Комплексна фiзична реабiлiтацiя хворих на виразкову хворобу шлунку i дванадцятипалоi кишки на полiклiнiчному етапi

ХАРКРЖВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМРЖЯ ФРЖЗИЧНОРЗ КУЛЬТУРИ

Кафедра спортивноi медицини i фiзичноi реабiлiтацii

ЖАДАН ВРЖОЛЕТТА РЖГОРРЖВНА

КОМПЛЕКСНА ФРЖЗИЧНА РЕАБРЖЛРЖТАЦРЖЯ ХВОРИХ

НА ВИРАЗКОВУ ХВОРОБУ ШЛУНКУ ТА ДВАНАДЦЯТИПАЛОРЗ

КИШКИ НА ПОЛРЖКЛРЖНРЖЧНОМУ ЕТАПРЖ

Квалiфiкацiйна робота

Напрям пiдготовки: 6010203 ВлЗдоровтАЩя людиниВ»

Спецiалiзацiя: Фiзична реабiлiтацiя

Квалiфiкацiя: бакалавр з фiзичноi реабiлiтацii

Науковий керiвник

Дугiна Лiана ВтАЩячеславiвна

викладач кафедри спортивноi

медицини та фiзичноi реабiлiтацii

Харкiв 2010р.

ВСТУП

Актуальнiсть роботи. Захворювання органiв травлення займають значне мiсце в патологii внутрiшнiх органiв i мають тенденцiю до зростання. Вони часто виникають у людей найбiльш працездатного вiку, викликають тривалу тимчасову непрацездатнiсть, нерiдко призводять до iнвалiдностi.

У загальнiй структурi захворювань органiв травлення провiдне мiсце займаi патологiя шлунку та дванадцятипалоi кишки. Приблизно у 60-70% дорослих людей формування виразковоi хвороби починаiться в дитячому та пiдлiтковому вiцi, але особливо часто вони спостерiгаються у молодому вiцi (20-30 рокiв) i переважно у чоловiкiв. Протягом всього цього життя виразковою хворобою страждаi до 20% дорослого населення. В Украiнi зареiстроване близько 5 млн. чоловiк, хворих на виразкову хворобу шлунку та дванадцятипалоi кишки. Виразки дванадцятипалоi кишки зустрiчаються у 4 рази частiше, нiж виразки шлунку. Виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалоi кишки вражаi людей у найбiльш працездатному вiцi тАУ вiд 20 до 50 рокiв i i не тiльки медичною, але й соцiальною проблемою.

У зв'язку з рецидивуючим характером захворювання в системi лiкувально-профiлактичних заходiв велике значення маi профiлактика рецидивiв. Важливими факторами профiлактики виразковоi хвороби i не тiльки дотримання гiгiiнiчних норм працi, побуту та харчування, утримання вiд палiння та вживання алкоголю, але й застосування рiзних засобiв лiкувальноi фiзичноi культури.

Лiтературнi данi свiдчать про те, що в останнi роки велика увага придiляiться етапному лiкуванню та реабiлiтацii хворих на виразкову хворобу шлунку та дванадцятипалоi кишки, при цьому iстотне значення надаiться лiкувальнiй фiзичнiй культурi, що i важливою складовою частиною реабiлiтацiйних заходiв на всiх етапах лiкування.

Захворювання органiв травлення лiкують комплексно тАУ медикаментозними препаратами, дiiтотерапiiю, вживанням мiнеральних вод, психотерапiiю, застосовують фiзичну реабiлiтацiю.

В останнi роки значно зрiс iнтерес до використання засобiв фiзичноi реабiлiтацii хворих на виразкову хворобу шлунку та дванадцятипалоi кишки. Це метод активноi, функцiональноi та патогенетичноi терапii, що забезпечуi бiльш швидке повноцiнне вiдновлення здоров'я та попередження ускладнень. Пiд час занять фiзичними вправами, безумовно- i умовно-рефлекторним шляхом активiзуються фiзiологiчнi функцii, полiпшуiться кореляцiя фiзiологiчних механiзмiв, вiдбуваiться пристосування органiзму до зростаючих навантажень, забезпечуiться функцiональна адаптацiя хворого.

Мета роботи тАУ розробити комплексну програму фiзичноi реабiлiтацii для хворих на виразкову хворобу шлунку та дванадцятипалоi кишки на полiклiнiчному етапi реабiлiтацii.

Завдання роботи:

1. Вивчити та проаналiзувати спецiальну лiтературу з проблеми застосування засобiв фiзичноi реабiлiтацii при виразковiй хворобi шлунку та дванадцятипалоi кишки .

2. Розкрити етiопатогенез та клiнiчну характеристику виразковоi хвороби.

3. ОбТСрунтувати лiкувальну дiю ЛФК, лiкувального масажу та фiзiотерапii при данiй патологii.

4. Скласти комплексну програму фiзичноi реабiлiтацii для хворих на виразкову хворобу шлунку та дванадцятипалоi кишки на полiклiнiчному етапi реабiлiтацii.

5. Охарактеризувати методи оцiнки ефективностi фiзичноi реабiлiтацii при виразковiй хворобi шлунку та дванадцятипалоi кишки на полiклiнiчному етапi реабiлiтацii.

Новизна роботи полягаi в тому, що нами складена програма фiзичноi реабiлiтацii з використанням комплексного пiдходу для хворих на виразкову хворобу шлунку та дванадцятипалоi кишки на полiклiнiчному етапi реабiлiтацii, яка включала лiкувальну фiзичну культуру, лiкувальний масаж та фiзiотерапiю.

