РЖнформацiйнi вiйни НАТО на схiдноiвропейському театрi бойових дiй

РЖнформацiйнi вiйни НАТО на схiдноiвропейському театрi бойових дiй

Змiст

Вступ

Особливостi iнформацiйноi вiйни пiд час агресii НАТО проти Югославii

Особливостi iнформацiйноi вiйни в ходi операцii ВлРiшуча силаВ»

РЖнформацiйна вiйна проти Росii

Висновок

Список використаноi лiтератури

Вступ

Час i подii спонукають серйозно помiркувати над поставленим у назвi реферату питанням: iнформацiйна вiйна НАТО на схiдноiвропейському театрi бойових дiй. Поява цього термiна означаi, що доведеться зiткнутися з менш проробленоi, але поза сумнiвом, бiльш серйозною загрозою з боку зовнiшнiх i внутрiшнiх ворожих сил. Зараз багато говорять про iнформацiйний зброю та новому обличчi вiйни. Основна теза полягаi в тому, що вiйну можна вести бiльш професiйно i "цивiлiзовано". Замiсть того, щоб вводити в стан противника танки ворога можна послабити ефективнiше i навiть жорстоко, акуратно порушуючи складаний у нього iнформацiйний механiзм управлiння, розкриваючи фiнансовi комунiкацii, направляючи в бажано для нападника русло розвиток iнформацiйноi сфери шляхом впровадження застарiлих iнформацiйних технологiй. З переходом вiд iндустрiального суспiльства до iнформацiйного та вiдповiдним розвитком iнформацiйних технологiй значна увага придiляiться новiтнiм видами так званого "гуманного зброi" ("несмертельним видiв зброi i технологiй вiйн"). До них вiдносяться iнформацiйне, психотропну, економiчне, континентальне зброю та iн. Особливе мiсце серед них займаi iнформацiйна зброя i технологii ведення iнформацiйноi вiйни. Про iх значимостi свiдчить те, що США створили iнформацiйнi вiйська i вже третiй рiк випускаються пiдроздiли кiбер воiнiв. Сьогоднi в директивах Мiнiстерства оборони США докладно викладаiться порядок пiдготовки до iнформацiйних вiйн. За своiю результативнiстю iнформацiйна зброя порiвняно зi зброiю масового ураження. Спектр дii iнформацiйноi зброi може сягати вiд нанесення шкоди психiчному здоров'ю людей до внесення вiрусiв у комп'ютернi мережi та знищення iнформацii. Пентагон на супер комп'ютерах моделюi варiанти можливих воiн в XXI столiттi з використанням методiв та технологii "не смертельноi зброi".

У збройних силах НАТО, особливо США, значна увага придiляiться ролi "не смертельноi зброi" i технологiй, перш за все iнформацiйного зброi та психо - пропагандистським операцiям у вiйнах XXI столiття, якi суттiво змiнюють характер застосування сухопутних, вiйськово-повiтряних i вiйськово-морських сил на ТВД та геополiтичного та цивiлiзацiйного протиборства основних центрiв формуiться багатополярного свiту.

Вiдмiннiсть видiв i технологiй "не смертельноi зброi" вiд звичайного вiйськового зброi полягаi в тому, що воно акцентуi увагу на використаннi алгоритмiв i технологiй, якi концентрують у собi базовi знання, спрямованих на поразку супротивника. РЖнформацiйна вiйна по сутi уособлюi собою вiйну цивiлiзацiй за виживання в умовах постiйно скорочуються ресурсiв. РЖнформацiйна зброя вражаi свiдомiсть людини, руйнуi способи i форми iдентифiкацii особистостi по вiдношенню до фiксованих спiльнотам, воно трансформуi матрицю пам'ятi iндивiда, створюючи особистiсть iз заздалегiдь заданими параметрами (тип свiдомостi, штучнi потреби, форми самовизначення i т.д.), що задовольняють вимоги агресора, виводить з ладу системи управлiння держави-супротивника i його збройних сил.

