Державна полiтика в iнформацiйнiй сферi Украiни
КИРЗВСЬКИЙ НАЦРЖОНАЛЬНИЙ УНРЖВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ РЖ МИСТЕЦТВ
РЖНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛРЖННЯ
КАФЕДРА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛРЖННЯ
Курсова робота
з ВлРЖнформацiйного менеджментуВ»
на тему:
Державна полiтика в iнформацiйнiй сферi Украiни
Киiв 2010
ЗМРЖСТ
ВСТУП
РОЗДРЖЛ РЖ. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕРЖАВНОРЗ ПОЛРЖТИКИ В РЖНФОРМАЦРЖЙНРЖЙ iЕРРЖ УКРАРЗНИ
1.1 Основнi принципи державного регулювання вiдносин в iнформацiйнiй сферi
1.2 Закон Украiни тАЬПро iнформацiютАЭ тАФ базовий правовий акт у системi державного регулювання iнформацiйних вiдносин в Украiнi
1.3 Державна iнформацiйна полiтика i нацiональнi iнформацiйнi ресурси
РОЗДРЖЛ РЖРЖ. ПРОБЛЕМНРЖ АСПЕКТИ ДЕРЖАВНОРЗ РЖНФОРМАЦРЖЙНОРЗ ПОЛРЖТИКИ
2.1 Державна iнформацiйна полiтика та iнформацiйна безпека Украiни
2.2 Роль державноi полiтики iнформатизацii в умовах глобалiзацii
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОРЗ ЛРЖТЕРАТУРИ
ВСТУП
Актуальнiсть теми. Революцiя в науково-технiчнiй сферi призвела до появи нових видiв iнформацiйно-комунiкацiйних технологiй, що стали матерiальним пiдТСрунтям глобалiзацiйних процесiв. РЖнформатизацiя усiх сфер життiдiяльностi змiнила розумiння сутностi феномену безпеки, джерел та характер загроз.
Становлення iнформацiйного суспiльства та державноi полiтики маi як безсумнiвнi позитивнi, так i певнi негативнi наслiдки. З одного боку, пришвидшилася передача iнформацii значного обсягу, прискорилась ii обробка та впровадження. З iншого тАУ серйозне занепокоiння викликаi поширення фактiв протизаконного збору i використання iнформацii, несанкцiонованого доступу до iнформацiйних ресурсiв, незаконного копiювання iнформацii в електронних системах, викрадення iнформацii з бiблiотек, архiвiв, банкiв та баз даних, порушення технологiй обробки iнформацii, запуску програм-вiрусiв, знищення та модифiкацiя даних у iнформацiйних системах, перехоплення iнформацii в технiчних каналах ii витоку, манiпулювання суспiльною та iндивiдуальною свiдомiстю.
РЖнформацiйний статус суспiльства, набутий ним упродовж останнiх десятилiть, обумовив змiну статусу iнформацii: вона може бути як засобом забезпечення безпеки, так, у свою чергу, i загрозою та небезпекою.
Одним iз головних стратегiчних прiоритетiв Украiни i розвиток iнформацiйного суспiльства та впровадження новiтнiх iнформацiйно-комунiкацiйних технологiй в усi сфери суспiльного життя i в дiяльнiсть органiв державноi влади. Саме цим зумовлена актуальнiсть забезпечення iнформацiйноi безпеки та державноi полiтики Украiни з метою задоволення нацiональних iнтересiв людини (громадянина), суспiльства та держави в iнформацiйнiй сферi.
Тривалий час розумiння iнформацiйноi безпеки та державноi полiтики Украiни в наукових та нормативно-правових джерелах ототожнювалося тiльки з безпекою iнформацii, що значно звужувало ii сутнiсть. Саме тому, з низки питань, присвячених розгляду проблеми забезпечення iнформацiйноi безпеки Украiни, найбiльш вивченими та дослiдженими ii аспектами i безпека iнформацii (iнформацiйно-технiчна безпека, в нашому розумiннi). Хоча сучасний розвиток вищезазначеноi проблематики зумовлюi необхiднiсть бiльш широкого ii розгляду, а саме: забезпечення iнформацiйноi безпеки у сферi прав i свобод людини та громадянина, а також iнформацiйно-психологiчноi безпеки.
Державна полiтика Украiни забезпечення iнформацiйноi безпеки безпосередньо повтАЩязана з проголошенням Украiною зовнiшньополiтичного курсу на iнтеграцiю до РДвропейського Союзу. Цей процес потребуi гармонiзацii нормативно-правових засад у багатьох сферах життiдiяльностi суспiльства, зокрема iнформацiйнiй. Дедалi частiше спостерiгаiться тенденцiя щодо посилення спiвробiтництва РДвропейського Союзу з iншими краiнами саме у сферi безпеки. Крiм того, глобальнiсть i транснацiональнiсть iнформацiйноi проблематики потребуi взаiмодii та узгодженостi на мiжнародному рiвнi. Саме тому для Украiни особливо актуальним i мiжнародне спiвробiтництво у сферi iнформацii.
