Мiсiонерська стратегiя апостола Павла
Реферат
На тему: "Мiсiонерська стратегiя апостола Павла"
Змiст
Вступ
1. Мiсiонерська стратегiя апостола павла
1.1 Новi територii для Царства
1.2 Через синагоги
1.3 Долаючи труднощi
1.4 Насадження Церков
1.5 Вирощування учнiв
2. Принципи мiсiонерськоi роботи
2.1 Причина мiсii - проповiдь РДвангелiя
2.2 Школи для мiсiонерiв
2.3 Духовне батькiвство
2.4 Готовнiсть iти на будь-якi жертви
Висновок
Бiблiографiя
Вступ
Не можна не погодитися з тим, що апостол Павло мав колосальний вплив на iсторiю свого часу. Але його вплив також поширюiться i на нас, i пошириться на майбутнi поколiння, поки Господь не прийде, тому що життя апостола Павла, його служiння, його послання були втiленим словом Божим i залишаються такими до цих пiр.
Дана робота, через дослiдження життя i служiння апостола Павла, покликана довести, що саме стратегiчне планування виконання своii мiсii принесло такий успiх i вплив поширенню РДвангелiя до краю землi.
Нi для кого не секрет, що якщо людина не знаi, куди вiн iде, вiн нiкуди i не прийде. Апостол Павло знав, що вiн робить. Його послання - це не просто теорiя чи фiлософiя, це докази пережитого життя. Звичайно, не варто абсолютизувати стратегiю апостола Павла, але його життя i служiння i частиною Слова Божого, а значить Бог хоче говорити до нас через це Своi Слово.
У данiй роботi буде дослiджено мiсiонерська Павла апостола стратегiя, проведений аналiз дiй апостола в цiй стратегii, будуть зробленi висновки. Також будуть описанi принципи, данi нам через служiння апостола Павла, для мiсiонерськоi роботи сьогоднi.
Для бiльш глибокого вивчення теми буде використана Бiблiя, додаткова лiтература.
1. Мiсiонерська стратегiя апостола Павла
У книзi Дiянь 13:02 Письмо свiдчить нам, що служiння апостола Павла почалося зi надприродного одкровення Духа Святого: "Коли вони служили Господевi та постили, прорiк Святий Дух: Вiддiлiть Варнаву та Савла на справу, до якоi покликав iх". Звернення Павла було не менше надприродним: "Коли вiн iшов й наближався до Дамаску, то ось нагло осяяло свiтло з неба. Вiн упав на землю i почув голос, що йому говорив: Савле, Савле! що ти Мене переслiдуiш? Вiн сказав: Хто Ти, Господи? Господь же сказав: Я РЖсус, що Його переслiдуiш ти. Важко тобi йти проти рожна. Вiн, тремтячи i жаху сказав: Господи! , щоб я вчинив? i Господь [сказав] йому: Устань та й iди у мiсто, i сказано буде тобi, що маiш робити ". Дослiджуючи Писання, можна з упевненiстю сказати, що нiхто з послiдовникiв РЖсуса, не зiграв таку роль у розвитку християнства, як апостол Павло. Що такого було в Павловi, що вiн зумiв залишити такий слiд в iсторii i прославити свого Господа?
1.1 Новi територii для Царства
Кiнцева мета, яку Господь ставить перед кожним вiруючим, - стати подiбними до Нього та здiйснювати такi ж дiяння, якi здiйснював Господь, коли ходив по землi.
Рiк Джойнер в своiй книзi "Апостольське служiння", пише: "Апостоли Нового Завiту вiддано допомагали один одному, - це очевидно. Павло був явно проти того, щоб вести своi будiвництво за рахунок iнших людей, i не робив цього, за винятком тих випадкiв, коли це було вкрай необхiдно".
Пiдтвердження тому слова Павла в 1 Коринтян: "Хто Павло? хто Аполлос? Вони тiльки служителi, що ви увiрували, i то скiльки кому дав Господь. Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив, через що й садить i хто поливаi, i щось, а [все] Бог повертаi.
