Специфiка будiвництва слобожанськоi хати
ГОЛОВНЕ УПРАВЛРЖННЯ ОСВРЖТИ РЖ НАУКИ
ХАРКРЖВСЬКОРЗ ОБЛАСНОРЗ ДЕРЖАВНОРЗ АДМРЖНРЖСТРАЦРЖРЗ
ХАРКРЖВСЬКЕ ТЕРИТОРРЖАЛЛЬНЕ ВРЖДДРЖЛЕННЯ
МАЛОРЗ АКАДЕМРЖРЗ НАУК УКРАРЗНИ
РЖсторико-географiчне вiддiлення
Секцiя: етнологiя
Специфiка будiвництва слобожанськоi хати
Роботу виконала:
Возьна Анна Михайлiвна,
учениця 11-А класу
Харкiвськоi гiмназii №47
Харкiвськоi мiськоi ради
Харкiвськоi областi
Науковий керiвник:
Студенцова Наталiя РЖванiвна,
спецiалiст вищоi категорii,
вчитель-методист
Харкiвськоi гiмназii №47
м. Харкiв тАУ 2008 р.
Змiст
Вступ
1. РЖсторiографiя дослiджень украiнського народного житла
2. Технiчнi i технологiчнi прийоми будiвництва слобожанськоi хати
3. Свiтогляднi уявлення слобожан, повтАЩязанi iз забудовою житла
4. Сучасна хата на Слобожанщинi (пошукова робота)
Висновки
Список лiтератури
Додатки
Вступ
Актуальнiсть даного дослiдження
Народна архiтектура Украiни оригiнальна за формами, розмаiта щодо типiв. Вона завжди втiлювала нацiональнi духовнi цiнностi народу, який ii створював. У нiй вiдбивався ступiнь розвитку суспiльства, стан будiвельноi технiки. Крiм того, народна архiтектура важливий засiб художнього, культурного виховання людини. Житло було для людини традицiйноi культури i засобом захисту вiд природних катаклiзмiв, i втiленням розумiння прекрасного, i центром Всесвiту, з якого починалося та яким закiнчувалося земне життя.
Народне будiвництво Слобiдськоi Украiни формувалося в руслi розвитку загальноукраiнськоi культури, але маi ряд специфiчних рис як у технiцi будування, так i у використаннi тiii чи iншоi технологii. На жаль, тип слобожанського житла ще й до наших днiв залишаiться не достатньо вивченим. Майже не маiмо праць етнографiв, якi б комплексно розглядали особливостi слобожанськоi хати у порiвняннi з iншими регiонами. У цьому ми i вбачаiмо актуальнiсть нашоi роботи.
Мета роботи: дослiдити технологiчнi та семантичнi особливостi хатнього будiвництва Слобожанщини.
Розглядаючи це питання, автор ставив перед собою ряд завдань:
тАФ проаналiзувати внесок етнографiв у розкриття технологiчного аспекту та семантики украiнського житла на Слобожанщинi (вибору мiсця забудови, типу хати, матерiалiв, особливостей стiн, стелi, даху, iнтертАЩiру);
тАФ дослiдити сучасний стан житлового будiвництва та динамiку його розвитку;
тАФ окреслити свiтогляднi вiрування наших землякiв вiдносно будiвництва хати, "примх", повтАЩязаних iз цим;
тАФ опрацювати матерiали польових дослiджень, проведених фольклорно-етнографiчною експедицiiю вчителiв та учнiв Харкiвськоi гiмназii №47 у 2005 тАУ 2006 роках.
Джерельна база:
тАФ науковi дослiдження етнографiв та архiтекторiв ХРЖХ тАУ ХХ ст.: Хв. Вовк [4] (особливостi планування украiнськоi хати, технологiя будiвництва печi, види матерiалiв), С. Таранушенко [31] (опис слобожанськоi хати), А.Данилюк [9] (особливостi слобожанськоi хати у порiвняннi з iншими регiонами), М. Красиков (повiртАЩя, повтАЩязанi iз будiвництвом хати на Слобожанщинi), В. Маланчук [19] (iнтертАЩiр украiнськоi хати), Т. Косьмiна [16] (опис традицiйного житла украiнцiв, у тому числi i слобожан); пiдручники "Етнографiя Украiни" за редакцiiю С. Макарчука та "Народознавство" статтi Ю. Гошко [12, с. 197 тАУ 220]та С. Макарчука [12, с. 67 тАУ 76], [36, с. 456 тАУ 473];
тАФ комплект iлюстрацiй Т. Косьмiноi "Традицiйне украiнське житло";
тАФ фондовi матерiали Харкiвського iсторичного музею (типи хат "Малоросiя XVIII ст.");
тАФ опублiкованi матерiали польових дослiджень фольклорно-етнографiчноi експедицii "Муравський шлях-97", проведених у селах Богодухiвського, Валкiвського, Краснокутського та Нововодолазького районiв областi;
тАФ матерiали власних польових дослiджень, проведених Студенцовою Наталею РЖванiвною та учнями Харкiвськоi гiмназii № 47 влiтку та восени 2005 тАУ 2007 рокiв у Центральнiй Слобожанщинi (Харкiвський i Дергачiвський р тАУ ни) i для порiвняльного аналiзу тАУ у Лозiвському районi областi.
Територiальнi межi дослiдження: землi Слобожанщини.
Хронологiчнi межi дослiдження: XVIII тАУ XXРЖ ст.
Практичне значення наукового дослiдження.
