Сучасний стан, проблеми i перспективи розвитку мiських поселень

ПЛАН

ВСТУП

Роздiл 1. ФОРМУВАННЯ ТЕРИТОРРЖАЛЬНОРЗ ОРГАНРЖЗАЦРЖРЗ ГОСПОДАРСТВА: ПЕРЕДУМОВИ, ФАКТОРИ, ОСОБЛИВОСТРЖ

1.1 Основнi форми територiальноi органiзацii продуктивних сил

1.2 Вплив економiко-географiчного положення на розмiщення обтАЩiктiв народного господарства

1.3 Економiчнi закономiрностi, що впливають на органiзацiю господарства

1.4. Технiко-економiчнi та демографiчнi передумови утворення форм територiальноi органiзацii господарства

1.5 Специфiчнi умови формування територiальноi органiзацii господарства в Украiнi

Роздiл 2. СУЧАСНИЙ СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МРЖСЬКИХ ПОСЕЛЕНЬ

2.1 Мiське розселення: загальнi тенденцii в свiтi

2.2 Величина мiста тАУ головна його проблема

2.3 Методи регулювання розселення

Роздiл 3. ПРОБЛЕМИ РЖ ПЕРСПЕКТИВИ МРЖСТ УКРАРЗНИ

3.1 Розмiщення мiст по територii Украiни

3.2 Економiчнi та соцiальнi проблеми украiнських мiст

3.2.1 Житлово-комунальне господарство

3.2.2 Транспортна проблема

ВИСНОВКИ

ВИКОРИСТАНА ЛРЖТЕРАТУРА

ВСТУП

Проблема територiальноi органiзацii господарства для будь-якоi краiни i визначальною, бо вона лежить в основi господарського управлiння територiiю i проявляiться у простих, складнiших та найскладнiших формах. Це, перш за все, центри, вузли, виробничi i територiально-виробничi комплекси, портово-промисловi комплекси, райони, технополiси. Основою всiх цих форм i мiсто. Концентрацiя та iнтенсифiкацiя виробництва зумовлюi його розширення i переростання у бiльш складнi, комплексно взаiмоповтАЩязанi форми територiальноi органiзацii господарства.

Мiсто переплiтаiться з системами розселення, i ядром для формування агломерацiй. Урбанiзацiйнi процеси 20-го столiття вражаючi, i ще й досi набирають обертiв у краiнах, що розвиваються. У мiстах зосереджено 43% всього населення свiту, при чому тут концентруiться майже ввесь науковий потенцiал, промисловiсть. Мiста i адмiнiстративними, полiтичними, культурними, торгiвельними центрами. Вони здiйснюють комплексний вплив на економiчну, соцiальну, екологiчну сферу. Можна сказати, що мiста на сучасному етапi i основою життя, оскiльки людинi для ефективноi дiяльностi потрiбне спiлкування, постiйне пiдтримання звтАЩязкiв.

Мiста, зокрема великi, мають як своi переваги, так i значнi недолiки. Основним завданням i досконале вивчення проблем, пошук найефективнiших шляхiв iх вирiшення i впровадження в життя комплексу програм для забезпечення якнайкращого iснування i розвитку. Перспективи мiст у рiзних регiонах рiзнi, тому важливим i виявлення iндивiдуальних особливостей i вдосконалення iх. Полiтика перш за все повинна грунтуватись на засадах рацiоналiзму i спрямовуватись на людину.

1. ФОРМУВАННЯ ТЕРИТОРРЖАЛЬНОРЗ ОРГАНРЖЗАЦРЖРЗ ГОСПОДАРСТВА: ПЕРЕДУМОВИ, ФАКТОРИ, ОСОБЛИВОСТРЖ

1.1 Основнi форми територiальноi органiзацii продуктивних сил

Територiальна органiзацiя господарства розглядаi територiальну приуроченiсть ii елементiв до певноi територii, характер зосередження окремих галузей господарства, iхнiй взаiмозвтАЩязок. З розвитком продуктивних сил i поглибленням подiлу працi територiальна органiзацiя господарства виявляiться у нових формах, наповнюiться новим змiстом. Територiальна органiзацiя господарства тiсно повтАЩязана з територiальною органiзацiiю продуктивних сил.

Територiальна органiзацiя продуктивних сил тАУ це просторовий взаiмозвтАЩязок галузевих, мiжгалузевих i територiально-виробничих комплексiв, що спираiться на рацiональне використання природних, матерiальних i трудових ресурсiв, заощадження витрат на подолання диспропорцiй у взаiморозмiщеннi джерел сировини, палива, енергii, мiсць виробництва. Форми розмiщення продуктивних сил тАУ стiйкi територiально-економiчнi утворення, що характеризуються своiю рiзноманiтнiстю, конфiгурацiiю, складнiстю й взаiморозмiщенням структурних елементiв.

Первiсними елементами територiальноi органiзацii ПС i окремi ферми, хутори, промисловi пункти, що характеризують точне розмiщення ПС на територii. У промислових пунктах (здебiльшого у мiстечках) найчастiше розташовуються фiлii великих пiдприiмств.