Садить, i хто поливаi одне, i кожен отримаi свою нагороду за працею. Бо ми спiвробiтники Божi, [а] ви Боже поле, Божа будiвля. Я, що дана менi вiд Бога благодатi, як мудрий будiвничий, основу поклав, а iнший будуi на [ньому]; але нехай кожен пильнуi, як вiн будуi. Бо нiхто не може покласти iншоi основи, окрiм покладеноi, а вона РЖсус Христос".
З цього уривка Писання також очевидно, що апостол Павло "клав пiдставу", тобто проповiдував iвангелii i насаджував новi церкви, а потiм "iнший будуi" означаi, що Павло вирощував учнiв.
Про це ж пише Роджер Хедланд у своiй книзi "Мiсiя Церкви у свiтi": "головна мета служiння апостола Павла полягала в насадженнi та iз знанням нових церков". Оскiльки Павло насаджував багато церков, йому вкрай необхiдно було вирощувати учнiв, якi ставали б пасторами в цих церквах.
1.2 Через синагоги
У Буття 12:03 вiдкриваiться Божий задум:"Я поблагословлю, хто тебе благословляi, i проклинаi тебе прокляну РЖ благословляться в тобi всi племена земнi", а саме: через iвреiв весь свiт повинен прийти до пiзнання Бога.
Дослiджуючи 13 роздiл книги Дiянь, ми побачимо стратегiю проповiдi Павла. Його проповiдь починалася з нагадування про Боже союзi з РЖзраiлем. Тобто Павло починав з того, з чим всi були згоднi, тому що iудеi пишалися, що вони - обраний Богом народ. Потiм Павло пояснив, як виповнився ветхий Завiт в РДвангелii, i деяким виявилося важким прийняти це пояснення. Проповiдувати в синагозi пiсля таких заяв, було заборонено Павлу. Але апостол не зупинявся, вiн йшов в iншi мiста.
1.3 Долаючи труднощi
Протистояння словесне переросло в гонiння i побиття камiнням. Павло i Варнава були наполегливi у проповiдi РДвангелiя, вони поверталися в мiста, де iм загрожували i нападали на них. Хороший приклад вiрностi Божiй справi. РЖ Павло, i Варнава усвiдомлювали всю небезпеку, але почуття вiдповiдальностi за духовну пiдтримку новонавернених, любов до Господа, вiдданiсть Божiй справi давала iм силу повертатися i дивитися в обличчя небезпеки, а iнодi навiть смертi.
1.4 Насадження Церков
Крiм проповiдi РДвангелiя були iншi причини, по яким Павло i Варнава поверталися мiста в, де iм погрожували. Однiiю з таких причин, i найголовнiшою причиною була необхiднiсть органiзацii церковного управлiння. "Звiстили РДвангелiю тому мiстовi, i учнiв, вони повернулися в Лiстру, РЖконiю, та в Антiохiю, душi учнiв, просячи перебувати в вiрi i [повчаючи], що через великi утиски треба нам входити у Боже Царство. Рукопоклали iм пресвiтерiв по Церквах, i помолилися з постом та й iх передали Господевi, в Якого ввiрували ". Павло i Варнава не просто затвердили душi учнiв, тобто довели церква до належного стану, а й обрали iм натхнених Духом лiдерiв, щоб тi продовжували допомагати вiруючим в iх духовному зростаннi. Це ж цитуi i Роджер Хедланд в книзi "Мiсiя церкви в свiтi": "Головною мiсiiю Церкви, а, отже, i церков полягаi в тому, щоб проповiдувати РДвангелii Христа i збирати вiруючих у мiсцевi церкви, де вони могли б разом брати участь у богослужiннi та зростати у вiрi, утворюючи тим самим новi громади по всьому свiту ".
