Пiдвищення ефективностi силовоi пiдготовки квалiфiкованих лижникiв-гонщикiв в пiдготовчому перiодi

Курсова робота

Пiдготовка велосипедистiв до iндивiдуальних гонок на треку

ЗМРЖСТ

Введення

Роздiл 1. Структура фiзичноi працездатностi велосипедистiв.

1.1 Етапи багаторiчноi пiдготовки велосипедистiв.

1.2 Адаптацiя органiзму велосипедистiв до тренувальних i навантаженням змагань.

1.3 Чинники, що визначають структуру фiзичноi працездатностi.

1.3.1 Значення рiзних чинникiв в пiдготовцi спортсменiв

1.3.2 Чинники, що роблять вплив на спецiальну пiдготовленiсть велосипедистiв

Роздiл 2. Методи i органiзацiя дослiджень.

2.1 Загальна характеристика методiв дослiджень.

2.1.1 Методи теоретичного аналiзу i узагальнення науково-методичноi лiтератури

2.1.2 Методи педагогiчних дослiджень.

2.1.3 Медико-бiологiчнi методи дослiдження.

2.1.4 Методи математичноi статистики.

Роздiл 3. Власнi дослiджень

3.1 Пiдготовка велосипедистiв до гонок на треку

3.2 Пiдготовка велосипедистiв в пiдготовчому перiодi.

3.3 Пiдготовка в передзмагальний перiод

Висновок.

Виводи.

Практичнi рекомендацii

Список лiтератури.

перелiк умовних позначень, скорочень i термiнiв

ВВЕДЕННЯ

Актуальнiсть дослiджень. Спортивна пiдготовка велосипедистiв охоплюi декiлька перiодiв iх вiкового розвитку, кожен з яких маi своi особливостi, що i основою змiсту тренувального процесу, побудова якого здiйснюiться вiдповiдно до закономiрностей спортивного вдосконалення вiкового розвитку тих, що займаються. У науковiй i методичнiй лiтературi достатньо повно представлена система планування спортивноi пiдготовки в багаторiчному аспектi, згiдно якоi весь процес дiлиться на етапи: 1) початковоi пiдготовки; 2) попередньоi базовоi пiдготовки; 3) спецiалiзованоi базовоi пiдготовки; 4) максимальнiй реалiзацii iндивiдуальних можливостей; 5) збереження досягнень.

Широке освiтлення цi питання отримали в пiдручниках, монографiях i докторських дисертацiях Л.П. Матвiiва, А.Д. Новiкова, Л.С. Хоменкова, В.М. Дячкова, В.П. Пугача, Н.А. Фомiна, Ю.В. Верхошанського, В.В. Кузнецова, В.М. Зациорського, B.C. Фарфеля, М.Я. Набатниковоi, Г.РЖ. Зозулина, В.А. Друзя, РЖ.П. Ратова, Д. Харре, Р.Е. Мотилянськой, А.Н. Макарова, В.Н. Платонова, Ю.Д. Железняка, В.А. Запорожанова, А.А. Гужаловського.

Методичнi аспекти проблем оптимiзацii багаторiчного учбово-тренувального процесу в спортi викладенi в роботах С.М. Вайцеховського, В. Петровського, Г.М. Панова, Г.С. Туманяна, Е.Г. Мартiросова, С.М. Дедковського i iнших авторiв.

Глибокi дослiдження основ побудови спортивного тренування в багатьох видах спорту [4, 6, 7] показали, що тривалiсть, межi i змiст вказаних етапiв можуть варiювати в певних межах залежно вiд iндивiдуальних можливостей i специфiки виду спорту.

Необхiднiсть розгляду загальноi структури процесу багаторiчного тренування обумовлена тим, що без оптимiзацii його побудови на раннiх етапах вся робота з пiдготовки велосипедистiв вищоi спортивноi квалiфiкацii на завершальних етапах не даi очiкуваних результатiв.

