Прогнозування, планування та регулювання дiяльностi пiдприiмств

Мiнiстерство освiти i науки Украiни

Вище професiйне училище № 36

Дипломна робота

Тема: Прогнозування, планування та регулювання дiяльностi пiдприiмств

Випускник: Затворнiцька Катерина Вiкторiвна

Група № 422

с. Балин

2010

Сучасний етап розвитку Украiни характеризуiться формуванням стабiльного ефективного ринкового господарства. Ринок докорiнно змiнюi вимоги до змiсту й характеру працi спецiалiстiв. iхня робота може бути успiшною за умови, що вони здатнi на основi економiчних знань самостiйно аналiзувати ситуацiю, приймати виваженi рiшення, нести за них вiдповiдальнiсть i виявляти творчу iнiцiативу. Щоб домогтися цього, необхiдна ТСрунтовна економiчна пiдготовка, передусiм з економiчноi теорii, яка i теоретичною й методологiчною основою усiх конкретних економiчних дисциплiн. Саме на цiй основi стаi можливим розкриття закономiрностей та механiзму розвитку ринковоi економiки i пiдприiмництва.

Встановлення ринкових вiдносин, розвиток рiзних форм власностi, iстотнi змiни в амортизацiйнiй i структурнiй полiтицi зумовлюють необхiднiсть застосування нових пiдходiв до проблеми вiдтворення основних фондiв та визначення iнвестицiй.

Мета економiчного зростання i реформ, якi спрямованi на ii досягнення полягаi у послiдовному покращенню умов життя людей на основi збереження, розвитку i ефективного використання демографiчних трудових природних, науково-технологiчних, матерiальних i фiнансових ресурсiв. При цьому не тiльки держава повинна вiдповiдати перед громадянами за iхнiй рiвень життя, а й громадяни на основi демократизацii суспiльства тАФ таранноi свободи i вiдносин власностi тАФ мають вiдповiдати за своi матерiальне забезпечення. Головний вектор здiйснюваних економiчних реформ i направлений у соцiальну сферу.

1.1 Теоретичнi засади i принципи прогнозування та планування

Прогнозування i планування i найважливiшим iнструментом державного регулювання економiки у краiнах з розвиненою ринковою моделлю економiки. Ефективне використання цих важелiв визначаi високi темпи соцiально-економiчного розвитку, науково-технiчного i технологiчного прогресу, високий рiвень життя населення.

Перехiд украiнськоi економiки вiд директивно-планового управлiнню до функцiонування на ринкових засадах об'iктивно потребуi вдосконалення прогнозування i планування економiчного й соцiального розвитку Прогнози i плани мають бути всебiчно обТСрунтованими, забезпечувати прийняття ефективних управлiнських рiшень, а також вiдповiдати вимогам сучасноi свiтовоi економiчноi практики. Особливо важливе значення при цьому мають макроекономiчнi прогнози. iх використовують у процесi формування державноi соцiально-економiчноi полiтики та бюджету. Макроекономiчнi розробки i орiiнтиром для суб'iктiв економiчноi дiяльностi при прийняттi рiшень на мiкрорiвнi.

Прогнозування у широкому трактуваннi розглядають як передбаченнi.

Передбачення випереджуi вiдбиття дiйсностi i засноване на пiзнаннi законiв природи, суспiльства i мислення. Залежно вiд ступеня конкретностi й характеру впливу на дослiджуванi процеси розрiзняють такi його форми: гiпотеза, прогноз, план.

Гiпотеза характеризуi наукове передбачення. На ii основi розглядають закономiрностi та причинно-наслiдковi зв'язки функцiонування i розвитку дослiджуваних об'iктiв або процесiв.

Пiд прогнозом розумiють систему науково обТСрунтованих уявлень про можливий стан об'iкта в майбутньому, шляхи його розвитку в перспективному перiодi. Прогноз порiвняно з гiпотезою маi значно бiльшу визначенiсть, оскiльки будуiться не тiльки на якiсних, а й на кiлькiсних показниках. Прогноз виражаi передбачення на рiвнi конкретно-прикладноi теорii, тому порiвняно з гiпотезою i достовiрнiшим. Процес розробки прогнозу називають прогнозуванням.

Планування являi собою процес наукового обТСрунтування цiлей, прiоритетiв, напрямiв економiчного розвитку, визначення шляхiв i засобiв досягнення. На практицi воно реалiзуiться у виглядi розробки планiв.

План тАФ це документ, що мiстить систему кiлькiсних i якiсних показникiв комплекс рiзноманiтних заходiв, спрямованих на вирiшення соцiально-економiчних завдань. Вiдмiтною рисою плану i визначенiсть кiлькiсно i у часi термiнiв виконання.

