Рекреацiйне господарство Украiни

Рекреацiйне господарство Украiна

Змiст

Вступ

1. Загальна характеристика рекреацiйних ресурсiв

2. Рекреацiйне законодавство Украiни

3. Забезпеченiсть регiонiв Украiнi рекреацiйними ресурсами

4. Основнi рекреацiйнi регiони Украiни

4.1 Рекреацiйнi ресурси Кримського пiвострова

4.2 Рекреацiйнi ресурси Приазовського регiону

4.3 Рекреацiйнi ресурси Закарпаття

4.4 Рекреацiйнi ресурси Донецькоi областi

Висновок

Список лiтератури

Останнi роки розвитку економiки Украiни характеризуються розвитком сфери рекреацii, збiльшення ii значущостi. Щорiчно мiльйони людей подорожують по Украiнi з метою оздоровлення а також ознайомлення з iсторичними та культурними пам'ятками. Саме тому прiоритетним завданням перед державою стоiть пiдтримка рекреацiйноi сфери, ii розширення i розвиток.

Метою даноi роботи i дослiдження рекреацiйного потенцiалу Украiни, ii природно-географiчних та iсторико-культурних ресурсiв.

У першому роздiлi дана загальна характеристика рекреацiйних ресурсiв: природно-рекреацiйнi територiй, рекреацiйних соцiально-побутових ресурсiв.

Другий роздiл присвячений законодавчим аспектам рекреацiйноi дiяльностi в Украiнi.

У третьому роздiлi проведено аналiз забезпеченостi рiзних областей Украiни рекреацiйними ресурсами.

У четвертому роздiлi - бiльш докладний опис основних рекреацiйних територiй Украiни.

Рекреацiйними в науковiй лiтературi прийнято називати суспiльнi вiдносини щодо задоволення потреб громадян у вiдпочинку, вiдновлення громадських i духовних сил, використанню для цього природних та iнших ресурсiв.

Рекреацiйнi ресурси - це сукупнiсть природно-клiматичних, побутових, культурних, оздоровчих, пiзнавальних, iсторичних та iнших ресурсiв, якi використовуються або можуть використовуватися для надання рекреацiйних послуг в процесi рекреацiйноi дiяльностi.

Рекреацiйнi ресурси доцiльно роздiлити на двi групи:

1. Природнi рекреацiйнi територii i ресурси (рекреацiйнi, курортнi, лiкувально-оздоровчi зони, iншi природнi територii, об'iкти, комплекси, використання яких можливе в рекреацiйних цiлях);

2. Рекреацiйнi соцiально-побутовi ресурси (будiвлi, споруди, архiтектурнi та будiвельнi комплекси, iншi об'iкти соцiально-культурного призначення, що використовуються для рекреацiйних цiлей).

Природнi рекреацiйнi територii - це частина простору навколишнього природного середовища, призначена для масового вiдпочинку населення, для вiдновлення життiвих сил i здоров'я людей.

До них вiдносяться: рекреацiйнi, курортнi, лiкувально-оздоровчi зони; землi рекреацiйного, iсторико-культурного та частково природоохоронного призначення; окремi дiлянки земель лiсового, водного фонду; iншi рекреацiйнi територii, комплекси, придатнi для використання з метою рекреацii.

Природнi рекреацiйнi ресурси - це природнi курортнi, лiкувальнi, оздоровчi ресурси i фактори, придатнi для використання з метою вiдновлення i змiцнення здоров'я людей.

До природних лiкувальних ресурсiв належать родовища корисних копалин мiнерального i органiчного походження, якi надають на органiзм людини лiкувальний ефект i придатнi для промислового освоiння (мiнеральнi води, лiкувальнi грязi).

До природних оздоровчим ресурсiв вiдносяться природнi утворення, що формують особливi ландшафтнi та мiкроклiматичнi умови в регiонi, якi надають на органiзм людини оздоровчий ефект (парки, пляжi, лiсопарки, лiсовi i гiрськi масиви).

До природних оздоровчим факторiв належать природнi явища, якi присутнi й вiдбуваються в конкретнiй мiсцевостi на найбiльш оптимальних для органiзму людини концентрацiях i поiднаннях - тривалiсть та iнтенсивнiсть сонячного випромiнювання, вологiсть повiтря, температура навколишнього середовища.

В даний час актуальнiсть правових дослiджень рекреацiйних вiдносин обумовлена iх значимiстю для оздоровлення населення, необхiднiстю збереження та рацiонального використання природних ресурсiв. Рекреацiйне законодавство в даний час перебувати в станi розвитку i представлено безлiччю нормативних актiв.

Для правового режиму природних рекреацiйних територiй характерно:

наявнiсть загального та спецiального правового регулювання iх використання та охорони;

спрямованiсть на забезпечення спецiальноi мети - вiдновлення життiвих сил i здоров'я людини;

заборона господарськоi та iншоi дiяльностi, шкiдливо впливаi на навколишнi природне середовище, будь-якi змiни природного ландшафту;

заборона будь-яких дiй, що порушують суспiльнi рекреацiйнi iнтереси при iх використаннi;

встановлення спецiального порядку iх створення, обмеження права користування ними;

загальнодержавний характер власностi на них;

встановлення додаткових обов'язкiв користування ними;

змiшаний характер iх правового режиму.

