Фiзична реабiлiтацiя хворих на ревматичний артрит

Змiст

Вступ

Глава РЖ. Етiологiя та патогенез ревматоiдних артритiв. Фiзична реабiлiтацiя хворих (аналiз лiтературних даних)

Роздiл 1. Етiологiя i патогенез ревматоiдного артрита

1.1 Клiнiчна характеристика ревматоiдного артриту

1.2 Класифiкацiя ревматоiдного артриту

Роздiл 2. Використання методiв фiзичноi реабiлiтацii

2.1 Лiкувальна фiзична культура

2.2 Масаж при артритi

2.3 Фiзiотерапiя

Глава РЖРЖ. Власна дослiдницька робота

Роздiл 1. Загальна характеристика пiддослiдних

Роздiл 2. Методи проведення дослiдження

2.1 Методи проведення дослiдження

2.2 Проведення математично-статистичного пiдрахунку результатiв за критерiiм t-СттАЩюдента

Роздiл 3. Хiд проведення дослiдження

3.1 Програма фiзичноi реабiлiтацii

3.1.1 Лiкарняний етап. Гострий перiод захворювання

3.1.2 Лiкарняний перiод реабiлiтацii. Пiдгостра фаза пiд час постiльного режиму

3.1.3 Лiкарняний етап. Напiвпостiльний режим

3.2 Проведення дослiдження

Роздiл 4. Оцiнка проведеного дослiдження

4.1 Статистичний аналiз результатiв дослiдження

4.2 Оцiнювання результатiв дослiдження

Висновки

Список використаноi лiтератури

Вступ

масаж фiзiотерапiя реабiлiтацiя критерiй

Ревматоiдний артрит тАУ хронiчне, системне захворювання з'iднальноi тканин iз прогресуючим враженням переважно периферiйних (синовiальних) суглобiв по типу ерозивно-диструктивного полiартриту.

РА характеризуiться не передбачуваним перебiгом та рiзноманiттям клiнiчних проявiв. Встановлено, що найбiльш висока швидкiсть наростання рентгенологiчних змiн у суглобах виявляiться протягом перших двох рокiв захворювання, а 70-ти% випадкiв ерозивно-диструктивнi змiни виникають у суглобах протягом перших 3-х тАУ 6-ти мiсяцiв вiд дебюту захворювання, що корелюi з несприятливим перебiгом процесу.

Актуальнiсть теми. РА тАУ основна проблема сучасноi ревматологii у зв'язку iз значним поширенням серед дорослого населення(близько 0,5-2,0%),що становить 50-100 нових випадкiв захворювання на 100 000 населення. Спiввiдношення мiж жiнками та чоловiками, якi хворiють на РА, становить 2-3:1, при цьому вражаються представники всiх вiкових груп, включаючи дiтей та осiб похилого вiку, однак пiк захворюванняВа припадаi на 30-55 рокiв. Враження осiб працездатного вiку з швидкою iнвалiдiзацiiю, зменшенням тривалостi життя пацiiнтiв призводить до великоi кiлькостi соцiальних проблем. Економiчнi втрати через РА можуть бути порiвнянi з витратами на лiкування при iшемiчнiй хворобi серця та пухлинних захворюваннях.

На протязi останнiх рокiв широко обговорюiться зв'язок негативних факторiв навколишнього середовища розвитком запально-дегенеративних ревматичних захворювань.

В Донецькiй областi сконцентровано десь 2000 промислових пiдприiмств(800 з них крупнi) чорноi i кольоровоi металургii, вугледобувальноi, хiмiчноi (коксохiмiчноi машино будiвничоi та iнших галузях промисловостi. Кожен рiк валовий викид небезпечних речовин усiх джерел забрудненняВа в атмосферу мiстить 4000000 тон.

Мета

1. Використати комплекс методiв фiзичноi реабiлiтацii для повернення хворих на ревматоiдний артрит в нормальний стан i оцiнити його ефективнiсть.

2. Сприяти попередженню утворення нових запальних дiлянок.

3. Попередити вволiкальня нових суглобiв при наступному загостреннi.

4. Сприяти забезпеченню стiйкоi ремiсii.

Завдання

5. Розглянути будову суглобiв, функцii, якi полягають на суглоби; вплив дистрофiчних i запальних хвороб суглобiв на виконання функцii.

6. Описати клiнiчну характеристику ревматоiдних артритiв.

7. Визначити вiдомi методи фiзичноi реабiлiтацii, якi використовуються для хворих ревматоiдним артритом.

8. Пiдiбрати групу хворих на РА.

9. Провести дослiдження впливу пропонованого нами комплексу фiзичноi реабiлiтацii оцiнити ефективнiсть ii використання в групi хворих.

10. Порiвняти результати дослiдження експериментальноi групи з контрольною.

Робоча гiпотеза. Ми вважаiмо, що покращення загального стану пацiiнтiв, функцii суглобiв, зв'язочного аппарату i м'язiв, кровообiгу в областi враженних суглобiв, прискорення процесiв регенерацii, а також застереження розвитку з'iiднально-тканинних зрощень, контрактур i м'язових атрофiй, зниження ризику ускладнень буде зв'язано з використанням пропонованого нами комплекса методiв фiзичноi реабiлiтацii. Цей комплекс включаi: дiiтотерапiю, фiзiотерапiю, масаж, ЛФК.

