 0,3-0,4. Кiлькiсть опадiв становить 350-450 мм. Неоднорiднiсть умов зволоження зумовила рiзноманiтнiсть рослинного покриву i тому з пiвночi на пiвдень найпродуктивнiшi рiзнотравно-типчаково-ковильнi степи змiнюються типчаково-ковильними, а цi в свою чергу - найбiднiшими полинно-типчаковими асоцiацiями. Степова зона за характером ТСрунтового покриву подiляiться на двi пiдзони тАФ пiвнiчну i пiвденну.

Пiвнiчна частина вкрита звичайними чорноземами, якi мають високу родючiсть (вмiст гумусу 5,2тАФ7,2 %), та пiвденними чорноземами, якi вiдрiзняються меншою глибиною гумусового горизонту (40тАФ60 см) i кiлькiстю гумусу у верхньому шарi (3,5тАФ4,5 %).

Пiвденна степова пiдзона, до якоi входить Причорноморська низовина i Пiвнiчна частина Кримського пiвострова, вкрита пiвденними чорноземами та темно-каштановими та солонцюватими ТСрунтами. Каштановi ТСрунти сформувалися на крайньому пiвднi Украiни, де опадiв недостатньо, температура висока, органiчних решток потрапляi в землю мало, вмiст перегною зменшуiться до 2,8 %. Солончаки, яких найбiльше на пiвднi краiни, потребують глибокого промивання i внесення добрив. Основна причина неродючостi солончакiв тАФ нестача вологи.

У заплавах рiчок усiх зон поширенi лучнi ТСрунти.

Висновки докучаiвського вчення про походження чорноземних ТСрунтiв зводяться до наступного:

1) головним вихiдним матерiалом для утворення маси чорноземних та iнших рослинно-наземних ТСрунтiв i органи наземноi рослинностi й елементи материнськоi породи;

2) в утвореннi маси саме чорноземних ТСрунтiв бере участь рослиннiсть трав'яних степiв, особливо ii коренева система;

3) у процесах утворення всiх рослинно-наземних ТСрунтiв, у тому числi й чорноземних, iстотну роль вiдiграi виникнення з рослинних та iнших органiчних залишкiв перегною, або гумусу, тобто продуктiв неповного розкладу органiчних залишкiв, якi фарбують ТСрунт у темний колiр;

4) специфiчними процесами при утвореннi чорноземiв i: накопичення великоi кiлькостi перегною, що маi нейтральну реакцiю, його розподiл серед мiнеральноi маси, з якою вiн в достатнiй мiрi перемiшаний, його глибоке поширення по профiлю ТСрунтiв;

5) у зв'язку з цим, чорнозем при Влнормальному його заляганнi маi профiль, що чiтко розчленовуiться на генетичнi горизонтиВ»;

6) цi особливостi (п.2 тАУ 4) i наслiдком клiматичних умов, властивостей ТСрунтоутворюючоi рослинностi, дiяльностi тварин, що населяють ТСрунт, та, певною мiрою, рельiфу i характеру материнськоi породи;

7) вiдома сукупнiсть цих умов визначаi зону поширення чорнозему, ii межi i характер його географiчних контактiв з iншими ТСрунтами;

8) тiльки таке наукове розумiння чорноземних ТСрунтiв може бути гарною основою для iх Влнормальноi експлуатацiiВ» i взагалi для вирiшення будь-яких прикладних, особливо агрономiчних питань

Грунт i найдорожчим багатством людства. Чорноземнi ТСрунти, найродючiшi в свiтi, вкривають двi третини територii Украiни. Сiльськогосподарськi угiддя тут становлять 71 %, а орнi 56 % усiii площi краiни. Земельнi ресурси не належать до категорii невичерпних. Через великий розвиток промисловостi, зростання мiст площа сiльськогосподарських угiдь зменшуiться за рахунок вiдведення земельних дiлянок для промислового i житлового будiвництва, гiрничих розробок тощо.

Чорнозе́м тАФ ТСрунт, що утворюiться в умовах помiрковано континентального i континентального вогкого або посушливого клiмату пiд степ. рослиннiстю на багатiй на вапно породi тАФ лесi. Бактерii ТСрунту, розкладаючи органiчнi рештки степових рослин, утворюють новi органiчнi кольоiдальнi сполуки, що являють собою так званий гумус ТСрунту. Для чорноземiв характерна наявнiсть досить потужного (20 тАФ 30 см) темносiрого горизонту з мiцно зернисто-грудковою структурою i високим вмiстом перегною (4 тАФ 14 %). Чорнозем тАФ пухкий i завдяки цьому добре приймаi воду, а одночасно i добрий до звiтрювання. Все це створюi дуже сприятливi умови для живлення рослин i розвитку бактерiй. Родючiсть чорнозему висока i може бути ще збiльшена при вiдповiдних аТСрикультурних заходах, зокрема глибокiй обробцi.

Чорноземи займають в Украiнi близько 44 % територii (в свiтi близько 6 %), майже всю лiсостепову (за винятком захiдних частин) i степову смуги. В Украiнi поширенi чорноземи рiзних типiв, залежно вiд умов клiмату, рiзницi в складi лесiв i вiдмiнноi рослинности. У лiсостеповiй смузi переважають типовi або грубi чорноземи: мають 6 тАФ 9 % гумусу, найбiльшу глибину (1,5 до 2 м) i найбiльшу родючiсть. Звичайнi типи чорнозему мають 6 тАФ 8 % гумусу i меншу глибину (1 м); поширенi в пiвнiчному Степу. Пiвденнi чорноземи поширенi в пiвденному Степу Украiни; вони мають найменший вiдсоток гумусу (4 тАФ 6 %) i глибину (60 тАФ 75 i 30 см); врожайнiсть висока при достатнiй вологостi.

