Полiтичне манiпулювання та можливостi його обмеження

Полiтичне манiпулювання та можливостi його обмеження

ЗМРЖСТ

ВСТУП

1. Поняття полiтичноi комунiкацii

2. Засоби полiтичноi комунiкацii

3. Полiтичне манiпулювання та можливостi його обмеження

Висновок

Лiтература

ВСТУП

У полiтичному життi велику роль грають комунiкативнi процеси, якi наповнюють сенсом полiтичний процес, пов'язують мiж собою полiтичних авторiв, iнститути, забезпечують логiчну послiдовнiсть полiтичних подiй.

Полiтична комунiкацiя i соцiальною взаiмодiiю через повiдомлення, яке стосуiться управлiння i здiйснення влади в суспiльствi. Вона може мати як формальний (офiцiйнi полiтичнi виступи, дискусii, дебати), так i неформальний характер (обговорення полiтичних подiй за чашкою кави в кафе).

Вiдправною точкою у вивченнi полiтичноi комунiкацii можна вважати 50-тi роки ХХ столiття, коли почалися дослiдження в галузi вивчення пропаганди в роки другоi свiтовоi вiйни. Тодi ж i був сформульований сам термiн "полiтична комунiкацiя".

Надалi дослiдження в цiй областi оформилися в самостiйний напрям, особливо у другiй половинi ХХ ст., У зв'язку з розвитком кiбернетичноi теорii, зростанням ролi нових комунiкацiйних систем i технологiй.

1. Поняття полiтичноi комунiкацii

У сучасному полiтичному знаннi iснуi кiлька пiдходiв до визначення полiтичноi комунiкацii:

1. Полiтична комунiкацiя - це постiйний процес передачi полiтичноi iнформацii, за допомогою якого полiтичнi тексти циркулюють мiж рiзними елементами полiтичноi системи, а також мiж полiтичною i соцiальною системами.

2. Полiтична комунiкацiя - це весь дiапазон неформальних комунiкацiйних процесiв у суспiльствi, якi надають саме рiзний вплив на полiтику.

3. Полiтична комунiкацiя - це безперервний обмiн полiтичними смислами мiж iндивiдами i полiтичними силами суспiльства з метою досягнення згоди.

Полiтична комунiкацiя маi на увазi не односторонню спрямованiсть сигналiв вiд елiт до маси, а весь дiапазон формальних i неформальних комунiкацiйних процесiв у суспiльствi, якi надають саме рiзний вплив на полiтику. Полiтичне життя в будь-якому суспiльствi неможлива без усталених методiв полiтичноi комунiкацii. Кожнiй полiтичнiй системi вiдповiдаi своя система полiтичноi комунiкацii, яка не в останню чергу залежить вiд рiвня соцiально-економiчного прогресу, ступеня розвитку засобiв масовоi iнформацii, домiнуючого типу полiтичноi культури. Хоча i сама комунiкацiя надаi неабиякий вплив на полiтичну культуру, вiдтворюючи норми i цiнностi, прийнятi в даному суспiльствi.

Важливим аспектом полiтичноi комунiкацii i взаiмини мiж суб'iктами полiтики шляхом обмiну iнформацiiю в процесi боротьби за владу i ii реалiзацiю. Даний обмiн вiдбуваiться за рахунок передачi полiтичних повiдомлень, якi можуть бути трьох основних типiв:

- Спонукальнi (наказ, переконання);

- РЖнформативнi (якi можуть нести в собi як реальнi, так i вигаданi вiдомостi);

- Фактичнi (вiдомостi, пов'язанi з встановленням i пiдтриманням контакту мiж суб'iктами полiтики).

РЖнформацiйнi потоки полiтичноi комунiкацii мають три рiвнi:

1. Перший рiвень - обслуговуi органи влади i управлiння (на цьому рiвнi циркулюi в основному службова iнформацiя).

2. Другий рiвень - це iнформацiйне середовище дiяльностi партiй, профспiлок, громадських рухiв (тут полiтична комунiкацiя здiйснюiться шляхом проголошення i обговорення програм, статутiв та iншоi iнформацii).

3. Третiй рiвень - це рiвень громадськоi думки, масовоi свiдомостi та полiтичноi поведiнки.

