Уява людини, ii основнi види та механiзм

КУРСОВА РОБОТА

НА ТЕМУ:

ВлУЯВА ЛЮДИНИ. РЗРЗ ОСНОВНРЖ ВИДИ ТА МЕХАНРЖЗМВ»

СУМИ-2008 г.

Вступ

Чи часто ви мрiiте? Чому? Чи вважаiте фантазiю необхiдним спiвавтором художнiх i наукових вiдкриттiв? Уява тiльки суб'iктивно вiдображаi мир або продуктивно бере участь в створеннi матерiальних i духовних цiнностей?

Прислухаiмося до визнання Бетховена: Влвiн сходить i росте, я бачу i чую образ у всьому його протязi, вiн стоiть, як злиток, перед моiм духомВ».

А ось що сказав К.Е. Цiолковський: ВлВиконанню передуi думка, точному розрахунку тАУ фантазiяВ».

Вчитаiмося в рядки бiографii генiального вченого Нiльса Бору, тАУ який черпав свою силу не Влв математичному аналiзi, а в дивнiй могутностi фантазii, що бачить фiзичну реальнiсть конкретно, образно i вiдкриваючiй в нiй новi, нiким не передбаченi зв'язкиВ».

Одна велика людина ВлпобачилаВ» нiким не передбаченi зв'язки, друга тАУ ВлздогадаласяВ» синхронiзувати музику i колiр i примусити iх майже прямо виражати думку. Третiй тАУ ВлдодумавсяВ» до вiдносностi вищих видiв руху.

Що ж було тут Влпусковим механiзмомВ»? Що спонукало Ньютона i Дарвiна шукати пояснення тому, що Влвсiм i без того зрозумiлоВ»: чому яблуко падаi, чому стебло росте вгору, а корiнь вниз?

Чи не був першопричиною могутнiй порив уяви, ця особлива здатнiсть Влкрiзь магiчний кристалВ» вiдчувати, вiдображати, сприймати складний образ свiту, комбiнувати його елементи?

Це живе, мiнливе полотно тАУ Уява тАУ допомагаi нам визначити своi намiри i розв'язати проблему вибору, штовхаi до пошуку, орiiнтуi наше мислення i примушуi шукати логiчне пiдтвердження ВлосяяннюВ».

Вченi можуть розповiсти про те, як багате внутрiшнi бачення письменника-фантаста спонукало iх до ВлнащупуванняВ» iдеi; як iнше вiдкриття вiдбулося Влпри мiнiмумiВ» логiки, але при необмеженiй грi уяви, при вiльнiй комбiнацii асоцiацii або зовсiм за вiдсутностi вантажу аналогiй. Луi Пастер визнавав, що могутнiстю своiю дослiдник, в значнiй мiрi, зобов'язаний роботi уяви.

Та ж сила уяви диктуi людинi емоцii, пристрастi, пориви душi, визначаi його поведiнку.

Уява тАУ це крила натхнення, творчостi, вiдчуття. Уява даруi нам митi, в яких сконцентровано часом все життя, всi здiбностi розуму i серця. Лiтература, мистецтво, та i наука знають немало прикладiв таких ВлодиничнихВ» сплескiв таланту, а часом i генiальностi, народжених уявою.

Але якщо уява генiя могла створити щось оригiнальне, то уява читача, глядача, слухача повинна бути не менше розвиненою, щоб вiдмовитися вiд Влсаме собою розумiючогоВ» i сприйняти новий образ, iдею, явище.

Теорiя вiдносностi, квантова механiка, кiбернетика i мiжпланетнi польоти, розгалуженi ланцюговi реакцii. Вони заперечують поняття Влсаме собою зрозумiлогоВ». Вони повстають проти логiки Влздорового глуздуВ».

Розвинена уява може пiдготувати нас до розумiння i давно забутого, i лише щойно народжуваного, до сприйняття незнайомоi культури або неприборканих ще звичним вимiрюванням свiтiв. Здатнiсть уявляти i фантазувати допомагаi нам зберiгати вiдчуття нового.

По особливому уява виявляiться у дiтей. Для дитини немаi буденного, немаi Влсаме собою зрозумiлогоВ», i тому, мабуть, немаi неможливого: Влдивне завжди порядВ» тАУ такi закони ii уяви.

Сьогоднi дiти вiльно оперують поняттями ВлгениВ» i ВлхромосомиВ», мiркують про Влвнутрiклiтинну систему управлiнняВ» i способи спiлкування молекул, про ВлмовуВ» клiтин, прямi i зворотнi зв'язки i т.д. Дитяча уява дiйсно не знаi неможливого!!

Уява або фантазiя, як i мислення, належать до числа вищих пiзнавальних процесiв, в яких виразно виявляiться специфiчно людський характер дiяльностi. Уява виступаi як необхiдна сторона художньоi, конструкторськоi, науковоi, лiтературноi, музичноi, взагалi всякоi творчоi дiяльностi.

Без розвиненоi уяви немаi не тiльки вiдкриття, але i широкого погляду на речi, немаi активного сприйняття дiйсностi, немаi гармонiйно розвиненоi особи!

Мета цiii курсовоi роботи вивчити уяву людини, ii основнi види i механiзм, а також методики вивчення уяви.

