Значення транснацiональних корпорацiй для розвитку сiльськогосподарськоi галузi

Киiвський нацiональний унiверситет

РЖменi Тараса Шевченка

Економiчний факультет

Кафедра мiжнародноi економiки

Курсова робота

з дисциплiни: Мiжнародна економiки

на тему: Значення ТНК для розвитку сiльськогосподарськоi галузi

Киiв 2011р.

Вступ

У послабленнi мiждержавних бар'iрiв на шляху руху товарiв, послуг, чинникiв виробництва, методiв управлiння все бiльшу роль у процесi розвитку промисловостi вiдiграють зовнiшньоекономiчнi вiдносини. Це стосуiться експортно-iмпортних операцiй, мiжнародного iнвестування, кооперацii та спiвпрацi. Одним з елементiв розширення сфери зовнiшньоекономiчноi дiяльностi пiдприiмств i формування транснацiональних корпорацiй (ТНК), якi стали основною рушiйною силою розвитку свiтового господарства.

ТНК здiйснюють все бiльший вплив на мiжнароднi вiдносини i свiтову економiку загалом, модернiзацiя якоi значною мiрою визначаiться особливостями iх розвитку. З огляду на це, без розумiння ролi ТНК в мiжнародному бiзнесi, аналiзу сучасних тенденцiй iх розвитку, неможливе адекватне сприйняття економiчних, полiтичних та культурних свiтових реалiй. Вiтчизняний аграрний сектор також пронизаний мережею звтАЩязкiв як iз украiнськими контрагентами, так i з глобальним економiчним середовищем.

Актуальнiсть дослiдження пояснюiться зростаючим внеском ТНК у розвиток свiтового промислового ринку. Проблеми формування транснацiональних корпорацiй i визначення iхнього впливу на нацiональну та свiтову економiку i одними з найбiльш значущих в умовах iнтенсифiкацii свiтових зв'язкiв. Посилення глобалiзацiйних та iнтеграцiйних процесiв, розгортання свiтовоi продовольчоi кризи актуалiзують питання вибору мiсця i ролi агропродовольчоi сфери Украiни у свiтовiй економiчнiй системi, розробки та реалiзацii адекватних заходiв аграрноi полiтики щодо формування продовольчоi безпеки держави. За оцiнками фахiвцiв РВПС НАН Украiни, нацiональний АПК може здiйснити прорив на свiтовий ринок, бо його потенцiал, на вiдмiну вiд традицiйних учасникiв (США, РДС, Канади), ще не вичерпаний - задiяно лише третину продуктивних сил природи i суспiльства.

Дослiдження проблематики, пов'язаноi з дiяльнiстю ТНК, економiчний механiзм iх функцiонування, прiоритети та проблеми розвитку в умовах глобалiзацii економiки, iх вплив на перебiг економiчних процесiв та розвиток свiтовоi економiки в умовах глобалiзацii дослiджено у низцi праць зарубiжних i вiтчизняних науковцiв. Автори Т. Ангмон , Р. Вернон, Р. Камерон, С. Кiндлбергер, Ф. Модiглiанi, Х. Перлмутер, М. Портер, Р. Робiнзон, Ф. Рут, Дж. Стiглiц, С. Хiрш здiйснили аналiз передумов, етапiв формування i чинникiв розмiщення транснацiональних компанiй. А. Гальчинський, Т. Бiлоус, В. Бiлошапка, В. Геiць, В. Новицький, В. Плотнiков, В. Рокоча, Л. Руденко дослiдили типи, органiзацiйнi форми iнтеграцii компанiй, механiзм iх функцiонування.

Проте на даний час iснуi ряд актуальних питань, якi потребують додаткового дослiдження та глибшого осмислення, з огляду на сучаснi потреби й вимоги, пов'язаних з визначенням ролi та впливу ТНК на забезпечення продовольчоi безпеки Украiни.

ОбтАЩiктом дослiдження виступаi глобалiзацiя економiчних процесiв у сiльському господарствi.

Предметом дослiдження виступають ТНК та iх роль у розвитку сiльського господарства в сучасних умовах глобалiзацiйного розвитку.

Мета дослiдження тАУ виявити особливостi дiяльностi ТНК та чинники iх впливу на розвиток сiльськогосподарськоi галузi.

Вiдповiдно до мети ставимо наступнi завдання:

- визначити сутнiснi ознаки та економiчний змiст поняття тАЬТНКтАЭ;

- розглянути та проаналiзувати iсторичнi передумови розвитку та поширення ТНК;

- зтАЩясувати причини iх утворення та iнтернацiоналiзацiйнi мотиви;

- дослiдити та проаналiзувати наслiдки дiяльностi ТНК та iх вплив на розвиток сiльськогосподарськоi галузi;

- виявити особливостi дiяльностi iноземних ТНК в галузi сiльського господарства Украiни

- запропонувати напрями вдосконалення державноi полiтики регулювання агропромислових ТНК.