Агентами або авторами полiтичних комунiкацiй можуть бути громадяни, медiа - структури i всiлякi полiтичнi органiзацii (партii, групи тиску, терористичнi органiзацii). Всi вони органiзують iнститути i структури суспiльства, по-рiзному включенi в iнформацiйне поле полiтики. Росiйський полiтолог А.РЖ. Соловйов пропонуi в якостi агентiв полiтичних комунiкацiй розглядати:

- РЖнформацiйнi структури держави (вiддiли та служби зв'язкiв з громадськiстю рiзних вiдомств, прес - секретарiати тощо);

- Рiзноманiтнi корпоративнi структури (iнформацiйнi вiддiли партiй, суспiльно-полiтичних рухiв, оформлених груп iнтересiв);

- Спецiалiзованi iнформацiйнi структури (консалтинговi i рекламнi агентства);

- Засоби масовоi iнформацii в iх полiтичне призначення (незалежно вiд того, чи i вони самостiйними учасниками ринку iнформацii, або ж виражають iнтереси iнших акторiв);

- Терористичнi та iншi органiзацii, що займають в iнформацiйному просторi не визнанi легально позицii;

- Спонсори, рекламодавцi та медiа - магнати, якi мають специфiчнi установки та вiдповiднi виходи на iнформацiйний ринок;

- Рiзнi (з точки зору участi в полiтичному життi) сегменти соцiуму: "публiка", група полiтично активних громадян, якi постiйно перебувають в iнформацiйному контактi з владою; "громадськiсть", що вступаi в контакт з владою в перiоди гострого розвитку полiтичного процесу, i "суспiльство ", тобто група громадян, практично не вступають у полiтичнi контакти з владою.

Данi автори можуть бути рiзною мiрою представленi в iнформацiйних потоках, iх цiлi i намiри можуть взагалi не проникати на iнформацiйний ринок або, потрапивши туди, не викликати належного полiтичного вiдповiдi. Тому, з точки зору комунiкацii, державу можна розглядати як iнститут влади i управлiння, якому властива вiдома неузгодженiсть дiй його повноважних органiв в iнформацiйному просторi. Враховуючи те, що держава в iнформацiйному полi представлена великою кiлькiстю рiзних суб'iктiв, можна стверджувати, що iнформацiйнi продукти, виробленi цими суб'iктами, можуть суперечити одне одному, не тiльки провокуючи рiзноспрямованi полiтичнi реакцii населення, а й заважаючи реалiзацii цiлеспрямованоi стратегii розвитку суспiльства. Тому владним структурам доводиться вирiшувати досить специфiчнi завдання на iнформацiйному ринку за погодженням полiтичноi та iнформацiйноi складових системи державного управлiння, якi покликанi знизити можливий негативний комунiкативний ефект.

Комунiкацiя маi своi закони, використання яких може посилити ii ефективнiсть. Людинi недосвiдченому схема комунiкацii представляiться простий: якесь джерело (РЖ) передаi iнформацiю - якась аудиторiя (А) ii сприймаi:

Однак, необхiдно врахувати i такi фактори:

- джерело iнформацii завжди пов'язаний з наявнiстю феномена коментатора (К). Тобто важливо, як подаiться iнформацiя i ким вона подаiться (ВВС: "Факт недоторканний, коментарi вiльнi").

- РЖнформацiя прокоментована i вже повiдомленням, що мають цiннiснi аспекти.

- Особливо значущим i контекст повiдомлення. РЖнформацiю, яку не можна промовчати, але вона не дуже вигiдна з точки зору правлячоi елiти, можна, наприклад, подати в блоцi новин дуже побiжно, або змонтувати з рекламою жувальноi гумки. РЖснують i бiльш складнi прийоми, розрахованi на об'iктивнi закони людськоi психiки: iнформацiя про полiтичних опонентiв помiщаiться в контекст подiй, що викликають тiльки негативну реакцiю у переважноi бiльшостi глядачiв - насильство, голод, руйнування, катастрофи i т.д.

- Мiж джерелом iнформацii i комунiкатором, а також мiж повiдомленням i аудиторiiю, iснують так званi "Перешкоди", "шуми".

Комунiкатор може привнести в повiдомлення навiть мимоволi (наприклад, за рахунок мiмiки) абсолютно несподiвану забарвлення переданоi iнформацii. З iншого боку, слухач може iнтерпретувати одержуване повiдомлення, незважаючи на всi зусилля комунiкатора, по-своiму - з шкiдливостi, або тому, що на кухнi закипiв чайник (а поки вiн бiгав його вимикати, прослухав частина повiдомлення, що маi головну смислове навантаження).

- РЖ нарештi, важливим i вказiвка на наявнiсть референтних груп. Сприйняття переданого повiдомлення часто залежить вiд того, перебував слухач в цей час наодинцi з комунiкатором або сприймав повiдомлення в групi.