1.5 Вирощування учнiв
Роджер Хедланд в книзi "Мiсiя церкви в свiтi" стверджуi: "цiлком очевидно, що Павло дiяв за певним планом: вiдповiдно до нього вiн пересувався з мiсця на мiсце, утворюючи новi групи вiруючих. Час вiд часу вiн вiдвiдував цi групи, бачився з призначеними пресвiтерами, давав поради i настанови i, якщо потрiбно, виправляв помилки. На одному мiсцi Павло залишався досить довго, щоб належним чином навчити мiсцевих жителiв i закласти мiцнi основи вiри". З мiсцевих жителiв Павло не переконував, а залишав тих, хто робить жорстоким своi серце проти iстини i видiляв особливо спраглих, роблячи iх своiми учнями, пiдтвердження тому Дii 19: 8-10: "Прийшовши до синагоги, вiн вiдважно, три мiсяцi, навчаючи та переконуючи про царство Боже. Але коли опиралися дехто й не вiрили, i дорогу Господню лихословили перед народом, то вiн, залишивши iх, вiддiлив учнiв, i щодня проповiдував у школi одного Тирана. Це продовжувалося до двох рокiв, так що всi жителi Азii, слухали слово про Господа РЖсуса, як юдеi, так i греки". Виявляiться, якщо зосередитися не на переконання переконаних, а зайнятися серйозним вирощуванням учнiв, то можна поширити Радiсну новину по всiй областi, наприклад Запорiзькiй.
З першого роздiлу можна побачити, що Павло мав чiтку стратегiю виконання своii мiсii перед Богом: вiн шукав новi територii для поширення РДвангелiя, тобто не проповiдував там, де вже проповiдували - не будував на основi чужiй. Також Павло йшов, перш за все, у синагоги, тому що у нього було тягар за свiй народ рiдноi йому по кровi. Не боячись труднощiв, не йдучи вiд них, а долаючи гонiння i побиття за проповiдь iвангелiя, вiн не зупинявся, а продовжував насаджувати новi церкви i, вирощуючи учнiв, залишав у насаджених церквах вже готових пастирiв.
мiсiонер апостол павло iвангелii церква
2. Принципи мiсiонерськоi роботи
На пiдставi служiння Павла, ми можемо мати уявлення про принципи, необхiдних для мiсiонерськоi роботи сьогоднi. У книзi "Мiсiя Церкви в свiтi", Роджер Хедланд пише: "РЖсуса Проголошення Христа i центром мiсiонерськоi дiяльностi. На думку Барта, мiсiя - це "заклик йти до народiв, щоб проповiдувати РДвангелiю".
2.1 Причина мiсii - проповiдь РДвангелiя
РЖти до людей, якi не знають Бога - це мiсiя. Всi покликанi проповiдувати iвангелii на своiму мiсцi роботи, навчання, в будь-який час, коли i можливiсть свiдчити про Христа. Але не всi покликанi йти на мiсiю, тобто йти у народи, якi нiколи не чули про Христа, або чули, але iх спосiб життя дуже далекий вiд способу життя, яке проповiдуi РДвангелii Царства Божого.
Дослiджуючи проповiдь iвангелiя Павла, ми можемо побачити кiлька видiв проповiдей: "Для юдеiв я був, як юдей, щоб юдеiв придбати; для пiдзаконних був як пiдзаконний, щоб придбати пiдзаконних; для закону чужих - як закону чужий, - не будучи далекий закону перед Богом, а законний Христовi, - щоб придбати беззаконних для немiчних був як немiчний, щоб придбати слабих. Для всiх я був усе, щоб врятувати, принаймнi деяких. А це я роблю для РДвангелii, щоб стати ii спiльником". Для кожноi соцiальноi групи людей у Павла був свiй пiдхiд. Звiдси можна зробити висновок, що Павло був пiдготовлений. Урок, який ми можемо отримати з цього, такий: РДвангелii - це живе слово Боже, богонатхнення, неможливо вивчити ii чи зазубрити, воно дiiве для будь-якоi соцiальноi групи: iвреi, мусульмани, бiднi, багатi i т.д. пiзнання Христа, усвiдомлення Його тягаря для неспасенним допомагаi застосувати РДвангелii для будь-якого шару населення i суспiльства. У книзi "Мiсiя Церкви в свiтi", Роджер Хедланд пише: "У кожному випадку Павло починав з того, що були здатнi сприйняти його слухачi, вiн не намагався вiдразу нав'язати iм зовсiм iнший свiтогляд. Вiн мiг донести РДвангелii до слухачiв, оскiльки намагався встати на iх мiсце. Продуктивна проповiдь починаiться там, де проповiдник може ототожнити себе зi своiю аудиторiiю, вiн досягаi найбiльшого успiху в тому випадку, якщо слухачi можуть спiввiднести себе i з самим посланням, i з тим, хто його проповiдуi ".
