Сучаснi зовнiшньополiтичнi ресурси Китаю

План

Вступ.

1. Основнi напрямки китайськоi геополiтики.

2. Аналiз сучасного зовнiшньополiтичного курсу Китаю.

3. Американо-китайськi вiдносини.

4. Зовнiшньополiтичнi вiдносини КНР з iншими провiдними краiнами.

Висновки.

Вступ

Китайський напрям украiнськоi зовнiшньоi полiтики i одним з провiдних, якщо не сказати домiнантним, в усьому Азiатсько-Тихоокеанському регiонi (АТР). Разом з тим потенцiал двосторонньоi спiвпрацi використовуiться недостатньо. Нещодавнiй вiзит президента Украiни В. Януковича до Китаю маi вивести украiнсько-китайськi вiдносини на новий рiвень. Ефективнiсть вiдносин Украiни з КНР, а у ширшому контекстi тАУ з краiнами всього Азiатсько-Тихоокеанського регiону, залежатиме вiд адекватного розумiння цiлей Китаю на зовнiшньополiтичнiй аренi.

Всi цi обставини викликають настiйну необхiднiсть всебiчного вивчення стратегiчних напрямкiв зовнiшньоi полiтики КНР, ii сучасних ресурсiв.

Метою даноi роботи i аналiз сучасного зовнiшньополiтичного курсу Китаю.

Об'iктом дослiдження виступаi геополiтичне становище сучасного Китаю, ресурси i напрямки його зовнiшньоi полiтики.

Предметом даного дослiдження i програми розвитку, якi втiлюються керiвництвом КНР, зовнiшньополiтичний курс i iнтеграцiйнi процеси втiлення китайськоi економiки в свiтову економiчну систему.

1. Основнi напрямки китайськоi геополiтики

китай геополiтичний iнтеграцiйний економiка

Сучасний Китай - острiв. Хоч вiн i не оточуiться водою (територiя Китаю омиваiться океаном тiльки на сходi), Китай граничить з такими труднодоступними мiсцевостями, якi непрохiднi будь-якому напрямi. РД деякi областi, якi можуть бути пересiченi, але, щоб розумiти Китай, ми повиннi почати виразно представляi собi гори, джунглi i пустелi, якi його оточують. Ця зовнiшня раковина як мiстить, так i захищаi Китай. Всерединi цiii раковини, сучасний Китай дiлитися на двi частини: власне Китай Хань, Ханьшуй або Китайський центр i буфернi регiони, якi його оточують. Китай Хань маi певнi стародавнi кордони - Велика китайська стiна на пiвночi, плато Тибету на заходi i джунглi РЖндокитаю на пiвднi. Тут зосереджено Бiльш нiжВа мiльярд населення КНР. Малонаселеними i найбiльш вiдсталими в економiчному планi буферними регiонами Китаю i Тибет, iсламський Уйгур або Схiдний Туркестан, Внутрiшня Монголiя i Маньчжурiя (iсторична назва регiону на пiвнiч вiд Пiвнiчноi Кореi, де розташованi сучаснi провiнцii Хейлунцзян, Цзилiнь i Ляонiн. Цi буфернi територii Вазабезпечили Китаю захиснi кордони. Тихоокеанське побережжя Китаю маi численнi гаванi i iсторично маi iстотну каботажну торгiвлю. Це самий вразливий пункт захисту китайськоi територii, бо Китай нiколи не був великою морською державою. До 19-го столiття морськоi загрози тихоокеанському узбережжю не iснувало i Китай не проявляв бажання на створення потужного вiйськово-морського флоту.

Виходячи з наведеного, можна визначити три основнi напрямки китайськоi геополiтики:

В· Пiдтримка внутрiшньоi iдностi в регiонах Китай Хань.

В· Пiдтримка контролю буферних регiонiв.

В· Захист побережжя вiд iноземного вторгнення.

