Методи фiзичноi реабiлiтацii в амбулаторнiй хiрургii

Змiст

Вступ

Глава РЖ. Методи фiзичноi реабiлiтацii в амбулаторнiй хiрургii (аналiз лiтературних даних)

Роздiл 1. Методи фiзичноi реабiлiтацii

1.1 Лiкувальна фiзична культура

1.2 Масаж

1.3 Фiзiотерапiя

Роздiл 2. Приватнi методики фiзичноi реабiлiтацii в амбулаторнiй хiрургii

2.1 Фiзична реабiлiтацiя хворих прооперованих з приводу захворювань органiв черевноi порожнини на полiклiнiчному етапi

2.2 Фiзична реабiлiтацiя при пораненнях та ранах

2.3 Фiзична реабiлiтацiя при травмах та пошкодженнях кистi

Глава РЖРЖ. Власна дослiдницька робота

Роздiл 1. Загальна характеристика пiддослiдних

Роздiл 2. Методи проведення дослiдження

2.1 Методи збору дослiджуваних даних

2.2 Математико-статичний метод обробки даних, отриманих в ходi експерименту за Ст'юдентом

Роздiл 3. Хiд дослiдження

3.1 Комплекси лiкувальноi фiзичноi культури

3.2 Фiзiотерапевтичнi процедури

Роздiл 4. Обговорення отриманих даних

Висновок

Рекомендацii

Список використаноi лiтератури

Додатки

Вступ

Бiльшiсть хворих iз приводу рiзних захворювань спочатку звертаються в полiклiнiку, амбулаторiю, де починаiться перший етап лiкування цих захворювань. Вiдомо багато хвороб, якi можна лiкувати i вилiкувати амбулаторно.

Хiрург у полiклiнiцi, амбулаторii займаiться лiкуванням хворих з ушкодженнями м'яких тканин i кiст; iз захворюваннями периферичних судин (артерiй i вен) i iхнiх наслiдкiв; iз захворюваннями прямоi кишки, хребта, суглобiв, стоп i iнших хвороб. Недолiком лiкування захворювань амбулаторно i те, що лiкар не маi можливостi погодинного спостереження за хворими, так само обмежений у використаннi спецiальних методiв дослiдження. Тому результат лiкування цих захворювань залежить вiд лiкувальноi тактики обраноi лiкарем, а так само i застосування засобiв i методiв фiзичноi реабiлiтацii, використання яких останнiм часом стаi усе бiльш актуальним.

У своiй роботi ми розглянемо захворювання, що найбiльше часто зустрiчаються в практицi амбулаторноi хiрургii, особливо зупинимось на ушкодженнях та захворюваннях кистi (травми, опiки кистi), методи i способи фiзичноi реабiлiтацii i можливостi iхнього використання на даному етапi

Цiль нашоi роботи тАУ вивчити методи та засоби фiзичноi реабiлiтацiя, якi можна використовувати при амбулаторному лiкуваннi хiрургiчних хворих з патологiiю кистi.

Об'iктом дослiдження i функцiональний стан суглобiв кiстi, обтАЩiм рухiв у них, якi ми будемо вимiрювати у градусах та динамометрiя кистi.

Гiпотеза тАУ ми припустимо, що використання методiв фiзичноi реабiлiтацii, буде сприяти швидкому вiдновленню функцiонального стану суглобiв кистi при ii травмах та захворюваннях.

Глава РЖ. Методи фiзичноi реабiлiтацii в амбулаторнiй хiрургii

(аналiз лiтературних даних)

Роздiл 1. Методи фiзичноi реабiлiтацii

1.1 Лiкувальна фiзична культура

Основним засобом ЛФК i фiзичнi вправи, застосовуванi вiдповiдно до задач лiкування, з облiком етiологii, патогенезу, клiнiчних особливостей, функцiонального стану органiзму, ступеня загальноi фiзичноi працездатностi.

Лiкувальна фiзкультура:

1. природний бiологiчний метод, тому що використовуi властивому органiзму функцiю руху;

2. метод неспецифiчноi терапii, але в той же час окремi види вправ можуть впливати на визначенi функцii органiзму;

3. метод патогенетичноi терапii, у зв'язку з можливiстю фiзичних вправ впливати на реактивнiсть органiзму;

4. метод активноi функцiональноi терапii, тому що пристосовуi органiзм хворого до фiзичних навантажень, що пiдвищуються;

5. метод пiдтримуючоi терапii на етапах медичноi реабiлiтацii в людей лiтнього вiку;

6. метод вiдбудовноi терапii в комплексному лiкувань хворих.

7. характерною рисою ЛФК i процес тренування хворих фiзичними вправами.

Розрiзняють загальне i спецiальне тренування:

1. загальне тренування спрямоване на оздоровлення, змiцнення органiзму хворого за допомогою загально-змiцнювальних вправ;

2. спецiальне тренування здiйснюiться вправами, що цiлеспрямовано впливають на уражений орган, область травми.

В амбулаторнiй хiрургii лiкувальна фiзична культура використовуiться як засiб фiзичноi реабiлiтацii пiсляоперацiйних хворих на полiклiнiчному етапi реабiлiтацii та як засiб фiзичноi реабiлiтацii на ранньому етапi реабiлiтацii при деяких захворюваннях.