Прогноз i план взаiмодоповнюють один одного.

Принципи тАФ вихiднi положення формування прогнозiв i обТСрунтуваннi планiв з точки зору iх цiлеспрямованостi, системностi, структури, логiки органiзацii розробки.

Методи охоплюють способи i прийоми, що використовуються при розробцi прогнозiв, планiв, програм. Вони виступають як засоби, що дають можливiсть реалiзувати методологiчнi принципи прогнозування i планування.

Логiка тАФ упорядкована послiдовнiсть дiй при проведеннi прогнозних розрахункiв та обТСрунтуваннi планових рiшень.

Складовою частиною методологii i методика.

Методика тАФ це сукупнiсть конкретних способiв i прийомiв, що використовуються для проведення конкретних прогнозних або планових розрахункiв. Основнi методологiчнi принципи прогнозування i планування такi: прогнозування планування виробництво iнвестицiйний

принципи альтернативностi тАФ проведення багатоварiантних прогнозних розробок (альтернатив). За цим принципом в основу прогнозу маi мути покладений найкращий варiант з двох чи кiлькох можливих;

принцип системностi тАФ передбачаi дослiдження кiлькiсних i якiсних закономiрностей в економiчних системах, побудова такого ланцюга, ланки .кого в логiчнiй послiдовностi спрямованi на досягнення певноi цiлi; принцип цiлеспрямованостi та прiоритетностi тАФ кожний прогноз (план) повинен мати цiльовий характер, а як прiоритетнi видiляють галузi економiки i соцiальноi сфери, що визначають розвиток господарськоi системи в цiлому. Принцип прiоритетностi реалiзуiться у тiсному взаiмозвтАЩязку з принципом комплексностi та соцiальноi орiiнтацii; принцип збалансування та пропорцiйностi тАФ дотримання балансового спiввiдношення з народногосподарськими пропорцiями (загальноекономiчними, мiж- i внутрiшньогалузевими, територiальними, зовнiшньоекономiчними).

Особлива увага у перехiдному перiодi маi зосереджуватися на формуваннi та дотриманнi загальноекономiчних пропорцiй. Це спiввiдношення мiж попитом i пропозицiiю, споживанням i нагромадженням, доходами i витратами держави, грошовою масою i товарними ресурсами, виробництвом засобiв виробництва i предметiв споживання, зростанням продуктивностi працi та заробiтноi плати тощо. Порушення цих пропорцiй викликаi негативнi явища в економiцi (iнфляцiю, спад виробництва тощо).

Мiжгалузевi пропорцii характеризують спiввiдношення мiж рiзними галузями економiки. Встановлюються вони за допомогою мiжгалузевого балансу.

Внутрiшньогалузевi пропорцii регулюють спiввiдношення мiж окремими видами технологiчно спорiднених виробництв (наприклад, у металургiйнiй промисловостi мiж виробництвом коксу, чавуну i сталi).

Територiальнi пропорцii характеризують спiввiдношення мiж регiонi ми i вiдбивають розмiщення виробництва на територii краiни.

Зовнiшньоекономiчнi пропорцii тАФ це спiввiдношення мiж виробництвом продукцii всерединi краiни та обсягами експорту та iмпорту товарiв;

принцип поiднання галузевого i регiонального розвитку передбачаi, що прогнози i галузевi плани розробляються з врахуванням iнтересiв певноi територii та рацiонального використання мiсцевих ресурсiв.

При розробцi планiв на основi прогнозiв необхiдно дотримуватися певних вимог: оптимальнiсть тАФ такий варiант плану, який передбачаi досягнення кiнцевого результату за найменших витрат ресурсiв i часу;

визначенiсть тАФ встановленi показники та iншi умови мають бути максимально конкретизованi;

реалiзацiя цiлей i завдань маi досягатися завдяки скоординованi дiям усiх учасникiв процесу, дотриманнi синхронностi та послiдовностi органiзацiйнiй роботi. Частиною прогнозу або плану i програма.

Програма тАФ узгоджений за ресурсами, виконавцями i сторонами документ, що стосуiться здiйснення комплексу соцiально-економiчних та iнших завдань i заходiв, спрямованих на вирiшення певноi мiкро- та макроекономiчноi проблеми. Як правило, в таких програмах обТСрунтованi певнi концепцii.

Концепцiя тАФ провiдна iдея, загальний змiст якоi нацiлений на досягнення визначених прогнозом, планом або програмою показникiв.

Розробленi прогнози, плани, програми, концепцii стосовно певних суб'iктiв господарювання (малих i великих пiдприiмств, галузей, регiонi, держав i груп держав) подiляють на такi, що орiiнтованi на мiкро-, мезо- та макрорiвень. У цiлому вони визначають економiчну стратегiю краiни.