У Законi Украiни "Про охорону навколишнього природного середовища" дано поняття рекреацiйноi зони.

Рекреацiйна зона - це дiлянки сушi або водного простору, призначенi для органiзованого масового вiдпочинку i туризму.

Створення рекреацiйних зон на дiлянках лiсового фонду регулюiться нормами лiсового законодавства (Лiсовий кодекс Украiни, Положення Кабiнету Мiнiстрiв Украiни вiд 21.07.1995 "Про затвердження порядку подiлу лiсiв на групи, вiднесення iх до категорii захищеностi та видiлення особливо захисних земель дiлянок лiсового фонду" та iн).

Згiдно зi ст.3 Лiсового кодексу Украiни рекреацiйна функцiя лiсу визнаiться за переважну, а рекреацiйне лiсокористування розглядаiться як обов'язкова умова вiдновлення сил i здоров'я людини, пiдвищення трудового потенцiалу суспiльства.

Особливостi режиму рекреацiйного використання ресурсiв (у т. ч. лiсокористування) вiдображенi в Законi Украiни "Про природно-заповiдний фонд Украiни", зокрема для зон регульованоi та стацiонарноi рекреацii нацiональних природних i регiональних ландшафтних паркiв, експозицiйних зон ботанiчних садiв, дендрологiчних паркiв, рекреацiйних зон зоологiчних паркiв (ст.21-38 зазначеного закону).

Так, зона регульованоi рекреацii може використовуватися для короткострокового вiдпочинку та оздоровлення населення, огляду особливо мальовничих i пам'ятних мiсць, пристроi й устаткування туристичних маршрутiв i екологiчних стежок; зона стацiонарноi рекреацii - для розмiщення готелiв, мотелiв, кемпiнгiв, iнших об'iктiв обслуговування вiдвiдувачiв парку, крiм здiйснення будь-якоi дiяльностi, яка може вести до погiршення стану середовища та зниження рекреацiйноi цiнностi.

При користуваннi окремими рекреацiйними територiями розробляються допустимi межi рекреацiйного навантаження. Допустимоi рекреацiйноi навантаженням у науковiй лiтературi вважаiться гранична мiсткiсть територii для забезпечення нормальних умов вiдпочинку без порушення вiдновлювальних властивостей природних комплексiв. Цi межi визначаються нормативами рекреацiйного навантаження щодо функцiональних зон (лiсовий, лiсопарковоi, парковоi), або в залежностi вiд величини мiста. За функцiональними ознаками для лiсових територiй визначено нормативи вiд 1 до 10 чоловiк на гектар; для лiсопаркових - вiд 8 до 20 чоловiк; для паркових - вiд 20 до 150.

Крiм встановлення граничних розмiрiв рекреацiйного навантаження становить iнтерес лiмiтування, яке передбачено для використання природних ресурсiв у межах територiй та об'iктiв природно-заповiдного фонду загальнодержавного значення. При цьому встановлення лiмiтiв на використання природних ресурсiв в оздоровчих, рекреацiйних та освiтньо-виховних цiлях передбачаi визначення меж територiй та кiлькостi рекреантiв з урахуванням ступеня рекреацiйного навантаження на цi територii. Лiмiт на даний вид використання природних ресурсiв може бути короткостроковим - до 1 року, i довгостроковим - вiд 1 до 10 рокiв, в залежностi вiд категорii територii чи об'iкта, встановленого режиму його охорони, використання i порушення його природних комплексiв. У результатi всього вище сказаного можна зробити висновок, що рекреацiйне право - це сукупнiсть норм, що регулюють рекреацiйнi вiдносини з метою забезпечення ефективного функцiонування рекреацiйного господарства, рацiонального використання i охорони рекреацiйного фонду, реалiзацii прав громадян на вiдпочинок, вiдновлення основних життiвих сил. Рекреацiйне право i пiдгалуззю господарського та екологiчного права, тому що правовi iнструменти саме цих галузей i базовими для ii формування. Також у формуваннi рекреацiйного права значна роль належить науковим дослiдженням. У цьому сенсi рекреацiйне право являi собою сукупнiсть теорiй, наукових пiдходiв, знань про рекреацiйнi вiдносинах.

В останнi 10 рокiв питання рекреацii та ii правового регулювання ставилися неодноразово, визнавалася необхiднiсть iх спецiального регулювання, проте вирiшенi не були. Були прийнятi окремi нормативнi акти, якi вирiшували окремi питання в цiй областi, але не проблему. У результатi була накопичена велика база нормативних документiв, яка потребуi систематизацii та узагальненнi.

Основними етапами систематизацii рекреацiйного законодавства i:

прийняття концепцii формування правового регулювання рекреацiйноi дiяльностi;

прийняття Закону Украiни "Про рекреацiйному фонд Украiни";

внесення змiн i доповнень до iнших нормативних актiв чинного законодавства;

розробка правового регулювання здiйснення рекреацiйноi дiяльностi на окремих територiях.