Аналiз стану велосипедного спорту в свiтi виявив тенденцiю постiйного зростання спортивних результатiв i майстерностi велосипедистiв. Неухильне зростання спортивних досягнень свiдчить про прихованi функцiональнi можливостi органiзму людини [22-26]. Проте прихованi резерви органiзму можуть виявлятися лише в результатi науковоi обТСрунтованоi системи пiдготовки спортсменiв. Надалi спортивнi досягнення прямо залежать вiд того, наскiльки ефективно будуть визначенi перспективнi шляхи вдосконалення спортивного тренування. Необхiдною умовою ефективного управлiння пiдготовкою спортсменiв i вiдповiднiсть програм тренувальних дiй функцiональним можливостям органiзму [19-21].

Одним з основних напрямiв пiдвищення ефективностi пiдготовки велосипедистiв високого класу, що спецiалiзуються в гонках переслiдування, i вдосконалення силових i швидкiсних можливостей гонщикiв, рiвень розвитку яких в значнiй мiрi обуславливает швидкiсть проходження дистанцii змагання . При цьому, специфiкою прояву даних якостей у велосипедному спортi i спiввiдношення силових i швидкiсних характеристик педалювання в змаганнях. Пошук шляхiв ефективного використання велосипедистами повишених передавальних спiввiдношень в змаганнях тiсно пов'язаний з питаннями розробки вiдповiдних тренувальних програм силовоi направленостi в рамках рiчного циклу пiдготовки. Це дозволить досягати максимального рiвня силового потенцiалу спортсменiв до моменту iх участi в головних змаганнях сезону.

Мета дослiдження полягаi в пiдвищеннi ефективностi тренувального процесу в iндивiдуальнiй гонцi переслiдування.

Завдання роботи:

1. Вивчити динамiку зростання результатiв в iндивiдуальнiй гонцi переслiдування.

2. Охарактеризувати систему пiдготовки велосипедистiв до iндивiдуальноi гонки переслiдування.

3. Розробити мiкроцикл тренувань в перiодi передзмагання для гонщикiв тих, що спецiалiзуються в гонцi переслiдування.

Об'iктом дослiджень була пiдготовка квалiфiкованих велосипедистiв.

Предметом дослiджень i методика побудови пiдготовки квалiфiкованих велосипедистiв для участi в iндивiдуальнiй гонцi.

Для вирiшення поставлених завдань в роботi використовувалися наступнi методи дослiджень:

1. Теоретичний аналiз i узагальнення науково-методичноi лiтератури.

2. Педагогiчнi дослiдження i експерименти.

3. Медико-бiологiчнi дослiдження.

4. Математичноi статистики.

Наукова новизна отриманих результатiв: проаналiзована методика побудови тренувального процесу на етапах багаторiчноi пiдготовки велосипедистiв.

Теоретичне значення роботи полягаi в розкриттi i конкретизацii основних компонентiв методики побудови тренувального процесу пiдготовки передзмагання з використанням рiзних методик. Матерiали курсовою доповнюють теорiю i методику спортивного тренування квалiфiкованих велосипедистiв по питаннях планування безпосередньоi пiдготовки до змагань.

Практичне значення отриманих результатiв полягаi в можливостi широкого використання запропонованих рекомендацiй при плануваннi учбово-тренувального процесу на етапi пiдготовки до головних змагань сезону з участю в iндивiдуальних гонках; у роботi тренерiв по велоспорту в ДЮСШ, школах-iнтернатах спортивного профiлю, школах вищоi спортивноi майстерностi, збiрних команд Вузiв, збiрних командах областей i краiни, при пiдготовцi спортсменiв тАЬiнваспортатАЭ i ветеранiв.

РОЗДРЖЛ 1. СТРУКТУРА ФРЖЗИЧНОРЗ ПРАЦЕЗДАТНОСТРЖ ВЕЛОСИПЕДИСТРЖВ

1.1 Етапи багаторiчноi пiдготовки велосипедистiв

Перiодизацiя тренувального процесу у велоспортi ТСрунтуiться на загальних закономiрностях розвитку тренованостi i становлення спортивноi форми.

