Творчiсть Маркса, Енгельса, Ленiна та Сталiна у полiтологiчному вимiрi

План

Вступ

1. Особливостi життя, долi i творчостi Маркса i Енгельса в ХРЖХ ст.

2. Специфiка життiвоi долi Ленiна та Сталiна

3. Специфiка критичного аналiзу марксизму, ленiнiзму, сталiнiзму у захiднiй iсторiографii

Вступ

РЖсторичнi змiни, що вiдбулися в суспiльному життi 20-40-х рокiв ХХ сторiччя i дуже актуальними, бо потребували нового теоретичного осмислення та узагальнення, унiверсально-класичних фiлософських поглядiв, якi стояла дещо осторонь вiд цих поступових змiн. Найпроникливiшi уми шукали новi обТСрунтування iснуючих соцiальних реалiй, чинникiв соцiальноi органiзацii та динамiки, перспектив iсторичного розвитку вiдкинувши вульгарно - полiтичне тлумачення iсторичного процесу.

Полiтична думка в ХХ ст. була представлена такими основними галузями, як дослiдження та пропаганда питань дiалектичного та iсторичного матерiалiзму

Основними представниками полiтичного суспiльства були: Карл Маркс, Фрiдрiх Енгельс, Володимир Ленiн та Йосип Сталiн.

В iсторичному оглядi мною були використаннi 5 джерел: Маркс К., Енгельс Ф. Твори. Манiфест комунiстичноi партii, Ленин В.РЖ. Завдання радянськоi влади, Сталин Й. В. Вопросы ленинизма, Такер Р. Сталин. Путь к власти , Кауль От Сталина до Горбачова .

Так у творi Карла Маркса i Фрiдрiха Енгельса " Манiфест комунiстичноi партii" абсолютизуiться стадiя первинного накопичення капiталу, а також абсолютизуiться класова боротьба пролетарiату, як, нiбито, могильника буржуазii. Але недолiком твору i однобiчний, вульгарно-матерiалiстичний пiдхiд до аналiзу полiтичних явищ.

У творi "Черговi завдання радянськоi влади" Ленiна В. РЖ. описуiться нова концепцiя побудови соцiалiзму як вiдповiдь на скрутну економiчну i соцiально-полiтичну ситуацiю в краiнi. В результатi Ленiн отримав прийняття декретiв з продовольчого питання i запеклий опiр повалених експлуататорських класiв, тобто погiршення ситуацii на селi.

Сталiн в своiй працi "Основи ленiнiзму" розкриваi питання соцiалiзму в бiльшому масштабi нiж Ленiн: Ленiн на прикладi села, а Сталiн - всiii краiни. Теорiя соцiалiзму в окремо взятiй державi була неправильною, як зовнiшнi так i внутрiшнi. Таким чином,як результат, революцiя в iнших краiнах терпить поразку за поразкою.

РЖншi джерела, що були використанi мною це Такер Р. " Путь к власти" i Кауль Т. " Вiд Сталiна до Горбачова" розповiдають про культ особи i його специфiку правлiння в соцiально тАУ полiтичному контекстi. Недолiком лише i те, що обидва полiтологи бачать особу Сталiна в рiзному свiтлi, один засуджуi iнший заохочуi.

У науково тАУ пiзнавальне завдання з теми входить з'ясування:

1. У чому особливостi життя, долi i творчостi:

а) Карла Маркса РЖ Фрiдрiха Енгельса в ХРЖХ ст.;

б) Сталiна Й. В. i Ленiнi В. РЖ. в ХХ ст.

2. В з'ясуваннi особливостей аналiзу творчостi класикiв марксизму тАУ ленiнiзму, сталiнiзму, що було критично розглянуто у сучаснiй класичнiй полiтологii .

1. Особливостi життя, долi i творчостi Маркса i Енгельса в ХРЖХ ст.

Марксизм тАФ фiлософське, економiчне i полiтичне вчення, розвинене в XIX столiттi, основоположниками якого були Карл Маркс i Фрiдрiх Енгельс, також вiдоме як дiалектичний матерiалiзм або дiалектичний та iсторичний матерiалiзм.

Термiн "марксизм" маi також iншi (рiзнi) значення :

Фiлософськi, економiчнi i полiтичнi теорii, що посилаються на К.Маркса та Ф.Енгельса. Полiтичнi течii та рухи, що спираються на вчення К.Маркса-Ф.Енгельса, а також Марксизм-Ленiнiзм тАФ офiцiйна державна доктрина Радянського Союзу та соцiалiстичного блоку до його розпаду.

