Зовнiшня полiтика Росii

Змiст

Вступ

Роздiл 1. Роль Росii у свiтовiй спiльнотi

1.1 Природно-ресурсний потенцiал

1.2 Вiйськово-полiтичний потенцiал

1.3 Економiчний потенцiал

Роздiл 2. Зовнiшня полiтика Росii

2.1 Основнi положення сучасноi зовнiшньоi полiтики

2.2 Сучасний свiт i зовнiшня полiтика

Роздiл 3. Участь Росii у мiжнародних органiзацiях

3.1 Росiя та iвропейськi органiзацii

3.2 Спiвдружнiсть незалежних держав

3.3 Спiвробiтництво Росii з мiжнародними органiзацiями

3.4 Росiя та провiднi мiжнароднi клуби

Висновки

Використанi джерела

Вступ

Тема мiсця Росii у свiтовiй полiтицi не втрачаi своii актуальностi у сучасному сьогоденнi. Актуальнiсть обраноi теми полягаi у поставаннi питання про роль Росiйськоi Федерацii у свiтовому спiвтовариствi, яка постiйно зростаi завдяки високим позицiям Росii у свiтовому масштабi. РФ маi багато передумов вважатися однiiю з найвпливовiших краiн свiту. Саме тому питання про ii мiсце у свiтовiй полiтицi i цiкавим та корисним для розглядання.

Мета дослiдження полягаi у визначеннi чинникiв, якi обумовлюють зростання ролi Росii у свiтi та свiтовiй полiтицi, а також у визначеннi стану мiжнародних вiдносин Росii та ii участi у мiжнародних органiзацiях, клубах та обтАЩiднаннях.

Завдання:

- проаналiзувати сучасне становище Росii на мiжнароднiй полiтичнiй аренi;

- визначити причини зростання ролi Росii у свiтовiй полiтицi;

- розглянути напрямки зовнiшньоi полiтики Росii;

- розглянути участь Росii у мiжнародних органiзацiях, клубах та обтАЩiднаннях;

Сучасна Росiя за своiю полiтичною значущiстю i впливом на подii у свiтi залишаiться однiiю з найвпливовiших держав. Не випадково Захiд, визнаючи полiтичну вагу i потенцiйну економiчну могутнiсть Росii, зарахував ii у вiсiмку провiдних краiн свiту. Поряд з геополiтичним положенням i наявнiстю ядерноi зброi до основних вiдзнак, якi дозволяють в сучасних умовах вважати Росiю великою державою, належать ii потенцiйнi можливостi у сферi демографii, ресурсному забезпеченнi, високому науково-технiчному потенцiалi тощо.

Природно, що Захiд в цiлому та США зокрема зацiкавленi в подальшому ослабленнi Росii. Одночасно Захiд не може не свiдомлювати того, що РФ самим своiм iснуванням забезпечуi необхiдний баланс сил, вiдiграючи тим самим позитивну геополiтичну роль на свiтовiй аренi. Збереження цiii ролi Росii i одним з головних засобiв застереження сповзання РДвропи, а також свiту в цiлому до геополiтичного хаосу. Ось чому основнi промислово розвиненi краiни РДвропи й Азii,а також США насправдi мають бути зацiкавленi не тiльки в тому, щоб забезпечити i змiцнити територiальну цiлiснiсть РФ, але й у вiдродженнi сильноi Росii, спроможноi проводити у спiвробiтництвi з ними впливову як iвропейську, так i азiйську полiтику.

Очевидно, Росiя сама маi визначати своi мiсце i роль у свiтовiй полiтицi, усвiдомлювати своi нацiональнi iнтереси в зовнiшньополiтичному вимiрi, бо вона маi на це достатньо прав та амбiцiй.

Роздiл 1. Роль Росii у свiтовiй спiльнотi

При визначеннi мiсця i ролi Росii у свiтовому спiвтовариствi i в свiтовiй полiтицi важливо враховувати основнi тенденцii, що дiють в сучасному свiтi:

1. Змiцнення економiчних i полiтичних позицiй значного числа держав та iх iнтеграцiйних об'iднань, розвиток глобалiзацii, формування багатополярного свiту. При цьому все бiльш значну роль вiдiграють економiчнi, полiтичнi, науково-технiчнi, екологiчнi та iнформацiйнi фактори.

2. Посилення прагнення до створення системи мiжнародних вiдносин, заснованоi на домiнуваннi у свiтi розвинених захiдних краiн за лiдерства США, розрахованоi на одностороннi, перш за все вiйськово-силовi, вирiшення ключових проблем свiтовоi полiтики.

3. Зростання конкурентноi боротьби у свiтi за перерозподiл i контроль над сировинними ресурсами планети, прагнення ряду держав посилити свiй вплив на свiтову полiтику, в тому числi шляхом створення зброi масового знищення.

Всi цi процеси не можуть обiйти стороною Росiю - найбiльшу державу свiту, яка завжди грала величезну роль у свiтовiй полiтицi. Цьому сприяi ii полiтичний, економiчний, природно-ресурсний i вiйськовий потенцiал.

1.1 Природно-ресурсний потенцiал

Росiя маi велику рiзноманiтнiсть природних умов i багатi природнi ресурси.