З полiтичноi i вiйськовоi точки зору, Китай досяг своiх стратегiчних цiлей. Завдяки буферним регiонам Китай не стикаiться нi з якою загрозою в РДвразii. Пiдтримка Заходу руху на вiдокремлення Тибету вiд Китаю, як засобу пiдриву китайськоi державноi безпеки, i незначним подразником. Китай не маi намiру залишати Тибет, а тибетцi не можуть розраховувати на вiдновлення державностi i немаi такоi зовнiшньоi сили, щоб змогла вторгнутись в регiон. Так само, мусульманський Уйгур не представляi прямоi загрози. У Росii немаi нiякого iнтересу чи можливостi до вторгнення, i Корейський Пiвострiв не представляi пряму загрозу китайцям.

Найбiльша вiйськова загроза Китаю прибуваi вiд вiйськово-морського флоту Сполучених Штатiв. Експортно орiiнтована економiка Китаю стала надзвичайно залежною вiд морськоi торгiвлi i поставок енергоресурсiв, а ВМС США маi можливiсть блокувати китайськi порти. Тому, китайське першочергове завдання - зробити таку блокаду неможливою. Китаю потрiбно декiлька поколiнь, щоб побудувати потужний вiйськово-морський флот, здатний конкурувати з американським вiйськово-морським флотом. Десятилiття пiшли би на будування авiаносцiв, виховання льотного состава, якi згодом би стали адмiралами. Тому, первинна мiсiя керiвництва Китаю - пiдняти цiну блокади так високо, щоб американцi не мали спроби зробити це. Стратегiчне рiшення для Китаю - створення ракет, направлених проти вiйськово-морських сил США, сучасноi системи морськоi розвiдки космiчного базування i протисупутникових систем, стримуючи флот США в центральнiй частинi Тихого океану.

2. Аналiз сучасного зовнiшньополiтичного курсу Китаю

Переслiдуючи перший iмператив китайськоi геополiтики, в груднi 1978р. керiвництвом КНР на чолi з ДенВа Сяопiном був проголошений курс на соцiалiстичну ринкову економiку при поiднаннi двох систем: планово-розподiльноi i ринковоi при масовому залученнi iноземних iнвестицiй, бiльшiй господарськiй самостiйностi пiдприiмств, введеннi сiмейного пiдряду на селi, скороченнi частки державного сектора в економiцi, вiдкриттi вiльних економiчних зон, подоланнi бiдностi, розвитку науки i технiки [4].

Саме Ден Сяопiн зумiв вивести Китай iз стану хаосу, вiдсталостi та iзоляцii i направити його на шлях iнтенсивного соцiально-економiчного розвитку. В кiнцi 1980-х - початку 1990-х рокiв Китаю вдалося повнiстю зняти проблему забезпечення населення продовольством, розвинути високi темпи зростання ВВП i промислового виробництва, пiдняти рiвень життя народу.

Реформи були продовженi i його наступниками - Цзян Цземiнем (з 1993р.) i Ху Цзiньтао (з 2002р.) [4].

Китайська Народна Республiка тАУ одна з небагатьох краiн свiту, де успiшна модернiзацiя економiки, ii iнтеграцiя в глобальну систему господарювання вiдбуваiться за збереження монополii на владу Комунiстичною партiiю (КПК). Економiчнi результати реформ у КНР за свiтовими стандартами i дуже високими. Щорiчне зростання ВВП останнi 20 рокiв становило приблизно 9-10 %. На пiдставi зiставлення ВНП за паритетом купiвельноi спроможностi, Китай посiдаi друге пiсля США мiсце у свiтi. Позитивне сальдо торгiвлi товарами iз США на користь Китаю у 2006 р. становило 220 млрд. дол.

На тлi вражаючих економiчних результатiв внутрiшньополiтична ситуацiя у краiнi залишаiться непростою, з усiма проблемами нерiвномiрностi розвитку, проблемою зайнятостi, демографiчною, екологiчною тощо. Значна кiлькiсть бiдного населення i постiйним джерелом загрози соцiальнiй стабiльностi. Збереження наявного соцiального укладу в краiнi i одночасне перетворення економiки на сучасну i глобальну i першочерговим завданням правлячих кiл КНР.