Центр - це точка, зв'язки якоi з довколишньою територiiю функцiональнi.

Промисловий центр -це група промислових пiдприiмств, взаiмопов'язаних спiльними допомiжними виробництвами, а у низцi випадкiв тАФ спiльнiстю технологiчного процесу, що мають iдину систему розселення i обслуговуються спiльною iнфраструктурою.

Вузол тАФ це територiальне сполучення об'iктiв, що вiдiграють певну роль у розвитку даноi територii.

Промисловий вузол тАФ це локальне виробничо-територiальне сполучення, де пiдприiмства поiднуються тiсними виробничими й виробничо-технологiчними зв'язками, спiльнiстю транспортно-географiчного розмiщення, загальними системами iнфраструктури й поселень для найефективнiшого використання природних, матерiальних i трудових ресурсiв.

Виробничий комплекс тАФ це поiднання пiдприiмств, об'iднаних виконанням iдиноi господарськоi функцii та взаiмопов'язаних тiсними виробничими стосунками таким чином, що вилучення якихось компонентiв або порушення зв'язкiв знижуi ефективнiсть комплексу, обмежуi або унеможливлюi виконання господарських функцiй.

Територiально-виробничий комплекс тАФ це взаiмозумовлене поiднання пiдприiмств на певнiй територii, за якого ефект досягаiться завдяки вдалому добору пiдприiмств згiдно з природними та економiчними умовами.

Район тАФ це територiя, що вiдрiзняiться вiд iнших територiй за сукупнiстю складових частин, якi характеризуються iднiстю, взаiмозв'язком та цiлiснiстю, котра i об'iктивною умовою, закономiрнiстю рацiонального розвитку даноi територii.

Технополiс тАФ це науково-технiчний центр, що забезпечуi створення та впровадження нових розробок.

Портово-промисловий комплекс тАФ це об'iднання на однiй територii морських портiв, промислових пiдприiмств, приморських поселень, соцiально-виробничоi iнфраструктури, розмiщення яких у прибережнiй зонi зумовлене експлуатацiiю природних ресурсiв прилеглоi територii та акваторii, забезпеченням зовнiшньоекономiчноi та iнших рiзновидiв дiяльностi.

мiський розселення територiальний господарство

1.2.Вплив економiко-географiчного положення на розмiщення обтАЩiктiв народного господарства

Розташування кожного об'iкта народного господарства у просторi зумовлене впливом низки причин i закономiрностей. Одним з провiдних i економiко-географiчне положення (ЕГП) обтАЩiкта, тобто сукупнiсть його вiдношень до iнших економiко-географiчних об'iктiв, що лежать поза ним. Таким чином, об'iкт характеризуiться не лише розташуванням на певнiй територii, але й системою зв'язкiв (реальних або потенцiйних) з iншими об'iктами.

Економiко-географiчне положення тАФ категорiя iсторична. Це означаi, що якщо з часом змiниться економiчний простiр довкола об'iкта, то це вiдiб'iться на економiчному потенцiалi самого об'iкта. Вiдомо, що стародавнiй Киiв став економiчним i полiтичним центром Украiни-Руси. Це сталося, по-перше, тому що вiн розташовуiться на перехрестi водних шляхiв, що утворюються Днiпровською рiчковою системою. По-друге, вiн лежав майже у центрi серед полiтично пов'язаних мiж собою князiвств.

Сiнгапур до початку XIX ст. був невеличким поселенням в економiчно малорозвинутому регiонi й не мав хоч якогось економiчного значення. Але пiсля перетворення його на порт вiн став використовувати вигоди свого географiчного положення на перехрестi найважливiших трансокеанiчних шляхiв. Спочатку вiн спецiалiзувався на послугах (бункерування суден, страхування, посередницька торгiвля), а потiм перетворився на великий промисловий центр, що ефективно використовуi мiжнародний подiл працi.

Географiчне розташування об'iкта або територii може розглядатись на трьох рiвнях: макро-, мезо- й мiкро-. Макроположення вiдбиваi економiчнi вiдносини об'iкта з великими регiонами. Мезоположення характеризуi об'iкт за вiдношенням до компактноi та вiдносно невеликоi за розмiром територii його оточення. Це може бути положення обласного центру або мiста усерединi якогось регiону. Територiя, що тяжii до певного центру на мезорiвнi, називаiться гiнтерланд. Найчастiше назва "гiнтерланд" вживаiться щодо територii, яка прилягаi до портових мiст. Мiкроположення характеризуi об'iкт вiдносно невеликого оточення. Це може бути розташування пiдприiмства у мiстi.