Полiтична комунiкацiя виконуi ряд функцiй по вiдношенню до полiтичноi системи i громадянського суспiльства:

1. РЖнформацiйну (розповсюдження необхiдних знань про елементи полiтичноi системи та iхнi функцiонування).

2. Регулятивну (дозволяi виробити оптимальний механiзм взаiмодii як мiж елементами полiтичноi системи, так i мiж полiтичною системою i громадянським суспiльством).

3. Функцiю полiтичноi соцiалiзацii (сприяi становленню важливих i необхiдних норм полiтичноi дiяльностi i полiтичноi поведiнки, готуi громадськiсть до участi в полiтицi).

4. Манiпулятивну (сприяi формуванню громадськоi думки з найбiльш важливих полiтичних питань).

Отже, полiтична комунiкацiя i невiд'iмним елементом полiтичноi системи суспiльства. Важливими властивостями полiтичноi комунiкацii в iдеалi повиннi бути вiльнi потоки точною, повною, завершеною i перевiренiй iнформацii про полiтичнi явища i процеси. Полiтико-комунiкативнi процеси повиннi бути орiiнтованi на дiалог i досягнення взаiморозумiння, на домiнуючi в суспiльствi цiнностi, що визначаi в кiнцевому пiдсумку рiвень стабiльностi та ефективностi полiтичноi системи.

2. Засоби полiтичноi комунiкацii

Колективний характер реалiзуються в полiтицi цiлей передбачаi iх обов'язкове усвiдомлення i подiл усiма членами колективу (держави, нацii, групи, партii тощо). Забезпечення цього неможливо тiльки лише при прямому, контактнiй взаiмодii акторiв полiтичного процесу. Тому стаi необхiдним використання спецiальних засобiв передачi iнформацii.

Пiд засобами полiтичноi комунiкацii розумiють певнi органiзацii i iнститути, що функцiонують у рамках соцiальноi i полiтичноi систем, за допомогою яких здiйснюiться процес обмiну iнформацiiю.

Таким чином, засобами масовоi комунiкацii можуть бути:

1. Засоби масовоi iнформацii (преса, телебачення, радiо, плакати, книги i т.д.).

2. Органiзацii (партii, групи iнтересiв, якi виступають в якостi передавального ланки при здiйсненнi процесу комунiкацii).

3. Неформальнi канали передачi iнформацii (заснованi на використаннi особистих зв'язкiв).

У полiтичнiй лiтературi в поле зору дослiдникiв частiше за все потрапляють ЗМРЖ та неформальнi канали комунiкацii.

Засоби масовоi iнформацii представляють собою установи, створенi для вiдкритоi, публiчноi передачi за допомогою спецiального технiчного iнструментарiю рiзноманiтних вiдомостей будь-яким особам.

До ЗМРЖ вiдносяться преса, масовi довiдники, радiо, телебачення, кiно-i звукозапис, вiдеозапис, а також iндивiдуальнi засоби накопичення i тиражування iнформацii (принтери, касети, дискети, диски i т.д.).

Слiд зазначити, що засоби масовоi iнформацii за своiю природою багатофункцiональнi, вони не тiльки забезпечують полiтичну комунiкацiю, але також i частиною економiчноi iнфраструктури суспiльства у виглядi медiа - бiзнесу та його соцiальноi сфери у ролi iнституту освiти i культури. Тому ЗМРЖ лише частково виступають полiтичним iнструментом влади в суспiльствi як засоби перемiщення полiтично значимоi iнформацii.

З усiх перерахованих вище видiв ЗМРЖ найбiльшу увагу дослiдникiв на сьогоднiшнiй день приваблюi телебачення, яке стало вельми привабливим як для споживача, так i для виробника полiтичноi iнформацii. Телебачення маi ряд дуже специфiчних рис, якi дозволяють видiляти його з загального виряджаючи ЗМРЖ.

По-перше, те, що вiдбуваiться на екранi сприймаiться телеглядачем як у високому ступенi достовiрне, а вiдчуття вiд побаченого прирiвнюються до вiдчуттiв очевидця, що знаходиться безпосередньо в умовах реальноi ситуацii. По-друге, телебачення маi високий переконуi ефект в силу специфiки самих передач, якi передбачають дiалог мiж глядачем i коментатором. РЖ по-третi, якщо газети i радiо в бiльшостi випадкiв несуть в собi чiтку i конкретну iнформацiю, що залишаi мало простору для спiвучастi i розумiння, то телебачення якраз створюi поле недомовленостi, яке передбачаi розширення можливостей аудиторii для сприйняття повiдомлень. До того ж, до друкованого тексту можна повернутися, перечитати та переосмислити його, що неможливо з телесюжетом.