Складна геологiчна будова зумовлюi значну рiзноманiтнiсть корисних копалин, Росiя добре забезпечена паливно-енергетичними ресурсами. Тут знаходяться великi поклади вугiлля, нафти i газу, горючих сланцiв, урану, родовища залiзних та марганцевих руд, поклади руд кольорових металiв, камтАЩяноi та калiйноi солi, фосфоритiв i апатитiв. Також краiна вiдома своiми покладами азбесту,алмазiв, рiзноманiтних будiвельних матерiалiв.

Важливим чинником, який посилюi вплив Росii у свiтi i ii паливно-енергетичний потенцiал. Видобуток нафти та територii РФ у 2009 роцi склав 9,932,000 барелiв на день (1 мiсце у свiтi). [1]

Сьогоднi паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) i одним з найважливiших виробничих комплексiв росiйськоi економiки. На його частку припадаi близько чвертi виробництва валового внутрiшнього продукту, третини обсягу промислового виробництва, близько половини доходiв федерального бюджету, експорту та валютних надходжень краiни.

Головним ринком росiйськоi нафти залишаiться РДвропа. В даний час в РДвропу направляiться 93% всього експорту нафти з Росii. У цю оцiнку включенi як ринки краiн Пiвнiчно-Захiдноi РДвропи, Середземного моря, так i СНД.

Поставки нафти на ринок Азiатсько-Тихоокеанського регiону поступово ростуть. На цьому ринку переважають поставки нафти в Китай, вони ж забезпечують i основний прирiст. На американському ринку основним споживачем росiйськоi нафти i США, але цi поставки не вiдiграють помiтноi ролi.

У майбутньому головним ринком збуту нафти для Росii залишиться РДвропа. Росiя буде забезпечувати необхiдний рiвень зростання поставок нафти в РДвропу, але при цьому за рахунок досить iнтенсивного зростання видобутку нафти плануiться i змiцнення позицiй Росii на ринках АТР i США. [2]

1.2 Вiйськово-полiтичний потенцiал

У полiтичному планi Росiя виступаi державою з багатовекторними глобальними iнтересами i загальновизнаним мiжнародним авторитетом. Являючись постiйним членом Ради Безпеки (РБ) ООН, представником iнших впливових мiжнародних органiзацiй, вона бере активну участь у розвитку та змiцненнi на демократичнiй основi спiвдружностi нацiй, реформуваннi моделi мiжнародних вiдносин у вiдповiдностi до нових полiтичних реалiй.

Принциповим показником становища Росii у свiтовому спiвтовариствi залишаiться стан та рiвень ii вiдносин з США як найбiльш могутньою державою свiту. Трагiчнi подii 11 вересня 2001 зблизили iнтереси двох краiн, насамперед у сферi вирiшення глобальних проблем, боротьби з новими викликами i загрозами нацiональнiй i мiжнароднiй безпецi. У той же час багато фактiв та подii мiжнародноi полiтики в новому тисячолiттi свiдчать, що на вiдмiну вiд 90-х рокiв XX столiття Росiя прагне вiдстоювати своi iнтереси, вибудовувати свою лiнiю поведiнки, яка, як показуi ситуацiя з Афганiстаном, РЖраком, РЖраном i т.д., бiльш реалiстична i продумана. Все це не виключаi зiткнення iнтересiв, протиборства мiж двома державами i свiдчить про зростання потужностi Росii i зростаннi проблем у США з встановленням однополярного свiту.

У своiму прагненнi до багатополярного свiту Росiя не самотня i знаходить все бiльше пiдтримки серед провiдних краiн РДвропи, що зумовило одну з полiтичних причин посилення ii популярностi в iвропейському спiвтовариствi. Бiльше того, участь i позицiя Росii в рiзних iвропейських форумах посилюi значимiсть всiii РДвропи в глобальних процесах.

Паралельно з розвитком нових вiдносин з краiнами Заходу, Росiя активiзувала своi вiдносини з краiнами Сходу. Вона прагне повернути собi колишнiй авторитет i будувати взаiмовигiднi вiдносини з найбiльшими державами цього регiону. Також ряд краiн Азii потребуi полiтичноi та економiчноi пiдтримки Росii, що посилюi iх мiжнародний статуi. Наприклад, за останнi 15 рокiв тiльки мiж Росiiю та КНР пiдписано понад 180 угод. У 2006 р. в Китаi пройшов Рiк Росii, а 2007 рiк оголошений Роком Китаю в Росii.

Росiя як iвразiйська держава об'iктивно претендуi на найважливiше мiсце геополiтичного моста i роль активного гравця i посередника у вiдносинах мiж краiнами Заходу i Сходу. Бiльш того, в останнi роки характерною рисою активностi росiйськоi дипломатii став iнтенсивний розвиток спiвробiтництва з краiнами Азiатсько-Тихоокеанського регiону, Перськоi затоки, Латинськоi Америки, Пiвденноi Африки, якi традицiйно вважалися сферою американських iнтересiв.