Карл Ге́нрiх Маркс (5 травня 1818, тАФ 14 березня 1883, Лондон) тАФ фiлософ, економiст, полiтичний журналiст. Його науковi твори та економiчнi дослiдження сформували основу комунiстичного i соцiалiстичного руху. Важлива риса творчостi Маркса тАУ це його критичний характер, безкомпромiснiсть i навiть безапеляцiйнiсть: ".. пролетарям нiчого.. втрачати,.. Здобудуть же вони весь свiт". Варто зазначити, що Маркс не залишив якоiсь стрункоi, глибоко опрацьованоi теоретичноi полiт. концепцii. Основнi ii положення розкиданi у його творах та великiй кiлькостi статей i виступiв. У марксистськiй полiт. концепцii можна розрiзнити ряд положень, сформульованих Енгельсом (28 листопада 1820, м. Бармен, нинi Вупперталь, Нiмеччина тАФ 5 серпня 1895, Лондон тАФ нiмецький пiдприiмець, полiтичний дiяч, фiлософ, iсторик, публiцист). Вiн вперше систематично виклав основи iсторичного матерiалiзму (термiн вжито у 1892 p.). Висунув думку про походження i еволюцiю класiв у суспiльствi. Суттiвими елементами держави, не погоджуючись з Марксом, вважав територiальний подiл, публiчну владу, податки, вiдчуження вiд суспiльства. Суть державноi влади,на думку Енгельса, тАУ це класове панування[5. Ст 15 - 17]. А Маркс вважав, що вирiшальна роль класовоi боротьби в iсторичному процесi, що пролетарiат маi виконати месiанське призначення тАУ лiквiдувати експлуатацiю пролетарiату, здiйснити соцiальну революцiю, остаточно лiквiдувати класи (визначення яких вiн так i не дав). [1 ст 24-27]

2. Специфiка життiвоi долi Ленiна та Сталiна

Ленiн представник послiдовник вчення Маркса i Енгельса дещо уособив iх працi. Як полiтик був послiдовним супротивником такого полiтичного iнституту суспiльства як демократiя, яку вiн називав "буржуазна демократiя". Замiсть принципу демократii вiн висунув тезу про "демократичний централiзм" та "диктатуру пролетарiату", яка на думку критикiв комунiзму, була евфемiзмом диктатури партii бiльшовикiв[2 ст 5-6]. Ленiн жив у вiдсталiй, аграрнiй, напiвфеодальнiй краiнi, де пролетарiат складав меншiсть населення. Маркс писав про iндустрiальну Англiю. Вiдповiдно, готових вiдповiдей на тi питання, що постали перед Ленiним, у тАЮМанiфестi комунiстичноi партii " не було. Марксисти-догматики зробили з цього висновок, що пролетарська революцiя у Росii неможлива, треба чекати, поки краiна наздожене Захiд, стане нормальною капiталiстичною краiною. Проте практика показувала, що все вiдбуваiться не зовсiм так. Росiйський капiталiзм досить органiчно поiднуiться з пережитками феодалiзму, а росiйська буржуазiя аж нiяк не революцiйна, i чудово уживаiться з самодержавством. З точки зору догматикiв, тАЮнеправильные пчёлы делают неправильный мёд".. Ленiн не був догматиком, вiн не шукав готових вiдповiдей, але дiяв суворо дотримуючись Марксовоi логiки. Саме тому ми вважаiмо його одним з найбiльших теоретикiв марксизму. Ленiн, виходячи з марксистського вчення та конкретно-iсторичних умов Росiйськоi iмперii, дiйшов до висновку про гегемонiю робiтничого класу у буржуазно-демократичнiй революцii. Ленiнськi працi з цих питань i так само класикою марксизму, як i твори основоположникiв. Ще одна визначальна заслуга Ленiна тАУ розробка теорii iмперiалiзму. Вже у тАЮМанiфестi Комунiстичноi партii" Маркс i Енгельс писали про глобальне розширення капiталiстичноi системи, проте згодом iх турбували iншi питання: загальнi принципи та механiзми функцiонування капiталу. Ленiн, спираючись вже на новий iсторичний досвiд, розвинув та доопрацював цi думки основоположникiв.

Послiдовником Ленiна став Йо́сип Вiссарiо́нович Ста́лiн (Сталiн тАФ псевдонiм, справжнi прiзвище тАФ Джугашвiлi, (вимовл. РЖосеб Джугашвiлi)) тАФ державний, полiтичний i вiйськовий керiвник СРСР. Генеральний секретар Центрального Комiтету Всесоюзноi комунiстичноi партii (бiльшовикiв) з 1922 року, голова Радянського Уряду (Голова Ради Народних Комiсарiв з 1941 року, Голова Ради Мiнiстрiв СРСР з 1946 року), Генералiсимус Радянського Союзу (1945)[4 ст. 41-42].

