Методи дiадинамотерапiя
Контрольна робота
З дисциплiнi: "Технiчнi засоби у фiзичнiй реабiлiтацii"
Змiст
1. Дiадинамотерапiя, апарати для ii проведення
2. Фiзiологiчнi i лiкувальнi ефекти дiадинамотерапii
3. Методика та технiка процедур дiадинамотерапii, дозування
4. Показання та протипоказання до дiадинамотерапii
5. Правила технiки безпеки при проведення процедур дiадинамотерапii
6. Класи захисту апаратури
Список лiтератури
дiадинамотерапiя струм реабiлiтацiйний фiзiологiчний
1. Дiадинамотерапiя, апарати для ii проведення
Дiадинамотерапiя - електротерапевтичний метод, заснований на використаннi в лiкувально-профiлактичних i реабiлiтацiйних цiлями дiадинамiчних струмiв (ДДС), чи струмiв Бернара. РЗi справедливо вiдносять до iмпульсноi терапii, при якiй використовуються струми рiзноi форми i частоти, подаванi в безупинному й iмпульсному режимах. ДДС являють собою струми напiвсинусоiдальноi форми з частотою 50 i 100 Гц i заднiм фронтом, що спадаi по експонентi.
В апаратах для дiадинамотерапii ДДС одержують шляхом одно- i двохполуперiодного випрямлення мережного струму без наступного згладжування пульсацii фiльтром. У нас широко використовуються апарати: СНИМ-1, М-717, Тонус-1, Тонус-2, ДТ-50-3. У Беларусii випускаються апарати Радiус-01, Рэфтон, КЕМ-1. Застосовують у лiкувальнiй практицi i закордоннi апарати Ridan, Stimat, Di-di, DTV 30, Expertplus, Бiпульсатор, Дiамплiпульс, BTL-05, Нейротон. Останнiм часом намiтилася тенденцiя до випуску апаратiв-комбайнiв, що забезпечують можливiсть проводити лiкування двома факторами одночасно чи роздiльно, використовуючи iх за показниками, - Сонодiнатор (ультразвук i ДДС), Endomed (ДДС, iнтерференцiйнi струми, гальванiзацiя),Di-di (ДДС, гальванiчний струм), Радiус (ДДС, СМТ, iнтерференцiйнi струми), КЕМ-1 (ДДС i гальванiзацiя). Всi апарати виконанi по РЖРЖ класi захисту, що дозволяi проводити процедури у фiзiотерапевтичних вiддiленнях, у палатах та вдома. При придбаннi нового апарата необхiдно перевiрити полярнiсть його клем (як на апаратах гальванiзацii), використовуючи хiмiчний (проба з розчином йодиду чи натрiю калiю) чи фiзичний (оголенi кiнцi проводу опустити в iмнiсть з водою i подати струм) методи. На правильну полярнiсть клем указують поява жовтого фарбування в позитивного полюса при першому способi перевiрки i бiльш iнтенсивне видiлення пухирцiв газу в полюса, позначеного як негативний, при другому способi.
Всi апарати генерують два основних струми напiвсинусоiдальноi форми з частотою 50 i 100 Гц, а також рiзнi iхнi сполучення i модуляцii. Найбiльше часто в практичнiй фiзiотерапii використовують наступнi рiзновиди ДДС: двохполуперiодний безупинний струм (ДМ, DF), однополуперiодний безупинний струм (ВРЖН, MF), струм, модульований коротким перiодом (КП, СР), струм модульований довгим перiодом (ДП, LP), однополуперiодний ритмiчний струм (OP, RS), однополуперiодний хвильовий струм (ОВ), двухполуперiодний хвильовий струм (ДВ).