Аналiз лiтературних джерел основ побудови спортивного тренування квалiфiкованих спортсменiв в багатьох видах спорту показав, що мiж етапами багаторiчноi пiдготовки немаi чiтких меж, iх тривалiсть може до певноi мiри варiювати, залежно вiд iндивiдуальних можливостей спортсменiв, структури i змiсту тренувального процесу (табл.1.1)

Таблиця 1.1

Етапи багаторiчноi пiдготовки

Планування тривалостi етапiв слiд починати виходячи з

оптимальноi вiковоi зони, в якiй спортсмен може максимально реалiзувати своi iндивiдуальнi можливостi.

В середньому тривалiсть кожного етапу складаi 2 тАУ 2,5 року.

Не iснуi чiтких вiдмiнностей i в методицi пiдготовки велосипедистiв на сумiжних етапах багаторiчноi пiдготовки.

Етап початковоi пiдготовки.

Основними його завданнями i: змiцнення здоров'я що займаються, рiзностороння фiзична пiдготовка, навчання посадцi, технiцi iзди на велосипедi i технiцi педалювання.

Пiдготовка велосипедистiв на етапi початковоi пiдготовки базуiться на загальних педагогiчних принципах, тренувальний процес повинен бути безперервним i цiлорiчним.

Найбiльш значний прогрес у вибраному видi спорту можливий лише на основi загального пiдвищення функцiональних можливостей органiзму, рiзностороннього розвитку фiзичних i духовних здiбностей. На етапi початковоi пiдготовки загальна i допомiжна фiзична пiдготовка тАУ це фундамент, на основi якого вiдбуваiться подальше вдосконалення юних велосипедистiв. РЗй придiляiться основна увага тАУ об'iм загальноi i допомiжноi пiдготовки складаi до 90 %, а спецiальною тАУ всього 10 % ( Полiщук Д.А., 1996р) [23-27].

В даний час набiр в групи початковоi пiдготовки по велосипедному спорту, як правило, проводиться в 11 тАУ 12 рокiв. Рiчний об'iм роботи у юних спортсменiв значною мiрою залежить вiд тривалостi етапу початковоi пiдготовки, яка, у свою чергу, зв'язана з часом початки занять спортом. Наприклад, якщо дитина почала займатися велоспортом в 11 рокiв, то тривалiсть етапу початковоi пiдготовки складатиме 2 року.

В деяких випадках дiти з 9 тАУ 10 рокiв починають виявляти цiкавiсть до велосипедного спорту. Тодi перiод початковоi пiдготовки повинен скласти 3тАУ 4 року, об'iм роботи протягом першого року невеликий -100 тАУ 150 годин. Якщо ж майбутнiй велосипедист почав заняття велосипедним спортом з 13 тАУ 15 рокiв, то тривалiсть етапу початковоi пiдготовки часто скорочуiться до одного або напiвроки, а об'iм роботи з урахуванням попереднiх занять в школi може досягти рiвня його ровесникiв 250 тАУ 300 годин в рiк.

Восени, пiсля вiдбору пiдлiткiв в групу, тренер знайомить iх з основами виду спорту, учить iздi на велосипедi на спецiальних майданчиках або дорiжках стадiону. Взимку основна увага придiляiться вправам з iнших видiв спорту i навчанню iзди на велотренажере. Навеснi i лiтом iзда на велосипедi iз заняттями по загальнiй фiзичнiй пiдготовцi. Заняття тривалiстю 60 - 90 хвилин органiчно поiднуються з уроками фiзкультури в школi, носять переважно iгровий характер i проводяться 2 тАУ 3 рази на тиждень

Пiдготовка велосипедистiв на даному етапi характеризуiться винятковою рiзноманiтнiстю засобiв i методiв з iнших видiв спортi i рухомих iгор. Не слiд планувати тренувальних занять iз значними фiзичними навантаженнями, що припускають застосування одноманiтних, монотонних навантажень. На жаль, на практицi ця вимога iгноруiться. Вiдсiвши з груп i втрата талановитих спортсменiв вiдбуваiться iз-за неправильного пiдбору i дозування вправ, iх одноманiтностi, загальноi низькоi емоцiйностi занять. На етапi початковоi пiдготовки особливу увагу придiляють вдосконаленню технiки рухових дiй (бiг, ходьба на лижах, навчання рiзним спортивним iграм). В цей час у юного спортсмена закладаiться основа що припускаi оволодiння широким комплексом рiзноманiтних рухових дiй.

