Бiднiсть - соцiальне зло

Змiст

Вступ

1. Бiднiсть як соцiальна категорiя

1.1 Поняття i сутнiсть бiдностi

1.2 Причини i види бiдностi

1.3 Вимiрювання бiдностi

2. Бiднiсть як феномен новоi Росii

2.1 Масштаби бiдностi Росii

2.2 Бiднiсть по - Красноярськ

Висновок

Список використаноi лiтератури

Вступ

На кожному етапi розвитку суспiльства перед людьми виникаi безлiч проблем. Вони перетинаються, взаiмно проникають, викликаючи до життя iншi, часом бiльш складнi проблеми. У соцiологii склалося цiлий напрям - соцiологiя соцiальних проблем - у рамках якого, з рiзних теоретичних позицiй обТСрунтовуiться, що представляi собою соцiальна проблема, що ii обумовлюi, як ii вивчати i вирiшувати. Соцiальна проблема - це об'iктивна суперечнiсть, що приводить до порушення пропорцiй соцiального функцiонування та розвитку i внаслiдок цього - до дисбалансу iнтересiв рiзних соцiальних груп, до руйнування домiнуючих соцiальних цiнностей. Останнiм часом про бiднiсть почали говорити як про новий соцiальний феномен, притаманному росiйському суспiльству на межi столiть.

У суспiльному життi бiднiсть i ii крайня форма - злиднi - оцiнюються як соцiальне зло. Стан бiдностi не дозволяi людинi i суспiльству реалiзувати своi потенцiйнi можливостi, а, отже, розвиватися з найбiльшою ефективнiстю. Саме тому бiднiсть пов'язують з регресом в суспiльному розвитку, чим обумовлюiться необхiднiсть розгляду бiдностi як гостроi соцiальноi проблеми.

Бiднiсть - це стан потреби, браку життiвих засобiв, що не дозволяi задовольнити нагальнi потреби iндивiда або сiм'i. Бiднiсть вважаiться однiiю з найбiльш гострих соцiальних проблем сучасного суспiльства.

Останнiм часом про бiднiсть почали говорити як про новий соцiальний феномен, притаманному росiйському суспiльству на межi столiть. Актуальнiсть теми реферату визначаiться необхiднiстю осмислення бiдностi як складного i рiзноманiтного соцiального феномена, що виступаi неодмiнним ВлсупутникомВ» цивiлiзацiйного розвитку.

Метою роботи i розкриття природи, сутностi бiдностi як соцiального феномена.

Робота складаiться з вступу, основноi частини, висновкiв та списку використаноi лiтератури. Загальний обсяг 26 сторiнок.

1. Бiднiсть як соцiальна категорiя

1.1 Поняття i сутнiсть бiдностi

Що i бiднiсть? Словник Ожегова пояснюi це слово як Влубогiсть, недостатнiсть засобiв iснування, нужда, убозтво, непривабливiстьВ».

ВлРосiйська соцiальна енциклопедiяВ» бiльш академiчна: бiднiсть - це категорiя, яка виражаi абсолютну або вiдносне вiдставання вiд досягнутого в суспiльствi стандарту споживання.

Цiкаво, що аж до середини ХVIII столiття самого поняття ВлбiднiстьВ» не iснувало. Товариство складалося або з дуже багатих, або з безпросвiтних жебракiв - врiвноважуючоi середини практично не було. В епоху Просвiтництва, коли iвропейське суспiльство почало створювати якiсь соцiальнi стандарти життя, з'ясувалося, що i люди, нездатнi цим стандартам вiдповiдати.

Як стан бiднiсть iснувала споконвiку, але вважалася цiлком звичайним явищем, притаманним переважнiй бiльшостi населення. В азiйських, античних i феодальних суспiльствах дiлення на багатих i бiдних мало залежало вiд особистих здiбностей людини: рiвень потреб i можливостi iх задовольняти залежали вiд станово-юридичного статусу iндивiдуума. У рiзних соцiальних груп був рiзний спосiб життя, тому неможливiсть для низьких станiв слiдувати престижному способу життя вищих шарiв сприймалася як звичну норму життя. У капiталiстичному ж суспiльствi вперше виник контраст мiж юридичною рiвнiстю всiх громадян i фактичним сильним економiчним нерiвнiстю. Тому неможливiсть для одних жити так, як живуть iншi, сприймаiться як соцiальна несправедливiсть.

Першим на проблему бiдностi звернув увагу Влвинахiдник ринкуВ» Адам Смiт. Вiн, правда, вважав бiднiсть Влсоцiальною iржеюВ» i вважав, що бiдняком i не той, хто мало маi, а той, хто мало маi i при цьому багато хоче. До того ж протестантська етика, яка визначаi моральний клiмат суспiльства, вважала iх ВлнеправильнимиВ» громадянами. Тому вивчати бiднiсть як явище не тiльки економiчне, але й соцiальне стали порiвняно недавно.

У 1917 роцi, росiйський соцiолог Стопанi вперше дослiджував сiмейнi бюджети росiйських робiтникiв i ввiв в обiг поняття Влмежа бiдностiВ». Сьогоднi визнано, що бiднiсть i одним з найважливiших iндикаторiв життя суспiльства. Якщо в суспiльствi багато бiдних, значить, воно економiчно неблагополучним. Правда, до цих пiр соцiологи всього свiту по-рiзному тлумачать саме поняття, кого слiд вважати бiдним.