На сьогоднi стало очевидним, що жодна полiтична сила, полiтична партiя, група, полiтичний iнститут i т.д. не доб'ються успiху, якщо не апробують своi погляди i пропозицii на масовiй аудиторii через ЗМРЖ; жоден кандидат у полiтичнi органи не буде мати шансiв на обрання, якщо не використовуi у своiй передвиборчiй кампанii можливостi ЗМРЖ; групи професiйних iмiджмейкерiв, використовуючи манiпуляцiйнi можливостi ЗМРЖ, можуть iстотно вплинути на iмiдж того чи iншого полiтика.

ЗМРЖ зробили справжню революцiю в полiтицi. У постiндустрiальному суспiльствi влада знань i iнформацii стаi вирiшальною в управлiннi суспiльством, вiдтiсняючи на другий план вплив грошей та державного примусу.

Такий рiвень значимостi ЗМРЖ породив ряд серйозних проблем. Так, 70-80-i рр. ХХ ст. пройшли пiд знаком полiтичноi боротьби за встановлення нового мiжнародного iнформацiйного простору. Краiни, що розвиваються виступали за встановлення рiвноправних вiдносин у сферi iнформатики та обмiну iнформацiiю. Виникали суперечностi в цiй сферi i мiж розвиненими державами. Наприклад, мiнiстр культури Францii Жак Ланг очолив загальнонародну компанiю проти "культурноi експансii" США, проти американiзацii французькоi культури. У результатi були прийнятi спецiальнi закони, що регулюють спiввiдношення американських i французьких фiльмiв у кiнотеатрах, а також прийнятi заходи державноi пiдтримки нацiонального кiнематографу.

Високорозвинена iндустрiя кiно в США дозволяi використовувати ii в полiтичних цiлях. Багато американськi фiльми продаються до прокату в РДгиптi, Сирii та Малайзii за абсолютно символiчну цiну, оскiльки важливiшим i завоювання максимально широкого ринку iдей i цiнностей. Завдяки цьому вiдбуваiться iнтернацiоналiзацiя культур, що частково вирiшуi завдання з формування уявлення про "природний" полiтичне партнерство.

Вiд ЗМРЖ зараз залежить:

- формування картини свiту у кожного з нас. Картина свiту виникаi не на порожньому мiсцi. Вона складаiться з безлiчi поглядiв, установок, уявлень, цiннiсних орiiнтацiй. Якою вона буде - не в останню чергу залежить вiд ЗМРЖ.

- Прийняття полiтичних рiшень, оскiльки воно прямо залежить вiд повноти та рiзнобiчностi iнформацii, одержуваноi в результатi соцiологiчних дослiджень, роботи аналiтичних центрiв, розвiдки, i яка надходить багато в чому через ЗМРЖ.

- Формування як нацiонального, так i мiжнародноi громадськоi думки. Вiд того, яка iнформацiя поширюiться, як коментуються подii, багато в чому залежить вирiшення найважливiших людських проблем, мiжнародний полiтичний клiмат.

РЖнформацiйна полiтика безпосередньо пов'язана з характером полiтичного режиму. Автократичний режим, тоталiтарна система, за визначенням, зацiкавленi в жорсткоi фiльтрацii iнформацiйних потокiв, в максимально контрольованому контактi iз зовнiшнiм свiтом. Демократичне суспiльство i економiчно, i полiтично зацiкавлений у плюралiзмi (множиннiсть через спiвiснування) думок, свободи обмiну iнформацiiю.

Смисловими складовими комунiкацii через посередництво органiзацiй i:

тАв Забезпечення органiзацiйноi взаiмодii органiв управлiння, громадських органiзацiй з колективами регiону, з усiма верствами населення;

тАв органiзацiя служб "паблiк рiлейшнз", якi планують iнформацiйну дiяльнiсть для органiзацiй, галузей, органiв управлiння, громадських установ;

тАв прогнозування соцiальних наслiдкiв полiтичних новацiй;

тАв розробка соцiальних проектiв та iх квалiфiковане iнформацiйне забезпечення.

Велику роль в цьому вiдношеннi вiдводять "паблiк рiлейшнз", який можна розглядати як функцiю управлiння, яка передбачаi вивчення та аналiз настроiв суспiльства, гармонiзацiю полiтики органiзацii або особи з громадськими iнтересами, що сприяi реалiзацii програми дiй, спрямованоi на досягнення громадянського порозумiння i схвалення.