Завдання:

1. Вивчити лiтературнi витоки з теми.

2. Застосувати iснуючi методики для вивчення уяви школярiв.

1. Поняття про уяву, його основнi види

1.1 Загальна характеристика уяви

Людина постiйно вступаi в контакт з навколишнiм середовищем. Щомить на нашi органи чуття впливають десятки i сотнi рiзноманiтних стимулiв, якi багато та надовго залишаiться в пам'ятi людини. Причому одним з найцiкавiших феноменiв психiки людини i те, що одержанi в попереднiй практицi враження вiд предметiв i явищ реального свiту не тiльки зберiгаються в пам'ятi тривалий час, але i пiддаються певнiй обробцi. РЖснування даного феномена зумовило можливiсть людини впливати на оточуюче середовище i цiлеспрямовано змiнювати його.

Слiд зазначити, що дiя живого на зовнiшнi середовище i змiна середовища людиною мають принциповi вiдмiнностi. На вiдмiну вiд тварини людина дii на середовище планомiрно, направляючи своi зусилля до наперед поставленоi мети. Такий характер змiн дiйсностi в процесi працi припускаi попереднi уявлення в свiдомостi людини того, що вона хоче одержати в результатi своii дiяльностi. Наприклад, павук скоюi певнi дii, що нагадують дii ткача, i бджоли спорудою своiх воскових осередкiв нагадують людей-будiвникiв. Проте будь-який найпоганiший фахiвець вiдрiзняiться вiд самоi хорошоi бджоли або наймайстернiшого павука тим, що вiн дii по наперед намiченому плану. Будь-яка праця припускаi вироблення такого плану, i лише потiм тАУ його втiлення на практицi.

Таким чином, розглядаючи процес створення людиною чого-небудь нового, ми стикаiмося ще з одним феноменом психiки людини. Його суть полягаi в тому, що, людина створюi в своiй свiдомостi образ, якого поки в реальностi не iснуi, а основою створення такого образу i наш минулий досвiд, який ми одержали, взаiмодiючи з об'iктивною реальнiстю. Ось цей процес тАУ процес створення нових психiчних образiв тАУ i одержав назву уяви.

Уява або фантазiя, як i мислення, належать до числа вищих пiзнавальних процесiв, в яких виразно виявляiться специфiчно людський характер дiяльностi. Уява виступаi як необхiдна сторона художньоi, конструкторськоi, науковоi, лiтературноi, музичноi, взагалi всякоi творчоi дiяльностi. Строго кажучи, для того, щоб кустарним способом зробити стiл, уява не менше необхiдна, нiж для написання оперноi арii або повiстi: треба наперед представити, якоi форми, висоти, довжини i ширини буде стiл; як крiпитимуться нiжки, наскiльки вiн вiдповiдатиме своiму призначенню столу обiднього, лабораторного або письмового, тАУ одним словом до початку роботи потрiбно бачити цей стiл вже як би готовим.

Уява тАУ це необхiдний елемент творчоi дiяльностi людини, що виражаiться в побудовi образу продуктiв працi, а також забезпечуi створення програми поведiнки в тих випадках, коли проблемна ситуацiя характеризуiться невизначенiстю. Разом з тим уява може виступати як засiб створення образiв, що не програмують активну дiяльнiсть, а замiнюють ii.

Перше i найважливiше призначення уяви як психiчного процесу полягаi в тому, що, воно дозволяi уявляти результат працi до його початку, уявляти не тiльки кiнцевий продукт працi (наприклад, стiл в завершеному виглядi як готовий вирiб), але i його промiжнi продукти (в даному випадку тi деталi, якi треба послiдовно виготовити, щоб зiбрати стiл). Отже, уява орiiнтуi людину в процесi дiяльностi тАУ створюi психiчну модель кiнцевого або промiжних продуктiв працi, що i сприяi iх наочному втiленню.

1.2 Функцii уяви

Люди так багато мрiють тому, що iх розум не може бути ВлбезробiтнимВ». Вiн продовжуi функцiонувати i тодi, коли в мозок людини не поступаi нова iнформацiя, коли вiн не вирiшуi нiяких проблем. Саме в цей час i починаi працювати уява. Встановлено, що людина по своiму бажанню не в змозi припинити потiк думок, зупинити уяву.

У життi людини уява виконуi ряд специфiчних функцiй:

Перша з них в тому, щоб уявляти дiйснiсть в образах i мати нагоду користуватися ними, вирiшуючи задачi. Ця функцiя уяви пов'язана з мисленням i органiчно в нього включена.

Друга функцiя уяви полягаi в регулюваннi емоцiйних полягань. За допомогою своii уяви людина здатна, хоча б частково, задовольняти багато потреб, знiмати породжувану ними напруженiсть. Дана, поза сумнiвом, важлива функцiя особливо пiдкреслюiться i розробляiться в психоаналiзi.

Третя функцiя уяви пов'язана з його участю в довiльнiй регуляцii пiзнавальних процесiв людини, зокрема сприйняттi, увазi, пам'ятi, мови, емоцii. За допомогою майстерно викликаних образiв, людина може звертати увагу на потрiбнi подii. За допомогою образiв вiн дiстаi можливiсть управляти сприйняттям, спогадами.