У рiчному циклi не потрiбно видiляти етапiв пiдготовки. Взимку переважно проводять заняття без велосипеда, влiтку - iзду на велосипедi поiднують iз загальною фiзичною пiдготовкою. Змагання зазвичай не планують ( Фiлiн В.П. 1974р.) [34].

Етап попередньоi базовоi пiдготовки.

Разом iз завданнями, якi вирiшувалися на першому етапi, ставиться нова тАУ формування стiйкого iнтересу юних спортсменiв до цiлеспрямованоi багаторiчноi спортивноi пiдготовки. Рiчний об'iм роботи складаi 300 -500 годин.

На цьому етапi загальна i допомiжна пiдготовка в сумi можуть скласти 75% об'iму; збiльшення частки спецiальне пiдготовчих вправ приводить до швидкого зростання результатiв в пiдлiтковому вiцi, проте надалi неминуче негативно позначаiться неперспективностi спортсмена. Спецiальна фiзична пiдготовка повинна складати 25% загального об'iму роботи. Технiчне вдосконалення будуiться на рiзноманiтному матерiалi переважно велосипедного спорту [20-22, 25, 27,33].

Так, велосипедисти освоюють всiлякi навики iзди на велосипедi без управлiння кермом, iздi "на колесi", iздi в групi, iздi на велотренажере без зорового контролю, фiгурнiй iздi, iздi по снiгу, подолання крутих спускiв i пiдйомiв, проходження поворотiв, вiражiв, розворотiв, рiзних способiв старту i фiнiшування, подолання природних i штучних перешкод, змiни в парних гонках i iн. В результатi роботи на цьому i подальшому етапi багаторiчноi пiдготовки юний спортсмен винен досить добре освоiти технiку бiльшостi загально пiдготовчих i спецiальних рухових дiй.

Пiдвищення функцiональних можливостей систем органiзму на даному етапi носить рiзностороннiй характер i плануiться з облiком i вiдповiдно до особливостей природного розвитку рухових здiбностей. Основну увагу звертають на розвиток швидкостi. При високому темпi приросту фiзичних здiбностей не слiд застосовувати вправи з високою iнтенсивнiстю у поiднаннi з нетривалими паузами вiдпочинку, не прагнути часто брати участь у вiдповiдальних змаганнях, недоцiльно планувати тренувальнi заняття з великими навантаженнями i iн. На етапi попередньоi базовоi пiдготовки, який зазвичай охоплюi вiковий дiапазон 14 тАУ 16 рокiв, слiд враховувати руховi здiбностi у пiдлiткiв рiзного вiку i пов'язану з цим необхiднiсть рiзносторонньоi пiдготовки [3, 5, 24].

Змiст пiдготовки на даному етапi поступово спецiалiзуiться вiдповiдно вимогам вибраного виду спорту. Спостерiгаiться поступове збiльшення загального об'iму i iнтенсивностi роботи, особливо до кiнця етапу. Структура рiчного циклу включаi тривалий пiдготовчий перiод i нетривалий, всього з декiлькох гонок, змагання.

Етап спецiалiзованоi базовоi пiдготовки

Завданням етапу спецiалiзованоi базовоi пiдготовки i створення передумов для виключно напруженого тренування на подальшому етапi тАУ этапе максимальноi реалiзацii iндивiдуальних можливостей. Пiдготовка стаi бiльш спецiалiзованою. Рiчний об'iм роботи на етапi спецiалiзованоi базовоi пiдготовки зростаi до 600 тАУ 800 годин, загальна фiзична пiдготовка (ОФП) складаi 20 %, допомiжна тАУ 30 %, а спецiальна фiзична пiдготовка тАУ 50% всього об'iму роботи. На цьому етапi уточнюiться майбутня спортивна спецiалiзацiя [20, 21, 24].