Вплив ЕГП виявляiться у тому, що об'iкт або регiон одержують певнi економiчнi переваги при оптимальнiй взаiмодii економiчних зв'язкiв з iншими об'iктами й регiонами. Вдало розташованi мiста перетворюються на великi транспортнi вузли. Насамперед це стосуiться портових мiст, де масовi вантажi перевалюються з одного виду транспорту на iнший. Саме фактор ЕГП спричинив зростання й процвiтання таких мiст, як Нью-Йорк, Гамбург, Амстердам, Роттердам. Здебiльшого частину вантажiв, якi проходять через вузловi транспортнi центри, вигiдно переробляти на мiсцi. Так, суто транспортний вузол перетворюiться на багатофункцiональне мiсто.

Характерним для економiко-географiчного положення i те, що особливостi його можуть виявлятися лише в певний час, за певних обставин. Тут враховуiться i густота населення даноi територii, характер зайнятостi, ступiнь полiтичноi централiзацii.

1.3 Економiчнi закономiрностi, що впливають на органiзацiю господарства

Розвиток територiй i продуктивних сил перебувають пiд впливом загальних економiчних закономiрностей. При аналiзi форм територiальноi органiзацii слiд враховувати iх. Зокрема таку важливу iз них, як закономiрнiсть територiальноi комплексностi розмiщення. У комплексi iснуi взаiмозв'язок мiж спецiалiзуючими, допомiжними та обслуговуючими галузями, мiж природними ресурсами регiону й виробництвом, мiж виробництвом i розселенням. Елементарний виробничий зв'язок мiж пiдприiмствами, об'iднаними певною народногосподарською функцiiю, називаiться виробничим комплексом. Це може бути група пiдприiмств, що випускають одну продукцiю. Пiдприiмства обмiнюються мiж собою комплектувальною продукцiiю, запроваджують оптимальну спецiалiзацiю. Але у виробничому комплексi вони не обов'язково повиннi розташовуватися поблизу одне одного тАФ iнодi iх роздiляi вiдстань у сотнi кiлометрiв. Якщо ж вони розташовуються компактно й територiальна близькiсть маi iстотне значення, тодi формуiться територiально-виробничий комплекс (ТВК). ТВК бувають рiзних розмiрiв i рангiв, тобто характеризуються пiдпорядкованiстю. Створення територiально-виробничого комплексу (ТВК) безпосередньо пов'язане з реалiзацiiю довготермiнових цiльових регiональних проблем. Економiчна сутнiсть ТВК виявляiться у тому, що його народногосподарська ефективнiсть вища за сумарну ефективнiсть складникiв, якi функцiонують iзольовано.

Територiальний комплекс виникаi тодi, коли територiя перестаi бути випадковим чинником його формування i коли внаслiдок розташування компонентiв на компактнiй територii у сполуки з'являються додатковi якостi. ТВК тАФ сполучення пiдприiмств, для якого територiальна спiльнiсть i додатковим фактором ефективностi за рахунок: тривалостi взаiмозв'язкiв i ритмiчностi виробничого процесу, скорочення транспортних витрат, рацiонального використання усiх мiсцевих ресурсiв i сприятливiших умов для маневрування ними.

Сполучення кiлькох ТВК у регiонi, пiдприiмств регiону, якi не належать до ТВК, виробничоi та соцiальноi iнфраструктури тАФ усе це створюi передумови для появи економiчного району. Економiчний район розглядаiться на лише як ланка у народногосподарському ланцюгу, що виконуi вузьку й виокремлену роль, але i як велика територiально-виробнича система, що маi потужний ресурсний потенцiал i здатна самотужки розв'язувати важливi господарськi проблеми, скерованi на пiдвищення ефективностi суспiльного виробництва. Економiчний район розглядаiться як спецiалiзована територiя краiни з певним комплексом допомiжних та обслуговуючих виробництв. Спецiалiзацiя району повинна визначати галузi, де витрати працi й коштiв на виробництво продукцii та ii доставку споживачевi найменшi порiвняно з iншими районами. Економiчна ефективнiстi спецiалiзацii оцiнюiться як з погляду найдоцiльнiшого територiального подiлу працi у масштабi краiни, так i з погляду найповнiшого й найпродуктивнiшого використання мiсцевих ресурсiв району.

При розглядi впливу комплексного розмiщення на органiзацiю народного господарства слiд видiлити таку форму як портово-промисловий комплекс.Портово-промисловий комплекс (ППК) тАФ це форма територiальноi органiзацii морського господарства й прилеглого примор'я, взаiмопов'язане й взаiмообумовлене, планомiрно сформоване об'iднання морських портiв, промислових пiдприiмств, приморських селищ, соцiально-виробничоi iнфраструктури, розташування яких у береговiй зонi викликано експлуатацiiю ресурсiв суходолу й моря, забезпеченням зовнiшньоекономiчних та iнших зв'язкiв. Внаслiдок такого поiднання маiмо додатковий соцiально-економiчний ефект за рахунок групування морських портiв i промислових пiдприiмств згiдно з iхнiм транспортним та економiко-географiчним розташуванням у приморськiй зонi; тривалiстю мiжгалузевих зв'язкiв; скороченням транспортних витрат; комплексним використанням усiх ресурсiв; рацiональним поiднанням територiально-галузевоi та програмно-цiльовоi засад керування.

