Основнi стереотипи Великобританii

Курсова робота на тему: Основнi стереотипи Великобританii

План

Введення

1.Основнi стереотипи: погляд з боку

1.1 РЖсторичний аспект

1.2 Почуття нацiональноi самосвiдомостi

1.3 Великобританiя очима iноземцiв

1.3.1 Типове уявлення

2. Вивчення сприйняття Об'iднаного Королiвства за допомогою соцiологiчного опитування

3. Виявлення Влсильних i слабких сторiнВ»

3.1 Культура й мистецтво

3.2 Колорити нацiональних традицiй

3.2.1 Королiвськi традицii

3.2.2 Традицii парламенту

3.2.3 Нацiональнi забави (Полювання за Влрудим смолоскипомВ»)

4. Вiдмiннi риси британця

4.1 Щирий джентльмен

4.2 ВлТеорiя вiдносностiВ» або суб'iктивний погляд туриста

4.3 ВлТиповийВ» британський мiльйонер

Висновок

Список лiтератури

Введення

Кожний народ маi своi стiйкi уявлення про iншi народи. Коли говорять "типовий англiiць" або "типовий нiмець", мають на увазi цiлком певний характер. Як правило, культурнi образи формуються лiтературою, кiно, розповiдями тих, хто вiдвiдував краiну, i засобами масовоi iнформацii. Формування подiбних стереотипiв зв'язано також iз тривалим iсторичним процесом спiлкування: народiв один з одним. Найчастiше образи iнших краiн неоднозначнi, суперечливi й мiстять у собi й традицiйнi стереотипи, i сучаснi уявлення.

Частина дослiджень в областi культурних стереотипiв пов'язана з вивченням причин i механiзмiв iхнього формування в минулому. У цьому випадку вивчаiться iсторичний контекст взаiмодii краiн, лiтературнi джерела, фольклор, релiгiйнi й мiфологiчнi уявлення. РЖнша частина дослiджень зосереджена на з'ясуваннi iснуючого iмiджу краiни й подань про ii жителiв. Дослiдження даного типу - це тривалий, складний, багатоступiнчастий процес, що може мiстити в собi вивчення декiлькох аспектiв. У результатi стаi можливим визначити як "бiлi плями" у масовому: свiдомостi, позначити iснуючi забобони, установки й емоцiйне вiдношення людей до краiни i ii жителiв: сильнi й слабкi сторони iмiджу краiни, так i зрозумiти механiзми й канати формування думки про краiну.

Особливо гостро дана проблема i в ситуацii збiльшення накрапувати, дiлових контактiв, коли вiдбуваiться прогрес в областi технологiй i комунiкацiй, рiст ринкiв, iхня глобалiзацiя. Тому досить важливо не тiльки вивчати механiзми формування iснуючих подань у минулому, а й вiдокремлювати традицiйнi стереотипи вiд сучасних подань, формувати стратегii ефективноi комунiкацii. Саме тому цiль данiй курсовоi роботи: - з'ясування того, яким образом жителi рiзних краiн сприймають Великобританiю, якi установки iснують стосовно рiзних, аспектам життя британського суспiльства. Подiбний тип дослiджень дозволяi одержати iнформацiю, що i базою для обТСрунтування необхiдностi ряду iнформацiйних i iмiджних заходiв, спрямованих як на полiпшення вiдносин мiж краiнами в цiлому, так i на пiдвищення ефективностi комунiкацiй у всiх сферах людського спiлкування.

великобританiя нацiональний соцiологiчний традицiя

1.Основнi стереотипи: погляд з боку

1.1 РЖсторичний аспект

Найбiльш сильними рисами iмiджу З'iднаного Королiвства i традицii, iсторiя цiii краiни. Вони викликають i позитивне, i негативне вiдношення до Великобританii, будучи одночасно й сильноi, i слабкою ii стороною.

РЖсторично зложилося, що емiгранти завжди здавалися деяким людям погрозою британським моральним, соцiальним i культурним цiнностям, чия присутнiсть радикально змiнить суспiльство. Однак цей погляд зовсiм випустить iз уваги труднощiв визначення британських норм у рiзнi перiоди iсторii Великобританii. Емiгранти, звичайно, у певнiй мерi змiнили суспiльство й вiдносини всерединi нього, але Британськi острови завжди були населенi декiлькома рiзними культурами. РЖснуi безлiч розходжень мiж чотирма нацiями Англii, Уельсу, Шотландii й РЖрландii, а також розмаiтiсть культур усерединi цих краiн. Таке рiзноманiття своiх, культур i присутнiсть спiвтовариств емiгрантiв ставлять пiд питання значення визначення "типово британський".

"Типово британське" поводження приписуiться всьому населенню Британських островiв з 1070 року, коли була, утворена Великобританiя. З тих пор у це поняття вкладаiться стабiльнiсть i централiзованiсть iнституту керування без шкоди для сформованих нацiональних традицiй. Але iсторiя Британських островiв до початку XVIII столiття являi собою не iсторiю iдиноi держави, а iсторiю чотирьох зовсiм рiзних краiн i iхнiх народiв, якi нерiдко воювали один з одним.