Якщо ранiше китайський уряд придiляв основну увагу форсованому iндустрiальному розвитку, то команда на чолi з генеральним секретарем ЦК КПК Ху Цзiнтао та премтАЩiр-мiнiстром Вень Цзябао (з 2003 р.) i прихильниками внутрiшньополiтичного курсу на ВлсоцiалiзацiюВ» економiки. Прiоритетними для розвитку краiни ними визнанi напрями економii енергii, вдосконалення систем освiти та охорони здоровтАЩя, соцiальнi реформи, боротьба з бiднiстю, захист навколишнього середовища.

Китайська програма розвитку передбачаi, що сукупний ВНП краiни маi у 2020р. подвоiтися, тодi до 2050р. у Китаю зтАЩявляться реальнi перспективи позбутися внутрiшнiх проблем i поповнити коло розвинених краiн.

Однак на цьому шляху, за оцiнками китайських експертiв, постають три значнi проблеми: доступ до енерго- та сировинних ресурсiв, збереження екологii, а також дотримання балансу мiж економiчним i соцiальним розвитком.

Пошук ресурсiв найбiльше залежить вiд зовнiшньополiтичного курсу Китаю. Краiна вже стала найбiльшим в свiтi споживачем чотирьох з птАЩяти основних видiв сировинних ресурсiв тАУ зернових, мтАЩяса, вугiлля i сталi, а за рiвнем споживання нафти посiдаi друге пiсля США мiсце. Значну частину необхiдних продуктiв Китаю доводиться iмпортувати. Доступ до iноземних ресурсiв i необхiдним для подальшого економiчного розвитку i вiдповiдно збереження соцiальноi стабiльностi i наявноi полiтичноi системи Китаю. Отже, зовнiшньополiтичний курс Китаю було адаптовано до стратегii внутрiшнього розвитку.

Набуття КНР статусу економiки з найвищими темпами зростання, а також низка iнших показникiв прогресу цiii краiни мали двозначну реакцiю у свiтi. Виникло поняття Влкитайськоi загрозиВ», тобто комплексу проблем, повтАЩязаних з швидким розвитком Китаю: вiд розширення його полiтичного впливу i нарощування вiйськовоi могутностi до зростання потреб в енергоносiях.

Для США i Японii зростання апетитiв Китаю i предметом серйозного занепокоiння. Так, у Вашингтонi вважають, що Пекiн зазiхаi на американськi сфери впливу, прагне похитнути американське вiйськове домiнування у Схiднiй Азii. Японiя ставиться до Китаю з не меншими пiдозрами, вiдчуваючи, що Китай становить iй конкуренцiю у доступi до енергоресурсiв, формуваннi вигiдного полiтико-економiчного середовища у Пiвденно-Схiднiй та Центральнiй Азii.

Пiд час аналiзу зовнiшньополiтичного курсу КНР слiд передусiм зважати на тi iнтереси, про якi дбаi Пекiн на рiзних полiтико-економiчних рiвнях:

В· внутрiшньому: забезпечення позицiй i контролю правлячоi Комунiстичноi партii Китаю у перехiдний перiод поступовоi лiбералiзацii i демократизацii краiни;

В· регiональному:закрiплення свого лiдерства в економiчнiй i полiтичнiй сферах; запобiгання можливостi проголошення незалежностi Тайваню; недопущення рiзких змiн у балансi сил в регiонi за рахунок посилення вiйськового потенцiалу Японii i перетворення ii на ядерну державу i свого стратегiчного суперника;

В· глобальному: забезпеченнясприятливих умов подальшого зростання китайськоi економiки.

Дотримання китайським керiвництвом логiки економiчне зростання - соцiальна стабiльнiсть - збереження влади було провiдною iдеiюпiд час формування зовнiшньополiтичноi стратегii Китаю. Фактично це дещо розширена формула концепцii Влмиру i розвиткуВ» Ден Сяопiна, в якiй основний акцент робиться на уникнення гострих конфлiктiв з навколишнiм свiтом, доки Китай остаточно не Влстане на ногиВ» - за iхнiми розрахунками приблизно до 2050р. [2].

Так, наприклад, у питаннi обмiнного курсу юаня щодо долара, який, на думку США, надаi сьогоднi Влнеконкурентнi переваги китайському експортуВ», Китай неодноразово заявляв, що проводитиме валютну реформу, виходячи тiлькиз iнтересiв китайськоi економiки, але при цьому постiйно бере участь у китайсько-американському стратегiчному дiалозi з вирiшення економiчних проблем.