Загальнi положення законодавства про рекреацiйну дiяльнiсть

Конституцiя Украiни;

Закон Украiни "Про власнiсть";

Закон Украiни "Про природно-заповiдний фонд Украiни";

Закон Украiни "Про охорону навколишнього природного середовища";

Закон Украiни "Про патентування окремих видiв пiдприiмницькоi дiяльностi";

Декрет КМУ "Про стандартизацiю i сертифiкацiю";

Лiсовий кодекс Украiни;

Водний кодекс Украiни;

Земельний кодекс Украiни;

Закон Украiни "Про тваринний свiт";

Закон Украiни "Про екологiчну експертизу".

Забезпеченiсть природним туристично-рекреацiйним потенцiалом i важливою складовою частиною розвитку туризму в регiонi. Особливу актуальнiсть у зв'язку з цим набуваi стан екологii територii. Забруднене середовище обмежуi розвиток туризму, навiть якщо територiя маi високий туристично-рекреацiйним потенцiалом. Тому вивчення територiальних вiдмiнностей впливу природно-туристського потенцiалу на розвиток туризму в регiонi представляiться актуальним.

Великий внесок у вивчення природно-рекреацiйного потенцiалу Украiни внесли А.А. Бейдик, А.П. Голiков, О.А. Любiцева, Я.Б. Олiйник, В.П. Руденко, П.Г., Шищенко та iн. Однак проблема характеристики i оцiнки впливу природного туристично-рекреацiйного потенцiалу на розвиток туризму i тепер перебуваi у сферi наукових дослiджень.

До оцiнки природно-рекреацiйного потенцiалу iснують рiзнi пiдходи. Наприклад, В.П. Руденко потенцiал природних рекреацiйних територiй Украiни визначав через грошову оцiнку вiльного часу.

Вартiсть вiльного часу вимiрювалася величиною валового суспiльного продукту, створеного усiма працюючими за одиницю часу i розрахованого на кiлькiсть всього населення регiону, яке використовуi ресурси рекреацii. Потiм вираховувалася нормативна потреба населення в рекреацiйних закладах, мiсцях санаторно-курортного лiкування, тривалого i короткочасного вiдпочинку i туризму в людино-годинах, яка коректувалася з урахуванням мiського та сiльського населення окремих районiв вiдповiдно до iснуючоi практики планування мiсць вiдпочинку та лiкування

За розрахунками В.П. Руденко, в сумарному обчисленнi природно-рекреацiйний потенцiал складаi 9,6% вiд iнтегрального природно-ресурсного потенцiалу краiни. У його структурi значна частка належить вiдпочинку i туризму (75%), а на санаторно-курортне лiкування доводиться 25%. Розвиток природного туристично-рекреацiйного потенцiалу варiюi по регiонах Украiнi (див. табл.1).

Максимальна питома вага природно-рекреацiйного потенцiалу в сумарному природно-ресурсному потенцiалi (ПРП) маi АР Крим (1,76%), а мiнiмальний - Тернопiльська (0,11%) та Рiвненська (0,12%) областi.

Згiдно А.А. Бейдик всi регiони Украiни можна роздiлити на 5 груп за рейтингом оцiнки ресурсно-рекреацiйного потенцiалу (див. табл.2). РЖнтегральна оцiнка природного блоку рекреацiйно-туристського потенцiалу регiонiв Украiни визначалася як сума складових балiв оцiнки спелеологiчних, орографiчних, клiматичних, гiдрологiчних ресурсiв, ресурсiв флори i фауни.

Таким чином, можна вiдзначити деякi вiдмiнностi в оцiнцi природно-рекреацiйного потенцiалу по В.П. Руденко i О.О. Бейдик з-за рiзних методик i повноти облiку складових компонентiв. Тим не менш, вивчення природного потенцiалу краiни показуi, що i значнi можливостi в кожному регiонi, щоб розвивати в них туристську дiяльнiсть.

Регiони Украiна неоднаково забезпеченi природним туристично-рекреацiйним потенцiалом. Однак з метою розвитку туристськоi дiяльностi, залучення туристiв в регiони необхiдно максимально використовувати наявнi там природно-рекреацiйнi ресурси. Для цього слiд видiлити найбiльш привабливi для туристiв природнi об'iкти, природно-рекреацiйнi райони i розвивати вiдповiдну iнфраструктуру.

Рекреацiйне господарство Криму спираiться на потужну ресурсну базу. До рекреацiйних ресурсiв Криму вiдносяться: пляжi (протяжнiсть складаi 517 км), мiнеральнi води (дебет - 30 тис. м3/добу); лiкувальнi грязi (запаси - 24 млн. м3); море, морське i лiсове повiтря, клiмат; ландшафти (рельiф, рослиннiсть i т.д.).