Народи нинiшнього З'iднаного Королiвства зберегли важливi нацiональнi й культурнi розходження. Полiтичнi термiни, такi, як "британський" i "Британiя" здаються досить штучними багатьом з них. РЖноземцi часто називають британцiв англiйцями, i нерiдко iз працею розрiзняють британськi культури й не зауважують роздратування неанглiйського населення, пов'язаного з таким обiгом.

Шотландцi, валлiйцi й пiвнiчнi iрландцi в основному i нащадками кельтiв, у той час як англiйцi - нащадками англосаксiв. Критики зауважують, що багато жителiв Великобританii не вважають себе "британцями", i вважають, що необхiдно радикально переглянути цей термiн у свiтлi мультинацiональноi краiни, що входить у РДвропейське Спiвтовариство.

Звичайно ж, за столiття цi чотири нацii якоюсь мiрою перемiшалися мiж собою, чому сприяли групи емiгрантiв, що прибувають досить нерiвномiрними хвилями. Були створенi iдина полiтична, суспiльна й державна системи, у результатi чого всi жителi островiв стали вiдчувати себе iдиним народом. Однак британцiв часто плутають iз англiйцями, тому що, по-перше, англiйцi - самий численний з народiв на територii Великобританii, по-друге, об'iднання шотландцiв, iрландцiв вiдбулося саме пiд англiйською короною, i, по-третi, тому що вся державна влада сконцентрована саме в Англii, точнiше, ii пiвденно-схiдноi частини.

Виходить, що пануi нацiоналiзм англiйцiв, та й самi вони не бачать особливоi рiзницi у визначеннi себе британцями або англiйцями. Представники ж iнших народiв завжди розмежовують свiй народ i Великобританiю загалом, як правило, не терплять панування й впливу англiйцiв, уважають себе вiдмiнними вiд них i волiють усвiдомлювати себе саме шотландцями (iрландцями), а не британцями. [5, стор. 123]

1.2 Почуття нацiональноi самосвiдомостi

Почуття нацiональноi самосвiдомостi донедавна iснувало тiльки в культурному середовищi, а загальний британський уряд був визнаний всiма чотирма народами, за винятком невеликоi кiлькостi жителiв Пiвнiчноi РЖрландii. Однак в 70-х роках нацiоналiзм перебрався в полiтику в Шотландii й в Уельсi. Заклики до незалежностi цих двох краiн вiд Англii привели до початку створення власного парламенту в Уельсi й передачi бiльших, повноважень i свободи дiй шотландському парламенту.

Вимоги децентралiзувати економiку усерединi самоi Англii вiдбивають ii регiональнi розрiзняючи. Тому що самi англiйцi як нацii досить рiзнорiднi, iхнi звичаi, акценти й поводження значно рiзняться. Жителi пiвнiчноi Англii, допустимо, уважають себе краще жителiв пiвдня, i навпаки. Жителi рiзних графств i округiв зберiгають вiрнiсть своiму оточенню, що часто виражаiться в спортi, полiтику, змагання, культурних, заходах, i стилi життя.

В Уельсi теж присутнi розходження мiж жителями промислового пiвдня й в основному сiльськоi пiвночi, мiж заходом, жителi якого говорять валлiйською, i англомовним сходом i пiвденно-заходом.

РЖ все-таки, бiльшiсть валлiйцiв чiтко видiляють себе як окрему нацii, вiдмiнну вiд англiйцiв, РЗх нацiональна й культурна унiкальнiсть бере корiння в iхнiй iсторii, лiтературi, валлiйськоi мовi, на якому говорить 26% населення, спортi й нацiональних фестивалях. Також вона вiдбиваiться в тiсному зв'язку мiж iндустрiальним i сiльським суспiльствами й пiдкрiплюiться полiтичними, релiгiйними й суспiльними розходженнями мiж двома народами. У нашi днi валлiйцi борються проти витиснення iхньоi культури й мови англiйськими еквiвалентами, протиставляючи унiкальнiсть свого народу полiтичноi влади Лондона.

Аналогiчним образом шотландцi поiднуються, захищаючи своi нацii й культуру, через iсторично сформовану ворожiсть до англiйцiв. Шотландцi шанують своi традицii, якi вiдбитi в мiсцевих фестивалях i вiдрiзняються вiд англiйськоi законодавчоi, релiгiйноi й освiтньоi систем. Шотландцi: незадоволенi тим, що вся полiтична влада сконцентрована в Лондонi, що уряд не розвиваi економiку в Шотландii (хоча в Шотландiю вкладаiться бiльше бюджетних грошей, чим в Англiю або Уельс). Бiльше 30% шотландцiв хочуть полiтичного вiддiлення вiд Англii.

Однак вони роздiленi двома мовами, рiзними релiгiями, забобонами й традицiями. Культурнi розходження роз'iднують жителiв долин i горцiв, а два самих великих мiста - Единбург i Глазго - жорстоко суперничають мiж собою. [2, стор. 9].