Пекiн поки не впевнений у своiх ресурсах i не володii ними у достатньому обсязi, аби стати повноправним лiдером у свiтовiй економiцi та полiтицi. Усвiдомлюючи, що подальше зростання економiки вимагаi мирноi iнтеграцii у свiтову економiчну систему, Китай у вiдносинах з провiдними краiнами Заходу, передусiм iз США, налаштований на спiвробiтництво або принаймнi суперництво, яке не виходило би за межi торговельних спорiв, що i i основним завданням сучасного зовнiшньополiтичного курсу КНР.

Дипломатична тактика, яка покликана забезпечити реалiзацiю стратегiчних iнтересiв Китаю, була розроблена наприкiнцi 90-х рокiв минулого столiття. Вона ТСрунтуiться на трьох засадничих iдеях: багатополюсного свiту, мирного розвитку i перетворення Китаю на вiдповiдальну велику державу.

РЖдея багатополюсного свiту знаходить вiдображення у щорiчниках Бiлоi книги оборони Китаю, в яких зазначаiться, що Влсвiт рухаiться в напрямi багатополярностiВ», але маi мiсце протидiя Влнизки розвинених краiнВ», якi прагнуть збiльшити розрив мiж собою та краiнами, що розвиваються. Йдеться про вияви гегемонiзму, пiд якими розумiiться полiтика США на мiжнароднiй аренi. Китайське керiвництво вiдкидаi американську стратегiю поширення демократii в усьому свiтi, яка суперечить принципу китайського керiвництва щодо невтручання у внутрiшнi справи суверенноi держави.

На думку деяких захiдних експертiв, за гаслом ВлбагатополярностiВ» криiться мета Китаю витiснити США з АТР i посiсти замiсть них мiсце регiонального лiдера. Разом з тим тактика поведiнки Китаю i традицiйною для краiн, якi на пiдставi своiх економiчних досягнень i швидкого зростання економiчноi могутностi намагаються вiдiгравати помiтнiшу роль на мiжнароднiй аренi. В цьому звтАЩязку показовим i зближення Китаю з iншими краiнами, якi виголошують аналогiчнi гасла, наприклад, Росiiю та РЖндiiю.

Крiм того, невизнання однополюсноi мiжнародноi системи на чолi iз США допомагаi Китаю зберiгати за собою лiдерськi позицii в краiнах Влтретього свiтуВ» i налагоджувати вигiднi контакти з краiнами, якi зазнають постiйного тиску з боку США, - РЖраном, Венесуелою, Болiвiiю, Бiлоруссю тощо.

Концепцiя Влмирного розвиткуВ» активно пропагувалася урядом Китаю у 2003-2004рр.РЗi поява була обумовленанеобхiднiстю запевнити iншi краiни i, особливо, менших сусiдiв Китаю, що економiчне i вiйськове зростання останнього не становить для них загрози. Постулювалося, що Китай не шукаi гегемонii для себе, поважаi суверенiтет iнших краiн, а збiльшення його мiжнародноi i економiчноi ваги буде корисним для краiн, оскiльки вiдкриваi Китай для iмпорту i значного збiльшення обсягiв мiжнародноi торгiвлi. Було розроблено комплекс заходiв, якi мали довести це на практицi тАУ надання допомоги менш розвиненим краiнам, створення зон вiльноi торгiвлi з краiнами АСЕАН, вiдкриття китайського ринку для iмпорту, проекти з розвитку басейну рiчки Меконг тощо.

Економiчнi успiхи Китаю значно допомогли у цiй справi. Йому вдалося усунути США з позицii найбiльшого торговельного партнера Пiвденноi Кореi, Японii, низки iнших краiн регiону. З краiнами АСЕАН було пiдписано Угоду про дружбу i спiвробiтництво (2003р.), що знизила напруження у спiрних питаннях мiж ними i Пекiном.

