Актуальнi проблеми сучасноi правовоi соцiологii

Змiст

Вступ

Системно-комплексний пiдхiд до трактування поняття "нагляд за неповнолiтнiм"

Санкцiя як елемент соцiальноi норми

Дослiдження особливостей правовоi культури молодi

Практики населення по захисту прав споживачiв

Висновок

Список лiтератури

Вступ

У даний перiод росiйське суспiльство переживаi перiод масштабноi iнституто спецiалiзацii нормативних змiн, що сталися пiд час попереднiх соцiально-економiчних реформ. У зв'язку з цим зросла актуальнiсть дослiдження процесiв, що впливають на формування сучасноi росiйськоi соцiально-нормативноi системи. При цьому одним з невирiшених питань у дослiдженнi соцiальних норм i проблема соцiальноi санкцii i механiзму забезпечення нормативноi поведiнки в цiлому. Бiльшiсть дослiдникiв, спрощуючи це питання, поширюють на соцiальнi норми особливостi дii норм правових, як проявляються в найбiльш явнiй мiрi i, отже, бiльш детально дослiдженi. При цьому в тiнi залишаiться проблема вивчення особливостей неформальноi нормативностi, однiiю з яких i характер дii санкцiй, що забезпечують збереження нормативного порядку.

Системно-комплексний пiдхiд до трактування поняття "нагляд за неповнолiтнiм"

Дитяча бездогляднiсть - соцiально-правове явище сучасного росiйського суспiльства, що представляi собою результат вiд вiдсутностi або недостатнього нагляду з боку батькiв або iнших законних представникiв або посадових осiб. Тим часом термiн "нагляд за неповнолiтнiм", за результатами контент - аналiзу нормативно-правовоi бази, що стосуiться захисту материнства i дитинства в РФ, вживаiться рiдко. В основному, це документи, норми яких встановлюють нагляд (контроль) за дiяльнiстю будь-яких державних органiв та установ, що займаються захистом прав та iнтересiв неповнолiтнiх; якi документи, якi стверджують перелiк органiв виконавчоi влади, сфер i меж iх компетенцii, в рамках яких вони здiйснюють функцii з контролю i нагляду. Наприклад, у Федеральному Законi РФ "Про основнi гарантii прав дитини в Росiйськiй Федерацii" в ред. вiд 21.12.2004 N 170-ФЗ у ст.9, п.4 "нагляд" розглядаiться в якостi контролю за дотриманням, забезпеченням i захистом прав дитини в освiтнiх установах; а в Указi Президii Верховноi Ради РРФСР вiд 3 червня 1967 року "Про затвердження положення про комiсii у справах неповнолiтнiх" (в ред. Закону РФ вiд 25.02.93 N 4549-1)"нагляд" трактуiться як захiд впливу на неповнолiтнього. Таким чином, для бiльш точноi характеристики поняття "нагляд за неповнолiтнiм" необхiдно вдатися до нормативно-правовим актам, що регулюють iншi сфери життiдiяльностi суспiльства. У нормативно-правових актах з даноi тематики знайдено 8 випадкiв вживання цього термiна, з яких тiльки в двох випадках "нагляд" розглядаiться як обов'язок батькiв, у рештi шести "нагляд" вживаiться як примусовий захiд виховного впливу щодо неповнолiтнього. Так, наприклад, в Кримiнальному Кодексi РФ вiд 13.06.1996 № 63-ФЗ (ред. вiд 30.12.2006) в ст.156, 242.1 йдеться про те, що вiдсутнiсть нагляду з боку батькiв караiться штрафом або позбавленням волi, проте при цьому же показникiв, за якими ми можемо це визначити, чи не i. У тому ж нормативно-правовому актi в ст.90 йдеться про виправлення поведiнки неповнолiтнього в разi вчинення ним злочину шляхом застосування примусових заходiв виховного впливу у виглядi передачi пiд нагляд батькiв або осiб, якi iх замiнюють, а в ст.91. розкриваiться змiст примусових заходiв виховного характеру, де передача пiд нагляд полягаi у покладаннi на батькiв або осiб, якi iх замiнюють, або на спецiалiзований державний орган обов'язку по виховному впливу на неповнолiтнього i контролю за його поведiнкою.