Вирiшуючи задачу пiдвищення функцiонального потенцiалу органiзму велосипедиста, не рекомендуiться використовувати великоi об'iмноi роботи, яка близька по характеру до змагання. Бажано застосовувати рiзнi засоби, не вiддаючи переваги таким, що гостро впливаi. На даному етапi вже проводять спецiалiзованi заняття для вдосконалення спецiальноi витривалостi. Проте найбiльш напруженi навантаження спецiальноi спрямованостi слiд планувати лише на етапi максимальноi реалiзацii iндивiдуальних можливостей.

При пiдготовцi велосипедистiв до змагань в слiд виконувати значнi об'iми роботи, направленоi на розвиток загальноi витривалостi. Спортсмени достатньо легко справляються з роботою аеробного характеру i для них тренери часто планують великi об'iми роботи саме такоi спрямованостi. Об'iм роботи на цьому етапi у багатьох велосипедистiв досягаi 70 тАУ 80 % об'iму, виконуваного спортсменами високого класу на етап максимальноi реалiзацii iндивiдуальних можливостей, щоб, незалежно вiд майбутньоi спецiалiзацii, створити спортсменовi могутню аеробну базу. Передбачаiться, що надалi вiн зможе успiшнiше за iнших виконувати великi об'iми спецiальноi роботи [3, 7, 9, 11].

Проте це виправдано лише в тих випадках, якщо спортсмен маi схильнiсть до досягнень високих середнiх або довгих дистанцiях, оскiльки змiст роботи вiдповiдаi по своiй спрямованостi профiльним якостям, що обумовлюють успiхи на рiзних дистанцiях. Для майбутнiх же спринтерiв подiбна базова пiдготовка шкiдлива, вона стаi непереборним гальмом в зростаннi iх майстерностi. У основi даного явища перш за все лежать змiни в структурi м'язовоi тканини яка перебудовуiться до роботи на витривалiсть, i ii здiбностi до прояву швидкiсних якостей пригноблюються. Тому планувати функцiональну пiдготовку на етапi, що характеризуiться високим тренувальними навантаженнями, слiдуi диференцiйовано з урахуванням майбутньоi спецiалiзацii спортсмена.

Етап максимальноi реалiзацii iндивiдуальних можливостей.

Побудову тренувального процесу припускаi досягнення максимально можливих результатiв в номерах програми, вибраних як спецiалiзацiя. В цей час iстотно збiльшуiться частка засобiв спецiальноi пiдготовки в загальному об'iмi тренувальноi роботи.

Головне завдання цього етапу тАУ досягнення найвищих результатiв тАУ диктуi необхiднiсть максимального використання найбiльш сильних тренувальних дiй, здатних викликати iнтенсивне протiкання адаптацiйних процесiв. Сумарнi величини об'iму iнтенсивностi тренувальноi роботи зростають до максимальних значень, широко використовуються заняття з великими навантаженнями, збiльшуiться кiлькiсть занять в тижневих мiкроциклах.

Загальний об'iм роботи за рiк складаi 900 тАУ 1400 годин, частка загальноi фiзичноi пiдготовки зменшуiться до 15 %, такий же об'iм i допомiжноi пiдготовки, а спецiальна фiзична зростаi до 70% [20-23].

Спостерiгаiться прагнення до застосування максимальних параметрiв тренувальних i змагань навантажень, якi за окремими показниками досягли граничних значень (табл. 1.2).