Чорноземнi ТСрунти при правильнiй обробцi дають найбiльший врожай всiх сiльськогосподарських культур. РЗх урожайнiсть значно збiльшують глибока оранка i особливо мiнеральнi добрива.

Вiдповiдно до трав'яних асоцiацiй формуються рiзнi грунти: пiд рiзнотравно-типчаково-ковильними степами - чорноземи звичайнi; пiд типчаково-ковильними - чорноземи пiвденнi; пiд полинно-типчаковими -каштановi.

Чорноземи звичайнi вiдрiзняються вiд типових меншою товщиною гумусового i перехiдного горизонтiв, хоч вмiст гумусу в них може бути у верхньому горизонтi навiть вищим. Значна кiлькiсть його, повна насиченiсть основами, близька до нейтральноi реакцiй грунтового розчину, а також важкий механiчний склад сприяють утворенню в цих грунтах агрономiчно-цiнноi водостiйкоi структури. Потенцiальнi можливостi родючостi цих грунтiв при достатнiй кiлькостi вологи майже не обмеженi.

Чорноземи пiвденнi мають ще меншу потужнiсть (50-60 см) гумусового горизонту, нiж звичайнi. Характерною ознакою цих грунтiв i наявнiсть у перехiдному до породи горизонтi скупчень карбонатiв у виглядi ВлбiлозiркиВ». Часто в самiй породi на глибинi 2-4 м можна знайти друзи гiпсу.

У зв'язку з тим, що в пiвденному Степу грунтоутворюючi лесовиднi породи часто бувають засоленими i мiстять багато натрiю, то чорноземи пiвденнi також бувають засоленими i солонцьованими. У чорноземах солончакуватих (мiстять малорозчиннi солi) профiль майже не змiнюiться порiвняно з незасоленими вiдмiнами. Найбiльш зазнаi змiн структура грунту, стаючи неводостiйкою i здатною до руйнування.

При осолонцюваннi (насиченнi вбирного комплексу обмiнним натрiiм) чорноземiв вiдбуваються морфологiчнi змiни профiлю грунту. Вони проявляються в освiтленнi i розпиленнi структури верхнього горизонту, в перемiщеннi колоiдiв униз за профiлем i значному ущiльненнi нижнiх шарiв ТСрунту. При змочуваннi такi грунти набрякають, запливають, стають липкими, а при пiдсиханнi вони зцементовуються, розтрiскуються i розпадаються пiд час обробiтку на злитi i твердi брили.

Каштановi ТСрунти сформувалися у зонi Сухого Степу в посушливих умовах при середньорiчнiй кiлькостi опадiв 300-350 мм пiд зрiдженим трав'янистим покривом. У результатi в грунт поступаi значно менше органiчних решток, кореневi системи, споживаючи вологу опадiв, проникають на меншу глибину i це обумовлюi невелику потужнiсть iх профiлю. Загальна потужнiсть профiлю у глинистих вiдмiнах сягаi 50-60 см i дещо бiльшою i в суглинистих.

Каштановi ТСрунти подiляються на три типи: темно-каштановi з вмiстом гумусу 3,0-4,0%, каштановi - 2,5-3,5 i свiтло-каштановi - 2,0-2,5%. На територii Украiни в зонi Сухого Степу свiтло-каштановi грунти не зустрiчаються, а сформувалися лише темно-каштановi i каштановi. Першi утворились пiд типчаково-ковильними степами. Характерною ознакою iх i чiтка диференцiацiя профiлю за елювiально-iлювiальним типом, яку можна визначити як морфологiчно, так i за даними механiчного аналiзу. Порiвняно з чорноземами пiвденними солонцюватими горизонт вимивання проявляiться чiтко лише за ущiльненням i призматичною структурою.

Каштановi ТСрунти поширенi вузькою смугою в Присивашсько-Причорноморськiй зонi i не утворюють суцiльних масивiв, а залягають у комплексi зi солонцями каштановими. Ознаки солонцюватостi в них добре помiтнi, краще розпiзнаються гумусовий елювiальний та iлювiальний горизонти. Цi ТСрунти мають меншу глибину гумусового шару, нiж темно-каштановi. Карбонати скипають на глибинi 40-45см, максимальне iх нагромадження на глибинi 50-55 см, гiпсу - 150-170 см, легкорозчинних солей - близько 2 м.

Роздiл РЖV. Стан ТСрунтiв

СоцiальнотАУекономiчна i екологiчна спрямованiсть полiтики в областi викоpистання, вiдтвоpення i охоpони земельних pесуpсiв визначаiться тiiю величезною значимiстю, яку вони вiдiгpають в стабiлiзацii економiки, ii стpуктуpнiй модеpнiзацii, а також оптимiзацii пpиpодокоpистування. В соцiальнiй значимостi землi як pесуpсу пpиpоди багатоцiльового викоpистання на пеpший план виступаi ii функцiонування як засобу виpобництва, пpостоpовоi фоpми оpганiзацii суспiльства. Загальний земельний фонд Укpаiни становить 60,36 млн.га.

Таблиця 2. Стpуктуpа земельних угiдь