Четверта функцiя уяви полягаi у формуваннi внутрiшнього плану дiй тАУ здiбностi втiлювати його в життi, манiпулюючи образами.

П'ята функцiя тАУ це планування i програмування дiяльностi, складання таких програм, оцiнка iх правильностi, процесу реалiзацii.

За допомогою уяви ми можемо управляти багатьма психофiзичними станами органiзму, настроювати його на майбутню дiяльнiсть. Данi факти лежать в основi аутотренинга, широко що використовуiться для саморегуляцii.

1.3 Види уяви

Мимовiльна i довiльна уява.

Найпростiша форма уяви тАУ це тi образи, якi виникають без спецiального намiру i зусиль з нашоi сторони. Дивлячись на химернi хмари, що пливуть в небi, ми iнодi мимовiльно бачимо в них обличчя людини або контур тварини. Хлопчик читаi цiкаву книгу, вiн живе життям ii героiв, спiвчуваi iх радостi i горю, бореться з ворогами, перемагаi iх. Цiкава, захоплююча книга викликаi у хлопчика яскравi образи мимовiльноi уяви.

Один з видiв мимовiльноi уяви тАУ сновидiння. З сновидiннями завжди були пов'язанi безлiч забобонiв i марновiрств. Це пояснюiться характером сновидiнь, якi iнодi i поiднанням дивних, небувалих, а деколи навiть абсурдних, фантастичних, безглуздих картин i подiй. Причина такого характеру сновидiнь та, що сон i прояв особливоi активностi iзольованих груп нервових клiтин кори, в умовах, коли друга сигнальна система загальмовуiться. Гальмування другосигнальних зв'язкiв призводить до того, що у сплячоi людини вiдсутнi критичне вiдношення до виниклих сновидiнь. Виникають химернi, хаотичнi комбiнацii з обривкiв слiдiв колишнiх вражень i переживань.

Цiлий ряд цiкавих дослiдiв показав, що часто сновидiння ВлфабрикуютьсяВ» на основi зовнiшнiх роздратувань, якi спляча людина не усвiдомлюi. Сплячому пiдносили до обличчя духи, i йому снився квiтучий запашний сад. Тихенько дзвонили над вухом дзвоником, i люди увi снi бачили себе у трiйцi з дзвониками i бубонцями або бачили, як у них з рук падаi пiднос з кришталевим посудом, який розбиваiться на дрiбнi осколки. Незручне положення тiла утруднюi дихання або здавлюi серце тАУ сняться кошмарнi сни.

Довiльна уява виявляiться у випадках, коли новi образи або iдеi виникають в результатi спецiального намiру людини уявити щось визначене, конкретне. РЖнженер розглядаi складне креслення новоi машини. Вiн прагне представити ii зовнiшнiй вигляд, принцип ii роботи, робить для цього певнi зусилля. Учень, вивчаючи ботанiку, прагне уявити собi вид тiii або iншоi рослини, вивчаючи iсторiю тАУ уявити собi образ iсторичного дiяча або полководця.

Вiдтворююча i творча уява.

По ступеню самостiйностi уяви i оригiнальностi ii продуктiв розрiзняють два види уяви вiдтворююче i творче.

Вiдтворююча уява тАУ процес вiдтворення образу будь якого предмету, подii, людини, мiсцевостi i т.д. по опису, кресленню схемi, географiчнiй картi або по iнших знаковим зображенням.

Вiдтворююча уява функцiонуi у кожноi людини завжди, коли доводиться малювати в своiй уявi те, що недоступне безпосередньому сприйняттю. Наприклад:

Тиха Украинская ночь.

Прозрачно небо. Звёзды блещут.

Своей дремоты превозмочь

Не хочет воздух. Чуть трепещут

Сребристых тополей листы.

Луна спокойно с высоты

Над Белой Церковью сияет

И пышных гетманов сады,

И старый замок озаряет.

А.С. Пушкин (росiйська)

Або:

А город был в дремучий убран иней.

Уездные сугробы тишинатАж

Не отыскать в снегах трамвайных линий,

одних полозьев жалоба слышна.

Скрипят, скрипят по Невскому полозья.

На детских санках, узеньких, смешных,

в кастрюльках воду голубую возят,

дрова и скарб, умерших и больныхтАж

О. Бергольц. (росiйська)

Читаiш одне тАУ i уява вiдтворюi яскравий образ украiнськоi ночi; читаiш iнше тАУ i уява малюi картину блокадного Ленiнграда.

Так само функцiонуi вiдтворююча уява при читаннi будь-якого технiчного креслення, опису вправ обов'язковоi програми в спортивнiй гiмнастицi або стенографiчному записi гри баскетбольноi команди.

РЖстотно, що повнота, точнiсть, яскравiсть образiв вiдтворюючоi уяви залежить, перш за все, вiд якостi, характеру i форми матерiалу, що викликаi цi образи. Але вони, як всi iншi психiчнi образи, тАУ суб'iктивнi образи об'iктивного свiту. Тому iх повнота, точнiсть, яскравiсть залежать i вiд широти, глибини знань, особових установок людини. Якщо знання недостатнi, то i уявлення можуть бути спотвореними: так деякi дiти уявляють мамонта висотою з чотириповерховий будинок i т.д.