Статус Росii у свiтовому спiвтовариствi проявляiться також через ii мiсце i роль в СНД. Ставши правонаступницею колишнього Радянського Союзу, Росiя фактично поклала на себе вiдповiдальнiсть за майбутнi пострадянського простору, забезпечення краiнам СНД полiтичноi та економiчноi пiдтримки. Завдяки своiм потенцiалу i авторитету, вона стала консолiдуючою силою для бiльшостi колишнiх союзних республiк, активно протидiючи спробам всерединi i ззовнi розколоти Спiвдружнiсть. У складних умовах Росiя не раз ставала гарантом стабiлiзацii обстановки на пострадянському просторi. Вона виступаi iнiцiатором вдосконалення моделi СНД з кiнцевою метою створення оптимальноi вiйськово-полiтичноi та економiчноi системи, яка повинна забезпечити ефективний розвиток кожного з ii учасникiв. [3]

Росiя виступаi за створення такоi системи мiжнародних вiдносин, в якiй значення вiйськовоi сили буде мiнiмiзовано та ii функцii зведенi до задачi стримування збройних конфлiктiв. Однак з урахуванням об'iктивно iснуючих тенденцiй у системi мiжнародних вiдносин Росiя змушена корегувати своi бачення ролi та мiсця вiйськовоi полiтики. Наявнiсть у Росii сучасних i ефективних Збройних сил стаi однiiю з умов ii успiшноi i безболiсноi iнтеграцii у систему свiтовоi полiтики.

На 5 березня 2010 року в ЗС РФ перебуваi 1 млн. осiб (5-е мiсце в свiтi). З бюджету на потреби армii було видiлено 40,3 млрд доларiв. [4]

До складу ЗС Росii входять сухопутнi вiйська, вiйськово-повiтрянi сили, вiйськово-морський флот, а також такi окремi роди вiйськ як космiчнi та повiтрянодесантнi вiйська; центральнi органи вiйськового управлiння, об'iднання, вiйськовi частини та органiзацii, якi входять у види i роди вiйськ Збройних Сил Росiйськоi Федерацii, у Тил Збройних Сил Росiйськоi Федерацii та у вiйська, що не входять у види i роди вiйськ Збройних Сил Росiйськоi Федерацii; налiчують близько мiльйона чоловiк особового складу, вiдрiзняються наявнiстю великоi арсеналу ядерноi зброi i добре розвиненою системою засобiв ii доставки до цiлей. [5]

Станом на липень 2010 р. у складi стратегiчних сил Росii знаходилося 605 стратегiчних носiiв, здатних нести 2667 ядерних боiзаряди.

У складi Ракетних вiйськ стратегiчного призначення знаходиться 369 ракетних комплексiв, здатних нести 1247 ядернi боiзаряди. В даний час на озброiннi РВСН перебувають 128 ракет, з яких важких 58, 171 рухливий ТСрунтовий комплекс, 49 комплексiв шахтного базування, 18 мобiльних комплексiв i три мобiльнi комплекси з ракетою.

У складi Вiйськово-морського флоту знаходиться 12 стратегiчних ракетоносцiв, якi оснащенi балiстичними ракетами.

До складу стратегiчноi авiацii входить 76 важких бомбардувальникiв, якi здатнi нести до 844 крилатих ракет великоi дальностi. В даний час на озброiннi далекоi авiацii знаходиться 13 бомбардувальникiв.

У складi космiчного ешелону системи раннього попередження в даний час працюють три супутники на високоелiптичних орбiтах. [6]

1.3 Економiчний потенцiал

Полiтична значущiсть Росii пiдкрiплена ii економiчним потенцiалом, що особливо важливо в умовах глобалiзацii. Росiйськi простори i природнi багатства завжди привертали погляди багатьох краiн.

Росiя володii величезним природним потенцiалом (близько 15 - 17% свiтових запасiв корисних копалин, 25% свiтових запасiв лiсу, питноi води), що автоматично вiдводить iй значуще мiсце в розвитку свiтовоi економiки. Вона i одним зi свiтових лiдерiв у видобутку та експортi корисних копалин, особливо в енергетичному секторi. Це дозволяi Росii традицiйно впливати на економiку та безпеку РДвропи, а останнiм часом значно активiзувати свою енергетичну роль i в "схiдному" векторi полiтики.

Мiсце Росii як провiдного постачальника стабiльною i дешевоi енергii на значну частину РДвразiйського ринку посилюiться ключовою роллю Росii у формуваннi iдиноi iвропейськоi енергетичноi стратегii. Вже сьогоднi Нiмеччина забезпечуi своi потреби росiйським газом на 42%, РЖталiя - на 32%, Францiя - на 30%, Австрiя - на 75%, а в цiлому його отримуi кожен четвертий iвропейський споживач. Передбачаiться, що тiльки за 15 найближчих рокiв обсяг загальних поставок газу до РДС буде подвоiний. Така ж ситуацiя характерна i для iнших видiв енергетичноi сировини.

В умовах жорсткоi мiжнародноi конкуренцii економiчний розвиток краiни буде визначатися головним чином ii науковими i технологiчними можливостями. У спiвпрацi з державами свiту, що динамiчно розвиваються, Росiя маi всi можливостi найкращим чином реалiзувати себе в таких високотехнологiчних сферах, як сучасна енергетика, комунiкацii, космос, атомне машинобудування, авiабудування тощо.

Найважливiшим фактором змiцнення авторитету Росii залишаiться питання розширення ii спiвпрацi з найбiльшими економiчними i фiнансовими iнститутами свiту, безперешкодного виходу зi своiю продукцiiю на мiжнароднi ринки. Його вирiшення буде сприяти бiльш рацiональнiй участi краiни у розподiлi фiнансових потокiв, мiжнародному подiлi працi, отриманнi повноцiнних переваг вiд iнтеграцii в свiтову економiку.