Ще однiiю важливою закономiрнiстю i закономiрнiсть територiальноi концентрацii продуктивних сил, яка полягаi у зосередженнi виробництва й населення у найвигiднiших мiсцях регiону, що забезпечуi вищий (нiж середнiй для регiону) рiвень життя та ефективнiсть виробництва. Концентрацiя призводить у першу чергу до утворення урбанiзованих зон. На кожному щаблi суспiльного розвитку вона маi своi межi, зумовленi розвитком продуктивних сил, зокрема технологiiю виробництва, досконалiстю iнфраструктури та iн. Спроби обминути цi межi, форсувати концентрацiю призводять до зниження ефективностi суспiльного виробництва.

1.4 Технiко-економiчнi та демографiчнi передумови утворення

форм територiальноi органiзацii господарства

Вплив сучасного науково-технiчного прогресу (НТП) на змiни в просторовiй органiзацii життя людей, на розвиток i розмiщення мiст, на формування середовища людини багатоманiтний. НТП стимулюi розвиток промисловостi у територiальних формах, якi постiйно змiнюються, стимулюi розширення складу виробництва, породжуi великi i складнi комплекси. ВзаiмоповтАЩязанi виробництва групуються в одному мiсцi навколо технологiчних процесiв. Так утворюiться технополiс тАФ центр впровадження досягнень науки i технiки. Це, як правило, нове мiсто, в якому запроваджуються у виробництво новi розробки, а також проживаi населення. Вiн мiстить науково-дослiдну, промислову та селищну зони, маi необхiдну iнженерну, комунально-побутову та комунально-культурну iнфраструктури, комфортнi умови проживання. Технополiси скерованi на створення й випуск наукомiсткоi продукцii з урахуванням ii конкурентоздатностi та умов ринку збуту. Через технополiси маi реалiзуватися механiзм пришвидшення науково-технiчного прогресу в сучасних галузях промисловостi, пов'язаних iз запровадженням новiтнiх досягнень фундаментальноi науки, зокрема мiкроелектронiки, нових матерiалiв, альтернативних джерел енергii, бiотехнологii. Створення технополiсiв даi можливiсть максимально зблизити науку та виробництво, сприяти структурнiй перебудовi економiки для пiдвищення ii наукомiсткостi,рiвномiрнiше розташовувати продуктивнi сили, вирiвнюючи при цьому диспропорцii в економiчному розвитку; розвивати у технополiсах безвiдходнi виробництва, розробляти та впроваджувати досконалiшi методи очищення, застосовувати екологiчно чистi матерiали й джерела енергii.

РЖз технополiсами повтАЩязана наукомiсткiсть виробництва. До наукомiстких вiдносяться усi виробництва, якi потребують, по-перше, висококвалiфiкованих працiвникiв, а, по-друге, великих вкладень у науково-дослiдну базу. Це, як правило, виробництво ЕОМ, ракетобудування, лiтако- й автомобiлебудування, виготовлення озброiнь тощо. Такi виробництва розмiщуються у великих мiстах, якi мають декiлька (здебiльшого понад десять) науково-дослiдних iнститутiв i вищих навчальних закладiв. В Украiнi до таких мiст належать Киiв, Харкiв, Одеса, Донецьк, Днiпропетровськ, Львiв.

РЖнколи наукомiстке виробництво разом з науковою базою "виноситься" за межi великого мiста, утворюючи мiста-супутники. У США спецiалiзованими центрами наукомiсткоi продукцii (авiаракетобудування, електронiка) стали Сан-Дiiго й Санта Ана (супутники Лос-Анджелеса), Сан-Хосе (супутник Сан-Франциско).

ВзаiмоповтАЩязаною з наукомiсткiстю i працемiсткiсть.Найбiльш працемiсткими виявляються такi галузi: електронiка (виробництво ЕОМ, телевiзорiв, радiоприймачiв, побутовоi електронiки), приладобудування, оптико-механiчне, iнструментальне виробництво, автомобiлебудування, Працемiсткi види виробництва у промисловостi розмiщуються у мiстах, якi мають вiльнi трудовi ресурси. Це не обов'язково найбiльшi мiста: дуже часто у маленьких i середнiх мiстах i певний контингент незайнятого населення. У сучасному свiтi iснуi тенденцiя випереджуючого розвитку працемiстких галузей у краiнах, що розвиваються. У них i надлишок працездатного населення, котрому ще й платити можна небагато. Ось чому ненаукомiсткi види виробництва, якi потребують великих витрат працi (бiльшiсть галузей легкоi промисловостi, побутова електронiка), дедалi бiльше перемiщуються з розвинутих краiн до таких, що розвиваються.

Крiм того, автоматизацiя виробництва, повтАЩязана з розподiлом виробничого процесу на елементарнi операцii, посилюi тенденцiю до вузькоi спецiалiзацii, яка потребуi менш квалiфiкованоi робочоi сили. Комплексна механiзацiя виробництва поступово лiквiдовуi важкi роботи i розширюi сферу застосування жiночоi працi. Отож, статева структура все менше впливаi на диференцiацiю виробництва, що дозволяi ефективнiше розвиватись господарству.