2. Фiзiологiчнi i лiкувальнi ефекти дiадинамотерапii
При дiадинамотерапii реалiзуються численнi фiзiологiчнi i лiкувальнi ефекти, що присущи ДДС вiдповiдно до iхньоi фiзичноi природи, особливостями проникнення в органiзм i взаiмодii з рiзними клiтинними i тканинними структурами. Пiд впливом дiадинамотерапii активуiться периферичний кровообiг, збiльшуiться венозний вiдтiк, зменшуiться периневральний набряк, пiдсилюiться обмiн речовин, знiмаiться спазм i зменшуiться набряклiсть тканин, послабляiться запальний процес. При дiадинамотерапii чiтко виявляiться знеболююча дiя, в основi якого лежать кiлька механiзмiв. Центральний механiзм обумовлений придушенням болючоi домiнанти в мозку за рахунок створення новоi домiнанти (домiнанти впливу) i посиленим утворенням у тканинi мозку ендорфiнiв, що змiнюють сприйняття болю. Периферичний механiзм знеболюючого дii фактора пояснюiться змiною чутливостi периферичних рецепторiв i провiдностi нервових провiдникiв, резорбцiiю набрякiв i нормалiзацiiю кровообiгу в патологiчному вогнищi, проява яких залежить вiд полярностi впливу, рiзновиду i сили використовуваних струмiв.
Крiм знеболюючого i протизапальноi дii дiадинамотерапii присущи мiонейростимулючий, трофiчний, вазоактивний, протинабряковий i розпушуючий ефекти. При дiадинамотерапii полiпшуiться функцiональний стан центральноi i периферичноi нервовоi системи, пiдвищуiться патологiчно знижена електрозбудливiсть нервiв i м'язiв, лабiльнiсть нервовоi системи. Дiадинамотерапiя впливаi на секреторну i моторну функцii шлунка, функцiональне стан печiнки, зовнiсекреторну функцiю пiдшлунковоi залози, функцii ряду ендокринних залоз.
3. Методика та технiка процедур дiадинамотерапii, дозування
Дiадинамотерапiю проводять у положеннi лежачи, рiдше - сидячи (у залежностi вiд локалiзацii впливу i стану пацiiнта). Важливо домагатися максимального розслаблення м'язiв всього органiзму й особливо - у зонi впливу. Тiк пiдводиться до тiла хворого за допомогою струмонесучих електродiв i гiдрофiльних прокладок. Можна користатися листовим свинцем чи графiтизоровою тканиною для виготовлення струмонесучого електроду.
Застосовуiться поперечне i подовжнi розташування електродiв на тiлi хворого. Електроди помiщають на неушкоджену шкiру людини, невеликi ушкодження потрiбно iзолювати клейонкою чи шматочком гуми. Гiдрофiльнi прокладки добре змочують теплою водою i ретельно вiджимають, стежачи за тим, щоб досягався гарний контакт електрода з тканинами хворого. Електроди фiксують гумовими бинтами чи мiшечками з пiском. Вiдстань мiж електродами не повинне бути менше iхнього поперечного розмiру. При дiадинамотерапii звичайно користаються електродами однаковоi площi, але iнодi для посилення дii струму в областi патологiчного вогнища можуть застосовувати електрод меншого дiаметра. Тiк дозують по силi, що залежить вiд площi електрода i складаi вiд 2-5 до 10-15 мА. Медсестра орiiнтуiться на вiдчуття хворого, струм подаiться до вiдчуття виразноi вiбрацii чи почуття "сповзання" електродiв.
При лiкуваннi болючих синдромiв користуються наступними принципами: 1) електроди розташовують поперечно стосовно болючоi дiлянки; 2) катод помiщають на мiсце болю, при необхiдностi вiн може бути меншого розмiру; 3) якщо площа болючоi зони досить велика, то обидва електроди розташовують на болючу дiлянку й у серединi процедури використовують змiну полярностi; 4) при впливi на суглоби кiнцiвки можна користатися роздвоiними електродами; 5) процедури можна проводити 1, 2 i 3 рази в день з iнтервалом не менш 3-4 г., пiд час процедури допускаiться вплив ДДС на декiлькох (до 3) полiв; 6) параметри i вид струму залежать вiд виразностi болючого синдрому: при рiзко вираженому болючому синдромi застосовують струм ДН - 3-5 хв., при виражених болях ДН -1-2 хв., КП - 3-4 хв., при зменшеннi iнтенсивностi болю - ДН - 1-2 хв., КП - 3-4 хв., ДП - 1-2 хв., при помiрному болючому синдромi використовують цi ж види струмiв, але iхню тривалiсть збiльшують на 1-2 хв., допускаiться замiна струму ДН струмом ДВ; загальна тривалiсть процедури не перевищуi 30 хв.; 7) курс лiкування складаi 3-5-8 процедур, проведених щодня; повторювати курси лiкування доцiльно через 10-14 днiв i тiльки при наявностi позитивноi динамiки в станi хворого.