По виписцi зi стацiонару в хворих продовжуiться вiдновлення порушеноi функцiональноi дiяльностi оперованих органiв, рухливостi й еластичностi операцiйного рубця. М'язи черевного преса ще залишаються ослабленими, особливо в облич лiтнього i старечого вiку, що пiдтверджуiться даними електромiографii. У полiклiнiчному перiодi можливий виникнення спайок у черевний порожнинi, гiпостатичних пневмонiй, тромбоемболii галузей легеневоi артерii; значно змiнюiться секрецiя i моторика шлунка.

Основними задачами лiкувальноi гiмнастики на полiклiнiчному етапi реабiлiтацii i: закрiплення досягнутих результатiв лiкування, отриманих у стацiонарi; подальша активiзацiя функцiональноi дiяльностi травного тракту; змiцнення м'язiв черевного преса; тренування серцево-судинноi i дихальноi систем; закрiплення ефекту хiрургiчного лiкування у вiддалений термiн. У полiклiнiчному перiодi застосовують тi ж фiзичнi вправи, якi використовувалися на останньому етапi перебування в стацiонарi.

Часто хiрургу амбулаторii (полiклiнiки) приходиться мати дiло з хворими на опiки та вiдмороження рiзних ступенiв. Усiм хворим незалежно вiд ступеня опiку, його локалiзацii i площi поразки показана ЛФК.

Протипоказаннями для ЛФК на полiклiнiчному етапi i: небезпека кровотеч (якщо опiки локалiзуються в областi магiстральних судин); пiдозра на схованi кровотечi.

Задачi ЛФК на полiклiнiчному етапi:

1) нормалiзацiя дiяльностi ЦНС, ССС i дихальноi системи;

2) профiлактика ускладнень (пневмонii, тромбозу, атонii кишечнику);

3) полiпшення трофiчних процесiв в ушкоджених тканинах;

4) збереження рухливостi в суглобах ушкоджених сегментiв тiла;

5) попередження порушень функцii в неуражених кiнцiвках (профiлактика контрактур, атрофii м'язiв, що стягають флякiв).

Рiзна локалiзацiя опiку, неоднаковi глибина i площа поразки, рiзноманiття iндивiдуальних клiнiчних проявiв не дозволяi використовувати в клiнiцi якi-небудь типовi комплекси лiкувальноi гiмнастики. Однак iснують загальнi положення при застосуваннi ЛГ при опiках.

На початкових етапах увагу необхiдно придiлити положенню хворого. Спочатку сам потерпiлий приймаi позу, що зменшуi болючi вiдчуття, але при цьому створюiться, як правило, порочне i невигiдне для функцiонального лiкування положення (приведення руки до тулуба, згинання у великих суглобах i т.п.), тому що поступово воно закрiплюiться i контрактура в мiру загоiння раней i розвитку рубцювання перетворюiться в дерматогенну, м'язову чи сухожильну. Так, наприклад, опiки в областi плеча часто викликають контрактуру яка приводить у плечовому суглобi, тому з перших днiв пiсля опiку плечу додають положення максимального вiдведення. При опiках кистi пiсля виконання вправ на розведення пальцiв необхiдне наступне iхнi укладання.

Особливу роль у профiлактицi розвитку контрактури грають спецiальнi вправи. Вони можуть виконуватися чи активно пасивно, з полегшених вихiдних положень, у похилих площинах, з використанням гамачкiв для пiдвiшування кiнцiвок i т.д. Якщо виконання динамiчних спецiальних вправ неможливо, застосовуються статичнi й iдеомоторнi. Раннi i систематичне виконання спецiальних вправ сприяi загоiнню опiкових раней, попереджаi розвиток контрактур i м'язових атрофiй.

Гарний ефект в опiкових хворих даi гiдрокiнезотерапiя. Виконання вправ у теплiй ваннi (36-38В°С) дозволяi використовувати невелику силу атрофованих м'язiв i тим сприяти профiлактицi рiзних видiв контрактур.

Задачi i методика лiкувальноi фiзичноi культури при вiдмороженнi будуються по тим же принципам, що i при опiках. Заняття ЛФК спрямованi на профiлактику ускладнень, полiпшення кровообiгу у вiдморожених дiлянках тiла з метою активiзацii регенеративних процесiв, на пiдготовку хворого до операцii по пересадженню тканин. [1, 2, 3, 4, 5, 10]

1.2 Масаж

Оперативнi втручання нерiдко супроводжуються виникненням рiзних пiсляоперацiйних ускладнень, велика частина яких i результатом функцiональних порушень серцево-судинноi дiяльностi й органiв дихання. Пiсляоперацiйний перiод, як вiдомо, характеризуiться надзвичайною нестiйкiстю функцiональних показникiв органiв дихання i кровообiгу. Тому швидкiсть i повноцiннiсть вiдновлення здоров'я хворих пiсля операцii залежить вiд компенсаторноi перебудови всiх органiв i систем, особливо органiв дихання i кровообiгу. Природно, що ця перебудова може бути досягнута не тiльки медикаментозною терапiiю, але i застосуванням загального масажу на полiклiнiчному етапi реабiлiтацii.

Пасивний постiльний режим викликаi уповiльнення крово- i лiмфотока, атрофiю м'язiв, застiйнi явища в легень, порушення легеневоi вентиляцii й iншi явища, що сприяють виникненню пiсляоперацiйних ускладнень. Масаж на вiдмiну вiд лiкувальноi фiзкультури не вимагаi вольовоi напруги хворого i i самою ощадливою формою пiдвищення загального тонусу органiзму.