Дослiдження i вивчення традицiйноi культури рiдного краю тАУ це ще один крок для кожного iз нас до усвiдомлення й осмислення iсторii та культури Слобожанщини. Робота мiстить не лише пiзнавальний i виховний характер, але й даi можливiсть використати матерiали, зiбранi учнями Харкiвськоi гiмназii № 47, в роботi краiзнавчих гурткiв, заслухати на традицiйних Сумцовських читаннях, на щорiчному дитячому фестивалi учнiвськоi молодi "Крокове коло".
Дослiдження складаiться зi вступу, трьох роздiлiв, висновкiв. До роботи автор додаi список використаноi лiтератури i додатки.
житло слобожанський свiтоглядний семантичний
1. РЖсторiографiя дослiджень украiнського народного житла
Першi спроби дослiдити народну архiтектуру були зробленi в кiнцi ХРЖХ тАУ на початку ХХ столiття. Це були працi наших землякiв, етнографiв та iсторикiв М.Сумцова [28] та Д. Багалiя [2], у певнiй мiрi тАУ Ф. Гумилевського [6], Г.Лукомського [18].
Великий унесок у вивчення етнографii Слобожанщини зробив М. Сумцов, який у своiй працi "Слобожане" (1918 р.) дослiдив заселення регiону, життя i побут слобожан, iх традицiйну культуру. Вчений зупиняiться i на аналiзi специфiки типу слобожанськоi хати, ii особливостях, iнтертАЩiрi. Цiнним i опис сволока у хатi М. Ф. Сумцова на хуторi Боромлi, iлюстрацii слобожанськоi хати. Це ТСрунтовна праця, яка i сьогоднi даi нам ключ до вивчення iсторii i культури нашого регiону.
Д. Багалiй у дослiдженнi "РЖсторiя Слобiдськоi Украiни" порушуi проблеми iсторичноi географii й етнографii краю, його соцiально-економiчного й полiтичного розвитку, iсторii духовноi й матерiальноi культури, будiвництва i побуту слобожан. У книзi i два роздiли ("Заселення Слобiдськоi Украiни з другоi половини XVII до кiнця XVIII столiття" i "Слобожанський побут"), якi допомагають нам i сьогоднi окреслити специфiку традицiйноi культури наших землякiв, iх розселення, будiвництво житла, побут. Для нас цiнним i матерiал цього дослiдника про тип житла слобiдських полковникiв та простих селян i мiщан. Д. Багалiй даi повний опис будинкiв та iнтертАЩiру заможних людей того часу тАУ РЖ. Шидловського, Хв. Шидловського та РЖ охтирського полковника В. Перекрестова. Матерiали цього iсторика й етнографа-аматора i надзвичайно цiнними для нас, бо дають можливiсть порiвняти тип слобожанськоi хати XVII тАУ XX ст. iз сучасними будовами регiону.
Ключ до розумiння специфiки традицiйноi культури слобожан дають i працi етнографiв-аматорiв В. РЖванова, зокрема праця "Жизнь и творчество крестьян Харьковской губернии" (1898 р.), та П. РЖванова "Жизнь и поверья крестьян Купянского уезда Харьковской губернии" (1907 р.), "Народные обычаи русские, поверья, приметы, пословицы и загадки, относящиеся к малорусской хате" (1889р.). Поряд iз фольклорним матерiалом, у цих працях маiмо цiлий комплекс "примх", який визначав день для початку забудови, мiсце майбутньоi оселi, набiр необхiдних умов, виконання яких забезпечувало вдале будiвництво та щасливе життя в новiй оселi [12, 13, 11, 24].
У серединi ХРЖХ ст. тАУ початку ХХ ст. вийшла ТСрунтовна праця "Украiнцi: народнi вiрування, повiртАЩя, демонологiя", у якiй i статтi, що стосуються свiтоглядних уявлень словтАЩян i вiрувань, повтАЩязаних iз життям украiнцiв.
Г. Булашев у кiнцi ХРЖХ ст. опублiкував дослiдження "Украiнський народ у своiх легендах, релiгiйних поглядах та вiруваннях: космогонiчнi украiнськi погляди та вiрування", яка стала пiдТСрунтям на освiтлення комплексу вiрувань слобожан, повтАЩязаних iз житлом.
Досить цiкавою, на нашу думку, i праця Хв. Вовка [4], у якiй вiн розглядаi загальний вигляд та характер хати, матерiали та способи будування на Украiнi, особливостi будiвництва печi, планування украiнськоi хати, що даi можливiсть порiвняти технiчнi та технологiчнi принципи будiвництва хати.
Заслуговують на увагу i працi архiтектора i вченого С. Таранушенка, який написав двi цiннi, у розрiзi дослiджуваноi нами теми, роботи тАУ "Монументальна деревтАЩяна архiтектура Лiвобережноi Украiни" [31] та "Старi хати Харкова" [31]. В останнiй iз них автор не тiльки описуi тип слобожанськоi хати, але i ii iнтертАЩiр, особливостi стiн та стелi, iх декорування. Зокрема, подаi розписи стелi (на бiлому фонi тАУ птахи, зiрки), якi дослiдник зустрiчав на Харкiвщинi[31].
РЖз тридцятих рокiв двадцятого столiття була розгромлена регiональна етнографiчна школа i до 1950 року не зтАЩявлялося жодноi етнографiчноi студii щодо слобожанського житла.