Для досягнення поставленоi в роботi мети автором були використанi статистичний, порiвняльний, факторний, структурний методи аналiзу.

Використано широке коло вiтчизняних та зарубiжних монографiчних дослiджень, статистичнi i фактичнi матерiали, офiцiйнi законодавчi та нормативнi матерiали органiв влади та управлiння Украiни, експертнi оцiнки рейтингових агентств, вiдомих вiтчизняних та зарубiжних фахiвцiв у галузi дiяльностi ТНК.

Структура та обсяг курсовоi роботи. Дослiдження складаiться зi вступу, трьох роздiлiв, висновкiв i списку використаних джерел, який нараховуi 27 найменувань, та 1 додаток.

Роздiл I. Теоретичнi основи дослiдження ролi ТНК в глобальнiй економiцi

1.1 Чинники утворення та особливостi розвитку ТНК у свiтi

Поява у свiтовому господарствi мiжнародних корпорацiй означала вихiд пiдприiмницьких структур на якiсно новий рiвень, визначальною рисою якого стала втрата капiталом своii виключно нацiональноi природи. Транснацiональний характер дiяльностi ТНК давно перейшов економiчнi кордони i пов'язаний з вирiшенням багатьох соцiальних i полiтичних проблем, однак переважна бiльшiсть визначень ТНК досi маi головним чином економiчний характер.

Загальним чинником появи ТНК був розвиток процесiв iнтернацiоналiзацii, в основi якого - поглиблення мiжнародного подiлу працi та мiжнародноi спецiалiзацii, що дають змогу полiпшити економiчне становище господарюючих суб'iктiв i краiн, якi беруть участь у цих процесах. Конкретнi причини виникнення ТНК можуть варiюватися. Це iснування обмежень на шляху розвитку мiжнародноi торгiвлi, сильна монопольна влада виробникiв, валютний контроль, транспортнi витрати, вiдмiнностi в податковому законодавствi.

У процесi становлення та розвитку транснацiонального капiталу i ТНК як форми його функцiонування видiляють декiлька етапiв, повтАЩязаних з формами експансii та напрямами торговельно-виробничоi дiяльностi ТНК (табл. 1.1).

Транснацiональнi корпорацii перетворились поряд з нацiональними державами в реальних субтАЩiктiв економiчних вiдносин i реально впливають на стрiмкi змiни в свiтовому господарствi. Тому в свiтовiй економiчноi лiтературi зтАЩявився порiвняно новий термiн "транснацiоналiзацiя", який в останнi десятилiття отримав значне поширення. Як термiн, вiн вперше був використаний у "Govard business review" Т.Левiттом у 1993 роцi, яким вiн позначив феномен злиття ринкiв окремих продуктiв, вироблених найбiльшими транснацiональними корпорацiями. Розширене трактування цього термiну було здiйснено Гарвардською школою бiзнесу, та зокрема К. Омае, котрий опублiкував в 1990 р. монографiю тАЬСвiт без кордонiвтАЭ, в якiй стверджував, що iснування держав стало безглуздим через те, що у ролi сильних акторiв на економiчному полi виступають глобальнi фiрми [10, 198].

Таблиця 1.1 Етапи еволюцii транснацiональних корпорацiй

В англомовнiй лiтературi з мiжнародноi економiки для визначення мiжнародних бiзнес-органiзацiй часто використовують термiни Влбагатонацiональнi фiрмиВ» (multinational firms тАУ MNF) i Влбагатонацiональнi корпорацiiВ» (multinational corporation тАУ MNC), якi застосовуються як синонiми. За офiцiйним визначенням Конференцii ООН з торгiвлi та розвитку (United Nations Conference on Trade and Development тАУ UNCTAD), транснацiональна корпорацiя (transnational corporation, multinational corporation, multinational company, multinational enterprise) тАУ це пiдприiмство, що об'iднуi юридичних осiб будь-яких органiзацiйно-правових форм i видiв дiяльностi в двох чи бiльше краiнах i провадить iдину полiтику та загальну стратегiю завдяки одному або декiльком центрам прийняття рiшень.

Починаючи з перших дослiджень сутностi ТНК, вченi не можуть дiйти до загальноi згоди щодо питання про кiлькiсть краiн перебування фiлiй ТНК, що дозволило б квалiфiкувати фiрму як транснацiональну. Тому, поряд iз чисто кiлькiсними вимiрами транснацiональноi дiяльностi, стали висуватись й iншi критерii визначення ТНК, зокрема, проблема власностi та ii розподiлу, проблема управлiння, чисельнiсть зайнятих, склад вищого керiвництва тощо.

