Вияв менталiтету украiнцiв у виборi та твореннi народних назв лiкарських рослин

Вступ

Тема ВлВияв менталiтету украiнцiв у виборi та твореннi народних назв лiкарських рослинВ» у науковiй лiтературi розглянута недостатньо. Зокрема, можна знайти фрагментарнi звернення до цього питання у книзi ВлУкраiнське народознавствоВ» за редакцiiю С.П.Павлюка, Г.Й.Горинь, Р.Ф.Кирчiва.

У бiльшостi наукових доробок, де розглядаiться питання про лiкарськi рослини, мова йде про iх цiлющi властивостi, а народнi назви подаються лише як додатковi до основних, щоб дати читачевi можливiсть швидше зорiiнтуватися у великому розмаiттi рослин, при цьому особливостi вибору та творення назви, як правило, взагалi не згадуються i не повтАЩязуiться iз особливостями менталiтету. Однак треба вiдмiтити, що народна спостережливiсть, дотепнiсть, мудрiсть, вiрування створили багато незвичайних назв рослин, якi i цiнним матерiалом для мовно-етнографiчного дослiдження.

У цiй роботi розглянуто принципи, покладенi в основу творення назв рослин, а також зроблено спробу зтАЩясувати мотиви, якими керувались у виборi назви, та способи деривацii цих назв.

Проведенi дослiдження поiднують вiдомостi з народознавства, мовознавства, бiологii, фармацевтики. Оскiльки тема ранiше майже не розглядалася, то деякi твердження виведенi гiпотетично, в результатi спостереження над окремими групами рослинних назв, iх морфемною будовою, способом творення, спорiдненiстю з iншими спiльнокореневими словами.

Варто зауважити, що ми використовували рiзнi джерела: науковi посiбники про лiкарськi рослини, етимологiчнi словники з украiнськоi мови, а також записанi вiд жителiв Овруччини мiсцевi назви рослин. Це дало можливiсть встановити певнi закономiрностi у творенi народних назв рослин.

Проведена робота допоможе краще зрозумiти словотворчi можливостi украiнськоi мови, етнiчний свiтогляд украiнцiв, сприйняття ними навколишнього cвiту (зокрема рослинного середовища) i, отже, глибше усвiдомити особливостi менталiтету нашого народу.

РЖ роздiл

Варто зауважити, що тлумачення слова ВлменталiтетВ» i лише у сучасних тлумачних словниках. Так, ВлВеликий тлумачний словник украiнськоi мовиВ» пояснюi: ВлМенталiтет тАУ сукупнiсть психiчних, iнтелектуальних, iдеологiчних, релiгiйних, естетичних особливостей мислення народу, що проявляються у мовi, культурi, поведiнцi.В»

У виборi та твореннi назв лiкарських рослин проявилися рiзнi сторони менталiтету та глибокi знання наших предкiв про зiлля (бо у народi лiкарськi рослини здавна називали словом ВлзiлляВ», яке утворилося вiд дiiслова ВлллiВ» префiксальним способом i означаi засiб, який може зiлляти (знищити) хворобу); у першу чергу, це прагнення зробити свiт ВлзручнимВ», Влпiд лаштованимВ» пiд потреби людини.

Народнi назви лiкарських рослин мають широкий дiапазон вiдтiнкiв. Як зазначаi Валерiй Войтович у книзi ВлУкраiнська мiфологiяВ»: ВлУ народних назвах трав i поезiя, i гумор, i тиха печаль: нечуй-вiтер, сон-трава, зозулинi черевички, плакун-трава, трава-мурава, розмай-зiлля, чорнобривцi та iн.В» [3]

Перше мовне явище, яке вiдразу впадаi в око, - це поширена тенденцiя до полiсемантики багатьох назв.

Розглянемо це явище на прикладi рослини, вiдомоi як Влпiдмаренник справжнiйВ». Корiнь цього слова -мар- вказуi на спорiдненiсть iменника ВлпiдмаренникВ» з iменем язичницькоi богинi зими, ночi, марення i смертi тАУ Марени чи Мари. На чому ТСрунтуiться вибiр такоi назви рослини?