Слiд пам'ятати, що само по собi застосування максимальних тренувальних навантажень, широкоi практики змагання, жорстких режимiв роботи, гострого спарингу, використання тренажерiв, засобiв вiдновлення, застосування полегшень або утруднень (змiна зовнiшнього середовища, лiдирування, дихання через збiльшений мертвий простiр, використання среднегорья, побудови тренувального процесу без днiв вiдпочинку, застосування стрибкоподiбного збiльшення навантажень в роцi, декiлькох великих навантажень протягом одного дня i iн.) - всього того, що характеризуi пiдготовку спортсменiв високого класу на етапi максимальноi реалiзацii iндивiдуальних можливостей, автоматично ще не забезпечуi рiшення основноi задачi [19].

Таблиця 1.2.

Параметри тренувальноi роботи велосипедистiв високого класу на етапi максимальноi реалiзацii iндивiдуальних можливостей.

Ефективнiсть роботи залежить вiд того, наскiльки тренер зумii сумiстити в часi перiод використання могутнiх засобiв тренувальних дiй з перiодом максимальноi схильностi органiзму спортсмена до досягнення найвищих результатiв. До цього перiоду органiзм спортсмена повинен бути пiдготовлений, з одного боку, природним розвитком, а з iншоi тАУ направленим перетвореннями, обумовленими багаторiчною пiдготовкою. При поiднаннi цих умов максимальнi спортивнi досягнення стають реальнiстю, якщо цього зробити не вдалося, то спортсмен демонструi результати нижче за тих, якi вiн мiг би показати.

Вивчення досвiду пiдготовки i виступiв провiдних велосипедистiв миру дозволяi виявити найбiльш характернi тенденцii сходження до вершин майстерностi залежно вiд вимог конкретноi спортивноi дисциплiни, об'iму роботи рiзноi спрямованостi, динамiки тренувальних i змагань навантажень i iн. Вивчення цих тенденцiй дозволить визначити найбiльш ефективну тривалiсть тренування на етапi максимальноi реалiзацii iндивiдуальних можливостей, встановити доцiльну динамiку тренувальних i змагань навантажень, спiввiдношення роботи рiзноi спрямованостi.

Етап збереження досягнень.

Змiст роботи i характер завдань цього етапу мало вiдрiзняються вiд попереднього етапу. Тут ставляться тi ж цiлi, проте неминуче виснаження функцiональних ресурсiв органiзму, зниження його адаптацiйних можливостей, пов'язанi вже з вiковими iнволюцiйними процесами, а також з багаторiчною дiiю високих фiзичних навантажень, обумовлюють необхiднiсть вираженого iндивiдуального пiдходу. Цьому сприяi накопичений досвiд пiдготовки, який дозволяi визначити найбiльш доцiльнi для конкретного iндивiда способи визначення навантаження, найбiльш ефективнi засоби i методи, тобто розкрити iндивiдуальнi особливостi. Таким чином вдаiться пiдтримувати рiвень спортивних досягнень.

На етапi збереження досягнень не завжди виправдано пiдвищення навантажень, важко утримувати i рiвень навантажень на ранiше доступних величинах. Тому спортсмени прагнуть утримати досягнутий рiвень пiдготовленостi за рахунок розширення не стiльки функцiональних можливостей, скiльки вдосконалення майстерностi, усунення приватних недолiкiв пiдготовленостi при колишньому або навiть меншому об'iмi роботи. Скорочуiться i частка загальноi фiзичноi i допомiжноi пiдготовки, а частка спецiальноi роботи зростаi до 80 % [20-22].

Найбiльш важкою проблемою i пiдвищення мотивацii спортивноi дiяльностi у спортсменiв, результати яких вже не проявляють тенденцii до подальшого зростання. Спонукальним мотивом для продовження тренування в жорстких режимах iз застосуванням фiзичноi напруги може служити визнання суспiльноi цiнностi високого спортивного результату.

На даному етапi, як нiколи ранiше, виявляiться прагнення до використання тих засобiв i методiв, якi через якiсь обставини застосовувалися недостатньо або взагалi не застосовувалися Колишнiми варiантами розподiлу роботи не тiльки не вдаiться битися прогресу, але навiть важко утримати результат, тому використовуiться значна вариативность величини тренувальних навантажень: на тлi зменшення загального об'iму роботи (1000 тАУ 1200 годин у рiк) мiняються "ударнi" заняття,, малих або середнiх цикли навантажень. Цi чинники можуть виявитися ефективними на етапi збереження досягнень [21].