На вiдмiну вiд вiдтворюючоi уяви творча уяваце самостiйне створення нових образiв в процесi творчоi дiяльностi.

Творча уява тАУ це процес створення нових образiв, продуктiв творчоi працi, оригiнальних iдей, що збагатили теорiю i практику дiяльностi людини.

Джерело творчоi дiяльностi тАУ суспiльна необхiднiсть, потреба в тому або iншому продуктi. Ще нашi далекi предки на зорi людськоi iсторii були вимушенi вигадувати, винаходити нове для задоволення потреб. Працюючи руками, люди бачили обмеженiсть можливостей людських рук i почали винаходити найпростiшi знаряддя i пристосування, якi могли швидше i краще виконувати функцii рук. Риюча рука послужила прообразом лопати; розчепленi пальцi, якими людина згрiбала сухе листя для пiдстилки, навели на думку про граблi; стислу в кулак руку вiн замiнив молотком. Протягом багатьох столiть творча уява допомагала людинi удосконалювати знаряддя працi.

Творчiсть починаiться з виникнення проблемноi ситуацii коли з'являiться потреба в створеннi чогось нового. Творча уява протiкаi як аналiз (розкладання) i синтез (з'iднання) накопичених людиною знань. При цьому елементи, з яких будуiться образ уяви, завжди виступають в нових поiднаннях i комбiнацiях. В бiльшостi випадкiв результат творчоi уяви може бути матерiалiзований, тобто створена нова машина, прилад, новий сорт рослин i iн. Але образи уяви можуть залишатися i на рiвнi iдеального змiсту, у виглядi науковоi монографii, романа, поеми i iн.

Творча уява найтiснiшим чином пов'язана з мисленням, особливо з такими операцiями, як аналiз, порiвняння, синтез, узагальнення.

Видiляють декiлька прийомiв перетворення уявлень в уявi: аглютинацiя, аналогiя, перебiльшення тАУ примноження, акцентування, типiзацiя.

Мрiя як особливий вид уяви.

Мрiiюi створюванi в уявi образи бажаного. Вони суперечать реальнiй дiйсностi, тому за певних умов мрiя може бути здiйснена. Багато сторiч багато людей мрiяли лiтати, але люди не мають крил. Проте наступив час, коли були створенi лiтальнi апарати, i людина полетiла. Тепер повiтряний транспорт став повсякденним, швидким i зручним засобом пересування. Таким чином мрiя це корисний механiзм творчоi дiяльностi.

Уява характеризуiться активнiстю, дiiвiстю. Разом з тим апарат уяви може бути використаний i використовуiться не тiльки як умова творчоi дiяльностi особи, направленоi на перетворення оточуючого. Уява в деяких обставинах може виступати як замiна дiяльностi, ii сурогат. В цьому випадку людина тимчасово йде в область фантастичних, далеких вiд реальностi уявлень, щоб сховатися там вiд нерозв'язних задач, вiд необхiдностi дiяти, вiд важких умов життя, вiд слiдства своiх помилок i т.д. Тут фантазiя створюi образи, якi не утiлюються в життя, намiчаi програми поведiнки, якi не здiйснюються i часто не можуть бути здiйсненими. Дана форма уяви називаiться пасивною уявою.

Людина може викликати пасивну уяву навмисно: такого роду образи фантазii, навмисно викликанi, але не пов'язанi з волею, направленою на втiлення iх в життя, називаються маренням. Всiм людям властиво марити про щось радiсне, приiмне, принадне. В мареннях легко виявляiться зв'язок продуктiв фантазii з потребами.

2. Фiзiологiчнi основи i механiзми уяви

2.1 Фантазiяяк функцiя мозку

Виникнення образiв фантазii тАУ це результат дiяльностi мозку людини. Уява, як i всi iншi психiчнi процеси, i функцiiю кори великих пiвкуль.

Фiзiологiчну основу пам'ятi складаi замикання тимчасових нервових зв'язкiв i iх подальша актуалiзацiя (вiдновлення, розгальмовування). Якщо в процесах пам'ятi зв'язок, що замкнув, надалi поновлюiться, то в процесi уяви, системи зв'язкiв що утворилися протягом життя людини як би розпадаються (дисоцiюються) i об'iднуються в новi системи.

Це об'iднання стаi можливим в результатi виникнення в корi мозку достатньо сильного вогнища збудження, викликаного пробудженням потреби або яким-небудь безпосереднiм враженням. Таким чином, у фантазуючоi людини, кажучи простiше, групи нервових клiтин зв'язуються по-новому. Вiд цього залежить характерна новизна образiв фантазii в порiвняннi з образами пам'ятi i в той же час частковий збiг iх.

Уява, як сказано, i функцiiю кори великих пiвкуль. Разом з тим складнiсть структури уяви i його зв'язок з емоцiями даi пiдстави припускати, що фiзiологiчнi механiзми уяви розташованi не тiльки в корi, але i в бiльш глибоко залягаючих вiддiлах мозку. Такими глибинними вiддiлами мозку, що беруть участь, разом з корою великих пiвкуль, у формуваннi образiв фантазii i iх включеннi в процеси дiяльностi, i гiпоталамо-лiмбична система (гiпоталамус в його зв'язках iз стародавньою корою i пiдкiрковими областями, створюючими лiмб, або межу, навкруги передньоi частини стовбура мозку бiля входу в пiвкулi головного мозку).