Практична i теоретична значимiсть. Представленi в роботi методики лiкувальноi гiмнастики, лiкувального масажу та фiзiотерапii для хворих на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалоi кишки можуть бути використанi у лiкувально-профiлактичних установах, а також у навчальному процесi для пiдготовки фахiвцiв з фiзичноi реабiлiтацii з дисциплiни ВлФiзична реабiлiтацiя при захворюваннях внутрiшнiх органiвВ».

Обсяг i структура роботи. Робота написана на 82 сторiнках комптАЩютерноi верстки i складаiться зi вступу, трьох глав, висновкiв, практичних рекомендацiй, списку використаноi лiтератури (66). У роботi представленi комплекси лiкувальноi гiмнастики (3 комплекси).

ГЛАВА 1 КЛРЖНРЖКО-ФРЖЗРЖОЛОГРЖЧНЕ ОБТРРУНТУВАННЯ ЛРЖКУВАЛЬНО ДРЖРЗ ЗАСОБРЖВ ФРЖЗИЧНОРЗ РЕАБРЖЛРЖТАЦРЖРЗ НА ОРГАНРЖЗМ ХВОРИХ НА ВИРАЗКОВУ ХВОРОБУ ШЛУНКУ ТА ДВАНАДЦЯТИПАЛОРЗ КИШКИ

1.1 Анатомо-фiзiологiчнi особливостi травноi системи

Травна система тАУ сукупнiсть органiв травлення та пов'язаних з ними травних залоз, окремих елементiв кровоносноi та нервовоi систем, що беруть участь у процесi механiчноi та хiмiчноi переробки iжi, а також у засвоiннi поживних речовин i виведеннi з органiзму продуктiв обмiну. РЖнакше кажучи, система травлення тАУ це всi органи, якi беруть участь у процесi травлення. Частина травноi системи, що включаi шлунок i кишечник, називаiться шлунково-кишковим трактом. Такi органи, як зуби, язик, слиннi залози, пiдшлункова залоза, печiнка, жовчний мiхур i червоподiбний вiдросток слiпоi кишки (апендикс) i допомiжними.

Функцii шлунково-кишкового тракту:

1. Рухова або моторна функцiя, здiйснюiться за рахунок мускулатури травного апарата й включаi в себе процеси жування в порожнинi рота, ковтання, перемiщення iжi по травному тракту й виведення з органiзму неперетравлених залишкiв.

2. Секреторна функцiя полягаi у виробленнi клiтинами залоз травних сокiв: слини, шлункового соку, соку пiдшлунковоi залози, кишкового соку, жовчi. Цi соки мiстять ферменти, якi розщеплюють бiлки, жири й вуглеводи на простi хiмiчнi сполуки. Мiнеральнi солi, вiтамiни, вода надходять у кров у незмiнному виглядi.

3. РЖнкреторна функцiя пов'язана з утворенням у травному трактi деяких гормонiв, якi впливають на процес травлення. До таких гормонiв вiдносяться: гастрин, секретин, холецистокiнiн-панкреозимiн, мотилiн i багато iнших гормонiв, якi впливають на моторну й секреторну функцii шлунково-кишкового тракту.

4. Екреторная функцiя травного тракту виражаiться в тiм, що травнi залози видiляють у порожнину шлунково-кишкового тракту продукти обмiну, наприклад: амiак, сечовину, солi важких металiв, лiкарськi речовини, якi потiм виводяться з органiзму.

5. Всмоктувальна функцiя. Вмоктування тАУ це проникнення рiзних речовин через стiнку шлунково-кишкового тракту в кров i лiмфу. Вмоктуванню пiддаються в основному продукти гiдролiтичного розщеплення iжi тАУ моносахара, жирнi кислоти й глiцерин, амiнокислоти й iн. Залежно вiд локалiзацii процесу травлення його дiлять на внутрiшньоклiтинне й позаклiтинне.

Основнi функцii системи травлення людини зводяться до заковтування iжi (твердоi та рiдкоi), ii механiчному й хiмiчному подрiбленнi, всмоктуванню корисних продуктiв травлення й видiленню непотрiбного залишку [62].

Розглянемо, яким чином органи травноi системи беруть участь у виконаннi цих функцiй.

Ротова порожнина служить для декiлькох цiлей. Зуби подрiбнюють iжу, язик перемiшуi ii й сприймаi на смак. У процесi пережовування в ротi видiляiться слина, що змочуi iжу й починаi переварювання крохмалiв, що мiстяться в нiй. Далi вiдбуваiться процес ковтання, що являi собою складний акт, який вимагаi координованоi дii багатьох м'язiв. РЗжа проштовхуiться в глотку, проходить у стравохiд i пiд дiiю хвилеподiбних скорочень м'язiв стравоходу попадаi в шлунок.

Шлунок являi собою мiшкоподiбне розширення травного тракту, де накопичуiться й починаi переварюватися проковтнута iжа. Вона перемiшуiться, завдяки хвилеподiбним скороченням м'язiв шлунковоi стiнки й одночасно пiддаiться дii шлункового соку, що видiляiться залозами стiнки. Психiчнi стимули й присутнiсть iжi стимулюють видiлення бiля одного лiтра шлункового соку в добу. У середньому iжа залишаiться в шлунку вiд трьох до шести годин, а потiм перемiщаiться у дванадцятипалу кишку.