Аналiзуючи працi фiлософiв i вчених рiзних iсторичних епох i напрямкiв, а також представникiв економiчноi, полiтичноi, естетичноi та релiгiйноi думки дамо рiзнi тлумачення бiдностi як соцiального явища. Так, Платон, розмiрковуючи над розшаруванням людей на бiдних i багатих, бачив, що держава складаiться з двох частин: одну складають бiднi, iншу - багатi, i всi вони живуть разом, будуючи один одному пiдступи. У роботi ВлДержаваВ» показуiться, що бiднi i багатi - це шари, групи всерединi стану землеробiв i ремiсникiв, серед правоохоронцiв i правителiв таких немаi.

Аристотель також розглядав питання про соцiальну нерiвнiсть i стверджував, що у всiх державах i три елементи: один клас дуже багатий, iнший - дуже бiдний, а третiй i середнiм. Згiдно з його позицii, державi необхiдно думати про бiдних, тому що при виключеннi безлiчi бiднякiв з управлiння вони неминуче будуть ставати його ворогами. Бiднiсть породжуi бунт i злочини, i держава, що маi багато бiдних, приречена на загибель.

У роздумах Гоббса зустрiчаiться точка зору про те, що в суспiльствi неприпустиме iснування привiлейованих класiв, так як вони зумовлюють хаос. Ж.-Ж. Руссо бачив у бiдностi, так само як i в невiгластвi, умови морального нездоров'я. РЖ. Кант вважав, що в суспiльствi завжди будуть бiднi i в iх числi iнвалiди та хворi, на утримання яких необхiднi державнi кошти (в богодiльнях i лiкарнях). Фiлософ допускав i iншi форми державноi пiдтримки бiдних. Наприклад, видачу iм допомог. Цi iдеi РЖ. Канта, як вiдомо, широко практикуються соцiально-орiiнтованими державами. У свою чергу, Г. В. Ф. Гегель давав рiзнi характеристики бiдностi i багатства. Вiн висуваi поняття Влзбiднiла масаВ», ВлпотребуютьВ», Влбiдний класВ», Влвипадковiсть потребиВ», ВлбiднiстьВ» як протилежнiсть ВлбагатстваВ», ВлзлиднiВ». Вiн розглядаi бiднiсть як соцiальне явище, тобто таке, яке виступаi певним специфiчним станом iндивiда, соцiальноi групи i суспiльства. РЗм видiляють двi сторони бiдностi: об'iктивна, пов'язана з обставинами, i суб'iктивна як область моральностi суб'iкта. Фiлософа хвилювало питання: Вляк усунути бiднiсть?В». Гегель не вважав благодiйнiсть тим засобом, за допомогою якого може бути вирiшена проблема бiдностi. Вiн писав про Влсереднiй класВ» як пануi в громадянському суспiльствi.

Значний вплив на формування рiзних концепцiй бiдностi справила фiлософiя позитивiзму. Так, у концепцii Г. Спенсера затверджувалася позитивно-санiтарна роль бiдностi, що виконуi функцiю природного вiдбору. Г. Спенсер зв'язав виникнення бiдностi iз зростанням суспiльного виробництва, i, так як зупинити виробництво неможливо, неможливо лiквiдувати бiднiсть. За Спенсеру бiднiсть - це не стiльки соцiальне явище, скiльки особиста проблема, якийсь Влiндивiдуальний вибiрВ» i Влiндивiдуальна доляВ». У концепцiях егалiтарiстов (Е. Реклю, Е. Белламi, Ч. Хол, П. Колкахан, В. Голдвiн та iн) бiднiсть розглядалася як соцiальне зло, що заважаi гармонiйному розвитку суспiльства. Як шляхiв вирiшення проблеми вони пропонували революцiйнi перевороти i iншi кардинальнi заходи щодо iснуючого порядку (наприклад, в системi розподiлу ресурсiв). Лiберально-реформiстськi концепцii, близькi за своiю суттю до егалiтаризму, вбачали в бiдностi корiння соцiальноi хвороби, яку можна i потрiбно викорiнити шляхом реформ. Звiдси пропонувалися щодо лояльнi до iснуючоi соцiально-полiтичнiй i економiчнiй системi способи вирiшення проблеми.

Представники соцiал-дарвiнiзму бачать у бiдностi неминучий наслiдок iндустрiального розвитку i зростання чисельностi населення. Бiднiсть розглядаiться ними як закономiрне явище iiрархiчно органiзованого суспiльства. Так, Т. Мальтус спробував пояснити явище бiдностi природними законами природи. Вiн стверджував, що держава, допомагаючи бiдним, заохочуi iх розмноження. Дж.Бентам займав бiльш радикальну позицiю щодо бiдних. На його думку, бiднi виннi у власнiй бiдностi, i суспiльство не повинно нести нiякоi вiдповiдальностi за них. Звiдси робився висновок про необхiднiсть скасувати рiзного роду допомоги бiдним. Бiльш того, всiх бiдних вiн пропонував помiстити в мiсця з тюремним режимом. П. Прудон бачив основну причину бiдностi в протирiччi безмежностi споживання та обмеженостi виробництва. Вiн вважав, що людина в станi цивiлiзацii отримуi за допомогою працi те, що потрiбно для пiдтримки його тiла i розвитку душi - нi бiльше, нi менше. Це Влсуворе взаiмно виробництва i споживання i i бiднiстьВ», а Влзлиднi швидко караi непомiрнiсть i лiнощiВ». Звiдси рiшення проблеми бiдностi Прудон бачив увi загальноi економii та працi.