Найбiльш поширеними формами планування i директивне, стратегiчне i iндикативне.

Директивне планування маi обов'язковий, жорсткий характер, передбачаi передусiм використання командно-адмiнiстративних важелiв та iнструментiв для обов'язкового втiлення в життя визначених цiлей i завдань Цей тип планування реалiзуiться через видання вiдповiдних адмiнiстративно-обов'язкових документiв тАФ законiв, указiв, наказiв, розпоряджень, зi безумовне виконання яких встановлений поточний i кiнцевий контроль iз застосуванням суворих заходiв до виконавцiв.

В сучаснiй розвиненiй економiцi найбiльш поширеними i стратегiчне та iндикативне планування.

Стратегiчне планування тАФ процес визначення цiлей i значення економiчних показникiв з найважливiших напрямiв соцiально-економiчного розвитку краiни (галузi, об'iднання, пiдприiмства тощо) на середнiй термiн або тривалу перспективу з розробленим механiзмом iх реалiзацii. При стратегiчному плануваннi враховують чинники внутрiшнього i зовнiшнього середовища, що визначають характер економiчних перетворень, стабiльнiсть економiки, рiвень життя населення, природоохороннi заходи тощо. враховуючи вiдносно тривалий перiод (20тАФ25 i бiльше рокiв), стратегiчне планування в основному виконуi функцii активного прогнозування економiчного розвитку.

РЖндикативне планування i робочим iнструментом з реалiзацii цiлей, визначених у стратегiчному планi з урахуванням конкретноi економiчноi ситуацii. РЖндикативний план даi можливiсть доповнювати стратегiчний i виступаi як засiб розвитку економiки на коротко- i середньотермiновi перiоди.

У сучаснiй практицi iндикативне планування дiстаi все бiльше визнання i застосування практично у всiх краiнах свiту. Ця форма планування передбачаi вiдхiд вiд жорстких методiв директивного планування i регулювання економiки на основi макроекономiчних показникiв. Воно маi переважно рекомендацiйний характер, однак у розпорядженнi держави лишаiться система прямих i непрямих регуляторiв у виглядi пiльг, лiцензiй, квот, бюджетних субсидiй, дотацiй для досягнення поставлених цiлей Як засвiдчуi свiтовий досвiд, успiх реалiзацii iндикативного плануванню залежить передусiм вiд законодавчого забезпечення економiчного роз витку, дотримання юридичних актiв у сферi господарського права як органами управлiння, так i господарськими суб'iктами.

На практицi можуть застосовуватися усi три розглянутi види планування. Стратегiчне планування доцiльно застосовувати на всiх рiвнях управлiння економiкою. Директивна форма може використовуватися в спецiально передбачених законодавством надзвичайних ситуацiях (економiчнi або воiнна безпека, стихiйне лихо тощо). У всiх iнших випадках найбiльш ефективним i iндикативне планування.

Розвиток економiки характеризуi система показникiв, склад i перелiк яких визначаiться змiстом прогнозiв i планiв.

Показник тАФ кiлькiсне вираження економiчноi категорii, процесу а явища. До системи показникiв входять також нормативи i лiмiти. Нормативи тАФ це показники у вiдносному виразi. Лiмiти тАФ ресурснi показники що i допустимою величиною витрат ресурсу для досягнення встановленого кiнцевого результату.

Система показникiв складаiться з блокiв, що вiдповiдають рiзним аспектам розширеного вiдтворення. Основними блоками показникiв прогнозування i планування економiчних i соцiальних процесiв i такi: показники виробництва; трудових ресурсiв; основних i оборотних фондiв; капiтальних вкладень; природних ресурсiв;

науково-технiчного прогресу та iнновацiй; фiнансiв i грошового обiгу; соцiального розвитку i рiвня життя населення; зовнiшньоекономiчних зв'язкiв.

Залежно вiд рiвня управлiння економiкою розрiзняють макроекономiчнi, галузевi та регiональнi показники. Наскрiзний характер мають показники ефективностi суспiльного виробництва.

На основi науково-обТСрунтованих показникiв розробляють систему планiв залежно вiд рiвня управлiння економiкою. На макрорiвнi використовуються плани, програми економiчного i соцiального розвитку краiни, на регiональному рiвнi тАФ плани розвитку регiонiв (областей, районiв, мiст). мiкрорiвнi використовуються плани розвитку пiдприiмств (фiрм). Плани-прогнози розробляються як в цiлому для пiдприiмства, так i для йо структурних пiдроздiлiв тАФ цехiв, дiльниць, служб.

Суб'iктами макроекономiчного прогнозування i планування i центральнi плануючi органи; на мiкрорiвнi тАФ планово-фiнансовi органи пiдприiмства (фiрми), маркетинговi та технiко-економiчнi вiддiли.