До середини 60 тАУ 70х рокiв ХХ столiття народна архiтектура Украiни теж майже не вивчалася. У 1968 роцi почали зтАЩявлятися працi, присвяченi вивченню народного будiвництва в Украiнi. Це роботи, в яких розглядалися особливостi забудови того чи iншого регiону, тип хат, iх iнтертАЩiр; будiвництво господарчих споруд, облаштування двору. Серед них тАУ С.Таранушенко "Дивне полiське життя" (1969р.), П. Толочко "Древнiй Киiв" (1976 р.), П. Манушенко "Народна деревтАЩяна архiтектура Закарпаття (XVIII тАУ початок ХХ в.)" (1976 р.), А. Данилюк "Замкненi дверi на Полiссi" (1975 р.), А. Данилюк та М. Шпак "Бойкiвщина" (1972 р.), В. Маланчук "РЖнтертАЩiр украiнського народного житла" (1973 р.), РЖ.Добрянська "Настiнний розпис Лемкiвщини" (1968 р.).
Ключ до розумiння багатьох проблем народного будiвництва, розвитку житла, його розмiрiв залежно вiд складу сiмтАЩi даi праця С. Токарiва "К методике этнографического изучения материальной культуры" (1970 р.). Дослiдник ставить питання про потребу збереження давнiх традицiй, що i проявом своiрiдностi етнiчноi культури [32]. Розвиваючи цю думку, можна сказати, що своiрiдним осередком народних традицiй i житло з його оздобленням та обладнанням. С.Токарiв акцентуi увагу на тому, що житло виконуi соцiальну функцiю, воно, як правило, обтАЩiднуi людей в одну групу [32].
У роботах украiнських етнографiв, якi вивчали нацiональне житло, Г.Стельмаха [23] i М. Приходько [20] знаходимо багатий матерiал щодо планування селянського помешкання, технiки будiвництва, класифiкацii згiдно зон. У працях М.Приходько на основi вивчення i зiставлення робiтничого i селянського житла спостерiгаiмо тенденцiю i потребу збереження окремих прогресивних традицiй сiльського житла (конструкцiя вiкон, дверей, розташування речей) [20], що даi нам можливiсть обТСрунтувати технiчнi та технологiчнi прийоми народноi архiтектури.
Велику увагу житловому будiвництву в радянський перiод придiляв архiтектор В.Самойлович [21]. У його працях узагальнюiться своiрiднiсть i багатий досвiд у використаннi будiвельних матерiалiв стосовно тiii чи iншоi територii Украiни, а також розробляються питання, повтАЩязанi з ефективним розмiщенням входу, вiкон, теплових додаткових шлюзiв, розмiру печi, оздоблення стiн. Особлива увага придiляiться творчому використанню традицiйних рис народного житла в сучасних сiльських будинках.
У 80 тАУ 90х роках зтАЩявились працi, присвяченнi вивченню народноi архiтектури. Це, перш за все, праця Т. Косьмiноi [16], у якiй вона розглядаi традицiйне житло Подiлля, порiвнюi хату подолян iз оселями iнших регiонiв. Цiкавим i iлюстративний матерiал цiii дослiдницi, де вона подаi коментарi щодо типу житла, його iнтертАЩiру, особливостей одягу населення.
У 1981 роцi вийшло наукове дослiдження А.Данилюка "Украiнська хата" [9]. Це iсторично-етнографiчна книга, яка вперше популярно висвiтила народне житло в системi побутового, архiтектурного i естетичного аспекту. Автор розглянув рiзнi типи планування, архiтектурнi особливостi традицiйноi украiнськоi оселi, господарчих споруд рiзних регiонiв Украiни. "Народна будiвельна творчiсть тАУ явище iсторичне, багатовимiрне, яке розвивалось у руслi поступу загальнолюдських цивiлiзацiй. Воно постiйно вiдчувало вплив рiзних факторiв суспiльного, соцiально-економiчного, морального характеру, вибираючи на вiкових шляхах найцiннiше", тАУ зазначав дослiдник [9, с. 3]. Автор описуi специфiку украiнськоi хати рiзних регiонiв нашоi краiни, особливостi iнтертАЩiра . Ця праця даi нам можливiсть порiвняти народну архiтектуру рiзних територiй, знайти спiльне i вiдмiнне в традицiйному будiвництвi житла.
У 40-х роках ХХ ст. зтАЩявилось дослiдження О. Воропая "Звичаi нашого народу". Знаходячись за межами Украiни, цей етнограф з вуст перемiщених украiнцiв записав звичаi, обряди, вiдомостi про побут нашого народу. Цей матерiал i цiнним у розрiзi вивчення традицiйноi культури украiнцiв, зокрема слобожан.
Важливим дослiдженням народноi архiтектури стала праця Л. Чижиковоi [37], у якiй вона розглядаi особливостi будiвництва на Слобожанщинi. Дослiдниця зупиняiться на таких питаннях: особливостi розвитку житла в регiонi, тип хат, технологiчнi прийоми, художнi оформлення осель, а також простежуi змiни в структурi житлового будiвництва на Слобожанщинi. У роботi порiвнюються матерiали експедицii, зiбранi у Харкiвськiй, Воронезькiй та Курськiй губернiях. Л. Чижикова розглядаi особливостi фундаменту, пiдлоги, стелi, дахiв слобожанськоi хати.
Наприкiнцi ХХ ст. розвиток украiнськоi етнологii значно пожвавився, вийшов ряд цiкавих етнографiчних праць, присвячених народнiй архiтектурi, особливостям забудови того чи iншого регiону. Це, перш за все, колективна праця "Украiнська минувшина" (1994 р.), у якiй подаються типи украiнських хат, описуються технологiчнi процеси, використанi при iх будiвництвi. У книзi i iнформацiя i про особливостi слобожанськоi оселi. У цiй працi використанi й iлюстрацii Т. Косьмiноi.