2.2 Школи для мiсiонерiв
Дослiджуючи послання та проповiдi апостола Павла, можна зробити висновок, що, проповiдуючи в синагозi, Павло завбачливо починав свою промову з Старого Заповiту i пояснював, як iх виконав РЖсус. Тобто вiн навмисно починав з того, що вже було вiдомо людям, а потiм вказував на Христа.
Павло був дуже освiченою iудеiм, вiн пройшов школу у кращого iудейського вчителя Гамалiiла. РЖсторiя свiдчить, що Гамалiiл був самим шановним рабином столiття.
Щоб мiсiонерство було ефективним, щоб якомога менше мiсiонерiв збiгало з мiсiонерських полiв, необхiдно, щоб люди були навченi, як вiдбуваiться мiсiя, з якими труднощами, гонiннями стикаються мiсiонери, що iнодi мiсiонерiв вбивають. Мiсiонер повинен бути багатий знаннями i знаннями iстини Писання, навчений культурi народу, до якого Бог посилаi його, мови та ще багатьом, багатьом деталям. Для цього необхiднi школи. Школи завжди бiльш ефективнi, якщо отриманi знання в них пiдкрiпленi практикою.
Було б непогано, якби людина, яка вiдчуваi заклик стати мiсiонером, не поспiшав починати щось сам, а поiхав би з iншим бiльш досвiдченим мiсiонером на практику.
2.3 Духовне батькiвство
У 1 Коринтян 4:15, Павло пише, що у нас багато наставникiв, але мало батькiв: "Бо хоч би ви мали десять тисяч наставникiв у Христi, та отцiв не багато" [1]. Таке явище, на жаль, вiрно i для Церкви цього часу: у нас багато видатних вчителiв i проповiдникiв, але батькiв не так багато. Багатьох християн духовними отцями називають через iх вiку, але звання духовного батька маi мало вiдношення до фiзичного вiком.
Ще РДремiя у своiй книзi Плач РДремii пророкуi, вiн бачить всiх людей як маленьких дiток. "Повипливали вiд слiз очi моi, моi нутро моя, виливаiться на землю печiнка моя вiд загибелi дочки народу мого, коли дiти i немовлята вмирають вiд голоду серед мiських вулиць. Вони квилять своiм матерям: Де пожива й вино?, Вмираючи, як ранений, на площах мiських, коли душi своi випускають на лонi своiх "Плач РДремii. РДремiя говорить. Що дiти просять хлiб i вино. Чи потрiбно дiтям вино? Очевидно, тут йдеться про РЖсуса, хлiб i вино, як праобраз Христа, якого потребують всi не народженi згори люди.
Мiсiонер, безсумнiвно, повинен володiти або виховати в собi вiдношення до людей, як батька до дiтей. РЖ Церква повинна будуiться на цьому принципi. Тобто Церква - це насамперед сiм'я, органiзацiя а не. Член Церкви, що бачить в своiму Пасторе не просто успiшного керiвника, батька а духовного, якщо член церкви реально буде бачити турботу та щире, не захоче йти з Церкви, i церква буде затверджуватися.