З позицii теорii мiжнародних вiдносин, важливим критерiiм транснацiоналiзацii фiрми i ii орiiнтацiя на участь у дiяльностi, що маi всесвiтньо-системний розмах, який важко виразити якiсними чи кiлькiсними показниками. Особливiстю органiзування управлiння ТНК i поiднання централiзованого керiвництва з певною самостiйнiстю структурних пiдроздiлiв, що входять до неi та розмiщенi в рiзних краiнах. Отже, хоч транснацiональний характер дiяльностi ТНК давно перейшов iз суто економiчноi площини i сьогоднi передбачаi вирiшення багатьох соцiальних i полiтичних проблеми, переважна бiльшiсть наукових дослiджень функцiонування ТНК носить переважно економiчний характер.

Узагальнивши найпоширенiшi теоретичнi пiдходи щодо визначення ТНК, можна стверджувати, що для вiднесення корпорацiй до транснацiональних зазвичай використовують такi критерii [22, 67]:

● кiлькiсть краiн, у яких функцiонуi корпорацiя (мiнiмум становить вiд 2 до 6);

● визначено мiнiмальну кiлькiсть краiн, в яких розмiщенi виробничi потужностi корпорацii;

● певний розмiр, якого досягла корпорацiя (за обсягами ринкiв, продажу, кiлькiстю працiвникiв, iнвестицiй тощо);

● мiнiмум частки iноземних операцiй у доходах чи продажах корпорацii (зазвичай, 25 %);

● володiння не менш як 25 % акцiй голосування у трьох або бiльше краiнах;

● iнтернацiональний склад персоналу та вищого керiвництва.

Експерти ООН виокремили наступнi ознаки, за наявностi яких компанiю можна вiднести до транснацiональноi ( рис. 1.1.).

Рис.1.1 Ознаки транснацiональних корпорацiй, за даними експертiв ООН [9, 167]

Таким чином, ТНК можна визначити як iнститут або органiзацiю, що здiйснюi виробництво або послуги, не менше, нiж у шести краiнах, у яких не менше 25% iноземних працiвникiв i не менше 25 % капiталовкладень за рубежем. Дiяльнiсть даного пiдприiмства-iнституту, його управлiння й iнтереси обумовленi не внутрiшнiми, а зовнiшнiми чинниками, причому потреби мiсцевого розвитку, як правило, або iгноруються, або мало приймаються до уваги, i сама дiяльнiсть пов'язана насамперед iз глобальною капiталiстичною економiкою.

В основi такого управлiння - механiзм прийняття рiшень, який даi змогу здiйснювати узгоджену полiтику i загальну стратегiю, розподiляючи ресурси, технологii та вiдповiдальнiсть для досягнення результату - отримання прибутку. ТНК - це мережа взаiмопов'язаних пiдприiмств, якi походять з однiii краiни i мають складовi частини та фiлii в iнших краiнах. ТНК володiють або контролюють комплекси виробництва та/або обслуговування, що знаходяться за межами краiни базування. Вони i лiдерами у виробництвi та реалiзацii певного товару. На вiдмiну вiд звичайноi корпорацii, яка функцiонуi на свiтових ринках, ТНК переносить за кордон не товар, а сам процес вкладання капiталу, поiднуючи його iз закордонною робочою силою в межах мiжнародного виробництва.

За органiзацiйною структурою транснацiональнi корпорацii, як правило, являють собою багатогалузевi концерни. Головна материнська компанiя виступаi оперативним штабом корпорацii. На базi широкомасштабноi спецiалiзацii i кооперування вона здiйснюi технiко-економiчну полiтику i контроль над дiяльнiстю iноземних компанiй i фiлiй.

Економiсти велику увагу звертають на стимули або мотиви, фактори, що спонукають фiрми iнтернацiоналiзувати виробництво. З цього приводу iснують рiзноманiтнi i дуже суперечливi погляди. Необхiднiсть залучення iноземних iнвестицiй економiсти пояснюють недосконалiстю внутрiшнього i зовнiшнього ринкiв, конкуренцiiю з боку фiрм i пiдприiмств, що належать державi, бажанням реалiзувати технологiчнi й органiзацiйнi переваги, управлiнський i пiдприiмницький досвiд, використовувати розбiжностi у валютних курсах, забезпечити доступ до джерел сировини i т.д.

Англiйський економiст П. Баклi i М. Кассон у 1976 р. спробували на основi видiлення певних класифiкацiйних ознак, що враховують iнвестицiйнi стимули пiдприiмств, створити свою теорiю iнтернацiоналiзацii виробництва. Цi автори вважають, що ухвалення рiшення про iноземнi iнвестицii залежить вiд балансу мiж чотирма групами факторiв, що вони визначають як [8, 70]:

В· фактори, специфiчнi для даноi галузi промисловостi (характер продукцii, структура ринку, масштаби виробництва);

В· фактори, специфiчнi для регiону (розмiр територii, транспортнi зв'язки, культурнi особливостi i традицii);

В· фактори, специфiчнi для нацii або держави (тобто полiтичнi фактори, податкове i фiнансове законодавство й iн.);

В· фактори, специфiчнi для фiрми (управлiнський i виробничий досвiд).

