Економiка Республiки Чилi

ПЛАН

1. Загальна характеристика Чилi

2. РЖсторiя становлення Чилi

3. Особливостi економiки Чилi

1. Загальна характеристика Чилi

Республiка Чилi тАУ краiна в Пiвденнiй Америцi. Межуi на пiвночi з Перу
, на заходi i пiвднi омиваiться Тихим океаном, на сходi за хребтами Анд
розташованi Болiвiя i Аргентина
. Через Магелланову протоку Чилi маi вихiд у Атлантичний океан
. Чилi належать також декiлька невеликих островiв в Тихому океанi: острiв Пасхи, острови Сала-i-Гомес, Сан-Фелiкс, Амбросiо, група островiв Хуан-Фернандес, а також острови Дiiго-Рамiрес бiля мису Горн
.

Площа краiни становить 756102 кв. км., що приблизно в 22,5 рази менше Росii, але бiльше територii будь-якоi iвропейськоi держави.

Офiцiйна мова
Чилi тАФ iспанська, нею розмовляi бiльшiсть населення. Хоча багато корiнних жителiв продовжують розмовляти мовами араукано та нiмецькою, майже всi вони вiльно володiють iспанською. ВаБагато чилiйцiв також знають англiйську та iншi мови мiжнародного спiлкування.

Населення
Чилi тАУ 16 601 707 чол.( на липень 2009 року), з яких близько 8.8 мiльйонiв або 52,7% тАУ це бiлi iвропейцi,^[1]
а 44% тАУ це метиси. Рiзноманiтнi хвилi iммiгрантiв до Чилi складались з iспанцiв
, iталiйцiв, iрландцiв
, французiв, грекiв
, нiмцiв, англiйцiв
, шотландцiв, хорват
та палестинцiв. За даними перепису 2002
р. 3,2% населення Чилi склали iндiанцi. Рiвень зростання населення на 2009 рiк становить 0,881% i за цим показником Чилi посiдаi 136 мiсце серед iнших краiн свiту. Чилi i однiiю з найбiльш урбанiзованих краiн Латинськоi Америки (приблизно 88% населення проживаi у мiстах).

Хоча церква в Чилi була вiддiлена вiд держави вiдповiдно до конституцii 1925 року, близько 70% населення i вiруючими Римо-католицькоi церкви. Окрiм католикiв, в Чилi iснують впливовi групи протестантiв та iудеiв (близько 13% жителiв). Бiльше 8% населення не повтАЩязують себе з жодною релiгiiю.

Чилi подiляiться на 15 регiонiв, кожен з яких управляiться спецiальним керiвником, що призначаiться президентом. Регiони мають як назву, так i призначене римське число
(наприклад IV тАФ ВлчетвертийВ»). Цi числа спочатку були призначенi у порядку з пiвночi на пiвдень, проте iз введенням двох нових регiонiв в 2006 тАФ 2007 роках цей порядок збився. Частiше використовуiться саме число, а не назва, за виключенням регiону, в якому розташована столиця краiни, Сантьяго, який називаiться ВлСтоличним регiоном СантьягоВ»
. Кожен регiон подiляiться на провiнцii, управителi яких також призначаються президентом. Всього iснуi 53 провiнцii. Кожна провiнцiя дiлиться на комуни тАУ адмiнiстративнi одиницi третього рiвня, що управляються спецiальними органами самоврядування тАУ мунiципалiтети
, керiвникiв якого вибираi мiсцеве населення на 4 роки. Всього в Чилi 346 комуни, що управляються 345 мунiципалiтетами.

Територiя Чилi витягнута вздовж узбережжя Тихого океану на 4300 км i зайнята бiльшою частиною хребтами Анд (вис. до 6880 м), мiж якими лежить Поздовжня долина тАФ головний економiчний район краiни. Багато вулканiв, частi землетруси. Клiмат тАФ вiд тропiчного пустельного на пiвночi до помiрно-океанiчного на пiвднi. На пiвночi тАФ пустеля Атакама. Чилi маi три географiчних i клiматичних областi
. Пiвнiчна пустеля i холодний пiвдень краiни досi повнiстю не освоiнi, тодi як волога область Середнього Чилi являi собою найбiльш розвинену в господарському вiдношеннi територiю, на якiй зосереджено приблизно 75 % населення краiни. Через велику протяжнiсть краiни клiмат змiнюiться вiд тропiчного на пiвночi до помiрногоВа океанiчного на пiвднi. В Чилiйськiй Антарктицi клiмат субантарктичний та антарктичний. Також клiмат змiнюiться вiд океану на схiд до Анд. Вiн стаi сухiшим, континентальнiшим (лiтом теплiший, а зимою холоднiший). В Андах пануi такий клiмат, який характерний для гiрських систем. Пiвнiч Чилi займаi пустеля Атакама, що i однiiю iз найзасушливiшихВа територiй свiту, де випадаi дощ лише раз на декiлька десятилiть.