2.4 Готовнiсть йти на великi жертви
Павло пише в 2 Коринтян 4:7-11: "Але ми маiмо скарб цей у посудинах глиняних, щоб велич сили була Богу, а не нам. У всьому нас тиснуть, та не обмеженi; ми в важких обставинах, але не впадаiмо ми гнанi, але ми не полишенi; ми поваленi, та не погубленi. Завжди носимо в тiлi мертвiсть РЖсуса, щоб з'явилось РЖсусове в нашому тiлi. Бо ми живi живемо, вiддають на смерть задля РЖсуса, щоб з'явилось РЖсусове в нашому смертельному тiлi "[1]. Це пiдтверджуi те, що християнська життя наповнене самопожертвою. Ми живемо для Господа, для iнших людей, не для себе особливо на мiсiонерськiй нивi.
Читаючи послання апостола Павла, ми бачимо його думки, його спосiб мислення. Вiн завжди був готовий до самозречення i самопожертви заради людей, так само, як i його Господь. Павло попереджаi на пiдставi особистого досвiду в Дiяннях 14:22: ".. через великi утиски треба нам увiйти в Царство Боже" [1]. Всi мiсiонери мрiють про великих церквах i безлiчi плодiв, але чи всi готовi пройти через ворота Царства, шлях до яких лежить через страждання?
З другого роздiлу можна зробити висновок, що мiсiонерська дiяльнiсть на прикладi Павла доводить, що це не легка праця, це самозречення i самопожертву, але це те, що найближче Христу, це те, що Господь Сам робив, i продовжував би робити, якби ще жив на цiй землi.
Висновок
Дана робота, через дослiдження життя i служiння апостола Павла, була покликана довести, що саме стратегiчне планування виконання своii мiсii принесло такий успiх i вплив поширенню РДвангелiя до краю землi. РЖ, дiйсно, у першiй главi детально була дослiджена мiсiонерська робота апостола Павла, а саме: його безкорисливiсть, то, що Павло не шукав легких шляхiв, не будував на основi чужiй, вiн йшов туди, де ще не чули РДвангелiю. Також самовiддача i подолання труднощiв, як iх долав апостол Павло, надихаi йти до кiнця у виконаннi мiсii, черпати сили в Джерелi Життя-Отця, бачити далi, глибше, чiткiше, бачити невидиме, вiчне, а не те, що показують або диктують обставини. Також висновок, на який наштовхують проведенi дослiдження, такий: затвердження Царства i поширення мiсiонерськоi дiяльностi неможливе без плекання учнiв.
Також в данiй роботi на пiдставi проведеного аналiзу мiсiонерськоi стратегii апостола Павла були зробленi висновки i побудованi принципи ведення мiсiонерськоi роботи сьогоднi. А саме: пiдставою будь мiсiонерськоi дiяльностi i метою цiii дiяльностi i - проповiдь РДвангелiя. Також, щоб ця дiяльнiсть була особливо ефективною, необхiдно навчання мiсiонерiв, пiдготовка iх психологiчна i практична. Мiсiонери на мiсiю повиннi обиратися особливо за двома критерiями: мати серце батька i бути готовим йти на великi жертви. Практика служiння та мiсiонерськоi дiяльностi апостола Павла доводить, що тодi мiсiонер не залишиться без плоду.
Бiблiографiя
1. Бiблiя. Книги Святого Письма Старого i Нового Завiту. Канонiчнi. У росiйськiй перекладi з паралельними мiсцями. Москва: Росiйське товариство Бiблiйне, 2000.
2. Джойнер Рiк. Апостольське служiння. Пер. з англ. - К: Скобелкiн РЖ.О., 2004 . - 188 с.
3. Хедланд Роджер. Мiсiя церкви в свiтi. Пер. з англ. - Д: богослов'я Бiблiйне, 2010 . - 135 с.
Вместе с этим смотрят:
"Одесский миф" как миф: (Ранние годы "одесского мифа")
РЖудаiзм як нацiональна релiгiя iвреiв
Антихрист и время его пришествия
Астральные мифы
Асы и ваны