Дванадцятипала кишка виробляi кишковий сiк. Крiм того, у неi надходять секрети пiдшлунковоi залози (так званий панкреатичний сiк) i печiнки (жовч), необхiднi для травлення.

На цiй стадii травлення в органiзмi вiдбуваються складнi гормональнi реакцii. Коли вмiст шлунку, що маi кислу реакцiю, попадаi в лужне середовище кишечника, спецiальнi клiтини в стiнцi кишечнику видiляють у кров гормони, що стимулюють секрецiю пiдшлунковоi залози, а також викид жовчi з жовчного мiхура у дванадцятипалу кишку.

Сiк пiдшлунковоi залози мiстить кiлька проферментiв, при iхнiй активацii вони перетворяться в повноцiннi ферменти тАУ трипсин i хiмотрипсин (переварюють бiлки), амiлазу (розщеплюi вуглеводи) i лiпазу (розщеплюi жири). У жовчному мiхурi накопичуiться вироблювана печiнкою жовч, що надходить у тонкий кишечник i сприяi травленню, емульгованi жири, у такий спосiб пiдготовляючи iх до переварювання лiпазою.

Завдяки скороченням гладких м'язiв стiнок кишечнику, частково переварена ранiше iжа (химус) проходить через три вiддiли тонкого кишечнику тАУ дванадцятипалу кишку, тонку кишку й пiдвздошну кишку. Перистальтична хвиля, що проштовхуi iжу, активуiться дiями парасимпатичноi нервовоi системи. Клiтки стiнки кишечнику секретують рiзнi ферменти, якi завершують розщеплення химуса.

Пiсля того як речовини, що надiйшли в органiзм iз iжею, переварилися на невеликi розчиннi частки, вони всмоктуються клiтинами слизовоi оболонки, головним чином у тонкому кишечнику. Амiнокислоти, глюкоза, вiтамiни й iншi речовини, проникнувши в кров, надходять у печiнку, а з неi тАУ у загальний кровообiг. Продукти переварювання жирiв (глiцерин i жирнi кислоти) всмоктуються й у клiтинах слизовоi знову перетворюються в нейтральнi жири. Пiсля чого новостворенi жири виходять у мiжклiтинний простiр, звiдки потрапляють у лiмфу й по лiмфатичних протоках тАУ у кров. Що стосуiться iнших речовин, то алкоголь i деякi наркотики всмоктуються в шлунку; вода тАУ в основному в товстому кишечнику.

У мiсцях з'iднання шлунка з тонким кишечником i тонким кишечником з товстим знаходяться круговi м'язи тАУ сфiнктери. Коли вони розслабленi, iжа переходить iз одного вiддiлу шлунково-кишкового тракту в iншiй. Минувши сфiнктер мiж тонким i товстим кишечником, вмiст кишечника послiдовно проходить висхiдну обiдну кишку, поперечну обiдну кишку, сигмовидну кишку, пряму кишку й виводиться через анальний отвiр у виглядi калу, що формуiться й накопичуiться в нижньому кiнцi товстоi кишки. Акт дефекацii здiйснюiться погодженою дiiю м'язiв цього вiддiлу [17, 53, 64].

Анатомо-фiзiологiчнi особливостi шлунку та дванадцятипалоi кишки. Шлунок являi собою розширену частину харчового каналу, розташовану мiж кiнцем стравоходу й початковим вiддiлом дванадцятипалоi кишки. Шлунок умовно роздiляiться на кiлька вiддiлiв: вхiдний (кардiальний), дно, тiло (корпус) i вихiдний (привратниковий).

Форма шлунку залежить вiд ступеня наповнення, фiзiологiчноi дiяльностi й тиску на нього сусiднiх внутрiшнiх органiв, крiм того, обумовлюiться як вродженими особливостями, так i, частiше, перенесеними захворюваннями. Впливом цих факторiв i пояснюються труднощi встановлення типовоi форми шлунку. Вiн може маi форму ВлрогаВ», ВлравликаВ», Влпiщаного годинникаВ» або ВлкаскадуВ». У шлунку розрiзняють двi поверхнi тАУ передню й задню, два краi тАУ малу й бiльшу кривизну.

Бiльшою своiю частиною шлунок розташований у лiвому пiдребер'i й епiгастральнiй областi лiворуч вiд передньоi серединноi лiнii живота, лише привратникова частина й невелика дiлянка шлунка проектуються праворуч вiд передньоi серединноi лiнii. Бiльша кривизна шлунку розташовуiться по обидвi сторони вiд серединноi лiнii на 2 тАУ 3 см вище пупка. Пiлорична частина шлунку проектуiться на дiлянку передньоi стiнки живота, обмежена передньою серединною лiнiiю, нижнiм краiм печiнки, латеральним краiм правого прямого м'яза живота й горизонтальною лiнiiю, проведеноi на 3 тАУ 4 см вище пупка. Найбiльш рухливою частиною шлунку i бiльша кривизна, менш рухливий тАУ воротар, що змiщаiться влiво, униз i нагору на 2 тАУ 7 см.