Грошова одиниця тАФ чилiйське песо
. Чилi тАУ республiка. ВаДii конституцiя Республiки Чилi, прийнята у вереснi 1980 року, що вступила в силу 11 березня 1981 року та була доповнена поправками в 1989 та 1994 роках. Столиця тАУ Сантьяго. Це мiсто також називають тАЬмолодшим братом Парижа тАЭ через те, що воно дуже живописне.

З 2000 року главою держави став тАЬреформатор тАЭ Р. Лагос, що виступив вiд коалiцii тАЬОбтАЩiднання партiй за демократiю тАЭ . Пiсля шестирiчного стабiльного центристського президентського правлiння Р. Лагоса на початку 2006 року вiдбулися наступнi вибори глави держави. Вперше в iсторii Чилi та Латинською Америки повноправним керiвником держави стала жiнка. Це була Мiшель Бачелет, висунута коалiцiiю лiво-демократичних партiй, за яку було вiддано 54% голосiв.

Законодавча влада здiйснюiться Нацiональним Конгресом (двопалатний парламент), що складаiться з Сенату та Палати депутатiв. Склад Сенату кожнi 4 роки оновлюiться наполовину: 38 сенаторiв обираються загальним прямим i таiмним голосуванням, 9 сенаторiв вiдповiдно до конституцii призначаються Радою нацiональноi безпеки. Всi колишнi президенти i сенаторами посмертно. Палата депутатiв (120 депутатiв) обираiться загальним прямим i таiмним голосуванням на 4 роки. Штаб-квартира законодавчоi влади знаходиться в портовому мiстi Вальпараiсо на вiдстанi 120 км вiд столицi краiни. Виконавча влада належить президенту, який очолюi уряд. Його обирають на 4 роки без права повторного переобрання. В краiнi i 9 головних полiтичних партiй: Демохристиянська, Соцiалiстична, Партiя за демократiю, Радикальна соцiал-демократична партiя, Союз незалежних демократiв, Нацiональне оновлення, Комунiстична партiя, Екологiчний рух, Гуманiстичний рух.

Герб Чилi тАФ один iз державних символiв, що був прийнятий в 1834 роцi та автором якого i англiiць Чарльз Вуд Тейлор. Геральдичний щит iз зiркою в нацiональних кольорах Чилi тримають антський кондор справа та пiвденноандський олень злiва,якi i одними iз символiв Анд, вздовж яких простягнулася краiна. Внизу герба i стрiчка з девiзом тАЬЗа переконанням чи примусом тАЭ.

Державний прапор Чилi прийнятий 18 жовтня 1817 року. Вiн складаiться з двох рiвних горизонтальних смуг: бiлоi (зверху) i червоноi. У верхньому лiвому кутi знаходиться синiй квадрат, якiй маi таку ж висоту, як i бiла смуга. В центрi квадрата розмiщена бiла птАЩятипроменева зiрка, що символiзуi провiдника до успiху та слави. Синiй колiр символiзуi небо, бiлий тАУ Анди, вкритi снiгом, а червоний тАУ кров, пролиту в боротьбi за незалежнiсть.

2. РЖсторiя становлення Чилi

РЖсторiя Чилi почалася з заселення регiону близько 13 тисяч рокiв тому. У 16 столiттi
розпочалося завоювання i пiдкорення територii сучасноi Чилi iспанськими конкiстадорами, у 19 столiттi
чилiйський народ отримав незалежнiсть вiд колонiальноi влади. Значний вплив на розвиток Чилi до початку Другоi свiтовоi вiйни мав видобуток селiтри
та мiдi. Багатство природних ресурсiв значною мiрою посприяло розвитковi економiки краiни, однак також ставило у залежнiсть вiд iнших держав i часто призводило до воiн. Пiсля столiтнього керiвництва християнсько-демократичного уряду у 1970
роцi до влади прийшов соцiалiстичний президент Сальвадор Альiнде. Проте путч Августо Пiночета
11 вересня 1973
року встановив 17-лiтню диктатуру. В цей час було здiйснено ряд радикальних економiчних реформ. З 1988 року в краiнi впевнено розвиваються демократичнi тенденцii розвитку.