Проведений короткий аналiз феномену бiдностi, здiйснений у фiлософськiй та науковоi думки, дозволяi дати наступнi визначення бiдностi:

Бiднiсть - це такий стан соцiальностi, в якiй вiдсутнi одна або кiлька складових: економiчних, соцiальних, моральних, правових, духовних, естетичних, виражають потреби i цiнностi особистостi, групи, суспiльства, цивiлiзацii, що робить цей стан деструктивним.

Злиднi - переважне вiдсутнiсть у соцiального суб'iкта всiii системи цiнностей, крайня ступiнь бiдностi.

Знедоленiсть - стан соцiального суб'iкта, що характеризуiться вiдсутнiстю можливостi самореалiзацii, набуття самодостатностi в соцiальному часi та просторi.

1.2 Причини i види бiдностi

Причини бiдностi можна умовно роздiлити на три основнi групи:

1.Прiчiни, що виходять з форм органiзацii суспiльного життя:

економiчнi (безробiття, низький рiвень зарплат, пенсiй, вiдсутнiсть заощаджень);

юридичнi (слабка правова захист населення);

культурнi (стародавнiй звичай зводити народне пiклування до роздачi милостинi, малограмотнiсть мас);

адмiнiстративнi (неефективна система держави);

соцiальнi (слабкий розвиток соцiальних зв'язкiв, розшарування суспiльства, проблеми соцiалiзацii та само актуалiзацii iндивiда).

Зовнiшнi причини, стихiйно-природнi (пожежi, неврожаi i т.д.).

Внутрiшнi причини, iндивiдуально-особистiснi (хвороба, розумовi та фiзичнi дефекти, соцiально-психологiчний склад особистостi i ii духовнiсть).

РД такi пiдходи до пояснення причин виникнення та вiдтворення бiдностi як соцiального явища.

1. Культурнi пояснення. Одне з ключових понять у рамках цього пiдходу - культура бiдностi. Прихильники цього пiдходу доводять, що для середовища бiднякiв характерна особлива культура, в основi якоi лежать смирення, невмiння будувати своi майбутнi i фаталiзм. У процесi первинноi соцiалiзацii цi цiнностi передаються вiд одного поколiння до iншого, приводячи до ВлспадкоiмстваВ» бiдностi.

РЖнше культурологiчне пояснення бiдностi використовуi поняття культури залежностi. Якщо в теорiях культури бiдностi самi бiдняки розглядаються як джерело своiх бiд, то в концепцiях культури залежностi таким джерелом виступаi держава з його програмами соцiального забезпечення. Як вважають багато лiберальнi вченi, саме цi програми призводять до того, що бiднi перестають покладатися на своi власнi сили i паразитують за рахунок суспiльства.

Прихильники культурного пояснення феномену бiдностi виступають за розвиток в людях таких якостей як завзятiсть, ощадливiсть i честолюбство. На iхню думку, один з варiантiв вирiшення проблеми бiдностi - лiквiдацiя державноi допомоги або ii iстотне видозмiна (наприклад, перехiд вiд безоплатних посiбникiв до таких допомог, якi людина повинна була б вiдпрацювати на громадських роботах).

2. Структурнi пояснення. Теорii цього напряму пов'язують наявнiсть бiдностi зi структурними особливостями суспiльства, заснованими на соцiальнiй стратифiкацii, економiчному нерiвностi i т.д.

Прихильники концепцii бiдностi як результату особливоi ситуацii стверджують, що в життi людей i суспiльства в цiлому трапляються перiоди, коли ймовiрнiсть виникнення бiдностi дуже висока. Наприклад, це вiдбуваiться, коли в суспiльствi спостерiгаiться загальний спад економiки. Причому окремi iндивiди не несуть вiдповiдальностi за виникнення такоi ситуацii. При цьому, бiднiсть стаi результатом нерiвностi людей у суспiльствi та нерiвного розподiлу матерiальних благ мiж iндивiдами. Щоб запобiгти такiй ситуацii, необхiдно створювати систему соцiального страхування.

У рамках iншоi концепцii бiднiсть розглядаiться як наслiдок розвитку мiжнародноi економiки та змiн у структурi свiтового ринку робочоi сили. Мiжнароднi корпорацii шукають краiни та регiони з дешевою робочою силою, це призводить до того, що в прагненнi залучити цi iнвестицii багато краiн штучно стримують зростання заробiтноi плати, що призводить до загального зубожiння населення.

Незалежно вiд того, якi первиннi причини бiдностi, раз виникнувши, вона починаi само вiдтворюватися. Чим бiльший вiдсоток населення краiни перебуваi за межею або близько межi бiдностi, тим бiльше у цiii краiни шансiв потрапити в Влпорочне коло бiдностiВ». Адже якщо значна частина населення бiдна, вона не може купувати товари, в результатi не вистачаi не вистачаi виробничих iнвестицiй, що веде до неможливостi розвивати економiку i пiдвищувати заробiтну плату працюючих. При цьому краiна, в якiй значна частина населення живе в бiдностi, важче вирватися з убогостi.