У Пiвнiчнiй РЖрландii суспiльнi, полiтичнi й економiчнi розходження мiж католиками й протестантами вже давно не новина, i зараз вони ще бiльш посиленi географiчними розходженнями. Значна кiлькiсть як католикiв, так i протестантiв невдоволено англiйцями й вороже ставляться до уряду в Лондонi. Протестанти, хоча й не вважають себе англiйцями, зволiли б залишитися у Великобританii, а католики думають себе iрландцям! i хочуть приiднатися до РЖрландii. РЖ тi, i iншi зацiкавленi в збереженнi мiсцевоi культури, музики й iрландськоi мови. [1, стор. 12-29]

1.3 Великобританiя очима iноземцiв

1.3.1 Типове уявлення

Британцi пишаються тим, що помiтно вiдрiзняються вiд будь-яких iнших нацiй миру. Вони до цих нiр дотримуються дивних звичаiв, таких, як лiвостороннiй рух або гра в крикет. Вони досить неохоче перейшли на десяткову систему мер, помiнявши своi обожненi пiнти на лiтри, а. дюйми на сантиметри. До 1971 року в них дiяла дика недесятерична грошова система, вiдповiдно до якоi рахунок за обiд мiг виглядати як "чотири фунти шiсть шилiнгiв i сiм з половиною пенсiв". РЖ хоча iнша РДвропа вимiрюi вiдстань кiлометрами, британцi дотепер чiпляються за своi милi, хоча тепер вони купують тканини метрами, а не ярдами. Логiка - не найвидатнiша риса британського характеру.

Мiж Великобританiiю й iншою РДвропою як i ранiше iснуi певний психологiчний бар'iр, анiтрошки не знятий вступом Великобританii в РДвропейський Союз в1973 роцi. Ла-Манш, вузька смужка води мiж континентом i Британськими островами, зiграв вирiшальну роль в iсторii Великобританii, дiючи як рiв, призначений захищати " острiв-мiцнiсть" вiд загарбникiв i зберiгати вiдмiнну вiд iнших нацiй ментальнiсть. Багато британцiв хочуть залишити цей рiв - протока Ла-Манш. Важко оцiнити, як у довгостроковому перiодi вплине на почуття захищеностi (як полiтичноi, так i економiчноi) рядового британця вiдкриття тунелю через протоку. Навiть сьогоднi часто цитуiмий старий газетний заголовок "Туман над протокою, континент iзольований" частково зберiгаi свою iстиннiсть. Але ця горда нацii доброзичлива до туристiв. Вона рада показати iншим те, що вважаi одним iз самих цивiлiзованих суспiльств у свiтi.

РД частка iстини й у поширенiй думцi, що британцi - холоднокровний народ. Вищий прояв схвалення для них - "Непогано", тому вони можуть виглядати небагато пихатими й манiрними. Вони не показують своi почуття, але все-таки це товариськi люди, почуття гумору й любов до абсурдного який урiвноважуi iхня холоднiсть. Вони мають дивну звичку жартувати над тим, що iх оточуi, при цьому не показуючи неповаги. РЗхнього жарту про релiгiю або королiвську родину часто спантеличують iноземцiв. [3].

Великобританiя - дуже густонаселена краiна. На квадратну милю площi доводиться 940 жителiв, що перевершуi показники всiх краiн РДвропи, крiм Голландii. Але це також i земля неймовiрноi краси, що британцi охороняють i пiдтримують. Скрiзь можна побачити акуратнi живоплоти, охайних квiткових клумб i газони, гладкi, як бiльярднi столи. Англiйцi люблять сади, але й не зневажають дикою природою. Вони люблять бродити по полях або шльопати в гумових чоботях по струмках i болотам, або спостерiгати за птахами. Деякi дотепер полюють на лисиць (про що буде розказано нижче), iншi запекло протестують проти цього жорстокого виду спорту.

Погода у Великобританii - це тема для щоденних жартiв i обговорень. Деякi iноземцi уявляють, що ця краiна постiйно обкутана туманом, Але це не так з тих пор, як жителi мiст перейшли на новi види палива. Проте, погода у Великобританii дуже мiнлива: дощ i сонце можуть помiняти один одного в лiченi хвилини. Але, принаймнi, це додаi елемент несподiванки.

Незважаючи на постiйнi змiни в суспiльствi, британцi зберiгають безлiч особливих традицiй. У лiтню пору на поле в села можна побачити гру в крикет у самому розпалi. Це дуже повiльна й статична гра, що може здатися нудноi спостерiгачевi, але насправдi вона повна рiзноманiтними хитростями й особливостями. У сiльськi пiдпилювати жителi часто грають у дартс, рiдше - у шашки або шахи.

Британське суспiльство, хоча й стурбоване сумнiвами й невизначенiстю, i постiйно змушене вирiшувати ключовi соцiальнi проблеми, виразно не перебуваi в занепадi, i навiть не вгасаi. Проте, воно глибоко стурбоване й серйозно обговорюi багато традицiйних пiдвалин суспiльства. У британцях i щось непередбачене, непояснене. Звiдки в цих нацiй з'явилися сили потопити iспанську армаду? Виразно не завдяки величезним кiлькостям економiчних ресурсiв або дисциплiнованому суспiльству. Може бути, у душах, цього народу, об'iднаного загальною метою, i щось, що не пiд силу зрозумiти соцiологам. Британцi - чудовий народ, i iхньоi примхи, соцiальна "дистанцiя" i лiвостороннiй рух i невiд'iмною частиною нашого миру. [1, 10].