Проблема державноi полiтики забезпечення iнформацiйноi безпеки Украiни у вiтчизнянiй науковiй лiтературi достатньо ТСрунтовно не дослiджувалась. Вона розглядалася лише через висвiтлення окремих ii аспектiв вiтчизняними та зарубiжними фахiвцями теорii держави та права, iнформацiйного права, нацiональноi безпеки, соцiального управлiння, адмiнiстративного права, кримiнального права, мiжнародного права та iн. У даному контекстi слiд згадати науковi розробки таких вчених, як С. Алексiiв, РЖ. Арiстова, В. Артемов, РЖ. Бачило, Д. Белл, З. Бжезiнський, К. Бiляков, В. Бiлоус, В. Богуш, В. Брижко, В. Вернадський, В. Гавловський, В. Голубiв, В. Горобцов, В. Гурковський, М. Гуцалюк, О. Данiльян, Д. Дарендорф, О. Дзьобань, О. Дубас, В. РЖноземцев, Р. Калюжний, М. Кастельс, А. Колодiй, В. Колос, С. Комов, В. Копилов, В. Копiйчиков, Т. Костецька, О. Кохановська, В. Крисько, С. Кудрявцева, Н. Кушакова, М. Левицька, В. Лiпкан, О. Литвиненко, О. Логiнов, В. Макаренко, РД. Макаренко, А. Марущак, РЖ. Мащенко, О.Мурашин, Н. Нижник, М. Пендюра, В. Петренко, В. Погорiлко, Г. Почепцов, П. Рабiнович, М. Рассолов, С. Расторгуiв, А. Селiванов, О. Скакун, Г. Ситник, О. Соснiн, Е. Тоффлер, Б. Турен, В. Цимбалюк, РЖ. Чиж, М. Швець, Ю. Шемшученко, В. Шилiнгов.
Засади державноi полiтики забезпечення iнформацiйноi безпеки Украiни поки що не стали цiлiсним обтАЩiктом дослiдження науковцiв. У попереднiх роботах порушувались важливi, але лише окремi аспекти цього явища.
Мета i завдання дослiдження. Мета дослiдження тАУ визначення теоретичних i правових засад забезпечення iнформацiйноi безпеки Украiни.
Досягнення поставленоi мети передбачаi розвтАЩязання таких завдань:
− здiйснити системний огляд украiнських i зарубiжних науково-практичних джерел щодо науковоi розробленостi теми;
− уточнити змiст основних понять теорii нацiональноi безпеки, а саме: тАЮнацiональна безпекатАЭ, тАЮнацiональнi iнтереситАЭ, тАЮнацiональнi iнтереси в iнформацiйнiй сферiтАЭ, тАЮiнформацiйна безпекатАЭ;
− виокремити складовi iнформацiйноi безпеки Украiни та нацiональнi iнтереси вiнформацiйнiйсферi;
− охарактеризувати стан нормативно-правового забезпечення iнформацiйноi безпеки Украiни та окреслити головнi проблеми у цiй сферi.
ОбтАЩiкт дослiдження тАУ суспiльнi вiдносини у сферi iнформацiйноi безпеки Украiни.
Предмет дослiдження тАУ засади державноi полiтики забезпечення iнформацiйноi безпеки Украiни. Ва
Гiпотеза дослiдження полягаi у припущеннi, що iнформацiйна безпека держави як складова нацiональноi безпеки залежить вiд багатьох чинникiв з яких головним i попередження, виявлення й нейтралiзацiю тих обставин, факторiв i дiй, якi можуть вчинити збиток чи зашкодити реалiзацii iнформацiйних прав, потреб.
Наукова новизна одержаних результатiв полягаi у тому, що запропонована курсова робота i одним iз дослiджень, в межах якого здiйснена спроба комплексноi характеристики засад державноi полiтики Украiни.
iнформацiйний державний регулювання украiна глобалiзацiя
РОЗДРЖЛ РЖ.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕРЖАВНОРЗ ПОЛРЖТИКИ
В РЖНФОРМАЦРЖЙНРЖЙ iЕРРЖ УКРАРЗНИ
1.1 Основнi принципи державного регулювання вiдносин в
iнформацiйнiй сферi
Сьогоднi Украiна переходить вiд iндустрiального суспiльства до iнформацiйного.
На сучасному етапi iнформацiйна полiтика Украiни здiйснюiться в умовах, коли концепцiя iнформацiйного суверенiтету перебуваi на стадii формування. Водночас iнформацiйна галузь належить до стратегiчних iнтересiв будь-якоi краiни й потребуi особливоi уваги, тому на сьогоднi дослiдження теми державноi полiтики i актуальним.
На розвиток i захист свого iнформацiйного середовища та створення позитивного iмiджу своiх краiн у свiтi розвиненi держави видiляють чималi кошти. У нас же ця галузь значною мiрою перебуваi на периферii суспiльного розвитку. Нинi, як нiколи, потрiбно не тiльки дослiджувати й вивчати iнформацiйну галузь Украiни, а й вживати конкретних заходiв щодо вiдновлення та розбудови iнформацiйного середовища та приведення нацiонального законодавства у вiдповiднiсть зi свiтовими нормами.