Якщо можна говорити про викорiнення абсолютноi бiдностi в рядi розвинених краiн, то вiдносна бiднiсть буде постiйною проблемою будь-якоi краiни в осяжному майбутньому.

Причиною бiдностi iндивiда може бути навiть певний склад його характеру. Так, вiдсутнiсть сили волi, боягузтво, острах ризику, а також пасивнiсть, лiнь, схильнiсть до бродяжництва часто призводить до бiдностi. Нерiдко такi риси проявляються у разi вiдсутностi або втрати вищих цiнностей i сенсу життя iндивiдом, що тягне за собою стан екзистенцiйного вакууму, без духовностi. У свою чергу, i бiднiсть впливаi на особистiсть людини. Бiдним людям властивi невисока самооцiнка, заниженi потреби. В умовах безвиходi вони часто покладаються на збiг сприятливих зовнiшнiх обставин, удачу, нiж на власнi зусилля по впливу на те, як складаiться iхнi життя. З цим пов'язана i пiдвищена агресивнiсть бiдних по вiдношенню до суспiльства, його законам i людям, владним структурам усiх рiвнiв.

Видiляють два види бiдностi.

1. Абсолютна бiднiсть пов'язана з потребою в життiвих ресурсах, якi забезпечують людинi бiологiчне виживання.

Мова йде про задоволення самих елементарних потреб - в iжi, житлi, одязi. Критерii цього виду бiдностi мало залежать вiд часу i мiсця проживання людини. Конкретний набiр продуктiв, споживаних на зорi розвитку людського суспiльства i сучасною людиною, суттiво рiзниться, але завжди можна однозначно судити, голодуi чоловiк або ситий. Таким чином, критерii абсолютноi бiдностi пов'язанi з бiологiчними характеристиками.

2. Вiдносна бiднiсть визначаiться шляхом порiвняння з загальноприйнятим, який вважаiться ВлнормальнимВ» у даному суспiльствi рiвнем життя. Середнiй рiвень життя в розвинених краiнах Заходу свiдомо вище, нiж у краiнах, що розвиваються. Тому те, що буде вважатися бiднiстю в краiнах розвиненого Заходу, для вiдсталих держав розцiнюiться як розкiш. Так, наприклад, в категорiю вiдносно бiдних на Заходi потрапляють i тi люди, якi не вiдчувають труднощiв з харчуванням, але не можуть дозволити собi задовольняти потреби бiльш високого рiвня (освiта, культурний вiдпочинок i т.д.). Таким чином, критерii вiдносноi бiдностi базуються на соцiальних ознаках i сильно варiюються в рiзнi епохи чи краiнах.

Крiм цiii базовоi класифiкацii типiв бiдностi, iснують i iншi пiдходи. Так, видiляють первинну бiднiсть (це сiм'i, що ведуть рацiональне домашнi господарство, але не мають достатнiх фiнансових коштiв) i вторинну бiднiсть (сiм'i, якi мають достатньо фiнансових засобiв, але потребують через нерацiональне ведення господарства). Нарештi, iснуi подiл на ВлстiйкуВ» бiднiсть (бiднiсть Влу спадщинуВ») i ВлплаваючуВ» (деякi бiднi iндивiди знаходять можливiсть вийти на бiльш високий рiвень життя, але одночасно люди з середнiм достатком розоряються i переходять у розряд бiднякiв).

1.3 Вимiрювання бiдностi

бiднiсть соцiальний потреба iндивiд

Методик визначення бiдностi iснуi велика кiлькiсть. У бiльшостi розвинених краiн застосовують так звану ВлканадськуВ» схему: по нiй бiдною вважаiться сiм'я, яка витрачаi на першочерговi потреби - iжу, одяг, оплату житла - велику частину доходiв (у рiзних краiнах цю частку визначають по-рiзному). У iвропейських державах бiдних ВлвираховуютьВ» за так званим iндексом ППС - паритетом купiвельноi спроможностi. Примiтно, що розмiр ППС кожен рiк на спецiальнiй сесii встановлюi Свiтовий банк. ППС визначаi мiнiмально необхiдну кiлькiсть грошей, якi потрiбнi людинi, щоб пiдтримувати фiзичне iснування. Для рiзних регiонiв вiн рiзний. Для островiв Карибського басейну, наприклад, один долар, а для Росii - чотири. Щоправда, в Росii iндекс ППЗ Влне працюiВ», оскiльки вiн не враховуi особливостей нашоi нацiональноi економiки.

РД ще стандарти бiдностi, розробленi ООН. За ним покладаiться порiвнювати змiна доходiв 20 вiдсоткiв найбагатших i 20 вiдсоткiв найбiднiших представникiв населення. Росiя знову ж таки в цi методики не вписуiться, оскiльки i краiною з перехiдним типом економiки, де розрив мiж багатими i бiдними дуже великий. Всього ж, за оцiнками ООН, у станi бiдностi сьогоднi живе близько мiльярда людей, причому найвищi темпи приросту бiдного населення в краiнах Африки.

1. Концепцiя прожиткового мiнiмуму. Першими, хто зайнявся кiлькiсними розрахунками рiвня бiдностi, стали англiйськi вченi Чарлз Бут i Сiбом Раунтрi, якi ввели в 1890-х поняття Влпорiг бiдностiВ». Порiг бiдностi - це мiнiмальний прибуток, необхiдний для придбання тiльки життiво необхiдних продуктiв харчування, одягу та житла. З розвитком суспiльства набiр необхiдних для життя предметiв i послуг розширювався, але суть методу залишалася та ж - вiднесення iндивiда або сiм'i до розряду бiдних залежить вiд того, чим вони володiли. За допомогою цього методу i можливiсть вимiряти абсолютну бiднiсть.