2. Вивчення сприйняття Об'iднаного Королiвства за допомогою соцiологiчного опитування

Як приклад вивчення накрапувати сприйняття краiни хотiлося б привести результати проведеного в 1999 роцi дослiдження, метою якого було з'ясування того, яким образом жителi рiзних краiн сприймають Великобританiю, якi установки iснують стосовно рiзних аспектiв життя британського суспiльства. Дослiдження проводилося за замовленням Британськоi Ради й охоплювало 13 краiн (Бразилiя, Китай, РДгипет, Францiя, Нiмеччина, РЖндiя, Малайзiя, Мексика, Польща, Росiя, Саудiвська Аравiя, Пiвденна Африка й Туреччина). Координатором world-wide дослiдження виступала компанiя MORI (Великобританiя), що надала узагальненi данi за результатами опитувань у кожнiй iз краiн-учасникiв проекту. Дослiдження в кожнiй краiнi проводилися компанiями даних краiн, у Росii воно було проведено компанiiю Gallup SPb.

Усього було опитано близько 200 чоловiк у кожнiй краiнi. У Росii: дослiдження проводилося в Москвi, Санкт-Петербурзi, Самарi й Нижньому Новгородi, опитано близько 400 чоловiк. Учасниками дослiдження були "succesor generation", тобто люди, якi приймають у цей час вiдповiдальнi рiшення, i лiдерами, або в майбутньому будуть приймати рiшення в рiзних сферах дiяльностi, формувати суспiльна думка. Вiк опитаних -24-45, вони мають вище утворення або продовжують навчання (студенти, аспiранти), працюють у промисловостi, бiзнесi, культурних i громадських органiзацiях, урядi .

Порiвняльнi данi опитувань у Росii й в iнших краiнах показали, що росiяни менше iнформованi про Великобританiю, Францiю, Нiмеччинi, США i Японii, у порiвняннi з респондентами в iнших краiнах. Учасники дослiдження вiдзначали, що найкраще росiйськi респонденти iнформованi про США, тому що про Америку бiльше iнформацii, чим про Великобританiю: i по телебаченню й у пресi. При цьому бiльше молодi респонденти (20-25 рокiв) краще iнформованi про США, Великобританii й Францii, тодi як представники бiльше старшого поколiння (36--45 рокiв) думають, що вони краще iнформованi про Нiмеччину i Японiю.

У респондентiв, бiльше обiзнаних про Великобританiю, зложився загальний позитивний iмiдж краiни. Росiяни представляють Великобританiю як закрите, консервативне суспiльство, для якого характерний порядок, стабiльнiсть i традицiйнiсть. Найбiльш сильними рисами iмiджу Великобританiя i традицii, iсторiя цiii краiни. Ця риса викликаi й позитивне, i негативне вiдношення до Великобританii, будучи одночасно й сильноi, i слабкою стороною ii iмiджу.

Незважаючи на те, що росiяни досить низько оцiнили власну поiнформованiсть про Великобританiю (майже так само, як респонденти в Бразилii, Китаi й Мексицi), загальне враження про краiну дуже позитивне (значення вище за середнi, у порiвняннi з усiма опитаними в iнших краiнах). Респонденти в Саудiвськiй Аравii над усе оцiнили й власну поiнформованiсть про Британiю, i краiну в цiлому.

Крiм традицiй, 6% опитаних росiян, у якостi основних сильних сторiн Великобританii вiдзначили стабiльнiсть британськоi економiки й полiтичноi системи.

У Росii, так само, як i в iнших краiнах, Англiя й Шотландiя - це найбiльш вiдомi частини Об'iднаного Королiвства. При цьому найчастiше Британiя асоцiюiться з королевою й королiвською родиною, кельтами, соборами й регбi. Знання цих образiв, що мають стiйкi асоцiацii з Великобританiiю, i важливим для дипломатii.

Британське суспiльство в цiлому представляiться скорiше консервативним, нiж сучасним. Таке сприйняття характерно для опитаних у рiзних краiнах, хоча в Росii (так само, як у Мексицi й Китаi) було найбiльше респондентiв, якi погодилися iз твердженням, що британське суспiльство - це "дуже традицiйне суспiльство".

Англiйцi здаються манiрними, стриманих i замкнутими, досить полiтично коректними, але не дуже дружелюбними стосовно iноземцiв, що не сприяi легкостi спiлкування з ними. Вiзит до англiйця припускаi дотримання встановлених правил, певних умовностей (попередню домовленiсть, вечiрнiй костюм).

Як приклад можна привести деякi окремi найбiльше що часто зустрiчалися висловлення вiдносно жителiв З'iднаного Королiвства:

"Англiйцi бiльшi сноби й бiльше потайливi, чим американцi. Росiяни бiльше привiтнi, у порiвняннi й з англiйцями, i з американцями".

"Дивно, що слово "манiрний" нiколи не використовуiться при описi яких-небудь iнших нацiй, крiм англiйськоi. Якщо хто-небудь використовуi слово "манiрний" у вiдношеннi кого-небудь, вiн завжди додаi, "як англiiць". [7].