Експериментально з'ясовано: при пошкодженнi гiпоталамо-лiмбичноi системи у людини можуть вiдбуватися характернi розлади психiки: виникаi враження, що його поведiнка не регулюiться певною програмою i складаiться з серii окремих, iзольованих актiв, втiм, самi по собi достатньо складних i цiлiсних. Якщо такого хворого послати в магазин i дати йому список покупок, то вiн виконаi завдання достатньо акуратно. Але, закiнчивши покупки, вiн вже не зможе зрозумiти, що треба робити, i стане безцiльно бродити, поки не одержить нову iнструкцiю про необхiднi дii або поки не наткнеться на який-небудь предмет, який викличе у нього звичнi реакцii, наприклад на зелене свiтло свiтлофора. Такi хворi в змозi повторити ряд цифр, прочитаних iм, або уривок з книги, але вони не в змозi намiтити навiть простий план дiй i передбачати iх наслiдки. Таким чином, передбачаiться, що в подiбному випадку пошкодження торкнулося структур, якi вiдповiдальнi за планування поведiнки, складання програми майбутнiх дiй, а, як було вже вiдзначено, найзвичайнiша, але, можливо, разом з тим i найбiльш важлива роль уяви якраз i полягаi у виробленнi плану, програми поведiнки.

2.2 Уява i органiчнi процеси

Продукуючий образи фантазii людський мозок надаi регулюючу дiю на периферичнi частини органiзму, змiнюi процес iх функцiонування.

Деякi спостереження за людьми, вiдмiнними вразливiстю i багатою уявою, дають цiкавi факти про вплив уяви на протiкання фiзiологiчних процесiв. Коли Флобер писав сцену отруiння Еми Боварi, героiнi роману ВлПанi БоварiВ», вiн ясно вiдчував в ротi смак миш'яку. Вольтер щорiчно захворював в рiчницю Варфоломеiвськоi ночi. Думки про цей день, коли були убитi тисячi i тисячi безневинних людей, полеглих жертвою релiгiйного фанатизму, викликали у нього напад лихоманки: пiдвищувалася температура, рiзко частiшав пульс. Деякi розлади психiчноi дiяльностi своiм виникненням також зобов'язанi надмiрнiй вразливостi i живiй уявi. РЖнодi безпосереднiм приводом для подiбного захворювання стаi слово авторитетноi людини, що неправильно зрозумiли. Вiдомi випадки, коли пiд впливом необережного слова лiкаря пацiiнт уявляi, що вiн захворiв небезпечною хворобою, i у нього розвиваються вiдповiднi симптоми. Виникають так званi ятрогеннi захворювання. Травмуючу дiю, збуджуючу фантастичнi страхи, може викликати i педагогiчно нетактовний вчинок вчителя або його необережне слово. Так виникають нервовi розлади, якi iнодi називають дидактогенними. Представлення фантазii не тiльки регулюють поведiнку людини, але i видозмiнюють протiкання фiзiологiчних процесiв. При цьому образи фантазii залишаються функцiiю мозковоi кори i самi по собi, крiм мозку, зрозумiло, не можуть впливати на органи людини.

Вiдомi так званi iдеомоторнi акти тАУ рухи, якi виникають тодi, коли людина тiльки уявляi iх собi. Можна провести наступний дослiд. В руцi людина тримаi маятник тАУ нитку, до якоi прив'язано грузило, що вiльно висить. Випробовуваному пропонують якомога виразнiше уявити собi, що грузило починаi описувати концентричнi кола. Через деякий час це i вiдбуваiться на справдi. Виразне i яскраве представлення руху викликаi нерегульованi свiдомiстю м'язовi зусилля, якi i приводять в круговий рух маятник. У iдеомоторних актах позначаiться реактивнiсть судинноi системи. Так, коли людина тiльки збираiться зiгнути руку, то об'iм передплiччя збiльшуiться, навiть якщо задуманий рух не здiйснюiться. Це збiльшення об'iму пов'язано з розширенням судин м'язiв руки.

Продукуючий образи фантазii мозок тАУ це iдина система; змiни в однiй його частинi позначаються i на роботi iнших його вiддiлiв. Мозок як цiле надаi регулюючу дiю на всi органи людського тiла. Будь-який психiчний процес приводить до тих або iнших зсувiв в життiдiяльностi органiзму. У свою чергу уява, як i iншi психiчнi процеси, робить значний вплив на роботу багатьох систем людського органiзму.

2.3 Механiзмипереробки уявлень в уявнi образи

Образи, вiдтворюванi в процесi уяви, не можуть виникнути з нiчого. Вони формуються на основi нашого попереднього досвiду, на основi уявлень про предмети i явища об'iктивноi реальностi. Процес створення образiв уяви з вражень, одержаних людиною вiд реальноi дiйсностi, може протiкати в рiзних формах.

Створення образiв уяви проходить два основнi етапи. На першому етапi вiдбуваiться своiрiдне розчленовування вражень, або наявних уявлень, на складовi частини. РЖншими словами, перший етап формування образiв уяви характеризуiться аналiзом одержаних вiд реальностi вражень або сформованих в результатi попереднього досвiду уявлень. В ходi такого аналiзу вiдбуваiться абстрагування об'iкту, тобто вiн представляiться нам iзольованим вiд iнших об'iктiв, при цьому також вiдбуваiться абстрагування частин об'iкту.