Можливо, на тому, що рослина утворюi цiлий ряд гiбридних, часто разюче рiзних, форм. Здавна, якщо хтось не мiг впiзнати знайому мiсцевiсть чи ранiше бачений обтАЩiкт (скажiмо, дерево або рослину), то це повтАЩязували з чарами Мари, бо саме ця зла богиня могла одурити людину, зробити оточуючий ii свiт змiненим до невпiзнання.

Так i рослина пiдмаренник, утворивши ряд гiбридiв, зовнiшньо змiнюiться i нiби стаi невпiзнанною. Гадаiмо, що зроблене нами припущення пiдтверджуi й iнша народна назва пiдмаренника справжнього - Влтай-зiлляВ». Перша частина цього слова утворена вiд дiiслова ВлтанеВ» (ВлтаiВ»), що означаi ВлзникаiВ», ВлзмiнюiтьсяВ».

В основу iнших народних назв пiдмаренника справжнього покладене порiвняння за схожiстю, тому ця рослина ще вiдома як ВлбатiжкиВ» (бо зовнi рослина нагадуi ремiнець, прикрiплений до держака, яким поганяють худобу) та ВлбобачикВ» (вiд слова ВлбiбВ»).

Отже, можна простежити, що назви лiкарських рослин творилися за одним iз таких принципiв, який i виявляв певнi ментальнi риси:

- зовнiшнi ознаки та подiбнiсть до чогось;

- лiкувальне застосування;

- використання у побутi;

- посилання на звичне для рослини мiсце проростання;

- яскраво вираженi смаковi, ароматичнi чи iншi властивостi;

- асоцiативно-мiфологiчний пiдхiд

- гумористично-практичний вибiр.

В· Спостережливiсть

В· Знання рослинного свiту

В· Практичнiсть

В· Вiрування

В· Гумор

Для творення кожноi такоi групи назв i i своi характернi iй способи деривацii.

РЖРЖ роздiл

Розглянемо кожну групу назв рослин окремо i проiлюструiмо на прикладах, чому саме було зроблено такий вибiр назви та як вона утворена.

РЖ. Так, найчастiше рослина отримувала свою назву за певними зовнiшнiми ознаками, це й зрозумiло, бо лiкувальнi властивостi рослини людина виявила пiзнiше, а деякi встановлюi i до цього часу, а ще в цьому проявилася споконвiчна практичнiсть украiнцiв тАУ так рослину було легше запамтАЩятати i, при необхiдностi, вiдшукати.

Цiкаво, що вiдкриття нових цiлющих властивостей рослини часто веде i до появи новоi назви. До прикладу можна згадати ехiнацею пурпурну, яка за своiми iмуностимулюючими властивостями, виявленими у кiнцi ХХ столiття, не поступаiться багатьом, уже давно вiдомим, засобам, i тому отримала народну назву Влженьшень полiськийВ», яка вказуi на кiлька прихованих особливостей украiнського менталiтету: ВлженьшеньВ» - знання про силу рослини, ВлполiськийВ» тАУ не лише вказiвка на мiсце поширення, а й гордiсть за ВлсвоiВ», ВлдивовижнеВ».

Багато рослин за зовнiшнiми ознаками отримали ВлiмтАЩяВ» залежно вiд кольору чи подiбностi до чогось, що говорить про спостережливiсть украiнцiв, так, певним словам чи навiть словосполученням надавалась багатозначнiсть. Розглянемо це явище у рядi прикладiв.

1. Квiти цмину пiскового пухнастi i мтАЩякi, чим нагадують хутро котикiв, тому народ назвав iх Влжовтi котикиВ» або Влжовтi котячi лапкиВ».

2. Купина лiкарська своiми квiтами нагадуi дзвiночки, тому й маi назву ВлдзвiночкиВ».

3. Народна назва рослини бобiвника трилистого тАУ це ВлбобокВ», ВлбобтАЩянкаВ», ВлбобичникВ», ВлбiбникВ» - свiдчить про подiбнiсть листкiв рослини до листкiв бобу. Ще ця рослина маi промовисту назву, утворену способом складання, Влтрой-зiлляВ», бо на стеблах по три листки; ця назва також обтАЩiднуi слово ВлзiлляВ», що вказуi на цiлющi властивостi, з магiчним числом ВлтриВ».

4. Такий поширений на Полiссi верес звичайний маi свою особливiсть: чашечка квiточок не зелена, як у бiльшостi рослин, а рожева, тому й рослину ще називають ВлчашечкаВ».