3. Виявлення "сильних i слабких сторiн"

Вiдповiдно до бiльшостi пророблених джерел, часто особлива увага при вивченнi культури й традицiй закордонних краiн (i Великобританiя не виключення) придiляiться визначенню слабких i сильних сторiн всiх сфер життiдiяльностi, без чого, на думку авторiв, неможливо скласти об'iктивне уявлення. Таке уявлення позначаiться й на сприйняттi британського бiзнесу, що не розглядаiться як досить iнновацiйний. Незважаючи на те, що багато хто погоджуються з тим, що Великобританiя маi сильну репутацiю в областi наукових i технологiчних iнновацiй, вона вiдстаi вiд США, Японii й Нiмеччинi.

Один з найбiльш позитивних елементiв британського суспiльства полягаi в тiм, що тут придiляiться велика увага захисту навколишнього середовища.

Крiм того, у бiльшостi лiтератур дуже високо оцiнюiться рiвень британськоi законодавчоi системи й британськоi системи соцiального захисту. Уважаiться, що у Великобританii держава iснуi для людей, будь-якi дii держави продиктованi турботою про людину. Якщо США сприймаiться як краiна, у якiй пануi закон; то Великобританiя як краiна, у якiй сильнi й закон, i традицii.

Також не можна не погодитися з тим, що Британiя являi собою гарну модель демократичного суспiльства. Великобританiя маi позитивний полiтичний iмiдж, насамперед, вiдрiзняiться стриманiстю й консервативнiстю своii полiтики. Вона прагне дотримувати своiх внутрiшнiх iнтересiв i не намагаiться втручатися в конфлiкти на вiдмiну вiд Америки, що прагне до свiтового панування. [1, 127].

В усьому свiтi високо цiнуiться якiсть британських товарiв i послуг. Британськi, що i на гарному рахунку в рейтингу краiн, якi мають велику кiлькiсть компанiй - свiтових лiдерiв - Британiя треба за США, Японiiю й Нiмеччиною, i хоча З'iднане Королiвство усе ще посiдаi третi мiсце пiсля названих краiн, проте, воно i сильним фiнансовим центром.

Англiйський бiзнес представляiться, у цiлому, як не ризиковий бiзнес, орiiнтований на конкретнi ринки збуту. Бiзнес у Великобританii бiльше впорядкований i не кримiнальний, на вiдмiну вiд бiльшостi розвинених краiн.

Основнi недолiки британського бiзнесу - це тверда прихильнiсть певним правилам гри (прояв англiйського менталiтету) i вiдсутнiсть гнучкостi. Успiшнiсть англiйського бiзнесмена багато в чому визначаiться ефективнiстю органiзацii всiii економiчноi системи краiни й добре налагодженим механiзмом роботи його фiрми.

Як доказ можна привести висловлення бiзнес партнерiв з рiзних краiн:

"Цей постiйний ризик у бiзнесi, що властивий американцям, занадто стомлюючий для британцiв" - Нiмеччина.

"Британцi i керiвниками по натурi". - РДгипет.

"Вони роблять речi акуратно. Ви купуiте який-небудь предмет одягу британського виробництва, i Ви знаiте, що вiн буде служити вiчно". - Мексика.

"Ця прихильнiсть традицiям i в бiзнесi теж накладаi свiй вiдбиток: як на характер керуючого, так i на те, яким образом вiн управляi фiрмою. Здаiться, що ефективнiсть роботи багато в чому визначаiться злагодженiстю самоi системи". - Росiя

Репутацiя мистецтва Великобританii бiльшою мiрою заснована на досягненнях минулого, а не сьогодення (Шекспiр, Байрон i т.д.). Можна говорити про те, що iснуi явний недолiк знань про нинiшнi мистецтво Великобританii. У сучасних джерелах iнформацii можна почерпнути лише дуже поверхневi знання про британське мистецтво. Тому при рiзних опитуваннях суспiльноi думки можна помiтити певну тенденцiю - в основному вони обмежуються областю поп-музики й кiно:

"Британське мистецтво вiдображаi iхню культуру - дуже стримане й похмуре". - Малайзiя.

"Авангардне, ексцентричне, божевiльне". - Францiя.

"У них немаi нiяких вiдомих дiячiв мистецтва. Вони люблять футбол", - Саудiвська Аравiя.

Незважаючи на те, США усе ще i лiдером у сферi освiти, i вважаiться, що отримана тут квалiфiкацiя користуiться найбiльшою популярнiстю серед потенцiйних роботодавцiв, не менш престижно одержати утворення у Великобританii. Однак критики вказують, що система утворення не повинна дотримуватися елiтних стандартiв, а. повинна спробувати скомбiнувати академiчнi й лiберальнi традицii навчання. Майбутнi британського утворення багато в чому залежить вiд того, наскiльки ефективним будуть реформи уряду i як вони будуть сприйнятi викладачами, батьками й учнями.

Британськi засоби масовоi iнформацii (ЗМРЖ) розцiнюються як бiльше правдивi в порiвняннi з бiльшiстю закордонних ЗМРЖ - вони сприймаються як бiльше об'iктивнi, оскiльки бiльше орiiнтованi на факти, iнформацiю:

"Навiть самi утворенi люди читають бульварну пресу, щоб бути сформованими. Бiльша частина скандальноi iнформацii у цiй пресi, ставиться до королiвськоi родини". - Мексика. [8, стор. 12-22].