Рекреацiйнi пiдприiмства розподiленi по територii Криму нерiвномiрно. Найбiльшу концентрацiю вони складають на Пiвденному та Пiвденно-схiдному березi Криму - тут розмiщено 51% всiх мiсць здравниць республiки, на захiдному березi - 39%, Схiдному - 8% i в глибинних територiях - менше 3%. Найменш освоiна в рекреацiйному планi Схiдне узбережжя i зовсiм не освоiна територiя Арабатськоi стрiлки, узбережжя Казантипськi затоки. Приблизно 97% здравниць сконцентрованi на вузькiй трьох кiлометровiй прибережнiй смузi моря - це найбiльш комфортабельнi здравницi. У глибинних територiях (гiрських i передгiрних) розмiщенi невеликi, менш комфортабельнi здравницi: це переважно дитячi табори, туристичнi бази, розташованi на туристичних маршрутах. Глибиннi територii республiки володiють всiма необхiдними умовами для рекреацiйного розвитку, це: - мальовничi ландшафти долин гiрського та передгiрного Криму;

Наявнiсть джерел мiнеральних вод;

Достатня iнфраструктурна освоiнiсть (транспорт, зв'язок);

Наявнiсть вiльних земель i зручнi площадки для будiвництва корпусiв з бiльш низькими витратами.

Рекреацiйний комплекс Криму в основному представлений пiдприiмствами спецiалiзуються на лiкуваннi - оздоровницi, санаторii. У Криму налiчуiться близько 800 рекреацiйних пiдприiмств (здравниць) iмнiстю понад 200 тис. мiсць, 40% з них цiлорiчного функцiонування.

На частку оздоровчих здравниць (будинки вiдпочинку, пансiонати, бази вiдпочинку i т.д.) припадаi 72% всiх мiсць рекреацiйноi мережi. Територiальну структуру мережi здравниць формують Пiвденний i Пiвденно-схiдний берег Криму (64%), Захiдний (33%), Схiдний берег Криму (близько 1%), глибиннi територii (близько 2%). На частку профiлактичного лiкування (санаторiiв) припадаi 28% мiсць. Санаторii зосередженi в основному на Пiвденному березi Криму та в РДвпаторii (курорт РДвпаторiя спецiалiзуiться на лiкуваннi дiтей - частка дитячих мiсць 73%).

Особливе мiсце в рекреацiйному господарствi Криму займаi туризм. Крим маi надзвичайно великими можливостями для розвитку найрiзноманiтнiших видiв туризму. Це незвичайно красивi пейзажi, а також можливостi кожному вибрати маршрут пiд силу - вiд найлегших (не категорiйних) до подолання найскладнiших ("альпiйських" скельних стiн). М'який клiмат дозволяi в Криму займатися туризмом круглий рiк. У той же час велика кiлькiсть снiгу на гiрських територiях сприяi появi невластивих Криму чисто зимових видiв туризму - лижного i гiрськолижного. Особливо привабливi для туристiв пейзажнi ресурси, якими виключно багата Головна гряда Кримських гiр. Це чудовi панорами: ущелини, водоспади, вигадливi форми, створенi вивiтрюванням. Значнiй частинi туристiв, особливо старшого вiку, цiкавi пейзажi Кримського передгiр'я, створенi м'яким рельiфом Внутрiшньоi i Зовнiшньоi гряд Кримських гiр. Безумовно, дуже важливим для розвитку пiзнавального туризму i iсторичнi пам'ятки Криму.

1. Незважаючи на очевидне соцiально-економiчну перевагу рекреацiйного господарства, в економiчнiй структурi республiки воно займаi лише п'яте мiсце за кiлькiстю зайнятих у ньому пiсля промисловостi, сiльського господарства, будiвельноi iндустрii, транспорту.

2. Необхiдно вiдзначити також те, що розлад в економiцi всiii краiни привiв до виникнення соцiальних нерiвностей в доступностi традицiйних загальновизнаних приморських курортiв. Так вiдпочинок на курортах Пiвденного берега Криму став "елiтарним", доступним лише не великий частинi матерiально забезпеченого населення. У результатi рiзкого зростання цiн на санiтарно-курортнi путiвки заповнюванiсть рекреацiйних пiдприiмств складаi 10-60% навiть у сезон "пiк". Посилилися фактори сезонностi i неорганiзованого вiдпочинку, що робить рекреацiйну галузь нерентабельною i призводить до закриття цих пiдприiмств.

3. Зростання стихiйного i неорганiзованого вiдпочинку в свою чергу призводить до перерозподiлу рекреантiв по узбережжю теплих морiв краiни, веде до стихiйного освоiння Азовського узбережжя Криму, що сприяi рiзкого загострення екологiчноi ситуацii в даному регiонi.

Тому в сучасних умовах необхiдний розвиток i створення туристичних баз та баз вiдпочинку з урахуванням вище названих чинникiв, а саме низька платоспроможнiсть населення та екологiчнi умови.

На далеку перспективу необхiдно докорiнно перебудувати iнвестицiйну полiтику в Криму у напрямку створення такоi економiчноi структури республiки, яка забезпечила б прiоритетний розвиток рекреацiйноi функцii. Територiальною формою органiзацii господарства Криму повинен виступати рекреацiйний комплекс з набором галузей, що задовольняi вимогам ринку i наближаi його до стандартiв мiжнародних рекреацiйних корпорацiй.

Приморський район Азовського узбережжя Донецькоi та Запорiзькоi областей маi протяжнiсть 350 км.