5. Гiрчак змiiний маi вигнуте вузлувате кореневище тАУ звiдси i багато специфiчних назв: криве зiлля, ужик, ужовник, рак-трава, рачки, криве зiлля.

6. Рослину Влгiрчак почешуйнийВ» за формою та шерстливим опушенням листкiв називають ведмежим вухом, бороданем, баранячим хвостиком, сорочиними лапками.

7. Синюха блакитна зовнi особливо гарна рослина, за що й отримала назву тАУ красотка.

8. Копильник тАУ це народна назва хвоща польового, бо пагони цiii рослини дещо подiбнi до кiнського хвоста.

9. Рослина, вiдома пiд назвою ВлiрисВ», що в перекладi з латинськоi означаi ВлрайдугаВ», у народi називаiться ВлпiвникиВ», бо ii квiти тАУ яскравi i хохлатi, наче пiвнячий гребiнь.

10. Один iз видiв полину на Украiнi називаiться ВлчорнобильВ», що повтАЩязано iз темним стеблом рослини, ВлчорнобильВ» - Влчорна билинаВ».

Отже, можна вiдмiтити, що ця група назв рослин особливо поширена, причому назви творилися iз слiв, якi вже були у мовi, рiзними способами тАУ здебiльшого суфiксальним чи складанням, що пiдкреслювало зовнiшню схожiсть рослини з конкретними обтАЩiктами, а також надаванням багатозначностi словам, якi вже були в мовi.

РЖРЖ. Друга поширена група назв, повтАЩязаних iз лiкувальними властивостями рослини. Такi назви нiби ВлговорятьВ» самi за себе, що допомагало швидко вiдшукати рослину iз потрiбною лiкувальною здатнiстю. Наведемо приклади.

1. Шанований у народi за своi цiлющi властивостi перстач бiлий, що в перекладi з латинськоi означаi ВлсилаВ», ВлмогутнiстьВ», використовуiться при лiкуваннi багатьох захворювань, вважаiться, що вiн маi птАЩять лiкувальних сил, тому народна назва рослини тАУ ВлптАЩятисилВ», ВлптАЩятипалВ», ВлптАЩятипальникВ», до того ж квiтка перстачу бiлого маi птАЩять пелюсток.

2. Перстач прямостоячий тАУ калган тАУ у народi називають ВлдубрiвкаВ», ВлдубрiвникВ», ВлдеревтАЩянкаВ», що безпосередньо вказуi на наявнiсть у рослини дубильних речовин; iх використовували для тамування зубного болю, зуби наче нiмiли вiд вiдвару калгану тАУ деревтАЩянiли, звiдси i назва ВлдеревтАЩянкаВ».

3. Дуже поширена на Украiнi рослина пижмо звичайне, назва походить з грецькоi мови i означаi Влдовго житиВ». Пижмо звичайне здавна використовують як протигiльмiтний i жовчогiнний засiб, настiй квiток рекомендують при глистяних iнвазiях, захворюваннях печiнки, звiдси народнi назви тАУ ВлглисникВ», ВлглистникВ», Влбогова горобинаВ».

4. Ряд народних назв деревiю звичайного повтАЩязанi iз кровоспинними та загоювальними властивостями рослини. Це такi назви: ВлкривавицяВ», ВлкровоспинникВ», ВлкровоспинВ», ВлсерпорiзВ», ВлсерпiйВ» (це вказуi, що рослина допомагала загоювати болючi поранення серпом).

5. РЖнша рослина iз такими ж лiкувальними властивостями тАУ родовик лiкарський тАУ у перекладi з латинськоi означаi ВлкровВ», маiться на увазi лiкувальне використання рослини. До того ж у народi вона називаiться ВлкровостягВ», ВлсильникВ», ВлкровоголовкаВ», Влстягни- кровВ».

6. Для лiкування пошкоджених кiсток використовували чорнокорiнь лiкарський, народна назва рослини ВлживокiстВ» закрiпилася в медичнiй лiтературi.

7. Народна назва остудника голого тАУ грижник, що вказуi на лiкувальне застосування рослини.

