Мiжнароднi економiчнi вiдносини

Контрольна робота

Змiст

Вступ

1. Стан, проблеми та перспективи розвитку украiнськоi економiки

2. Нова модель економiчного розвитку Украiни

3. Специфiка процесiв iнтернацiоналiзацii на сучасному етапi розвитку Украiни

Висновки

Список використаноi лiтератури

Вступ

глобалiзацiя iнтеграцiя iнтернацiоналiзацiя

На нинiшньому критичному етапi суспiльноi трансформацii Украiни в умовах глибокоi системноi кризи вкрай потрiбна принципово нова нацiональна економiчна стратегiя тАФ стратегiя вiдродження i розвитку в умовах глобалiзацii i глобальноi iнтеграцii. Повна вiдсутнiсть такоi нацiональноi стратегii або використання i нав'язування Украiнi зарубiжних ерзацiв псевдореформаторських лiберальних i неолiберальних стратегiчних курсiв протягом останнiх десяти рокiв незалежного iснування поставили Украiну у важкий стан розвитку.

Сьогоднi, наприкiнцi другого десятилiття незалежного iснування, украiнське суспiльство повинно усвiдомити гостру необхiднiсть розробки i прийняття Верховною Радою ефективноi i обгрунтованоi нацiональноi стратегii Украiни, яка б забезпечила формування i здiйснення дiйсно народноi довгостроковоi мiжнародноi економiчноi полiтики. Невiдкладна розробка конкурентоспроможноi нацiональноi стратегii тАФ найважливiше завдання нового державотворення. В нинiшнiх умовах нацiональна економiчна стратегiя Украiни повинна, перш за все, бути спрямованою на створення ефективноi економiчноi системи i самодостатньоi економiки, на системне i послiдовне поiднання державного регулювання економiки з ринковими методами саморегулювання та на розумне використання iснуючого мiжнародного досвiду трансформацii економiчних систем в напрямку соцiально-орiiнтованоi ринковоi економiки та досвiду пiслявоiнного вiдродження i розвитку провiдних iндустрiальних краiн свiту. Соцiально-реформаторський досвiд РДвропи повинен бути використаний цiлковито.

1. Стан, проблеми та перспективи розвитку украiнськоi економiки

Проголошення в 1991 роцi Украiни незалежною державою й здiйснення переходу до ринковоi системи господарювання принципово змiнили подальший розвиток продуктивних сил краiни i ii окремих регiонiв. Украiна маi у своiму розпорядженнi основнi види ресурсiв для функцiонування незалежноi економiки i може конкурувати в умовах вiдкритого ринкового середовища. Практична реалiзацiя цих положень не може бути здiйснена одномоментно, а являi собою надзвичайно складний, динамiчний i тривалий за часом процес. Сьогоднi краiна перебуваi на перехiдному етапi економiчних перетворень.

Згiдно з прийнятою 28 липня 1996 р. Верховною Радою Конституцiiю тАУ Основним законом Украiни тАУ визначена правова база для переходу до нових економiчних вiдносин. В Основному законi вiдбитi складнi економiчнi процеси, якi вiдбуваються в суспiльствi. Постало питання розробки економiчноi полiтики Украiни на базi використання теоретичного досвiду розвинутих краiн свiту, практики вдосконалення структури господарства, полiтики щодо iнвестицiй, проведення належних реформ у системi вiдносин власностi та iн.

Реформування економiки Украiни вимагаi особливого пiдходу до ii пiзнань, до вивчення причин i наслiдкiв соцiально тАУ економiчних процесiв, якi вiдбувалися в украiнському суспiльствi протягом багатьох столiть. Особливiсть полягаi в специфiцi украiнського регiону як у природно тАУ територiальному, так i у державно тАУ полiтичному планi. Для пiзнання сьогоднiшнього стану економiки Украiни слiд ураховувати також iсторико- полiтичнi процеси, якi значною мiрою впливають на подальший розвиток при переходi краiни до вiдкритоi економiки. Постiйне погiршення основних показникiв розвитку Украiни в 90-х роках негативно вплинуло на формування ефективного механiзму ii економiки.