Потiм у Постановi Пленуму Верховного суду РФ "Про судову практику у справах про злочини неповнолiтнiх" вiд 14 лютого 2000 р. N 7 у ст.16. "Нагляд батькiв" розглядаiться як захiд виховного впливу, що характеризуiться позитивним впливом батькiв на пiдлiтка та забезпеченням ними належноi поведiнки та постiйного контролю за неповнолiтнiм.

А нагляд в якостi будь-якоi дiяльностi з боку батькiв не використовуiться зовсiм, хоча саме вiдсутнiсть нагляду за неповнолiтнiм призводить до соцiального сирiтства, безпритульностi, бездоглядностi.

На наш погляд, "нагляд за неповнолiтнiм" - поняття системно-комплексне i його слiд розглядати:

не тiльки як причину (умова), що породжуi бездогляднiсть, але i як результат даного феномена;

не тiльки з позицii норм на рiвнi системи суспiльства (норм документiв, санкцii), але i на рiвнi системи культури (традицiй i взаiмовiдносин), системи особистостi (вимог i обов'язкiв особистостi) в iх безперервному взаiмопроникненнi i взаiмодii;

не тiльки як щось неподiльне (iдине) поняття, а як поняття, що маi певну ступiнь вираженостi проявiв. Так, найбiльш важкий ступiнь призводить до дезiнтеграцii неповнолiтнього з товариства, менш важка - до десоцiалiзацii, тобто порушення норм правильного взаiмодii, що далi приведе i до дезадаптацii особистостi дитини;

правова соцiологiя проблема

не тiльки стосовно до неповнолiтнiх у вiцi вiд народження i до 18 рокiв, а також при розглядi рiзних вiкових етапiв розвитку особистостi дитини: раннього (0-3), молодшого дошкiльного (3-6), молодшого шкiльного (7-12), старшого (13-16) i юнацького (17-18) вiку.

Так, нагляд на першiй стадii, вiдповiдноi вiку вiд 0 до 3 рокiв, представляi собою батькiвську обов'язок по захисту дитини вiд фiзичних небезпек, прищеплення перших навичок до самообслуговування, формуванню у дитини правильного образу матерi; на другiй стадii (3-6 рокiв) вiн проявляiться у формуваннi i затвердженнi у батькiв системи вимог i обмежень, у контролi за iх виконанням i у використаннi методiв виховного впливу (заохочення чи покарання) у разi виконання або невиконання цих вимог i обмежень. Третя стадiя, що збiгаiться з молодшим шкiльним вiком (7 - 12 рокiв), вимагаi вiд батькiв нагляду за дитиною, яка повинна проявлятися в обов'язки правильного формування у дитини основ захисту вже не тiльки вiд фiзичних, але i вiд соцiальних небезпек, пiдготовки до входження в нову спiльнiсть, навчання соцiально одобрюваного поведiнки i виконання соцiально корисних ролей. Четверта стадiя розвитку особистостi дитини вiдповiдаi старшого шкiльного вiку (13-16 рокiв), де нагляд з боку батькiв (посадових осiб що iх замiняють) представляiться у контролi над поведiнкою: навчаннi навичкам правомiрноi поведiнки та обговореннi несприятливих наслiдкiв неправомiрного, у створеннi умов для розвитку соцiально схвалюваних стереотипiв. Завершуi цю перiодизацiю п'ята стадiя - юнацький вiк (17-18 рокiв), де головним обов'язком батькiв стаi зовнiшнiй нагляд за прийняттям самостiйних рiшень дитиною, коригування вiдхилень вiд норми i контроль за правильним здiйсненням обов'язкiв, вiдповiдних тiй або iншiй соцiальнiй ролi, виконуваноi дитиною.

Санкцiя як елемент соцiальноi норми

У соцiологiчнiй лiтературi поширена думка, що обов'язковiсть соцiальних норм виявляiться в усвiдомленнi людьми важливостi громадського порядку, який вони пiдтримують i, як наслiдок - в усвiдомленнi неприпустимiсть його порушення, i в можливостi застосування примусових заходiв (званих санкцiями) до осiб, добровiльно не виконуючим вимоги соцiальних норм. Як приклад можна навести наступне визначення соцiальних норм як "приписiв, службовцiв загальними вказiвками для соцiального дii. Вiдхилення вiд норм караються санкцiями.".