Разом з цим, i один регiон де Китай обережно проводить експансiонiстську полiтику тАУ Центральна Азiя i, особливо, Казахстан. Традицiйно це маршрут Шовкового торгового шляху. Казахстан, багатий на нафту може забезпечити китайськi пiдприiмства енергоносiями, тому китайцi активнi в розвитку комерцiйних вiдносин з Казахстаном, будiвництвi дорiг. Цi дороги вiдкривають торговий маршрут, який дозволяi енергоносiям текти в напряму Китаю а iндустрiальним товарам в бiк РДвразii [1].

Китай i членом авторитетних захiдних та регiональних мiжнародних обтАЩiднань включно iз СОТ, АТЕС, Регiонального форуму АСЕАН, АСЕМ, ШОС. Проекти схiдноазiатськоi iнтеграцii на кшталт АСЕАН+3 (Японiя, Китай, Пiвденна Корея) або АСЕАН + Китай розглядаються у Пекiнi з погляду реалiзацii вiдразу декiлькох нацiональних iнтересiв тАУ забезпечення подальшого економiчного розвитку i ВлпривтАЩязуванняВ» до себе пiвденно-схiдних сусiдiв через дружнi взаiмовигiднi вiдносини. Чим бiльшою буде економiчна взаiмозалежнiсть мiж Китаiм та краiнами Пiвденно-Схiдноi Азii (ПСА), тим мало ймовiрнiше, що у випадку конфлiкту, малi краiни стануть на бiк США [2].

Консолiдацiя регiону ПСА навколо Китаю вже маi певнi конкретнi успiхи, хоча говорити про iснування взаiмноi довiри мiж ними було б перебiльшенням.

Важливого значення надаi Китай завданню довести, що вiн спроможний взяти на себе роль Влвiдповiдального лiдераВ», тобто гарантувати стабiльнiсть i безпеку не тiльки у Схiднiй Азii, а й у глобальному масштабi. Втiм ця концепцiя не зовсiм вiдповiдаi ролi, яку пропонують вiдiгравати Китаю США. У 2005 р. США було Вазапропоновано КНР стати Влвiдповiдальним акцiонеромВ» мiжнародноi системи i взяти на себе вiдповiднi зобовтАЩязання: за Китаiм визнаiться статус впливовоi краiни, а вiд нього очiкують здiйснення спiльноi з краiнами Заходу полiтики безпеки.

У вiдповiдi Ху Цзiнтао зазначалося, що Пекiн з радiстю готовий прийняти новий статус, але щодо зобовтАЩязань дотримуватися колективних дiй маi певнi застереження [2]. Так, наприклад, у питаннi застосування санкцiй щодо Влядерноi програмиВ» РЖрану, Китай посiдав вiдмiнну вiд американськоi позицiю. Розбiжностi мiж КНР i США iснують i з iнших важливих питань. Китай, наприклад, готовий до активного спiвробiтництва у боротьбi з мiжнародним тероризмом, але водночас побоюiться, що пiд приводом такоi боротьби США розвтАЩязують собi руки для реалiзацii полiтики стримування Китаю. Помiтною i й пасивна позицiя Пекiна щодо створення iнститутiв колективноi безпеки в АТР. Якщо з погляду Вашингтона багатостороннi воiнно-полiтичнi союзи спроможнi забезпечити наймiцнiший фундамент регiональноi безпеки, то Пекiн розглядаi такi блоки як дестабiлiзуючий чинник i ВлпережитокВ» холодноi вiйни.

Найвиразнiше роль вiдповiдальноi держави Китай вiдiграi у шестистороннiх переговорах щодо ядерноi програми Пiвнiчноi Кореi. Фактично, якщо домовленостi про вiдмову Пхеньяну вiд подальшоi розробки ядерноi зброi вдасться закрiпити на бiльш-менш тривалий час, це однозначно свiдчитиме про здатнiсть Пекiна управляти процесом пiдтримання безпеки у Схiднiй Азii. В розширеному форматi, як у питаннi щодо Пiвнiчноi Кореi, так i щодо РЖрану очевидно, що на рiшення застосувати силу або санкцii проти них, вирiшальний вплив справляi саме негативна позицiя Китаю, на яку США змушенi зважати.

