Стратегiчне планування iнновацiйноi дiяльностi

Вступ

Ринковi умови господарювання створюють для бiльшостi ринкових субтАЩiктiв середовище високоi конкуренцii, яке вимагаi вiд них здатностi формувати конкурентнi переваги як у сферi виробництва товарiв, так i в сферi iх просування на ринок. Конкурентнi переваги досягаються завдяки впровадженню новацiй тАУ суттiво нових методiв i засобiв здiйснення виробничоi та комерцiйноi дiяльностi.

Пiдприiмницька дiяльнiсть ТСрунтуiться на новiй iдеi задоволення споживчого попиту в певних товарах чи послугах. Пошук цiii iдеi i реакцiiю пiдприiмств на зменшення доходу вiд своii дiяльностi, обумовлене насичення м певного сегмента ринку вiдповiдними товарами. Можливiсть створення та використання новацiй субтАЩiктами господарювання залежить вiд загального рiвня науково-технiчного розвитку краiни i ресурсних можливостей. Чим радикальнiшою (наукоiмнiшою) i iдея, тим довшим буде ii життiвий цикл i бiльшим ефект вiд ii комерцiалiзацii.

Роздiл 1. Сутнiсть iнновацiйноi дiяльностi

Сучаснi економiчнi умови вимагають вiд менеджерiв значноi уваги вiд органiзацii iнновацiйноi дiяльностi, забезпечення ii результативностi, пiдвищення ефективностi роботи всiх учасникiв iнновацiйного процесу. Чим бiльше працiвникiв органiзацii долучаiться до iнновацiйноi дiяльностi, тим гнучкiшою i мобiльнiшою вона стаi, тим вагомiшою i вiддача вiд реалiзацii iнновацiй завдяки скороченню термiнiв iх упровадження.

РЖнновацiйна дiяльнiсть тАУ дiяльнiсть, спрямована на використання i комерцiалiзацiю результатiв наукових дослiджень та розробок, випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарiв та послуг.

Вона i невiдтАЩiмно складовою виробничо-господарськоi дiяльностi сучасних органiзацiй i зорiiнтована на оновлення i вдосконалення ii виробничих сил i органiзацiйно тАУ економiчних вiдносин.

Сутнiсть iнновацiйноi дiяльностi полягаi не лише у винахiдництвi. Вона передбачаi вмiлу органiзацiю впровадження новацiй, в т.ч. i створення iншими. Це потребуi особливого, новаторського, антибюрократичного стилю мислення менеджерiв органiзацii, зорiiнтованого на нововведення, координування i узгодження дiяльностi зi створення та впровадження новацiй усiма структурними ланками i службами.

Менеджерам належить провiдна роль у реалiзацii завдань iнновацiйного розвитку органiзацiй. У свiтi на одного вченого припадаi 10 менеджерiв, якi вiдбирають перспективнi науково-технiчнi досягнення, своiчасно патентують винаходи, займаються просуванням наукомiстких товарiв на ринок.

Органiзацiя та управлiння iнновацiйною дiяльнiстю здiйснюються фахiвцями рiзних функцiональних служб i рiзних видiв управлiння. Завдання менеджерiв щодо впровадження новацiй залежить вiд рiвня управлiння. Так, менеджери вищоi ланки, якi володiють всебiчними знаннями у галузях економiки, iнноватики а також сучасними iнформацiйними i комунiкацiйними технологiями, визначають перспективнi напрямки розвитку бiзнесу, ставлять стратегiчнi цiлi, окреслюють коло iнновацiй, що можуть бути використанi для реалiзацii цiлей. Менеджери середньоi ланки керують втiленням у життя iнновацiйних рiшень керiвництва, що передбачаi вмiння консолiдувати персонал для iх досягнення, створити вiдповiдний психологiчний клiмат у колективi, сформувати у ньому вiдповiднi мотивацiйнi преференцii, органiзувати i координувати роботу виконавцiв згiдно з поставленими завданнями. Важливою складовою iнновацiйноi дiяльностi i праця висококвалiфiкованих технологiв, конструкторiв, маркетологiв, економiстiв, фiнансистiв, якi виконують специфiчнi функцii з технологiчного проектування та конструювання новацiй, забезпечення фiнансами науково-дослiдних i проектно-пошукових робiт, калькулювання витрат ресурсiв, цiнового проектування, просування товару на ринок тощо. Працiвники всiх рiвнiв i субтАЩiктами iнновацiйноi дiяльностi у межах окремого пiдприiмства.