При захворюваннях внутрiшнiх органiв електроди розташовують поперечно: при зниженiй функцii, гiпотонii, зниженнi секрецii i моторики над органом помiщають катод; при пiдвищенiй функцiональнiй активностi, пiдвищенiй секрецii - анод. ДДС на симпатичнi вузли застосовують, дотримуючи наступних умов: 1) використовують електроди малоi площi, по типу очноямкових (дiаметр до 5 см.), вiдстань мiж електродами до 5-8 см.; 2) вплив струмом проводять на симпатичнi вузли по обидва боки, по черзi; 3) для лiкування використовуiться нижчесходячий напрямок струму (катод розташовують нижче анода); 4) лiкування струмом ДН проводять протягом 2-3 хв., на поле; сила струму - до вiдчутноi приiмноi вiбрацii, виключаються м'язовi скорочення; 5) курс лiкування складаiться з 6-8 процедур; першi три проводять щодня, наступнi - через день. Курс лiкування повторюють через 7-8 днiв, через 2-3 тижнi, у наступному - через 1-2 мiсяця.
Дiадинамотерапiя використовуiться для електростимуляцii нервово-м'язового апарата. ДДС найчастiше застосовують для електростимуляцii внутрiшнiх органiв при зниженнi iхньоi функцii. Електроди звичайно помiщають поперечно стосовно органа; при захворюваннях сечового мiхура, кишечнику, iмпотенцii припустиме i поперечне, i подовжнi розташування електродiв, при якому перевагу вiддають висхiдному напрямку струму. Над органом розмiщують катод, площа електродiв вiдповiдаi розмiрам органу. Лiкування можно проводити наступними комбiнацiями струмiв: ДН -1-2 хв., ОР - 5-8 хв., або ДВ - 5-7 хв., ОВ - 2-5 хв., або ДВ тАУ 5-7 хв., ОВ - 3-5 хв. Процедури проводять щоденно, на курс лiкування до 10-15 процедур.
При млявих парезах i паралiчах легкого i середнього ступеня ваги електростимуляцiю проводять i на згинаючi та розгинаючi групи м'язiв, за процедуру можна впливати на 2-4 поля, щодня, курс лiкування - до 15 процедур. Електроди невеликоi площi (по типу очноямкових) розташовують подовжньо на рухову точку ураженого нерва i рухову точку м'яза, який вiн iннервуi, чи у верхньоi чи нижньоi третини ураженого м'яза. При неважкiй поразцi використовують струм ДВ - по 3-5 хв., 3 рази з перервою на 1 хв.; при рухових порушеннях середньоi ваги застосовують струм ОВ - по 2-3 хв., 2-3 рази з перервою в 1-2 хв.
ДДС використовують для електрофорезу лiкiв (дiадинамофорез); при цьому мiж гiдрофiльною прокладкою i шкiрою хворого помiщають лiкарську прокладку (фiльтрувальний папiр чи марлева серветка), змочену в розчинi препарату. Для дiадинамофорезу найбiльше часто застосовують анестетики, сосудорегулюючi i препарати, що розсмоктують. Тривалiсть процедури повинна бути не менш 10-15 хв. Припустимi рiзнi варiанти застосовуваних струмiв: ДН - 10-15 хв.; ДН - 10 хв., КП - 3-5 хв.; ДН - 10 хв., ДП - 3-5 хв. При дiадинамофорезу дотримуються тi ж методичнi пiдходи, що i при проведеннi лiкарського электрофореза гальванiчним струмом. Внутрiшньотканевой (внутрiорганний) дiадинамофорез застосовують при захворюваннях суглобiв, периферичних судин, неврологiчних проявах остеохондрозу хребта. Пiсля введення лiкарських препаратiв (знеболюючих, протизапальних, що розсмоктують) у порожнину суглоба чи паравертебрально в болючi зони через 15-20 хв., на цi областi поперечно застосовують ДДС: ДН - 10-15 хв., чи ДВ - 10-15 хв.