2. Концепцiя вiдносноi бiдностi (депривацii). Одним з перших ii авторiв був американський вчений Пiтер Таунсенд. Якщо перша концепцiя базувалася на поняттi доходу, то концепцiя вiдносноi бiдностi на чiльне мiсце ставила поняття добробуту. Вона враховувала задоволення не лише фiзичних, а й соцiальних потреб. Адже часто люди забезпеченi життiво необхiдними предметами та послугами, але не можуть вести прийнятий в iх суспiльствi спосiб життя. З iншого боку, дохiд не i визначальним показником в тих краiнах, де держава проводить полiтику, спрямовану на полiпшення добробуту бiдних за допомогою не тiльки грошових субсидiй та допомоги, а й найрiзноманiтнiших натуральних пiльг (безкоштовний проiзд у громадському транспортi, пiльгове житло, безкоштовну освiту та т.д.). Акцент на якостi i умови життя дозволяi визначити розрив мiж соцiальною позицiiю iндивiда (або сiм'i) та ii рiвнем життя.

3. Концепцiя акумульованоi депривацii. Ця концепцiя вперше запропонована в 1979 норвезьким соцiологом РД. Хансеном. РЖстотний недолiк методики концепцii вiдносноi бiдностi, - це довiльнiсть обраних критерiiв. Вiдсутнiсть будь-якого критерiю може бути не стiльки показником бiдностi, скiльки свiдомим вибором iндивiда (наприклад, для вегетарiанця вiдсутнiсть м'яса в рацiонi не i наслiдком неможливостi його придбати). Характерною рисою нового пiдходу стало не просто вивчення добробуту iндивiда (або родини), але i пiдрахунок кiлькостi проблем, з якими вiн стикаiться (матерiальний дохiд, зайнятiсть, соцiальнi вiдносини, освiта тощо).

4. Концепцiя бiдностi як самооцiнки. Всi описанi пiдходи заснованi на тому, що дослiдник вибираi критерii бiдностi, в той час як дослiджуванi люди i пасивним об'iктом. В останнi десятилiття все частiше використовуiться метод визначення бiдностi за самооцiнкою респондентiв - чи вважають вони себе бiдними чи нi. Такий пiдхiд маi перевагу в тому, що дозволяi краще оцiнювати бiднiсть як соцiальну проблему, що вимагаi прийняття спецiальних заходiв.

Росiйськi соцiологи визначають бiднiсть за методом, запропонованим вже згаданим росiйським соцiологом Стопанi. Бiдним слiд вважати людину, чиi доходи не перевищують половини або трьох чвертей (для рiзних регiонiв) середньодушового доходу. Метод Стопанi дуже зручний. РД бюджет прожиткового мiнiмуму (БПМ), який називають Влмежею бiдностiВ», i люди, чиi доходи нижчi Влмежi бiдностiВ» - це i i бiднi. Тi, у кого доходи складають менше половини БПМ, вважаються тими, що гостро потребують, у просторiччi - злиденними.

Коли, в 1994 роцi Всеросiйський центр вивчення громадськоi думки вперше провiв дослiдження росiйськоi бiдностi - воно викликало чимало шуму. РЖ навiть не тому, що, за даними соцiологiв, бiдних у Росii було вдвiчi бiльше, нiж повiдомляли офiцiйнi джерела. Соцiологи вiдзначили сумну тенденцiю: бiднiсть поширювалася в суспiльствi як чума, причому ВлзаражаiтьсяВ» в першу чергу саме працююче населення. Серед головних причин росiйськоi бiдностi соцiологи назвали тодi низькi ставки найму, високе зростання безробiття i затримки зарплати. Заразом з'ясувалося, що росiйська бiднiсть разюче вiдрiзняiться вiд iвропейськоi. Наприклад, у Швецii (там найнижчий у свiтi рiвень бiдностi - близько трьох вiдсоткiв працюючого населення) бiдний - це або пiдробляi на канiкулах студент, або вiчно не працюючий ВлхалявщикВ», що не потрапив нi в одну iз соцiальних програм. У Росii бiдний - це квалiфiкований працiвник, як правило, сiмейний, який мешкаi у найманому житлi, отримуi маленьку зарплату i цiлком залежить вiд роботодавця, оскiльки високе безробiття. Без власностi, без прав, без перспектив.

Рiвень бiдностi, вимiряний за критерiями кожноi з цих концепцiй, буде помiтно вiдрiзнятися, однак вони дадуть бiльш високий вiдсоток бiдностi, нiж у випадку з вимiрюванням прожиткового мiнiмуму.

2. Бiднiсть як феномен новоi Росii

2.1 Масштаби бiдностi Росii

Зниження реальних доходiв населення та iх надмiрна диференцiацiя - це двi основнi тенденцii в змiнi рiвня життя громадян Росii з початку 90-х рокiв 20 столiття по теперiшнiй час.