У сучасних вiтчизняних дослiдженнях окремi теоретичнi та практичнi аспекти iнформацiйноi полiтики розглянутi В. РЖвановим, О. Литвиненком, А. Москаленком, Г. Почепцовим, С. Чукут та iн. Проте основнi завдання державноi iнформацiйноi полiтики в Украiнi потребують подальшого дослiдження й розроблення. Мета цiii роботи - розглянути головнi напрями та способи державноi iнформацiйноi полiтики в нашiй державi.
Державна iнформацiйна полiтика - це сукупнiсть основних напрямiв i способiв дiяльностi держави з отримання, використання, поширення та зберiгання iнформацii.
Головними напрямами i способами державноi iнформацiйноi полiтики i:
забезпечення доступу громадян до iнформацii;
створення нацiональних систем i мереж iнформацii;
змiцнення матерiально-технiчних, фiнансових, органiзацiйних, правових i наукових основ iнформацiйноi дiяльностi;
забезпечення ефективного використання iнформацii;
сприяння постiйному оновленню, збагаченню та зберiганню нацiональних iнформацiйних ресурсiв;
створення загальноi системи охорони iнформацii;
сприяння мiжнародному спiвробiтництву в галузi iнформацii i гарантування iнформацiйного суверенiтету Украiни;
сприяння задоволенню iнформацiйних потреб закордонних украiнцiв.
Державну iнформацiйну полiтику розробляють i здiйснюють органи державноi влади загальноi компетенцii, а також вiдповiднi органи спецiальноi компетенцii (ст. 6 Закону Украiни тАЬПро iнформацiютАЭ).
Державна полiтика в цiй сферi i основою функцiонування iнформацii тАУ реалiзацii права на пошук, отримання, передачу та використання iнформацii, зафiксованих у Загальнiй декларацii прав людини та у Конституцii Украiни. Водночас iнформацiйна галузь належить до стратегiчних iнтересiв будь-якоi краiни i тому потребуi особливоi уваги. Вiд рiвня керованостi нацiональним iнформацiйним простором залежить стан полiтичноi, економiчноi, оборонноi та iнших складових безпеки Украiни. Пiд керованiстю розумiiться сучасний рiвень управлiння галуззю, що зумовлений, насамперед, гармонiзацiiю вiтчизняного законодавства щодо iнформацiйноi сфери з мiжнародно-правовими нормами, iвропейськими стандартами та нацiональними традицiями.
Державна iнформацiйна полiтика i важливою складовою зовнiшньоi i внутрiшньоi полiтики краiни й охоплюi всi сфери життiдiяльностi суспiльства. Ця галузь маi стати цiлiсною, концептуально вивiреною та перспективною. Вона маi бути незалежною вiд тимчасових факторiв, особистих уподобань i уявлень.
1.2 Закон Украiни тАЬПро iнформацiютАЭ тАФ базовий правовий акт у системi
державного регулювання iнформацiйних вiдносин в Украiнi
СубтАЩiктами iнформацiйних вiдносин i: громадяни Украiни, юридичнi особи, держава. Вiдповiдно до Закону Украiни тАЬПро iнформацiютАЭ субтАЩiктами iнформацiйних вiдносин також можуть бути iншi держави, iх громадяни та юридичнi особи, мiжнароднi органiзацii та особи без громадянства. Вiд iменi держави виступають: Президент Украiни, Верховна Рада Украiни, Кабiнет Мiнiстрiв, Нацiональна рада з питань телебачення та радiомовлення та Державний комiтет телебачення та радiомовлення Украiни.
ОбтАЩiктами iнформацiйних вiдносин i: документована або публiчно оголошувана iнформацiя про подii та явища в галузi полiтики, економiки, культури, охорони здоровтАЩя, а також у соцiальнiй, екологiчнiй, мiжнароднiй та iнших сферах.
Вже на початковому етапi здiйснення державноi полiтики щодо розбудови iнформацiйного середовища в Украiнi було засновано майже тисячу телерадiоструктур рiзних форм власностi й рiзних масштабiв сфери дii - вiд загальнонацiональних до мiкрорайонних. Ще не так давно iдиним володарем ефiру були лише державнi телерадiокомпанii, а тепер слiд вiддати належне деяким недержавним телерадiоструктурам, що швидко досягли вагомих успiхiв у рейтинговому змаганнi за телеглядача та радiослухача. Сьогоднi в Украiнi функцiонують близько 800 телерадiостанцiй, у тому числi 28 державних.
У нашiй державi загальнi засади реалiзацii права особи на доступ до iнформацii в усiх сферах суспiльного i державного життя Украiни закрiплюi Закон Украiни ВлПро iнформацiюВ», забезпечуi ж громадянам Украiни можливiсть для участi в управлiннi державними i громадськими справами, для впливу на полiпшення роботи органiв державноi влади i мiсцевого самоврядування, пiдприiмств, установ, органiзацiй незалежно вiд форм власностi, для вiдстоювання своiх прав i законних iнтересiв та вiдновлення iх у разi порушення Закон Украiни ВлПро звернення громадянВ».