Основними функцiями шлунку i: секреторна, рухова й iнкреторна. Секреторна функцiя полягаi в утвореннi соляноi кислоти, пепсину й слизу тАУ основних компонентiв шлункового соку. Соляна кислота утвориться й видiляiться переважно парiiтальними клiтинами, пепсин тАУ головними, шлункова слиз (мукоiди, зокрема мукопротеiди) тАУ додатковими клiтинами слизовоi оболонки шлунку. Рухова функцiя являi собою ряд послiдовних скорочень м'язових волокон, що забезпечують змiшування iжi зi шлунковим соком i просування ii у дванадцятипалу кишку. РЖнкреторна функцiя шлунку здiйснюiться залозами, що локалiзуються переважно в пiлоричному вiддiлi, i полягаi у виробленнi й iнкретуваннi в кров ряду речовин. Так, пепсиноген надходить не тiльки в порожнину шлунку, але й безпосередньо в кров, видiляючись надалi iз сечею у виглядi уропепсиногена. РЖнкретуiться також потужний шлунковий гормон тАУ гастрин, що приймаi активну участь у процесi ауторегуляцii видiлення соляноi кислоти [5, 17, 20].

Дванадцятипала кишка утворюi неповне кiльце, що охоплюi зверху, праворуч i знизу голiвку й частково тiло пiдшлунковоi залози. Частина, що примикаi до воротаря, дванадцятипалоi кишки утворюi розширення й за формою зображення на рентгенограмi носе назву цибулини дванадцятипалоi кишки. Сфiнктерний апарат кишки складаiться з бульбодуоденального (у верхнiй частинi), медиодуоденального сфiнктера Капанджи (бiля середини низхiдноi частини) i сфiнктера Окснера (в областi нижнього вигину). Сфiнктерний апарат вiдiграi важливу роль у створеннi зниженого тиску у дванадцятипалiй кишцi стосовно вище- i нищележачих вiддiлiв травного тракту.

У дiтей раннього вiку дванадцятипала кишка розташовуiться на рiвнi XI грудного тАУ II поперекового хребцiв i лише до 12 рокiв займаi таке ж положення, як у дорослих (рiвень I тАУ IV поперекових хребцiв). При умовному подiлi передньоi стiнки живота на чотири квадранта дванадцятипала кишка проектуiться в правому верхньому квадрантi або в правiй половинi живота на межi мiж епiгастральною i пупочною областями. Площа ii проекцii звичайно обмежена двома горизонтальними лiнiями, проведеними через кiнцi VIII ребер (зверху) i через пупок (знизу), i двома вертикальними лiнiями, що проходять на вiдстанi 3-4 см правiше серединноi лiнii й на 2 см левiше ii. Рiдше вiдзначаiться високе стояння duodenum (верхня границя проектуiться в правому пiдребер'i, а права тАУ по краю прямого м'яза живота) або низьке ii положення (нижня границя наближаiться до лiнii, що з'iднуi верхньо-переднi остi пiдвздошнiх кiсток, а права тАУ трохи медiальнiше зовнiшнього краю прямого м'яза живота).

1.2 Загальна характеристика виразковоi хвороби шлунку та дванадцятипалоi кишки

Виразкова хвороба шлунку й дванадцятипалоi кишки тАУ хронiчне рецидивуюче захворювання, основною ознакою якого i утворення дефекту (виразки) у стiнцi шлунка або дванадцятипалоi кишки, схильне до прогресування, iз залученням у патологiчний процес зi шлунком i дванадцятипалою кишкою ряду iнших органiв системи травлення з розвитком ускладнень, що загрожують життю хворого [10].

Поширенiсть виразковоi хвороби серед населення досягаi 7-10%. Спiввiдношення виразок шлунка й виразок дванадцятипалоi кишки становить 1:4, причому в молодому вiцi вiдзначаiться переважно дуоденальна локалiзацiя виразки, у середньому i лiтньому вiцi тАУ зростаi частота виразок шлунку. Виразкова хвороба з локалiзацiiю у дванадцятипалiй кишцi значно частiше зустрiчаiться в чоловiкiв.

Крiм виразковоi хвороби видiляють симптоматичнi виразки шлунку й дванадцятипалоi кишки. До них вiдносять стресовi виразки (наприклад при iнфарктi мiокарда, обширних опiках, пiсля нейрохiрургiчних операцiй), медикаментознi виразки, обумовленi прийомом деяких лiкарських препаратiв (наприклад глюкокортикоiдiв, салицилатiв), ендокриннi виразки (при синдромi Золлiнгера-Еллiсона, гiперпаратирiозi), виразки при деяких захворюваннях внутрiшнiх органiв (гепатитах i цирозах печiнки, ревматоiдному артритi й iн. ).

1.2.1 Етiологiя та патогенез виразковоi хвороби шлунку та дванадцятипалоi кишки

РЖснуi кiлька теорiй розвитку виразковоi хвороби (механiчна, судинна, запальна, пептична, нервово-вегетативна, кортиковiсцеральна й iн.), хоча жодна з них не розкриваi повнiстю всiх тонких механiзмiв ii виникнення. Загальновизнано, що виразкова хвороба розвиваiться внаслiдок загальних i мiсцевих розладiв нервовоi й гормональноi регуляцii трофiки слизовоi оболонки, порушень секреторноi й руховоi функцii гастродуоденальноi системи.

Фактори, що сприяють виникненню виразковоi хвороби :

В· наявнiсть хронiчного гастриту, дуоденiту, функцiональних порушень шлунку та дванадцятипалоi кишки гiперстенiчного типу (предвиразковий стан);

В· нервово-психiчнi перенавантаженняiй фiзичне перенапруження;

В· спадкова схильнiсть;

В· вживання деяких лiкарських препаратiв (ацетилсалiциловоi кислоти, бутадiона, резерпiну, кортикостероiдних гормонiв);

В· погрiшностi в харчуваннi (зловживання грубою та гострою iжею, великi перерви мiж прийомами iжi, iжа всухомятку, погане пережовування iжi й iн.).