Свiтова економiка дедалi бiльшою мiрою визначаi особливостi розвитку Украiни. Основнi напрямки впливу тАУ збiльшення обсягiв експорту та iмпорту вiдносно ВВП та загострення ситуацii iз зовнiшньою заборгованiстю краiни.

Для успiшного i порiвняно швидкого формування ринковоi системи господарства, а також для зменшення соцiальноi напруженостi в суспiльствi необхiднi значнi обсяги фiнансових ресурсiв. Саме тому спiвробiтництво з мiжнародними валютна тАУ фiнансовими установами, державами тАУ кредиторами пiд час такоi трансформацii i вкрай важливим.

Проблема зовнiшнього боргу стаi постiйним супутнiм явищем економiчного розвитку Украiни iз самого моменту здобуття нею державноi незалежностi. Украiна вступила у фiнансово тАУ кредитнi вiдносини з приводу зовнiшнiх запозичень та виплат вiдповiдних боргових зобовтАЩязань з багатьма субтАЩiктами тАУ як нацiональними (тобто краiнами), так i мiжнародними фiнансовими органiзацiями, приватними позичальниками, обтАЩiднаннями кредиторiв.

Отже, проблема виплат за зовнiшньою заборгованiстю стаi помiтним навантаженням на фiнансову систему краiни. Очевидно, що головним критерiiм вироблення борговоi стратегii маi бути обтАЩiктивна оцiнка ефективностi використання коштiв, тим бiльше мобiлiзованих iнонацiональних ресурсiв .Особливим застереженням при цьому i обсяг iноземних кредитiв, оскiльки потенцiйно може вiдбутися своiрiдний перехiд кiлькостi в якiсть: сумарний обсяг запозичень може стати таким, коли вiн вже перевищить здатнiсть краiни його обслуговувати та повертати.

Подiбна оцiнка ефективностi використання кредитних ресурсiв не може не враховувати загальних результатiв макроекономiчного розвитку краiни, на який впливають залученi грошi. Складнiсть борговоi проблеми для Украiни пояснюiться, зокрема, й тим, що розвтАЩязання завдання з подолання тенденцiй падiння економiчних показникiв вимагаi тривалого часу. Так, за прогнозами Свiтового банку, стабiлiзацiя в господарству краiн СНГ може бути досягнута не ранiше другоi половини десятирiччя ( i це у разу стабiльного соцiального розвитку та вiдсутностi масштабних потрясiнь екзогенного (стосовно економiчних процесiв) характеру).

До проблеми зовнiшньоi заборгованостi значно додають труднощi субтАЩiктивно тАУ обтАЩiктивного характеру, повтАЩязанi з Влхронiчним Влне проведеннямВ» ефективного макроекономiчного регулювання.

Регулювання вiдкритоi економiчноi системи не може бути ефективним за вiдсутностi програмно тАУ цiльовоi промислово тАУ технологiчноi полiтики, виважених iнвестицiйних програм та створення передумов ефективного залучення фiнансових результатiв у виглядi капiтальних активiв, якi функцiонують у виробничiй сферi.

У сучасних умовах оптимальною формою регулятивноi полiтики, що комплексно та глибоко сприяла б оптимiзацii не лише нацiональноi участi в мiжнароднiй кооперацii, а й усього масиву економiчних вiдносин у суспiльствi, i iндикативне планування макроекономiчного розвитку. Воно маi стати функцiональною основою реформування структур Влвiдкритого економiчногоВ» регулювання, перерозподiлу регламентацiйнотАУорганiзацiйних повноважень.

Зважаючи на сьогоднiшнi украiнськi умови вiдповiдна полiтика маi бути спрямована на досягнення загальних цiлей та вiдповiдати таким принципам:

- свобода пiдприiмництва у зовнiшньоекономiчнiй сферi за активноi регулятивноi ролi держави;

- безумовне дотримання законiв усiма субтАЩiктами зовнiшньоекономiчноi пiдприiмницькоi дiяльностi та iх рiвнiсть перед законом, а також недискримiнацiя;

- захист iнтересiв нацiонального товаровиробника як на територii Украiни, так i за ii межами;

- еквiвалентнiсть мiжнародного товарообмiну, неприпустимiсть недобросовiсноi конкуренцii та демпiнгу при вивезеннi та ввезеннi товарiв та послуг;

- пiдвищення рiвня конкурентоспроможностi вiтчизняних товарiв на свiтовому ринку.