З цими образами далi можуть здiйснюватися перетворення двох основних типiв. По-перше, цi образи можуть бути поставленi в новi поiднання i зв'язки. По-друге, цим образам може бути додано абсолютно нове значення. В будь-якому випадку з абстрагованими образами проводяться операцii, якi можуть бути охарактеризованi як синтез. Цi операцii, що становлять суть синтезуючоi дiяльностi уяви, i другим етапом формування образiв уяви. Причому форми, в яких здiйснюiться синтезуюча дiяльнiсть уяви, украй багатоманiтнi:

Аглютинацiя тАУ прийом з'iднання (ВлсклеюванняВ») якихось частин вiд двох або декiлькох предметiв в одне цiле. Аглютинацiя широко поширена в казкових сюжетах у виглядi образiв хатинки на курячих нiжках, русалки тАУ жiнки з хвостом риби i iн. Використовуiться аглютинацiя i в реальних образах (наприклад, танка-амфiбii, акордеона, в якому поiднуються елементи пiанiно i баяна).

Аналогiя тАУ прийом побудови образу за принципом подiбностi. Наприклад, за принципом подiбностi органу орiiнтацii кажана був створений локатор.

Перебiльшення тАУ зменшення тАУ прийом, за допомогою якого прагнуть показати пануючi якостi людини (наприклад, доброту могутнього Велетня або розум i м'яке серце Хлопчика-мезинчика).

Акцентування тАУ прийом близький до перебiльшення, що видiляi в образi яку-небудь одну яскраво виражену позитивну або негативну межу. Особливо часто вiн використовуiться в карикатурах i шаржах.

Типiзацiя тАУ найскладнiший прийом творчого створення образiв уяви. Характеризуiться творчiсть в лiтературi, М. Горький говорив, що характер героя робиться з багатьох окремих рисок, узятих вiд рiзних людей певноi соцiальноi групи. Потрiбно придивитися до сотнi-другоi, скажiмо, робiтникiв для того, щоб приблизно вiрно описати портрет одного робiтника.

Всi описанi прийоми можуть бути використанi в будь-якiй сферi життя i дiяльностi у зв'язку з пошуком нового, з проявом творчоi уяви.

2.4 Уяваi проблемна ситуацiя

Уява тiсно пов'язана з мисленням. Подiбно мисленню, воно дозволяi передбачати майбутнi.

Що ж спiльного мiж мисленням i фантазiiю? Так само як i мислення, уява виникаi в проблемнiй ситуацii, тобто в тих випадках, коли необхiдно вiдшукати новi рiшення; так само як i мислення, воно мотивуiться потребами особи. Реальному процесу задоволення потреб може передувати iлюзорне, уявне задоволення потреб, тобто живе яскраве представлення тiii ситуацii, при якiй цi потреби можуть бути задоволенi. Але випереджаюче вiддзеркалення дiйсностi, здiйснюване в процесах фантазii, вiдбуваiться в конкретнообразнiй формi, у виглядi яскравих уявлень, тодi як випереджаюче вiддзеркалення в процесах мислення вiдбуваiться шляхом операцii поняттями, що дозволяють узагальнено i опосередковано пiзнавати мир.

Таким чином, в проблемнiй ситуацii, якiй починаiться дiяльнiсть, iснують двi системи випередження свiдомiстю результатiв цiii дiяльностi: органiзована система образiв (уявлень) i органiзована система понять. Можливiсть вибору образу лежить в основi уяви, можливiсть новоi комбiнацii понять лежить в основi мислення. Часто така робота йде вiдразу в Влдвох поверхахВ», оскiльки системи образiв i понять тiсно зв'язанi тАУ вибiр, наприклад, способу дii, здiйснюiться шляхом логiчних мiркувань, з якими органiчно з'iднанi яскравi представлення того, яка буде здiйснюiться дiя.

Розглядаючи схожiсть i вiдмiннiсть мислення i уяви, необхiдно помiтити, що проблемна ситуацiя може характеризуватися бiльшою або меншою невизначенiстю. Якщо початковi данi задачi, наприклад науковоi проблеми, вiдомi, то хiд ii рiшення пiдлеглий переважно законам мислення. РЖнша картина спостерiгаiться, коли проблемна ситуацiя вiдрiзняiться значною невизначенiстю, початковi данi насилу пiддаються точному аналiзу. В цьому випадку в дiю приходять механiзми уяви. Наприклад, деяка невизначенiсть початкових даних позначаiться в роботi письменника. Недаремно роль фантазii така велика в лiтературнiй творчостi, коли письменник в уявi простежуi долю своiх героiв. Йому доводиться мати справу з набагато бiльшою мiрою невизначеностi, нiж конструктору або iнженеру, оскiльки закони людськоi психiки i поведiнки багато в чому складнiшi та менш вiдомi, нiж закони фiзики.

Залежно вiд рiзних обставин, якими характеризуiться проблемна ситуацiя, одна i та ж задача може розв'язуватися як за допомогою уяви, так i за допомогою мислення. РД пiдстава зробити висновок, що уява працюi на тому етапi пiзнання, коли невизначенiсть ситуацii вельми велика. Чим бiльш звичною, точною i визначеною буде ситуацiя, тим менше простору даi вона фантазii.