Теоретичний аналiз показуi, що iнвестори успiшно за межами ТНК володiють одним або кiлькома конкурентними перевагами в порiвняннi з фiрмами краiн , що приймають. У той же час ТНК намагаються розмiстити своi капiтали в краiнi, що маi порiвняльнi переваги у визначенiй галузi виробництва, або маi широкий ринок.

Група вчених на чолi з Дж. Дiболдом видiляi сiм факторiв, що на iхню думку, у найбiльшiй мiрi сприяли в 1950-70 р. (перiод iнтенсивного росту ТНК) перетворенню окремих нацiональних компанiй у ТНК:

В· одержання доступу до джерел дешевоi робочоi сили й енергii i вiдхилення вiд дотримання технiчних стандартiв по охоронi навколишнього середовища i запобiгання зменшення ii забруднення;

В· використання з вигодою для себе змiн, що вiдбуваються у свiтових торгових вiдносинах;

В· наближення до iноземних ринкiв, iмкiсть яких зростаi;

В· запобiгання захопленню конкурентами iноземних ринкiв i джерела сировини;

В· обхiд нацiонального антитрестiвського законодавства краiни походження ТНК;

В· зменшення i нейтралiзацiя циклiчних коливань економiки на внутрiшньому ринку на базi батькiвськоi корпорацii;

В· реалiзацiя переваг, пов'язаних iз створенням цiлком iнтегрованоi системи для проведення великомасштабних економiчних операцiй.

Варто пiдкреслити, що зазначенi фактори вiдбивають спонукальнi мотиви великомасштабного пiдприiмництва взагалi.

Як форма мiжнародного бiзнесу, ТНК мають низку незаперечних переваг перед нацiональними компанiями, iх зарубiжнi фiлii вiдiграють винятково важливу роль у забезпеченнi доступу фiрми до iноземних ринкiв, зниженнi витрат виробництва, пiдвищеннi прибутку. Розширення за рахунок iноземних фiлiй сфери обiгу та виробництва i зростання iх ефективностi сприяi посиленню фiнансовоi стiйкостi ТНК i допомагаi iм пережити перiоди економiчних криз.

Перевали корпорацii, що пов'язанi з транснацiоналiзацiiю, i водночас причинами активного розвитку ТНК. Основними серед причин-переваг i [25, 125]:

1. Можливостi пiдвищення ефективностi та конкурентоспроможностi. В цiлому такi можливостi i загальними для всiх великих промислових фiрм, що iнтегрують у своiй структурi постачальницькi, виробничi, науково-дослiднi, розподiльчi та збутовi пiдприiмства. Однак найяскравiше цi можливостi виявляються у фiрмах, капiтал яких i транснацiональним. Свiтове економiчне середовище, в якому функцiонують ТНК, - додатковий чинник пiдвищення ефективностi компанii та змiцнення ii позицiй на свiтових ринках.

2. Недосконалiсть ринкового механiзму в реалiзацii власностi на технологii, виробничий досвiд та iншi "невiдчутнi" активи, насамперед управлiнський i маркетинговий досвiд. Недосконалiсть ринкового механiзму, змушуi фiрму прагнути до збереження контролю за використанням своiх "невiдчутних" активiв. У рамках ТНК такi активи стають мобiльними, здатними до перенесення в iншi краiни, i зовнiшнi ефекти використання цих активiв не виходять за межi ТНК.

3. Додатковi можливостi пiдвищення ефективностi та конкурентоспроможностi через доступ до ресурсiв iноземних держав. Вони реалiзуються у процесi використання дешевоi або бiльш квалiфiкованоi робочоi сили, сировинних ресурсiв, науково-дослiдного потенцiалу, виробничих можливостей i фiнансових ресурсiв приймаючоi краiни.

4. Близькiсть до споживачiв продукцii iноземноi фiлii фiрми i можливiсть отримання iнформацii про перспективи ринкiв i конкурентний потенцiал фiрм приймаючоi краiни. Фiлii ТНК отримують важливi переваги перед фiрмами приймаючоi краiни внаслiдок використання науково-технiчного i управлiнського потенцiалу материнськоi фiрми.

5. Можливiсть використання у власних iнтересах особливостей державноi, зокрема податковоi, полiтики в рiзних краiнах, рiзницi в курсах валют та iн. Така можливiсть реалiзуiться, як правило, у зменшеннi трансакцiйних витрат, що безпосередньо впливають на ефективнiсть господарськоi дiяльностi ТНК.

6. Здатнiсть продовжувати життiвий цикл своiх технологiй i продукцii. Забезпечуiться завдяки тому, що з'являiться можливiсть "скидати" застарiлi технологii i продукти в зарубiжнi фiлii та зосереджувати зусилля i ресурси пiдроздiлiв на розробцi нових технологiй i виробiв у краiнi базування.