У Стратегii економiчноi та соцiальноi полiтики на 2000 тАУ 2004 рр.

ВлУкраiна: поступ у ХХI ст.В» було офiцiйно сформульовано концептуальнi пiдходи украiнськоi держави до проблеми пiдвищення конкурентоспроможностi економiки держави. Зокрема, це завдання маi реалiзовуватися через:

- нову стратегiю промислово тАУ iнновацiйноi полiтики;

- запровадження надiйноi системи енергозабезпечення та енергозбереження;

- перетворення АПК у лiдируючий сектор економiки;

- утвердження Украiни як транзитноi держави.

Поетапний вихiд Украiни на умови низько тарифного регулювання експортна тАУ iмпортних звтАЩязкiв маi бути узгодженим з програмами державноi полiтики реконструкцii тих галузей промисловостi, якi на даному промiжку часу особливо гостро потребують цiлеспрямованого централiзованого опiкування, сприяння експорту. Значний резерв становить державна стратегiя, за допомогою якоi можливi як кiлькiсне збiльшення каналiв збуту експортованоi продукцii, так i нарощування маси продукцii, що пiдлягаi вивезенню за кордон.Важливим для успiшного проведення реформи засобом поiднання цiлей мiжнародноi економiчноi сфери та промислово тАУ виробничих механiзмiв в Украiнi i зонально тАУ регiонально полiтика щодо створення спецiальних органiзацiйно тАУ iнституцiйних, податкових та митних режимiв технологiчного розвитку у формi технопаркiв або технополiсiв.

Оцiнюючи ситуацiю в експортному виробництвi на територii Украiни, доводиться визнати, що вона не вiдповiдаi не тiльки ii економiчному потенцiаловi за валовими показниками, а й господарсько тАУ технологiчнiй структурi, галузевому розподiлу та рiвню кадрового корпусу. За наявнiстю великого наукового потенцiалу майже вiдсутнiй високотехнологiчний експорт продукцii наукомiсткого виробництва. Тому необхiдно стимулювати складне технологiчне експортне виробництво та сприяти закордонному продажу за тими науково тАУ технiчними напрямами i по тих економiчних галузях, розвиток яких може сприяти збiльшенню товарноi маси, що експортуiться з територii Украiни.

Слiд стимулювати експорт з високим ступеням перероблення. Ця вимога вiдповiдаi i загальноi свiтовоi тенденцii збiльшення в системi торговельних вiдносин частки торгiвлi високотехнологiчною готовою продукцiiю. Згiдно з експертними оцiнками, на свiтовому ринку 2010 р. частка продукцii первинноi переробки становитиме 20%, тодi як частка готових виробiв тАУ 80% загального обсягу ринку [12].

2. Нова модель економiчного розвитку Украiни

Входження краiни в етап економiчноi стабiлiзацii актуалiзуi обТСрунтування конструктивноi моделi пiслякризового розвитку. При ii розробленнi необхiдно враховувати нову не лише економiчну, а й полiтичну ситуацiю. На вiдмiну вiд попереднього перiоду, коли при формуваннi стратегii економiчного розвитку межа протистоянь проходила мiж ринковою i неринковою iдеологiiю, нинi визначаються напрямки прийняття рiшень у межах ринковоi парадигми. Це стосуiться не лише Украiни, а й низки iнших краiн СНД.

Вибiр Украiни на користь неолiберальноi моделi не був спонтанним. Не маючи на стартi реформ, краiна змушена була вдатися до запозичення зарубiжного досвiду. Модель лiберальноi економiки з кiнця 70-х тАУ початку 80-х рокiв повсюдно закрiпилася в розвинутих краiнах Заходу. На початку 90-х рокiв краiни Схiдноi РДвропи вже нагромадили позитивний досвiд ринкових перетворень на основi принципiв неолiбералiзму. Треба враховувати i готовнiсть Заходу надавати фiнансову допомогу виключно за умови вiдповiдних перетворень, за умови виконання рекомендацiй Мiжнародного Валютного Фонду (МВФ), якi базувалися на принципах так званого Вашингтонського консенсусу. Цi принципи сформувалися на початку 80-х рокiв i мали спершу чiтко виражену латиноамериканську спрямованiсть, а в подальшому були екстрапольованi на краiни з перехiдною економiкою, в тому числi й на держави пострадянського простору.