Переоснащення виробничоi бази сприяi розвитку форм територiальноi органiзацii, зокрема росту мiст. Висококвалiфiкована робоча сила, зростання прошарку iнтелiгенцii викликають пiдвищенi запити у всьому, що стосуiться обслуговування, невиробничоi iнфраструктури, що призводить до залучення нових робiтникiв. Таким чином прослiдковуiться закономiрнiсть: у промисловостi iз створенням нових робочих мiсць, населення мiста порiвнянно з чисельнiстю цих мiсць збiльшуiться приблизно на порядок.

Також слiд враховувати мiграцiйнi процеси, зокрема iз села в мiсто та з екологiчно небезпечних районiв у менш забрудненi, що збiльшуi чисельнiсть населення i сприяi розвитку бiльш працемiстких виробництв. Однак мiграцiйний потенцiал сiльськоi мiсцевостi практично вичерпаний, тому джерелом зростання чисельностi великих мiст i невеликi центри. Зростають диспропорцii у темпах росту мiст рiзноi величини.

1.5 Специфiчнi умови формування територiальноi органiзацii

господарства в Украiнi

Для Украiни характерна своя специфiчнiсть розмiщення господарства, утворення форм та iх розмiщення. Це в першу чергу повтАЩязано з тим, що довгий час iснувала УРСР, де прiорiтетною була плановiсть i централiзованiсть.

Ще на початку столiття Украiна була аграрно-iндустрiальною державою з невеликим мiським населенням. Урбанiзацii сприяли два основних фактори. З одного боку iндустрiалiзацiя народного господарства i розвиток рiзноманiтних галузей, зокрема важкоi промисловостi, створили в мiстах велику кiлькiсть робочих мiсць. Таким чином до нових видiв дiяльностi залучались як вихiдцi iз села, так i молодь мiст. З другого боку колективiзацiя i механiзацiя сiльського господарства звiльнила вiд малопродуктивноi iндивiдуальноi працi багатьох людей.

Розвиток господарства в Украiнi у 20-му столiттi набував соцiалiстичного iндустрiального характеру. У 20-30-х роках був взятий курс на створення i розвиток великих пiдприiмств. На сьогоднiшнiй день бiльшiсть промислово-виробничого персоналу зосереджено на заводах i фабриках з кiлькiстю працюючих бiльше тисячi чоловiк. Склався висококонцентрований тип промислового виробництва, який визначив збiльшення комплексiв господартва i мiст.

Ще один фактор, характерний для нашоi краiни тАУ нестача хороших дорiг i надiйного транспортного сполучення мiж населеними пунктами. Жителi сiл, можливо, i не прагнули б переiхати в мiсто, якщо б шлях у пiвтори - двi години вони могли б подолати в комфортабельних умовах. Це ж стосуiться i умов проживання й обслуговування. Така ситуацiя в цiлому сприяi мiграцii iз села в мiсто.

2. СУЧАСНИЙ СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МРЖСЬКИХ ПОСЕЛЕНЬ

2.1 Мiське розселення: загальнi тенденцii в свiтi

Пiд розселенням населення розумiють розмiщення населення на територii i форми його територiальноi органiзацii у виглядi системи поселень з iх взаiмовiдносинами. Розселення населення вiдбиваi як процес розподiлу i перерозподiлу населення на територii, так i результат цього процесу у виглядi iснуючоi на даний час територiальноi мережi поселень. Два основних типи поселень тАФ мiськi й сiльськi мають iстотнi вiдмiнностi щодо функцiональноi структури й людностi, причому функцiональна характеристика i вирiшальною при визначеннi типу поселення.

Мiське розселення тАУ форма територiальноi органiзацii життя населення у виглядi мiст, розвиток яких повтАЩязаний з розмiщенням промислових пiдприiмств, обтАЩiктiв будiвництва, транспорту, з постiндустрiальними видами дiяльностi. Критерii вiднесення до мiст у рiзних краiнах неоднаковi. А взагалi, мiсто тАУ це населений пункт, який вiднесений згiдно з законодавством держави до категорii мiст i маi, як правило, значну (порiвнянно з сiльським поселенням) чисельнiсть населення, зайнятого головним чином у промисловостi, торгiвлi, сферi обслуговування, науцi, культурi. Мiста мають свою територiю, обмежену так званою мiською межею, як правило, досить стiйкою. Населення мiст у 1992 роцi складало 43% всього населення свiту. Великих мiст, якi мають бiльше 100 тис. жителiв, у свiтi близько 2,4 тис. у тому числi бiльше 200 з них мають понад мiльйон чоловiк. Збiльшення питомоi ваги мiського населення й зростання соцiально-економiчноi ролi мiст називаiтьсяурбанiзацiiю. У деяких економiчно розвинутих краiнах свiту цей процес майже завершився, i вiдсоток мiського населення далi майже не пiдвищуiться.