Основним засобом доступу до iнформацii Закон Украiни ВлПро iнформацiюВ» визначаi iнформацiйний запит . Предметом iнформацiйного запиту Закон встановлюi офiцiйнi документи, письмову або усну iнформацiю про дiяльнiсть органiв законодавчоi, виконавчоi та судовоi влади Украiни, iх посадових осiб з певних питань. Тобто вiдомостi про дiяльнiсть недержавних установ та органiзацiй прямо не визнаються предметом iнформацiйного запиту. Складаiться враження, що вiдкрита iнформацiя про дiяльнiсть недержавних iнституцiй не може надаватися за запитом. Однак, схожi документи та iнформацiя не внесенi до перелiку таких, що не пiдлягають наданню для ознайомлення за запитами. У Законi ВлПро iнформацiюВ», який i базовим щодо нормативного закрiплення iнформацiйноi сфери держави, визначення РЖБ немаi, а в Законi ВлПро основи нацiональноi безпеки УкраiниВ», який i основним орiiнтиром забезпечення безпеки нашоi держави, системну сутнiсть РЖБ подано як невiд'iмну складову нацiональноi безпеки Украiни без точного визначення цього поняття. Крiм того, в цьому законi замiсть поняття Влiнформацiйна безпека УкраiниВ» використовуiться поняття Влнацiональна безпека Украiни в iнформацiйнiй сферiВ».
1.3 Державна iнформацiйна полiтика i нацiональнi iнформацiйнi
ресурси
В Украiнi немаi незалежних засобiв масовоi iнформацii в класичному розумiннi вони iснують як органи влади, партiй, груп, олiгархiв i кланiв.
Розвиток бiльшостi недержавних ЗМРЖ вiдбувся за рахунок технiчноi та професiйноi бази телебачення, радiо та видавництв, що були створенi на державнi кошти. На жаль, в Украiнi бiльшiсть ЗМРЖ суспiльно-полiтичного спрямування фiнансово неспроможнi. Виняток становлять тi, що отримують iнвестицii украiнських олiгархiв i закордонних магнатiв, у результатi чого iнвестори тепер мають можливiсть формувати програмну полiтику пiдконтрольних iм ЗМРЖ, що не завжди узгоджуiться з iнтересами нашоi держави.
Так iсторично склалося, що, аналiзуючи рiвень свободи, перш за все мають на увазi полiтичнi аспекти взаiмовiдносин по лiнii тАЬвлада - суспiльство - засоби масовоi iнформацiiтАЭ. Економiчнi реалii функцiонування ЗМРЖ часто залишаються в тАЬтiнiтАЭ. Однак вони не менш важливi, нiж полiтика владних структур. Справжня незалежнiсть маi ТСрунтуватися на могутнiй фiнансовiй базi, що складаiться не тiльки зi спонсорських внескiв засновникiв, а й з надходжень з реклами та власних прибуткiв. Останнi двi складовi мають переважати - лише тодi можна говорити про незалежнi, впливовi ЗМРЖ, якi дiйсно i четвертою владою в громадянському демократичному суспiльствi.
Невирiшенiсть проблем фiнансовоi незалежностi ЗМРЖ породжуi ряд негативних наслiдкiв, iгнорувати якi неможливо. По-перше, суспiльно-полiтичнi ЗМРЖ будуть монопольно залежати вiд своiх видавцiв i практично не залежати вiд потреб своiх читачiв,слухачiв i телеглядачiв. РЖнформацiя буде розповсюджуватися та, що необхiдна засновникам, а не та, яку потребують громадяни. Особливо це стаi актуальним у перiод виборчих кампанiй. По-друге, високi цiни на видання зумовлюють обмежений доступ громадян до друкованих засобiв масовоi iнформацii. По-третi, фактична неможливiсть залучення суттiвих iноземних iнвестицiй для державних та невеликих недержавних телерадiоорганiзацiй зумовлюi низький рiвень програм, iх тАЬсiрiстьтАЭ, провiнцiйнiсть та заангажованiсть.
В iнформацiйному просторi Украiни склалася не зовсiм сприятлива ситуацiя. Окремi сектори (друкованi ЗМРЖ, книговидання, бiблiотечний, архiвний та кiнематографiчний комплекси) нацiонального iнформацiйного простору не вiдповiдають стандартам розвинених краiн, зазнають подальшого скорочення й навiть руйнування. Хоч мережа РЖнтернет в Украiнi останнiми роками використовуiться значно ширше й виявляi стiйку тенденцiю до зростання, однак далеко ще не досягла рiвня передових держав. РЗi зростання i характерним здебiльшого для великих мiст.
До того ж вiдповiдальнi працiвники державних засобiв масовоi iнформацii Украiни, у тому числi телебачення i радiомовлення, прирiвнянi у своiх посадах до вiдповiдних працiвникiв органiв державноi влади, що надаi iм соцiальнi гарантii. Це накладаi певнi обмеження на дiяльнiсть журналiста та редактора стосовно надання обтАЩiктивноi й неупередженоi iнформацii про дiяльнiсть державних органiв, перетворюi iх на державних чиновникiв вiд мас-медiа.
Проте за складних полiтичних i економiчних умов вдалося зберегти основний технiчний i творчий потенцiал державних компанiй - Нацiональноi телекомпанii Украiни, Нацiональноi радiокомпанii Украiни, Державноi телекомпанii тАЬКримтАЭ та 25 обласних i регiональних, що пiдпорядкованi Державному комiтету телебачення i радiомовлення Украiни.