У своiй роботi над даною темою ми спиралися на книги, що вийшли друком у 90-х та 2000-х роках ХХ ст. тАУ етнографiчну студiю "Муравський шлях тАУ 97: матерiали комплексноi фольклорно-етнографiчноi експедицii", публiкацii В.Сушко "Народна архiтектура в свiтоглядних уявленнях украiнцiв (на прикладi вiрувань, повтАЩязаних з будiвництвом житла)" [20], М. Красикова [4], Р. Рибальченка "Хутори, млини, вiтряки шинки Слобожанщини".
У розрiзi дослiджуваноi нами теми цiкавим i матерiал щодо вивчення слобожанського житла XIX тАУ XX ст., що даi фольклорно-етнографiчна експедицiя "Муравський шлях - 97". РЗi членами були викладачi та студенти Харкiвськоi академii культури, фольклористи та етнографи: М.Красиков, Н. Олiйник, В.Осадча, М. Семенова. Ними були обстеженi села Богодухiвського, Валкiвського, Краснокутського та Нововодолазького районiв. Слiд вiдзначити, що це дослiдження було одним iз перших у перiод вiдродження нацiональноi етнографiчноi школи на Слобожанщинi. Матерiал етнографи збирали протягом кiлькох рокiв, дослiджуючи слобожанське житло, страви, обряди, пiснi. Зiбраний матерiал стосуiться i народного будiвництва: вибору мiсця забудови, особливостей закладання хати, деяких технологiчних прийомiв. Цi данi використанi нами для порiвняння особливостей будування хат у давнину i сучасним житлом.
Цiкавi спостереження вiдносно "примх" будiвництва хати на Слобожанщинi знаходимо у працях етнографа М. Красикова. Автор аналiзуi вiрування наших землякiв, повтАЩязанi iз вибором мiсця забудови, закладанням сволока та рядом iнших етапiв будiвництва хати.
Таким чином, опрацьованi джерела та лiтература не розглядають етнографiчний матерiал пiд кутом зору нашого дослiдження, що i даi нам можливiсть у наступних роздiлах нашоi роботи представити зiбраний i опрацьований нами матерiал вiдносно слобожанськоi хати.
2. Технiчнi i технологiчнi прийоми будiвництва слобожанськоi хати
"Слобожанщина охоплюi схiдну частину Украiни тАУ теперiшнi Харкiвську, пiвденно-схiдну частину Сумськоi, пiвнiчно-схiднi райони Днiпропетровськоi, схiднi Полтавськоi, пiвнiчнi Донецькоi, Луганськоi областей i сумiжнi захiднi райони Бiлгородськоi i Воронезькоi областей, якi сьогоднi входять до складу Росii" [12, с. 124]. Заселення Слобожанщини почалося у XVII столiттi. "Переселенцi, пише Д.Багалiй, цiлком перенесли у Слобожанщину свiй нацiональний украiнський побут i виявили його у всiх сторiнках свого нацiонального життя, пiдтримували його й почали жити таким побутом в Слобожанщинi, яким жили в Заднiпрянщинi, бо нiхто iх не примушував до iншого побуту" [1, с. 163]. Далi автор зазначаi, що "Слобожани не могли занехаяти своiх прадiдiвських звичаiв у приватному побутi, котрий у його етнографiчних рисах зберiгся до наших часiв, не дивлячись на вплив росiйськоi культури й нових обставин життя" [1, с. 163].
Таким чином i визначився певний тип оселi в нашому регiонi. Зразком типовоi слобожанськоi хати може бути хата, описана В. Далем: "тАж хати не лiпляться суцiльно одна до другоi зруб у зруб, а кожна вiдсунена i вiддiлена двором, городом, покрита соломою, але не схожа на потворну копицю, а вкрита гладко, рiвно, зi стрiхою в обруб. На даху бiлий димар, два вiконця на вулицю, два у двiр, дверi i вiкна обведенi по бiлому полю смугою з жовтоi глини" [7, с. 30]. Розглянемо тип слобожанськоi хати XVIII тАУ XX столiття.
"Формирование общих черт в жилище населения русско-украинского пограничья способствовало взаимодействие разнообразных факторов, в числе которых особенно следует отметить сходные природные условия, общность исторического и экономического развития, непосредственное взаимодействие культур в регионах русско-украинского расселения", - зазначаi Л. Чижикова [37, с. 70]. Безумовно, на будiвництво хат на Слобожанщинi впливали суспiльно-економiчнi вiдносини, якi в основному позначалися на iнтертАЩiрi. Безпосередньо планування, зведення житла це не стосувалося. Зазначимо, що Слобожанщина маi дуже багато спiльних рис у спорудженнi будiвель iз iншими регiонами Украiни, бо народна архiтектура нашого краю ввiбрала в себе "все найдоцiльнiше й найпродуктивнiше з iнших регiонiв" [9]: дво-, трикамерне житло, чотирисхильний дах, будування зрубного житла, деякi елементи декору, особливостi будiвництва печi (глинянi i кахлянi).
Розглянемо технiчнi прийоми забудови житла на Слобiдський Украiнi у давнi вiд нас часи тАУ XVII тАУ XIX ст. тАУ за такою схемою:
- планування житла;
- зведення житла (його основнi етапи).
У зазначений нами перiод на Слобожанщинi побутувало в основному два типи житла тАУ двокамерне та трикамерне (Рис. 4.11). Двокамерна хата тАУ "хата" + "сiни", якi не опалювалися. У трикамернiй пiд одним дахом сiни зтАЩiднували двi хати або ж "хату" + "клiть" ("комора"), яка не опалювалася. Цей тип житла був характерний для всього схiднословтАЩянського житла. Такi забудови, як зазначаi Л.Чижикова, були вiдомi нашим предками давно [37, с. 93]. Дослiдники вважають трикамерне житло вже усталеним типом хати у XVI тАУ XVII столiттях. "Судя по отрывочным материалам из воронежских документов XVII тАУ XVIII вв., в то время бытовали избы с сенями и избы с сенями и клетью, но много было и однокамерных домов", - пише Л. Чижикова [37, с. 95]. РЖсторик та етнограф М.Сумцов, дослiджуючи особливостi слобожанськоi оселi, пiдкреслював: "В старовину хата складалася з одноi кiмнати та сiней; потiм через стiни будували другу хату, чистiшу, святкову, а поруч з сiньми комору. Така двохкамерна хата стала найбiльш розповсюдженою" [28, с. 123].