Першим iвропейцем, хто ступив на територiю Чилi, був Фернан Магеллан
, кораблi якого 1520 року досягнули територii неподалiк сучасного мiста Пунта-Аренас
. На честь мореплавця було названо Магелланову протоку. Мiсце, де висадився Магеллан, мало назву ВлTchiliВ», що з iндiанськоi мови означало снiг. Звiдси i пiшла майбутня назва держави. За iншими версiями, назва краiни походить також вiд слова ВлchiliВ», що означаi Влтам, де закiнчуiться снiгВ» i було дуже поширеним серед носiiв мови кечуа
. На перший погляд здаiться дивним, чому краiну з теплим клiматом назвали так. Однак за легендою конкiстадори питали в iндiанцiв Перу, вказуючи на високi пiвденнi гори вкритi вiчними снiгами, що за краiна лежить на пiвднi. РЖндiанцi ж вiдповiдали "чiлi" тобто "там снiг" маючи на увазi заснiженi високогiрнi перевали.

В колонiальний перiод територiя Чилi входила до складу iспанського вiце-королiства Перу
, заснованого у 1542 роцi. В 1609
роцi була створена Чилiйська Королiвська аудiiнцiя, що розширювало права Чилi та сприяло утворення автономii, наприклад у справах, якi стосувалися прав на воднi територii. З 1749 року в Чилi почали карбуватися золота та срiбна монети. 1578
року Френсiс Дрейк за наказом англiйськоi корони прибув до Чилi, спочатку напавши на мiсто Вальпараiсо
, а згодом зробив спробу захопити мiсто Ла-Серена. У наступнi десятилiття на порти Чилi неодноразово нападали англiйськi пiрати. Окрiм частих нападiв iндiанцiв на економiчний розвиток краiни негативний вплив також мали землетруси, виверження вулканiв та цунамi
. Мiж 1598 i 1783 роками iспанськiй владi в Чилi заважали як напади англiйських пiратiв, так i контрабандна торгiвля голландських купцiв.

Могутнiсть колонiальноi РЖспанii значно послабилася у часи Наполеона Бонапарта
, особливо пiсля того, як вiн посадив на iспанський трон свого брата Жозефа. 18 вересня (нацiональне свято краiни), у Чилi була створена вiрна королю хунта, що взяла на себе функцiю сил супротиву i створила свою власну армiю. Мiж королiвськими роялiстами та лiберальними патрiотами, очолюваними Хосе МiТСелем Каррера
, вiдразу ж спалахнула громадянська вiйна. У 1812 року пiд керiвництвом брата Каррери, групою чилiйцiв було розроблено конституцiю Чилi, що проголошувала незалежнiсть Чилi при формальному керiвництвi iспанськоi корони. У 1813
роцi влада перейшла до рук головнокомандуючого патрiотiв Бернардо О'ХiТСТСiнса. РЖспанськi вiйська на чолi iз генералом Марiано Осорiо
вирушили у вiдповiдь на Вальдiвiю з метою знищити патрiотiв. У боротьбi за незалежнiсть Чилi, як i загалом усiх пiвденнамериканських краiн, найбiльшу участь брали креоли. РЖндiанцi загалом не приймали участi у бойових дiях або ж пiдтримували роялiстськi сили. 12 лютого 1818
року Чилi було проголошено незалежною державою, а дещо пiзнiше, 5 квiтня 1818
року патрiоти здобули ще одну значну перемогу у битвi при Майпу. В 1820
роцi чилiйська флотилiя на чолi з найнятим на службу британським адмiралом Томасом Кокрейном захопила Вальдiвiю. Остаточну перемогу вдалося здобути лише 1826
року. Проте конфлiкт продовжувався i далi у формi громадянськоi вiйни мiж патрiотами та монархiстами аж до виборiв президента Чилi Хосе Сантьяго Порталеса в 1833
роцi. 30-тi та 40-вi роки вiдзначилися культурним розвитком у краiнi: було введено шкiльну систему, 1848 року було засновано Чилiйський унiверситет
, у 1888 тАФ Католицький унiверситет Понтiфiсiя
. Венецiанець Андрес Белла розробив перший збiрник громадських законiв тАФ Чилiйський громадський кодекс
, який вступив у дiю 1 сiчня 1857
року. В 1853 роцi чилiйська пошта почала використовувати першi поштовi марки. У 1836
роцi сталося об'iднання Болiвii та Перу
, що сприйнялося Чилi та Аргентиною як серйозна зовнiшня загроза. Невдовзi виникла так звана Конфедеративна Перуансько-Болiвiйська вiйна, що протривала до 1839
року.