3. Американо-китайськi вiдносини

Як би Пекiну не хотiлося бачити свiт багатополярним, але на сьогоднi США тАУ Ваце iдина держава, здатна проектувати свою силу на будь-яку точку земноi кулi, в тому числi i на Китай. Отже, китайське керiвництво розглядаi США як основного партнера на мiжнароднiй аренi, оскiльки тiльки у спiвробiтництвi iз США (вiдсутностi гострого конфлiкту) Пекiн спроможний реалiзувати своi стратегiчнi цiлi розвитку.

Вашингтон також потребуi взаiмодii з Китаiм, що стало особливо очевидним пiсля теракту 11 вересня, коли на передньому планi стали проблеми боротьби з тероризмом, ядерного нерозповсюдження, вiйна в РЖраку тощо.

При цьому ознаки стратегiчного суперництва мiж Пекiном i Вашингтоном простежуються щодо багатьох торговельно-економiчних та геостратегiчних питань. Визначальними чинниками китайсько-американських вiдносин i:

В· значна торговельно-економiчна взаiмозалежнiсть iз США;

В· проблема Тайваню;

В· контроль США над морськими комунiкацiями, якими до Китаю постачаються енергоносii;

В· наявнiсть проамериканських краiн навколо Китаю (Пiвденна Корея, Японiя, Фiлiппiни) i американськоi вiйськовоi дислокацii в регiонi.

Окрiм першого пункту, всi iншi безпосередньо стосуються системи безпеки у Схiднiй Азii i мають потенцiал ВлвибухонебезпечностiВ». Однак спецiалiсти вважають, що за всiх геополiтичних протирiч, зростання взаiмного зацiкавлення Китаю i США (торговельно-економiчного, а також у сферi безпеки) i значним стримувальним чинником розвитку деструктивних процесiв.

Зазначене меншою мiрою стосуiться проблеми Тайваню, оскiльки недопущення проголошення суверенiтету острову i життiво важливим питанням для Китаю. Пекiн жорстко дотримуiться принципу Влодного КитаюВ», а США повтАЩязанi з Тайванем зобовтАЩязаннями безпеки i постачають йому високотехнологiчну зброю.

Якщо Тайбей не порушуватиме питання набуття незалежностi, проблема може ще певний час залишатися ВлзамороженоюВ», якщо ж (за пiдтримки США) вживатимуться заходи щодо остаточного розриву з континентальним Китаiм, Пекiн здатен вдатися до жорсткоi вiдповiдi.

Фактично тайванське питання i стрижнем усiii зовнiшньоi полiтики Пекiна. Географiчне положення Тайваню таке, що вiн може служити базою для повiтряних i морських сил, i разом з островами Рюкю, якi належать Японii, Ваможуть перекрити морське сполучення мiж Пiвденно-Китайським i Схiднокитайським морем, блокуючи пiвнiчне китайське узбережжя. Щодо морських шляхiв, якими постачаються енергоносii до Китаю i якi i найважливiшими торговельно-транспортними артерiями Китаю, то бiльшiсть з них контролюються США. Блокування цих шляхiв у разi конфлiкту матиме катастрофiчнi наслiдки як для економiки Китаю, так i для його Збройних сил.

Уряд КНР розумii, що володiння ядерною зброiю КНДР може пiдштовхнути до такого кроку й Тайвань. Головною перешкодою на цьому шляху можуть стати тiльки США, а тому спiвробiтництво Китаю i США з пiвнiчнокорейськоi ядерноi програми i запорукою безтАЩядерного статусу Тайваню[1].

Створення системи ПРО у Тихому океанi, яке вже давно здiйснюiться спiльними зусиллями США i Японii, також розцiнюiться Пекiном як загроза нацiональним iнтересам Китаю. На конференцii з питань безпеки АТР, було запропоновано Китаю спiвробiтництво у системi ПРО. Таке запрошення схоже на те, яке було зроблено Росii з приводу розмiщення ПРО у РДвропi. Оскiльки кораблi iз системами ПРО розмiщуються паралельно лiнii Схiдноi Азii, то не викликаi сумнiвiв, вiд кого вони мають ВлзахищатиВ», тАУ КНР i КНДР. Китай неодноразово заявляв про своi негативне ставлення до наближення протиракет до своiх кордонiв. Особливо небезпечним вiн вважаi полiтичний i психологiчний ефект вiд розмiщення ПРО у регiонi, оскiльки в разi ВлнакриванняВ» щитом Тайваню останнiй матиме бiльше смiливостi у переговорах з материковим Китаiм.