Виникнення й розвиток систем розселення тАФ це наслiдок територiального розподiлу працi. Кожне поселення в системi виконуi своi соцiально-економiчнi функцii. Для системи розселення характернi тiснi внутрiшнi зв'язки мiж ii елементами (поселеннями), що втiлюiться в iнтенсивнi мiжселеннi потоки: виробничi, культурнi, iнформацiйнi тощо.

За ступенем розвитку й територiальним охопленням системи розселення подiляються на локальнi й регiональнi. Локальнi системи охоплюють вiдносно невелику територiю. Критерiiм межування такоi системи i показник транспортноi доступностi, який визначаi вiдстань (у годинах) вiд центру системи до ii крайнього поселення; для регулярних поiздок населення в один кiнець ця вiдстань не повинна перевищувати 1,5 години. Локальнi системи дають змогу активного спiлкування людей, сприяють найбiльш iнтенсивним економiчним зв'язкам мiж об'iктами системи. Центром локальноi системи i найбiльше багатофункцiональне мiсто. Навколо нього групуються мiста нижчих рангiв; так утворюiтьсямiська агломерацiя тАУ форма розселення, пiд якою слiд розумiти територiальне утворення, яке виникаi на базi великого мiста (або кiлькох компактно розташованих мiст тАУ конурбацiя) i створюi значну зону урбанiзацii, поглинаючи сумiжнi населенi пункти; вiдрiзняiться високим ступенем територiальноi концентрацii рiзноманiтних виробництв, насамперед промисловостi, iнфраструктурних обтАЩiктiв, наукових навчальних закладiв, а також високою чисельнiстю населення; справляi вирiшальний перетворювальний вплив на навколишнi середовище, змiнюючи економiчну структуру територii та соцiальнi аспекти життя населення; маi високий рiвень комплексностi господарства i територiальну iнтеграцiю його елементiв. В агломерацiях, розмiщених у розвинутих краiнах, чисельнiсть населення збiльшуiться незначними темпами або навiть стала зменшуватись (Лондон, Париж, Токiо, Нью-Йорк). Агломерацii краiн, що розвиваються, продовжують швидкими темпами збiльшувати населення.

Регiональнi системи розмiщуються на досить великих територiях. Часто базою для формування регiональних систем розселення виступають ТВК. Найбiльше мiсто регiону, найскладнiше в функцiональному вiдношеннi, набуваi значення регiонального центру. РЖнодi регiональна система може мати декiлька центрiв, якщо вони приблизно рiвнозначнi. Найбiльшою формою розселення iмегаполiс, що виникаi у разi зрощування декiлькох агломерацiй. Мегаполiси можуть простягатись на сотнi кiлометрiв; проте вони не являють цiлковиту мiську забудову територii, ii "галявини" можуть бути зайнятi селами, рекреацiйними об'iктами тощо.

Подальший розвиток систем розселення веде до iх трансформацii. Друга половина 20-го ст. вiдзначаiться зменшенням населення багатьох великих мiст (Нью-Йорк, Лондон); водночас швидко зростаi iх примiське оточення: мiста-супутники, якi перетворюються чи на "мiста-спальнi", чи на промисловi додатки великих мiст. Мiсто-центр "розвантажуiться" вiд надмiрноi кiлькостi виробничих об'iктiв i населення. Проте посилюються його зв'язки iз iншими поселеннями агломерацii. Такий процес маi назвусубурбанiзацii. Таким чином, урбанiзацiя переходить на вищий щабель.

2.2 Величина мiста тАУ головна його проблема

У 20-му столiттi планета людей стала планетою великих мiст. Зростання мiського населення, i осоливо великих мiст, в багато разiв перевищуi загальне зростання населення земноi кулi, яке в свою чергу характеризуiться тАЬдемографiчним вибухомтАЭ. Ефект концентрацii в одному мiсцi великоi кiлькостi людей, якi разом створюють величезний економiчний, науковий та iнтелектуальний потенцiал великих мiст, значний i тому стимулюi iх розвиток. Такi мiста володiють ресурсами росту продуктивних сил, якi швидко можна ввести в дiю. Тут найбiльш сприятливi умови для кооперацii промисловостi, розвитку вищоi освiти i науки, для здiйснення адмiнiстративних, органiзацiйних i розподiльних функцiй. Великi мiста приваблюють людей широким набором послуг, високим рiвнем культурного життя.

Крiм того, розрiзняють свiтовi мiста тАУ тi, функцii яких мають планетарне значення. У них концентруiться виробництво не стiльки товарiв, скiльки iнформацii, яка поширюiться в глобальному масштабi. Свiтовими мiстами i також транспортнi вузли iз зручним географiчним положенням, великi морськi порти. Головнi ознаки свiтових мiст, крiм iх великоi людностi, - спецiалiзацiя в галузi фiнансово-управлiнських операцiй та дiлових послуг, iнтенсивнiсть рiзноманiтних iнтернацiональних звтАЩязкiв, концентрацiя штаб-квартир транснацiональних корпорацiй, юридичних фiрм, рекламних агентств. До свiтових мiст можна вiднести Лондон, Париж, Берлiн, Нью-Йорк, Токiо, Сiнгапур.