Слiд зазначити, що багато фахiвцiв етап максимальноi реалiзацii iндивiдуальних можливостей i етап збереження досягнень об'iднують i розглядають як етап пiдготовки до вищих досягнень. (Платонов В. Н.1997) [20].

1.2 Адаптацiя органiзму велосипедистiв до тренувальних i змаганням навантажень

Спортивнi змагання i кульмiнацiiю тренувального процесу, оскiльки в них виявляються iнтегрованi результати спортивного тренування, i вони дають можливiсть об'iктивно оцiнювати ii ефективнiсть. Змагання мають виключно важливе, значення для спортсменiв рiзного вiку. Без участi в них немаi спорту, немаi виховання спортсмена.

Участь в змаганнях використовуються як дiiвий засiб для стимулювання адаптацiйних реакцiй органiзму спортсмена. Змагання i активною частиною iнтегральноi пiдготовки, об'iднуючоi всi види пiдготовки (фiзичну, технiчну, психологiчну, тактичну) в iдину систему, направлену на досягнення високих спортивних результатiв. Тiльки в процесi змагань спортсмени можуть досягти рiвня граничноi функцiональноi напруги органiзму i виконати таке навантаження, яке непосильне в тренувальних заняттях.

Змагання i важливою складовою частиною спортивноi пiдготовки спортсменiв, сприяють вирiшенню наступних завдань:

- пропагандi i популяризацii спорту;

- привитию iнтересу до занять спортом;

- вдосконаленню функцiй органiзму;

- змiцненню здоров'я;

- розвитку життiво важливих фiзичних i морально-вольових якостей;

- зростанню досягнень спортсменiв.

Аналiз лiтературних джерел показав [12, 19, 21, 22, 32 i iн.], що важка фiзична праця, посилена екстремальними клiматичними умовами, не здатна викликати в органiзмi людини таких адаптацiйних перебудов, якi спостерiгаються у висококвалiфiкованих спортсменiв. Це стосуiться навiть багатогодинноi щоденноi працi лiсорубiв в тропiках, сiльськогосподарських робочих на висотi 3000-4000м над рiвнем моря, шерков в Гiмалаях, рикш в краiнах Азii. Нiхто з осiб з таким характером професiйноi дiяльностi по особливостях адаптацiйних перебудов серцево-судинноi i дихальноi систем не може порiвнятися з бiгунами на довгi дистанцii, велогонщиками-шосейниками, лижниками-гонщиками i спортсменами, що спецiалiзуються в iнших видах спорту, пов'язаних з проявом витривалостi (Hollmann, Hettinger, 1980).

Дослiдження науково-методичноi лiтератури [1, 3, 24, 34 i iн.] свiдчать про те, що досягши високого рiвня спортивноi форми, у спортсменiв виявляються максимальнi рiвнi тiсноти внутрiшнiх мiжкомпонентних кореляцiйних зв'язкiв, а пiсля завершення перiоду змагання цi зв'язки дуже швидко розпадаються до рiвнiв нижче, нiж в пiдготовчому перiодi. Тому гостро встаi проблема пiдтримки мiжсистемних спецiалiзованих для велоспорту зв'язкiв впродовж вельми тривалого пiдготовчого перiоду.

Враховуючи ж багато варiантнiсть шляхiв досягнення високого спортивного результату, найбiльш виправданим i акцент на розвиток загальних характеристик функцiональних можливостей органiзму, якi лежать в основi компонентiв структури дiяльностi змагання.

Виявлено [18], що не дивлячись на виключно високi аеробнi здiбностi спортсменiв, що тренуються на витривалiсть, велике значення для досягнення високих спортивних результатiв мають: здатнiсть тривалий час утримувати максимальне споживання кисню ефективноi технiки педалювання, обуславливающие економiзуi енерговитрат, що характерний для дiяльностi змагання.