Спираючись на сприятливе географiчне положення, Росiя маi можливiсть ефективно реалiзувати свiй потенцiал i в настiльки перспективнiй сферi як сучаснi комунiкацii, якi фактично об'iднують величезний свiт в iдине цiле.

Вона повинна стати великим експортером iнтелектуальних послуг. Останнi десятилiття Росiя i помiтним постачальником високоосвiчених i перспективних кадрiв за кордон, якi роблять суттiвий внесок у процвiтання краiн перебування i свiтовий прогрес. Росiя маi багато передумов для того, щоб стати однiiю з найбiльш розвинених держав свiту, забезпечувати своiму народовi гiдне iснування i розвиток у свiтовому суспiльствi. За кiлькiстю трудових ресурсiв Росiя займаi 4 мiсце у свiтi. Зберiгаiться високий iнтелектуальний потенцiал росiян. Росiя подiляiться на 11 великих економiчних районiв.

Аналiз структури ВВП вказуi на те, що в Росii активно розвиваються промисловiсть, торгiвля та iншi сфери громадськоi дiяльностi. [7]

Росiя тАФ краiна з перехiдною економiкою. Основнi галузi промисловостi: гiрнича, нафтова, нафтопереробна, газова, металургiйна (чорна та кольорова металургiя), лiтако- та кораблебудування, космiчна, машинобудiвна, енергетичне обладнання, лiсова, харчова та текстильна. У промисловостi провiдна роль належить важкiй iндустрii. [8]

Роздiл 2. Зовнiшня полiтика Росii

За дванадцять рокiв, що минули пiсля фiнансовоi кризи 1998 р., позицiя Росii у свiтi значно посилилася. До середини 2000-х рокiв сприятлива контАЩюнктура на енергетичному ринку й розумна макроекономiчна полiтика росiйського уряду створили Кремлю таку позицiю в свiтовiй розстановцi сил, якоi вiн не мав iз середини 80-х. Росiя скористалася цiiю позицiiю, аби знову заявити про себе на мiжнароднiй аренi як про велику державу тАФ автономний центр сили та впливу.

Погляньмо на стратегiю розвитку Росii до 2020 р., проголошену Путiним i Медведiвим. Насправдi, це не стратегiя, а радше розпливчатий нарис майбутнього. Згiдно з ним, Росiя маi стати провiдною свiтовою економiкою (птАЩяте мiсце у свiтi з ВВП). Вона передбачаi соцiальну стiйкiсть (бiльшiсть населення складаi середнiй клас) i полiтичну стабiльнiсть (багатопартiйна система, в якiй влада належить правлячiй партii плюс розвинутi iнститути держави). Така Росiя могла б нарештi модернiзувати своi збройнi сили та стати сучасною вiйськовою державою, здатною доставляти своi вiйська в будь-яку точку земноi кулi. Вона також скористаiться своiм потенцiалом ВлмтАЩякого впливуВ»: росiйський свiт стане привабливим, росiйське бачення тАФ переконливим.

Ця Росiя не лише ефективно захищатиме й просуватиме своi нацiональнi iнтереси. Вона також нарiвнi конкуруватиме з Америкою, РДвропою та Китаiм. Вона буде нарiжним каменем регiональноi iнтеграцii у РДвразii, глобальним ВлпосередникомВ» мiж Сходом i Заходом, Пiвнiччю i Пiвднем, християнським та iсламським свiтом. Вона буде iнтелектуальним лiдером XXI столiття, породжуючи передовi науково-технiчнi iдеi.

Це бачення захоплюi дух, особливо якщо порiвняти його з сьогоденною реальнiстю. Сьогоднi росiйська зовнiшня полiтика не вирiзняiться стратегiчним пiдходом. Вона маi тактику, щонайбiльше тАФ прагматизм.

2.1 Основнi положення сучасноi зовнiшньоi полiтики

Росiя, як i iншi провiднi держави, не сприймаi однополярноi системи свiтового полiтичного устрою. Водночас не в змозi стати сьогоднi одним з двох могутнiх полюсiв свiтовоi структури. Найбiльш ймовiрно виглядаi багатополярна модель свiтового розвитку. В багатополярному свiтопорядку зберiгаються окремi Влцентри тяжiнняВ». Це тАУ Сполученi Штати Америки, якi залишаються глобальною наддержавою, якою в РДвропi i Нiмеччина, бо саме навколо Нiмецького ядра (ФРН тАУ Швейцарiя тАУ Австрiя) створюiться дiйсно iвропейська спiльнота, яка в тiсному союзi з Францiiю може утворити несучу конструкцiю новоi континентальноi РДвропи. На Середньому Сходi це, безумовно, РЖран, що розкинувся вiд Каспiю до РЖндiйського океану i абсолютно самостiйний у прийняттi доленосних рiшень. На Далекому Сходi тАУ Китай, а також Японiя, не багата територiями та природними ресурсами, але потужна у фiнансово-економiчному вiдношеннi. У Пiвденно-Схiднiй Азii тАУ насамперед РЖндiя, а потiм РЖндонезiя i Малайзiя. РЖ якщо в бiполярнiй системi блоки були стабiльними, то багатополярна модель передбачаi рухливiсть та постiйнi змiни.