Предметом нашого дослiдження i фiзична реабiлiтацiя при ревматоiдному артритi. ОбтАЩiктом дослiдження тАУ хворi на ревматоiдний артрит.

Глава РЖ. Етiологiя та патогенез ревматоiдних артритiв. Фiзична реабiлiтацiя хворих (аналiз лiтературних даних)

Роздiл 1. Етiологiя i патогенез ревматоiдного артрита

Не зважаючи на те, що вченi значно просунулися у зтАЩясуваннi етiологii артриту, первиннi патогенетичнi фактори до цього часу не знайденi. Що стосуiться власних патогенетичних механiзмiв, то скорiш усього слiд казати про iмунну природу цього захворювання. Можливо, не iдентифiкований ще фактор (бактерii, вiрус) спонукаi плазмоциди синовiальноi мембрани синтезувати проти нього специфiчнi антитiла. Комплекс Влантиген-антитiлаВ» досi по не зтАЩясованим причинам сприймаiться органiзмом у якостi iнородних тiл, якi необхiдно подавити за рахунок вироблення ревматичного фактору.

Цей ревматоiдний фактор, який знаходиться у кровi i синовiальнiй рiдинi, також представляi собою антитiла, але вже проти комплексiв Влантиген-антитiлоВ». РЗх взаiмодiя реалiзуiться через клiтинний фагоцитоз i визволення ензимiв, якi лежать в основi описаних уражень тканин. Цю гiпотезу пiдтверджуi той фактор, що при ревматоiдному артритi в синовiальнiй рiдинi або в кровi пацiiнта майже завжди знаходять ревматоiдний фактор.

Важливе значення при розвитку захворювання придають психоматичному фактору, за власне емоцiйному стресу.

Дослiдження показали, що вражених артритом хворих можна роздiлити на двi групи. У хворих першоi групи хвороба настаi несподiвано, частiше усього пiд впливом стресу, але без вираженоi генетичноi схильностi. У другiй пiдгрупi хворих ревматоiдний артрит виникаi повiльно i поступово. У бiльшостi цих випадкiв очевидна роль спадкових факторiв [5].

1.1 Клiнiчна характеристика ревматоiдного артриту

Велика рiзноманiтнiсть у клiнiчнiй картинi та протiканнi хвороби обумовлюiться складним етiопатогенезом ревматоiдного артриту, вирiшальну роль у якому граi iндивiдуальна реактивнiсть хворого. Клiнiчна картина вiдображаi його загальну характеристику, а саме iнфекцiйно-алергiчне запалення з хронiчним рецидуючим протiканням. Не дивлячись на велику iндивiдуальну рiзноманiтнiсть, клiнiчну картину можна роздивлятися у залежностi вiд трьох основних перiодiв розвитку патологiчного процесу: доприступний перiод, приступ або атака та мiжприступний перiод.

Доприступний перiод. Цей перiод характеризуi ознаки змiненоi реактивностi оформленням патологiчних реакцiй, вражаючих загальним недомаганням, фiзичною та психiчною слабкiстю, диспепсичними порушеннями, втратою ваги, пiтливiстю, коливаннями пульсу, порушеннями термоiзоляцii з пiдвищенням температури тiла. З боку органiв руху вiдмiчаються бiль у мтАЩязах (головним чином кiнцiвок), вiдчуття отерпнення.

Приступ. Клiнiчну картину перiоду приступу, або атаки, визначають наступнi основнi синдроми: суглобовi реакцii, зволiкання внутрiшнiх органiв, iмунобiологiчнi порушення та ряд загальних реакцiй.

Мiжприступний перiод. Практично початком мiжприступного перiоду можна рахувати момент стiйкоi стабiлiзацii лабораторних показникiв. При цих умовах на початковому етапi мiжприступного перiоду все ще мають мiсце не зовсiм стихлi запальнi реакцii, якi не супроводжуються нi суб'iктивними, нi об'iктивними ознаками. У бiльшостi хворих ревматоiдним артритом атака не закiнчуiться цiлковитим одужанням i мiж приступному перiодi залишаються бiльш-менш стiйкi змiни. Хворi найчастiше скаржаться на ранкову скованiсть суглобiв та рiзного типу арталгiй (пов'язанi iз змiною погоди). Об'iктивнi змiни суглобiв пов'язанi зi ступенем стiйких вражень суглобових поверхонь. Чим ближче хворий до минулого приступу, тим бiльше його схильнiсть до рецидиву.

Особливостi протiкання приступiв у мiжприступний перiод дозволяi видiлити двi клiнiчнi форми:

а) гостре або пiдгостре протiкання з ясно визначеними атаками i мiжприступними перiодами;

б) хронiчне проходження з невиразно оформленими приступами та мiжприступними перiодами.