Нинi цi структури залишаються основними провiдниками державницькоi полiтики з точки зору iнформацiйно-пропагандистськоi дiяльностi. Вони не лише iнформують громадян про подii, але й виконують важливу функцiю, спрямовану на утвердження державницьких засад як у сферi полiтики, так i в економiчнiй, соцiальнiй, духовнiй галузях.
Книговидавнича справа - також одна iз складових iнформацiйноi полiтики держави, спрямована на задоволення iнформацiйних, культурних та освiтнiх потреб нашого суспiльства. В Украiнi дiють понад 1,5 тис. видавничих органiзацiй, видавництв та книгорозповсюджувачiв i близько 2 тис. полiграфiчних пiдприiмств.
Непокоiть ситуацiя в галузi друкованих ЗМРЖ. Серед майже з 11,5 тис. зареiстрованих друкованих видань реально виходить тiльки половина. Про регiональнi ЗМРЖ починають згадувати пiд час виборчих кампанiй. Порiвняно з нормами ЮНЕСКО в нашiй краiнi майже на 40% менше вiд мiнiмальноi для цивiлiзованоi краiни кiлькiсть джерел iнформацii (100 прим. газет на рiк на 1000 осiб) населення. В Украiнi цей показник становить тiльки 62% [10]. А для того, щоб досягти свiтових стандартiв, слiд створити сприятливi умови для розвитку вiтчизняних друкованих ЗМРЖ, насамперед шляхом зменшення податкового тиску. Украiнський сегмент мережi РЖнтернет отримав розвиток на початку 90-х рр. минулого столiття. Тодi ж у груднi 1992 р. був зареiстрований домен.ua. За оцiнками спецiалiстiв, украiнський сегмент мережi РЖнтернет у 6-10 разiв менший вiд росiйського i дуже вiдстаi вiд польського, словацького, чеського. Щодо розвинутих краiн Заходу, то Украiна вiдстаi вiд них щонайменше на 15-20 рокiв.
Як свiдчить практика, на стан будь-якоi iнформацiйноi сфери також впливаi i рiвень полiтичноi боротьби в краiнi. При цьому iнформацiйне суспiльство можна розглядати як продовження революцii iндустрiального та постiндустрiального суспiльства, де спостерiгаiться швидке зростання секторiв створення та споживання iнформацii, що перетворюiться на один iз найважливiших ресурсiв, поряд з енергiiю та корисними копалинами. За ступенем споживання цього стратегiчного ресурсу нинi у свiтi оцiнюiться ступiнь розвинутостi краiни, ii економiчний та полiтичний потенцiал.
Основнi завдання державноi iнформацiйноi полiтики з огляду на законодавчо-нормативнi акти:
створення розвиненого iнформацiйного середовища;
модернiзацiя iнформацiйноi iнфраструктури;
розвиток iнформацiйних i телекомунiкацiйних технологiй;
ефективне формування i використання нацiональних iнформацiйних ресурсiв та забезпечення вiльного доступу до них;
розвиток незалежних ЗМРЖ i забезпечення громадян суспiльно вагомою iнформацiiю;
сприяння мiжнародному спiвтовариству в iнформацiйнiй сферi та утвердження iнформацiйного суверенiтету Украiни;
запобiгання загрозi заподiяння в процесi iнформацiйноi дiяльностi шкоди життiво важливим iнтересам особи, суспiльства, держави.
Однак, на нашу думку, важливим чинником i цiлеспрямоване пропагування дiяльностi держави, ii курсу й формування цiнностей i патрiотизму у громадян, зокрема через засоби масовоi iнформацii. Як приклад наведемо успiшну кампанiю Сполучених Штатiв Америки щодо створення позитивного ставлення американцiв до своii держави.
РЗi результат - впевненiсть громадян у своiй краiнi, у тому, що в будь-якому куточку свiту вона про них потурбуiться й захистить, повага до державних атрибутiв, що уособлюють краiну (прапор, статуя Незалежностi i т. iн.) i патрiотизм. Цi результати досягалися не один рiк, проте, сьогоднi вони i незаперечними.
Перше. Свобода слова i одним з основних принципiв демократii. Провiдну роль тут вiдiграють друкованi ЗМРЖ, телерадiокомпанii та останнiм часом РЖнтернет. Становлення незалежних засобiв масовоi iнформацii стримуiться наявними можливостями ринку, високими податками, вартiстю паперу i послуг, недостатнiм рiвнем менеджменту та забезпеченням професiйними кадрами, адмiнiстративним втручанням.
Друге. Також у цей перiод необхiдна пiдтримка державних ЗМРЖ. Йдеться про матерiально-технiчне та фiнансове забезпечення розвитку й фiнансування державних теле-радiокомпанiй i видавництв. Це дасть змогу конкурувати з комерцiйними ЗМРЖ, якi за технiчним забезпеченням наближенi до свiтових.