Однак, якщо ми розумiiмо норму як стандарт або приблизну модель соцiальноi поведiнки в конкретних життiвих ситуацiях, що встановлюiться в результатi тривалого суспiльноi взаiмодii, то в якостi ii основноi функцii слiд визначити забезпечення передбачуваностi поведiнки члена спiльностi, що прийняла цю норму. РЖншими словами - iнтеграцiя в спiльнiсть, створення умов для ефективноi спiльноi дiяльностi. Але чи може суспiльну угоду про модельних варiантах поведiнки забезпечуватися таким жорстким механiзмом як санкцiя?

Прямим наслiдком порушення соцiальноi норми i громадський осуд, що веде до утруднення соцiальноi взаiмодii, аж до повноi дезiнтеграцii. Але немаi пiдстав вважати будь-який несприятливий наслiдок санкцiiю, навiть якщо усвiдомлення важкостi наслiдки застерiгаi вiд вчинку. Мета санкцii - кара i повернення в колишнiй нормативний стан. Наслiдок ж порушення соцiальноi норми веде до дезiнтеграцii, виключенню зi спiльностi, що пiдтримуi дану норму. Яким би болiсним не було це наслiдок - воно не носить характер кари, отже, не i санкцiiю.

Бiльше того, порушення соцiальних норм може представляти iз себе демонстрацiю статусу, при досягненнi якого наслiдки даного порушення стають малозначущими для порушника. Таким чином, за допомогою вибору дотримання чи не дотримання суспiльних норм здiйснюiться соцiальний навiгацiя мiж соцiальними групами i ролями. Реалiзацiя соцiальноi норми i чинником здiйснення соцiальноi стратегii - порушуючи соцiальну норму людина дезiнтегруiться з соцiальноi групи можливе, щоб потрапити в iншу.

Ще однiiю обставиною, що характеризуi особливiсть соцiальноi норми i те, що в ii морфологii значуще мiсце займають винятки та застереження, що адаптують норму до неоднозначностi реальноi дiйсностi i по сутi легiтимують широкий спектр можливостей порушення норми. У той час як правовий припис мало адаптивно i засобом, що забезпечуi його реалiзацiю за будь-яких обставин, i санкцiя. Право видiляiться iз соцiальних норм у процесi ускладнення соцiальних вiдносин, як частина нормативноi системи, що вимагаi, в силу своii високоi значимостi та особливостей морфологii, спецiалiзованого iнституту (держава), що забезпечуi iх виконання. Особливiстю морфологii, що вимагаi спецiалiзованого забезпечення в даному випадку якраз i i наявнiсть жорстко встановленоi санкцii.

Однак для соцiологiчного опису проблем нормативностi властиво поширення правознавчого наукового апарату на аналiз соцiальних вiдносин. У найбiльш яскравою ступеня подiбний пiдхiд проявився у наступному визначеннi: "Соцiальнi норми мають трьохпозицiйну структуру: гiпотеза (хто i за яких обставин виконуi дану норму), диспозицiя (власне правило поведiнки) i санкцiя (заходи впливу)".

Правовi санкцii та наслiдки порушення соцiальних норм мають рiзнi цiлi. Мета правовоi санкцii - забезпечити належну поведiнку, навiть всупереч бажанню i потребам iндивiда. Мета соцiальноi "санкцii", у якостi якоi виступаi суспiльний осуд, - вiдокремити "своiх" вiд "чужих", як приймаючих або вiдкидають загальну норму в рамках соцiальноi взаiмодii.

Дослiдження особливостей правовоi культури молодi

Питання, пов'язанi з дотриманням i захистом рiзних громадянських, етнiчних, тендерних та iнших прав людини стають все бiльш актуальними в нашiй краiнi у зв'язку з побудовою демократичного суспiльства. Але, з iншого боку, надання та захист прав вимагаi вiд самоi людини наявнiсть у нього певноi правовоi культури. Багато дослiдникiв сходяться на думцi, що рiвень правовоi культури сучасного росiянина залишаiться на невисокому рiвнi. При цьому висуваiться теза про безуспiшностi або гальмуваннi побудови правоi держави, коли правосвiдомiсть громадян та елiти оперуi здебiльшого псевдо правовими категорiями. У зв'язку з цим надii покладаються на позитивний розвиток правосвiдомостi i оформлення правовоi культури. Пiд правовою культурою розумiiться сукупнiсть знань, цiнностей i установок особистостi щодо власних прав i можливостей iх практичного здiйснення у процесi взаiмодii суб'iктiв правових вiдносин.