Цiннiсть уяви полягаi в тому, що, вона дозволяi ухвалити рiшення i знайти вихiд в проблемнiй ситуацii навiть за вiдсутностi потрiбноi повноти знань, якi необхiднi для мислення. Фантазiя дозволяi ВлперестрибнутиВ» через якiсь етапи мислення i все-таки уявити собi кiнцевий результат. Намiченi фантазiiю шляхи рiшення нерiдко недостатньо точнi, нестрогi, проте необхiднiсть iснувати i дiяти в середовищi з неповною iнформацiiю привела до виникнення у людини апарату уяви. Оскiльки в навколишньому нас свiтi завжди залишаться невивченi областi, цей апарат уяви завжди буде корисний.

3. Розвиток уяви, ii значення в художнiй i науковiй творчостi

3.1 Розвиток уяви

уява фантазiя творчiсть художнiй

Визначити якi-небудь конкретнi вiковi межi, що характеризують динамiку розвитку уяви, дуже важко. РЖснують приклади надзвичайно раннього розвитку уяви. Наприклад, Моцарт почав складати музику в чотири роки, Рiпiн i Сiров вже в шiсть рокiв добре малювали. З другого боку, пiзнiше розвиток уяви не означаi, що цей процес в бiльш зрiлi роки стоятиме на низькому рiвнi. РЖсторii вiдомi випадки, коли великi люди, наприклад Ейнштейн, в дитинствi не вiдрiзнялися розвиненою уявою, проте з часом про них стали говорити як про генiiв.

Не дивлячись на складнiсть визначення етапiв розвитку уяви у людини, можна видiлити певнi закономiрностi в його формуваннi. Так, першi прояви уяви тiсно пов'язанi з процесом сприйняття. Наприклад, дiти у вiцi пiвтора рокiв не здатнi ще слухати навiть найпростiшi розповiдi або казки, вони постiйно вiдволiкаються або засинають, але iз задоволенням слухають розповiдi про те, що вони самi пережили. В цьому явищi достатньо ясно видний зв'язок уяви i сприйняття. Дитина слухаi розповiдь про своi переживання тому, що виразно представляi те, про що йде мова. Зв'язок мiж сприйняттям i уявою зберiгаiться i на наступному ступенi розвитку, коли дитина в своiх iграх починаi переробляти одержанi враження, видозмiнюючи в уявi сприйманi ранiше предмети. Стiлець перетворюiться на печеру або лiтак, коробочка тАУ в автомашину. Проте слiд зазначити, що першi образи уяви дитини завжди пов'язанi з дiяльнiстю. Дитина не мрii, а утiлюi перероблений образ в свою дiяльнiсть, навiть, не дивлячись на те, що ця дiяльнiсть тАУ гра. Важливий етап в розвитку уяви пов'язаний з тим вiком, коли дитина опановуi мовою. Мова дозволяi дитинi включити в уяву не тiльки конкретнi образи, але i бiльш вiдвернутi уявлення i поняття. Бiльш того, мова дозволяi дитинi перейти вiд виразу образiв уяви в дiяльностi до безпосереднього iх виразу в мовi.

Етап оволодiння мовою супроводжуiться збiльшенням практичного досвiду i розвитком уваги, що дозволяi дитинi легше видiляти окремi частини предмету, якi вiн сприймаi вже як самостiйнi i якими все частiше оперуi в своiй уявi. Проте синтез вiдбуваiться iз значними спотвореннями дiйсностi. Через вiдсутнiсть достатнього досвiду i недостатньоi критичностi мислення дитина не може створити образ, близький до реальноi дiйсностi. Головною особливiстю даного етапу i мимовiльний характер виникнення образiв уяви. Частiше всього образи уяви формуються у дитини даного вiку мимовiльно, вiдповiдно до ситуацii, в якiй вiн знаходиться.

Наступний етап розвитку уяви пов'язаний з появою його активних форм. На цьому етапi процес уяви стаi довiльним. Виникнення активних форм уяви спочатку пов'язано iз спонукаючою iнiцiативою з боку дорослого. Наприклад, коли доросла людина просить дитини що-небудь зробити (намалювати дерево, скласти з кубикiв будинок i т.д.), вiн активiзуi процес уяви. Для того, щоб виконати прохання дорослоi людини, дитина спочатку повинна створити, або вiдтворити, в своiй уявi певний образ. Причому цей процес уяви по своiй природi вже i довiльним, оскiльки дитина намагаiться його контролювати. Пiзнiше дитина починаi використовувати довiльну уяву без жодноi участi дорослого. Цей скачок в розвитку уяви знаходить своi вiдображення, перш за все, в характерi iгор дитини. Вони стають цiлеспрямованими i сюжетними. Дуже яскрава уява дошкiльникiв в режисерськiй грi. Навiть 3-рiчнi дiти iз задоволенням надiляють iграшки ролями i програють з ними рiзнi сюжети.