Суглобний синдром. Клiнiчнi проявлення враження суглобiв визначаються, з одного боку, неоднаковою iнтенсивнiстю запального процесу, а з другого тАУ його локалiзацiiю. Самою ранньою ознакою запалення суглобiв i бiль при русi, або спонтанна бiль, що супроводжуiться скованiстю суглоба та обмеженням його активноi рухомостi. До цих проявлень приiднуiться ознаки запальноi реакцii тАУ набряк, почервонiння, а далi i деформацiя з неоднаковими по стiйкостi змiнами.

Процес зазвичаiм починаiться в одному або двох суглобах i поступово протягом рiзних по тривалостi перiодах часу, захоплюi бiльшу частину суглобiв i таким чином, протягом часу, захоплюi бiльшу частину суглобiв i, через деякий час оформлюiться типова картина ревматоiдного артриту. У бiльшостi випадкiв при ревматоiдному артритi спочатку вражаються дрiбнi суглоби. Найбiльш часто першопочаткова локалiзацiя процесу тАУ першi мiж фаланговi суглоби другого та третього пальцiв рук. Запалення суглобiв виражене неоднаково, але зазвичаiм утягуються i навколосуглобнi тканини, тодi спостерiгаiться дифузний набряк суглобу, який приймаi декiлька веретеноподiбну форму. Запалення суглоба рiдко супроводжуiться почервонiнням шкiри над ним. Часто запальна реакцiя виражена дуже слабо i довго залишаiться у такому станi.

При ревматоiдному артритi виникають деформацiя, девiацiя та контрактури суглобiв рук. Змiни у суглобах пальцiв стопи нагадують порушення пальцiв руки. Визначають деформацiю i контрактури також i великих суглобiв.

Навколосуглобовий апарат. Поряд з враженням суглобiв, у процес утягуються i периартикулярнi тканини. Найчастiше зустрiчаються тендовагiнiти та бурсити, що супроводжуються попереднiм запаленням суглоба.

Мускулатура. Пряма або ж непряма участь мтАЩязiв в патологiчному процесi при ревматоiдному артритi приводить до розвитку атрофii i контрактур виявлених у рiзному ступенi. Можуть наступити тяжкi змiни, якi приводять до розриву сухожилля. Змiни мтАЩязiв заслуговують окремоi уваги у звтАЩязку з тим, що iх функцiональний стан у значнiй мiрi визначаi можливiсть вiдновлювання рухомостi суглоба i успiх ортопедичного лiкування.

Змiни зi сторони шкiри. Для ревматоiдного артриту характерно утворювання пiдшкiряних вузлiв, якi зустрiчаються поруч з суглобами i можуть досягти значних розмiрiв. РЗх розмiр набагато бiльше розмiрiв вузлiв при ревматизмi, i вони легко доступнi дослiдженню. Частiше всього вони розташованi в областi лiктьового суглоба, на тильнiй поверхнi, по краю лiктьовоi кiстi i пальцiв, в областi гребня тазових кiсток, вертелiв тАУ у крестцовiй областi, навколо ахилесового сухожилля, в областi лопаток, по протягу хребта i в областi потилицi. Вузли вiльнi, рухливi, але часто зростаються пiдлежачими тканинами тАУ з сухожильними влагалiщами i слизистими сумками, суглобними сумками або надкостницею. Вкриваюча iх шкiра не пiдлягаi нiяким змiнам. Вузли розростаються протягом 15-20 днiв i можуть залишатися в одному i тому ж самому станi протягом мiсяцiв i навiть рокiв. Нерiдко вони зникають спонтанно на протязi декiлькох тижнiв.

Змiни зi сторони внутрiшнiх органiв. Майже усi органи можуть виявитися утягнутими у процес хвороби. Найбiльшу увагу слiд придiлити змiнам серцево-судинноi системи. Декiлька частiше зустрiчаються враження мтАЩязiв серця, проте i вони з клiнiчноi точки зору проявляються рiдко.

Змiни зi сторони сечовидiльноi системи. Порушення зi сторони нирок, розвиток амiлоiдози, при ревматичному артритi i обтАЩiктом обговорювань лише в останнi декiлька рокiв. Виникнення амiлоiдозу повтАЩязують зi значною диспротеiнемiiю, яка супроводжуi розвиток ревматоiдного артриту. Амiлоiдоз звичайно настаi у випадках iз затягнутим протiканням, вiн частiше зустрiчаiться у дiтей i у чоловiкiв.

Змiни зi сторони центральноi нервовоi системи. Участь ЦНС в клiнiчноi картинi ревматоiдного артриту зводиться до деяких патологiчних реакцiй зi сторони психiки хворого тАУ зтАЩявляються депресивнi стани або синдроми, що нагадують паркiнсонiзм з втратою мiмiки, трофiчними порушеннями i вазомоторною лабiльнiстю. РЖнодi зустрiчаються змiни зi сторони периферичних нервiв, якi сприяють погiршенню стану кiнцiвок i тонусу мтАЩязiв.

Лабораторнi показники кровi. С-реактивний бiлок. С-реактивний бiлок це б-глобулiн, який пов'язаний з лiпоiдами i володii сильно вираженою антигенною властивiстю. Вiн значною мiрою пов'язаний перш за все з ексудативними запальними процесами. Таким чином пояснюiться факт, що при настаннi пролiферацii кiлькiсть його зменшуiться i вiн навiть може зовсiм зникнути.