4. Зовнiшньополiтичнi вiдносини КНР з iншими провiдними краiнами

В багатьох гострих питаннях американсько-китайських вiдносин прямо або опосередковано зачiпаються iнтереси ще однiii впливовоi регiональноi сили тАУ Японii. Пекiн гостро реагуi на посилення американсько-японського вiйськового союзу, вiстря якого, на його думку, спрямоване проти нього. Саме надмiрним посиленням сил самооборони Японii в останнi десятилiття, Китай пояснюi власне нарощування вiйськового потенцiалу. А з реалiзацiiю спiльного iз США проекту ПРО, як вважають китайськi лiдери, в Схiднiй Азii остаточно буде порушено стратегiчний баланс сил.

Полiтичнi вiдносини мiж Пекiном i Токiо напруженi, що обумовлюiться iсторичними подiями i неприязню на рiвнi спiлкування мiж людьми. Обидвi краiни конкурують в боротьбi за вихiд до нових джерел енергопостачання, за лiдерство у Схiднiй i Центральнiй Азii, за бiльш впливовий статус на мiжнароднiй аренi. НерозвтАЩязаною залишаiться проблема розробки шельфу у Схiднокитайському морi.

Стратегiчна конкуренцiя мiж обома краiнами залишаiться на порядку денному i сьогоднi.

У 2004р. Китай став основним торговельним партнером РДвропейського Союзу. Товарообiг мiж КНР та РДС становив 177,28 млрд. дол. США [3]. Позитивнiй динамiцi вiдносин сприяла спорiдненiсть позицiй КНР та РДС у мiжнародних вiдносинах (акцент на мультиполярностi свiтовоi системи), активнi темпи росту економiки та посилення ролi на мiжнароднiй аренi. Китай та РДвросоюз i важливими зростаючими в сучасному свiтi силами, сфера спiвробiтництва поступово розширюiться вiд обговорення нагальних регiональних питань до глобальних проблем.

Висновки

Економiчне зростання Китаю обумовило неабияке збiльшення його впливу, що визнаi навiть беззаперечний свiтовий лiдер тАУ США. Американська пропозицiя стати Влвiдповiдальним лiдеромВ» разом з iншими великими державами i привабливою, але звужуi поле маневру для Китаю, який прагне зберегти самостiйнiсть у здiйсненнi зовнiшньоi полiтики. У будь-якому разi на близьку i середню перспективи очевидним i те, що Китай не дотримуватиметься агресивноi зовнiшньополiтичноi лiнii, оскiльки внутрiшня ситуацiя вимагаi вiд нього спiвпрацi з iншими великими краiнами. Разом з тим подальше економiчне зростання обтАЩiктивно розширюватиме ареал полiтичного впливу Китаю та поглиблюватиме його суперництво з основними конкурентами тАУ США, Японiiю, РЖндiiю.

Лiтература:

1. George Friedman тАЬThe Geopolitics of China: A Great Power EnclosedтАЭ Stratfor 2008.

2. Лi Юхао ВлОсобливостi правового регулювання спiвробiтництва КНР та РДСВ» Часопис Киiвського унiверситету права 2009.

3. Анотацiя ВлОсобливостi сучасного зовнiшньополiтичного курсу КНР: висновки для УкраiниВ» Вiддiл дослiджень краiн Близького Сходу та Азiйсько-Тихоокеанського регiону 2007.

4. РЖнтернет http://" onclick="return false">

Вместе с этим смотрят:

Regulation of international trade within the framework of the world trade organization (WTO)

The Experience of transnational corporationsтАЩ development in the conditions of world financial crisis

РЖнтеграцiйнi процеси в РДвропi та участь в них Украiни

Аналiз зовнiшньоi торгiвлi Украiни послугами

Анализ основных тенденций социально-экономического развития Индии