З вiком в iгрових сюжетах все бiльше мiсце вiдводиться мовi, i весь менший час займаi дiю. Уява все бiльше вiддiляiться вiд дii i переноситься в мовний план. А оскiльки внутрiшня мова ще не склалася, дитинi необхiдний партнер, який в основному виступаi в ролi слухача. Цей партнер може не втручатися в гру, але вiн все-таки потрiбен як опора образу. Дитина сама розказуi змiст гри i вимовляi реплiки як свого, так i чужого персонажа.

Починаючись i формуючись в грi, уява переходить i в iншi види дiяльностi. Найбiльш яскраво воно виявляiться в малюваннi та складаннi казок i вiршiв. Тут, так само як в грi, дiти спочатку спираються на безпосередньо сприйманi предмети або виникаючi пiд iх рукою штрихи на паперi, а потiм вже самi планують свiй твiр. 3тАУ4-рiчнi дiти по ходу малюнка можуть кiлька разiв мiняти свiй задум. Горб задуманого верблюда може перетворитися на крило метелика, який потiм стаi птахом, мiсяць стаi сонцем, а сонце перетворюiться на зiрку або квiтку. Всi цi перетворення активно коментуються в мовi дiтей i стають яснi тiльки з цих коментарiв, оскiльки самi зображення вiддалено нагадують щось визначене. Але дiти не дуже вимогливi до якостi малюнка, iх фантазii набагато багатше нiж зображення. Крапки i риски на паперi зображають лiси, ягоди, вовкiв i зайцiв i iн.

Уява граi в життi дитини значно бiльшу роль, нiж в життi дорослого. Воно виявляiться набагато частiше i допускаi значно бiльш легкий ВлвiдлiтВ» вiд дiйсностi. РЖ головне тАУ дiти вiрять в те, що, придумують. Уявний i реальний свiти не вiдокремленi у них такою чiткою межею, як у дорослих. Переживання, якi викликаються уявними подiями, для них абсолютно реальнi i значно сильнiше, нiж у дорослих. Дiти 3тАУ5 рокiв можуть оплакувати долю сiренького козлика i колобка, загрожувати злому чарiвнику i намагатися побити його пiд час спектаклю, придумувати шляхи порятунку вiд хитроi лисицi i iн. Те, що вiдбуваiться в уявному просторi (в казцi, на словах, на сценi), викликаi у нього найсильнiшi емоцii, уявний персонаж може стати для нього реальною загрозою або порятунком. Вiдомо, що дорослi з виховних мiркувань вводять в життя i свiдомiсть дитини рiзних придуманих персонажiв: Бабу Ягу або змiя Горинича, якi забирають неслухняних дiтей, або добрих фей, якi приносять чудовi подарунки i творять рiзний чарiвництва. Цi персонажi стають для дитини живими i реальними. Дiти всерйоз бояться вигадану Бабу Ягу i чекають доброi феi. Жорстокi жарти старших дiтей на вулицi: Влбаба Яга летить!В» тАУ викликають сльози i панiчну втечу дошкiльника. Навiть удома, в iнтимнiй i безпечнiй обстановцi, може виникнути страх уявних подiй. Численнi дитячi страхи, якi нерiдко зустрiчаються в цьому вiцi, пояснюються якраз силою i жвавiстю дитячоi уяви.

Пiдвищена емоцiйнiсть тАУ важлива вiдмiнна риса уяви дошкiльника. Придуманi персонажi мают для дитини особисту значущiсть i починають жити в його свiдомостi як абсолютно реальнi.

РЖнший найважливiший зсув в уявi вiдбуваiться в шкiльному вiцi. Необхiднiсть розумiння учбового матерiалу обумовлюi активiзацiю процесу вiдтворюючоi уяви. Для того, щоб засвоiти знання, якi даються в школi, дитина активно використовуi свою уяву, що викликаi прогресуючий розвиток здiбностей переробки образiв сприйняття в образи уяви.

РЖншою причиною бурхливого розвитку уяви в шкiльнi роки i те, що в процесi навчання дитина активно одержуi новi i рiзностороннi уявлення про об'iкти i явища реального миру. Цi уявлення служать необхiдною основою для уяви i стимулюють творчу дiяльнiсть школяра.

3.2 РЖндивiдуальнiособливостi уяви

У кожноi людини уява розвинена по-рiзному, i вона по-рiзному виявляiться в ii дiяльностi i суспiльному життi. РЖндивiдуальнi особливостi уяви виражаються в тому, що, люди розрiзняються по ступеню розвитку уяви i по типу образiв, якими вони оперують частiше всього.

Ступiнь розвитку уяви характеризуiться яскравiстю образiв i глибиною, з якою переробляються данi минулого досвiду, а також новизною i свiдомiстю результатiв цiii переробки. Сила i жвавiсть уяви легко оцiнюiться, коли продуктом уяви i неправдоподiбнi i химернi образи, наприклад у авторiв казок. Слабкий розвиток уяви виражаiться в низькому рiвнi переробки уявлень. Слабка уява спричиняi за собою утруднення в рiшеннi розумових задач, якi вимагають умiння нао

Вместе с этим смотрят:

Cистема роботи шкiльного психолога з профiлактики та подолання проблем статево-рольовоi поведiнки старшокласникiв

Features of evaluation and self-esteem of children of primary school age

Positive and negative values of conformism

РЖндивiдуально-психологiчнi особливостi здiбностей людини

Агрессивное поведение в подростковом возрасте