7. За допомогою прямих iноземних iнвестицiй фiрма дiстаi можливiсть уникати бар'iрiв при входженнi на ринок певноi краiни через експорт товарiв та/або послуг. Стимул для прямих зарубiжних iнвестицiй часто створюють нацiональнi тарифнi бар'iри. Так, у 60-х роках XX ст. великий потiк iнвестицiй iз США до РДвропи був породжений тарифами, встановленими РДвропейським Економiчним Спiвтовариством. Замiсть експорту готовоi продукцii ТНК створили в краiнах РДС виробничi структури, обiйшовши таким чином торговельнi тарифи.

Проте, враховуючи тенденцiю до стрiмкого розвитку ТНК у свiтовiй економiцi, потрiбно зазначити, що дiяльнiсть ТНК маi i негативнi наслiдки. До негативних наслiдкiв дiяльностi ТНК можна вiднести наступне: вони передають слаборозвиненим краiнам невiдповiднi iхньому рiвню розвитку технологii з жорсткими обмеженнями на продаж; вiдбуваiться централiзацiя i контроль основних функцiй ТНК iз краiн приналежностi, тим самим закрiплюiться неоколонiальна залежнiсть слаборозвинених краiн; якщо краiна намагаiться жорстко регулювати дiяльнiсть ТНК, останнi просто покидають ii i перемiщаються туди, де регулювання м'якiше; важлива iнформацiя про рiзнi краiни поширюiться на мiжнародному рiвнi глобальними розвiдувальними мережами ТНК; вони зневажають iнтереси мiсцевих робiтникiв, оскiльки iхня дiяльнiсть маi глобальний характер; ТНК уникають сплати податкiв шляхом внутрiшнього переливу капiталу в краiни з нижчим рiвнем оподаткування; встановлюючи штучнi цiни, ТНК пiдривають спроби краiн управляти власною економiкою.

1.2 Передумови формування i розвитку ТНК в сiльському господарствi

В кiнцi XX столiття прискорилась друга свiтова промислова революцiя, рушiйною силою якоi стало прагнення кожноi краiни бути найбiльш конкурентоспроможною за прiоритетними напрямами економiки. Найбiльш суттiвим елементом пiдвищення такоi ефективностi виявився органiзацiйний фактор, повтАЩязаний з територiальними обтАЩiднаннями виробникiв, коли перед широким колом конкурентiв виступаi не окреме пiдприiмство, а транснацiональна корпорацiя, яке маi можливiсть скоротити своi трансакцiйнi витрати, дякуючи спiльнiй дослiднiй, технологiчнiй та економiчнiй кооперацii.

У XX столiттi в аграрному секторi вiдбулося кiлька великих технологiчних зрушень, якi, як правило, починалися в найбiльш розвинених краiнах, а потiм поширювалися по всiй планетi та зумовили виникнення аграрних ТНК (рис.1.3.).

Перше з них тАУ це перехiд вiд ручноi обробки землi або використання тяглових тварин до механiчноi обробки на основi застосування тракторiв i iнших сiльськогосподарських машин. У розвинених краiнах вiн проходив протягом першоi третини столiття й закiнчився в сороковi роки.

Друге технологiчне зрушення тАУ це перехiд до системи машин, логiчним завершенням якого стала комплексна механiзацiя всього виробничого процесу в сiльському господарствi. Основою цього зрушення стала так звана мала механiзацiя, тобто створення й застосування ряду машин i механiзмiв, якi дозволили замiнити ручну працю. У США цей перехiд вiдбувся в 50-тi роки, у Захiднiй РДвропi в 60-тi роки.

Найсильнiший вплив на розвиток свiтового аграрного сектора зробило розгортання процесу агропромисловоi iнтеграцii, яка почалася в 70-тi роки, насамперед у США. Якщо протягом усiii iсторii людства прогрес продуктивних сил у сiльському господарствi знаходив своi вiдображення у вiддiленнi вiд iдиноi виробничоi дiяльностi нових галузей сiльського господарства й переробки продуктiв, то агропромислова iнтеграцiя означала перехiд сiльського господарства на нову iндустрiальну, технологiчну й органiзацiйну основу.

З другоi половини 90-х рокiв почався новий етап розвитку свiтового сiльського господарства, найбiльший за своiм масштабом i наслiдками. Мова йде про бiотехнологiю й новi iнформацiйнi технологii. Використання досягнень бiотехнологii (генетично модифiкованого насiння, клонування) може призвести до нових проривiв у зростаннi продуктивностi сiльськогосподарських рослин i тварин, а також до створення нових продуктiв iз заданими властивостями, якi спрямованi на задоволення специфiчних потреб промiжних галузей i кiнцевих споживачiв.