Сталiн логiчно продовжував, що "диктатура пролетарiату i, по сутi, "диктатурою авангарду", "диктатура" його партii, як основноi керiвноi сили пролетарiату". Суть самоi диктатури, зазначав Сталiн, полягала у керiвних вказiвках партii. Можливо, варто погодитись з думкою дослiдникiв творчостi Сталiна, що коли Ленiн був натхненником бiльшовицькоi полiт. доктрини, Троцький ii збурювачем, то Сталiн був ii виконавцем[3 ст 41]. Окрiм чисельних доповiдей, виступiв Сталiн. написав кiлька творiв, зокрема "Марксизм i нацiональне питання" (1913), "Про основи ленiнiзму" (1924), "До питань ленiнiзму" (1926), кiлька брошур. Був визначним iнтерпретатором, популяризатором марксизму. Сталiн оригiнально розумiв суть полiтичного. режиму диктатури пролетарiату. Суть держави диктатури пролетарiату, на думку Сталiна, полягаi в тому, що диктатура "поiднуючи законодавчу i виконавчу владу в одну органiзацiю держави" повтАЩязуi пролетарiат з "апаратом державного управлiння". Водночас нiчого оригiнального вiн не придумав, тому можна погодитися з думкою, що "власне Сталiн довiв до логiчноi реальностi завершення схеми Ленiна про диктатуру пролетарiату в краiнi, що "будуi соцiалiзм".

капiталiзм маркс енгельс ленiнiзм сталiнiзм

3. Специфiка критичного аналiзу марксизму, ленiнiзму, сталiнiзму у захiднiй iсторiографii

Спираючись на захiдноiвропейську соцiалiстичну думку та враховуючи специфiку Росii, було у загальних рисах сформульовано марксистську (бiльшовицьку) полiтичну доктрину XX ст. Центральне мiсце у нiй займаi питання про класову боротьбу, що i "одним з найголовнiших питань марксизму". Тiсно повтАЩязавши марксизм з iдеологiiю, Ленiн iдеологiзував саму доктрину, яка у виглядi полiт. iдеологii бiльшовицькоi партii була навтАЩязана рад. сус-ву. Складовою частиною доктрини стала ленiнська концепцiя соцiалiстичноi революцii. Ця концепцiя мiстила в собi iдею про можливiсть перемоги революцii в однiй краiнi, положення про обтАЩiктивнi передумови революцii та субтАЩiктивний фактор, вчення про авангардистський тип полiт. партii, iдею революцiйноi ситуацii, принципи тактики партii пiд час нацiональноi кризи та збройного повстання, конкретизацiю iдеi союзу робiтничого класу з селянством, поiднання соцiальноi боротьби з нацiонально-визвольною та про переростання буржуазно-демократичноi революцii у соцiалiстичну. Наприкiнцi 20-х тАУ на початку 30-х рокiв у створеному ленiнською партiiю Радянському Союзi перемогла контрреволюцiйна бюрократiя. Саме тодi й зтАЩявився той самий тАЮмарксизм-ленiнiзм", або тАЮрадянський марксизм" та сталiнiзм, який насправдi мав набагато бiльше спiльного з поглядами Маркса, нiж Ленiна та Сталiна. Власне, у пiзнiй перiод iснування СРСР взагалi важко говорити про марксизм. Швидше це був банальний позитивiзм, пiдфарбований марксистською фразеологiiю. Справжнi марксистське вчення було загнано або у пiдпiлля, або на академiчний маргiнес.[5 ст. 37, 145]

Висновки

1. Великi основоположники тАУ Маркс i Енгельс тАУ вiдкрили закономiрностi розвитку суспiльства, сформулювали основнi поняття, показали, що таке капiталiзм i як вiн функцiонуi, вказали можливостi альтернативи. Цi iхнi заслуги не може заперечити навiть буржуазна наука (звичайно, якщо це чесна буржуазна наука, а не наукоподiбнi спекуляцii). Вiд початку вчення Маркса було дуже динамiчним, воно пропонувало своiм послiдовникам знаряддя для аналiзу процесiв, що вiдбувалися у суспiльствi. Згодом iталiйський комунiст Антонiо Грамшi скаже, що марксизм тАУ це фiлософiя практики. Якщо ще точнiше, марксизм тАУ це зброя класовоi боротьби пролетарiату.

2. Пiд керiвництвом Сталiна та Ленiна комунiзм перетворився з властиво Захiдноi вiдповiдi на Захiднi проблеми iндустрiального життя за капiталiзму, на властиво Схiдну вiдповiдь застосування деспотичноi влади держави для швидкого промислового розвитку та вирiвнювання з Заходом.

3. Маркс, Енгельс, Сталiн, Ленiн залишаються видатними особами XIX ст., що сформулювали своiрiдну "релiгiю революцii", в основних рисах подали ii iдеологiчне та економiчне обТСрунтування, а також своi бачення iсторичного процесу, його перспектив.

Лiтература

1. Маркс К., Енгельс Ф. Твори. Манiфест комунiстичноi партii К., 1958-1968. тАУ 248 с.

2. Ленин В.РЖ. Завдання радянськоi влади 5-е вид. М., 1970тАФ 574 с.

3. Сталин Й. В. Вопросы ленинизма. М., 1947. тАУ 543 с.

4. Такер Р. Сталин. Путь к власти М.-1990

5. Кауль От Сталина до Горбачова М.-1991

Вместе с этим смотрят:

Анализ значения Средней Азии в работах учёных геополитиков

Виды монархий в современном мире

Выявление основных проблем молодежной политики КПРФ и поиск путей их решения

Генезис института многопартийности в РФ

Геополiтика як наука. Геополiтичний стан Украiни та Росii