Динамiчне дослiдження С-реактивного бiлка може дати вiдоме уявлення про спосiб розвитку запального процесу. Це дослiдження маi велике значення i пiд час позаприступного перiоду ревматизму. Як указують радянськi автори, С-реактивний бiлок можна знайти у 13 хворих пiд час позаприступного перiоду, i те при неспокiйнiй течii. Це говорить про те, що i при одужаннi хворих, що здаiться, ревматичний процес все ще не абсолютно загаснв.

Дифенiламiнова реакцiя (ДФА). Дифенiламiнова проба це кольорова реакцiя. Для ii проведення використовуiться сироватка кровi хворого. При позитивнiй реакцii забарвлення реактиву набуваi красивого пурпурного кольору. Нормальна величина дифенiламiнового показника тАФ 258-324 фотометричних одиниць.

Як збiльшення С-реактивного бiлка в сироватцi кровi, так i iнтенсивнiсть дифенiламiновоi реакцii, йдуть паралельно активностi ревматичного процесу. Це говорить про те, що реакцiя вiдображаi динамiку ревматичного процесу, якщо ii проводити систематично. До певноi мiри вона може служити для доведення ефективностi вживаноi терапii, оскiльки пiд впливом лiкування ДФА-реакцiя порiвняно поволi нормалiзуiться (за даними Попова i Беловоi) [1].

L2-глобулiн. РА супроводжуiться диспротеiнемiiю: зниженням альбумiнiв i пiдвищенням a2-глобулiнiв. Пiдвищення складу a2-глобулiнiв обумовлено пiдвищенням у кровi глiпопротеiдiв. Пiдвищення a2-глобулiновоi фракцii удвiчi проти норми вказуi на високу активнiсть процесу при РА.

Швидкiсть осiдання еритроцитiв. Пiдвищення ШОЕ спостерiгаiться у 90% хворих РА, й iнколи дорiвнюi 60-80мм/год. ШОЕ чiтко вiдображуi активнiсть процесу, його тяжкiсть. Короткочасна нормалiзацiя ШОЕ може настати пiсля внутрiшньо-суглобового введення ГКС. Стiйка нормалiзацiя ШОЕ i свiдченням про ремiсiю процесу, i навпаки, стiйке пiдвищення цього показника тАУ не благоприiмна прогнозовi ознака.

1.2 Класифiкацiя ревматоiдного артриту

Згiдно робочоi класифiкацii захворювань суглобiв i позасуглобних м'яких тканин опорно-рухового апарату, прийнятоi на I Всесоюзному з'iздi ревматологiв в 1961р., ревматоiдний артрит вiдноситься до основних форм захворювань суглобiв i хребта запального характеру. До цiii ж групи входять ревматичний полiартрит, анкiлозуючий спондило-артрит (хвороба Бехтерева), iнфекцiйнi специфiчнi артрити, iнфекцiйно-алергiчний полiартрит, псорiатичний артрит i хвороба Рейтера. Ревматоiдний артрит за течiiю дiлиться на: а) повiльно прогресуючий; б) швидко прогресуючий; в) малопрогресуючий (доброякiсний).

Таблиця 1.1 Класифiкацiя ревматоiдного артриту (1961 р.)

Видiляють три ступенi активностi ревматоiдного процесу: I ступiнь мiнiмальна, II ступiнь тАФ середня i III ступiнь тАФ висока.

Ступiнь 0 тАФ неактивного артриту. Вiдсутнiсть болiв в суглобах. Вiдсутнiсть ексудативних явищ. Температура, ШОЕ, С-реактивний бiлок, сиалова кислота фiбрiноген у нормi.

Ступiнь I тАФ мiнiмальна активнiсть. Невеликi болi в суглобах i невелика скутiсть вранцi. Невеликi ексудативнi явища i суглобах. Температура тiла над суглобами нормальна. ШОЕ злегка прискорена (в межах 20мм), кiлькiсть лейкоцитiв нормально. Показники С-реактивного бiлка i фiбриногену, сиаловоi кислоти декiлька пiдвищенi. Кiлькiсть Y-глобулiнiв дещо пiдвищена.

Ступiнь II тАФ середня активнiсть. Болi в суглобах не тiльки при русi, але i у спокоi. Стабiльнi ексудативнi явища в суглобах (припухлiсть, випiт, бурсит). Виражене больове обмеження рухливостi I суглобах. Ураження внутрiшнiх органiв виражене не чiтко. Субфебрiльная температура. ШОЕ 30тАФ40мм/год, лейкоцитiв 8-10 109/л. Помiтне збiльшення змiсту С-реактивного бiлка, фiбриногену, сиаловоi кислоти.

Ступiнь III тАФ висока активнiсть. Виражена ранкова скутiсть. Сильнi болi у спокоi. Вираженi ексудативнi явища в суглобах (значна припухлiсть, гiперемiя i пiдвищення температури шкiри над суглобами). Виражене обмеження рухливостi. Ознаки активного запального процесу у внутрiшнiх органах (плеврит, перикардит, мiокардит). Температура тiла висока. Значне прискорення ШОЕ (40-60мм/ч). Лейкоцитоз тАФ 15-20-109/л. Значне збiльшення показникiв С-реактивного бiлка, фiбриногену, сиаловоi кислоти.