Паблiк рiлейшнз як дiяльнiсть виникла в США наприкiнцi ХРЖХ столiття. Це було обумовлено потребами великого бiзнесу, який на той момент був жорстко розкритикований громадськiстю за iгнорування потреб суспiльства i експлуатацiю найманих працiвникiв. Результатом такого стану ставали численнi виступи найманих працiвникiв, переростали у вiдкритi зiткнення з полiцiiю. У вiдповiдь на це уряд почав активно втручатися в економiку, щоб примусити капiталiстiв дiяти в iнтересах суспiльства. Таким чином, представники великого бiзнесу були змушенi продемонструвати свою повагу до громадськостi та вiдповiдальнiсть перед суспiльством.

Перша свiтова вiйна стала першим масштабним експериментом у галузi паблiк рiлейшнз. Американському уряду, для того щоб вступити у вiйну на iвропейському континентi, необхiдно було заручитися пiдтримкою населення, серед якого були сильнi настроi iзоляцiонiзму. Багато жителiв Америки добре пам'ятали своi минуле. Бiльшiсть з них були вихiдцями з РДвропи i бiгли вiд безробiття, злиднiв, релiгiйних переслiдувань. Америка була для них символом нового життя, свободи, багатства. Нiхто з них не хотiв мати нiчого спiльного зi старою батькiвщиною. Незважаючи на це, уряду вдалося не лише переконати населення взяти участь у вiйнi, але ще й умовити його платити за вiйськову кампанiю у виглядi державних позик.

Паблiк рiлейшнз складаiться з трьох компонентiв:

тАв рекламноi дiяльностi, тобто iнформування споживачiв полiтичноi iнформацii через пресу, телебачення чи наочну агiтацiю (листiвки, плакати тощо) з метою пiдштовхнути iх до конкретних дiй;

тАв дiяльностi прес-агентiв, якi розмiщують у ЗМРЖ приховану полiтичну рекламу у виглядi новин або замовних сюжетiв;

тАв паблiситi - дiяльностi, спрямованоi на пiдвищення репутацii лiдера чи органiзацii (корпорацii) через активну публiкацiю в ЗМРЖ позитивних матерiалiв.

Полiтичнi органiзацii, партii, групи тиску виступають в якостi комунiкаторiв мiж владою i населенням, трансформують полiтичнi сподiвання, очiкування рiзних соцiальних груп у вимоги i чiтко сформульованi положення програм, i передають iх на рiвень владних структур. А також, данi актори полiтичного процесу можуть адаптувати i доносити до населення рiшення влади, пiдтримуючи, таким чином, як горизонтальнi, так i вертикальнi канали комунiкацii.

Особливе мiсце серед засобiв полiтичноi комунiкацii займають неформальнi засоби передачi iнформацii. РЗх роль зросла останнiм часом. На думку дослiдникiв, це пов'язано з тим, що в суспiльствi спостерiгаiться падiння довiри до офiцiйних джерел iнформацii. Це обумовлюi зростання значущостi iнформацii, отриманоi в процесi мiжособистiсного спiлкування.

До неформальним засобам комунiкацii вiдносять славу, про чутки, плiтки, анекдоти, а також графiтi. Перерахованi кошти, в якостi джерела iнформацii, найчастiше впливають на формування негативноi оцiнки дiяльностi полiтичних лiдерiв i полiтичних iнститутiв.

В основi поговору, чуток, плiток завжди лежить вигадка. Цю вигадку породжуi вже перший оповiдач, оскiльки вiн не може володiти повною iнформацiiю, i тому намагаiться реконструювати iнформацiйнi прогалини. Надалi, при передачi вiд людини до людини, вигадка розростаiться, доповнюiться все новими "подробицями", емоцiйними оцiнками (кiлькiсть яких збiльшуiться там, де не вистачаi достовiрноi iнформацii). Ця емоцiйна забарвлення робить чутку, слух чи плiтку бiльш привабливою i яскравою для запам'ятовування, а також спрощуi ii сприйняття i доступнiсть для всiх соцiальних груп.

Особливе мiсце серед неформальних засобiв комунiкацii займають чутки. Чутки розглядаються як рiзновид iнформацii, яка поширюiться за неофiцiйними каналами i спрямована на задоволення реальноi iнформацiйноi потреби, яка не може бути задоволена iншим способом; це колективна спроба знайти вiдповiдь на актуальне питання в умовах дефiциту iнформацii.