Отже, на Слобожанщинi десь у XVII тАУ XVIII столiттях було й однокамерне житло, хоча бiльшiсть етнографiв [37, 9,] видiляють двокамерне та трикамерне житло як традицiйний тип слобожанських хат (Рис. 4.11 а, б, в).
Зазначимо, що в перiод заселення й освоiння нашого краю не було суттiвоi рiзницi мiж сiльським i мiським житлом. РЖсторик Д. Багалiй у своiй працi "РЖсторiя Слобiдськоi Украiни" даi характеристику житла слобiдського полковника Хведiра Шидловського, який жив у Харковi: "У нього було подвiртАЩя з будiвлею. Усi будинки були деревтАЩянi i там мiстилося чотири свiтлицi з лазнею, чотири кiмнатки людськi (для челядi) з коморами й поварнею. Будинок, у котрому проживав сам полковник Шидловський, мав тiльки одну свiтлицю i двi кiмнатки; се помешкання, як ми бачимо, було дуже тiсне для полковницького будинку, але й усi панськi будинки тодi не були дуже просторнi" [1, с. 163]. Далi Д. Багалiй подаi вiдомостi, що цей же Хв. Шидловський мав i камтАЩяний будинок "у вiсiм свiтлиць з вiсьмома камтАЩяними льохами" [1, с. 163]. Вiкна у таких будинках були склянi. У селi Рождественському у цього ж заможного козацького полковника був ще один будинок iз девтАЩятьма свiтлицями й кiмнатками. У свiтлицях були "залiзнi решотки, печi iз зелених кахель, стiни були обложенi цеглою й вибiленi" [1, с. 163].
Хати простого люду на Слобожанщинi у XVIII ст. були в основному дво- трикамернi i вiдрiзнялися тiльки розмiрами. "Щодо побуту середнього та нижчого станiв слобожан, то вiн був чисто украiнський i взагалi схожий iз старшинським. Вiдрiзнявся вiд нього своiм убожеством", тАУ пише Д. Багалiй [2, с. 167].
Аналiзуючи внутрiшнiй план украiнськоi хати взагалi в усiх мiсцевостях i з усiма специфiчними рисами забудови, зазначимо, що внутрiшнi планування було одноманiтним. Це пiдкреслюi Хв. Вовк: "До якоi б украiнськоi хати, тАУ починаючи з захiдних частин Курщини та Воронежчини i кiнчаючи захiдними схилами Карпатiв, тАУ ми б не заглянули, геть-чисто скрiзь знайдемо в нiй те саме. Вхiд до хати тАУ з сiней, коло самого входу з одного боку тАУ пiч у кутку, з другого тАУ в другому кутку або бiля печi тАУ полиця ("мисник") для посуду, мiж пiччю та так званою причiльною, цебто вузькою стiною хати, знаходиться пiлтАж" [4, с. 113]. Нерiдко в сiнях дощатою перегородкою вiдгороджували комору ("чулан", "хижа"). В украiнських селах ii ще називали "хатина".
Сiни, як ми зазначали вище, не опалювалися i використовувалися як господарче примiщення. Заможнi хазяi будували iх "рубленими або в стовбовiй технiцi iз горизонтально покладених колод" [4, с. 114]. У бiднякiв сiни були "плетневi" ("гороженi").
Архiтектор В.Самойлович у своiх працях [26, 27] простежуi процес формування украiнського нацiонального житла, вiдзначаючи спiльнiсть у плануваннi сiльськоi оселi. Поширена схема: хата + сiни + комора або хата + сiни, де для житла вiдводилася одна кiмната. Спальня частина була за пiччю, у найтеплiшому куточку (пiд "глухою стiною") [26, с. 3]. Парадна частина кiмнати тАУ це бiльш освiтлена вiкнами i пiд святими образами. Робоча тАУ бiля печi i вхiдних дверей, де клали паливо i продукти харчування.
Отже, заможнi селяни у XVIIРЖ тАУ XРЖХ ст. будували житло за планом: хата + хата + сiни, що обумовило i змiну традицiйного iнтертАЩiру будинку. Простий люд хату будував на Слобожанщинi за типом: хата + сiни, або хата + сiни + комора. Хати селян вiдрiзнялися вiд осель мiщан та заможних людей хiба що розмiрами.
Дослiдниця Л.Чижикова вiдзначаi, що у ХРЖХ ст. "у Харьковской и Воронежской губернии наряду с клетью или вместо нее упоминается "светлица", "светелка" - термин, по видимому, достаточно древний для этих мест" [37, с. 96]. У слобожан свiтлиця була другим житловим примiщенням, яке освiтлювалося трьома вiкнами (Рис. 6 в). Ця кiмната не завжди опалювалася, тому використовувалася частiше влiтку, як "парадне примiщення", а взимку могла служити коморою. У середнякiв хата була з двома житловими примiщеннями, роздiленими сiньми (Рис. 4, 11 б).