Основний змiст цих принципiв зводився до низки позицiй, якi вважаються базовими:

1) усунення державного регулювання економiки;

2) прискорена приватизацiя;

3) перехiд до вiдкритоi економiки;

4) лiберальне цiноутворення;

5) прiоритетнiсть макроекономiчноi стабiлiзацii й форсоване стиснення грошовоi маси як основи приборкання iнфляцii;

6) ставка на зовнiшнi позики як головний рушiй економiчного зростання.

Для вiдновлення дiiздатностi нашоi держави необхiдно здiйснювати поглиблення ринковоi трансформацii економiки. Визначальними чинниками цього процесу i iнституцiйне забезпечення полiтики реформ, завершення процесу формування ринковоi iнфраструктури, установлення ефективного законодавчого поля та стабiльних правил економiчноi дiяльностi.

Дiiздатнiсть держави маi оцiнюватися i з позицiй реалiзацii наявних (i потенцiйних) конкурентних переваг украiнськоi економiки. В ситуацii, коли такi переваги не можуть бути реалiзованими на основi ринкових саморегуляторiв через вiдсутнiсть останнiх, держава маi виступати в ролi субтАЩiкта, який посилюi ринковi механiзми, що лише формуються.

Реалiзацiя конкурентних переваг маi втiлитися в змiцненнi позицiй внутрiшнього ринку, утвердженнi iнновацiйноi моделi розвитку украiнськоi економiки, освоiннi механiзмiв енергозбереження.

Змiцнення держави також повтАЩязане з iстотним посиленням ii впливу на розвиток соцiальноi сфери. Першоосновою цього i надiйний захист та державна пiдтримка соцiально незахищених верств населення.

Наближення економiки Украiни до свiтових та iвропейських господарських процесiв детермiнуi необхiднiсть подальшого поглиблення ринкових реформ, здiйснення широкомасштабних структурних перетворень, прискорення iнституцiйних змiн, вiдчутного скорочення тiньового сектору. Головними показниками рацiональностi мають стати ефективнiсть використання ресурсiв, факторiв виробництва, добробут населення, iндекс людського досвiду та iншi.

Трансформацiйнi процеси в економiцi загалом i особливiстю функцiонування Украiни як незалежноi держави. У глобальному вимiрi вони, залежно вiд рiвня розвитку економiки, можуть означати:

змiну однiii формацii на iншу, або змiну суспiльства з аграрного на iндустрiальне, згодом тАУ на постiндустрiальне, а далi тАУ на iндустрiальне;

перехiд вiд планово-розподiльноi системи до ринковоi.

Серед загальних трансформацiйних процесiв, що впливають на хiд перетворень в економiцi Украiни, слiд назвати такi:

поширення ринковоi моделi економiки на всi регiони свiту;

глобалiзацiя i посилення взаiмозалежностi у свiтi;

поглиблення iнтеграцiйних процесiв;

В ходi реалiзацii прiоритетiв структурноi переорiiнтацii в економiцi Украiни видiляються наступнi етапи.

На першому етапi потрiбно досягти фiнансовоi макростабiлiзацii.

На другому етапi можлива активiзацiя економiчного розвитку, орiiнтована на формування кiлькiсних та якiсних позитивних тенденцiй за рахунок науково-технiчноi та iнвестицiйноi дiяльностi.

На третьому етапi тАУ становлення стабiльних умов для становлення i саморозвитку ефективноi нацiональноi економiки, внутрiшньо збалансованоi та глибоко iнтегрованоi в структуру свiтового господарства.

В Украiнi i достатнi стартовi умови для того, щоб поступово iнтегруватися в загальноцивiлiзацiйнi процеси.

По-перше, вона маi потужний науково-технiчний, iнтелектуальний потенцiал, висококвалiфiковану робочу силу, що i визначальним у системi сучасного виробництва.

По-друге, адмiнiстративно-команднi механiзми значною мiрою пiдiрванi, що створюi можливiсть остаточного i швидкого демонтажу тоталiтарноi системи i побудови сучасних економiчних форм та управлiнських механiзмiв.