Проте, все це супроводжуiться значними недолiками, основними з яких i надзвичайне ускладнення транспортних проблем, забруднення навколишнього середовища, вiддалення населення вiд природи, усi психо- i фiзiологiчнi наслiдки якого ще недосконало вивченi. Транспортнi та екологiчнi проблеми повтАЩязанi перш за все з тими соцiальними, економiчними, технiчними i технологiчними засобами, якими володii суспiльство для iх подолання.

Територiальнi розмiри мiст продовжують безперервно зростати. За деякими оцiнками, територiя населених мiсць збiльшуiться в чотири рази швидше, нiж росте чисельнiсть iх населення. Розширення мiських територiй вiдбуваiться за рахунок збiльшення площi квартир, розростання промислових пiдприiмств, транспортних систем. Збiльшуiться територiя односiмейних забудов навколо мiст, займаючи сiльськогосподарськi територii i зони природного ландшафту, утворюючи широкi простори тАЬмiст-полiвтАЭ. Опитування показують, що мiськiй квартирi як типу житла надають перевагу 20-25% респондентiв, а будинку з надiлом тАУ 70-75%.

З врахуванням цих особливостей важливо провести функцiональне зонування територii як всерединi мiста, так i поза ним в зонi його впливу. Всерединi необхiдно виявити тАЬкаркастАЭ мiста тАУ територiю найбiльш iнтенсивного освоiння i зосередження найбiльш важливих функцiй, якi повтАЩязанi переважно з центром мiста i головними тпранспортними магiстралями. Промисловi зони повиннi дещо вiддiлятись вiд житлових, проте якщо виробництво не повтАЩязане iз забрудненням навколишнього середовища, то пiдприiмства можуть розташовуватись серед житлових районiв, що забезпечуi економiю часу на перемiщення працюючих.

Селiтебнi зони перш за все повиннi спрямовуватись на людину, ii зручностi. Замiсть кварталiв доцiльнiше будувати мiкрорайони, в мiру можливостей розширювати забудову односiмейних будинкiв. Нормативнi затрати часу на пересування вiд мiсць проживання до мiсць роботи в один кiнець для 90% населення не повиннi перевищувати 40 хв. у найбiльших i великих мiстах, 30 хв. тАУ в iнших мiстах. Важливе значення мають зеленi насадження, площа яких повинна бути не меншою 21 кв. м на 1 жителя.

Особлива увага придiляiться визначенню зон господарського тяжiння щонайбiльших, найбiльших, великих та середнiх мiст. У зв'язку з цим робиться розрахунок вантажо- i пасажиропотокiв мiж центрами тяжiння й периферiiю. Довкола центрiв тяжiння формуються три концентричних пояси: безпосереднього тяжiння, формуючого впливу та економiчного впливу.

Перший пояс тАФ це примiська зона радiусом у межах 1,5-годинноi доступностi вiд центру мiста; вона характеризуiться масовими поiздками населення на роботу до мiста. Водночас у цiй зонi розташовуються фiлii промислових пiдприiмств, якi i у мiстi, складськi примiщення;промисловiсть нiби перемiщуiться з центру мiста до периферii. Але у низцi випадкiв примiська зона i мiсцем активноi житловоi забудови. У процесi субурбанiзацii примiськi пояси можуть мати вищi темпи господарського розвитку порiвняно з центром мiста.

Зона формуючого впливу маi радiус доступностi 2тАФ3 години. Тут розташовуються пiдприiмства, якi виробляють для мiста продукцiю, що швидко псуiться: молокозаводи, м'ясокомбiнати, птахофабрики. Тут же можуть розташовуватись рекреацiйнi заклади: санаторii, будинки вiдпочинку, кемпiнги. Масовi поiздки здiйснюються лише з культурно-побутовою метою до мiста або з рекреацiйною метою (особливо у вихiднi днi) тАФ з мiста.

Зона економiчного впливу маi радiус доступностi 3тАФ 4 години й бiльше. Масовi поiздки мешканцiв усерединi цього поясу не характернi; переважають дiловi поiздки й вантажопотоки виробничого призначення.

Потiм визначаються зони поза господарським тяжiнням великих мiст. Це спецiалiзованi територii: лiсовi масиви, мiсця видобутку корисних копалин, райони екстенсивного сiльського господарства, розлогi курортнi райони. У цих зонах головна увага придiляiться аналiзу факторiв спецiалiзацii для прогнозування варiантiв подальшого розвитку територii.

Функцiональне зонування територii дозволяi визначити дiлянки, найбiльш придатнi для промислового й житлового будiвництва, сiльськогосподарського виробництва, органiзацii масового вiдпочинку. Воно виявляi шляхи оптимiзацii виробничоi й соцiальноi iнфраструктури. Зонування полегшуi визначення можливостей комплексотворення, налагодження вигiдних внутрiшньорегiональних господарських зв'язкiв мiж пiдприiмствами, рацiонального використання трудових i природних ресурсiв.