Функцiональна здатнiсть хворого встановлюiться по наступних критерiях:

I ступiнь тАФ професiйна працездатнiсть збережена;

IРЖ ступiнь тАФ професiйна працездатнiсть загублена;

РЖРЖРЖ степiнь тАФ утрачена здiбнiсть до самообслуговування.

Зразковi формулювання дiагнозу: ревматоiдний моноартрит правого колiнного суглоба, серопозитивний, поволi прогресуюча течiя, середнього (II) ступеня активностi, стадiя II, I ступiнь [5].

Роздiл 2. Використання методiв фiзичноi реабiлiтацii

Лiкувальнi заходи:

1. Психотерапiя. Довгострокове протiкання бiльшоi частини суглобових захворювань, повтАЩязане з перiодичним погiршенням стану, пригноблюi психiку хворого i потребуi системноi психотерапевтичноi дii.

2. Дiiтичний режим. Дiiтичний режим хворого на артрит треба складати у залежностi вiд його загального стану. РЗжа повинна бути калорiйною, багатою бiлками та вiтамiнами.

3. Медикаментозне лiкування. Його слiд проводити перед фiзiотерапiiю та лiкувальною фiзкультурою, тому що воно пiдготовлюi для подальшого iх проведення, вiдхиляючи запальну суглобову реакцiю та бiль.

4. Фiзiотерапiя та лiкувальна фiзкультура. Вони займають особливе мiсце серед лiкувально-вiдновлюючих заходiв при суглобових захворюваннях.

5. Трудова терапiя i спецiальнi апарати та споруди. Це незамiнний засiб при реабiлiтацii хворих на артрити. Вона вiдновлюi мтАЩязовi сили та амплiтуду рухiв i i дiючим профiлактичним засобом проти деформацii i i переходом вiд реабiлiтацiйного перiоду до продуктивноi трудовоi дiяльностi. Хворi iз значними обмеженнями фiзичноi активностi через деформацii кiнцiвок користуються спецiальними приладами, якi сприяють повсякденнiй дiяльностi. Цi прилади за своiю ознакою можуть допомагати пiд час iжi, при одяганнi.

При реабiлiтацii рекомендують уникати перевтомлень i неправильного положення тiла та кiнцiвок.

Реабiлiтацiю слiд починати у гострiй стадii захворювання, коли хворий надiйшов у лiкарню. Вид та обтАЩiм необхiдних реабiлiтацiйних заходiв визначають характером захворювання та стадiiю, у якiй воно знаходиться. Якщо у гострiй стадii застосовують переважно загальний догляд за хворим, гiгiiнiчно-дiiтичний режим та медикаментозне лiкування, то у пiдгострiй та хронiчнiй стадiях необхiдно надавати перевагу заходам, що направленi на вiдновлення обмежених та припинених функцiй та професiйних навичок.

Для бiльшостi хворих на артрит при проведеннi реабiлiтацiйних заходiв задачею фiзiотерапевта та реабiлiтолога i визначити спiльно з лiкарем усi заходи в областi фiзiотерапii, трудотерапii та лiкувальноi фiзкультури та контролювати iх виконання середнiми медичними працiвниками фiзiотерапевтичного профiлю та методистом по лiкувальнiй фiзкультурi.

Лiкувальна фiзкультура - це один з часто застосовуваних засобiв при реабiлiтацii, його застосування повинно ТСрунтуватися на суворих показниках, на виравнiй дозуванню у звтАЩязку зi станом хворого та на фiзiотерапii та вiдпочинком. Лiкувальна фiзкультура переслiдуi три головнi задачi:

1. Запобiгання вiд деформацii у суглобах;

2. Пiдтримування мтАЩязовоi сили;

3. Пiдтримування амплiтуди рухiв у суглобах.

Лiкувально-фiзкультурнi вправи бувають наступних видiв: статичнi, пасивнi, активнi з допомогою, активнi з опором.

Статичнi вправи застосовують у гострiй стадii артриту, коли хворий лежить у лiжку, i метою i попередження розвитку неактивноi атрофii мтАЩязiв. Статичнi вправи показанi найчастiше для посилення сiдничних мтАЩязiв та розглиблювачiв колiна. Цi вправи треба виконувати 6-12 разiв на день.

Пасивнi вправи призначають у гострiй стадii захворювання i мають за мету збереження обтАЩiму рухiв у враженому суглобi. Цi вправи роблять медичнi працiвники або родичi хворого. Пасивнi вправи треба виконувати до тих пiр, поки не буде досягнута максимальна амплiтуда руху по всiм осям руху суглобiв. РЗх треба виконувати декiлька раз на день.

Активнi вправи з допомогою необхiднi у тих випадках, коли хворий не може виконувати iх сам. Вони i переходом до виконання активних вправ без допомоги. Зовнiшня допомога може бути учинена при виконаннi вправ за допомогою блока або дошцi.