Збiльшення розмiрiв хати за рахунок прибудови другоi житловоi хати спостерiгаiмо у великих родинах. Як говорять матерiали польових дослiджень тих часiв [37, с. 4], майже повсюди на Слобiдськiй Украiнi вiдбувалося ускладнення двокамерного житла за рахунок видiлення житловоi кiмнати в сiнях. У багатьох селах нашого регiону ii називали "хатина", у росiйських селах тАУ "теплушка", "кухня" [37, с. 99]. У селах Богодухiвського повiту Харкiвськоi губернii таку хату називали "тройник" [37, с. 56]. Хв. Вовк пише: "Нормальний розвиток традицiйного плану тАУ це перетворення комори в другий покiй, для перебування в ньому людей та видiлення комори з плану хати й примiщення ii у дворi. Ця змiна буваi у двох випадках: або коли жонатий син живе з батьками, або коли заможнiсть господаря збiльшуiться" [4, с. 112]. Такi змiни в традицiйному плануваннi хат спостерiгаiмо й у iнших регiонах (наприклад, Полтавщина, Киiвщина).
Отже, у ХРЖХ ст. слобожанська хата в плануваннi зазнала певних змiн: було два житлових примiщення, роздiлених сiньми; двокамерне житло ускладнилось за рахунок видiлення житловоi кiмнати у сiнях ("хатина", "тройник") (Рис. 4, 11 а, б, в).
Особливим мiсцем у хатi здавна i пiч тАУ "вариста" пiч. В украiнськiй хатi ii "завжди ставили в кутi мiж задньою стiною хати та стiною сiней, бiля самих дверей" [4, с. 104]. Часто ii робили з глини, часом тАУ iз цегли (особливо з сирцю), у гуцулiв, наприклад, - з кахель, що характерно i для Слобожанщини. У нашому регiонi печi називали "мазанi", у заможних людей тАУ кахлянi (подiбнi побутували й на Полтавщинi, у селах поблизу рiчок Псел, Хорол, Ворскла). Етнограф М. Сумцов пiдкреслював: "Окрiм вирiзних сволокiв в старовину на Слобожанщинi по панським та мiщанських домах була ще одна гарна покраса тАУ печi з кольоровими кахлями. На жаль, вони знищенi цiлком. Були жовтi, синi кахлi, з птахами, з козаками на конi" [28, с. 119].
На Слобiдськiй Украiнi найдавнiшими були кахлi iз зображенням сонця у виглядi розет, кругiв, з козацькими мотивами, зокрема козак на конi [28, с. 124]. "До середини XVIII ст. на Слобiдськiй Украiнi вживалися рельiфнi кахлi, а пiзнiше - розписнi" [8, с. 38]. Такi кахлi зафiксував архiтектор i вчений С.Таранушенко на Харкiвщинi, вони згадуються i в "Описах харкiвського намiсництва" [22, с. 120].
Ставлячи пiч з глини, спочатку вилiплювали iз землi та глини вiдповiдне пiдвищення, а потiм на нього, де власне i повинна бути пiч, клали "великий куль соломи, або частiше бажаного для печi обсягу мiшок, який набивали соломою, облiплювали з усiх бокiв, скiльки треба завтовшки, мокрою глиною. Коли вона засохне, витягали полову чи солому" [4, с. 104]. Потiм "лiпили припiчок, прироблювали комин чи димар. Останнiй клали з лози, очерету, збивали з дощок" [4, с. 54].
РЖз часом на Слобожанщинi почали робити печi з цегли. "Чорних хат" iз печами без комина чи димаря у нашому регiонi, на вiдмiну вiд бойкiв, не було.
Таким чином, пiч у хатi слобожанина займала особливе мiсце. РЗi робили з глини, пiзнiше тАУ з цегли. У заможних людей побутували кахлянi печi. На кахлях були зображенi сонця, круги, козацькi мотиви. Цi кахлi в основному на Слободi були знищенi.
Однiiю з деталей планування i дверi та вiкна. Як вiдзначають дослiдники, в украiнськiй хатi iснуi два види найстарiших та найпримiтивнiших вiкон. Перший тАУ маленьке вiконце з одною шибкою, знаходилося дуже високо вiд долiвки, майже пiд самою стрiхою (Рис. 5.6). У хатi iх було одне або два. З часом цi вiкна видозмiнилися тАУ зтАЩявились вiкна у двi шибки (знайденi й на Полтавщинi), потiм у чотири, вiкна з нижньою половиною, якi "можна однiмати" [4, с. 107].
М. Сумцов пише: "Спочатку вiкна в хатах колись були дуже маленькi, з одного шкла; потiм пiшли рами на три шибки, з пiдйомною низчою" [28, с. 122].
Пiзнiше (кiнець ХРЖХ тАУ початок ХХ ст.) вiкна почали робити на чотири шибки, з вiконницями, щоб "зачиняти вiд спеки або стужи. Зимою, де не бува вiконниць, роблять матки або килимки з соломи, якими на нiч закривають вiкна знадвору, щоб не так намерзали та не текли" [28, с. 123].
У ХРЖХ ст. на Слободi прорубували 2 тАУ 4 вiкна, розташування яких залежало вiд внутрiшнього планування житла (Рис. 4.11 а, б, в).
На початку ХХ ст. старих хат з такими вiкнами безпосередньо у Харковi було мало. Почали будувати хати з дерева та цегли, змiнилися i вiкна: вони стали "на чотири шибки, росторчастi, iнодi з прогоничами" [28, с. 123].