Третi. Свiтове телерадiомовлення перебуваi на етапi радикальних змiн у технологii виробництва та поширення програм, прямуючи до обтАЩiднання телерадiоiнформацiйних технологiй в iдину глобальну iнформацiйну систему. Водночас iснуюча мережа мовлення в Украiнi, створена у 60-70 рр. ХХ ст., фiзично спрацьована та морально застарiла. Порiвняно з кращими свiтовими системами поширення та виробництва телерадiо-програм вона i надзвичайно витратною, неефективною i з кожним роком потребуi все бiльших зусиль i коштiв для пiдтримки ii в робочому станi. Практично всi технiчнi засоби державних ЗМРЖ вже повнiстю вiдпрацювали свiй ресурс.
Четверте. У передавальнiй технiцi, що експлуатуiться, використовуються електровакуумнi прилади, якi вимагають постiйноi замiни i значних енерговитрат. Сучаснi свiтовi тенденцii в телебаченнi свiдчать, що найбiльш перспективними i передавачi на твердотiлих пiдсилювачах, позбавлених наведених недолiкiв. У технiцi студiйного i позастудiйного обладнання обласних i регiональних телерадiокомпанiй домiнуюче становище займаi обладнання застарiлих аналогових форматiв запису, знiмальна технiка 80-х рр. Та освiтлення на базi високоенергоспоживаючих ламп розжарювання (гаряче освiтлення).
Разом з тим сучасна технiка виробництва телевiзiйних програм базуiться на цифрових методах обробки телесигналу, безконфлiктно обтАЩiднуiться в автоматизованi апаратностудiйнi комплекси i маi значно нижчi показники енергоспоживання, витрат на обслуговування та утримання.
Формуючи украiнський iнформацiйний простiр, ми повиннi спиратися на стратегiчнi прiоритети, один з яких - розширення сфер функцiонування украiнськоi мови. Загалом iнформацiйна полiтика - це вираження полiтичноi волi держави. Вона буде успiшною й не залишиться декларацiiю про намiри в тому випадку, якщо ця воля буде недвозначною.
Аналiз сучасного стану доводить, що реформування галузi стосуiться не тiльки матерiального й технiчного забезпечення засобiв масовоi iнформацii, зокрема державних, - мова йде не про декларування прийнятих законiв, а про безпосереднi втiлення iх в життя й переосмислення значення даноi галузi в суспiльствi.
Проголошений керiвництвом краiни перехiд до iнформацiйного суспiльства визначаi новi перспективи для дослiджень i знаходження шляхiв розбудови iнформацiйноi галузi в Украiнi.
З огляду на багатограннiсть зазначених питань я пропоную такi рекомендацii:
привести законодавчу базу в цiй сферi у вiдповiднiсть з мiжнародними стандартами;
реформувати галузь;
забезпечити фiнансування державних ЗМРЖ в повному обсязi;
провадити цiлеспрямовану державницьку полiтику щодо пропагування курсу держави;
зменшити податковий тиск.
РОЗДРЖЛ РЖРЖ. ПРОБЛЕМНРЖ АСПЕКТИ ДЕРЖАВНОРЗ РЖНФОРМАЦРЖЙНОРЗ
ПОЛРЖТИКИ
2.1 Державна iнформацiйна полiтика та iнформацiйна безпека Украiни
Протягом останнього десятирiччя в украiнському суспiльствi здiйснюiться поступовий перегляд парадигми нацiональноi безпеки тАУ полiтики i вченi, у своiй бiльшостi, вiдiйшли вiд вузького трактування нацiональноi безпеки як безпеки держави, якiй пiдпорядкованi безпека особи i суспiльства. В Украiнi, як i в iнших демократичних державах, безпека особи все бiльше сприймаiться як основоположний компонент нацiональноi безпеки, що викликало необхiднiсть наукового опрацювання проблем спiввiдношення безпеки особи та суспiльноi безпеки, безпеки особи та державноi безпеки, суспiльноi та державноi безпеки. Необхiднiсть взаiмодii владних структур при вирiшеннi соцiально-полiтичних, економiчних, оборонних та iнформацiйних проблем ставить вимоги щодо узагальнення вiтчизняного та свiтового досвiду в цiй сферi та переведення цього наукового надбання в площину практичних дiй тАУ удосконалення дiючого законодавства, вжиття на державному, регiональному та мiсцевому рiвнях органiзацiйних та iнших заходiв.
Загалом, нацiональна безпека тАУ це стан краiни, при якому вiдсутнi реальнi зовнiшнi та внутрiшнi загрози ii нацiональним цiнностям, iнтересам та образу життя, або дiя цих загроз усунута. У такому разi забезпечуються необхiднi умови для практичноi реалiзацii життiво важливих iнтересiв особи, ссуспiльства i держави.
Тобто, нацiональна безпека i основою природного розвитку людського суспiльства i i запорукою iсторичного розвитку народiв i створенних народами держав.
Зазначимо, що стрiмкий i глобальний розвиток iнформацiйноi сфери, сучасних iнформацiйних технологiй, значною мiрою впливаi на полiтичну, економiчну, соцiокультурну, оборонну та iншi складовi процесiв розвитку суспiльства i держави, а iнформацiйнi ресурси в сучасних умовах стають системоутворюючим фактором iхньоi життiдiяльностi.