Рекреацiйний потенцiал Донецького Приазов'я вiдповiдаi найвищим свiтовим стандартам.

Тут збереглися бiльше 60 пам'яток археологii, вiд раннього палеолiту до початку ХХ столiття, фрагменти традицiйноi культури i забудови украiнцiв, грекiв, донських козакiв, а найголовнiше - куточки неповторноi незайманоi природи.

Безпосередньо на узбережжi розташованi 20 населених пунктiв загальною чисельнiстю проживають близько 600 000 чоловiк. Фактична iмнiсть знаходяться тут же органiзацiй з тривалим вiдпочинком становить 55 000 мiсць, з яких 42 000 припадаi на пансiонати i 13000 на дитячi табори.

Прибережна смуга Азовського моря на дiлянцi Донецькоi областi маi протяжнiсть 112 км. Рекреацiйнi ресурси: м'який клiмат, лiкувальнi грязi та мiнеральнi води, пiщанi пляжi, природнi комплекси Бiлосарайськоi коси i Кривоi коси.

Постановою уряду м. Марiуполь, м. Новоазовськ, селище Ялта, села Мелекiно i Урзуф вiднесенi до категорii курортних населених пунктiв. Тiльки в межах Донецькоi областi в Приазов'i розташовано понад 250 закладiв вiдпочинку та оздоровлення: понад 200 - у Першотравневому районi i близько 50 - в Новоазовському. Навiть у сучаснiй кризовiй обстановцi в них щороку вiдпочиваi понад 200 тис. чол.

Селище Ялта i характерним прикладом рекреацiйного освоiння приморськiй територii на Азовському узбережжi. В даний час у межах Ялтинськоi зони розташованi 122 заклади вiдпочинку, у тому числi 10 дитячих оздоровчих таборiв сезонного функцiонування в с. Юр'iвка та 112 закладiв вiдпочинку для дорослих та сiмей з дiтьми. Всi вони пристосованi переважно до лiтнього вiдпочинку. Гострими проблемами цього регiону i забезпечення населення i вiдпочиваючих водою питноi якостi, вiдсутнiсть централiзованоi мережi каналiзацii, очисних споруд стiчних вод. Дуже обмеженi транспортнi послуги та засоби зв'язку. Практично вiдсутнi установи для розваги вiдпочиваючих. У зв'язку зi зниженням рiвня рекреацiйноi дiяльностi число вiдпочиваючих скорочуiться.

Адаптацiя iснуючих тур ресурсiв Ялтинськоi рекреацiйноi зони до потреб майбутнього передбачаi чотири основнi аспекти. Це адаптацiя природних ресурсiв та закладiв вiдпочинку, органiзацiя розвиненоi мережi сервiсного обслуговування, розвиток iнженерноi iнфраструктури. Стратегiя сталого розвитку туризму мiнiмiзуi негативнi процеси, що впливають на навколишнi середовище. При цьому основними принципами природокористування i виконання екологiчних стандартiв i норм, збереження цiлiсностi природних комплексiв, гармонiя рекреацiйних, екологiчних, економiчних i соцiальних iнтересiв.

На узбережжi Азовського моря, в адмiнiстративних межах Донецькоi областi створений (червень 2000 р.) регiональний ландшафтний парк "Меотiда", у структурi адмiнiстрацii якого утворенi вiддiли "рекреацii та пропаганди природоохоронних знань" та "науки, збереження i вiдновлення бiологiчного i ландшафтного рiзноманiття".

РЛП "Меотида" органiзований у перiод рiзкого погiршення умов традицiйного лiтнього (тривалого) вiдпочинку всiх вiкових категорiй населення, що обумовлено переходом в "ближнi зарубiжжя" курортних зон Прибалтики, Кавказу, Росiйськоi Федерацii, розвалом пiльговоi системи профспiлкових i вiдомчих здравниць. При цьому цiлком очевидно, що з урахуванням економiчних перспектив, вiдвiдини "далекого зарубiжжя" ще довгий час буде залишатися надбанням лише фiнансово елiтарних верств суспiльства.

Прикордонне положення в поiднаннi з рекреацiйним потенцiалом сприяi перетворенню областi в курортно-туристичний комплекс.

Туристiв залучають у Закарпаттi краса ландшафтiв, мiнеральнi джерела та термальнi води, розвинена мережа санаторiiв i туристичних баз, а також самобутня культура етнографiчних груп гуцулiв, бойкiв, лемкiв. Тут збереглися вiйськово-фортифiкацiйнi споруди, пам'ятки дерев'яноi архiтектури (церкви, житловi будинки, млини), архiтектурнi пам'ятки в стилi бароко i готики. Широкий вибiр у любителiв активного вiдпочинку: сходження на Говерлу, пiшохiднi, автобуснi, комбiнованi маршрути, кiннi або велосипеднi прогулянки, сплав по Тисi (рафтинг), мисливськi тури, взимку - гiрськi лижi.