1.2 Прогнозування i планування iнвестицiй

РЖнвестицii тАФ це фiнансовi, майновi та iнтелектуальнi цiнностi, що визначення в об'iкти пiдприiмницькоi та iнших видiв дiяльностi з метою отримання прибутку i досягнення соцiального ефекту.

Склад iнвестицiй характеризуi схема, наведена в додатку 1.

Один оборот iнвестицiй вiд моменту викладення коштiв до отримання доходу (прибутку) або соцiального ефекту називають iнвестицiйним циклом.

Сукупнiсть практичних дiй юридичних осiб, громадян i держави з реалiзацii iнвестицiй становить iнвестицiйну дiяльнiсть.

Об'iктами iнвестицiйноi дiяльностi i заново створенi та модернiзованi основнi фонди, оборотнi засоби, цiннi папери, iнтелектуальнi цiнностi, науково-технiчна продукцiя. Об'iктом iнвестицiйноi дiяльностi може бути земля.

До iнвестицiйноi сфери належать:

сфера капiтального будiвництва, що об'iднуi дiяльнiсть замовникiв, постачальникiв устаткування, громадян;

РЖнвестицiйна сфера, де реалiзуються науково-технiчна продукцiя та на iнтелектуальнi цiнностi;

сфера обiгу фiнансового капiталу; сфера реалiзацii майнових прав суб'iктiв.

Суб'iктами iнвестицiйноi дiяльностi можуть виступати iнвестори (замовники), користувачi об'iктiв, постачальники матерiальних цiнностей

банки, iнвестицiйнi компанii, громадяни цiii краiни та зарубiжних держав

Залежно вiд суб'iкта iнвестицiйноi дiяльностi розрiзняють:

державнi iнвестицii (кошти бюджету, позабюджетнi фонди, позичковi

кошти, а також ресурси державних пiдприiмств);ВаВаВаВа

iнвестицii громадян;

iнвестицii недержавних пiдприiмств;

iноземнi iнвестицii;спiльнi iнвестицii.

В економiчнiй лiтературi називають три типи iнвестицiй тАФ реальнi

фiнансовi та iнтелектуальнi.

Реальнi iнвестицii включають вкладення коштiв у матерiальнi актив

(речовий капiтал тАФ будинки, устаткування, товарно-матерiальнi запасi

тощо) та нематерiальнi (патенти, лiцензii, ноу-хау тощо).Ва

Пiд фiнансовими iнвестицiями розумiють вкладення у цiннi папери

(акцii, векселi, облiгацii тощо), цiльовi банкiвськi вкладення, депозитне

тощо.

РЖнтелектуальнi iнвестицii тАФ це вкладення капiталу в творчий потенцiал суспiльства, об'iкти iнтелектуальноi власностi, що виходять iз авторського i патентного права.

Реалiзацiя iнвестицiй вiдбуваiться на основi iнвестицiйних проектiв.

РЖнвестицiйний проект тАФ комплексний план заходiв, що включаi капiтальне будiвництво, придбання технологiй, закупiвлю устаткування, пiдготовку кадрiв тощо, направлених на створення нового або модернiзацiю (розширення) дiючого виробництва товарiв й послуг з метою отримання економiчного i соцiального ефекту.

За характером участi в iнвестуваннi розрiзняють прямi, непрямi та портальнi iнвестицii.

Пiд прямими iнвестицiями розумiють безпосередню участь iнвестора у виборi об'iкта iнвестування i вкладення коштiв без посередникiв; непрямi тАФ iнвестування через посередникiв. Портфельнi iнвестицii тАФ вкладання капiталу в рiзнi цiннi папери.

РЖнвестицii у вiдтворення основних фондiв здiйснюються у формi капiтальних вкладень. Капiтальнi вкладення i лише одним з видiв iнвестицiйних ресурсiв, якi направляються на створення нових, технiчне переоснащення, реконструкцiю i розширення дiючих основних фондiв виробничого i невиробничого призначення. РЖнвестицii ж крiм основних фондiв можуть вкладатися в оборотнi фонди, рiзнi фiнансовi активи та окремi види нематерiальних активiв.

Залежно вiд призначення розрiзняють капiтальнi вкладення, якi планують виробничу i невиробничу сфери. iх розрiзняють за структурою, зокрема:

галузева структура характеризуiться розподiлом капiтальних вкладень мiж галузями;

вiдтворювальна структура вiдбиваi розподiл капiтальних вкладень мiж i жими видами вiдтворення основних виробничих фондiв i будiвництво;

технологiчна структура заснована на спiввiдношеннi капiтальних вкладень на будiвельно-монтажнi роботи, устаткування, iнструмент, iнвентар, проектно-розвiдувальнi та iншi роботи;

територiальна структура характеризуi спiввiдношення капiтальних кладень за регiонами краiни.