Задачi i дiя масажу: задачами масажу i загальний вплив на органiзм хворого, пiдвищення загального тонусу, полiпшення кровообiгу, подиху, стимулювання регенеративних процесiв i попередження ряду пiсляоперацiйних ускладнень. Пiд впливом масажу прискорюiться крово- i лiмфоток, лiквiдуються застiйнi явища в легких i паренхiматозних органах, завдяки цьому полiпшуються трофiчнi процеси в м'язах, прискорюються окислювально-вiдновнi процеси, пiдвищуiться температура шкiри i знижуiться температура тiла, полiпшуiться функцiя шлунково-кишкового тракту. Масаж оказуi тонiзуючу дiю на центральну i периферичну нервову, серцево-судинну систему, знижуi психогенне гальмо, що часто виникаi пiсля важких операцiй, оказуi тонiзуючу дiю на нервопсихiчну сферу. Пiсля масажу в хворого з'являються позитивнi емоцii, що пiднiмають настрiй, створюють впевненiсть в успiшному результатi лiкування.

Показання до загального масажу: загальний масаж показаний пiсля великих оперативних утручань пiд ендотрахеальним наркозом, особливо обличчям лiтнього i похилого вiку, ослабленим основним захворюванням.

Протипоказання до загального масажу: гостра серцево-судинна недостатнiсть (iнфаркт мiокарда, зниження коронарного кровообiгу, крововтрата, набряк легень), емболiя легеневоi артерii, ниркова i печiночна недостатнiсть, розповсюдженi гострi шкiрнi алергiйнi реакцii.

При резекцii товстоi кишки з накладенням калостоми масаж живота не проводять. Не слiд проводити масаж живота при нефректомii з приводу раку бруньки через можливу кровотечу. При операцiях на шлунково-кишковому трактi не використовують прийоми площинного погладжування i розтирання через серединний розрiз. Пiсля масажу черевноi стiнки хворий дихаi животом. Не проводять масаж живота при грижесiчиннi й апендектомii. [2, 6]

1.3 Фiзiотерапiя

На полiклiнiчному етапi реабiлiтацii використовують наступнi методи фiзiотерапii.

Фiзiотерапiя при лiкуваннi ран та поранень. В амбулаторнiй хiрургii лiкуються рани та поранення якi мають не глибокий та малий характер ураження.

Бактерициднi методи: КУФ-опромiнення, мiсцева аероiонотерапiя, аероiонофорез антибактерiальних препаратiв, електрофорез антибактерiальних препаратiв, мiсцева аерозольтерапiя антибактерiальних препаратiв, мiсцева дарсонвалiзацiя (iскровий розряд), мiсцевi ванни з перманганатом калiю.

Протизапальнi методи: УВЧ-терапiя, СУФ-опромiнення (еритемнi дози), червона лазеротерапiя.

РЖммуностимулюючi методи: ЛОК, високочастотна магнiтотерапiя, загальне СУФ-опромiнення (суберитемнi дози), ДУФ-опромiнення.

Аналгетичнi методи: локальна крiотерапiя, СУФ-опромiнення (еритемнi дози), зовнiшня аерозольтерапiя (анестетикiв), дiадинамо-, амплiпульстерапiя, електрофорез анестетикiв, електросонтерапея, ТЭА.

Репаративно-регенеративнi методи: мiсцева дарсонвалiзацiя, iнфрачервона лазеротерапiя, СУФ-опромiнення (гипереритемнi дози), СВЧ-терапiя, низькочастотна магнiтотерапiя, високочастотна магнiтотерапiя (мiсцево), електрофорез вiтамiнiв, грязьових препаратiв, метаболiтiв, адреналiну, некогерентне монохроматичне опромiнення, парафiно-, оксигенобаротерапiя, пов'язки з фотоактивованими олiями.

Фiбромодулюючi методи: ультразвукова терапiя, ультрафонофорез дефибронiзуючих препаратiв (йоду, лiдази), пелоiдотерапiя, електрофорез розчинiв йоду, лiдази, апiфора, пiлоiдина, гумiзоля, димексиду, еластолетина, лiзоциму.

Судинорозширювальнi методи: iнфрачервоне опромiнення, електрофорез вазодiлятаторiв.

Фiзичнi методи лiкування рубцiв i контрактур.

Трофостимулючi методи: низькочастотна електротерапiя, iнфрачервона лазеротерапiя, мiсцева дарсонвалiзацiя (тихий розряд).

Фiбромодулюючi методи: пелоiдо-, парафiно-, озокеритотерапiя, йодо-бромнi ванни.

Дефiброзуючi методи: ультрафонофорез ферментних препаратiв, електрофорез дефiбрiзуючих препаратiв, компреси з димексидом i ферментними препаратами.

Судинорозширювальнi методи: компрес що зiгрiваi, СУФ-опромiнення в еритемних дозах.

Протисверблячi методи: електрофорез антигiстамiних препаратiв, мiсцева дарсонвалiзацiя (iскровий розряд).

Мiостимулючi методи: електромiостимуляцiя, iнтерференцтерапiя.

Фiзичнi методи лiкування опiкiв (опiки 1-2 ст., малоi площi ураження).

Аналгетичнi методи: СУФ-опромiнення (еритемнi дози), дiадинамо-, амплiпульстерапiя, транскранiальна електроаналгезiя, електрофорез знеболюючих препаратiв, ультрафонофорез знеболюючих препаратiв, аероiонофорез анальгетикiв.