Однак лише частина працiвникiв, задiяних у процесi створення iнновацiй, бере на себе вiдповiдальнiсть за прийняття рiшення щодо ii практичного використання на пiдприiмствi. Такi рiшення, як правило, ризикованi i приймаються здебiльшого вищим керiвництвом пiдприiмства або його власником. Тих, кому часто доводиться iнiцiювати залучення iнновацiй, називають iнноваторами.

РЖнноваторами i i фiрми, якi радикально змiнюють свою дiяльнiсть, диверсифiкують ii вiдповiдно до нових вимог ринку, використовують iнновацiйнi пiдходи у взаiмодii з партнерами, споживачами тощо.

РЖнноватор може iнiцiювати науковi дослiдження та розроблення новинки силами самоi фiрми, а також придбання iнновацiй, що довели свою практичну цiннiсть, в iнших фiрмах i iх подальше вдосконалення.

РЖнiцiювання iнновацiй тАУ рекомендацii щодо вдосконалення науково-технiчноi, органiзацiйноi, виробничоi або комерцiйноi дiяльностi пiдприiмства, метою яких i початок iнновацiйного процесу або його продовження (розвиток).

Отже субтАЩiктами iнновацiйноi дiяльностi i фiзичнi та юридичнi особи, якi проводять iнновацiйну дiяльнiсть i залучають майновi та iнтелектуальнi цiнностi, вкладають власнi або позиченi кошти в реалiзацiю iнновацiйних проектiв.

РЖнновацiйна дiяльнiсть пiдприiмства спрямована на створення i залучення iз зовнiшнього середовища таких iнновацiй, якi б сприяли пiдвищенню його конкурентоспроможностi, змiцненню ринкових позицiй, забезпечували перспективу розвитку. Однак можливостi рiзних пiдприiмств щодо залучення iнновацiй вiдрiзняються, що зумовлено передусiм iснуючими ресурсами обмеженнями, особливо фiнансовими. Тому управлiння iнновацiйною дiяльнiстю маi здiйснюватися, з одного боку, з огляду на потенцiйнi можливостi iнновацiй у формуваннi конкурентних переваг, а з iншого тАУ з урахуванням iнвестицiйних можливостей пiдприiмств. Це потребуi економiчного обТСрунтування доцiльностi впровадження кожноi, навiть, на перший погляд, перспективноi новацii, що дасть змогу керiвництву приймати позитивне рiшення лише щодо тiii новинки, яка створить для фiрми суттiвi конкурентнi переваги i забезпечить належну економiчну вiддачу.

Роздiл 2. Етапи iнновацiйного процесу

РЖнновацiйна дiяльнiсть та iнновацiйний процес за своiм змiстом дещо рiзняться. РЖнновацiйний процес i ширшим поняттям, нiж iнновацiйна дiяльнiсть. Вiн охоплюi всi стадii створення новинки: вiд iдеi до конкретного продукту, технологii або послуги, якi використовуються у господарськiй практицi; всi етапи життiвого циклу iнновацii, включаючи ii дифузiю (лат. diffusio тАУ проникнення) у новi умови чи мiсця застосування. А iнновацiйна дiяльнiсть полягаi в дiях людей, спрямованих на створення чи впровадження iнновацiй на певнiй стадii iнновацiйного процесу.

РЖнновацiйний процес тАУ процес перетворення наукового значення на iнновацiю, яка задовольняю новi суспiльнi потреби; послiдовний ланцюг дiй, що охоплюi всi стадii створення новинки i впровадження у практику.

Пiд час iнновацiйного процесу не лише створюються очiкуванi i iнновацiйнi продукти, а й можуть виникати супроводжувальнi iнновацii, якi i побiчним результатом креативноi (творчоi) iнновацiйноi дiяльностi на певному ii етапi. Схему iнновацiйного процесу подано на рис. 1.1.

Рис. 1.1 тАУ Загальна схема iнновацiйного процесу

1. Наука. На цьому етапi розробляють теоретичнi основи проблеми. Вiн охоплюi стадii фундаментальних i прикладних дослiджень.