Пiдвищена увага до прав молодi пояснюiться ii особливою роллю в суспiльному вiдтвореннi як "стратегiчного ресурсу суспiльства, що розвиваiться", "об'iкта нацiонально-державних iнтересiв". Разом з тим, пiдвищення ролi молодi в якостi активного i свiдомого партнера проведених реформ знаходиться у великiй залежностi вiд того, наскiльки вона знаi наданi права i якою мiрою може скористатися ними для задоволення своiх зростаючих запитiв. Це вимагаi, у свою чергу, вивчення реального стану правовоi культури молодi та сукупностi соцiальних факторiв, що ii формують, що надалi дозволить вийти на новий рiвень ii осмислення, розробку пропозицiй щодо оптимiзацii управлiнського впливу на змiст i механiзм цього процесу. Сучаснiй соцiологiчною наукою накопичено великий досвiд вивчення рiзних аспектiв правовоi культури молодi, але питання, пов'язанi з формуванням правовоi свiдомостi та аналiзу правовоi поведiнки молодi залишаються актуальними.

Вивчення правовоi культури молодi проводилося в рамках соцiологiчного дослiдження, проведеного Науково-дослiдною лабораторiiю соцiологiчних дослiджень Мурманського державного педагогiчного унiверситету. Його основною метою було виявлення характерних особливостей становлення громадянськоi самосвiдомостi молодi Мурманськоi областi. Об'iктом дослiдження була молодь Мурманськоi областi вiком вiд 14 до 29 рокiв i основний метод дослiдження - анкетування. Загальний обсяг вибiрки склав 775 чоловiк, вибiрка була квотна, i квоти визначалися за статтю, вiком та мiсцем проживання. Автор забезпечував розробку блоку питань анкети з правовоi культури молодi та проведення аналiзу отриманого матерiалу з даноi теми. Основними завданнями, в рамках вивчення правовоi культури молодi, були: з'ясування орiiнтованостi молодих людей на дотримання законiв i правових норм, а також визначення рiвня iнформованостi молодi про своi права та ii готовностi iх вiдстоювати.

Результати аналiзу отриманих даних показали, що молодь у цiлому допускаi бiльшiсть правопорушень, якi найбiльш поширенi i не мають кримiнальноi вiдповiдальностi за iх вчинення (хоча i не постiйно, а у виняткових випадках).

Найбiльш неприпустимими i правопорушення, пов'язанi з наркотиками, iх придбанням, зберiганням, вживанням i пропагандою. За оцiнкою тесту Стьюдента були виявленi значущi вiдмiнностi в оцiнцi рiзних вiкових груп молодi допустимостi правопорушень. З'ясувалося, що молодь юного вiку вiдносно бiльше допускаi правопорушень (особливо порушення громадського порядку), в той час як позицiя молодi старшого вiку в даному питаннi бiльш стримана. Крiм цього жiнки бiльш налаштованi на дотримання законiв, нiж чоловiки. А ось рiвень освiти та мiсце проживання (обласний центр та область) респондентiв на допустимiсть правопорушень не впливають. Стримуючими факторами вiд вчинення протиправних дiй, для бiльшостi молодих людей, i боязнь покарання (54% виборiв), а також гарне сiмейне виховання (50% виборiв), яке формуi у пiдлiткiв уявлення про негiдностi вчинення даних дiй i iхнiй суперечностi життiвим принципам, системi цiнностей (респонденти в даному питаннi вказували бiльше одного мотиву). Високий вiдсоток молодих людей, якi не порушують закони лише через острах покарання, що в цiлому говорить про невисокий рiвень правовоi культури.

При оцiнцi знань своiх прав близько 85% молодi (незалежно вiд вiку) висловили хорошу або часткову поiнформованiсть про них. Але ось джерела iнформацii про права у молодi рiзного вiку рiзняться: джерелом знань молодi юного вiку в бiльшою мiрою i школа, в той час як у старшоi вiковоi групи - самоосвiта. Можна вiдзначити той факт, що вибори такого джерела iнформацii, як "шкiльний курс", зростають поступово при переходi вiд старшоi вiковоi групи до самоi юноi, що може бути пов'язано з тим, що вiдбуваiться перебудова шкiльноi освiти, i в шкiльному курсi в даний час бiльше уваги придiляiться питанням правового виховання. У зв'язку з цим, молодi люди старшого вiку вiдносно бiльше вiдчувають потребу в отриманнi додатковоi iнформацii про своi права.