Доведено, що найбiльших втрат збройнi сили несуть вiд застосування проти них "не силового" iнформацiйного зброю i, в першу чергу, вiд впливу вражаючих елементiв, що дiють на системи управлiння та психiку людини. РЖнформацiйне i континентальне зброю впливаi на "iдеальнi" об'iкти (знаковi системи) або iх матерiальнi носii.

В даний час здiйснюiться глобальна iнформацiйно-культурна i iнформацiйно-iдеологiчна експансiя Заходу, здiйснювана за свiтовими телекомунiкацiйних мереж (наприклад, Internet) та через засоби масовоi iнформацii. Багато краiн змушенi приймати спецiальнi заходи для захисту своiх спiвгромадян, своii культури, традицiй i духовних цiнностей вiд чужого iнформацiйного впливу. Виникаi необхiднiсть захисту нацiональних iнформацiйних ресурсiв та збереження конфiденцiйностi iнформацiйного обмiну по свiтових вiдкритих мереж, так як на цьому ТСрунтi можуть виникати полiтична та економiчна конфронтацiя держав, новi кризи в мiжнародних вiдносинах. Тому iнформацiйна безпека, iнформацiйна вiйна i iнформацiйна зброя в даний час опинилися в центрi загальноi уваги. Таким чином завданням реферату служить - виявити причини такого значення iнформацiйного протиборства в сучасних вiйнах.

Особливостi iнформацiйноi вiйни пiд час агресii НАТО проти Югославii

При пiдготовцi агресii проти Союзноi Республiки Югославii (СРЮ) НАТО надавало великого значення органiзацii та ведення iнформацiйноi вiйни. Вiйськово-полiтичне керiвництво блоку виходило з того, що вмiле i ефективне здiйснення iнформацiйно-психологiчного впливу в значнiй мiрi визначить рiвень мiжнародноi пiдтримки проводяться НАТО силових акцiй i iстотно позначиться на морально-психологiчноi стiйкостi збройних сил i керiвництва СРЮ.

При плануваннi агресii основнi зусилля iнформацiйних структур блоку спрямовувалися на вирiшення наступних завдань:

В· формування негативного уявлення про вiйськово-полiтичному керiвництвi СРЮ як про джерело кризи i основноi причини гуманiтарноi катастрофи в Косово i Метохii, деструкцiю морально-етичних цiнностей сербського народу i нагнiтання несприятливого психологiчного клiмату у вiдносинах рiзних полiтичних сил СРЮ;

В· створення та пiдтримання у вiйськово-полiтичного керiвництва СРЮ стримуючого страху перед силовими акцiями НАТО, в тому числi i за рахунок пiдкреслення реалiзованим декларованих загроз, афiшування високоi ефективностi наявних озброiнь i потенцiйних можливостей об'iднаних збройних сил блоку;

В· формування репутацii зовнiшньополiтичного керiвництва США i НАТО як досить жорсткого в своiх рiшеннях i послiдовного у дiях;

В· прицiльну iнформацiйну обробку ключових фiгур у керiвництвi СРЮ на основi врахування iх психологiчних особливостей, полiтичноi та iншоi орiiнтацii, пропаганду i впровадження форм суспiльноi поведiнки, що знижують моральний потенцiал нацii.

Одночасно з рiшенням перерахованих завдань планувався цiлий ряд заходiв щодо впливу на iнформацiйну iнфраструктуру СРЮ.

Подii в Югославii в цiй галузi розвивалися стрiмко i часто трагiчно. Югославськi ЗМРЖ намагалися всiляко пiдкреслити iднiсть союзу. Однак свiтова громадська думка формувалася пiд впливом захiдних ЗМРЖ, схильних до пiдтримки сепаратистських тенденцiй i настроiв у югославських республiках. У силу цього передiсторiя цивiльних, а потiм i мiждержавних вiйськово-полiтичних конфлiктiв на територii колишньоi Югославii не отримувала належного висвiтлення, тим бiльше, що негативний образ СРЮ був створений i пiдтримувався у свiтовiй громадськiй думцi ще з часу вiйськового конфлiкту в Боснii i Герцеговинi.