По-третi, маi великий потенцiал людських ресурсiв, спрямований на полiтичне, економiчне, духовне вiдродження нацii.

Отже, економiчна модель Украiни формуiться на основi тiсноi взаiмодii загальноцивiлiзацiйних детермiнант та генетично-iсторичних економiчних чинникiв. Особливостi сучасного етапу економiки повтАЩязанi з необхiднiстю :

по-перше, забезпечити розвиток не самих по собi виробничих потужностей, а започаткувати технологiчнi перетворення сучасного рiвня i масштабiв;

по-друге, органiчно включити економiку краiни у свiтогосподарьськi глобальнi процеси з метою повнiшого використання зовнiшнiх ресурсiв розвитку та розмiщення ринкiв збуту продукцii власного виробництва;

по-третi, модернiзацiя вимагаi не стiльки зростання випуску окремих товарiв (хоча це й не виключаiться), скiльки формування внутрiшнiх iнституцiйних та економiчних структур i механiзмiв для впровадження гнучких технологiй на основi iнформацiйних i комптАЩютерних систем.

Головна спрямованiсть економiчноi модернiзацii напрямкiв, форм i засобiв економiчноi полiтики тАУ у наданнi цьому процесу комплексностi та системностi в процесi ii реалiзацii.

Специфiчний феномен украiнськоi державностi у виглядi рiзновекторностi механiзму кооперацii iз зовнiшнiм свiтом, головним змiстом якого i намагання забезпечити багатоканальну взаiмодiю iз Заходом в економiчнiй, полiтичнiй i вiйськових сферах за значною економiчноi та полiтичноi залежностi вiд Росii та iнших краiн СНД, поки ще зберiгаiться як довготривала умова побудови моделi взаiмовiдносин Украiни iз зовнiшнiм свiтом. Вiдтак доречним i пошук ситуативних компромiсiв при виробленнi моделi мiжнародноi економiчноi дiяльностi Украiни. Необхiдно дотримуватися багатовекторностi спiвробiтництва у напрямку посилення геополiтичноi диверсифiкацii, акцентуючи увагу на iвропейський напрям. ОбТСрунтуванням багатовекторностi державноi орiiнтацii Украiни слугуi теза про закiнчення епохи бiполярного протистояння та про початок формування багатополюсного свiту [12].

3. Специфiка процесiв iнтернацiоналiзацii на сучасному етапi розвитку Украiни

Активна участь Украiни у сучасних процесах, що вiдбуваються у свiтi, зумовлена перевагами мiжнародного подiлу працi, а також потребою подолати штучну вiдокремленiсть нашоi держави вiд свiтового господарства, до якоi призвели одностороннiй ii розвиток в межах СРСР, деформованi зовнiшньоекономiчна полiтика й механiзми зовнiшньоекономiчноi дiяльностi, нерозвиненi товарно-грошовi вiдносини та нацiональнi ринки товарiв, послуг, працi та капiталу.

Для ефективноi iнтеграцii Украiни в сучаснi свiтогосподарськi звтАЩязки необхiднi певнi полiтико-правовi, економiчнi, соцiально-культурнi та iнфраструктурнi передумови (рис. 13.3).

Основнi полiтико-правовi передумови iнтеграцii: полiтична визначенiсть Украiни; забезпечення територiальноi цiлiсностi та створення адекватноi системи нацiональноi безпеки; виконання мiжнародних зобовтАЩязань; пряма участь у регiональних i глобальних полiтичних процесах; формування вiдповiдного законодавства i вироблення ефективних механiзмiв та iнструментарiю його виконання.

Економiчнi передумови iнтеграцii: економiчне та iнституцiйне забезпечення суверенiтету; розроблення та реалiзацiя обТСрунтованоi програми переходу до ринкових вiдносин за прiоритетом роздержавлення й приватизацii, соцiального захисту населення; оцiнка експортного потенцiалу, вироблення експортно-iмпортного механiзму регулювання зовнiшньоекономiчноi дiяльностi; розвтАЩязання проблеми зовнiшньоi заборгованостi та iн.

До основних соцiально-культурних передумов iнтеграцii належать: формування сучасноi, орiiнтованоi на свiтовi прiоритети системи народноi освiти; вiдродження i виховання почуття власноi гiдностi, створення умов соцiально-культурноi життiздатностi народу Украiни.