Що стосуiться каналiв iнформацii, звiдки жителi рiзних краiн довiдаються про Великобританiю й на основi чого складаiться уявлення про краiну i ii жителiв, основними каналами i люди, якi вiдвiдують Великобританiю, ЗМРЖ (включаючи РЖнтернет) i книги.

3.1 Культура й мистецтво

Культура жителiв Великобританii в основному визначаiться культурою Англii, з додаванням мiсцевих культурних традицiй Шотландii, Уельсу й Пiвнiчноi РЖрландii, а також, хоч i в меншому ступенi, культурами десяткiв краiн, один раз колишнiми колонiями Британськоi РЖмперii.

Широкомасштабнi змiни в культурi Великобританii вiдбулися пiсля 1945 року. Найбiльш примiтним зразкам цих змiн може послужити перетворення Лiверпуля, а потiм i Лондона, у центри свiтовоi поп-культури в 1960-х роках. "Битлз" були лише найпершоi й найбiльш вiдомоi iз британських рок-груп, якi скорили мир. Британськi модельiри одягу прославилися своiм авангардним стилем, i яскравий одяг з магазинiв на Карнаби Стрит i Кингз Роад стала вiдома далеко за межами Лондона. Крiм цих змiн, а також менш значного пожвавлення в iнших областях культури пiсля закiнчення Другоi Свiтовоi вiйни, значнi змiни вiдбулися в самому суспiльствi. Найбiльш помiтною змiною стало пiдвищення рiвня утворення. Кiлькiсть учнiв, що продовжують навчання пiсля закiнчення школи, значно збiльшилося в другiй половинi 40-х рокiв 20-го столiття. У той же час значно збiльшилася кiлькiсть унiверситетiв, коледжiв i iнших навчальних органiзацiй.

У цей час уряд став придiляти бiльше уваги розвитку й пiдтримцi мистецтва в краiнi. Спецiальна Рада по мистецтву, сформована в 1946 роцi, пiдтримуi рiзнi областi мистецтва, що, у свою чергу, послужило причиною розширення культурного ринку, в основному комерцiйного. Як i в багатьох розвинених краiнах, зiткнення смакiв i цiнностей старшого й молодшого поколiння, перiодами було дуже жорстоким, особливо в 60-х 70-х роках 20-го столiття.

Що заюшив пiсля утворення З'iднаного Королiвства у Великобританiю потiк емiгрантiв iз краiн, що розвиваються, принiс iз собою розмаiтiсть культур i релiгiй iз краiн, що розвиваються. Взаiмодiя цих культур i загальноi культури Великобританii багато в чому визначаi сьогоднiшнi королiвство.

3.2 Колорити нацiональних традицiй

Традицii королiвського двору найчастiше надiляються у форму рiзних церемонiй, виконуваних королевою i ii родиною.

3.2.1 Королiвськi традицii

Вiдкриття парламенту.

Королева офiцiйно вiдкриваi нову сесiю парламенту щороку, звичайно в жовтнi або листопадi. Вона разом з Герцогом Единбургським вiдправляiться з Букингемського палацу у Вестмiнстерський у державнiй каретi (State Coach). Перед тим, як королева i ii оточення заходять у будинок парламенту, палацовi стражi (the Yeomen of the Guard) обшукують пiдвали будинку. Ця традицiя дотримуiться з 1605 року, коли, ТСрунту змовникiв намагалася пiдiрвати будинок парламенту. У нашi днi в пошуках вибухiвки палацовим стражам допомагають офiцери полiцii.

Нагородження

Нагородження проводяться в Букингемськом палацi 20 разiв у рiк. РЖнодi вони також проводяться в Единбургськом палацi й за межами З'iднаного Королiвства. Кожну церемонiю нагородження вiдвiдують до 150 кандидатiв, кожний з яких може запросити до трьох гостей. Королева входить у зал у супроводi двох офiцерiв. Граi вiйськовий оркестр. Королева або iнший член королiвськоi родини, що проводить церемонiю, стоiть на протязi всiii процедури нагородження, що триваi ледве бiльше години. Пiсля того, як оркестр зiграв державний наш, Лорд-камергер по черзi називаi iм'я кожного кандидата й причину, по якiй вiн нагороджуiться. Потiм королева прикрiплюi до грудей щасливчика нагороду й поздоровляi його. На цiй церемонii королева також присвячуi в лицарi.