Отже, на Слобожанщинi в основному поширенi були вiкна в три тАУ чотири шибки, якi з часом мали подальший розвиток (птАЩять тАУ шiсть шибок). Вiкон було три: два з головного фасаду, одне причiльне, на вузькому боцi хати. Щодо дверей, то ми можемо сказати, що вони на Слобожанщинi були здавна виключно прямокутноi форми (Рис. 5.2; 5.3; 5.4), на вiдмiну вiд iнших регiонiв, де в старих хатах можна зустрiти дверi iз зрiзаними кутами (Гуцульщина, Бойкiвщина) (Рис.4.8).
Отже, слобожанська хата мала спочатку маленькi вiкна з одного скла, пiзнiше тАУ вiкна в 3 тАУ 4 шибки. Вони були з вiконницями i "матами".
Зведення Слобожанського житла. На Слобожанщинi побутувало два види хат тАУ зрубна i глиняна. ДеревтАЩяна хата маi такi рiзновиди: зрубна i каркасна, яка у свою чергу подiляiться на "сторчкову", "хворостяну", "миту". Глиняна хата на Слобожанщинi була двох видiв тАУ "топтана" i саманна. М. Сумцов писав "Слобожанщина цiлком входить у великий район рублених деревляних хат. Спершу стiни клинцюють, або забивають в полiняки клинцi, потiм обмазують глиною, яка придержуiться клинцями, а зверху бiлять крейдою, або фарбують жовтою охрою чи синькою; здебiльшого бiлять, а охрою обмазують тiльки призьбу" [28, с. 119]. Зрубна не мала суцiльного фундаменту. Пiд вугли i середину першоi "пiдвалини" ставили дубовi стовпцi ("пiдвалки") або клали камiння. "ДеревтАЩянi стояки (з пiвметра товщиною), стовпцi вкопували в землю, а потiм робили обвтАЩязку" [21, с. 183]. "Простiр мiж стояками, що пiднiмались над землею на 20 тАУ 30 см., забивався обрубками колод, кiлками, дошками" [37, с. 88]. У пiвденнiй та центральнiй частинi Харкiвськоi губернii в кiнцi ХРЖХ ст. ставили на високi (до 1 метра над поверхнею землi) стояки. Глинобитну пiдлогу набивали по вiнця. Пiзнiше пiд камтАЩянi стiни почали пiдводити "сплошные ленточные фундаменты из камня или кирпича, скрепленные глиной или известью" [37, с. 88]. Такi фундаменти могли дозволити собi в Харкiвськiй губернii лише заможнi люди.
Бiльш поширеними були в нашому регiонi зрубнi хати (найчастiше з дуба). Конструкцii стелi у росiйських та украiнських селах Слободи мали багато спiльного, але разом iз цим i вiдрiзнялися деякими регiональними особливостями.
Матерiали для будiвництва хати бралися в основному мiсцевi, пiдручнi. Так на Слобожанщинi XVII тАУ XVIII ст. основним матерiалом були дубова деревина та соснова. РЖз дубу зводили зрубнi хати, якi клинцювали i обмазували ззовнi та зсередини сумiшшю глиносоломи, а стелю, пiдбиту дранкою зовнi лише поновляли. Козацькi хати обмазувалися лише ззовнi, а зсередини стiни вирiвнювалися та розмальовувались тАУ так званi "хати з митими стiнами". Дерево при цьому всерединi iдеально шлiфувалося, змощувалося олифою, зовнi стiни валькувалися. Такi хати були на Сумщинi. Починаючи з кiнця XVIII ст. хати здебiльшого будують каркаснi з сосновоi деревини з подальшою обмазкою стiн глиносоломою, в пiвденних районах тАУ навiть iз саману та литi iз глини (хати з "литими", "натоптаними" стiнами) [21, с. 183 тАУ 184, с. 187 - 188]. У нашому регiонi будували хати з дуба, сосни, акацii та липи.
Експедицiiю "Муравський шлях тАУ 97" записано, що "рублену хату в давнину планкували або клинцювали. Оббивали тонким хворостом, щоб добре держалась глина" [21, с. 183].
Другий тип хати, зафiксований на Слобожанщинi, як ми зазначали, тАУ глиняна. РЗi рiзновиди називалися у регiонi так: "топтана" та саманна [21, с. 163]. [21, с. 163]. Топтана тАУ це коли використовували глину i солому, мiсили, тобто топтали. Так люди i казали: "Стоптали хату" [21, с. 183]. Щоб зробити "топтану" хату слiд володiти великою майстернiстю. Глина клалася мiж дошками, i чоловiки втоптували ii. Треба було, щоб стiни були рiвними. Щоб така хата краще зберiгала тепло, всерединi ii обмощували очеретом, а потiм обмазували. Такi хати й досi збереглися в РЖзюмському районi Харкiвськоi областi. В останнi десятирiччя ХХ ст. "обгортали стiни таких хат знадвору тюлем, руберойдом, а то, як казали старi люди, в Полтавi дощ, а в нас потекло" [21, с. 183].
Проаналiзуiмо деякi цiкавi спостереження мешканцiв сiл, що розташованi Муравським шляхом, стосовно конструктивних особливостей слобожанськоi оселi. Призьби були топтанi. "Стояк клався на землю тАУ до стовпа рiвнялась призьба" [21, с. 184]. "Долiвка насипалася iз землею на одному рiвнi, щоб було теплiше. Стiни лiпилися долонею знаружi i внутрi" [21, с. 184].
Усi землянi будови вiдзначаються тим, що в склад "iх стiн або зовсiм, або майже зовсiм не входить дерево" [4, с. 98]. Другий рiзновид глиняних хат тАУ хати iз саману. На Слободi для будiвництва стiн використовували саман: глину мiсять iз соломою чи половою ногами або кiньми, роблять iз маси цеглини, з яких i складають стiни. У саманнiй хатi i один недолiк тАУ мiж саманами залишаються щiлини, куди заходить вода, залазить комашня [4]. Такi хати зустрiчались не лише на Слобожанщинi, але й на Подiллi, Бессарабii, Херсонщинi.