Активнi вправи без зайвоi допомоги призначають, коли амплiтуда рухiв у суглобах та мтАЩязова сила достатнi. Активнi вправи за опором призначають, коли покращала амплiтуда рухiв. Опiр рухам викликають вручну фiзiотерапевтом або за допомогою механiчного опору.

ЛФК для хворих РА показана на всiх стадiях захворювання пiсля купiрування гострого процесу. Хворим з високою активнiстю процесу показано лiкування положенням, корекцiя зведень кистi, дихальнi вправи i т.п.

Протипоказання до призначення ЛФК у хворих РА:

тАв протипоказано призначення ЛФК при високiй (III ступенi) активностi процесу, з вираженим больовим синдромом i великими ексудатавними явищами в суглобах.

тАв не показано призначення ЛФК при виражених ураженнях внутрiшнiх органiв з достатнiстю iх функцiй (плеврити, пневмонii, кардщи, нефрит, васкулити) i iн.

тАв враховуються i загальнi протипоказання до призначення ЛФК: iнфекцii, лихоманка, гострi i пiдгострi захворювання внутрiшнiх органiв, серцево-судинна недостатнiсть II-III ступеня i iн.

Проведення ЛФК у хворих РА рекомендуiться пiсля прийому анальгетикiв i мiорелаксантiв, якi зменшують уранiшню скутiсть i больовий синдром.

Основними засобами, якi маi в своiму розпорядженнi лiкувальна фiзкультура, i фiзичнi вправи. Вони можуть використовуватися у виглядi трьох методiв: iндивiдуального, групового i консультативного.

Фiзичнi вправи звичайно виконуються без предметiв i з предметами: палицi, скакалки, кеглi, м'ячi, кульки, конуси. Крiм того використовуються лавки i гiмнастичнi стiнки.

Останнiм часом використовуються спецiальнi установки, де виконання вправ проводиться за допомогою пiдвiсiв, блокiв i вантажiв (УГУЛь - унiверсальний гiмнастичний кабiнет i РУП - реабiлiтацiйна установка прилiжкова). У нашу краiну вони були привезенi з Польщi.

Початкове положення для хворих РА може бути: лежачи, сидячи, лежачи на боку, лежачи на животi.

Обов'язковими умовами ЛФК i тАФ регулярнiсть, систематичнiсть i спадкоiмнiсть занять (стацiонар, полiклiнiка, курорт, завдання вдома). Величина фiзичного навантаження при заняттях ЛФК залежить вiд безлiчi рiзноманiтних чинникiв, але вона завжди повинна вiдповiдати можливостям пацiiнта, його вiку i стану здоров'я.

Для пiдвищення навантаження слiд збiльшити число повторень вправ i темп iх виконання.

Для зниження навантаження тАФ зменшити число вправ, кiлькiсть повторень i темп iх виконання.

Навантаження може вважатися за правильне, якщо пiсля занять вiдчуваiться прилив енергii, бадьоростi, зменшуiться скутiсть в суглобах i м'язах.

Для правильностi визначення навантаження проводять пiдрахунок пульсу до i пiсля занять, це дозволяi визначити правильнiсть побудови комплексу. Пульс до i пiсля занять може бути на одному рiвнi. Якщо пульс пiсля навантаження пiдвищуiться в межах 16-20 ударiв в 1 хв. або знизився пiсля навантаження тАФ це норма. Якщо пульс пiдвищуiться в межах 30-40 ударiв в 1 хв., слiд звернути увагу на дозування вправ, темп i правильнiсть поiднання вправ з диханням.

У заняттях ЛФК розрiзняють 3 перiоди:

1. Пiдготовчий перiод тАФ продовжуiться 10-15 мiн, протягом 2-3 днiв.

2. Основний або тренуючий перiод тАФ тривалiсть занять 25-30 хв., 10-15 днiв.

3. Завершальний перiод тАФ проводиться за 3-5 днiв до виписки iз стацiонару i даiться завдання додому.

Раннi заняття ЛФК сприяють попередженню обмежень i вiдновленню руховоi функцii.

У гострому перiодi захворювання i при загостреннi хронiчних полiартритiв, в перiод високоi активностi ревматоiдного процесу проводиться лiкування положенням. У мiру зниження активностi i за наявностi схильностi до контрактур слiд виконувати пасивнi вправи за допомогою методиста.

2.1 Лiкувальна фiзична культура

Провiднi фахiвцi рекомендують використовувати фiзичнi вправи, що збiльшують амплiтуду рухiв, м'язову силу, а також вправи аеробноi спрямованостi, враховуючи iндивiдуальнi можливостi кожного хворого i забезпечуючи адекватний вiдпочинок.

Доцiльнiсть виконання вправ, що пiдвищують м'язову силу, обумовлена тим, що слабкiсть м'язiв спостерiгаiться приблизно у 80 % хворих, страждаючих ревматоiдним артритом. РЖншою причиною може бути вельми обмежений рiвень руховоi активностi. У разi повноi iммобiлiзацii, наприклад при призначеннi постiльного режиму, рiвень м'язовоi сили може знижуватися з iнтенсивнiстю близько 3 % у день в перший тиждень.