Прийоми в королiвському саду

Бiльше 30 тисяч чоловiк вiдвiдують прийоми в Королiвському саду щороку. Щолiта проводиться, принаймнi, три прийоми в Букингемськом палацi й один у Палацi Холирудхаус (the Palace of Holyroodhouse) в Единбурзi. Цi прийоми проводяться з 1860-х рокiв. У п'ятдесятих роках 20-го столiття кiлькiсть прийомiв у саду Букингемського палацу збiльшили iз двох до трьох у рiк. РЖнодi королева даi додатковий прийом у саду, проведений для великоi нацiональноi органiзацii, що вiдзначаi круглу дату, наприклад, Червоний Хрест, або, наприклад, щоб вiдзначити рiк РЖнвалiда. Для прийому вибираються люди iз всiх сфер життя суспiльства: iз уряду, збройних сил, дипломатичного корпуса. Запрошення розсилаються Лорд-камергером (Lord. Chamberlain) вiд iменi королеви. На прийомi, час проведення якого звичайно з 4 до 6 ч. вечора, i присутнiм до 8 тисяч гостей. Королева й герцог Единбургський разом з iншими членами королiвськоi родини проходжуються мiж гiстьми пiсля того, як зiграють нацiональний гiмн Великобританii. Кожний iз представникiв королiвськоi, родини йде по саду своiм шляхом з такою метою, щоб у кожного з гостей була можливiсть бути представленими й поспiлкуватися iз царственими особами. Пiд час прийомiв музику грають по черзi два вiйськовi оркестру. Королева й iншi члени ii родини, зрештою, прибувають до королiвського тенту, де вони п'ють чай. Також на прийомi ставлять окремий тент для дипломатичного корпуса й всiх iнших гостей. Подаiться чай i насолоди. Близько 6 годин вечора королiвська родина залишаi сад, а оркестр граi гiмн Великобританii ще раз, щоб вiдзначити кiнець прийому.

Офiцiйнi вiзити

Королева i офiцiйною главою З'iднаного Королiвства, а також Британськоi Спiвдружностi Нацiй: "Мiнiстерство закордонних справ Великобританii розсилаi запрошення главам iнших держав. Звичайно в рiк королева приймаi представникiв двох iноземних держав. Кожний з таких вiзитiв триваi з вiвторка по п'ятницю, пiд час якого глава iноземноi держави не тiльки встигаi зустрiтися з королевою, прем'iр-мiнiстром, мiнiстрами, лiдерами полiтичних партiй i главами дипломатичних мiсiй у Лондонi, але також побувати на державному банкетi в його честь, дати вiдповiдний банкет i провести день поза Лондоном, i Единбурга, пiд час якого вiн або вона знайомиться з iншими аспектами життя британцiв.

3.2.2 Традицii парламенту

За столiття, свого iснування парламент обростив численними традицiями.

Деякi з них актуальнi i являють собою правила поведiнки у верхнiй i нижнiй палатах, iншi ж застарiли й зберiгаються тiльки з любовi до традицiй.

Молитви

Кожне засiдання нижньоi палати парламенту починаiться з молитви. Члени палати моляться коштуючи, повернувшись особою до стiни за iхнiми спинами (молитися, коштуючи на колiнах, члени палати не могли, коли, було прийнято носити мечi в парламентi). Священик читаi молитви вголос. З 1997 року читаiться додаткова молитва в тi днi, коли один зi членiв парламенту вмираi. Ця традицiя бере своi корiння з 1558 року, коли члени палати почали молитися перед засiданням, а близько 20 рокiв через вона вже твердо устоялась i молитви читав спецiально запрошений священнослужитель.

"Непарламентська мова"

Вираження, уживанi в палатi, повиннi пiдкорятися особливим правилам. У парламентi не можна вимовляти слова й вираження, якi можуть образити iнших членiв парламенту, не можна вживати грубi вираження, натякати або вiдверто заявляти про те, що iнший член палати бреше або п'яний, i перебрiхувати слова iнших. Маленький глосарiй заборонених у парламентi слiв; blackguard, coward, git, guttersnipe, hooligan, rat, swine, stoolpigeon i traitor. Якщо ж хтось порушив цi правила. Спiкер попросить цього "когось" забрати iх назад. Якщо ж його не послухаються, то винуватець може бути покараний i навiть вiдсторонений вiд засiдань на певний строк.

Полiцiя

У годину закiнчення засiдань у парламентi полiцейськi кричать "Who goes home?" ("Хто йде додому?). Ця традицiя почалася в тi днi, коли в Лондонi ще не було центрального висвiтлення вулиць, i парламентарii йшли додому невеликими групками, знижуючи ризик бути пограбованими на темних, вулицях мiста. До речi, це, напевно, актуально й зараз, тим бiльше що за розкладом вечiрнi засiдання закiнчуються в 10 вечори, але можуть тривати далеко за пiвнiч. Полiцейськi не входять у зал засiдань доти, поки обговорення не закiнчиться.

Вiтання спiкера

Члени нижньоi палати звичайно кланяються спiкеровi, коли залишають зал засiдань. Передбачаiться, що цей звичай вiдбувся вiд тих часiв, коли Палата Громад засiдала в каплицi Св. Стивена (St Stephen's Chapel), де спiкер сидiв поруч iз вiвтарем i члени парламенту, кланялися саме вiвтарю, а не спiкеровi. Пiсля завершення черговоi сесii парламенту, а особливо пiсля його розпуску перед новими виборами, члени нижньоi палати, залишаючи зал засiдань, тиснуть руку спiкера.

Форма одягу

Офiцiйний одяг спiкера описаний, в "Формi одягу спiкера". Одяг iнших членiв парламенту являi собою костюм, що, скажемо, одягають на дiлову зустрiч або переговори. Однак в останнi роки деякi члени парламенту були замiченi у Вестмiнстерському палацi не тiльки без краваток, але навiть без пiджакiв. У вiсiмнадцятому столiттi були прийнятi носити перуки, але до наших днiв перуки залишилися лише на головах, спiкера й клеркiв. Однак дiючий спiкер Палати Громад не носить перуку.