Сучаснi тенденцii розвитку суспiльного життя в свiтi характеризуються двома суттiвими ознаками: перша тАУ зростанням населення на земнiй кулi, яке зумовлюi, яке обтАЩiктивно зумовлюi збiльшення попиту на продовольчi товари, i друга тенденцiя тАУ щорiчне зростання витрат енергоресурсiв. Ця ситуацiя ставить кожну краiну перед необхiднiстю забезпечити свою продовольчу та енергетичну безпеку в конкурентному середовищi.

Одночасно в iндустрiальних районах свiту вiдбувалась трансформацiя корпоративноi органiзацii виробничого процесу: з метою розвитку нових технологiй розмивалися органiзацiйнi кордони, все бiльший акцент спрямовувався на роботу з субпiдрядниками та на створення спiльних пiдприiмств з колишнiми конкурентами. Поступово також сформувалась нова логiка виробництва в рамках ТНК, якi практично вступили в нову епоху нового розвитку. Тепер вони стають учасниками безлiчi рiзних альянсiв та мереж, якi уникають централiзованого контролю, пiдтримують гнучкiсть i здатнiсть пристосовуватись до умов мiсцевих ринкiв. Завдяки новим iнформацiйним технологiям ТНК створюють зовсiм новi, бiльш гнучкi виробничi механiзми, використовуючи мережi, якi ТСрунтуються на обмiнi iнформацiiю, що сприяi переходу вiд ери машин до ери знань та iнформацii.

Сiльське господарство як специфiчна галузь, на результативнiсть якоi значно впливають стохастичнi фактори, потребуi особливоi системи органiзацii, адже навiть вiдносно постiйнi фактори, такi як родючiсть ТСрунтiв, основний капiтал, трудовi ресурси та iншi, не можуть забезпечити гарантовану результативнiсть.

Тому система органiзацii сiльського господарства мусить бути чутливою, гнучкою, пластичною, адаптованою до мiсцевих умов, здатною легко змiнюватись у вiдповiдностi до поточних потреб. Ведення агропромислового виробництва в сучасних умовах потребуi опрацювання принципово нових пiдходiв.

Корпорацii як рiзновид обтАЩiднань в галузi агропромислового виробництва сприятимуть його вiдродженню на якiсно новiй основi шляхом розбудови конкурентоспроможноi галузi, здатноi забезпечити продовольчу безпеку, реалiзацiю експортного потенцiалу краiни та виведення ii на рiвень найбiльш розвинутих в аграрному вiдношеннi краiн. Створення й розвиток корпорацiй в АПК спрямованi на структурну перебудову економiки та забезпечення стiйкого зростання обсягiв валового внутрiшнього продукту. Сьогоднi великi корпорацii стали фактично приватними урядами. Вони впливають на економiчне, полiтичне, екологiчне, соцiальне становище багатьох краiн.

Агропромисловi транснацiональнi корпорацii i основними постачальниками високотехнiчних продуктiв та послуг для сiльськогосподарського виробництва.

Вплив ТНК на розвиток сiльського господарства посилюiться. У розвинутих краiнах ТНК переважають у сiльськогосподарських сферах нацiональних АПК (сiльськогосподарське машинобудування, харчова промисловiсть, торгiвля, сфера обслуговування). У краiнах, що розвиваються, ТНК сприяють розвитку сiльського господарства, а часто i основою розвитку АПК i ланок з вирощування, переробки, упаковки та транспортування продукцii [7, 8].

Транснацiональнi корпорацii виконують функцiю iнтеграторiв. Це пов'язано з багатьма факторами, у тому числi з тiiю обставиною, що, створюючи своi переробнi пiдприiмства в краiнах, що розвиваються, ТНК приносять iз собою тi форми й методи дiяльностi, якi склалися в державах iхнього базування. У той же час у деяких краiнах агропромислова iнтеграцiя визначаiться специфiчними умовами сiльськогосподарського або промислового виробництва, що iснують у самих краiнах, що розвиваються. Наприклад, обмеженiсть виробництва сировини в рядi цих краiн змушуi ТНК шукати такi форми його одержання, якi б гарантували iм безперебiйнiсть постачання, навiть якщо це послужить причиною його недостачi на мiсцевому ринку.

Певною мiрою агропромислова iнтеграцiя переборюi специфiчний характер сiльськогосподарського виробництва (схильнiсть природно-клiматичним факторам, труднощi попереднього планування, прогнозування ваги й обсягу вироблених овочiв, фруктiв i iнших сiльгосппродуктiв), включаючи сiльське господарство в загальний процес промислового виробництва. РЖнтеграцiя вiдображаi реально сталу в суспiльствi взаiмозалежнiсть сiльськогосподарського й промислового виробництва й у той же час ще бiльше пiдсилюi цю взаiмозалежнiсть, створюючи економiчний, комерцiйний механiзм, що стабiльно забезпечуi промисловiсть сiльськогосподарською сировиною.