Мiсто Мукачево розташований на берегах рiчки Латорицi, на стику вiдрогiв Вулканiчних Карпат та Закарпатськоi низовини, в 42 км на пiвденний схiд вiд обласного центру. Перша згадка про нього вiдноситься до 1196 роцi. Мукачево першим iз поселень Закарпаття одержало право мiста, про що свiдчить грамота (1376) королеви Угорщини i Польщi РДлизавети Анжу. Грамота давала мiсту право користуватися печаткою iз зображенням святого Мартина для скрiплення документiв.

Тут збереглися пам'ятники архiтектури, в тому числi: замок "Паланок" (13-17 ст.), Який неодноразово перебудовувався, готична каплиця святого Мартiна (14 ст.), Резиденцiя трансiльванських князiв (так званий "Бiлий дiм", 17-18 ст.), арсенал (17 ст.), ансамбль Нiкольського монастиря (18-19 ст.), ратуша початку 20 столiття. З мiських монументiв слiд вiдзначити пам'ятник уродженцю мiста Мiхаю Мункачi (1844-1900) - одного з лiдерiв романтизму в угорського живопису. У Мукачевi створенi два музеi його iменi: художнiй музей дитячоi творчостi та меморiальний музей. У мiстi також працюють краiзнавчий музей, iсторичний музей Мукачiвського гарнiзону. У парковiй зонi Мукачево знаходиться спортивно-оздоровчий комплекс "Латориця" з водолiкарнею на базi мiсцевоi хлоридноi кальцiiво-натрiiвоi мiнеральноi води.

Синяк - бальнеологiчний курорт в 20 км на пiвнiчний схiд вiд Мукачева, у передгiр'ях Вулканiчного хребта на висотi 420 м, в оточеннi змiшаних лiсiв. Основний лiкувальний фактор - сульфiдна сульфатна кальцiiва мiнеральна вода з вмiстом сiрководню 50 г / л. Окисляючи у водi джерела, сiрководень надаi iй синюватий вiдтiнок, звiдси i назва курорту. Воду використовують для ванн. Показаннями для перебування в санаторii "Синяк" i захворювання серцево-судинноi та периферичноi нервовоi систем, опорно-рухового апарату.

Виноградiв - мiсто на правому березi Тиси, в 108 км на пiвденний схiд вiд Ужгорода, бiля пiднiжжя Чорноi гори. До 1946 року називався Севлюш. Мiсто засноване в 9 столiттi i першим у краi одержав привiлеi королiвського мiста. Серед архiтектурних пам'яток: руiни замку Канкiв, палац барона Перенi (15 в), костел (16 ст.), Костел францисканцiв (17-18 ст.).

Хуст - мiсто бiля пiднiжжя Карпат, при впадiннi Рiки в Тису. Мiсто вiдоме з 10 столiття, тут збереглися залишки замку 14 столiття, РДлизаветинська церква 14 столiття. У Хустi розташований спортивно-оздоровчий комплекс "Нарцис". Лiкувально-оздоровчий цикл побудований на основi мiнеральноi води "Шаян", цiлющих трав. Недалеко вiд Хуста знаходиться пам'ятник природи - "Долина нарцисiв", де охороняiться найбiльша в Середнiй РДвропi популяцiя нарциса вузьколистого. Вона iснуi з пiсляльодовикового перiоду, маi релiктовий характер. Помилуватися красою нiжно-бiлих квiтiв можна в першiй половинi травня, в пору масового цвiтiння.

Свалявська група курортiв включаi бальнеологiчнi курорти "Квiтка Полонини", "Поляна", "Сонячне Закарпаття", курортну мiсцевiсть Плоске, якi розташовуються мiж Вулканiчним i Полонинським хребтами на висотах 280-340 м, поблизу вiд мiста Свалява. Основним лiкувальним фактором i мiнеральнi води. Вони вiдносяться до вуглекислих гiдро карбонатних натрiiвих вод i використовуються для пиття i ванн. Тут лiкують захворювання шлунково-кишкового тракту, печiнки i жовчних шляхiв, пiдшлунковоi залози, цукровий дiабет.

Курорт "Квiтка Полонини" знаходиться в селi Голубине, в 7 км на пiвнiч Сваляви, на березi рiчки Пiнiя. Тут використовуiться мiнеральна вода Лужанського джерела. Курорт "Сонячне Закарпаття" створений поблизу села Поляна, в 11 км на пiвнiч вiд Сваляви (використовуi мiнеральну воду джерела Поляна Квасова). Курорт "Поляна" розташований у мальовничiй долинi рiчки Пiнii, в 10 км на пiвнiч вiд Сваляви (використовуi мiнеральну воду джерела Поляна Купель).

Карпатський бiосферний заповiдник розташовуiться на стику Закарпатськоi та РЖвано-Франкiвськоi областей. Вiн створений в 1968 для охорони гiрських ландшафтiв. Його загальна площа становить 57,9 тисяч га. У складi заповiдника шiсть вiдокремлених масивiв на висотах вiд 180 до 2061 м: Чорногiрський, Свидовецький, Марморожскiй, Кузiйський, Угольсько-Широколужанський, Долина нарцисiв. Тут представленi не порушенi людською дiяльнiстю передгiрнi дiброви, гiрськi буковi, змiшанi i смерековi лiси, субальпiйськi та альпiйськi луки з сосново-вiльховi криволiссям i скельно-лишайниковi ландшафти. У заповiднику охороняiться понад тисячу видiв вищих рослин, 64 види ссавцiв, 173 види птахiв.