При захворюваннях периферичних судин дiадинамотерапiя проводиться на фонi внутрiшньовенного краплинного введення сосудорегулючих препаратiв. Тiк пiдключають пiсля введення 1/2-2/3 обсягу лiкарського розчину. Електроди розташовують поперечно на стегно (перше поле) i гомiлка (друге поле), впливають на 2 поля за процедуру, вплив на нижнi кiнцiвки чергують по днях. Лiкування здiйснюють струмом ДВ - по 10 хв., на поле. ДДС можна використовувати в комплексi з iншими лiкувальними факторами: 1) iхнiй застосовують за 30-60 хв., перед масажем i ЛФК для зменшення болючого синдрому; 2) в один день можна призначати в комплексi з ультразвуком, електрофорезом лiк, лазеро- i магнiтотерапiiю; найкращим варiантом i iнтервал мiж процедурами 2-3 г., черговiсть впливу не маi принципового значення; 3) в один день на одне поле можна комбiнувати з методами високочастотноi терапii, призначаючи дiадинамотерапiю пiсля них (через 30-60 хв., i бiльш); 4) дiадинамотерапiю проводять за 30-90 хв., перед тепловими, водолiкувальними процедурами чи чергують iх через день; 5) при лiкуваннi больових синдромiв перед струмами за 15-30 хв., можна проводити дарсонвалiзацiю чи ультратонотерапiю. Не призначають на одну зону ДЦТ i мiсцевi УФ-опромiнювання, рентгенотерапiю. Найбiльш розповсюдженi сполучнi методи дiадинамотерапii: дiадинамоiндуктотермiя, дiадинамофонофорез, дiадинамогрязелiкування. ДЦТ у дiтей застосовують з 2-3-лiтнього вiку. Електроди фiксують на тiлi дитини тiльки шляхом бинтування, обов'язково забезпечуючи iх щiльне прилягання. Технiка i методика лiкування такi ж, як у дорослих, але тривалiсть процедури зменшуiться на 1/3. Обов'язковий контроль вiдчуттiв пiд час процедури. Пiсля процедури шкiру варто змазувати глiцерином, розведеним кип'яченою водою, що попереджаi ii огрубiння i шелушiння.
4. Показання та протипоказання до дiадинамотерапii
ДДС показанi при лiкуваннi: захворювань i травм периферичноi нервовоi системи з болючим синдромом i руховими порушеннями (невралгii, нейропатii, нейромiозити, симпаталгii, радикулiти), травм i захворювань опорно-рухового апарата i кiстково-м'язовоi системи (забитi мiсця, ушкодження зв'язувань, остеоартрози, епикондилiт, п'ятковi шпори, перiартрити, ревматоiдний артрит, хвороба Бехтерева, атрофiя м'язiв, рани, переломи кiсток, остеохондроз хребта i спондильоз), захворювань внутрiшнiх органiв, що протiкають з болючим синдромом i порушеннями моторноi i секреторноi функцiй (бронхiальна астма, гастрит, виразкова хвороба шлунка, холецистит, каменi в сечоводi, дискинезiя желчевивiдних шляхiв, атонiчний i спастичний колiти, панкреатит, енурез, хронiчнi запальнi захворювання придаткiв матки, iмпотенцiя), захворювань серцево-судинноi системи (хвороба Рейно, атеросклероз судин кiнцiвок, початкова стадiя варикозноi хвороби, гiпертонiчна хвороба РЖ, РЖРЖ ст., мiгрень), захворювань з патологiiю сполучноi тканини (келоiднi рубцi, тугорухливiсть суглобiв пiсля тривалоi iммобiлiзацii, рубцевi i м'язовi контрактури, спаечная хвороба), захворювань очей, зубiв, шкiри з болючим синдромом i сверблячкою (пародонтит, кератит, еписклерит, дерматози й iн.), в отолярiнгологii.