У цiлому молодi люди вважають за краще не миритися з порушенням своiх прав i готовi йти по шляху iх захисту в тих випадках, коли в цьому i сенс. Досвiд порушення своiх прав мала молодь рiзного вiку (58% респондентiв), але структура видiв правових порушень у вiкових груп рiзниться: юна частина молодi найбiльш чутлива до порушення особистих прав, у той час як молодь у вiцi вiд 20 до 29 рокiв вiдносно бiльше вказуi на порушення прав у сферi споживання i в сферi працi.

Практики населення по захисту прав споживачiв

В даний час бiльшiстю експертiв фiксуiться факт значного падiння рiвня захищеностi громадян на ринку продуктiв харчування Росii. Цей феномен суспiльного життя i, з одного боку, наслiдком комплексу таких об'iктивних причин, як недосконалiсть нормативно - правовоi бази, нерозвиненiсть органiзацiйноi iнфраструктури, вiдсутнiсть адекватноi системи iнформацii просвiти населення, купiвельна неграмотнiсть самих громадян. З iншого боку, громадяни, чиi споживчi права порушувалися i порушуються, все бiльше демонструють невiра у власнi сили, очiкування незадовiльного результату в областi захисту своiх прав.

У зв'язку з цим найбiльш актуально дослiдження практик населення по захисту прав споживачiв на ринку продуктiв харчування, а також характеристика цих практик з точки зору активностi.

За ступенем активностi - пасивностi нами були видiленi 4 типи поведiнкових практик, з яких 1 тип одержав назву "пасивна практика", тобто бездiяльнiсть, вiдсутнiсть якоi б то не було активностi в захистi населенням споживчих прав. Наступнi 3 типи були присвяченi розгляду активних поведiнкових практик, iндикатором яких стала наявнiсть досвiду захисту своiх споживчих прав на ринку харчування з рiзним ступенем активностi i з рiзною ресурсозатратнiстю, - це 1. висока ступiнь активностi, 2 середня ступiнь активностi i 3. низька ступiнь активностi в захистi прав споживачiв на ринку продуктiв харчування.

Найбiльш важливе питання про фактори, якi можуть впливати на вибiр тiii чи iншоi поведiнковоi практики в захистi своiх споживчих прав:

функцiональнi (рольовi) характеристики: соцiально - демографiчнi характеристики - стать, вiк, сiмейний стан, рiвень освiти;

особистiснi характеристики, заснованi на ступенi рацiональностi в поведiнцi;

об'iктивнi аспекти ставлення, розглядають досвiд захисту прав споживачiв: скiльки разiв, як давно, як часто споживач захищав своi права;

суб'iктивнi аспекти ставлення, що будуються на розумiннi населенням важливостi захисту прав споживачiв, а також на ступенi задоволеностi результатами захисту прав споживачiв (за наявностi об'iктивних аспектiв вiдношення).

ТРрунтуючись на теорii поведiнки як соцiального обмiну Дж. Хоманса, ми припустили, що пасивне i низького рiвня активна поведiнка населення у сферi захисту прав споживачiв i наслiдком очiкування незадовiльного результату дiяльностi в данiй областi: великими витратами ресурсiв (фiзичних, символiчних, матерiальних) i низькими вигодами або iх вiдсутнiстю (невирiшенiсть конфлiктноi ситуацii, низькi грошовi компенсацii тощо). Була розроблена система "витрат - винагород" на основi суб'iктивних оцiнок споживачем передбачуваного рiвня фiзичних, символiчних i матерiальних витрат i винагород при здiйсненнi певноi практики захисту своiх споживчих прав.

Узагальненоi змiнноi для кожного ресурсу окремо i "спiльна ресурсо витратнiсть", на основi якоi будуiться розрахунок балiв по кожному виду практики. Значення даноi змiнноi визначаються виходячи з урахування рiвня значущостi ресурсу i передбачуваного спiввiдношення витрат i винагород. Може бути запропонована наступна формула: загальна ресурсовитратнiсть = рiвень значимостi фiзичного ресурсу (локальна ресурсовитратнiсть символiчних ресурсiв + локальна ресурсовитратнiсть матерiальних ресурсiв). Значення змiнноi "локальна ресурсовитратнiсть" знаходиться за формулою: "локальна ресурсовитратнiсть" = (рiвень винагород - рiвень витрат).