Зовнiшня полiтика Росiйськоi Федерацii являi собою систему поглядiв на змiст i основнi напрямки зовнiшньополiтичноi дiяльностi Росii.

Правову базу дiйсноi зовнiшньоi полiтики складають Конституцiя Росiйськоi Федерацii, федеральнi закони, iншi нормативнi правовi акти Росiйськоi Федерацii, що регулюють дiяльнiсть федеральних органiв державноi влади в сферi зовнiшньоi полiтики, загальновизнанi принципи i норми мiжнародного права i мiжнароднi договори Росiйськоi Федерацii, а також Концепцiя нацiональноi безпеки Росiйськоi Федерацii, затверджена Указом Президента Росiйськоi Федерацii вiд 10 сiчня 2000 р.

Вищим прiоритетом сучасного зовнiшньополiтичного курсу Росii i захист iнтересiв особистостi, суспiльства i держави.

У рамках цього процесу головнi зусилля повиннi бути спрямованi на досягнення наступних основних цiлей:

- забезпечення надiйноi безпеки краiни, збереження i змiцнення ii суверенiтету i територiальноi цiлiсностi, мiцних i авторитетних позицiй у свiтовому спiвтовариствi, що у найбiльшiй мiрi вiдповiдають iнтересам Росiйськоi Федерацii як великоi держави, як одного з впливових центрiв сучасного свiту i, якi необхiднi для росту ii полiтичного, економiчного, iнтелектуального i духовного потенцiалу;

- вплив на загальносвiтовi процеси з метою формування стабiльного, справедливого i демократичного свiтового порядку, що будуiться на загальновизнаних нормах мiжнародного права, включаючи насамперед завдання i принципи Статуту ООН, на рiвноправних i партнерських вiдносинах мiж державами;

- створення сприятливих зовнiшнiх умов для поступального розвитку Росii, пiдйому ii економiки, пiдвищення рiвня життя населення, успiшного проведення демократичних перетворень, змiцнення основ конституцiйного ладу, дотримання прав i свобод людини;

- формування поясу добросусiдства по периметру росiйських кордонiв, сприяння усуненню наявних i запобiганню виникнення потенцiйних мiсць напруженостi i конфлiктiв у прилягаючих до Росiйськоi Федерацii регiонах;

- пошук згоди i спiвпадаючих iнтересiв iз закордонними краiнами i мiждержавними об'iднаннями в процесi рiшення задач, обумовлених нацiональними прiоритетами Росii, будiвництво на цiй основi системи партнерських i союзницьких вiдносин, що полiпшують умови i параметри мiжнародноi взаiмодii;

- усебiчний захист прав i iнтересiв росiйських громадян i спiввiтчизникiв за рубежем;

- сприяння позитивному сприйняттю Росiйськоi Федерацii у свiтi, популяризацii росiйськоi мови i культури народiв Росii в iноземних державах. [9].

2.2 Сучасний свiт i зовнiшня полiтика

Сучасний свiт переживаi фундаментальнi i динамiчнi змiни, що глибоко торкають iнтереси Росiйськоi Федерацii i ii громадян. Росiя - активний учасник цього процесу. Трансформацiя мiжнародних вiдносин, припинення конфронтацii i послiдовне подолання наслiдкiв "холодноi вiйни", просування росiйських реформ iстотно розширили можливостi спiвробiтництва на свiтовiй аренi. Також великим кроком вперед i зведення до мiнiмуму погрози глобального ядерного конфлiкту. При збереженнi значення вiйськовоi сили у вiдносинах мiж державами дедалi бiльшу роль вiдiграють економiчнi, полiтичнi, науково-технiчнi, екологiчнi й iнформацiйнi фактори. На переднiй план у якостi головних складових нацiональноi мiцi Росiйськоi Федерацii виходять ii iнтелектуальнi, iнформацiйнi i комунiкацiйнi можливостi, добробут i освiтнiй рiвень населення, ступiнь сполучення наукових i виробничих ресурсiв, концентрацiя фiнансового капiталу i диверсифiкованiсть економiчних зв'язкiв. Склалася стiйка орiiнтацiя бiльшостi держав на ринковi методи господарювання i демократичнi цiнностi. Здiйснення великого прориву на рядi ключових напрямкiв науково-технiчного прогресу, що веде до створення iдиного загальносвiтового iнформацiйного простору, поглиблення i диверсифiкованiсть мiжнародних економiчних зв'язкiв додають взаiмозалежностi держав глобальний характер. Створюються передумови для побудови бiльш стабiльного i кризостiйкого свiтового устрою.

У той же час у мiжнароднiй сферi зароджуються новi виклики i погрози нацiональним iнтересам Росii. Пiдсилюiться тенденцiя до створення однополярноi структури свiту при економiчному i силовому домiнуваннi США. При рiшеннi принципових питань мiжнародноi безпеки ставка робиться на захiднi iнститути i форуми обмеженого складу, на ослаблення ролi Ради Безпеки ООН.