Дiадинамотерапiя протипоказана при: високiй температурi i загальному важкому стану хворого, кахексii, новоутвореннях i пiдозрi на них, кровоточивостi i кровотечi, гострому i гнiйному запальному процесi (до розкриття), злоякiсних захворюваннях кровi, гострих болях вiсцерального походження (iнфаркт мiокарда, приступ стенокардii, пологи, ниркова колька, каменi в сечоводi дiаметром бiльш 1 см), сечi- i жовчнокам'яноi хворобах, переломах кiсток iз неiммобiлiзованними обламками, розривах м'язiв, судин i нервових стовбурiв протягом першого мiсяця пiсля накладення швiв, тромбофлебiтi, великих порушеннях цiлiсностi шкiри, розповсюджених дерматитi й екземi, порушеннях шкiрноi чутливостi, активному туберкульозному процесi у нирках, рентгенотерапii i протягом 2 тижнiв пiсля ii (на ту ж область), розсiяному склерозi, вагiтностi (на тулуб i живiт), iндивiдуальноi нестерпностi струму. При переломах трубчастих кiсток i ребер, навiть при iммобiлiзацii перелому, застосування дiадинамотерапii небажано, тому що вона може викликати зсув обламкiв, жирову емболiю чи кровотечу.
5. Правила технiки безпеки при проведення процедур дiадинамотерапii
При лiкуваннi ДДС необхiдно: 1) дотримувати у електролiкувальному кабiнетi загальнi вимоги безпеки згiдно отраслевому стандарту ССТБ, вiддiлення, кабiнети фiзiотерапii; 2) строго дотримувати правила експлуатацii апаратiв: а) перед початком роботи перевiрити положення ручки потенцiометра (вона повинна знаходитися в крайньому левом (нульовому) положеннi); б) пiд час процедури всi переключення на апаратi проводити при виключеному струмi пацiiнта; в) струм подавати повiльно, плавно, контролюючи вiдчуття хворого; пiд час процедури силу струму можна збiльшувати; г) загоряння червоноi сигнальноi лампочки вказуi на несправнiсть апарата чи погану фiксацiю електродiв (у цьому випадку необхiдно виключити струм i з'ясувати причину несправностi); д) по закiнченнi процедури ручка потенцiометра повинна плавно повернутися (проти часовоi стрiлки) у крайнi лiве положення (до щиглика); е) протирати апарат, переносити його, пiдключати електроди можна тiльки при виключеному апаратi; ж) постiйно контролювати цiлiснiсть iзоляцii проводiв; з) звертати увагу на дотримання найважливiших методичних сторiн процедури: електроди надiйно фiксувати на тiлi пацiiнта; ретельно перевiряти стан шкiри в областi впливу й уникати накладення електродiв на подряпини, садна; перевiряти правильнiсть накладення електродiв, щоб не було випадкового зiткнення металевих частин електрода чи вугiльних ниток з поверхнею шкiри, тому що це може привести до довгостроково незагойних електрохiмiчних опiкiв.
6. Класи захисту апаратури
Апаратура класiв 01 та 1.
Апаратура, на доступних металевих частинах якоi захист вiд напруги дотику здiйснюiться за допомогою захисного заземлення чи занулення, вiдноситься до класу 01 чи 1. Розходження мiж цими двома класами полягаi в способi приiднання виробiв, що мають штепсельне з'iднання з живильною мережею, до системи захисного заземлення чи занулення.
Заземлення (занулення) доступних для дотику металевих частин апаратури класу 01 виконуiться незалежно вiд пiдключення до живильного мережi. Затиск для пiдключення проводу, що заземлюi, що йде вiд виробу, не зв'язаний з мережною розеткою, а заземлюючий провiд повиннен бути приiднаний до нього до включення вилки мережного шнура в розетку. У виробiв класу 1 заземлення (занулення) доступних металевих частин здiйснюiться автоматично при включеннi вилки мережного шнура в мережну розетку. При цьому замикання ланцюга захисного заземлення виробляiться до замикання ланцюгiв живлення, а розмикання - у зворотному порядку.
Хоча сутнiсть методiв захисту виробiв класiв 01 i 1 однакова, розходження в способi приiднання iх до системи заземлення обумовлюi принципову рiзницю мiж цими двома класами захисту.