Чутки в бiльшостi випадкiв не мають пiд собою достатньоi i надiйноi iнформацiйноi основи, i i рiзновидом психологiчноi особливостi мiжособистiсноi комунiкацii. На основi того, якi емоцiйнi потреби людей задовольняють чутки, можна видiлити iх три основних типи: чутка-мрiя, слух-лякало, слух-роздiлювач.

Чутка-мрiя висловлюi бажання i надii тих людей, в середовищi яких вiн з'явився i поширюiться (прикладом таких чуток можуть бути чутки про воскресiння Ленiна, якi побутували в Радянському Союзi в кiнцi 20-х - початку 30-х рокiв. З воскресiнням Ленiна пов'язували можливiсть наведення революцiйного порядку та покарання представникiв влади, якi неправильно правлять). Чутка-страховище - це слух, що викликаi страх i тривогу (наприклад, пораженськi чутки пiд час другоi свiтовоi вiйни, чи чутки про колапс економiки, кризу, голод i т.д.). РЖ, нарештi, чутки-роздiльники - це чутки, якi викликають роз'iднанiсть мiж соцiальними групами, що формують забобони i рiзко негативне ставлення до "iнших" соцiальним групам (чутки про циган, осiб "кавказькоi нацiональностi" i т.д.).

Чутки представляють досить цiкавий матерiал для дослiдження, оскiльки багато в чому показують ефективнiсть комунiкацii в суспiльствi, а також ступiнь довiри населення до iснуючих iнститутiв влади.

3. Полiтичне манiпулювання та можливостi його обмеження

Суспiльство маi вiддавати собi звiт у потенцiйнiй можливостi манiпулювання суспiльною свiдомiстю, громадською думкою за допомогою рiзних прийомiв, що використовуються ЗМРЖ.

Подii 30 жовтня 1938 стали дуже показовими в цьому вiдношеннi i змусили замислитися над манiпулятивними можливостями ЗМРЖ. За американським радiо транслювалася постановка за романом Г. Уеллса "Вiйна свiтiв", зроблена режисером Орсоном Уеллеса як репортаж з мiсця подiй. Максимально стилiзований пiд реально вiдбуваiться подiя, вiн породив масову панiку у слухачiв, що кинулися рятуватися втечею. Знадобилося навiть втручання властей, щоб нормалiзувати ситуацiю.

Ефект правдоподiбностi того, що вiдбуваiться на екранi може викликати некритичне ставлення до одержуваноi iнформацii. Глядач звикаi до того, що вiн нiбито все бачить на власнi очi, не здогадуючись при цьому, що може потрапити в ситуацiю, коли, здавалося б, "його власну думку" i насправдi плодом вправного монтажу або мистецтва комунiкатора.

Хоча ми розглядаiмо засоби масовоi iнформацii як частина полiтичноi системи суспiльства, вони досить самостiйнi i мають власнi, часто розходяться з потребами суспiльства цiлi дiяльностi, i використовують для iх досягнення рiзнi методи.

Полiтичний вплив ЗМРЖ надають через вплив на розум i почуття.

У демократичних державах волiють переконувати людей за допомогою iнформування та аргументацii, побудованою у вiдповiдностi з законами логiки. Така система подачi iнформацii передбачаi змагальнiсть рiзних ЗМРЖ в боротьбi за увагу аудиторii. У таких державах заборонено використовувати ЗМРЖ для розпалювання расовоi, нацiональноi, класовоi та релiгiйноi ненавистi i ворожнечi, проте в них рiзнi полiтичнi сили можуть використовувати i методи емоцiйного впливу, особливо в рамках передвиборчоi компанii.

Живе слово i зоровий образ володiють великою силою емоцiйного впливу на особистiсть, яку часто може затьмарити рацiональнi доводи та аргументи. Цим широко користуються тоталiтарнi, авторитарнi i особливо етно критичнi режими, рясно насичуючи полiтичну пропаганду емоцiйним змiстом, переважною розум людини.

Незважаючи на важливiсть емоцiйного впливу, все ж таки головний вплив на полiтику ЗМРЖ здiйснюють через iнформацiйний процес. Основними етапами цього процесу i одержання, вiдбiр, коментування i поширення вiдомостей.

Вiд того, яку iнформацiю, в якiй формi i з якими коментарями отримують суб'iкти полiтики, дуже багато в чому залежать iх подальшi дii.

ЗМРЖ не тiльки вiдбирають вiдомостi, що поставляються iнформацiйними агентствами, але i самi видобувають i оформляють iх, а також виступають iх коментаторами i розповсюджувачами. Потiк iнформацii в сучасному свiтi настiльки рiзноманiтний i суперечливий, що самостiйно розiбратися в ньому не в змозi нi окрема людина, нi навiть група фахiвцiв. Тому вiдбiр найбiльш важливоi iнформацii та ii подання в доступнiй для масовоi аудиторii формi - важливе завдання всiii системи ЗМРЖ.