Стратегiя однобiчних дiй може дестабiлiзувати мiжнародне середовище, провокувати напруженiсть i перегони озброiнь, збiльшити мiждержавнi протирiччя, нацiональну i релiгiйну ворожнечу. Застосування силових методiв в обхiд дiючих мiжнародно-правових механiзмiв не здатне усунути глибиннi соцiально-економiчнi, мiжетнiчнi й iншi протирiччя, що лежать в основi конфлiктiв, i лише пiдриваi основи правопорядку.

Росiя домагаiться формування багатополярноi системи мiжнародних вiдносин, що реально вiдбиваi багатограннiсть сучасного свiту з розмаiттям ii iнтересiв.

Гарантiя ефективностi i надiйностi такого свiтового устрою - взаiмне врахування iнтересiв. Свiтопорядок XXРЖ столiття повинний ТСрунтуватися на механiзмах колективного рiшення ключових проблем, на прiоритетi права i широкоi демократизацii мiжнародних вiдносин.

РЖнтереси Росii безпосередньо пов'язанi i з iншими тенденцiями, серед яких:

- глобалiзацiя свiтовоi економiки. Поряд з додатковими можливостями соцiально-економiчного прогресу, розширення людських контактiв, така тенденцiя породжуi i новi небезпеки, особливо для економiчно ослаблених держав, пiдсилюiться iмовiрнiсть великомасштабних фiнансово-економiчних криз. Росте ризик залежностi економiчноi системи й iнформацiйного простору Росiйськоi Федерацii вiд впливу ззовнi;

- посилення ролi мiжнародних iнститутiв i механiзмiв у свiтовiй економiцi i полiтицi ("Група восьми ", МВФ, МБРР i iншi ), викликане об'iктивним ростом взаiмозалежностi держав, необхiднiстю пiдвищення керованостi мiжнародноi системи. В iнтересах Росii - повноформатна i рiвноправна участь у розробцi основних принципiв функцiонування свiтовоi фiнансово-економiчноi системи в сучасних умовах;

- розвиток регiональноi i субрегiональноi iнтеграцii в РДвропi, АТР, Африцi i Латинськiй Америцi. РЖнтеграцiйнi об'iднання здобувають дедалi бiльше значення у свiтовiй економiцi, стають iстотним фактором регiональноi i субрегиональной безпеки i миротворництва;

-вiйськово-полiтичне суперництво регiональних держав, рiст сепаратизму, етнонацiонального i релiгiйного екстремiзму. РЖнтеграцiйнi процеси, зокрема в РДвроатлантичному регiонi, мають найчастiше вибiрково-обмежувальний характер. Спроби принизити роль суверенноi держави, як основного елемента мiжнародних вiдносин створюють погрозу довiльного втручання у внутрiшнi справи. Серйознi масштаби здобуваi проблема поширення зброi масового знищення i засобiв його доставки. Погрозу мiжнародному миру i безпецi представляють неурегульованi або потенцiйнi регiональнi i локальнi збройнi конфлiкти. РЖстотний вплив на глобальну i регiональну стабiльнiсть починаi робити зростання мiжнародного тероризму, транснацiональноi органiзованоi злочинностi, а також незаконного обороту наркотикiв i зброi.

Погрози, пов'язанi з зазначеними тенденцiями, збiльшуються обмеженiстю ресурсного забезпечення зовнiшньоi полiтики Росiйськоi Федерацii, що ускладнюi успiшне вiдстоювання ii зовнiшньоекономiчних iнтересiв, звужуi рамки ii iнформацiйного i культурного впливу за кордоном.

Разом з тим Росiйська Федерацiя маi реальний потенцiал для забезпечення собi гiдного мiсця у свiтi. Визначальне значення в цьому планi мають подальше змiцнення росiйськоi державностi, консолiдацiя цивiльного суспiльства i якнайшвидший перехiд до стiйкого економiчного росту.

В останнi десятилiття Росiя змогла використовувати додатковi можливостi мiжнародного спiвробiтництва, що вiдкриваються в результатi корiнних перетворень у краiнi, яка iстотно просунулася шляхом iнтеграцii в систему свiтових господарських зв'язкiв, вступила в ряд впливових мiжнародних органiзацiй i iнститутiв. Цiною напружених зусиль вдалося за ряду принципових напрямкiв змiцнити позицii Росii на свiтовiй аренi.

Росiйська Федерацiя проводить самостiйну i конструктивну зовнiшню полiтику. Вона ТСрунтуiться на послiдовностi i передбачуваностi, взаiмовигiдному прагматизмi. Ця полiтика максимально прозора, враховуi законнi iнтереси iнших держав i нацiлена на пошук спiльних рiшень.

Можна сказати, Росiя - це надiйний партнер у мiжнародних вiдносинах. Загальновизнана ii конструктивна роль у рiшеннi гострих мiжнародних проблем.

Вiдмiтна риса росiйськоi зовнiшньоi полiтики - збалансованiсть. Це, насамперед, обумовлено геополiтичним положенням Росii як найбiльшоi iвразiйськоi держави, що вимагаi оптимального сполучення зусиль в усiх напрямках. Такий пiдхiд визначаi вiдповiдальнiсть Росii за пiдтримку безпеки у свiтi, як на глобальному, так i на регiональному рiвнi, припускаi розвиток i взаiмодоповнення зовнiшньополiтичноi дiяльностi на двостороннiй i багатобiчнiй основi.