Бактерициднi методи: електрофорез антибактерiальних препаратiв, аероiонотерапiя, аероiонофорез антибактерiальних препаратiв, мiсцева дарсонвалiзацiя, КУФ-опромiнення.

Протизапальнi методи: УВЧ-терапiя, СВЧ-терапiя, червона лазеротерапiя, СУФ-опромiнення в еритемних дозах, аерозольтерапiя глюкокортикостероiдiв.

РЖмуностимулючi методи: ЛОК, СУФ-опромiнення (суберитемнi дози), ДУФ-опромiнення, високочастотна магнiтотерапiя тимуса гелiотерапiя, АУФОК.

Некролiтичнi методи: електрофорез протеолiтичних ферментiв, аероiонофорез ферментних препаратiв.

Дезiнтоксiкацiйний метод: питнi мiнеральнi води.

Антигiпоксичнi методи: оксигенобаротерапiя.

Репаративно-регенеративнi методи: iнфрачервона лазеротерапiя, електрофорез i аероiонофорез вiтамiнiв i бiостимуляторiв (аскорбiнова кислота, алое, пелоидин, гумизоль), мiсцева дарсонвалiзацiя (ВлтихийВ» розряд), високочастотна магнiтотерапiя, трансцеребральна УВЧ-терапiя, некогерентне iнфрачервоне монохроматичне опромiнення.

Судинорозширювальнi методи: iнфрачервоне опромiнення, електрофорез вазодiлятаторiв.

Вегетокоригуючi методи: дiадинамо- i амплiпульстерапiя на сегментарнi паравертебральнi зони.

Фiзичнi методи лiкування вiдморожень (1-2 ступеню).

Аналгетичнi методи: СУФ-опромiнення (еритемнi дози), дiадинамо-, амплiпульстерапiя, електрофорез i ультрафонофорез знеболюючих препаратiв, аероiонофорез анальгетикiв.

Бактерициднi методи: електрофорез i аероiонофорез антибактерiальних препаратiв, аероiонотерапiя, мiсцева дарсонвалiзацiя, КУФ-опромiнення.

Протизапальнi методи: УВЧ-, СВЧ-терапiя, червона лазеротерапiя, Суф-опромiнення (еритемна доза), аерозольтерапiя глюкокортикостероiдiв, iнфрачервоне опромiнення.

РЖмуностимулюючi методи: ЛОК, АУФОК, СУФ-опромiнення (суберитемнi дози), ДУФ-опромiнення, високочастотна магнiтотерапiя тiмусу, гелiотерапiя.

Некролiтичнi методи: електрофорез протеолiтичних ферментiв, аероiонофорез ферментних препаратiв.

Гiпокоагулюючi методи: електрофорез антикоагулянтiв, НЧ-магнiтотерапiя, ЛОК, iнфрачервона лазеротерапiя.

Дезiнтоксiкацiйнi методи: лiкування мiнеральними водами.

Антигiпоксичнi методи: оксигенобаротерапiя.

При лiкуваннi забитих мiсць м'яких тканин широко застосовують фiзичнi методи лiкування. Для зменшення болю i прискорення розсмоктування крововиливу, у першоi годинник пiсля травми рекомендуiться ультрафiолетове опромiнення областi забитого мiсця в еритемнiй дозi. Застосування цього методу в наступнi днi доцiльно тiльки, якщо маiться садно шкiри, що пiд дiiю ультрафiолетового опромiнення швидше епiтелiзуiться. При неушкодженiй шкiрi, через добу пiсля травми, застосовують електрофорез уртикарiогенних речовин.

Широко застосовуiться при лiкуваннi забитих мiсць м'яких тканин парафiн. Парафiновi аплiкацii зменшують хворобливiсть i сприяють розсмоктуванню крововиливу. Парафiнолiкування потрiбно починати до кiнця першоi доби пiсля травми i продовжувати пiсля поновлення функцii ушкодженого органа. Якщо забите мiсце хворобливе, то через 20-30 хвилин пiсля парафiнових аплiкацiй рацiонально призначити електрофорез новокаiну по Парфенову.

У наступному при наявностi набряку показанi електросвiтловi ванни.

Спостереженнями останнього рокiв установлена висока терапевтична ефективнiсть раннього застосування дiадинамичноi терапii при забитих мiсцях: використовуiться сполучення однотактного i двотактного струмiв у "короткому перiодi".

При забитих мiсцях м'яких тканин показане застосування iндуктотермii з 4-5-го дня пiсля травми. Потрiбно уникати iнтенсивного впливу струму, що може привести до параосальноi осифiкацii в м'язах, особливо в першi днi пiсля травми.

В останнi роки при лiкуваннi забитих мiсць м'яких тканин почали застосовувати СВЧ-терапiю за допомогою генератора "ЛУЧ-58". При ii застосуваннi форму хвилеводу варто вибирати в залежностi вiд локалiзацii поширеностi ушкодження.

Як i при застосуваннi iндуктотермii, вплив полем СВЧ варто проводити не викликаючи в хворого вiдчуття значного тепла. [7, 8]

Роздiл 2. Приватнi методики фiзичноi реабiлiтацii в амбулаторнiй

хiрургii

2.1 Фiзична реабiлiтацiя хворих прооперованих з приводу

захворювань органiв черевноi порожнини на полiклiнiчному етапi

Протягом мiсяця пiсля виписки зi стацiонару хвороi знаходиться пiд спостереженням лiкаря полiклiнiки (амбулаторii); надалi можливо санаторне чи курортне лiкування, де продовжуiться цiлеспрямована фiзична реабiлiтацiя.