Нацiональний парк "Синевир" знаходиться в центральнiй частинi Украiнських Карпат, у верхiв'ях Тереблi i Рiки. Вiн заснований в 1989 роцi на територii 40 тисяч га. Озеро Синевир розташовано на висотi 989 м. Воно нагадуi формою неправильний чотирикутник, маi глибину вiд 10 до 20 м. У центрi озера знаходиться невеликий острiв. Поблизу вiд озера знаходяться туристичнi бази "Морське око" i "Синевирське озеро". У межах нацiонального парку i джерела мiнеральних вод, збереглися пам'ятки дерев'яноi архiтектури.

Полонина Драгобрат знаходиться на пiвдорозi мiж Раховом i Яремчею. Це гiрськолижний курорт з розвиненою iнфраструктурою зимового вiдпочинку. Перепад висот тут складаi 500 м. Снiговий покрив тримаiться з початку листопада до кiнця травня. Тут працюють чотири пiдйомники довжиною вiд 350 до 1100 м. Пiдготовка трас проводиться ратраком (трактором зi спецiальними гусеницями). Вiдпочиваючих приймають туристичнi бази та готелi.

рекреацiйний господарство украiна

Туристичний бiзнес i важливою галуззю економiки невиробничоi сфери i являi для густонаселеного промислового Донбасу особливу значимiсть.

Донецька область маi величезнi можливостi для розвитку туризму: знаменитi гiдрологiчнi, геологiчнi та бiологiчнi пам'ятки природи, багате iсторичне минуле краю, численнi пам'ятки iсторii та культури, курортнi комплекси, десятки унiкальних виробництв.

Природно-клiматичнi ресурси регiону сприяють розвитку екологiчного туризму. У Донецькiй областi збереглися екосистеми, якi не вiдчули суттiвого впливу господарськоi дiяльностi людини i якi можна використовувати в наукових цiлях або для естетичноi насолоди. Такими мiсцями i: ботанiчнi природнi заповiдники: Хомутовський степ, Кам'янi могили, Азовська дача, Чердакли та iн.; ландшафти Бiлосарайськоi коси; ряд зоологiчних та орнiтологiчних заказникiв: Крiвокоскiй лиман, Бiлосарайська та Крива коса; етимологiчнi заказники: Старченкiвського i Кальчiнський.

Свiтове визнання здобув Великоанадольський лiс. Лiсовий масив протягнувся з пiвнiчного заходу на пiвнiчний схiд мiж селом Благодатним i мiстом Волновахою; його площа - 2543 га.

У Донецькiй областi i i дивовижнi геологiчнi пам'ятки природи. Серед них видiляються Дружкiвський скам'янiлi дерева (Костянтинiвський район). Первомайський район Донеччини маi добру базу для розвитку мисливського та рибальського туризму. Клiматичнi умови Азовського моря та Сiверського Дiнця сприяють розвитку яхтингу, катання на водних лижах, вiндсерфiнгу та iнших видiв водного туризму.

У Донецькiй областi i всi умови для розвитку iсторико-культурного туризму. На територii Донеччини i багато археологiчних пам'яток, курганiв, городищ, кам'яних баб, мiсць, пов'язаних з легендарним украiнським козацтвом на березi Азовського моря i в межирiччi Сiверського Дiнця.

Серед пам'яток iсторii Донеччини особливо видiляiться Савур-Могила як пам'ятка старовини (курган, древнi поховання) i героiчного украiнського епосу.

Донецький край маi величезнi можливостi для розвитку промислового туризму. Унiкальним i широко вiдомий у нашiй краiнi i за кордоном Артемiвський завод шампанських вин, розташований пiд землею на глибинi 70-80м у виробках ранiше дiючих шахт для видобутку гiпсу. У рекреацiйних цiлях використовуються Артемiвськi солянi шахти. РЗх унiкальний мiкроклiмат iдеально пiдходить для лiкування верхнiх дихальних шляхiв i використовуiться для лiкування астми.

У Донецькiй областi в межах Краснолиманського i Слов'янського районiв на площi 40448 га розмiстився нацiональний парк "Святi гори". Природа парку барвиста i неповторна. У його межах зосереджено бiльше третини фiто ценотичного рiзноманiття рослинного покриву пiвденного сходу Украiни. Лiси складають 91% територii парку, луки - 1,5%, болота - 2,5%. Переважають дубово-сосновi (корiннi субори) i боровi лiси сосни звичайноi (45% вiд площi лiсiв парку). Тут збереглася iдина на Лiвобережжi дiброва площею до 300 га.

Лiтнi погоднi умови НПП "Святi Гори" сприятливi для органiзацii рекреацiйноi дiяльностi взагалi, еко туризму зокрема. Так купальний сезон триваi 93 днi, середнi глибини для купання становлять 1,5 - 2,5 м, на значних дiлянках i пiщанi i трав'янi пляжi. На територii парку i джерело мiнеральноi залiзистоi води з цiнними лiкувальними властивостями. Вона сприяi лiкуванню залiзодефiцитноi анемii.