Фундаментальнi дослiдження. Вони спрямованi на вивчення теоретичних засад процесiв чи явищ. Поштовхом до iх проведення i гiпотеза, яка потребуi пiдтвердження. Результатом дослiджень можуть бути вiдкриття.

Вiдкриття тАУ науковий результат, що вносить радикальнi змiни в iснуючi знання, розкриваi невiдомi досi закономiрностi, властивостi та явища матерiального свiту, iстотно впливаi на перебiг науково-технiчного процесу i розвиток цивiлiзацii, i джерелом винаходiв.

Свiтовий досвiд показуi, що фундаментальнi дослiдження дають позитивний результат лише у 10% випадкiв; практичне застосування матиме ще менше. Г. Форд вказував: ВлСамi по собi iдеi цiннi, але кожна iдея, врештi-решт, - тiльки iдея. Завдання полягаi в тому, щоб реалiзувати ii на практицiВ».

Якщо дослiдження мають цiлеспрямований, пошуковий характер, то позитивних результатiв буде бiльше. Цi дослiдження завершуються обТСрунтуванням та експериментальною перевiркою нових методiв задоволення суспiльних потреб. РЗх результатом i винаходи.

Винахiд тАУ результат НДДКР, що вiдображаi принципово новий механiзм, який може зумовити появу нових iнновацiй та iнновацiйних процесiв i суттiво вплинути на розвиток НТП.

Фундаментальнi вiдкриття i винаходи проходять довгий шлях вiд формулювання гiпотези до практичного застосування. Наприклад, iнтервал мiж винаходом i впровадженням фотоапарата тАУ 112 рокiв, телефону тАУ 56, радiо тАУ 35, мiкропроцесора тАУ 2, персонального комптАЩютера тАУ 2.

Очевидною i тенденцiя до значного скорочення часу мiж вiдкриттям i його практичним застосуванням, що зумовлено усвiдомленням вигоди вiд швидкоi реалiзацii iнновацii i технiчними та органiзацiйними можливостями сучасних спецiалiзованих науково-технiчних закладiв i дослiдних лабораторiй великих корпорацiй.

Фундаментальнi науковi дослiдження здiйснюються спецiалiзованими науковими закладами i фiнансуються переважно державою. Щодо Украiни, то вона за останнi десятилiття майже втратила науковий потенцiал, фундаментальнi дослiдження фiнансуються недостатньо i тому не дають вiдчутних результатiв.

Прикладнi дослiдження. Вони визначають напрям прикладного застосування рiвнянь, здобутих у процесi фундаментальних дослiджень. РЗх результатом i новi технологii, матерiали, системи. Цi дослiдження також потребують значних iнвестицiй, i ризикованими i використовуються, як правило, на конкурснiй основi галузевими науково-дослiдними iнститутами чи вищими навчальними закладами на замовлення держави або коштом великих промислових компанiй, акцiонерних товариств, iнновацiйних фондiв, тощо.

2. Технiка. На цьому етапi теоретичнi конструкцii явищ i процесiв втiлюють у матерiальну оболонку. Вiн охоплюi стадii дослiдно-конструкторських i проектно-конструкторських робiт, якi спрямованi на розроблення, проектування, виготовлення та випробовування дослiдних зразкiв новоi технiки, технологiй чи нового продукту. Визначають технiчнi характеристики новоi продукцii, розробляють дослiднi зразки, починають експериментальне виробництво. Цi роботи здiйснюють самi органiзацii (за наявностi вiдповiдних лабораторiй, конструкторських бюро, експериментального виробництва) або на iх замовлення вищi навчальнi заклади чи спецiалiзованi конструкторську бюро; фiнансують iх, як правило, зацiкавленi фiрми.

3. Виробництво (комерцiалiзацiя нововведення). Це етап впровадження у виробництво нового продукту, розроблення програми маркетингу i просування новинки на ринок. РЖнвестицii на цьому етапi теж ризикованi, але iх бере на себе субтАЩiкт господарювання, акумулюючи для цього кошти у спецiальних фондах i використовуючи позичковий капiтал (банкiвськi кредити). Цей етап охоплюi кiлька стадiй:

- дослiдження ринку:вивчають готовнiсть ринку до сприйняття нововведення; оцiнюють можливiсть формування нових споживчих потреб, якi вiн може задовольняти; визначають форму просування новинки на ринок, можливiсть ii модифiкацii для окремих його сегментiв;