Джерелами капiтальних вкладень i ВВП.

Кризовi явища, нестабiльнiсть економiки стримуi притiк iноземних iнвестицiй. Тому iнвестицiйна полiтика як складова загальноi економiчноi полiтики маi бути комплексом господарських пiдходiв i рiшень, що и визначають обсяг, структуру та напрям використання iнвестицiй у сферах iх i галузях економiки.

РЖнвестицiйний клiмат тАФ це сукупнiсть полiтичних, економiчних, юридичних, соцiальних та iнших чинникiв якi визначають ступiнь ризику капiтальних вкладень i можливiсть iх ефективного використання.

У краiнах Центральноi та Схiдноi РДвропи цi показники набагато вищi

Один iз iстотних недолiкiв iнвестицiйноi полiтики в Украiнi полягаi у галузевому розподiлi iнвестицiй. Так, одна iз найбiльших часток iноземного капiталу тАФ близько 16 % тАФ спрямована в харчову промисловiсть. Однак ця галузь продукуi лише 4 % ВВП. Натомiсть в аграрний сектор, який забезпечуi 13 % ВВП, залучено лише 2 % iнвестицiй. Металургiя, машинобудування, хiмiчна i нафтохiмiчна промисловiсть, якi виробляють близько 60% продукцii украiнського експорту, мають усього 20 % iноземних iнвестицiй. При цьому слiд зазначити, що потужних iнвестицiйних проектiв в Украiнi багато. Це розбудова мiжнародних транспортних коридорiв, паливно-енергетичний комплекс, космiчна галузь, будiвництво дорiг тощо.

Головним напрямом формування iнвестицiйного клiмату в Украiнi, долинних якiсних змiн i удосконалення процесу прогнозування i плануваннi iнвестицiй у перспективному перiодi.

Прогнозування iнвестицiй передбачаi:

проведення кiлькiсного i якiсного аналiзу тенденцiй iнвестицiйних процесiв на основi даних сучасного i перспективного економiчного розвитку;

передбачення перспектив розвитку окремих галузей i новiтнiх виробництва як можливих об'iктiв вкладення капiталу;

оцiнку ефективностi вкладення капiталу в ту чи iншу сферу економiки.

Розробляють коротко -, середньо - та довготермiновi прогнози.

Короткотермiновий прогноз розробляють з урахуванням тимчасових цiнникiв на ринку iнвестицiй.

Середньотермiновий прогноз використовують для коригування страмнi iнвестицiйноi дiяльностi на вiдносно нетривалий перiод.

Довготермiновий прогноз лежить в основi iнвестицiйноi полiтики н i тривалий перiод i проектiв вкладення коштiв у великi капiталомiсткi

РЖнвестицiйне прогнозування здiйснюiться на рiвнi краiни в цiлому (макрорiвень), галузей i регiонiв (мезорiвень), окремих пiдприiмств, компанiй i фiрм (мiкрорiвень).

При плануваннi iнвестицiй важливо дотримуватися таких принципiв.

1.ВаВаВаВаВаВа Наукового обТСрунтування конкретних потреб в iнвестицiях, розрахованих за роками, п'ятирiчками тощо.

2.ВаВаВаВаВаВа Визначення обсягу iнвестицiй за пiдприiмствами, галузями i окремими проектами, виходячи з можливого залучення коштiв з рiзних джерел фiнансування (власних, позичкових, внутрiшнiх, iноземних).

3.ВаВаВаВаВаВа Побудова моделi розрахунку перспективноi потреби в iнвестицiях з урахуванням аналiзу структури капiтальних вкладень i чинникiв, що впливають на iхнiй обсяг. Ця модель маi узгоджувати галузеву, вiдтворювальну i технологiчну структуру капiталовкладень.

Галузева структура капiталовкладень визначаiться темпами розвитку та структурними зрушеннями в економiцi й соцiальнiй сферi.

Вiдтворювальна структура фiксуi пропорцii оновлення i розширення основних фондiв.

Технологiчна структура капiталовкладень визначаi загальну потребу кожноi галузi у коштах, необхiдних на прирiст i оновлення основних фондiв з урахуванням новiтнiх науково-технiчних досягнень; освоiння технологiчних процесiв нових виробництв; на створення задiлу в незавершеному будiвництвi; для замiщення устаткування, приладiв, iнструментiв, що вибувають.

Структуру потреб при плануваннi капiтальних вкладень характеризуi схема, наведена в додатку 2.