Додатковий захист апаратури класу 1 здiйснюiться незалежно вiд бажання медичного персоналу й умов, у яких вона експлуатуiться. Мережна вилка з контактом, що заземлюi, не може ввiйти в гнiзда звичайноi розетки, тому вирiб класу 1 не може виявитися незаземленим чи незануленним.
На вiдмiну вiд апаратури класу 1 безпека при використаннi апаратури класу 01 залежить вiд навченостi, уважностi i сумлiнностi медичного персоналу. До включення виробу в мережу заземлюючий провiд повинний бути пiдключений, однак якщо це за якимись причинами не буде зроблено, нiщо не перешкодить уключити прилад чи апарат у мережу i провести лiкувальну або дiагностичну процедуру. У такий спосiб вирiб класу 01 через недбайливiсть медичного персоналу або через вiдсутнiсть умов для його заземлення чи занулення може виявитися без додаткового захисту i при першому порушеннi iзоляцii - замиканнi на корпус - з'явитися причиною поразки електричним струмом.
Апаратура класу РЖРЖ
Набагато бiльш ефективним i перспективним способом захисту вiд поразок електричним струмом, у порiвняннi з захисним заземленням (зануленням), служить застосування захисноi iзоляцii. Сутнiсть цього методу полягаi в тiм, що додатково до основноi iзоляцii в приладi чи апаратi застосовуiться в тiй чи iншiй формi захисна iзоляцiя, що виключаi можливiсть появи напруг дотику на доступних металевих частинах.
Функцii захисноi iзоляцii iстотно вiдрiзняються вiд функцiй основноi iзоляцii. Основна iзоляцiя призначена для захисту вiд дотику до струмоведучим, що знаходиться пiд напругою частинам i може вчасно забезпечити нормальне функцiонування електричноi частини апаратури. Захисна iзоляцiя i додатковоi до основноi iзоляцii й у випадку ii порушення захищаi доступнi для дотику, що нормально не знаходиться пiд напругою частини вiд виникнення на них напруги дотику.
На вiдмiну вiд захисного заземлення (занулення), що забезпечуi зменшення напруги дотику на доступних металевих частинах чи вiдключення живильноi мережi тiльки пiсля виникнення цiii напруги, захисна iзоляцiя цiлком виключаi, можливiсть появи напруги дотику.
При експлуатацii виробiв, що мають захисну iзоляцiю, з медичного i технiчного персоналу знiмаються вiдповiдальнiсть i яка-небудь турбота про захисне заземлення апаратури. Забезпечення безпеки при використаннi виробiв класу РЖРЖ знаходиться в мiнiмальнiй залежностi вiд знань, уважностi i сумлiнностi облич, що обслуговують апаратуру, а також систему електроживлення i заземлення медичних примiщень. Практично це означаi, що мережна вилка апарата класу РЖРЖ може бути вставлена в кожну по конструкцii мережну розетку, i апарат готовий до роботи.
Найбiльш надiйною формою виконання захисноi iзоляцii i iзолююча оболонка, що захищаi вiд дотику, як до частин, що знаходяться пiд напругою, так i до всiх металевих частин, що можуть виявитися пiд напругою при порушеннi основноi iзоляцii (шасi, сердечник трансформатора й iн.). Звичайно оболонка виконуiться у видi закритого корпуса з iзоляцiйного матерiалу, усерединi якого на металевому шасi монтуiться електрична частина виробу.
РЖзолююча оболонка застосовуiться в ручних виробах, тобто приладах i апаратах, що пiд час роботи знаходяться в руках обслуговуючого персоналу чи пацiiнта. У цьому випадку вимоги до захисту вiд напруги дотику особливо великi; у той же час дотик проводу, що заземлюi, поважчуi мережний шнур i зменшуi його гнучкiсть, що ускладнюi роботу з виробом.
Крiм того, за умовами експлуатацii мережний шнур ручного приладу чи апарата пiддаiться постiйним механiчним навантаженням - вигину, натягу, крутiнню, що значно збiльшуi iмовiрнiсть обриву проводу, що заземлюi. У зв'язку з цим електрифiкований медичний iнструмент - ручнi бормашини, хiрургiчнi пилки, электродерматоми й iн. виконують з iзольованою оболонкою.