- конструювання: формують дизайн новинки з дотриманням естетичних, ергономiчних (повтАЩязаних з оптимальним пристосуванням умов виробництва для ефективноi працi), функцiональних вимог i з урахуванням преференцiй споживачiв вибраного сегменту ринку (сучаснiсть, комфортнiсть, вишуканiсть, лаконiчнiсть, цiновi характеристики тощо); розробляють маркетинговi заходи для просування товару на ринок;

- ринкове планування: визначають обсяги попиту на новий товар, його асортиментний ряд, можливi ринки збуту; оцiнюють витрати на виготовлення i прогнозують майбутнi доходи вiд продажу;

- дослiдне виробництво: налагоджують i вiдпрацьовують технологiчний процес; складають кошторис витрат;

- ринкове випробування: здiйснюють рекламну кампанiю до появи товару на ринку; визначають прогнозну цiну; випускають пробну порцiю товару, оцiнюють попит на неi; за необхiднiстю вносять змiни у тактику маркетингу чи дизайн товару;

- комерцiйне виробництво: формують портфель замовлень на виготовлення партiй товару; укладають угоди з постачальниками; розробляють логiстичнi схеми; вибирають канали збуту; проектують i створюють систему управлiння виробництвом; виготовляють i реалiзують продукцiю у запланованих обсягах; вiдпрацьовують систему управлiння якiстю; удосконалюють полiтику цiноутворення i методи стимулювання збуту.

Етап комерцiалiзацii нововведення i завершальним в iнновацiйному процесi. Однак новий продукт не завжди залишаiться власнiстю пiдприiмства, яке його створило. Право на виготовлення нового продукту можуть отримати й iншi пiдприiмства, придбавши вiдповiдну лiцензiю. Вiдбуваiться дифузiя нововведення тАУ процес його поширення для використання у нових мiсцях, сферах чи умовах.

РЖнвестування у придбання нововведень i найменш ризикованим, тому багато фiрм включаються в iнновацiйний процес саме на цiй стадii. Найтиповiшими щодо дифузiй i технологiчнi нововведення, оскiльки iм притаманна iнварiантнiсть.

РЖнварiантнiсть нововведення тАУ здатнiсть нововведення зберiгати незмiнними якiснi та кiлькiснi характеристики, попри перетворення та змiни у зовнiшньому середовищi, що даi змогу використовувати продукт тривалий час i в рiзних сферах.

Отже, органiзацii, стаючи учасниками iнновацiйного процесу на певному його етапi, зiставляють вигоди, якi вони можуть отримати, i витрати. При цьому слiд обмiркувати, якi джерела фiнансування використовувати i на яких умовах. Результати, якi можуть отримати органiзацii на рiзних етапах iнновацiйного процесу, та необхiднi джерела фiнансування iнновацiйноi дiяльностi наведено у табл. 1.1.

Отже, завершальною ланкою i результатом iнновацiйного процесу i створення певного конкурентоспроможного продукту. Проте конкурентоспроможнiсть залежить вiд ступеня новизни iдеi, взятого за основу нового продукту чи технологii. Якщо технологiя принципово нова, то велика iмовiрнiсть тривалого життя новинки. Вона швидко поширюiться i приносить суттiву комерцiйну вигоду iнноваторами i суспiльству загалом. РЖншими словами, економiчне зростання зумовлене iнновацiйним розвитком, основою якого i створення наукомiстких продуктiв.

Однак не всi пiдприiмства мають належну базу для створення наукомiстких продуктiв. РЖнновацiйна дiяльнiсть таких пiдприiмств може ТСрунтуватися на вдосконаленнi та модифiкацii iснуючих товарiв, пошуку iншоi сфери iх застосування, поширеннi iх на iншi сегменти ринку, наданнi iм нових властивостей, тобто здатнiсть краще задовольняти суспiльну потребу.

Вместе с этим смотрят:

РЖнформацiйний менеджмент як ефективна технологiя органiзацii управлiнськоi дiяльностi

Аксiологiчнi проблеми управлiнськоi дiяльностi робiтника освiти в умовах модернiзацii освiтньоi галузi в Украiнi

Американская система менеджмента на предприятии

Анализ ключевых компетенций для успеха в отрасли ООО "Галеон"

Анализ конкуренции в отрасли ресторанного бизнеса