Задачi ЛФК в полiклiнiчному перiодi: закрiплення досягнутих результатiв лiкування, отриманих в умовах стацiонару; подальша активiзацiя функцii травного тракту; нормалiзацiя моторноi функцii шлунка; змiцнення м'язiв черевного преса; тренування серцево-судинноi i дихальноi систем; вироблення правильноi ходи i постави, вiдновлення виробничих i побутових навичок.

У комплекс руховоi терапii включають фiзичнi навантаження для м'язiв черевного преса, що сприяють iх змiцненню, формуванню гарного рухливого пiсляоперацiйного рубця. У результатi м'язових скорочень вiдбуваiться перiодична змiна внутрiшньочеревного тиску, що забезпечуi механiчну стимуляцiю моторно-секреторноi функцii шлунково-кишкового тракту. Виконують фiзичнi вправи для м'язiв черевного преса в рiзних положеннях (стоячи, сидячи, лежачи): з вихiдного положення стоячи тАУ нахили вперед i в сторони, повороти тулуба; у положеннi лежачи на спинi тАУ вправи, зв'язанi зi згинанням, пiднiманням i вiдведенням убiк нiг. Застосовують також дiiто-, механо- i трудотерапiю, рiзнi фiзiотерапевтичнi процедури.

Дуже ефективнi в цей перiод пiшi прогулянки, тому що ходьба пiдсилюi обмiннi процеси, активiзуi моторно-секреторну функцiю шлунково-кишкового тракту, тренуi серцево-судинну, дихальну й iншi системи, формуi правильну поставу. Пiд час занять варто уникати рiзких рухiв i сильноi напруги, що особливо супроводжуються напружуванням i затримкою подиху. Тривалiсть занять фiзичними вправами в постгоспiтальний перiод 45-50 хв.

Пiсля операцii на органах, розташованих у верхньому вiддiлi черевноi порожнини, протягом року необхiдно дотримувати обмеження в пiдйомi ваги й уникати великих фiзичних навантажень: вагу носити в двох руках до 3 кг у кожнiй, наприкiнцi одного року тАУ можна збiльшити до 5 кг. Протягом зазначеного часу варто особливо остерiгатися кашлю, чихання, напружування при запорах, не пiднiмати вагу перед собою. Це може привести до рiзкого пiдвищення внутрiшньочеревного тиску (феномен Вальсальви) i розвитку пiсляоперацiйних чи рецидивуючих гриж. У крайнiх випадках необхiдно дотримувати область операцiйноi ранi рукою, носити бандаж чи спецiальний пояс.

З огляду на, що в постгоспiтальний перiод хворий займаiться фiзичною реабiлiтацiiю в основному самостiйно, йому необхiдно перед випискою розробити програму фiзичних тренувань i прищепити навички самостiйних занять фiзичними вправами. Пацiiнт повинний умiти контролювати величину фiзичного навантаження по частотi серцевих скорочень, фiзiологiчноi кривоi пульсу i суб'iктивних вiдчуттiв.

Фiзичнi фактори в комплекснiй реабiлiтацii.

Фiзична реабiлiтацiя вимагаi комплексного пiдходу для попередження раннiх пiсляоперацiйних ускладнень, максимально повного вiдновлення порушених функцiй i найшвидшого повернення оперованих до трудовоi дiяльностi. Тому поряд з ЛФК важливий вибiр i послiдовнiсть застосування iнших засобiв i методiв фiзичноi терапii.

Бальнеотерапiя. Пiсля виписки хворого зi стацiонару в полiклiнiчних умовах призначають питнi мiнеральнi води (Смiрновська, Боржомi, Свалява, Поляна квасова, РДсентуки №4). Води усередину звичайно застосовують у пiдiгрiтому видi до 38 В°С, починаючи з 1/4 склянки, потiм обсяг збiльшують до 1/2, 3/4 склянки 3-4 рази в день (за 30-40 хв. тАУ послу резекцii шлунка, за 60 хв. тАУ послу органозберiгаючих операцiй i селективноi проксимальнiй ваготомii).

Рекомендують поряд iз прийомом мiнеральних вод усередину призначати бальнеотерапiю у видi ванн. Найчастiше використовують радоновi чи хвойно-радоновi ванни (температура 36-37 В°С) тривалiстю 8-12 хв. Курс лiкування 8-10 процедур (через день). Установлено, що реабiлiтацiйний ефект бальнеотерапii пiдсилюiться при сполученнi з лiкувальною гiмнастикою, дiiтичним харчуванням i грязелiкуванням.

Грязелiкування. Вiдомо, що грязелiкування i одним з найбiльш ефективних методiв фiзичноi терапii. Хворим, призначають комплексне лiкування з застосуванням грязьових аплiкацiй чи електрофорези лiкувальноi грязi (через 2,5-3 мiс тАУ на постгоспiтальному етапi).

Грязелiкування i бальнеотерапiя протипоказанi хворим, оперованим iз приводу виразковоi кровотечi, пацiiнтам, у яких розвилася пiсляоперацiйна кровотеча, а також при пневмонii i наявностi iнших ускладнень.