РЖншою формою виконання захисноi iзоляцii i промiжна iзоляцiя. Промiжна iзоляцiя вiдокремлюi всi доступнi для дотику металевi частини вiд частин, що можуть виявитися пiд напругою при порушеннi основноi iзоляцii. При застосуваннi промiжноi iзоляцii, апаратура класу РЖРЖ може бути виконана в металевому корпусi. Деталi мережного ланцюга таких приладiв i апаратiв, що мають тiльки основну iзоляцiю трансформатор, тумблер, власник запобiжника й iн., монтуються на панелях, виготовлених з iзоляцiйного матерiалу. Панелi i промiжною iзоляцiiю i забезпечують надiйне вiддiлення зазначених частин вiд металевих шасi i корпуса. Тому що захисна iзоляцiя i доповненням до основного, тому параметри i стан додатковоi iзоляцii варто перевiряти окремо, незалежно вiд перевiрки основноi iзоляцii. Електричний опiр додатковоi iзоляцii повинний бути не менш 5 МОм.
У багатьох випадках неможливо так розташувати основну i захисну iзоляцiю, щоб мiж ними знаходилася яка-небудь металева частина чи щоб цю металеву частину при проведеннi iспитiв можна було помiстити мiж основною i захисною iзоляцiiю. Сукупнiсть основноi i захисноi iзоляцii, не вiддiлених друг вiд друга, утворить так називану посилену iзоляцiю. По своiх механiчних i електричних властивостях посилена iзоляцiя повинна бути рiвноцiнна спiльно застосованим основноi i захисноi iзоляцii.
Щоб вiдрiзнити виробу класу П вiд заборонених до застосування в медичних цiлях виробiв класу ПРО, прилади й апарати класу П повиннi мати нанесений на видному мiсцi умовний знак-символ. Цей умовний знак маi вид двох розташованих один усерединi iншого квадратiв, що символiзують подвiйну iзоляцiю.
Порiвняно з захисним заземленням (зануленням) захисна iзоляцiя маi ряд iстотних переваг. Ефективнiсть захисту не залежить вiд стану системи заземлення чи вiд опору ланцюга фаза-нуль (при зануленнi); не маi значення величина номiнального струму мережного чи запобiжника автоматичного вимикача, також як i iншi параметри системи електроживлення медичних примiщень. Це дозволяi використовувати виробу класу РЖРЖ в будь-яких примiщеннях, при будь-яких мережах без турботи про який-небудь додатковий захист.
При використаннi приладiв класу РЖРЖ, що не мають захисного проводу, проблема боротьби з наведеннями в петлях ланцюгiв заземлення, а також з потенцiалами, викликаними протiканням зрiвняльних струмiв у цих ланцюгах, цiлком знiмаiться.
Виробу класу РЖРЖ позбавленi основного недолiку апаратури з автономним харчуванням, так як не вимагають змiни гальванiчних чи елементiв зарядки акумуляторiв.
Однак, захисна iзоляцiя, не дивлячись на всi ii достоiнства, не i унiверсальним засобом захисту вiд напруги дотику. Ряд причин обмежуi можливостi застосування захисноi iзоляцii. Так, що iзолюi оболонка використовуiться тiльки для приладiв i апаратiв вiдносно невеликих габаритiв i маси. Недостатня механiчна мiцнiсть лiтьiвих пластмас не дозволяi поки виготовляти пластмасовi корпуси для напiльних виробiв чи для виробiв масою бiльш 10 кг.
Застосування промiжноi iзоляцii не лiмiтуiться габаритами апаратури, однак викликаi значних труднощiв при забезпеченнi iзоляцii деталей мережного ланцюга.
Захисна iзоляцiя не може використовуватися у високочастотних апаратах, що мають мережнi помехоподавляючих фiльтри. У таких фiльтрах застосовуються конденсатори, що включаються мiж мережним ланцюгом i металевими корпусами апарата i т.д.
Апаратура класу РЖРЖРЖ.