План iнформацiйноi вiйни був узгоджений з усiма краiнами-учасницями НАТО, вiд яких були видiленi вiйськовi контингенти. У ii здiйсненнi брали участь вище полiтичне керiвництво краiн НАТО, мiнiстерства закордонних справ, спецслужби, нацiональнi ЗМРЖ, армiйськi структури ведення психологiчних операцiй. Участь цих сил в iнформацiйнiй агресii проти Югославii було пiдтверджено численними теле - та радiо заявами президента США, прем'iр-мiнiстра Великобританii, генерального секретаря НАТО, керiвникiв мiнiстерств закордонних справ i оборони краiн-членiв Пiвнiчноатлантичного альянсу.

Таким чином, проти СРЮ була здiйснена цiла серiя iнформацiйно-психологiчних операцiй. Вона включала потужний вплив на iнформацiйнi системи Югославii з метою руйнування iнформацiйних джерел, пiдриву або ослаблення системи бойового управлiння, iзоляцii не тiльки вiйськ (сил), але i населення.

Складовою частиною iнформацiйноi агресii стало також розгортання спрямованого i iнтенсивного мовлення на територiю Югославii радiостанцii "Голос Америки", знищення теле - i радiо- центрiв з метою забезпечення контролю над суспiльною думкою населення. Так, пiсля руйнування телецентрiв у Приштинi та Белградi мiсцевi жителi вимушено опинилися в iнформацiйному полi ЗМРЖ тiльки краiн НАТО. Для безпосередньоi "окупацii iнформацiйного простору Югославii" НАТО застосовувало апробованi ранiше США в РЖраку, Гренадi й Панамi способи, в тому числi лiтаючу теле - та радiо- станцiю "Commando Solo", яка транслювала своi передачi на частотах, використовуваних сербським телебаченням.

РЖнформацiйне забезпечення вiйськових дiй США i НАТО було спрямовано, насамперед, проти системи управлiння РДС СРЮ. У цих цiлях окрiм застосування керованих ракет планувалося використання електромагнiтних бомб, руйнiвна дiя яких можна порiвняти з вражаючим чинником електромагнiтного iмпульсу, що виникаi при ядерному вибуху. Цей iмпульс здатний вивести з ладу всю радiоелектронну технiку в радiусi десяткiв кiлометрiв.

Успiшне виконання завдань iнформацiйного забезпечення, на думку вiйськових експертiв, передбачало досягнення трьох найважливiших цiлей:

В· здатнiсть до дешифрування i розумiння роботи iнформацiйних систем противника;

В· наявностi рiзноманiтних i ефективних засобiв iх ураження;

В· готовнiсть до оцiнки якостi знищення iнформацiйних цiлей.

За поглядами керiвництва НАТО, збройнi сили, що володiють iнформацiйними технологiями, являють собою нову категорiю вiйськ з особливою тактикою ведення бойових дiй, органiзацiйно-штатною структурою, рiвнем пiдготовки особового складу та озброiнням, що повнiстю вiдповiдаi вимогам сучасноi вiйни. Вiйська i сили, що залучаються для ведення iнформацiйноi вiйни, активно застосовують технологii цифрового зв'язку, цiлiснi системи бойового управлiння i розвiдки, високоточна зброя i зв'язок з усiма операцiйними системами. Найважливiшою умовою ефективних дiй цих сил i iх оснащення найсучаснiшими видами озброiнь: радарами другого поколiння, системами розпiзнавання типу "свiй-чужий", глобальними космiчними навiгацiйними системами i бойовою технiкою з вбудованою цифровою апаратурою.

Особливостi iнформацiйноi вiйни в ходi операцii ВлРiшуча силаВ»

РЖнформацiйний вплив в операцii НАТО "Рiшуча сила" велося з використанням налагодженого механiзму, який був успiшно апробований у ходi пiдготовки та ведення вiйськових операцiй РДС США в 90-х роках ("Буря в пустелi" в РЖраку, "Пiдтримка демократii" на Гаiтi, миротворча операцiя РЖФОР - iОР у Боснii i Герцеговинi та iн.) Головнi зусилля у боротьбi за iнформацiю мiж НАТО i РДС Югославii були зосередженi в iнформацiйно-психологiчноi та iнформацiйно-технiчнiй сферах.