Фiзiотерапiя. У комплексному вiдбудовному лiкуваннi на кожнiм пiсляоперацiйному етапi призначають рiзнi фiзiотерапевтичнi процедури (електрофорез, iндуктотермiю, гальванiзацiю, застосовують ПеМП). Отримано позитивний ефект у вiдбудовному лiкуваннi хворих пiсля операцii вiд використання СМС (синусоiдальнi модульованi струми: амплiпульстерапiя) i ДМВ (дециметрово-волнова терапiя).

Дiiтотерапiя. У першi 3 мес пiсля операцii дозволений: хлiб бiлi черствий, сухарi бiлi, печиво нездiбне; чай слабкий, чай з молоком, молоко цiльнi, сухi, згущене, вершки, сметана свiжий некисла, сир, молочнокислi продукти; олiя вершковий, рослинне, сир негострий (плавлений у тому числi); не крутi яйця, омлет з яiць; супи молочнi, вегетарiанськi з круп i овочiв (крiм капусти); м'ясо (яловичина, курка, iндичка, кролик) в отварному видi i видi парових котлет, риба (нежирнi сорти) отварна; кашi розваренi (крiм пшоняноi); отварнi вермiшель, локшина, макарони рубанi; пудинги i запiканки iз сиру, круп, вермiшелi, сирники запеченi; овочi тАУ картопля, морква, буряк, кабачки, кольорова капуста, гарбуз тАУ отварнi, мiлкорубленi, у видi пюре, пудингiв; помiдори, огiрки свiжi, без шкiрочки, горошок зелений, салат зелений, листяний, мiлкорублений; компоти i киселi з фруктiв i ягiд, малосладкi; яблука в печеному видi; соки овочевi i фруктовi натуральнi (за винятком томатного), вiдвар шипшини; цукор 20-40 м у день, мед, варення замiсть цукру, в обмеженiй кiлькостi; заборонений: хлiб чорний, м'якi сорти хлiба, тiсто здобне, кава мiцний, натуральний, бульйон м'ясний, рибний i грибний, усi блюда в смаженому видi, баранина, свинина, гусаки, качки, крутi яйця, маринади, копченостi, солiння, консерви, зелений цибуля, редиска, рiпа, часник, капуста, аТСрус, червона смородина, крижанi напоi, морозиво, торти, креми, шоколад, гострi соуси i приправи тАУ хрiн, гiрчиця; рiзко обмеженi: вуглеводи (цукор, мед, варення, цукерки, компоти, киселi), кашi, особливо молочнi, солодкi, гарячi блюда, молоко. Прийом iжi здiйснюiться 6-8 разiв у день.

Через 3 мiс., пiсля операцii дозволений: черствий хлiб "Украiнський", "Столовий", ковбаса варена i сосиски, оселедець вимочена, щi зi свiжоi капусти, борщi на нежирному бульйонi, м'ясо тушковане, овочi, фрукти i ягоди; забороненi: гострi соуси i приправи, маринади, копченостi, солiння, консерви, гриби, смажене, жилаве м'ясо. [1, 4]

2.2 Фiзична реабiлiтацiя при пораненнях та ранах

На амбулаторно-полiклiнiчному етапi реабiлiтацii хворих з пораненнями та ранами застосовують усi засоби фiзичноi реабiлiтацii.

Лiкувальну фiзичну культуру призначають пiсля РЖРЖРЖ перiоду. Задача ЛФК: вiдновлення сили i витривалостi травмованих м'язiв; усунення контрактур; пiдвищення функцiонального стану i фiзичноi працездатностi органiзму; адаптацiя пацiiнтiв до побутових i виробничих навантажень. Використовують практично усi форми ЛФК. У комплексах лiкувальноi гiмнастики застосовують вправи бiльшоi iнтенсивностi i тривалiсть занять збiльшуiться до 30-45 хв. При цьому необхiдно дотримувати поступовостi в пiдвищеннi загального фiзичного навантаження i, особливо, мiсцевого тАУ на уражену дiлянку.

При наявностi контрактур застосовують переважно пасивнi вправи для розтягування укорочених i зморщених тканин i активнi тАУ для змiцнення здебiльшого розтягнутих i атрофованих м'язiв-антагонiстiв. Поява незначного болю при розтяганнi не i приводом для обмеження амплiтуди рухiв. Однак до сильного болю доводити не треба, тому що вона заподiюi рефлекторно-захисну напругу м'язiв i тим збiльшуi контрактуру. Для чи попередження зменшення неприiмних вiдчуттiв перед початком занять рекомендуiться застосовувати тепловi i знеболюючi процедури, проводити вправи в теплiй водi (36-38⁰С). Пасивнi рухи в заняттях зберiгають, поки амплiтуда рухiв у суглобi не обновиться цiлком.

Лiкувальний масаж призначають для полiпшення еластичностi, i пружностi м'язiв, нормалiзацii тонусу скорочувальноi здатностi, лiквiдацii контрактур. Використовують мiсцевий класичний масаж пiсляраневоi дiлянки, масаж руками чи щiтками пiд водою у ваннi, пiдводний душ-масаж.