Норми вiдшкодування вибулих основних фондiв визначають залежно вiд тривалостi термiнiв служби, вiку основних фондiв та iх динамiки

Найважливiшi чинники, що впливають на планування обсягу iнвестицiй, i а згрупувати так:

збiльшення обсягу виробництва продукцii, послуг за рахунок iнвестицiй направляються на розвиток нових виробництв;

ступiнь зношення основних фондiв (встановлення коефiцiiнта зношення)

пiдвищення рiвня конкурентоспроможностi вiтчизняноi продукцii (обсяг експорту)

На макрорiвнi планування iнвестицiй здiйснюiться на основi визнанi стратегii соцiально-економiчного розвитку краiни, структурноi полiтики а також виходячи з загальнодержавних, галузевих i регiональних програм на мiкрорiвнi - згiдно зi стратегiiю, визначеною у бiзнес-планах. На сучасному етапi у зв'язку з розвитком фiнансового ринку поряд з плануванням реальних iнвестицiй важлива роль вiдводиться також плануванню фiнансових iнвестицiй.

Важливе мiсце у плануваннi iнвестицiй вiдводиться визначенню iхньоi ефективностi.

У мiжнароднiй практицi в плануваннi iнвестицiй застосовують такi критерii:

комерцiйноi ефективностi, з урахуванням фiнансових наслiдкiв реалiзацii iнвестицiйного проекту;

бюджетноi ефективностi, що визначаiться ефективнiстю впровадження проекту для центрального та регiонального бюджетiв;

економiчноi ефективностi, яка маi враховувати витрати i результати, повтАЩязанi з реалiзацiiю iнвестицiйного проекту.

У розвинених краiнах застосовуiться великий арсенал методiв оцiнки Фiктивностi iнвестицiйних проектiв. Як правило, планують такi показники:

чистий комерцiйний доход;

внутрiшня норма доходностi;

термiн окупностi iнвестицiй;

iндекс доходностi (вiдношення суми приведених ефектiв до величини iнвестицiй)

норма прибутковостi (скiльки чистого прибутку отримано на одиницю витрат)

капiталовiддача (КПВ), що розраховуiться як вiдношення приросту продукцii до iнвестицiй.

Особливу увагу при аналiзi iнвестицiйних проектiв придiляють ризику.

У зарубiжнiй лiтературi й практицi видiляють такi ризики й невизначеностi, як попередження та рекомендацii до прийняття рiшення майбутнiми iнвесторами.

Отже, для визначення оптимального методу управлiння iнвестицiйними проектами рекомендуiться розробити програму на основi науково обТСрунтованих прогнозiв i комплексних планiв. Реалiзацiя iх маi забезпечити оптимальний вибiр варiанта вкладення iнвестицiй та ефективнiсть здiйснюваного проекту.

Серед найважливiших напрямiв iнвестицiйноi полiтики в Украiнi слiд виокремити такi, якi наведенi а додатку 3.

1.3 Прогнозування i планування розвитку соцiальноi сфери

Мета економiчного зростання i реформ, якi спрямованi на ii досягнення полягаi у послiдовному покращенню умов життя людей на основi збереження, розвитку i ефективного використання демографiчних трудових природних, науково-технологiчних, матерiальних i фiнансових ресурсiв. При цьому не тiльки держава повинна вiдповiдати перед громадянами за iхнiй рiвень життя, а й громадяни на основi демократизацii суспiльства тАФ таранноi свободи i вiдносин власностi тАФ мають вiдповiдати за своi матерiальне забезпечення. Головний вектор здiйснюваних економiчних реформ i направлений у соцiальну сферу.

Соцiальна сфера являi собою специфiчну галузь державно-управлiнськоi, науковоi, освiтянськоi, трудовоi й господарськоi дiяльностi, загальною метою яких i:

ü охорона здоров'я й життя людей; покращення iх життiвих i побутових умов;

ü надання iм рiвних прав i можливостей для отримання освiти, роботи й вiдповiдноi оплати працi;

ü прилучення до сучасних засобiв соцiально-культурного розвитку;

ü створення умов для матерiально забезпеченоi старостi.

Галузi, що входять до соцiальноi сфери, та iх функцii:

Звичайно, кожна галузь соцiальноi сфери може успiшно функцiонувати лише за умови поiднання ii дiяльностi з iншими сферами.

1.4 Соцiальна економiка

На межi взаiмодii економiчноi i соцiальноi сфер, чинники розвитку яких мають гармонiйно поiднувати загальнодержавнi iнтереси з iнтересами рiзних верств i груп населення, виникають передумови формування соцiальноi економiки.

Соцiальна економiка тАФ економiка, формування i розвиток якоi пiдпорядкованi прiоритетнiй цiлi забезпечення добробуту кожноi людини i суспiльства в цiлому.

У межах держави соцiальна економiка може бути охарактеризована як система господарювання, що забезпечуi досягнення соцiально орiiнтованого економiчного зростання при одночасному економiчно орiiнтованому соцiальному розвитку.