У дореволюцiйнiй Росii бiднiсть розглядалася як горе, в якому винне швидше суспiльство, нiж конкретний iндивiд. Це трактування бiдностi як породження несправедливого соцiального ладу сприяла широкому поширенню соцiалiстичних поглядiв. У радянськi часи поняття ВлбiднiстьВ» практично не застосовувалося. На змiну йому прийшло поняття ВлмалозабезпеченiВ», покликане пiдкреслити, що в Радянському Союзi немаi людей, якi не забезпеченi всiм необхiдним для життя, а населення дiлиться на тих, хто забезпечений в бiльшiй чи меншiй мiрi. У пострадянськiй Росii вiдбулося, як вважають багато дослiдникiв, масове зубожiння населення. До 1992 року, за даними РЖнституту соцiально-економiчних проблем народонаселення РАН, за межею бiдностi проживало приблизно 90% населення Росii. Подiбного роду цифри, проте, важко визнати достовiрними, оскiльки для оцiнки бiдностi в Росii застосовувалися критерii, якi використовуються в розвинених краiнах. Однак i офiцiйна росiйська статистика теж вiдзначала в 1990-i високий рiвень бiдностi, хоча i не бiльше 35%. Перший стрибок рiвня бiдностi був пов'язаний з лiбералiзацiiю цiн у 1992, iнший стався пiсля дефолту 1998. Проте в цiлому рiвень бiдностi в Росii, за офiцiйними даними, маi тенденцiю знижуватися - вiд 30-35% на початку 1990-х до 15-25% на початку 2000-х [3].

Рiзкi розбiжностi мiж даними Держкомстату та цифрами, одержуваними окремими дослiдниками, багато в чому залежать вiд використовуваного визначення бiдностi. Держкомстат виходить з визначення бiдностi через прожитковий мiнiмум, вимiрюючи абсолютну бiднiсть. Тi ж дослiдники, якi дають бiльш високi цифри бiдностi, зазвичай вимiрюють вiдносну бiднiсть. Рiзнi регiони Росii сильно розрiзняються за рiвнем бiдного населення. Найнижча частка бiдних у серединi 2000-х нараховувалася в Тюменськiй областi (менше 18%), найвища - в Республiцi РЖнгушетiя (близько 90%) [7].

Бiднiсть в Росii володii специфiчною рисою, типовою для краiн, що розвиваються: якщо в розвинених краiнах свiту бiднiсть, як правило, пов'язана з безробiттям, у Росii ж бiднiсть охоплюi не тiльки безробiтних, але й багатьох працюючих на мало оплачуваних посадах, тобто iснуi якийсь специфiчний феномен, працюючi бiднi. Феномен, небачений в розвинених краiнах. У всiх нормально краiнах, що розвиваються наявнiсть роботи, не завжди i гарантом процвiтання, високого доходу, але вiд злиднiв рятуi. У Росii ж навiть працюючи можна перебувати в бiдностi.

У 1996 роцi в статистичному збiрнику ВлРiвень життя населення в РосiiВ» вперше фактичнi середньодушовi доходи на душу населення були названi основним iндикатором рiвня життя. Зараз в Росii поняття бiдностi i соцiальноi стабiльностi ВлпрораховуютьсяВ» разом. Тобто, чим бiльше бiдних, тим вище Влiндекс соцiальноi напруженостiВ». У результатi реформ в РФ виникла структурна бiднiсть - постiйне стан значноi частини населення. Це - соцiальна проблема, не пов'язана з особистими якостями i трудовими зусиллями людей. ВЦИОМ фiксуi: ВлУ суспiльствi визначилися стiйкi групи бiдних сiмей, у яких шансiв вирватися з бiдностi практично немаi. Цей стан можна позначити як застiйна бiднiсть, поглиблення бiдностi В». За даними ВЦВГД, тiльки 10% бiднякiв можуть, теоретично, пiдвищити свiй дохiд за рахунок пiдвищення своii трудовоi активностi [8].

До речi, самим ВлбiднимВ» роком в новiтнiй iсторii Росii вважаiться 1994-й. У цьому роцi була вiдзначена найбiльш Влгостра i глибокаВ» масова бiднiсть. Причому тодi бiдняки навiть не сподiвалися коли-небудь вибратися з фiнансовоi прiрви. Нашестя бiдностi нагадувало справжнi нашестя, з людськими жертвами: за рiк в Росii 62 тисячi людей покiнчили життя самогубством, 69 тисяч померли вiд алкоголiзму. РЖ бiльшiсть з них мали доходи нижче прожиткового мiнiмуму або були безробiтними.

Якщо у всiх краiнах з розвиненою ринковою економiцi розширяться ринок працi шляхом створення додаткових робочих мiсць, за рахунок розвитку малого бiзнесу, то в Росii це не вiдбуваiться. Це все ускладнюi боротьбу з бiднiстю. За оцiнками фахiвцiв, масштаби росiйськоi бiдностi коливаються в розмiрi 70%. Чи не правда, страшна цифра. Соцiологii перевiрили опитування за самовiдчуттю людей. РЖ виявилося, що в Росii дiйсно 70% людей позицiонують себе як бiднi. Перебування у станi бiдностi вже зробило сильний вплив на економiчну поведiнку. Наприклад, бiднiсть породжуi тiньову економiку i надаi iй високу стiйкiсть тим, що вона вигiдна i працiвникам, i роботодавцям. Але тiньова економiка у свою чергу вiдтворюi бiднiсть, в результатi чого замикаiться порочне коло. Тим не менш, якщо вiрити статистицi, бiдних у Росii з часом стаi менше. Якщо в 92-му, в перший рiк економiчних реформ, кожен третiй росiянин мав доходи нижче Влмежi бiдностiВ», в 2008 роцi - тiльки кожен п'ятий [9].