Консервативна республiка закiнчилася з обранням лiберала Хосе Хоакiна Переса в 1861
роцi. Першою проблемою, з якою довелося мати справу новому президенту, була РЖспано-пiвденноамериканська вiйна. Проте, вiйна не була тривалою, в морськiй битвi при Папудо
чилiйцi завдали поразки iспанському флоту, незабаром пiсля того бойовi дii припинилися. Загалом Перес продовжив експансiйну полiтику попереднього уряду, просуваючи чилiйський вплив на пiвдень, в Арауканiю, i на пiвнiч, в пустелю Атакама. При наступному президентовi Федерiко Еррасурiсi Саньярту, Лiберально-консервативний союз розпався, i мiсце правлячоi партii зайняв союз лiбералiв з радикалами. Тихоокеанська вiйна, яку вела Чилi мiж 1879
i 1883 роками проти Перу та Болiвii, в основному йшла за вплив над мiстом АнтофаТСаста
, яке нинi i столицею чилiйського регiону АнтофаТСаста. Головна боротьба йшла за великi поклади нiтратiв
на цiй територii. Чилiйськi пiдприiмцi розпочали видобування нiтратiв тут ще 1873 року, що i дало пiдставу для утворення таiмного альянсу мiж Перу та Болiвiiю для того, щоб заволодiти чилiйськими пiдприiмствами. За договором 1874 року Чилi гарантувала Болiвii контроль над спiрними територiями, але при умовi, що Чилiйська компанiя на 25 рокiв звiльняiться вiд податкiв. Тихоокеанська вiйна закiнчилася для Чилi значними територiальними здобутками тАФ ii володiння були розширенi на пiвнiч. Мiж Чилi та Перу було пiдписано Анконський договiр, за яким мiста Арiка
i Такна залишалися тимчасово пiд чилiйським контролем. Лише 1929
року мiсто Такна було передано Перу, а Арiка до сьогоднi залишилася у межах Чилi. Болiвiя в результатi вiйни втратила вихiд до Тихого океану, а також територii пустелi Атакама. Проте болiвiйський уряд й до сьогоднi вимагаi вiд Чилi вiльного виходу до океану. Пiсля Тихоокеанськоi вiйни територiя Чилi значно розширилася. У той же час в 1881 роцi була остаточно пiдкорена Арауканiя, де чилiйський уряд створив систему фортець для забезпечення свого контролю. В 1888 роцi Чилi здобула контроль i над островом Пасхи
. Проте i втратила деякi дiлянки окупованоi перуанськоi територii i частину схiдноi Патагонii, яка вiдiйшла до Аргентини згiдно договору 1881 року. За новим договором, кордон мiж Чилi та Аргентиною пройшов по вододiлу Анд. Територiальнi придбання викликали швидкий економiчний рiст краiни, перш за все видобутку селiтри, що вивело Чилi з економiчноi кризи 1870-х
рокiв.

Парламентська республiка iснувала в Чилi вiд закiнчення громадянськоi вiйни 1891 року до конституцiйноi реформи 1925 року. Пiсля короткоi, але кровопролитноi вiйни була прийнята нова конституцiя, що проiснувала до 1925 року. Економiка значно постраждала, коли 16 серпня 1906
року сильний землетрус, а пiсля нього i цунамi майже повнiстю знищили мiсто Вальпараiсо, внаслiдок чого загинуло близько 20 тисяч осiб. Протягом Першоi свiтовоi вiйни Чилi залишилася нейтральною. На початку 1930-их
рокiв в Латинськiй Америцi значно поширився фашизм. На противагу йому у 1936 роцi в Чилi було створено антифашистський народний фронт, до чого також долучилися Радикальна партiя на чолi з Педро АТСiрре Серда
. Наступного року було створено фашистське об'iднання ВлНацiональна ФалангаВ». У 1938 роцi до антифашистського народного фронту долучилася партiя соцiалiстiв.