На яких принципах формуiться соцiальна економiка та якi умови ii функцiонування?

Перший принцип - iднiсть соцiально орiiнтованоi економiчноi полi тики i економiчно орiiнтованоi соцiальноi полiтики. Сутнiсть соцiальнi орiiнтованоi економiчноi полiтики полягаi в тому, що при прогнозуваннi та плануваннi стратегii i напрямiв розвитку економiки мають бути передбаченi чинники, що забезпечують задоволення потреб людини-працiвника та людини-споживача у матерiальних благах та соцiальних послугах. Водночас практика формування соцiальноi полiтики в Украiнi значною мiрою i однобiчною, що зумовлено слабким зв'язком з економiчною полiтикою. Це виражаiться в тому, що, попри вимоги системного пiдходу, економiчна полiтика не повною мiрою враховуi життiвi потреби i iнтереси людей, насамперед тих, хто зайнятий суспiльно корисною працею Одночасно соцiальна полiтика не спiввiдносить своi вимоги з iснуючою економiчною базою.

Другий принцип тАФ розмежування й iнтеграцiя соцiальноi економiки на мiкро- та макрорiвнях. На мiкрорiвнi основнi елементи соцiальноi економiки функцiонують в межах пiдприiмства (фiрми) вiдповiдно до форм власностi. На макрорiвнi тАФ здiйснення соцiальноi i економiчноi полiтикiв вiдбуваiться на рiвнi загальнодержавних, регiональних, мiсцевих i мунiципальних законодавчих та виконавчих органiв влади.

Третiй принцип тАФ системний аналiз i використання чинникiв в соцiально-економiчному зростаннi. Його джерелами виступають можливостi розширення обсягу природних, матерiально-речових та трудових ресурсiв. Виходячи з цього, прогнозуються чинники соцiально-економiчного зростання.

Четвертий принцип тАФ ТСрунтуiться на взаiмодii мiж суб'iктами працi, капiталу, державними й ринковими структурами. На цiй основi формуiться соцiально-економiчний механiзм, який сприяi динамiзму пiдприiмницькоi дiяльностi, продуктивностi працi й ефективностi використання капiталу, отже, соцiально-економiчному зростанню. Значення цiii сфери дiяльностi

зумовлено тим, що праця не може бути без капiталу, а капiтал без працi.

Реалiзацiя розглянутих принципiв формування й функцiонування соцiальноi економiки потребуi наукового обТСрунтування основних проблем, якi вона вивчаi.

До них належать:

Ø динамiка народонаселення: умови i можливостi збiльшення його чисельностi;

Ø територiальне розмiщення: середовища проживання людей, природно-клiматичнi умови;

Ø свобода перемiщення: мiграцiя населення, вибiр мiсця проживання й працi;

Ø економiчне середовище: потенцiйнi робочi мiсця й заробiтки для економiчного активного населення;

Ø освiтньо-культурна сфера: загальна середня i вища освiта, виховання, робочi мiсця для викладачiв, учителiв, студентiв;

Ø сфера науки i наукового обслуговування: оптимальне спiввiдношення фундаментальних i прикладних дослiджень;

Ø сфера охорони здоров'я, спорту, туризму, охорони працi: шляхи ширення загальних i професiйних захворювань, травматизму, нещасних випадкiв на виробництвi.

Соцiальна економiка тiсно пов'язана з комплексом наук, що мають вiдношення до економiки та управлiння народним господарством i соцiальноi сфери наведено в додатку 4.

Для зтАЩясування механiзму функцiонування економiчноi системи i прояву ii конкретних суспiльних форм у господарськiй дiяльностi слiд ураховувати складовi економiчних взаiмин, а з огляду на це можна визначити, наскiльки конкретна економiчна система вiдповiдаi панiвнiй соцiально-економiчнiй формi i що являi собою ця форма. Кожнiй державi властивi своi проблеми функцiонування i розвитку власноi економiчноi системи. Тобто в кожнiй конкретнiй економiчнiй системi iснують своi структуроутворювальнi складовi, якi конституюють економiчну систему з урахуванням стану наявних суспiльних iнститутiв. Такими складовими i планування i власнiсть, а також комплекс iнших складових, що стосуються ринку, пiдприiмництва, грошового господарства, бюджету, зовнiшньоекономiчноi дiяльностi. Кожний з цих елементiв маi свою специфiку, а iхня комбiнацiя формуi конкретну економiчну систему. Саме це не даi змоги слiпо скопiювати економiчну систему одних держав iншими.

У сучасних економiчних системах цей процес вiдбуваiться пiд мобiлiзуючим i спрямовуючим впливом держав. Саме держава тАФ найефективнiший iнститут, який гарантуi успiх трансформацii одного соцiально-економiчного устрою в iнший.