Фактори, що сприяють виникненню хвороби:

1. Спадкова схильнiсть.

2. Порушення вироблення iмуноглобулiну А.

3. Дефiцит iнгiбiторiв трипсину.

4. Розлад моторики гастродуоденальноi зони.

5. Група кровi 0 (I).

6. Позитивний резус-фактор (Rh+) .

7. Статус несекреторiв (нездатнiсть секретувати зi слиною антигени АВН).

Виразковий дефект у слизовiй оболонцi розвиваiться при порушеннi рiвноваги мiж факторами кислотно-пептичноi агресii шлункового вмiсту й захисних властивостей слизовоi оболонки шлунку й дванадцятипалоi кишки. До факторiв кислотно-пептичноi агресii вiдносять: пiдвищенне вироблення соляноi кислоти (у результатi порушення нервовоi й гуморальноi регуляцii функцii обкладочних клiтин i збiльшення iхньоi маси), пепсиногена й пепсину, розладу моторноi функцii шлунку й дванадцятипалоi кишки (затримка або прискорення евакуацii кислого вмiсту зi шлунка). Ослаблення захисних властивостей слизовоi оболонки може наступити внаслiдок зниження вироблення й порушення якiсного складу шлункового слизу, зменшення активноi секрецii бiкарбонатiв (у складi шлункового соку й панкреатичного вмiсту), зниження регенераторних можливостей слизовоi оболонки, погiршення кровообiгу. У розвитку виразковоi хвороби мають значення порушення функцiй ендокринноi системи (кори наднирок, статевих залоз i iн.), змiни обмiну катехоламiнiв i iн.

До розвитку виразки приводять порушення рiвноваги мiж агресивними й захисними факторами, що впливають на слизову оболонку шлунку або дванадцятипалоi кишки.

До агресивних факторiв вiдносять соляну кислоту, що виробляiться в шлунку, жовчнi кислоти, що виробляються печiнкою й потрапляють у дванадцятипалу кишку, закидання вмiсту дванадцятипалоi кишки в шлунок.

До захисних факторiв вiдносять слиз, що виробляiться клiтинами слизовоi оболонки, нормальний кровообiг, своiчасне вiдновлення клiтин слизувоi оболонки. До переваги факторiв агресii приводять: група кровi (0) I, присутнiсть хелiкобактера в шлунку або дванадцятипалiй кишцi, прийом анальгiну, аспiрину, iндометацину, стреси, переживання, надлишкове споживання кави, зловживання алкоголем, гостра iжа та iн.

В останнi роки рiзко зрiс iнтерес учених до нового фактора у виникненнi виразковоi хвороби шлунка й дванадцятипалоi кишки тАУ бактерii Helicobacter pylori (Хелiкобактер пiлорi тАУ HP). Вiдомо, що Helicobacter pylori i збудником хронiчного гастриту. Однак бактерiя виявляiться при виразковiй хворобi майже в 90% випадкiв, що змушуi думати про ii значиму роль у патогенезi й цього захворювання. По поширенiй думцi, Helicobacter pylori i одним з найважливiших факторiв появи виразки шлунку й дванадцятипалоi кишки з локалiзацiiю виразок як у шлунку, так i у дванадцятипалiй кишцi.

Роль хелiкобактер пiлорi полягаi в тiм, що вона у процесi своii життiдiяльностi виробляi амiак, що веде до збiльшення вироблення соляноi кислоти. Крiм того, хелiкобактер виробляi речовини, що ушкоджують клiтини слизовоi оболонки шлунку й дванадцятипалоi кишки, викликаючи запалення. При знищеннi iнфекцii, ознаки запалення зникають.

Сьогоднi без урахування цього фактора лiкування гастриту, а також виразковоi хвороби шлунку й дванадцятипалоi кишки не може бути адекватним.

Спадковiсть у походженнi виразки шлунку й дванадцятипалоi кишки, також вiдiграi певну роль. Насамперед, успадковуються особливостi будови й функцiонування слизовоi оболонки шлунку. На сьогоднi вiдомо, що частина людей генетично несприйнятлива до Helicobacter pylori, тобто, навiть потрапляючи в органiзм цих людей, бактерiя не здатна до розвитку. Навпроти, iншi люди сприйнятливi до неi й ця особливiсть передаiться в спадщину.

Патогенез виразки шлунку:

В· потрапляючи в шлунок, Helicobacter pylori розмножуiться та колонiзуiться на слизовiй оболонцi;

В· зростаi проникнiсть епiтелiального бар'iру внаслiдок альтерацii епiтелiя факторами мiкробноi агресii (амiак, цитотоксини, протеази, продукти зруйнованих лейкоцитiв);

В· Helicobacter pylori порушуi склад, структуру гелю, безпосередньо ушкоджуючи епiтелiй слизовоi оболонки;

В· епiтелiоцити втрачають контакт iз базальною мембраною й злущуются, утворюючи мiкродефекти на поверхнi слизовоi оболонки шлунку, а агресивне середовище формуi утворення ерозивного й (або) виразкового дефекту;

В· уреаза, що продукуiться Helicobacter pylori, i сильним чинником хемотаксису, залученi нею моноцити й лейкоцити видiляють цитокiни, продукуючи вiльнi радикали та ушкоджуючи епiтелiй;

В· у слизовiй оболонцi, ураженiй Helicobacter pylori, пiдвищуiться утворення лейкотриена, що викликаi рiзкий вазоспазм, у результатi чого порушуiться трофiка;

В· через ушкодженi дiлянки слизовоi оболонки пiдсилюiться зворотний потiк iонiв водню й утвориться виразка.