Основною складовою iнформацiйноi вiйни РДС НАТО пiд час агресii проти СРЮ було масоване iдеологiчне i психологiчний вплив найбiльших ЗМРЖ краiн Заходу i сил психологiчноi вiйни РДС США на населення та особовий склад збройних сил Югославii, держав Пiвнiчноатлантичного блоку, а також свiтову громадськiсть. Для забезпечення позитивного свiтового громадськоi думки про дii сил НАТО в операцii "Союзницька сила" краiни блоку вели потужну та активну пропагандистську кампанiю, спрямовану на формування образу ворога, проти якого не тiльки можна, але i необхiдно застосувати зброю. При цьому активно використовувалися традицiйнi методи впливу на суспiльну свiдомiсть:

В· репортажi про подii;

В· опис актiв геноциду албанського населення Косово i Метохii;

В· демонстрацiя сили i показ можливостей сучасних видiв озброiння РДС США та iнших краiн альянсу, результатiв ракетно-бомбових ударiв по Югославii;

В· коментарi соцiологiчних опитувань, пов'язаних з подiями на Балканах.

Роль головного агiтатора i пропагандиста, покликаного захищати позицiю США i НАТО в ходi агресii, була вiдведена мiнiстру оборони У. Коену. За повiдомленнями спостерiгачiв, тiльки за перший день бомбардувань вiн виступив вiдразу у восьми телепрограмах, у п'яти ранкових випусках новин основних телеканалiв i трьох найбiльш популярних вечiрнiх iнформацiйно-аналiтичних передачах. У. Коену допомагали також помiчник президента США з нацiональноi безпеки С. Бергер i держсекретар М. Олбрайт.

До громадян США з анти сербським вiдозвою звернувся Б. Клiнтон. Своiм спiввiтчизникам, що знаходиться за тисячi кiлометрiв вiд Югославii, вiн популярно, у доступнiй для американцiв формi роз'яснив причини застосування вiйськовоi сили щодо суверенноi держави.

У цей же перiод пройшла серiя передач замовного характеру на телевiзiйному каналi CNN, в ходi яких вiйськовi експерти i аналiтики буквально заповнили основну частину часу новин та аналiтичних випускiв активною пропагандою на користь дiй НАТО. Провiдним кореспондентом CNN, вмiло спекулювали на почуттях американцiв, була К. Аманпор - дружина офiцiйного представника держдепартаменту США Дж. Рубiна. Слiд зазначити, що використання кореспондента-жiнки для освiтлення сюжетiв про звiрства сербiв у Косово i Метохii, страждання ворожих жiнок i дiтей мало сильний психологiчний вплив на американську аудиторiю.

Тiльки протягом перших двох тижнiв операцii в Косово i Метохii CNN пiдготувала бiльше 30 статей, якi були розмiщенi в РЖнтернетi. У середньому кожна стаття мiстила близько десяти згадок про Т. Блера з посиланнями на офiцiйних представникiв НАТО. Приблизно стiльки ж разiв в кожнiй статтi використовувалися слова "бiженцi", "етнiчнi чистки", "масовi вбивства". У той же час згадка про жертви серед мирного населення Югославii зустрiчалося в середньому 0,3 рази. Аналiз змiсту тексту повiдомлень дозволяi зробити висновок про те, що проведенi психологiчнi операцii були добре пiдготовленi i вiдпрацьованi.

Одним з безвiдмовних прийомiв впливу на аудиторiю стало використання так званих об'iктивних цифр i документальних даних. Так, один з аналiтикiв CNN заявив про нiбито що мав мiсце факт використання 700 албанських дiтей для створення банку кровi, призначеного для сербських солдатiв. Така дезiнформацiя, природно, справила сильне враження на громадську думку Заходу.