Ефективнiсть системи державного управлiння нацiональними iнформацiйними ресурсами та iхнiм захистом значною мiрою визначаi, в умовах науково-технiчного прогресу та переходу до постiндустрiального суспiльства, загальний рiвень нацiональноi безпеки, а будь-якi недолiки в структурi й функцiонуваннi системи державного управлiння цими процесами призводять до непоправних збиткiв суспiльству й державi. Наприклад, вiдомо, що втрати економiки Нiмеччини вiд iндустрiального шпигунства перевищують 40 млрд. марок на рiк, втрата торгових i технiчних секретiв США (за неофiцiйними даними) обiйшлась американським компанiям у 1992 роцi в 100 млрд. долл. Вважаiться, якщо не буде вжито рiшучих заходiв щодо припинення промислового шпигунства, вказанi втрати, за оцiнками фахiвцiв, до 2003 року складуть 150 млрд. дол.
Все це визначаi проблему формування органiзацiйно-правових засад системи управлiння i захисту iнформацiйних ресурсiв, як найактуальнiшу i невiдкладну. створення збалансованоi iнформацiйноi iнфраструктури, спроможноi забезпечити формування, поширення й ефективне використання i захист iнформацiйних ресурсiв залежить вiд чiткого законодавчого визначення системи поглядiв на цiлi, завдання i основнi напрями iнформацiйноi полiтики.
Необхiднiсть вирiшення вищезазначених питань обумовлено тим, що:
в сучасних умовах значно розширилися можливостi для реалiзацii конституцiйних прав громадян на iнформацiю та свободу iнформацiйноi дiяльностi, суттiво зросли потреби потенцiально активноi частини суспiльства в iнформацiйнiй взаiмодii як всерединi краiни, так i з зовнiшнiм свiтом;
iнтенсивний розвиток глобальноi iнформацiйноi iнфраструктури, необхiднiсть iнтеграцii Украiни у свiтове iнформацiйне спiвтовариство на рiвноправних умовах посилили залежнiсть ефективного функцiонування суспiльства та держави вiд стану розвитку iнформацiйноi сфери, перед усiм, системи державного управлiння нацiональними iнформацiйними ресурсами;
iнформацiйнi ресурси, iнформацiйна iнфраструктура в сучасних умовах стають ареною мiжнародноi боротьби за свiтове лiдерство, за досягнення певних стратегiчних i тактичних полiтичних цiлей. РЖ, що необхiдно пiдкреслити особливо: володiння iнформацiiю, належне iнформацiйне забезпечення органiв державного управлiння, i основою успiшноi боротьби iз сучасним тероризмом;
iнформацiйна революцiя перетворилася на революцiю у воiннiй справi тАУ вона надала можливостi вивести з вiдчутноi сфери, вiртуалiзувати багато якi складовi вiйни, як мiнiмум, передвоiнний перiод, пiдготуватися до нанесення удару без звичайного загрозливого перiоду, а в деяких випадках i всю воiнну кампанiю провести у вiртуальному варiантi. Водночас, не зважаючи на вiртуальнiсть ведення вiйни тiльки в iнформацiйних мережах i системах обробки iнформацii, можливо, не залучивши жодного солдата, здiйснити заходи, наслiдком яких буде повне пiдкорення економiки та полiтики супротивника.
Тобто, основне геополiтичне питання, що постаi перед кожною державою на початку третього тисячорiччя, звучить так: здатна краiна реалiзувати своi порiвняльнi конкурентнi переваги в глобальному економiчному просторi чи вона буде позбавлена реальноi самостiйностi i нацiонального суверенiтету i скотиться на периферiю свiтового ринку?
Прорив в галузi iнформацiйно-комп'ютерноi iндустрii, що забезпечуi перетин i злиття дiйсноi i вiртуальноi реальностей, найширше впровадження тАЬРЖнтернетутАЭ i використання програмування в складних суспiльних i економiчних процесах перетворюють свiт у чiтко прораховувану керовану структуру, а розвиток iнформацiйних технологiй, якi впливають на психiку людей, i моделювання людськоi свiдомостi за допомогою електронних засобiв масовоi iнформацii дозволяють прийти до найжорстокiшого диктату над кожною окремою особистiстю.
Водночас усе бiльш вiртуальною стаi сама навколишня щодо людини соцiально-економiчна реальнiсть. Частина суспiльного багатства, що швидко зростаi, концентруiться в тАЬфiнансових пiрамiдахтАЭ, що розкручуються на електронних торгах без якогось зв'язку з реальною економiкою. Грошовi потоки замикаються у вiртуально-спекулятивних операцiях, що висмоктують iз виробничоi сфери утворюваний у нiй прибуток. Все це веде до виникнення якiсно новоi всеохоплюючоi iiрархiчноi структури суспiльних зв'язкiв, що буде цiлком пiдпорядковуватися тому, хто перший розробить ii базовi правила.
Перед таким загрозливим викликом стоiть зараз i Украiна - полiтично залежна, економiчно розорена, свiтоглядно спустошена. РЖгнорувати цей виклик неможливо, а пiдпорядкування чужiй волi означаi повну втрату державного суверенiтету. За цих умов, спроба копiювати чужi досягнення - даремна витрата часу.