Використання для живлення апаратури iзольованого джерела низькоi напруги (не бiльш 50 В постiйного чи струму 24 В перемiнного струму) - один з найбiльш ефективних засобiв захисту вiд напруг дотику на доступних металевих частинах. Хоча цi напруги при обтяжуючих обставинах i можуть становити небезпеку для органiзму, якщо виключити можливiсть мiкрошоку, iх можна умовно вважати "безпечними". Якщо в апаратi, що живиться перемiнною напругою 24 В и не маi iнших ланцюгiв з великою напругою, вiдбулося порушення основноi iзоляцii, i живильний провiд виявився з'iднаним з доступними для дотику частинами, то серйозноi небезпеки не виникаi. Крiм величини напруги, велике значення маi i те, що проводу джерела низькоi напруги на вiдмiну вiд проводiв звичайноi мережi надiйно iзольованi вiд землi й опiр цiii iзоляцii обмежуi струм у ланцюзi замикання.
Змiст поняття "низька напруга" з погляду електробезпечностi не обмежуiться величиною напруги мiж проводами, що харчуються. Якщо, наприклад, за допомогою автотрансформатора, пiдключеного до мережi, одержати 24 В, це не буде низькою напругою, що забезпечуi електробезпечнiсть.
Мережний ланцюг апарата, що буде живитись вiд автотрансформатора, у залежностi вiд способу включення його в мережу, Виду мережi, порушень ii iзоляцii й iнших причин може виявитися пiд рiзними напругами щодо землi, що значно перевищують 24 В (аж до повноi фазноi напруги). Тому, якщо низька напруга виходить шляхом перетворення сiтковоi напруги, це повинно здiйснюватися за допомогою понижуючого трансформатора з роздiленими обмотками.
Надiйнiсть подiлу ланцюга низькоi напруги вiд живильноi мережi повинна бути дуже велика i до iзоляцii мiж обмотками пред'являються вимоги до подвiйноi або посиленоi iзоляцii. Електрична мiцнiсть випробуiться напругою 4 Кв, а опiр iзоляцii повинен складати не менш 7 МОм.
Трансформатор для харчування виробiв класу РЖРЖРЖ являi собою самостiйний вирiб i повинний задовольняти усiм вимогам електробезпечностi, зокрема бути виконаним по класах 01, РЖ чи РЖРЖ.
Виробу класу РЖРЖРЖ значного поширення не мають, тому що , насамперед , потрiбно окремий трансформатор, що в багатьох випадках украй незручно. Через низьку напругу харчування, споживанi апаратом струми збiльшуються в порiвняннi зi звичайними. У рядi випадкiв виконання апаратури по класу РЖРЖРЖ неприпустимо. Це зв'язано з тим, що струм витоку приладiв i апаратiв класу РЖРЖРЖ не нормуiться, як що вiн визначаiться струмом витоку роздiлового трансформатора, що знижуiться. У зв'язку з цим виробу класу РЖРЖРЖ не можна застосовувати для дiагностики i лiкування пацiiнтiв iз введеним у серце чи електродом катетером.
Список лiтератури
1. В.М. Боголюбов, Г.Н. Пономаренко. Общая физиотерапия: тАУ М. Медицина. 1999г.
2. Клиническая физиотерапия / Под ред. В.В. Оржешковского. тАУ Киев, 1984г.
3. Г.Н. Пономаренко. Частная физиотерапия. . тАУ М. Медицина. 2005г.
4. Улащик B.C. Физиотерапия. Универсальная медицинская энциклопедия - Минск. Книжный Дом. 2008г.
5. Пономаренко Г.Н. Физические методы лечения: Справочник. тАУ СПб., 2002г.
6. В.М. Боголюбов. Курортология и физиотерапия: Том 1. тАУ М. Медицина. 1985г.
Вместе с этим смотрят:
РЖсторiя виникнення та розвитку масажу
Анализ медицинских информационных систем для лечебно-профилактических учреждений санаторного типа
Анатомо-физиологические особенности детей и подростков
Ассортимент лекарственных средств для лечения аллергии
Вiтамiни та iх вплив на здоровтАЩя людини