Одне з найважливiших засобiв полiтичного впливу ЗМРЖ - визначення тем i напрямкiв дискусiй, що концентрують увагу громадськостi та уряду.

Незважаючи на всю серйознiсть оформлення та подання iнформацii, головна функцiя ЗМРЖ - розважальна. Якщо новини не цiкавi, тобто не несуть у собi розважального компонента - iх нiхто не буде дивитися. Тому прiоритет вiддаiться "видовищним" новин - катастроф, природних катаклiзмiв, нестандартних ситуацiях; в той час, як за кадром залишаiться проста, буденна, хоча й важлива, iнформацiя, яка не буде "виглядати" з екрана.

При виборi публiкацiй або тим передач працiвники ЗМРЖ зазвичай керуються такими загальними принципами:

1. Прiоритетнiсть, важливiсть (дiйсна чи уявна) i привабливiсть теми для громадян. Вiдповiдно до цього принципу найбiльш часто повiдомлення ЗМРЖ стосуються таких, наприклад, проблем, як загроза миру i безпецi громадян, тероризм, екологiчнi та iншi катастрофи.

2. Неординарнiсть фактiв. Це означаi, що iнформацiя про екстремальнi подii - голод, вiйни, надзвичайно жорстоких злочинах i т.д. - Домiнуi над висвiтленням явищ буденного, повсякденного життя. Цим пояснюiться, зокрема, схильнiсть ЗМРЖ до iнформацii негативного характеру та сенсацiй.

3. Новизна фактiв. Привернути увагу населення бiльшою мiрою повиннi повiдомлення, ще не отримали широкоi популярностi. Це можуть бути новiтнi данi про результати розвитку економiки або чисельностi безробiтних, про полiт до iнших планет, про новi полiтичнi партii та iхнiх лiдерiв i т.д.

4. Полiтичний успiх. Згiдно з цим принципом, в передачi i статтi потрапляють повiдомлення про успiхи полiтичних лiдерiв, партiй i цiлих держав. Особлива увага придiляiться переможцям на виборах чи у рейтингових опитуваннях. Культ зiрок у полiтицi, мистецтвi, спортi - типове явище для ЗМРЖ у ринковому суспiльствi.

5. Високий суспiльний статус. Чим вище статус джерела iнформацii, тим значнiше вважаiться iнтерв'ю чи передача, оскiльки передбачаiться, що iх популярнiсть за iнших рiвних умов прямо пропорцiйна суспiльному положенню людей, якi повiдомляють вiдомостi. З огляду на дii цього правила найбiльш легкий доступ до ЗМРЖ мають особи, що займають вищi мiсця у полiтичнiй, вiйськовiй, церковнiй чи iнших iiрархiях: президенти, воiначальники, мiнiстри i т.д.

Дотримання ЗМРЖ правилами, орiiнтованим лише на кiлькiсть аудиторii i перемогу в конкурентнiй боротьбi, зумовлюi iх схильнiсть до поверхового висвiтлення полiтичних подiй в гонитвi за сенсацiiю i популярнiстю. Взятi ними на озброiння принципи вiдбору матерiалiв погано сумiснi з глибокими аналiтичними повiдомленнями, i часто перешкоджають створенню iнформацiйноi картини свiту, бiльш-менш адекватноi реальностi.

Але найбiльшу небезпеку представляi собою використання ЗМРЖ для полiтичного манiпулювання - прихованого управлiння полiтичною свiдомiстю i поведiнкою людей з метою примусити iх дiяти (або не дiяти) всупереч iх власним iнтересам.

На сьогоднiшнiй день теорiя i практика полiтичного манiпулювання глибоко i ретельно розроблена. В основу манiпулювання найчастiше покладена практика впровадження у свiдомiсть людей певних соцiально-полiтичних мiфiв - iлюзорних iдей, якi сприймаються на вiру, без рацiонально-критичного осмислення (наприклад, мiфи про переваги соцiалiзму, нав'язуванi суспiльству в радянський час, мiфи про "жахи" свiту капiталу i т.д.).