Формування iнфраструктурних передумов повтАЩязане з розвитком транспортних комунiкацiй (морських, наземних, повiтряних); розвитком сучасних iнформацiйно-комунiкацiйних систем i включенням iх до мiжнародних систем прикордонного спiвробiтництва.

Для Украiни, яка розташована у географiчному центрi РДвропи мiжнародна iнтеграцiйна модель поки що не маi чiткоi визначеностi. Тому проблема прикордонного спiвробiтництва маi особливий iнтерес. Його посилюють численнi господарськi звтАЩязки украiнських виробникiв, споживачiв, якi утворилися на кордонах з iншими колишнiми республiками СРСР.

Сферами прикордонного спiвробiтництва i прямi виробничi звтАЩязки в рамках кооперування та спецiалiзацii, спiльне використання природних (енергетичних, водних та iнших) ресурсiв, обмiн науково тАУ технiчним, органiзацiйно тАУадмiнiстративним досвiдом, без валютний товарообмiн, маневрування трудовими ресурсами (наприклад, при збираннi врожаю), широка взаiмодiя в агропромислових галузях, у процесi будiвництва i використання iнфраструктури виробництва та iн.

У контекстi декларованого геоекономiчного вибору Украiни - iнтеграцii до РДС тАУ характерним вiддзеркаленням тiii ролi, яку вiдiграють прикордоннi звтАЩязки, стали положення Указу Президента Украiни вiд 11 червня 1998 р. № 615/98. В цьому документi разом з констатацiiю iнших напрямiв iнтеграцii до РДС на перiод до 2007 року вiдзначаiться важливiсть розвитку механiзмiв регiональноi iнтеграцii, прямих контактiв мiж окремими регiонами нашоi краiни та прилеглих краiн Центральна тАУ Схiдного регiону РДвропи.

Крiм географiчних, геополiтичних факторiв, наявностi вiдповiдноi iнфраструктури та виробничих передумов для розвитку прикордонного спiвробiтництва мають значення фактори субтАЩiктивного порядку тАУ iнституцiйнi iнструменти нормативного та органiзацiйного, передусiм правового характеру. Так, однiiю з головних причин, яка гальмуi розвиток прикордонного спiвробiтництва з участю Украiни, а також iнших трансформацiйних краiн ,i недосконалiсть законодавства.

Фактор ВлприкордованностiВ» поки ще мало позначився на динамiцi експортно тАУ iмпортних операцiй тих областей Украiни, якi межують з колишнiми республiками СРСР тАУ Росiiю, Бiлоруссю та Молдовою.

Протягом 90-х рокiв вiдбувалася значна переорiiнтацiя експортних поставок прикордонних вiдносно Росii Чернiгiвськоi, Сумськоi, Харкiвськоi, Луганськоi та Донецькоi областей до захiдних краiн, а також до краiн Азiатсько тАУ Тихоокеанського регiону.

Важливий аспект прикордонного спiвробiтництва пов'язан з розвитком транспортноi мережi. Для Украiни актуальним i завдання iнтеграцii прикордонних транспортних переходiв до загальнонацiональноi транспортноi мережi, а також до загальноiвропейських, навiть трансматерикових транспортних коридорiв.

З метою динамiзацii процесу прикордонного спiвробiтн6ицтва з участю Украiни необхiдно вжити слiдуючи заходi:

- установити спрощений транскордонний режим руху товарiв та послуг у межах прикордонних зон, якi виробленi та споживаються у цих зонах;

забезпечити бiльш лiберальний режим пересування громадян прикордонних зон, що спростить не тiльки гуманiтарнi контакти, а й трудову сезонну, тимчасову мiграцiю, умови наймання на прилеглих територiях сусiдньоi держави;

- установити взаiмну пiльгову систему щодо окремих видiв мiжнародноi економiчноi дiяльностi на прикордонних територiях;

- розробити законодавчу, нормативну базу прикордонного спiвробiтництва на базi методологiчних критерiiв РДвросоюзу;

- спростити регулюючi, документальнi процедури для юридичних та фiзичних осiб, якi здiйснюють транскордоннi контакти та операцii;

- розробити механiзми спiльного використання природних ресурсiв, а також охорони навколишнього середовища на прикордонних територiях;

- створити реiстри видiв та субтАЩiктiв пiдприiмницькоi дiяльностi на прикордонних територiях, сприяти поширенню вiдповiдноi дiловоi iнформацii;

- фiнансування та стимулювання розвитку транспортноi iнфраструктури на прикордонних територiях, пiдключення до вiдповiдних iвропейських трансконтинентальних транспортних коридорiв;

- пiдтримати формування спрощеного механiзму надання банкiвських кредитiв, страхувальних послуг тощо.