Для перенаселеного Донбасу з його великою потребою у вiдпочинку та оздоровлення мiсцевих жителiв нацiональний парк "Святi Гори" може i повинен стати справжньою "рекреацiйноi Меккою". Так, до складу зони стацiонарноi рекреацii парку входять 137 оздоровчих заклади, найвiдомiшi з яких санаторiй "Святi Гори" i "Шахтар". В даний час функцiонуi тiльки 81 заклад, з них - 50 баз вiдпочинку, 26 оздоровчих таборiв. Бiльша частина курортно-рекреацiйних закладiв (64,2%) зосереджена на територii курорту "Слов'яногiрськ".

По сусiдству з парком розмiщений другий курорт - "Слов'янськ". У межах м. Слов'янська знаходяться солонi озера Рiпне, Слiпне - з лiкувальними сульфiдними мулових грязями, а також хлоридно - натрiiвоi Раповию водою. З рекреацiйно-оздоровчою метою використовуються також озера Вайсовое, Лиман.

На територii Донецькоi областi розвиваiться також релiгiйний туризм. Тисячi паломникiв вiдвiдують Святогiрський монастир.

НПП "Святi Гори" - не тiльки однi з найяскравiших перлин "природного скриньки" Украiна. Це мiсце релiгiйного паломництва численних вiруючих та прихожан Свято-Успенськоi Святогiрськоi лаври, розмiщеноi в межах парку на мальовничому правому березi рiчки Сiверський Донець.

На початку XVII ст. тут, у печерах крейдяноi скелi, iснував православний Успенський монастир. На самiй вершинi цiii скелi, розташовуiться Миколаiвська церква, побудована невiдомими майстрами в XVII ст. До середини другоi половини XIX ст. належать такi оригiнальнi споруди Святогiрського ансамблю, як Андрiiвська каплиця на крейдянiй скелi, головний храм монастиря - Успенський собор, Покровська церква з дзвiницею, Печерника, залишки Кирило-Мефодiiвських сходок, меморiальнi поховання вiдомих родин XIX ст. - Голiциних, Куракiних, РЖловайських та iн Пiзнавальну рекреацiйну цiннiсть представляють печери на територii колишнього монастирського Арсенiевского скиту "Святе мiсце", а також гора "Фавор", де iснувала Преображенська церква. Бiльша частина цих унiкальних пам'яток архiтектури зараз вiдреставрована i являi нацiональне культурне надбання.

Рекреацiйнi ресурси - це сукупнiсть природних i антропогенних об'iктiв i явищ, якi можна використовувати для вiдпочинку, лiкування i туризму.

Найбiльше значення мають природно-географiчнi та iсторико-культурнi ресурси.

Рекреацiйне законодавство в даний час перебувати в станi розвитку.

Регiони Украiна неоднаково забезпеченi природним туристично-рекреацiйним потенцiалом. Максимальна питома вага природно-рекреацiйного потенцiалу в сумарному природно-ресурсному потенцiалi (ПРП) маi АР Крим (1,76%), а мiнiмальний - Тернопiльська (0,11%) та Рiвненська (0,12%) областi. Проте, не дивлячись на це, з метою розвитку туристськоi дiяльностi, залучення туристiв в регiони необхiдно максимально використовувати наявнi там природно-рекреацiйнi ресурси. Для цього слiд видiлити найбiльш привабливi для туристiв природнi об'iкти, природно-рекреацiйнi райони i розвивати вiдповiдну iнфраструктуру.

Основними рекреацiйними регiонами Украiнi i територii Приазов'я, Причорномор'я а також Закарпаття. Донецька область в достатнiй мiрi забезпечена рекреацiйними ресурсами. На ii територii розташовуiться нацiональний парк "Святi Гори", Великоанадольський лiс, природнi заповiдники: Хомутовський степ, Кам'янi могили, Азовська дача, Чердакли та iн.; ландшафти Бiлосарайськоi коси; ряд зоологiчних та орнiтологiчних заказникiв: Крiвокоскiй лиман, Бiлосарайська та Крива коса; етимологiчнi заказники: Старченкiвського i Кальчiнський.

Таким чином Украiна маi хорошу забезпеченiсть рекреацiйними ресурсами, необхiдними для оздоровлення населення. Однак соцiально побутовий комплекс з регiонах, використовуваних для рекреацii не вiдповiдаi сучасним вимогам, що служить перешкодою як для розвитку нацiонального туризму так i для залучення в Украiнi туристiв з iнших держав.

1. Бобкова А.Г. Правове забезпечення рекреацiйноi дiяльностi. - Донецьк: Юго - Восток, 2000. - 308 с.

2. Рекреацiйна географiя: iдеi, методи, практика [Текст]: зб. наукови

Вместе с этим смотрят:

Адаптивная физическая культура как наука

Аквааеробiка

Анализ историко-культурного и природно-рекреационного потенциала Орехово-Зуевского района Московской области

Анализ мировых гостиничных цепей как основы для оптимизации и модернизации индустрии гостеприимства современной России

Бег: проблемы обучения и тренировки