Патогенез виразки дванадцятипалоi кишки:

В· пiдвищення тонусу блукаючого нерва, як пiд час прийому iжi, так i поза ним, а гальмування шлунковоi секрецii недостатньо активне;

В· постiйне пiдвищення тонусу блукаючого нерва спричиняi шлункову секрецiю з високою пептичною активнiстю;

В· пiд впливом закислення слизова оболонка дванадцятипалоi кишки пiддаiться метаплазii;

В· з шлунка Helicobacter pylori перемiщаються у дванадцятипалу кишку, колонiзують метаплазований епiтелiй, а потiм ушкоджують його також як у шлунку.

Загострення виразковоi хвороби шлунку й дванадцятипалоi кишки найчастiше виникають навеснi й восени (втiм, не виключено початок загострення в будь-яку iншу пору року), тому профiлактичне лiкування доводиться проводити постiйно. Воно стосуiться не тiльки прийому певних лiкiв, але й поводження самого потенцiйного хворого.

1.2.2 Класифiкацiя та клiнiчна характеристика виразки шлунку та дванадцятипалоi кишки

Класифiкацiя. В Украiнi немаi на даний час iдиноi класифiкацii виразковоi хвороби, рекомендовано в дiагностичнiй формулi враховувати такi характеристики:

Локалiзацiя виразкового дефекту:

Виразка шлунку:

- кардiального вiддiлу;

- тiла шлунку, малоi та великоi кривини (медiогастральнi);

- антрального вiддiлу;

- пiлоричного каналу.

Виразка дванадцятипалоi кишки:

- бульварна виразка;

- постбульбарна виразка дванадцятипалоi кишки;

- множиннi виразки (шлунку або дванадцятипалоi кишки);

- комбiнованi виразки.

Перебiг:

- вперше виявлена виразка;

- рецидивний перебiг.

Фази перебiгу:

- активна фаза (загострення);

- неактивна фаза (ремiсiя : клiнiчна, ендоскопiчна).

Важкiсть перебiгу:

- легка (не бiльше одного загострення за рiк, наявнiсть виразкового дефекту невеликого розмiру тАУ менше нiж 5 мм);

- середньоi важкостi (сезоннi загострення, виражений больовий i/або диспепсичний синдром, наявнiсть виразкового дефекту середнього розмiру тАУ 5-10 мм);

- важка (втрата сезонного характеру загострень, значно виражений больовий i/або диспепсичний синдром, наявнiсть виразкового дефекту великого (вiд 10 до 30) або гiгантського (бiльше 30 мм) розмiру, наявнiсть одного або декiлькох ускладнень).

Стадii локального пошкодження (ендоскопiчнi ознаки):

- активна (гостра) стадiя тАУ наявнiсть фокального виразкового дефекту, перифокального запалення, супутнього антрального гастриту, бульбiту;

- стадiя початкового загоювання тАУ виразковий дефект характеризуiться наповзанням епiтелiю вiд краiв виразки до центру;

- стадiя кiнцевого загоювання тАУ редукцiя запального периульцерозного валу;

- стадiя вiдторгнення фiбринозного налiту та наявнiсть грануляцiй.

Якщо захворювання втрачаi фазовий характер, клiнiко-ендоскопiчнi ремiсii вiдсутнi або неповнi, спостерiгаiться резистентнiсть до комбiнованоi антисекреторноi та антихелiкобактерноi терапii тАУ перебiг виразковоi хвороби можна вважати прогредiiнтним (збiльшення тяжкостi захворювання з часом). За вiдсутностi клiнiчних ознак, коли виразковий дефект знаходять при випадковому ендоскопiчному або рентгенологiчному обстеженнi, можна говорити про латентний перебiг захворювання.

Етiологiчна характеристика: Helicobacter pylori тАУ асоцiйована, Helicobacter pylori тАУ неасоцiйована.

Наявнiсть ускладнень:

- кровотеча (з указанням джерела кровотечi та ступеню важкостi за клiнiчними i ендоскопiчними ознаками) ;

- перфорацiя виразки;

- пенетрацiя (з указанням органу пенетрацii);

- пiлоростеноз (з указанням ступеня за рентгенологiчними ознаками);

- малiгнiзацiя (для виразки шлунку).

Пептична виразка завжди супроводжуiться гастритом, дуоденiтом.

Залежно вiд локалiзацii видiляють виразки шлунку (кардiального, субкардiального й антрального вiддiлiв, тiла, пiлоричного каналу; виразки розташовуються на малiй або великiй кривизнi, переднiй або заднiй стiнках шлунка) i дванадцятипалоi кишки (цибулини й зовнi цибулини, наприклад тАУ виразка постбульбарного вiддiлу дванадцятипалоi кишки); вони можуть бути як одиночними, так i множинними.

Одночасне (або послiдовне) ураження шлунку й дванадцятипалоi кишки прийнято називати обтАЩiднаною виразкою шлунку й дванадцятипалоi кишки. Виразковi дефекти дiаметром бiльше 2 см називаються бiльшими виразками, а дiаметром понад 3 см тАУ гiгантськими виразками.