Основоположною складовою економiчноi системи i власнiсть. Теорiя вiдносин власностi i теоретичною основою зтАЩясування специфiки економiчноi системи. Саме цi вiдносини визначають господарську поведiнку людей i регламентують iхнi дii як субтАЩiктiв господарювання у прийняттi рiшень. Панiвна форма власностi зумовлюi соцiально-економiчний змiст економiчноi системи, проте, яка б форма власностi не царювала, економiчна система може стабiльно та ефективно розвиватися тiльки в тому разi, якщо iндивiдуальнi iнтереси узгоджуються iз суспiльними без будь-яких зовнiшнiх примусових чинникiв.

Концепцiя соцiального ринкового господарства була розроблена в Нiмеччинi, а в економiку запроваджена зусиллями Л. Ерхарда. Соцiальне ринкове господарство постало формою органiзацii економiки, що спираiться на соцiалiзоване товарне виробництво, забезпечуi взаiмодiю мiж виробництвом та споживанням за допомогою ринку, державного регулювання економiки, суспiльних iнститутiв та гарантуi соцiально-економiчну стабiльнiсть суспiльства.

Соцiальнi системи тАФ це своiрiдний стан матерiальних елементiв iз власною структурою, особливою формою органiзацii та звтАЩязками мiж структурними ланками.

Саме суспiльство, а отже, i суспiльна система, перебуваi в постiйному розвитку в напрямi ускладнення та вдосконалення, що притаманно всiм матерiальним складним системам, у тому числi й соцiальнiй.

Соцiально-економiчна система розвиваiться через еволюцiю продуктивних сил i вiдновлення економiчних взаiмин, якi створюють умови для подальшого розвитку продуктивних сил. Сучаснiсть соцiально-економiчноi системи визначаiться темпами розвитку продуктивних сил, а це свiдчить про досконалiсть економiчних взаiмин.

Економiчнi системи бiльшостi краiн свiту мають за першочерговi цiлi забезпечення високого рiвня зайнятостi населення; стабiльного рiвня цiн, низького i помiрного рiвня iнфляцii; стiйкого економiчного зростання.

2.1 Методика створення листiв

Насамперед вибираiмо функцiю ВлПрямоугольникВ», зтАЩявляiться вiкно ВлСоздание рисункаВ». На полотнi малюнка створюiмо автофiгуру ВлПрямокутникВ», за допомогою мишi i розтягуiмо ii до потрiбних розмiрiв. Так ми створили прямокутник. Цей прямокутник копiюiм за допомогою клавiатури або за допомогою контекстного меню. На прямокутниках створюiмо за допомогою функцii ВлНадписьВ» на панелi ВлМалюванняВ», створюiмо текстовi поля, якi заповнюiмо потрiбним текстом. На панелi ВлРисованиеВ» за допомогою функцii ВлЗаливкаВ» вказуiмо параметр ВлНет заливкиВ».

Потiм на вiкнi ВлПолотноВ» вибираiмо функцiю ВлПодобрать розмерВ», i потiм якщо треба ВлИзменение масштаба рисункаВ»

За такою самою технологiiю створюiмо ще одну схему, яка маi невеликi вiдмiнностi в розмiрах прямокутникiв, полотна i надписiв.

Прогнозування i планування i найважливiшим iнструментом державного регулювання економiки у краiнах з розвиненою ринковою моделлю економiки. Ефективне використання цих важелiв визначаi високi темпи соцiально-економiчного розвитку, науково-технiчного i технологiчного прогресу, високий рiвень життя населення.

Передбачення випереджуi вiдбиття дiйсностi i засноване на пiзнаннi законiв природи, суспiльства i мислення. Залежно вiд ступеня конкретностi й характеру впливу на дослiджуванi процеси розрiзняють такi його форми: гiпотеза, прогноз, план.

Планування являi собою процес наукового обТСрунтування цiлей, прiоритетiв, напрямiв економiчного розвитку, визначення шляхiв i засобiв досягнення. На практицi воно реалiзуiться у виглядi розробки планiв.

Найбiльш поширеними формами планування i директивне, стратегiчне i iндикативне.

Директивне планування маi обов'язковий, жорсткий ха

Вместе с этим смотрят:

РЖнформацiйний менеджмент як ефективна технологiя органiзацii управлiнськоi дiяльностi

Аксiологiчнi проблеми управлiнськоi дiяльностi робiтника освiти в умовах модернiзацii освiтньоi галузi в Украiнi

Американская система менеджмента на предприятии

Анализ ключевых компетенций для успеха в отрасли ООО "Галеон"

Анализ конкуренции в отрасли ресторанного бизнеса