Пiд час Другоi свiтовоi вiйни
Чилi тАФ частково через те, що великий вiдсоток чилiйцiв складали нiмцi тАФ довго залишалася нейтральною, проте 1944 року президентом Хуаном Антонiо Рiосом
, представником Радикальноi партii, було прийнято рiшення про вступ Чилi в вiйну на боцi союзникiв. Проте вплив на хiд вiйни з боку Чилi був малозначимим. 1945
року Чилi була одноi iз краiн-засновниць Органiзацii Об'iднаних Нацiй. Протягом правлiння останнього президента-радикала ТРабрiеля ТРонсалеса Вiдели
була заборонена Комунiстична партiя Чилi та розiрванi дипломатичнi вiдносини з СРСР
та краiнами Варшавського договору.

У 1950-х
роках на полiтичнiй аренi головними силами були Радикальна партiя, Соцiалiстична партiя та союз лiбералiв i консерваторiв, на хвилi протирiч мiж якими президентом в 1952 роцi знову став незалежний кандидат Карлос РЖбаньiс. В цей перiод Чилi постраждала вiд двох послiдовних землетрусiв, 21 травня
1960 року та наступного дня, вiдомого як Великий чилiйський землетрус
, пiд час якого загинуло вiд 2 до 5 тис. чоловiк. Були практично цiлком зруйнованi мiста Пуерто-Сааведра, Вальдiвiя
, Осорно, Пуерто-Монтт
та Анкуд. Вальдiвiя була повнiстю евакуйована, бо зсуви загрожували перекрити стiк озера Рiньiуе.

На виборах 4 вересня
1970 року перемогу вперше отримав кандидат-соцiалiст Сальвадор Альiнде
. Вiн став першим марксистським главою держави, який був обраний демократичним шляхом. Хоча економiка пiд час перших рокiв правлiння Альiнде демонструвала значний рiст, значно збiльшилася iнфляцiя, зокрема через збiльшення мiнiмальноi заробiтноi плати та падiння свiтових цiн на мiдь. В результатi економiчний рiст змiнився падiнням, що викликало хвилю страйкiв та протестiв по всiй краiнi. В кiнцi 1972 тАФ на початку 1973
рокiв ситуацiя в краiнi дестабiлiзувалася, краiна роздiлилася на прихильникiв та супротивникiв Альiнде. Християнськi демократи перейшли в опозицiю уряду, по всiй краiнi вiдбувалися численнi страйки, пiдтриманi, зокрема, урядом США.

В результатi вiйського перевороту 1973 року до влади прийшла вiйськова хунта пiд керiвництвом генерала Августо Пiночета
. Хоча сам переворот вiдбувся зi згоди парламенту, пiсля перевороту Пiночет вiдмовився провести демократичнi вибори та почав керувати краiною як диктатор. Протягом першого перiоду правлiння (1973тАФ1976
) Пiночету вдалося консолiдувати краiну та забезпечити порядок. Проте, цього було досягнуто за рахунок вкрай репресивних заходiв: конституцiя перестала дiяти, Конгрес був розпущений, на всi потенцiйно полiтичнi публiкацii була накладена строга цензура, полiтичнi партii були забороненi, забороненi страйки та масовi виступи. Змiни не торкалися лише юридичноi влади. В краiнi йшли жорстокi розправи над потенцiйними ворогами: представниками лiвих сил, культурними, мистецькими дiячами, високоосвiченими людьми. Настав перiод масового порушення прав людини. Не зважаючи на економiчний рiст на початку правлiння Пiночета, через кiлька рокiв ситуацiя змiнилася. В кiнцi 1970 тАФ на початку 1980 рокiв спроби утримати фiксований обмiнний курс для задоволення потреб iноземних корпорацiй викликали значний приплив товарiв з-за кордону i падiння внутрiшнього виробництва. В 1982
роцi ВВП рiзко знизився на 14 %, а безробiття досягло 33 %, iнфляцiя в краiнi досягла 1000 % на рiк. В 1985
роцi на посаду мiнiстра фiнансiв був призначений Ернан Бучi, якому вдалося дещо покращити ситуацiю за рахунок проведення банкiвськоi i податковоi реформ та активноi приватизацii. До кiнця 1980-х
рокiв iнфляцiя знизилася до 10 %, а рiст збiльшився до 5 % на рiк.