Клiнiчна картина. У клiнiчнiй картинi виразковоi хвороби переважають синдроми: больовий, диспепсичний та синдром кишковоi диспепсii, а також астеноневротичний симптомокомплекс.

Больовий синдром:

В· Бiль в епiгастрii тАУ найбiльш важливий i постiйний симптом виразковоi хвороби. Болiснi вiдчуття з'являються в патологiчно змiненiй слизовiй оболонцi. Характеристика больового синдрому залежить вiд локалiзацii виразки. Бiль майже завжди пов'язаний iз прийомом iжi: чим пiзнiше пiсля прийому iжi виникаi бiль тАУ тим дистальнiше локалiзацiя виразки. Якщо вiдчуття болю виникаi ранiше (безпосередньо пiсля прийому iжi) тАУ це характерна ознака виразки шлунку, а якщо болi пiзнi (через 2-3 години) i голоднi (ранком, натще) тАУ це ознака наявностi вирази дванадцятипалоi кишки. Для виразки дванадцятипалоi кишки характерний сезонний ритм болiсного синдрому.

В· Болi знiмаються (полегшуються) прийомом холiнолiтикiв. Причиною виникнення болю варто вважати руховi порушення шлунка й дванадцятипалоi кишки. Оцiнка вiдчуття болю, ii виразнiсть залежить вiд особливостей особистостi й психiчного настрою хворого. Виявлений при анамнезi больовий синдром пiдтверджуiться даними пальпацii, при якому вiдзначаiться локальна болючiсть в епiгастрii (позитивний симптом Менделя).

В· При виразковiй хворобi болi можуть iррадiювати у праве пiдребер'я, за грудину, в спину.

В· Можлива безболiсна форма виразковоi хвороби.

Диспепсичний синдром характеризуiться такими симптомами:

В· печiя, iнодi болiсна. Печiя тАУ пов'язана iз закиданням кислого вмiсту зi шлунку в стравохiд. Вона також може бути, у результатi спазму патологiчно змiненого нижнього вiдрiзка стравоходу, являiться еквiвалентом болю;

В· вiдрижка кислим, повiтрям;

В· анорексiя (зниження або втрата апетиту);

В· дисфагiя;

В· блювання тАУ рефлекторний акт. Буваi звичайно вмiстом шлунку, рiдше з домiшкою кровi (свiжоi або типу ''кавовоi гущi''), виникаi переважно на висотi болю, пiсля неi настаi звичайно полегшення больового й диспептичного симптомокомплексiв.

Синдром кишковоi диспепсii:

В· схильнiсть до запорiв.

Фiзiкальний статус: локальна пальпаторна й перкуторна болючiсть в епiгастральнiй областi, однак клiнiчнi симптоми iнодi вiдсутнi.

Астеноневротичний симптомокомплекс:

В· У хворих, що страждають виразковою хворобою, може спостерiгатися пригнiчення настрою з пiдвищеною збудливiстю й занепокоiнням.

В· РЖнодi зникаi здатнiсть зосередитися на якому-небудь заняттi.

В· Вiдзначаiться, як правило, поганий сон.

У хворих з виразковою хворобою дванадцятипалоi кишки виявляються ознаки дистонii вегетативноi нервовоi системи, пiдвищене слиновидiлення тАУ ранком волога подушка бiля кута рота, удень вiдзначаються частi ковтальнi рухи; спостерiгаiться посилене потовидiлення, рiзка вологiсть долонь; виражений червоний, рiдше бiлий, дермографiзм (''судинна гра''). Нерiдко при об'iктивному дослiдженнi вiдзначаiться тахiкардiя, лабiльнiсть пульсу, зниження артерiального тиску [6, 12].

Основним симптомом виразковоi хвороби i болi в пiдложечнiй областi лiворуч вiд серединноi лiнii (при виразцi тiла шлунку) або праворуч вiд неi (при виразцi пiлоричного каналу й цибулини дванадцятипалоi кишки). Нерiдко болi iррадiюють у лiву половину грудноi клiтки, область мечоподiбного вiдростка грудини, лiву лопатку, грудний або поперековий вiддiл хребта. Болi можуть виникати через 30 тАУ 60 хв посля iжi (раннi болi), що звичайно буваi характерним для виразки тiла шлунку. При виразцi пiлоричного каналу й цибулини дванадцятипалоi кишки болi з'являються найчастiше через 2-3 години послу прийому iжi (пiзнi болi), натще (голоднi болi) i вночi (нiчнi болi). Болi зменшуються або зникають пiсля прийому антацидiв, холiнолiтикiв i спазмолiтикiв, пiсля застосування тепла, прийому iжi.

Нерiдко на висотi болей виникаi блювання кислим шлунковим вмiстом, що приносить негайне полегшення, у зв'язку iз чим хворi виразковою хворобою можуть викликати ii штучно. Часто при загостреннi виразковоi хвороби зустрiчаються й iншi диспепсичнi розлади (печiя, нудота, вiдрижка, запори). Хворi часто скаржаться на загальну слабкiсть, погане самопочуття, пiдвищену дратiвливiсть [47].

Для хворих на виразкову хворобу характерне сезонне (навеснi й восени) загострення болей i диспепсичних розладiв. При загостреннi захворювання може вiдзначатися зхуднення, оскiльки, незважаючи на збережений (або навiть пiдвищений) апетит, хворi свiдомо обмежують себе в iжi, побоюючись посилення болiв. Неускладнена виразкова хвороба характеризуiться суворою перiодичнiстю протiкання. Перiоди загострення (тривалiсть вiд 3 до 8 тижнiв ) змiнюються перiодами гарного самопочуття (ремiсii) тривалiстю вiд декiлькох мiсяцiв до декiлькох рокiв.