Особливий iнтерес для Украiни становить розвиток взаiмовiдносин з краiнами РДвропейського Союзу. Це було передбачено ще Угодою про партнерство та спiвробiтництво вiд 16 червня 1994 року, яка стала основою для двостороннього спiвробiтництва Украiни.

На частку РДС припадаi понад 18% зовнiшньоторговельного обороту товарами та послугами Украiни. Але, хоча РДС i посiдаi друге пiсля СНД мiсце в перелiку основних торговельних партнерiв Украiни, наявнi здобутки у спiвробiтництвi з Спiвтовариством все ж незначнi.

Крiм лiбералiзацii i взаiмного наближення торговельних та iнвестицiйних режимiв Украiни та блоку РДС, предметом особливоi уваги для нашоi краiни можуть бути численнi галузевi напрями спiвробiтництва, особливо тi, якi повтАЩязанi з високотехнологiчним виробництвом, запровадженням передових досягнень науки i технiки. Серед науково - технiчних прiоритетiв найбiльш важливими у сферi спiвробiтництва з РДС вважаються наступнi: розвиток мiкроелектронiки та робототехнiки; взаiмодiя в галузi бiотехнологiй, зокрема генноi та клiтинноi iнженерii; розвиток оптронiки та лазерноi технiки; розроблення нових матерiалiв та прогресивних технологiй обробки матерiалiв; створення та запровадження в практику нових засобiв комунiкацii та звтАЩязку; спiльнi дii, спрямованi на полiпшення енергозаощадження, перехiд на використання нових та поновлюваних джерел енергii.

Важливим напрямком спiвробiтництва з iвропейськими структурами для Украiни i кредитно тАУ фiнансова взаiмодiя у банкiвський сферi, а основний партнер тАУ РДвропейський банк реконструкцii та розвитку (РДБРР), рада директорiв якого в 1997 роцi затвердила стратегiю дiй стосовно Украiни. Метою стратегii стало сприяння розвитку фiнансовоi сфери, зокрема комерцiйного експортного кредиту, а також кредитування малого та середнього бiзнесу, аграрного виробництва, взагалi приватизованого сектору економiки.

Таким чином, коли йдеться про вiдносини Украiна тАУ РДС, слiд враховувати, що мета широкоi iнтеграцii в iвропейський господарський простiр не i реальною на найближчi роки. Необхiдним i пiдготовча робота , i передусiм у серединi самоi Украiни щодо зближення з iвроструктурами, що i стратегiчним геоекономiчним напрямом для Украiни. Одним з прикладiв того, як Украiна може забезпечувати для себе певнi тактичнi переваги в мiжнародному спiвробiтництвi, i визнання з боку РДС Украiни державою з ринковою економiкою, що даi змогу додатково полiпшувати для неi умови економiчного спiвробiтництва на континентi [12].

Висновки

Дослiдження показують, що свiтовi змiни на початку XXI столiття будуть iти шляхом формування багатополюсного свiту. Полiтичнi переваги буде мати лише той, хто впишеться в них. Унiкальне географiчне розташування Украiни в РДвразii в поiднаннi з полiтикою економiчноi безпеки надасть iй можливiсть вiдiгравати важливу стабiлiзуючу роль у глобальному середовищi.

Зважаючи на це, процес вiдкривання нацiональноi економiки повинен вiдповiдати стану ii конкурентоспроможностi, iнакше пiд тиском сильних iноземних конкурентiв вiтчизнянi виробники будуть усунутi з внутрiшнього ринку. Для забезпечення економiчноi безпеки також важливо визначити перелiк продукцii, що повинна вироблятися в Украiнi з будь-якоi кон'юнктури на свiтових ринках i незалежно вiд конкурентного середовища на внутрiшньому ринку.