Успiшна зовнiшня полiтика Росiйськоi Федерацii повинна бути заснована на дотриманнi розумного балансу мiж ii цiлями i можливостями для iхнього досягнення. Зосередження полiтико-дипломатичних, вiйськових, економiчних, фiнансових i iнших засобiв на вирiшення зовнiшньополiтичних задач повинне бути вiдповiдно до iх реального значення для нацiональних iнтересiв Росii, а масштаб участi в мiжнародних справах - адекватний фактичному внесковi в змiцнення позицiй краiни. Складнiсть мiжнародних проблем, i наявнiсть кризових ситуацiй припускають своiчасну оцiнку прiоритетностi кожноi з них у зовнiшньополiтичнiй дiяльностi Росiйськоi Федерацii. [9]

Роздiл 3. Участь Росii у мiжнародних органiзацiях

Росiя стояла Бiля витокiв Створення багатьох мiжнародних органiзацiй.

Протягом 20-30-х рр. XX ст. з'явилися комплекснi мiжнароднi органiзацii, в першу чергу Лiга Нацiй. Вона була утворена в 1919 р. Лiга Нацiй стала попередницею сучасноi Органiзацii Об'iднаних Нацiй.

В кiнцi 20-х рр. Радянський Союз встановив дипломатичнi вiдносини з багатьма захiдними державами, а в 1934 р. був прийнятий у Лiгу Нацiй. СРСР вiдразу став членом ii вищого органу - Ради, який приймав найважливiшi рiшення.

Пiсля Другоi свiтовоi вiйни виникло багато нових мiжнародних органiзацiй. Мабуть, головною з них i Органiзацiя Об'iднаних Нацiй, створена в 1945 р. Росiя брала активну участь у створеннi ООН i як держава - переможниця у Другiй свiтовiй вiйнi увiйшла до числа постiйних членiв Ради Безпеки ООН - найвищого виконавчого органу органiзацii. Росiя i зараз i членом Ради Безпеки (до якого входять також США, Великобританiя, Францiя i Китай) i володii правом вето, тобто може накласти заборону на будь-якi рiшення ООН.

У пiслявоiнний перiод свiт розколовся на двi частини. З'явилося два вiйськово-полiтичнi блоки. У 1949 р. США та iхнi союзники (Федеративна Республiка Нiмеччини, Великобританiя, РЖталiя тощо) об'iдналися в Органiзацiю Пiвнiчноатлантичного договору. У вiдповiдь на це в 1955 р. СРСР i ряд держав Схiдноi РДвропи (Польща, Болгарiя, Нiмецька Демократична Республiка, Угорщина тощо) створили Органiзацiю Варшавського Договору (ОВД). Вiдразу пiсля цього стали виникати полiтичнi, вiйськовi та економiчнi органiзацii, в якi могли вступити тiльки члени одного з цих двох головних полiтичних блокiв.

У 1991 р. розпалася вся соцiалiстична система, в тому числi Радянський Союз. Нова Росiя стала членом тих органiзацiй, в якi СРСР не вступав з iдеологiчних мiркувань, наприклад МВФ та Свiтового банку.

3.1 Росiя та iвропейськi органiзацii

Росiя - iвразiйська держава. Тому вона не тiльки пiдтримуi зв'язки з iншими iвропейськими краiнами, а й спiвпрацюi з ними, являючись рiвноправним членом багатьох iвропейських органiзацiй.

Найбiльш значущi серед iвропейських полiтичних i економiчних органiзацiй - Органiзацiя з безпеки i спiвробiтництва в РДвропi (ОБСРД), Рада РДвропи, РДвропейський союз. Цiлi i завдання ОБСРД - пiдтримувати мир i безпеку в РДвропi. До органiзацii входять не тiльки iвропейськi держави, а й азiатськi - Киргизстан, Таджикистан i Туркменiстан. Росiя - активний член ОБСРД, вона часто бере участь у переговорах i миротворчих акцiях, що проводяться цiiю органiзацiiю.

Для того щоб вступити до Ради РДвропи, вiд Росii потрiбно було внести змiни в своi законодавство: було необхiдно наблизити його до правових норм бiльшостi iвропейських держав.

Росiя бере участь у двох регiональних iвропейських органiзацiях - Радi держав Балтiйського моря (РДБМ) i Чорноморське економiчне спiвробiтництво (ЧЕС).

Рада держав Балтiйського моря була заснована у 1991 р. за iнiцiативою Нiмеччини i Данii. Участь у РДБМ дозволила Росii налагодити бiльш тiснi полiтичнi та культурнi зв'язки з краiнами цього регiону. Особливо важливим i досвiд спiльного вирiшення екологiчних проблем, тому що Балтiйське море - одне з найбiльш забруднених.

"Загальне" море стало причиною створення та iншоi регiональноi органiзацii iвропейських держав - Чорноморського економiчного спiвробiтництва. Вона була утворена в 1992 р. у столицi Туреччини - Анкарi. До неi увiйшло 11 краiн (включаючи Росiю), iз загальним населенням понад 400 млн чоловiк i площею, що перевищуi загальну площу краiн - учасниць РДвропейського союзу. Метою органiзацii i насамперед розвиток полiтичних i економiчних зв'язкiв причорноморських держав.