Висновок

Сьогоднi в росiйському суспiльствi йде пошук шляхiв вирiшення та подолання дитячоi бездоглядностi, безпритульностi, соцiального сирiтства, що диктуi життiву необхiднiсть формування термiна "нагляд за неповнолiтнiм", який покликаний розкриватися, уточнюватися i деталiзуватися на кожному рiвнi формування нормативно-правовоi бази, конкретного документа або окремого закладу, що реалiзуi цей нормативно-правовий акт.

Таким чином, представляiться, що в морфологii соцiальних норм, за винятком норм правових, санкцiя не вiдiграi визначальноi ролi. Суспiльний осуд i недостатнiм чинником, щоб жорстко контролювати i забезпечувати належне соцiальну поведiнку. Дотримання або не дотримання норм i результатом вiльного вибору стратегii, спрямованоi на iнтеграцiю, або дезiнтеграцii в конкретну соцiальну групу, взаiмодiя в рамках якоi визначаiться конкретним набором соцiальних норм. РЖншими словами, унiверсальним наслiдком порушення соцiальних норм i дезiнтеграцiя, вiдмова в соцiальнiй взаiмодii. Однак у соцiологiв немаi пiдстав такий наслiдок називати "санкцiiю" в тому сенсi, який вкладають у це поняття юристи. Результати дослiдження свiдчать про те, що в цiлому правова культура молодi залежить значною мiрою вiд вiку (чим дорослiшими, тим вище), а ii засвоiння це скорiше вiкове, нiж освiтнiй явище, хоча просування у сферi правовоi освiти зараз вiдбуваються досить активно.

У результатi дослiдження сформована гiпотеза, що вимагаi емпiричноi перевiрки: у мiру наростання значення змiнноi "загальна ресурсо витратнiсть" респонденти все бiльше вибирають активну поведiнкову практику в захистi своiх споживчих прав на ринку продуктiв харчування, тобто чим вище витрати фiзичних, символiчних i матерiальних ресурсiв, тим вище ступiнь активностi респондента у здiйсненнi захисту прав споживачiв.

Список лiтератури

1. Концепцiя державноi молодiжноi полiтики в РФ: схвалено протоколом засiдання Урядовоi комiсii у справах молодi 5 грудня. 2001 р. № 4. - М.: РЖПК МГУП, 2008.

2. Бабосов РД.М. Економiчна соцiологiя: запитання та вiдповiдi / Мiнськ: ТетраСистемс, 2009.

3. Бурдьi П. Структура, habitus, практика // Сучасна соцiальна теорiя: Бурдьi, Гiдденс, Габермас: навчальний посiбник. Новосиб.: Вид-во Новосиб. ун-ту, 2004.

4. Верховиннiй В.РЖ., Зубков В.РЖ. Економiчна соцiологiя / М.: Вид-во РУДН, 2007.

5. Здравомислов А.Г., Ядов В.А. Людина та ii робота в СРСР i пiсля: Навчальний посiбник для вузiв / 2-е вид., Испр. i доп. М.: Аспект Пресс, 2008.

6. Конституцiя Росiйськоi Федерацii. Ростов - на - Дону: ВД "Владис", 2006.

7. Котлер Ф. Основи маркетингу / Заг. ред. РД.М. Пенькине; Пер. з англ.В.Б. Боброва.С. - П. АТ "Коруна", АТЗТ "Лiтера Плюс", 2006.

8. Соколова Г.М. Економiчна соцiологiя: пiдручник / вид.2-е, перероб. i доп. М.: РЖРЖД "Фiлiн", Мiнськ: Бiлоруська наука, 2007.

9. Бiлiнький В.Х. (2007) Росiйський вищий клас: проблема iдентифiкацii. // Социс. № 5 С.13-21.

10. Храмцов А.Ф. (2007) Соцiальна держава. Практики формування та функцiонування в РДвропi та Росii. // Социс. № 2. С.21-32.

Вместе с этим смотрят:

"Зеленая Книга" Муаммара Аль-Каддафи

РЖнформатизацiя суспiльства i молодь

Анализ деятельности органов местного самоуправления по социальной работе с населением

Анализ моделей человека в социологии и экономике

Анализ политической ситуации по реформе системы образования в РФ