Використання людиною лiкарських рослин маi багатовiкову та складну iсторiю, як i творення назв кожного цiлющого зiлля. На жаль, багато народних назв рослин, якi поширенi на Украiнi та успiшно застосовуються в медицинi, залишаються поза увагою нашоi офiцiйноi лiнгвiстики. Тому ми звернули увагу на те, що назви РЖРЖ групи рослин по-своiму оригiнальнi: вони утворенi, здебiльшого, суфiксальним способом та складанням основ, що допомагаi чiтко окреслити лiкувальне призначення рослини уже в ii ВлiменiВ» i , вiдповiдно, даi змогу швидше вибирати потрiбне для лiкування зiлля. Вважаiмо, що у такiй особливостi вибору назв цiii групи рослин виявився практицизм украiнцiв.

РЖРЖРЖ. Деякi властивостi рослин здавна були пiдмiченi нашими предками i використовувалися для щоденних потреб

1. Це, зокрема, цiлий ряд рослин iз властивостями мила тАУ Влмильнянка лiкарськаВ», корiнь якоi розтирали у водi i використовували для миття тiла, у народi отримала назви Влмильний корiньВ», Влдике милоВ», Влмильна траваВ», ВлпiнкаВ». Такi ж властивостi маi рослина остудник голий, у стеблi якоi виявлено значну кiлькiсть сапонiнiв, тому рослина маi ще й назву Влсобаче милоВ».

2. Для укрiплення нiгтiв використовували квiти календули звичайноi, тому рослина отримала назву ВлнагiдкиВ» чи ВлногiткиВ».

3. Полин гiркий використовували для знищення шкiдливих комах (молi, блiх, тарганiв), через що зтАЩявилися народнi назви ВлмолинВ», ВлблiхобiльВ».

4. Для пiдсолоджування напоiв здавна використовували корiнь солодки звичайноi, що й було поштовхом до такоi назви рослини, а також для заварювання чаю використовували хороший медонос тАУ iван-чай.

Чому рослини, умовнi обтАЩiднанi нами в третю групу, отримали саме такi назви, i зрозумiлим, бо це була назва-пiдказка, яка вказувала на призначення окремоi рослини. Цiкаво, що в народних назвах цiii групи вперше використанi iменники, що походять вiд прикметникiв(перехiд слiв з однiii частини мови в iншу): ВлсолодкаВ», ВлмолинВ».

РЖV. Велика група рослин отримала своi назви залежно вiд мiсця типового поширення виду. Варто зауважити, що бiльшiсть таких назв утворена словосполученням, у якому саме прикметник i вказiвкою на те, де можна знайти певну рослину. Звернемося до прикладiв

1. Так, шоломницю високу називають Влшоломниця (тобто схожа на шолом) лiсоваВ».

2. Воловик лiкарський тАУ прекрасну медоносну рослину тАУ називають у народi Влмедунка польоваВ».

3. Цмин пiсковий (рослина належить до сухоцвiтiв) маi назву Влбезсмертник польовийВ».

4. Кремена гiбридна (рослина маi бiлувате забарвлення нижньоi частини листка) тАУ Влпiдбiл болотянийВ» або Влболотяна мати-й-мачухаВ» (за схожiсть з пiдбiлом звичайним).

5. Глечики жовтi тАУ лiлея водяна.

6. Гадючник олеговий тАУ медунка болотна.

РЖнший спосiб творення назв цiii групи тАУ це префiксальний або префiксально-суфiксальний.

1. Переступень бiлий у народi називають ВлпiдтинникВ» , а також ВлпереступВ», оскiльки вiн часто росте бiля огорож, тинiв i його лазяче стебло немов би ВлпереступаiВ» через них.

2. Гравiлат мiський називають ВлпiдлiсникВ».

3. Назва рослини ВлподорожникВ» теж вказуi на те, де найчастiше можна побачити це зiлля.

4. Перстач прямостоячий (калган) маi народну назву тАУ ВлпiддубникВ».

5. Ранник вузлуватий тАУ ВлпiдлiсникВ».

6. Цикорiй дикий тАУ ВлпридорожникВ».

РЖз наведених прикладiв бачимо, що назви цiii групи рослин допомагали людинi швидше знайти потрiбне зiлля у природному середовищi й мали своi особливостi творення.

V. Варто окремо видiлити тi назви рослин, якi повтАЩязанi зi смаком, запахом, вiдчуттям на дотик.

1. Скажiмо, вiскарiя звичайна покрита ззовнi липким соком, тому народ ii назвав Влсмолянка липкаВ», ВлклейкаВ», ВлсмолкаВ».