Серед ускладнень виразковоi хвороби (гастродуоденальна кровотеча, прорив i пенетрацiя виразок, рубцево-виразковий стеноз воротаря, малiгнiзацiя виразки) найбiльш частим i виразкова кровотеча (шлунково-кишкова кровотеча), що зустрiчаiться в 15-20% хворих на виразкову хворобу.

Характерними ознаками сильноi кровотечi служать кривава блювота кольору кавовоi гущi i дьогтеподiбний стiлець (мелена):

В· кривава блювота частiше спостерiгаiться при локалiзацii виразки в шлунку, але може бути й при дуоденальнiй виразцi;

В· коричневий колiр блювотних мас залежить вiд домiшки хлоргемiну;

В· дьогтеподiбний стул звичайно спостерiгаiться при виразцi дванадцятипалоi кишки, але вiн може бути й при виразцi будь-якоi iншоi локалiзацii. Чорний колiр калу залежить вiд домiшки сiрчистого залiза й свiдчать про високу локалiзацiю кровотечi;

Першими симптомами сильноi внутрiшньоi крововтрати i раптово наступаюча слабiсть, спрага, запаморочення, нудота, почуття недостачi повiтря.

При виникненнi кровотечi вiдзначаiться зникнення або зменшення болiсного синдрому.

Кровотечi частiше спостерiгаються при виразках шлунку. РЖнодi (наприклад, при рясних кровотечах або при низькiй секрецii соляноi кислоти) у блювотних масах i домiшки кровi. У клiнiчнiй картинi в деяких випадках (при дуоденальнiй локалiзацii виразок) на переднiй план виступають загальнi симптоми (слабiсть, запаморочення, серцебиття, падiння артерiального тиску, втрата свiдомостi), а ознаки мелени з'являються через кiлька годин. Загальний стан хворих визначаiться масивнiстю кровотечi й швидкiстю ii розвитку.

Перивiсцерiiти тАУ найбiльш частi ускладнення виразковоi хвороби. Запальнi спайки iз сусiднiми органами i наслiдком рубцювання виразки й реактивного запалення. У частини хворих наявнiсть перидуоденiта або перигастриту не проявляiться клiнiчними симптомами.

Прорив виразок зустрiчаiться приблизно в 7% хворих виразковою хворобою (значно частiше в чоловiкiв). Факторами, що сприяють виникненню прориву виразок, можуть служити фiзична перенапруга, прийом алкоголю, переiдання. У деяких хворих прорив виразок вiдбуваiться раптово, на тлi бессимптомного перебiгу захворювання. Клiнiчна картина цього ускладнення проявляiться найсильнiшими рiзкими (кинжальними) болями в пiдложечнiй областi, що нерiдко супроводжуються коллаптоiдним станом (колапс). При обстеженнi хворого вiдзначаiться рiзко виражена напруга м'язiв передньоi черевноi стiнки, рiзка болючiсть при пальпацii, симптоми подразнення черевини. Надалi може тимчасово настати фаза мнимого полiпшення, що змiнюiться розвитком розлитого перитонiту.

Пенетрацiя являi собою проникнення виразок у дотичнi зi шлунком i дванадцятипалою кишкою органи: пiдшлункову залозу, малий сальник, жовчнi шляхи. Характеризуiться виникненням сильних болей (iз втратою колишнього чiткого зв'язку iз прийомом iжi), пiдвищенням температури тiла до субфебрильних цифр, збiльшенням ШОЕ. Дiагноз пiдтверджуiться при рентгенологiчному й ендоскопiчному дослiдженнi.

Стеноз воротаря виникаi звичайно при рубцюваннi виразки, розташованоi в пiлоричному каналi або початковiй частинi цибулини дванадцятипалоi кишки (нерiдко пiсля операцii ушивання прободноi виразки). Виразнiсть клiнiчних проявiв рубцево-виразкового стенозу воротаря наростаi поступово. Хворих починають турбувати тяжкiсть й почуття переповнення в пiдложечнiй областi пiсля iжi, приiднуiться вiдрижка Влтухлим яйцемВ», пiзнiше тАУ блювання iжею, з'iденою напередоднi. При пальпацii живота в пiдложечнiй областi вiдзначаiться шум плескоту (симптом Василенко), стаi помiтною видима перистальтика шлунку. У важких випадках прогресуi виснаження, розвиваються порушення водно-електролiтного обмiну.

Малiгнiзацiя (перехiд виразки в рак). Дiагноз виразки шлунку, що перероджуiться в рак, часто представляi значнi труднощi. Пiдозрiлими на малiгнiзацiю виразки i наступнi змiни в клiнiчнiй картинi захворювання: болi втрачають свою перiодичнiсть i стають постiйними, може знижуватися секреторна функцiя шлунку, постiйно визначаiться прихована кров у калi, з'являiться гiпохромна анемiя, нейтрофiльний лейкоцитоз i наростання кiлькостi тромбоцитiв, вiдзначаiться п

Вместе с этим смотрят:

РЖсторiя виникнення та розвитку масажу

Аборты

Азотные и кислородные ванны, нафталановая нефть

Акушерська операцiя - накладання акушерських щипцiв

Анаболические стероиды и здоровье спортсменов