Картину загального Влполiпшення життяВ», правда, сильно зiпсувала свiтова економiчна криза, яка повернула за межу бiдностi 155 млн. чоловiк [9].

Свiтовий банк стверджуi, що близько 1,3 мiльйона осiб не зможуть покинути категорiю бiдних через бiльш нiж дворазового падiння темпiв зростання економiки в 2009 роцi. Частка росiян (за даними ВЦИОМ) перебувають за межею бiдностi, за минулий рiк збiльшилася: якщо в лютому 2008 року до таких себе вiдносили 8% громадян, то до кiнця березня 2009 року iх вже 14%. З 28 до 32% зросла кiлькiсть тих, кому грошей вистачаi лише на продукти, середнiй прошарок (кому грошей вистачаi на продукти та одяг, але купiвля речей тривалого користування i проблемою) звузилася з 46 до 39%. Данi Росстата за рiвнем бiдностi опублiкованi тiльки за третiй квартал 2008 року, але за оцiнками, за весь минулий рiк офiцiйна цифра може скласти 14,5%, а до кiнця 2009 року вирости до 16%. За альтернативними оцiнками, масштаби бiдностi за пiдсумками 2008 року становлять 18% вiд усього населення краiни, але прогноз за пiдсумками 2009 року зробити поки складно. Але на тлi втрати роботи, скорочення доходiв i зростання цiн число малозабезпечених громадян може вирости до 20%, попереджають експерти [9].

Минулий рiк стане для росiян останнiм благополучним перiодом. В останнi роки зниження рiвня бiдностi вiдбувалося на тлi економiчного пiдйому. Зростання ВВП Росii в 2005 роцi склав 6,4%, у 2006 роцi - 7,7%, в 2007 роцi - 8,1%. ВлПри цьому в 2005 роцi число малозабезпечених росiян становило 17,7% населення, у 2006 роцi - 15,2%В», - наводить цифри провiдний експерт Центру макроекономiчного аналiзу i короткострокового прогнозування (ЦМАКП) РЖгор Поляков. Такi темпи зростання економiки дозволили владi обiцяти подальше скорочення бiдностi. Ще в кiнцi квiтня 2007 року на засiданнi уряду Герман Греф, який займав тодi пост мiнiстра економiчного розвитку i торгiвлi, прогнозував, що до 2010 року число громадян з доходами нижче прожиткового мiнiмуму знизиться до 10,7% [11].

Проте свiтова економiчна криза, докотилась до Росii в 2008 роцi, змiнив картину благополуччя. Ключовим фактором для зростання бiдностi стане скорочення доходiв населення на тлi масових звiльнень. З початку цього року число офiцiйно зареiстрованих безробiтних за тиждень збiльшуiться на десятки тисяч. Згiдно з даними МОЗ соц. розвитку, до 4 березня в органах служби зайнятостi перебувають вже 2,034 млн. безробiтних. А за методикою оцiнки Мiжнародноi органiзацii працi, нинi в Росii бiльше 6 млн. безробiтних. Поряд з цим зменшуються зарплати громадян, що зберегли роботу.

Не виключено, що деякi безробiтнi i громадяни з низькими зарплатами можуть перейти межу прожиткового мiнiмуму. Згiдно з даними Левада - центру за суб'iктивною оцiнкою бiдностi, частина населення вже вiдчула змiни. Так, з 2001 року по вересень 2008 року частка сiмей, яким грошей ледь вистачаi навiть на продукти харчування, неухильно знижувалася з 26% до 9%. Але вже в лютому 2009 року частка сiмей, ледь зводять кiнцi з кiнцями, зросла до 11%. Частка сiмей, яким грошей на продукти вистачаi, але купiвля одягу викликаi серйознi труднощi, з 2001 року по вересень 2008 року впала з 42% до 25%, але до лютого 2009 року зросла до 31% [9].

За словами експертiв це буде найважчий рiк пiсля дефолту 1998 року. Гiпотетично, у 2009 роцi можна якось стримати рiвень бiдностi. Але у нас i 2010, 2011 роки, коли криза все одно триватиме.

2.2 Бiднiсть по Красноярську

Зрозумiло, що середньо росiйськi данi - це завжди ВлусередненiВ», як тiльки починають порiвнювати статистику бiдностi в регiонах, з'ясовуiться, що в кожному - рiзнi бiднi.

Красноярський край на початку 90-х, на тлi iнших росiйських регiонiв виглядав цiлком пристойно. Наприклад, демографи вiдзначали розумний i економiчно стiйкий розподiл трудових ресурсiв: iз загального числа зайнятих в економiцi 28 вiдсоткiв працювали в промисловостi, 9 - у сiльському господарствi, 34 - у ВлсоцiальнихВ» галузях (до яких вiдносяться також торгiвля, послуги i приватне пiдприiмництво). Майже кожен п'ятий житель Красноярського краю (18,7%) мав повний набiр радянського процвiтаючого обивателя - окрему квартиру, пiдсобне господарство, автомобiль. РЖ навiть рiвень безробiття в Красноярському краi був майже вдвiчi нижче, нiж у середньому по Росii. Крiм того, населення Красноярського краю вiдрiзнялося i так званоi Влдемографiчноi стiйкiстюВ» - спiввiдношенням населення ВлактивнихВ» вiкiв з дiтьми та пенсiонерами. Пенсiонерiв тут було навiть менше, нiж в ВлiншийВ» Росii, а частка працездатного населення досягала 60 вiдсоткiв. РЖншими словами, працювати б регiону та процвiтати.