Виконання вправ аеробноi спрямованостi не вимагаi великоi сили або швидкостi, разом з тим надаi тренуючу дiю на серцево-судинну систему. Серед безлiчi видiв вправ аеробноi спрямованостi, найбiльш популярними, мабуть, можна рахувати швидку ходьбу, бiг, плавання, танцi, iзду на велосипедi. Одне iз завдань цього виду фiзичних вправ тАФ збiльшення максимальноi кiлькостi кисню, який може бути використаний органiзмом для утворення енергii в процесi роботи. Це дозволяi людинi виконувати бiльший об'iм роботи при меншому стомленнi.

Результати численних дослiджень показали позитивний вплив фiзичних вправ на стан здоров'я бiльшостi хворих, страждаючих остеоартритом i ревматоiдним артритом, без посилювання больових вiдчуттiв. Регулярнi заняття знижують ступiнь тяжкостi захворювання, викликаючи ослаблення больових вiдчуттiв, зменшуючи кiлькiсть хворобливих суглобiв.

2.2 Масаж при артритi

У залежностi вiд виду, чинить рiзноманiтний фiзiологiчний ефект. При правильному дозуваннi вiн зменшуi бiль та мтАЩязiв спазм i сприяi проведенню лiкувальноi фiзкультури. Перед призначенням масажу слiд визначити характер процесу (гострий, пiдгострий, хронiчний), вираз (активнiсть) i наявнiсть функцiональноi недостатностi суглобiв.

Необхiдно детально дослiдити функцiю руху у кожному суглобi, виявлений наявнiсть контрактур, уточнити стан мтАЩязiв (гiпотрофiя, пiдвищений тонус, сила). Важливо вмiти виявити больовi точки, дiйсне обмеження рухiв, ступiнь напруження мязiв, можливiсть iх розслабити.

При ревматоiдному артритi масаж призначають у пiдгострiй i хронiчнiй стадiях при всiх ступенях активностi процесу.

Масаж i обовтАЩязковим елементом комплексного лiкування i повинен сполучатися з лiкувальною гiмнастикою i механотерапiiю.

Цiль масажу:

1) Полiпшити кровообiг у вражених суглобах, мтАЩязах, шкiрi;

2) Зняти напругу у мтАЩязах кiнцiвок, полiпшити iх трофiку, тонус, силу;

3) Вiдновити нормальну амплiтуду руху у суглобах;

4) Сприяти розсмоктуванню ексудату, зменшенню болю та скованостi;

5) Оздоровити та укрiпити увесь органiзм.

Методика проведення масажу

Пiд час масажу застосовують прийоми: поглажування, розтирання, розмивання, вiбрацiю. Слiд добиватися найбiльшого розслаблення мтАЩязiв.

Масаж колiнного суглоба. Виконують обома руками долоневою поверхнею великих пальцiв, а також долоневою поверхнею всiii кистi. При масажi великими пальцями iх розташовують на 2см. Нижче колiнноi чашечки i, рухаючись уверх до стегна уздовж сухожиль чотирьохглавоi мтАЩязи, використовуючи поглажування та спиральовидне розтирання.

Для бiльшого проникання у цiль суглоба ногу треба зiгнути у колiнi i робити масаж передньобiчна поверхнi з обох сторiн мiж сухожиллями чотириглавоi мтАЩязи i назовньою бiчною звтАЩязного, а потiм тАУ внутрiшньо-бiчною. На заднiй поверхнi у пiдколiннiй ямочцi розташованi сосуди та нерви, тому прийоми масажу повиннi бути щадними.

Масаж тазостегнового суглоба. Поза хворого тАФ лежачи. Починають масаж з паравертебральноi областi вiд Lз до D10, проводять всi прийоми сегментарного масажу, площиннi поглажування, пояснi поглажування знизу нагору, потiм свердлiння, вплив на мiжостiстi промiжки хребта, прийом ВлпилаВ», перемiщення. Далi виконують масаж реберних дуг i областi пiдвздошних гребенiв. Звернути увагу на область хрестця й болючi крапки (ба-ляо). При масажi сiдничноi областi бiльше уваги придiляють пiдсидничними складкам. На нижнiх кiнцiвках масаж починають зi стегна, потiм масажують гомiлку, стопу, де видiляють хворобливi крапки. Всi прийоми на нижнiх кiнцiвках роблять, як при класичному масажi (поглажування, розтирання, разминання, вiбрацiя). Процедуру завершують в положеннi хворого сидячи й впливаючи на пiдвздошнi гребенi прийомом ВлструсВ». Тривалiсть процедури 15-20хв., на курс тАУ до 10 процедур.