У випадку контрактур, крiм класичного масажу ушкодженоi кiнцiвки, застосовують сегментарно-рефлекторний. При контрактурах верхнiх кiнцiвок масажують верхнiгруднi i шийнi паравертебральнi зони iннервацii Д6 тАУ Д1, З7 тАУ З3 спинномозкових сегментiв; при контрактурах нижнiх кiнцiвок тАУ поперечно-круговi i нижнiгруднi зони iннервацii S3 тАУ S1, L5 тАУ L1, D12 тАУ D11. Проводиться масаж ушкодженоi кiнцiвки, що вiдсмоктуi, i масаж ураженого контрактурою суглоба. Масажують розтягнутi й ослабленi м'язи, використовуючи погладжування, розтирання, розминання, вiбрацiю. Укороченi контрактурою м'яза масажують з використанням площинного, що охоплюi i щипцеподiбного погладжування; розтирання тАУ штрихування, пиляння, перетинання. При вiдсутностi явищ рефлекторних контрактур застосовують розминання i вiбрацiю. Прийомами щипцеподiбного погладжування, подовжнього розтирання, безперервноi вiбрацii масажують сухожилля контрактурно скорочених м'язiв. Проводиться погладжування i розтирання ураженого суглоба, старанно масажують мiсця прикрiплення сухожиль, суглобнi сумки. При рубцевих натягах шкiри i дерматогенних контрактурах застосовують iнтенсивнi прийоми: розтирання тАУ штрихування, перетинання, зрушування i прийоми стимуляцii до видi розтягувань i збирань у складку шкiри i пiдшкiрноi основи в рiзних напрямках, що швидко повторюються. Проводяться струшування кiнцiвки, пасивнi й активнi рухи в суглобах.

Фiзiотерапiя спрямована на нормалiзацiю функцiй нервово-м'язового апарата травмованоi дiлянки; розсмоктування рубцевих змiн, усунення контрактур i повне вiдновлення функцii суглоба; стимуляцiю трофiчних i обмiнних процесiв в органiзмi; пiдвищення реактивностi i захисних сил органiзму. Використовують електростимуляцiю ослаблених м'язiв, теплi прiснi i скипидарнi ванни, душi, парафiно- i озокеритолiкування, грязелiкування, ультразвук, лазнi парова i сухоповiтряна, гелiотерапiю i т.п.

Механотерапiя спрямована на лiквiдацiю контрактур, збiльшення сили м'язiв за допомогою рухiв на апаратах блокового типу i таких, що дiють за принципом важеля. Перед заняттями на апаратах рекомендуiться провести тепловi процедури, лiкувальний масаж i лiкувальну гiмнастику. Механотерапiя може проводитися у водi, з використанням рiзних качалок, блокових пристроiв i т.п.

У випадках стiйких, особливо комбiнованих контрактур (дермато-десмогенно-мiогеннi), якщо засобу фiзичноi реабiлiтацii разом з iншими методами комплексного консервативного лiкування не привели до бажаного результату, iх усувають оперативним шляхом. [1, 7, 9]

2.3 Фiзична реабiлiтацiя при травмах та пошкодженнях кистi

ЛФК при травмах. При переломах фаланг одного пальця зi зсувом руху для здорових пальцiв починають з 1-го дня, посилку iмпульсiв до руху в ушкодженому пальцi i лучезаптАЩясному суглобi з 3-го дня. При переломах фаланг РЖРЖРЖ пальця активнi рухи проводять тiльки РЖ i РЖРЖ пальцями, згинання i розгинання в мiжфалангових суглобах РЖV i V пальцiв роблять тiльки пасивно (з огляду на наявнiсть перемичок мiж сухожиллями поверхневого i глибокого згинача). Зведення i розведення пальцiв активне. Починаючи з 7-8-го дня включають активне згинання i розгинання в мiжфалангових суглобах РЖV i V пальцiв. При переломах фаланг РЖV пальця мiжфаланговi суглоби РЖРЖРЖ i V пальцiв згинають i розгинають у першi 7 днiв пасивно. При переломах фаланг V пальця в мiжфалангових суглобах РЖРЖРЖ й РЖV пальцiв можливi пасивнi згинання i розгинання.

При внутрiсуглобних переломах фаланг пальцiв iз засобiв ЛФК виключаiться масаж у зв'язку з можливiстю утворення надлишковоi кiстковоi мозолi, що рiзко погiршуi вiдновлення функцii.

При ушкодженнi сухожиль згиначiв пальцiв робляться спроби до активних рухiв у видi згинання в оперованому пальцi, злегка надавлюючи iм на гiпсову пов'язку, i у видi розгинання травмованого пальця при ушкодженнi сухожиль якi розгинають пальцi.

У першi 5 днiв iмобiлизацiйного перiоду, крiм занять лiкувальною гiмнастикою з iнструктором, проводять заняття 2 рази в день самостiйно, а в наступнi днi 4-5 разiв у день.

При реплантацii пальцiв використовуються також вправи в посилцi iмпульсiв до скорочення м'язiв реплантованого пальця. Цi вправи тренують скорочувальну здатнiсть м'язiв.

У постiммобiляцiйному перiодi (тривалiсть його 2-2,5 мес) задачi лiкувальноi гiмнастики рiшаються в 2 етапи. На першому етапi тАУ вiдновлення рухливостi в звiльнених вiд iммобiлiзацii суглобах, боротьба з тугорухливiстю i контрактурами, змiцнення атрофiчних м'язових груп; на другому етапi тАУ вiдновлення функцii кистi i пальцiв.

Лiкувальну гiмнастику сполучать з електрогiмнастикою, пiд час якоi синхронно з роздратуванням м'язiв хворий повинний посилати iмпульси до iх скорочення. З появою перших активних скорочень м'язiв виконують вправи, використовуючи полегшенi вихiднi положення. В мiру вiдновлення активних рухiв полегшенi вихiднi положення змiнюються звичайними при невеликому числi повторень вправ. Вправи починають iз проксимальних вiддiлiв верхньоi кiнцiвки, переходячи потiм до дистальних вiддiлiв. Це забезпечуi полiпшення крово- i лимфообращения по ходу всього нервового стовбура.