В якостi допомiжних методiв з надання психологiчного тиску на "незговiрливих" югославiв американськi фахiвцi обрали:

тАв введення проти Югославii повноi економiчноi блокади;

тАв iнсценування (провокування) громадянськоi непокори, масових мiтингiв i демонстрацiй протесту;

тАв нелегальнi пiдривнi i терористичнi акцii.

РЖнформацiйне забезпечення дiй вiйськ (сил) НАТО в ходi вiйськового конфлiкту планувалося керiвництвом блоку за наступними напрямками:

застосування розвiдки для забезпечення вiйськ (сил) необхiдною iнформацiiю;

В· прийняття заходiв щодо введення противника в оману;

В· забезпечення оперативного скритностi;

В· проведення психологiчних операцiй;

В· застосування бойових електронних засобiв з метою послiдовноi поразки всiii iнформацiйноi системи та особового складу;

В· розрив iнформацiйних потокiв;

В· ослаблення i руйнування системи бойового управлiння та зв'язку супротивника, прийняття необхiдних заходiв щодо забезпечення захисту своii аналогiчноi системи.

Найбiльшу увагу в планах придiлялася реалiзацii наступних основних способiв ведення iнформацiйноi вiйни:

застосування важкого озброiння для повного руйнування штаб-квартир, командних пунктiв та центрiв бойового управлiння вiйськ (сил) югославськоi армii;

В· використання вiдповiдних електронних засобiв та електромагнiтного зброi для придушення i нейтралiзацii роботи центрiв збору iнформацii НД Югославii, для виведення з ладу його засобiв зв'язку i радiолокацiйних станцiй;

В· введення в оману югославських органiв, вiдповiдальних за збiр, обробку та аналiз розвiдувальноi iнформацii про супротивника за допомогою iмiтацii пiдготовки i проведення наступальних дiй;

В· забезпечення оперативноi скритностi допомогою суворого дотримання режиму секретностi i перешкоджання доступу противника до своii iнформацii;

В· проведення психологiчних операцiй, особливо з використанням телебачення, радiо, печатки для пiдриву морального духу вiйськ i населення СРЮ.

У той же час повсюдно занижувалися бойовi втрати блоку, замовчувалася iнформацiя про прорахунки керiвництва НАТО, загибелi мирного населення, виступах свiтовоi громадськостi проти продовження i ескалацii вiйськових дiй.

Таким чином, головною метою iнформацiйно-психологiчного впливу США i керiвництва НАТО на населення i збройнi сили краiн - учасниць збройного конфлiкту стало формування такого громадськоi думки, яке значною мiрою виправдовувало б агресiю ОВС альянсу проти суверенноi держави.

Для бiльш повноi оцiнки даноi проблеми розглянемо iнформацiйне протиборство пiд час конфлiкту в Пiвденнiй Осетii.

РЖнформацiйна вiйна проти Росii

Росiйсько-грузинська вiйна включала в себе жорстке iнформацiйне протиборство на мiжнароднiй аренi. За оцiнкою абсолютноi бiльшостi оглядачiв та експертiв, Росiя, маючи повну пiдтримку населення всерединi краiни, здобувши переконливу перемогу на полi бою, тим не менш, програла iнформацiйну вiйну Грузii (принаймнi, в короткостроковiй i середньостроковiй перспективi: 3-6 мiсяцiв). З одного боку, вона виявилася неготовою до масованоi iнформацiйноi агресii противника, а з iншого - в iнформацiйному протистояннi наша краiна виступала на самотi, в той час як Грузiя дiяла в нiй iдиним фронтом з США, НАТО, РДвросоюзом. Парадоксально, але факт: програв супротивник зробив свою поразку перемогою, застосувавши сучаснi технологii iнформацiйного впливу i манiпуляцii свiдомiстю на населення Грузii та зарубiжну аудиторiю. Вiйськовий злочинець Саакашвiлi виявився Влна конiВ», пiдтриманий власним народом i викликавши спiвчуття офiцiйних кiл i широкоi громадськостi багатьох стан свiту.