До середини ХРЖХ ст. у хатах слобожан була, як правило, земляна пiдлога тАУ "долiвка". ДеревтАЩяна зафiксована лише в пiвнiчних повiтах губернii. Долiвку робили так: утрамбовували землю, зверху змазували сумiшшю глини з соломою або "кiзяком". Подiбну пiдлогу подекуди посипали пiском (особливо у свята).
Одним iз важливих етапiв будiвництва хати i виведення стiн, прорубування вiкон i дверей. На верхнiй кiнець кладуть сволок, тобто товсту балку, яка маi пiдтримувати всю стелю (iнодi кладуть i два сволоки). "В срубных домах Харьковской губернии и других украинских губерниях сволок располагали и по длинной и по поперечной оси сруба" [37, с. 90]. Цiкаво, що в селах Харкiвськоi та Курськоi губернiй стелю крiпили на двох хрестоподiбних покладених "матицях" [37, с. 96]. Цей спосiб був досить-таки поширений i в iнших регiонах Украiни (Подiлля, Полтавщина). М. Сумцов, описуючи слобожанську хату, звертав увагу саме на сволок: "В домах у старовину сволок в головнiй свiтлицi був вирiзний з написом" [28, с. 118].
Дослiдник описуi сволок у хатi М. Ф. Сумцова (слобода Боромля), який мав "6 аршин довжиною i 5 вершкiв завширшки, з нарiзами на усьому протязi i з таким написом з боку насупроти вхiдних дверей, щоб усяк бачив" [28, с. 118]. Пiд написами був хрест, який у давнi часи мав велике значення, бо освячував усю оселю, все життя богобоязливого украiнця.
У нашому регiонi поширеною була суцiльна стеля з дощок або горбилiв, якi "приганяли" один до одного поверх балки (сволока). РЖз кiнця ХРЖХ ст. поширюiться стеля з пилених дощок. Там, де будували хати з гарного дерева, дощану стелю не обмазували глиною. Такi хати були не тiльки на Харкiвщинi, але у Воронезькiй губернii, степових та лiсостепових регiонах Украiни (Киiвщина, Херсонщина, Кiровоградщина).
Певнi особливостi мав i дах. М. Сумцов писав: "Лiвобережна Украiна маi тiльки рiвнi дахи, без виступiв i без поверхового гребня з соломи; Правобережна тАУ з виступами i з гребнем, як звичайною прикрасою хати" [28, с. 120]. Дах зводився на кроквах. На всiй територii регiону вiн був чотирисхильний (Рис. 5.3). Дослiдники-етнографи пiдкреслюють, що час поширення цього виду дахiв установити важко. Вiрогiднiше, що масова поява чотирисхильних дахiв вiдноситься до другоi половини XVIII ст. i повтАЩязана з використанням соломи в будiвництвi дахiв в якостi основного дахового матерiалу [7, с. 26]. Примiщення пiд дахом називали "горище" i використовували в господарчих цiлях (як сховище для зерна).
Термiн "крокви", на думку Л. Чижиковоi, зтАЩявився на Слобожанщинi десь iз кiнця ХРЖХ тАУ початку ХХ ст. тАУ одна з поширених будiвельних конструкцiй.
Вiд даху слобiдських хат звисали великi навiси тАУ виноси. РЖз цiiю метою у зрубленiй хатi випускали за рiвень стiн кiнцi верхнiх повздовжних i поперечних колод зруба. Цей розмiр виносiв у Харкiвськiй губернii збiльшувався по причiлковiй стiнi хати, пiд нею прибудовували навiс на стовпцях тАУ "галерея", "пiддашок" (Рис. 5.3). Подiбну конструкцiю зустрiчаiмо й на Полтавщинi та Захiднiй Украiнi [7, с. 21 тАУ 23].
Серед матерiалiв, якими крили дах, найпоширенiшою була солома (Рис. 5.4; 5.1). Було декiлька способiв соломтАЩяного покриття в нашiй Харкiвськiй губернii: "в натруску", "в натовп", "в раструс" [37, с. 92]. У деяких селах Слобожанщини крили дах соломою, звтАЩязаною в снопики, якi потiм привтАЩязували рядками до даху. Десь у кiнцi ХРЖХ ст. зтАЩявився спосiб покриття тАУ "пiд щiтку", "пiд гузир" [37, с. 94]. Для мiцностi солому тримали в розчинi глини i вкладали рядками ("пiд глинку"). Слiд зазначити, що це був значно дорожчий спосiб покриття. Для покриття в давнину використовували й очерет.
Залiзом i черепицею крили дахи лише на початку ХХ ст. i лише заможнi люди (Рис. 7.6 г). Проте у Харкiвськiй губернii був вiдомий ще один спосiб покриття (XVIII ст.) тАУ ТСонтом [22, с. 96]. У ХРЖХ ст. у звтАЩязку з нестачею лiсоматерiалiв дерево почали використовувати для покриття значно рiдше. У подальшi роки конструкцii стелi, даху, матерiали для покриття поступово удосконалювалися, хоча зберiгалися паралельно i старi технологiчнi та технiчнi прийоми будiвництва.
Димар у давнину був хворостяним,
Вместе с этим смотрят:
32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)
РЖсторiя сiл (Грабовець, Бiлоскiрка, Козiвка)
РЖсторико-краiзнавче дослiдження мiста Рiвне
Аптские обстановки осадконакопления на северо-западе воронежской антеклизы (территория листа N-37-XXXI)
Архангельская область