Агропромислова iнтеграцiя логiчно й iсторично веде до створення агропромислового комплексу (АПК). АПК - це досить загальне поняття, пiд яким маiться на увазi сформована в суспiльному виробництвi iдина система сiльськогосподарських i промислових пiдприiмств i галузей, спаяних iнтеграцiйними, тобто тiсними, стабiльними, довгостроковими виробничими й комерцiйними зв'язками, що ТСрунтуються на вiдносинах власностi або договiрних, типу контрактацii, i охоплюючих весь агропромисловий ланцюг: виробництво важливих засобiв виробництва для сiльського господарства, iхнi транспортування, виробництво вихiдних сiльгосппродуктiв, iхнi зберiгання, транспортування, переробку й збут готових продуктiв або виробiв [15, 208].

Нинi формуiться свiтова агропродовольча система, яка базуiться на: мiжнароднiй кооперацii та подiлi працi; взаiмодii й глобалiзацii нацiональних товарних систем у сферi виробництва i продажу продовольства, яка б забезпечувала доступ кожнiй людинi до потрiбного iй рiвня харчування.

Матерiальну основу цих товарних систем становлять багатогалузевi продовольчi комплекси з виробництва засобiв виробництва, сiльськогосподарськоi сировини, переробки та збуту аграрноi сировини i продовольства.

Основними елементами свiтовоi агропродовольчоi системи i мiжнародна торгiвля, що охоплюi усi сфери продовольчого комплексу. Встановлено, що функцiонування свiтовоi агропродовольчоi системи веде до нерiвномiрного розвитку нацiональних агропродовольчих систем, через те, що конкуренцiя i подiл працi виходять на загальний глобальний рiвень. В цьому процесi лiдерами вступають економiчно розвинутi краiни, тому що для iх агропродовольчих комплексiв зовнiшнi ринки i основним чинником економiчного зростання. Науково-виробничий i споживчий потенцiал цих краiн, а також висока захищенiсть iнвестицiй сприяють розширенню i поглибленню взаiмозвтАЩязкiв, що проявляються у поглибленнi спецiалiзацii та кооперування у виробництвi агропродовольчоi продукцii, ресурсiв для ii одержання, взаiмному посиленнi переливу капiталу та технологiй [7, 8].

Нинi на свiтових сiльськогосподарських ринках створюються переваги для великих краiн експортерiв. У середньостроковiй перспективi свiтовий агроринок характеризуватиметься значним наростанням попиту, розширенням торгiвлi та змiцненням цiн. Головним напрямком мiжнародноi агропромисловоi iнтеграцii в нинiшнiх умовах стаi рiшення найбiльшоi глобальноi проблеми сучасностi - проблеми задоволення зростаючих потреб населення земноi кулi в продуктах харчування.

На сьогоднiшнiй день транснацiональнi корпорацii вiдiграють визначальну роль не тiльки в свiтовiй економiцi та глобалiзацiйних процесах, а й в мiжнародному полiтичному життi i все iнтенсивнiше впливають на полiтичнi та соцiальнi процеси в свiтi.

Як форма мiжнародного бiзнесу, ТНК мають низку незаперечних переваг перед нацiональними компанiями, iх зарубiжнi фiлii вiдiграють винятково важливу роль у забезпеченнi доступу фiрми до iноземних ринкiв, зниженнi витрат виробництва, пiдвищеннi прибутку. Розширення за рахунок iноземних фiлiй сфери обiгу та виробництва i зростання iх ефективностi сприяi посиленню фiнансовоi стiйкостi ТНК i допомагаi iм пережити перiоди економiчних криз.

Агропромислова iнтеграцiя переборюi специфiчний характер сiльськогосподарського виробництва (схильнiсть природно-клiматичним факторам, труднощi попереднього планування, прогнозування ваги й обсягу вироблених овочiв, фруктiв i iнших сiльгосппродуктiв), включаючи сiльське господарство в загальний процес промислового виробництва. РЖнтеграцiя вiдображаi реально сталу в суспiльствi взаiмозалежнiсть сiльськогосподарського й промислового виробництва й у той же час ще бiльше пiдсилюi цю взаiмозалежнiсть, створюючи економiчний, комерцiйний механiзм, що стабiльно забезпечуi промисловiсть сiльськогосподарською сировиною.

Роздiл II. Дослiдження дiяльностi ТНК у галузi сiльського господарства

2.1 Особливостi розвитку найбiльших ТНК у сiльськогосподарському секторi

Транснацiональним корпорацiям (ТНК) належить вирiшальна роль у глобалiзацii свiтовоi економiки. Про iх великi можливостi свiдчить наявнiсть у них коштiв, якi часто перевищують розмiр нацiонального доходу держав. На ТНК припадаi основна частина прямих iноземних iнвестицiй: вони контролюють до 50 % промислового виробництва у свiтi; провадять понад 70 % операцiй свiтовоi торгiвлi, з них 40 % − усерединi ТНК, якi вiдбуваються не за ринковими цiнами, а за так званими трансфертними, що формуються не пiд тиском ринку, а з огляду довгостроковоi полiтики материнськоi компанii (компанii, що володii контрольним пакетом акцiй iнших компанiй, сама здiйснюi тi чи iншi операцii, виробляi певнi товари) [10, 200].