Росiйське керiвництво явно недооцiнив iнформацiйно-психологiчнi аспекти збройного конфлiкту з Грузiiю i не вжив дiiвих превентивних заходiв для нейтралiзацii пiдривноi пропаганди режиму Саакашвiлi i його покровителiв, розрахованоi на грузинське населення i свiтове спiвтовариство. Цей неприпустимий прорахунок посадових осiб, вiдповiдальних за безпеку краiни, спричинив за собою серйознi негативнi наслiдки для Росii. Вiн заслуговуi, щонайменше, найсуворiшого осуду вже з тiii причини, що були очевидними установки Саакашвiлi i грузинською елiти на вiйськове рiшення пiвденно осетинського i абхазького питань, що рано чи пiзно росiйсько-грузинська вiйна представлялася неминучою.

У Росii було достатньо часу, щоб оволодiти iнiцiативою в iнформацiйному просторi i не дозволити противнику так нахабно i майже безперешкодно поширювати по всьому свiту вигiдну для себе iнтерпретацiю збройного конфлiкту i нав'язувати громадськостi, йдучи вiд фактiв, своi помилковi оцiночнi судження, що стосуються подiй на Кавказi.

Занадто пiзно, через тиждень пiсля закiнчення п'ятиденноi вiйни, Росiя розповiла свiту про першi хвилини та години вiйни. Чомусь непереконливими виявилися ii правовi аргументи, що пiдтверджують стан необхiдностi надання вiйськовоi допомоги Пiвденнiй Осетii i Абхазii i акт агресii з боку Грузii. Вона не зумiла довести, що у неi не було iншого виходу, крiм як завдання у вiдповiдь удару не тiльки по наступаючих грузинським вiйськам, а й по вiйськових i бойових порядкiв в глибинi територii Грузii, щоб не допустити ескалацii вiйни, нових жертв i руйнувань. Вона не змогла довести громадськiй думцi сенс операцii з примусу Грузii до миру.

Нашi роз'яснення не зумiли прорвати iнформацiйну блокаду Грузii, на Заходi i пробитися в масову свiдомiсть населення, щоб довести правду про вiйну i переконати широку аудиторiю в правильностi та шляхетнiсть поведiнки Росii, у злочинностi дiй грузинського режиму. Звичайно, наiвно було б думати, що правлячi кола США, Заходу, НАТО пiдтримають Росiю в цiй вiйнi, але сформувати мiжнародну громадську думку, спiвчутливо вiдноситься до пiвденно осетинському народу i засуджуi напад грузинських вiйськ на росiйських миротворцiв, цiлком можна було.

Головним прийомом захiдних ЗМРЖ у висвiтленнi росiйсько-грузинськоi вiйни i повне замовчування справжнiх ii причин. Мова йде про те, що, за вкрай рiдкiсним винятком, в передачах не говориться про iснування на територii Грузii окремих народiв - осетин i абхазiв, якi iсторично не входили до ii складу, а зараз домагаються незалежностi. Приховуючи iсторiю мiжетнiчних взаiмин у Грузii, захiднi ЗМРЖ без працi малюють картину вiйни як напад Росii на Грузiю. Як вiдомо, перша сприйнята iнформацiя, як правило, стаi визначальною для формування позицii по вiдношенню до подiй . До того ж, за геббельсiвськоi формулою, чим неймовiрнiшою i брехня, тим охочiше в неi вiрять. Захiднi ЗМРЖ не гребували пiдтасовуванням даних, замовчували подii у збройному конфлiктi. Так, руйнування в Цхiнвалi канал CNN i iншi захiднi кампанii видавали за зйомки в Горi. Фактично, захiднi ЗМРЖ висвiтлювали перебiг вiйни з подачi Саакашвiлi i в iнтересах Грузii. РЗм вдалося налаштувати громадську думку у своiх краiнах проти Росii, зробити ii агресором.