У сiчнi 1978 року почалися воiннi конфлiкти мiж Аргентиною i Чилi, першим став так званий ВлБiгл-конфлiктВ». Конфлiкт розпочався через острови Леннокс, Пiктон
i НуеваВа в районi протоки Бiгл
, у першу чергу через те, що на цих територiях залягали значнi поклади нафти. Суперечку мiж краiнами вдалося вирiшити мирно за посередництва Ватикану
, i 2 травня 1985
було пiдписано договiр, за яким усi три острови переходили у володiння Чилi. У перiод Фолклендськоi вiйни 1982 року Чилi надавали пасивну пiдтримку Великобританii у вiйнi проти Аргентини, пiдставою чого були погрози останньоi у 1978 роцi вживати зброю проти Чилi. Чилiйська влада дала дозвiл на посадку британського вiйськового лiтака i забезпечила його безпеку. Чилi також допомагала Великобританii у наданнi iнформацii, отриманоi за допомогою радарних установок та шпiонажу
. Потаiмна спiвпраця цих двох краiн згодом оприлюднена колишнiм чилiйським командувачем повiтряних сил Фернандо Матеiм.

В 1980 роцi на референдумi була прийнята нова конституцiя, що вступила в силу в 1981
роцi та передбачала проведення виборiв в 1988 роцi. В 1987
роцi хунта розпочала першi кроки у напрямку до демократизацii, та дозволила полiтичнi партii. Вибори були дiйсно проведенi в 1988 роцi, на них Пiночет виступив iдиним кандидатом. Згодом Пiночет розпочав демократизацiю краiни, пiдготував свiй вiдхiд вiд влади, та в 1989 роцi дозволив проведення демократичних президентських i парламентських виборiв, якi були проведенi 14 грудня
того ж року. На виборах президента з 55,17 % голосiв перемiг кандидат вiд ВлКонсертасьйонВ» Патрiсiо Айлвiн. Айлвiн вперше визнав права тубiльного населення та створив урядову органiзацiю, Нацiональну корпорацiю розвитку тубiльного населення. Також був створений ВлФонд солiдарностi та соцiальноi iнверсiiВ» з метою формування соцiальноi полiтики уряду.

Пiд час президентства Фрея економiка продовжила рiст, що досягав 8 % на рiк. Покращилися вiдносини Чилi з iноземними державами, досить прохолоднi пiсля диктаторського режиму, розпочалися переговори щодо приiднання до НАФТА
i був пiдписаний договiр про приiднання до МЕРКОСУР в якостi асоцiйованого члена. Були остаточно вирiшенi спiрнi питання щодо кордону з Аргентиною (щодо озера Десьiрто
i Льодового поля Пiвденноi Патагонii). Чилi розпочала переговори про зону вiльноi торгiвлi з РДвропейським Союзом
та вступила до АТЕС. Вiдсоток населення за рiвнем бiдностi знизився до 21,7 %. Проте, цей перiод не обiйшовся i без проблем: на економiчний розвиток вплинула азiатська криза, значно погiршилася екологiчна ситуацiя у великих мiстах, в перш за все Сантьяго. ВлБiлий землетрусВ» 1995
року, що вразив пiвдень Чилi, призвiв до зупинки ряду електростанцiй i проблем з постачанням електроенергii до головних мiст краiни. Руйнiвний ефект мали i зливи 1997 року в центральному та пiвденному районах Чилi та новий землетрус того ж року.

Першим завданням соцiалiста ЛаТСоса, який став президентом 11 березня
2000 року, стало подолання наслiдкiв азiатськоi економiчноi кризи та вирiшення питання з затриманням Пiночета. Також майже одразу пiсля зайняття посади вiн провiв реформу кримiнального кодексу. Реформи ЛаТСоса проходили важко, деякi, як економiчна реформа, не були пiдтриманi конгресом, а iншi, як реформа системи охорони здоров'я, не були популярними в народi.