У свою чергу, щороку може включати вiд одного до трьох, чотири i самостiйнiших макроциклiв, кожен з яких завершуiться вiдповiдальними змаганнями, вимагаi спецiальноi пiдготовки до них i, природно, нового, збiльшеного (по вiдношенню до попереднiх змагань) рiвня адаптацii (Платонов, 1988) [20-22].

Тривале утримання високого рiвня адаптацiйних реакцiй в сучасному спортi характерний для завершуючого етапу багаторiчноi пiдготовки, пов'язаного iз збереженням досягнень на максимально доступному рiвнi, i маi свою складну специфiку. Високий рiвень пристосування функцiональних систем органiзму у вiдповiдь на тривалi, iнтенсивнi i рiзноманiтнi подразники може бути збережений лише за наявностi напружених пiдтримуючих навантажень. РЖ тут виникаi проблема пошуку такоi системи навантажень, яка забезпечила б пiдтримку досягнутого рiвня адаптацii i одночасно не викликала б виснаження i зношування структур органiзму, вiдповiдальних за адаптацiю. Генетичнi особливостi конкретних iндивiдуумiв далеко не завжди дозволяють вирiшити цю задачу лише шляхом утримання досягнутого рiвня адаптацii. Виникаi складна проблема пошуку методичних рiшень, якi дозволили б зберегти високий кiнцевий результат при згасаннi окремих компонентiв адаптацii за рахунок резервiв, що збереглися, у вдосконаленнi iнших (Platonov, 1992, 1995) [20].

На думку В.С.Мiщенко [14] i д.р. спортсмен не може протягом тривалого перiоду пiдтримувати однаково високi спортивнi результати. Спостерiгаються перiоди пiдвищення i спаду результатiв. Вiдповiдно до цього в процесi тренування видiляються три фази:

1 тАУ фаза адаптацii (зростання можливостей спортсмена);

2тАУфаза адаптованостi тАУ найвищоi спортивноi працездатностi i ii пiдтримки;

3 тАУ фаза деадаптацii тАУ поступовоi втрати працездатностi.

При адаптацii органiзму до тренувальних i змаганням навантажень можливi реакцii двох видiв: 1) якщо навантаження будуть дуже великi i продовжуватися довго, вiдбудеться виснаження органiзму; 2) якщо навантаження не перевищують пристосовнi резерви органiзму, вiдбуваiться мобiлiзацiя i перерозподiл енергетичних i структурних ресурсiв органiзму, активiзуються процеси специфiчноi адаптацii i так далi

В умовах фiзичних навантажень, характерних для тренувальноi i змагання дiяльностi, всi резерви не використовуються (Мозжухин, 1982; Давiденко, 1984). Необхiдно вiдзначити, що в умовах, найбiльш характерних для головних змагань (Олiмпiйськi iгри, Чемпiонати Свiту i РДвропи i д.р.), якi вiдрiзняються виключно напруженою конкуренцiiю, несприятливими погодними умовами, що змiнюються iнодi, iнтенсивним психологiчним навантаженням, спортсмени високого класу часто здатнi мобiлiзувати функцiональнi резерви, що знаходяться далеко за межею уявлень про можливостi органiзму протистояти тривалiй роботi в умовах прогресуючого стомлення, виявлених в умовах тренування i участi в другорядних змаганнях (Платонов, 1988) [20].

Питання про механiзм iндивiдуальноi (фенотипичной) адаптацii полягаi в тому, яким чином потенцiйнi, генетично детермiнованi можливостi органiзму у вiдповiдь на вимоги середовища перетворяться в реальнi можливостi.

Збiльшенi вимоги навколишнього середовища порiвняно швидко приводять до утворення систем, якi забезпечують бi

Вместе с этим смотрят:

Адаптивная физическая культура как наука

Аквааеробiка

Анализ историко-культурного и природно-рекреационного потенциала Орехово-Зуевского района Московской области

Анализ мировых гостиничных цепей как основы для оптимизации и модернизации индустрии гостеприимства современной России

Бег: проблемы обучения и тренировки