2. Нетреба звичайна носить народну назву тАУ ВлколючкаВ».

3. Оман високий, через своi шершаве листя, отримав назву ВлшоршовникВ».

4. Кропиву ще називають тАУ ВлпекучкаВ».

5. Плоди гравiлату мiського - гачкувато-зiгнутi й чiпляються до одягу, за що рослину називають ВлколючкаВ», ВлпричепаВ».

6. Пiдмаренник звичайний, хороший медонос, плоди солодкуватi на смак, називаiться ВлмедiвникВ», Влмедова маренаВ», Влмедова траваВ», ВлмедяникВ».

7. У народних назвах барбарису звичайного вiдмiчаiться кислий смак плодiв рослини тАУ ВлквасеницяВ», ВлкисеткаВ», ВлкисличникВ», ВлкислякВ», ВлкисличВ».

8. Гiрчак перцевий, водяний перець, маi гiркий пекучий смак, за що його називають ВлгорчицяВ», ВлгiрчакВ».

9. Щавель кiнський у народi називають кисликом та кислицею жабтАЩячою.

10. Пiдмаренник запашний маi сильний, приiмний аромат, тому його називають ВлпахучоюВ», ВлмартАЩянкою пахучоюВ», ВлжасминникомВ». Цiкаво те, що аромат рослини дуже приваблюi комах i одночасно вiдлякуi травоiдних тварин, завдяки чому пiдмаренник поширився на великiй територii.

11. МтАЩята перцева за свiй особливий духмяний запах була названа ВлпахучкаВ», ВлпахилоВ», ВлпахнячкаВ».

Отже, бачимо, що у виборi назви не останню роль вiдiгравали смаковi, запашнi та iншi властивостi рослини. Як i в попередньо розглянутих групах найпродуктивнiшим i спосiб складання та суфiксального творення, саме цi два способи допомагають точно вказати у назвi на певнi властивостi рослини.

VРЖ. В особливо окрему групу варто видiлити тi народнi назви рослин, якi супроводжуються легендами та переказами, звичайно, це i проявом давньоi вiри наших предкiв-язичникiв у свiт духiв, оживлення природи.

1. Розглянемо як приклад назву Влбарвiнок звичайнийВ». Слово ВлбарвiнокВ» утворене складанням двох слiв ВлбарвиВ» + ВлвiнокВ». Саме з цiii рослини украiнськi дiвчата здавна плели вiнки. А от iншi назви барвiнку тАУ ВлмогильникВ», ВлмогильницяВ», Влвiдун-зiлляВ» - повтАЩязують iз розповiдями про те, що ця рослина допомагаi розпiзнати вiдьму та захистити обiйстя вiд всякоi злоi сили.

2. Незвичайну народну назву мають сокорики польовi тАУ Влзозуленi черевичкиВ». Легенда розповiдаi, що птахи прогнали iз лiсу зозулю, коли дiзналися, як вона пiдкидаi своi яйця у чужi гнiзда. Та хитра птаха взулася у черевички iз квiтiв сокорикiв польових i непомiтно повернулася до лiсу.

3. Вiдому цiлющу рослину чистотiл звичайний у народi називають Влластiвчине зiлляВ», Влмолоко ластiвчинеВ». ПовiртАЩя стверджуi, що ластiвка протираi соком чистотiлу очi своiх пташенят, щоб вони стали зрячими; а ще пiдмiтили, що перiод цвiтiння рослини спiвпадаi з прильотом i вiдльотом ластiвок.

Потрiбно вiдмiтити, що частина уставлених у науковiй лiтературi назв бере початок з народного джерела. Так, слово ВлчистотiлВ» складене з двох слiв - ВлчистеВ» + ВлтiлоВ». Цiкаво, що ця назва вказуi на дiю рослини для очищення тiла вiд хвороби. У наш час препаратом iз чистотiлу лiкують онкологiчнi захворювання.

Народних легенд та переказiв, повтАЩязаних з рослинами i багато. Ми розглянули лише деякi з фольклорних розповiдей, котрi тлумачать назву рослини. Бачимо, що в наведених прикладах використовуiться словоскладання чи словосполучення як продуктивний спосiб, що допомагаi чiтко увиразнити назву рослини.