В останнi роки активно розвивають свою дiяльнiсть на свiтовому ринку транснацiональнi корпорацii нових iндустрiальних краiн. Галузева структура ТНК достатньо широка: 60% мiжнародних компанiй зайнятi в сферi виробництва (насамперед вони спецiалiзуються на електронiцi, автомобiлебудуваннi, хiмiчнiй i фармацевтичнiй промисловостi), 37% - у сферi послуг i 3% - у видобувнiй промисловостi i сiльському господарствi (Рис.2.1.).

Рис.2.1. Галузева структура ТНК [22, 68]

За даними ООН, зараз у свiтi iснуi 70000 ТНК (у 1970 р. тАУ лише 7 тис.), що контролюють понад 690 тис. зарубiжних компанiй по всьому свiту, у яких задiянi бiльш як 74 млн. чоловiк.

За даними американського часопису "Fortune", головну роль серед 500 найбiльших ТНК свiту грають чотири комплекси: електронiка, нафтопереробка, хiмiя й автомобiлебудування. Дуже характерна регiонально-галузева спрямованiсть iнвестицiй ТНК. Як правило, вони роблять капiталовкладення в галузi обробноi промисловостi нових iндустрiальних та розвинутих краiн. У цьому випадку йде конкурентна боротьба за iнвестицii держав-одержувачiв капiталу. Для найбiднiших краiн полiтика iнша - ТНК вважають за доцiльне здiйснювати там капiталовкладення у видобувну промисловiсть, але головним чином вони нарощують товарний експорт. У цьому випадку розгортаiться жорстка конкурентна боротьба мiж ТНК за просування своiх товарiв на мiсцевi ринки.

Нинi частка ТНК у свiтi становить основна частина прямих iноземних iнвестицiй. Завдяки iнтегрованостi на мiжнародних ринках ТНК диктують економiчну полiтику у свiтi.

При цьому дуже часто iнтереси компанiй розходяться зi стратегiiю нацiонального розвитку краiн, в яких вони представленi

Фiлiали ТНК, якi дiють у рiзних краiнах свiту, i потужним економiчним механiзмом, який керуiться з краiн базування компанiй i практично обминаi контроль нацiональних держав. Це даi можливiсть вправно обходити нацiональнi законодавства з метою приховування доходiв вiд оподаткування, направляючи iх з однiii краiни в iншу.

Пiд контролем ТНК перебуваi 90% свiтового ринку пшеницi, кави, кукурудзи, лiсоматерiалiв, тютюну та залiзноi руди, 85% - ринку мiдi та бокситiв, 80% - ринку чаю та олова, 75% - сироi нафти, натурального каучуку та бананiв.

Агропромисловi транснацiональнi корпорацii i основними постачальниками високотехнологiчних продуктiв та послуг для сiльськогосподарського виробництва. За останнi десятилiття значення та вплив агропромислових ТНК на процеси, що вiдбуваються у свiтовiй економiцi, значно збiльшились. Це пояснюiться тим, що значна кiлькiсть ТНК за свою структурою i фiнансовим потенцiалом можуть зрiвнятися з деякими невеликими державами та мiждержавними органiзацiями.

Агропромисловими ТНК впроваджуються новi прогресивнi методи управлiння бiзнес-процесами, з метою полiпшення та удосконалення вже iснуючих моделей та систем управлiння, а також, при необхiдностi, формування новоi системи управлiння, краще адаптованоi до специфiки регiону.

Органiзацiя внутрiшньофiрмового мiжнародного виробництва даi для ТНК ряд переваг. Вона даi можливiсть [8, 70]:

В· використовувати пiльги мiжнародноi спецiалiзацii виробництва окремих краiн;

В· максимально використовувати податковi, iнвестицiйнi й iншi пiльги, наданi краiнами для iноземних iнвесторiв.

В· маневрувати навантаженням виробничих потужностей, пристосовуючи своi виробничi програми вiдповiдно до кон'юнктури свiтового ринку;

В· використовувати своi дочiрнi компанii в якостi плацдарму для завоювання ринкiв;

В· продовжувати життiвий цикл продукту, налагоджуючи його виробництво в iноземних фiлiях у мiру його морального застарiння в краiнi основного базування.

На пiдприiмствах ТНК щорiчно виробляiться продукцii на суму, що перевищуi 10 трлн дол.; на них працюють близьк

Вместе с этим смотрят:

Regulation of international trade within the framework of the world trade organization (WTO)

The Experience of transnational corporationsтАЩ development in the conditions of world financial crisis

РЖнтеграцiйнi процеси в РДвропi та участь в них Украiни

Вiйна як форма збройного насилля: проблеми теорii

Валютные опционы