На посаду мiнiстра оборони була призначена Мiшель Бачелет
, перша жiнка в Латинськiй Америцi на такiй посадi. Пiночет був звинувачений в багатьох злочинах проти прав людини, проте був визнаний нездатним вiдповiдати через стан здоров'я. Було показано, що Пiночет отримав мiльйони доларiв допомоги вiд уряду США, та в 2004 роцi нарештi був заарештований.

Протягом правлiння ЛаТСоса значно покращилася iнфраструктура краiни, були збудованi новi автодороги, новi лiнii метро в Сантьяго
, була запущена нова транспортна система мiста Трансантьяго. 2005
року була внесена поправка до конституцii, що вiдмiняла призначення сенаторiв, i на виборах 2005 року Консертасьйон отримав бiльшiсть в обох палатах парламенту. На президентських виборах, проте, довелося провести другий тур виборiв, на яких також перемогла кандидат вiд Консертасьйон Мiшель Бачелет, що змагалася з кандидатом вiд Альянса Себастьяном Пiньiрою
. Незважаючи на значну популярнiсть у момент обрання, скоро Мiшель Бачелет стикнулася зi значними проблемами. Першими стали масовi виступи учнiв середнiх шкiл проти новоi реформи, призначеноi покращити систему освiти. 30 травня 2006
року протести зiбрали вiд 600 тис. до 1 млн. чоловiк, подiя вiдома як Революцiя пiнгвiнiв. Протести викликали значнi змiни в кабiнетi мiнiстрiв та кiлька мiр уряду з цiллю заспокоiти акцii протесту.

3. Особливостi економiки Чилi

чилi становлення розвиток пiвденна америка

Економiка Чилi сьогоднi i однiiю з тих, що найдинамiчнiше розвиваються в Латинськiй Америцi. Це iдина краiна регiону, де за останнi роки не вiдбулося погiршення соцiальних умов населення, а також найменш корумпована краiна в регiонi.

Чилi досить багата краiна на кориснi копалини. Вона маi родовища нафти
i газу, кам'яного i бурого вугiлля, залiза i марганцевих, мiдних, свинцево-цинкових, молiбденових, лiтiiвих, золотих i срiбних руд, борноi сировини, натуральноi селiтри i самородноi сiрки. Запаси нафти
i газу незначнi. За запасами вугiлля Чилi займаi 3-i мiсце в Латинськiй Америцi: 10% ресурсiв припадаi на антрацити i кам'яне вугiлля, iнша частина тАУ на буре вугiлля. У околицях Лебу знаходяться iдинi в Пiвденнiй Америцi поклади лiгнiту. За запасами лiтiiвих руд Ч. займаi одне з провiдних мiсць серед промислово розвинених краiн (близько 50% запасiв). Прогнознi ресурси золота в краiнi тАУ 2-5 тис. т, що складаi 6-у позицiю в свiтi (поряд з Австралiiю, Канадою, ТРаною, РЖндонезiiю, Папуа Новою ТРвiнеiю, Венесуелою i Перу). За запасами мiдних руд Чилi займаi 1-е мiсце серед краiн свiту (23,7% розвiданих запасiв, 1998). За пiдтвердженими i загальними запасами молiбденових рудВа займаi 2-е мiсце в свiтi (пiсля США, 1999). У Чилi знаходяться iдинi в свiтi родовища натуральноi селiтри (нiтрату). Крiм того, в Чилi i поклади руд вольфраму, стибiю, ртутi, бариту, йодатiв, уранових, ванадiiвих руд, апатитiв, калiйних солей та iн. Саме через такi багатi природнi ресурси однiiю з основних галузей промисловостi в Чилi i гiрничодобувна, а саме видобуток мiдi та молiбдену. Важливе значення мають також харчова промисловiсть, сiльське господарство, лiсова та деревообробна промисловостi, рибальство.

Всього 8% площi Чилi використовуiться для вирощування сiльськогосподарських культур. Близько ¾ землi, що обробляiться, зайнятi зерновими та овочами. Основними культурами i пшениця, ячмiнь, овес, картопля та цукровий буряк. Вирощуються також фрукти, а 2% загальноi площi сiльськогосподарських земель займають виноградники. Чилiйськi вина експортуються в основному в США та в РДвропу. Тваринництво вiдiграi дуже важливу роль в господарствi Чилi, хоча його ведення передбачаi задоволення тiльки внутрiшнiх потреб краiни.