При ушкодженнi сухожиль згиначiв пальцiв робиться акцент на вправи в згинаннi пальцiв, при ушкодженнi сухожиль якi розгинають пальцi тАУ на розгинання пальцiв. Розробку рухiв у мiжфалангових суглобах пальцiв не слiд форсувати, тому що спроби в короткий термiн лiквiдувати тугорухливiсть у суглобах можуть повести до розриву зшитого сухожилля. Тiльки пiсля вiдновлення достатнього обсягу рухiв у суглобах варто тренувати хватальну функцiю кистi.

З появою в хворого мiнiмальних рухiв в ушкоджених пальцях у заняття включають лiкувальну гiмнастику в теплiй водi (у воду повинна бути занурена не тiльки кисть, але й усi передплiччя).

На другому етапi використовують вправи для змiцнення сили пальцiв i кистi, вiдновлення тонких рухiв кистi i загальноi координацii рухiв пальцями.

У вiдбудовному перiодi, крiм виконання спецiальних вправ, показанi полегшенi трудовi процеси, що не вимагають значноi м'язовоi напруги, iз включенням у трудовi операцii ушкоджених пальцiв. При стiйкiй контрактурi пальцiв застосовують механотерапiю на маятниковому апаратi. Позитивнi результати закрiплюють лiкуванням положенням (бинтування пальцiв на нiч у положеннi згинання на м'якому чи валику тиск мiшечка з пiском на кисть з розiгнутими пальцями).

Масаж пальцiв роблять при положеннi пацiiнта тАУ сидячи чи лежачи. Масаж виконують двома чи однiiю рукою.

1. Погладжування тАУ щипцеподiбне, подовжнi, колоподiбне. Спочатку виконуiться на тильнiй (РЖ пальцем) i долонноi поверхнi (РЖРЖ пальцем), потiм на бiчних поверхнях (РЖ й РЖРЖ пальцями).

2. Розтирання щипцеподiбне, подовжнi, колоподiбне, чи РЖ пальцем подовжнi, колоподiбне.

3. Погладжування долонею колообразне, спочатку тильноi, потiм долонноi поверхнi пальцiв.

4. Натиснення РЖ i РЖРЖ пальцями на тильнiй i долонноi, потiм на бiчних поверхнях пальцiв.

5. Вплив на мiжфаланговi i пястно-фаланговi суглоби. Застосовують при тугорухливостi суглобiв, рубцевих зрощеннях, поразках капсульно-звязкового апарата. Вплив складаiться в щипцеподiбному, колоподiбному розтираннi поверхнi суглобiв РЖ й РЖРЖ пальцями в сполученнi з розтяганням, що забезпечуi вiдтягування суглобних поверхонь друг вiд друга з метою впливу на капсулу i зв'язування суглоба.

6. Погладжування щипцеподiбне, колоподiбне.

7. Вiдгладжування тАУ спецiальний прийом, застосовуваний для масажу пальцiв. РЖ й РЖРЖ пальцi масажиста захоплюють палець пацiiнта так, щоб долонна поверхня дистальноi фаланги РЖ пальця лежала на нiгтi масируiмого пальця, а долонна поверхня середньоi фаланги РЖРЖ пальця тАУ пiд долонною поверхнею дистальноi фаланги пацiiнта. При цьому палець пацiiнта згинаiться в мiжфалангових i розгинаiться в пястно-фаланговому суглобi. Далi здiйснюiться енергiйне подовжнi погладжування и одночасне розгинання пальця в мiжфалангових суглобах i згинання в пястно-фалангових так, щоб iз закiнченням вiдглажуваючего руху палець пацiiнта знаходився в однiй площинi з долонею. Можна виконувати рух колоподiбний, сполучаючи з обертанням пальцiв навколо вертикальноi осi.

8. Погладжування долонею колообразне тАУ спочатку тильноi, потiм долонною поверхнею пальцiв.

9. Вiбрацiя безупинна стабiльна i лабiльна долонею, РЖ пальцем, РЖ й РЖРЖ пальцями в сполученнi з розтяганням пальцiв.

10. Погладжування долонею.

Пасивнi рухи тАУ згинання, розгинання, колоподiбний рух пальцiв. Одна кисть масажиста фiксуi руку пацiiнта поблизу лучезаптАЩясного суглоба, iнша захоплюi дистальнi фаланги РЖРЖ-V пальцiв i енергiйно виконуi пасивнi рухи цими, а потiм РЖ пальцем. Можна виконувати пасивнi рухи з усiма пальцями окремо.

Трудотерапiя при переломах кистi

Пiсля травм нерiдко вiдзначаються функцiональнi порушення кистi. Це в першу чергу стосуiться хворих iз внутрiсуглобним, а також диафiзарним переломами кiсток верхньоi кiнцiвки, що особливо сполучаються з ушкодженням судин, нервiв i сухожильно-звязочного апарата. Багато хто з таких хворих стають iнвалiдами. Тому питанням трудовоi реабiлiтацii в пiсляоперацiйний перiо

Вместе с этим смотрят:

РЖсторiя виникнення та розвитку масажу

Аборты

Азотные и кислородные ванны, нафталановая нефть

Акушерська операцiя - накладання акушерських щипцiв

Анализ и обобщение информации о случаях медикаментозной аллергии