Висновок

Таким чином, можна зробити висновок, що вiйська НАТО, оснащенi iнформацiйними технологiями, мають бойовий потенцiал, втричi бiльшу ефективнiсть бойового застосування звичайних частин. Аналiз бойових дiй армii США показав, що iнформацiйнi технологii забезпечують скорочення середнього часу пiдльоту i пiдготовки до атаки ударних вертольотiв з 26 до 18 хвилин i збiльшення вiдсотка ураження цiлей ПТУР з 55 до 93 %. Обробка i передача повiдомлень у вищестоящi штаби в ланцi "рота-батальйон" скорочуiться з 9 до 5 хвилин, ймовiрнiсть дублювання телеграм знижуiться з 30 до 4 %., Передачi пiдтверджуючоi iнформацii з телефонних лiнiй - з 98 до 22 %.

Однак, як показуi аналiз подiй, то, що призвело до очiкуваних результатiв у Панамi i частково в РЖраку, в Югославii виявилося малоефективним. Так, у вiдповiдь на бомбардування i масоване iнформацiйно-психологiчний вплив народ Югославii продемонстрував iднiсть i згоду, в тому числi i серед недавнiх полiтичних супротивникiв, а багаторазовий перевага вiйськ краiн - учасниць агресii проти Югославii в особовому складi й технiчноi оснащеностi не дав очiкуваних результатiв при веденнi широкомасштабних бойових дiй. Спираючись на це, можна зробити висновок, що навiть найсучаснiшi iнформацiйнi технологii навряд чи коли-небудь можуть замiнити усвiдомлення кожним вiйськовослужбовцем цiлей i характеру вiйни на захист територiальноi цiлiсностi i незалежностi своii краiни. Безумовно, США i НАТО, що володiють бiльш досконалими методами i засобами iнформацiйного протиборства, домоглися в ходi вiйськового конфлiкту переважноi переваги в iнформацiйнiй сферi. Разом з тим активнi дii вiйськово-полiтичного керiвництва Югославii з нейтралiзацii iнформацiйно-психологiчних впливiв з боку НАТО дозволили послабити iнформацiйний натиск на особовий склад РДС СРЮ i населення краiни, а на одному з етапiв навiть перехопити iнiцiативу в цьому протиборствi.

Можна констатувати, що iнформацiйне протиборство в операцii "Рiшуча сила" займало значне мiсце у дiях протиборчих сторiн. Отриманий досвiд, а також перспективи технiчного розвитку дають пiдставу видiлити цей вид протиборства в рамках збройноi боротьби в окрему область протистояння мiж державами або союзами держав. Особливiсть такого протистояння полягаi в скритностi заходiв, що знаходяться в контекстi загальноi полiтики держав, що переслiдують своi нацiональнi iнтереси. З огляду на великi можливостi i досить високу ефективнiсть структур НАТО по iнформацiйному впливу у вiйськових конфлiктах, слiд очiкувати, що керiвництво блоку буде активно застосовувати його в ходi пiдготовки i ведення можливих вiйськових дiй. Внаслiдок цього можна зробити висновок, що роль i значення iнформацiйного протиборства у вiйськових конфлiктах XXI столiття буде збiльшуватися.

Список використаноi лiтератури

iнформацiйна вiйна агресiя

1.Военная психологiя, А. Маклаков, Пiтер - 2005р.

2. "Закордонний вiйськовий оглядВ», № 11, 2002.

3.Зарубежное вiйськовий огляд. № 8, 2001, Погляди вiйськових експертiв США на ведення iнформацiйного протиборства. С. Гриняв.

4. Известия 1.09.01-"Вiйськову хронiку можна знiмати прямо з готелю" РД. Крутиков

Вместе с этим смотрят:

Regulation of international trade within the framework of the world trade organization (WTO)

The Experience of transnational corporationsтАЩ development in the conditions of world financial crisis

РЖнтеграцiйнi процеси в РДвропi та участь в них Украiни

Аналiз зовнiшньоi торгiвлi Украiни послугами

Анализ основных тенденций социально-экономического развития Индии