Чилi маi значнi лiсовi ресурси. В краiнi широко розвинена заготiвля пиломатерiалiв, експортуiться деревина бука, сосни та лавру.
Лiсова i деревопереробна промисловiсть i другим по значущостi джерелом надходження валюти в скарбницю держави. Деревина i продукти ii переробки (целюлоза, папiр, пиломатерiали i т.д.) мають попит бiльш нiж на 100 ринках, найбiльшими з яких i ринки США, Японii i Китаю.

В Чилi добре розвинена рибна промисловiсть. Бiльша частина риби переробляiться на рибну муку, що експортуiться як добрива та корми. Чилi займаi друге пiсля Норвегii мiсце за виробництвом лосося та форелi та перше мiсце в свiтi за експортом. Чилiйський лосось експортуiться в США, Великобританiю, Китай, Японiю, Аргентину, Бразилiю.

Сiльське господарство складаi 4,8% ВВП краiни, 50,5% ВВП припадаi на промисловiсть та 4,7% тАУВа на сферу послуг.

Найбiльш розвинений в Чилi автомобiльний, морський, залiзничний транспорт
. Зовнiшньоторговельний оборот забезпечуiться на 90 % морським транспортом. Найбiльшi порти - Вальпараiсо, Антофагаста, Пунта-аренас, Талькауано, Сан-Антонiо, Сан-Вiсенте, Уаско
, Гуаякан, Токопiлья
, Кальдера.

Система залiзниць Чилi, довжина якоi складаi 6300 км, i однiiю з кращих у Латинськiй Америцi
. Ця залiзнична мережа простягнулася вiд м. Пiсагуа в пустелi Атакама до Пуерто-Монта на пiвднi краiни з вiдгалуженнями в усi найважливiшi порти. Окрема гiлка йде в Аргентину i через м. Мендоса продовжуiться до Буенос-Айреса
. Вiд Арiки й Антофагасти залiзниця йде до Ла-Паса (Болiвiя
). Лiнiя мiж Антофагастою i м. Сальта (Аргентина
) перетинаi Анди на висотi 4500 м.

З 79 600 км автомобiльних дорiг 9580 км асфальтованi, найсучаснiшi шосейнi дороги прокладенi в Подовжнiй долинi в районi Сантьяго. Одна дiлянка Панамериканського шосе долиною 3900 км йде в пiвнiчному напрямку i з'iднуi Сантьяго з Лiмою
(Перу), iнша тАФ довжиною 1450 км тАФ йде на схiд вiд Сантьяго до Буенос-Айреса, ще одна тАФ довжиною 2250 км тАФ на пiвдень до Пунта-Аренаса
.

Торговий флот Чилi тАФ один з найстарших i п'ятий за величиною в Латинськiй Америцi. Чилiйська пароплавна компанiя ВлКомпанья судамерикана де вапоресВ». Внутрiшнi i мiжнароднi авiалiнii зв'язують Чилi з iншими державами, уся територiя краiни обслуговуiться рейсами мiсцевих авiакомпанiй.

З 2003 року Чилi активно реалiзуi розроблену в кiнцi 2002 року концепцiю тАЬЧилi тАУ краiна-платформатАЭ, спрямовану на залучення в краiну iноземних капiталовкладень шляхом створення сприятливих умов для використання iноземними iнвесторами вiтчизняноi iнфраструктури як тАЬплацдармтАЭ для просування в iншi краiни регiону. Отже, Чилi тАУ краiна, вiдкрита для iнвестицiй, 25% ВВП Чилi складають iноземнi iнвестицii. Рiзнi дослiдження i мiжнароднi оцiнки позицiонують Чилi як одну з найпривабливiших, для прямих iноземних iнвестицiй краiн. Позитивний дiловий клiмат в краiнi характеризуiт

Вместе с этим смотрят:

32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)

РЖсторiя сiл (Грабовець, Бiлоскiрка, Козiвка)

РЖсторико-краiзнавче дослiдження мiста Рiвне

Аптские обстановки осадконакопления на северо-западе воронежской антеклизы (территория листа N-37-XXXI)

Бiблiяграфiчнае абслугоСЮванне па краязнаСЮству