Капелюха були iншим атрибутом парламентського етикету.. РЗх носили в залi засiдання, але знiмали при входi й виходi iз залу, а. також пiд час висловлень. Капелюх також служив вiдмiнним способом зайняти мiсце на лавi в залi засiдань, тому що без капелюха людина не могла далеко пiти, i, вiдповiдно, повинен був обов'язково повернутися. Ця система була зруйнована тими членами палати, якi носили iз собою по двох капелюха.

У наш час капелюха необхiдно носити всiм парламентарiям-чоловiкам пiд час звертання до спiкера, Жiнки можуть не носити капелюх. Медалi й iншi знаки вiдмiнностi, що показують прихильнiсть або подяку монарха, не можна носить у парламентi.

Тютюн

РЖнший "пережиток минулого" у парламентi - нюхальний тютюн, наданий для користування членам нижньоi палати парламенту й iнших клеркiв палати. Табакерка лежить у входу в палату. Однак далеко не всi користаються iз цiii можливостi, хоча нюхальний тютюн - це iдиний вид тютюну, дозволений у палатi й комiтетах. Палiння було заборонено ще в 1693 роцi;

Собаки

Собаки, за винятком собак-поводирiв, не допускаються в будинок парламенту. Один зi членiв нижньоi палати парламенту, Девид Бланкетт (David, Blunkett), позбавленийi зори, тому вiн постiйно приводив iз собою свого собаку-поводиря Люсi (Lucy).

Схвалення Бiллiв

Схвалення Бiллiв - використання норманнського варiанта французькоi мови.

Процес прийняття нового закону, вимагаi, щоб текст Бiлля був прийнятий обома палатами парламенту. Передача Бiлля з палати в палату завжди вiдбуваiться за певним порядком, при якому для повiдомлення результатiв обговорення Бiлля iншiй палатi от уже бiльше 200 рокiв використовуються фрази норманнськоi французькоi мовi. От деякi з них:

РЖ.Якщо Палата Лордiв прийняла один або бiльше Бiллiв, то члени Палати Громад одержують iх разом з наступною припискою; case "sort bail aux communes"

2.Якщо Лорди схвалили Бiлль, прийнятий Палатою Громад, то на ньому напишуть "A ceste Bille les Seigneurs sont assentus". Якщо Бiлль при цьому буде змiнений, то Лорди пiсля "Вillе" додадуть amended "avecque des amendements".

3.У випадку, якщо Бiлль Палати Громад був змiнений Палатою Лордiв, а члени нижньоi палати не погоджуються зi змiнами, то причини незгоди пишуться по-англiйському пiд заголовком "Ceste Bille est remise aux Seigneurs avecque des raisons".

4.Форма схвалення королеви також оголошуiться французькою на церемонii закриття парламенту. Для загальних бiллiв це La Reyne le veul, а для часток - Soit fait comme il est desk.

Мiшок з вовною (the woolsack)

Лорд-канцлер у Палатi Лордiв сидить на мiшку з вовною. Цей звичай вийшов iз середнiх столiть, коли Англiя була головним експортером вовни й вовняних виробiв у РДвропу й уважалася провiдним виробником як по якостi, так i по кiлькостi матерiалу. Символiзуючи нацiональне надбання краiни, Лорд-канцлер сидiв i як i ранiше сидить на мiшку, набитому вовною. РДдина змiна традицii - мiшок набивають вовною не тiльки виробництва, Великобританii, але й iнших краiн Спiвдружностi, що символiзуi iднiсть цих краiн.

3.2.3 Нацiональнi забави (Полювання за "рудим смолоскипом")

Бiльше колоритноi нацiональноi забави, чим полювання, на лисиць в Англii, мабуть, немаi. Ведеться вона винятково у вихiднi днi за допомогою спецiально наношених гончих псiв. Всi мисливцi строго дотримують стародавнiх ритуалiв, придуманi ще в часи короля Ричарда Левине Серце.

Початок своi полювання бере в 1066 роцi. У краiну привiз ii Вiльгельм Завойовник зi своiми норманнами. Вiдокремивши простонародне стрiлецьке полювання з луками вiд полювання псово-верхiвковий, вiн навiть королiвськi замки велiв ставити на вiдстанi одноденних кiнських переходiв друг вiд друга. Тобто бенкетував щораз пiсля цькування звiрiв у черговому замку, куди, властиво, i добирався iз придворними до ночi. Свою лепту у верхiвкове полювання внiс i Ричард Левине Серце. В 1194 роцi вiн вернувся в Англiю з Палестини, привiвши iз собою цiлий табун витончених арабських скакунiв. Повiдавши про те, що на Близькому Сходi халiфи, емiри й беi давно вже не принижують себе полюванням заради iжi, а труять своiх жертв собаками заради настрою й куражу, вiн круто зм

Вместе с этим смотрят:

32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)

РЖсторiя сiл (Грабовець, Бiлоскiрка, Козiвка)

Аптские обстановки осадконакопления на северо-западе воронежской антеклизы (территория листа N-37-XXXI)

Бiблiяграфiчнае абслугоСЮванне па краязнаСЮству

Беларусия: общая характеристика