Росiя поки не i учасницею деяких важливих iвропейських органiзацiй, наприклад РДвропейського союзу. Це пояснюiться тим, що Росiя ще не досягла, з точки зору iвропейських партнерiв, необхiдного рiвня економiчного та полiтичного розвитку. Але спiвпраця РФ з державами РДС, особливо з Нiмеччиною, РЖталiiю i Францiiю, постiйно розвиваiться. В кiнцi XX ст. близько 40% всього росiйського зовнiшньоторговельного обороту припадало на держави РДвропейського союзу. Ця органiзацiя i головним економiчним партнером Росii. [10]

3.2 Спiвдружнiсть незалежних держав

Дуже важливою для Росii i участь у Спiвдружностi Незалежних Держав. Ця органiзацiя була створена в кiнцi 1991 р. пiсля розпаду Радянського Союзу. Поступово до неi увiйшли майже всi держави - колишнi радянськi республiки (крiм краiн Балтii). Росiя граi в Спiвдружностi провiдну роль, бо у полiтичному та економiчному вiдношеннi вона i найпотужнiшою державою серед членiв цiii органiзацii.

Головнi цiлi та завдання СНД - розвиток полiтичного, вiйськового, економiчного i культурного спiвробiтництва мiж державами, що виникли на мiсцi колишнього СРСР. Особлива увага придiляiться дотриманню територiальноi цiлiсностi i недоторканностi кордонiв СНД, захисту прав людини. До кiнця XX ст. майже всi держави Спiвдружностi перебували або в економiчнiй, або в полiтичнiй кризi, тому спiвпраця розвивалася вкрай повiльно i нерiвномiрно. Крiм того, мiж деякими краiнами СНД вiдбувалися полiтичнi конфлiкти. Росiя i Украiна кiлька рокiв вели складнi переговори про те, як роздiлити Чорноморський флот. Тому потрiбна була органiзацiя, яка допомагала б вирiшувати численнi проблеми, що виникають на територii колишнього СРСР, i сприяла взаiмовигiднiй спiвпрацi нових держав.

Всерединi СНД вiдбуваються процеси iнтеграцii (тобто об'iднання). Полiтичний та економiчний союз уклали Росiя i Бiлорусiя. З метою утворення iдиного економiчного простору Росiя, Бiлорусiя, Казахстан i Киргизстан пiдписали митний договiр.

Для Росii в СНД маi принципове значення. Вона прагне зберегти свiй вплив у державах - колишнiх радянських республiках. Тому Росii довелося взяти на себе охорону зовнiшнiх кордонiв СНД у Закавказзi та Середнiй Азii. Це важливо ще й тому, що за межами Росii в краiнах СНД проживаi бiльше 20 млн. росiйського i росiйськомовного населення. [11]

3.3 Спiвробiтництво Росii з мiжнародними органiзацiями

РЖснують органiзацii, в яких РФ з рiзних причин - полiтичних, економiчних, географiчних - брати участь не може. Проте спiвпраця з багатьма з них необхiдна i вигiдна для Росii. В кiнцi XX ст. найбiльш корисним була спiвпраця з НАТО, РДвропейським Союзом та Органiзацiiю краiн - експортерiв нафти (ОПЕК). До Органiзацii Пiвнiчноатлантичного договору входять декiлька держав РДвропи, а також США i Канада. Пiсля розпаду Радянського Союзу та соцiалiстичноi системи НАТО стала найпотужнiшою вiйськово-полiтичною органiзацiiю в свiтi. Змiнилися i завдання цiii органiзацii, тому що потенцiйних вiйськових супротивникiв у неi не залишилось. НАТО створюi систему вiйськовоi та полiтичноi безпеки для всiх краiн РДвропи. З цiiю метою в 1994 р. була розроблена програма "Партнерство заради миру" для держав, якi, не являючись членами Органiзацii Пiвнiчноатлантичного договору, зацiкавленi у спiвпрацi з нею. Росiя теж бере участь у цiй програмi: проводяться спiльнi вiйськовi навчання колишнiх супротивникiв, а також надаiться одне одному вiйськова iнформацiя, яка ранiше добувалася тiльки за допомогою розвiдки. Але НАТО не поспiшаi прийняти у своi ряди Росiю, тому що вважаi ii недостатньо демократичною державою. РФ у свою чергу противиться тому, щоб до Органiзацii Пiвнiчноатлантичного договору були прийнятi держави, що ранiше входили в соцiалiстичну систему.

Росiя - один з найбiльших експортерiв нафти. На свiтовому ринку часто вiдбуваються сильнi змiни цiн на нафту, що дуже невигiдно ii експортерам. Для того щоб стабiлiзувати цiни i проводити iдину нафтову полiтику, ряд держав об'iдналися в Органiзацiю краiн - експортерiв нафти. До неi увiйшли в основному краiни Перськоi затоки, якi видобувають i експортують бiльшу частину свiтовоi нафти. Пiсля розпаду СРСР економiка Росii стала ще сильнiше залежати вiд експорту нафти i

Вместе с этим смотрят:

Regulation of international trade within the framework of the world trade organization (WTO)

The Experience of transnational corporationsтАЩ development in the conditions of world financial crisis

РЖнтеграцiйнi процеси в РДвропi та участь в них Украiни

Валютные опционы

Венчурний бiзнес в РДвропi та його адаптацiя до украiнських умов