Для укорiнення в свiдомостi соцiально-полiтичних мiфiв використовують рiзнi технiки i методи: напiвправда (коли аудиторii докладно повiдомляiться про малозначнi факти, але при цьому замовчуiться про факти бiльш важливих, або даiться з свiдомо помилкова iнтерпретацiя); наклеювання ярликiв (коли для компрометацii певних дiячiв iм даiться непристойна визначення - "бандит", "фашист" i т.д., яке сприймаiться однозначно негативно масовою аудиторiiю). Також можливо вибудовування лiнгвiстичного низки залежно вiд симпатiй телевiзiйного каналу. Так, одних i тих же людей, якi зi зброiю в руках вiдстоюють своi право на свободу, можна назвати партизанами, бандитами, сепаратистами, бойовиками i т.д. Не менш дiiвим способом формування негативного ставлення до певного дiячевi може бути i демонстрацiя його в непривабливому ракурсi, або за допомогою ретельно змонтованих кадрiв. Часто ЗМРЖ використовують для цiлеспрямованого створення негативного iмiджу того чи iншого полiтика, "ловивши" його незграбнi рухи, застереження, подаючи його в невигiдному ракурсi, искажающем риси обличчя.

Для iмiджу полiтика, для полiтичноi партii величезне значення маi те, скiльки часу iм придiляють ЗМРЖ. Чим частiше про них говорять i пишуть, тим бiльше враження iх полiтичноi значимостi i ваги виникаi. У боротьбi за увагу ЗМРЖ використовуються будь-якi засоби: зв'язки i вплив у журналiстських колах, грошi, органiзованi шоу-скандали i т.д.

Велику роль у полiтичному манiпулюваннi мають посилання та демонстрацiя результатiв сфабрикованих опитувань громадськоi думки. Значнiй частинi людей властиво примикати до бiльшостi з страху залишитися в iзоляцii, i тому така iнформацiя може схилити людини прийняти не властиве йому рiшення.

Певною мiрою зняти манiпулятивний ефект представляiться можливим тодi, коли в суспiльствi iснують дiйсно незалежнi ЗМРЖ, що працюють в умовах рiзноманiтностi i змагальностi у завоюваннi уваги i довiри аудиторii. При наявностi рiзних пiдходiв до висвiтлення однiii i тiii ж проблеми, у глядачiв виробляiться критичний пiдхiд до осмислення iнформацii, i тодi ЗМРЖ не формують установки громадян, а iнформують iх про хiд полiтичного процесу.

комунiкативний полiтичний влада манiпулювання

ВИСНОВКИ

Отже, полiтична комунiкацiя i невiд'iмним елементом полiтичноi системи суспiльства. Важливими властивостями полiтичноi комунiкацii в iдеалi повиннi бути вiльнi потоки точною, повною, завершеною i перевiренiй iнформацii про полiтичнi явища i процеси. Комунiкативний процес в полiтицi забезпечуiться за допомогою певних засобiв i методiв, якi дозволяють сформувати гнучку й динамiчну систему взаiмодii всiх компонентiв полiтичноi системи. Полiтико-комунiкативнi процеси повиннi бути орiiнтованi на дiалог i досягнення взаiморозумiння, на домiнуючi в суспiльствi цiнностi, що визначаi в кiнцевому пiдсумку рiвень стабiльностi та ефективностi полiтичноi системи.

ЛРЖТЕРАТУРА

1. Гаджiiв К.С. Полiтична наука: Навчальний посiбник. - 2-е вид. - М.: Междунар.отношенiя, 2008. - 400 с.

2. Полiтичний процес: основнi аспекти i способи аналiзу: Сб.учебн.матерiалов / За ред . Мелешкiна РД.Ю. - М.: Изд. будинок "ИНФРА-М", Вид-во "Весь свiт", 2007. - 304 с.

3. Полiтологiя для юристiв: Курс лекцiй / За ред. проф. Н.РЖ. Матузова i проф. А.В. Малько. - М.: Юрист, 2009. - 774 с.

4. Пугачов В.П., Соловйов А.РЖ. Введення в полiтологiю: Навч. для студ. висш.учебн.заведенiй. - 3-е вид., Пере роб. i доп. - М.: Аспект Пресс, 2009. - 447 с.

5.Сморгунов Л.В., Семенов В.А. Полiтологiя: учебн.пособiе. - СПб., 2006. - 206 с.

6.Соловьев А.РЖ. Полiтична комунiкацiя: до проблеми теоретичноi iдентифiкацii / / Полiс. - № 3. - 2002. - С.5-18.

Вместе с этим смотрят:

Анализ значения Средней Азии в работах учёных геополитиков

Виды монархий в современном мире

Выявление основных проблем молодежной политики КПРФ и поиск путей их решения

Генезис института многопартийности в РФ

Геополiтика як наука. Геополiтичний стан Украiни та Росii