Висновки

назва рослина лiкарський народний

Тема розглянута у цiй роботi важлива тим, що допомагаi глибше зрозумiти, хто ми i, чим вiдрiзняiмося вiд iнших, якi особливостi украiнського менталiтету, як вони, цi особливостi, проявляються у взаiмодii людини з рослинним свiтом.

У цiй роботi в межах ii обсягу ми пояснювали рiзнi народнi назви лiкарських рослин, обтАЩiднавши цi назви за семантикою в окремi групи, обТСрунтували причини вибору таких назв, вказуючи на пряму залежнiсть такого вибору вiд менталiтету украiнцiв. У результатi проведених дослiджень вдалося зробити ряд цiкавих спостережень та дiйти певних висновкiв.

По-перше, лише невелика частина назв рослин i оригiнальними (первинними), а решта народних назв творилися вiд слiв, якi вже були в мовi. Така особливiсть деривацii допомагала бiльш точно визначити чи лiкарськi властивостi рослини, чи зовнiшню особливiсть, чи мiсце проростання, залежно вiд того, якi ментальнi риси виявилися у виборi назви.

По-друге, найбiльш продуктивним способом творення назв i складання, що допомагаi увиразнити i конкретизувати народну назву. Суфiксальний спосiб широко використовувався у тих назвах, якi вказують на цiлющi властивостi рослини. Суфiксально-префiксальний спосiб бачимо у тих назвах, котрi повтАЩязанi iз мiсцем проростання рослини. Менш продуктивним у твореннi народних рослинних назв виявився безсуфiксальний спосiб та перехiд слiв з однiii частини мови в iншу: до прикладу можна навести назву Влчар-зiлляВ» (де безсуфiксальний спосiб ВлчарВ» традицiйно використовують разом iз складанням); ВлсолодкаВ» (перехiд прикметника у iменник).

По-третi, народнi назви рослин вказують на великi можливостi деривацii украiнськоi мови, а також на початковi давнi знання украiнцiв про навколишнiй свiт.

По-четверте, розглянутi у роботi назви дозволяють зробити висновок, що народ у твореннi i виборi назви вiдмiчав тi властивостi чи особливостi рослини, якi допомагали людинi краще зорiiнтуватися у рiзноманiтностi трав.

По-птАЩяте, рослиннi народнi назви пiдкреслюють такi ментальнi риси украiнцiв, як спостережливiсть, дотепнiсть, глибока шана до природи, особливий гумор ( Влбабинi вошiВ», Влкiнський хвiстВ», Влзаткни ТСудзьВ» i т.п.)

Сподiваiмося, що читачiв зацiкавлять деякi оригiнальнi вiдомостi щодо народних назв рослин та особливостi творення цих назв, що дозволяi глибше зрозумiти словотворчi можливостi украiнськоi мови, семантичну рiзноманiтнiсть ii слiв та особливостi менталiтету украiнського народу.

Лiтература

1. Булашев Г.О. Мiфи Украiни. тАУ Киiв: ВлДовiраВ», 2003.

2. Боссьi Сельвi. Мiфи та легенди народiв свiту: Дитяча енциклопедiя. тАУ Киiв: ВлМахаонВ», 2005.

3. Войнович В. Украiнська мiфологiя. тАУ Киiв: ВлМахаонВ», 2005.

4. Губанов РЖ.А., Новиков В.С.Шкiльний атлас вищих рослин тАУ Киiв: ВлПросвiтаВ», 1985.

5. Костомаров М.РЖ. СловтАЩянська мiфологiя. тАУ Киiв: ВлЛибiдьВ», 1994.

6. Кононенко А.А., Кононенко С.А., Кононенко В.А. Персонажi словтАЩянськоi мiфологii / Мал. словник./ - Киiв: ВлКорсарВ», 1993.

7. Плачинда С.П. Словник давньоукраiнськоi мiфологii. тАУ Киiв: ВлУкраiнський письменникВ», 1993.

Вместе с этим смотрят:

32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)

РЖсторiя сiл (Грабовець, Бiлоскiрка, Козiвка)

РЖсторико-краiзнавче дослiдження мiста Рiвне

Аптские обстановки осадконакопления на северо-западе воронежской антеклизы (территория листа N-37-XXXI)

Архангельская область