Значноi шкоди економiчнiй безпецi Украiни завдаi приховування суб'iктами зовнiшньоекономiчноi дiяльностi валютноi виручки за кордоном, а також експорт товарiв за демпiнговими цiнами. Цi втраченi кошти стали б важливим iнвестицiйним ресурсом для реформування украiнськоi економiки, ii структурноi перебудови i виключили б необхiднiсть iноземних кредитiв, що надаються на жорстких умовах i посилюють боргову залежнiсть Украiни.

Водночас потужним притягальним чинником пiдвищення економiчного iнтересу в захiдних iнвесторiв до нацiонального ринку Украiни стане вихiд на свiтовий ринок сильних украiнських пiдприiмств i активний пошук ними форм мiжнародного економiчного спiвробiтництва. В мiру економiчного зростання в Украiнi об'iктивно й неминуче вiдбуватиметься процес включення украiнських пiдприiмств у систему мiжнародноi господарськоi кооперацii.

Отже, вирiшення проблем виходу з економiчноi кризи тАФ створення ефективного механiзму соцiального захисту населення. Стабiлiзацiя полiтичних процесiв неможлива без вироблення цiлiсноi державноi полiтики у сферi економiчноi безпеки Украiни та забезпечення ii реалiзацii. На перехiдному етапi становлення новоi економiчноi системи потрiбно провести глибокий системний аналiз i визначити економiчний напрямок руху нашого суспiльства, щоб не допустити негативних i кризових явищ у майбутньому. Це означаi тАФ правильно виявити точки прикладання зусиль, визначити прiоритети та загальний вектор розвитку, i на цих засадах розробити Державну програму забезпечення економiчноi безпеки Украiни.

Зрозумiти проблеми Украiни i спрогнозувати перспективи ii розвитку можливо лише в межах глобальних тенденцiй загальносвiтового розвитку, формування нового порядку, системи свiтовоi безпеки.

Необхiднiсть гарантiй економiчноi безпеки вимагаi здiйснення наукових дослiджень у цiй сферi й створення нового наукового напрямку тАФ економiчноi безпеки Украiни.

Список використаноi лiтератури

1. Конституцiя Украiни. К.: Видавництво тАЬПравотАЭ. Украiнська Правнича Фундацiя. тАУ 1996. тАУ 54 с.

2. Авдокушин Е. Ф. Международные экономические отношения: Учеб. пособие. тАФ М.: ИВЦ ВлМаркетингВ», 1999.

3. Булатов А. С. Мировая экономика: Учебник. тАФ Москва: Юрист, 2002.

4. Економiка зарубiжних краiн: Навч. Посiбник / за ред. Ю. Г. Козака, В. В. Ковалевського, К. РЖ. Рженiшевського. тАФ К.: ЦУЛ, 2003.

5. Жуков Е. Ф. Международные экономические отношения. тАФ Москва: ЮНИТИ, 1999.

6. Закон Украiни ВлПро зовнiшньоекономiчну дiяльнiстьВ», 1991.

7. Кириченко О. А. Менеджмент зовнiшньоекономiчноi дiяльностi: Навч. посiб. тАФ К.: Знання-Прес, 2002.

8. Козик В. В., Панкова Л. А., Даниленко Н. Б. Мiжнароднi економiчнi вiдносини. тАФ К.: Знання-Прес, 2002.

9. Кудров В. М. Мировая экономика: Учебник. тАФ Москва: БЕК, 1999.

10. Кузнецов В. Что такое глобализация // Мировая экономика и международные отношения. тАФ 1998. тАФ № 3.

11. Павловський М. А. Стратегiя розвитку суспiльства: Украiна i свiт (економiка, полiтологiя, соцiологiя). тАФ К.: Технiка, 2001.

12. Солонiнко К. С. Мiжнародная економiка. Навчальний посiбник. тАУ К.: Кондор, 2008. Електронна бiблiотека Князева.

Вместе с этим смотрят:

РЖнтеграцiйнi процеси в РДвропi та участь в них Украiни

Валютные опционы

Венчурний бiзнес в РДвропi та його адаптацiя до украiнських умов

Виды посредников в международной торговле

Влияние транснациональных компаний на международную политику