2.3 Методи регулювання розселення

Важливим для комплексного i збалансованого розвитку мiста i проектування, яке повинно грунтуватись на загальному пiдходi до всiii сукупностi проблем. Ефективнiсть розмiщення обтАЩiктiв господарства залежить вiд багатьох складникiв. В процесi проектування розселення i мiст необхiдно використовувати набiр методiв. Оптимальний варiант не завжди вдаiться визначити одним якимось методом: у кожному випадку застосовуiться той метод, який краще розв'язуi запро-поноване завдання.

Методи створенi на межi економiчних, географiчних i математичних наук. Вони обiймають: аналiз статистичних матерiалiв, картографiчний метод, методи технiко-економiчних розрахункiв ефективностi, методи районного планування, балансовий метод, метод економiко-математичного моделювання тощо.

Аналiз статистичних матерiалiв дозволяi вивчати просторово-економiчнi об'iкти та явища у iхньому взаiмозв'язку й динамiцi. Економiко-географiчне картографування даi можливiсть не лише наочно подати локалiзацiю окремих об'iктiв, але й розрахувати ефективнiсть розмiщення. Картографiчний аналiз територii виявляi новi можливостi, закономiрностi. Застосовуються спецiальнi карти (щiльностi населення, транспорту, геологiчнi, клiматичнi тощо). На iхнiй основi складаються ще бiльш спецiалiзованi карти, наприклад, карта зон економiчного тяжiння мiст, карти ТПК тощо.

Розрахунки економiчноi ефективностi тАФ це сполучення кiлькох методiв. З успiхом використовуiться метод економiко-математичного моделювання, зокрема для моделювання економiчного простору. В його основi тАФ системний пiдхiд. За його допомогою треба розв'язати такi загальнi завдання: показати, як характер просторовоi органiзацii компонентiв, особливостей iхнього функцiонування формуi цiлiснi територiальнi утворення тАФ соцiально-економiчнi комплекси. Будуiться економiко-математична модель, яка, до певноi мiри, вiдповiдаi оригiналу. Результати, одержанi пiд час вивчення моделi, переносяться на реальний план.

При проектуваннi не повиннi використовуватись шаблони i спрощенi схеми, адже вони не спроможнi виявити конкретнi, iндивiдуальнi фактори кожного регiону. Важлмвою i проблема визначення перспектив розвитку на найближчих 20-25 рокiв i бiльше.

Все бiльшого визнання набуваi тАЬсферний пiдхiдтАЭ, який передбачаi мiждисциплiнарне вивчення питання, взаiмозвтАЩязок природноi i штучноi сфери. Розвиток сучасного мiста розглядають в масштабних просторових структурах агломерацiй, регiонiв, краiни.

2.4 Стратегii розвитку мiст

На сьогоднiшнiй день розселення стаi виключно важливим фактором соцiально-економiчного розвитку краiни, територiальноi органiзацii господарства.

РЖснуi кiлька принципових стратегiчних шляхiв зниження темпiв росту крупних центрiв, активiзацii i пiдвищення ролi малих i середнiх мiст.

Стратегiя першого типу повтАЩязана з пiдвищеною увагою до комплексного розвитку мiських агломерацiй. Розвиток транспортноi системи, зменшення часу на проiзд i пiдвищення його комфортностi дозволяi залучати в зону впливу великих мiст все бiльшу кiлькiсть населенних пунктiв. Вони почнуть активно розростатись, там зтАЩявляться багаточисленнi новi пiдприiмства, якi зможуть привабити значну частину потоку мiгрантiв. А це, звичайно, значною мiрою стримаi подальше зростання великих центрiв.

Однак цей процес найбiльш iнтенсивно протiкаi в основному в центральнiй частинi агломерацiй, що маi деякi негативнi сторони. Передусiм виникаi надлишкова скупченiсть населення поблизу мiста-центра: вiд 600 до 800 чол на кв. км. i бiльше ( найбiльш рацiональною вважаiться густота 200-300 чол. на кв. км. ). Поселення поблизу великих центрiв зростаiться в суцiльнi смуги мiських забудов. Екологiчно неповноцiнними стають сiльгоспугiддя i територii, призначенi для вiдпочинку населення.

Лiквiдувати або суттiво знизити цi негативнi наслiдки можна за рахунок перенесення акцентiв розвитку з центральних частин на бiльш вiддаленi, периферiйнi зони агломерацiй. Мiста, вiддаленi вiд центру на 60 тАУ 80 км., при ств

Вместе с этим смотрят:

32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)

РЖсторiя сiл (Грабовець, Бiлоскiрка, Козiвка)

РЖсторико-краiзнавче дослiдження мiста Рiвне

Аптские обстановки осадконакопления на северо-западе воронежской антеклизы (территория листа N-37-XXXI)

Архитектурно-градостроительный памятник А.П. Зенкова Свято-Вознесенский собор города Алматы и его использование в туристско-экскурсионном потенциале