При ушкодженнi нижнiх кiнцiвок хворий сидить або лежить. Прийоми тАФ поглажування, розтирання, розминання, вiбрацiя. Масаж починають iз паравертебральних зон: при поразцi суглобiв верхнiх кiнцiвок тАФ на рiвнi спинномозкових сегментiв D2-С4, при поразцi суглобiв нижнiх кiнцiвок тАФ S4тАФ1тАФD11, потiм впливають на проксимальнi вiддiли кiнцiвок. Далi тАУ нижче хворого суглоба. Роблять вплив i на симетрично розташованi дiлянки здоровоi кiнцiвки. При масажi ураженого суглоба варто звертати особливу увагу на сухожилля, периартрикулярнi тканини, сухожильнi пiхви, суглобнi сумки. Завершують масаж пасивними й активними рухами залежно вiд амплiтуди рухiв. Час масажу - 10-15хв. для верхнiх кiнцiвок i до 25хв. - для нижнiх. Курс - 10-12 процедур, краще через день, можна застосовувати тепловi процедури в комплексi з масажем.

Масаж руки. Масаж руки роблять у положеннi лежачi або сидячи. Пальцi масирують двома руками, виконуючи непреривисто-прогладжуванням тильноi, долоневоi та бокових поверхонь кожного пальцi. Потiм виконують штрихування у прокольному та поперечному напрямках, по гладження та розминання.

Масаж кистi починають з тильноi поверхнi i масирують долонею, розташовуючи кисть упоперек руки хворого. Застосовують плоско стне глибоке розтирання штрихуванням. Променево-заптАЩясний суглоб доступний дii з тильноi та боковоi поверхонь його масирують, погладжуючи i розтираючи великими пальцями.

Лiктьовий суглоб масирують у зiгнутому пiд кутом 115о положеннi, дiючи с переду, ззаду та збоку з обох сторiн. Позаду з обох сторiн масирують суглобову сумку. Застосовують кругове по гладження, спиральовидне розтирання.

При масажi плечового суглоба дотримуiться правило однобiчностi впливу, тобто з боку поразки. Масаж починають iз площинних поглажувань уздовж хребта паравертебрально знизу нагору вiд D6 до Сз. Сегментарнi пояснi поглажування вiд нижчих сегментiв до шийного вiддiлу, повторюючи по 3-4 рази. Звернути увагу на область найширшого м'яза спини (робити поглажування, розтирання, розминання, вiбрацiю). Пiсля цього переходять на паравертебральне виконання прийомiв: свердлiння, вплив на тканинi мiж остистими вiдростками хребцiв, прийом ВлпилаВ» (проводити вертебрально з однiii сторони вiд хребта), а також перемiщення. Далi переходять на прийом обробки навколо-лопаткових областей з акцентом на хвору сторону. На верхнiй кiнцiвцi сегментарний масаж починають iз вищерозмiщених дiлянок (надплiччя, дельтоподiбний м'яз, плече, передплiччя), виконують всi прийоми (поглажування, розтирання, разминання, вiбрацiя). На закiнчення процедури проводять пасивнi й активнi рухи. Необхiдно стежити за зсувом рефлексiв при масажi, особливо дуже iнтенсивному, в областi пахвовоi западини, тому масаж варто завершити впливом на лiвий нижнiй край грудноi клiтини для попередження неприiмних вiдчуттiв в областi серця.

При масажi лiктьового суглоба, передплiччя й кистi всi прийоми сегментарного масажу проводять спочатку паравертебрально вiд D7 до Сз, потiм вертебрально на сторонi поразки. Пiсля цього обробляють область однiii лопатки, на сторонi поразки. Верхнi кiнцiвки починають масажувати з надплечья, потiм масажують плече, передплiччя й кисть. Використають всi прийоми (поглаживание, розтирання, разминание, вiбрацiя). Завершують процедуру завжди пасивними й активними рухами. Варто енергiйно масажувати кожний палець кистi. Зсув рефлексiв те ж, що й при сегментарному масажi плечового суглоба й плеча.

Масаж при контрактурах суглобiв. Масаж при контрактурах у суглобах верхньоi кiнцiвки починають iз впливу на паравертебральнi областi D11тАФ6 i С6тАФ3, застосовуючи всi прийоми сегментарного масажу. Потiм видiляють групи м'язiв: трапецiiподiбну, грудино-ключично-сосцевидну, застосовуючи щипцеподiбне поглажування, розтирання, разминання, лабiльну вiбрацiю. Далi проводять масаж по типi, що вiдсмоктуi, по верхнiй кiнцiвцi при обов'язковому впливi на суглоби. Так, при масажi плечового суглоба хворий помiщаi свою руку тильною стороною кистi на поперекову область, що дозволяi ефективнiше впливати на передню поверхню плечового суглоба, потiм при масажi задньоi частини суглоба хворий фiксуi кисть руки, що масують, на протилежному плечi, що даi можливiсть впливати на сумку суглоба позаду. При необхiдностi проникнення до суглоба знизу хвороi вiдводить руку убiк. При масажi лiктьового суглоба бiльше уваги обертають на зовнiшню поверхню, а при масажi променево-заптАЩясткового суглоба суглобна сумка найбiльш доступна впливу на тильнiй с

Вместе с этим смотрят:

РЖсторiя виникнення та розвитку масажу

Анализ медицинских информационных систем для лечебно-профилактических учреждений санаторного типа

Анатомо-физиологические особенности детей и подростков

Ассортимент лекарственных средств для лечения аллергии

Вiтамiни та iх вплив на здоровтАЩя людини