Тому, на мою думку, визначення, правове i органiзацiйне закрiплення напрямiв державноi полiтики управлiння нацiональними iнформацiйними ресурсами повинно випливати з обтАЩiктивних законiв розвитку iнформацiйноi сфери та державноi управлiнськоi дiяльностi. Тобто, в процесi формування системи державного управлiння нацiональними iнформацiйними ресурсами доцiльно забезпечити цiлiснiсть такоi системи, iiрархiю побудови, стабiльнiсть органiзацii та погодженiсть ii звтАЩязкiв, врахуючи якость iнформацiйних ресурсiв i засобiв iх збереження, обробки i передачi.
Державна iнформацiйна полiтики маi створювати умови для реалiзацii конституцiйного права громадян своii держави вiльно отримувати i використовувати iнформацiю для вирiшення таких важливих завдань, як формування нацiонального iнформацiйного простору, включення його до свiтового iнформацiйного простiру на засадах забезпечення iнформацiйного суверенiтету та iнформацiйноi безпеки i формування демократично орiiнтованоi свiдомостi.
Головною метою державноi iнформацiйноi полiтики стосовно нацiональних iнформацiйних ресурсiв, i створення необхiдних економiчних i соцiокультурних умов та правових i органiзацiйних механiзмiв формування, розвитку i забезпечення ефективного використання нацiональних iнформацiйних ресурсiв в усiх сферах життя i дiяльностi громадянина, суспiльства й держави. Функцii державного управлiння iнформацiйними ресурсами можна сформулювати, як:
розробка й прийняття полiтичних рiшень, законодавчих i нормативно-правових актiв щодо забезпечення системи управлiння нацiональними iнформацiйними ресурсами та удосконалення механiзмiв реалiзацii правових норм чинного законодавства;
визначення i здiйснення повноважень державних органiв, органiв регiонального й мiсцевого самоврядування щодо оперативного управлiння (володiння, розпорядження, користування) державними iнформацiйними ресурсами;
розробка i реалiзацiя органiзацiйних заходiв i нормативно-методичного забезпечення вiдомчих i регiональних структур та недержавного сектора в сферi формування та використання iнформацiйних ресурсiв за умови координацii дiяльностi згаданих структур;
розробка i реалiзацiя фiнансово-економiчних засад регулювання процесiв формування та використання iнформацiйних ресурсiв;
здiйснення державноi реiстрацii iнформацiйних ресурсiв, забезпечення повноти створення первинних i похiдних iнформацiйних ресурсiв на засадах використання iнформацii, що виникаi (створюiться) у процесi дiяльностi державних органiв, органiв регiонального та мiсцевого самоврядування, пiдприiмств, установ, органiзацiй незалежно вiд форм власностi;
введення технологiчно та методологiчно iдиних засад формування iнформацiйних ресурсiв за результатами дiяльностi державних органiв, органiв регiонального та мiсцевого самоврядування, державних пiдприiмств i органiзацiй для надання iх у вiльний доступ громадянам i органiзацiям (крiм iнформацiйних ресурсiв, що мають вiдомостi, вiднесенi до державноi таiмницi та до iншоi iнформацii з обмеженим доступом);
забезпечення ефективного використання iнформацiйних ресурсiв для дiяльностi державних органiв, органiв регiонального i мiсцевого самоврядування та державних пiдприiмств, установ i органiзацiй;
оптимiзацiя державноi полiтики iнформатизацii щодо забезпечення науково-технiчних, виробничо-технологiчних i органiзацiйно-економiчних умов створення та застосування iнформацiйних технологiй, iнших елементiв iнформацiйноi iнфраструктури для формування, розвитку i ефективного використання iнформацiйних ресурсiв та сприяння доступу громадян до свiтових iнформацiйних ресурсiв, глобальних iнформацiйних систем;
забезпечення функцiонування ефективно дiючоi комплексноi системи захисту iнформацiйних ресурсiв;
забезпечення захисту громадян, суспiльства i держави вiд хибноi, спотвореноi та недостовiрноi iнформацii;
забезпечення розробки та застосування правових, органiзацiйних i економiчних механiзмiв стосовно форм та засобiв обiгу iнформацiйних ресурсiв Украiни (ринку iнформацii, iнформацiйних технологiй, засобiв обробки iнформацii та iнформацiйних послуг);
регулювання iнформацiйного спiвробiтництва, спрямованого на забезпечення рiвноправного i взаiмовигiдного використання нацiональних iнформацiйних ресурсiв у процесi мiжнародного обмiну, здiйснення iдиноi державноi полiтики науковоi пiдтримки системи державного управлiння формуванням, розвитком i використанням нацiональних iнформацiйних ресурсiв;
кадрове забезпечення функцiонування системи держав
Вместе с этим смотрят:
РЖнформацiйний менеджмент як ефективна технологiя органiзацii управлiнськоi дiяльностi
Аксiологiчнi проблеми управлiнськоi дiяльностi робiтника освiти в умовах модернiзацii освiтньоi галузi в Украiнi
Американская система менеджмента на предприятии
Анализ конкуренции в отрасли ресторанного бизнеса
Анализ основных этапов построения и решения математических моделей оптимизации организационных структур в системе менеджмента качества