Що ми маiмо сьогоднi. По-перше, в результатi Влпригнiченого стануВ» соцiальноi сфери (зарплати бюджетникам затримують, нове медичне обладнання не купують, шкiл не будують), в Красноярському краi з 94-го року почало фiксуватися перевищення смертностi над народжуванiстю. За десять з гаком рокiв економiчних реформ населення краю скоротилося на 13 вiдсоткiв - через зниження природного приросту та мiграцii з неблагополучних районiв. Простiше кажучи, люди почали розбiгатися з Красноярського краю, щоб не померти з голоду. А оскiльки частка людей похилого вiку в краi менше, а працездатного населення бiльше, нiж у середньому по Росii, причина стрiмко наступаючоi бiдностi була тiiю ж, що описана в Олексiя Толстого - Влземля наша багата, порядку тiльки немаiВ».

У 1994 роцi Красноярський край був найбагатшим регiоном Схiдноi Сибiру. Середньодушовий дохiд тут становив - 224 тисячi рублiв на мiсяць, майже в два з половиною рази перевищуючи прожитковий мiнiмум - 100,3 тисячi (до деномiнацii). У наступному роцi, 95-м, середня зарплата ще зросла i склала вже два БПМ. Це вважалося дуже хорошим показником: економiка краю поступово ВлнаповнюваласяВ» стiйкими, стабiльними i забезпеченими людьми. Для порiвняння: у сусiднiй Читинськоi областi середня зарплата стабiльно залишалася нижчою рiвня бюджету прожиткового мiнiмуму.

Ситуацiя почала погiршуватися в 1997 роцi - середньодушовий дохiд по краю зрiвнявся з середньо росiйським, через рiк вже 24 вiдсотки населення мало доходи нижче Влмежi бiдностiВ» [11]. З них майже половина до цих пiр перебуваi в станi крайньоi бiдностi - тобто iх доходи складають менше половини прожиткового мiнiмуму. Якщо вiрити економiстам, подiбна картина бiдностi в Красноярському краi обумовлена як раз не низьким рiвнем розвитку виробничоi iнфраструктури, а саме слабкiстю i неефективнiстю управлiння.

Сьогоднi бiднiсть - одна з найгострiших соцiальних проблем сучасноi як Росii в цiлому, так i Красноярського краю. Саме бiднiсть визначаi обмеженiсть доступу значноi частини населення до ресурсiв розвитку: високооплачуваноi роботи, якiсних послуг освiти та охорони здоров'я, можливостi успiшноi соцiалiзацii дiтей та молодi. Низький рiвень доходiв значноi частини сiмей в поiднаннi з надмiрною поляризацiiю доходiв обумовлюють соцiальний розлом суспiльства, викликають соцiальну напруженiсть, перешкоджаi успiшному розвитку краiни, визначають кризовi процеси в сiм'i та суспiльствi.

Таким чином, рiзноманiтнiсть методологiчних пiдходiв i методiв вивчення феномена бiдностi створюi достатню основу для дослiдження його природи, сутностi, детермiнацiй, найбiльш загальних закономiрностей виникнення, функцiонування i розвитку як соцiального феномена, а також пошуку методiв i засобiв вирiшення проблеми бiдностi в суспiльствi.

Однак, розглянутi теорii так i не дають повноi вiдповiдi на питання, в чому суть Влбагатства бiдних i бiдностi багатихВ», який дозволить ефективно вирiшувати проблему бiдностi на всiх рiвнях соцiальностi.

Висновок

Таким чином, пiдводячи пiдсумки, структуруiмо проблему на пiдставi простих i майже очевидних тверджень.

Бiднiсть - категорiя соцiальна. Бiднiсть не зводиться до скорочення споживання матерiальних благ (як, наприклад, це сталося в роки Вiтчизняноi вiйни). Бiднiсть - складна система процесiв, що призводять до глибокоi перебудови матерiальноi i духовноi культури - причому всього суспiльства, а не лише тiii його частини, яка вiдчуваi збiднення.

Перш за все, важливi не стiльки параметри бiдностi, скiльки ii генезис, характер i динамiка ii виникнення. РЖ Захiд, i Влтретiй свiтВ» мають хоча i рiзнi, але своi типи бiдностi, вони iх iнтегрували в соцiальну систему i цiлком можуть тримати пiд контролем у цiй системi. Вони можуть, наприклад, тонко регулювати масштаби бiдностi за допомогою вiдпрацьованих механiзмiв соцiальноi допомоги.

Дiагностика проблеми бiдностi передбачаi також дослiдження соцiального самопочуття населення, що показуi, як люди усвiдомлюють дану проблему i як оцiнюють ii, чи i у них вi

Вместе с этим смотрят:

"Зеленая Книга" Муаммара Аль-Каддафи

РЖнформатизацiя суспiльства i молодь

Анализ моделей человека в социологии и экономике

Анализ политической ситуации по реформе системы образования в РФ

Анализ проблемы молодежного алкоголизма и выявление путей ее решения